АНАТОМІЯ М’ЯЗІВ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ

АНАТОМІЯ М’ЯЗІВ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ. АНАТОМІЯ М’ЯЗІВ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ. АНАТОМІЯ ОРГАНІВ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ТА ЇЇ ПОХІДНИХ. АНАТОМЯ ГЛОТКИ, СТРАВОХОДА, ШЛУНКА.

 

 

М’ЯЗИ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ (musculi membri superioris)

Вони поділяються на:

– м’язи грудного пояса (musculi cinguli pectoralis);

– м’язи вільної верхньої кінцівки (musculi membri superioris liberi).

М’язи вільної верхньої кінцівки (musculi membri superioris liberi) розташовані у таких відділах:

– передньому відділі плеча (compartimentum brachii anterius), або відділі згиначів плеча (compartimentum brachii flexorum);

– задньому відділі плеча (compartimentum brachii posterius), або відділі розгиначів плеча (compartimentum brachii extensorum);

– передньому відділі передпліччя (compartimentum antebrachii anterius), або відділі згиначів передпліччя (compartimentum antebrachii flexorum), який має:

– поверхневу частину (pars superficialis);

– глибоку частину (pars profunda);

– задньому відділі передпліччя (compartimentum antebrachii posterius), або відділі розгиначів передпліччя (compartimentum antebrachii extensorum), який має:

– поверхневу частину (pars superficialis);

– глибоку частину (pars profunda);

– бічній частині передпліччя (pars lateralis antebrachii), або променевій частині (pars radialis);

– тильній ділянці кисті (regio dorsalis manus);

– долоні (palma), або долонній ділянці (regio palmaris), у якій виділяють:

– тенар (thenar) або підвищення великого пальця (eminentia thenaris);

– гіпотенар (hypothenar) або підвищення мізинця (eminentia hypothenaris).

М’язи грудного пояса (musculi cinguli pectoralis)

1. Дельтоподібний м’яз (musculus deltoideus). Він розташований над плечовим суглобом (articulatio humeri) безпосередньо під шкірою.

Початок: від ключиці (clavicula) – ключична частина (pars clavicularis), від ості лопатки (spina scapulae) – остьова частина (pars spinalis); від надплечового відростка лопатки (acromion scapulae) – надплечова частина (pars acromialis).

Прикріплення: до дельтоподібної горбистості плечової кістки (tuberositas deltoidea humeri).

Функція: при скороченні середніх пучків або усього м’яза він відводить верхню кінцівку (membrum superius) від тулуба (truncus) до горизонтального рівня. Передня ключична частина (pars clavicularis) згинає плече (flexio brachii), обертає його досередини (rotatio interna), підняту верхню кінцівку (membrum superius) опускає донизу.

Задня ключична частина розгинає плече (extensio brachii), одночасно обертає його назовні (rotatio externa), підняту верхню кінцівку (membrum superius) опускає донизу.

Дельтоподібний м’яз (musculus deltoideus) формує захисне і зміцнююче склепіння плечового суглоба (articulatio humeri; articulatio glenohumeralis).

2. Надостьовий м’яз (musculus supraspinatus). Він розміщений в надостьовій ямці (fossa supraspinata).

Початок: від стінок надостьової ямки лопатки (parietes fossae supraspinatae) і від надостьової фасції (fascia supraspinata).

Прикріплення: до верхньої площадки великого горбка плечової кістки (tuberculum majus humeri).

Функція: відводить плече (brachium) при нерухомій лопатці (scapula), є синергістом дельтоподібного м’яза (musculus deltoideus); відтягує суглобову капсулу плечового суглоба (capsula articularis articulationis humeri) вгору, запобігаючи її ущемленню.

3. Підостьовий м’яз (musculus infraspinatus). Він розміщений в підостьовій ямці (fossa infraspinata).

Початок: від поверхні підостьової ямки (facies fossae infraspinatae) і від підостьової фасції (fascia infraspinata).

Прикріплення: до задньої середньої площадки великого горбка плечової кістки (tuberculum majus humeri) та капсули плечового суглоба (capsula articulationis humeri), в яку вплітається частина його пучків.

Функція: обертає плече (brachium) назовні (rotatio externa) та приводить його до тулуба (adductio brachii), відтягує суглобову капсулу плечового суглоба (capsula articularis articulationis humeri).

4. Малий круглий м’яз (musculus teres minor).

Початок: від бічного краю лопатки (margo lateralis scapulae) і підостьової фасції (fascia infraspinata).

Прикріплення: до нижньої задньої площадки великого горбка плечової кістки (tuberculum majus humeri).

Функція: обертає плече (brachium) назовні (rotatio externa) та відтягує суглобову капсулу плечового суглоба (capsula articularis articulationis humeri).

5. Великий круглий м’яз (musculus teres major).

Початок: від нижньої частини бічного краю (pars inferior marginis lateralis) і від нижнього кута лопатки (angulus inferior scapulae) та від підостьoвої фасції (fascia infraspinata).

Прикріплення: до гребеня малого горбка плечової кістки (crista tuberculi minoris humeri).

Функція: при фіксованій лопатці (scapula) розгинає плече (extensio brachii) в плечовому суглобі (art. humeri), привертає його (pronatio brachii), приводить підняту верхню кінцівку (adductio membri superioris) до тулуба (truncus). При фіксованій верхній кінцівці (membrum superius) тягне нижній кут лопатки (angulus inferior scapulae) назовні та зміщує його допереду.

6. Підлопатковий м’яз (musculus subscapularis).

Початок: від ребрової поверхні лопатки (facies costalis scapulae), її бічного краю (margo lateralis scapulae).

Прикріплення: до малого горбка і гребеня малого горбка (tuberculum minus et crista tuberculi minoris).

Функція: обертає плече досередтнт (rotatio interna brachii), привертає його (pronatio brachii) і приводить (adductio brachii) його до тулуба (truncus).

 

М’язи вільної частини верхньої кінцівки

(musculi partis liberae membri superioris)

Вони поділяються на:

– м’язи плеча (musculi brachii);

– м’язи передпліччя (musculi antebrachii);

– м’язи кисті (musculi manus).

М’язи плеча (musculi brachii)

Вони поділяються на:

– м’язи переднього відділу плеча (musculi compartimenti brachii anterioris);

– м’язи заднього відділу плеча (musculi compartimenti brachii posterioris).

До м’язів переднього відділу плеча (musculi compartimenti brachii anterioris) належать:

1. Дзьобо–плечовий м’яз (musculus coracobrachialis).

Початок: від верхівки дзьобоподібного відростка лопатки (apex processus coracoidei scapulae).

Прикріплення: до передньої та присередньої поверхонь плечової кістки (facies anterior et medialis ossis humeri), починаючи від гребеня малого горбка (crista tuberculi minoris) досередтнт цієї кістки (humerus).

Функція: згинає плече (flexio brachii) в плечовому суглобі (articulatio humeri); приводить його до тулуба; при фіксованому плечі (brachium) тягне лопатку (scapula) вперед і донизу; відвертає привернуте плече.

 

2. Плечовий м’яз (musculus brachialis).

Початок: від нижніх двох третин передньої поверхні тіла плечової кістки (corpus humeri) дистальніше дельтоподібної горбистості (tuberositas deltoidea), а також від присередньої та бічної міжм’язових перегородок плеча (septa intermuscularia brachii mediale et laterale).

Прикріплення: до горбистості ліктьової кістки (tuberositas ulnae). Глибокі волокна сухожилка м’яза вплітаються в суглобову капсулу ліктьового суглоба (capsula articularis articulationis cubiti).

