Лекція 1
Ресурсознавство лікарських рослин в плані збереження природних ресурсів планети
Впровадження курсу ресурсознавства лікарських рослин у навчальний процес пов’язане з необхідністю підготовки майбутніх провізорів. Курс включає питання науково обґрунтованої системи раціонального використання природних ресурсів дикорослих лікарських рослин і практичного здійснення заготівель лікарської рослинної сировини на основі їх районування, відповідних календарних термінів (періодичної заготівлі) експлуатації заростей лікарських рослин, організації їх охорони та відтворення.
З фармацевтичною метою вивчаються ресурси тих видів рослин, які мають визнані лікувально-профілактичні властивості.
Аптечна сітка, фармацевтична мережа і експортні організації відчувають нестачу в сировинній базі багатьох лікарських рослин. Однією з причин цього є зменшення ділянок природних фітоценозів, забруднення навколишнього середовища, довготривала безконтрольна експлуатація природних заростей окремих рослин. Дефіцит лікарської рослинної сировини можна також пояснити недостатньою кількістю даних про місця проростання окремих лікарських рослин і відсутністю централізованих попередньо спланованих заготівель сировини. На сьогодні день гостро поставлене питання про оптимізацію використання і відновлення існуючої сировинної бази.
Навчальна програма з курсу включаює 6 лекцій та 6 практично-семінарських занять.
Для поліпшення засвоєння теоретичного і практичного матеріалу служать методичні вказівки до практичних і семінарських занять, підготовлені на кафедрі фармакогнозії з медичною ботанікою.
Ресурси лікарських рослин – це вся сукупність об’єктів рослинного походження (іноді і грибів), які в тому чи іншому вигляді використовуються з лікувально-профілактичною метою.
Ресурсознавство – наука, об’єктом досліджень якої є природні ресурси: їх різноманітність, екологія, поширення, стан, використання та охорона.
Рослинні ресурси належать до природних ресурсів. Рослинними ресурсами прийнято називати будь-які об’єкти рослинного походження, необхідні людям для отримання матеріальних (у деяких випадках і духовних) благ, які можна реалізувати при існуючих технологіях. Ресурсознавчі дослідження здійснюються в усьому світі й застосовуються для обліку всіх видів природних ресурсів, але цей термін найчастіше вживають стосовно рослинних ресурсів.
Ресурсозавство (в аспекті лікарських ) вивчає стан та динаміку сировинної бази ЛР як природного джерела сировини для фарміндустрії та інших галузей мединици.
Основна мета ресурсознавства – полягає у пошуку та обліку ресурсів рослинного світу та грибів з метою їх правильного використання у фармацевтичній галузі та медицині.
Об’єкт ресурсознавтва ЛР – це конкретні види ЛР та грибів, які є джерелом сировини.
Усе різноманіття ресурсознавчого вивчення дикорослих ЛР складається з 2 аспектів: теоретичного і практичного.
Теоретичний аспект ресурсознавчих робіт полягає у розробці загальних положень теорії ресурсознавства і методик для довготривалих і одноразових ресурсознавчих оцінок територій і видів; проблеми охорони, нормативно-правове регулювання використання природних фітоценозів, правила зберігання і т.д.
Практичне ресурсознавство базується на теоретичних розробках і полягає в обліку рослинних ресурсів на видовому (перелік видів) чи популяційному (сировинні запаси) рівнях для визначеного адміністративного чи природного регіону.
В Україні є великі природні ресурси цінних видів рослин, у тому числі і лікарських. Однак ресурсний потенціал багатьох цінних видів обмежений, тому виявлення сировинних резервів та оцінка фіторесурсів, розробка наукового обгрунтування їх невиснажливого використання мають загальнонаціональне значення. Виснаження природних фіторесурсів багатьох цінних видів рослин, що зростають в Україні, значною мірою спричинене відсутністю координації між основними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, у віданні яких знаходяться відповідні ресурси, заготівельними організаціями та фармацевтичною промисловістю. З 1075 видів судинних рослин, які мають визнану лікувальну дію, 386 видів органічно пов’язані з лісовими фітоценозами, хоча частка дерев тут незначна (56 видів). Близько 40 видів — чагарники та напівчагарники, решта — трав’янисті рослини. 312 видів є типовими представниками безлісих лучно-болотних, лучно-степових, лучних, прибережно-водних угруповань і 377 видів представляють лабільну групу синантропних видів, які активно проникають на порушені ділянки будь-яких фітоценозів, в тому числі й лісових. Заготівля дикорослих видів лікарських рослин здійснюється підрозділами Укоопспілки, ЗАТ «Ліктрави» та державним консорціумом «Укрфітотерапія».
