Заняття № 3.
Принципи лікарсько-трудової експертизи. Експертиза тимчасової та постійної втрати працездатності.
(8 годин)
Працездатність – це здатність до праці, що залежить від стану здоров’я, фізичного, духовного розвитку (розумових та емоційних можливостей), а також професійних знань, уміння і досвіду працівника, що дає йому змогу виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості. Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров’я, професійні знання, вміння, досвід).
Працездатність класифікується на: загальну, професійну, спеціальну, обмежену, повну, часткову. Загальна працездатність — це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Професійна працездатність — це здатність працівника до роботи певним фахом і на певній посаді. Спеціальна працездатність – це здатність працювати в певних несприятливих умовах (виробничих чи кліматичних). Обмежена працездатність – це здатність до роботи з певними обмеженнями (наприклад, для інвалідів третьої грипи). Часткова працездатність — це здатність до професійної або некваліфікованої праці, що збереглася у осіб, які зазнали каліцтва. Тож на основі даної класифікації розрізняють такі види працездатності як: повна загальна, часткова загальна, повна професійна та часткова професійна.
Поняття працездатності широко застосовується як в юридичній, так і в соціальній науці.
При цьому, слід зазначити, що повніше його зміст розкривається через використання понять “непрацездатність” та “втрата працездатності”, які найчастіше зустрічаються, наприклад, в трудовому праві, праві соціального забезпечення тощо.
Однак поняття втрата працездатності на нормативному рівні не визначається, але аналіз правових норм дозволяє дійти висновку, що втрата працездатності може бути постійна і тимчасова.
Постійна втрата працездатності – це повна чи часткова втрата здатності до загальної чи професійної праці.
Повна втрата працездатності означає непрацездатність особи.
Непрацездатність – це стан здоров’я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров’я.
Повна втрата працездатності визначається як настання пенсійного віку (старість). Пенсійний вік в Україні становить 55 років для жінок та 60 років для чоловіків (стаття 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Стосовно часткової втрати працездатності слід зазначити, що прикладом часткової втрати працездатності є інвалідність. При цьому, необхідно відмітити, що існує два критерії визначення інвалідності – медичний та економічний. З медичної точки зору – це розлад функцій організму, з економічної точки зору – це таке порушення, яке призводить до втрати працездатності: професійної чи загальної.
Інвалідність – це стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюванням, наслідком травм або вродженим дефектом, який призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Обмеження життєдіяльності – це повна або часткова втрата здатності обслуговувати себе, самостійно пересуватись, орієнтуватись, спілкуватись, контролювати свою поведінку, вчитись, займатись трудовою діяльністю.
Причинами інвалідності можуть бути:
трудове каліцтво
професійне захворювання
загальне захворювання
вроджені дефекти.
Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок настав:
під час виконання трудових обов’язків (в тому числі і під час відрядження);
по дорозі на роботу, або з роботи;
на території підприємства, установи, організації протягом робочого часу (включаючи перерви);
поблизу підприємства протягом робочого часу, якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;
у разі виконання державних або громадських обов’язків;
у разі виконання дій по рятуванню людського життя, охорони державної чи приватної власності, охорони правопорядку.
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затверджено постановою Кабінету Міністрів від 25 серпня 2004 р. N 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».
Інвалідність внаслідок професійного захворювання встановлюється на підставі висновку спеціалізованого медичного закладу про наявність професійного захворювання. Перелік таких захворювань визначений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662 “Про затвердження переліку професійних захворювань”.
Професійне захворювання – це захворювання, яке виникло внаслідок професійної діяльності застрахованої особи та зумовлене дією на організм виключно або переважно факторів виробництва, характерних для конкретної професії.
Професійні захворювання можуть бути викликані виключно дією несприятливих виробничо-професійних факторів, а можуть бути і такими, у розвитку яких встановлено причинний зв’язок впливом певного несприятливого виробничо-професійного фактора та виключено явний вплив інших непрофесійних факторів, що викликають аналогічні зміни в організмі. Крім того, необхідно враховувати можливість розвитку проф. захворювання через тривалий термін після припинення впливу шкідливих факторів виробництва.
Загальне захворювання, як причина інвалідності визначається за залишковим принципом, тобто якщо інвалідність не спричинена нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, то її причиною визнається загальне захворювання. До загального захворювання прирівнюють нещасний випадок невиробничого характеру.
Показаннями для встановлення інвалідності у дітей є паталогічні стани, які виникають при вроджених, спадкових, набутих захворюваннях та після травм.
Під тимчасовою втратою працездатності розуміють неспроможність особи виконувати свою трудові обов’язки внаслідок короткотривалих обставин об’єктивного характеру. Тимчасова непрацездатність може бути спричинена:
фізичною нездатністю особи здійснювати трудову діяльність (хвороба, травма, вагітність та пологи);
неможливістю працювати у зв’язку із необхідністю здійснювати догляд за іншим членом сім’ї (хворою дитиною; хворим членом сім’ї; за дитиною до трьох років; за дитиною до досягнення трьох річного віку або дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною);
неможливістю працювати у зв’язку із настанням обставин, спричинених діями державних органів (карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби).
Тимчасова непрацездатність має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин – до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.
Випадком тимчасової непрацездатності є тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видачею листка непрацездатності з можливим продовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров’я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності – “стати до роботи”. У разі, якщо особа стала непрацездатною з приводу того самого захворювання, травми до виходу на роботу або відпрацювала неповний робочий день, випадок тимчасової непрацездатності не переривається. При виникненні іншого захворювання, травми, відпустки в зв’язку з вагітністю випадок тимчасової непрацездатності вважається новим.
Порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність затверджений Інструкцією про порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001р. № 455, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 р. за N 1005/6196.
Разом з цим, також, необхідно зазначити, про медико-соціальну експертизу втрати працездатності. Експертиза тимчасової непрацездатності – це комплексна оцінка порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу.
Так, відповідно до статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров’я експертиза тимчасової непрацездатності громадян здійснюється у закладах охорони здоров’я лікарем або комісією лікарів, які встановлюють факт необхідності надання відпустки у зв’язку з хворобою, каліцтвом, вагітністю та пологами, для догляду за хворим членом сім’ї, у період карантину, для протезування, санаторно-курортного лікування, визначають необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв’язку з хворобою на іншу роботу у встановленому порядку, а також приймають рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня тривалої або постійної втрати працездатності.
Експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоров’я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів.
Висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов’язковими для власників та адміністрації підприємств, установ і організацій.
Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України постановою від 4 квітня 1994 р. N 221. Так, у медико-соціальних експертних комісіях (МСЕК) проходять огляд громадяни, які частково чи повністю втратили здоров’я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежують їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, з метою виявлення компенсаторно-адаптаційних можливостей особи для реалізації заходів реабілітації та адаптації інвалідів.
Крім того, відповідно до частини першої статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров’я і з метою встановлення єдиного порядку організації та проведення експертизи тимчасової непрацездатності наказом Міністерства охорони здоров’я України від 9 квітня 2008 р. N 189, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 липня 2008 р. за N 589/15280, затверджено Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, яке застосовується при визначенні тимчасової непрацездатності, а саме встановлення у працівників факту тимчасової непрацездатності та визначення її термінів, надання рекомендацій про відповідні умови праці для хворих, які не мають групи інвалідності, але потребують тимчасово чи постійно особливих умов праці за станом здоров’я.
1.1. Лікарсько-консультативна комісія Медичного центру Служби зовнішньої розвідки України (далі – ЛКК) є третім рівнем експертизи тимчасової непрацездатності. До складу ЛКК входять: голова – начальник Медичного центру Служби зовнішньої розвідки України (далі – Медичний центр); члени – терапевт, хірург, отоларинголог, офтальмолог, гінеколог, травматолог та лікуючий лікар.
1.2. ЛКК вирішує питання експертизи тимчасової непрацездатності за поданням лікуючого лікаря та начальника відділення після особистого огляду та вивчення даних медичної облікової документації хворого щодо обстеження, подальшого лікування, надання рекомендацій щодо раціонального працевлаштування та інших питань.
1.3. У своїй діяльності ЛКК керується чинними нормативно-правовими актами, стандартами у сфері охорони здоров’я.
1.4. ЛКК приймає рішення щодо стану працездатності та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність військовослужбовців, державних службовців та працівників, які працюють за трудовим договором у Службі зовнішньої розвідки України (далі – співробітники). Рішення (висновки) ЛКК записуються в медичну карту амбулаторного хворого та в журнал запису висновків ЛКК (ф. 35/о) за підписами голови та членів ЛКК.
II. Функції ЛКК
2.1. ЛКК відповідно до покладених на неї завдань:
1) контролює правильність проведення обстеження, встановленого діагнозу, призначеного лікування, обґрунтованості видачі та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність співробітників;
2) ухвалює рішення щодо направлення хворих співробітників за необхідності на консультацію, обстеження та лікування в інші заклади охорони здоров’я;
3) вирішує в окремих випадках питання щодо видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність співробітників за минулий час, за наявності документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність;
4) вирішує питання про направлення співробітників до Медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) на огляд або консультацію у випадках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 “Питання медико-соціальної експертизи”;
5) надає висновки або рекомендації про необхідність:
тимчасового або постійного переведення на роботу з полегшеними умовами праці за станом здоров’я (за згодою хворого) чи з усуненням протипоказаних виробничих факторів, визначення характеру роботи, що рекомендується, з урахуванням професії хворого;
тимчасового переведення на іншу роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб, на період карантину після контакту з інфекційними хворими чи бактеріоносіями (разом з органами Державної санітарно-епідеміологічної служби України);
тимчасового переведення непрацездатних на іншу роботу внаслідок професійного захворювання або захворювання на туберкульоз;
видачі співробітникам довідки для отримання путівки в санаторно-курортний заклад за формою 070/о;
отримання відпустки без збереження заробітної плати співробітникам для догляду за хворим (членом сім’ї), який потребує постійного стороннього догляду, тривалістю не більше 30 календарних днів;
догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), – до досягнення дитиною 16-річного віку;
6) здійснює розгляд клініко-експертних питань з якості експертизи тимчасової непрацездатності (далі – ЕТН) щодо дотримання чинного законодавства:
у випадках подання позовів і претензій медичних страхових організацій та фондів соціального страхування;
за запитами заявників;
при надходженні звернень, претензій пацієнтів щодо стану їх здоров’я та працездатності;
7) направляє співробітників в інші заклади охорони здоров’я, залучає в разі потреби до роботи ЛКК суміжних фахівців;
8) проводить контрольні обстеження, огляд хворих, перевірку виконання режиму, призначеного лікарем;
9) звертається до інших закладів та організацій з питань надання медико-соціальної допомоги пацієнтам, їхнього працевлаштування, професійної орієнтації та інших питань, що входять до компетенції комісії;
10) у встановленому порядку бере участь у засіданнях МСЕК.
2.2. ЛКК має право:
1) вносити пропозиції щодо поліпшення підвищення якості надання медичної та експертної допомоги співробітникам;
2) направляти хворих в інші лікувально-профілактичні заклади, залучати провідних спеціалістів;
3) проводити повторне обстеження хворих з їх оглядом при виявленні порушень з видачі листків непрацездатності (довідок) та режиму, призначеного лікарем.
III. Порядок видачі листків непрацездатності в разі захворювання та травми
3.1. Листок непрацездатності у разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності до її відновлення або до встановлення групи інвалідності МСЕК.
3.2. При втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар Медичного центру може видавати листок непрацездатності особисто строком до 5 календарних днів з подальшим продовженням його залежно від тяжкості захворювання до 10 календарних днів.
Якщо період непрацездатності триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з начальником відділення, а надалі – ЛКК після комісійного огляду хворого з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше строку, встановленого для направлення на МСЕК.
В окремих випадках, коли захворювання вимагає тривалого лікування, наприклад у разі тяжких травм та туберкульозу, періодичність оглядів ЛКК із продовженням листка непрацездатності може бути не рідше 1 разу на 20 днів залежно від тяжкості перебігу захворювання.
3.3. Листок непрацездатності у разі захворювання, травми, у тому числі побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування у стаціонарі.
3.4. Особам, які звернулись по медичну допомогу та визнані непрацездатними після завершення робочого дня, листок непрацездатності може видаватися за їх згодою з наступного календарного дня.
3.5. Особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікарем Медичного центру видається довідка довільної форми з позначкою про час звернення до Медичного центру.
3.6. На період проведення інвазивних методів обстеження та лікування (ендоскопія з біопсією, хіміотерапія за інтермітуючим методом, гемодіаліз тощо) листок непрацездатності видається лікуючим лікарем згідно з рішенням ЛЛК.
3.7. Довідка довільної форми, засвідчена підписом начальника Медичного центру і печаткою Медичного центру, видається особам, які проходять обстеження:
з приводу встановлення причинного зв’язку захворювання з умовами праці;
за направленням органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
3.8. Особам, щодо яких обрано запобіжний захід тримання під вартою та які проходять судово-медичну експертизу, листок непрацездатності не видається.
IV. Порядок направлення на МСЕК
4.1. Направлення хворого для огляду на МСЕК здійснюється ЛКК за наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від служби (роботи) протягом чотирьох місяців з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п’яти місяців у зв’язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненням за останні дванадцять місяців, а при захворюванні на туберкульоз – протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності.
4.2. На МСЕК направляються інваліди для переогляду у зв’язку із змінами у стані здоров’я, працюючі інваліди – для зміни трудової рекомендації чи внесення доповнень до індивідуальної програми реабілітації інваліда тощо.
4.3. У разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів хворого на МСЕК, дата встановлення інвалідності обов’язково вказується у листку непрацездатності.