Функція: згинає передпліччя (flexio antebrachii) в ліктьовому суглобі (articulatio cubiti).

 

3. Двоголовий м’яз плеча (musculus biceps brachii).

– довга головка (caput longum);

Початок: від надсуглобового горбка лопатки (tuberculum supraglenoidale scapulae). Сухожилок довгої головки проходить крізь порожнину плечового суглоба, потім у міжгорбковій борозні плечової кістки (sulcus intertubercularis humeri), переходячи у м’язове черевце (venter muscularis).

– коротка головка (caput breve).

Початок: від верхівки дзьобоподібного відростка лопатки (apex processus coracoidei scapulae).

Довга і коротка головки (capita longum et breve) на рівні середини плеча з’єднуються в загальне черевце веретеноподібної форми, яке дещо вище ліктьової ямки (fossa cubiti), звужується і переходить в довгий сухожилок, який прикріплюється до горбистості променевої кістки (tuberositas radii).

Від передньо–присередньої поверхні сухожилка (facies anteromedialis tendinis) відходить апоневроз двоголового м’яза плеча (aponeurosis musculi bicipitis brachii) – фасція Пирогова, яка вкриває спереду ліктьову ямку (fossa cubiti) і вплітається присередньо у фасцію передпліччя (fascia antebrachii) попереду від круглого м’яза–привертача (musculus pronator teres).

Функція: згинає плече (brachium) в плечовому суглобі (articulatio humeri), згинає і відвертає передпліччя (flexio et supinatio antebrachii) в ліктьовому суглобі (articulatio cubiti).

До м’язів заднього відділу плеча (musculi compartimenti brachii posterioris) належать:

1. Триголовий м’яз плеча (musculus triceps brachii). Він розташований у задній плечовій ділянці (regio brachii posterior), має довгу головку (caput longum), бічну головку (caput laterale) та присередню головку (caput mediale).

 

Довга головка (caput longum).

Початок: від підсуглобового горбка лопатки (tuberculum infraglenoidale scapulae).

Прикріплення: доходить досередтнт задньої поверхні плеча, де з’єднується з бічною та присередньою головками (capita laterale et mediale).

Функція: розгинає і приводить плече до тулуба (adductio et extensio brachii) в плечовому суглобі (articulatio humeri);

Бічна головка (caput laterale).

Початок: від задньої поверхні плечової кістки (facies posterior humeri) між місцем прикріплення малого круглого м’яза (m. teres minor) зверху і борозною променевого нерва (sulcus nervi radialis) знизу, а також від задньої поверхні бічної міжм’язової перегородки плеча (facies posterior septi intermuscularis brachii lateralis).

Функція: розгинає передпліччя (extensio antebrachii) в ліктьовому суглобі (articulatio cubiti);

Присередня головка (caput mediale).

Початок: від задньої поверхні плечової кістки (facies posterior humeri) присередньо від борозни променевого нерва (sulcus nervi radialis) та від присередньої і бічної міжм’язових перегородок плеча (septa intermuscularia brachii mediale et laterale).

Функція: розгинає передпліччя (extensio antebrachii) в ліктьовому суглобі (articulatio cubiti).

Прикріплення триголового м’яза плеча (musculus triceps brachii): до ліктьового відростка ліктьової кістки (olecranon).

Функція триголового м’яза плеча (musculus triceps brachii): розгинає передпліччя (extensio antebrachii) в ліктьовому суглобі (articulatio cubiti), а довга головка (caput longum) розгинає плече в плечовому суглобі та приводить його до тулуба (extensio et adductio brachii).

 

2. М’яз ліктьового суглоба (musculus articularis cubiti). Він є непостійним, його ще розглядають як частину присередньої головки триголового м’яза плеча (pars capitis medialis musculi tricipitis brachii).

Прикріплення: до суглобової капсули ліктьового суглоба (capsula articularis articulationis cubiti).

Функція: натягує суглобову капсулу ліктьового суглоба (capsula articulationis cubiti) і запобігає її защемленню.

 

3. Ліктьовий м’яз (musculus anconeus). Цей м’яз ще називають четвертою головкою триголового м’яза плеча (caput quartum musculi triccipitis brachii).

Початок: від задньої поверхні бічного надвиростка плечової кістки (facies posterior epicondyli lateralis humeri) і обхідної променевої зв’язки (lig. collaterale radiale).

Прикріплення: до задньої поверхні ліктьового відростка (facies posterior olecrani), проксимальної частини тіла ліктьової кістки (pars proximalis corporis ulnae) і до фасції передпліччя (fascia antebrachii).

Функція: розгинає передпліччя (extensio antebrachii) в ліктьовому суглобі (articulatio cubiti) і відтягує дозаду суглобову капсулу ліктьового суглоба (capsula articularis articulationis cubiti).

 

Пахвова ямка (fossa axillaris) – це заглиблення між поверхнею:

– бічної ділянки грудної клітки (regio pectoralis lateralis) та

– присередньою поверхнею проксимального відділу плечової ділянки (facies medialis proximalis regionis brachialis).

 

Спереду пахвова ямка (fossa axillaris) обмежована:

– складкою шкіри (plica cutis), що відповідає нижньому краю великого грудного м’яза (margo inferior musculi pectoralis majoris).

 

Ззаду пахвова ямка (fossa axillaris) обмежована:

– складкою шкіри (plica cutis), що відповідає нижньому краю найширшого м’яза спини (margo inferior musculi latissimi dorsi).

 

Пахвова порожнина (cavitas axillaris) – це порожнина, в якій знаходиться жирова клітковина, судини, нерви та лімфатичні вузли.

Вона має такі чотири стінки:

– передню, що утворена великим і малим грудними м’язами (musculi pectorales major et minor);

– задню, що утворена найширшим м’язом спини (m. latissimus dorsi), підлопатковим і великим круглим м’язами (musculi subscapularis et teres major);

– присередню, що утворена переднім зубчастим м’язом (musculus serratus anterior);

– бічну, що утворена хірургічною шийкою плечової кістки (collum chirurgicum humeri) та м’язами (коротка головка двоголового м’яза плеча – caput breve musculi bicipitis brachii та дзьобо–плечовий м’яз – musculus coracobrachialis).

 

На передній стінці пахвової порожнини (paries anterior cavitatis axillaris) топографічно виділяють три трикутники:

– ключично–грудний трикутник (trigonum clavipectorale), обмежований:

– нижнім краєм ключиці (margo inferior claviculae);

– верхнім краєм малого грудного м’яза (margo superior musculi pectoralis minoris);

– грудний трикутник (trigonum pectorale), обмежований верхнім і нижнім краями малого грудного м’яза (margines superior et inferior musculi pectoralis minoris), тобто такий, що співпадає з контурами малого грудного м’яза (m. pectoralis minor);

– підгрудний трикутник (trigonum subpectorale)_, обмежований нижніми краями малого та великого грудних м’язів (margines inferiores musculorum pectoralium minoris et majoris).

На задній стінці пахвової порожнини (paries posterior cavitatis axillaris) є два отвори:

1. Тристоронній отвір (foramen trilaterum), обмежований:

– підлопатковим м’язом (musculus subscapularis);

– великим круглим м’язом (musculus teres major);

– довгою головкою триголового м’яза плеча (caput longum musculi tricipitis brachii).

Через тристоронній отвір (foramen trilaterum) проходить огинальна артерія лопатки (arteria circumflexa scapulae).

