Анатомія кісток нижньої кінцівки. З’єднання нижньої кінцівки. Анатомія м’язів, фасцій голови та шиї. тулУба.

 

Тазовий пояс; пояс нижньої кінцівки

(cingulum pelvicum; cingulum membri inferioris)

Він включає в себе:

– дві кульшові кістки (ossa coxae);

– крижову кістку (os sacrum).

Кульшова кістка (os coxae)

Кульшова кістка складається з:

– клубової кістки (os ilium);

– лобкової кістки (os pubis);

– сідничої кістки (os ischii).

У тій ділянці (ззовні), де тіла (corpora) усіх трьох кісток зростаються, утворюється кульшова западина (acetabulum)_, яка має:

– півмісяцеву поверхню (facies lunata);

– ямку кульшової западини (fossa acetabuli);

– кант кульшової западини; край кульшової западини (limbus acetabuli; margo acetabuli);

– вирізку кульшової западини (incisura acetabuli).

 

Кульшова кістка має затульний отвір (foramen obturatum) та велику сідничу вирізку (incisura ischiadica major).

Клубова кістка (os ilium; ilium)

Клубова кістка складається з:

– тіла клубової кістки (corpus ossis ilii);

– крила клубової кістки (ala ossis ilii);

– має дугоподібну лінію (linea arcuata).

Крило клубової кістки (ala ossis ilii) вгорі закінчується клубовим гребенем (crista iliaca), на якому розрізняють:

– зовнішню губу (labium externum);

– внутрішню губу (labium internum);

– проміжну лінію (linea intermedia).

Спереду клубовий гребінь (crista iliaca) закінчується:

– верхньою передньою клубовою остю (spina iliaca anterior superior);

– нижньою передньою клубовою остю (spina iliaca anterior inferior).

Ззаду клубовий гребінь (crista iliaca) закінчується:

– верхньою задньою клубовою остю (spina iliaca posterior superior);

– нижньою задньою клубовою остю (spina iliaca posterior inferior).

На внутрішній поверхні крила клубової кістки (facies interna alae ossis ilii) є велика клубова ямка (fossa iliaca).

На зовнішній сідничній поверхні клубової кістки (facies glutea ossis ilii) містяться:

– передня сіднична лінія (linea glutea anterior);

– задня сіднична лінія (linea glutea posterior);

– нижня сіднична лінія (linea glutea inferior).

До цих ліній прикріплюються сідничні м’язи (musculi glutei).

На крижово–тазовій поверхні (facies sacropelvica) розташована вушкоподібна поверхня (facies auricularis) для з’єднання з однойменною поверхнею крижової кістки (os sacrum), а вище і ззаду від неї розташована клубова горбистість (tuberositas iliaca).

Лобкова кістка (os pubis; pubis)

Лобкова кістка розташована спереду і присередньо від клубової кістки (os ilium) та має:

– тіло лобкової кістки (corpus ossis pubis);

– верхню гілку лобкової кістки (ramus superior ossis pubis);

– нижню гілку лобкової кістки (ramus inferior ossis pubis). Останні, з’єднуючись, утворюють лобковий симфіз (symphysis pubis).

На місці переходу верхньої гілки лобкової кістки (ramus superior ossis pubis) у нижню гілку лобкової кістки (ramus inferior ossis pubis) розташована симфізна поверхня (facies symphysialis).

На верхній гілці лобкової кістки (ramus superior ossis pubis) міститься гребінь лобкової кістки (pecten ossis pubis), який присередньо закінчується лобковим горбком (tuberculum pubicum), який розташований на тілі лобкової кістки (corpus ossis pubis).

Присередньо від лобкового горбка (tuberculum pubicum) до симфізної поверхні (facies symphysialis) йде короткий лобковий гребінь (crista pubica).

Нижній край верхньої гілки лобкової кістки (margo inferior rami superioris ossis pubis), який оточує затульний отвір (foramen obturatum), містить затульну борозну (sulcus obturatorius), яка обмежена;

– переднім затульним горбком (tuberculum obturatorium anterius);

– заднім затульним горбком (tuberculum obturatorium posterius).

Між лобковим горбком (tuberculum pubicum) та кульшовою западиною (acetabulum) над затульним отвором (foramen obturatum) розташований затульний гребінь (crista obturatoria).

На місці зрощення клубової кістки (os ilium) з лобковою кісткою (os pubis) розташоване клубово–лобкове підвищення (eminentia iliopubica).

Сіднича кістка (os ischii; ischium)

Сіднича кістка має тіло сідничої кістки (corpus ossis ischii) і гілку сідничої кістки (ramus ossis ischii), ззаду і знизу від якої розташований сідничий горб (tuber ischiadicum).

Над сідничим горбом розташована сіднича ость (spina ischiadica), яка відокремлює велику сідничу вирізку (incisura ischiadica major) від малої сідничої вирізки (incisura ischiadica minor).

Лобкова і сіднича кістки обмежовують затульний отвір (foramen obturatum).

 

Вільна частина нижньої кінцівки

(pars libera membri inferioris)

Вона поділяється на:

– стегно (femur);

– гомілку (crus);

– стопу (pes).

 

Стегнова кістка (femur; os femoris)

Стегнова кістка є складовою частиною стегна (femur), це типова довга (трубчаста) кістка (os longum), яка має:

– проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis);

– дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis);

– тіло стегнової кістки, діафіз (corpus femoris; diaphysis femoris).

На проксимальному наростку стегнової кістки (epiphysis proximalis femoris) міститься головка стегнової кістки (caput femoris), на якій є суглобова поверхня головки (facies articularis capitis) для з’єднання з кульшовою западиною (acetabulum).

На головці стегнової кістки (caput femoris) розташована ямка головки стегнової кістки (fovea capitis femoris).

Дистальніше від головки стегнової кістки (caput femoris) добре помітна шийка стегнової кістки (collum femoris), а ззаду:

– великий вертлюг (trochanter major), на ньому розташована вертлюгова ямка (fossa trochanterica);

– малий вертлюг (trochanter minor).

Ззаду вертлюги (trochanteres) сполучаються між собою міжвертлюговим гребенем (crista intertrochanterica), а спереду – міжвертлюговою лінією (linea intertrochanterica).

Передня поверхня тіла стегнової кістки (facies anterior corporis femoris) гладка, а на задній поверхні (facies posterior) розташована шорстка лінія (linea aspera), яка складається з:

– бічної губи (labium laterale);

– присередньої губи (labium mediale).

Присередня губа (labium mediale) вгорі переходить у гребінну лінію (linea pectinea), а бічна губа (labium laterale) – у сідничну горбистість (tuberositas glutea).

Донизу ці губи (labia) розходяться і обмежовують підколінну поверхню (facies poplitea).

На дистальному наростку стегнової кістки (epiphysis distalis ossis femoris) розташовані:

– бічний виросток (condylus lateralis);

– присередній виросток (condylus medialis), вище від яких знаходяться:

– бічний надвиросток (epicondylus lateralis);

– присередній надвиросток (epicondylus medialis).

Між бічним виростком (condylus lateralis) та присереднім виростком (condylus medialis) розміщена міжвиросткова ямка (fossa intercondylaris), яка вгорі і ззаду обмежована міжвиростковою лінією (linea intercondylaris).

На передній поверхні дистального наростка знаходиться наколінкова поверхня (facies patellaris) для з’єднання з наколінком.

 

Наколінок (patella)

Наколінок є губчастою сесамоподібною кісткою (os sesamoideum), яка розташована у товщі сухожилка чотириголового м’яза стегна (musculus quadriceps femoris) і має:

– основу наколінка (basis patellae);

– верхівку наколінка (apex patellae);

– передню поверхню (facies anterior);

– суглобову поверхню (facies articularis).

 

 

Кістки гомілки (ossa cruris)

До них належать:

– присередньо розташована великогомілкова кістка (tibia);

– збоку розташована малогомілкова кістка (fibula).

Це типові довгі (трубчасті) кістки (ossa longa). Вони є складовою частиною гомілки (crus).

 

Великогомілкова кістка (tibia)

Великогомілкова кістка має:

– проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis);

– дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis);

– тіло великогомілкової  кістки, діафіз (corpus tibiae; diaphysis tibiae).

На проксимальному наростку великогомілкової кістки (epiphysis proximalis tibiae) містяться:

– присередній виросток (condylus medialis);

– бічний виросток (condylus lateralis), на яких розташована:

– верхня суглобова поверхня (facies articularis superior), яка розділена міжвиростковим підвищенням (eminentia intercondylaris).

Міжвиросткове підвищення великогомілкової кістки (eminentia intercondylaris tibiae) складається з:

– присереднього міжвиросткового горбка (tuberculum intercondylare mediale);

– бічного міжвиросткового горбка (tuberculum intercondylare laterale).

Спереду і ззаду від міжвиросткового підвищення (eminentia intercondylaris) знаходяться:

– переднє міжвиросткове поле (area intercondylaris anterior);

– заднє міжвиросткове поле (area intercondylaris posterior).

Збоку і знизу на бічному виростку великогомілкової кістки (condylus lateralis tibiae) розташована малогомілкова суглобова поверхня (facies articularis fibularis) для з’єднання з малогомілковою кісткою (fibula).

Тіло великогомілкової кістки (corpus tibiae) має трикутну форму, на ньому розрізняють:

– присередню поверхню (facies medialis);

– бічну поверхню (facies lateralis);

– задню поверхню (facies posterior), на якій розташована лінія камбалоподібного м’яза (linea musculi solei);

– присередній край (margo medialis);

– міжкістковий край (margo interosseus);

– передній край (margo anterior).

У верхній частині переднього краю тіла великогомілкової кістки (margo anterior corporis tibiae) розташована горбистість великогомілкової кістки (tuberositas tibiae).

На дистальному наростку великогомілкової кістки (epiphysis distalis tibiae) з присереднього боку розташована присередня кісточка (malleolus medialis), яка має:

– кісточкову борозну (sulcus malleolaris);

– суглобову поверхню присередньої кісточки (facies articularis malleoli medialis) для з’єднання з надп’ятковою кісткою (talus).

З бічного боку на дистальному наростку (epiphysis distalis) є малогомілкова вирізка (incisura fibularis) для з’єднання із малогомілковою кісткою.

 

 

Малогомілкова кістка (fibula)

Малогомілкова кістка має:

– проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis);

– дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis);

– тіло малогомілкової  кістки, діафіз (corpus fibulae; diaphysis fibulae).

На проксимальному наростку малогомілкової кістки (epiphysis proximalis fibulae) є:

– головка малогомілкової кістки (caput fibulae), на якій розташована суглобова поверхня головки малогомілкової кістки (facies articularis capitis fibulae), що закінчується верхівкою головки малогомілкової кістки (apex capitis fibulae);

– знизу від головки знаходиться шийка малогомілкової кістки (collum fibulae).

На тілі малогомілкової кістки (corpus fibulae) розрізняють:

– бічну поверхню (facies lateralis);

– присередню поверхню (facies medialis);

– задню поверхню (facies posterior);

– передній край (margo anterior);

– міжкістковий край (margo interosseus);

– задній край (margo posterior).

На дистальному наростку малогомілкової кістки (epiphysis distalis fibulae) розташована бічна кісточка (malleolus lateralis), на якій розміщена ямка бічної кісточки (fossa malleoli lateralis).

На бічній кісточці (malleolus lateralis) є суглобова поверхня бічної кісточки (facies articularis malleoli lateralis) для з’єднання з надп’ятковою кісткою (talus), а позаду неї проходить кісточкова борозна (sulcus malleolaris).

Рентгенівський знімок

Магнітно-резонансна томографія

 

Кістки стопи (ossa pedis)

Вони поділяються на:

– заплеснові кістки (ossa tarsi);

– плеснові кістки (ossa metatarsi);

– кістки пальців (ossa digitorum).

Заплеснові кістки (ossa tarsi; ossa tarsalia)

Заплеснові кістки розташовані у два ряди:

– проксимальний ряд;

– дистальний ряд.

До проксимального ряду заплеснових кісток (ossa tarsi) належать:

– надп’яткова кістка (talus);

– п’яткова кістка (calcaneus).

До дистального ряду заплеснових кісток (ossa tarsi) належать:

– човноподібна кістка (os naviculare);

– кубоподібна кістка (os cuboideum);

– три клиноподібні кістки (ossa cuneiformia).

 

Надп’яткова кістка (talus)

Надп’яткова кістка має:

– тіло надп’яткової кістки (corpus tali);

– шийку надп’яткової кістки (collum tali);

– головку надп’яткової кістки (caput tali).

Зверху на тілі надп’яткової кістки (corpus tali) є блок надп’яткової кістки (trochlea tali), який має:

– верхню поверхню (facies superior);

– бічну кісточкову поверхню (facies malleolaris lateralis);

– присередню кісточкову поверхню (facies malleolaris medialis).

Збоку на тілі надп’яткової кістки (corpus tali) розташований бічний відросток надп’яткової кістки (processus lateralis tali).

Ззаду на тілі надп’яткової кістки (corpus tali) розміщений задній відросток надп’яткової кістки (processus posterior tali), який борозною сухожилка довгого м’яза–згинача великого пальця (sulcus tendinis musculi flexoris hallucis longi) поділяється на:

– бічний горбок (tuberculum laterale);

– присередній горбок (tuberculum mediale).

Знизу на тілі надп’яткової кістки (corpus tali) є:

– передня п’яткова суглобова поверхня (facies articularis calcanea anterior);

– середня п’яткова суглобова поверхня (facies articularis calcanea media);

– задня п’яткова суглобова поверхня (facies articularis calcanea posterior).

Між задньою п’ятковою суглобовою поверхнею (facies articularis calcanea posterior) та середньою п’ятковою суглобовою поверхнею (facies articularis calcanea media) розташована борозна надп’яткової кістки (sulcus tali), яка разом з борозною п’яткової кістки (sulcus calcanei) утворює пазуху заплесна (sinus tarsi).

Головка надп’яткової кістки (caput tali) спереду закінчується човноподібною суглобовою поверхнею (facies articularis navicularis).

 

П’яткова кістка (calcaneus)

П’яткова кістка має: – п’ятковий горб (tuber calcanei), який забезпечує опору тіла людини.

Зверху на п’ятковій кістці (calcaneus) розташовані:

– передня надп’яткова суглобова поверхня (facies articularis talaris anterior);

– середня надп’яткова суглобова поверхня (facies articularis talaris media);

– задня надп’яткова суглобова поверхня (facies articularis talaris posterior).

Між середньою надп’ятковою суглобовою поверхнею (facies articularis talaris media) та задньою надп’ятковою суглобовою поверхнею (facies articularis talaris posterior) розташована борозна п’яткової кістки (sulcus calcanei), яка з борозною надп’яткової кістки (sulcus tali) утворює пазуху заплесна (sinus tarsi).

Cередня надп’яткова суглобова поверхня (facies articularis talaris media) розташована на відростку п’яткової кістки – підпорі надп’яткової кістки (sustentaculum tali). Інколи вона відсутня.

Під підпорою надп’яткової кістки (sustentaculum tali) розміщена борозна сухожилка довгого м’яза–згинача великого пальця (sulcus tendinis musculi flexoris hallucis longi).

Із зовнішнього боку по п’ятковій кістці (calcaneus) проходить борозна сухожилка довгого малогомілкового м’яза (sulcus tendinis musculi fibularis longi; sulcus tendinis musculi peronei longi). Ця борозна обмежена угорі малогомілковим блоком (trochlea fibularis; trochlea peronealis).

Спереду на п’ятковій кістці (calcaneus) розташована кубоподібна суглобова поверхня (facies articularis cuboidea).

До дистального ряду заплеснових кісток (ossa tarsi) належать:

– човноподібна кістка (os naviculare), яка має горбистість човноподібної кістки (tuberositas ossis navicularis);

– кубоподібна кістка (os cuboideum), на якій знаходяться:

– борозна сухожилка довгого малогомілкового м’яза (sulcus tendinis musculi fibularis longi; sulcus tendinis musculi peronei longi);

– горбистість кубоподібної кістки (tuberositas ossis cuboidei);

– п’ятковий відросток (processus calcaneus).

– три клиноподібні кістки (ossa cuneiformia), а саме:

– бічна клиноподібна кістка (os cuneiforme laterale);

– проміжна клиноподібна кістка (os cuneiforme  intermedium);

– присередня клиноподібна кістка (os cuneiforme mediale).

Плеснові кістки (ossa metatarsi)

Це п’ять коротких (трубчастих) кісток (ossa brevia), які мають:

– проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis);

– дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis);

– тіло плеснових кісток, діафіз (corpus ossium metatarsi; diaphysis ossium metatarsi).

Проксимальний наросток плеснових кісток (epiphysis proximalis ossium metatarsi) утворює основу плеснової кістки (basis ossis metatarsi).

На дистальному наростку плеснових кісток (epiphysis distalis ossium metatarsi) розміщена головка плеснової кістки (caput ossis metatarsi).

Між наростками (epiphyses) розташоване тіло плеснової кістки (corpus ossis metatarsi).

 

На основах II і V кісток з бічних сторін знаходяться суглобові поверхні (facies articulares).

Присередньо основи першої плеснової кістки [I] (basis ossis metatarsi [I]) розташована горбистість першої плеснової кістки [I] (tuberositas ossis metatarsi primi [I]).

Збоку основи п’ятої плеснової кістки [V] (basis ossis metatarsi quinti [V]) розташована горбистість п’ятої плеснової кістки [V] (tuberositas ossis metatarsi quinti [V]).

 

Кістки пальців; фаланги (ossa digitorum; phalanges)

Кістки пальців складаються із:

– проксимальних фаланг (phalanges proximales);

– середніх фаланг (phalanges mediae);

– кінцевих фаланг (phalanges distales).

 

Великий палець стопи (hallux) має лише проксимальну фалангу (phalanx proximalis) та кінцеву фалангу (phalanx distalis).

На дистальних кінцях кожної кінцевої фаланги (phalanx distalis) міститься горбистість кінцевої фаланги (tuberositas phalangis distalis).

Кістки пальців (ossa digitorum) мають:

– основу фаланги (basis phalangis);

– тіло фаланги (corpus phalangis);

– головку фаланги (caput phalangis).

На головці фаланг (caput phalangium), крім кінцевих фаланг (phalangium distales) розташований блок фаланги (trochlea phalangis).

Рентгенівський знімок

Магнітно-резонансна томографія

 

Перелік питань до змістовного модуля

Анатомія кісток скелета

 

1. Основні осі і площини тіла людини.

2. Визначення скелета ;основні функції скелета.

3. Основні стадії розвитку скелета в філо- та онтогенезі.

4. Кістка як орган.

5. Класифікація кісток. Основні етапи розвитку кісток.

6. Загальний план будови хребців: описати і продемонструвати на препаратах..

7. Особливості будови шийних, грудних і поперекових хребців: назвати і продемонструвати на препаратах.

8. Будова крижової кістки і куприка: описати і продемонструвати на препаратах.

9. Хребтовий стовп в цілому. Відділи хребтового стовпа: назвати і продемонструвати на препаратах.

10. Класифікація ребер. Будова 1-XII ребер: описати і продемонструвати на препаратах.

11. Будова груднини: описати і продемонструвати на препараті.

12. Грудна клітка в цілому: описати і продемонструвати на препараті.

13. Відділи черепа: назвати і продемонструвати на препараті.

14. Норми /положення/ черепа, які використовуються при його вивченні в антропології і медицині: назвати і продемонструвати.

15. Мозковий череп: кістки які його утворюють; назвати і продемонструвати на препараті. Особливості розвитку кісток мозкового черепа.

16. Мозковий череп: частини, назвати і продемонструвати на препараті кістки, які утворюють склепіння і основу черепа.

17. Потилична кістка: частини, їх будова, описати і продемонструвати на ізольованому препараті та на черепі.

18. Лобова кістка: частини, їх будова, описати і продемонструвати на ізольованому препараті та на черепі.

19. Тім’яна кістка: поверхні, краї, кути; назвати і продемонструвати на ізольованому препараті та на черепі. Визначити належність кістки до правої чи лівої сторони.

20. Решітчаста кістка: частини, їх будова, описати і продемонструвати на ізольованому препараті та на черепі.

21. Клиноподібна кістка: частини, їх будова, описати і продемонструвати на ізольованому препараті та на черепі.

22. Скронева кістка: частини, їх будова, описати і продемонструвати на ізольованому препараті та на черепі.

23. Канали скроневої кістки: описати і продемонструвати хід каналу лицевого нерва і його відгалуження; хід сонного каналу і його відгалуження; хід м’язово-трубного каналу і його півканалів; хід барабанного і соскоподібного канальців.

24. Лицевий череп: кістки які його утворюють; назвати і продемонструвати на препараті. Особливості розвитку кісток лицевого черепа.

25. Верхня щелепа: частини ,відростки, їх будова; описати і продемонструвати на ізольованому препараті та на черепі. Вікові особливості верхньої щелепи.

26. Нижня щелепа: частини, їх будова; описати і продемонструвати на ізольованому препараті та на черепі. . Вікові особливості нижньої щелепи

27. Нижня носова раковина, леміш, під’язикова кістка: їх будова; описати і продемонструвати положення в черепі.

28. Сльозова, носова, вилична, піднебінна кістки: їх будова; описати і продемонструвати положення в черепі.

28. Скронева ямка: межі, стінки; описати і продемонструвати на препараті черепа.

29. Підскронева ямка: межі, стінки, сполучення; описати і продемонструвати на препараті черепа.

30. Крило-піднебінна ямка: межі, стінки, сполучення;

31. Очна ямка: межі очноямкового входу, стінки, сполучення; описати і продемонструвати на препараті черепа.

32. Носова порожнина: межі входу і виходу носової порожнини, її стінки; описати і продемонструвати на препараті черепа.

32. Носові ходи: їх будова, сполучення; описати і продемонструвати на препараті черепа.

33. Кісткове піднебіння та :його будова; описати і продемонструвати на препараті черепа

34. Анатомічні утворення внутрішньої і зовнішньої поверхні склепіння черепа: описати і продемонструвати на препараті.

35. Анатомічні утворення зовнішньої основи черепа: описати і продемонструвати на препараті.

36. Внутрішня основа черепа: межі, будова, сполучення передньої черепної ямки; описати і продемонструвати на препараті.

37. Внутрішня основа черепа: межі, будова, сполучення середньої черепної ямки; описати і продемонструвати на препараті.

38. Внутрішня основа черепа: межі, будова, сполучення задньої черепної ямки; описати і продемонструвати на препараті.

39. Вікові особливості будови кісток черепа.

40. Статеві та індивідуальні особливості будови кісток черепа.

41. Частини і будова трубчастих кісток: назвати і продемонструвати на препаратах.

42. Верхня кінцівка: її частини і кістки, що їх утворюють. Назвати і продемонструвати на препаратах

43. Розвиток скелета верхньої кінцівки. Варіанти та аномалії розвитку.

44. Кістки поясу верхньої кінцівки: лопатка та ключиця. Описати і продемонструвати на препаратах, визначити належність кісток до правої чи лівої сторони.

45. Плечова кістка: частини; описати і продемонструвати на препараті їх будову, визначити належність кістки до правої чи лівої сторони.

46. Променева кістка: частини, описати і продемонструвати на препараті їх будову, визначити належність кістки до правої чи лівої сторони.

47. Ліктьова кістка: частини, описати і продемонструвати на препараті їх будову, визначити належність кістки до правої чи лівої сторони.

48. Кисть: відділи; будова кісток зап’ястка, кісток п’ястка та фаланг пальців кисті. Описати і продемонструвати на препаратах.

49. Нижня кінцівка: її частини і кістки, що їх утворюють. Назвати і продемонструвати на препаратах.

50. Розвиток скелета нижньої кінцівки. Варіанти і аномалії розвитку.

51. Кульшова кістка: описати і продемонструвати на препараті її будову. В наслідок зрощення яких кісток вона утворюється?

52. Клубова кістка: частини, описати і продемонструвати на препараті їх будову.

53. Лобкова кістка: частини, описати і продемонструвати на препараті їх будову.

54. Сіднична кістка :частини, описати і продемонструвати на препараті їх будову.

55. Таз в цілому: його частини; описати і продемонструвати на препараті. Статеві та вікові особливості тазу. Назвати та описати основні розміри тазу.

56. Стегнова кістка: частини, описати і продемонструвати на препараті їх будову, визначити належність кістки до правої чи лівої сторони.

57. Великогомілкова кістка: частини, описати і продемонструвати на препараті їх будову, визначити належність кістки до правої чи лівої сторони.

58. Малогомілкова кістка :частини, описати і продемонструвати на препараті їх будову, визначити належність кістки до правої чи лівої сторони.

59. Стопа: відділи, кістки що їх утворюють. Будова а плеснових кісток, плеснових кісток, фаланг пальців стопи. Описати і продемонструвати на препаратах.

60. Визначення “твердої основи стопи”. Продемонструйте кістки, які складають тверду основу стопи.

61. Гомологія кісток верхньої та нижньої кінцівок.

