(ЗАНЯТТЯ 29)
ТЕМИ
1 СУДИНИ І НЕРВИ ГРУДНОЇ ПОРОЖНИНИ. пЕРЕДНІ ГІЛКИ ГРУДНИХ nСПИННОМОЗКОВИХ НЕРВІВ.
2 nЧЕРЕВНА АОРТА. її nГІЛКИ.
3. АРТЕРІЇ І вени nТАЗУ.
Тема1. СУДИНИ І НЕРВИ ГРУДНОЇ ПОРОЖНИНИ. пЕРЕДНІ ГІЛКИ ГРУДНИХ СПИННОМОЗКОВИХ НЕРВІВ.
НИЗХІДНА nЧАСТИНА АОРТИ
НИЗХІДНА nАОРТА
(pars descendens naortae; aorta descendens)
Низхідна nчастина аорти (pars descendens aortae) має такі відділи:
– грудну nчастину аорти; грудну аорту (pars thoracica aortae; aorta thoracica);
– черевну nчастину аорти; черевну аорту (pars abdominalis aortae; aorta nabdominalis);
– роздвоєння nаорти (bifurcatio aortae);
– спільну nправу і ліву клубові артерії (arteriae iliacae communis dextra et nsinistra).
ГІЛКИ nГРУДНОЇ ЧАСТИНИ АОРТИ;
груДНої АОРТи
(rami partis nthoracicae aortae; rami aortae)
У nгрудній частині аорти розрізняють:
– пристінкові nгілки грудної частини аорти (rr. parietales partis thoracicae aortae);
– нутрощеві nгілки грудної частини аорти (rr. viscerales partis thoracicae aortae).
До пристінкових nгілок грудної частини аорти (rr. parietales partis thoracicae aortae) nналежать:
– верхні nдіафрагмові артерії (aa. phrenicae superiores) – парні, nкровопостачають:
– nпоперекову частину діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis);
– задні nміжреброві артерії (aa. intercostales posteriores) – 10 пар, які nпроходять в ІІІ–XІI міжребрових проміжках і кровопостачають:
– nміжреброві м’язи (mm. intercostales);
– ребра n(costae);
– шкіру nгрудей (cutis pectoris);
– м’язи nі шкіру передньої стінки черевної порожнини (musculi et cutis parietis nanterioris cavitatis abdominis).
XII nзадня міжреброва артерія (a. intercostalis posterior duodecima n[XII]) розташована під заднім краєм XІІ ребра (costa) і називається підребровою nартерією (a. subcostalis), яка розгалужується на:
– спинні nгілки (rami dorsales), які кровопостачають м’язи і шкіру спини (musculi net cutis dorsi);
– спинномозковi гілки n(rami spinales), які кровопостачають спинний мозок і його оболони.
Від кожної nзадньої міжребрової артерії (a.intercostalis posterior) відходять:
– присередня nшкірна гілка (r. cutaneus medialis) та бічна шкірна гілка n(r. cutaneus lateralis), які кровопостачають:
– шкіру nгрудей і живота (cutis pectoris et abdominis);
– бічні nгілки груді (rr. mammarii laterales) кровопостачають:
– грудні nзалози (glandulae mammariae).
До нутрощевих nгілок грудної частини аорти (rr. viscerales partis thoracicae aortae) nналежать:
– бронхові nгілки (rr. bronchiales), що кровопостачають:
–трахею n(trachea);
– бронхи n(bronchi);
– легені n(pulmones);
– стравохідні nгілки (rr. oesophageales), що кровопостачають: стравохід (oesophagus);
– осердні nгілки (rr. pericardiaci), що кровопостачають задній відділ осердя n(pericardium);
– середостінні nгілки (rr. mediastinales) кровопостачають:
– nсполучну тканину заднього середостіння (tela connectiva mediastini nposterioris);
– nлімфатичні вузли заднього середостіння (nodi lymphoidei mediastini nposterioris).
Загальна nанатомія венозних судин. Вени тулуба. Внутрішньосистемні і міжсистемні венозні nанастомози.
Розрізняють вени великого і малого кола n– вени тіла і вени легень.
Для вен характерний напрям течії крові з nкапілярів до серця, а також тонкість стінки і особлива структура останньої; nтому перерізана вена легко спадається, якщо тільки стінка її не спаяна з nнавкружними тканинами. Багато вен іде з артеріями – вени-супутниці (vv. ncomitantes) і мають однакові з ними назви (v. axillaris, v. radialis, v. nperonaea і т. д.). Проте є вени, не зв’язані топографічно з артеріями; їм nвластиві самостійні розміщення і хід. До таких вен належать усі поверхневі (або nпідшкірні), vv. subcutaneae (seu superficiales), особливо розвинуті на шиї і nкінцівках, а також деякі глибокі (vv. profundae).
Часто артерію супроводять дві nвени-супутниці, тому загальна кількість вен в тілі далеко більша від числа nартерій; а оскільки вени мають більший просвіт, ніж відповідні артерії, то nмісткість венозної системи в цілому в багато разів перевищує місткість усіх nартерій, разом узятих.
За положенням (і разом з тим за nособливостями органів, звідки збирається кров) можна розрізняти:
– вени порожнин, які приймають кров з nнутрощів, – вени мозку, вени грудної і черевної порожнин;
– вени апарату руху; з них найбільш nчисленні м’язові вени (vv. musculares);
– підшкірні вени (vv. subcutaneae), які nзбирають кров з шкіри і під шкірної клітковини, залягають в останній.
Коли в клітковині жирова тканина nрозвинута помірно, то пішкірні вени просвічують крізь шкіру і помітні при nзовнішньому дослідженні на живій людині у вигляді стовбурів і широкопетлистої nсітки. Підшкірні вени проходять більш або менш паралельно глибоким (м’язовим) nвенам, з’єднуючись з ними з допомогою анастомозів; тому підшкірні вени є nобхідними шляхами при закупорці глибоких вен. В той час, як артерії шкіри і nпідшкірної клітковини є незначними гілочками м’язових артерій, підшкірні вени, nособливо на кінцівках, становлять судини великого діаметра і великої -довжини n(наприклад, vv. saphenae, v. cephalica, v. basilica).
