АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ, ЯКА МІСТИТЬ ЕФІРНІ ОЛІЇ МОНОТЕРПЕНОВОГО РЯДУ

АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ, ЯКА МІСТИТЬ ЕФІРНІ ОЛІЇ МОНОТЕРПЕНОВОГО РЯДУ

 

МОНОТЕРПЕНИ I МОНОТЕРПЕНОЇДИ

         Монотерпени і їхні кисневі похідні поширені у вільному стані, входять до складу ефірних олій. Утворюються з двох С₅-одиниць за ізопреноїдним правилом «голова до хвоста». Класифікують монотерпени за кількістю циклів на ациклічні, моноциклічні і біциклічні.

         Ациклічні монотерпени відносяться до типу 2,6-диметилоктану і можуть мати три, два або один подвійний зв’язок. Вони представлені вуглеводнями (мірцен і його ізомер оцимен), спиртами (гераніол, ліналоол, цитранелол), альдегідами (цитраль, цитронелаль) тощо.

 

         Моноциклічні монотерпени належать до типу n-ментану. З ненасичених вуглеводнів типу ментану найбільш поширені лімонен, α-, β- і γ-терпінен, α- і β-феландрен та ін.

         У складі ефірних олій часто зустрічаються кисневмісні похідні ментану: спирти (ментол, терпінеол), кетони (ментон, пулегон, карвон), окиси (цинеол) і перекиси (аскаридол).

 

         Біциклічні монотерпени мають два конденсовані неароматичні кільця. В залежності від структури вуглеводня їх поділяють на типи: туйану, карану,

пінану, камфану, фенхану та ін.

         С п о л у к и т и п у т у й а н у:

         Похідні туйану зустрічаються у рослинах родів туя, пижмо, яловець.

         С п о л у к и т и п у к а р а н у:

         Для похідних карану характерні основний циклогексановий і тричленний бічний цикл, який утворюється з ізопропіленової групи ментану. Існують дві ізомерні форми Δ3-карен і Δ4-карен. Сполуки містяться в сировині берези.

         С п о л у к и т и п у п і н а н у:

         Біциклічні монотерпеноїди типу пінану виявлені в плодах ялівцю, квітках пижма, глиці сосни.

 

С п о л у к и т и п у к а м ф а н у:

         Монотерпеноїди типу камфану знайдені в кореневищах з коренями валеріани, деревині камфорного лавру, глиці і олії ялиці.

 

 

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,

ЯКІ МІСТЯТЬ МОНОТЕРПЕНОЇДИ

 

КОРIАНДРУ ПЛОДИ —CORIANDRI FRUCTUS

КОРIАНДРОВА ОЛIЯ —CORIANDRI OLEUM

         Коріандр посівний — Coriandrum sativum L.

род. селерові — Apiaceae

 

         Рослина однорічна трав’яниста, заввишки 40–150 см. Нижні листки черешкові, перисторозсічені, з округлими надрізанопилчастими частинами; верхні — сидячі або короткочерешкові, двічіперисторозсічені, з перистороздільними частками і лінійними часточками. Квітки дрібні, двостатеві, п’ятипелюсткові, зібрані в складні три-, шестипроменеві зонтики, які не мають обгорток; пелюстки білі або червонуваті.

         Плоди — кулясті двосім’янки розміром від 2 до 5 мм, в залежності від сорту, із зубчастими залишками чашечки; частіш за все не розпадаються на напівплодики. Колір дозрілих плодів жовто-бурий.

         Поширення. Коріандр походить із східних районів Середземномор’я. В Україні вирощують як ефіроносну, лікарську і пряну культуру.

         Заготівля. Рослину скошують, коли дозріває половина плодів, досушують у снопах або валках, потім обмолочують і просівають. Зберігають у сухому прохолодному приміщенні.

         Хімічний склад сировини. Плоди коріандру містять ефірну олію (0,7–1,5 %), до складу якої входять ліналоол (60–70 %), пінен, лімонен, терпінен, мірцен, феландрен, гераніол, цимол, борнеол і в малих кількостях цитронелол, геранілацетат, борнілацетат; жирна олія (20 %), білкові та дубильні речовини, кумарини, флавоноїди, холін, смоли.

 

         Біологічна дія та застосування. Настій стимулює секрецію залоз травного тракту, має спазмолітичні і антибактеріальні властивості, входить до складу апетитних, жовчогінних, відхаркувальних та протигеморойних зборів;

          настойка — до складу комплексного анксіолітичного засобу Флора; ефірна олія — до складу знеболюючого, протизапального комплексного препарату еспол.

         З олії отримують ліналоол, а з нього — цитраль, 1 % розчин якого використовують як протизапальний і протимікробний засіб.

 

МЕЛIСИ ЛИСТЯ —MELISSAE FOLIA

МЕЛIСИ ТРАВА —MELISSAE HERBA

Меліса лікарська (лимонна м’ята) — Melissa officinalis L.

род. ясноткові — Lamiaceae

         Рослина багаторічна трав’яниста. Стебло чотиригранне, до 1 м заввишки, дуже розгалужене.

         Листки яйцевидні, короткочерешкові, на верхівці загострені, край пилчастий, завдовжки 2–8, завширшки 1–6 см, зверху — темно-зелені, голі, зісподу — світло-зелені, опушені.

Квітки дрібні, в пазушних суцвіттях верхніх листків. Чашечка двогуба, трубчасто-дзвоникоподібна. Віночок двогубий, спочатку жовтий, потім білий або блідо-ліловий. Плід сухий, розпадається на чотири однонасіннєві горішки. Вся рослина до цвітіння має приємний лимонний запах.

         Поширення. Росте в середземноморських і центрально-європейських країнах, в Україні культивується, нерідко дичавіє і зустрічається по берегах річок та біля доріг.

         Заготівля. Збирають листя до цвітіння, коли вміст ефірної олії найвищий. Збирати краще опівдні, в суху похмуру погоду, щоб зменшити втрати ефірної олії. Траву скошують під час розцвітання перших пуп’янок. Зібрану сировину сушать при температурі 35 °С.

         Хімічний склад сировини. Трава містить ефірну олію (1 %), до складу якої входить цитраль (60 %), ліналоол, гераніол, цитронелол, мірцен, альдегіди; є також дубильні речовини (5 %), гіркоти, слиз, органічні (янтарна, кавова, хлорогенова) та тритерпенові (урсолова, олеанолова) кислоти.

         Біологічна дія та застосування. Настій використовується при загальному нервовому збудженні, безсонні, судинно-вегетативній дистонії, порушенні ритму серця; діє тонізуюче на органи травлення, має протизапальні, бактеріостатичні та противірусні властивості.

 

 

ЛАВАНДИ КВIТКИ — LAVANDULAE FLORES

ЛАВАНДОВА ОЛIЯ — LAVANDULAE OLEUM

Лаванда вузьколиста (лаванда лікарська, л. колоскова) — Lavandula angustifolia Mill. (L. vera, L. spica), род. ясноткові — Lamiaceae

         Рослина. Вічнозелений напівкущ з численними розгалуженими стеблами, заввишки 20–60 см. Листки супротивні, сидячі, лінійні або лінійно-ланцетні, із загорнутими донизу краями.

         Квітки неправильні, зібрані в 6–10-квіткові кільця, що утворюють переривчасті колосовидні суцвіття завдовжки до 5 см, віночок синьо-фіолетовий, рідше — білий або рожевий.