2. Чотиристоронній отвір (foramen quadrilaterum), розташований збоку тристороннього отвору (foramen trilaterum) і обмежований:

– підлопатковим м’язом (musculus subscapularis);

– великим круглим м’язом (musculus teres major);

– довгою головкою триголового м’яза плеча (caput longum musculi tricipitis brachii);

– хірургічною шийкою плечової кістки (collum chirurgicum humeri).

Через чотиристоронній отвір (foramen quadrilaterum) проходять: задня огинальна артерія і вена плеча (arteria circumflexa humeri posterior et vena circumflexa humeri posterior) та пахвовий нерв (nervus axillaris).

 

 

М’язи передпліччя (musculi antebrachii)

М’язи передпліччя поділяються на:

– м’язи переднього відділу передпліччя (musculi compartimenti antebrachii anterioris), або м’язи відділу згиначів передпліччя (musculi compartimenti antebrachii flexorum), які поділяються на:

– поверхневу частину (pars superficialis);

– глибоку частину (pars profunda);

– м’язи заднього відділу передпліччя (musculi compartimenti antebrachii posterioris), або м’язи відділу розгиначів передпліччя (musculi compartimenti antenbrachii extensorum), які поділяються на:

– поверхневу частину (pars superficialis);

– глибоку частину (pars profunda);

– бічну частину передпліччя (pars lateralis antebrachii), або м’язи променевої частини (musculi partis radialis).

До м’язів поверхневої частини переднього відділу передпліччя (musculi partis superficialis compartimenti antebrachii anterioris) належать:

 

 

1. Круглий м’яз–привертач (musculus pronator teres), який має:

– плечову головку (caput humerale);

Початок: від присереднього надвиростка плечової кістки (epicondylus medialis humeri).

– ліктьову головку (caput ulnare).

Початок: від вінцевого відростка ліктьової кістки (processus coronoideus ulnae).

Прикріплення круглого м’яза–привертача (musculus pronator teres): до бічної поверхні середини тіла променевої кістки (corpus radii).

Функція круглого м’яза–привертача (musculus pronator teres): привертає і згинає передпліччя (pronatio et flexio antebrachii).

2. Променевий м’яз–згинач зап’ястка (musculus flexor carpi radialis).

Початок: від присереднього надвиростка плечової кістки (epicondylus medialis humeri), від присередньої міжм’язової перегородки плеча (septum intermusculare brachii mediale).

Прикріплення: до долонної поверхні основи II–III п’ясткових кісток.

Функція: згинає кисть (flexio manus), відводить кисть (abductio manus), привертає передпліччя (pronatio antebrachii), згинає передпліччя (flexio antebrachii).

 

3. Довгий долонний м’яз (musculus palmaris longus).

Початок: від присереднього надвиростка плечової кістки (epicondylus medialis humeri) і фасції передпліччя (fascia antebrachii).

Прикріплення: переходить в долонний апoневроз (aponeurosis palmaris).

Функція: натягує долонний апоневроз (aponeurosis palmaris), згинає кисть (flexio manus) в променево–зап’ястковому суглобі (articulatio radiocarpalis), згинає II–V пальці (flexio digitorum secundi – quinti [II–V]) у п’ястково–фалангових суглобах (articulationes metacarpophalangeae), згинає передпліччя (flexio antebrachii).

4. Ліктьовий м’яз–згинач зап’ястка (musculus flexor carpi ulnaris) має:

 

– плечову головку (caput humerale);

Початок: від присереднього надвиростка плечової кістки (epicondylus medialis) і від присередньої міжм’язової перегородки плеча (septum intermusculare brachii mediale).

– ліктьову головку (caput ulnare).

Початок: від присереднього краю ліктьового відростка (margo medialis olecrani) та заднього краю проксимальної половини тіла ліктьової кістки (corpus ulnae) і від фасції передпліччя (fascia antebrachii).

Прикріплення ліктьового м’яза–згинача зап’ястка (musculus flexor carpi ulnaris): до горохоподібної кістки (os pisiforme), гачкa гачкуватої кістки (hamulus ossis hamati), горохово–п’ясткової зв’язки (lig. pisometacarpale) і горохово–гачкуватої зв’язки (lig. pisohamatum) та до основи V п’ясткової кістки (basis ossis metacarpi quinti [V]).

Функція: згинає зап’ясток (flexio carpi) і приводить кисть (adductio manus), згинає передпліччя (flexio antebrachii).

5. Поверхневий м’яз–згинач пальців (musculus flexor digitorum superficialis) має:

– плечо–ліктьову головку (caput humeroulnare);

Початок: від присереднього надвиростка плечової кістки (epicondylus medialis humeri) і від присереднього краю вінцевого відростка ліктьової кістки (margo medialis processus coronoidei ulnae), а також від фасції передпліччя (fascia antebrachii) й обхідної ліктьової зв’язки (lig. collaterale ulnare).

– променеву головку (caput radiale).

Початок: від передньої поверхні проксимальної частини променевої кістки (facies anterior partis proximalis radii).

Прикріплення поверхневого м’яза–згинача пальців (musculus flexor digitorum superficialis): кожний із чотирьоx сухожилків розділяється на дві ніжки, які прикріплюються до обох боків середніх фаланг пальців кисті (phalanges mediae digitorum manus).

Функція: згинає середні та проксимальні фаланги II – V пальців (flexio phalangium mediarum digitorum secundi – quinti [II–V]) та згинає кисть і передпліччя (flexio manus et antebrachii).

До м’язів глибокої частини переднього відділу передпліччя (musculi partis profundae compartimenti antebrachii anterioris) належать:

1. Глибокий м’яз–згинач пальців (musculus flexor digitorum profundus).

Початок: від передньої поверхні проксимальної частини тіла ліктьової кістки (facies anterior partis proximalis corporis ulnae) нижче горбистості ліктьової кістки (tuberositas ulnae) і від міжкісткової перетинки передпліччя (membrana interossea antebrachii).

Прикріплення: чотири сухожилки, що проходять між ніжками сухожилків поверхневого м’яза–згинача пальців; прикріплюється до основ кінцевих фаланг II–V пальців (bases phalangium distalium digitorum secundi–quinti [II–V]).

Функція: згинає кінцеві фаланги II – V пальців (flexio phalangium distalium digitorum secundi – quinti), разом із ними і самі пальці (flexio digitorum), а також згинає кисть (flexio manus) в променево–зап’ястковому суглобі (art. radiocarpalis).

2. Довгий м’яз–згинач великого пальця кисті (musculus flexor pollicis longus manus).

Початок: від присереднього надвиростка плечової кістки (epicondylus medialis humeri), від передньої поверхні середини тіла променевої кістки (corpus radii) і міжкісткової перетинки передпліччя (membrana interossea antebrachii).

Прикріплення: до основи кінцевої фаланги великого пальця (basis phalangis distalis pollicis).

Функція: згинає кінцеву фалангу великого пальця (flexio phalangis distalis pollicis), разом з нею і сам палець (flexio digiti), бере участь у згинанні кисті (flexio manus).

3. Квадратний м’яз–привертач (musculus pronator quadratus).

Початок: від передньої поверхні і переднього краю дистальної третини ліктьової кістки.

Прикріплення: до передньої поверхні дистальної третини тіла променевої кістки.

Функція: привертає передпліччя і кисть (pronatio antebrachii et manus).

До м’язів бічної частини передпліччя (musculi partis lateralis antebrachii), або м’язів променевої частини (musculi partis radialis), належать:

1. Плечо–променевий м’яз (musculus brachioradialis).