Відсутність скоординованих дій цих установ призводить до ускладнень в процесі розробки та впровадження заходів по забезпеченню національного виробництва медичних препаратів з рослинної сировини, невиснажливого використання природних фіторесурсів, тим більше — їх відтворення. Результати дослідження флори судинних рослин України показують, що з 5,1 тис. видів рослин 535 видів підлягають охороні, 439 видів занесені до Червоної книги України, з них 73 види — цінні лікарські рослини. Близько 1,2 тисячі судинних рослин України мають лікувальні властивості.
Фарміндустрія та практична медицина України до розпаду СРСР (1991 р.) використовувала 170 видів дикорослих лікарських рослин, нині кількість офіційно зареєстрованих в Україні видів лікарських рослин природної флори суттєво зменшилась (близько 40 видів). Це пояснюється економічною кризою, відсутністю державного замовлення на лікарську рослинну сировину, а також складною та дорогою процедурою офіційної реєстрації лікарської рослинної сировини. Загальний ресурсний аналіз 1075 видів судинних рослин України, описаних у «Флорі лікарських рослин України», свідчить, що для 631 виду сировинні запаси недостатні для ведення промислової заготівлі, для 354 видів — достатні для промислової заготівлі, для 90 видів сировинні запаси відсутні, і ці види підлягають охороні. Інвентаризація біологічних ресурсів природної флори України, яка має лікувальну дію, свідчить, що тільки для 103 видів із 170 є достатній ресурний потенціал, який дозволяє виготовити лікарські препарати чи безпосередньо лікувати хвороби, задовольняючи попит населення. Це, в першу чергу, лікарська сировина деревних рослин (бруньки сосни та берези, кора дуба, плоди горобини, глоду та ін.). Значну частку цих видів становлять рослини синантропної флори (трава грициків, споришу, хвоща; квітки волошки, ромашки тощо).
Обмеженими є фіторесурси лікарських рослин, використання яких підлягає суворому контролю — для 21 видів. Це стосується лікарських рослин, ресурсний потенціал яких досить значний в Україні, однак великий попит на їх сировину може спричинити виснаження національної сировинної бази цих рослин (звіробою звичайного, цмину піскового, материнки звичайної, конвалії звичайної, крушини ламкої тощо). Сюди віднесені також види, ресурси яких значно зменшились внаслідок радіоактивного забруднення сировинних ареалів: багна звичайного, журавлини, мучниці, перстачу (калгану) та ін. Фіторесурси 23 видів лікарських рослин природної флори України, сировина яких до недавнього часу використовувалась практичною медициною, зараз на межі виснаження. Кризову ситуація природної сировинної бази цих видів викликано зміною екологічних умов зростання та надмірним використанням сировини. Це, в першу чергу, стосується аїру (лепехи звичайної), бобівнику трилистого, глечиків жовтих, латаття білого, сухоцвіту болотяного, золототисячника звичайного. Так аналіз динаміки заготівлі кореневищ аїру за останні 20 років свідчить, що валовий обсяг їх заготівлі в Україні зменшився більше, ніж у 90 разів. В цілому в 1998 р. заготовлено 3 т сировини аїру, тоді як середньорічна заготівля 1977—79 рр. становила 282 т, а в 1968 р. було заготовлено 806 т неочищених кореневищ аїру. Ресурси цих видів підлягають моніторинговим дослідженням для організації дійових заходів по попередженню виснаження їх запасів.