4.4. Особам, не визнаним інвалідами:
у разі визнання їх працездатними термін тимчасової непрацездатності закінчується датою огляду в МСЕК;
у разі визнання їх непрацездатними листок непрацездатності продовжується ЛКК до відновлення працездатності або повторного направлення до МСЕК.
4.5. При відмові хворого від направлення до МСЕК або несвоєчасному прибутті його на експертизу без поважної причини факт відмови або нез’явлення засвідчується відповідною позначкою про це в листку непрацездатності та в медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого. Відмова від направлення до МСЕК і нез’явлення без поважної причини на огляд до МСЕК не є підставою для виписки.
МСЕК
П О Л О Ж Е Н Н Я
про медико-соціальну експертизу
I. Загальні положення
1. Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження
життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності,
сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики
інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до
суспільного життя.
2. Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які
втратили здоров’я внаслідок захворювання, травм та уроджених
дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за
чинним законодавством мають право на соціальну допомогу,
компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання
відповідних обов’язків тощо.
3. Медико-соціальна експертиза виявляє
компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких
сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній
реабілітації та адаптації інваліда.
4. Залежно від ступеня втрати здоров’я інвалідність
поділяється на три групи. Причинами інвалідності є: загальне
захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання,
інвалідність з дитинства; для військовослужбовців – поранення,
контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при
виконанні інших обов’язків військової служби, чи захворювання,
пов’язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане
внаслідок нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням
обов’язків військової служби, чи захворювання, не пов’язане з
перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством
випадках – захворювання, одержане при виконанні обов’язків
військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені
й інші причини інвалідності.
5. Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є
медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в
самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров’я обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
( Абзац перший пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою
КМ N 1758 ( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
Відповідно до Закону України “Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) медико-соціальні
експертні комісії перебувають у віданні Міністерства охорони
здоров’я України і проводять свою роботу за таким територіальним
принципом: ( Абзац другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з
Постановою КМ N 1758 ( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
республіканська;
Кримська, обласні, центральні міські (в містах Києві і
Севастополі)*;
—————————————
*) Надалі – центральні міські.
міські, міжрайонні, районні.
6. Медико-соціальні експертні комісії у своїй роботі
керуються законами України, постановами і розпорядженнями Кабінету
Міністрів України, цим Положенням, актами Міністерства охорони
здоров’я України та іншими нормативними актами.
( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1758
( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
7. Висновки медико-соціальних експертних комісій про умови й
характер праці інвалідів є обов’язковими для підприємств, установ
і організацій, незалежно від форм власності і видів їх діяльності.
8. Медико-соціальні експертні комісії проводять роботу на
базі лікувально-профілактичних закладів, які надають їм
приміщення, медичне і господарське обладнання, необхідне для
проведення експертизи хворих та зберігання документів, а також
забезпечують їх санітарним автотранспортом для огляду хворих удома
та здійснення контролю за виконанням індивідуальних програм
реабілітації. Перелік необхідного обладнання й інвентаря
затверджується Міністерством охорони здоров’я України.
В окремих випадках незалежно від місцевих умов
медико-соціальні експертні комісії можуть розміщуватись в
приміщеннях, що надаються їм за рішенням місцевих органів
виконавчої влади. ( Абзац другий пункту 8 із змінами, внесеними
згідно з Постановою КМ N 1758 ( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
Витрати на утримання медико-соціальних експертних комісій
провадяться за рахунок асигнувань, передбачуваних відповідно
Державним бюджетом України, бюджетом Автономної Республіки Крим та
місцевими бюджетами. ( Абзац третій пункту 8 із змінами, внесеними
згідно з Постановою КМ N 1758 ( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
9. Медико-соціальні експертні комісії мають штамп і печатку.
II. Організація і склад медико-
соціальних експертних комісій
10. Медико-соціальні експертні комісії утворюються,
реорганізуються і ліквідуються Міністерством охорони здоров’я
України, Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки
Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими
держадміністраціями.
( Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1758
( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
11. Формування медико-соціальних експертних комісій
провадиться з урахуванням чисельності обслуговуваного населення,
кількості оглянутих зазначеними комісіями хворих протягом року, у
тому числі інвалідів.
12. Залежно від рівня, структури захворюваності та
інвалідності утворюються такі медико-соціальні експертні комісії:
загального профілю; спеціалізованого профілю для огляду хворих на
туберкульоз, осіб з психічними розладами, захворюваннями органів
зору, органів кровообігу тощо.
Міські, районні комісії утворюються, як правило, з розрахунку
одна комісія на 100 тис. чоловік віком 16 років і старше,
міжрайонні – у районах, містах з меншою кількістю населення.
Обласна, центральна міська комісія утворюється з розрахунку
на п’ять міських, міжрайонних, районних комісій. У м. Севастополі
утворюється одна центральна міська комісія.
13. Міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні
комісії утворюються в складі трьох лікарів-експертів (терапевта,
хірурга, невропатолога), фахівця з медико-соціальної реабілітації
(лікаря-реабілітолога), психолога, представника Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань, а також представника військово-медичних управлінь
СБУ, Служби зовнішньої розвідки – у разі розгляду медичних справ
пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ, Служби зовнішньої
розвідки. До складу комісій спеціалізованого профілю входять два
лікарі, спеціальність яких відповідає профілю комісії, і терапевт
чи невропатолог, а у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з
числа військовослужбовців СБУ, Служби зовнішньої розвідки – лікар
військово-медичних управлінь СБУ, Служби зовнішньої розвідки
відповідного профілю.
{ Пункт 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1780
( 1780-2000-п ) від 06.12.2000; в редакції Постанови КМ N 566
( 566-2001-п ) від 23.05.2001; із змінами, внесеними згідно з
Постановою КМ N 726 ( 726-2006-п ) від 25.05.2006 }
14. Кримська республіканська, обласна, центральна міська
медико-соціальна експертна комісія утворюється в складі чотирьох
лікарів-експертів, лікаря-реабілітолога, юриста, економіста і
представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань, а також представника
військово-медичних управлінь СБУ, Служби зовнішньої розвідки – у
разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа
військовослужбовців СБУ, Служби зовнішньої розвідки. При
впровадженні автоматизованої системи управління до складу комісії
включається програміст або оператор, консультанти з медичних або
технічних питань.
{ Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1780
( 1780-2000-п ) від 06.12.2000, N 566 ( 566-2001-п ) від
23.05.2001, N 1758 ( 1758-2001-п ) від 27.12.2001, N 726
( 726-2006-п ) від 25.05.2006 }
15. До штату комісій входять: старша медична сестра, медичний
реєстратор, а комісій, що діють не на базі
лікувально-профілактичних закладів, додатково – прибиральниця
службових приміщень і гардеробник за нормами, встановленими для
поліклінік, а при наявності спеціального автомобіля – водії.
16. Головою медико-соціальної експертної комісії
призначається один із лікарів, що входить до неї. Голова
медико-соціальної експертної комісії організує її роботу,
забезпечує якісне проведення медико-соціальної експертизи і несе
персональну відповідальність за діяльність комісії.
17. Для координації діяльності органів медико-соціальної
експертизи в областях, де є п’ять і більше обласних МСЕК,
призначається головний експерт. В інших областях, Автономній
Республіці Крим, містах Києві і Севастополі обов’язки головного
експерта покладаються на голову однієї з комісій.
( Пункт 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1758
( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
III. Обов’язки і права медико-соціальних
експертних комісій
18. Міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні
комісії:
а) визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у
тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання
інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у
процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження
здоров’я, пов’язане з виконанням своїх трудових обов’язків;
б) встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі, що
була б спрямована на полегшення наслідків погіршення здоров’я
(протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний
догляд тощо);
в) надають трудові рекомендації інвалідам працездатного віку
та розробляють заходи медико-соціальної реабілітації під час
складання індивідуальних програм реабілітації та адаптації
інвалідів, здійснюють контроль за їх реалізацією; ( Підпункт “в”
пункту 18 в редакції Постанови КМ N 738 ( 738-2002-п ) від
01.06.2002 )
г) вивчають структуру і динаміку інвалідності за групами,
причинами, окремими захворюваннями, територіальними ознаками, в
розрізі окремих підприємств тощо;
д) разом з лікувально-профілактичними закладами вивчають
результати диспансеризації, переважно осіб, які часто й тривалий
час хворіють, та інвалідів;
є) вивчають наслідки подовження строків тимчасової
непрацездатності на період відновного лікування, переогляду
інвалідів з метою виявлення ефективності реабілітаційних заходів,
визначення реабілітаційного потенціалу;
ж) надають консультативну допомогу лікарям
лікувально-профілактичних закладів з питань медико-соціальної
реабілітації інвалідів;
з) разом з лікувально-профілактичними закладами,
підприємствами, установами, організаціями, профспілками аналізують
умови праці з метою виявлення факторів, що небезпечно впливають на
здоров’я й працездатність працівників, а також визначення умов та
видів праці, робіт і професій для хворих та інвалідів;
і) оцінюють стан здоров’я населення, прогнозують динаміку
первинної інвалідності;
к) інформують органи місцевого самоврядування, підприємства,
установи, організації, профспілкові органи та громадськість про
рівень інвалідності, її причини, заходи медико-соціальної
реабілітації. ( Підпункт “к” пункту 18 із змінами, внесеними
згідно з Постановою КМ N 1758 ( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
л) визначають причини смерті інваліда на підставі
лікарського свідоцтва про смерть у випадках, коли законодавством
передбачається надання пільг сім’ї померлого. ( Пункт 18 доповнено
підпунктом “л” згідно з Постановою КМ N 1758 ( 1758-2001-п ) від
27.12.2001 )
19. Кримська республіканська, обласні, центральні міські
медико-соціальні експертні комісії: ( Абзац перший пункту 19 із
змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1758 ( 1758-2001-п )
від 27.12.2001 )
а) здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль
за діяльністю відповідно Кримської республіканської, обласних,
центральних міських, районних, міжрайонних, міських
медико-соціальних експертних комісій, перевіряють прийняті ними
рішення і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх;
( Підпункт “а” пункту 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою
КМ N 1758 ( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
б) переоглядають осіб, які оскаржили рішення міських,
міжрайонних чи районних медико-соціальних експертних комісій, та
перевіряють якість розробки індивідуальних реабілітаційних
програм;
в) проводять у складних випадках огляд хворих та інвалідів за
направленнями відповідно Кримської республіканської, обласних,
центральних міських, районних, міжрайонних, міських
медико-соціальних експертних комісій;
( Підпункт “в” пункту 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою
КМ N 1758 ( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
г) визначають потреби інвалідів у автомобілях з ручним
керуванням або мотоколясках;
д) надають консультативну допомогу лікарям медико-соціальних
експертних комісій з питань медико-соціальної експертизи;
є) впроваджують у практику роботи медико-соціальної
експертизи наукові принципи й методи, розроблені
науково-дослідними інститутами, готують пропозиції щодо
вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнюють і
поширюють передовий досвід роботи;
ж) розробляють комплексні заходи щодо профілактики та
зниження рівня інвалідності, а також медико-соціальної
реабілітації інвалідів;
з) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за
поліпшенням соціального стану інвалідів та наданням їм пільг;
і) аналізують рівень та динаміку інвалідності, стан
медико-соціальної реабілітації інвалідів в Україні (Автономній
Республіці Крим, області, місті, районі); ( Підпункт “і” пункту 19
із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1758
( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
к) вживають заходів до підвищення кваліфікації фахівців
медико-соціальних експертних комісій;
л) проводять разом з господарськими, профспілковими та іншими
громадськими організаціями конференції, наради, семінари з питань
профілактики інвалідності, медико-соціальної реабілітації та
адаптації інвалідів.
20. Медико-соціальні експертні комісії мають право:
а) одержувати від органів і закладів охорони здоров’я,
підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і
видів їх діяльності, відомості, необхідні для роботи комісій;
б) направляти осіб, які проходять огляд, до
лікувально-профілактичних закладів для уточнення діагнозу і
відповідного лікування;
в) відвідувати у встановленому порядку підприємства,
установи, організації, незалежно від форм власності і видів їх
діяльності, обстежувати місця виконання робіт, виробничі та
службові приміщення, знайомитися зі звітами, статистичними й
іншими матеріалами з питань, що належать до діяльності комісій;
г) подавати державним органам матеріали для вжиття
відповідних заходів стосовно посадових осіб підприємств, установ,
організацій, які ущімлюють права інвалідів.
IV. Огляд громадян у медико-соціальних
експертних комісіях
21. Огляд громадян у медико-соціальних експертних комісіях
проводиться за місцем проживання або лікування за направленням
відповідного лікувально-профілактичного закладу при пред’явленні
паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
22. Хворого, який направляється на комісію, представляє
лікар, який лікує, або голова лікарсько-консультаційної комісії
лікувально-профілактичного закладу. Для вирішення соціальних
питань запрошуються представники власника підприємства, установи,
організації, де працює хворий, або уповноваженого ним органу та
профспілкового комітету.
23. Медико-соціальна експертиза повинна здійснюватися після
повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних
досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу,
соціально-психологічного діагнозу, професійно-трудового прогнозу,
одержання результатів відновного лікування, соціально-трудової
реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або
необоротний характер захворювання.
24. Відповідальність за якість медичного обстеження,
своєчасність і обгрунтованість направлення громадян на
медико-соціальну експертизу покладається на керівника
лікувально-профілактичного закладу.
25. Медико-соціальні експертні комісії проводять засідання
тільки у повному складі і колегіально приймають рішення. Дані
експертного огляду і рішення заносяться до акта огляду та
протоколу засідання медико-соціальної експертної комісії, які
підписуються головою, членами комісії і засвідчуються печаткою.