Початок: від верхньої третини бічного надвиросткового гребеня (crista supraepicondylaris lateralis) та бічної міжм’язової перегородки плеча (septum intermusculare brachii laterale).

Прикріплення: до бічної поверхні променевої кістки (facies lateralis radii) над її шилоподібним відростком (processus styloideus radii).

Функція: згинає передпліччя (flexio antebrachii) в ліктьовому суглобі (art. cubiti), відвертає (супінує) проноване передпліччя, привертає (пронує) супіноване передпліччя і встановлює передпліччя в середнє положення між пронацією та супінацією.

2. Довгий променевий м’яз–розгинач зап’ястка (musculus extensor carpi radialis longus).

Початок: від нижніх двох третин бічного надвиросткового гребеня (crista supraepicondylaris lateralis) та від бічного надвиростка плечової кістки (epicondylus lateralis humeri), а також від бічної міжм’язової перетинки плеча (septum intermusculare brachii laterale).

Прикріплення: до тильної поверхні основи II п’ясткової кістки (facies dorsalis basis ossis metacarpi secundi [II]).

Функція: розгинає кисть (extensio manus) і відводить її (abductio manus), дещо згинає передпліччя (flexio antebrachii).

 

3. Короткий променевий м’яз–розгинач зап’ястка (musculus extensor carpi radialis brevis).

Початок: від бічного надвиростка плечової кістки (epicondylus lateralis humeri), від проксимальної частини обхідної променевої зв’язки (pars proximalis ligamenti collateralis radialis) і від фасції передпліччя (fascia antebrachii).

Прикріплення: до тильної поверхні основи III п’ясткової кістки (facies dorsalis basis ossis metacarpi tertii [III]).

Функція: розгинає і відводить кисть (extensio et abductio manus).

До м’язів поверхневої частини заднього відділу передпліччя (musculi partis superficialis compartimenti antebrachii posterioris) належать:

1. М’яз–розгинач пальців (musculus extensor digitorum). На тильній поверхні п’ястка (facies dorsalis metacarpalis) між його сухожилками є три міжсухожилкові зв’язки (connexus intertendinei).

Початок: від бічного надвиростка плечової кістки (epicondylus lateralis humeri) і фасції передпліччя (fascia antebrachii).

Прикріплення: центральний пучок сухожилкових волокон прикріплюється до основи середньої фаланги (basis phalangis mediae), а два бічних пучки – до основи кінцевої фаланги II–V пальців (basis phalangis distalis digitorum secundi–quinti [II–V]).

Функція: розгинає II–V пальці, а також кисть (extensio digitorum secundi – quinti et manus) в променево–зап’ястковому суглобі (art. radiocarpalis).

2. М’яз–розгинач мізинця (musculus extensor digiti minimi).

Початок: від бічного надвиростка плечової кістки (epicondylus lateralis humeri) і фасції передпліччя (fascia antebrachii).

Прикріплення: до тильної поверхні середньої та кінцевої фаланг мізинця (facies dorsalis phalangium distalis et mediae digiti minimi), вплітаючись в їх тильні сухожилкові розтяжки.

Функція: розгинає мізинець (extensio digiti minimi).

3. Ліктьовий м’яз–розгинач зап’ястка (musculus extensor carpi ulnaris). Він (musculus extensor carpi ulnaris) має:

– плечову головку (caput humerale);

Початок: від бічного надвиростка плечової кістки (epicondylus lateralis humeri).

– ліктьову головку (caput ulnare).

Початок: від верхньої частини заднього краю ліктьової кістки (pars superior marginis posterioris ulnaris).

Прикріплення ліктьового м’яза–розгинача зап’ястка (musculus extensor carpi ulnaris): до задньої поверхні основи V п’ясткової кістки (facies posterior basis ossis metacarpi quinti [V]).

Функція ліктьового м’яза–розгинача зап’ястка (musculus extensor carpi ulnaris): розгинає і приводить кисть (extensio et adductio manus).

 

До м’язів глибокої частини задньої групи передпліччя (musculi partis profundae campartimenti antebrachii posterioris) належать:

1. М’яз–відвертач (musculus supinator).

Початок: від бічного надвиростка плечової кістки (epicondylus lateralis humeri), обхідної променевої зв’язки (lig. collaterale radiale) і кільцевої зв’язки променевої кістки (lig. anulare radii), від гребеня м’яза–відвертача на ліктьовій кістці (crista musculi supinatoris ulnae).

Прикріплення: до передньої та бічної поверхонь проксимальної частини тіла променевої кістки (facies anterior et lateralis partis proximalis corporis radii) вздовж, від її горбистості (tuberositas radii) до місця прикріплення круглого м’яза–привертача (punctum fixum musculi pronatoris teretis).

Функція: обертає передпліччя назовні (rotatio antebrachii externa), відвертаючи (supinatio) променеву кістку (radius) разом із кистю (manus).

2. Довгий відвідний м’яз великого пальця (musculus abductor pollicis longus).

Початок: від задніх поверхонь тіл променевої та ліктьової кісток (facies posteriores corporum radii et ulnae), від міжкісткової перетинки передпліччя (membrana interossea antebrachii).

Прикріплення: до тильної поверхні основи I п’ясткової кістки (facies dorsalis basis ossis metacarpi primi).

Функція: відводить великий палець (abductio pollicis), бере участь у відведенні кисті (abductio manus).

3. Короткий м’яз–розгинач великого пальця кисті (musculus extensor pollicis brevis).

Початок: від задніх поверхонь тіла променевої кістки (facies posteriores corporis radii) та міжкісткової перетинки передпліччя (membrana interossea antebrachii).

Прикріплення: до основи проксимальної фаланги великого пальця кисті (basis phalangis proximalis pollicis).

Функція: розгинає проксимальну фалангу, разом із нею і палець (extensio phalangis proximalis et digiti); відводить великий палець кисті (abductio pollicis).

4. Довгий м’яз–розгинач великого пальця кисті (musculus extensor pollicis longus).

Початок: від задньої поверхні (facies posterior) середини тіла ліктьової кістки (corpus ulnae) та міжкісткової перетинки передпліччя (membrana interossea antebrachii).

Прикріплення: до основи дистальної фаланги великого пальця кисті (basis phalangis distalis pollicis).

Функція: розгинає великий палець кисті (extensio pollicis) та бере участь у розгинанні кисті (extensio manus).

5. М’яз–розгинач вказівного пальця (musculus extensor indicis).

Початок: від задньої поверхні дистальної третини тіла ліктьової кістки (corpus ulnae) та від міжкісткової перетинки передпліччя (membrana interossea antebrachii).

Прикріплення: до тильної поверхні проксимальної фаланги вказівного пальця (facies dorsalis phalangis proximalis indicis).

Функція: розгинає вказівний палець (extensio indicis), бере участь в розгинанні кисті (extension manus).

 

 

М’ЯЗИ КИСТІ (musculi manus)

М’язи кисті (musculi manus) поділяють на:

– м’язи тенара (musculi thenaris), або м’язи підвищення великого пальця (musculi eminentiae thenaris);

– м’язи гіпотенара (musculi hypothenaris), або м’язи підвищення мізинця (musculi eminentiae hypothenaris);

– м’язи середньої групи.

До м’язів тенара (musculi thenaris), або м’язів підвищення великого пальця (musculi eminentiae thenaris), належать:

1. Короткий відвідний м’яз великого пальця (musculus abductor pollicis brevis).