Плід — з чотирьох горішків.

         Поширення. Батьківщина лаванди — Середземномор’я. У Криму її культивують як ефіроолійну, рідше — як декоративну рослину. Вирощують також у Молдові та Грузії.

         Заготівля. Рослину скошують на початку цвітіння, зв’язують у снопики або складають у валки в затінку, швидко сушать і обмолочують. Сировину зразу переробляють, щоб зменшити втрати ефірної олії. Лавандову олію одержують із свіжих суцвіть перегонкою з водяною парою або екстракцією.

         Хімічний склад сировини. Суцвіття містять ефірну олію (1,2 %). Головним компонентом масла є ліналоолацетат (30–50 %) та вільний ліналоол (25–45 %), гераніол, нерол, 1,8-цінеол, борнеол, борнілацетат, камфора та ін. Знайдені також кумарини, урсолова кислота, дубильні речовини (12 %), антоціани.

         Біологічна дія та застосування. Настій діє заспокійливо та спазмолітично.

         Лавандова олія виявляє антисептичні властивості.

Ефірна олія Лаванди

        

         Комплексний препарат лівіан, до складу якого входить ефірна олія, виявляє протизапальну та знеболюючу дію, використовується для лікування опіків.

 

М’ЯТИ ПЕРЦЕВОЇ ЛИСТЯ —MENTHAE PIPERITAE FOLIA

М’ЯТНА ОЛIЯ —MENTHAE PIPERITAE OLEUM

М’ята перцева — Mentha piperita L., род. ясноткові — Lamiaceae

        

         Рослина багаторічна трав’яниста опушена. Стебло чотиригранне, піднесене, галузисте, часто червонувате, заввишки 30–50 см.

         Листки супротивні, короткочерешкові, яйцевидно-довгасті або ланцетні, загострені, нерівногостропилчасті, завдовжки до 8, завширшки до 3 см, голі, тільки на жилках з рідкими волосками. Запах сильний, ароматний, смак пекучий.

        

         Квітки дрібні, майже стерильні (плоди утворюються дуже рідко), зібрані на верхівці стебла в кільця, що утворюють густе колосовидне суцвіття; чашечка правильна, п’ятизубчаста, з десятьма поздовжніми жилками; віночок майже правильний, червоно-фіолетовий, з білуватою трубочкою.

         Поширення. У дикому вигляді не зустрічається. Є гібридом, одержаним від схрещення м’яти водяної (Mentha aquatica) з м’ятою зеленою (Mentha viridis). Основні райони вирощування м’яти перцевої — Україна, Молдова, Росія, Білорусь, Північний Кавказ. Рослину культивують в Англії, Німеччині, Франції, США та ін.

         Заготівля. Заготовляють сировину, коли половина квіток у суцвітті вже розпуститься, а решта перебуває ще у пуп’янках. Свіжу або сушену траву використовують для добування ефірної олії і натурального ментолу. Щоб одержати листки, сушену траву обмолочують.

 

         Хімічний склад сировини. Листки містять ефірну олію, в залежності від сорту її вміст складає від 1,5 до 2,7, інколи до 3,5 %. Головною складовою частиною олії є ментол (50–80 %), кетони ментон (10–30 %), піперитон, жасмон, пулегон. Містяться й інші терпени: ментофуран (5–10 %), лімонен, α-феландрен, проазулени, а також ефіри ментолу з оцтовою та ізовалеріановою кислотами. На аромат масла впливає співвідношення жасмона і ментофурана. Інші групи БАР — флавоноїди (геспередин, антоціанідини), дубильні речовини (6–12 %), тритерпеноїди (урсолова та олеанолова кислоти), бетаїн, каротиноїди.

         Біологічна дія та застосування. Настій посилює секрецію травних залоз, виявляє спазмолітичну, седативну, протидіарейну, жовчогінну, слабку знеболюючу дію.

 

         Ефірна олія входить до складу препаратів інгаліпт, корвалдін, корвалол, м’ятні таблетки, краплі зубні, уролесан, піносол.

 

“ІНГАЛІПТ”

         Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Інгаліпт – комбінований препарат, який має протизапальну, протимікробну і протигрибкову дію. Активний відносно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, а також грибів роду Candida.

         Показання для застосування. Інфекційно-запальні захворювання ЛОР-органів і слизової оболонки порожнини рота: тонзиліт, фарингіт, ларингіт, афтозний і виразковий стоматити.

 

“КОРВАЛДІН”

 

Седативний засіб. Показання: Неврози, стенокардія, тахікардія, безсоння, вазомоторні розлади, рання стадія АГ, спазми кишечнику.

 

“КОРВАЛОЛ”

         Фармакотерапевтична група. Cнодійний та седативний засіб.

         Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Корвалол^® – заспокійливий і спазмолітичний засіб, дія якого, як комплексного препарату, визначається компонентами, що входять до його складу.

         Етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти виявляє рефлекторну заспокійливу дію, зумовлену подразненням переважно рецепторів ротової порожнини та носогорла.

         Фенобарбітал пригнічує активуючі впливи центрів ретикулярної формації середнього та продовгуватого мозку на кору великих півкуль, тим самим зменшуючи потоки збуджуючих впливів на кору головного мозку та підкоркові структури. Зменшення активуючих впливів викликає, залежно від дози, заспокійливий, транквілізуючий або снодійний ефекти. Корвалол^® зменшує збуджувальні впливи на судинорухові центри, коронарні та периферичні судини, знижуючи загальний артеріальний тиск, знімаючи та попереджуючи спазми судин, особливо серцевих.

         Олія м’яти містить велику кількість ефірних олій, у тому числі близько 50% ментолу та 4-9% ефірів ментолу. Вони здатні подразнювати “холодові” рецептори ротової порожнини і рефлекторно розширювати переважно судини серця та мозку, знімаючи спазми гладенької мускулатури, викликати заспокійливу та легку жовчогінну дію.

         Фармакокінетика. При прийомі всередину всмоктування починається вже в під’язиковій ділянці, біодоступність складових висока (близько 60–80%). Особливо швидко (через 5–10 хвилин) ефект розвивається при триманні в роті (сублінгвальне всмоктування) або прийомі на грудочці цукру. Дія розвивається через 15–45 хвилин і триває протягом 3–6 годин. У осіб, що раніше приймали препарати барбітурової кислоти, тривалість дії скорочується за рахунок прискореного метаболізму фенобарбіталу в печінці, де барбітурати викликають індукцію ферментів. У людей похилого віку та пацієнтів із цирозом печінки метаболізм Корвалолу^® знижений, тому у них Т ½ подовжується, що потребує необхідності зменшувати дозу та подовжувати інтервали між прийомами препарату.

         Показання для застосування: неврози із підвищеною дратівливістю; безсоння; у комплексній терапії гіпертонічної хвороби та вегетосудинної дистонії; нерізко виражені спазми коронарних судин, тахікардія; спазми кишечнику (як спазмолітичний препарат).