26. Медико-соціальні експертні комісії при встановленні
інвалідності керуються Інструкцією про встановлення груп
інвалідності, затвердженою Міністерством охорони здоров’я України
за погодженням з Радою Федерації незалежних профспілок України.
27. Якщо голова або окремі члени комісії не згодні з
прийнятим рішенням, то до акта огляду вноситься їх окрема думка і
акт у триденний строк подається Кримській республіканській,
обласній або центральній міській комісії, яка приймає відповідне
рішення.
( Пункт 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1758
( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
28. Рішення Кримської республіканської, обласних, центральних
міських медико-соціальних експертних комісій (у тому числі при
огяді в складних випадках) приймаються більшістю голосів членів
комісії. При рівності голосів голос голови комісії є вирішальним.
Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою
окрему думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду.
При наполяганні цього члена комісії акт огляду надсилається до
Міністерства охорони здоров’я України.
( Пункт 28 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1758
( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
29. Якщо хворий за станом здоров’я згідно з висновком
лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного
закладу не може з’явитися до медико-соціальної експертної комісії,
огляд проводиться вдома або в стаціонарі, де він перебуває на
лікуванні. У виняткових випадках (наприклад, коли громадянин
проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості) медико-соціальні
експертні комісії можуть приймати рішення заочно за згодою
громадян, керуючись матеріалами медичних справ.
30. Датою встановлення інвалідності вважається день
надходження до медико-соціальної експертної комісії документів,
необхідних для огляду хворого.
Інвалідність встановлюється до першого числа місяця,
наступного за місяцем, на який призначено черговий переогляд
хворого.
31. Переогляд інвалідів з нестійкими, оборотними
морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем
організму з метою визначення ефективності відновного лікування та
реабілітаційних заходів, стану здоров’я і ступеня соціальної
адаптації проводиться через 1 – 3 роки.
Переогляд інвалідів раніше вказаних строків, а також
громадян, інвалідність яким встановлено без зазначення строку
переогляду, проводиться при зміні стану здоров’я і працездатності
або при виявленні фактів зловживань чи помилок, допущених у
встановленні групи інвалідності.
Група інвалідності без зазначення строку переогляду
встановлюється громадянам при анатомічних дефектах, стійких
необоротних морфологічних змінах та порушеннях функцій органів і
систем організму, неефективності реабілітаційних заходів,
неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливому
прогнозі динаміки працездатності з урахуванням реальних
соціально-економічних обставин у районі проживання інваліда, а
також чоловікам старше шістдесяти років і жінкам старше п’ятдесяти
п’яти років, інвалідам, у яких строк переогляду настає: у
чоловіків після досягнення шістдесяти років, жінок – п’ятдесяти
п’яти років.
32. Медико-соціальні експертні комісії видають особам,
визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні
програми і в триденний строк надсилають копії цих документів
управлінню праці та соціального захисту населення районної,
районної в мм. Києві та Севастополі державної адміністрації та
відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради,
на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається
також підприємству, установі, організації, яка зобов’язана
надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.
Форми документів, що використовуються у роботі
медико-соціальних експертних комісій, затверджуються Міністерством
охорони здоров’я України.
( Пункт 32 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1758
( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
33. Голова або працівники медико-соціальних експертних
комісій, винні у прийнятті навмисно неправильного рішення і
незаконній видачі документів про інвалідність, несуть
відповідальність, передбачену законом.
( Пункт 33 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1758
( 1758-2001-п ) від 27.12.2001 )
V. Порядок оскарження рішень медико-
соціальних експертних комісій
34. У разі незгоди оглянутого з рішенням районної,
міжрайонної міської медико-соціальної експертної комісії він
протягом місяця має право подати про це письмову заяву до
республіканської, Кримської, обласної, центральної міської
медико-соціальної експертної комісії або до медико-соціальної
експертної комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного
відділу (управління) охорони здоров’я. Комісія, що проводила
огляд, або відділ (управління) охорони здоров’я в триденний строк
з дня одержання заяви надсилають усі наявні документи разом із
заявою на розгляд республіканської, Кримської, обласної,
центральної міської медико-соціальної експертної комісії, яка не
пізніш як через місяць з дня подання заяви проводить переогляд
хворого і приймає відповідне рішення.
35. Рішення республіканської, Кримської, обласної,
центральної міської медико-соціальної експертної комісії може бути
оскаржене до Міністерства охорони здоров’я України.
Міністерство охорони здоров’я України при виявленні фактів
порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає
іншому складу обласної або республіканській медико-соціальній
експертній комісії з урахуванням усіх наявних обставин повторно
розглянути питання, рішення з якого оскаржується, а також вживає
інших заходів, що забезпечують дотримання чинного законодавства
при проведенні медико-соціальної експертизи.
Рішення медико-соціальної експертної комісії може бути
оскаржене до суду в установленому порядку.
медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК), які створюються за територіальним принципом. Дана експертиза проводиться з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Крім того, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.
Також відповідно до Закону України «Про реабілітацію інвалідів» медико-соціальна експертиза дозволяє надати рекомендації щодо можливих для особи за станом здоров’я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Згідно даного Закону медико-соціальні експертні комісії визначають:
– ступінь обмеження життєдіяльності особи, стан працездатності, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання;
– види трудової діяльності, рекомендовані для інваліда за станом його здоров’я;
– причинний зв’язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли в дитинстві, уродженим дефектом;
– ступінь втрати здоров’я, групу, причину, зв’язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;
– ступінь стійкого обмеження життєдіяльності у хворих для направлення їх у стаціонарні установи соціального обслуговування;
– медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним.
Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які втратили здоров’я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також, особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов’язків тощо (наприклад, особа що зазнала травми під час нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання).
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Відповідно до Статті 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів» інвалідність і ступінь втрати здоров’я повнолітніх хворих встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, а неповнолітніх – лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Залежно від ступеня розладу функцій організму та обмеження життєдіяльності особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія “дитина-інвалід”.
Огляд громадян у медико-соціальних експертних комісіях проводиться за місцем проживання або лікування за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу. Якщо хворий за станом здоров’я згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу не може з’явитися до медико-соціальної експертної комісії, огляд проводиться вдома або в стаціонарі, де він перебуває на лікуванні. У виняткових випадках (наприклад, коли громадянин проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості) МСЕК може прийняти рішення заочно за згодою громадян, керуючись матеріалами медичних справ.
Крім того, відповідно до нового Положення про медико-соціальну експертизу від 03.12.2009 року № 1317 передбачається, що у разі тимчасового легального перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими укладено міждержавні договори про соціальне забезпечення, комісія може згідно із заявою хворого що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інваліда прийняти рішення про встановлення інвалідності заочно за результатами медичного обстеження в країні тимчасового перебування особи.
Експертиза повинна проводитись лише після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення діагнозів, одержання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання.
ЕКСПЕРТИЗА ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Лікарсько-трудова експертна комісія (ЛТЕК) — комісія для експертизи тривалої або постійної (стійкої) втрати працездатності. Діяльність ЛТЕК регламентується положеннями про ЛТЕК, затвердженими Радами Міністрів відповідних союзних республік, республіканськими радами профспілок, міністерствами охорони здоров’я і соцзабезпечення (в УРСР — Положенням про лікарсько-трудові експертні комісії, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 28 жовтня 1963 року).
ЛТЕК перебувають у віданні органів соціального забезпечення. Міські, районні й міжрайонні ЛТЕК організуються на базі лікувально-профілактичних закладів; до складу цих ЛТЕК входять 3 лікарі-експерти (терапевт, хірург, невропатолог), представники відділу соцзабезпечення й професійні організації. Спеціалізовані (для експертизи хворих на туберкульоз, психічні, серцево-судинні захворювання та інші). ЛТЕК організуються на базі спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів; до їх складу входять 2 лікарі відповідної спеціальності, лікар-терапевт або невропатолог. Найвищими органами по експертизі працездатності є республіканські, крайові і обласні ЛТЕК.
Основне завдання ЛТЕК — встановлення наявності, причин і ступеня непрацездатності; встановлення часу настання, причини й групи інвалідності. На підставі висновку ЛТЕК робітники, службовці, колгоспники й ті, хто вчиться, за станом здоров’я можуть бути увільнені від професійної праці або навчання. Направляють на ЛТЕК лікувальні заклади.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Під тимчасовою непрацездатністю розуміють – тимчасову втрату працездатності (до її відновлення або до встановлення інвалідності) внаслідок захворювання, несчасного випадку або з інших причин, які не дозволяють виконувати професійну роботу.
Термін “допомога по тимчасовій непрацездатності” включає в себе матеріальне забезпечення не тільки при тимчасовій втраті працездатності, але і в ряді випадків тимчасове звільнення працівника від виконання своїх обов’язків при відсутності тимчасової непрацездатності.
Основою для забезпечення допомоги в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю робочих, службовців, селян відносяться наступні випадки, які пов’язані з захворюваннями та травмами:
а) хвороба (травма), наслідком якої є втрата працездатності;
б) протезування з госпіталізацією в стаціонар протезно-ортопедичного
виробництва;
в) необхідність тимчасового переводу на іншу роботу у зв’язку з
захворюванням.
Основою для тимчасового звільнення працівника незалежно від факту втрати працездатності відносять:
а) звільнення від роботи у зв’язку з карантином ( для проведення
протиепідемічних міроприємств;
б) направлення працівника на санаторно-курортне лікування (для
проведення оздоровчих міроприємств та відновного лікування;
в) звільнення від роботи по догляду за хворим членом сім’ї.
Окрім допомоги по тимчасовій непрацездатності, жінкам: робочим, службовцям, членам селянських спілок – передбачена допомога по вагітності та пологам.
1. Тимчасова непрацездатність застрахованої особи підтверджується тільки лікарняним листком.
2. Лікарняні листки застрахованим видаються лікарями лікувальних та санітарних закладів системи Міністерства охорони здоров’я та Міністерства шляхів сполучення України.
v Лікарям лікувальних закладів інших відомств та науково-дослідних інститутів право на видачу лікарняних листів надається особливим роспорядженням Міністерства охорони здоров’я України;
v Видача лікарняних листів в платних поліклініках та лікувальних закладах забороняється.
3. В місцевостях, де немає лікуючих лікарів, а також на плаваючих
суднах право видавати лікарняний листок має фельдшер або завідувач
медичним пунктом з наступним контролем зі сторони завідувача
лікарняною дільницею. Список цих фельдшерів та терміни, на які
вони можуть видавати лікарняні листи, встановлює зав.
облздороввідділом.
Однак поняття тимчасової непрацездатності в експертизі тимчасової непрацездатності є більш широким. Крім випадків, при яких видається допомога, вона охоплює випадки тимчасової непрацездатності, при яких допомога не видається, а робочі, службовці та члени колгоспних спілок звільняються від роботи на основі довідок про тимчасову непрацездатність встановленної та невстановленої форми ( при захворюваннях та травмах, які були пов’язані з вживанням алкоголю, при побутових травмах в перші 5 днів тимчасової непрацездатності та інші).
На лікарів лікувально-профілактичних закладів покладено також визначення тимчасової непрацездатності у осіб, на яких не поширюється соціальне страхування ( студента вищих та учнів середніх спеціальних учбових закладів та інших учбових закладів на період звільнення від навчального процесу, які пов’язані із захворюваннями та травмами).
Лікарняний лист.
Лікарняний лист – документ, який виконує ряд важливих функцій, а саме:
а) медичну – свідчить, що у особи, якій він був виданий є захворювання (травма), або інша причина медичного характеру, по якій була встановлена тимчасова непрацездатність;
б) правову – надає право (повного або часткового) звільнення від роботи особу, якій він був виданий на термін вказаний у лікарняному листі і є основою для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності або по вагітності та пологах;
в) статистичну – є первинним статистичним документом для обліку та вивчення захворюванності з тимчасовою втратою непрацездатності.
Право на видачу лікарняного листка мають всі особи, які підлягають соціальному страхуванню: а) робітники та службовці, в тому числі і тимчасові та сезонні робітники; б) члени селянських спілок, в тому числі риболовних; в) деякі категорії позаштатних працівників (наприклад: лектори, редактори, артрити, журналісти, які не мають фіксованого графіку виходу на роботу; г) робочі та службовці, які працюють в військових організаціях або органах МВС і не є військовослужбовцями (наприклад: секретар-машиністка, офіціантка, буфетчиця, слюсар-сантехнік); д) іноземні громадяни, які працюють робочими та службовцями в державних установах та предприємствах; е) громадяни України, які працюють в державних закладах України за кордоном при заключенні письмового договору з участю профсоюзної оргнанізації; ж) допоміжний персонал, який працює за наймом у релігіозній організації (прибирання, двірник, шофер і т.п.); з) деякі категорії учбовців (наприклад: учбовці школи або курсів підвищення кваліфікації, перекваліфікації), якщо вони безпосередньо перед поступленням в школу або на курси працювали робочими та службовцями; и) молоді спеціалісти, які були направлені на роботу за путівками міністерства (відомства) та інших закладів (в випадках виникнення тимчасової непрацездатності або при відпустці по вагітності та пологами до початку роботи – лікарняний лист видається молодим спеціалістам з дня призначення для виходу на роботу); к) робочі, які виконують роботу на дому за заказами та з матеріалів підприємств.
Незастрахованим лікарняний лист не видається.
