6. Альгінатні відбиткові матеріали.

Альгінатні відбиткові матеріали. отримання nмоделей щелеп. Апарати, що відтворюють рухи нижньої щелепи.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ВІДБИТКОВИХ nМАТЕРІАЛІВ, ТА ВИМОГИ ДО НИХ

Уперше nяк відбитковий матеріал Роогтап nзапропонував на початку XVII сто­ліття бджолиний віск. nНедоліки воску як відбиткового матеріалу змусили nвідшукува­ти більш досконалі матеріали. Науковці та практики nзапропонували багато різних відбит­кових матеріалів (гутаперча, nвоскові композиції та ін.). У XIX столітті Оуєєпєі n(1840) запропонував гіпс для одержання відбитків у nпорожнині рота, а в 1869 році Зіепз розро­бив nтермопластичну відбиткову масу. Створити один nуніверсальний відбитковий ма­теріал, який би був nпридатний для всіх випадків клітки протезування, неможливо, ос­кільки nне вдається поєднати в одному матеріалі різні комплекси властивостей.

Велике значення для одержання точного nвідбитку має якість відбиткового ма­теріалу. Основною nвластивістю всіх відбиткових матеріалів є їх nпластичність, тобто спроможність заповнити всі елементи поверхні і зберегти nнадану форму.

Класифікація відбиткових матеріалів І. М. Оксмана:

1.      Що nкристалізуються (гіпс, цинкоксидевгенолові пасти: репін, дентол)

2.     n Термопластичні nмаси (стенс-03, віск, маси Вайнштейна, Керра, адгезаль, стоматопласт, ортокор);

3.         Еластичні (альпласт,стомальгин, nкальцинат, кальцинат-гідроколоїдна nмаса та ін.);

4.      nМатеріали які полімеризуються (АКР-100, силіконові відбиткові матеріали, стиракрил).

 

Класифікація nО. І. Дойникова, В. Д. Синицина:

За фізичним станом:

1) твердокристалічні;

2) еластичні;

3) термопластичні;

4)полімеризуючі.

За nхімічною природою:

1) гіпс;

2)цинкоксидевгенол;

3) альгінатні;

4)силіконові;

5) тіоколові;

епоксидні.

 На nоснові ефірів каніфолі:

1) nсамотверднучі.

За nділянкою застосування:

1) самотверднучі для nкорекції базису протеза;

2)силіконові nта тіоколові застосовують під час отримання відбитків із коронко­вої nчастини зуба при часткових дефектах та з беззубих щелеп;

3) епоксидні nта на основі ефірів каніфолі (тільки при беззубих щелепах);

4)усі nінші застосовуються для всіх видів відбитків;

5)гіпс nвикористовується, крім того, для отримання моделей щелеп.

 

Альгінатні nвідтискні матеріали

Силіконові маси фірми Вауег

 

Вимоги до відбиткових nматеріалів.

1. Розм’якшуються при температурі, при якій не відбувається nопіку слизової оболонки.

2.       nЛегко nвводитися і виводитися з порожнини рота.

3.       nШвидко nзастигати при температурі порожнини рота.

4.       nНе деформуватися при уведенні відбитка.

5.       nНе мати неприємного смаку і запаху.

6.   Бути гігієнічними.

7.   Бути дешевим.

Є багато природних і синтезованих пластичних nпрепаратів, проте для відбитків придатні лише деякі з них, nоскільки відбиткова маса, крім пластичності, повинна nмати цілу низку додаткових властивостей.

Вона має відповідати таким вимогам:

1)давати nточний відбиток рельєфу слизової оболонки порожнини рота і зубів;

2)не nдеформуватися і не скорочуватися під час та після виведення з порожнини рота;

3)не nприлипати до тканин протезного ложа;

4)не nрозчинятися в слині;

5)розм’якшуватися nпри температурі, що не загрожує опіком слизової оболонки;

6)легко nвводитися і виводитися з порожнини рота;

7) не занадто швидко або повільно тверднути, дозволяючи nлікареві провести всі необхідні маніпуляції;

8)не з’єднуватися з гіпсом nмоделі й легко відокремлюватися від неї;

9)зберігатися при кімнатній nтемпературі тривалий час, не деформуючись;

10)   дозволяти повторне застосування матеріалу після nйого стерилізації (для гідроколоїдних nмас);

11) nлегко піддаватися розфасуванню і дозуванню, бути зручними для збережен­ня і nтранспортування..

 

Альгінатні  nмаси

Широке nвпровадження альгінатних відбиткових nмас поча­лося на початку 40-х років минулого століття. Цей nматеріал завоював постійне місце в стоматологічній практиці і nсприяв значному скороченню засто­сування гіпсу. Винятково nбагатий різновид альгінатних матеріалів, які застосо­вуються nу клінічній стоматології, свідчить про велике їх практичне значення.

Альгінатні відбиткові матеріали nявляють собою наповнені структуровані системи альгінату натрію, nякий є тут зшив-агентом. До складу альгінатної ком­позиції nзвичайно входять такі основні компоненти: альгінат одновалентного катіону, nзшив-агент, регулятор швидкості структурування, наповнювачі, інди­катори nі речовини, що коригують смак і колір. Альгінат натрію (основний ком­понент) nявляє собою натрієву сіль альгінової кислоти. nВідбиткові матеріали на основі альгінатів випускали трьох видів, nабо груп.

Перша nгрупа являла собою комплект, що складався із в’язкого (5 % воднево­го nрозчину) альгінату натрію і багатокомпонентного порошку. Друга група аль­гінатних nматеріалів випускалась у вигляді пасти і порошку, у разі змішування яких nутворювався відбитковий компаунд, що затвердівав за кімнатної темпера­тури. Третя група — nнайпоширеніші і найточніші альгінатні матеріали, які nви­пускаються у вигляді багатокомпонентного порошку, до nякого додається вода.

До позитиву альгінатних матеріалів необхідно віднести високу елас­тичність, добре відтворення рельєфу м’яких і nтвердих тканин ротової порож­нини, nпростоту застосування. Основними недоліками цих матеріалів є відсутність прилипання до відбиткових nложок і певна усадка в результаті втрати води. Використовуючи альгінатні матеріали, nнеобхідно особливо точно дотри­муватись nінструкцій заводу-виробника.

У nклініках України до недавнього часу широко застосовували альгінатний nматеріал “Стомальгін” (Україна). nУ разі замішування його з водою утворюється однорідна паста. Відбитки з nнього мають достатню пластичність і еластичність, під nчас наповнення гіпсом майже не деформуються. Стомальгін nвідрізняється високими еластичними і пружнісними nвластивостями: залишкова деформація його у разі стискування nскладає 2,5 %, пружність на розрив – 0,15 Н/мм².

Відбиток nіз матеріалу „Стомальгін” використовують для nотримання гіпсо­вих моделей. Відразу після виведення із nротової порожнини обов’язковим є про­мивання його водою і дезінфекція. nОтримання моделі необхідно проводити рідким гіпсом, без nстворення значного тиску на відбиток. Відокремлення гіпсо­вої nмоделі від еластичного відбитка може проводитися без застосування будь-яких nінструментів: він знімається із моделі шляхом відтягування країв пальця­ми. nВ остані роки випускався «Стомальгін-02», nу якому за рахунок уведення до складу триетаноламіну nполіпшена гомогенність і підвищена еластичність матеріалу. nАльгінатна маса „Іпен” n(Чехія) виготовляється шляхом замішування 10 г зеленого дрібнодисперсного nпорошку із водою кімнатної температури (20 мл) протягом n30-45 с Час затвердіння складає 2,5 хв, інтервал nробочого часу — 3 хв.

„Еластік Плюс” — nобновлена альгінатна гідроколоїдна nвідбиткова маса на основі альгінату nнатрію, випускається фірмою „Споф-Дентал” n(Чехія). Гіпсові моделі, одержані за відбитками „Еластік Плюс”, мають гладеньку, тверду повер­хню, nщо не стирається, із точним рельєфом тканин протезного ложа. Даний ма­теріал nвикористовується як для зняття попередніх відбитків із беззубих щелеп (для nвиготовлення індивідуальних відбиткових ложок), так і nв разі часткової втра­ти зубів (для одержання робочої моделі і nдопоміжної гіпсової моделі).

“Віколоїд” — монофазний nвідбитковий матеріал фірми “Воко” n(Німеччи­на), який дозволяє одержати відбитки високої точності у nразі протезування коронками, мостоподібними протезами і nвкладками. Матеріал у порошкоподіб­ному вигляді, з приємним nзапахом і смаком, розфасований у пакети. Після за­мішування nз водою він дозволяє протягом 3 хв n(„Воколоїд-3″) або 4 хв. („Воколоїд-4″) проводити всі nнеобхідні маніпуляції щодо оформлення відбитка. Повне затвердіння nнастає за 5 хв.

“Альгіногол” — швидкотвердіючий, nбезпороховий, що самодезінфікується, nальгінат у вакуумній упаковці, випускається фірмою “Галеніка” (Югославія).

“Альгінмакс” — альгінат із хромовим nфазовим індикатором, не містить цинку і кадмію. За умови nдотримання усіх правил має великий термін збері­гання. Приготування матеріалу й nодержання відбитка типові для альгінатних відбиткових матеріалів.