Глибокі вени часто супроводять nоднойменні артерії в подвійному числі. Сюди належать вени-супутниці на nдистальних відділах кінцівок: на нижній – до коліна, на верхній – до середини nплеча; так само вени стінок тулуба – vv. mammariae, epigastricae та ін. (крім nvv. intercostales і vv. lumbales); no дві вени мають артерії язика, верхня nартерія щитовидної залози та ін. Вени, розміщені в порожнинах тіла, – всі nпоодинокі, крім небагатьох (vv. meningeae, vv. vesicae felleae, vv. spermaticae ninternae).
Коли артерія розпадається на дві гілки, nвени-супутниці кожної з них біля місця поділу артерії з’єднуються між собою nтак, що артеріальний стовбур дістає також дві vv. comitantes, а не чотири (див. nмал. 1). Наприклад, в ліктьовому згині одна з двох vv.brachiales утворюється nвнаслідок злиття двох vv. radiales, друга — з двох vv. ulnares.
Звичайно артерія та її вени-супутниці nвкриті спільною сполучнотканинною піхвою; всі три судини тісно прилягають одна nдо одної, причому вени розміщуються по обидві сторони артерії, багато разів nз’єднуючись між собою гілочками; останні оточують артеріальний стовбур, часто nутворюється венозне сплетення (plexus venosus) куди звичайно впадають венозні nvasa vasorum; взагалі венозні сітки (retia venosa) і венозні сплетення (plexus nvenosi) зустрічаються дуже часто в глибоких ділянках тіла і під шкірою.
Рис. 1. Схема вен-супутниць.
а – артерія; б, в – вени-супутниці
Особливо сильно розвинуті венозні nсплетення навколо деяких внутрішніх органів (навколо прямої кишки, навколо nсечового міхура), потім – в ділянці хребта (ззовні хребців і всередині nхребтового каналу). З’єднуються іноді і вени віддалених одна від одної ділянок. nВзагалі венозні анастомози поширені значно більше, ніж артеріальні, тому nобхідний венозний кровообіг розвивається у випадках порушення цілості тієї або nіншої великої вени порівняно легко. З другого боку, співробітники Б. А. nДолго-Сабурова виявили у людини і тварин додаткове, так зване паравенозне nартеріальне русло. Воно утворено густими сітками або довгими тонкими стовбурами nпо ходу різних вен і має значення в обхідному артеріальному кровообігу.
Як правило, вени лежать більш nповерхнево, ніж відповідні артерії; але з цього правила є і винятки. Vv. nthyreoideae inferiores і vv. sublinguales проходять на певній віддалі від відповідних артерій; підключичні вена і nартерія відокремлені одна від одної навіть м’язом (m. scalenus anterior). Ряд nглибоких вен шиї, які мають подібне розміщення з однойменними гілками a. nsubclavia, впадає не у v. subclavia, а безпосередньо у v. anonyma.
Характерною особливістю вен є клапани n(valvulae venosae), мал. 2 – пристосування, які перешкоджають зворотній течії nкрові (до капілярів). В артеріальній системі клапани є тільки біля початку nаорти і легеневої артерії.
Клапани вен становлять тонкі, ніжні nскладки (дуплікатури) внутрішньої оболонки і формою наближаються до заслінок nаорти і легеневої артерії: це – маленькі півмісяці, опуклий край яких nприкріплений до стінки судини, вгнутий – вільний; виходить щось подібне до nкишеньки (sinus valvulae), яка обмежована стінкою вени і клапаном; порожнина nкишеньки відкрита в напрямі до серця. Звичайно, такі клапани розміщуються nпопарно, один проти одного і при нормальній (доцентровій) течії крові nпритискаються до стінки вени, так що синуси сходять нанівець. При зворотному nрусі кров заходить в щілину між клапаном і стінкою, відтісняє клапани від nстінки і наповнює синуси: вільні краї клапанів зближуються, змикаються. Просвіт nвени на цьому рівні закривається, і, отже, кров тече тільки до серця. Оскільки nстінки вен в ділянці синусів тонші, ніж в інших місцях, то в момент замикання nклапанів на їх рівні (відповідно до синусів) на зовнішній поверхні вени nутворюються невеликі парні опуклості, – вена стає ”вузлуватою”. Крім парних nклапанів, є і поодинокі; вони трохи іншої форми: більш або менш значно nвитягнуті по довжині судини і містяться біля устя венозних гілок; це – клапани nприток. Взагалі дрібніші вени мають поодинокі клапани. У зародка число клапанів nзначно більше; навіть частина тих, які досягають повного розвитку у nновонародженого, далі редукується.
Губчаста речовина кісток містить nвеличезне венозне депо, тісно зв’язане з венами компактної речовини, окістя, nсуглобових капсул, м’язів, сухожиль, нервів.
В практичній медицині шляхом уколу в nгубчасту речовину кісток (наприклад, в грудину, виростки стегна та ін.) вводять nв організм з великим успіхом лікарські, анестезуючі речовини, кров.
Розподіл клапанів. У дрібних венах n(діаметром менше 2 мм) nклапанів взагалі немає. Найбільше клапани поширені у венах середнього калібру; nу великих венозних стовбурах вони бувають рідше. Особливо розвинутий клапанний nапарат у венах кінцівок, насамперед – нижньої, до того ж – головним чином у nм’язових венах, в меншій мірі – в шкірних; це має велике функціональне nзначення, тому що у венах кінцівок течія крові повинна подолати ще і силу ваги; nзавдяки наявності клапанів сила м’язового скорочення сприяє просуванню венозної nкрові в напрямі до серця. В ділянці голови і тулуба клапани розвинуті не nскрізь. Їх немає в більшості вен голови; у венах шиї клапани є тільки на nпротязі v. jugularis externa; в інших венах шиї клапани мають лише устя вен n(vv. vertebralis, jugularis interna, transversa colli та ін.). Нема клапанів nабо вони є в дуже невеликій кількості у vv. azygos, hemiazygos, intercostales. nЇх немає зовсім у v. umbilicalis, у венах кісток, в легеневих венах, в системі nворітної вени, у венах хребтового каналу, у vv. ovaricae, у венах печінки, nнирок, матки, у стовбурах верхньої і нижньої порожнистих вен, у венах мозку.