Не підлягають соціальному страхуванню і не мають право на видачу лікарняного листка наступні категорії громадян: а) військовослужбовці всіх категорій, в тому числі працівники МВС, СБУ; б) особи, які працюють за договором підряду, доручення; в) особи, які виконують постійну або тимчасову роботу в приватних підприємствах; г) учбовці всіх категорій (школярі, студенти і т.п.), а також аспіранти та клінічні ординатори; д) священики в релігіозних організаціях; е) особи, які не працюють або розраховані з роботи; ж) особи, які знаходяться під арештом або на лікуванні за рішенням суду.
Лікарняний лист не видається під час непрацездатності, яка виникла у відпустці без збереження утримання, на час проведення періодичних медичних оглядів робітників та службовців, при обстеженні в умовах стаціонару при призові на військову службу, при утриманні під арештом та проведенні судово-медичної експертизи.
Лікарняний листок не видається на час обстеження в амбулаторно-поліклінічних умовах чи в стаціонарі робітникам та службовцям, які навмисно нанесли шкоду своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи або інших обов’язків, симулянтам, а також особам, у яких тимчасова непрацездатність наступила після травми під час злочину.
2. Довідка про тимчасову непрацездатність.
1. “Довідка про тимчасову непрацездатність у зв’язку з побутовою травмою, операцією аборта” (форма №095 – 1/у).
2. “Довідка про тимчасову непрацездатність після захворювання внаслідок сп’яніння або дій, які пов’язані із сп’янінням, а також отруєнням алкоголем” (форма № 094/у).
3. “Довідка про тимчасове звільнення від роботи за доглядом за хворою дитиною” (форма № 138/у).
До довідок невстановленої форми відносяться: довідка фельдшера (медичної сестри) здоровпункта про звільнення від роботи в нічний час. Ця довідка констатує непрацездатність та звільняє від роботи в вечірній та нічний час до кінця зміни. В довідці повинно бути вказано характер захворювання та години звільнення від роботи. На наступний день хворому на основі цієї довідки видається лікарняний листок з того часу, який вказаний у довідці. При необхідності лікарняний лист продовжується на наступні дні.
1. Довідка форми №095/у – видається учбовцям всіх категорій: студентам вищих учбових закладів та технікумів, школярам, а також дітям дошкільного віку.
2. При захворюваннях та травмах, які виникли у громадян при поїздках за кордон, де після надання відповідної медичної допомоги в місцевих лікувальних закладах їм видається справка про захворювання.
3. Для догляду за здоровою дитиною ( у випадках хвороби матері, при встановленні карантину на яслі, дитячий сад, на дану дитину).
4. Якщо мати не може здійснювати догляд за дитиною, яка не досягла віку одного року, внаслідок госпіталізації її на стаціонарне лікування, відпустка по догляду за дитиною на період знаходження матері в стаціонарі може бути надана батьку або іншій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною. При цьому, допомога, яка надається матері при досягненні дитини віку одного року, видається вказаній особі, якщо вона за зазначений період матері не надавалась.
5. При проведенні періодичних медичних оглядів працівникам, які працювали в шкідливих та неблагоприємних умовах праці. Справку видають при проведенні обстежень в профілактичних відділеннях лікувально-профілактичних закладів, клінік медичних інститутів, інститутів гігієни праці та профзахворювань. Якщо при обстеженні встановлюються покази до лікування, то на період лікування видається лікарняний лист.
6. При проведенні обстежень в амбулаторних або стаціонарних умовах військовозобов’язаних осіб та призовників за направленням військоматів, а також на час перебування на шляху до місця обстеження та назад.
7. За доглядом за хворими дорослими членами сім’ї у випадках, коли є медична та соціально-правова основа для проведення догляду і звільнення члена сім’ї від роботи, а лікарняний лист за доглядом не може бути виданий, тому що допустимий термін його видачі, який передбачений “Інструкцією” закінчився.
8. При проведенні судово-медичних (судово-психіатричних) експертиз в умовах стаціонару.
9. При проведенні лікування за рішенням народного суду.
10. Про хворобу військовослужбовцям, працівникам СБУ, МВС.
Обов’язки лікуючого лікаря поліклінічного лікувально – профілактичного закладу по експертизі тимчасової непрацездатності
1. На основі даних всебічної медичної експертизи хворого, виходячи з ступеня функціональних порушень, характеру та перебігу патологічного процесу, роботи, яка виконується хворим, умов праці лікар вирішує питання про видачу, продовження або про закриття лікарняного листа ( довідки ) про тимчасову непрацездатність, по догляду за хворим членом сім’ї, по вагітності та пологах, керуючись інструкцією про порядок видачі лікарняних листів. По карантину лікарняний листок видається лікарем – епідеміологом, а у випадку його відсутності – санітарнем лікарем або лікуючим лікарем.
2. Видає лікарняні листи ( довідки ) не більше ніж на 3 дня, а в загалі по даному випадку захворювання або травми не більше ніж на 6 днів. Продовження лікарняного листа ( довідки ) більше ніж 6 днів проводиться лікуючим лікарем тільки після затвердження ЛКК ( головним лікарем ) лікувально – профілактичного закладу або іншою особою, якій надається право його продовження ( завідувач відділу, замісник головного лікаря ).
3. Видає лікарняні листи ( справки ) при відвідуванні хворих на дому особам, які признані тимчасово непрацездатними.
4. Дає рекомендації на санаторно – курортне лікування, дієтичне харчування та спільно з комісією по соціальному страхуванню при фабрично – заводських та місцевих комітетах профсоюзів розглядає питання про розподіл путівок на санаторно – курортне лікування, на дієтичне харчування, в санаторії – профілакторії.
5. Представляє хворого завідувачу відділу або заміснику головного лікаря по експертизі тимчасової непрацездатності ( головному лікареві ) на консультацію для вирішення питань про подальше лікування та необхідності продовження лікарняного листа (довідки) в терміни, які встановлені інструкцією про порядок видачі лікарняних листів, інших експертних питань.
6. Спільно з завідувачем відділу представляє на ЛКК хворих, які знаходяться на амбулаторному або стаціонарному лікуванні і які мають ознаки стійкої втрати працездатності, незалежно від тривалості хвороби, для вирішення питання про направлення на їх освідоцство на МСЕК.
7. Видає спільно з завідувачем відділу лікарняний лист ( довідку ) хворому за весь час лікування в стаціонарі. Якщо працездатність хворого в стаціонарі відновилась, лікарняний листок закривається і хворий виписується на роботу. Якщо хворий при виписці із стаціонару тимчасово непрацездатний, лікарняний листок ( довідка ) підлягає продовженню з урахуванням стану здоров’я та часу, який необхідний для явки в лікувальний заклад по місцю проживання, роботи або виклику лікаря на дім, але не більше ніж до 10 днів.
8. Фіксує в первинних медичних документах встановленної форми анамнестичні та об’єктивні дані, які стали основою для видачі лікарняного листа ( довідки ), призначені лікувальні та оздоровчі міроприємства, режим, який рекомендує, консультації, номер лікарняного листа ( довідки ), термін, на який він був виданий, встановлює дату наступної явки хворого на прийом, направлення на МСЕК.
9. Проводить, аналізує захворюваність з тимчасовою втратою працездатності та інвалідність серед працівників на підприємстві, яке він обслуговує і спільно з господарськими та профсоюзними організаціями приймає участь в розробці заходів по профілактиці та зниженню захворюваності та інвалідності.
У всіх випадках,які викликають затруднення лікуючого лікаря у питаннях діагностики,призначення лікування,проведення обстеження та визначення працездатності.він представляе хворого на консультацію до завідувача відділом,а при його відсутності- до замістника головного лікаря по експертизі тимчасової непрацездатності або до головного лікаря. Ці консультаціі проводять не тільки на 6 день тимчасової непрацездатності, але при необхідності і в більш ранні строки.
Лікарняні листи с 1-го дня втрати працездатності видаються лікуючим лікарем при захворюванні та при травмах,які пов`язані з виконанням трудових обов`язків або виконанням суспільного обов’язку, а також при травмах.які стали наслідком стихійного лиха або анатомічного дефекту.
У випадках травми, яка стала в наслідок виконання трудового обов’язку або за іншими обставинами, лікуючий лікар не проводить розслідування обставин травми, а причину травми встановлює зі слів травмовано або осіб, які доставили потерпілого в лікувальний заклад. Якщо лікар працює в лікувально-профілактичному закладі при промисловому виробництві, то він повинен інформувати адміністрацію виробництва 1 раз на добу про всі випадки травм, які мали місце на роботі.
У всіх випадках травм лікуючий лікар відмічає в медичній карті дату та час звернення хворого, дату та час травми та обставини травми, а при алкогольному сп’янінні – і признаки алкогольного сп’яніння.
При травмах, які є наслідком стихійного лиха ,лікуючий лікар описує характер стихійного лиха ,а при анатомічному дефекті – характер цього дефекту та обставини травми.
При побутовій травмі на перші 5 днів тимчасової непрацездатності лікуючий лікар видає справку про тимчасову непрацездатність у зв’язку з побутовою травмою, операцією аборта (форма 095-1/у),причому,цю справку,як і лікарняний лист видають на строк не більше 3 календарних днів. Справку про побутову травму видають також в випадках травми, яка не пов’язана з виконанням трудових обов’язків, зі стихійним лихом або анатомічними дефектами потерпілого і в випадках, коли у хворого при огляді не виявлені ознаки алкогольного сп’яніння і він не повідомив про те,що травма наступила у стані алкгольного сп’яніння.
Якщо при огляді хворого лікар підозрює гостре професійне отруєння або професійне захворювання, він повинен прийняти всі необхідні дії для направлення хворого на консультацію до профпатолога або у відповідне профільне відділення, де може бути встановлений зв’язок захворювання з роботою, яку виконував хворий. Лікуючий лікар не має права самостійно встановлювати остаточний діагноз гострого професійного отруєння або професійного захворювання, а в діагнозі може відмітити лише підозру на вказане захворювання.
При захворюваннях, які виникли в наслідок сп’яніння або зловживання алкоголем (наприклад, загострення хронічного гаститу, хронічного холецистіту під впливом алгоголю ), а також дій, які були пов’язані з сп’янінням ( наприклад, травм ) лікуючий лікар з першого дня тимчасовоі непрацездатності видає не лікарняний лист, а справку про тимчасову непрацездатність, яка викликана захворюванням внаслідок сп’яніння або дій пов’язаних з сп’янінням, а також отруєння алкоголем (форма № 094/у ). Справка (форма № 094/у ) видається на той самий строк, що і лікарняний листок, тобто до 3 календарних днів.а одноосібно лікуючим лікарем на строк до 6 календарних днів з наступним представленням хворого завідувачу відділом, а при його відсутності – заміснику головного лікаря по експертизі тимчасової непрацездатності або головному лікареві.
В випадках травм, які були пов’язані з алкогольним сп’янінням, лікуючий лікар обов’язково, крім ознак сп’яніння, в медичній карті хворого відмічає час та дату прийому хворого, час та дату травми, її обставини зі слів потерпілого або осіб, які доставили хворого в лікувально-профілактичний заклад.
Питання заміни справки про тимчасову непрацездатність (форма 094/у ) на лікарняний лист в випадках, встановлених законодавством, видача дублікатів лікарняних листів замість загублених проводиться тільки після дозволу замісника головного лікаря по еспертизі тимчасової непрацездатності,а при його відсутності – головного лікаря, дозвіл фіксується в медичній карті хворого.
Поряд з видачею документів встановленної форми про тимчасову непрацездатність в випадках, які передбачені законодавством, лікуючий лікар видає справки про тимчасову непрацездатність невстановленої форми.
Особам, які поєднують роботу з навчанням в заочних та вечірніх учбових закладах,лікуючий лікар видає два документа, які посвідчують їх тимчасову непрацездатність – по місцю роботи (лікарняний лист або справку про тимчасову непрацездатність ), по місцю навчання (справку про тимчасову непрацездатність ). Учням та студентам, клінічним ординаторам та аспірантам в випадках тимчасової непрацездатності видають справку про тимчасову непрацездатність (форма №095/у ).
Непрацюючим громадянам, які звільнені з роботи в термін льготного періоду, для збереження в них бесперервного трудового стажу, в випадках тимчасової непрацездатності, видають справку невстановленої форми за підписом лікуючого лікаря та головного лікаря лікувально-профілактичного закладу. На справці ставлять круглу печатку лікувально-профілактичного закладу.
Особам, які непрописані постійно або тимчасово в зоні обслуговування даного територіального лікувально-профілактичного закладу, у випадках виникнення в них тимчасової непрацездатності, лікарняний лист видається тільки після дозволу головного лікаря лікувально-профілактичного закладу. Цей лікарняний листок з 1-го дня підписує головний лікар.
Лікарям лікарських здоровпунктів надається право видачі лікарняних листів при гострих захворюваннях та травмах на 1-2 дня. Подальше лікування проводять в лікувально-профілактичних закладах по місцю проживання цих хворих, куди направляють їх з здоровпукта.
Лікарям приймальних відділень, пунктів невідкладної допомоги та травматологічних пунктів після надання невідкладної допомоги робочим, службовцям,у випадках їх непрацездатності дозволено видавати лікарняні листки строком до 3 днів, тобто на час,який необхідний для явки захворівшого в лікувально-профілактичний заклад. При необхідності разом з лікарняним листком видають справки про тимчасову непрацездатність ( форма 095-1/у ).
Лікарям НДІ та медичних інститутів, інститутів удосконалення лікарів дозволено видавати та продовжувати лікарняні листки непрацездатності на весь період стаціонарного та амбулаторного лікування в поліклініках. У зв’язку з цим, при направленні непрацездатних громадян в поліклініки НДІ лікуючі лікарі лікувально-профілактичних закладів відкривають хворим лікарняні листи, які потім продовжують лікарі поліклінік інститутів.