“Кромальгін” — альгінатний nвідбитковий матеріал фірми “Медстар” n(Ве­ликобританія) із триколірним індикатором фази (альгінат nкласу “А”). Може бути використаний для одержання nвідбитків у разі протезування суцільноли-тими і штампованими nкоронками, дуговими (бюгельними) і повними знімни­ми nпротезами. Порошок світлого кольору, із приємним ванільним ароматом. Техніка nзастосування матеріалу — традиційна для всіх альгінатів, але супровод­жується nкольоровими перетвореннями. Час замішування складає ЗО с Паста має nфіолетовий відтінок. До введення у ротову порожнину лікар має запас 1,5 хв, поки маса не стане рожевою. Повний період з nмоменту закінчення замішування до готовності відбитка дорівнює 1 хв. nКолір відбиткової маси стає білим.

Матеріал nхарактеризується:

—можливістю зорового (візуального) контролю nробочого часу;

—відсутністю nпилу;

—можливістю регулювати консистенцію nзамішування;

—високою nеластичністю і міцністю на розрив (1,20 МПа);

—високою точністю відтворення деталей (50 nмікрон);

—можливістю збереження розмірів відбитка протягом nдекількох годин у герметичній упаковці;

—оптимальною nсумісністю з гіпсами, тобто утворенням твердих гладеньких поверхонь моделей nщелеп;

—    відсутністю свинцю і консервантів.

“Альгідур” — альгінатний nвідбитковий матеріал фірми “Дорідент” n(Авст­рія), випускається з нормальним, швидким і надшвидким затвердінням. Аль­гінат поставляється у nкомплекті з рідким альгінатним стабілізатором, який nро­бить одержані моделі більш легкими і дозволяє виключити nутворення на них повітряних пухирців.

“Супер Пейст” — альгінатний відбитковий матеріал nвиробництва фірми “Босворт” (США), який nзмінює колір протягом часу від змішування до затвер­діння. nВипускається у двох тубах у вигляді пасти.

“Фрейз” (Польща) — поліхроматична альгінатна маса, являє собою фіо­летовий nпорошок, що замішується у співвідношенні 9 г на 17 мл nводи. Через ЗО с замішування колір пасти змінюється на рожевий. У цей nмомент відбитко-ву ложку nзаповнюють пастою. Зміна кольору на білий є сигналом для уведен­ня ложки з nмасою у ротову порожнину. Час затвердіння матеріалу за темпера­тури 23°С nдорівнює 2,5 хв.

“Кромопан” nі “Кромопан-2000″ (Італія) n— маси, які мають кольорову індикацію фаз (фіолетового, рожевого, білого nкольору). Співвідношення під час замішування складає 9 г на 20 мл. Помітних змін відбитка не відбувається, за nтвердженням виробника, протягом 48 год після його nодержання. Це зумов­лено введенням у масу інтегрованого nстабілізатора. Аналогічною є італійська маса „Оралгін“.

Крім названих вище nвідомі й інші європейські матеріали:

—польські маси “Ортопринт” nіз протиблювотною добавкою;

—німецькі маси “Пдрогум” nз гумоподібним ефектом, а також “Алгінопласт“, n”Ксанталгін“, “Дупальфлекс“, n”Триколоральгін“, “Пальга-флекс” n(остання маса твердіє повільно — 3 хв. 45 с);

“Пластальгін” (Франція) випускається у nдвох варіантах — швидкого і нор­мального затвердіння.

З nамериканських матеріалів на українському ринку поширений “Супер-гель Меджік” (хроматичний альгінатний відбитковий матеріал nз колірною інди­кацією фаз структурування від рожевого до nбілого і без утворення пороху); “Блюпрінт nКремікс” і “Блюпрінт Плас Ентбек” n(фірма “Дентсплай“), “Алгі-нмакс” n(фірма “Меджор“), “Джелтрейт“, “Джелтрейт nПлюс”, “Кос Елджи-нейт“. nМатеріал „Джелтрейт” nвипускається трьох консистенцій: нормальної, щільної і швидкотвердіючої. n„Джелтрейт” нормальної і щільної консистенції nзастосовується у разі високого склепіння піднебіння та в ортодонтії, nшвидко-твердіючої — nдля одержання відбитків за умови підвищеного блювотного ре­флексу.

Характеристиками nнормального і щільного „Джелтрейта” є: час за­твердіння n- 2,5 хв, залишкова деформація – 2,1 %, відносний nстиск – 13,3 %, плинність – 1,86 %, для швидкотвердіючого n„Джелтрейта” відповідно 1,75 nхв, 1,7 %, 13,9 %, 1,67 %.

У клініці nзастосовується “Арома Файн” nфірми “ДжіСі” (Японія) нормального n(має рожевий колір) і швидкого твердіння (зеленого кольору). Час його замішування nскладає ЗО (45) с, час оформлення відбитка у ротовій порожнині — 1,25 (2,25) хв, час затвердіння — 1,75 (3,17) хв. В’язкість матеріалу nскладає 36 (38) мм.

Переваги:

•Висока nпластичність після замісу;

•Задовільна nточність при відображенні рельєфу тканин порожнини рота;

• Еластичність nпісля структуризації;

•Хорошая переносимість пацієнтами;

• Простота nприготування;

• Легкість nвідділення від моделі;

• Низька nсобівартість.

Недоліки:

•Низька nадгезія до відтискної ложки;

•Висока nусадка з виділенням альгінової кислоти;

•Низька nмеханічна міцність після структуризації;

•Недостатня nточність при відображенні рельєфу в пришийковій nобласті;

•Необхідність nнегайного відливання моделей;

•Складність дезинфекції.

Альгінатні  nмаси при достатній простоті вживання і дешевизні nдають можливість отримати відтиски, придатні по своїй точності nдля виготовлення  часткових і nповних знімних зубних протезів, допоміжних моделей. nНебажано знімати відтиски для виготовлення суцільнолитих nзнімних і незнімних конструкцій.   В nданий час альгинатні  матеріали випускаються у вигляді порошку, упакованого в банки або nпакети . При змішуванні nз водою в певній nпропорції вони утворюють пластичну nмасу, яка в результаті необоротної nреакції  набуває пружно-еластичних властивостей. При транспортуванні матеріал ущільнюється.

Перед nвживанням альгинатного матеріалу масу бажано nрозпушити (струсити). Лікар повинен звертати увагу на матеріал, розфасований в nалюмінієві пакети, бажано навіть його пересипати в коробки, що закриваються n(для зручності струшування). Альгінатні матеріали nгігроскопічні, тому їх слід зберігати щільно закритими. Дотримання nспіввідношення порошку і води при замісі матеріалу, рекомендоване виробниками, nдуже важливо. Надлишок води приводить до розмивання матеріалу слиною, що nпогіршує якість відтиску, а при зменшеній її кількості не дозволяє добитися nгомогенного стану матеріалу при замісі. Для отримання гомогенної  маси nпорошок необхідно зачерпувати мірною ложкою, не уплотняя nйого, а після цього налити всю порцію води. При порушенні пропорційного співвідношення між водою і порошком, наприклад, nколи порошку багато, а води мало, nвиникає ситуація, при якій не весь nпорошок рівномірно просочується водою, nі в матеріалі формуються дрібні nгрудочки сухого порошку. Це призводить до того, що в процесі структуризації ділянки матеріалу, не просочені водою, зволікають nїї з довколишніх областей . В nрезультаті цього у відтиску виникає nвнутрішня напруга, що приводить до nспотворення рельєфу його поверхні. Те nж саме відбувається при недостатньо nретельному замісі матеріалу. При роботі з альгинатными nоттискными масами дотримання співвідношень між nкількістю порошку, води і рекомендованого часу їх замісу набуває особливого nзначення. Перед введенням ложки з масою в порожнину рота пацієнт повинен nсполоснути рот водою з метою видалення бульбашок повітря із слини. Поверхня відтиску згладжується (змочується) nневеликою кількістю води. Для всіх nматеріалів рекомендується відливати nвідбиток відразу ж або не пізніше, nніж через 10-15 хвилин.

Методика отримання nвідтиску альгінатними  масами

    nОтримання відтисків альгінатними  масами nпроводиться за допомогою стандартних металевих або пластмасових перфорованих nложок відповідного розміру. Для виготовлення знімних протезів можливе nодномоментне  зняття відтиску

 

Альгінатна  nмаса

 

Альгінатні маси

Масу замішують , nнакладають на ложку і вводять в порожнину рота. Альгінатні маси замішуються в спеціальних гумових чашках за допомогою шпателя. У чашку в певній nпропорції за допомогою nмірників насипається порошок, nа потім додається вода.

Воду nнеобхідно наливати відразу всю  лише nпотім приступати до замісу маси, оскільки тільки в цьому випадку достигаєтся її гомогенність. Недотримання співвідношення між nкількістю води і порошка, а nтакож додавання води або порошку після часткового замісу маси nприводять до порушення її однорідності, виникненню внутрішніх напрягів, а отже, знижує механічну міцність, збільшує nусадку матеріалу і погіршує точність відтиску.