 

“ЕФІРНА ОЛІЯ М’ЯТИ”

 

         Олія має такі властивості: усуває нудоту, блювоту, запаморочення, зменшує біль і запалення ясен, усуває неприємний запах з рота, підвищує імунітет і нейтралізує токсини, стимулює серцево-судинну систему, активізує розумову і фізичну працездатність,  врівноважує емоції, знімає нервове напруження, сприяє усуненню капілярного малюнка і куперозом

Освіжає шкіру, покращує її колір. Застосовується при захворюванні верхніх дихальних шляхів, втрати голосу, пародонтозі, головному і зубному болю,  вугровій висипці, укусах комах, сонячних опіках, вираженому судинному малюнку

 

“ЗБІР САДІФІТ”

 

         Фармакологічні властивості: компоненти збору містять інулін, амінокислоти, глікозиди, дубильні речовини, вітаміни, ефірну олію, флавоноїди, сапоніни, органічні кислоти, мікро- та макроелементи. Цей комплекс біологічно активних речовин проявляє гіпоглікемічну дію при цукровому діабеті II типу легкої та середньої важкості, що дає можливість у ряді випадків знизити добові дози пероральних антидіабетичних засобів. Крім того, регулює функцію шлунково-кишкового тракту, стимулює активність підшлункової залози, нормалізує обмінні процеси, знижує рівень холестерину у крові, має протизапальну , жовчогінну та сечогінну дію.

         Показання для застосування: легкі та середні форми цукрового діабету II типу; захворювання шлунково-кишкового тракту (ентероколіт, хронічний панкреатит, хронічний холецистит).

 

“ЗАСПОКІЙЛИВИЙ ЗБІР №2”

 

 

         Седативний засіб. Показання: нервове збудження, безсоння, вегето-судинна дистонія та інші стани, які потребують призначення седативних засобів

         Ментол подразнює нервові закінчення, виявляє рефлекторно-судинорозширюючу, знеболюючу та антисептичну дію. Входить до складу препаратів алором, бом-бенге, бороментол, валокормід, гевкамен, каметон, камфомен, краплі Зеленіна, меновазин, пектусин.

                                                                                          “АЛОРОМ”            

 

         Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються місцево при болю у суглобах та м’язах.

         Фармакологічні властивості. Алором має протизапальний та знеболювальний ефект, покращує трофiчнi процеси, пов’язанi з комплексним впливом фiзiологiчно активних речовин рослин, якi входять до його складу (флавоноїди, дубильнi речовини, антрахіноїни та iн.). Препарат сприяє репарацiї тканин, розсмоктуванню гематом.

          Показання для застосування. У складі комплексної терапії при лiкуваннi посттравматичних артритiв, плекситiв, радикулiтiв, поліартритів, міозитів, тендовагінiтiв, зовнішніх гематом, при мiалгiях, для профiлактики пролежнiв.

 

“БОМ-БЕНГЕ”

 

 

         Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються місцево при суглобовому та м’язовому болю.

         Фармакологічні властивості. Мазь має знеболювальну, протизапальну та рефлекторно-відтяжну дію. Метилсаліцилат має протизапальний, місцевознеболювальний, подразнювальний та відтяжний ефект, в основі якого лежить вплив на підвищену проникність капілярів, процеси мікроциркуляції, гальмування активності медіаторів запалення, у тому числі брадикініну, що має альгогенну дію. Подразнення ментолом чутливих нервових закінчень приводить до легкого місцевого знеболювального ефекту.

         Показання для застосування. Ревматизм, ішіас, артрит, невралгії, ексудативний плеврит.

 

“БОРОМЕНТОЛ”

 

           

 

         Фармакотерапевтична група. Антисептичний і протинабряковий препарат.

         Фармакологічні властивості. Комбінований препарат для місцевого застосування. Має антисептичну і знеболювальну дію.

         Показання. Для змазування шкіри при свербежі, невралгії, ринітах.

 

“ВАЛОКОРМІД”

 

 

         Фармакотерапевтична група. Снодійні та седативні засоби. 

         Фармакологічні властивості. Комбінований препарат рослинного походження, який має седативну та спазмолітичну дію.

          Показання для застосування. Серцево-судинні неврози, що супроводжуються брадикардією.

 

“МАЗЬ ГЕВКАМЕН”

 

 

 

         Форма випуску. Мазь для зовнішнього застосування.

         Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються місцево при суглобовому та м’язовому болю.

         Фармакологічні властивості. Мазь подразнює нервові закінчення, має відтяжну, місцеву знеболювальну і протизапальну дію, яка зумовлена речовинами, що входять до ії складу.

 

“КАМЕТОН”

 

 

         Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють на респіраторну систему. Препарати, які застосовуються при захворюваннях горла.

         Фармакологічні властивості. Каметон – комплексний препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Хлорбутанолгідрат та олія евкаліптова забезпечують протизапальну й антимікробну дію. Камфора – нормалізує дихання. Ментол – діє охолоджуюче, що приводить до звуження судин і зменшенню набряку ураженої ділянки. Крім того, хлорбутанолгідрат і ментол виявляють легку місцевоанестезуючу дію.

         Показання до застосування. Гострі і хронічні (в стадії загострення) інфекційно-запальні захворювання порожнини глотки, гортані і носа: тонзиліт, фарингіт, ларингіт, риніт.

 

“КАМФОМЕН”

 

         Фармакотерапевтична група. Препарати, що застосовують при захворюваннях горла. Різні антисептики.

         Фармакологічні властивості. Має протизапальну, антимікробну дії, які виявляють олія евкаліптова і фурацилін, а також протинабрякову дію, зумовлену дією олії комфорної та іншими компонентами, що входять до складу препарату. У механізмі дії велику роль відіграють рефлекторні реакції, пов^,язані з подразненням чутливих нервових закінчень. Подразнення рецепторів слизових оболонок супроводжується стимуляцією утворення і вивільнення енкефалінів, ендорфінів, пептидів, які посідають важливе місце в регуляції больових відчуттів, проникності судин (порожнини носа, рота, глотки) та інших процесів.

         Препарат призначається для місцевого застосування, тому його активність не корелірує з концентрацією активних речовин у плазмі крові.

         Показання для застосування. Застосовують для лікування гострих запальних процесів верхніх дихальних шляхів: фарингітів і фаринголарингітів, ринітів, а також у післяопераційний період після тонзилектомії і видалення поліпів.

 

“КРАПЛІ ЗЕЛЕНІНА”

 

         Фармакотерапевтична група. Різні комбіновані кардіологічні препарати.

         Фармакологічні властивості. Комбінований препарат рослинного походження. Компоненти настойок зменшують збудливість центральної нервової системи, мають спазмолітичну дію, незначний кардіотонічний ефект, збільшують кількість серцевих скорочень.

         Показання для застосування. Краплі Зеленіна застосовують при вегетативному неврозі, брадикардії, початкових проявах серцевої недостатності.

 

“МЕНОВАЗИН”

 

 

         Фармакотерапевтична група. Місцевоанестезуючі засоби.

         Фармакологічні властивості. Препарат чинить місцево анестезуючу дію. При нанесенні на шкіру та слизові викликає подразнення нервових закінчень, яке супроводжується відчуттям холоду, легкої печії та поколювання. Має легку місцеву знеболювальну дію.

         Показання для застосування. Невралгія, міальгія, артралгія, сверблячі дерматози.

 

“ПЕКТУСИН”

 

 

         Фармакотерапевтична група. Засоби, які застосовують при кашлі та застудних захворюваннях.

         Фармакологічні властивості. Таблетки Пектусин відносяться до лікарських засобів, які подразнюють переважно чутливі (аферентні) нервові закінчення слизових оболонок порожнини рота. Має протизапальний і певний антимікробний вплив.