 

Перелік практичних навичок до змістовного модуля

Анатомія кісток скелета

 

Хребець

– Тіло хребця

– Дуга хребця

– Верхня хребцева вирізка

– Нижня хребцева вирізка

– Хребцевий отвір

– Остистий відросток

– Поперечний відросток

– Верхній суглобовий відросток

– Нижній суглобовий відросток

Шийні хребці

– Передня дуга атланта

– Ямка зуба

– Борозна хребтової артерії

– Задня дуга атланта

– Бічна маса атланта

– Зуб осьового хребця

– Сонний горбок (VІ шийного хребця)

– Поперечний отвір

– Передній горбик

– Задній горбик

– Борозна спинномозкового нерва

Грудні хребці

– Верхня реброва ямка

– Нижня реброва ямка

– Реброва ямка поперечного відростка

Поперекові хребці

– Додатковий відросток

– Соскоподібний відросток

Крижова кістка

– Основа крижової кістки

– Вушкоподібна поверхня крижової кістки

– Верхівка крижової кістки

– Гористість крижової кістки

– Тазова поверхня

– Поперечні лінії

– Передні крижові отвори

– Спинна поверхня

– Задні крижові отвори

– Серединний крижовий гребень

– Присередній крижовий гребень

– Бічний крижовий гребень

– Крижовий канал

– Крижовий розтвір

Ребро

– Головка ребра

– Суглобова поверхня головки ребра

– Гребінь головки ребра

– Шийка ребра

– Тіло ребра

– Горбок ребра

– Кут ребра

– Борозна ребра

– Горбок переднього драбинчастого м’яза (на першому ребрі)

– Борозна підключичної артерії (на першому ребрі)

– Борозна підключичної вени (на першому ребрі)

– Горбистість переднього зубчастого м’яза

Груднина

– Ручка груднини

– Яремна вирізка (груднини)

– Ключична вирізка

– Тіло груднини

– Реброві вирізки

– Мечоподібний відросток

– Кут груднини

Лобова кістка

– Лобова луска

– Лобовий горб

– Надбрівна дуга

– Надперенісся

– Борозна верхньої стрілової пазухи

– Лобовий гребень

– Сліпий отвір

– Надочноямковий край

– Надочноямковий отвір

– Виличний відросток

– Очноямкова частина

– Ямка сльозової залози

– Носова частина

– Носова ость

– Решітчаста вирізка

– Лобова пазуха

Тім’яна кістка

– Потиличний край

– Лусковий край

– Стріловий край

– Лобовий край

– Лобовий кут

– Потиличний кут

– Клиноподібний кут

– Соскоподібний кут

– Тім’яний отвір

– Борозна верхньої стрілової пазухи

– Тім’яний горб

– Верхня скронева лінія

Потилична кістка

– Великий отвір

– Основна частина

– Глотковий горбок

– Схил

– Бічна частина

– Потиличний виросток

– Виростковий канал

– Виросткова ямка

– Яремна вирізка

– Яремний відросток

– Канал під’язикового нерва

– Потилична луска

– Зовнішній потиличний виступ

– Верхня каркова лінія

– Нижня каркова лінія

– Внутрішній потиличний виступ

– Хрестоподібне підвищення

– Борозна поперечної пазухи

– Борозна сигмоподібної пазухи

–Борозна поперечної пазухи

Клиноподібна кістка

– Тіло клиноподібної кістки

– Турецьке сідло

– Гіпофізарна ямка

– Горбок сідла

– Спинка сідла

– Сонна борозна

– Клиноподібна пазуха

– Мале крило клиноподібної кістки

– Велике крило клиноподібної кістки

– Мозкова поверхня великого крила

– Скронева поверхня великого крила

– Підскронева поверхня великого крила

– Верхньощелепна поверхня великого крила

– Очноямкова поверхня великого крила

– Верхня очноямкова щілина

– Зоровий канал

– Круглий отвір

– Овальний отвір

– Остистий отвір

– Крилоподібний відросток

– Бічна пластина

– Присередня пластинка

– Крилоподібний канал

– Крилоподібна ямка

– Крилоподібна вирізка

Скронева кістка

– Кам’яниста частина скроневої кістки

– Верхній край кам’янистої частини

– Борозна верхньої кам’янистої пазухи

– Задній край кам’янистої частини

– Борозна нижньої кам’янистої пазухи

– Передній край кам’янистої частини

– Борозна нижньої кам’янистої пазухи

– Передня поверхня кам’янистої частини

– Покрівля барабанної порожнини

– Трійчасте втиснення

– Розтвір каналу великого кам’янистого нерва

– Борозна великого кам’янистого нерва

– Розтвір каналу малого кам’янистого нерва

– Борозна малого кам’янистого нерва

– Задня поверхня кам’янистої частини

– Внутрішній слуховий отвір

– Внутрішній слуховий хід

– Піддугова ямка

– Нижня поверхня кам’янистої частини

– Яремна ямка

– Шилоподібний відросток

– Шило-соскоподібний отвір

– Кам’яниста ямочка

– Зовнішній отвір сонного каналу

– Внутрішній отвір сонного каналу

– Соскоподібний відросток (скроневої кістки)

– Борозна сигмоподібної пазухи

– Соскоподібна вирізка

– Соскоподібний отвір

– Барабанна частина

– Лускова частина

– Виличний відросток

– Суглобовий горбок

– Нижньощелепна ямка

`- Зовнішній слуховий отвір

– Зовнішній слуховий хід

Решітчаста кістка

– Дірчаста пластинка

– Дірчасті отвори

– Перпендикулярна пластинка

– Решітчастий лабіринт

– Очноямкова пластинка

– Верхня носова раковина

– Середня носова раковина

Верхня щелепа

– Тіло верхньої щелепи

– Очноямкова поверхня

– Підочноямкова борозна верхньої щелепи

– Підочноямковий канал верхньої щелепи

– Підочноямковий край тіла верхньої щелепи

– Передня поверхня тіла верхньої щелепи

– Підочноямковий отвір верхньої щелепи

– Носова вирізка

– Підскронева поверхня тіла верхньої щелепи

– Горб верхньої щелепи

– Коміркові отвори

– Носова поверхня тіла верхньої щелепи

– Сльозова борозна

– Верхньощелепний роз твір

– Лобовий відросток верхньої щелепи

– Виличний відросток верхньої щелепи

– Піднебінний відросток верхньої щелепи

– Комірковий відросток

– Зубні комірки

Нижня щелепа

– Тіло нижньої щелепи

– Коміркова частина

– Коміркова дуга нижньої щелепи

– Зубні комірки

– Основа нижньої щелепи

– Підборідний виступ нижньої щелепи

– Підборідний горбок

– Підборідний отвір

– Двочеревцева ямка нижньої щелепи

– Щелепно-під’язикова лінія нижньої щелепи

– Під’язикова ямка

– Піднижньощелепна ямка

– Гілка нижньої щелепи

– Кут нижньої щелепи

– Жувальна горбистість

– Крилоподібна горбистість

– Вирізка нижньої щелепи

– Виростковий відросток нижньої щелепи

– Головка нижньої щелепи

– Шийка нижньої щелепи

– Крилоподібна ямка нижньої щелепи

– Вінцевий відросток нижньої щелепи

– Отвір нижньої щелепи

– Канал нижньої щелепи

Нижня носова раковина

– Сльозова кістка

Носова кістка

– Леміш

– Піднебінна кістка

– Перпендикулярна пластинка

– Клино-піднебінна вирізка

– Пірамідний відросток

– Горизонтальна пластинка

Вилична кістка

– Бічна поверхня

– Скронева поверхня

– Очноямкова поверхня

– Лобовий відросток

– Скроневий відросток

– Вилично-очноямковий отвір

– Вилично-лицевий отвір

– Вилично-скроневий отвір

Під’язикова кістка

– Тіло під’язикової кістки

– Малий ріг

– Великий ріг

Склепіння черепа

Скронева ямка

– Стінки скроневої ямки

– Вилична дуга

Підскронева ямка

– Стінки підскроневої ямки

Крило-піднебінна ямка

– Стінки крило-піднебінної ямки

Передня черепна ямка

Середня черепна ямка

Задня черепна ямка

Борозна верхньої стрілової пазухи (череп)

Борозна поперечної пазухи (череп)

Борозна сигмоподібної пазухи (череп)

Зовнішня основа черепа

– Рваний отвір (череп)

– Яремний отвір (череп)

– Сонний канал скроневої кістки (череп)

– М’язово-трубний канал (череп)

Кісткове піднебіння

– Великий піднебінний канал

– Малі піднебінні отвори

– Різцевий канал

Очна ямка

– Очноямковий вхід

– Надочноямковий край(череп)

– Підочноямковий край (череп)

– Стінки очної ямки

– Передній решітчастий отвір

– Задній решітчастий отвір

– Нижня очноямкова щілина

Кісткова носова порожнина

– Стінки кісткової носової порожнини

– Хоани

– Верхній носовий хід

– Середній носовий хід

– Нижній носовий хід

– Спільний носовий хід

Лопатка

– Реброва поверхня

– Підлопаткова ямка

– Задня поверхня

– Ость лопатки

 – Надплечовий відросток (акроміон)

 – Надостьова ямка

– Підостьова ямка

– Присередній край

– Бічний край

– Верхній край

– Дзьобоподібний відросток

– Вирізка лопатки

– Верхній кут

– Нижній кут

– Бічний кут

-Суглобова западина

-Надсуглобовий горбок

– Підсуглобовий горбок

– Шийка лопатки

Ключиця

– Груднинний кінець

– Тіло ключиці

– Надплечовий кінець

Плечова кістка

– Головка плечової кістки

– Анатомічна шийка

– Великий горбок

– Малий горбок

– Гребінь великого горбка

– Гребінь малого горбка

– Міжгорбкова борозна

– Хірургічна шийка

– Тіло плечової кістки

– Поверхні тіла

– Дельтоподібна горбистість

– Борозна променевого нерва

– Виросток плечової кістки

– Головочка плечової кістки

– Блок плечової кістки

– Ліктьова ямка

– Вінцева ямка

– Бічний надвиросток

– Променева ямка

– Присередній надвиросток

– Борозна ліктьового нерва

Променева кістка

– Головка променевої кістки

– Суглобовий обвід

– Суглобова ямка

– Шийка променевої кістки

– Тіло променевої кістки

– Горбистість променевої кістки

– Поверхні тіла променевої кістки

– Краї тіла променевої кістки

– Шилоподібний відросток променевої кістки

– Вирізка ліктьової кістки

– Зап‘ясткова суглобова поверхня

Ліктьова кістка

– Ліктьовий відросток

– Блокова вирізка

– Вінцевий відросток

– Горбистість ліктьової кістки

– Вирізка променевої кістки

– Тіло ліктьової кістки

– Поверхні тіла ліктьової кістки

– Краї тіла ліктьової кістки

– Головка ліктьової кістки

– Шилоподібний відросток ліктьової кістки

– Суглобовий обвід

Кістки кисті

– Зап’ясткові кістки

– Човноподібна кістка

– Півмісяцева кістка

– Тригранна кістка

– Горохоподібна кістка

– Кістка-трапеція

– Трапецієподібна кістка

– Головчаста кістка

 -Гачкувата кістка

– П’ясткові кістки

– Основа п’ясткової кістки

– Тіло п’ясткової кістки

– Головка п’ясткової кістки

– Кістки пальців кисті (фаланги пальців)

– Проксимальна фаланга

– Середня фаланга

– Кінцева фаланга

Кульшова кістка

– Кульшова западина

– Ямка кульшової западини

– Півмісяцева поверхня кульшової западини

– Вирізка кульшової западини

– Затульний отвір

– Велика сіднична вирізка

Клубова кістка

– Тіло клубової кістки

– Крило клубової кістки

-Клубовий гребінь

– Верхня передня клубова ость

– Нижня передня клубова ость

– Нижня задня клубова ость

– Верхня задня клубова ость

– Зовнішня губа

– Проміжна лінія

– Внутрішня губа

– Клубова ямка

– Сіднична поверхня

– Вушкоподібна поверхня

– Клубова горбистість

Сіднична кістка

– Тіло сідничої кістки

– Гілка сідничої кістки

– Сідничний горб

– Сіднична ость

– Мала сіднича вирізка

Лобкова кістка

– Тіло лобкової кістки

– Верхня гілка лобкової кістки

– Лобковий горбок

– Клубово-лобкове підвищення

– Симфізна поверхня

– Нижня гілка лобкової кістки

– Затульна борозна

Таз

– Тазова порожнина

– Великий таз

– Малий таз

– Межова лінія

– Лобкова дуга

– Верхній отвір таза

– Нижній отвір таза

Стегнова кістка

– Головка стегнової кістки

– Шийка стегнової кістки

– Малий вертлюг стегнової кістки

– Великий вертлюг стегнової кістки

– Міжвертлюговий гребінь

– Міжвертлюгова лінія

– Тіло стегнової кістки

– Поверхні тіла

– Шорстка лінія стегнової кістки

– Бічна губа

– Присередня губа

– Гребінна лінія

– Сіднична горбистість

– Підколінна поверхня

– Присередній виросток

– Надвиросток стегнової кістки

– Бічний виросток

– Надвиросток стегнової кістки

– Наколінкова поверхня

– Міжвиросткова ямка

Наколінок

Великогомілкова кістка

– Бічний виросток

– Малогомілкова суглобова поверхня

– Присередній виросток

– Верхня суглобова поверхня

– Переднє міжвиросткове поле

– Заднє міжвиросткове поле

– Міжвиросткове підвищення

– Тіло великогомілкової кістки

– Поверхні тіла великогомілкової кістки

– Горбистість великогомілкової кістки

– Краї великогомілкової кістки

– Присередня кісточка

– Малогомілкова вирізка

– Нижня суглобова поверхня

Малогомілкова кістка

– Головка малогомілкової кістки

– Тіло малогомілкової кістки

– Бічна кісточка

Кістки стопи

– Заплеснові кістки

– Надп’яткова кістка

– Головка надп’яткової кістки

– Шийка надп’яткової кістки

– Тіло надп’яткової кістки

– П’яткова кістка

– П’ятковий горб

– Підпора надп’яткової кістки

– Човноподібна кістка

– Присередня клиноподібна кістка

– Проміжна клиноподібна кістка

– Бічна клиноподібна кістка

– Кубоподібна кістка

– Плеснові кістки

– Основа плеснової кістки

– Тіло плеснової кістки

– Головка плеснової кістки

– Кістки пальців ( Фаланги)

– Проксимальна фаланга

– Середня фаланга

– Кінцева фаланга

 

Скелет разом із м’язами виконує функції опори і руху завдяки тому, що всі кістки з’єднані між собою й утворюють різного ступеня рухливі кісткові важелі.

Кістки та їх з’єднання представляють пасивну, а м’язи – активну частину опорно–рухового апарату.

Характер з’єднань залежить від будови і функції тієї чи іншої кісткової ланки. Тобто, з’єднання кісток зумовлюють їх більшу або меншу взаємну рухомість і забезпечують функціонування скелета людини як єдиного цілого.

Кістки нижчих водних хребетних тварин сполучаються між собою за допомогою неперервних з’єднань.

У наземних тварин види рухів ускладнились: сформувалися перехідні форми з’єднань, наприклад симфізи і найбільш рухливі перервні з’єднання – суглоби.

У процесі онтогенезу людини більшість з’єднань кісток проходять дві стадії розвитку: спочатку виникають неперервні з’єднання, а потім частина з них перетворюється в перервні з’єднання – суглоби.

У мезенхімі, що з’єднує зачатки кісток, на 6–му тижні ембріонального розвитку формується щілина, потім суглобові хрящі, капсула і зв’язки.

Суглоби людини вивчає наука артрологія (arthrologia, від грец. arthron – суглоб).

 

З’єднання кісток (juncturae ossium)

Вони поділяються на:

– неперервні (synarthroses);

– перервні (diarthroses);

– напівперервні (symphyses).

 

Синартрози, симфізи

До синартрозів (synarthroses) або неперервних з’єднань належать:

– волокнисте з’єднання (junctura fibrosa), а саме:

– синдесмози (syndesmoses), різновидом яких є вклинення; ґомфоз (gomphosis);

– міжкісткова перетинка (membrana interossea);

– шво (sutura);

– схіндильоз (schindylesis), що перекладається як розщеплення (наприклад, розщеплення може мати крижова кістка);

– хрящове з’єднання (junctura cartilaginea), різновидом якого є:

– синхондроз (synchondrosis);

– симфіз (symphysis);

– наростковий хрящ (cartilago epiphysialis);

– кісткове з’єднання – синостоз (synostosis), тобто з’єднання кісток (juncturae ossium) за допомогою кісткової тканини;

– м’язове з’єднання – синсаркоз (synsarcosis), тобто з’єднання кісток (juncturae ossium) за допомогою м’язів (з’єднання під’язикової кістки з нижньою щелепою та з’єднання лопатки з хребтовим стовпом і грудною кліткою).

 

Волокнисті з’єднання (juncturae fibrosae)

Вони поділяються на:

– зв’язки (ligamenta);

– мембрани (membranae);

– шво (sutura);

– вклинення (gomphosis), або зубо–комірковий синдесмоз (syndesmosis dentoalveolaris).

Зв’язки (ligamenta) бувають колагенові й еластичні, а саме:

– внутрішньокапсулярні зв’язки (ligg. intracapsularia);

– капсулярні зв’язки (ligg. capsularia);

– позакапсулярні зв’язки (ligg. extracapsularia).

Мембрани (membranae) поділяються на:

– міжкісткові мембрани (membranae interosseae);

– тім’ячка (fonticuli).

Шов (sutura) поділяється на:

– зубчасте шво (sutura serrata);

– лускове шво (sutura squamosa);

– плоске шво (sutura plana).

Хрящові з’єднання (juncturae cartilagineae)

Вони поділяються на:

– тимчасові (під час росту кісток), коли прошарок хряща між кістками поступово заміщується кістковою тканиною і таке з’єднання перетворюється на синостоз;

– постійні, коли прошарок хрящової тканини між кістками існує упродовж усього життя людини.

Cимфізи (symphyses)

або напівсуглоби (hemiarthroses)

Вони мають невелику щілину в хрящовому або волокнистому прошарку між зчленованими кістками. Цей тип з’єднання є перехідною формою від неперервних з’єднань до перервних.

 

Синовіальні з’єднання (juncturae synoviales)

або суглоб (articulatio) чи діартроз (diarthrosis)

Раніше їх називали перервними з’єднаннями. Це найбільш рухомі з’єднання між кістками, для утворення яких необхідні чотири основні елементи, а саме:

1. Не менше двох суглобових поверхонь (facies articulares), які вкриті гіаліновим хрящем і мають:

– суглобову ямку (fossa articularis);

– головку суглоба; суглобову головку (caput articulare).

2. Суглобова капсула (capsula articularis), яка складається з:

– волокнистої перетинки; волокнистого шару (membrana fibrosa; stratum fibrosum);

– синовіальної перетинки; синовіального шару (membrana synovialis; stratum synoviale), який має синовіальні складки (plicae synoviales) і синовіальні ворсинки (villi synoviales).

3. Суглобова порожнина (cavitas articularis), яка може мати:

– суглобовий закуток (recessus articularis);

– синовіальну піхву (vagina synovialis);

– синовіальну сумку (bursa synovialis).

4. Синовію (synovia) – синовіальну рідину, що змочує суглобові поверхні. Вона продукується клітинами синовіального шару.

Суглоби (articulationes) можуть мати і додаткові елементи, до яких належать:

– зв’язки (ligamenta);

– синовіальні сумки (bursae synoviales);

– жирові складки (plicae adiposae);

– синовіальні ворсинки (villi synoviales);

– суглобові диски (disci articulares);

– суглобові меніски (menisci articulares);

– суглобові губи (labra articularia);

– сесамоподібні кістки (ossa sesamoidea).

Суглоби за будовою поділяються на:

– прості суглоби (articulationes simplices), які складаються з двох суглобових поверхонь (facies articulares);

– складні суглоби (articulationes compositae), що мають більше ніж дві суглобові поверхні (facies articulares);

– комбіновані суглоби (articulationes combinatae), які анатомічно відокремлені, але пов’язані між собою загальною функцією;

– комплексні суглоби (articulationes complexae), в порожнині яких є суглобові диски (disci articulares) або суглобові меніски (menisci articulares), які поділяють суглобову порожнину (cavitas articularis) на два і більше відділів.

Суглоби за функцією поділяють на:

– одновісні суглоби;

– двовісні суглоби;

– багатовісні суглоби.

До одновісних суглобів за формою належать:

– циліндричні суглоби (articulationes cylindricae), у яких рухи відбуваються навколо поздовжньої осі (axis longitudinalis); ці суглоби ще називають обертовими суглобами (articulationes trochoideae);

– блокоподібні суглоби (ginglymi) та їх різновид – гвинтоподібні суглоби (articulationes cochleares).

До двовісних суглобів належать:

– двовиросткові суглоби (articulationes bicondylares);

– еліпсоподібні суглоби (articulationes ellipsoideae);

– сідлоподібні суглоби (articulationes sellares).

До тривісних суглобів; багатовісних суглобів належать:

– плоскі суглоби (articulationes planae), які можуть бути малорухомими суглобами (amphiarthrosеs);

– кулясті суглоби (articulationes spheroideae);

– чашоподібні суглоби (articulationes cotylicae).

Чим більша конгруентність (відповідність) суглобових поверхонь, тим менший обсяг рухів у такому суглобі.

Це основний закон системи з’єднань (артросиндесмології).

У суглобах (articulationes) залежно від будови (форма і рельєф, суглобові поверхні, розмір, розташуваня зв’язок) з’єднувальних поверхонь рухи можуть здійснюватись навколо:

– лобової; фронтальної осі (axis frontalis);

– стрілової; сагітальної осі (axis sagittallis);

– вертикальної; прямовисної осі (axis verticalis).

Навколо лобової осі (axis frontalis) в суглобі (articulatio) можливе:

– згинання (flexio);

– розгинання (extensio).

Навколо стрілової осі (axis sagittallis) в суглобі (articulatio) можливе:

– відведення (abductio);

– приведення (adductio).

Навколо вертикальної осі (axis verticalis) в суглобі (articulatio) можливі:

– обертання назовні; бічне обертання (rotatio externa; exorotatio; rotatio lateralis);

– обертання досередтнт; присереднє обертання (rotacio interna; endorotatio; rotatio medialis).

 

Навколо усіх осей у суглобі (articulatio) можливе колове обертання (circumductio), при якому вільний кінець кістки чи кінцівки описує конус.

У суглобах (articulationes) деяких ділянок кінцівок (regiones membrorum) також можливі:

– привертання (pronatio);

– відвертання (supinatio);

– протиставлення (oppositio);

– зіставлення (repositio).

Характеристику суглобові необхідно давати за такою схемою:

– назва суглоба;

– анатомічні утвори, які беруть участь у формуванні суглоба;

– суглобові поверхні;

– форма суглоба;

– яким є суглоб за будовою;

– яким є суглоб за функцією;

– осі обертання;

– види рухів;

– прикріплення суглобової капсули;

– зв’язки суглоба;

– особливості суглоба (наявність елементів допоміжного апарату суглоба, окрім зв’язок).

 

 

з’єднання нижньої кінцівки (juncturae membri inferioris)

Вони поділяються на:

– з’єднання тазового пояса (juncturae cinguli pelvici);

– з’єднання вільної нижньої кінцівки (juncturae membri inferioris liberi).

 

З’єднання тазового пояса (juncturae cinguli pelvici) поділяються на:

– синдесмози тазового пояса (syndesmoses cinguli pelvici);

– суглоби тазового пояса (articulationes cinguli pelvici);

– симфіз тазового пояса (symphysis cinguli pelvis) .

З’єднання тазового пояса (juncturae cinguli pelvici) представлені всіма видами з’єднань кісток (juncturae ossium):

– безперервне з’єднання між клубовою кісткою (os ilium), сідничою кісткою (os ischii) та лобковою кісткою (os pubis) – синостоз (synostosis), а під час росту кісток – синхондроз (synchondrosis);

– кульшові кістки (ossa coxae) з’єднуються між собою спереду напівперервно (півсуглобом) – лобковий симфіз (symphysis pubica);

– ззаду кульшові кістки (ossa coxae) з’єднуються з крижовою кісткою (os sacrum) і формуюють перервне з’єднання – суглоб (articulatio).

До синдесмозів тазового пояса (syndesmoses cinguli pelvici) належить:

– затульна перетинка (membrana obturatoria), яка разом з кістками формує затульний канал (canalis obturatorius).

До симфіза тазового пояса (symphysis cinguli pelvici) належить:

– лобковий симфіз (symphysis pubica).

 

Лобковий симфіз (symphysis pubica)

Лобковий симфіз розміщений між симфізними поверхнями лобкових кісток (facies symphysiales ossium pubicorum) і представлений:

– міжлобковим диском; міжлобковим волокнистим хрящем (discus interpubicus; fibrocartilago interpubica) з невеликою щілиною (порожниною) всередині.

Лобковий симфіз (symphysis pubica) зміцнений:

– верхньою лобковою зв’язкою (lig. pubicum superius);

– нижньою лобковою зв’язкою (lig. pubicum inferius).

Суглоби тазового пояса (articulationes cinguli pelvici)

Вони представлені парним крижово–клубовим суглобом (articulatio sacroiliaca).

Крижово–клубовий суглоб (articulatio sacroiliaca)

Крижово–клубовий суглоб є:

– плоский (articulatio plana) – за формою;

– простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

– тривісний – за функцією.

Рухи навколо:

– вертикальної осі (axis verticalis);

– лобової осі (axis frontalis);

– стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

– ковзання. Суглоб є малорухомим (amphiarthrosis),.

Суглобові поверхні:

– вушкоподібна поверхня клубової кістки (facies auricularis ossis ilii);

– вушкоподібна поверхня крижової кістки (facies auricularis ossis sacri).

Допоміжний апарат:

– передня крижово–клубова зв’язка (lig. sacroiliacum anterius);

– міжкісткова крижово–клубова зв’язка (lig. sacroiliacum interosseum);

– задня крижово–клубова зв’язка (lig. sacroiliacum posterius);

– клубово–поперекова зв’язка (lig. iliolumbale);

– крижово–горбова зв’язка (lig. sacrotuberale), яка має серпоподібний відросток (processus falciformis);

– крижово–остьова зв’язка (lig. sacrospinale).

 

Рентгенанатомія нижньої кінцівки

 

 

З’єднання вільної нижньої кінцівки (juncturae membri inferioris liberi)

Вони поділяються на:

– синдесмози вільної нижньої кінцівки (syndesmoses membri inferioris liberi);

– суглоби вільної нижньої кінцівки (articulationes membri inferioris liberi).

До синдесмозів вільної нижньої кінцівки (syndesmoses membri inferioris liberi) належать:

– міжкісткова перетинка гомілки (membrana interossea cruris);

– велико–малогомілковий синдесмоз (syndesmosis tibiofibularis).

Велико–малогомілковий синдесмоз (syndesmosis tibiofibularis)

Він розташований на дистальному кінці гомілкових кісток (extremitas distalis ossium cruralium) і утворений:

– малогомілковою вирізкою великогомілкової кістки (incisura fibularis tibiae);

– суглобовою поверхнею бічної кісточки малогомілкової кістки (facies articularis malleoli lateralis fibulae).

Спереду та ззаду цей синдесмоз укріплений такими зв’язками:

– передньою велико–малогомілковою зв’язкою (lig. tibiofibulare anterius);

– задньою велико–малогомілковою зв’язкою (lig. tibiofibulare posterius).

Міжкісткова перетинка гомілки (membrana interossea cruris) розташована між:

– міжкістковими краями тіл великогомілкової кістки та малогомілкової кістки (margines interossei corporum tibiae et fibulae).

 

Суглоби вільної нижньої кінцівки (articulationes membri inferioris liberi)

До них належать:

– кульшовий суглоб (articulatio coxae);

– колінний суглоб (articulatio genus);

– велико–малогомілковий суглоб (articulatio tibiofibularis);

– суглоби стопи (articulationes pedis).

 

Кульшовий суглоб (articulatio coxae; articulatio coxofemoralis)

Кульшовий суглоб є:

– чашоподібний (articulatio cotylica) – за формою;

– простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

– тривісний – за функцією.

Рухи навколо:

– вертикальної осі (axis verticalis);

– лобової осі (axis frontalis);

– стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

– згинання (flexio) і розгинання (extensio);

– приведення (adductio) і відведення (abductio);

– обертання назовні (rotatio externa) та обертання досередини (rotatio interna);

– складні обертові рухи стегнової кістки – колове обертання (circumductio).

Суглобові поверхні:

– головка стегнової кістки (caput femoris);

– півмісяцева поверхня кульшової западини (facies lunata acetabuli).