Після отримання гомогенної маси вона :за nдопомогою шпателя вноситься  ложки і рівномірно nрозподіляється в ній. Поверхню розподіленої nмаси необхідно змочити водою.

Після nвведення ложки з альгінатною  масою nу порожнину рота вона центрується і притискається до тканин nпротезного поля.

 

Модель — nпозитивне зображення рельєфу зубного ряду і щелепи, тка­нин nпротезного ложа, слизової оболонки, що покриває кісткову основу щелеп та nприлеглих ділянок м’яких тканин рота, відтворених у гіпсі, пластмасі nза відбитком.

Розрізняють такі типи моделей: робочі (основні) — моделі, за якими nбезпосередньо виготовляють зубні протези; допоміжні гіпсові моделі — модель nзубного ряду щелепи, прилеглої до тієї, що протезується, nякщо відновлюється дефект зубного ряду на одній із щелеп; nмузейні моделі — необхідні для навчальних цілей; діагностичні моделі, що виготовляються nяк до протезування, так і на його етапах з метою уточнення, додаткової оцінки nстану зубощелепної системи хворого.

В окремих випадках необхідні моделі більшої міцності, ніж гіпсові. Тоді nвиготовляють амальгамові, цементні чи комбіновані.

Комбіновані моделі складаються з ділянок (найчастіше деякі зуби), відлитих nіз супергіпсу, амальгами чи цементу, самотвердіючої пластмаси, в той час як уся nосновна маса відлита із звичайного гіпсу. Розроблено спосіб nотримання моделі, покритої тонким шаром металу.

Амальгамові моделі необхідні для виготовлення металевих вкладок і напівкоронок. Для виготовлення моделей nвикористовують переважно мідну амальгаму.

Розбірні моделі використовують для виготовлення суцільнолитих конструкцій nзубних протезів. У разі їх виготовлення використовують “піндекс-систему“, що дозволяє виймати необхідні для nмоделювання опорні зуби і без перешкод повертати в модель.

Зубний ряд у розбірних моделях відливають із гіпсів з підвищеними міцнісними властивостями (супергіпс).

Цементні моделі використовують для виготовлення протезів із пласт­мас n(коронки, вкладки, мостоподібні протези). Для nвиготовлення цемент­них моделей використовують фосфат-цемент.

Металізовані моделі — це моделі з абсолютно гладенькою і твердою по­верхнею, nпокриті тонкою мідною плівкою. Мідну плівку наносять галь­ванічним nшляхом, також можна наносити тонкий шар срібла, викорис­тавши nреакцію срібного дзеркала. Отримані таким чином моделі з поверхнею nіз гальванічної міді можна використовувати для виготовлення напівкоронок, вкладок, знімних про­тезів, nа також така модель може бути робочою для отримання елект­ролітичним способом nбазису знімного протеза із золота.

Додаткова оцінка стану зубних рядів і їх співвідношень, уточнення у них nзмін, що починаються, вивчення оклюзійних контактів в nапаратах, які відтворюють рухи нижньої щелепи, і проведення низки nантропомет­ричних вимірювань відбувається на діагностичних моделях nщелеп.

Основні матеріали для виготовлення моделей або їх частин:

—гіпс nзвичайний медичний;

—супергіпс;

—метали;

—амальгами;

—цемент;

—пластмаси.

Моделі за способом виготовлення є такі:

1. Проста анатомічна.

2.  Розбірна.

3.  Комбінована:

 

—з використанням цементу, амальгами, пластмаси;

—з поверхнею, покритою гальванічною міддю;

—покрита nшаром срібла.

Виготовлення nмоделі з гіпсу

Моделі з гіпсу поширені у практиці зубного техніка. Вони nзвичайно є основними (робочими) та допоміжними.

Якісні відбитки з еластичних матеріалів, що є найпоширенішими у клініці nортопедичної стоматології, після належної дезінфекції зубний технік nпромиває під струменем холодної води. Після цього готує гіпсову масу. nГіпс для отримання моделі замішують без додавання солі. Розробле­ну однорідну, сметаноподібної консистенції гіпсову масу вносять у відби­ток. nСпочатку невелику порцію накладають на частину відбитка, яка ви­пинається n(відбиток склепіння піднебіння, перехідної складки з язиково­го nбоку) мал.1

Незначним постукуванням відбитка об край гумової колби, що нагадує вібраційні nрухи, переміщують порцію гіпсу в заглиблені місця (відбитки зубів nчи коміркового відростка, частини). Таке внесення перших порцій гіпсу nзабезпечує рівномірне розтікання його у заглибини відбитка та за­побігає nутворенню у моделі повітряних пухирців. Потім додають нову порцію nгіпсу і знову розподіляють по всій поверхні відбитка. Зручно виго­товляти nгіпсову модель на вібраційному столику. Заповнивши з деяким надлишком nвесь відбиток, накладають горбком решту гіпсу на скляну чи кахельну nповерхню стола, перевертають відбиткову ложку так, nщоб вона була паралельна їй. Висота цоколя моделі повинна бути не nменшою ніж 1,5—2 см. Шпателем розподіляють гіпс nнарівні з краями відбитка. Звіль­нення (відкриття) моделі починають після повного затвердіння nгіпсу.

Можливим є й одночасне відливання кількох моделей. У такому разі спочатку nзаповнюють гіпсом відбитки зубів та коміркового відростка чи частини nвідразу, як сказано вище. Завершальну обробку країв моделі про­водять nпісля того, як усі відбитки повністю заповнені гіпсом.

 

Мал. 1

Етапи виготовлення nгіпсової моделі:

а) відбиток на вібростолику;

б) внесе­но першу порцію гіпсу;

в, г) наповнення моделі гіпсом;

д) відбиток наповнений гіпсом з надлишком;

є) перевертання моделі паралельно поверхні nстолика;

є) відбиток пе­ревернутий nпаралельно поверхні столика;

ж) оформлення цоколя моделі;

з) процес відливання моделі завершено

Вивільнення моделі від відбитка (відкриття моделі). Через n50—70 хв після відливання моделі від nвідбитка відокремлюють ложку, зрізають нерівності гіпсу nдо краю відбитка та початку робочої частини моделі (мал. 2). Відкриття nмоделі слід починати з відновлення у пам’яті розміщення зубів, чому nдопомагає зубна формула на наряді роботи і знання конструкції, яку планується nвиготовити. У всіх випадках вивільнення моделі починають з вестибулярного nбоку. Утримуючи шпатель у правій руці, гострим кінцем вводять між моделлю та відбитком. Просунувши шпатель углиб, ва-желеподібним рухом починають відокремлювати nвідбиток від моделі.

 

Мал. 2.

Етапи nвивільнення моделі від відбитка:

а) розміщення шпателя між відбитковою ложкою і гіпсовою nмоделлю;

б, в) початок та подальше вивільнення моделі від відбитка;

г) остаточне вивільнення моделі від відбитка

Мал. 3.

Форма моделей верхньої (а) та nнижньої (б) щелеп

 

Після вивільнення моделі від відбиткового nматеріалу проводять її оцінку. Якщо під час вивільнення відбитка від nмоделі відламується гіпсо­вий зуб, його можна приклеїти до моделі за допомогою nклею, насиченого розчином целулоїду в ацетоні. Цементом nсклеювати не рекомендується.

До інших недоліків моделі слід віднести наявність повітряних пор, сто­ронніх nвключень у гіпсі, пошкодження поверхні моделі шпателем, недос­татню nтовщину моделі і, зрештою, віддам у ділянці коміркового відростка чи частини, а nіноді й перелом моделі. У подібних випадках рекомендуєть­ся nще раз отримати відбиток і виготовити нову модель.

Вивільнену модель обережно обрізають по краях, не порушуючи цілісності nперехідної складки. Останнім часом цей трудомісткий процес значно nполегшений застосуванням пристроїв для обрізання моделей. У моделі нижньої nщелепи виямки з язикового боку роботи не слід, щоб не nпослабити її цоколь. Форми моделі верхньої та нижньої щелеп представ­лено nна мал.3.

Гіпсову модель підвищеної міцності можна отримати, відливаючи відбиток nсупергіпсом.

 

Виготовлення nрозбірної моделі

Нині найпоширенішими моделями, що використовуються у nзубопро­тезній практиці, є розбірні. їх виготовляють із супергіпсу. Розбірна мо­дель дає можливість зубному nтехніку якісно проводити моделювання опорного зуба та проміжної nчастини, оцінювати результати воскової ком­позиції суцільнолитої nконструкції.

Виготовлення розбірної моделі — складний багатоетапний процес.

Після оцінки якості відбитка зубний технік проводить облямівку країв відбитка nна протязі всього зубного ряду. У більшості випадків для об­лямівки nвикористовують базисний віск. Висота воскової пластинки, якою облямовують nложку, відповідає у майбутньому висоті моделі з супергіпсу n(мал. 4, а, б, в). Замішаний супергіпс сметаноподібної консистенції зали­вають nу відбиток на вібростолику. З метою витіснення nповітря зондом помішують гіпс у кожній найменшій частині nвідбитка. Гіпс наливають до рівня воскової облямівки. Залишають до повного nзастигання — від З0 хв до 1 год. Відбиток nне перевертають, тобто залишають восковою об­лямівкою догори.