Як свідчить аналіз, сировинні експлуатаційні запаси 23 видів лікарських рослинних ресурсів відсутні. Необхідні розробка та впровадження заходів по їх відтворенню. Крім видів, занесених до Червоної книги (астрагалу шерстистоквіткового, арніки гірської, родіоли рожевої, видів родини орхідних), це такі рослини, як горицвіт весняний, первоцвіт весняний, синюха голуба. Сировина 25 видів лікарських рослин вирощується в господарствах. На сьогоднішній день особливо гостро постає питання оптимізації використання наявних ресурсів та пошуку резервів сировинних запасів цінних лікарських рослин в екологічно чистих регіонах України, розвиток цього напряму має нині державну вагу. В лабораторії ботанічного ресурсознавства Інституту ботаніки ім.М.Г. Холодного НАН України ресурсні дослідження зосереджуються на лікарських рослинах імуностимулювальної, протизапальної та радіопротекторної дії: Acorus calamus L. (лепеха звичайна), Sambucus nigra L. (бузина чорна), Polygonum bistorta L. (гірчак зміїний), Origanum vulgare L. (материнка звичайна), Centaurium erythraea Rafn (золототисячник звичайний), Sanguisorba officinalis L. (родовик лікарський), Filipendula ulmaria /L./Maxim. (гадючник в’язолистий), Convallaria majalis L. (конвалія звичайна), Potentilla alba L. (перстач білий), Potentilla erecta /L./Raeush. (калган), Daucus carota L. (морква дика), Symphytum officinale L. (живокіст лікарський), Sedum acre L. (очиток їдкий), Primula veris L. (первоцвіт весняний), Hepatica nobilis Mill. (печіночниця звичайна), Tanacetum vulgare L. (пижмо звичайне), Galium verum L. (підмаренник справжній), Agrimonia eupatoria L. (парило звичайне), Glycyrrhiza glabra L. (солодка гола), Thymus serpyllum L. (чебрець повзучий), Ephedra distachya L. (ефедра двоколоскова), Helichrysum arenarium /L./Moench (цмин пісковий), Cynoglossum officinale L. (чорнокорінь лікарський), Chelidonium majus L. (чистотіл великий) та ін.
Досліджується їх регіональне розміщення, ресурсні потенції, можливість збагачення сировинних ресурсів в природних умовах зростання та ін. Проводяться роботи по виявленню запасів близькоспоріднених видів цінних лікарських рослин, що можуть сприяти вирішенню національної проблеми дефіциту сировини цінних лікарських рослин: звіробій (Hypericum L. — 12 видів), цмин (Helichrysum Mill., 5 видів), чебрець (Thymus L., 15 видів), деревій (Achillea L., 12 видів) та ін. В Інституті ботаніки НАН України є вже значні напрацювання в цьому напрямі: виявляється локалізація сировинних масивів досліджуваних видів лікарських рослин, складаються картосхеми їх розміщення; оцінюється стан сировинних запасів, розробляються наукові основи оптимізації використання виявлених ресурсів; дається оцінка динаміки ресурсів дикорослих лікарських рослин під впливом сукупності екологічних факторів. Розроблені Інститутом наукові основи оптимізації використання та охорони дикорослих лікарських рослин України були застосовані при підготовці нормативних актів спільно з Мінекобезпеки України. Результати моніторингових досліджень є науковою основою прогнозування стану ресурсів конкретних видів лікарських рослин. Так дослідження динаміки ресурсів аїру і цмину піскового в лівобережному лісостепу та степу свідчать, що природні сировинні запаси цмину піскового тут достатні для регульованого використання, тенденції до їх зменшення не виявлено. Запаси ж аїру — обмежені, відзначається стала тенденція до зменшення його ресурсів, заготівля його сировини підлягає суворому контролю.
Виявлені значні ресурси виду, близькоспорідненого до цмину піскового, — цмину щитконосного. Встановлена стійка тенденція до скорочення природної сировинної бази цінних видів лікарських рослин серцево-судинної дії — арніки гірської та астрагалу шерстистоквіткового. Природні ресурси їх виснажені настільки, що ці види занесені до Червоної Книги України, хоча ще 20 років тому в українських Карпатах були виявлені значні запаси арніки. Дослідження 1953—54 рр. свідчать, що зарості арніки на відрогах масивів Чорних гір, Свидовця та Горган становили кілька тисяч гектарів, що давало можливість щорічно заготовляти 5–10 т сухих суцвіть.