Допоміжний апарат:

– коловий пояс (zona orbicularis);

– клубово–стегнова зв’язка (lig. iliofemorale), яка має поперечну частину (pars transversa) та низхідну частину (pars descendens);

– сідничо–стегнова зв’язка (lig. ischiofemorale);

– лобково–стегнова зв’язка (lig. pubofemorale);

– губа кульшової западини (labrum acetabuli);

– поперечна зв’язка кульшової западини (lig. transversum acetabuli);

– зв’язка головки стегнової кістки (lig. capitis femoris).

 

 

Колінний суглоб (articulatio genus)

Колінний суглоб є:

– двовиростковий (articulatio bicondylaris) – за формою;

– комплексний (articulatio complexa) і складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

– двовісний – за функцією.

Рухи навколо:

– лобової осі (axis frontalis);

– вертикальної осі (axis verticalis).

Види рухів:

– згинання (flexio) і розгинання (extensio);

– при зігнутій гомілці – обертання назовні (rotatio externa) та обертання досередини (rotatio interna).

Суглобові поверхні:

– суглобова поверхня присереднього виростка та бічного виростка стегнової кістки (facies articularis condyli medialis et condyli lateralis femoris);

– верхня суглобова поверхня великогомілкової кістки (facies articularis superior tibiae);

– наколінкова поверхня стегнової кістки (facies patellaris femoris);

– суглобова поверхня наколінка (facies articularis patellae).

Допоміжний апарат:

– бічний меніск (meniscus lateralis), який з’єднується:

– передньою меніско–стегновою зв’язкою (lig. meniscofemorale anterius);

– задньою меніско–стегновою зв’язкою (lig. meniscofemorale posterius);

– присередній меніск (meniscus medialis);

– поперечна зв’язка коліна (lig. transversum genus);

– передня схрещена зв’язка (lig. cruciatum anterius);

– задня схрещена зв’язка (lig. cruciatum posterius);

– обхідна малогомілкова зв’язка (lig. collaterale fibulare);

– обхідна велигомілкова зв’язка (lig. collaterale tibiale);

– коса підколінна зв’язка (lig. popliteum obliquum);

– дугоподібна підколінна зв’язка (lig. popliteum arcuatum);

– присередній тримач наколінка (retinaculum patellae mediale);

– бічний тримач наколінка (retinaculum patellae laterale);

– зв’язка наколінка (lig. patellae);

– крилоподібні складки (plicae alares);

– наднаколінкова сумка (bursa suprapatellaris);

– переднаколінкова сумка (bursa prepatellaris);

– глибока піднаколінкова сумка (bursa infrapatellaris profunda).

 

 

 

Таз в цілому (pelvis totalis)

Кульшові кістки (ossa coxae ) та крижова кістка (os sacrum), з’єднуючись за допомогою крижово–клубових суглобів (articulationes sacroiliacae) і лобкового симфізу (symphysis pubica), утворюють таз (pelvis), який поділяється на два відділи:

– верхній відділ;

– нижній відділ.

Верхній відділ – це великий таз (pelvis major), а нижній відділ – це малий таз (pelvis minor).

Великий таз (pelvis major)

Великий таз відмежований від малого таза (pelvis minor) межовою лінією (linea terminalis), яка проходить через:

– мис (promontorium);

– дугоподібну лінію клубової кістки (linea arcuata ossis ilii);

– гребені лобкових кісток (pectines ossium pubis);

– верхній край симфізу (margo superior symphysis).

Великий таз (pelvis major) обмежований:

– ззаду тілом п’ятого поперекового хребця (corpus vertebrae lumbalis quintae);

– з боків крилами клубових кісток (alae ossium ilii).

Малий таз (pelvis minor)

Малий таз утворений лобковими кістками (ossa pubis) і сідничими кістками (ossa ischii). Він має:

– верхній отвір таза (apertura pelvis superior), який є входом в малий таз;

– нижній отвір таза (apertura pelvis inferior), який є виходом з малого таза.

Затульний отвір (foramen obturatum) в кульшових кістках (ossa coxae) закритий фіброзною пластинкою – затульною мембраною (membrana obturatoria).

На бічній стінці малого таза (pelvis minor) знаходяться:

– великий сідничний отвір (foramen ischiadicum majus);

– малий сідничний отвір (foramen ischiadicum minus), які обмежовані:

– крижово–остистою зв’язкою (ligamentum sacrospinale);

– крижово–горбовою зв’язкою (ligamentum sacrotuberale);

– великою та малою сідничними вирізками (incisurae ischiadicae major et minor).

Великий таз жінки (pelvis major) має такі поперечні розміри:

– відстань між правою та лівою верхніми передніми клубовими остями (spina iliaca anterior superior dextra et sinistra) – міжостьову відстань (distantia interspinosa), що дорівнює 25–27 см;

– відстань між найвіддаленішими точками правого клубового гребеня (crista iliaca dextra) та лівого клубового гребеня (crista iliaca sinistra) – міжгребеневу відстань (distantia intercristalis), що дорівнює 28–29 см.;

– відстань між двома великими вертлюгами стегнових кісток (trochanteres majores ossium femoralium) – міжвертлюгову відстань (distantia intertrochanterica), що дорівнює 30–32 см.

Малий таз жінки (pelvis minor) має у середньостатистичних європейських жінок такі розміри:

1. Вхід в малий таз:

– пряму кон’югату (conjugata recta) або анатомічну кон’югату (conjugata anatomica) – відстань між мисом (promontorium) та верхнім краєм лобкового симфізу (margo superior symphysis pubicae), що дорівнює 11,5 см;

– справжню кон’югату (conjugata vera) або гінекологічну кон’югату (conjugata gynaecologica), відстань між мисом (promontorium) та найбільш випуклою в тазову порожнину (cavitas pelvis) точкою лобкового симфізу (symphysis pubica), що дорівнює 10,5–11 см. Ця кон’югата має найменший розмір порожнини таза, що має важливе значення при пологах. Визначають її віднявши 2 см від величини діагональної кон’югати;

– діагональну кон’югату (conjugata diagonalis) – відстань між нижнім краєм лобкового симфізу (symphysis pubica) та мисом (promontorium), що дорівнює 12,5–13 см. Діагональна кон’югата вимірюється гінекологом пальцевим дослідженням через піхву;

– косий діаметр (diameter obliqua), або косий розмір входу в малий таз_, – відстань між крижово–клубовим суглобом (articulatio sacroiliaca) і клубово–лобковим підвищенням (eminentia iliopubica) у протилежного боку, що дорівнює 12–12,5 см;

– поперечний діаметр (diameter transversa), або поперечний розмір входу в малий таз, – відстань між найвіддаленішими точками межової лінії (linea terminalis), що дорівнює 13–13,5 см.;

2. Вихід з малого таза:

– прямий розмір виходу з малого таза – відстань між верхівкою куприка (apex coccygis) і нижнім краєм лобкового симфізу (margo inferior symphysis pubicae), що дорівнює 9–10 см.;

– поперечний розмір виходу з малого таза – відстань між внутрішніми краями сідничих горбів (tubera ischiadica), що дорівнює 11–11,5 см.;

Таз у жінок ширший і нижчий, ніж у чоловіків.

Мис (promontorium) у чоловіків значно виступає вперед, тому верхній отвір жіночого таза більше заокруглений.

У жінок крижова кістка (os sacrum) ширша і коротша.

Нижні гілки лобкових кісток (rami inferiores ossium pubis), що сходяться вверху, утворюють лобкову дугу (arcus pubicus), яка має кут в 90^о – 100^о.

Ця дуга (arcus pubicus) відповідає чоловічому підлобковому куту (angulus subpubicus), який дорівнює 75^о.

При вертикальному положенні тіла людини площина верхнього отвору таза нахилена вперед та вниз – нахил таза (inclinatio pelvis), і утворює з горизонтальною площиною гострий кут:

– у жінок 55–60^о;

– у чоловіків 50–55°.

Якщо з’єднати середини усіх прямих розмірів малого таза у жінок, то утворюється тазова вісь (axis pelvis), або провідна вісь таза, по якій при нормальних пологах проходить заднє тім’ячко (fonticulus posterior) головки плода.

 

 

 

Велико–малогомілковий суглоб (articulatio tibiofibularis)

Велико–малогомілковий суглоб є:

– плоский (articulatio plana) – за формою;

– простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

– тривісний – за функцією.

Рухи навколо:

– вертикальної осі (axis verticalis);

– лобової осі (axis frontalis);

– стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів: суглоб малорухомий (amphiarthrosis).

Суглобові поверхні:

– суглобова поверхня головки малогомілкової кістки (facies articularis capitis fibulae);

– суглобова поверхня малогомілкової вирізки великогомілкової кістки (facies articularis incisurae fibularis tibiae).

Допоміжний апарат:

– задня зв’язка головки малогомілкової кістки (lig. capitis fibulae posterius);

– передня зв’язка головки малогомілкової кістки (lig. capitis fibulae anterius);

– міжкісткова перетинка гомілки (membrana interossea cruris).

 

 

 

 

 

Суглоби стопи (articulationes pedis)

Вони поділяються на:

– надп’ятково–гомілковий суглоб (articulatio talocruralis);

– піднадп’ятковий суглоб; надп’ятково–п’ятковий суглоб (articulatio subtalaris; articulatio talocalcanea);

– поперечний суглоб заплесна (articulatio tarsi transversa);

– надп’ятково–п’ятково–човноподібний суглоб (articulatio talocalcaneonavicularis);

– п’ятково–кубоподібний суглоб (articulatio calcaneocuboidea);

– клино–човноподібний суглоб (articulatio cuneonavicularis);

– міжклиноподібні суглоби (articulationes intercuneiformes);

– заплесно–плеснові суглоби (articulationes tarsometatarsales);

– міжплеснові суглоби (articulationes intermetatarsales);

– плесно–фалангові суглоби (articulationes metatarsophalangeae);

– міжфалангові суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis).

 

Надп’ятково–гомілковий суглоб (articulatio talocruralis)

Надп’ятково–гомілковий суглоб є:

– блокоподібний (ginglymus) – за формою;

– складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

– одновісний – за функцією.

Рухи навколо лобової осі (axis frontalis).

Види рухів:

– згинання і розгинання (flexio et extensio);

– при підошвовому згинанні (flexio plantaris) – відведення і приведення стопи (abductio et adductio pedis).

Суглобові поверхні:

– нижня суглобова поверхня великогомілкової кістки (facies articularis inferior tibiae);

– суглобова поверхня  присередньої кісточки (facies articularis malleoli medialis);

– суглобова поверхня бічної кісточки (facies articularis malleoli lateralis);

– блок надп’яткової кістки (trochlea tali).

Допоміжний апарат:

– присередня обхідна зв’язка; дельтоподібна зв’язка (lig. collaterale mediale; lig. deltoideum), яка має такі частини:

– великогомілково–човноподібну частину (pars tibionavicularis);

– великогомілково–п’яткову частину (pars tibiocalcanea);

– передню великогомілково–надп’яткову частину (pars tibiotalaris anterior);

– задню великогомілково–надп’яткову частину (pars tibiotalaris posterior);

– бічна обхідна зв’язка (lig. collaterale laterale), яка складається з:

– передньої надп’ятково–малогомілкової зв’язки (lig. talofibulare anterius);

– задньої надп’ятково–малогомілкової зв’язки (lig. talofibulare posterius);

– п’ятково–малогомілкової зв’язки (lig. calcaneofibulare).

Піднадп’ятковий суглоб; надп’ятково-п’ятковий суглоб (articulatio subtalaris; articulatio talocalcanea)

Піднадп’ятковий суглоб є:

– циліндричний (articulatio cylindrica) – за формою;

– простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

– одновісний – за функцією.

– комбінований з надп’ятково–п’ятково–човноподібним суглобом.

Рухи навколо: стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

– відвертання з приведенням і підошвовим згинанням стопи (supinatio cum adductione et flexione plantari pedis);

– привертання з відведенням і тильним згинанням стопи (pronatio cum abductione et flexione dorsali pedis).

Суглобові поверхні:

– задня п’яткова суглобова поверхня надп’яткової кістки (facies articularis calcanea posterior tali);

– задня надп’яткова суглобова поверхня п’яткової кістки (facies articularis talaris posterior calcanei).

Допоміжний апарат:

– міжкісткова надп’ятково–п’яткова зв’язка (lig. talocalcaneum interosseum);

– бічна надп’ятково–п’яткова зв’язка (lig.talocalcaneum laterale);

– присередня надп’ятково–п’яткова зв’язка (lig.talocalcaneum mediale).

Надп’ятково–п’ятково–човноподібний суглоб (articulatio talocalcaneonavicularis)

Надп’ятково–п’ятково–човноподібний суглоб є:

– кулястий (articulatio spheroidea) – за формою;

– складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

– тривісний – за функцією.

– комбінований із піднадп’ятковим суглобом.

Рухи навколо стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

– відвертання з приведенням і підошвовим згинанням (supinatio cum adductione et flexione plantari);

– привертання з відведенням і тильним згинанням стопи (pronatio cum abductione et flexione dorsali pedis).

Суглобові поверхні:

– передня п’яткова суглобова поверхня надп’яткової кістки (facies articularis calcanea tali anterior);

– середня п’яткова суглобова поверхня надп’яткової кістки (facies articularis calcanea tali media);

– передня надп’яткова суглобова поверхня п’яткової кістки (facies articularis talaris calcanei anterior);

– середня надп’яткова суглобова поверхня п’яткової кістки (facies articularis talaris calcanei media);

– човноподібна суглобова поверхня надп’яткової кістки (facies articularis navicularis tali);

– задня суглобова поверхня човноподібної кістки (facies articularis ossis navicularis posterior).

Допоміжний апарат: підошвова п’ятково–човноподібна зв’язка (lig.calcaneonaviculare plantare).

П’ятково–кубоподібний суглоб (articulatio calcaneocuboidea)

П’ятково–кубоподібний суглоб є:

– сідлоподібний (articulatio sellaris) – за формою;

– простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

– двовісний – за функцією.

Рухи навколо:

– стрілової осі (axis sagittalis);

– лобової осі (axis frontalis).

Види рухів: незначні, навколо названих осей та ковзання.

Суглобові поверхні:

– кубоподібна суглобова поверхня п’яткової кістки (facies articularis cuboidea calcanei);

– задня суглобова поверхня кубоподібної кістки (facies articularis ossis cuboidei posterior).

 

Клино–човноподібний суглоб (articulatio cuneonavicularis)

Він є:

– плоский (articulatio plana) – за формою;

– складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

– тривісний – за функцією.

Рухи навколо:

– вертикальної осі (axis verticalis);

– стрілової осі (axis sagittalis);

– лобової осі (axis frontalis).

Види рухів: суглоб малорухомий (amphiarthrosis), переважно ковзання.

Суглобові поверхні:

– суглобова клиноподібна поверхня човноподібної кістки (facies articularis cuneiformis ossis navicularis);

– суглобові човноподібні поверхні (facies articulares naviculares) усіх трьох клиноподібних кісток (ossa cuneiformia).

Поперечний суглоб заплесна (articulatio tarsi transversa; суглоб Шопара)

Поперечний суглоб складається із:

– п’ятково–кубоподібного суглоба (art. calcaneocuboidea);

– надп’ятково–човноподібної частини (pars talonavicularis) надп’ятково–п’ятково–човноподібного суглоба (articulatio talocalcaneonavicularis).

“Ключем” поперечного суглоба заплесна (articulatio tarsi transversa) є роздвоєна зв’язка (lig. bifurcatum), яка складається з:

– п’ятково–човноподібної зв’язки (lig. calcaneonaviculare);

– п’ятково–кубоподібної зв’язки (lig. calcaneocuboideum).

Суглоби між заплесновими кістками (articulationes ossium tarsi) укріплюються зв’язками заплесна (ligamenta tarsi) та підошвовими зв’язками заплесна (ligg. tarsi plantaria).

До зв’язок заплесна (ligamenta tarsi) належать:

А. Міжкісткові зв’язки заплесна (ligg. tarsi interossea), які складаються з:

– міжкісткової надп’ятково–п’яткової зв’язки (lig. talocalcaneum interosseum);

– міжкісткової клино–кубоподібної зв’язки (lig. cuneocuboideum);

– міжкісткових міжклиноподібних зв’язок (ligg. intercuneiformia interossea).

Б. Тильні зв’язки заплесна (ligg. tarsi dorsalia), які складаються з:

– надп’ятково–човноподібної зв’язки (lig. talonaviculare);

– тильних міжклиноподібних зв’язок (ligg. іntercuneiformia dorsalia);

– тильної клино–кубоподібної зв’язки (lig. cuneocuboideum dorsale);

– тильної кубо–човноподібної зв’язки (lig. cuboideonaviculare dorsale);

– роздвоєної зв’язки (lig. bifurcatum), до складу якої входять:

– п’ятково–човноподібна зв’язка (lig. calcaneonaviculare);

– п’ятково–кубоподібна зв’язка (lig. calcaneocuboideum).

В. Тильні клино–човноподібні зв’язки (ligg.cuneonavicularia dorsalia). Вони мають:

– тильну п’ятково–кубоподібну зв’язку (lig.calcaneocuboideum dorsale).

До підошвових зв’язок заплесна (ligg. tarsi plantaria) належать:

– довга підошвова зв’язка (lig. plantare longum);

– підошвова п’ятково–кубоподібна зв’язка (lig. calcaneocuboideum plantare);

– підошвові клино–човноподібні зв’язки (ligg. cuneonavicularia plantaria);

– підошвова кубо–човноподібна зв’язка (lig. cuboideonaviculare plantare);

– підошвові міжклиноподібні зв’язки (ligg. intercuneiformia plantaria);

– підошвова клино–кубоподібна зв’язка (lig. cuneocuboideum plantare).

Заплесно–плеснові суглоби (articulationes tarsometatarsales; суглоб Лісфранка)

Заплесно–плеснові суглоби є:

– плоскі (articulationes planae) – за формою;

– складні (articulationes compositae) – за будовою (вид суглоба);

– тривісні – за функцією.

Рухи навколо:

– вертикальної осі (axis verticalis);

– стрілової осі (axis sagittalis);

– лобової осі (axis frontalis).

Види рухів: малорухомий (amphiarthrosis), ковзання на 10–15^о.

Суглобові поверхні:

– дистальні суглобові поверхні клиноподібних кісток (facies articulares distales ossium cuneiformium);

– дистальні суглобові поверхні кубоподібної кістки (facies articulares distales ossis cuboidei);

– задні суглобові поверхні основ плеснових кісток (facies articulares posteriores basium ossium metatarsi).

“Ключем” до суглоба Лісфранка є присередня заплесно–плеснова зв’язка (lig. tarsometatarsale mediale).

Допоміжний апарат:

– тильні заплесно–плеснові зв’язки (ligg. tarsometatarsalia dorsalia);

– підошвові заплесно–плеснові зв’язки (ligg. tarsometatarsalia plantaria);

– міжкісткові клино–плеснові зв’язки (ligg. cuneometatarsalia interossea).

 

Міжплеснові суглоби (articulationes intermetatarsales)

Міжплеснові суглоби є:

– плоскі (articulationes planae) – за формою;

– прості (articulationes simplices) – за будовою (вид суглоба);

– тривісні – за функцією;

– малорухомі.

Рухи навколо:

– лобової осі (axis frontalis);

– вертикальної осі (axis verticalis);

– стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів: суглоби малорухомі (amphiarthrosis).

Суглобові поверхні: бічні та присередні суглобові поверхні (facies articulares laterales et mediales) між основами плеснових кісток (ossa metatarsi).

Допоміжний апарат:

– міжкісткові плеснові зв’язки (ligg. metatarsalia interossea);

– тильні плеснові зв’язки (ligg. metatarsalia dorsalia);

– підошвові плеснові зв’язки (ligg. metatarsalia plantaria).

 

Плесно–фалангові суглоби (articulationes metatarsophalangeae)

Плесно–фалангові суглоби є:

– кулясті (articulationes spheroideae) – за формою;

– прості (articulationes simplices) – за будовою, але двовісні – за функцією.

Рухи навколо:

– лобової осі (axis frontalis);

– стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

– згинання (flexio) і розгинання (extensio);

– при розігнутих пальцях – відведення (abductio) і приведення (adductio).

Суглобові поверхні:

– головки плеснових кісток (capita ossium metatarsi);

– основи проксимальних фаланг (bases phalangium proximalium).

Допоміжний апарат:

– обхідні зв’язки (ligg. collateralia);

– підошвові зв’язки (ligg. plantaria);

– глибока поперечна плеснова зв’язка (lig. metatarsale transversum profundum).

 

Міжфалангові суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis)

Міжфалангові суглоби стопи є:

– блокоподібні (ginglymi) – за формою;

– прості (articulationes simplices) – за будовою (вид суглоба);

– одновісні – за функцією.

Рухи навколо:

– лобової осі (axis frontalis).

Види рухів:

– згинання (flexio);

– розгинання (extensio).

Суглобові поверхні:

– суглобові поверхні суміжних фаланг пальців стопи.

Допоміжний апарат:

– обхідні зв’язки (ligg. collateralia);

– підошвові зв’язки (ligg. plantaria).

 

 

Стопа в цілому (pes totalis)

Десять кісток стопи (os naviculare, ossa cuneiformia medialе, intermedium et laterale, os cuboideum, ossa metatarsalia primum – quintum [I–V]), з’єднуючись між собою, утворюють випуклі догори дуги – склепіння (arcus), які орієнтовані поздовжньо та поперечно.

Завдяки склепінній будові, стопа (pes) опирається не всією підошвовою ділянкою (regio plantaris), а має постійні три точки опори:

– ззаду п’ятковий горб (tuber calcanei);

– спереду головки I та V плеснових кісток (capita ossium metatarsi primi et quinti [I et V]).

– латерально бічну поверхню підошви.

Стопа має п’ять поздовжніх склепінь стопи (arcus pedis longitudinales) та одне поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversalis).

Усі поздовжні склепіння стопи (arcus pedis longitudinales) починаються від п’яткового горба (tuber calcanei) і закінчуються на головках плеснових кісток (capita ossium metatarsi).

До складу кожного поздовжнього склепіння (arcus pedis longitudinalis) входять одна плеснова кістка (os metatarsi) та частина заплеснових кісток (pars ossium tarsi), що розташовані між даною плесновою кісткою (os metatarsi) та п’ятковим горбом (tuber calcanei).

Поздовжнє склепіння має:

– бічну частину (pars lateralis);

– присередню частину (pars medialis).

Перше поздовжнє склепіння стопи (arcus pedis longitudinalis primus) – присереднє склепіння стопи (arcus pedis medialis) утворене:

– першою плесновою кісткою (os metatarsi primum);

– присередньою клиноподібною кісткою (os cuneiforme mediale);

– присередньою частиною човноподібної кістки (pars medialis ossis navicularis);

– присередньою частиною надп’яткової кістки (pars medialis tali);

– присередньою частиною п’яткової кістки (pars medialis calcanei).

Найдовшим та найвищим є друге поздовжнє склепіння стопи (arcus pedis longitudinalis secundus), а найнижчим і коротким – п’яте поздовжнє склепіння стопи (arcus pedis longitudinalis quintus).

У поперечному напрямку всі п’ять склепінь (arcus) мають неоднакову висоту. Внаслідок цього на рівні передньої частини п’яти з найвищих точок поздовжніх склепінь стопи (arcus pedis longitudinalis) формується дугоподібно вигнуте вверх поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversus).

 

Це склепіння поділяється на:

– проксимальне поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversus proximalis);

– дистальне поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversus distalis).

Склепіння стопи (arcus pedis) зумовлені і утримуються:

– формою кісток, які їх утворюють, зв’язками (пасивні “затяжки” склепінь стопи);

– м’язами разом із сухожилками (активні “затяжки” склепіння стопи).

При розслабленні активних та пасивних “затяжок” склепіння стопи опускаються і стопа сплощується, розвивається плоскостопість.

Завдяки склепінній будові стопи, маса тіла рівномірно розподіляється на всю стопу, зменшуються струси тіла при ходьбі, бігу, стрибках, оскільки її склепіння виконують роль амортизаторів.

Склепіння також забезпечують пристосованість стопи до ходьби та бігу по нерівній поверхні.

 

Перелік питань до змістовного модуля

З’єднання кісток скелета

 

1.            Класифікація з’єднань кісток: неперервні та перервні з’єднання. Розвиток з’єднань кісток в філо- і онтогенезі.

2.       Суглоб: визначення, додаткові компоненти суглоба. Анатомічна класифікація. Класифікація суглобів за формою суглобових поверхонь та за функцією.

3.       З’єднання хребців. Хребет в цілому: згини, рухи, м’язи, що їх здійснюють. Вікові особливості.

4.       Грудна клітка в цілому: форма; вікові та статеві особливості. З’єднання ребер з хребцями та грудниною.

5.       З’єднання кісток черепа: види, будова, вікові особливості. Скронево-нижньощелепний суглоб: будова, класифікація, рухи; м’язи, що їх здійснюють.

6.       З’єднання кісток плечового пояса. Плечовий суглоб: будова, класифікація, рухи, м’язи, що їх здійснюють

7.       Ліктьовий суглоб: будова. З’єднання кісток передпліччя.

8.       Променево-зап’ястковий суглоб: будова, форма, рухи, , класифікація, рухи, м’язи, що їх здійснюють.

9.       Суглоби кисті: їх будова.

10.                            Тазові кістки: їх з’єднання. Таз в цілому. Вікові та статеві особливості. Розміри жіночого тазу.

11.                            Кульшовий суглоб: будова, класифікація, рухи, м’язи, що їх здійснюють.

12.        Колінний суглоб: будова, класифікація, рухи, м’язи, що їх здійснюють.

13.        З’єднання кісток гомілки. Надп’ятково-гомілковий суглоб: будова, класифікація, рухи, м’язи, що їх здійснюють

14.        Суглоби стопи: їх будова. Поняття про склепіння стопи.