Після застигання супергіпсу забирають nспочатку віск, а потім, підважу­ючи гіпсовим ножем з вестибулярного боку, nвідкривають модель. Модель із супергіпсу nобрізають на шліфмоторі, змочуючи її водою чи за nдопомо­гою тримера. Спочатку зішліфовують nу вертикальному напрямку, а потім — у горизонтальному, утворюючи nна моделі гладенькі та рівні поверхні, що за формою відповідають nшестикутнику — на верхній щелепі та чотирикут­нику — на нижній. nДеякий час модель підсушують. Потім розпочинають розміщення пін. nСпочатку перевіряють готовність пристрою, за допомо­гою nякого будуть проводити наступні етапи виготовлення розбірної мо­делі. nРозглянемо на прикладі використання пристрою PINDEX SYSTEM MARK nII (Німеччина) (мал. 4, г, д, є, є).

Перед розміщенням моделі на робочій поверхні приладу перевіряють, чи nзбігається пучок світла з отвором у центрі поверхні. Модель установ­люють nтак, щоб світловий промінь падав на середину поверхні зуба, де слід nрозмістити піну. Потім натискають на круглу поверхню приладу, до­ки nне погасне сигнальна лампочка. Таких отворів роблять стільки, скіль­ки nнеобхідно, звичайно на кожний опорний зуб та на проміжну частину.

 

Мал. 4.

Етапи nвиготовлення розбірної моделі:

а) відбиток, облямований воском;

6) заповнення відбитка супергіпсом nна вібраційному столику;

в) обрізання моделі із супергіпсом на шліфмоторі;

г) розміщення пінів nза допомогою пристрою PINDEX SYS­TEM MARK II;

д) піни зафіксовані в гіпсовій моделі;

є) зарубки на зворотному боці мо­делі;

є) нанесені зарубки на вестибулярній поверхні nгіпсової моделі

Якщо проміжна частина велика, можна nпідготовити два отвори. В отворах за допомогою клею (“Суперклей“) фіксують піни. Піни бувають різного nдіаметру, але діаметр піни, що встановлюється в отвір, повинен обов’яз­ково nвідповідати діаметру свердла у приладі. Через 20—30 хв, nколи клей підсихає, на звороті моделі зуботехнічною nфрезою роблять зарубки (бо­розни), що покращить фіксацію розбірного сегменту в nмоделі.

З вестибулярного боку моделі навпроти кожної піни проводять маркуван­ня, nщо забезпечить точність розрізання моделі на сегменти. Наступним ета­пом nє замочування у воді нижньої частини моделі на 2—5 хв.

 

 

Мал. 5.

Цоколь-форми (гумові плашки)

Виготовлення цоколя розбірної моделі nпроводять так. Гумову плашку п’ятигранної форми заливають звичайним nгіпсом сметаноподібної кон­систенції n(мал. 5).

Шар такого ж гіпсу наносять на нижню чаегану nмоделі і ретельно по центру занурюють модель із супергіпсу цією поверхнею у плашку. Через 1—1,5 nгод, коли гіпс затвердіє, гумову плашку знімають n(мал. 6).

Наступним етапом є розрізання моделі на необхідні сегменти відповідно nдо кількості пін за допомогою ручної зуботехнічноі nпили або диска-пили до зуботехнічноі nбормашини. Напрямок розрізання верти­кальний, від оклюзійної поверхні зубів моделі до ясен на моделі. Розріз проводять nна товщину супергіпсу до цоколя моделі.

На зворотному боці цоколя у проекції розбірного сегмента зубопротез­ною nфрезою вирізають гіпс до контакту з дистальним кінцем піни, що не­обхідно для nкращого виведення сегмента з розбірної моделі.

ЛЬш’Дїоіітзубшкшічною nфрезою обходять шийкиопорних зубів, ство­рюючи nнішу для майбутнього воскового ковпачка, що забезпечить легке вивільнення nз моделі надлишків воску, які утворилися під час моделюван­ня nковпачка.

У разі виготовлення розбірних моделей іншим способом використову­ють nнаконечники із спеціальними борами для штифтів (пін) та штифтів спеціальної nконструкції, а також пластикові системи для виготовлення розбірних nмоделей. Крім того, можливим є варіант виготовлення розбірної nмоделі за допомогою системи для установлення паралельності.

 

Виготовлення комбінованих nмоделей

Комбіновані моделі виготовляють, поєднуючи nрізні матеріали, наприклад, звичайний гіпс і супергіпс, звичайний гіпс і метал чи цемент. Можливе nпоєднання із самотвердіючими пластмасами або покриття nпо­верхні металу тонким шаром металу (гальванізація).

Для отримання комбінованої моделі з ділянками із амальгами, цемен­ту, пластмаси nвідбитки опорних зубів наповнюють одним із них, формую­чи nз нього стовпчики для укріплення моделі зуба в загальній моделі. Якщо відбиток nтакож комбінований, тобто складається з ділянок еластичної чи

 

Мал. 6.

Виготовлення nцоколя розбірної моделі:

а) гіпсова модель у плашці, напов­неній nгіпсом;

6) модель, розрізана на сегменти;

в) вирізаний гіпсовий сегмент;

г) обробка шийки опорних зубів;

д) виготовлена розбірна модель;

є) зворотний бік розбірної nмоделі

термопластичної маси в кільці та гіпсу, спочатку nзаповнюють відбитки цих зубів поза загальною моделлю. Після nзатвердіння матеріалу відбитки зубів розташовують у загальному nвідбитку і відливають загальну модель з гіпсу. Відливання відбиткової маси проводять у зворотній послідовності.

 

Амальгамові моделі. Такі nмоделі були необхідні для виготовлення мета­левих вкладок і напівкоронок. Нині їх використання недоцільне у зв’язку з nнаявністю сучасних технологій виготовлення незнімних конструкцій.

 

Цементні моделі. Цементні моделі nвикористовували для виготовлення протезів із пластмас n(коронки, вкладки, мостоподібні протези). На відміну nвід амальгамових чи металевих моделей цементні не спричиняють зафарбовування nпластмаси. Найпоширенішого використання набув фосфат-цемент. На нинішньому nетапі розвитку зубпротезної техніки це­ментні моделі, nяк і амальгамові чи комбіновані з легкоплавких сплавів олова, nпластмасові чи металізовані, не використовуються. Адже сучасна гама nсупергіпсів дозволяє замінити всі види названих nмоделей на моделі із супергіпсу. nАле деякі аспекти виготовлення різних моделей розглянемо з метою ознайомлення.

Комбінована модель з використанням олова включає ділянки із лег­коплавких nолов’яних сплавів та гіпсу.

Використання пластмас холодної полімеризації (самотвердіючих) nле­жить в основі виготовлення комбінованих моделей із пластмаси та гіпсу.

Металізовані моделі отримували гальванічним шляхом. Як анод вико­ристовували чисту мідь, nяка і покривала поверхню відбитка тонкою мідною nплівкою, а потім переходила на модель.

 

Матеріали для виготовлення nмоделей

Найпоширенішим видом матеріалів для виготовлення моделей nє гіпс. Це природний матеріал, що утворився шляхом випадання його nв осад із розчинів, збагачених сульфатними солями, або шляхом вивітрювання гірських nпорід. Гіпс у природі зустрічається у вигляді мінералу — водяної або nводнево-сірчанокислої солі кальцію CaSO4 * 2Н2О. Природний гіпс має nкристалічну структуру. Кристали чистого гіпсу прозорі, безбарвні, але за nнаявності різноманітних домішок набувають жовтуватого, рожевого, бурого і nнавіть чорного кольору. У чистому вигляді гіпс зустрічається рідко. nПостійними домішками є карбонати, кварц, пірит та глинисті речо­вини.

В ортопедичній стоматології застосовують зневоднений або напівводя­ний nгіпс (CaSO4)2 * Н2О. Для отримання напівводяного гіпсу природний, очищений nвід домішок гіпс піддається подрібненню у спеціальних подрібнювальних nустановках, у гіпсових млинах до дрібного однорідного порошку. nПотім подрібнений гіпс завантажують у гіпсові печі і спікають за nтемператури 140—190 °С протягом 10—12 год. Кращі сорти гіпсу отриму­ють nза температури 170 °С у разі спікання протягом 12 год. Залежно від температури nспікання, тиску, часу можна отримати різноманітні сорти гіпсу, nщо відрізняються термінами затвердіння і міцності.

2(CaSO₄-2H₂O) – (CaSO₄>2  nН₂О + ЗН₂О, (t 120-180 °С).