У випадках, коли хворий не дотримується режиму, який рекомендував йому лікар (пропуск явок на прийом, несвоєчасна явка на прийом ), не виконує діагностичні та лікувальні процедури, зловживає алкоголем та інші, лікуючий лікар робить відповідні записи в медичній карті та в лікарняному листі.
Порядок видачі лікарняного листка в період відпустки
Якщо тимчасова непрацездатність у зв’язку з захворюванням або травми наступила в період чергової відпустки чи додаткової відпустки лікарняний лист видається на загальних основах на всі дні непрацездатності, а відпустка підлягає продовженню (або перенесенню на інший строк) по узгодженню з адміністрацією.
Якщо під час відпустки без збереження утримання виникла побутова травма, яка привела до тимчасової непрацездатності видається справка (форма № 095–1/у).
Порядок видачі лікарняного листка студентам
Лікарняний лист студентам може бути виданий в тих випадках коли: а) вони проходять виробничу практику; б) в період роботи у складі студентських загонів (вони прирівнюються до категорії тимчасових робочих та службовців. Якщо на цей період у студента виникла тимчасова непрацездатність то видається лікарняний лист, який оплачується до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності (проф. захворювання, трудове каліцтво), а при загальному захворюванні – більше 75 календарних днів сумарно по всіх випадках тимчасової непрацездатності.
ü Студентам, які навчаються в учбових закладах без відриву від виробництва лікарняний лист видається на загальних основах.
ü У випадках виникнення тимчасвої непрацездатності, яка виникла під час зупинки виробництва, під час учбових військових зборів або додаткової відпустки, яка дана у зв’язку з навчанням в учбових закладах лікарняний лист видається з того дня, коли робітник або службовець по закінченню вказаного періоду повинен приступити до роботи.
Порядок видачі лікарняного листка сезонним робітникам
Лікарняний лист сезонним, тимчасовим робітникам та службовцям видається на загальних основах. Допомога по тимчасовій непрацездатності яка виникла після трудового каліцтва або професійній хворобі видається на весь період хвороби. при захворюваннях лікарняний лист оплачується не більше ніж за 75 календарних днів.
Порядок видачі лікарняного листка звільнених з роботи
Особам, які звільнені з роботи, з наступного дня, який наступив з часу звільнення, не залежно від причини звільнення лікарняний лист не видається.
ü Лікарняний лист видається тоді, коли непрацездатність наступила в день звільнення до 24 годин. Такий лікарняний лист оплачується до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності.
ü Лікарняний лист видається також тоді, коли непрацездатність наступила в період суперечки про правильність звільнення. Лікарняний лист та допомога видається з дня винесення рішення про відновлення на роботу.
Порядок видачі лікарняного листка до початку трудової діяльності
Лікарняні листи видаються у наступних випадках:
ü виникнення тимчасової непрацездатності під час слідування до місця роботи при умові, що за цей час робітник мав право на заробітну платню або добові, або оплату вартості розходів по переїзду. Лікарняний листок оформляється, як іногороднім;
ü при необхідності видачі відпустки по вагітності або пологам у осіб, які закінчили вищі або середні спеціальні учбові заклади, аспірантуру, клінічну ординатуру або ПТУ, і які направлені на роботу в встановленому порядку. Лікарняний лист (довідку встановленої форми) їм видають з дня призначення явки на роботу, яка вказана в Посвідчені (ф. № 2) або “Путівка про направлення на роботу”. Лікар робить відмітку про дату приступлення до роботи в медичній карті амбулаторного або стаціонарного хворого.
Порядок видачі лікарняного листка іногороднім
Лікарняний лист застрахованим іногороднім видається у тих випадках, коли тимчасова непрацездатність наступила поза місця постійного проживання або роботи. У цих випадках лікарняний лист в місці тимчасового перебування видається лікарем лікувально-профілактичного закладу з дозволу головного лікаря цього закладу. Лікарняний лист повинен бути підписаний лікуючим та головним лікарем та завірений круглою печаткою цього закладу.
Госпіталізацію в стаціонарне відділення дозволяє головний лікар, який підписує направлення на госпіталізацію. При госпіталізації в стаціонар в плановому порядку без направлення лікарняний лист не видається.
Іногородній може бути госпіталізований в стаціонар в невідкладних станах або при загостренні хронічного захворювання, або по направленню органів охорони здоров’я для спеціального лікування.
Лікарняний лист може бути закритим по місцю тимчасового проживання, якщо хворий признається працездатним. Додаткові дні для проїзду до місця постійного проживання не додаються.
Якщо іногородній за станом здоров’я може їхати для продовження лікування до місця постійного проживання, то в графі “Режим” робиться відмітка “виїзд дозволено” і вказується дата виїзду та даються додаткові дні на дорогу до місця проживання.
Якщо в лікарняному листку немає цієї відмітки, підпису головного лікаря, круглої печатки – лист рахується неправильно оформленим і підлягає поверненню в лікувальний заклад для виправлення.
Порядок видачі лікарняного листка пенсіонерам
та інвалідам, які працюють
Експертиза тимчасової непрацездатності у цієї категорії населення має свої особливості. Так, пенсіонерів можна поділити на дві групи. Пенсіонери, які працюють постійно та пенсіонери, які працюють тимчасово. Пенсіонери, які працюють постійно, мають право на видачу лікарняного листка на загальних основах (4 місяці підряд або 5 місяців з перервою за останні 12 місяців по одному і тому захворюванню). У постійно працюючих пенсіонерів обмеження у важкості допомоги по тимчасовій непрацездатності не передбачено.
Тимчасово працюючим пенсіонерам допомога виплачується за час непрацездатності не більше 75 календарних днів.
ü При травмах на виробництві лікарняний лист видається всім пенсіонерам на загальних основах, але на термін не більше 4 місяців підряд.
ü Інвалідам, які працюють, лікарняний лист видається на загальних основах незалежно від групи інвалідності, але термін тимчасової непрацездатності є обмеженим.
ü Інвалідам, які працюють, при встановленні тимчасовій непрацездатності по хворобі, допомога видається не більше ніж 2 місяці підряд та не більше 3 місяці з перервами у календарному році.
ü Якщо причиною тимчасової непрацездатності стало професійне захворювання або трудове каліцтво, то допомога видається до виздоровлення або до перегляду групи інвалідності, але не більше ніж 4 місяці підряд.
ü Якщо робітника або службовця признано інвалідом у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, то при наступлені загострення цього захворювання лікарняний лист видається по загальному захворюванню, а оплата по лікарняному листку проводиться не більше 2 місяці підряд.
ü Інваліди ВВВ, УПА допомога при загальному захворюванні виплачується до 4 місяців підряд або до 5 міс. з перервами в календарному році.
ü Робітникам та службовцям, які признані інвалідами внаслідок туберкульозу, при загострені цього захворювання допомога виплачується не більше 4 місяців підряд та 5 місяців з перервами у календарному році.
ü Всім іншим інвалідам, у яких причиною виникнення тимчасової непрацездатності стало захворювання на туберкульоз допомога виплачується не більше 10 місяців підряд та не більше 12 місяців при захворюванні з перервами за останні 2 календарних роки.
ЛИСТОК НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ Серія АР № 834249
Первинний-1, продовження-2 листка непрацездатності №………………..
………………………………………………………………………………………….
(найменування лікувально-профілактичної установи)
|
Прізвище, ім’я, по батькові……………………………………………………………………….
…………………………………………………………………………………………………………………
Рік народження 19…………………
Стать: Ч –1, Ж – 2 (закреслити непотрібне)
Діагноз (заключний)……………………………………………………………………………………
…………………………………………………………………………………………………………………..
(заповнювати не обов’язково)
ПРИЧИНА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД РОБОТИ:
Захворювання: загальне –1, професійне – 2, наслідок аварії на ЧАЕС – 3; нещасний випадок: на виробництві –4,
по дорозі на роботу (з роботи) – 5, у побуті – 6; карантин на бактеріоносійство – 7, догляд – 8, санкурлікування –
9, вагітність та пологи – 10, протезування – 11, діагностичне обстеження – 12, інші-13.
Знаходився у стаціонарі з “………..”……………………………………199……..р.
по “………”………………………………….199……..р.
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД РОБОТИ:
з_______________________________________________________199……р.
(число та місяць літерами)
по______________________________________________________199…….р.
(число та місяць літерами)
Підпис та печатка лікаря
Заключні висновки: працездатний –1, продовжує хворіти – 2,
визнаний інвалідом : 3гр. – 3,2 гр. – 4,1 гр.-5.
|
Підпис лікаря……………………………………………
ПЕЧАТКА ЛІКУВАЛЬНОЇ УСТАНОВИ
Оформлення лікарняного листа
Лист непрацездатності видається лікарями лікувально-профілактичних закладів. Лікарняний лист – це цінний документ строгої звітності, який: а) підтверджує факт захворювання з тимчасовою втратою непрацездатності особі, якій він був виданий; б) дає право на видачу допомоги по соціальному страхуванню; в) дає право звільнення від роботи на строк, який вказаний в лікарняному листку; г) є первинним статистичним документом для вивчення захворюваності з тимчасовою втратою непрацездатності.
Особа, яка оформляє лікарняні листи, повинна пам’ятати про необхідність заповнення всіх граф у строгій відповідності з їх назвами та з листом.
В графі “Назва та адреса лікувального закладу” вказують не тільки назву та номер лікувального закладу, але і район, місто де він розташований, а для іногородніх осіб – назва міста (села, селища міського типу і інше.) область, поштова адреса.
Назву лікувально-профілактичного закладу слід писати чорнилами (синього або чорного кольору) або кульковою ручкою, штамп з назвою лікувально-профілактичного закладу не замінює цього запису, а може тільки його дублювати.
ü Лікуючий лікар повинен підкреслити на верхній частині лікарняного листка є даний листок “первинним” або “продовженням”. Це має значення для статистичної обробки захворюваності з тимчасовою втратою непрацездатності. У випадку видачі “продовження” лікарняного листка в його верхній частині поряд зі словом “продовження листка №_____” вказується номер та серію попереднього лікарняного листка. Аналогічно на лікарняному листку, за яким слідує “продовження”, в нижній частині його бланку в графі “виданий новий листок (продовження) №_____” вказується номер та серію наступного лікарняного листка.
ü Паспортна частина лікарняного листка (ПІП, вік – число повних років) заповнюється за даними документів хворого, а місце роботи – з слів хворого, при цьому не слід застосовувати абревіатури, а розшифровувати назву закладу. Стать хворого відмічають шляхом підкреслення “чол” або “жін”.
ü В графі “діагноз” вказують припущений діагноз, якщо ще немає достатніх даних для остаточного діагнозу.
ü В графі “заключний діагноз” вказують діагноз захворювання, яке стало причиною тимчасової непрацездатності. Заключний діагноз повинен відображати назву захворювання (травму). Заміняти діагноз симптомами хвороби (наприклад: невралгія, кровотеча) не дозволяється. Для збереження таємниці діагнозу (наприклад, при онкозахворюваннях) в окремих випадках дозволяється його змінювати.
Не дозволяється зміна діагнозу, якщо це може нанести шкоду людям, які обслуговуються даною особою (наприклад зміна діагнозу “дизентерія”, “сифіліс” у особи, яка працює поваром, на молокозаводі і т.п.).
Про зміну діагнозу на лікарняному листку треба робити запис в медичній карті хворого. Питання про зміну діагнозу лікуючий лікар вирішує з завідувачем відділом або з замісником головного лікаря по тимчасовій експертизі непрацездатності (головним лікарем).
У випадках призначення догляду за членом сім’ї, який захворів, графи “діагноз” та “заключний діагноз” не заповнюються або в них відмічають “за доглядом”. Діагноз захворівшого, за яким був призначений догляд в цій графі не вказують.
Всі графи лікарняного листка заповнюються на державній мові. Записи на латинській мові не допускаються.
ü В графі “вид непрацездатності” відмічають причину тимчасової непрацездатності і дублюють її підкреслюванням причин, які надруковані. Причини тимчасової непрацездатності можуть бути: а) захворювання; б) несчасний випадок на виробництві; в) несчасний випадок в побуті; г) несчасний випадок, який наступив внаслідок стихійного лиха або з анатомічним дефектом; д) карантин; е) догляд за хворим членом сім’ї; ж) санаторно-курортне лікування; з) протезування; и) допологова або післяпологова відпустка; к) аборт.
В цій графі, якщо лікарняний листок виданий у зв’язку з пологами, вказують дату пологів, за доглядом – вік хворого, ступінь його родинного зв’язку з особою, яка здійснює нагляд та діагноз особи, яка захворіла, у зв’язку з карантином – назву захворювання, яке визвало карантин, у зв’язку з санаторним лікуванням – дату початку та закінчення строку путівки, бажано назву курорту та місце його розташування.
ü В графі “режим” лікар обов’язково вказує вид призначеного режиму (ліжковий, домашній, амбулаторний, стаціонарний, санаторний, за доглядом). “Вільний режим” можна вказувати при догляду за хворим членом сім’ї, по карантину “по вагітності та пологам, при тимчасовому переводі на іншу роботу”.
ü При порушенні режиму, який призначив лікар, про це робиться запис в графі “відмітка про порушення режиму”. До порушення режиму відносяться: неявка без поважних причин до лікаря в призначений строк, порушення режиму, який призначив лікар, сп’яніння в період звільнення від роботи по лікарняному листку, відмова від направлення на МСЕК або неявка в призначений строк на МСЕК, відмова від госпіталізації або від методів обстеження та лікування, вихід на роботу без санації лікаря, поїздка в іншу місцевість без дозволу ВКК.