 

Перелік практичних завдань до змістовного модуля

З’єднання кісток скелета

 

З’єднання черепа

– Шви черепа

– Вінцеве шво черепа

– Стрілове шво черепа

– Ламбдоподібне шво черепа

– Тім’ячка черепа

– Синхондрози черепа

– Скронево-нижньощелепний суглоб

– Атланто-потиличний суглоб

З’єднання хребтового стовпа

– Міжхребцевий диск

– Волокнисте кільце міжхребцевого диска

– Драглисте ядро міжхребцевого диска

– Передня поздовжня зв’язка ( хребта )

– Задня поздовжня зв’язка ( хребта )

– Міжостьова зв’язка( хребта )

– Жовта зв’язка (хребта)

– Надостьова зв’язка (хребта)

– Поперечна зв’язка (хребта)

– Дуговідростковий суглоб

– Серединний атланто-осьовий суглоб

– Бічний атланто-осьовий суглоб

– Крижово-куприковий суглоб

З’єднання грудної клітки

– Реброво-груднинний синхондроз

– Грудинно-ребровий суглоб

– Суглоб головки ребра

– Реброво-поперечний суглоб

З’єднання верхньої кінцівки

– Надплечово-ключичний суглоб

– Груднинно-ключичний суглоб

– Міжключична зв’язка

– Реброво-ключична зв’язка

– Передня груднинно-ключична зв’язка

– Задня груднинно-ключична зв’язка

– Плечовий суглоб

– Губа суглобової западини (плечовий суглоб)

– Дзьобо-плечова зв’язка

– Ліктьовий суглоб

– Плечо-ліктьовий суглоб

– Плечо-променевий суглоб

– Проксимальний променево-ліктьовий суглоб

– Обхідна ліктьова зв’язка

– Обхідна променева зв’язка

– Міжкісткова перетинка передпліччя

– Дистальний променево-ліктьовий суглоб

– Променево-зап’ястковий суглоб

– Тильна променево-зап’ясткова зв’язка

– Долонна променево-зап’ясткова зв’язка

– Ліктьова обхідна зв’язка зап’ястка

– Променева обхідна зв’язка зап’ястка

– Міжзап’ясткові суглоби

– Середньозап’ястковий суглоб

– Суглоб горохоподібної кістки

– Канал зап’ястка

– Зап’ястково-п’ясткоі суглоби

– Міжп’ясткові суглоби

– П’ястково-фалангові суглоби

– Міжфалангові суглоби кисті

– Обхідні зв’язки

З’єднання нижньої кінцівки

– Затульна перетинка

– Затульний канал

– Великий сідничий отвір

– Малий сідничий отвір

– Лобковий симфіз

– Крижово-клубовий суглоб

– Кульшовий суглоб

– Губа кульшової западини

– Зв’язка головки стегнової кістки

– Клубово-стегнова зв’язка

– Сідничо-стегнова зв’язка

– Лобково-стегнова зв’язка

– Колінний суглоб

– Поперечна зв’язка коліна

– Бічний меніск

– Присередній меніск

– Передня схрещена зв’язка

– Задня схрещена зв’язка

– Обхідна великогомілкова зв’язка

– Обхідна малогомілкова зв’язка

– Зв’язка наколінка

– Міжкісткова перетинка гомілки

– Велико-малогомілковий суглоб

– Надп’ятково-гомілковий суглоб

– Присередня обхідна зв’язка

– Бічна обхідна зв’язка

– Піднап’ятковий суглоб

– Надп’ятково-п’ятково-човноподібний суглоб

– Поперечний суглоб заплесна

– Роздвоєна зв’язка

– П’ятково-кубоподібний суглоб

– Клино-човноподібний суглоб

– Міжклиноподібні суглоби

– Довга підошвова зв’язка

– Заплесно-плеснові суглоби

– Міжплеснові суглоби

– Міжкісткові плеснові проміжки

– Плесно-фалангові суглоби

– Міжфалангові суглоби стопи

 

Перелік питань

(для співбесіди, індивідуальної або самостійної роботи, тем рефератів, практичних навичок)

 

1.     Анатомія людини як наука.

2.     Завдання анатомії.

3.     Різновиди анатомії.

4.     Основні методи дослідження.

5.     Розвиток анатомії в античні часи.

6.     Розвиток анатомії в епоху Відродження.

7.     Розвиток анатомії в XVII-XIX ст.

8.     Роль Леонардо да Вінчі в розвитку анатомії.

9.     Значення праць Везалія для прогресу анатомії людини.

10. Роботи Везалія та Гарвея.

11. Розвиток української анатомічної школи.

12. Роботи Беца В.О., Пирогова М.І., Воробйова В.П. та Спірова М.С.

13. Київська анатомічна школа.

14. Сучасні анатомічні школи.

15. Тернопільська анатомічна школа.

16. Ембріологія.

17. Фази внутрішньоутробного періоду.

18. Фази зародкового та плодового періодів.

19. Вікова періодизація постнатального періоду.

20. Аномалії розвитку.

21. Розвиток кісток (порівняльна анатомія , онтогенез).

22. Класифікація кісток, їх відмінності за формою, будовою і розвитком.

23. Будова кістки. Діафіз, епіфіз, матафіз, компактна (кіркова) і губчата (трабекулярна) речовина.

24. Хімічний склад, фізичні і механічні властивості кістки.

25. Кістка як орган.

26. Особливості будови кісток в дитячому, юнацькому, зрілому, літньому і старечому віці.

27. .Вплив спорту і праці на будову кісток.

28. Роль соціального і біологічного фактору в розвитку і будові скелету.

29. .Анатомічна номенклатура, латинська і українська, її значення в медичній освіті. Анатомічні терміни.

30.  Осі і площини людського тіла.

31.  Типи будови тіла.

32.  Поняття про варіанти норми.

33.  Стислі дані про порівняльну анатомію хребтового стовпа.

34.  Принцип сегментарності в будові осьового скелету.

35.  Особливості будови хребців різних відділів хребтового стовпа.

36.  Шийні, грудні і поперекові хребці.

37.  Крижова кістка і куприк.

38.  Вікові і статеві особливості будови хребців.

39.  Ребра і груднина.

40.  Розвиток ребер і груднини (порівняльна анатомія і онтогенез).

41.  Будова ребер і груднини.

42.  Класифікація ребер (справжні, несправжні, коливні).

43.  Форми мінливості ребер і груднини, аномалії їх розвитку.

44.  Розвиток черепа (порівняльна анатомія і онтогенез).

45.  Мозковий і лицевий відділи черепа.

46.  Кістки, мозковий черепа.

47. Кістки лицевого черепа.

48.  Особливості будови окремих кісток мозкового і лицевого черепа у зв’язку з їх розвитком і функціями.

49.  Склепіння черепа, зовнішня і внутрішня основи черепа.

50.  Передня, середня і задня черепні ямки.

51.  Очна ямка.

52.  Кісткова носова порожнина.

53.  Скронева, підскронева ямки.

54.  Крило-піднебінна ямка.

55.  Вікові особливості черепа

56.  Череп новонародженого (тім’ячка та інші ознаки), співвідношення при розвитку мозкового і лицевого черепа; періоди інтенсивного росту черепа після народження.

57.  Старечі зміни кісток черепа.

58.  Статеві і типові особливості будови черепа.

59. Аномалії розвитку черепа.

60.  Рентгенанатомія черепа. Кістки верхньої кінцівки.

61.  Пояс верхньої кінцівки: ключиця, лопатка.

62.  Скелет вільної частини верхньої кінцівки.

63.  Анатомія плечової кістки.

64.  Кістки передпліччя.

65.  Кістки кисті.

66.  Сесамоподібні кістки.

67.  Терміни скостеніння скелету пояса і вільної верхньої кінцівки.

68.  Кістки нижньої кінцівки.

69.  Пояс нижньої кінцівки: кульшова кістка, її частини.

70.  Скелет вільної частини нижньої кінцівки.

71.  Анатомія стегнової кістки.

72.  Кістки гомілки.

73.  Кістки стопи.

74.  Терміни скостеніння скелету пояса і вільної нижньої кінцівки.

75.  Подібності і відмінності в будові скелету верхньої і нижньої кінцівок у зв’язку з їх філогенезом.

76. Специфічні риси будови кісток верхньої і нижньої кінцівок людини, надбані в процесі антропогенезу.

77. Аномалії розвитку скелету кінцівок.

78.  Розвиток сполучень (порівняльна анатомія і онтогенез).

79.  Класифікація сполучень кісток згідно з їх будовою і функцією.

80.  Фіброзні сполучення кісток (синдесмози, мембрани, зв’язки, шви).

81.  Хрящові сполучення (синхондрози).

82.  Симфізи

83.  Синовіальні сполучення (суглоби).

84.  Будова суглобу.

85.  Класифікація суглобів за будовою і формою суглобових поверхонь і за функцією.

86.  Прості і складні суглоби.

87.  Комплексні і комбіновані суглоби.

88.  Одноосні, двохосні і багатоосні суглоби.

89.  Види рухів у суглобах і їх аналіз (осі руху, площини руху).

90.  Загальна характеристика сполучень кісток тулуба і черепа.

91.  Міжхребцеві диски.

92.  Дуговідросткові суглоби.

93.  Атланто-потиличний суглоб.

94.  Атланто-осьовий суглоб.

95.  Хребтовий стовп в цілому (згини, вікові і статеві особливості).

96.  Рентгеноанатомія хребтового стовпа.

97.  Реброво-хребцеві суглоби.

98.  Ггрудинно-реброві суглоби.

99.        Грудна клітка вцілому.

100.    Форми грудної клітки.

101.    Рентгенографія грудної клітки.

102.  Аномалії будови грудної клітки.

103.  Специфічні риси будови і функції хребтового стовпа у людини у зв΄язку з прямоходінням.

104.  Специфічні риси будови і функції грудної клітки у людини у зв’язку з прямоходінням.

105.  Сполучення кісток черепа.

106.  Синдесмози черепа.

107.  Шви черепа.

108.  Зв’язки черепа.

109.  Тимчасові і постійні синхондрози черепа.

110.  Скронево-нижньощелепний суглоб.

111. Сполучення кісток пояса верхньої кінцівки.

112.  Синдесмози пояса верхньої кінцівки.

113.  Суглоби пояса верхньої кінцівки.

114.  Суглоби вільної верхньої кінцівки.

115.  Плечовий суглоб.

116.  Ліктьовий суглоб.

117.  З’єднання кісток передпліччя.

118.  Променево-зап΄ястковий суглоб.

119.  Суглоби кисті.

120.  З’єднання тазового поясу.

121.  Синдесмози тазового поясу

122.  Тимчасові синхондрози тазового поясу.

123.  Синостози тазового поясу.

124.  Лобковий симфіз.

125.  Крижово-клубовий суглоб.

126.  Таз як ціле.

127.  Розміри таза.

128.  Кут нахилу таза.

129.  Вікові особливості таза.

130.  статеві особливості таза.

131.  Індивідуальні особливості таза.

132.  Суглоби вільної нижньої кінцівки.

133.  Кульшовий суглоб.

134.  Колінний суглоб.

135. Сполучення кісток гомілки.

136. Надп΄ятково-гомілковий суглоб.

137. Суглоби стопи.

138. Склепіння стопи.

 

Розділ морфології, що вивчає будову і функцію м’язів, називається міологією (від грец. mys, мyos – м’яз). У людини є приблизно 400 скелетних м’язів, більшість з яких парні.

м’яз (musculus) – це орган, який побудований з пучків поперечно-посмугованих м’язових волокон, зв’язаних між собою пухкою сполучною тканиною, в якій проходять кровоносні судини і нерви. Одиницею будови скелетних м’язів є м’язове волокно – симпласт.

М’яз складається з м’язових волокон, кожне з який зовні вкрите тонкою сполучнотканинною оболонкою – ендомізієм (endomysium).

М’язові волокна формують пучки, які також оточені тонкими прошарками сполучної тканини – внутрішнім перимізієм (perimysium intemum)

Весь м’яз покритий зовнішнім перимізієм, або його ще називають епімізієм (perimysium extemum; epimysium), що разом із сполучнотканинними структурами ендомізія і внутрішнього перимізія переходить у сухожилок (tendo).  

Отже, сполучна тканина, що оточує м’язові волокна, переходить у сухожилкові волокна.

Сухожилки майже не розтягуються, але вони дуже міцні і витримують великі навантаження. Міцність сухожилка на розрив досягає 5–10 кг/мм². Таку міцність забезпечує щільна оформлена волокниста сполучна тканина, з якої утворені сухожилки.

Більшість м’язів мають стовщену середню частину – черевце (venter), що переходить з обох кінців у сухожилки (tendae).

За морфофункціональною класифікацією м’язову тканину поділяють на дві групи: гладку і поперечно-посмуговану.

Поперечно-посмугована м’язова тканина, у свою чергу, поділяється на скелетну і серцеву.

Гладка м’язова тканина розташована в стінках порожнистих внутрішніх органів, кровоносних і лімфатичних судин. Вона скорочуються мимовільно, тобто не підконтрольні свідомості.

Скелетні м’язи, що прикріплюються до кісток, приводять в рух певні ділянки тіла. Серцеві м’язи мають певні особливості будови і функції.

Проксимальний кінець м’яза називається головкою (cаput), вона починається сухожилком від однієї кістки, а сухожилок дистального кінця м’яза прикріплюється до іншої кістки. При цьому сполучнотканинні волокна сухожилка міцно зростаються з окістям чи з охрястям і навіть проникають у кістку (шарпеєвські волокна).

Початком м’яза прийнято називати його проксимальну частину, а дистальна частина м’яза прикріплюється вже до іншої кістки.

Початок м’яза, що скорочується, залишається нерухомим, це його точка фіксації (punctum fixum). На іншій кістці, до якої прикріплюється м’яз, знаходиться рухома точка (punctum mobile). При скороченні м’яза вона переміщується. При деяких рухах точка фіксації і рухома точка міняються місцями.

Сухожилки різних м’язів розрізняються за будовою і формою. Наприклад, м’язи кінцівок переважно переходять у довгі сухожилки циліндричної форми.

Плоскі м’язи, що беруть участь у формуванні стінок порожнин тіла, мають широкі і плоскі сухожилки, такий сухожилок називається апоневрозом (aponeurosis).

Деякі м’язи мають два черевця, які з’єднані проміжним сухожилком (tendo intermedius). Прикладом може бути двочеревцевий м’яз шиї.

Якщо вздовж м’яза є кілька проміжних сухожилків, то їх називають сухожилковими переділками (intersectiоnes tendіneaе). Такі переділки характерні для прямого м’яза живота.

 

Загальна маса скелетної мускулатури в дорослої людини складає 30–40% від маси тіла, у немовлят – 20–22%. У літніх і старих людей маса скелетних м’язів зменшується до 25–30%, коли знижується м’язова активність. При високій м’язовій активності маса м’язів зберігається до глибокої старості.

Скелетні м’язи утримують тіло у вертикальному положенні, у рівновазі і переміщають його в просторі.

Скелетні м’язи:

– беруть участь в утворенні стінок:

– ротової порожнини (cavitas oris);

– грудної порожнини (cavitas thoracis);

– черевної порожнини (cavitas abdominis);

– тазової порожнини (cavitas pelvis);

– входять до складу:

– глотки (pharynx);

– верхньої третини стравоходу (paries superior oesophagi);

– гортані (larynx);

– приводять в рух очне яблуко (bulbus oculi) і гальмують коливання слухових кісточок (ossicula auditus);

– забезпечують дихальні і ковтальні рухи;

– утримують тіло у вертикальному положенні, у рівновазі;

– переміщають тіло в просторі.

Скелетні м’язи підрозділяють за:

– їх розташуванням (м’язи голови, шиї, спини, грудної клітки, живота, верхньої кінцівки, нижньої кінцівки);

– формою (напр. веретенеподібний, квадратний, коловий, зубчастий м’язи);

– довжиною (напр. короткі, довгі);

– напрямком м’язових волокон (напр. прямі, косі, поперечні);

– функціями (напр. згиначі та розгиначі, відвідні та привідні, підіймачі та опускачи, );

– розташуванням стосовно суглобів (напр. односуглобові, двосуглубові, багатосуглобові);

– кількістю головок (двоголові, триголові, чотириголові);

М’язи можуть бути:

– поверхневі;                                                – бічні;

– глибокі;                                                      – зовнішні;

– присередні;                                                – внутрішні.

 

Синергістами звуться м’язи, які забезпечують рух у суглобі в одному напрямі, антагоністами – у протилежних напрямках.

 

М’яз, волокна якого приєднуються до сухожилка з одного боку називається напівперистим (одноперистим) м’язом, з обох боків – перистим (двоперистим) м’язом, з декількох боків – багатоперистим м’язом.

Скелетні м’язи мають допоміжний апарат м’язів, до якого належать:

– фасції (поверхнева – лежить під шкірою всього тіла, глибока – вкриває м’язи);

– синовіальні сумки (герметично замкнений мішок, або мішок, що має сполучення з порожниною суглоба, біля якого розташовується);

– синовіальні піхви (оточують сухожилки в певних місцях);

– м’язові блоки (розташовані в місцях, де сухожилки м’язів змінюють свій напрямок);

– сесамоподібні кістки (розміщені у товщі сухожилків поблизу місця прикріплення).

Загальна маса скелетних м’язів у дорослої людини складає 30–40 % від маси тіла, у немовлят – 20–22 %, у людей похилого віку – 25 %.

При високій м’язовій активності маса м’язів зберігається до глибокої старості.

 

Скелетні м’язи людини розвиваються із сомітів, з яких формуються міотоми.

Соміти у вигляді парних мішкоподібних випинів мезодерми починають утворюватись з кінця третього тижня ембріогенезу.

Із дорзальних частин міотомів розвиваються глибокі м’язи спини, із вентральних – глибокі м’язи грудної клітки, передньої та бічних стінок живота.

Окремі довги м’язи тулуба утворюються внаслідок зрощення декількох міотомів (напр. прямий м’яз живота).

М’язові волокна кінцівок розвиваються з клітин сомітів, а сполучнотканинні елементи м’язів (фасції, сухожилки тощо) – з клітин бруньки кінцівки.

 

М’язи спини (musculi dorsi)

М’язи спини поділяються на:

– поверхневі мязи (musculi superficiales);

– власні м’язи спини (musculi proprii dorsi) або глибокі м’язи (musculi profundi).

До поверхневих м’язів спини (musculi superficiales dorsi) належать:

1. Трапецієподібний м’яз (musculus trapezius), має

– низхідну частину (pars descendens);

– поперечну частину (pars transversa);

– висхідну частину (pars ascendens).

Початок: від остистих відростків усіх грудних хребців (processus spinosi vertebrarum thoracicarum), VII шийного хребця (vertebra cervicalis septima [VII]), каркової зв’язки (lig. nuchae), зовнішнього потиличного виступу (protuberantia occipitalis externa).

Прикріплення: до ості лопатки (spina scapulae), надплечового відростка (acromion), надплечового кінця ключиці (extremitas acromialis claviculae).

Функція:

– верхні пучки трапецієподібного м’яза (musculus trapezius) підіймають бічний кут лопатки (angulus lateralis scapulae) вверх і присередньо;

– нижні пучки трапецієподібного м’яза (musculus trapezius) опускають бічний кут лопатки (angulus lateralis scapulae);

– при скороченні всього м’яза лопатка (scapula) наближається до хребтового стовпа (columna vertebralis);

– при двобічному скороченні трапецієподібного м’яза (musculus trapezius) обидві лопатки (scapulaе) приводяться, розгинається голова (caput) та шия (cervix).

 

2. Найширший м’яз спини (musculus latissimus dorsi).

Початок: апоневрозом від остистих відростків (processus spinosi) шести нижніх грудних (vertebrae thoracicae) та усіх поперекових хребців (vertebrae lumbales), серединного крижового гребеня (crista sacralis mediana) і задньої частини клубового гребеня (crista iliaca).

Прикріплення: до гребеня малого горбка плечової кістки (crista tuberculi minoris humeri).

Функція:

– приводить плече (adductio brachii);

– розгинає плече (extensio brachii);

– привертає плече (pronatio brachii);

– при фіксованому плечі (brachium) підтягує до нього тулуб (truncus).

3. Великий ромбоподібний м’яз (musculus rhomboideus major) і малий ромбоподібний м’яз (musculus rhomboideus minor).

Початок: від остистих відростків (processus spinosi) чотирьох верхніх грудних хребців (vertebrae thoracicae) та двох нижніх шийних хребців (vertebrae cervicales inferiores).

Прикріплення: до присереднього краю лопатки (margo medialis scapulae).

Функція:

– підіймають лопатку (scapula);

– наближають лопатку до хребтового стовпа (columna vertebralis), фіксуючи її в даному положенні.

 

4. М’яз – підіймач лопатки (musculus levator scapulae).

Початок: від задніх горбків поперечних відростків чотирьох верхніх шийних хребців.

Прикріплення: до верхнього кута лопатки (angulus superior scapulae).

Функція: підіймає верхній кут лопатки (angulus superior scapulae).

 

5. Верхній задній зубчастий м’яз (musculus serratus posterior superior).

Початок: від остистих відростків двох нижніх шийних хребців і двох верхніх грудних хребців та від нижньої частини каркової зв’язки (lig. nuchae).

Прикріплення: до зовнішньої поверхні II–V ребер чотирма зубцями (facies externa costarum secundаe–quintae).

Функція: піднімає II–V ребра (costae secundae–quintae [II–V]) і є допоміжним м’язом вдиху.

 

6. Нижній задній зубчастий м’яз (musculus serratus posterior inferior):

Початок: апоневрозом від остистих відростків двох нижніх грудних хребців і двох верхніх поперекових хребців, а також від поверхневого листка грудопоперекової фасції.

Прикріплення: до зовнішньої поверхні нижніх чотирьох ребер чотирма зубцями.

Функція: опускає ІХ–ХІІ ребра (costae ІХ–ХІІ) і є допоміжним м’язом видиху.

До власних м’язів спини (musculi proprii dorsi) – глибоких м’язів (musculi profundi) відносяться м’язи, які знаходяться у заглибленні між остистими і поперечними відростками хребців (присередній тракт, tractus medialis), а також між поперечними відростками хребців та кутами ребер (бічний тракт, tractus lateralis).

Власні м’язи спини (musculi proprii dorsi) поділяються на короткі та довгі м’язи, до яких належать:

1. Остьово–поперечні м’язи (musculi spinotransversales), до них належить ремінний м’яз (m. splenius) голови та шиї:

– ремінний м’яз голови (musculus splenius capitis);

Початок: від остистих відростків чотирьох нижніх шийних хребців і трьох верхніх грудних хребців, нижньої частини каркової зв’язки (lig. nuchae).

Прикріплення: до соскоподібного відростка (processus mastoideus ossis temporalis) і бічного відрізка верхньої каркової лінії (linea nuchalis superior).

Функція: розгинає голову (extensio capitis) і повертає її в свій бік.

– ремінний м’яз шиї (musculus splenius cervicis).

Початок: від остистих відростків III–V грудних хребців.

Прикріплення: до задніх горбків поперечних відростків двох верхніх шийних хребців.

Функція: розгинає шийну частину хребтового стовпа (extensio partis cervicalis columnae vertebralis), а при однобічному скороченні – обертає голову і шию (rotatio externa capitis et cervicis) у свій бік, а також розгинає голову (extensio capitis) і повертає її у свій бік (як і ремінний м’яз голови).

2. М’я-випрямляч хребта (musculus erector spinae).

Цей м’яз (musculus erector spinae) розміщений вздовж хребтового стовпа (columna vertebralis), від крижової кістки (os sacrum) до зовнішньої основи черепа (basis cranii externa), і лежить у кістковому жолобі, що обмежований присередньо остистими відростками хребців (processus spinosi vertebrarum), а збоку – кутами ребер (anguli costarum).

Початок: від спинної поверхні крижової кістки (facies dorsalis ossis sacri), остистих відростків всіх поперекових хребців, XI і XII грудних хребців, заднього відрізка клубового гребеня (crista iliaca), надостьової зв’язки (lig. supraspinalе) і грудо–поперекової фасції (fascia thoracolumbalis).

Починаючи від рівня I–II поперекових хребців м’яз–випрямляч хребта (musculus erector spinae) ділиться на три тракти (частини) спини:

– бічний тракт (tractus lateralis) -– клубово–ребровий м’яз (musculus iliocostalis);

– проміжний тракт (tractus intermedialis) – найдовший м’яз (musculus longissimus);

– присередній тракт (tractus medialis) – остьовий м’яз (musculus spinalis).

Функція: утримує тулуб (truncus) у вертикальному положенні, розгинає хребтовий стовп (extensio columnae vertebralis).

Отже, в м’язі–випрямлячі хребта (musculus erector spinae) розрізняють три частини:

– клубово–ребровий м’яз (musculus iliocostalis);

– найдовший м’яз (musculus longissimus);

– остьовий м’яз (musculus spinalis).

А. Клубово–ребровий м’яз (musculus iliocostalis) належить до бічного тракту спини і є бічною частиною м’яза–випрямляча хребта (musculus erector spinae).

Функція: розгинає хребтовий стовп (extensio columnae vertebralis), а при однобічному скороченні нахиляє хребтовий стовп (columna vertebralis) у свій бік.

Клубово–ребровий м’яз (musculus iliocostalis) поділяється на:

1). Клубово–ребровий м’яз попереку (musculus iliocostalis lumborum), який має:

– поперекову частину; бічну частину м’яза–випрямляча попереку (pars lumbalis; divisio lateralis musculi erectoris spinae lumborum);

Початок: від клубового гребеня (crista iliaca) і спинної поверхні крижової кістки (facies dorsalis ossis sacri).

Прикріплення: до кутів восьми нижніх ребер.

Функція: опускає ребра (costae).

– грудну частину (pars thoracalis).

Початок: від кутів шести нижніх ребер.

Прикріплення: до кутів шести верхніх ребер (anguli sex costarum inferiorum) і до заднього горбка поперечного відростка VII шийного хребця (tuberculum posterius processus transversi vertebrae cervicalis septimae).

Функція: підіймає ребра (costae)

2). Клубово–ребровий м’яз шиї (musculus iliocostalis cervicis).

Початок: від кутів III–VI ребер.

Прикріплення: до задніх горбків поперечних відростків IV–VI шийних хребців.

Функція: окрім загальної функції клубово–ребрового м’яза (musculus iliocostalis), його шийна частина підіймає ребра.

Б. Найдовший м’яз (musculus longissimus). Він розташований присередньо від клубово–ребрового м’яза (m. iliocostalis), між ним і остьовим м’язом (m. spinalis), і поділяється на:

1. Найдовший м’яз грудної клітки (musculus longissimus thoracis), який має:

– поперекову частину; присередню частину м’яза–випрямляча попереку (pars lumbalis; divisio medialis musculi erectoris spinae lumborum);

Початок: від клубового гребеня (crista iliaca), спинної поверхні крижової кістки (facies dorsalis ossis sacri), остистих відростків усіх поперекових хребців, соскоподібних відростків двох верхніх поперекових хребців і поперечних відростків шести нижніх грудних хребців.

Прикріплення: до ребрових відростків і додаткових відростків поперекових хребців (processus costales et processus accesorii vertebrarum lumbalium), кутів десяти нижніх ребер, поперечних відростків усіх грудних хребців.

2. Найдовший м’яз шиї (musculus longissimus cervicis);

Початок: від поперечних відростків шести верхніх грудних хребців.

Прикріплення: до задніх горбків поперечних відростків шести нижніх шийних хребців.

3. Найдовший м’яз голови (musculus longissimus capitis).

Початок: від поперечних відростків п’яти нижніх шийних і трьох верхніх грудних хребців.

Прикріплення: до заднього краю соскоподібного відростка (margo posterior processus mastoidei).