У будівництві для штукатурних робіт застосовується гіпс, відомий під назвою n”алебастр”. Медичний гіпс — тоншого помолу. nДля зуботехнічних потреб випускають гіпс двох nгатунків: для відбитків і для моделей. Пер­ший n— порошок дрібного помолу, 96 % якого проходить через nсито з 1600 отворами на 1 см². Він часто буває зафарбованим у nрожевий колір алізари­ном або харчовим жировим “Суданом nЖ”. Для поліпшення органолептич­них якостей до нього nдодають 0,03 % м’ятної олії. У суміші з водою гіпс має nздатність приєднувати воду, перетворюючись знову в двоводневий nта затвердіваючи. nЗатвердіння гіпсу настає не раніше ніж через 1,6 хв і закінчується не пізніше ніж через 5 хв. Гіпс для моделей має грубілий по­мол. nВін цілком проходить через сито з 900 отворами на 1 см². Час його кристалізації: початок не раніше 4-ї nхвилини, закінчення — не пізніше 6-ї хвилини. З найтоншого помолу nотримують мармуровий гіпс, який просівається через сито з 4900 отворами на 1 см². Подрібнений nна заводі гіпс nупаковують у металеві бочки, які закриваються герметично, або міцні паперові nмішки, щоб уникнути поглинання ним вологи з повітря. Зберіга­ти гіпс необхідно nв сухому місці.

Гіпс в ортопедичній стоматології застосовують на різних етапах виго­товлення nпротезів для отримання моделей, під час паяння, загіпсовки nв оклюдатор (артикулятор) або в прес-форму.

Відповідно до вимог міжнародного стандарту (ISO) за ступенем твер­дості nвиділяють 5 класів гіпсу:

1. М’який, використовують для отримання відбитків (оклюзійних).

2.  Звичайний, використовують для накладання nгіпсових пов’язок у за­гальній хірургії (даний тип гіпсу в nлітературі іноді позначають терміном “медичний гіпс”), nнаприклад “Галіпластер” (фірма “Галеніка“, Югославія), до складу якого nвходить а-напівгідрат сульфату кальцію.

3.  Твердий — використовують для виготовлення nдіагностичних і робо­чих моделей щелеп у технології знімних зубних nпротезів, наприклад, “Пластоп-L” n(фірма “ДжіСі“, Японія), “Ппсогал” (фірма “Галеніка“, nЮгос­лавія), до складу якого входить а-напівгідрат nсульфату кальцію.

Мал. 7.

Пакувальний гіпс “Адвастон” nфірми “GC” (Японія)

До гіпсів третього типу належить пакувальний гіпс “Адвастон” (фірма “ДжіСі“, nЯпонія). Розроблений для виготовлення протезів у прес-формі. Володіє nнизьким коефіцієнтом розширення під час затвердіння — 0,09%, високою nточністю та міцністю на стискання, надійний у разі пакування пластмаси nпід пресом (мал. 7).

Не менш відомим є твердий гіпс “Молдано” n(“Хереус Кульцер“, nНімеч­чина). Використовується для виготовлення робочих та nдіагностичних мо­делей, для гіпсування у ряді nпакувально-пресової техніки. Випускається двох кольорів — синього та nбілого. Під час замішування набуває текучої кремової консистенції, швидко nсхоплюється, має низький ступінь розчи­нення, високу твердість та міцність nкраїв, утворює гладеньку поверхню моделей.

4. Надтвердий, супергіпс, використовується для nодержання розбірних моделей, наприклад, “Фуджирок-ЕР” n(фірма “ДжіСі“, Японія). “Галіграніт” (фірма “Галеніка“, nЮгославія), до складу якого входить а-напівгідрат nсульфату кальцію.

Особливості матеріалів групи розглянемо на прикладі гіпсу “Фуджи­рок-ЕР” n(фірми “ДжіСі“, Японія) (мал. 8). nВикористання матеріалу за­побігає появі сколів під час відкриття nмоделі, шліфування, розпилювання чи полірування та забезпечує nвиготовлення моделей з абсолютною точністю. Гіпс швидко nзамішується (протягом 1 хв), має подовжений час роботи n— близько 8 хв. Відкриття моделей через З0 хв nекономить час зуб­ного техніка. Матеріал має низький коефіцієнт nрозширення — менше ніж 0,08%. Зручною для роботи зубних техніків є nпалітра кольорів матеріалу — білий, жовтий, золотисто-коричневий, nебонітово-чорний, сірої платини, бежевого топазу, nкоролівський синій.

Гіпсом четвертого типу з гарантією високої якості є супергіпс n”Молдастон” n(“Heraeus Kulzer“, nНімеччина). Його використовують для виготов­лення розбірних моделей, моделей для виготовлення бюгельних nкаркасів.

 

Мал. 8

Супергіпси n”Фуджирок-ЕР” фірми “ДжіСі“(Японія)

 

Позитивними характеристиками “Молдастону” nє тіксотропність (добра текучість nна вібростолику, миттєва стійкість після вібрації); nнизький ступінь розширення, тривале перебування у пластичному nстані та безпе­рервне схоплювання гіпсу в кінці обробки; nвисока стійкість країв, опірність стиранню і міцність, що nзабезпечують якість моделей під час розпилювання, обробки фрезою культі, nмоделювання протеза.

5. Особливо твердий супергіпс із nдомішками синтетичних компо­нентів. Даний nвид гіпсу має підвищену поверхневу міцність. Для замішу­вання потрібна висока точність співвідношення nпорошку і води. Так, наприклад, n”Дураліт-S“, матеріал на основі nсинтетичного а-напівгідрату сульфату кальцію, nхарактеризується дуже низьким розширенням під час затвердівання, nщо забезпечує одержання точних робочих моделей.

Добра текучість забезпечує хорошу здатність заповнення форми, а та­кож nвисокий опір на стискання та твердість. Співвідношення порошку і води nпід час замішування дорівнює 100 : 19—21. Час затвердіння складає 7—10 nхв; розширення після затвердівання n< 0,12%; міцність на стискання > 50 Н/мм²; nтвердість за Бринелем > 15 МПа.

Надтверді гіпси (а-напівгідрати) — “Супергіпс” (Росія), “Бегодур“, n”Бе-гостоун“, n”Херастоун-М“, “Вел-Мікс nСтоун” і “Супра Стоун” (Німеччина): час nзатвердіння 8—10 хв, розширення під час затвердівання не перевищує 0,07—0,09%, міцність nпід час стискування через 1 год після затвердіння складає nЗО Н/мм², через 1 добу — 35—60 Н/мм².

Названі матеріали застосовують для виготовлення розбірних, комбіно­ваних nмоделей щелеп. Співвідношення порошку і води під час замішуван­ня nскладає 100 г на 22—24 мл води.

Синтетичні особливо тверді гіпси, наприклад, “Херарок“, n”Молдасінт” (Німеччина), nхарактеризуються коефіцієнтом розширення, що приблиз­но nдорівнює 0,1% через 2 год після замішування, а опір nстискання досягає 48 Н/мм². Порошки супертвердих гіпсів суворо дозуються з водою і замішуються nу вакуумних змішувачах.

Гіпс стає пластичним у разі замішування з водою у пропорції 1:2. Замішу­ють nйого в гумовій колбі. Швидкість затвердіння гіпсу залежить від цілої низки nчинників: температури — підвищення її до 30—37°С призводить до скорочення nтерміну затвердіння гіпсу (вища температура не впливає на швидкість nзатвердіння), ступінь помолу також має значення. Чим nвища тонкість помолу гіпсу, тим nбільша поверхня дотику, що призводить до прис­корення процесу затвердівання. Чим інтенсивніше перемішування, тим повніший nконтакт між гіпсом і водою і, відповідно, тим швидше перебігає процес nзатвердіння. Швидкість затвердіння залежить від кількості взятої во­ди. nКрім того, процес затвердіння гіпсу можна пришвидшити (застосування каталізаторів) nабо сповільнити (застосування інгібіторів). Найефективніші такі nкаталізатори: сульфат калію, сульфат натрію, хлористий натрій, хлорис­тий nкалій, алюмо-калієві галуни, цитрат калію. Найчастіше nяк каталізатор застосовують 3% розчин кухонної солі. Застосовуючи каталізатори, nне­обхідно пам’ятати, шо міцність nгіпсу знижується, тому їх не варто викорис­товувати під час nвиготовлення моделей, загіпсовки в кювети. Уразі nвідлиття комбінованих моделей, музейних експонатів, навпаки, nпотрібна велика міцність гіпсу. Цього досягають додаванням nінгібіторів, до яких належать: клей столярний, 2—3% розчин тетраборату натрію (бури), 5—6% розчин цук­ру, 5% nрозчин етилового спирту. Речовини, що змінюють швидкість крис­талізації, nможна вносити як у воду, яка застосовується для замішування, так і в nгіпс. Механізм дії їх повністю не вияснений. Водночас із багатьма пози­тивними nвластивостями гіпсу як відбиткового матеріалу (добра nплас­тичність, точний відбиток протезного ложа, відсутність nусадки, нешкідливість, доступність та дешевизна) він має і низку nнедоліків. Гіпс важко виводиться із ротової порожнини, nоскільки він крихкий і розпадаєть­ся. У такому разі дрібні nчастинки, що заповнюють простори між зубами, губ­ляться. Цей недолік nгіпсу особливо виявляється у тому разі, коли спостеріга­ються nдевергенція і конвергенція зубів, їх нахил у язиковий nабо щічний бік, а також за наявності пародонтиту, nколи збільшуються клінічні коронки зубів. Гіпс неможливо nвикористовувати для одержання відбитка під час ви­готовлення nвкладок. До недоліків належиться тривалий час затвердіння, труднощі nвідокремлення моделі від відбитка, що потребує певного досвіду і вміння, nнеможливість повторного використання. Однак не слід забувати, що nгіпс дуже дешевий матеріал і в умовах масового протезування його ще довгий nчас будуть застосовувати у практиці зубопротезних лабораторій.