Лікарські рослини - рослини, що використовуються в медицині як лікувальні або профілактично-оздоровчі засоби. Їхні властивості зумовлені наявністю комплексу біологічно-активних (алкалоїдів, сапонінів, глікозидів, фітонцидів, вітамінів та ін.) і баластних (таких, що вважаються неактивними) речовин. Лікарські рослини використовують у натуральному та переробленому вигляді в науковій і народній медицині як ефективний природний, біологічно дійовий засіб для лікування різних захворювань, а також підвищення стійкості організму до них. Лікарською сировиною є різні органи та частини рослин: корені, кореневища, цибулини, бульби, бруньки, листя, трава (стебла з листям), квіти, суцвіття, плоди, насіння, кора тощо. Багатими на лікарські рослини є такі роди флори України: шипшина - 59 видів, молочай - 55,чебрець - 36, глід - 26, шавлія - 20, повитиця - 14, валеріана - 13, калачики - 12 та ін. Для потреб наук, медицини заготовляють сировину бл. 95 видів, в широких обсягах тільки 45-50 видів. Найбільша кількість сировини припадає на Карпати.
Головним джерелом заготівлі є угіддя з первинною та вторинною природною рослинністю. Найважливішими з дикорослих лікарських рослин є валеріана, барвінок малий, конвалія, лепеха звичайна, цмин пісковий, алтея лікарська, арніка гірська, ромашка, брусниця та ін. Серед культивованих в Україні лікарських рослин - м'ята перцева, меліса, лаванда, беладона. У всіх регіонах України поширені угруповання бур'янової рослинності, у складі якої є лікарські рослини - кропива дводомна, дурман звичайний, чистотіл, подорожник великий, спориш звичайний та ін. Антропогенні зміни рослинності та нераціональне ведення заготівель лікарської сировини зумовили зменшення запасів багатьох видів лікарських рослин (зокрема, горицвіту весняного, валеріани, золототисячника, лепехи звичайної, алтеї лікарської). Чимало видів дикорослих лікарських рослин потребують охорони і занесені до Червоної книги України (астрагал шерстистоквітковий, тирлич жовтий, скополія карніолійська, цибуля ведмежа та ін.). Залежно від характеру дії на організм розрізняють лікарські рослини, що впливають на серцево-судинну систему (горицвіт, конвалія, наперстянка та ін.), заспокійливі (валеріана тощо), знеболювальні (беладона, мак снодійний та ін.), збудливі (чайний кущ), кровоспинні (деревій, калина), сечогінні (петрушка, мучниця), жовчогінні (кмин, шипшина, нагідки). Є лікарські рослини, що їх вживають при шлунково-кишкових захворюваннях (тирлич жовтий), проносні (рицина, жостір, крушина), потогінні (липа, малина), відхаркувальні (алтея, чебрець), в'яжучі (брусниця, дуб), глистогінні (полин цитварний, часник). В забруднених радіоактивними речовинами районах збирання лікарських рослин заборонено; можливе лише за умови обов'язкового дозиметричного контролю.
Планомірне і всебічне вивчення та розведення лікарських рослин здійснено в радянський період. Декрет про збирання і культуру лікарських рослин був виданий у 1921 р., в 1925 р. проведено Всесоюзну нараду, а в 1931 р. створено Всесоюзний науково-дослідний інститут лікарських і ароматичних рослин. Нині вивчення лікувальної дії диких рослин і створення на їх основі лікарських препаратів провадиться також у науково-дослідному хіміко-фармацевтичному інституті в Харкові.
Багато ефективних лікувальних засобів, які набули широкої популярності, перейшло з народної медицини до наукової. Велика робота щодо вивчення лікарських рослин провадиться на кафедрах медичних і фармацевтичних інститутів. Це дало змогу нашій хіміко-фармацевтичній промисловості освоїти і виготовляти з лікарських рослин такі ефективні препарати, як теофедрин, сальсолін, платифілін, сферофі-зин, секуринін, раунатін, берунгін та багато інших, що широко застосовуються в медицині. На основі досліджень ботаніків, фармацевтів, фармакологів виявлено вітаміноносні, фітонцидні, алкалоїдоносні рослини. З грибів і близьких до них організмів одержано антибіотики. Заготівля дикорослих лікарських рослин не задовільняє потреб аптек і хіміко-фармацевтичної промисловості. Тому поряд із вирощуванням лікарських рослин необхідно якомога більше створювати плантацій плодово-ягідних культур, що за вмістом вітамінів, цукристих і дубильних речовин, органічних кислот також є лікарськими. Вони містять поживні речовини і діють на організм як загальнозміц-нювальний засіб, поліпшують процеси обміну речовин тощо. До таких культур належать абрикос, барбарис, ожина, суниці, кизил, малина, журавлина, смородина, горобина.