         Показання для застосування. Таблетки Пектусин призначають при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (фарингіти, трахеїти, бронхіти) у комплексному лікуванні.

 

         ЛИСТЯ ШАВЛIЇ — FOLIA SALVIAE

         Шавлія лікарська — Salvia officinalis L., род. ясноткові — Lamiaceae

         Рослина. Напівкущ, стебла прямі, розгалужені, заввишки 20–70 см, майже круглясті, білувато-шерстисті від довгих волосків.

         Листки супротивні, черешкові, яйцеподібно-довгасті або видовжено-еліптичні, при основі округлі або неглибокосерцевидні, на верхівці тупі або загострені, по краю дрібногородчасті, з обох боків білувато-шерстисті; нижні листки часто при основі з однією-двома невеличкими лопатями.

 

 

         ДІАГНОСТИЧНА ОЗНАКА: ефіроолійні залозки, що мають коротку ніжку і округлу голівку, у складі якої 8, рідше 6 радіально розташованих видільних клітин (не завжди ясно помітних).

 

 

         Квітки двостатеві, неправильні, утворюють несправжні 4–8-квіткові кільця, чашечка дзвоникувата; віночок яскраво-ліловий, двогубий, з майже прямою верхньою губою і трилопатевою нижньою. Плід складається з чотирьох горішкоподібних часток.

         Поширення. Батьківщина — Середземномор’я. В Україні культивується як ефіроолійна, лікарська та декоративна рослина.

         Заготівля. Листки заготовляють у два строки: у червні (період бутонізації) та у вересні (другий підріст). Збирають вручну саме листки і одразу їх сушать; або зрізають серпами всю надземну частину, сушать її, обмолочують, відкидаючи стебла.

         Хімічний склад сировини. Листки шавлії містять ефірну олію (1–2,5 %), до складу якої входять туйон (до 50 %), 1,8-цинеол (до 15 %), камфора, камфен, а також о-цимен, мірцен, цедрен, α-пінен, сабінен, лімонен, борнеол, борнілацетат.

         Листки накопичують гіркі дитерпенові лактони: карнозол, карнозолову кислоту, розманол, сагенон та ін.; тритерпеноїди: олеанолову та урсолову кислоти (більше 2 %); певну роль у біологічній дії відіграють флавоноїди (1,2 %) — похідні апігеніну і лютеоліну.

         Біологічна дія та застосування. Галенові препарати і настій шавлії виявляють протизапальну, антимікробну та в’яжучу дію, зменшують потовиділення, збуджують виділення шлункового соку.

         Зовнішньо застосовують для полоскання ротової порожнини і горла при запальних процесах. Сальвін (ацетоновий витяг із листя шавлії) діє як рослинний антибіотик завдяки вмісту дитерпенів; вживають його при гінгівітах і стоматитах.

         У гомеопатії використовується свіже листя як засіб, який регулює потовиділення. Призначають виснаженим людям, а також у клімактеричному періоді. Зовнішньо — у вигляді полоскання при захворюваннях горла і ротової порожнини.

 

“Сальвігол”

 

         Склад: кожна таблетка містить сухий екстракт шавлії лікарської (Salvia officinalis) — 100 мг

         Фармакологічна дія.

         САЛЬВІГОЛ — натуральний високоякісний засіб на основі рослинної сировини, який має широкий спектр дії. Дія САЛЬВІГОЛу зумовлена лікарськими властивостями екстракту шавлії.

         Шавлія лікарська (Savlia officinalis) має найдовшу історію застосування в якості лікарської рослини. Дія на організм екстракту шавлії зумовлена наявністю в складі катехінів та фенолових кислот (розмаринової, кофеїнової, ферулової, галової), що обумовлює виражену антигідротичну дію (зменшення потовиділення). Внаслідок дії розмаринової кислоти пригнічується вивільнення медіаторів запалення, що зумовлює стійкий протизапальний ефект. Сукупність таких властивостей потенціює загальний вплив на основні ланцюга запального процесу, включаючи і можливість інгібування життєдіяльності патогенної мікрофлори Антимікробні властивості шавлії лікарської зумовлені наявністю в наземній частині рослини дубильних та флавоноїдних сполук.

         Завдяки наявності флавоноїдів шавлія лікарська чинить спазмолітичну дію, тому ефективно застосовується в лікуванні розладів шлунково-кишкового тракту (надмірне газоутворення, гастроентерити, порушення травлення).

         Наявність вітамінів Р та РР, які роблять епітеліальні тканини більш щільними, знижують проникність клітинних мембран, стінок кровоносних ти лімфатичних судин.

         Цінеол ефірної олії має бактерицидну дію, що зумовлює фітонцидні властивості рослини.

         Антисептичні властивості шавлії лікарської зумовлені рослинним антибіотиком сальвіном. Сальвін не тільки затримує розмноження золотистого стафілококу, але й інактивує його а-токсин, подавляє його гемолітичні та дерматонекротичні властивості. Антимікробна активність рослини найбільш виражена по відношенню до грампозитивних штамів бактерій.

         Шавлія лікарська позитивно діє на організм жінок: під час менопаузи допомагає позбутися приливів жару, пітливості, депресивних станів; нормалізує менструальний цикл (зменшуються чи зникають явища передменструального синдрому); використовується в якості природного засобу при галактореї, а також для припинення лактації у жінок, які бажають або повинні припинити годування груддю. САЛЬВІГОЛ нормалізує рівень власних естрогенів та прогестерону в організмі жінки та забезпечує тривалу їх стабілізацію. Ефективний при формах безпліддя, що викликані порушенням гормонального балансу жінки. Шавлія лікарська містить фітоестрогенні речовини, які роблять жінку жінкою: завдяки їм фігура набуває виразних форм, сприятливо діють на нервову систему (характер стає м’яким, спокійним, поступливим), прискорюється оновлення клітин організму. Фітоестрогени подовжують молодість шкіри, сприяють збереженню блиску, кольору та природної пишності волосся, гальмують небажаний ріст волосся.

 

Показання до застосування: Хронічне запалення слизистої оболонки порожнини рота, гингивіти (запалення слизистої оболонки ясен), афтозниє стоматити (запалення слизистої оболонки порожнини рота), механічні і термічні виразки, абсцеси (нариви, гнійники) надалі розтини; різні форми пародонтозу (запалення ясен, розхитування зубів), хронічні і пародонтіти (запалення тканин, що оточують корінь зуба), що загострилися, і так далі

         Фармакологічна дія: Надає антимікробну дію на грампозитивну мікрофлору, зокрема стійку до антибіотиків, володіє протизапальними і дублячими властивостями.

         Salvinum (Сальвін) спосіб застосування і дози: Місцево у вигляді 0,1-0,25% спіртоводних розчинів. Для приготування вказаних розчинів 1% спиртний розчин сальвіна розводять ех tempore(перед вживанням) 4-10-кратним об’ємом води, що дистилює, або ізотонічного розчину хлориду натрію. Застосовують у вигляді турунд (невеликих вузьких марлевих тампонів), що вводяться в канали і в патологічні зубодесневиє кишені (на 10 мін). Курс лікування – 2-10 сеансів з інтервалом 1-2 дні.

         Форма випуску: 1 % спиртний розчин по 10 мл.