Для замішування особливо твердих синтетичних гіпсів фірма “Хереус Кульцер” (Німеччина) nрекомендує використовувати спеціальну рідину — “Ппс-Бріллант-ліквід“. Завдяки застосуванню цієї рідини nвідбувається рівномірний розподіл порошку в рідині і затвердівання гіпсу. Одержана гіпсова nмодель відрізняється високою гомогенною міцністю, пружністю і точністю nвідображення оригіналу. Схильність до утворення пор на пове­рхнях nгіпсу під час контакту з водою у разі застосування цієї рідини зведе­на до nмінімуму. Рідина постачається у флаконах об’ємом 1 л у вигляді кон­центрату nі розбавляється 19 л дистильованої води, що складає загальний об’єм  n20 л.

Для покращення якості моделей супергіпси nзамішують за допомогою гіпсових змішувачів (мал. 9). Голландська nфірма “Евро-Дентал” випускає електронний nгіпсовий змішувач, що працює в автоматичному режимі. Ре­зервуар nдля гіпсу містить 25—30 кг. Перемішування відбувається у вакуумі, є nможливість вибору часу. Після перемішування середина приладу авто­матично nочищується.

Мал. 9.

Гіпсовий замішувач

Змішувальні nприлади входять до стандартного забезпечення навіть невеличких nлабораторій. Фірма “Бего” (Німеччина) розробила nвакуумний змішувач “Моттава-СЛ“. Він за nдопомогою сильно­го мотора забезпечує інтенсивне перемішування і видає до 98% nзмішаної маси. У приладі використа­но 2 мотори, один з яких служить для nприводу змішувального пристрою і виготовлений із твердої гуми та дозволяє nлегко проводити очистку. Після завершення процедури змішування магнітний вен­тиль nавтоматично відключає вакуумний насос.

      Фірма “Хереус nКульцер” (Німеччина) випускає вакуумний nприлад CL- VMR- W для замішування формувальної маси і nгіпсу, що дозволяє одержати матеріал, nвільний від повітряних бульбашок. Після установлення часу змішування (максимально — 90 с) процес nвідбувається автоматично. Фор­ми nзаповнюються гіпсом на вібростоликах (“Вібромістер“, “Вібробой“, nВібробебі“, KB-16, КВ-36, КВ-56, nусі — виробництва Німеччини). Це за­побігає появі пор і раковин у моделі.

 

Додаткові матеріали та nаксесуари для виготовлення моделей

Існує низка зубопротезних матеріалів, які є допоміжними у разі виго­товлення nмоделей. Серед них: набори пін, клей, базисний віск. Виготов­лення моделей nнеможливе без використання гумової плашки для форму­вання цоколя розбірної nмоделі, лобзика для розрізання моделей або дис­ка пили та інших засобів.

Базисний віск описано у розділі про моделювальні матеріали.

Для nприклеювання піни в сегменті звичайно використовують клей ти­пу “Суперклей“, “Момент”, “Zyan-Fix” nнімецької фірми “GIRRBACH”.

Один nіз способів виготовлення розбірних моделей забезпечується сис­темою типу nDI-LOCK фірми “DENTIFAX” (СІЛА). Вона являє собою часткові форми і nформи для повного прикусу, виготовлені з прозорого пластика ABC. nСистема багаторазового використання пристосована для роботи із nзвичайними оклюдаторами. Ефективна техніка одного nзапов­нення форми економить час і виключає потребу у довготривалому вико­ристанні n(піндекс-системи чи системи для установлення nпаралельності). Система DI-LOCK дозволяє установити точні медіодистальні та верти­кальні співвідношення, навіть після nрозділення та зняття деяких гіпсових стовпчиків.

Детально nзупинимося на інформації про піндекс-системи. їх nрізно­манітність зумовлена особливостями використання. Розглянемо штифти nвиробництва фірми “Renfert” (Німеччина).

Штифти Dowel-Pin виготовлені з латуні, стандартні, двох nрозмірів більші та менші (1—15 мм та 17 мм) залежно від наявності місця на nмоделі. Це стандартні штифти для виготовлення розбірної моделі, що запобігають nобертанню наявних пунктів ретенції (мал. 10, а). nКонічна форма полегшує вилучення з моделі та забезпечує достатнє тертя. Інший тип конструкції “Dowel-Pin” — із nштекерним штифтом (мал. 10, б), за­безпечує оптимальну фіксацію у відбитковому матеріалі. Зубний ряд і цоколь nможуть бути виготов­лені у відбитку один за одним.

 На мал. 10, в зображено малень­кий штифт для виготовлення розбірних моделей з плоским цоко­лем, тонкої форми зручний для щільно розміщених штампиків. Конічна форма nполегшує виведен­ня штампика з моделі.

Мал. 10.

Штифти

“Dowel-Pin”, виготовлені з латуні

Мал. 11.

Штифт “Dowel-Pin”, покритий нікелем

Штифт “Dowel-Ріп”, отриманий шляхом лиття під тиском, покритий nнікелем, що протидіє його оксидації, зображено на мал. 11. Конічна фор­ма nштифта полегшує виймання з моделі і забезпечує достатнє тертя.

Спеціальний штифт із втулкою для тонких штампиків nвузький та ко­роткий з точним розміщенням у металевій втулці. Штифт nсумісний із сис­темою розбірних цоколів.

АПАРАТИ, ЩО ВІДТВОРЮЮТЬ РУХИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

Апарат, nщо фіксує гіпсові моделі щелеп лише в центральній оклюзії, але не допускає nвідтворення природних рухів щелепи в повному обсязі, називається оклюдатором. Оклюдатор становить nсобою найпростіший апарат, за допомогою якого можна відтворити nлише вертикальні рухи нижньої щелепи, що відповідає відкриванню і закриванню рота n(рис. 1А). Інші рухи в цьому апараті неможливі. Апарат складається з двох дротяних nабо литих рам, з’єднаних одна з одною за допомогою шарніра. Нижня рама вигнута nпід кутом 100-110 градусів, верхня рама розташована в горизонтальній площині і nмає вертикальний штифт для фіксації міжальвеолярної nвисоти. В оклюдаторах і артикуляторах nрухомою є верхня рама, що, проте, не має суттєвого значення.

      

Рис. 1 Оклюдатор (а) і артикулятор Бонвіля (б)

Апарати, що більшою чи меншою мірою відтворюють сагітальні і трансверзальні рухи нижньої щелепи в горизонтальній площині, nназиваються артикуляторами.

Починаючи з 1858 року, коли Бонвіль розробив nперший артикулятор, донині за­пропонована nвеличезна кількість артикуляторів, дуже різних за nконструкцією і принци­пом побудови (рис. 1Б).

Для більш легкої орієнтації в масі різноманітних артикуляторів nН. А. Астахов і А. Я. Катц nподіляють їх на дві основні групи за принципом відтворення бічних рухів. Перша nгрупа охоплює всі артикулятори, що мають середню (неіндивідуальну) орієн­тацію. Серед них nрозрізняють такі:

1) артикулятор із nсереднім нахилом суглобових шляхів;

2) артикулятор із nсереднім нахилом суглобових шляхів і різцевого ковзання;

3) артикулятор із nсередньою вираженістю оклюзійних nкривих.

Друга nгрупа- це артикулятори з nіндивідуальною установкою.

Досліджуючи черепи людей, Бонвіль nустановив, що відстань між голівками нижньої щелепи і різцевої nточки дорівнює в середньому 10 см. З’єднавши ці точки, одержують nтрикутник, названий трикутником Бонвіля. Трикутник Бонвіля дає можливість фіксувати гіпсові моделі щелеп в артикуляторі так, щоб це певною мірою відповідало просторовому nположенню щелеп у черепі. Основна хиба артикулятора Бонвіля полягає в горизонтальному розташуванні суглобових nшляхів.

В основу конструкції анатомічних артикуляторів nіз середньою установкою нахилу суглобових шляхів покладені середні nарифметичні дані про розмір кутів суглобових і різцевих шляхів. nДля сагітального суглобового шляху цей кут становить 33 градуси, для трансверзального n- 17 градусів, для сагітального різцевого шляху – 40 градусів, трансверзального – 120 градусів.

Простий артикулятор nГізі. Дослідження Валькера nу 1896 р. і більш пізні дослідження Гізі встановили, що середній кут нахилу nсуглобового горбика коливається від 30 до 35 градусів, тому nкут нахилу суглобових шляхів у 33 градуси прийнятий для артикуляторів із середньою установкою. nВід першого артикулятора Бонвіля nдо артикулятора nГізі на всіх анатомічних артикуляторах установка nвисоти прикусу проводилася гвинтом, розташованим за моделями між “суглобами”. nТаке місце розташування третьої точки nковзання не тільки не забезпечувало стійкості моделей, але і спотворювало nпросторове переміщення щелеп. Ці суттєві хиби Гізі усунув перенесенням штифта висоти на передню частину артикулятора. Триточковий артикулятор Гізі, названий ним “Сиплекс II” (рис. n2), належить до артикуляторів із середньою установкою нахилу суглобових шляхів і різцевого nковзання.