2. Історія лікування лікарськими рослинами.
З давніх- давен людину оточував великий і різноманітний світ рослин, з якого вона черпала їжу і цілющі речовини, які полегшували біль і страждання. Досвід передавали із покоління до покоління. Перш за все це стосувалось вливу рослин на організм і правильного використання для лікування захворювань.
До середини ХІХ ст. лікувались тільки рослинними лікарствами. Лікування травами має давні традиції. Ще близько 5 000 р. до н.е. люди знали і вирощували такі лікарські як ромашку та безсмертник. Ліки рослинного і тваринного походження використовували вавилонські лікарі. Єгиптяни використовували лише трави для лікування недуг. “Папірус Еберса”, який датується 6ст. до н.е., має інформацію про лікарську рослинну сировину, містить близько 900 рецептів застосування ліків від різних недуг і класифікацію деяких груп захворювань. В ті часи для лікування шлунково-кишкового тракту використовували полин гіркий, м’яту, чистотіл великий, алоє, хрін, кріп і насіння льону. В якості болезаспокійливого засобу – опіум.
Давнє походження має китайська медицина: існує китайський травник 2700 року до н.е. В ньому описані 314 лікарських рослин, які розділені на декілька груп: В травнику говориться про такі лікарські рослини, як женьшень, апельсин, коноплю, імбир, молочай тощо.
В Європу лікування травами прийшло зі Сходу. Першою країною де почало розвиватися, була Греція Відомим лікарем древності (400р. до н.е.) який успішно лікував травами був Гіпократ. В своїх роботах він описав близько 300 лікарств рослинного і тваринного походження, позитивну дію води, міді, солі, капустяного соку.
Учень Платона і Арістотеля, основоположник ботаніки, Теофраст в книжці “Исследования растений” велику увагу приділив опису ароматичних і лікарських рослин, методам їх використання, причому описи багатьох рослин можна зустріти в сучасній фармакопеї.
Римська медицина одержала розвиток в роботах відомого лікаря Клаудіуша Гелена. Це був талановитий лікар. Його заслуга в тому, що він об’єднав і систематизував всі існуючі на той момент дані пр лікарські рослини і запропонував спосіб їх застосування в медицині. Він вважав, що найбільш ефективне лікарство в подрібненому і переробленому вигляді.
Розвиток хімії в другій половині 19 століття характеризується заміною трав синтетичними препаратами. Вже на початку ХХ ст.стало очевидним той факт, що для правильного розвитку людини повинен постійно бути запас мінеральних селей, вітамінів органічних кислот, пектинів. Дубильних речовин, тобто всіх компонентів, які містяться в травах і використовуються народною медициною. В зв’язку з цим лікування травами знов стало популярним.
В наш час лікарські рослини застосовуються в медицині на рівні з хімічними препаратами.
Завдяки дослідженням, проведеним в останні десятиліття, із лікарських рослин виділені біологічно активні сполуки і визначені методи їх застосування. Існує багато лікарських препаратів їз рослинної сировини.
Кожний народ в тій чи іншій мірі зобов’язаний турбуватися охороною навколишнього середовища, адже це його сьогодення і майбутнє. Не обійшла охорона і рослин. Це, в першу чергу, пов’язано з тим, що людина більше програє від того, коли втрачає певні види рослин, ніж виграє. У певній мірі захист рослин пов’язаний першу чергу з такими негативними процесами, як зникнення видів рослин.
Наша країна і наш народ не є винятками.
