Аденовірусна інфекція
Аденовірусна інфекція – гостре респіраторне вірусне захворювання, що характеризується гарячкою, помірною інтоксикацією, ураженням слизових оболонок дихальних шляхів, нерідко – кон’юнктиви очей, а також лімфоїдної тканини.
Особливості збудника: Аденовіруси ДНК вмісні віруси, стійкі в зовнішньому середовищі, інактивуються при нагріванні та дії дезінфікуючих речовин, здатні викликати аглютинацію еритроцитів білих щурів і мавп.
Джерело інфекції: Хворі на типові та антитипові форми аденовірусної інфекції.
Шлях зараження: повітряно-крапельний (основний), аліментарний, контактний.
Патогенез: Вхідними воротами інфекції є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше – кон’юнктиви та слизові кишківника. Середовищами, які можна використати для виділення аденовірусів є кров, носоглоткові змиви, фекалії. Вірус проникає в кров та викликає ураження внутрішніх органів – нирок, печінки, селезінки. В розвитку ускладнень велику роль відіграє при єднання вторинної бактеріальної флори.
Діагностичні критерії аденовірусної інфекції:
· спорадична захворюваність та епідемічні спалахи;
· зимова сезонність, ймовірні спалахи влітку;
· інкубаційний період – 2-12 діб;
· гострий початок;
· перший прояв – катар верхніх дихальних шляхів, помірно виражений інтоксикаційний синдром;
· кон’юнктивіт;
· ураження лімфоїдних органів та органів ретикулоендотеліальної системи;
· інтестинальний синдром;
· виділення вірусу зі змивів з носоглотки, фекалій, крові: ІФ, РЗК, РГГА.
Клінічні форми захворювання: пневмонія, катар верхніх дихальних шляхів, фарингокон’юктивіт, діарею, мезаденіт.
Найчастіше зустрічається фарингокон’юнктивальна гарячка, яка характеризується гострим: підвищенням температури тіла до 37,8 °С, появою кашлю, нежиті, кон’юнктивіту, фарингіту, лімфопроліферативного синдрому та гепатоспленомегалією, нежитем зі слизовими виділеннями, набряком обличчя і повік, сльозотечею, вологим кашелем. Об’єктивно: гіперемія дужок та гіпертрофія фолікулів задньої стінки глотки, кон’юнктивіт зі щільними плівками
Результати додаткових досліджень: З перших днів хвороби досліджують вміст слизової рото горла, носа, кон’юнктив, харкотиння, фекалії для виділення аденовірусу на культурі тканин. Методом ІФА виявляють антиген вірусу в мазках-відбитках зі слизової нижніх носових ходів. В РЗК, РГГА в парних сироватках досліджують наростання титру антитіл, діагностичним є наростання в 4 і більше разів.
Лікування: специфічне лікування Дезоксирибонуклеазою має тривати 4-5 діб.
Критерії виписки зі стаціонару: клінічне одужання..
Тактика лікаря в вогнищі інфекції: Госпіталізація за клінічними та епідеміологічними показами. В дошкільних колективах здійснюється спостереження і прводиться розділення контактних і неконтактних дітей на термін 10-12 днів. «Д» спостереження 2 тижні. Специфічна проілакттика не проводиться. Неспецифічна така ж як при грипі.