У цьому апараті можна відтворити всі рухи нижньої щелепи. Верхня рама nмає три опори. Дві з них знаходяться в суглобових зчленуваннях, nтретя – на різцевій площадці. За допомогою вертикального штифта можна nзакріпити міжальвеолярну висоту, а за допомогою nвістря горизонтального штифта фіксують середню лінію і різцеву точку.

Рис. 2. Артикулятор nГізі

На рис. 2 подане розташування нижньої щелепи nв просторі артикулятора. Горизонтальний nстержень, розташований на верхній рамі, становить собою вісь, яка проходить через nголівки нижньої щелепи (АВ). З’єднання цих пунктів із різцевою точкою утворює трикутник nБонвіля (ABC). На нижній рамі розташовані три похилі nплощини (а,в,с), призначені для ковзання під ними відповідних nштифтів – двох суглобових і різцевого. Ковзання штифтів відбувається nпід певними кутами. Так, вертикальний різцевий штифт ковзає по площадці с, кут nнахилу якої до оклюзійної площини складає 30-40 nградусів, а суглобові штифти ковзають по похилих площадках а і є із nкутом нахилу 33 градуси.

Ставлячи штучні зуби, коли необхідно відтворити рух нижньої щелепи nвперед, вміщують верхню раму артикулятора. nПроте її рух відбувається не вперед, а назад. Три штифти ковзають nпо своїх площинах. Різцевий штифт ковзає по похилій площині, піднімаючись nугору і назад під кутом 40 градусів (сагітальний різцевий шлях), другий . nтретій ковзають по суглобових похилих площинах (сагітальний суглобовий шлях) nІндивідуальний артикулятор (рис 3) nдає можливість рухи нижньої щелепи відтворювати ж у хворого.

А) лицева дуга;

Б) регулюємий суглоб артикулятори;

В) прикусна площина, вкрита воском, nз’єднана с лицевою дугою

Рис. 3 . Індивідуальний артикулятор

Загіпсовування моделей в артикуляторі “Пзі-Сиплекс” nпроводиться за методикою, розробленою Гізі. Для цього використовується прилад, nщо складається з двох дуг. Обидві дуги nз’єднуються між собою посередині за допомогою вертикальної трубки, відходить nвід нижньої дуги, і стержня від верхньої дуги. Стержень входить у трубку, закріплюється на будь-якому рівні за допомогою nгвинта. Бічні частини верхньої дуги мають по поздовжньому розтину. До прикусних валиків прикріплюють верхню дугу так, щоб лінія їх змикання потрапляла на розтин nбічних частин дуги. Моделі верхньої і nнижньої щелеп, поміщені в прикусні шаблони, nскріплюють між собою і разом із nверхньою дугою фіксують на нижній дузі. Останню прикріплюють біля нижньої nчастини артикулятора nтак, щоб модель розташувалася посередині артикулятора. nЛінія оклюзії повинна при цьому збігатися nз лініями, що з’єднують позначки, – виступи задніх часток артикулятора і nвістря різцевого штифта, що поміщається горизонтально на штифті. Точку nперетинання лінії оклюзії з вертикальною різцевою лінією прикусних nваликів – різцеву точку – присувають упритул nдо різцевого штифта. Щоб уникнути можливості nзсуву моделей у боки, лінію верхньощелепного шва встановлюють по середній сагітальній лінії артикулятора. nУ цьому положенні модель загіпсовують.

Артикулятори nтипу Монсона. Артикулятори із середньою установкою оклюзійних кривих ґрунтуються на теорії Монсона. Суть теорії полягає в тому, що поздовжні осі із nверхньої і нижньої щелеп перетинаються в одній точці, що знаходиться над ґратчатою кісткою в ділянці crista ngalli. Ця точка, на думку Монсона, nє центром кулі, й оклюзійна nповерхня зубних рядів розташовується по кривій її нижнього сегмента (рис. 4).

Рис. 4. Принцип побудови артикулятора Монсона

Ця теорія не враховує даних анатомії і nфізіології щелепного суглоба й особливостей руху нижньої щелепи. Артикулятори типу Монсона дістали nдеяке поширення в Америці. Практичні результати, одержувані в nтаких артикуляторах при виготовленн: nповних знімних протезів, вважають задовільними. Це може пояснюватися nтим, ще при ковзному прикусі розходження між справжніми і nприблизними рухами невеликі. Крім того, деяка екскурсія повних протезів через nподатливість слизової, що покриває тканини протезного ложа, nробить ці розходження ще менш вираженими. До артикуляторів типу Монсона належать артикулятори Водсворта, Хегмена й ін.

Друга група анатомічних артикуляторів nхарактеризується індивідуальною установкою суглобних шляхів. До nних належать артикулятори Христенсена, nСноуа, Шварца, Гізі – Трубайт, Ганау, Хайта.

На відміну від середніх анатомічних артикуляторів nконструктивні особливості цих артикуляторів nдозволяють установити кути різцевого і суглобових шляхів відповідне до nіндивідуальних даних, отриманих під час обстеження хворого.

Універсальні артикулятори мають верхню і nнижню рами. Верхня рама має три точки опори: дві суглобові й nодну різцеву. “Суглоби” артикулятора мають nбудову типу скронево-нижньощелепного. Артикулятор nрозрахований на відтворення індивідуальних рухів нижньої щелепи, nвластивих конкретному пацієнту. Універсальний суглобовий артикулятор улаштований так, що nдозволяє встановити будь-який кут суглобового і різцевого шляхів.

Проте перед тим, як установити кути, необхідно одержати початкові дані n(розмір кута сагітального і трансверзального nсуглобового і різцевого шляхів).

Позаротовий nзапис сагітального суглобового шляху проводиться за допомогою лицевої дуги n(рис. 5).

           n

Рис. 5. Позаротовий запис nсагітального і трансверзального суглобових шляхів

Друга складається з позаротової nта внутрішньоротової частин. Внутрішньоротова nчастина з’єднується з нижнім прикусним валиком. Позаротова частина дуги закінчується металевими стержнями nіз встановленими олівцями, що встановлюються в ділянці суглобів nперпендикулярно до шкіри. На щоку хворого в ділянці суглоба накладають nтвердий папір із таким розрахунком, щоб край його, зігнутий під прямим кутом, був nпаралельний лицевій дузі, що становить собою оклюзійну nплощину. Пацієнта просять висунути нижню щелепу. У цей час пересувається й лицева дуга nз олівцем. Оскільки олівці знаходяться в nділянці голівок нижньої щелепи, то під час руху щелепи вони записують переміщення голівок. Кут, nутворений накресленою лінією і нижнім краєм листа паперу, і буде кутом сагітального суглобового шляху.

Щоб записати бічний зсув голівок нижньої щелепи, олівці встановлюють nпопереду козелка, направляючи їхні записувальні nвістря не до голівок, а вниз. Папір вкладають горизонтально на рівні козелка nпід олівцем так, щоб під час бічних рухів щелепи реєструвати кут Беннетта.

Для запису різцевого шляху олівець установлюють відповідно до ділянки nпередніх зубів за допомогою стержня, що прикріплений до прикусного валика нижньої щелепи. Валик nрозташовують горизонтально під прямим кутом до стержня. Кінець олівця встановлюють nпроти різцевої точки, а папір розташовують у сагітальній площині. Під час відкривання nрота і висування нижньої щелепи олівець креслить на папері шлях різцевої точки. nКут між накресленою лінією і лінією змикання – це кут різцевого шляху.

Для позаротового запису трансверзального nрізцевого шляху за допомогою прикусних валиків nвизначають міжальвеолярну висоту і центральну nоклюзію. До прикусного валика нижньої щелепи nприкріплюють стержень, кінець якого виходить назовні. Тут на ньому nрозташовується металева площадка, покрита тонким прошарком чорного воску. nПодібний стержень, пов’язаний із верхнім прикусним nваликом, закінчується штифтом, вістря якого під час бічних рухів nлишає штрихи на воску. Так одержують кут трансверзального nрізцевого шляху.

Після визначення суглобових і різцевих кутів отримані результати nпереносять в універсальний артикулятор nвідповідно на суглобові та різцеву площадки.

 

 

Артикулятори

 

Артикулятор – прилад, що використовується для nмоделювання  рухів верхньої і нижньої щелепи пацієнта в лабораторії, з nметою вивчення прикусу і виготовлення зубних конструкцій, які nвикористовуватимуться пацієнтом. Такі конструкції включають повні зубні nпротези, часткові зубні протези, мости, коронки і т.д.

 

Артикулятор 2000

 

 

·        nНапіврегулюючий Аркон;

·        nФіксована середня міжвиросткова відстань 110 мм;

·        nЗігнута поверхня,  виросткова;

·        nКут сагітального суглобового шляху, що настроюється;

·        nКут Беннета 15 град;

·        nЦентральний замок;

·        nФіксація рам гумками з боків;

·        nМоже бути використаний як із стандартною, так і з професійною лицьовими дугами. n

 

 

Артикулятор 4000

·        nНерегулюючий Аркон;

·        nУстановка кута Беннета 15°;

·        nУстановка виросткової направляючої відстані 30°;

·        nМіжвиросткова відстань 110 мм;

·        nФіксація в центральному положенні; Артикулятори nмоделей EVA можуть бути використані ТІЛЬКИ з професійною лицьовою дугою.