Початок: від горбка човноподібної кістки (tuberculum ossis scaphoidei) та тримача м’язів–згиначів (retinaculum musculorum flexorum).

Прикріплення: до променевого боку основи проксимальної фаланги великого пальця (basis phalangis proximalis pollicis).

Функція: відводить великий палець (abductio pollicis).

2. Короткий м’яз–згинач великого пальця (musculus flexor pollicis brevis).

– поверхнева головка (caput superficiale);

Початок: від тримача м’язів–згиначів кисті (retinaculum musculorum flexorum manus).

Прикріплення: до проксимальної фаланги великого пальця (phalanx proximalis pollicis).

Функція: бере участь у протиставленні великого пальця (oppositio pollicis).

– глибока головка (caput profundum).

Початок: від кістки–трапеції (os trapezium), трапецієподібної кістки (os trapezoideum) та від II п’ясткової кістки (os metacarpi secundum [II]).

Прикріплення: до присереднього боку проксимальної фаланги великого пальця кисті (phalangis proximalis pollicis).

Функція: приводить та згинає великий палець кисті (abductio et flexio pollicis).

Через щілину між обома головками проходить сухожилок довгого м’яза–згинача великого пальця кисті (tendo musculi flexoris pollicis longi).

У цілому короткий м’яз–згинач великого пальця (musculus flexor pollicis brevis) згинає проксимальну фалангу великого пальця кисті (phalanx proximalis pollicis) та палець в цілому і бере участь у приведенні цього пальця (adductio pollicis).

3. Протиставний м’яз великого пальця (musculus opponens pollicis).

Початок: від горбка кістки–трапеції (tuberculum ossis trapezii) та тримача м’язів–згиначів кисті (retinaculum musculorum flexorum manus).

Прикріплення: до променевого краю і передньої поверхні I п’ясткової кістки (margo radialis et facies anterior ossis metacarpi primi [I]).

Функція: протиставляє великий палець мізинцю та іншим пальцям.

 

4. Привідний м’яз великого пальця кисті (musculus adductor pollicis).

 

– коса головка (caput obliquum);

Початок: від головчастої кістки (os capitatum), основи і передньої поверхні II і III п’ясткових кісток та від променевої зв’язки зап’ястка (lig. carpi radiatum).

– поперечна головка (caput transversum).

Початок: від долонної поверхні III п’ясткової кістки (facies palmaris ossis metacarpi tertii [III]).

Прикріплення привідного м’яза великого пальця кисті (musculus adductor pollicis manus): до проксимальної фаланги великого пальця кисті (phalanx proximalis pollicis) та до суглобової капсули п’ястково–фалангового суглоба (capsula articularis articulationis metacarpophalangeae).

Функція привідного м’яза великого пальця кисті (musculus adductor pollicis): приводить великий палець кисті до вказівного, бере участь у згинанні великого пальця кисті (flexio pollicis).

До м’язів гіпотенара (musculi hypothenaris), або підвищення мізинця (eminentia hypothenaris), належать:

1. Короткий долонний м’яз (musculus palmaris brevis).

Початок: від присереднього краю долонного апоневроза (margo medialis aponeurosis palmaris) та від тримача м’язів–згиначів (retinaculum musculorum flexorum).

Прикріплення: до шкіри гіпотенара (cutis hypothenaris).

Функція: натягує долонний апоневроз (aponeurosis palmaris), утворюючи складки на шкірі гіпотенара (plicae cutis hypothenaris) – зморщує шкіру.

2. Відвідний м’яз мізинця кисті (musculus abductor digiti minimi).

Початок: від горохоподібної кістки (os pisiforme) і від тримача м’язів–згиначів (retinaculum musculorum flexorum).

Прикріплення: до присереднього краю основи проксимальної фаланги мізинця (margo medialis basis phalangis proximalis digiti minimi).

Функція: відводить мізинець (abductio digiti minimi).

 

3. Короткий м’яз–згинач мізинця кисті (musculus flexor digiti minimi brevis).

Початок: від гачка гачкуватої кістки (hamulus ossis hamati) і від тримача м’язів–згиначів (retinaculum musculorum flexorum).

Прикріплення: до долонного краю основи проксимальної фаланги мізинця (margo palmaris basis phalangis proximalis digiti minimi).

Функція: згинає мізинець (flexio digiti minimi).

4. Протиставний м’яз мізинця (musculus opponens digiti minimi).

Початок: від гачка гачкуватої кістки (hamulus ossis hamati) і від тримача м’язів–згиначів (retinaculum musculorum flexorum).

Прикріплення: до присереднього краю і передньої поверхні V п’ясткової кістки (margo medialis et facies anterior ossis metacarpi quinti [V]).

Функція: протиставляє мізинець великому пальцю кисті.

 

До середньої групи м’язів кисті належать:

1. Червоподібні м’язи кисті (musculi lumbricales manus) розміщені під долонним апоневрозом (aponeurosis palmaris). Це чотири тонких веретеноподібних м’язи.

Перший і другий червоподібні м’язи.

Початок: від променевого бічного краю сухожилка глибокого м’яза–згинача пальців, спрямовані до II і III пальців.

Третій червоподібний м’яз.

Початок: від обернених один до одного країв сухожилків глибокого м’яза–згинача пальців, що ідуть до III і IV пальців.

Четвертий червоподібний м’яз.

Початок: від обернених один до одного країв сухожилків глибокого м’яза–згинача пальців, що ідуть до IV і V пальців.

Прикріплення червоподібних м’язів кисті (musculi lumbricales manus): на тильній поверхні проксимальних фаланг (facies dorsalis phalangium proximalium) вплітаються в тильні апоневрози (aponeuroses dorsales) на рівні проксимальних фаланг II–V пальців.

Функція: згинають проксимальні фаланги (flexio phalangium proximalium) і розгинають середні та кінцеві фаланги II–V пальців (extensio phalangium mediarum et distalium digitorum secundi – quinti [II–V]).

2. Міжкісткові м’язи кисті (musculi interossei palmares manus). Вони розташовані між п’ястковими кістками в міжп’ясткових проміжках (spatia intermetacarpalia), починаються від бічних поверхонь п’ясткових кісток (facies laterales ossium metacarpalium) і прикріплюються до тильної поверхні проксимальних фаланг пальців кисті (facies dorsalis phalangium proximalium digitorum manus). Залежно від розміщення, міжкісткові м’язи кисті поділяються на:

– три долонні міжкісткові м’язи кисті (musculi interossei palmares manus). Вони розміщені на долонній поверхні в другому, третьому і четвертому міжкістковому проміжку.

Функція: приводять II, IV і V пальці до III пальця;

– чотири тильні міжкісткові м’язи кисті (musculi interossei dorsales manus). Вони розміщені в тильній частині міжп’ясткових проміжків.

Функція: відводять II і IV пальці від III пальця, відводять і приводять III палець, або фіксують його.

 

ТОПОГРАФІЯ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ

Пахвова ямка (fossa axillaris) – це заглиблення між поверхнею:

– бічної ділянки грудної клітки (regio pectoralis lateralis) та

– присередньою поверхнею проксимального відділу плечової ділянки (facies medialis proximalis regionis brachialis).

Спереду пахвова ямка (fossa axillaris) обмежована:

– складкою шкіри (plica cutis), що відповідає нижньому краю великого грудного м’яза (margo inferior musculi pectoralis majoris).

Ззаду пахвова ямка (fossa axillaris) обмежована:

– складкою шкіри (plica cutis), що відповідає нижньому краю найширшого м’яза спини (margo inferior musculi latissimi dorsi).