         Salvinum (Сальвін) побічні дії: При використанні концентрацій більших, ніж вказано в інструкції, або при підвищеній індивідуальній чутливості хворого до сальвіну можливі неприємні відчуття в роті – відчуття гіркоти, сухості, паління, також явища роздратування слизової оболонки, що виражаються у вигляді легкої і ськоропроходящей гіперемії (почервоніння).

         Умови зберігання: При кімнатній температурі. Приготовані extemporeспіртоводниє розчини сальвіна зберіганню не підлягають.

“ТИМСАЛ”

Склад лікарського засобу:

діючі речовини: 30 г препарату містять: тим’яну екстракт рідкий (1:3) (Thymi extractum fluidum) – 21 г, шавлії настойка (1:5) (Salviae tinctura) – 9 г;

допоміжні речовини: етанол, вода очищена.

         Лікарська форма. Спрей   для ротової порожнини.

         Фармакотерапевтична група. Препарати, що застосовуються у разі захворювань горла. Антисептики.

         Тимсал є ефективним комплексним препаратом з антисептичною та проти запальною дією, яка забезпечується спиртовими екстрактами з двох лікарських рослин: тим’яну звичайного (Thymus vulgaris) та шавлії лікарської (Salvia officinalis). Тим’ян звичайний містить ефірну олію, флавоноїди, три терпенові кислоти. До складу його ефірної олії входять тимол, цимол, борнеол та інші терпеноїди. Шавлія лікарська містить ефірну олію, дубильні і смолисті речовини. Ефірна олія шавлії містить цинеол, туйон, пінен, сальвен, камфору та інші терпеноїди. Комбінація екстракту тим’яну та настойки шавлії, із взаємно доповнюю чим дезінфекційним, в’яжучим і протизапальним ефектом, забезпечує комплексне патогенетичне лікування інфекційно-запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, горла та слизової оболонки ротової порожнини. Препарат сприяє відхаркуванню та очищенню слизової оболонки.

Препарат застосовується місцево в ротовій порожнині і майже не чинить загальної дії на весь організм.

         Показання для застосування. Місцеве лікування запальних захворювань глотки і ротової порожнини (стоматит, гінгівіт, ларингіт, фарингіт, тонзиліт).

 

ЕКСТРАКТ ШАВЛІЇ З ВІТАМІНОМ С ДР. ТАЙСС

 

Загальна характеристика:

         склад: 1 таблетка для смоктання містить: екстракту з листя шавлії густого – 50 мг, олії шавлії – 6 мг, кислоти аскорбінової (вітаміну С) – 20 мг;

допоміжні речовини: стабілізуюча добавка (аскорбінова кислота), лимонна кислота, сироп глюкози, сахароза, вода очищена.

         Фармакотерапевтична група.  Препарати, що застосовуються при захворюваннях горла.

         Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Основні діючі компоненти-екстракт шавлії та олія шавлії – проявляють виражену протизапальну, дезінфікуючу, в’яжучу та відхаркувальну дії. Протизапальний ефект шавлії зумовлений зниженням проникності стінок судин і капілярів, а також наявністю у рослини кровоспинних властивостей. Сукупність цих властивостей потенціює загальний вплив на головні ланцюги запального процесу, включаючи і можливість інгібування життєдіяльності патогенної мікрофлори.

         Аскорбінова кислота бере участь у регулюванні окислювально-відновних процесів вуглеводного обміну, згортанні крові, регенерації тканин, утворенні стероїдних гормонів.

         Показання для застосування. Інфекційно-запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем, у тому числі і бронхіт.

 

ЕВКАЛIПТА ЛИСТЯ —EUCALYPTI FOLIA

ЕВКАЛIПТА ПРУТОВИДНОГО ЛИСТЯ—EUCALYPTI VIMINALIS FOLIA

ЕВКАЛIПТОВА ОЛIЯ —EUCALYPTI OLEUM

 

         Евкаліпт кулястий — Eucalyptus globulus Labill.,

         евкаліпт попелястий — Eucalyptus cinerea F. Muell. ex Benth.,

 

евкаліпт прутовидний — Eucalyptus viminalis Labill., род. миртові — Myrtaceae

         Рослина. Евкаліпт кулястий — вічнозелене дерево заввишки 50–70 м. Молоді гілки чотиригранні, листки супротивні, сидячі, часто стеблообгортаючі, яйцеподібні, з серцевидною основою, вкриті сизим восковим нальотом. Пізніше гілки стають округлими, а листки — черговими, короткочерешковими, шкірястими, вузьколанцетними, серповидно зігнутими темно-зеленими пластинками, завдовжки 5–30, завширшки 2–3 см. Квітки двостатеві, поодинокі, пазушні, з трубчастою чотиригранною чашечкою. Плід — коробочка.

         Евкаліпт попелястий — вічнозелене дерево заввишки до 20 м. Листки сріблясто-сірі, гетероморфні; молоді — супротивні, сидячі, яйцеподібні або майже округлі, при основі серцевидні, завдовжки 3–4, завширшки 3–5 см, дорослі — супротивні або чергові, майже сидячі, від широкояйцеподібних до широко- або вузьколанцетних, шкірясті, завдовжки 5–10, завширшки 1–3 см. Квітки двостатеві, дрібні, зібрані в пазушні зонтики.

         Евкаліпт прутовидний — вічнозелене дерево заввишки 40–50 м. Листки блідо-зелені, різноманітної форми: молоді — супротивні, сидячі або стеблообгортаючі, ланцетні, завдовжки 5–10, завширшки 1,5–2 см; дорослі — чергові, черешкові, ланцетоподібні або вузьколанцетні, завдовжки 11–18 і завширшки до 2 см. Квітки дрібні, двостатеві, зібрані по три у пазушні зонтики.

         Поширення. Усі види евкаліптів (а їх понад 500) походять із Австралії, островів Тасманії і Нової Зеландії. Вирощують у Грузії.

         Заготівля. Листя кожного виду заготовляють окремо протягом року, частіше влітку. Молоді листки починають збирати в листопаді, старі — цілий рік. Сушать на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні, розстилаючи тонким шаром, періодично перегортаючи. Штучно сушать при температурі не вище 40 °С.

         Хімічний склад сировини. У листках накопичується ефірна олія (1,3–4,5 %), основним компонентом якої є цинеол (80 %), у меншій кількості α-пінен, пінокарвон, аліфатичні альдегіди — ізовалеріановий, капроновий та каприловий. З інших БАР досліджені флавоноїди, дубильні речовини, хлорофіл, елагова кислота, фенолокислоти.

         Біологічна дія та застосування. Препарати евкаліпта виявляють бактерицидну, протизапальну, в’яжучу. Суміш хлорофілів з листків евкаліпта дає протистафілококовий препарат хлорофіліпт. Евкаліптова олія входить до складу комбінованих препаратів інгаліпт, каметон, ефкамон, алором, гевкамен, піносол.

 

“ХЛОРОФІЛІПТ”

 

         Хлорофіліпт належить до фармакотерапевтичної групи антисептичних лікарських засобів. Хлорофіліпт має антибактеріальну (бактерицидну і бактеріостатичну) та етіотропну дію відносно антиобіотикостійких і антибіотикозалежних стафілококів. Хлорофіліпт має здатність елімінувати плазміди стійкості різних збудників бактеріальної інфекції до антибіотиків, збільшує вміст кисню в тканинах, надає виражену детоксикуючу дію, тому препарат також застосовують при станах зниженого природного захисту організму, як засіб боротьби з гіпоксією тканин і для підвищення ефективності застосовуваних антибактеріальних препаратів. При експериментальному дослідженні Хлорофіліпту виявлений тропізм даного препарату до легеневої тканини та відсутність будь якого канцерогенного, мутагенного, тератогенного і ембріотоксичного ефектів. Бактерицидна концентрація Хлорофіліпту в крові створюється при одномиттєвому введенні внутрішньовенно 8 мл 0,25% розчину, бактеріостатична – 4 мл 0,25% розчину. Терапевтична концентрація утримується в середньому 6 годин, оптимальним є введення препарату 4 рази на добу.