 

 

 

Артикулятор 5000

·        nНапіврегулюючий Аркон

·        nФіксована міжвиросткова відстань в середньому 110 мм; n

·        nЗамок в центральному положенні;

·        nПласка поверхня направляючої відстані 30

·        nНастроєний  кут Беннета і сагітальний суглобовий nшлях;

·        nВідстань між рамками : 110 мм;

·        nФіксація гумками з боків;

·        nМоже бути використаний як з стандартною, так і з професійною лицевими дугами

 

 

Артикулятор Eva-Flix

 

·        nНапіврегулюючий Аркон;

·        nНовая закриваюча система для регулювання сагітального nі трансверзального суглобового шляхів;

·        nПласка поверхня направляючої відстані 30

·        n Міліметрова настройка протрузійного руху;

·        nФіксована міжвиросткова відстань в середньому 110 мм; n

·        nФіксація (замок) в центральному положенні;

·        nАртикулятори моделей EVA можуть бути використанні nТільки з професійною лицевою дугою.

 

 

 

Артикулятор EVA-Plus

 

·        nНапіврегулюючий Аркон

·        nФіксована міжвиросткова відстань в середньому 110 мм; n

·        nЗамок в центральному положенні;

·        nПласка поверхня направляючої відстані 30

·        nНастроєний  кут Беннета і сагітальний суглобовий nшлях;

·        nВідстань між рамками : 110 мм;

·        nФіксація гумками з боків;

·        nМоже бути використаний як з стандартною, так і з професійною nлицевими       дугами

 

 

Артикулятор середнього значення + магнітна nсистема. Артикулятор середнього значенння, nвідлитий під тиском із

легкого алюмінію. Спеціальна магнітна nсистема (факультативна) дозволяє швидко від’єднувати моделі при обробці.

 

 

 

 

 

Артикулятор SAM 2 є одним з компонентів системи nдля діагностики, лікування, проведення дослідження і навчання. Він nвикористовується в щоденній практиці стоматолога більше 20 років. За цей період nпідвищилися його точність, надійність і рентабельність. Завдяки високій nстабільності, потужності, простоті користування і стійкості до абразії.

Артикулятор SAM 2 визнаний найбільш nуніверсальним інструментом на сучасному стоматологічному ринку.

Поверхня всіх приладів торгової марки nSAM захищена анодним металевим покриттям.

У артикуляторі nSAM 2 запатентоване регульоване положення різцевого столика по відношенню до верхніх nкомпонентів артикулятора.

Артикулятор SAM 2 “Р” (ART 300) схожий nз артикулятором ART 200, відрізняється тільки тим, що nйого нижні компоненти вище на 15 мм.

Точно зафіксована на nжовтій монтажній платні артикулятора ART 200, модель nможе бути перенесена без значних клінічних помилок на інші артикулятори nART 200. Для перенесення моделі на артикулятор ART n300 або ART 500 використовують адаптер монтажної платні (ART 310).

 

Система SAM артикуляторів 

Система артикуляторів SAM представляє рішення питань устаткування nна всіх етапах стоматології з мінімальною кількістю інструментарію. Тепер у nстоматологів-професіоналів є багатофункціональна, точна, надійна система nінструментів, що працює за будь-яких умов.

SAM 2 і SAM 3 артикулятори володіють однаковими основними функціями, їх nвідмінність в різних типах центрального фіксуючого пристрою і механізмі протрузії. Всі артикулятори і nпроцедури монтажу моделі можуть бути стандартизовані центральним еталонним SAM nінструментом.

 

 

 

SAM 2 і SAM 3 артикулятори nпризначені для функціонального розташування верхніх компонентів артикулятора. У такому положенні нижні компоненти артикулятора точно відображають рухи нижньої щелепи nпацієнта і дозволяють краще побачити передні і задні контакти зубів. Крім того, nсуглобовий шлях і шлях направляючого Беннета видно і nможуть бути досліджені при русі нижньої частини артикулятора.

 

Зареєстровані торгові nмарки SAM, AXIOGRAPH, AXIOMATIC, AXIOCOMP, AXIOTRON, AXIOQUICK, AXIOSPLIT, nAXIODRILL, AXIOPIN, AXIOSIM, AXIOBOX

SAM 2PX

Якщо використовувати nінструкцію SAM 2 артикулятора разом з цим додатком, nто користувач буде забезпечений всією інформацією, необхідною для роботи з SAM n2 PX.

Центральний блокуючий nпристрій активується при його повному повороті у напрямі до серединної лінії артикулятора. Для звільнення центрального блокуючого nпристрою (СLD) його необхідно лише пересунути в крайню латеральну позицію. Крім nтого, коли блокуючий пристрій активований, можна закріпити той, що фіксує гвинт n(CLDSS) для того, щоб чинити додатковий тиск на пружну пластину з метою nщільнішого кріплення елементів суглоба артикулятора в nцентральній позиції.

І в тому і в іншому nвипадку, коли блокуючий пристрій (СLD) зафіксований, артикулятор nнастроєний в центральному співвідношенні і верхня рама артикулятора nможе обертатися вільно на 180 градусів. Крім того, в ART 525 вертикальний nопорний штифт може бути прикріплений до гвинта з рифленою головкою верхнього nрізцевого столика так, щоб верхня рама артикулятора nпри відкритті була паралельна столу.

Для того, щоб роз’єднати nверхню і нижню рами артикулятора необхідно nзвільнити  фіксуючий гвинт (CLDSS) (якщо він закріплений) і повернути nцентральне блокуюче пристрій) у крайнє латеральне положення. Після цього рами артикулятора можуть бути роз’єднані і переустановлені, але nверхня і нижня рами артикулятора ніколи не nз’єднаються знов, до тих пір, поки блокуючий пристрій (CLD) знаходиться в nсерединній позиції.

Коли в артикуляторі не фіксоване центральне положення, його нижня nрама може бути зрушена в протризуонне положення на nвідстань від 0 до 6 мм.

Якщо протрузійної nнастройки не вимагається, то нижню раму артикулятора nповертають назад на нульову відмітку.

Вставка з ретрузійним шляхом вбудована в суглобовий елемент латеропротрузійного шляху.

Три вставки нахилу nсуглобового шляху різного ступеня вигнутості є в SAM n2PX артикуляторі. Вони ті ж, що використовуються в nSAM3 артикуляторі.

При різному ступеню вигнутості вставки ведення суглобового шляху Беннетта є в SAM2PX артикуляторі, nяк і в SAM2, за винятком того, що вони кріпляться за допомогою рухомого гвинта, nз використанням викрутки замість муфти з рифленою головкою.

Всі SAM артикулятори є модульованими, включаючи SAM2PX, і тому, для nповного регулювання він може бути оснащений регульованим різцевим столиком, nрізними видами вставок Sagyttal’nogo суглобового nшляху і кута Беннетта.

 

Запатентований nскронево-щелепний суглоб (артикулятор) дає прекрасну nможливість симулювати жувальні рухи і об’єднує в одному суглобі зсув нижньої nщелепи вперед, назад і в сторони. Додаткові направляючі ролики дозволяють nнижній щелепі розкриватися по possel’tovskoy nдіаграмі. Кут напряму суглобового шляху може встановлюватися індивідуально для nлівої і правої сторін. Це дає можливість встановлювати різцеві і бічні шляхи nокремих зубів або їх груп, що створює збалансовану артикуляцію. Виходячи з nсерединної позиції, яка відповідає паралельному положенню нижнього краю nшарнірної коробки до верхньої частини артикулятора, nвиставлене значення може змінюватися приблизно +/-20°. Бічні фіксатори дають nможливість установки лицьових дуг так, щоб привести верхньощелепну модель по nможливості в найбільш правильне положення по відношенню до осі обертання nщелепних шарнірів.
nАнатомія артикулятора імітатора містить в собі всі nнеобхідні повчальні елементи: Франкфуртовськая nгоризонталь, горизонталь Кампера, nтрикутник Бонвільша, крива Вільсона і крива Шпея.

 

Фантоми
n

 

 

Лицьові nдуги, локалізатори шарнірних осей і пантографи кріпляться на штифтах, які nзнаходяться на анатомічно правильно щодо щелепного шарніра встановленого nскронево-щелепного суглоба. Якщо суглобову сумку фірми “Frasaco” nвикористовувати із стандартним скронево-щелепним суглобом (артикулятором nGNATUS, SAM, WhipMix), виходить закрита система з ідентичною nанатомією суглобів.

 

 

 

 

1.   Модель щелепи пацієнта nна етапі воскової моделі

2.   Модель щелепи пацієнта на етапі  “wax-up“

3.   Моделі щелеп вмонтовані в артикулятор

4.   Вид моделей збоку

5.   Вид моделей збоку

6.   Горизонтальна (міжзінична) nоклюзійна лінія

7.   Зуби після препарування (різна довжина nкоронок зубів)

8.   Відтворена nдовжина коронок металевими коронками

9.  Коронки nдосконало відмодельовані в артикуляторі

10.  Після nздачі протеза