Кров з капілярів іде у венозну систему nпід незначним тиском; але, крім клапанів, у тілі є ще інші фактори, які nсприяють течії венозної крові в доцентровому напрямі; сюди належать присисні nапарати. В ряді ділянок тіла стінки вен більш або менш міцно зрощені з фасціями n(fascia propria) і з рухомими органами (м’язи та їх сухожилки, кістки). Тому nпри скороченні певних груп м’язів зв’язані з ними вени поперемінно то nрозширюються, то звужуються. При розширенні вени кров в неї присисається з nпериферійних розгалужень, при спаданні – гониться до серця; зворотна течія nнеможлива, бо цьому перешкоджають клапани, розміщені вище і нижче даного nвідрізка вени; останній відіграє, таким чином, роль присисного насоса.
Рис. 2. V. femoralis, nрозрізана вздовж.
1 — v. femoralis: 2 — nклапани.
Подібні відношення представляють: 1) v. subdavia між m. subclavius і І nребром; 2) v. femoralis під паховою зв’язкою; 3) v. popliteae в підколінній nямці; 4) vv. perforantes, які проходять через пучки сухожилка m. adductor nmagnus біля його прикріплення; 5) v. jugularis externa, яка проходить крізь nfascia colli; 6) plexus pterygoideus між м’язами жувальної групи.
Далі, на наповнення вен кров’ю впливає nте або інше положення кінцівок, голови і тулуба. Так, найбільша кількість крові nу венозній системі вміщується тоді, коли людина потягується (тулуб nрозгинається, голова відкидається назад, верхні кінцівки підняті і відведені nназад). Нарешті, не можна забувати про присисне діяння на головні вени з боку nгрудної клітки при акті вдихання.
У фізіології вен велике значення має nтонус їх стінки. Тонус є динамічне поняття, яке визначає пружну властивість nтканини. Тонус судин (за Вальдманом) включає в себе поняття активності, nфункції, напруження. Венозний тонус, сприяючи рухові крові, регулює правильне nнаповнення правого серця. При ослабленні тонусу вен тиск крові в них падає і nможе настати венозний застій.
Варіанти в ділянці венозної системи nбувають дуже часто, вони дуже різноманітні; це пояснюється надзвичайно великою nкількістю анастомозів між венами в зародковому стані: кров може йти різними nшляхами; далі, залежно від того, який з них переважає, виходить та чи інша nформа вен в даній ділянці. Відхилення в початку, в ході і товщині вен такі nвеликі що навіть ліва і права сторони тіла в одного і того-ж суб’єкта завжди nнеоднакові (наприклад, поверхневі, вени шиї).
Непарна nвена
(vena nazygos)
Непарна nвена проходить в грудній порожнині (cavitas thoracis) вздовж правої поверхні nхребтового стовпа (columna vertebralis) і є продовженням правої висхідної nпоперекової вени (v. lumbalis ascendens dextra).
У непарну nвену (v. azygos) на її шляху до верхньої порожнистої вени (vena cava nsuperior) впадають:
– праві задні nміжреброві вени (vv. intercostales posteriores);
– стравохідні nвени (vv. oesophageales);
– бронхові nвени (vv. bronchiales);
– осердні nвени (vv. pericardiacae);
– середостінні nвени (vv. mediastinales);
– півнепарна nвена (v. hemiazygos).
Півнепарна nвена
(vena nhemiazygos)
Півнепарна nвена є продовженням лівої висхідної поперекової вени (v. nlumbalis ascendens sinistra). У грудній порожнині вона проходить вздовж лівої nповерхні хребтового стовпа до рівня VII –X грудних хребців, де повертає nправоруч (позаду від аорти, стравоходу і грудної протоки) і впадає в непарну nвену.
Півнепарна nвена збирає кров з:
– лівих nзадніх міжребрових вен (vv. intercostales posteriores nsinistrae) – від 4–5 нижніх задніх міжребрових вен (vv. intercostales nposteriores inferiores);
– додаткової nпівнепарної вени (v. hemiazygos accessoria) – з 6–7 верхніх задніх nміжребрових вен (vv. intercostales posteriores superiores);
– вен nстравоходу (vv. oesophageales);
– лімфатичних nвузлів заднього середостіння (nodi lymphoidei mediastini posterioris).
Грудна частина симпатичного стовбура і nгрудний відділ блукаючого нерва.
Міжреберні нерва. Іннервація стінок та nорганів грудної порожнини.
Симпатичний nстовбур (truncus sympathicus) – це парний утвір, який проходить збоку nвід хребтового стовпа (columna vertebralis) i складається з 20–25 вузлів nсимпатичного стовбура (ganglia trunci sympathici) або прихребтових nсимпатичних вузлів (ganglia sympathica paravertebralia), що з’єднані між nсобою міжвузловими гілками (rr. interganglionares).
Від грудної nчастини (pars thoracica) блукаючого нерва відходять:
– поворотний nгортанний нерв (n. laryngeus recurrens) – зліва огинає знизу дугу nаорти, а справа огинає знизу праву підключичну артерію, повертається на nшию через верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis nsuperior) і своєю кінцевою гілкою – нижнім гортанним нервом n(n. laryngeus inferior) – іннервує слизову оболонку гортані під nголосовою щілиною (tunica mucosa laryngis sub rima glottidis).
Його nрухові волокна іннервують усі м’язи гортані n(larynx), за винятком персне–щитоподібного м’яза (m. cricothyroideus).