         Стафілококові септичні стани (післяпологові, післяопераційні, постінфекційні), гнійно-запальні і післяопераційні ускладнення стафілококової етіології: при опіковій хворобі, стафілококовому ендокардиті в хворих після операцій на серці, пневмонії, абсцесі легені, плевриті, перитоніті, остеомієліті, пара- та метрендометриті, післяабортному сепсисі, а також при гострих і підгострих запальних захворюваннях внутрішніх статевих органів, не пов’язаних з пологами чи абортами, гнійно-деструктивних формах пієлонефриту і уросепсисі (у складі комплексної терапії). При захворюваннях, спричинених нестафілококовими антибіотикорезистентними збудниками (зокрема для лікування бешихового запалення, туберкульозу будь-якої локалізації, лістеріозної інфекції).

 

“ІНГАЛІПТ”

 

 

“каметон”

         Засоби, що діють на респіраторну систему. Препарати, що застосовуються при захворюваннях горла. Антисептики.

         Каметон-Здоров’я форте — комбінований препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Хлорбутанол гемігідрат і олія евкаліптова забезпечують антимікробну дію, хлорбутанол гемігідрат і камфора — легку місцевоанестезуючу дію, ментол звужує судини та викликає місцеве відчуття холоду, що також призводить до місцевоанестезуючого ефекту, зменшенню кровонаповнення і набряку ураженої ділянки. Гексетидин чинить антибактеріальну, протигрибкову, кровоспинну, аналгезуючу та обволікаючу дію. Антибактеріальна дія гексетидину розповсюджується як на грампозитивні, так і на грамнегативні штами мікроорганізмів, як на аероби, так і на анаероби; гексетидин фіксується на слизовій оболонці ротової порожнини, звідки він поступово вивільнюється. При місцевому застосуванні препарат виявляє антимікробну, протизапальну і легку місцевоанестезуючу дію, сприяє нормалізації дихання. Препарат виявляє також дезодораційний ефект. Основа препарату виявляє зволожуючу дію на слизову оболонку за рахунок оклюзійного ефекту, пов’язаного з наявністю гідрофобного розчинника ізопропілміристату. Поєднання вказаних фармакологічних властивостей забезпечує комплексну патогенетичну терапію запальних захворювань верхніх дихальних шляхів.

         Показання для застосування. Місцеве лікування гострих і хронічних (переважно у стадії загострення) інфекційно-запальних захворювань горла: тонзиліту, фарингіту, ларингіту; кандидоз порожнини рота та глотки. Профілактика і лікування інфекційно-запальних ускладнень до та після оперативних втручань у стоматології та оториноларингології; при травмах порожнини глотки.

 

ефкамон

         Викликає розширення поверхневих судин, почервоніння шкіри, відчуття тепла, покращує кровообіг в шкірі і підшкірній клітковині.

 

         Показання до застосування. Гострі артрити, інфекційний неспецифічний поліартрит, міозит, ревматизм, попереково-крижовий радикуліт, невралгія, люмбаго, удари, мігрені.

 

алором

         Показання до застосування: застосовують як місцевий протизапальний і болезаспокійливий засіб при артриті (запаленні суглоба), плексите (поразці нервового сплетення), радикуліті, міалгії (болі в м’язах), тендовагініті (запаленні сухожиль), також для профілактики пролеженей.

         Фармакологічна дія: обезбольоваюшєє, протизапальний і розсмоктуючий засіб.

Лінімент “алором” протипоказання: лінімент не можна наносити на пошкоджену шкіру.

 

гевкамен

         Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються місцево при суглобовому та м’язовому болю. 

 

                Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Мазь подразнює нервові закінчення, має відтяжну, місцеву знеболювальну і протизапальну дію, яка зумовлена речовинами, що входять до ії складу. Препарат застосовують дорослі при лікуванні невралгій, міалгій, артритів, ревматизму, ішіасу.

 

піносол

 

 

         Показання для застосування. Запальні захворювання слизової оболонки носа та носоглотки, а також після оперативних втручань у порожнині носа.

         У вигляді інгаляцій – при запальних процесах верхніх дихальних шляхів (ларингіті, трахеїті, бронхіті).

 

ВАЛЕРIАНИ КОРЕНЕВИЩА З КОРЕНЯМИ — VALERIANAE RHIZOMATA CUM RADICIBUS

Валеріана лікарська — Valerina officinalis L., род. валеріанові — Valerianaceae

 

         Рослина багаторічна трав’яниста, заввишки 30–100 см.

         Кореневища з численними придатковими коренями, короткі, товсті, з тугою або м’якою серцевиною, іноді пусті, поперечними суцільними або перерваними перегородками. У дикої валеріани кореневища завдовжки 2–3 см, у тих видів, що культивуються, вони більші: завдовжки до 5, завширшки до 3 см. Корені циліндричні, завтовшки 1–2 мм, гладкі, у дикої рослини завдовжки до 8, а у тієї, що культивується, до 20 см. На кореневищах усіх видів валеріани помітні залишки столонів.

Стебло прямостояче, циліндричне, борозенчасте, порожнисте, голе або опушене, у верхній частині розгалужене. Листки супротивні, непарноперисторозсічені, з ланцетоподібними сегментами; нижні — черешкові, з чотирма-п’ятьма парами сегментів, стеблові — сидячі, з шістьома-вісьмома парами сегментів. Край сегментів пилчастий, рідше — цілісний. Квітки двостатеві, неправильні, дрібні, білі або ясно-рожеві, зібрані в щиткоподібні півзонтики на верхівці стебла і в пазухах верхніх листків. Плід — сім’янка.

         Поширення. Росте майже по всій території України на заболочених низинах, суходольних луках, по берегах річок і боліт, у лісах, на степових схилах, у лучних та різнотравних степах. Культивується.

         Заготівля. Збирають восени, після дозрівання плодів або рано навесні. Викопані кореневища звільняють від надземної частини, товсті розщеплюють на дві–чотири частини і швидко миють холодною водою. Спочатку сировину розкладають на відкритому повітрі шаром до 15 см для попереднього пров’ялювання протягом одного-двох днів. Потім її сушать під наметами, розкладаючи тонким шаром або в сушарках при температурі 40 °С.

         Хімічний склад сировини. Кореневища і корені містять ефірну олію (2 %), головною складовою частиною якої є борнілізовалеріанат — складний ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти, а також вільний борнеол, борнілацетат, камфен, лімонен, пінен, терпінеол тощо. Крім ефірної олії, в підземних органах валеріани містяться алкалоїди валерин і хатинін; іридоїди —валепотріати, які діють заспокійливо.

         Вміст валепотріатів (сума нативних сполук і їх компонентів) у сировині досягає 0,5–1 %. Валепотріати є епоксидами іридоїдів, у яких циклопентанпірановий скелет має п’ять гідроксильних груп. Два гідроксили утворюють епоксид (циклічний простий ефір), а інші три етерифіковані аліфатичними кислотами: один оцтовою, а два — ізовалеріановою або її похідними.