Функції найдовшого м’яза (musculus longissimus):

– найдовші м’язи грудної клітки та шиї (musculi longissimi thoracis et cervicis) розгинають хребтовий стовп (extensio columnae vertebralis);

– при однобічному скороченні нахиляють його вбік;

– обидва найдовші м’язи голови (musculi longissimi capitis) нахиляють голову назад, а при однобічному скороченні – обертають голову (caput) лицем (facies) у свій бік.

 

Поперекова частина найдовшого м’яза грудної клітки (pars lumbalis musculi longissimi thoracis) та поперекова частина клубово–ребрового м’яза попереку (pars lumbalis musculi iliocostalis lumborum) ще мають назву присередньої та бічної частин м’яза–випрямляча хребта (partes musculi erectoris spinae medialis et lateralis).

 

В. Остьовий м’яз (musculus spinalis). Він є найприсереднішою частиною м’яза–випрямляча хребта (musculus erector spinae) і належить до присереднього тракту спини; розміщений в кістковому жолобі, який утворений остистими відростками та тілами грудних і шийних хребців.

Остьовий м’яз (musculus spinalis) поділяється на:

– остьовий м’яз голови (musculus spinalis capitis), що є присередньою частиною півостьового м’яза голови (pars medialis musculi semispinalis capitis), інколи це є окремий м’яз;

Початок: від остистих відростків нижніх шийних і верхніх грудних хребців (processus spinosi vertebrarum cervicalium et thoracicarum).

Прикріплення: до потиличної кістки (os occipitale) поблизу зовнішнього потиличного виступу (protuberantia occipitalis externa) між нижньою і верхньою карковими лініями (lineae nuchales inferior et superior).

Функція: при двобічному скороченні розгинає хребтовий стовп (extensio columnae vertebralis), при однобічному скороченні – нахиляє хребтовий стовп і голову (columna vertebralis et caput)у свій бік.

– остьовий м’яз шиї (musculus spinalis cervicis);

Початок: від остистих відростків двох нижніх шийних хребців і шести верхніх грудних хребців.

Прикріплення: до остистих відростків II–IV шийних хребців.

Функція: розгинає шийний відділ хребтового стовпа (extensio compartimenti cervicalis columnae vertebralis).

– остьовий м’яз грудної клітки (musculus spinalis thoracis).

Початок: від остистих відростків двох нижніх грудних і двох верхніх поперекових хребців.

Прикріплення: до остистих відростків восьми верхніх грудних хребців.

Функція: розгинає грудний відділ хребтового стовпа (extensio compartimenti thoracis columnae vertebralis).

3. Поперечно–остьові м’язи (musculi transversospinales) розташовані найглибше у присередньому тракті попереду м’яза–випрямляча хребта (musculus erector spinae).

М’язові волокна поперечно–остьового м’яза (musculi transversospinalis) йдуть косо вверх від поперечних відростків (processus transversi) до остистих відростків (processus spinosi).

Перекидаючись через різну кількість хребців (vertebrae), вони утворюють окремі м’язи:

– півостьовий м’яз (musculus semispinalis), який розташований більш поверхнево і є найдовшим;

– багатороздільні м’язи (musculi multifidi), які розміщені глибше півостьового м’яза (musculus semispinalis);

– м’язи–обертачі (musculi rotatores) є найкоротшими і розміщені найглибше.

Функція: при двобічному скороченні розгинають хребтовий стовп (extensio columnae vertebralis), а при однобічному – обертають хребет (rotatio columnae vertebralis). В ньому розрізняють три частини:

А. Півостьовий м’яз (musculus semispinalis) представлений довгими косо орієнтованими м’язовими пучками, які перекидаються через 4–6 хребців. Він складається з трьох м’язів (півостьових м’язів грудної клітки, шиї та голови).

Функція: розгинання грудного і шийного відділів хребтового стовпа.

– півостьовий м’яз грудної клітки (musculus semispinalis thoracis);

Початок: від поперечних відростків шести нижніх грудних хребців.

Прикріплення: до остистих відростків шести верхніх грудних та двох нижніх шийних хребців.

– півостьовий м’яз шиї (musculus semispinalis colli);

Початок: від поперечних відростків шести верхніх грудних хребців.

Прикріплення: до остистих відростків шести нижніх шийних хребців.

– півостьовий м’яз голови (musculus semispinalis capitis).

Початок: від поперечних відростків шести верхніх грудних хребців і суглобових відростків чотирьох нижніх шийних хребців.

Прикріплення: до потиличної луски (squama occipitalis) і між верхньою та нижньою карковими лініями (lineae nuchales superior et inferior).

 

Б. Багатороздільні м’язи (musculi multifidi) розміщені в кісткових жолобах з боків від остистих відростків хребців (processus spinosi vertebrarum) уздовж хребтового стовпа (columna vertebralis) від крижової кістки (os sacrum) до другого шийного хребця (axis) м’язові волокна багатороздільних м’язів (musculi multifidi) перекидаються через 2–4 сусідні хребці.

Функція: розгинають та обертають стовбур (extensio et rotatio trunci), нахиляють його у бік.

 

Топографічно багатороздільні м’язи (musculi multifidi) поділяються на:

– багатороздільні м’язи попереку (musculi multifidi lumborum);

Початок: від спинної поверхні крижової кістки (facies dorsalis ossis sacri), частини клубового гребеня (crista iliaca), додаткових і соскоподібних відростків поперекових хребців (processus accesorii et mamillares vertebrarum lumbalium).

Прикріплення: до остистих відростків II–IV вищерозташованих хребців.

– багатороздільні м’язи грудної клітки (musculi multifidi thoracis);

Початок: від поперечних відростків грудних хребців (processus transversi vertebrarum thoracicarum).

Прикріплення: до остистих відростків II–IV вищерозташованих хребців.

– багатороздільні м’язи шиї (musculi multifidi cervicis; musculi multifidi colli).

Початок: від суглобових відростків чотирьох нижніх шийних хребців.

Прикріплення: до остистих відростків II–IV вищерозташованих хребців.

 

В. М’язи–обертачі (musculi rotatores) є найглибшим шаром поперечно–остьового м’яза (m. transversospinalis).

Вони залягають у борозні (sulcus) між остистими і поперечними відростками (processus spinosi et transversi) під багатороздільними м’язами (musculі multifidі). Вони є короткими і довгими.

Початок: від поперечних відростків хребців (processus transversi vertebrarum), йдуть присередньо і вверх, до вищерозташованого хребця, перекидаються через один хребець (короткі м’язи–обертачі) або два хребцi (довгі м’язи–обертачі).

Прикріплення: до основ остистих відростків вищерозташованих хребців.

Функція: розгинають відповідні відділи хребтового стовпа (columna vertebralis), а при однобічному скороченні обертають хребет у бік (rotatio externae columnae vertebralis), протилежний скороченню.

Топографічно м’язи–обертачі (musculi rotatores) поділяють на:

– м’язи–обертачі попереку (musculi rotatores lumborum);

Початок: від соскоподібних відростків поперекових хребців (processus mamillares vertebrarum lumbalium).

Прикріплення: до основ остистих відростків вищерозташованих сусіднього і наступного хребців.

– м’язи–обертачі грудної клітки (musculi rotatores thoracis);

Початок: від поперечних відростків грудних хребців (processus transversi vertebrarum thoracicarum).

Прикріплення: до основ остистих відростків вищерозташованих сусіднього і наступного хребців.

– м’язи–обертачі шиї (musculi rotatores cervicis; mm. rotatores colli).

Початок: від нижніх суглобових відростків шийних хребців (processus articulares inferiores vertebrarum cervicalium), окрім атланта (atlas).

Прикріплення: до основ остистих відростків вищерозташованих сусіднього і наступного хребців.

 

4. Міжостьові м’язи (musculi interspinales cervicis; mm. іnterspinales colli) належать до третього шару глибоких м’язів спини. Ці м’язи прилягають до міжостьових зв’язок і з’єднують остисті відростки суміжних хребців.

Початок: від остистих відростків (processus spinosi) нижчерозташованих хребців (від другого шийного і нижче).

Прикріплення: до остистих відростків (processus spinosi) вищерозташованих хребців.

Функція: розгинають хребтовий стовп (extensio columnae vertebralis) і утримують його у вертикальному положенні.

Міжостьові м’язи (musculi interspinales) топографічно розрізняють на:

– міжостьові м’язи попереку (musculi interspinales lumborum), які добре розвинуті;

– міжостьові м’язи грудної клітки (musculi interspinales thoracis), які розвинуті слабо, інколи відсутні;

– міжостьові м’язи шиї (musculi interspinales cervicis), які розміщені з боків від роздвоєного остистого відростка шийних хребців (processus spinosus bifurcatus vertebrarum cervicalium).

 

5. Міжпоперечні м’язи (musculi intertransversarii) є короткими і з’єднують поперечні відростки сусідніх хребців.

Розрізняють такі міжпоперечні м’язи (musculi intertransversarii):

– міжпоперечні м’язи попереку (musculi intertransversarii lumborum), які складаються з:

– бічних міжпоперечних м’язів попереку (musculi intertransversarii laterales lumborum). Вони з’єднують між собою поперечні відростки (реброподібні відростки – processus costiformes) сусідніх поперекових хребців;

– присередніх міжпоперечних м’язів попереку (musculi intertransversarii mediales lumborum). Вони з’єднують між собою додаткові відростки (соскоподібні відростки – processus mamillares) сусідніх поперекових хребців;

 

– міжпоперечні м’язи грудної клітки (musculi intertransversarii thoracis), які розміщені лише на рівні перших 3–4 грудних хребців (vertebrae thoracicae), частіше відсутні;

 

– міжпоперечні м’язи шиї (musculi intertransversarii cervicis), які складаються iз:

– передніх міжпоперечних м’язів шиї (musculi intertransversarii anteriores cervicis; mm. intertransversarii anteriores colli). Вони з’єднують передні горбки поперечних відростків шийних хребців (tubercula anteriora processuum transversorum vertebrarum cervicalium);

– задніх бічних міжпоперечних м’язів шиї (musculi intertransversarii posteriores laterales cervicis; mm. intertransversarii posteriores laterales colli). Вони з’єднують задні горбки поперечних відростків шийних хребців (tubercula posteriora processuum transversorum vertebrarum cervicalium);

– задніх присередніх міжпоперечних м’язів шиї (musculi intertransversarii posteriores mediales cervicis; mm. intertransversarii posteriores mediales colli) Вони з’єднують задні горбки поперечних відростків шийних хребців (tubercula posteriora processuum transversorum vertebrarum cervicalium).

Міжпоперечні м’язи (musculi intertransversarii) перекидаються між поперечними відростками суміжних хребців і нахиляють відповідні відділи хребтового стовпа у свій бік.

6. Підпотилична група м’язів, згідно з Міжнародною анатомічною номенклатурою, належить до м’язів шиї і є короткими потиличними м’язами (описана в розділі “М’язи шиї”).

 

Фасції спини (fasciae dorsi)

Виділяють наступні фасції спини(fasciae dorsi):

– каркова фасція (fascia nuchae), що розташовується в задній шийній ділянці (regio cervicalis posterior), а саме у карковій ділянці (regio nuchae) між розміщеними тут м’язами.

Присередньо вона зростається з карковою зв’язкою (ligamentum nuchae), збоку переходить у поверхневу пластинку шийної фасції (lamina superficialis fasciae cervicalis) і прикріплюється до верхньої каркової лінії потиличної кістки (linea nuchalis superior ossis occipitalis);

– грудо–поперекова фасція (fascia thoracolumbalis), яка утворює волокнисту піхву (vagina fibrosa) для власних м’язів спини (musculi dorsi proprii) у поперековому відділі. Ця фасція (fascia thoracolumbalis) складається із:

– задньої пластинки; поверхневої пластинки (lamina posterior; lamina superficialis), раніше її називали поверхневим або заднім листком;

– передньої пластинки; глибокої пластинки; фасції квадратного м’яза попереку (lamina anterior; lamina profunda; fasciae musculi quadrati lumborum), раніше її називали глибоким або переднім листком.

За новою міжнародною анатомічною номенклатурою виділяють ще середню пластинку грудо–поперекової фасції (lamina media fasciae thoracolumbalis).

 

Задня пластинка грудо–поперекової фасції (lamina posterior fasciae thoracolumbalis) прикріплюється:

– знизу до клубових гребенів клубових кісток (cristae iliacae ossium ilii);

– з боків доходить до кутів ребер (anguli costarum);

– присередньо прикріплюється до остистих відростків (processus spinosi) всіх хребців (vertebrae), окрім шийних хребців (vertebrae cervicales).

Збоку від м’яза–випрямляча хребта (musculus erector spinae) задня пластинка грудо–поперекової фасції (lamina posterior fasciae thoracolumbalis) зростається з передньою пластинкою грудо–поперекової фасції (lamina anterior fasciae thoracolumbalis).

Від задньої пластинки грудо–поперекової фасції (lamina posterior fasciae thoracolumbalis) починається частина пучків найширшого м’яза спини (m. latissimus dorsi) та нижнього заднього зубчастого м’яза (m. serratus posterior inferior).

 

Передня пластинка грудо–поперекової фасції (lamina anterior fasciae thoracolumbalis) натянута:

– між поперечними відростками поперекових хребців (processus transversi vertebrarum lumbalium);

– між поперечними зв’язками попереку (ligamenta intertransversaria lumbalia) і клубовим гребенем клубової кістки (crista iliaca ossis ilii);

– нижнім краєм XII ребра (margo inferior costae duodecimae [XII]) і попереково–ребровими зв’язками (ligamenta lumbocostalia);

– збоку (латерально) зростається із задньою пластинкою грудо–поперекової фасції (lamina posterior fasciae thoracolumbalis).

Передня пластинка грудо–поперекової фасції (lamina anterior fasciae thoracolumbalis) вкриває спереду квадратний м’яз попереку (musculus quadratus lumborum) і тому ще називається фасцією квадратного м’яза попереку (fascia musculi quadrati lumborum), тобто є синонімом передньої пластинки грудо–поперекової фасції (lamina anterior fasciae thoracolumbalis).

Від передньої пластинки грудо–поперекової фасції (lamina anterior fasciae thoracolumbalis), а також від місця зрощення її із задньою пластинкою (lamina posterior) починається поперечний м’яз живота (musculus transversus abdominis).

 

Середня пластинка грудо–поперекової фасції (lamina media fasciae thoracolumbalis) є тонкою пластинкою грудо–поперекової фасції (lamina gracilis fasciae thoracolumbalis), яка відмежовує квадратний м’яз попереку (musculus quadratus lumborum)) від м’яза–випрямляча хребта (musculus erector spinae).

Спинні ділянки (regiones dorsales; regiones dorsi)

1. Хребтова ділянка (regio vertebralis), що відповідає контурам хребтового стовпа (columna vertebralis), непарна.

2. Крижова ділянка (regio sacralis), відповідає контурам крижової кістки (os sacrum), непарна.

3. Лопаткова ділянка (regio scapularis), яка розташовується над задньою поверхнею лопатки (facies posterior scapulae), парна.

4. Підлопаткова ділянка (regio infrascapularis), яка розташованa між лопатковою ділянкою (regio scapularis) та поперековою ділянками (regio lumbalis), парна.

5. Поперекова ділянка (regio lumbalis), що є задньою стінкою черевної порожнини (paries posterior cavitatis abdominis), парна та обмежована зверху XII ребром (costa duodecima [XII]), а знизу – клубовим гребенем (crista iliaca). У поперековій ділянці (regio lumbalis) виділяють:

– нижній поперековий трикутник – трикутник Петі (trigonum lumbale inferius – trigonum Petiti), обмежований:

– знизу клубовим гребенем (crista iliaca);

– присередньо зовнішнім краєм найширшого м’яза спини (margo externus musculi latissimi dorsi);

– збоку внутрішнім краєм зовнішнього косого м’яза живота (margo internus musculi obliqui externi abdominis);

– верхній поперековий трикутник – ромб Лесгафта–Грюнфельда (trigonum lumbale superius – rhombus Lesgafti–Grunfeldi), непостійний, через нього можуть прориватись абсцеси або виходити грижі. Цей трикутник обмежований:

– зверху нижнім краєм заднього нижнього зубчастого м’яза (margo inferior musculi serrati posterioris inferioris) та XII ребром (costa duodecima [XII]);

– знизу бічним краєм розгинача хребта та заднім краєм внутрішнього косого м’яза живота;

– спереду зовнішнім косим м’язом живота (musculus obliquus externus abdominis);

– вкритий трикутник найширшим м’язом спини (musculus latissimus dorsi), а його дном є апоневроз поперечного м’яза живота (aponeurosis musculi transversi abdominis).

6. Трикутник вислуховування (trigonum auscultationis) утворюється:

– бічним краєм трапецієподібного м’яза (margo lateralis musculi trapezii);

– присереднім краєм великого ромбоподібного м’яза (margo medialis muscului rhomboidei majoris);

– верхнім краєм найширшого м’яза спини (margo superior musculi latissimi dorsi).

 

В основі трикутника (trigonum auscultationis) розташоване покрите фасцією VII ребро (costa septima [VII]) з прилеглими міжребровими проміжками (spatia intercostalia).

Коли руки підняті над головою (caput), ці трикутники (trigona auscultationis) мають найбільші розміри, що полегшує вислуховування у цих ділянках верхніх сегментів нижніх часток легень (segmenta superiora loborum inferiorum pulmonum).

Лівий трикутник вислуховування (trigonum auscultationis sinistrum) має таку особливість: через нього можна почути, як капає рідина в кардію шлунка (cardia gastris) при непрохідності стравоходу (oesophagus).

 

ДІЛЯНКИ ЖИВОТА (regiones abdominales)

Зовнішня поверхня передньобічної стінки черевної порожнини (facies externa anterolateralis cavitatis abdominis) обмежована:

– зверху – ребровими дугами (arcus costales) та мечоподібним відростком (processus xiphoideus);

– знизу – клубовими гребенями (cristae iliacae), лобковим симфізом (symphysis pubica) та пахвинними зв’язками (ligg. inguinalia);

– з боків – лінією, яка йде від кінця XI ребра до клубового гребеня.

Зовнішня поверхня передньобічної стінки черевної порожнини (facies externa anterolateralis cavitatis abdominis) за допомогою верхньої горизонтальної лінії (linea costarum), яка з’єднує найбільш нижні точки десятих ребер, та нижньої горизонтальної лінії (linea spinarum), яка з’єднує праву і ліву верхню передню клубову ость (spina iliaca anterior superior), розмежована на:

– надчерев’я; надчеревна ділянка; надчеревна ямка (epigastrium; regio epigastrica; fossa epigastrica);

– черев’я (mesogastrium);

– підчерев’я; лобкова ділянка (hypogastrium; regio pubica).

Двома вертикальними лініями, які прямують від середини пахвинної зв’язки (lig. inguinale), або лобкового горбка (tuberculum pubicum), по зовнішньому краю прямих м’язів живота (musculus rectus abdominis) до ребрових дуг (arcus costales), передньобічна стінка черевної порожнини (paries anterolateralis cavitatis abdominis) ділиться на певні ділянки.

Горизонтальні та вертикальні лінії обмежовують:

– в надчерев’ї (epigastrium) такі ділянки:

– власне надчеревну ділянку (regio epigastrica propria);

– праву і ліву підреброві ділянки (regiones hypochondriacae dextra et sinistra);

– в черев’ї (mesogastrium) такі ділянки:

– пупкову ділянку (regio umbilicalis), або пупок (umbilicus);

– праву і ліву бічні ділянки (regiones laterales dextra et sinistra), або бік (latus);

– в підчерев’ ї (hypogastrium) такі ділянки:

– лобкову ділянку (regio pubica);

– праву і ліву пахвинні ділянки (regiones inguinales dextra et sinistra), або пахвину (inguen).

 

На вищеперераховані ділянки передньобічної стінки черевної порожнини (paries anterolateralis cavitatis abdominis) проектуються внутрішні органи черевної порожнини (cavitas abdominis). Ця проекція називається голотопією (holotopia) органа (визначає проекцію органа черевної порожнини на певні ділянки зовнішньої поверхні передньобічної стінки черевної порожнини).

 

М’ЯЗИ ЖИВОТА (musculi abdominis)

Вони поділяються на:

– передню групу;

– бічну групу;

– задню групу.

До м’язів передньої групи живота належать:

1. Прямий м’яз живота (musculus rectus abdominis), що розташований вертикально з обох боків від передньої серединної лінії (linea mediana anterior), розширений зверху і звужений донизу. Має сухожилкові переділки (intersectiones tendineae) та піхву прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis).

Початок: від лобкового гребеня (crista pubica) і лобкового симфіза (symphysis pubica).

Прикріплення: до передньої поверхні мечоподібного відростка (facies anterior processus xiphoidei) і до зовнішньої поверхні V–VII ребрових хрящів (facies externa cartilaginum costalium quintae–septimae [V–VII]).

Функції:

– при фіксованому хребтовому стовпі (columna vertebralis) і тазовому поясі (cingulum pelvicum) опускає ребра (costae) та тягне грудну клітку (груднину і ребра) вниз і згинає хребет (columna vertebralis);

– при фіксованій грудній клітці (thorax) піднімає таз (pelvis);

– бере участь в утворенні черевного преса (prelum abdominale).

2. Пірамідний м’яз (musculus pyramidalis), що розташований спереду нижньої частини прямого м’яза живота (pars inferior musculi recti abdominis), всередині піхви прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis). Він належить до рудиментарних м’язів.

Початок: від лобкового гребеня (crista pubica).

Прикріплення: до нижньої частини білої лінії (pars inferior lineae albae).

Функція: натягує білу лінію (linea alba).

До бічної групи м’язів живота належать:

1. Зовнішній косий м’яз живота (musculus obliquus externus abdominis). Він є найширшим із м’язів живота (musculi abdominis) і розташований поверхнево на задній, передній та боковій поверхнях живота і частково грудей (pectus).

Початок: вісьмома зубцями від зовнішньої поверхні V–XII ребер і прямує униз та присередньо, переходячи у широкий апоневроз (aponeurosis), який переплітається з волокнами апоневроза (aponeurosis) протилежного зовнішнього косого м’яза живота (musculus obliquus externus abdominis), утворюючи по передній серединній лінії (linea mediana anterior) білу лінію (linea alba). Хід м’язових волокон співпадає з ходом волокон зовнішніх міжребрових м’язів (mm. intercostales externi).

Прикріплення: збоку нижні волокна апоневроза прикріплюються до зовнішньої губи клубового гребеня (labium externum cristae iliacae), а присередньо – до лобкового горбка (tuberculum pubicum) та лобкового симфізу (symphysis pubica).

Нижній потовщений край апоневроза цього м’яза (aponeurosis musculi obliqui externi abdominis), шириною в 2–3 см, загинаючись жолобком досередини, формує пахвинну зв’язку (ligamentum inguinale), яка тягнеться від верхньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior superior) до лобкового горбка (tuberculum pubicum).

Присередньо пахвинна зв’язка розщеплюється і утворює присередню ніжку (crus mediale) і бічну ніжку (crus laterale), між якими знаходяться міжніжкові волокна (fibrae intercrurales). Ці ніжки обмежовують поверхневе пахвинне кільце (anulus inguinalis superficialis).

Від пахвинної зв’язки (ligamentum inguinale) відходять волокна, що беруть участь в утворенні:

– затокової зв’язки (ligamentum lacunare);

– гребінної зв’язки (ligamentum pectineum);

– поверненої зв’язки (ligamentum reflexum).

Функції:

– повертає тулуб (truncus) у протилежний бік;

– при двобічному скороченні:

– опускає ребра (costae);

– нахиляє тулуб (truncus) вперед;

– бере участь в утворенні черевного преса (prelum abdominale).

2. Внутрішній косий м’яз живота (musculus obliquus internus abdominis) розташований глибше зовнішнього косого м’яза живота (musculus obliquus externus abdominis), складає другий м’язовий шар черевної стінки.

Початок: від передніх двох третин проміжної лінії клубового гребеня (linea intermedia cristae iliacae), бічних двох третин пахвинної зв’язки (lig. inguinale), грудо–поперекової фасції (fascia thoracolumbalis).

Прикріплення: м’язові пучки віялоподібно розходяться і прикріплюються до зовнішньої поверхні трьох нижніх ребер, а також широким сухожилком вплітаються в білу лінію живота (linea alba abdominis); нижні м’язові волокна разом із волокнами поперечного м’яза живота (m.transversus abdominis) входять у склад сім’яного канатика (funiculus spermaticus) і утворюють м’яз–підіймач яєчка (m. cremaster). Хід м’язових волокон цього м’яза є перпендикулярним до волокон зовнішнього косого м’яза живота і відповідає ходу м’язових волокон внутрішніх міжребрових м’язів (mm. intercostales interni).

Функції:

– при однобічному скороченні повертає тулуб (truncus) у свій бік;

– при двобічному скороченні:

– опускає ребра (costae);

– нахиляє тулуб (truncus) вперед;

– бере участь в утворенні черевного преса (prelum abdominale);

– при фіксованій грудній клітці (thorax) піднімає таз (pelvis).

3. Поперечний м’яз живота (musculus transversus abdominis). Розташований найглибше, за внутрішнім косим м’язом живота (musculus obliquus internus abdominis), його м’язові пучки спрямовані поперечно.

Цей м’яз утворює глибокий (третій) шар передньобічної стінки черевної порожнини (cavitas abdominis; cavitas abdominalis).

Початок: від внутрішньої поверхні VII–XII ребер, передньої частини внутрішньої губи клубового гребеня (pars anterior labii interni cristae iliacae), грудо–поперекової фасції (fascia thoracolumbalis), бічної третини пахвинної зв’язки (lig. inguinale).

Прикріплення:

– м’язові пучки допереду переходять в апоневроз по півмісяцевій лінії (linea semilunaris), яка проходить від ребрової дуги (arcus costalis) вниз до пахвинної зв’язки (lig.iunguinale). Ця лінія вигнута вбік і відповідає контуру бічного краю прямого м’яза живота (margo lateralis musculi recti abdominis);

– нижня частина волокон апоневроза, що переходить у гребінну зв’язку (lig. pectineum) називається пахвинним серпом (falx inguinalis);

– верхні дві третини апоневроза цього м’яза, зрощені із заднім листком апоневроза внутрішнього косого м’яза живота (aponeurosis musculi obliqui interni abdominis), утворюють задню пластинку піхви прямого м’яза живота (lamina posterior vaginae musculi recti abdominis);

– нижня частина апоневроза цього м’яза переходить на передню поверхню прямого м’яза живота, зростається з апоневрозами косих м’язів живота і входить до складу передньої пластинки піхви прямого м’яза живота (lamina anterior vaginae musculi recti abdominis);

– на внутрішній поверхні передньої стінки черевної порожнини нижній край апоневротичної частини піхви прямого м’яза живота утворює дугоподібну лінію (linea arcuata), нижче якої прямий м’яз живота вкритий тільки поперечною фасцією живота (fascia transversalis abdominis). Вона в цьому місці утворює задню пластинку піхви прямого м’яза живота (lamina posterior vaginae musculi recti abdominis).