Пахвова порожнина (cavitas axillaris) – це порожнина, в якій знаходиться жирова клітковина, судини, нерви та лімфатичні вузли.

Вона має такі чотири стінки:

– передню, що утворена великим і малим грудними м’язами (musculi pectorales major et minor);

– задню, що утворена найширшим м’язом спини (m. latissimus dorsi), підлопатковим і великим круглим м’язами (musculi subscapularis et teres major);

– присередню, що утворена переднім зубчастим м’язом (musculus serratus anterior);

– бічну, що утворена хірургічною шийкою плечової кістки (collum chirurgicum humeri) та м’язами (коротка головка двоголового м’яза плеча – caput breve musculi bicipitis brachii та дзьобо–плечовий м’яз – musculus coracobrachialis).

На передній стінці пахвової порожнини (paries anterior cavitatis axillaris) топографічно виділяють три трикутники:

– ключично–грудний трикутник (trigonum clavipectorale), обмежований:

– нижнім краєм ключиці (margo inferior claviculae);

– верхнім краєм малого грудного м’яза (margo superior musculi pectoralis minoris);

– грудний трикутник (trigonum pectorale), обмежований верхнім і нижнім краями малого грудного м’яза (margines superior et inferior musculi pectoralis minoris), тобто такий, що співпадає з контурами малого грудного м’яза (m. pectoralis minor);

– підгрудний трикутник (trigonum subpectorale)_, обмежований нижніми краями малого та великого грудних м’язів (margines inferiores musculorum pectoralium minoris et majoris).

На задній стінці пахвової порожнини (paries posterior cavitatis axillaris) є два отвори:

1. Тристоронній отвір (foramen trilaterum), обмежований:

– підлопатковим м’язом (musculus subscapularis);

– великим круглим м’язом (musculus teres major);

– довгою головкою триголового м’яза плеча (caput longum musculi tricipitis brachii).

Через тристоронній отвір (foramen trilaterum) проходить огинальна артерія лопатки (arteria circumflexa scapulae).

2. Чотиристоронній отвір (foramen quadrilaterum), розташований збоку тристороннього отвору (foramen trilaterum) і обмежований:

– підлопатковим м’язом (musculus subscapularis);

– великим круглим м’язом (musculus teres major);

– довгою головкою триголового м’яза плеча (caput longum musculi tricipitis brachii);

– хірургічною шийкою плечової кістки (collum chirurgicum humeri).

 

Через чотиристоронній отвір (foramen quadrilaterum) проходять: задня огинальна артерія і вена плеча (arteria circumflexa humeri posterior et vena circumflexa humeri posterior) та пахвовий нерв (nervus axillaris).

Фасції верхньої кінцівки (fasciae membri inferiores)

Фасції верхньої кінцівки, оточуюючи групи м’язів, формують для них фасціальні та фасціально–кісткові піхви.

Між окремими групами м’язів (згиначами і розгиначами) плеча формуються міжм’язові перегородки (septa intermuscularia).

У місцях, де фасції утримують сухожилки біля кісткових виступів, фасції утворюють потовщення – тримачі сухожилків (retinacula tendinum).

М’язи плечового пояса вкриваються ззовні дельтоподібною фасцією (fascia deltoidea), яка спереду переходить у грудну фасцію (fascia pectoralis), а збоку і знизу переходить на плече як плечова фасція (fascia brachii), ззаду зростається з підостьовою фасцією (fascia infraspinata).

До фасцій плечового пояса також відносяться надостьова фасція (fascia supraspinata), підлопаткова фасція (fascia subscapularis) і пахвова фасція (fascia axillaris), яка вистеляє знизу пахвову порожнину (fossa axillaris) і має отвори, через які проходять судини і нерви.

Пахвова фасція збоку переходить у плечову фасцію (fascia brachii), а зверху у дельтоподібну фасцію (fascia deltoidea) і має підвішувальну зв’язку пахвової фасції (lig. suspensorium axillae).

Фасція, яка покриває дельтоподібний м’яз (m. deltoideus), переходить на плече (brachium) і має назву плечової фасції (fascia brachii).

Плечова фасція (fascia brachii) утворює:

– піхви для м’язів плеча (vaginae musculorum brachii);

– присередню міжм’язову перегородку плеча (septum intermusculare brachii mediale);

– бічну міжм’язову перегородку плеча (septum intermusculare brachii laterale), які відмежовують передню групу м’язів плеча від задньої.

Плечова фасція (fascia brachii) при переході на передпліччя (antebrachium) має назву фасції передпліччя (fascia antebrachii), яка формує піхви для всіх м’язів передпліччя (vaginae musculorum antebrachii). При переході на кисть (manus) вона потовщується і на передній поверхні (facies anterior) утворює тримач м’язів–згиначів кисті (retinaculum musculorum flexorum manus), а на тильній поверхні утворює тримач м’язів–розгиначів кисті (retinaculum musculorum extensorum manus).

Тримач м’язів–згиначів кисті (retinaculum musculorum flexorum manus) прикріплюється:

– збоку до променевого зап’ясткового підвищення (eminentia carpi radialis), яке утворене горбками човноподібної кістки та кістки–трапеції (tubercula ossis scaphoidei et ossis trapezii);

– присередньо до ліктьового зап’ясткового підвищення  (eminentia carpi ulnaris), що утворене горохоподібною кісткою і гачком гачкуватої кістки (os pisiforme et hamulus ossis hamati).

Тримач м’язів–розгиначів кисті (retinaculum musculorum extensorum manus) прикріплюється:

– збоку до дистального кінця променевої кістки (extremitas distalis ossis radii);

– присередньо до шилоподібного відростка ліктьової кістки (processus styloideus ulnae) і обхідної ліктьової зв’язки (lig. collaterale ulnare).

Фасція передпліччя, переходячи на кисть, утворює фасцію кисті (fascia manus), яка поділяється на:

– долонну фасцію кисті (fascia palmaris manus);

– тильну фасцію кисті (fascia dorsalis manus).

 

Долонна фасція кисті (fascia palmaris manus) має поверхневу і глибоку пластинки (laminae superficialis et profunda) та вкриває м’язи тенара (musculi thenaris), сухожилки м’язів–згиначів пальців кисті (tendines musculorum flexorum digitorum manus) і червоподібні м’язи кисті (musculi lumbricales manus), формуючи окремі фасціальні ложа.

Поверхнева пластинка долонної фасції кисті (lamina superficialis fasciae palmaris manus) на поверхні тенара і гіпотенара (thenar et hypothenar) тонка, а на рівні червоподібних м’язів (musculi lumbricales) і сухожилків м’язів–згиначів пальців кисті (tendines musculorum flexorum digitorum manus) потовщена, зрощена з продовженням сухожилка довгого долонного м’яза (m. palmaris longus) та називається долонним апоневрозом (aponeurosis palmaris).

На рівні основи пальців (basis digitorum) долонний апоневроз (aponeurosis palmaris) розділяється на окремі пучки, які продовжуються дистально і беруть участь в утворенні волокнисто–кісткових піхв для сухожилків поверхневого і глибокого м’язів–згиначів II–V пальців.

Глибока пластинка долонної фасції кисті (lamina profunda fasciae palmaris manus) розвинута слабко і вкриває долонні міжкісткові м’язи (mm. interossei palmares) та відділяє їх від сухожилків м’язів–згиначів пальців (tendines musculorum flexorum digitorum).