ü В графі “знаходився в стаціонарі” вказують з якого та по яке число там знаходився хворий. При видачі “продовження” лікарняного листка в графі “знаходився в стаціонарі” вказують весь період перебування хворого в стаціонарі, з дня його госпіталізації, а не тільки період, на який видано звільнення від роботи на даному бланку лікарняного листка.
В випадках продовження лікарняного листка в стаціонарі, який був виданий в поліклініці, в графі “знаходився в стаціонарі” слід вказати назву стаціонару.
В графі “Звільнився від роботи” перший стовбчик “з якого числа” заповнюється цифрами і повинен включати число, місяць, рік; другий – “по яке число включно” – прописом з вказівкою дати та місяця.
В стовбчику “посада та фамілія лікаря” вказується посада лікаря та його фамілія. В тих випадках, коли питання про видачу або продовження лікарняного листка вирішували два лікаря (в тому числі і головний лікар, завідувач відділенням або замісник головного лікаря по експертизі тимчасової непрацездатності), в стовбчику вказується посади та прізвище вказаних посадових осіб.
В стовбчику “підпис лікаря” ставлять свій підпис лікарі, які вирішували питання про продвження лікарняного листка.
В графі “приступити до роботи” вказується з якого числа дана особа відновила свою працездатність.
Виправлення в текст можна вносити тільки перекреслюючи неправильно написані слова та вносячи правильні над ним. Кожне виправлення повинно бути обгрунтоване записом “виправленню вірити”, підписане лікуючим лікарем та завірене печаткою.
На бланку лікарняного листка на встановлених місцях ставлять дві печатки лікувально-профілактичного закладу (зверху та знизу бланку). Якщо видачу лікарняного листка санціонує головний лікар, то його підпис скріплюється круглою печаткою. У випадках, коли хворому дозволяють під час непрацездатності виїзд в іншу місцевість, під підписом ВКК, який дозволяє виїзд ставить печатку лікувально-профілактичного закладу.
Лікар проставляє в особливій колонці шифр згідно з міжнародною класифікацією хвороб.
Порядок видачі дублікатів лікарняних листків
Дублікати лікарняних листків замість загублених видаються в лікувально-профілактичному закладі, де був виданий загублений лікарняний листок.
Для цього пред’являється справка з місця роботи про те, що в даний час йому допомога не оплачена.
Дозвіл на видачу дубліката лікарняного листка в лікувально-профілактичному закладі дає замісник головного лікаря по експертизі тимчасової непрацездатності або головний лікар. Про видачу дубліката лікарняного листка заповнюють за такими ж схемами, що і лікарняний лист аналогічно загубленому з тими інтервалами звільнення хворого від роботи. Якщо за даними медичної карти є записи про порушення режиму, алкогольне сп’яніння, то ці записи в обов’язковому порядку вносять і в дублікат лікарняного листка.
При видачі дубліката на верхній частині бланку лікарняного листка роблять відмітку “дублікат”. Дата видачі відповідає даті видачі дубліката.
Відповідальність медичних працівників за порушення
правил по експертизі тимчасової непрацездатності
1. Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарне стягнення накладається за порушення наступних правил: а) видачі та оформлення лікарняних листків, справок про тимчасову непрацездатність та заключень ВКК; б) обліку та збереження бланків лікалікарняних листків, справок, загублення їх; в) порядок направлення на МСЕК; г) ведення первинної медичної документації, в якій відображаються рішення по експертизі тимчасової непрацездатності та ін.
2. Матеріальна відповідальність – передбачає відшкодування суми, яка була виплачена як допомога по тимчасовій непрацездатності на основі незаконно виданого лікарняного листка, особою, яка видала цей лист. Питання про притягнення особи, яка була винна в незаконній видачі лікарняного листка до матеріальної відповідальності вирішує керівник закладу (головний лікар, ректор, директор інституту) після дозволу профсоюзного органу в якому був виданий цей лікарняний лист.
Адміністрація лікувально-профілактичного закладу повинно доказати факт незаконної видачі лікарняного листка лікарем даного закладу. Вказана сума вилучається шляхом утримання з заробітної плати або в судовому порядку.
Кримінальна відповідальність. В практиці роботи по експертизи тимчасової непрацездатності можливо притягнення до кримінальної відповідальності в наступних випадках:
1. зловживання владою або службовим положенням;
2. перевищення влади або службового положення;
3. халатність – невиконання або невідповідне виконання посадовою особою своїх обов’язків;
4. одержаня хабаря;
5. посадова підробка;
6. одержання незаконної винагороди від громадян за виконання роботи, яка пов’язана з обслуговуванням населення.
Відпустка по хворобі та травмі
v При втраті працездатності внаслідок хвороби та травмі лікарняні листки видаються лікуючими лікарями поліклінік, амбулаторій, диспансерів та здоровпунктів;
v При туберкульозі, психічних та венеричних захворюваннях лікарняні листки видаються лікарями відповідних спеціальних лікувальних закладів. При зверненні хворих на ці захворювання в загальні лікувальні заклади лікар може видати лікарняний лист на термін до 3-х днів, після чого зобов’язаний направити хворого в спеціалізований лікувальний заклад.
Там, де немає спеціалізованих лікувальних закладів (відділів, кабінетів), лікарняні листки за вказаними захворюваннями видаються лікарями загальних лікувальних закладів.
v Відпустка по хворобі або травмі надається протягом всього часу до відновлення працездатності або встановлення інвалідності на МСЕК.
v При втраті працездатності внаслідок побутової травми, на перші 5 днів непрацездатності лікувальним закладом видається справка, а починаючи з 6-го дня непрацездатності – лікарняний лист.
v Якщо травма є наслідком стихійного лиха або анатомічного дефекту – лікарняний лист видається на весь період непрацездатності за загальними правилами;
v При захворюваннях, які є наслідком сп’яніння або дій, які пов’язані з сп’янінням, а також внаслідок зловживання алкоголем, наркотиками (травми, алкогольний психоз, біла гарячка, хронічний алкоголізм) лікарняні листки при амбулаторному та стаціонарному лікуванні не видаються, а видається справка ( ф. 094/у).
v Довготривало хворіючі направляються на освідотство на МСЕК не пізніше 4 місяців з дня виникнення непрацездатності або не пізніше 5 місяців тимчасової непрацездатності в загальному, за останні 12 місяців при повторних захворюваннях ( по тому самому захворюванні).
v Робочі та службовці, які тимчасово втратили працездатність внаслідок захворювання на туберкульоз, направляються на МСЕК не пізніше 10 місяців з дня виникнення непрацездатності, або не пізніше 10 місяців, в загальному протягом 12 місяців при повторних захворюваннях на туберкульоз.
v Лікарі мають право видавати лікарняний лист не більше ніж на 3 дні, а в загальному, по даному захворюванню не більше ніж 6 днів. При епідеміях ( грип, тощо) за спеціальним наказом адміністрації лікувального закладу лікар може видати лікарняний лист на 6 днів.
v Продовження лікарняного листа більше 6 днів після наступної непрацездатності та всяке наступне продовження проводиться лікуючим лікарем тільки з дозволу головного лікаря або лікарсько-консультативної комісії ( ЛКК ).
v У випадку звернення непрацездатного застрахованого в здоровпункт лікар видає лікарняний лист на 1-2 дні. Далі продовження такого листа непрацездатності проводиться в загальному порядку.
v При лікуванні в стаціонарі лікарняні листи протягом всього часу перебування хворого в стаціонарі видаються лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділу.
v Робочим та службовцям під час знаходження в стаціонарах при протезно-ортопедичних закладах, а також для проїзду в стаціонар та на зворотній шлях видається лікарняний лист на термін не більше 30 днів. Лікарняний лист ( л/л ) видається тим закладом, де особі проводиться протезування. Продовження л/л проводиться лікуючим лікарем стаціонару спільно з завідувачем відділом не більше ніж на 10 днів.
v Лікувальних закладах з одним лікарем – лікарю дозволяється видавати л/л одноосібно, протягом всього часу захворювання.
v Для спеціального лікування в іншому місті л/л видається ЛКК ( а якщо її немає, то лікуючим лікарем спільно з головним лікарем з затвердженням головного лікаря районної лікарні або міськздороввідділом).
Відпустка при вагітності та пологах
v При вагітності та пологах л/л видається лікарями жіночих консультацій, а там де їх не має – акушер-гінекологами загальних лікувальних закладів. При відсутності таких спеціалістів л/л видається лікарем, який проводить загальний прийом хворих. Л/л видається на 56 календарних днів до пологів та 56 календарних днів після пологів. У випадках патологічних пологів або народженні двох та більше дітей л/л після пологів видається на 70 календарних днів;
v При всиновленні новонародженої дитини безпосередньо з пологового будинку л/л видається лікарем пологового будинку на основі документів про всиновлення на 56 календарних днів з дня народження дитини, вказаного у свідоцтві про народження.
v Л/л після операції штучної перерви вагітності видається на перші 3 дні тимчасової непрацездатності. У випадку операції штучної перерви вагітності за медичними показами або самостійному аборті, а також жінкам, в яких заробітна платня не більше мінімального розміру, л/л видаються на весь період тимчасової непрацездатності на загальній основі.
Відпустка по догляду за хворим
членом сім’ї та при карантині
v Лікарняний лист по догляду за хворим членом сім’ї видається лікарем, який лікує цього хворого. Л/л по карантину видається лікарем-епідеміологом, а при його відсутності санітарним або лікуючим лікарем.
v Л/л для догляду за захворівшим членом сім’ї видається тоді, коли відсутність догляду грозить небезпекою для життя або здоров’я людини, яка захворіла і коли неможливо його госпіталізувати в лікарню, а в сім’ї немає іншого члена сім’ї, який би міг доглядати за хворим.
v При захворюванні дитини у віці до 2 років л/л видається матері в незалежності від того, чи є інший член сім’ї, який взмозі доглядати за хворою дитиною.
v Л/л по догляду за хворим членом сім’ї видається на термін не більше 3 календарних днів. У виняткових випадках л/л може бути продовжений не більше ніж на 7 календарних днів лікуючим лікарем спільно з головним лікарем.
v Л/л по догляду за хворою дитиною, який не досяг віку 14 років, видається на період, протягом якого дитині потрібен догляд, але не більше ніж на 7 календарних днів.
v Не дозволяється видача л/л:
а) для догляду за хронічними хворими;
б) для догляду за хворими, які за життєвими показами повинні бути
госпіталізовані, а сам хворий або його сім’я відмовляється від
госпіталізації;
в) для догляду за здоровою дитиною у випадку хвороби матері або у
випадку карантину на ясла, дитячий садок, на дану дитину
( видається справка про хворобу матері або про карантин).
v При стаціонарному лікуванні дітей, віком до 1 року, а також важких хворих дітей старшого віку, які згідно висновку лікарів потребують догляду матері, видається л/л на термін перебування хворої дитини в стаціонарі.
Відпустка для санаторно-курортного лікування
v Відпустка для санаторно-курортного лікування надається на весь термін лікування ( термін путівки ) та на час проїзду в санаторій і зворотній шлях, але з зарахуванням чергової та додаткової відпустки застрахованого. Якщо чергової та додаткової відпустки недостатньо для лікування та проїзду в санаторій і назад, видається л/л на необхідне число днів при наступних умовах:
а) якщо необхідність санаторно-курортного лікування встановлюється лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділу або спільно з головним лікарем;
б) якщо путівка придбана за рахунок соціального страхування безкоштовно або з оплатою 30% її вартості.
v Згідно вказаним вище порядком видається л/л також і на амбулаторне курортне лікування, якщо путівки придбані за рахунок соціального страхування безкоштовно або з оплатою 30% її вартості.
v Хворим, які направляються на доліковування в санаторії безпосередньо з стаціонарів лікувально-профілактичних закладів після гострого інфаркту міокарду, л/л видається за весь час перебування в санаторії.
v Л/л для санаторно-курортного лікування, за виключенням лікування в туберкульозних санаторіях, видаються ЛКК, а там де такої комісії немає – лікуючим лікарем спільно з головним лікарем і тільки до від’їзду в санаторій.
v При зверненні за л/л необхідно показати:
а) путівку;
б) виписку з постанови профсоюзної організації про виділення путівки даній особі за рахунок соціального страхування безкоштовно або з оплатою 30% її вартості;
в) справку адміністрації про довготривалість чергової та додаткової відпустки;
г) санаторно-курортну карту.