Від nповоротного гортанного нерва (n. laryngeus recurrens) відходять:
– трахейні nгілки (rr. tracheales), чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові nволокна (neurofibrae preganglionicae);
– стравохідні nгілки (rr. oesophagei), чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові nволокна (neurofibrae preganglionicae);
– нижні nсерцеві гілки (rr. cardiaci inferiores), парасимпатичні, що йдуть до nсерцевого сплетення (plexus cardiacus);
– грудні nсерцеві гілки (rr. cardiaci thoracici) – парасимпатичні, йдуть до nсерцевого сплетення (plexus cardiacus). По цих гілках передається nкоманда на зменшення частоти і сили серцевих скорочень та звуження судин серця;
– трахейні nта бронхові гілки (rr. tracheales et bronchiales), що з’єднуються nіз завузловими волокнами від симпатичного стовбура (truncus nsympathicus) і утворюють легеневе сплетення (plexus npulmonalis). Останнє оточує бронхи (bronchi) і разом з ними входить nу легені (pulmones);
– стравохідні nгілки (rr. oesophagei), що утворюють стравохідне nсплетення (plexus oesophageus).
ГРУДНІ nНЕРВИ [TI – TI2]
(nervi thoracici n[TI – TI2])
Грудні нерви n(nervi thoracici [TI – TI2]) починаються від грудних сегментів спинного nмозку. Як і інши спинномозкові нерви, кожний грудний нерв розгалужується на:
– оболонну nгілку; поворотну гілку (r. meningeus; r. recurrens);
– сполучну nгілку (r. communicans);
– передню nгілку; міжребровий нерв; вентральну гілку (r. anterior; nn. intercostalis; r. ventralis);
– задню nгілку; дорсальну гілку (r. posterior; r. dorsalis)
Задні nгілки; дорсальні гілки (rami posteriores; rami dorsales) nпронизують глибокі м’язи спини і закінчуються шкірними гілками.
Кожна із nзадніх гілок має такі гілки:
– присередні nгілки (rr. mediales), що іннервують:
– nглибокі м’язи спини;
– бічні nгілки (rr. laterales), що іннервують:
– nглибокі м’язи спини;
– задні nшкірні гілки (rr. cutanei posteriores), що іннервують шкіру:
– nхребтової ділянки (regio vertebralis);
– nлопаткової ділянки (regio scapularis);
– nпідлопаткової ділянки (regio infrascapularis);
– nпоперекової ділянки спини (regio lumbalis).
Міжреброві nнерви; передні гілки; вентральні гілки (nn. intercostales; nrami anteriores; rami ventrales). Їх є 12 пар.
Одинадцять nпар міжребрових нервів проходять в борозні відповідного ребра n(sulcus costae) між зовнішніми і внутрішніми міжребровими м’язами (mm. nintercostales externi et interni), іннервуючи їх.
ХІІ нерв nназивається підребровим нервом (n. subcostalis).
Шість nверхніх міжребрових нервів доходять до груднини (sternum) nта іннервують шкіру грудей та грудну залозу (glandula mammaria).
Шість nнижніх міжребрових нервів заходять у товщу черевних nм’язів, входять у піхву прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis) nта іннервують м’язи передньої і бічної стінок живота і шкіри над ними.
Грудні nвузли симпатичного стовбура (ganglia thoracica trunci nsympathici) складаються з 10–12 вузлів, які розташовані попереду nвід головок ребер (capita costarum) на бічних поверхнях тіл хребців n(facies laterales corporum vertebrarum).
До грудних nвузлів симпатичного стовбура (ganglia thoracica trunci symphatici) підходять nсполучні білі гілки (rr. communicantes albi), що складаються nз передвузлових нервових волокон (neurofibrae preganglionicae).
Biд грудних nвузлів симпатичного стовбура (ganglia thoracica trunci nsymphatici) відходять такі гілки:
– сполучні ncipi гілки (rr. communicantes grisei), які підходять до міжребрових nнервів (nn.intercostales);
– грудні nсерцеві нерви (nn. cardiaci thoracici), які беруть участь у nформуванні серцевого сплетення (plexus cardiacus);
– грудні nлегеневі гілки (rr. pulmonales thoracici), що йдуть до бронхів nі легень (bronchi et pulmones), утворюючи легеневе nсплетення (plexus pulmonalis);
– стравохідні nгілки (rr. oesophageales), які йдуть до стравоходу n(oesophagus) та утворюють стравохідне сплетення n(plexus oesophagealis);
– грудні nаортальні гілки (rr. aortici thoracici), що утворюють грудне nаортальне сплетення (plexus aorticus thoracicus);
– великий nнутрощевий нерв (n. splanchnicus major), утворений гілками, nщо відходять від VI–IX грудних вузлів симпатичного стовбура (ganglia nthoracica trunci sympathici) i складаються переважно з передвузлових nнервових волокон (neurofibrae preganglionicae). Цей нерв через nпоперекову частину діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) проходить у nчеревну порожнину (cavitas abdominis) i закінчується у симпатичних nвузлах черевного сплетення (ganglia sympathica plexus ncoeliaci);
– малий nнутрощевий нерв (n. splanchnicus minor) починається від X–XI nгрудних вузлів симпатичного стовбура (ganglia thoracica trunci sympathici) ni також має в своєму складі переважно передвузлові нервові волокна n(neurofibrae preganglionicae). Він спускається в черевну порожнину n(cavitas abdominis) через поперекову частину діафрагми (pars nlumbalis diaphragmatis) i входить у симпатичні вузли черевного nсплетення (ganglia sympathica plexus coeliaci).
Великий nнутрощевий нерв (n. splanchnicus major) та малий nнутрощевий нерв (n. splanchnicus minor) містять велику nкількість передвузлових нервових волокон (neurofibrae preganglionicae), nякі утворюють синаптичний зв’язок у черевних вузлах nчеревного сплетення (ganglia coeliaca plexus coeliaci) з тілами других nнейронів, що розташовані у вузлах симпатичного стовбура.
У складі nнутрощевих нервів проходить також невелика частина завузлових nнервових волокон (neurofibrae postganglionicae), які вже переключились в nгрудних вузлах симпатичного стовбура (ganglia thoracica trunci sympathici), nщо йдуть безпосередньо до органів грудної і черевної порожнин n(organa cavitatis thoracis et abdominis Блукаючий нерв (X)
Блукаючий nнерв (п. vagus) (див. мал. 268, 270, кол. вкл., мал. XV) є нервом IV глоткової nдуги. Має три ядра в дорзальній частині довгастого мозку: подвійне ядро (писі, nambiguus), рухове, об’єднане з ядром язпкоглоткового нерва; заднє (писі. ndorsalis n. vagi), парасимпатичне, та ядро одинокого шляху (писі. tr. nsolitarius), чутливе.