– разом з апоневрозами зовнішніх і внутрішніх косих м’язiв (aponeuroses musculorum obliquorum externorum et internorum abdominis) апоневроз поперечних м’язів живота (aponeurosis musculorum transversorum abdominis) утворюють білу лінію живота (linea alba abdominis).

Функція: опускає ребра (costae) і зменшує розміри черевної порожнини (cavitas abdominis), є основним м’язом черевного преса (prelum abdominale).

У місці переходу м’язових волокон у сухожилкові волокна апоневроза розташованa півмісяцева лінія (linea semilunaris), а знизу – пахвинний серп (falx inguinalis).

 

 

До задньої групи м’язів живота належить:

1. Квадратний м’яз попереку (musculus quadratus lumborum). Він має чотирикутну форму і розміщений збоку від поперечних відростків поперекових хребців (processus transversi vertebrarum lumbalium).

Початок: від внутрішньої губи клубового гребеня (labium internum cristae iliacae), поперечних відростків нижніх поперекових хребців (processus transversi vertebrarum lumbalium), грудо–поперекової фасції (fascia thoracolumbalis).

Прикріплення: до поперечних відростків верхніх поперекових хребців (processus transversi vertebrarum lumbalium), нижнього краю XII ребра (margo inferior costae duodecimae [XII]).

Функції:

– при двобічному скороченні утримує хребет (columna vertebralis ) у вертикальному положенні та вигинає (згинає) поперекову частину хребтового стовпа (pars lumbalis columnae vertebralis);

– тягне XII ребро униз;

– при однобічному скороченні нахиляє тулуб (truncus) у свій бік.

Біла лінія живота (linea alba abdominis)

Біла лінія живота утворена внаслідок перехрестя волокон апоневрозів косих м’язів живота (aponeuroses musculorum obliquorum abdominis) і поперечного м’яза живота (musculus transversus abdominis).

Біла лінія (linea alba) проходить від мечоподібного відростка груднини (processus xiphoideus sterni) до лобкового симфізу (symphysis pubica).

Посередині цієї лінії розташованe пупкове кільце (anulus umbilicalis).

Розширена частина білої лінії (linea alba) в місці її прикріплення до лобкового симфізу (symphysis pubica) називається підпорою білої лінії (adminiculum lineae albae).

Вище пупка (umbilicus) біла лінія (linea alba) ширша і тонша.

Нижче пупка (umbilicus) біла лінія (linea alba) вужча і товстіша.

Біла лінія живота (linea alba abdominis) є місцем серединної лапаротомії.

Між волокнами білої лінії живота (linea alba abdominis) при під час напруження черевного преса (prelum abdominale) можуть виникати випуки (кили, грижi) білої лінії (herniae lineae albae).

Піхва прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis)

Прямий м’яз живота (musculus rectus abdominis) розміщений у піхві прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis), яка утворена апоневрозами широких м’язів живота (aponeuroses musculorum latorum abdominis).

Піхва прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis) має:

– передню пластинку (lamina anterior);

– задню пластинку (lamina posterior).

Ці пластинки мають різну будову вище і нижче пупка.

Передня пластинка піхви прямого м’яза живота (lamina anterior vaginae musculi recti abdominis) вище пупка утворена:

– апоневрозом зовнішнього косого м’яза живота (aponeurosis musculi obliqui externi abdominis);

– переднім листком апоневроза внутрішнього косого м’яза живота (folium anterius aponeurosis musculi obliqui interni abdominis).

Задня пластинка піхви прямого м’яза живота (lamina posterior vaginae musculi recti abdominis) утворена:

– вище пупка:

– заднім листком апоневроза внутрішнього косого м’яза живота (folium posterius aponeurosis muscului obliqui interni abdominis);

– апоневрозом поперечного м’яза живота (aponeurosis musculi transversi abdominis);

– поперечною фасцією (fascia transversalis);

– пристінковою очеревиною (peritoneum parietale).

– нижче пупка: апоневрози усіх трьох м’язів живота (aponeuroses musculorum obliqui et transversi abdominis), зростаючись між собою, утворюють передню пластинку піхви прямого м’яза живота (lamina anterior vaginae musculi recti abdominis).

Задня пластинка піхви прямого м’яза живота (lamina posterior vaginae musculi recti abdominis) нижче пупка утворена:

– поперечною фасцією (fascia transversalis), яка вкриває з середини стінку черевної порожнини (paries cavitatis abdominis; paries cavitatis abdominalis);

– пристінковою очеревиною (peritoneum parietale).

На рівні нижнього краю задньої пластинки піхви прямого м’яза живота розташований ввігнутий донизу апоневротичний край – дугоподібна лінія (linea arcuata).

Потовщення передньої пластинки піхви прямого м’яза живота (lamina anterior vaginae musculi recti abdominis) в нижній частині пов’язане з вертикальним положенням тіла.

 

 

ЯМКИ І СКЛАДКИ НА ЗАДНІЙ ПОВЕРХНІ

ПЕРЕДНЬОЇ ЧЕРЕВНОЇ СТІНКИ

На задній (внутрішній) поверхні передньої стінки черевної порожнини (facies posterior parietis anterioris cavitatis abdominis), яка вкрита пристінковою очеревиною (peritoneum parietale), розташовані:

– непарна серединна пупкова складка (plica umbilicalis mediana);

– парна присередня пупкова складка (plica umbilicalis medialis);

– парна бічна пупкова складка (plica umbilicalis lateralis).

Між присередньою і бічною пупковими складками (plicae umbilicales medialis et lateralis) розташована присередня пахвинна ямка (fossa inguinalis medialis), яка відповідає поверхневому пахвинному кільцю (anulus inguinalis superficialis) і через яку проходять прямі пахвинні (кили) грижі (herniae inguinales rectae).

Збоку від бічної пупкової складки (plica umbilicalis lateralis) міститься бічна пахвинна ямка (fossa inguinalis lateralis), на яку проектується глибоке пахвинне кільце (anulus inguinalis profundus). Через цю ямку проходять косі (непрямі) пахвинні (кили) грижі (herniae inguinales indirectae obliquae).

Між присередньою пупковою складкою (plica umbilicalis medialis) та серединною пупковою складкою (plica umbilicalis mediana) над сечовим міхуром (vesica urinaria) розміщена надміхурова ямка (fossa supravesicalis).

 

ПАХВИННИЙ КАНАЛ (canalis inguinalis)

Нижні краї обох апоневрозів зовнішніх косих м’язів живота (margines inferiores aponeurosium musculorum obliquorum externorum abdominis), переходячи між верхніми передніми клубовими остями (spinae iliacae anteriores superiores) і лобковими горбками лобкової кістки (tubercula pubica ossis pubis) з усіх сторін, підвертаються всередину і утворюють пахвинні зв’язки (ligamenta inguinalia).

Пахвинний канал (canalis inguinalis), довжиною 4–5 см, у нормі розташований у пахвинній ділянці (regio ingunalis), над пахвинною зв’язкою (ligamentum inguinale) і спрямований згори униз, ззаду наперед і присередньо.

У чоловіків в ньому проходить сім’яний канатик (funiculus spermaticus), а у жінок – кругла зв’язка матки (ligamentum teres uteri).

Пахвинний канал (canalis inguinalis) має такі чотири стінки:

– передню стінку (paries anterior), що утворена апоневрозом зовнішнього косого м’яза живота (aponeurosis musculi obliqui externi abdominis);

– нижню стінку (paries inferior), що утворена жолобом пахвинної зв’язки (ligamentum inguinale);

– задню стінку (paries posterior), що утворена поперечною фасцією (fascia transversalis) і пристінковою очеревиною (peritoneum parietale);

– верхню стінку (paries superior), що утворена нижніми краями внутрішнього косого і поперечного м’язів живота (margines inferiores musculorum obliqui interni et transversi abdominis).

Пахвинний канал (canalis inguinalis) має такі два кільця:

– поверхневе пахвинне кільце (anulus inguinalis superficialis) обмежоване:

– бічною ніжкою (crus laterale) апоневроза зовнішнього косого м’яза живота (aponeurosis musculi obliqui externi abdominis);

– присередньою ніжкою (crus mediale) апоневроза зовнішнього косого м’яза живота (aponeurosis musculi obliqui externi abdominis);

– міжніжковими волокнами (fibrae intercrurales);

– поверненою зв’язкою (ligamentum reflexum).

Зі сторони внутрішньої стінки живота навпроти поверхневого пахвинного кільця розташовується присередня пахвинна ямка (fossa inguinalis medialis).

– глибоке пахвинне кільце (anulus inguinalis profundus), що має вигляд лійкоподібного заглиблення фасціі, яке розміщене на 1 см вище від середини пахвинної зв’язки (ligamentum inguinale).

Глибоке пахвинне кільце (anulus inguinalis profundus) прикрите із середини пристінковою очеревиною (peritoneum parietale), яка в цьому місці утворює бічну пахвинну ямку (fossa inguinalis lateralis).

Присередньо і знизу глибоке пахвинне кільце (anulus inguinalis profundus) обмежоване міжямковою зв’язкою (lig. interfoveolare) – потовщеними сполучнотканинними волокнами поперечної фасції і апоневрозів внутрішнього косого та поперечного м’язів живота (aponeuroses musculorum obliqui interni et transversi abdominis).

Кільця пахвинного каналу (anuli canalis inguinalis) є слабкими місцями передньої стінки черевної порожнини (paries anterior cavitatis abdominis; cavitatis abdominalis), а також до них відносяться біла лінія живота (linea alba abdominis) та пупкове кільце (anulus umbilicalis), де можуть виходити грижі (кили) – herniae.

Прямі пахвові кили (herniae inguinales directae) проходять через присередню пахвинну ямку (fossa inguinalis medialis) та поверхневе пахвинне кільце (anulus inguinalis superficialis).

Косі пахвові кили (herniae inguinales obliquae) входять через бічну пахвову ямку (fossa inguinalis lateralis) та глибоке пахвинне кільце (anulus inguinalis profundus), проходять через пахвинний канал (canalis inguinalis) і виходять через поверхневе пахвинне кільце (anulus inguinalis superficialis).

 

 

 

 

 

 

 

На грудній клітці розрізняють такі ділянки грудної клітки:

1. Передгруднинну ділянку (regio presternalis), яка розташованa спереду від груднини (sternum).

2. Підключичну ямку (fossa infraclavicularis), що розташовується між зовнішньою третиною ключиці (clavicula) та верхнім краєм малого грудного м’яза (margo superior musculi pectoralis minoris).

3. Ключично–грудний трикутник; дельтоподібно–грудний трикутник (trigonum clavipectorale; trigonum deltopectorale) обмежований верхнім краєм малого грудного м’яза (margo superior musculi pectoralis minoris), ключицею (clavicula) та дельтоподібним м’язом (musculus deltoideus).

4. Грудну ділянку (regio pectoralis), що відповідає контурам великого грудного м’яза (musculus pectoralis major).

5. Бічну ділянку грудної клітки (regio pectoralis lateralis) – частину грудної клітки (thorax), яка розташована між передньою і задньою пахвовими лініями (lineae axillares anterior et posterior).

6. Ділянку груді (regio mammaria), що є (відповідає основі) основою грудної залози (basis glandulae mammariae) і обмежована:

– угорі III ребром (costa tertia [III]);

– унизу VI ребром (costa sexta [VI]);

– присередньо пригруднинною лінією (linea parasternalis);

– збоку (латерально) передньою пахвовою лінією (linea axillaris anterior).

7. Підгрудну ділянку (regio inframammaria), яка розміщена під ділянкою груді (regio mammaria) і обмежована:

– угорі VI ребром (costa sexta [VI]);

– унизу ребровою дугою (arcus costalis);

– присередньо краєм груднини (margo sternalis);

– збоку (латерально) середньою пахвовою лінією (linea axillaris media).

8. Пахвову ділянка (regio axillaris), що обмежована:

– спереду нижнім краєм великого грудного м’яза (margo inferior musculi pectoralis majoris);

– ззаду нижнім краєм найширшого м’яза спини (margo inferior musculi latissimi dorsi);

– присередньо лінією, що з’єднує краї великого грудного м’яза (margines musculi pectoralis majoris) та найширшого м’яза спини (musculi latissimi dorsi) на грудній стінці (paries thoracis) в місці їх відходження на кінцівку (плече);

– збоку (латерально) лінією, що з’єднує краї великого грудного м’яза та найширшого м’яза спини (margines musculi pectoralis majoris et musculi latissimi dorsi) на внутрішній поверхні плеча (facies interna brachii).

9. Пахвову ямку (fossa axillaris) заглибину на поверхні тіла між бічною поверхнею грудей (facies lateralis pectoris) та присередньою поверхнею проксимального відділу плеча (facies medialis partis proximalis brachii). Вона добре помітна у пахвовій ділянці грудної клітки (regio axillaris thoracis) при відведеному плечі (brachium) і відповідає межам цієї ділянки.

На грудній клітці розрізняють такі лінії грудної клітки, що проводяться вертикально:

1. передню серединну лінію (linea mediana anterior). Ця лінія проводиться від яремної вирізки (incisura jugularis), по середині груднини (sternum), через пупок (umbilicus) до симфіза (symphysis).

2. Груднинну лінію (linea sternalis), яка є парною, проходить уздовж бічного краю груднини (margo lateralis sterni).

3. Пригруднинну лінію (linea parasternalis), що проходить посередині між груднинною лінією (linea sternalis) та середньоключичною лінією (linea medioclavicularis).

4. Соскову лінію (linea mammillaris), що проходить через грудний сосок (papilla mammaria), зазвичай співпадає з середньоключичною лінією (linea medioclavicularis).

5. Середньоключичну лінію (linea medioclavicularis), яка проходить через середину ключиці (clavicula).

6. Передню пахвову лінію (linea axillaris anterior), яка проходить по передньому краю пахвової ямки (margo anterior fossae axillaris) прямовисно донизу.

7. Задню пахвову лінію (linea axillaris posterior), яка проходить по задньому краю пахвової ямки (margo posterior fossae axillaris) прямовисно донизу.

8. Середню пахвову лінію (linea axillaris media), що проходить посередині між передньою пахвовою лінією (linea axillaris anterior) та задньою пахвовою лінією (linea axillaris posterior).

9. Лопаткову лінію (linea scapularis), яка проходить через нижній кут лопатки (angulus inferior scapulae) при опущеній руці.

10. Прихребтову лінію (linea paravertebralis), яка є парною, проходить збоку від хребтового стовпа (columna vertebralis) вздовж верхівок поперечних відростків хребців (apices processuum transversorum vertebrarum). Визначається лише при рентгенографії.

11. Задню серединну лінію (linea mediana posterior), або хребтову лінюя (linea vertebralis), що проходить по задній поверхні тулуба (facies posterior trunci) вздовж остистих відростків хребців (processus spinosi vertebrarum).

При огляді та промацуванні передньої ділянки грудної клітки (regio thoracica) можна визначити на:

– верхній межі ділянки – ключицю (clavicula);

– нижній межі – праву та ліву реброві дуги (arcus costales dexter et sinister) і підгруднинний кут (angulus infrasternalis).

Добре промацується також груднинний кут (angulus sterni), який відповідає місцю прикріплення другого ребрового хряща (cartilago costalis secunda) до груднини (sternum).

Грудний сосок (papilla mammaria) у чоловіків частіше співпадає з розташуванням четвертого ребра (costa quarta).

 

М’ЯЗИ ГРУДНОЇ КЛІТКИ (musculi thoracis)

Вони поділяються на поверхневі та власні (глибокі) м’язи.

До поверхневих м’язів (musculi superficiales) належать:

1. Великий грудний м’яз (musculus pectoralis major) є плоским, товстим, неправильної трикутної форми, займає значну частину грудної клітки, розташовується поверхнево.

Великий грудний м’яз (musculus pectoralis major)має:

– ключичну частину (pars clavicularis);

– груднинно–реброву частину (pars sternocostalis);

– черевну частину (pars abdominalis).

Початок: від присередніх двох третин ключиці (clavicula medialis) – ключична частина (pars clavicularis); передньої поверхні груднини і II–VII ребрових хрящів – груднинно–реброва частина (pars sternocostalis); передньої пластинки піхви прямого м’яза живота (lamina anterior vaginae musculi recti abdominis) – черевна частина (pars abdominalis).

Прикріплення: до гребеня великого горбка плечової кістки (crista tuberculi majoris humeri).

Функція: приводить плече (adductio brachii) до стовбура; тулуба (truncus) і піднімає ребра (costae), обертає досередини плече (rotatio brachii interna).

 

2. Малий грудний м’яз (musculus pectoralis minor) є плоским, трикутної форми, міститься під великим грудним м’язом (musculus pectoralis major).

Початок: окремими зубцями від зовнішньої поверхні III–V ребер.

Прикріплення: до дзьобоподібного відростка лопатки (processus coracoideus scapulae).

Функція: тягне лопатку (scapula) вперед і вниз, а при фіксованій лопатці (scapula) – піднімає ребра (costae). Цей м’яз є допоміжним дихальним м’язом.

 

3. Підключичний м’яз (musculus subclavius) є тонким, видовженим, розташований між першим ребром і ключицею (costa prima et clavicula).

Початок: від ребрового хряща першого ребра (cartilago costalis costae primae).

Прикріплення: до нижньої поверхні надплечового кінця ключиці (facies inferior extremitatis acromialis claviculae).

Функція: тягне ключицю (clavicula) униз та присередньо, зміцнюючи груднинно–ключичний суглоб (art. sternoclavicularis).

4. Передній зубчастий м’яз (musculus serratus anterior) є широким, неправильної чотирикутної форми, лежить на боковій поверхні грудної клітки (facies lateralis thoracis).

Початок: зубцями від зовнішньої поверхні верхніх дев’яти ребер.

Прикріплення: до присереднього краю лопатки (margo medialis scapulae).

Функція: тягне лопатку (scapula) вбік і вперед, притискує лопатку (scapula) до стовбура; тулуба (truncus) разом з ромбоподібними м’язами (mm. rhomboidei). Повертає лопатку (scapula) навколо стрілової осі при відведенні (підійманні) верхньої кінцівки (membrum superius) вище горизонтального рівня, при фіксованій лопатці (scapula) підіймає ребра (costae) і розширює грудну клітку (thorax), належить до допоміжних дихальних м’язів.

До власних м’язів грудної клітки (musculi thoracis proprii) – глибоких м’язів грудей (musculi profundi thoracis) – належать:

1. Зовнішні міжреброві м’язи (musculi intercostales externi). Вони є товстішими ніж внутрішні міжреброві м’язи (mm. intercostales interni), розташовані у задніх та середніх відділах міжребрових просторів (spatia intercostalia) від хребтового стовпа (columna vertebralis) до реброво–хрящових суглобів (articulationes costochondrales). Ці м’язи розміщені в міжребрових просторах (spatia intercostalia) від горбків ребер (tubercula costarum) ззаду до переднього кінця кісткового ребра спереду. Далі на рівні ребрових хрящів (cartilagines costales) продовжуються в зовнішню міжреброву перетинку (membrana intercostalis externa), волокна якої паралельні до пучків однойменного м’яза.

Початок: від нижнього краю (margo inferior) вищерозміщеного ребра (costa) і прямують вниз і вперед.

Прикріплення: до верхнього краю (margo superior) нижчерозміщеного ребра (costa).

Функція: піднімають ребра (costae) і розширюють грудну клітку (thorax), тобто забезпечують вдих (inspiratio); задні пучки укріплюють реброво–хребцеві суглоби (articulationes costovertebrales).

2. Внутрішні міжреброві м’язи (musculi intercostales interni). Вони розташовані в міжребрових просторах (spatia intercostalia) від груднини (sternum) до кутів ребер (anguli costarum) і залягають глибше від зовнішніх міжребрових м’язів (musculi intercostales externi), волокна їх ідуть під кутом 90^о до волокон зовнішніх міжребрових м’язів (протилежним) до них напрямком волокон. Від кутів ребер (anguli costarum) до хребтового стовпа (columna vertebralis) ці м’язи продовжуються у внутрішню міжреброву перетинку (membrana intercostalis interna).

Початок: від верхнього краю (margo superior) нижчерозміщеного ребра (costa), прямують угору і вперед.

Прикріплення: до нижнього краю (margo inferior) вищерозміщеного ребра (costa).

Функція: опускають ребра (costae) і звужують грудну клітку (thorax), тобто забезпечують видих (exspiratio), а також укріплюють груднинно–реброві суглоби (articulationes sternocostales).

 

3. Найглибші міжреброві м’язи (musculi intercostales intimi) є частиною внутрішніх міжребрових м’язів (musculi intercostales interni) – внутрішні їх пучки, що розташовуються глибше від борозни ребра (sulcus costae).

Міжреброві м’язи (mm. intercostales) розміщені таким чином, що борозна ребра (sulcus costae) на нижньому краї ребер (margo inferior costarum) виявляється між внутрішніми та найглибшими міжребровими м’язами (mm. intercostales interni et intimi).

 

4. Підреброві м’язи (musculi subcostales). Вони непостійні, плоскі і розташовуються на внутрішній поверхні нижніх ребер, ближче до головок ребер (capita costarum).

Початок: поблизу кутів X–XII ребер (anguli costarum decimae–duodecimae [X–XII]) і направляються догори і вбік, перекидаючись через одне–два ребра.

Прикріплення: до внутрішньої поверхні вищерозташованих ребер (facies interna costae).

Отже, пучки підребрових м’язів (musculi subcostales) проходять майже паралельно до пучка внутрішніх міжребрових м’язів (musculi intercostales interni), перекидаючись через одне – два ребра.

Функція: опускають ребра (costae), сприяють видиху (exspiratio).

5. Поперечний м’яз грудної клітки  (musculus transversus thoracis). Він слабо розвинений і є м’язово–сухожильною пластинкою, яка розміщена на внутрішній поверхні передньої стінки порожняви грудної клітки (facies interna paietis anterioris caveae thoracis).

Початок: від задньої поверхні мечоподібного відростка (facies posterior processus xiphoidei) і нижньої частини тіла груднини (pars inferior corporis sterni), йдучи вбік і угору.

Прикріплення: до внутрішньої поверхні ребрових хрящів (cartilagines costales) II–VII ребер.

Функція: опускає V–VII ребра (costae), сприяє видиху (exspiratio), є синергістом внутрішніх міжребрових м’язів (musculi intercostales interni).

6. М’язи–підіймачі ребер (musculi levatores costarum). Вони є плоскими, у вигляді видовжених пластинок і розташовані в задніх частинах міжребрових просторів (partes posteriores spatiorum intercostalium) присередньо від зовнішніх міжребрових м’язів (mm. intercostales externi) під м’язом–випрямлячем хребта (m. erector spinae). Ці м’язи поділяються на:

– довгі м’язи–підіймачі ребер (musculi levatores costarum longi);

Початок: від поперечних відростків VII–XI грудних хребців, йдуть донизу, перекидаючись через нижчерозташоване ребро.

Прикріплення: до наступного ребра (costa) присередніше від його кута (angulus costae).

– короткі м’язи–підіймачі ребер (musculi levatores costarum breves);

Початок: від поперечних відростків VII шийного і I–II грудних хребців.

Прикріплення: до нижчерозміщених ребер.

Функція: піднімають ребра (costae), сприяють вдиху (inspiratio).

Фасції грудної клітки (fasciae thoracicae)

Виділяють такі фасції грудної клітки (fasciae thoracicae):

– поверхневу фасцію грудної клітки (fascia superficialis thoracica) – дуже тонка, виражена слабо. Вона охоплює грудну залозу (glandula mammaria), переходячи у глибині грудної залози у волокнисті (фіброзні) перегородки (septa fibrosa), які розділяють грудну залозу (glandula mammaria) на частки (lobi).

Від передньої поверхні поверхневої фасції грудної клітки (facies anterior fasciae superficialis thoracicae) відходять сполучнотканинні пучки до шкіри (cutis) та грудного соска (papilla mammaria), утворюючи підвішувальні зв’язки груді; тримач шкіри груді (ligamenta suspensoria mammaria; retinaculum cutis mammae);

– грудну фасцію (fascia pectoralis), яка має:

– поверхневу пластинку (lamina superficialis);

– глибоку пластинку (lamina profunda), які охоплюють великий грудний м’яз (musculus pectoralis major) спереду та ззаду;

– ключично–грудну фасцію (fascia clavipectoralis), що вкриває:

– малий грудний м’яз (musculus pectoralis minor);

– підключичний м’яз (musculus subclavius).

– фасцію грудної клітки (fascia thoracica), або власну грудну фасцію (fascia thoracica propria), або грудну фасцію (fascia thoracica) – покриває ззовні зовнішні міжреброві м’язи (musculi intercostales externi), а також ребра (costae). Тобто, ця фасція вкриває зовнішню поверхню стінки грудної клітки;

– внутрішньогрудну фасцію; пристінкову фасцію грудної клітки (fascia endothoracica; fascia parietalis thoracis), що вистеляє стінки порожняви грудної клітки (cavеа thoracis) зсередини, тобто прилягає зсередини до найглибших міжребрових м’язів (musculi intercostales intimi), поперечного м’яза грудної клітки (musculus transversus thoracis), внутрішніх поверхонь ребер (facies internae costarum) та ззовні покриває пристінкову плевру (pleura parietalis).

Частина внутрішньогрудної фасції (fascia endothoracica), що вкриває купол плеври (cupula pleurae), називається надплевральною перетинкою (membrana suprapleuralis), або перетинкою Сибсона (membrana Sibsoni).

Частина внутрішньогрудної фасції (fascia endothoracica), яка переходить на верхню поверхню діафрагми (facies superior diaphragmatis), називається діафрагмово–плевральною фасцією (fascia phrenicopleuralis).

ДІАФРАГМА (diaphragma)

Це м’язово–сухожилковий орган, який відмежовує порожнину грудної клітки (cavitas thoracis) від порожнини живота (cavitas abdominis).

У ній розрізняють:

– м’язову тканину (textus muscularis) – діафрагмовий м’яз (musculus phrenicus);

– волокнисту (фіброзну) тканину (textus fibrosus) – сухожилковий центр (centrum tendineum).

М’язова тканина діафрагми (textus muscularis diaphragmatis) – діафрагмовий м’яз (musculus phrenicus). М’язові пучки діафрагми (fasciculi musculares diaphragmatis) розташовуються по периферії, мають м’язовий початок:

– від кісткової частини ребер (pars ossea costarum) або ребрових хрящів (cartilagines costales), охоплюючи нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior);

– від задньої поверхні груднини (facies posterior sterni);

– від поперекових хребців (vertebrae lumbales).