Тильна фасція кисті (fascia dorsalis manus) складається з:

– поверхневої пластинки (lamina superficialis);

– глибокої пластинки (lamina profunda).

Поверхнева пластинка тильної фасції кисті (lamina superficialis fasciae dorsalis manus) виражена слабко, вона продовжується від дистального краю тримача м’язів–розгиначів (margo distalis retinaculi musculorum extensorum) і лежить на сухожилках м’яза–розгинача пальців (tendines musculi extensoris digitorum).

На тилі пальців (dorsum digitorum) ця пластинка (lamina superficialis fasciae dorsalis manus) зростається із сухожилками м’язів–розгиначів пальців (tendines musculorum extensorum digitorum).

Глибока пластинка тильної фасції кисті (lamina profunda fasciae dorsalis manus) виражена краще і вкриває тильні міжкісткові м’язи кисті (musculi interossei dorsales manus), а на рівні основ проксимальних фаланг з’єднується з долонною фасцією кисті (fascia palmaris manus).

Пучки долонного апоневрозу (aponeurosis palmaris) на рівні міжзaп’ясткових проміжків, називаються поперечними пучками (fasciculi transversi).

Вони (fasciculi transversi) формують поверхневу поперечну п’ясткову зв’язку (ligamentum metacarpale transversum superficiale), яка розміщена на рівні головок п’ясткових кісток (capita ossium metacarpi).

Під тримачем м’язів–згиначів кисті (retinaculum musculorum flexorum manus) утворюється канал зап’ястка (canalis carpi), у якому проходять сухожилки м’язів (tendines musculorum), що прямують із передпліччя (antebrachium) на кисть (manus) та огорнені синовіальними піхвами.

На тильній поверхні зап’ястка є тримач м’язів–розгиначів (retinaculum musculorum extensorum), під яким розташовані шість волокнисто–кісткових каналів (canales fibrosoossei), що у свою чергу містять синовіальні піхви сухожилків м’язів–розгиначів.

У них проходять такі сухожилки м’язів–розгиначів (tendines musculorum extensorum):

1. у першому каналі (починаючи з променевої сторони) проходять сухожилки:

– довгого відвідного м’яза великого пальця (tendo musculi abductoris pollicis longi);

– короткого м’яза–розгинача великого пальця (tendo musculi extensoris pollicis brevis).

2. у другому каналі проходять сухожилки:

– довгого променевого м’яза–розгинача зап’ястка (tendines musculi extensoris carpi radialis longi).

– короткого променевого м’яза–розгинача зап’ястка (tendines musculi extensoris carpi radialis brevis).

3. У третьому каналі проходить сухожилок довгого м’яза–розгинача великого пальця (tendo musculi extensoris pollicis longi).

4. У четвертому каналі проходять сухожилки м’яза–розгинача пальців кисті і м’яза–розгинача вказівного пальця (tendines musculi extensoris digitorum manus et musculi extensoris indicis).

5. У п’ятому каналі проходить сухожилок м’яза–розгинача мізинця (tendo musculi extensoris digiti minimi).

6. У шостому каналі проходить сухожилок ліктьового м’яза–розгинача зап’ястка (tendo musculi extensoris carpi ulnaris).

 

Піхви сухожилків верхньої кінцівки (vaginae tendinum membri superioris)

Вони оточують в основному сухожилки м’язів плеча і передпліччя (tendines musculorum brachii et antebrachii), розташовані в ділянці кисті (manus). Вони поділяються на:

– долонні піхви зап’ясткових сухожилків (vaginae tendinum carpales palmares);

– тильні піхви зап’ясткових сухожилків (vaginae tendinum carpales dorsales).

До піхв сухожилків верхньої кінцівки (vaginae tendinum membri superioris) належить також міжгорбкова сухожилкова піхва (vagina tendinis intertubercularis), яка оточує у міжгорбковій борозні (sulcus intertubercularis) сухожилок довгої головки двоголового м’яза плеча (caput longum musculi bicipitis brachii) і сполучається з порожниною плечового суглоба (cavitas articulationis humeri).

 

До долонних піхв зап’ясткових сухожилків (vaginae tendinum carpales palmares) належать:

– спільна піхва сухожилків м’язів–згиначів (vagina communis tendinum musculorum flexorum) оточує сухожилки поверхневого і глибокого м’язів–згиначів пальців (tendines musculorum flexorum digitorum superficialis et profundi) прoходить досередтнт долоні (palma), а на мізинці (digitus minimus) до кінцевої фаланги (phalanx distalis);

– піхва сухожилка довгого м’яза–згинача великого пальця кисті (vagina tendinis musculi flexoris pollicis longi) – вкриває сухожилок однойменного м’яза (tendo musculi flexoris pollicis longi) до місця його прикріплення, тобто доходить до кінцевої фаланги (phalanx distalis);

– синовіальні піхви пальців кисті (vaginae synoviales digitorum manus) оточують сухожилки поверхневого і глибокого м’язів–згиначів пальців (tendines musculorum flexorum digitorum superficialis et profundi) на II–IV пальцях (secundus–quartus [II–IV]), вони розташовані від рівня п’ястково–фалангових суглобів (articulationes metacarpophalangeae) до основ кінцевих фаланг (bases phalangium distalium).

Ці піхви (vaginae synoviales digitorum manus) ізольовані від спільної піхви сухожилків м’язів–згиначів (vagina communis tendinum musculorum flexorum).

 

Синовіальні піхви пальців кисті (vaginae synoviales digitorum manus) сполучені вуздечками сухожилків (vincula tendinum) з фалангами (phalanges).

Вуздечка сухожилків (vinculum tendinum), прямують:

– до проксимальних фаланг (phalanges proximales), називається довгою вуздечкою (vinculum longum);

– до середніх фаланг (phalanges mediae) – короткою вуздечкою (vinculum breve).

– піхва сухожилка променевого м’яза–згинача зап’ястка (vagina tendinis musculi flexoris carpi radialis) доходить до основи II п’ясткової кістки (basis ossis metacarpi secundi [II]).

 

На долоні (palma) формуються волокнисті піхви пальців кисті (vaginae fibrosae digitorum manus), які є продовженням долонного апоневрозу (aponeurosis palmaris) на пальці.

Вони (vaginae fibrosae digitorum manus) утворюють передню стінку волокнисто–кісткових каналів (paries canalium fibroоsseorum anterior) для сухожилків м’язів–згиначів пальців (tendines musculorum flexorum digitorum).

У волокнистих піхвах пальців кисті розташовані синовіальні піхви пальців кисті (vaginae synoviales digitorum manus).

Волокнисті піхви пальців кисті (vaginae fibrosae digitorum manus) мають:

– кільцеву частину волокнистої піхви (pars anularis vaginae fibrosae), яка розташована на рівні проксимальних і середніх фаланг пальців (phalanges proximales et mediae digitorum);

– хрестоподібну частину волокнистої піхви (pars cruciformis vaginae fibrosae), яка розташована на рівні міжфалангових суглобів (articulationes interphalangeae).