Розрізняють черепні, шийні, грудні й nБлукаючий нерв — найдовший серед черепних нервів. Сфера його іннервації nпростягається від твердої оболони головного мозку до сигмоподібної ободової nкишки. З речовини мозку корінці нерва виходять позаду оливи довгастого мозку й nразом з язикоглотковим і додатковим нервами проходять через for. jugularе. Нерв утворює два вузли (гомологи nспинномозкових вузлів): верхній (gang/, superius) -у яремному отворі та нижній (gangl. inferius), розташований на 1 — 2 см нижче від верхнього. У nділянці шиї блукаючий нерв спускається донизу в складі судинно-нервового пучка nшиї в супроводі загальної сонної артерії та внутрішньої яремної вени. Через naperture thoracis superior між підключичною артерією та підключичною веною нерв nпроникає до грудної порожнини, де його правий стовбур проходить спереду від nпочаткового відділу підключичної артерії, а лівий перетинає спереду дугу аорти. nПотім обидва блукаючих нерви прямують до заднього середостіння, де на стінках nстравоходу утворюють стравохідне сплетення і, далі у вигляді переднього n(лівого) та заднього (правого) блукаючих стовбурів через стравохідний отвір nдіафрагми проникають до черевної порожнини.черевні гілки блукаючого нерва.
У порожнині грудної кліт-к и від nстовбура блукаючого нерва відходять гілки: грудні серцеві (rr. cardiaci nthoracici), що містять аферентні та еферентні (парасимпатичні) волокна; nбронхіальні (rr. bronchiales) аферентні та еферентні (парасимпатичні) до nбронхів, утворюючи легеневе сплетення (plexus pulmonalis); до осердя, nсередостінної плеври та грудної протоки; стравохідні у складі стравохідного nсплетення (plexus esophageus).
Тема 2. ЧЕРЕВНА АОРТА. її ГІЛКИ.
ЧЕРЕВНа АОРТа
(rami partis nabdominalis aortae; rami aortae abdominalis)
Черевна nчастина аорти
Черевна частина аорти (pars nabdomi–nalis aortae), або nчеревна аорта (aorta abdominalis починається nна рівні ТХП хребця і на всьому протязі розташована за очеревиною, де nбезпосередньо прилягає до передньобічної поверхні хребтового стовпа, ліворуч nвід серединної площини. Праворуч від аорти проходить нижня порожниста nвена. Спереду її перетинає pancreas, pars horisontalis duo–deni і ліва nниркова вена, а також корінь брижі тонкої кишки.
Гілки nчеревної частини аорти поділяються на:
– пристінкові nгілки (rr. parietales) та
– nнутрощеві гілки (rr. viscerales), що поділяються на:
– парні nгілки;
– nнепарні гілки.
До пристінкових nгілок черевної частини аорти (rr. parietales partis abdominalis aortae) nналежать:
– нижня nдіафрагмова артерія (a. phrenica inferior) – парна, nрозгалужується на верхні надниркові артерії (aa. suprarenales nsuperiores) і кровопостачає:
– нижню nповерхню діафрагми (facies inferior diaphragmatis) та очеревину (peritoneum), nщо її вкриває;
– поперекові nартерії (aa. lumbales) – чотири пари, відходять від задньої nповерхні аорти (facies posterior aortae) і кровопостачають:
– задню nгрупу м’язів живота (m. quadratus lumborum – квадратний м’яз попереку);
– nпоперекові м’язи (mm.psoates major et minor);
– шкіру nзадньої стінки черевної порожнини (cutis parietis posterioris cavitatis nabdominis);
– шкіру nспини (cutis dorsi);
– шкіру nпопереку (cutis lumbalis);
– nоболони спинного мозку (matres spinales).
– серединна nкрижова артерія (a. sacralis mediana) – непарна, відходить nвід місця роздвоєння аорти (bifurcatio aortae) і заходить в малий таз (pelvis nminor), закінчуючись сліпо.
До парних nнутрощевих гілок черевної частини аорти (rr.viscerales partis nabdominalis aortae) належать:
– середня nнадниркова артерія (a. suprarenalis media), яка відходить на nрівні ІІ поперекового хребця (vertebra lumbalis) і, анастомозуючи з верхніми nнаднирковими артеріями (aa.suprarenales superiores) та нижніми наднирковими nартеріями (aa.suprarenales inferiores), кровопостачає:
– nнадниркову залозу (glandula suprarenalis);
– ниркова nартерія (a. renalis), що відходить від аорти (aorta) на nрівні ІІ поперекового хребця (vertebra lumbalis) і заходить у ниркові ворота n(hilum renale).
У nпаренхімі нирки (parenchyma renis) ниркова артерія (a. renalis) розходиться nвідповідно:
– до nниркових сегментів (segmenta renalia);
– і nниркових часток (lobi renales).
На nсвоєму шляху ниркова артерія (a. renalis) віддає нижню надниркову артерію n(a. suprarenalis inferior);
– парні яєчкова nартерія (a. testicularis) у чоловіків та яєчникова nартерія (a. ovarica) у жінок відходять nвід аорти (aorta) нижче ниркової артерії (a. renalis) і проходять:
– у nчоловіків у складі сім’яного канатика (funiculus spermaticus) до яєчка (testis);
– у nжінок йде у товщі підвішувальної зв’язки яєчника (lig. suspensorium ovarii) до nяєчника (ovarium).
До непарних nнутрощевих гілок черевної частини аорти (rr. viscerales npartis abdominis aortae) належать:
– черевний nстовбур (truncus coeliacus);
– верхня nбрижова артерія (arteria mesenterica superior);
– нижня nбрижова артерія (arteria mesenterica inferior).
Ці nартерії відходять від передньої поверхні черевної аорти.
Черевний nстовбур
(truncus ncoeliacus)
Черевний nстовбур має довжину 1,5–2 см, починається від черевної частини аорти (pars nabdominis aortae) на рівні грудного хребця (vertebra thoracica duodecima [XII]) nі розгалужується на три артерії:
– ліву nшлункову артерію (a. gastrica sinistra);
– загальну nпечінкову артерію (a. hepatica communis);
– селезінкову nартерію (a. splenica).