М’язові пучки діафрагми розташовані радіально, проходять з периферії до її середини і переходять у сухожилковий центр (centrum tendineum).

Залежно від місця початку, в діафрагмі розрізняють такі частини:

1. Груднинну частину діафрагми (pars sternalis diaphragmatis) – починається від мечоподібного відростка груднини (processus xiphoideus sterni).

2. Реброву частину діафрагми (pars costalis diaphragmatis) – починається від VII–XII ребрових хрящів (cartilagines costales septima–duodecima [VII–XII]).

3. Поперекову частину діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) – починається від передньої поверхні тіл поперекових хребців (facies anterior vertebrarum lumbalium) дещо правіше правою ніжкою (crus dextrum) і дещо лівіше лівою ніжкою (crus sinistrum) від середньої лінії, а також від присередньої дугоподібної зв’язки (ligamentum arcuatum mediale) і бічної дугоподібної зв’язки (ligamentum arcuatum laterale).

Присередня дугоподібна зв’язка (ligamentum arcuatum mediale) натягнута над великим поперековим м’язом (musculus psoas major) між бічною поверхнею тіла I поперекового хребця (vertebra lumbalis prima [I]) та верхівкою поперечного відростка II поперекового хребця (apex processus transversi vertebrae lumbalis secundae [II]).

Бічна дугоподібна зв’язка (ligamentum arcuatum laterale) охоплює спереду квадратний м’яз попереку (musculus quadratus lumborum) та з’єднує верхівку поперечного відростка II поперекового хребця (apex processus transversi vertebrae lumbalis secundae [II]) з переднім кінцем XII ребра (costa duodecima [XII]).

Серединна дугоподібна зв’язка (ligamentum arcuatum medianum) обмежовує краї аортального розтвору (margines hiatus aortici) і утворюється перехрещеними присередніми волокнами правої та лівої ніжок діафрагми (fibrae mediales crurum dextri et sinistri diaphragmatis).

На початку поперекової частини діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) крізь щілиноподібні простори правої та лівої ніжок діафрагми (spatia rimosa crurum dextri et sinistri diaphragmatis) проходять:

– симпатичний стовбур (truncus sympathicus);

– великий та малий нутрощеві нерви (nervi splanchnici major et minor);

– непарна вена (vena azygos) та півнепарна вена (vena hemiazygos).

Ніжки діафрагми (crura diaphragmatica) обмежовують аортальний розтвір (hiatus aorticus), через який проходять аорта (aorta) та грудна протока (ductus thoracicus).

Потім ніжки діафрагми (crura diaphragmatica) ще раз перехрещуються і знову розходяться, обмежовуючи стравохідний розтвір (hiatus oesophageus), через який проходять стравохід (oesophagus) та блукаючі нерви (nervi vagi).

Сухожилковий центр (centrum tendineum) утворений щільною волокнистою сполучною тканиною. Справа в сухожилковому центрі є отвір порожнистої вени (foramen venae cavae), через який проходить нижня порожниста вена (vena cava inferior).

Верхня поверхня діафрагми (facies superior diaphragmatis) вкрита внутрішньогрудною фасцією (fascia endothoracica) та пристінковою плеврою (pleura parietalis).

Нижня поверхня діафрагми (facies inferior diaphragmatis) вкрита внутрішньочеревною фасцією (fascia endoabdominalis) та пристінковою очеревиною (peritoneum parietale).

Між м’язовими волокнами діафрагми є слабкі місця, через які можуть проходити діафрагмові кили (грижі). До них належать:

– попереково–реброві трикутники (trigona lumbocostalia) – парні, розміщені між поперековою частиною діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) та ребровою частиною діафрагми (pars costalis diaphragmatis);

– груднинно–реброві трикутники (trigona sternocostalia) – парні, розміщені між ребровою частиною діафрагми (pars costalis diaphragmatis) та груднинною частиною діафрагми (pars sternalis diaphragmatis).

У попереково–ребрових трикутниках (trigona lumbocostalia) та груднинно–ребрових трикутниках (trigona sternocostalia) порожнину грудної клітки (cavitas thoracis) відділяють від порожнини живота (cavitas abdominis) тільки серозні та фасціальні листки, що покривають діафрагму:

– угорі це плевра (pleura) та внутрішньогрудна фасція (fascia endothoracica);

– знизу очеревина (peritoneum) та пристінкова фасція живота (fascia abdominis parietalis).

При скороченні м’язових волокон діафрагма (diaphragma) опускається униз (вдих) і стає плоскою, при цьому збільшується порожнява грудної клітки (cavеa thoracis) і зменшується порожнина живота (cavitas abdominis).

При розслабленні діафрагма (diaphragma) набуває опукло–сферичну форму (видих).

Діафрагма (diaphragma) є основним дихальним м’язом.

При одночасному скороченні з м’язами живота (musculi abdominis) діафрагма (diaphragma) сприяє підвищенню внутрішньочеревного тиску.

 

 

М’ЯЗИ ГОЛОВИ (musculi capitis)

Вони поділяються на:

– жувальні м’язи (musculi masticatorii);

– м’язи лиця (musculi faciei), або мімічні м’язи.

жувальні м’язи (musculi masticatorii)

1. Жувальний м’яз (musculus masseter) має поверхневу частину (pars superficialis) та глибоку частину (pars profunda).

Поверхнева частина жувального м’яза (pars superficialis musculi masseteris).

Початок: від передніх двох третин виличної дуги (arcus zygomaticus).

Прикріплення: до жувальної горбистості нижньої щелепи (tuberositas mandibulae).

Функція: піднімає нижню щелепу (mandibula) і тягне її вперед.

Глибока частина жувального м’яза (pars profunda musculi masseteris).

Початок: від задніх двох третин виличної дуги (arcus zygomaticus).

Прикріплення: до жувальної горбистості нижньої щелепи (tuberositas mandibulae).

Функція: піднімає нижню щелепу (mandibula).

Функція жувального м’яза (musculus masseter):

– піднімає нижню щелепу (mandibula), переважно кут нижньої щелепи (angulus mandibulae), притискаючи нижні кутні зуби (dentes premolares et molares inferiores) до верхніх кутніх зубів (dentes premolares et molares superiores), розвиваючи більшу силу (”роздавлюючий м’яз”);

– висуває нижню щелепу (mandibula) вперед.

2. Скроневий м’яз (musculus temporalis).

Початок: від скроневої поверхні тім’яної кістки (facies temporalis ossis parietalis), лускової частини скроневої кістки (pars squamosa ossis temporalis) і внутрішньої поверхні скроневої фасції (facies interna fasciae temporalis).

Прикріплення: до вінцевого відростка нижньої щелепи (processus coronoideus mandibulae).

Функція: піднімає нижню щелепу (mandibula), діючи в основному на передні зуби (”кусаючий м’яз”) та тягне дозаду висунуту вперед щелепу.

3. Присередній крилоподібний м’яз (musculus pterygoideus medialis).

Початок: від стінок крилоподібної ямки клиноподібної кістки (fossa pterygoidea ossis sphenoidalis), інколи і від горба верхньої щелепи (tuber maxillae).

Прикріплення: до крилоподібної горбистості нижньої щелепи (tuberositas pterygoidea mandibulae) на її внутрішній поверхні кута нижньої щелепи (facies interna anguli mandibulae).

Функція: піднімає нижню щелепу (mandibula), тягне її у протилежний скороченню бік та висуває вперед нижню щелепу (mandibula).

4. Бічний крилоподібний м’яз (musculus pterygoideus lateralis) має верхню головку (caput superius) та нижню головку (caput inferius).

Верхня головка бічного крилоподібного м’яза (caput superius musculi pterygoidei lateralis).

Початок: від підскроневого гребеня та підскроневої поверхні великого крила клиноподібної кістки (crista infratemporalis et facies infratemporalis alae majoris ossis sphenoidalis).

Прикріплення: до суглобової капсули та суглубового диска скронево–нижньощелепного суглоба (capsula articularis et discus articularis articulationis temporomandibularis).

Нижня головка бічного крилоподібного м’яза (caput inferius musculi pterygoidei lateralis).

Початок: від зовнішньої поверхні бічної пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки (facies externa laminae lateralis processus pterygoidei ossis sphenoidalis).

Прикріплення: до крилоподібної ямки виросткового відростка нижньої щелепи (fovea pterygoidea processus condylaris mandibulae).

Функція бічного крилоподібного м’яза (musculus pterygoideus lateralis): при однобічному скороченні зміщує нижню щелепу (mandibula) в протилежну сторону, а при двобічному – висуває щелепу (mandibula) вперед.

Бічний крилоподібний м’яз (musculus pterygoideus lateralis) також відтягує вперед суглобову капсулу і суглобовий диск скронево–нижньощелепного суглоба (capsula articularis et discus articularis articulationis temporomandibularis), запобігає ущемленню капсули, а диск зміщує разом із виростковим відростком нижньої щелепи (processus condylaris mandibulae).

М’язи лиця (musculi faciei)

М’язи лиця мають такі особливості:

– починаються на кістках лицевого черепа і вплітаються у шкіру;

– не перекидаються через суглоби;

– не мають власних фасцій (крім щічного м’яза);

– розташовуються навколо природних отворів голови.

До м’язів лиця, або мімічних (musculi faciei) належать:

 

1. Надчерепний м’яз (musculus epicranius), який складається з:

– апоневротичного шолома; надчерепного апоневроза (galea aponeurotica; aponeurosis epicranialis), який є апоневрозом надчерепного м’яза (aponeurosis musculi epicranii). Він щільно зрощений зі шкірою волосяної частини голови, а з окістям кісток склепіння черепа – пухко. Завдяки чому при скороченні надчерепного м’яза (musculus epicranius) він рухається разом із волосистою частиною шкіри голови.

– потилично–лобового м’яза (musculus occipitofrontalis), що має:

– лобове черевце (venter frontalis);

Початок: від апоневротичного шолома (galea aponeurotica) на межі волосистої частини голови (capilli), спереду від вінцевого шва (sutura coronalis).

Прикріплення: до шкіри брів (cutis superciliorum).

Функція: піднімає брови, утворюючи на лобовій ділянці (regio frontalis) горизонтальні складки шкіри і тягне уперед апоневротичний шолом (galea aponeurotica) разом зі шкірою волосистої частини голови (capilli);

– потиличне черевце (venter occipitalis);

Початок: від найвищої каркової лінії (linea nuchalis suprema) і від задньої поверхні основи соскоподібного відростка кам’янистої частини скроневої кістки (facies posterior basis processus mastoidei partis petrosae ossis temporalis)

Прикріплення: до апоневротичного шолома (galea aponeurotica).

Функція: тягне апоневротичний шолом (скальп) назад.

 

– скронево–тім’яного м’яза (musculus temporoparietalis).

Початок: від внутрішнього боку вушної раковини (auricula).

Прикріплення: до бічного краю апоневротичного шолома (margo lateralis galeae aponeuroticae).

Функція: тягне вушну раковину (auricula) угору та вперед, а апоневротичний шолом (galea aponeurotica) – вбік.

 

2. М’яз гордіїв (musculus procerus).

Початок: від носової кістки (os nasale).

Прикріплення: до шкіри лоба вище кореня носа (radix nasi), частина м’язових волокон вплітається у волокна лобового черевця потилично–лобового м’яза (venter frontalis musculi occipitofrontalis).

Функція: опускає шкіру лоба (cutis sincipitis), утворюючи горизонтальні складки шкіри в ділянці надперенісся (glabella).

3. Коловий м’яз ока (musculus orbicularis oculi),що має такі частини:

– повікову частину (pars palpebralis);

Початок: від присередньої повікової зв’язки (lig. palpebrale mediale) й окістя (periosteum) сусідніх ділянок присередньої стінки очної ямки (paries medialis orbitae).

Прикріплення: до бічної повікової зв’язки (lig. palpebrale laterale) й окістя (periosteum) сусідніх ділянок бічної стінки очної ямки (paries lateralis orbitae).

Функція: змикає повіки (palpebrae).

– глибоку частину (pars profunda), раніше її називали сльозовою частиною (pars lacrimalis), вона розширює сльозовий мішок (saccus lacrimalis);

Глибока частина колового м’яза ока (pars profunda musculi orbicularis oculi) є поглибленою часткою повікової частини (pars palpebralis).

Початок: від заднього сльозового гребеня (crista lacrimalis posterior) проходить позаду сльозового мішка (saccus lacrimalis) і переходить у повікову частину колового м’яза ока (pars palpebralis musculi orbicularis oculi).

Прикріплення: до повікової частини колового м’яза ока (pars palpebralis musculi orbicularis oculi).

Функція: розширює сльозовий мішок (saccus lacrimalis), регулюючи відтік сльози по носо–сльозовій протоці (ductus nasolacrimalis).

– очноямкову частину (pars orbitalis).

Початок: від присередньої повікової зв’язки та сусідніх кісток.

Прикріплення: верхні та нижні пучки м’язових волокон оточують очну ямку (orbita) зверху та знизу і переплітаються між собою біля бічного кута ока (angulus oculi lateralis).

Функція: заплющує око (oculus), при цьому тягне брову (supercilium) униз і одночасно шкіру щоки (cutis buccae) угору.

 

4. Носовий м’яз (musculus nasalis), що має:

– поперечну частину (pars transversa);

Початок: від передньої поверхні верхньої щелепи (facies anterior maxillae) збоку і дещо вище від верхніх різців (над іклом).

Прикріплення: м’язові пучки ідуть вгору і переходять в апоневроз, який переходить через хрящову частину спинки носа і продовжується в апоневроз однойменного м’яза.

Функція: звужує ніздрі (nares), притискаючи їх до носової перегородки (septum nasi), опускає крила носа (alae nasi);

– крилову частину (pars alaris).

Початок: від верхньої щелепи (maxilla) над бічним різцем (dens incisivus lateralis), дещо нижче і присередньо від поперечної частини носового м’яза (pars transversa musculi nasalis).

Прикріплення: до шкіри і заднього краю крилових хрящів носа (cutis et margo posterior cartilaginum alarium nasi).

Функція: розширює ніздри (nares), при цьому відтягує крило носа (ala nasi) вниз і в сторону.

5. Коловий м’яз рота (musculus orbicularis oris), який залягає в товщі губ рота (labia oris). Цей м’яз утворений циркулярно орієнтованими м’язовими пучками, а також волокнами, які до ротової щілини (rima oris) від сусідніх м’язів лиця (musculi faciei), а саме: щічного м’яза (m. buccinator), м’яза–підіймача верхньої губи (m. levator labii superioris), м’яза–підіймача кута рота (m. levator anguli oris), м’яза–опускача нижньої губи (m. depressor labii inferioris), м’яза–опускача кута рота (m. depressor anguli oris) тощо.

М’язові пучки колового м’яза рота (m. orbicularis oris) радіально розташованих м’язів лиця (musculi faciei) вплітаються також у шкіру та слизову оболонку верхньої і нижньої губи (labium superius et inferius). Частина м’язових пучків цього м’яза переходить з однієї губи в другу.

Залежно від розташування м’язових пучків у коловому м’язі рота (m. orbicularis oris), виділяють дві частини:

– крайову частину (pars marginalis), яка розташована в периферійних відділах м’яза і має циркулярно орієнтовані м’язові пучки та пучки, що ідуть від близько розміщених м’язів лиця, особливо біля кутів рота;

Функція: стискує губи (labia), витягуючи їх вперед.

– губну частину (pars labialis), яка є основною частиною колового м’яза рота (m. orbicularis oris) і формує товщу губ, м’язові пучки розміщені циркулярно навколо ротової щілини (rima oris).

Початок: від одного кута рота (angulus oris).

Прикріплення: до другого кута рота (angulus oris), проникаючи в шкіру і слизову оболонку верхньої і нижньої губ (labia superius et inferius).

Функція: замикає ротову щілину (rima oris), притискуючи губи рота (labia oris) до зубів (dentes).

 

Коловий м’яз рота (m. orbicularis oris) загалом виконує таку функцію: закриває ротову щілину, бере участь в актах смоктання та жування.

6. М’яз–підіймач верхньої губи (musculus levator labii superioris).

Початок: від підочноямкового краю верхньої щелепи (margo infraorbitalis maxillae) та присереднього краю очної ямки (margo medialis orbitae).

Прикріплення: проходить разом із м’язом–підіймачем кута рота (m. levator anguli oris) в коловий м’яз рота (m. orbicularis oris) та в шкіру крила носа (cutis alae nasi).

Функція: піднімає верхню губу (labium superius), бере участь в утворенні носо–губної борозни (sulcus nasolabialis) і тягне крило носа (ala nasi) вверх.

7. М’яз–підіймач кута рота (musculus levator anguli oris).

Початок: від передньої поверхні верхньої щелепи (facies anterior maxillae), в ділянці іклової ямки (regio fossae caninae).

Прикріплення: до шкіри кута рота (cutis anguli oris) і м’язовими волокнами вплітається в коловий м’яз рота (m. orbicularis oris).

Функція: тягне кут верхньої губи (angulus labii superioris) вгору і вбік.

8. Великий виличний м’яз (musculus zygomaticus major).

Початок: від виличної кістки (os zygomaticum).

Прикріплення: до шкіри кута рота (cutis anguli oris) і м’язовими волокнами вплітається в м’яз–підіймач верхньої губи (musculus levator labii superioris).

 

Функція: відтягує кут рота (angulus oris) вбік та вверх – є основним м’язом сміху.

 

9. Малий виличний м’яз (musculus zygomaticus minor).

Початок: від виличної кістки (os zygomaticum) біля бічного краю м’яза–підіймача верхньої губи (musculus levator labii superioris).

Прикріплення: до шкіри кута рота (cutis anguli oris) і м’язовими волокнами вплітається в м’яз–підіймач верхньої губи (musculus levator labii superioris).

Функція: піднімає кут рота (angulus oris).

10. М’яз сміху (musculus risorius), він є непостійним.

Початок: від жувальної і привушної фасцій (fascia masseterica et parotidea).

Прикріплення: до шкіри кута рота (cutis anguli oris) і м’язовими волокнами вплітається в коловий м’яз рота (m. orbicularis oris).

Функція: відтягує кут рота (angulus oris) вбік, утворюючи ямочку (fossula) на щоці (bucca) при усмішці.

 

11. Щічний м’яз (musculus buccinator), що утворює м’язову основу щоки (bucca).

Початок: від косої лінії нижньої щелепи (linea obliqua mandibulae), зовнішньої поверхні коміркової дуги верхньої щелепи над великими кутніми зубами (dentes molares) та від крило–нижньощелепного шва глотки (raphe pterygomandibularis pharyngis), що з’єднує нижню щелепу (mandibula) з крилоподібним гачком клиноподібної кістки (hamulus pterygoideus ossis sphenoidalis).

Прикріплення: до кута рота (angulus oris) і переходить у коловий м’яз рота (m. orbicularis oris).

Функція: відтягує кут рота (angulus oris) назад і притискає щоку (bucca) до зубів (dentes).

На рівні верхнього другого великого кутнього зуба (dens molaris secundus superior) крізь цей м’яз проходить протока привушної залози (glandula parotidea).

 

12. М’яз–опускач кута рота (musculus depressor anguli oris).

Початок: від нижнього краю передньої третини тіла нижньої щелепи (margo inferior corporis mandibulae).

Прикріплення: до шкіри кута рота (cutis anguli oris) і м’язовими волокнами вплітається в коловий м’яз рота (m. orbicularis oris).

Функція: тягне кут рота (angulus oris) донизу та дещо вбік.

13. М’яз–опускач нижньої губи (musculus depressor labii inferioris)

Початок: від нижнього краю передньої частини нижньої щелепи (margo inferior partis anterioris mandibulae), нижче підборідного отвору нижньої щелепи (foramen mentale mandibulae).

Прикріплення: до шкіри і слизової оболонки нижньої губи (cutis et tunica mucosa labii inferioris), а також вплітається в коловий м’яз рота (m. orbicularis oris).

Бічна частина м’яза–опускача нижньої губи (musculus depressor anguli oris) вкрита пучками м’яза–опускача кута рота (m. depressor anguli oris).

Функція: тягне нижню губу (labium inferius) униз і дещо вбік. При двобічному скороченні вивертає нижню губу (labium inferius), надає обличчю (facies) виразу іронії, суму, відрази.

 

14. Підборідний м’яз (musculus mentalis).

Початок: від коміркових випинів нижніх різців (juga alveolaria dentium incisivorum).

Прикріплення: до шкіри підборіддя (cutis mentalis).

Функція: тягне шкіру підборідної ділянки (cutis regionis mentalis) угору і вбік, завдяки цьому утворюється підборідна ямка (fossa mentalis), а також сприяє випинанню нижньої губи (labium inferius) вперед.

 

15. Вушні м’язи (musculi auriculares), вони у людини розвинуті слабко і практично не скорочуються довільно. Досить рідко трапляються люди, що можуть рухати вушною раковиною (auricula) при одночасному скороченні потилично–лобового м’яза (m. occipitofrontalis). Є такі вушні м’язи (musculi auriculares):

– передній вушний м’яз (musculus auricularis anterior), інколи відсутній;

Початок: від скроневої фасції (fascia temporalis).

Прикріплення: до вушного хряща (cartilago auriculae) і до хрящового зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus cartilagineus).

Функція: відтягує вушну раковину (auricula) вперед.

– верхній вушний м’яз (musculus auricularis superior), що є найбільшим м’язом із вушних м’язів (mm. auriculares) і розташований над вушною раковиною (auricula);

Початок: від бічного краю апоневротичного шолома (galea aponeurotica).

Прикріплення: до внутрішньої поверхні вушного хряща (facies interna cartilaginis auriculae).

Функція: тягне вушну раковину (auricula) вверх.

– задній вушний м’яз (musculus auricularis posterior), що розташований в соскоподібній ділянці (regio mastoidea).

Початок: від соскоподібного відростка скроневої кістки (processus mastoideus ossis temporalis).

Прикріплення: до шкіри задньої поверхні вушної раковини (cutis faciei posterioris auriculae).

Функція: тягне вушну раковину (auricula) назад.

 

16. М’яз–зморщувач брови (musculus corrugator supercilii) залягає в товщі брови (supercilium).

Початок: від присередньої частини надбрівної дуги (pars medialis arcus superciliaris).

Прикріплення: до шкіри брови (cutis supercilii). Частина пучків цього м’яза переплітається з пучками колового м’яза ока (m. orbicularis oculi).

Функція: зближує брови (supercilia), внаслідок чого утворюються вертикальні складки в ділянці надперенісся (regio glabellae).

 

17. М’яз–опускач носової перегородки (musculus depressor septi nasi). Цей м’яз належить до крилової частини носового м’яза (pars alaris musculi nasalis).

Початок: від верхньої щелепи (maxilla) над присереднім різцем (dens incisivus medialis).

Прикріплення: до нижнього краю хрящової частини носової перегородки (margo inferior partis cartilagineae septi nasi).

Функція: опускає і тягне носову перегородку (septum nasi) вниз, опускаючи кінчик носа (apex nasi).

 

18. М’яз–опускач брови (musculus depressor supercilii).

Початок: від носової частини лобової кістки (pars nasalis ossis frontalis).

Прикріплення: до шкіри присередньої частини брови (cutis partis medialis supercilii).

Функція: опускає брову (supercilia).

 

19. Поперечний м’яз підборіддя (musculus transversus menti) є непостійним і розміщується під підборіддям (mentum), з’єднуючи волокна м’яза–опускача кута рота (fibrae musculi depressoris anguli oris).

20. М’яз–підіймач верхньої губи і крила носа (musculus levator labii superioris alaeque nasi).

Початок: від основи лобового відростка верхньої щелепи (basis processus frontalis maxillae).

Прикріплення: до шкіри верхньої губи та крила носа (cutis labii superioris alaeque nasi).

Функція: піднімає верхню губу (labium superius) та крило носа (ala nasi).

У ділянці голови (caput) знаходяться:

– привушна фасція (fascia parotidea);

– жувальна фасція (fascia masseterica);

– щічно–глоткова фасція (fascia buccopharyngea);

– скронева фасція (fascia temporalis), яка має:

– поверхневу пластинку (lamina superficialis);

– глибоку пластинку (lamina profunda).

 

 

М’ЯЗИ ШИЇ (musculi colli; musculi cervicis)

М’язи шиї поділяються на

– поверхневі м’язи шиї (musculi superficiales colli);

– глибокі м’язи шиї (musculi profundi colli).

Поверхневі м’язи шиї (musculi superficiales colli; musculi superficiales cervicis)

1. Підшкірний м’яз шиї (platysma), його розглядають як мімічний м’яз – м’яз лиця (musculus faciei). Він розміщується безпосередньо під шкірою передньо–бічної поверхні шиї між підшкірною основою (tela subcutanea) і поверхневою фасцією шиї (fascia cutanea superficialis).

Початок: від підшкірної клітковини на рівні I–II ребер (costae) та поверхневої пластинки грудної фасції (lamina superficialis fasciae thoracicae) нижче ключиці (clavicula).

Прикріплення: до краю нижньої щелепи (margo mandibulae) вище тіла нижньої щелепи (corpus mandibulae), де вплітається в жувальну фасцію  (fascia masseterica).

Функція: тягне кут рота (angulus oris) униз, відтягує шкіру шиї (cutis colli), перешкоджаючи стисненню поверхневих вен шиї (venae cervicales superficiales).

 

2. Груднинно–ключично–соскоподібний м’яз (musculus sternocleidomastoideus).

Початок: від передньої поверхні ручки груднини (facies anterior manubrii sterni) – присередня або грудна ніжка (crus mediale seu thoracicum) та від груднинного кінця ключиці (extremitas sternalis claviculae) – бічна або ключична ніжка (crus laterale seu claviculare).

Прикріплення: до соскоподібного відростка скроневої кістки (processus mastoideus ossis temporalis) та до бічної частини верхньої каркової лінії (pars lateralis lineae nuchalis superioris).

Функція: при однобічому скороченні нахиляє голову (caput) в свій бік і повертає лице (facies) в протилежний бік, при двобічному скороченні закидає голову (caput) назад. При фіксованій голові обидва м’язи тягнуть догори грудну клітку (thorax), сприяючи вдиху (допоміжний дихальний м’яз).

3. Надпід’язикові м’язи (musculi suprahyoidei):

– двочеревцевий м’яз (musculus digastricus), що має заднє черевце (venter posterior) та переднє черевце (venter anterior), які з’єднані одне з одним проміжним сухожилком (tendo intermedius):

– заднє черевце (venter posterior);

Початок: від соскоподібної вирізки скроневої кістки (incisura mastoidea ossis temporalis). Заднє черевце (venter posterior) допереду переходить у круглий проміжний сухожилок (tendo intermedius).

Прикріплення: до великого рога і тіла під’язикової кістки (cornu majus et corpus ossis hyoidei).

– переднє черевце (venter anterior) є продовженням проміжного сухожилка заднього черевця (tendo intermedius ventris posterioris).