В Україні є великі природні ресурси цінних видів рослин, у тому числі і лікарських. Однак ресурсний потенціал багатьох цінних видів обмежений, тому виявлення сировинних резервів та оцінка фіторесурсів, розробка наукового обгрунтування їх невиснажливого використання мають загальнонаціональне значення. Виснаження природних фіторесурсів багатьох цінних видів рослин, що зростають в Україні, значною мірою спричинене відсутністю координації між основними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, у віданні яких знаходяться відповідні ресурси, заготівельними організаціями та фармацевтичною промисловістю. З 1075 видів судинних рослин, які мають визнану лікувальну дію, 386 видів органічно пов’язані з лісовими фітоценозами, хоча частка дерев тут незначна (56 видів). Близько 40 видів — чагарники та напівчагарники, решта — трав’янисті рослини. 312 видів є типовими представниками безлісих лучно-болотних, лучно-степових, лучних, прибережно-водних угруповань і 377 видів представляють лабільну групу синантропних видів, які активно проникають на порушені ділянки будь-яких фітоценозів, в тому числі й лісових. Заготівля дикорослих видів лікарських рослин здійснюється підрозділами Укоопспілки, ЗАТ «Ліктрави» та державним консорціумом «Укрфітотерапія».
Відсутність скоординованих дій цих установ призводить до складнень в процесі розробки та впровадження заходів по забезпеченню національного виробництва медичних препаратів з рослинної сировини, невиснажливого використання природних фіторесурсів, тим більше — їх відтворення. Результати дослідження флори судинних рослин України показують, що з 5,1 тис. видів рослин 535 видів підлягають охороні, 439 видів занесені до Червоної книги України, з них 73 види — цінні лікарські рослини. Близько 1,2 тисячі судинних рослин України мають лікувальні властивості.
Фарміндустрія та практична медицина України до розпаду СРСР (1991 р.) використовувала 170 видів дикорослих лікарських рослин, нині кількість офіційно зареєстрованих в Україні видів лікарських рослин природної флори суттєво зменшилась (близько 40 видів). Це пояснюється економічною кризою, відсутністю державного замовлення на лікарську рослинну сировину, а також складною та дорогою процедурою офіційної реєстрації лікарської рослинної сировини. Загальний ресурсний аналіз 1075 видів судинних рослин України, описаних у «Флорі лікарських рослин України», свідчить, що для 631 виду сировинні запаси недостатні для ведення промислової заготівлі, для 354 видів — достатні для промислової заготівлі, для 90 видів сировинні запаси відсутні, і ці види підлягають охороні. Інвентаризація біологічних ресурсів природної флори України, яка має лікувальну дію, свідчить, що тільки для 103 видів із 170 є достатній ресурсний потенціал, який дозволяє виготовити лікарські препарати чи безпосередньо лікувати хвороби, задовольняючи попит населення. Це, в першу чергу, лікарська сировина деревних рослин (бруньки сосни та берези, кора дуба, плоди горобини, глоду та ін.). Значну частку цих видів становлять рослини синантропної флори (трава грициків, споришу, хвоща; квітки волошки, ромашки тощо).
Обмеженими є фіторесурси лікарських рослин, використання яких підлягає суворому контролю — для 21 видів. Це стосується лікарських рослин, ресурсний потенціал яких досить значний в Україні, однак великий попит на їх сировину може спричинити виснаження національної сировинної бази цих рослин (звіробою звичайного, цмину піскового, материнки звичайної, конвалії звичайної, крушини ламкої тощо). Сюди віднесені також види, ресурси яких значно зменшились внаслідок радіоактивного забруднення сировинних ареалів: багна звичайного, журавлини, мучниці, перстачу (калгану) та ін. Фіторесурси 23 видів лікарських рослин природної флори України, сировина яких до недавнього часу використовувалась практичною медициною, зараз на межі виснаження. Кризову ситуація природної сировинної бази цих видів викликано зміною екологічних умов зростання та надмірним використанням сировини. Це, в першу чергу, стосується аїру (лепехи звичайної), бобівнику трилистого, глечиків жовтих, латаття білого, сухоцвіту болотяного, золототисячника звичайного. Так аналіз динаміки заготівлі кореневищ аїру за останні 20 років свідчить, що валовий обсяг їх заготівлі в Україні зменшився більше, ніж у 90 разів. В цілому в 1998 р. заготовлено 3 т сировини аїру, тоді як середньорічна заготівля 1977—79 рр. становила 282 т, а в 1968 р. було заготовлено 806 т неочищених кореневищ аїру. Ресурси цих видів підлягають моніторинговим дослідженням для організації дійових заходів по попередженню виснаження їх запасів.