Ліва nшлункова артерія (a. gastrica sinistra) лягає уздовж nмалої кривини шлунка (curvatura minor gastris), кровопостачає:
– шлунок n(gaster);
– малий nчепець (omentum minus);
– nчеревну частину стравоходу (pars abdominalis oesophagi).
Ліва nшлункова артерія (a. gastrica sinistra) анастомозує з правою nшлунковою артерією (a. gastrica dextra).
Загальна nпечінкова артерія (a. hepatica communis) відходить від nчеревного стовбура (truncus coeliacus), повертає направо і розгалужується на nдві артерії:
– власну nпечінкову артерію (a. hepatica propria);
– шлунково–дванадцятипалокишкову nартерію (a. gastroduodenalis).
Власна nпечінкова артерія (a. hepatica propria) іде в товщі nпечінково–дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) до печінки n(hepar) і в ділянці її воріт (porta hepatis) роздвоюється на:
– праву nгілку (r. dexter);
– ліву nгілку (r. sinister).
Від nправої гілки власної печінкової артерії (r. dexter arteriae hepaticae propriae) nвідходить жовчноміхурова артерія (a. cystica) до:
– жовчного nміхура (vesica biliaris).
Від nвласної печінкової артерії (a. hepatica propria) відходить права шлункова nартерія (a. gastrica dextra), яка, анастомозуючи по малій nкривині (curvatura minor) з лівою шлунковою артерією (a. gastrica nsinistra), кровопостачає:
– шлунок n(gaster);
– малий nчепець (omentum minus).
Шлунково–дванадцятипалокишкова nартерія (a. gastroduodenalis) проходить позаду nворотарної частини шлунка (pars pylorica gastris) і розгалужується на:
– праву nшлунково–чепцеву артерію (a. gastroomentalis dextra);
– задню nверхню підшлунково–дванадцятипалокишкову артерію (a. npancreaticoduodenalis superior posterior);
– передню nверхню підшлунково–дванадцятипалокишкову артерію (a. npancreaticoduodenalis superior anterior).
Права nшлунково–чепцева артерія (a. ngastroomentalis dextra) іде по великій кривині шлунка (curvatura major gastris) nі, анастомозуючи з лівою шлунково–чепцевою артерією (a. gastroomentalis nsinistra), кровопостачає:
– шлунок n(gaster);
– nвеликий чепець (omentum majus).
Від задньої nверхньої підшлунково–дванадцятипалокишкової артерії (a. npancreatoduodenalis superior posterior) та передньої верхньої nпідшлунково–дванадцятипалокишкової артерії (a. npancreaticoduodenalis superior anterior) відходять гілки до підшлункової залози n(pancreas) і дванадцятипалої кишки (duodenum).
Селезінкова nартерія (a.splenica; a.lienalis) – найдовша артерія nчеревного стовбура (truncus coeliacus), проходить вздовж верхнього краю nпідшлункової залози (margo superior pancreatis) до селезінки (splen), nрозгалужується на:
– короткі nшлункові артерії (aa. gastricae breves) до дна шлунка (fundus ngastricus);
– гілки nпідшлункової залози (rr. pancreatici) до підшлункової залози n(pancreas).
Біля nселезінкових воріт (hilum splenicum) від селезінкової артерії (a. splenica) nвідходить ліва шлунково–чепцева артерія (a. ngastroomentalis sinistra), яка йде вздовж великої кривини шлунка (curvatura nmajor gastris) і, анастомозуючи з правою шлунково–чепцевою артерією (a. ngastroomentalis dextra), кровопостачає:
– шлунок n(gaster);
– nвеликий чепець (omentum majus).
Верхня nбрижова артерія
(arteria nmesenterica superior
Верхня nбрижова артерія відходить від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae), nдещо нижче від черевного стовбура, на рівні І поперекового хребця (vertebra nlumbalis [І]) і йде донизу між головкою підшлункової залози (caput pancreatis) nі горизонтальною частиною дванадцятипалої кишки (pars horisontalis duodeni).
Від верхньої nбрижової артерії (arteria mesenterica superior) відходять:
– нижня nпідшлунково–дванадцятипалокишкова артерія (a. npancreaticoduodenalis inferior), що кровопостачає:
– nпідшлункову залозу (pancreas);
– nдванадцятипалу кишку (duodenum);
– порожньокишкові nартерії (aa. jejunales) і клубовокишкові артерії n(aa. ileales) – в кількості 12–18, які кровопостачають:
– nбрижову частину тонкої кишки (pars mesenterica intestini tenis);
– клубово–ободовокишкова nартерія (a. ileocolica), що кровопостачає:
– nклубово–сліпокишковий кут і від неї відходить артерію червоподібного nвідростка (a. appendicularis);
– права nободовокишкова артерія (a. colica dextra), що кровопостачає:
– nвисхідну ободову кишку (colon ascendens );
– середня nободовокишкова артерія (a. colica media), що кровопостачає:
– nпоперечну ободову кишку (colon transversum).
Нижня nбрижова артерія
(arteria nmesenterica inferior)
Вона nпочинається від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae) на рівні ІІІ nпоперекового хребця (vertebra lumbalis) і розгалужується на такі артерії:
– ліву nободовокишкову артерію (a. colica sinistra), що nкровопостачає :
– nнизхідну ободову кишку (colon descendens);
– сигмоподібні nартерії (aa. sigmoideae), що кровопостачають:
– nсигмоподібну ободову кишку (colon sigmoideum);
– верхню nпрямокишкову артерію (a. rectalis superior), що nкровопостачає:
– nверхній відділ прямої кишки (rectum).
Анастомоз nміж середньою ободовокишковою артерією (a.colica nmedia) і лівою ободовокишковою артерією (a. colica sinistra) nназивається дугою Ріолана (arcus Riolani).
На рівні nІV поперекового хребця (vertebra lumbalis [ІV]) є роздвоєння nаорти (bifurcatio aortae). Це місце, де черевна частина аорти n(pars abdominalis aortae) розгалужується на дві спільні клубові nартерії (arteriae iliacae communes) – праву та ліву.