         У залежності від етерифікуючих кислот валепотріати поділяють на: валтрати, де радикалами є залишки ізовалеріанової кислоти та ацетоксиізовалтрати (ацевалтрат), у будові яких присутні залишки ізовалеріанової та ацетоксиізовалеріанової кислот.

         При сушінні свіжовикопаних кореневищ валепотріати частково піддаються ензиматичному розщепленню з утворенням вільної ізовалеріанової кислоти або її аналогів й іридоїда балдриналю. При цьому сировина набуває характерного для валеріани запаху.

 

         Біологічна дія та застосування. Препарати валеріани зменшують збудливість і покращують функції центральної нервової системи, регулюють серцеву діяльність, знижують артеріальний тиск, проявляють спазмолітичну і слабку жовчогінну дію, посилюють секрецію залоз травного тракту. Використовують екстракт валеріани рідкий, екстракт валеріани в таблетках.

         Сировина входить до заспокійливого і шлункового зборів. Настойка валеріани застосовується окремо або у складі комплексних препаратів валокормід, кардіовален, кардіофіт, краплі Зеленіна, краплі шлункові та ін.

         У гомеопатії використовуються кореневища з коренями при психічних розладах, депресії, безсонні, головному болю.

 

«Настойка валеріани»

         Фармакологічні властивості. Корені та кореневища валеріани лікарської (Valeriana officinalis) містять алкалоїди валерин і шатинін, метилпірилкетон та ефірну олію, до складу якої входять борнеол (природний аналог камфори), ефіри валоранової та ацетилвалеренолової кислот. Завдяки вмісту цього комплексу біологічно активних речовин препарати валеріани зменшують рефлекторну збудливість центральної нервової системи, мають заспокійливу та спазмолітичну дію.

         Показання для застосування. Настойку валеріани застосовують при функціональних порушеннях діяльності центральної нервової системи та серцево-судинної систем (підвищена емоційна збудливість, дратівливість, розлади засинання та сну, невротичні стани, нейроциркуляторні дистонії), а також при спазмах органів шлунково-кишкового тракту.

«ВАЛЕРІАНИ ЕКСТРАКТ»

 

Фармакотерапевтична група. Снодійні та заспокійливі засоби.   Фармакологічні властивості. Седативний, спазмолітичний засіб. Препарат зменшує збудливість центральної нервової системи. Механізм дії препарату зумовлений вмістом ефірної олії, більшу частину якої становить складний ефір спирту борнеолу та ізовалеріанової кислоти. Седативні властивості мають також валепотріати і алкалоїди – валерин і хотинін. Седативна дія проявляється повільно, але досить стабільно. Валеріанова кислота і валепотріати виявляють слабку спазмолітичну дію. Препарат практично не викликає відчуття втоми, не впливає на розумову та фізичну працездатність.

Показання для застосування. Підвищена нервова збудливість, безсоння, мігрень, у складі комбінованої терапії при легких функціональних порушеннях з боку серцево-судинної системи та травного тракту.

«ВАЛОКОРМІД»

         Фармакологічні властивості.

Комбінований препарат рослинного походження, який має седативну та спазмолітичну дію.

         Показання для застосування. Серцево-судинні неврози, що супроводжуються брадикардією.

«КАРДІОВАЛЕН»

Показання до застосування: При ревматичних пороках серця, кардіосклерозі (поразці стінки судин серця) з явищами недостатності і порушенням кровообігу 1-2 стадії; при стенокардії, вегетативних неврозах.

У гомеопатії використовуються кореневища з коренями при психічних розладах, депресії, безсонні, головному болю.

«КРАПЛІ ЗУБНІ»

Краплі зубні – комбінований препарат на основі настоянки валеріани, застосовуваний у стоматології для лікування різних захворювань порожнини рота і зняття зубного болю.

Зубні краплі застосовують у стоматології як комплексний заспокійливий, антисептичний, протизапальний і дезінфікуючий препарат.

Дія препарату зумовлена рослинними компонентами, що входять до його складу: камфора при місцевому дії чинить бактерицидну і протимікробну дію; олія м’яти перцевої надає знезаражуючу дію; настоянка валеріани має заспокійливу дію на рецептори слизових оболонок ясен.

Препарат випускається у вигляді прозорого червонуватого ароматного спиртового розчину. 100 мл Зубних крапель містять більше 90% настоянки валеріани, а також камфору і м’ятна олія. У флаконах по 5 мл, 10 мл та 30 мл.

Показання до застосування: зубні краплі по інструкції застосовують при різних захворюваннях порожнини рота: початковому карієсі; пародонтиті; гінгівіті, періодонтиті.

Препарат ефективний для зняття зубного болю при карієсі і на послеоператівной стадії лікування зубів і ясен.

«КРАПЛІ ЗЕЛЕНІНА»

 

      Склад: беладонни настойки (1:10) – 5 мл, конвалії настойки (1:10) – 10 мл, валеріани настойки (1:5) – 10 мл, ментолу рацемічного – 0,2 г.

      Фармакотерапевтична група. Комбіновані кардіологічні препарати.

      Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Компоненти настойок зменшують збудливість центральної нервової системи, мають спазмолітичну дію, незначний кардіотонічний ефект, збільшують частоту серцевих скорочень. Валеріанова кислота чинить заспокійливу дію на центральну нервову систему. Красавки настойка блокує М-холінорецептори гладеньких м’язів внутрішніх органів і спричиняє спазмолітичну дію. Ментол, подразнюючи слизову оболонку ротової порожнини, рефлекторно викликає розширення коронарних судин.

      Показання для застосування. Вегетативні неврози, брадикардія.

 

ЯЛIВЦЮ ПЛОДИ — JUNIPERI FRUCTUS

Яловець звичайний — Juniperus communis L., род. кипарисові — Cupressaceae

         Рослина. Вічнозелений кущ або невелике (заввишки 3–5 м) дерево. Дводомна, рідше однодомна рослина з конусоподібною або яйцевидною кроною. Молоді пагони червонувато-бурі, тригранні. Листки хвоєподібні, жорсткі, лінійно-шиловидні, завдовжки 8–20 мм, колючі, зверху плоскожолобчасті, ясно-зелені із сизою поволокою, зісподу зелені, розташовані тричленними черговими кільцями. Органи спороношення містяться на кінцях пазушних гілочок: чоловічі шишечки жовті, мають вигляд колосків; жіночі складаються з кількох насіннєвих лусок і трьох насіннєвих зачатків, що нагадують зелені бруньки. Після запліднення луски жіночої шишечки зростаються і утворюють соковиту зелену шишкоягоду. Шишкоягоди кулясто-яйцеподібної форми, чорні, з сизою поволокою, діаметром 6–9 мм, на верхівці часто з трьома горбиками. В основі плода — коротка плодоніжка з маленькими бурими приквітниками. У м’якоті плода знаходяться три зернини трикутної форми опуклі зовні та пласкі з внутрішнього боку.

         Поширення. Росте в Карпатах і на Поліссі в підліску хвойних, рідше мішаних лісів. Подекуди культивують у садах і парках як декоративну рослину.