Орієнтовні терміни тимчасової непрацездатності при найбільш частіше зустрічающих захворюваннях та черепно-мозковій травмі з врахуванням поліклінічного та стаціонарного лікування
|
Хвороба |
Терміни тимчасової непрацездатності |
|
Ішемічна хвороба серця: І ступінь коронарної недостатності, загострення ІІ ступінь коронарної недостатності, загострення Вогнищева дистрофія міокарда Дрібновогнищевий інфаркт міокарда Інфаркт міокарду обмежений без ускладнень Інфаркт міокарду поширений Інфаркт міокарду поширений з суттєвими ускладненнями Гіпертонічна хвороба: Гіпертонічний криз першого порядку в І стадії хвороби Гіпертонічний криз першого порядку в ІІ А стадії Гіпертонічний криз першого порядку в ІІ Б стадії хвороби Гіпертонічний криз другого порядку в ІІ стадії Гіпертонічний криз другого порядку в компенсаторній фазі ІІІ стадії захворювання Судинні захворювання головного мозку: Легке транзиторне порушення мозкового кровообігу Транзиторні порушення мозкового кровообігу середньої важкості Важке транзиторне порушення мозкового кровообігу Геморрагічний інсульт Легкий ішемічний інсульт Інсульт середньої важкості Важкий інсульт Ревматизм та ревматичні вади серця Активний ревматичний процес І, ІІ – ІІ ступеню Активний ревматичний процес ІІ, ІІ – ІІІ ступеню Гострий вогнищевий ревматичний міокардит Гострий дифузний ревматичний міокардит Ангіна: Катаральна Фолікулярна Лакунарна Фибринозна Флегманозна Гостра пневмонія: Легка форма Середньої важкості Важка форма, з ускладненим перебігом ( абсцес легені, ексудативний плеврит, емпієма плеври, інші) Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки Різко рецедивуючий перебіг ( загострення 1 раз протягом 1 – 3 років), легка форма Часто рецидивуючий перебіг ( загострення не менше 2 рази в рік), середньої важкості перебігу Бесперервно рецидивуючий перебіг ( загострення 3 – 4 рази в рік), важка форма, а також перебіг з ускладненнями Хронічні холецистити: Легка форма загострення Середня важкість загострення Важка форма загострення при відсутності хірургічної корекції Хронічні гепатити та цирози печінки Загострення хронічного персистуючого гепатиту Загострення хронічного активного гепатиту Приєднання в період загострення хронічного гепатиту, ураження серця, нервової системи, нирок, виражена активність патологічного процесу в тканинах печінки, холестаз, люкоїдний гепатит, нерізко виражене загострення портального, постнекротичного, біліарного, змішаного цирозу печінки, тіж самі хворі при важкій ступені загострення Черепно – мозкові травми: Струс мозку легкого ступеню Струс мозку середньої важкості Забій голови із струсом мозку легкого ступеню Забій голови із струсом мозку середньої важкості Забій голови із струсом мозку важкого ступеню Апендектомія Герніопластика Резекція шлунка Холецистектомія Холецистектомія з приводу механічної жовтяниці Вшивання перфоративної виразки Селективна проксимальна ваготомія Гостра кишкова непрохідність Сафенектомія
|
10 – 14 днів 18 – 20 днів 1 – 1,5 міс. 2 – 2,5 міс. 3 – 3,5 міс. 4 – 5 міс. 5 – 5,5 міс.
5 – 7 днів 8 – 9 днів 12 – 14 днів 18 – 20 днів
4 тижні
8 – 10 днів 15 – 20 днів 4 – 5 тижнів 2 – 2,5 міс. 2 – 2,5 міс. 2,5 – 3 міс. 3 – 3,5 міс.
1,5 – 2 міс. 3,5 – 4 міс. 1,5 – 2 міс. 4 міс.
5 – 6 днів 6 – 8 днів 8 – 9 днів 11 – 12 днів 13 – 14 днів
20 – 21 день 28 – 29 днів
65 – 70 днів
21 – 28 днів
40 – 50 днів
2 –2,5 міс.
6 – 8 днів 20 – 23 дні 40 – 45 днів
2 – 3 тижні 5 – 6 тижнів
2,5 – 3 міс. 3 тижні 6 – 7 тижнів 1,5 – 2 міс. 2,5 – 3 міс. 3 – 3,5 міс. 21 – 24 дні 22 – 26 днів 90 днів 35 – 45 днів 45 – 60 днів 45 днів 45 днів 45 днів 22 – 26 днів
|
ЕКСПЕРТИЗА ПОСТІЙНОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ.
Клінічне обстеження хворих перед направленням на МСЕК.
В випадках безуспішного лікування і сумнівного трудового прогнозу лікуючий лікар представляє хворого на ЛКК з метою визначення показів до направлення його на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) для встановлення інвалідності. В таких випадках важливим є комплексне обстеження хворих і правильне, юридично обґрунтоване оформлення медико – експертної документації (направлення на МСЕК Ф.008, виписки із історії хвороби, амбулаторної карти, лабораторні, інструментальні обстеження і т.п.). В направленні на МСЕК та у виписці з карти стаціонарного хворого детально відображається анамнез життя і професійний маршрут за роки до захворювання. Відмічається про працевлаштування або навчання хворого іншій професії до направлення на МСЕК. В описанні скарг та об’єктивного статусу необхідно вказати їх позитивну або негативну динаміку протягом всього періоду спостереження у поліклініці, детально вказати проведене лікування. Подаються необхідні дані лабораторного обстеження та функціональних методів обстеження в динаміці. Діючим законодавством встановлені терміни направлення хворих на МСЕК не пізніше 4 місяці з дня виникнення непрацездатності або 5 місяців тимчасової непрацездатності протягом останніх 12 місяців при повторних захворюваннях, а також при одному і тому ж захворюванні, при захворюванні туберкульозом – не пізніше 10 місяців з дня наступлення тимчасової непрацездатності. Продовження лікарняного листка на МСЕК для лікування часто дає позитивні результати.
Для вирішення питання про працездатність хворого вимагається правильне формування діагнозу, в якому необхідно відобразити:
1. Вираженість морфологічних змін;
2. Характер і важкість порушених функцій;
3. Етіологію захворювання;
4. Характер протікання захворювання.
1. Визначення стану морфологічних змін необхідно для того, що саме морфологічні зміни часто мають основне значення для характеристики динаміки патологічного процесу, а звідси і для визначення клінічного прогнозу та для працездатності хворого. Наприклад, при поширеному трансмуральному інфаркті міокарда прогноз буде менш благоприємнішим, ніж при інтрамуральному інфаркті міокарду.
2. Характер і важкість порушених функцій. Праця являється результатом діяльності (функції) всього організму людини, тому під час клінічного обстеження важливо уточнити характер, важкість порушення функції як органа (системи), що являється ведучим в картині захворювання, так і всього організму в цілому.
Одна із особливостей клінічного обстеження хворих полягає в тому, що хворі які направляються на МСЕК, часто вже мають певну установку: одні рахують себе інвалідами (деколи без достатніх на це даних) і хочуть, щоб їх признали такими, тому можуть перебільшити свої скарги. Інші бажають залишатись на своїй роботі і хочуть, щоб на МСЕК признали їх працездатними, а тому скривають прояви хвороби. Лікарі повинні підтвердити ( або не підтвердити) скарги хворого даними об’єктивного обстеження. Все це відноситься не тільки до основного, но і супутніх захворювань. Тому клінічне обстеження повинно бути з детальними лабораторними, рентгенологічними, фізіологічними і іншими дослідженнями. Всі дані отримані від хворого, потрібно підтвердити документальними даними – виписки із історії хвороби, висновками комісій, медичними довідками, даними з місця роботи і т.п..
3. Етіологія захворювання. Виявлення етіології захворювання, може бути ведучим при експертизі працездатності хворого, так як від причини виникнення патологічного процесу деколи залежить клініко – трудовий прогноз. Уточнення етіологічного фактору може вирішити і друге важливе питання експертизи – встановити причину інвалідності. Так, наприклад енцефалопатія може бути різної етіології – травматична, токсична, постінфекційна та ін. Від уточнення етіології в даному випадку залежить визначення причини інвалідності; каліцтво на роботі, професійне або загальне захворювання.
4.Характер перебігу захворювання. Врахування характеру перебігу захворювання може мати вирішальне значення при винесенні експертного рішення. При повільно прогресуючому захворюванні або при відносно стабільному характері патологічного стану, клінічний: а відповідно трудовий прогноз є благоприємнішим при не прогресуючому патологічному процесу.
Однією із важливих особливостей експертного обстеження являється його комплексність. Тобто повинні бути враховані всі патологічні зміни, які є у хворого а також компенсаторні механізми, що розвинулись. Одночасно з уточненням клінічної характеристики стану хворого, для винесення експертного рішення, не менш важливо виявити характер праці хворого, умови його роботи по основній спеціальності. В ряді випадків праця являється стимулом, що сприяє розвитку компенсаторних механізмів організму, і таким чином лікувальним фактором.
При деяких захворюваннях клініко – трудовий прогноз може бути позитивним тільки в тих випадках, коли хворий може здійснювати рекомендації лікарсько – профілактичних заходів. Наприклад, харчовий режим і дієту при захворюванні органів травлення, систематичні ін’єкції інсуліну при цукровому діабеті.
При необхідності для уточнення соціального фактору треба мати копії трудових книжок, виробничі характеристики, акти матеріально-побутових умов та ін.
Таким чином всю первинну документацію на хворого, що направляється на МСЕК підготовлюють лікарсько – контрольні комісії лікувально-профілактичних закладів. Заключення МСЕК є і юридичним актом, тому до лікарів-експертів МСЕК і відповідно лікарів членів лікарсько -контрольних комісій, ставляться особливі вимоги при реєстрації даних, отриманих при обстеженні. В акті МСЕК ( документ, що відображає результати обстеження в МСЕК) чітко заповнюють всі графи. Дані обстеження логічно зв’язують із скаргами і анамнезом, а діагноз відповідно обгрунтовують результатами обстежень. Трудові рекомендації є наслідком аналізу як медичних, так і соціальних факторів, тому рішення про групу інвалідності – це логічне, остаточне заключення, винесене на основі всіх отриманих при обстеженні даних, з врахуванням законодавчих положень.
Отже, клінічно – експертне обстеження хворих складається із двох етапів: перший – вивчення хворого в лікувальному закладі, нагляд за перебігом патологічного процесу, проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів та врахування їх наслідків, обстеження всіх функцій органів і систем лікарями необхідних клінічних спеціальностей. Другий етап – обстеження в МСЕК, вивчення матеріалів із лікувально – профілактичних закладів, науково-дослідних інститутів і т.п., обстеження лікарями – спеціалістами МСЕК. І як завершення всього процесу обстеження, колегіальне обговорення з врахуванням всіх представлених даних і винесення експертного рішення.
В практиці часті випадки, коли виникає необхідність до експертного обстеження із метою уточнення стану хворого і клінічного прогнозу. В тих випадках МСЕК направляє хворого в лікувальний заклад для додаткового обстеження, для консультації з лікарями в спеціалізованих медичних відділеннях, закладах. Додаткові обстеження необхідні в тих випадках, коли експерти МСЕК не згідні з діагнозом або прогнозом лікуючих лікарів.
Як показує практика, основними причинами, які знижують ефективність взаємодії лікувально – профілактичних закладів і лікарсько -контрольних комісій з медико – соціальими експертними комісіями є :
– направлення хворих без проведення необхідного лікування;
– направлення хворих без спроб раціонального працевлаштування;
– направлення хворих без необхідних лабораторних та інструментальних обстежень;
– направлення хворих з неуточненим діагнозом;
– несвоєчасне направлення хворих на МСЕК;
– необгрунтоване направлення хворих на МСЕК
Своєчасність направлення хворого на МСЕК є надзвичайно важливим моментом. Перш ніж направити хворого на МСЕК, лікар повинен використати всі можливості відновлювального лікування, спробувати раціональне працевлаштування хворого, що може допомогти уникнути встановлення інвалідності. Поряд з передчасним направленням хворих до МСЕК трапляються випадки направлення з запізненням.
Слід пам’ятати, що підставою для направлення хворого на МСЕК є виникнення у хворого ознак інвалідності, а не закінчення 4-місячного терміну лікування з тимчасовою непрацездатністю. Лікар у випадку несприятливого трудового прогнозу повинен приступити до підготовки документів на МСЕК раніше зазначеного строку. Це дозволить скоротити терміни тимчасової непрацездатності і своєчасно приступити до розробки індивідуальної програми реабілітації інваліда.
Наш досвід показує, що дуже важливим при направленні хворого на МСЕК є детальне обстеження хворого в лікувально-профілактичних заходах (ЛПЗ) і правильність оформлення всіх документів. Там де ЛКК лікувально-профілактичних закладів правильно оформляють всю необхідну документацію виникає менше проблем із додатковими обстеженнями хворих вже в процесі огляду на МСЕК. Це не дає підстав до скарг і нарікань зі сторони хворих та інвалідів.
Направлення хворих на МСЕК проводиться у всіх випадках ( при первинному і повторному освідченні) лікувально-профілактичними закладами по місцю проживання хворого або по місцю лікування.
При визначенні у хворого в ЛПЗ стійкої втрати працездатності заповнюється спеціальне “направлення на МСЕК” ф. 088/у/, яке затверджується ЛКК. З метою правильного визначення трудового прогнозу, вирішення питання направлення хворого на МСЕК, крім всебічного медичного обстеження, ЛКК лікувально-профілактичних закладів повинна детально вивчити професійно-виробничі дані працюючого хворого.
“Направлення на МСЕК” і інші документи про результати спеціальних досліджень і аналізів, що підтверджують і обгрунтовують признаки інвалідності і клініко-трудовий прогноз, направляється ЛПЗ безпосередньо на МСЕК.
Видавати на руки хворим акти обстежень, виписки із історій хвороби і інші медичні документи для МСЕК забороняється.
Освідчення хворих, які по стану здоров’я, згідно заключення ЛПЗ не можуть з’явитися на МСЕК, проводиться на дому або в ЛПЗ по місцю лікування хворого.
Оформлення направлення на МСЕК
Бланки “направлення на МСЕК” виготовляються органами охорони здоров’я, зберігаються в лікувально-профілактичних закладах і повинні точно відповідати встановленій формі (звітна форма 088/у/), затверджена МОЗ України.
“Направлення на МСЕК” заповнюється членами ЛКК і затверджується головою ЛКК (див. додаток).
В “направленні на МСЕК” відображаються наступні дані:
Пункт 1. Прізвище, ім’я, по-батькові (повністю).
Пункт 2. Рік народження.
Пункт 3. Повна адреса проживання.
Пункт 4. При повторному переогляді вказується група інвалідності.
Пункт 5. Місце роботи ( вказується організація, завод і т.д., а також відділ,
цех і т.д.).
Пункт 6. Адрес місця роботи.
Пункт 7. Основна професія.
Пункт 8. Посада при направленні на МСЕК.