Тема 3. АРТЕРІЇ І вени ТАЗУ.
ВЕНИ nТАЗА
Спільна nклубова вена
(v. niliaca communis)
Спільна nклубова вена утворюється на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) при nзлитті:
– внутрішньої nклубової вени (v. iliaca interna);
– зовнішньої nклубової вени (v. iliaca externa).
Внутрішня nклубова вена
(v. niliaca interna)
Внутрішня nклубова вена має:
– пристінкові nпритоки;
– нутрощеві nпритоки, відповідно до розгалуження однойменних артерій.
Пристінковими nпритоками внутрішньої клубової вени є такі:
– верхні nсідничні вени (vv. gluteae superiores);
– нижні nсідничні вени (vv. gluteae inferiores);
– затульні nвени (vv. obturatoriae);
– бічні nкрижові вени (vv. sacrales laterales);
– клубово–поперекова nвена (v. iliolumbalis), що часто впадає у спільну клубову вену (vena niliaca communis);
– середня nкрижова вена (v. sacralis mediana), що часто впадає у ліву спільну nклубову вену (vena iliaca communis sinistra).
Нутрощеві nпритоки внутрішньої клубової вени формуються із таких венозних nсплетень:
– крижового nвенозного сплетення (plexus venosus sacralis);
– передміхуровозалозового nвенозного сплетення (plexus venosus prostaticus), в якевходять:
– глибока nспинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis);
– глибокі nвени статевого члена (vv. profundae penis);
– задні nкалиткові вени (vv. scrotales posteriores);
– міхурового nвенозного сплетення (plexus venosus vesicalis), в яке входять:
– міхурові nвени (vv. vesicales);
– прямокишкового nвенозного сплетення (plexus venosus rectalis), в яке входять:
– верхні nпрямокишкові вени (vv. rectales superiores), які впадають в нижню nбрижову вену (v. mesenterica inferior);
– середні nпрямокишкові вени (vv. rectales mediae), які впадають у внутрішню nклубову вену (v. iliaca interna);
– нижні nпрямокишкові вени (vv. rectales inferiores), які впадають у внутрішню nсоромітну вену (v. pudenda interna);
– маткове nвенозне сплетення (plexus venosus uterinus), в яке входять:
– маткові nвени (vv. uterinae);
– піхвове nвенозне сплетення (plexus venosus vaginalis), в яке входять:
– маткові nвени (vv. uterinae).
Зовнішня nклубова вена
(v. niliaca externa)
Зовнішня nклубова вена є продовженням стегнової вени (v. nfemoralis) і приймає кров від усіх вен нижньої кінцівки.
Під nпахвинною зв’язкою (lig. inguinale) у зовнішню клубову вену (v. iliaca externa) nвпадають:
– нижня nнадчеревна вена (v. epigastrica inferior);
– глибока nогинальна вена клубової кістки (v. circumflexa ilium profunda).
Внутрішні клубові артерії і вени
Спільна nклубова артерія
(arteria iliaca ncommunis)
Спільна nклубова артерія опускається в малий таз (pelvis minor) і на рівні nкрижово–клубового суглоба (art. sacroiliaca) розгалужується на:
– зовнішню nклубову артерію (arteria iliaca externa);
– внутрішню nклубову артерію (arteria iliaca interna).
Внутрішня nклубова артерія
(a. niliaca interna)
Внутрішня nклубова артерія (a. iliaca interna) біля верхнього краю великого nсідничного отвору (margo superior foraminis ischiadici majoris) розділяється nна:
– передній nстовбур (truncus anterior);
– задній nстовбур (truncus posterior).
Передній nі задній стовбури (trunci anterior et posterior) кровопостачають:
– nстінки і органи малого таза (parietes et organa pelvis minoris).
– n
– n
Гілки nвнутрішньої клубової артерії (rami arteriae iliacae internae) nподіляються на:
– нутрощеві nгілки (rr. viscerales);
– пристінкові nгілки (rr. parietales).
До пристінкових nгілок внутрішньої клубової артерії (rr. parietales arteriae iliacae ninternae) належать:
– клубово–поперекова nартерія (a. iliolumbalis), яка кровопостачає:
– nвеликий поперековий м’яз (m. psoas major);
– nклубовий м’яз (m. iliacus);
– nквадратний м’яз попереку (m. quadratus lumborum);
– nклубову кістку (os ilium);
– бічні nкрижові артерії (aa. sacrales laterales) – верхня та нижня (superior et ninferior), що кровопостачають:
– кістки nта м’язи крижової ділянки (ossa et musculi regionis sacralis);
– nоболони спинного мозку (matres spinales).
– верхня nсіднична артерія (a. glutea superior), що виходить з таза (pelvis) nчерез надгрушоподібний отвір (foramen suprapiriforme) і кровопостачає:
– nсідничні м’язи (mm.glutei);
– nкульшовий суглоб (art.coxae);
– нижня nсіднична артерія (a. glutea inferior), що виходить з таза через nпідгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme) і кровопостачає, переважно:
– nвеликий сідничний м’яз (m.gluteus maximus);
– шкіру nсідничної ділянки (cutis regionis glutealis);
– затульна nартерія (a. obturatoria), що виходить з таза через затульний канал n(canalis obturatorius) на стегно (femur), де кровопостачає:
– nзатульні м’язи (mm. obturatorii interni et externi);
– nкульшовий суглоб (art. coxae);
– nприсередні м’язи стегна (musculi mediales femoris): mm. adductores longus, nbrevis, magnus et minimus; m. pectineus, m.gracilis;
– шкіру nзовнішніх статевих органів (cutis organorum genitalium externorum);
– nголовку стегнової кістки (caput femoris).
– пупкова nартерія (a. umbilicalis), у дорослої людини заростає і функціонує nтільки в початковій частині, де від неї відходять:
– верхні nміхурові артерії (aa. vesicales superiores) до верхівки сечового міхура n(apex vesicae urinariae);
– сечовідні nгілки (rr. ureterici) до нижнього відділу сечоводів (ureteres).