         Заготівля. Для виготовлення лікарських засобів використовують шишкоягоди, які заготовляють восени, струшуючи їх на розстелений під кущами брезент. Зібрані ягоди вживають свіжими або сушать у теплому приміщенні, розкладаючи тонким шаром. Штучне сушіння проводять при температурі не вище 40 °С. Шишкоягоди тривалий час можуть зберігатись у свіжому вигляді при температурі близько 0 °С.

         Хімічний склад сировини. Плоди містять ефірну олію (0,5–2 %), у складі якої є α-пінен, камфен, кадінен, дипентен, α-терпінеол, борнеол, ізоборнеол. Інші групи БАР — флавоноїди, смоли (9 %), органічні кислоти (яблучна, оцтова, мурашина, гліколева), сахари (30 %), пектини, дубильні речовини, інозит, солі калію.

         Біологічна дія та застосування. Препарати ялівцю підвищують діурез і дезинфікують сечовивідні шляхи, збільшують виділення шлункового соку та жовчі, збуджують перистальтику кишок, полегшують відхаркування, діють як протизапальний та болезаспокійливий засіб.

 

 

КМИНУ ПЛОДИ —CARVI FRUCTUS

Кмин звичайний — Carum carvi L., род. Селерові — Apiaceae

         Рослина дворічна трав’яниста, заввишки 30–80 см. Стебло голе, від середини розгалужене. Листки чергові, довгасті, дво-, триперисті, кінцеві частки у них лінійні. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, білі або рожеві, у

складних зонтиках.

         Плід — видовжена двосім’янка, при дозріванні розпадається на напівплодики темно-бурого кольору, дугоподібно зігнуті, з внутрішнього боку пласкі, з зовнішнього — опуклі, з п’ятьма чітко виступаючими ребрами. Довжина напівплодиків 3–7, ширина — близько 1,5 мм; на поперечному розрізі видно шість канальців з ефірною олією. Запах ароматний, сильний, смак гіркувато-пряний.

         Поширення. Росте по всій території України на луках, узліссях, лісових галявинах, по балках. Культивується як ефіроолійна рослина.

         Заготівля. Збирають тоді, коли плоди перших зонтиків уже побуріли, а решта ще зелені. Заготівлю краще проводити зранку або ввечері, щоб запобігти обсипанню зрілих плодів. Зрізані рослини зв’язують у снопики і ставлять під намет для достигання. Потім їх обмолочують і відділяють плоди на віялках або решетах.

         Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

         Хімічний склад сировини. Плоди містять ефірну олію (3–7 %), до складу якої входять карвон (38–60 %), лімонен (40–50 %), карвеол, дигідрокарвон та інші терпеноїди, а також флавоноїди (кверцетин і кемпферол), жирна олія, поліацетилени.

         Біологічна дія та застосування. Препарати плодів кмину виявляють протимікробну, спазмолітичну, відхаркувальну і жовчогінну дію, збільшують лактацію, потовиділення і діурез. Використовують для поліпшення травлення, при атонічних запорах, метеоризмі, хронічному панкреатиті. Плоди входять до складу вітрогонного, шлункового та заспокійливого чаїв.

         У гомеопатії використовується сухе старе листя при катарах верхніх дихальних шляхів, які супроводжуються гнійними виділеннями.

Сировинні джерела камфори

 

         Камфора (2-борнанон) існує у вигляді двох ізомерів (+) правообертаюча, природна за походженням, (—) лівообертаюча — напівсинтетична та (±) рацемату — синтетична.

         (+)-Камфора міститься в ефірних оліях камфорного лавра, ялиці, базиліку камфорного, полину, шавлії. У промислових об’ємах її одержують з деревини камфорного лавра, або камфорного дерева (Cinnamomum camphora, Lauraceae). (+)-Камфору Україна імпортує.

         Напівсинтетичну (—)-камфору одержують з пагонів ялиці сибірської (Abies sibirica, Pinaceae).

Перегонкою з водяною парою отримують ефірну олію, яка на 40 % складається з борнеолу та борнілацетату. Їх суміш виділяють з олії ректифікацією. Борнілацетат омилюють до борнеолу, який потім дегідрують до (—)-камфори.

         Одержання (±)-камфори. У промисловості (±)-камфору синтезують з α-пінену (основного компоненту скипідару). Детальна характеристика скипідару описана у розділі «Дитерпени». α-Пінен на кислотному каталізаторі ізомеризують у камфен, який очищають від побічних продуктів (лимонен, фенхони та ін.), етерифікують оцтовою кислотою у борнілацетат. Далі цю сполуку омилюють розчином лугу для переведення в ізоборнеол, який дегідрують до (±)-камфори. Вміст камфори у вихідному продукті 87 %.

         Для застосування в медицині рацемічну камфору очищають до 98 % вмісту основної речовини в субстанції.

         Біологічна дія та застосування. При парентеральному застосуванні масляних розчинів камфора виявляє аналептичну дію, при зовнішньому застосуванні — антимікробну, подразнюючу та знеболюючу (камфоцин, камфомен, камфорна олія, камфорний спирт, мазь камфорна та ін.). Внутрішньо використовують бромкамфору як седативний та серцевий засіб.

 

«КАМФОЦИН»

         Застосовують при ревматизмі, артритах (запаленні суглоба). Втирають лінімент в хворобливу область.

 

«камфомен»

 

         Камфомен – комбінований препарат для інгаляційного застосування, що володіє вираженим протизапальним, анальгетическим і бактерицидну дію. Протизапальну та анальгетичну дію препарату пов’язана з подразненням чутливих рецепторів, розташованих на слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів, внаслідок чого посилюється виділення активних ендогенних речовин, які знижують інтенсивність запального процесу і зменшують вираженість больового синдрому.

         Протимікробну дію препарату Камфомен здійснюється за рахунок фурациліну і активних компонентів евкаліптової олії.

Активні компоненти препарату Камфомен не абсорбуються у системний кровотік і не надають системної дії.

         Показання до застосування: Камфомен – комбінований препарат для інгаляційного застосування, що володіє вираженим протизапальним, анальгетическим і бактерицидну дію. Протизапальну та анальгетичну дію препарату пов’язана з подразненням чутливих рецепторів, розташованих на слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів, внаслідок чого посилюється виділення активних ендогенних речовин, які знижують інтенсивність запального процесу і зменшують вираженість больового синдрому.

         Протимікробну дію препарату Камфомен здійснюється за рахунок фурациліну і активних компонентів евкаліптової олії.

         Активні компоненти препарату Камфомен не абсорбуються у системний кровотік і не надають системної дії.

 

«камфорна олія»

         Фармакологічні властивості. Олія камфорна при місцевому застосуванні має антимікробні, протизапальні, знеболювальні та відтяжні властивості. Ці властивості зумовлені наявністю в молекулі камфори функціонально активної молекули кисню, яка має високий окислювальний потенціал, порушує клітинні мембрани мікроорганізмів, руйнує багато активних сполук, що викликають запалення, біль і подразнення чутливих рецепторів у шкірі.

         Показання до застосування. Призначають зовнішньо при артритах, ревматизмі, артралгіях, міозиті, міалгіях, ішіасі.

 

«камфорний спирт»

         Спирт камфорний застосовують при запальних процесах (артрит, міозит, артралгія, міалгія, ішіас), для розтирань і запобігання пролежням.

 

«мазь камфорна»

 

         Застосовують при м’язових болях, ревматизмі, артритах (запаленні суглоба).