Початок: проміжним сухожилком (tendo intermedius) від великого рога і тіла під’язикової кістки (cornu majus et corpus ossis hyoidei).

Прикріплення: до двочеревцевої ямки нижньої щелепи (fossa digastrica mandibulae).

Функція: при закріпленій нижній щелепі (mandibula) заднє черевце (venter posterior) тягне під’язикову кістку (os hyoideum) угору, назад і в свій бік.

При двобічному скороченні заднє черевце правого та лівого м’язів (venter posterior musculorum dextri et sinistri) тягне під’язикову кістку (os hyoideum) назад і вгору.

При фіксованій під’язиковій кістці (os hyoideum) під час скорочення двочеревцевих м’язів (musculi digastrici) нижня щелепа (mandibula) опускається.

– шило–під’язиковий м’яз (musculus stylohyoideus);

Початок: від шилоподібного відростка скроневої кістки (processus styloideus ossis temporalis).

Прикріплення: до заднього кінця під’язикової кістки (extremitas posterior ossis hyoidei) в основі її великого рога (basis cornus majoris).

Функція: тягне під’язикову кістку (os hyoideum) угору, назад і у свій бік. При скороченні правого і лівого шило–під’язикових м’язів під’язикова кістка (os hyoideum) рухається назад і вверх.

– щелепно–під’язиковий м’яз (musculus mylohyoideus), що формує дно ротової порожнини (fundus cavitatis oris);

Початок: від щелепно–під’язикової лінії нижньої щелепи (linea mylohyoidea mandibulae).

Прикріплення: задні м’язові пучки прикріплюються до тіла під’язикової кістки (corpus ossis hyoidei), а передні та середні м’язові пучки зростаються з волокнами протилежного м’яза і утворюють по передній серединній лінії (linea mediana anterior) сухожилковий шов (raphe tendinea).

Функція: при верхній опорі (коли щелепи зімкнуті) цей м’яз піднімає під’язикову кістку (os hyoideum) разом із гортанню (larynx). При фіксованій під’язиковій кістці (os hyoideum) він опускає нижню щелепу (mandibula). Такі рухи відбуваються під час жування, ковтання, розмови.

 

– підборідно–під’язиковий м’яз (musculus geniohyoideus), що також бере участь у формуванні діафрагми рота (diaphragma oris).

Початок: від підборідної ості нижньої щелепи (spina mentalis).

Прикріплення: до тіла під’язикової кістки (corpus ossis hyoidei).

Функція: при фіксованій під’язиковій кістці (os hyoideum) опускає нижню щелепу (mandibula). При зімкнутих щелепах (mandibula et maxilla) піднімає під’язикову кістку (os hyoideum) разом із гортанню (larynx) – рухи під час жування, ковтання, розмови.

Надпід’язикові м’язи (musculi suprahyoidei) підіймають під’язикову кістку (os hyoideum), а при фіксованій під’язиковій кістці (os hyoideum) опускають нижню щелепу (mandibula), беручи участь у ковтанні, жуванні та розмові.

4. Підпід’язикові м’язи (musculi infrahyoidei):

– груднинно–під’язиковий м’яз (musculus sternohyoideus);

Початок: від задньої поверхні ручки груднини (facies posterior manubrii sterni), задньої груднинно–ключичної зв’язки (lig. sternoclaviculare posterius) та від груднинного кінця ключиці (extremitas sternalis claviculae).

Прикріплення: до нижнього краю тіла під’язикової кістки (margo inferior corporis ossis hyoidei).

Функція: тягне під’язикову кістку (os hyoideum) донизу, бере участь в утворенні, разом із передтрахейною пластинкою шийної фасції (lamina pretrachealis fasciae cervicalis), білої лінії шиї (linea alba cervicalis).

– груднинно–щитоподібний м’яз (musculus sternothyreoideus);

Початок: від задньої поверхні ручки груднини і І ребрового хряща (facies posterior manubrii sterni et cartilaginis costalis primae [I]).

Прикріплення: до косої лінії щитоподібного хряща гортані (linea obliqua cartilaginis thyroideae laryngis).

Функція: опускає гортань (larynx).

– щито–під’язиковий м’яз (musculus thyrohyoideus);

Початок: від косої лінії щитоподібного хряща гортані (linea obliqua cartilaginis thyroideae laryngis).

Прикріплення: до бокової частини тілa під’язикової кістки (pars lateralis corporis ossis hyoidei) біля основи її великого рога (basis cornus majoris).

Функція: при фіксованій під’язиковій кістці (os hyoideum) підіймає гортань (larynx), наближає під’язикову кістку (os hyoideum) до гортані (larynx).

– м’яз–підіймач щитоподібної залози (musculus levator glandulae thyroideae), що є непостійним і відгалужується від щито–під’язикового м’яза (musculus thyrohyoideus), його волокна тягнуться до щитоподібної залози (glandula thyroidea);

– лопатково–під’язиковий м’яз (musculus omohyoideus), який зігнутий під кутом, відкритим доверху, і розділений проміжним сухожилком на два черевця:

– нижнє черевце (venter inferior);

Початок: від верхнього краю лопатки (margo superior scapulae) присередньо від вирізки лопатки (incisura scapulae) і від верхньої поперечної зв’язки лопатки (lig. transversum scapulae superius).

Прикріплення: переходить через проміжний сухожилок у верхнє черевце (venter superior).

– верхнє черевце (venter superior).

Початок: від проміжного сухожилка нижнього черевця (venter inferior).

Прикріплення: до нижнього краю тіла під’язикової кістки (margo inferior corporis ossis hyoidei).

Функція: опускає під’язикову кістку (os hyoideum); при фіксованій лопатці (scapula) ці м’язи тягнуть під’язикову кістку (os hyoideum) вниз і дозаду; при фіксованій під’язиковій кістці (os hyoideum) обидва м’язи натягують передтрахейну пластинку шийної фасції (lamina pretrachealis fasciae cervicalis), відтягуючи зовнішню стінку піхви судинно–нервового пучка шиї, що запобігає стисканню глибоких вен шиї, при цьому розширюється просвіт внутрішньої яремної вени (vena jugularis interna), що покращує відтік крові від голови (caput).

Підпід’язикові м’язи (musculi infrahyoidei) тягнуть під’язикову кістку (os hyoideum) вниз і фіксують її.

Глибокі м’язи шиї

(musculi profundi colli; musculi profundi cervicis)

Глибокі м’язи шиї поділяються на:

– бічні глибокі м’язи шиї;

– присередні глибокі м’язи шиї;

– задні глибокі м’язи шиї (підпотиличні м’язи).

 

До бічної групи глибоких м’язів шиї належать:

– передній драбинчастий м’яз (musculus scalenus anterior);

Початок: від передніх горбків поперечних відростків II–VI шийних хребців (tubercula anteriora processuum transversorum vertebrarum cervicalium secundae–sextae [II–VI]).

Прикріплення: до горбка переднього драбинчастого м’яза (tuberculum musculi scaleni anterioris) на верхній поверхні першого ребра (facies superior costae primae [І]).

Функція: згинає шийний відділ хребтового стовпа (pars cervicalis columnae vertebralis); при однобічному скороченні нахиляє його у свій бік; при нерухомій шиї (collum) піднімає перше ребро (costa prima).

– середній драбинчастий м’яз (musculus scalenus medius);

Початок: від задніх горбків поперечних відростків II–VII шийних хребців (tubercula posteriora processuum transversorum vertebrarum cervicalium secundae–septimae [II–VII]).

Прикріплення: до верхньої поверхні першого ребра (facies superior costae primae [I]) позаду борозни підключичної артерії (sulcus venae subclaviae).

Функція: піднімає перше ребро (costa prima); нахиляє шию (collum) вперед та вбік.

– задній драбинчастий м’яз (musculus scalenus posterior);

Початок: від задніх горбків поперечних відростків IV–VI шийних хребців (tubercula posteriora processuum transversorum vertebrarum cervicalium quartae–sextae [IV–VI]).

Прикріплення: до горбистості переднього зубчастого м’яза (tuberositas musculi serrati anterioris) на зовнішній поверхні другого ребра (facies externa costae secundae).

Функція: піднімає друге ребро (costa secunda), піднімає купол плеври (cupula pleurae) та нахиляє шию вперед і вбік.

– найменший драбинчастий м’яз (musculus scalenus minimus), що є непостійним.

Початок: від поперечного відростка VI або VII шийного хребця (processus transversus vertebrae cervicalis sextae seu septimae [VI,VII]).

Прикріплення: до внутрішнього краю І ребра (margo internus costae primae) перед горбком переднього драбинчастого м’яза (tuberculum musculi scaleni anterioris) та до сполучнотканинної перетинки над куполом плеври (cupula pleurae) – фасції Сибсона.

Функція: піднімає перше ребро (costa prima) та піднімає купол плеври (cupula pleurae).

Функції драбинчастих м’язів:

– при двобічному скороченні – згинають наперед шию (collum).

– при однобічному скороченні ці м’язи згинають і нахиляють шийну частину хребта  у свій бік.

– при фіксованих І–ІІ ребрах і двобічному скороченні драбинчасті м’язи згинають шийну частину хребта.

– при фіксованій шиї драбинчасті м’язи (musculi scaleni) піднімають І–ІІ ребра (costae prima et secunda [I–II]), беручи участь в акті вдиху.

До присередньої групи, або передхребтових м’язів (musculi prevertebrales) належать:

1. Довгий м’яз шиї (musculus longus colli; musculus longus cervicis), що прилягає до передньо–бокової поверхні хребтового стовпа (facies anteriolateralis columnae vertebralis).

Цей м’яз має три частини: верхню, середню та нижню.

Верхня частина довгого м’яза шиї (pars superior musculi longi colli).

Початок: від передніх горбків поперечних відростків III–V шийних хребців (tubercula anteriora processuum transversorum vertebrarum cervicalium tertiae–quintae [III–V]).

Прикріплення: до переднього горбка атланта (tuberculum anterius atlantis).

Функція: повертає голову (caput) у свій бік.

Середня частина довгого м’яза шиї (pars media musculi longi colli).

Початок: від тіла V шийного хребця (corpus vertebrae cervicalis quintae [V]) та тіла III грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae tertiae [III]).

Прикріплення: до тіл II–III шийних хребців (corpora vertebrarum cervicalium secundae–tertiae [II–III]).

 

Нижня частина довгого м’яза шиї (pars inferior musculi longi colli).

Початок: від тіл трьох верхніх грудних хребців (corpora vertebrarum thoracicarum primae–tertiae [I–III]).

Прикріплення: до поперечних відростків III–IV шийних хребців (processus transversi vertebrarum cervicalium tertiae–quartae [III–IV]).

Функція: повертає голову (caput) в протилежний бік.

Функція довгого м’яза шиї (musculus longus colli): при двобічному скороченні згинає шийну частину хребтового стовпа вперед (pars cervicalis columnae vertebralis); при однобічному скороченні нахиляє шию (collum) у свій бік.

2. Довгий м’яз голови (musculus longus capitis).

Початок: від передніх горбків поперечних відростків III–IV шийних хребців (tubercula anteriora processuum transversorum vertebrarum cervicalium tertiae–quartae [III–IV]).

Прикріплення: до основної частини потиличної кістки (pars basilaris ossis occipitalis) біля глоткового горбка (tuberculum pharyngeum).

Функція: нахиляє голову (caput) і шийну частину хребта (pars cervicalis columnae vertebralis) уперед.

До задньої групи, або підпотиличних м’язів (musculi suboccipitales) належать чотири парні м’язи, що містяться між потиличною кісткою та I і II шийними хребцями – потилично–хребтові м’язи (mm. occipitovertebrales). За попередньою анатомічною номенклатурою вони належали до м’язів спини. За новою Міжнародною анатомічною номенклатурою (Сан–Паулу) підпотиличні м’язи відносяться до м’язів шиї.

1. Передній прямий м’яз голови (musculus rectus capitis anterior).

Початок: від передньої поверхні бічної маси атланта (facies anterior massae lateralis atlantis).

Прикріплення: до потиличної кістки (os occipitale) попереду потиличного виростка (condylus occipitalis).

Функція: нахиляє голову (caput) уперед.

2. Бічний прямий м’яз голови (musculus rectus capitis lateralis).

Початок: від поперечного відростка атланта (processus transversus atlantis).

Прикріплення: до яремного відростка потиличної кістки (processus jugularis ossis occipitalis).

Функція: нахиляє голову (caput) у свій бік, діє виключно на атланто–потиличний суглоб (articulatio atlantooccipitalis).

3. Задній великий прямий м’яз голови (musculus rectus capitis posterior major).

Початок: від остистого відростка осьового хребця (processus spinosus axis).

Прикріплення: досередтнт нижньої каркової лінії (linea nuchalis inferior).

Функція: повертає голову (caput) у свій бік, а при скороченні обох м’язів – нахиляє її назад.

4. Задній малий прямий м’яз голови (musculus rectus capitis posterior minor).

Початок: від заднього горбка атланта (tuberculum posterius atlantis).

Прикріплення: до присередньої третини нижньої каркової лінії (linea nuchalis inferior).

Функція: нахиляє голову (caput) у свій бік, а при двобічному скороченні нахиляє її назад.

 

5. Верхній косий м’яз голови (musculus obliquus capitis superior).

Початок: від поперечного відростка атланта (processus transversus atlantis).

Прикріплення: до потиличної кістки дещо вище нижньої каркової лінії (linea nuchalis inferior).

Функція: нахиляє голову (caput) у свій бік, а при двобічному скороченні – нахиляє її назад.

6. Нижній косий м’яз голови (musculus obliquus capitis inferior).

Початок: від остистого відростка осьового хребця (processus spinosus axis).

Прикріплення: до поперечного відростка атланта (processus transversus atlantis).

Функція: повертає атлант (atlas) разом із головою (caput) у свій бік.

М’язи задньої групи глибоких м’язів шиї (підпотиличні м’язи) діють на атланто–потиличний суглоб (articulatio atlantooccipitalis) і при двобічному скороченні розгинають голову (caput), а при однобічному – відводять та обертають голову (caput) у свій бік.

 

 

 

Ділянки голови (regiones capitis):

– лобова ділянка (regio frontalis);

– тім’яна ділянка (regio parietalis);

– потилична ділянка (regio occipitalis);

– скронева ділянка (regio temporalis);

– слухова ділянка (regio auricularis);

– соскоподібна ділянка (regio mastoidea);

– лицева ділянка (regio facialis).

 

У лицевій ділянці виділяють:

– надповікову борозну (sulcus suprapalpebralis);

– очноямкову ділянку (regio orbitalis);

– підповікову борозну (sulcus infrapalpebralis);

– підочноямкову ділянку (regio infraorbitalis);

– щічну ділянку (regio buccalis);

– привушно–жувальну ділянку (regio parotideomasseterica);

– виличну ділянку (regio zygomatica);

– носову ділянку (regio nasalis);

– носо–губну борозну (sulcus nasolabialis);

– ротову ділянку (regio oralis);

– підборідно–губну борозну (sulcus mentolabialis);

– підборідну ділянку (regio mentalis).

 

ТОПОГРАФІЯ ШИЇ

Шия (collum; cervix) поділяється на такі ділянки:

– передню шийну ділянку (regio cervicalis anterior), що складається з двох передніх шийних трикутників (trigona cervicalia anteriora);

– груднинно–ключично–соскоподібну ділянку (regio sternocleidomastoidea);

– бічну шийну ділянку (regio cervicalis lateralis), або задній шийний трикутник (trigonum cervicale posterius), або бічний шийний трикутник (trigonum colli laterale);

– задню шийну ділянку (regio cervicalis posterior; regio colli posterior), або каркову ділянку (regio nuchae).

Передня шийна ділянка (regio cervicalis anterior)

або передній шийний трикутник (trigonum cervicale anterius)

Вона обмежована:

– угорі нижнім краєм нижньої щелепи (margo inferior mandibulae);

– унизу – грудниною (sternum);

– з боків – передніми краями груднинно–ключично–соскоподібних м’язів (margines anteriores musculorum sternocleidomastoideorum).

Передньою серединною лінією шиї (linea mediana colli anterior) передня шийна ділянка (regio cervicalis anterior) поділяється на:

– правий передній шийний трикутник (trigonum cervicale anterius dextrum);

– лівий передній шийний трикутник (trigonum cervicale anterius sinistrum).

У кожному такому трикутнику розрізняють:

1. Піднижньощелепний трикутник (trigonum submandibulare), який обмежований:

– нижнім краєм нижньої щелепи (margo inferior mandibulae);

– переднім та заднім черевцями двочеревцевого м’яза (venter anterior et venter posterior musculi digastrici).

У піднижньощелепному трикутнику виділяють трикутник Пирогова (trigonum Pirogovi), який обмежований:

– заднім краєм щелепно–під’язикового м’яза (margo posterior musculi mylohyoidei);

– сухожилком заднього черевця двочеревцевого м’яза (tendo ventris posterioris musculi digastrici);

– під’язиковим нервом (nervus hypoglossus).

У ньому проходить язикова артерія (arteria lingualis).

2. Сонний трикутник (trigonum caroticum) обмежований:

– заднім черевцем двочеревцевого м’яза (venter posterior musculi digastrici);

– верхнім черевцем лопатково–під’язикового м’яза (venter superior musculi omohyoidei);

– переднім краєм груднинно–ключично–соскоподібного м’яза (margo anterior musculi sternocleidomastoidei).

У цьому трикутнику можливий хірургічний доступ до загальної сонної артерії (arteria carotis communis) та її роздвоєння (bifurcatio carotidis).

 

3. М’язовий трикутник (trigonum musculare), або лопатково–трахейний трикутник (trigonum omotracheale) обмежений:

– верхнім черевцем лопатково–під’язикового м’яза (venter superior musculi omohyoidei);

– переднім краєм груднинно–ключично–соскоподібного м’яза (margo anterior musculi sternocleidomastoidei);

– білою лінією шиї (linea alba colli).

4. Підборідний трикутник (trigonum submentale) обмежований:

– передніми черевцями правого та лівого двочеревцевих м’язів (ventres anteriores musculorum digastricorum dextri et sinistri);

– під’язиковою кісткою (os hyoideum);

– нижньою щелепою (mandibula).

Груднинно–ключично–соскоподібна ділянка

(regio sternocleidomastoidea)

Ця ділянка відповідає проекції груднинно–ключично–соскоподібного м’яза (musculus sternocleidomastoideus). У межах цієї ділянки між головками груднинно–ключично–соскоподібного м’яза (musculus sternocleidomastoideus) над ключицею (clavicula) розміщена мала надключична ямка (fossa supraclavicularis minor).

 

Бічна шийна ділянка (regio cervicalis lateralis),

або задній шийний трикутник (trigonum cervicale posterius),

або бічний шийний трикутник (trigonum colli laterale).

Вона є парною, тобто є правий бічний шийний трикутник (trigonum colli laterale dextrum) і лівий бічний шийний трикутник (trigonum colli laterale sinistrum), що обмежені:

– заднім краєм груднинно–ключично–соскоподібного м’яза (margo posterior musculi sternocleidomastoidei);

– переднім краєм трапецієподібного м’яза (margo anterior musculi trapezii);

– верхнім краєм ключиці (margo superior claviculae).

В цьому трикутнику розрізняють:

1. Лопатково–трапецієподібний трикутник (trigonum omotrapezoideum), обмежований:

– заднім краєм груднинно–ключично–соскоподібного м’яза (margo posterior musculi sternocleidomastoidei);

– нижнім черевцем лопатково–під’язикового м’яза (venter inferior musculi omohyoidei);

– переднім краєм трапецієподібного м’яза (margo anterior musculi trapezii).

 

2. Велику надключичну ямку (fossа supraclavicularis major), або лопатково–ключичний трикутник (trigonum omoclaviculare) обмежовують:

– задній край груднинно–ключично–соскоподібного м’яза (margo posterior musculi sternocleidomastoidei);

– нижнє черевце лопатково–під’язикового м’яза (venter inferior musculi omohyoidei);

– верхній край ключиці (margo superior claviculae).

 

Задня шийна ділянка (regio cervicalis posterior; regio colli posterior),

або каркова ділянка (regio nuchae)

Вона відповідає проекції верхньої частини трапецієподібного м’яза (musculus trapezius) на шиї (colli). Ця ділянка (regio cervicalis posterior) обмежована:

– зовнішнім потиличним виступом (protuberantia occipitalis externa);

– верхньою карковою лінією потиличної кістки (linea nuchalis superior ossis occipitalis);

– умовною лінією, яка сполучає надплечові відростки правої і лівої лопаток (acromia scapularum dextrae et sinistrae) з остистими відростками виступного хребця (processus spinosi vertebrae prominentis).

 

ШИЙНА ФАСЦІЯ (fascia cervicalis; fascia colli)

 

Шийна фасція описується за В.М. Шевкуненком та за Міжнародною анатомічною номенклатурою.

За В.М. Шевкуненком, розрізняють 4 шийні фасції (поверхневу, власну, внутрішню і передхребтову), які мають 5 фасціальних листків.

Перший фасціальний листок – поверхнева шийна фасція (fascia colli superficialis) охоплює всю шию (collum), як комірець, і, роздвоюючись, утворює піхву для підшкірного м’яза шиї (vagina platysmatis).

Власна шийна фасція (fascia colli propria) має два листки:

– поверхневий листок (другий фасціальний листок);

– глибокий листок (третій фасціальний листок).

 

Другий фасціальний листок – поверхневий листок власної шийної фасції (folium superficiale fasciae colli propriae).

Він унизу починається від передньої поверхні груднини (facies anterior sterni) і ключиці (clavicula), а вгорі простягається до  нижнього краю нижньої щелепи (margo inferior maxillae), охоплює всю шию (collum) і прикріплюється до остистих відростків шийних хребців (processus spinosi vertebrarum cervicalium).

Цей листок утворює піхву для груднинно–ключично–соскоподібного м’яза (vagina musculi sternocleidomastoidei) і трапецієподібного м’яза (vagina musculi trapezii).

Проходячи на рівні поперечних відростків шийних хребців (processus transversi vertebrarum cervicalium), цей листок віддає до них лобову пластинку (lamina frontalis), яка відділяє передню шийну ділянку (regio cervicalis anterior) від задньої шийної ділянки (regio cervicalis posterior).

 

Третій фасціальний листок – глибокий листок власної шийної фасції (folium profundum fasciae colli propriae).

Він унизу починається від задньої поверхні груднини (facies posterior sterni) та ключиці і прикріплюється вгорі до під’язикової кістки (os hyoideum), а з боків обмежовується лопатково–під’язиковим м’язом (musculus omohyoideus).

Цей листок утворює піхви для м’язів (vaginae musculorum), що розташовані нижче під’язикової кістки (musculi infrahyoidei). Зростаючись з поверхневим листком власної шийної фасції (lamina superficialis fasciae colli propriae), спереду утворює білу лінію шиї (linea alba colli).

Між другим і третім фасціальними листками шиї над грудниною (sternum) утворюється надгруднинний простір; надгруднинний міжапоневротичний простір (spatium suprasternale; spatium interaponeuroticum suprasternale), де залягає яремна венозна дуга (arcus venosus jugularis).

Цей простір (spatium suprasternale) сполучається з бічними закутками (recessus laterales), які знаходяться позаду нижньої частини груднинно–ключично–соскоподібних м’язів (pars inferior musculorum sternocleidomastoideorum).

 

Четвертий фасціальний листок – внутрішня шийна фасція (fascia endocervicalis) поділяється на:

– пристінковий листок (folium parietale);

– нутрощевий листок (folium viscerale).

Пристінковий листок (folium parietale) охоплює всі органи шиї разом, а нутрощевий (folium viscerale) – кожний орган шиї окремо.

Між пристінковим та нутрощевим листками (folium parietale et viscerale) спереду від трахеї (trachea) міститься передтрахейний простір (spatium pretracheale).

 

П’ятий фасціальний листок – передхребтова фасція (fascia prevertebralis) – охоплює всі глибокі м’язи шиї (musculi colli profundi), утворюючи для кожного з них окремі піхви (vaginae).

Між п’ятим фасціальним листком і пристінковим листком (lamina parietalis) четвертої фасції утворюється позаглотковий простір (spatium retropharyngeale).

За Міжнародною анатомічною номенклатурою (Сан–Паулу, 1997), розрізняють три пластинки шийної фасції.

1. Поверхневу пластинку шийної фасції (lamina superficialis fasciae cervicalis), яка відповідає поверхневому листку власної шийної фасції (lamina superficialis fasciae colli propriae) за В.М. Шевкуненком за якою міститься надгруднинний простір (spatium suprasternale).

 

2. Передтрахейну пластинку шийної фасції (lamina pretrachealis fasciae cervicalis), яка відповідає глибокому листку власної фасції шиї за В.М. Шевкуненком і формує сонну піхву (vagina carotica), за якою знаходиться переднутряний простір (spatium previscerale).

 

3. Передхребтову пластинку шийної фасції (lamina prevertebralis fasciae cervicalis), яка відповідає аналогічній фасції шиї за В.М. Шевкуненком. Перед нею виділяють занутряний простір (spatium retroviscerale).

Між переднім і середнім драбинчастими м’язами (musculi scaleni anterior et medius) є міждрабинчастий простір (spatium interscalenum), де проходить підключична артерія (arteria subclavia) та стовбури плечового сплетення (truncі plexus brachialis).

Перед драбинчастими м’язами (musculi scaleni) розташований переддрабинчастий простір (spatium antescalenum), де проходить підключична вена (vena subclavia).

Глибокий листок власної шийної фасції (lamina profunda fasciae colli propriae) за В.М.Шевкуненком огортаючи підпід’язикові м’язи (musculi infrahyoidei), формує лопатково–ключичний апоневроз (aponeurosis omoclavicularis), або шийний парус (Рише), який сприяє відтоку крові у поверхневих венах шиї (venae superficiales colli), зрощених із цим апоневрозом.

Між поверхневим та глибоким листками власної шийної фасції (lamina profunda et superficialis fasciae colli propriae) за В.М. Шевкуненком є щілиноподібний надгруднинний міжапоневротичний простір (spatium interaponeuroticum suprasternale), де розміщені жирова клітковина, поверхневі вени шиї (venae superficiales colli) та яремна венозна дуга (arcus venosus jugularis).

Між листками внутрішньої шийної фасції (fascia endocervicalis colli) за В.М. Шевкуненком спереду розташовується переднутряний простір (spatium previscerale), який містить жирову клітковину, лімфовузли (nodi lymphatici), нерви (nervi) і сполучається з переднім середостінням (mediastinum).

Між внутрішньою шийною фасцією (fascia endocervicalis colli) та передхребтовою фасцією (fascia prevertebralis) за В.М. Шевкуненком знаходиться занутряний простір (spatium retroviscerale), який містить жирову клітковину і продовжується у задне середостіння (mediastinum posterius).

 

 

                                                              Матеріали підготувала доцент О.М. Киричок.