До нутрощевих nгілок внутрішньої клубової артерії (rr. visceralis arteriae niliacae internae) належать:
– артерія nсім’явиносної протоки (a. ductus deferentis), у чоловіків nкровопостачає:
– nсім’явиносну протоку (ductus deferens);
– нижня nміхурова артерія (a. vesicalis inferior), кровопостачає:
– nсечовий міхур (vesica urinaria);
– пряму nкишку (rectum);
– у nчоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (rami glandulae nvesiculosae) і передміхурової залози (rami prostatici);
– у nжінок від неї відходять гілки до піхви (rami vaginales);
– середня nпрямокишкова артерія (a. rectalis media), кровопостачає:
– ампулу nпрямої кишки (ampulla recti);
– nм’яз–підіймач відхідника (m. levator ani);
– у nчоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (glandula vesiculosa) і nпередміхурової залози (prostata);
– у nжінок від неї відходять гілки до піхви (vagina).
Середня nпрямокишкова артерія (a. rectalis media) анастомозує:
– з верхньою nпрямокишковою артерією (a.rectalis superior) від нижньої брижової артерії n(a. mesenterica inferior);
– з нижньою nпрямокишковою артерією (a.rectalis inferior) із внутрішньої соромітної nартерії (a. pudenda interna);
– маткова nартерія (a. uterina) проходить між листками широкої маткової nзв’язки (lig. latum uteri) від шийки матки (cervix uteri) до дна матки (fundus nuteri); від неї відходить:
– піхвова nартерія (a. vaginalis), яка розгалужується на:
– трубну nгілку (r. tubarius);
– nяєчникову гілку (r. ovaricus), анастомозуючи з яєчниковою артерією n(a. ovarica) від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae);
– внутрішня nсоромітна артерія (a. pudenda interna), що виходить iз тазової nпорожнини (cavitas pelvis) через підгрушоподібний отвір (forameinfrapiriforme), а потім через малий сідничний отвір (foramen ischiadicum nminus) і знову заходить в порожнину малого таза (cavitas pelvis minoris) – nсідничо–відхідникову ямку (fossa ischioanalis).
У цій nямці (fossa ischioanalis) від внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda ninterna) відходять:
– нижня nпрямокишкова артерія (a. rectalis inferior) і розгалужується на:
– промежинну nартерію (a. perinealis) до м’язів промежини (musculi perinei);
– гілки nдо зовнішніх статевих органів (rami organa genitalia externa).
Зовнішня nклубова артерія
(arteria iliaca nexterna)
Зовнішня nклубова артерія є продовженням спільної клубової артерії (a. iliaca communis), nчерез судинну затоку (lacuna vasorum) виходить на стегно (femur), де вже nназивається стегновою артерією (a. femoralis).
Від nзовнішньої клубової артерії відходять:
– нижня nнадчеревна артерія (a. epigastrica inferior), вона заходить у піхву nпрямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis), кровопостачає м’язи nживота (mm.abdominis) і розгалужується на:
– лобкову nгілку (r. pubicus), від якої відходить затульна гілка (r. nobturatorius) або може бути додаткова затульна артерія (a. obturatoria naccessoria);
– артерію nпідвішувального м’яза яєчка (a. cremasterica) у чоловіків;
– артерію nкруглої зв’язки матки (a. ligamenti teretis uteri) у жінок.
Нижня nнадчеревна артерія (a. epigastrica inferior) анастомозує з гілками nзатульної артерії (rami arteriae obturatoriae) через затульну гілку (r. nobturatorius);
– глибока nогинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) йде nдо верхньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior superior) від неї nвідходять гілки (rami) до:
– м’язів nживота (mm. abdominis);
– м’язів nтаза (mm. pelvis).
Глибока nогинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) nанастомозує з гілками клубово–поперекової артерії (rami arteriae niliolumbalis).
Спільна nклубова вена
(v. niliaca communis)
Спільна клубова nвена утворюється на рівні крижово-клубового суглоба (art. sacroiliaca) при nзлитті:
– внутрішньої nклубової вени (v. iliaca interna);
– зовнішньої nклубової вени (v. iliaca externa).
Внутрішня nклубова вена
(v. niliaca interna)
Внутрішня nклубова вена має:
– пристінкові nпритоки;
– нутрощеві nпритоки, відповідно до розгалуження однойменних артерій.
Пристінковими nпритоками внутрішньої клубової вени є такі:
– верхні nсідничні вени (vv. gluteae superiores);
– нижні nсідничні вени (vv. gluteae inferiores);
– затульні nвени (vv. obturatoriae);
– бічні nкрижові вени (vv. sacrales laterales);
– клубово–поперекова nвена (v. iliolumbalis), що часто впадає у спільну клубову вену (vena niliaca communis);
– середня nкрижова вена (v. sacralis mediana), що часто впадає у ліву спільну nклубову вену (vena iliaca communis sinistra).
Нутрощеві nпритоки внутрішньої клубової вени формуються із таких венозних nсплетень:
– крижового nвенозного сплетення (plexus venosus sacralis);
– передміхуровозалозового nвенозного сплетення (plexus venosus prostaticus), в якевходять:
– глибока nспинкова вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis);
– глибокі nвени статевого члена (vv. profundae penis);
– задні nкалиткові вени (vv. scrotales posteriores);
– міхурового nвенозного сплетення (plexus venosus vesicalis), в яке входять:
– міхурові nвени (vv. vesicales);
– прямокишкового nвенозного сплетення (plexus venosus rectalis), в яке входять:
– верхні nпрямокишкові вени (vv. rectales superiores), які впадають в нижню брижову nвену (v. mesenterica inferior);
– середні nпрямокишкові вени (vv. rectales mediae), які впадають у внутрішню nклубову вену (v. iliaca interna);
– нижні nпрямокишкові вени (vv. rectales inferiores), які впадають у внутрішню nсоромітну вену (v. pudenda interna);
– маткове nвенозне сплетення (plexus venosus uterinus), в яке входять:
– маткові nвени (vv. uterinae);
– піхвове nвенозне сплетення (plexus venosus vaginalis), в яке входять:
– маткові nвени (vv. uterinae).
Асист. Гаврищук Ю. М.