Пункт 9. Назва ЛПЗ, який направляє хворого на МСЕК.
Пункт 10. З якого часу хворий знаходиться під наглядом даного ЛПЗ.
Пункт 11. Динаміка перебігу захворювання, що призводить до зниження працездатності. При первинному освідченні відображаються початкові симптоми захворювання, час їх виникнення, особливості перебігу патологічних процесів на всіх стадіях розвитку захворювання. Обов’язково відмічаються дати загострення захворювання, проходження амбулаторного і стаціонарного лікування та їх результати. При повторному освідченні на МСЕК, в обов’язковому порядку відображається динаміка захворювання за період від часу попереднього освідчення.
Пункт 12. Кількість днів, непрацездатності на роботі по хворобі за останні 12 місяців. Вказується, з якого по яке число і місяць, знаходився на лікарняному листку і з якого захворювання. Відмічаються тільки дні, пропущені по тимчасовій непрацездатності. Якщо лікарняний листок видавався для продовження санаторно-курортного лікування, це також відмічається.
Пункт 13. Зміни професії хворого за останній рік ( наприклад: водій – сторож, грузчик – вахтер і т.п.), а також умови, в яких він працював (запиленість, токсичні або подразнюючі речовини, шум, вологість приміщення, характер роботи, додаткові навантаження і т.п.). Вказується також чи сприяли дані умови зниженню працездатності хворого, чи переводився хворий за заключенням ЛКК в інші умови праці за останній рік. При первинному направленні хворого на МСЕК необхідно вказати не тільки зміни професії за останній рік, але і професійний маршрут за весь період його трудової діяльності.
Пункт 14. Дані поглибленого об’єктивного обстеження хворого, в які включаються записи лікарів основних спеціальностей – терапевта, хірурга, невропатолога, а при необхідності і інших спеціалістів (окуліста, отоларинголога, психіатра, уролога, гінеколога і ін.). Не залежно від локалізації патологічного процесу детально характеризується функціональний стан органів дихання, кровообігу, травлення, опорно-рухового апарату, нейропсихічної сфери і інших органів та систем хворого.
Пункт 15. Результати рентгенологічного обстеження (рентгеноскопії або рентгенографії, томографії: органів грудної клітки, а при необхідності шлунково-кишкового тракту, трубчатих костей, черепа і ін.).
Пункт 16. Дані лабораторних досліджень загального і біохімічного аналізу крові та сечі, а в потрібних випадках – аналізів шлунково-кишкового вмісту і ін. в залежності від характеру захворювання.
Пункт 17. Основний діагноз, діагнози супутніх захворювань і ускладнення захворювання. Основним захворюванням рахується те, яке привело до найбільшої степені зниження працездатності, захворювання, з більш тяжким клінічним перебігом і неблагоприємним прогнозом. Перераховуються всі супутні захворювання і ускладнення не залежно від степені їх вираженості. Всі діагнози записуються в загально прийнятих формулюваннях, класифікаціях з обов’язковим відображенням функціонального стану даного органу і системи.
Пункт 18. Причина направлення хворого на МСЕК (наявність ознак інвалідності при первинному або повторному направленні; дострокове переосвідчення в зв’язку з погіршенням стану здоров’я, продовжуваність захворювання, коли хворий звільняється від роботи по лікарняному листку 4 місяці підряд або 5 місяців протягом останніх 12 місяців, а при наявності туберкульозу – 10 місяців.
“Направлення на МСЕК” датується, підписується головою і членами ЛКК, завіряється печаткою даного ЛПЗ. Крім підписів повинні вказуватись і прізвища всіх лікарів ЛКК.
При проведенні спеціальних обстежень, які потребують додаткового описання (електрокардіограми, дослідження крові, сечі на вміст цукру, томографія і ін.) або заключення відповідних спеціалістів також додаються до “Направлення на МСЕК”. У відривному талоні посильного листа , лікар МСЕК відмічає наступні дані: (див. додаток)
Пункт 1. Назву ЛПЗ, що направив хворого на МСЕК і його адресу.
Пункт 2. Прізвище, ім’я, по-батькові.
Пункт 3. Дату освідчення.
Пункт 4. Номер акту освідчення.
Пункт 5. Повний діагноз.
Пункт 6. Рішення МСЕК про групу і причину інвалідності. При винесенні
рекомендацій по відновленню працездатності в даному пункті
вноситься відповідний запис.
Пункт 7. Трудова рекомендація.
Вказується дата відправлення відривного талона голові ЛКК. Талон підписується головою МСЕК і скріплюється печаткою.
Відривний талон в ЛПЗ відсилається в 3-х денний термін після засідання МСЕК.
ОФОРМЛЕННЯ АКТУ ОГЛЯДУ У МСЕК І ПОРЯДОК ВИНЕСЕННЯ РІШЕННЯ МСЕК
Акт огляду у МСЕК є основним експертним документом, на основі якого видається довідка МСЕК і витяг з акту для оплати інваліду пенсії і визначення інших пільг.
Лікарі МСЕК повинні детально заповняти всі розділи акту огляду тільки під час засідання комісії, попереднє заповнення забороняється.
Акт нумерується і датується (місяць відмічається прописом). Номер акту огляду відповідає порядковому номеру книги протоколів засідань МСЕК, тобто протягом року повинно бути стільки номерів актів, скільки проведено за рік оглядів.
В акті відображаються наступні дані: якій МСЕК (район, місто, область) і при якому лікувально-профілактичному закладі проводиться огляд; первинний або повторний огляд у МСЕК.
На основі паспорта записується прізвище, ім’я, по – батькові хворого, його рік народження і адресу постійного місця проживання. Вказується освіта. Детально описується професійний маршрут. Перераховується в хронологічному порядку всі роботи і професії до і після встановлення інвалідності. Профмаршрути до інвалідності заповнюються тільки при первинному огляді, а після встановлення інвалідності – з моменту останнього огляду.
Після уточнення головою МСЕК вказується основна професія хворого ( професія, отримана шляхом спеціальної освіти, або в якій виконувалась довгий час найбільш кваліфікована робота). Вказується останнє місце роботи і посада. Якщо хворий припинив працювати, то відмічається по якій причині. Записуються також матеріально-побутові умови хворого і склад його сім’ї. При цьому характеризуються житлові умови, наявність присадибної ділянки, кількість непрацездатних членів сім’ї і інші дані.
Забороняються записи із слів хворого, записи проводяться тільки на основі офіційних документів.
При огляді записуються всі скарги хворого, як по основному, так і по супутніх захворюваннях.
Анамнез повинен відображати характер і динаміку основного захворювання з моменту його початку, а також як впливає захворювання на трудову діяльність хворого. В окремих випадках приводиться анамнез життя хворого або дані про супутні захворювання.
При описанні установки хворого необхідно відобразити намір з яким він з’явився на МСЕК (“продовжувати роботу в спеціально створених умовах або перевести на інвалідність”, “продовжувати свою роботу після долікування перебуваючи на лікарняному листку”, “змінити роботу”, “залишити роботу” і т.п.).
В результати додаткових обстежень вносяться:
а) результати основних аналізів крові і сечі, а при необхідності також аналізи мокроти, шлунково-кишкового вмісту і ін.;
б) заключення рентгенолога про стан органів грудної клітки (серця легень) і в потрібних випадках інших органів і систем (шлунково-кишкового тракту, кісткової системи і ін.);
в) найбільш інформативні показники для вирішення питання працездатності. Наприклад: опис частоти і характеру припадків при епілепсії, динамічне спостереження артеріального тиску при гіпертонічній хворобі і т.п.);
г) результати електрокардіографії, бронхоскопії, цистоскопії, ректороманоскопії або інших досліджень.
Експерт – терапевт заповнює акт після проведення детального огляду хворого, перкуторного, аускультативного і пальпаторного дослідження, стану його внутрішніх органів. У всіх випадках для функціональної характеристики діагнозу терапевта застосовуються доступні у МСЕК методи функціональної діагностики (вимірювання артеріального тиску, дослідження реакцій серцево – судинної і дихальної системи на м’язеве навантаження, спірометрія і інші функціональні проби).
Експерт – хірург проводить дослідження опорно – рухового апарату та при необхідності, інших органів і систем, детально записує отримані дані.
Особливо детальними повинні бути його записи про наявність хірургічних захворювань або тілесних дефектів.
Для функціональної характеристики діагнозу хірург також проводить дослідження функціональних можливостей даного органу або частини тіла (динамометрія, вимір об’ємів рухів суглобів з допомогою кутоміра і т.п.).
Експерт – невропатолог записує результати отримані при дослідженні нервової системи хворого: стану черепно -–мозкової іннервації, рухів, чутливості, рефлексів (зрачкові, сухожильні, надкостні, шкірні); звертається особлива увага на наявність патологічних рефлексів.
Одночасно невропатолог досліджує в доступній мірі і описує стан психіки хворого. В тому ж розділі вносяться дані обстеження психіатра, якщо такий консультував хворого амбулаторно або в стаціонарі.
Всі експерти детально характеризують стан обстеження органів і систем хворого, не залежноі від патологічного процесу.
Забороняються такі відписки, як: “зі сторони внутрішніх органів змін не має”, “неврологічний статус в нормі”, “хірургічної патології не виявлено” і ін.
Кожний лікар МСЕК особисто заповнює акт огляду ( по своєму профілю) і підписує приведені ним об’єктивні дані.
В розділі “Дані лікарів інших спеціальностей” вносяться, при необхідності, результати дослідження окуліста, оториноларинголога, уролога, ендокринолога та інших спеціалістів, які не входять в склад МСЕК. Значення має опис функціонального стану того чи іншого органу ( системи): при захворюваннях органу зору вказується гострота зору з корекцією і без неї, переносимість корекції, степінь звуження поля зору і т.п.; при захворюванні органу слуху відмічається точно степінь зниження слуху і т.п.
Розділ “Діагнози МСЕК” заповнюється в загальноприйнятих класифікаціях. Першим виноситься діагноз основного, інвалідизуючого захворювання ( дефекту ), – дальше діагнози супутніх захворювань. Діагноз повинен повністю підтверджуватись даними, які описані в акті огляду.
Патофункціональний клінічний діагноз всіх захворювань ( дефектів ) хворого являється основою експертного заключення.
Діагноз повинен відображати ступінь функціональної недостатності досліджуваної системи організму.
В випадках захворювань, які перебігають приступоподібно, описується і частота та характер припадків. Наприклад: “епілепсія з частими припадками до 1-2 раз в тиждень з вираженим зниженням інтелекту”; “Бронхіальна астма середньої важкості з приступами до 1 години та частотою 3-4 рази в місяць”.
Приклади діагнозів при захворюванні опорно – рухового апарату: “Анкілоз лівого колінного суглобу в функціонально вигідному положенні під кутом 180 градусів і вкорочення кінцівки на
Код форми по ОКУД ___________________
Код закладу по ОКПО___________________
Міністерство охорони здоров’я Медична документація
України Форма № 088о
________________________________________ Затверджена Міністерством охорони здоров’я
04.10.80. № 1030
НАПРАВЛЕННЯ НА МСЕК
1. Прізвище, ім’я, по-батькові хворого___________________________________________
_____________________________________________________________________________
2. Дата народження _________________________ Стать ____________________________
3. Адреса хворого ____________________________________________________________
4. Інвалід _________групи. 5. Місце роботи ______________________________________
6. Адреса місця роботи ________________________________________________________
7. Професія ______________________________ 8. Посада ___________________________
_____________________________________________________________________________
9. Під наглядом направляючої лікарської установи з “____”__________________199 р.
10. Історія даного захворювання (початок, розвиток, протікання, дати загострень, проведені лікарсько-профілактичні заходи)______________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
11. Не працював через хворобу останні 6 місяців:
|
З якого і по яке число місяця |
Назва хвороби |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
12. Зміна професії або умов праці за останній рік ___________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
13. Стан хворого при направленні на МСЕК (загальний стан, стан шкіри і підшкірної клітчатки; м’язів, кісток, суглобів, органів дихання, кровообігу, травлення, сечостатевих, нервопсихічної сфери)
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
14. Рентгенологічне дослідження _________________________________________________
_____________________________________________________________________________
15. Дані лабораторних досліджень _______________________________________________
_____________________________________________________________________________
16. Діагноз при направленні на МСЕК: а) основне захворювання (для ТВК хворих клінічна характеристика за прийнятою класифікацією).
_____________________________________________________________________________
в) ускладнення: ________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
б) супутні захворювання: _______________________________________________________
_____________________________________________________________________________
17. Підстава для направлення на МСЕК (підкреслити):
Наявність ознак інвалідності. Закінчення строку інвалідності-переосвідчення.
Дострокове переосвідчення.
Голова ЛКК___________________________
члени ЛКК____________________________
“_____”__________________200 р.
Код форми по ОКУД ___________________
Код закладу по ОКПО___________________
Міністерство охорони здоров’я Медична документація
України Форма № 088о
________________________________________ Затверджена Міністерством охорони здоров’я
назва установи 04.10.80. № 1030
ПОВІДОМЛЕННЯ ЛІКАРСЬКОЇ УСТАНОВИ ПРО РІШЕННЯ МСЕК
1. Назва лікарської установи, куди направляється повідомлення і її адреса
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
2. Прізвище, ім’я, по батькові хворого ____________________________________________
_____________________________________________________________________________
3. Дата освідчення МСЕК ______________________________________________________
4. № акта ____________________________________________________________________
5. Діагноз МСЕК ______________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
6. Висновки МСЕК ____________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
7. Рекомендоване працевлаштування _____________________________________________
_____________________________________________________________________________
Голова МСЕК _________________________
Дата відправлення “____” __________________200 р.