Як свідчить аналіз, сировинні експлуатаційні запаси 23 видів лікарських рослинних ресурсів відсутні. Необхідні розробка та впровадження заходів по їх відтворенню. Крім видів, занесених до Червоної книги (астрагалу шерстистоквіткового, арніки гірської, родіоли рожевої, видів родини орхідних), це такі рослини, як горицвіт весняний, первоцвіт весняний, синюха голуба. Сировина 25 видів лікарських рослин вирощується в господарствах. На сьогоднішній день особливо гостро постає питання оптимізації використання наявних ресурсів та пошуку резервів сировинних запасів цінних лікарських рослин в екологічно чистих регіонах України, розвиток цього напряму має нині державну вагу. В лабораторії ботанічного ресурсознавства Інституту ботаніки ім.М.Г. Холодного НАН України ресурсні дослідження зосереджуються на лікарських рослинах імуностимулювальної, протизапальної та радіопротекторної дії: Acorus calamus L. (лепеха звичайна), Sambucus nigra L. (бузина чорна), Polygonum bistorta L. (гірчак зміїний), Origanum vulgare L. (материнка звичайна), Centaurium erythraea Rafn (золототисячник звичайний), Sanguisorba officinalis L. (родовик лікарський), Filipendula ulmaria /L./Maxim. (гадючник в’язолистий), Convallaria majalis L. (конвалія звичайна), Potentilla alba L. (перстач білий), Potentilla erecta /L./Raeush. (калган), Daucus carota L. (морква дика), Symphytum officinale L. (живокіст лікарський), Sedum acre L. (очиток їдкий), Primula veris L. (первоцвіт весняний), Hepatica nobilis Mill. (печіночниця звичайна), Tanacetum vulgare L. (пижмо звичайне), Galium verum L. (підмаренник справжній), Agrimonia eupatoria L. (парило звичайне), Glycyrrhiza glabra L. (солодка гола), Thymus serpyllum L. (чебрець повзучий), Ephedra distachya L. (ефедра двоколоскова), Helichrysum arenarium /L./Moench (цмин пісковий), Cynoglossum officinale L. (чорнокорінь лікарський), Chelidonium majus L. (чистотіл великий) та ін.
Досліджується їх регіональне розміщення, ресурсні потенції, можливість збагачення сировинних ресурсів в природних умовах зростання та ін. Проводяться роботи по виявленню запасів близькоспоріднених видів цінних лікарських рослин, що можуть сприяти вирішенню національної проблеми дефіциту сировини цінних лікарських рослин: звіробій (Hypericum L. — 12 видів), цмин (Helichrysum Mill., 5 видів), чебрець (Thymus L., 15 видів), деревій (Achillea L., 12 видів) та ін. В Інституті ботаніки НАН України є вже значні напрацювання в цьому напрямі: виявляється локалізація сировинних масивів досліджуваних видів лікарських рослин, складаються картосхеми їх розміщення; оцінюється стан сировинних запасів, розробляються наукові основи оптимізації використання виявлених ресурсів; дається оцінка динаміки ресурсів дикорослих лікарських рослин під впливом сукупності екологічних факторів. Розроблені Інститутом наукові основи оптимізації використання та охорони дикорослих лікарських рослин України були застосовані при підготовці нормативних актів спільно з Мінекобезпеки України. Результати моніторингових досліджень є науковою основою прогнозування стану ресурсів конкретних видів лікарських рослин. Так дослідження динаміки ресурсів аїру і цмину піскового в лівобережному лісостепу та степу свідчать, що природні сировинні запаси цмину піскового тут достатні для регульованого використання, тенденції до їх зменшення не виявлено. Запаси ж аїру — обмежені, відзначається стала тенденція до зменшення його ресурсів, заготівля його сировини підлягає суворому контролю.
Виявлені значні ресурси виду, близькоспорідненого до цмину піскового, — цмину щитконосного. Встановлена стійка тенденція до скорочення природної сировинної бази цінних видів лікарських рослин серцево-судинної дії — арніки гірської та астрагалу шерстистоквіткового. Природні ресурси їх виснажені настільки, що ці види занесені до Червоної Книги України, хоча ще 20 років тому в українських Карпатах були виявлені значні запаси арніки. Дослідження 1953—54 рр. свідчать, що зарості арніки на відрогах масивів Чорних гір, Свидовця та Горган становили кілька тисяч гектарів.