До тильних піхв зап’ясткових сухожилків (vaginae tendinum carpales dorsales), що проходять у відповідних шести волокнисто–кісткових каналах під тримачем м’язів–розгиначів, належать:

– піхва сухожилків довгого відвідного м’яза та короткого м’яза–розгинача великого пальця (vagina tendinum musculorum abductoris longi et extensoris pollicis brevis);

– піхва сухожилків довгого та короткого променевих м’язів–розгиначів зап’ястка (vagina tendinum musculorum extensorum carpi radialium longi et brevis);

– піхва сухожилка довгого м’яза–розгинача великого пальця (vagina tendinis musculi extensoris pollicis longi);

– піхва сухожилків м’язів–розгиначів пальців та розгинача вказівного пальця (vagina tendinum musculorum extensorum digitorum et extensoris indicis);

– піхва сухожилка м’яза–розгинача мізинця (vagina tendinis musculi extensoris digiti minimi);

– піхва сухожилка ліктьового м’яза–розгинача зап’ястка (vagina tendinis musculi extensoris carpi ulnaris).

 

Сумки верхньої кінцівки (bursae membri superioris)

Сумки верхньої кінцівки (bursae membri superioris) розташовані у певних місцях (між шкірою, фасціями, м’язами та сухожилками), містять синовіальну рідину і називаються за назвою певного м’яза.

Це такі сумки:

– підсухожилкова сумка трапецієподібного м’яза (bursa subtendinea musculi trapezii);

– підшкірна надплечова сумка (bursa subcutanea acromialis);

– піднадплечова сумка (bursa subacromialis);

– піддельтoподібна сумка (bursa subdeltoidea);

– сумка дзьобо–плечового м’яза (bursa musculi coracobrachialis);

– підсухожилкова сумка підостьового м’яза (bursa subtendinea musculi infraspinati);

– підсухожилкова сумка підлопаткового м’яза (bursa subtendinea musculi subscapularis);

– підсухожилкова сумка великого круглого м’яза (bursa subtendinea musculi teretis majoris);

– підсухожилкова сумка найширшого м’яза спини (bursa subtendinea musculi latissimi dorsi);

– ліктьова підшкірна сумка (bursa subcutanea olecrani);

– ліктьова внутрішньосухожилкова сумка (bursa intratendinea olecrani);

– підсухожилкова сумка триголового м’яза плеча (bursa subtendinea musculi tricipitis brachii);

– двоголово–променева сумка (bursa bicipitoradialis);

– міжкісткова ліктьова сумка (bursa cubitalis interossea).

 

Ділянки верхньої кінцівки (regiones membri superioris)

1. Дельтоподібна ділянка (regio deltoidea).

2. Плечова ділянка (regio brachialis) складається із:

–задньої плечової ділянки (regio brachii posterior; regio brachialis posterior);

– передньої плечової ділянки (regio brachii anterior; regio brachialis anterior).

З обох сторін від двоголового м’яза плеча в передній плечовій ділянці (regio brachii anterior) розташовані:

– присередня двоголова борозна (sulcus bicipitalis medialis), де проходить судинно–нервовий пучок плеча;

– бічна двоголова борозна (sulcus bicipitalis lateralis), де проходить головна вена (v. cephalica).

Між борозною променевого нерва на плечовій кістці (sulcus nervi radialis humeri) спереду і триголовим м’язом плеча (m. triceps brachii) ззаду міститься канал променевого нерва (canalis nervi radialis), через який проходять променевий нерв (n. radialis), глибокі артерія і вени плеча (arteria et venae profundae brachii).

 

3. Ліктьова ділянка (regio cubitalis) має:

– задню ліктьову ділянку (regio cubitalis posterior);

– передню ліктьову ділянку (regio cubitalis anterior), в якій розташована ліктьова ямка (fossa cubitalis).

Ліктьова ямка (fossa cubitalis) має форму ромба і обмежована:

– із зовнішнього боку та знизу плечо–променевим м’язом (m. brachioradialis);

– присередньо та знизу круглим м’язом–привертачем (m. pronator teres);

– угорі плечовим м’язом (m. brachialis);

– дном ямки є плечовий м’яз (m. brachialis).

4. Передплічна ділянка (regio antebrachialis) має:

– передню передплічну ділянку (regio antebrachii anterior; regio antebrachialis anterior);

– задню передплічну ділянку (regio antebrachii posterior; regio antebrachialis posterior);

– променевий край (margo radialis) або бічний край (margo lateralis);

– ліктьовий край (margo ulnaris) або присередній край (margo medialis).

Між м’язами переднього відділу передпліччя (musculi compartimenti antebrachii anterioris) утворюється три борозни, де проходять судини та нерви:

– променева борозна (sulcus radialis) – між плечо–променевим м’язом (musculus brachioradialis) і променевим м’язом–згиначем зап’ястка (musculus flexor carpi radialis);

– серединна борозна (sulcus medianus) – між променевим м’язом–згиначем зап’ястка (m. flexor carpi radialis) і поверхневим м’язом–згиначем пальців кисті (musculus flexor digitorum superficialis manus);

– ліктьова борозна (sulcus ulnaris) – між ліктьовим м’язом–згиначем зап’ястка (musculus flexor carpi ulnaris) і поверхневим м’язом–згиначем пальців кисті (musculus flexor digitorum superficialis manus).

5. Ділянка кисті (regio manus) має:

– зап’ясткову ділянку (regio carpalis), яка складається з:

– передньої зап’ясткової ділянки (regio carpalis anterior);

– задньої зап’ясткової ділянки (regio carpalis posterior);

– тильну ділянку кисті (regio dorsalis manus);

– долоню (palma; vola), або долонну ділянку (regio palmaris);

– тенар (thenar), або підвищення великого пальця (eminentia thenaris);

– гіпотенар (hypothenar), або підвищення мізинця (eminentia hypothenaris);

– п’ясткову ділянку (regio metacarpalis);

– пальці кисті (digiti manus) мають:

– долонні поверхні пальців (facies palmares digitorum);

– тильні поверхні пальців (facies dorsales digitorum).

Пальці кисті (digiti manus) поділяються на:

– великий палець кисті (pollex); перший палець [ I ] (digitus primus [ I ]);

– вказівний палець (index); другий палець [ II ] (digitus secundus [II ]);

– середній палець (digitus medius); третій палець [ III ] (digitus tertius [ III ]);

– перстеневий палець (digitus anularis); четвертий палець [ IV ] (digitus quartus [ IV ]);

– мізинець (digitus minimus); п’ятий палець [ V ] (digitus quintus [V ]).

 

М’ЯЗИ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ (musculi membri inferioris)

Вони поділяються на:

– м’язи тазового пояса (musculi cinguli pelvici), або м’язи пояса нижньої кінцівки (musculi cinguli membri inferioris);

– м’язи вільної частини нижньої кінцівки (musculi partis liberae membri inferioris).

Вільна частина нижньої кінцівки має такі відділи:

– передній відділ стегна (compartimentum femoris anterius), або відділ згиначів і розгиначів стегна (compartimentum femoris flexorum et extensorum);

– задній відділ стегна (compartimentum femoris posterius), або відділ згиначів і розгиначів стегна (compartimentum femoris flexorum et extensorum);

– присередній відділ стегна (compartimentum femoris mediale), або привідний відділ стегна (compartimentum femoris adductorum);

– передній відділ гомілки (compartimentum cruris anterius), або відділ розгиначів гомілки (compartimentum cruris extensorum);

– задній відділ гомілки (compartimentum cruris posterius), або відділ згиначів гомілки (compartimentum cruris flexorum), який складається з:

– поверхневої частини (pars superficialis), або литкової частини (pars gastrocnemialis) чи триголової частини (pars tricipitalis);

– глибокої частини (pars profunda), або камбалоподібної частини (pars solealis);

– бічний відділ гомілки (compartimentum cruris laterale), або малогомілковий відділ гомілки (compartimentum cruris fibularium, або compartimentum cruris peroneorum);

– тил стопи (dorsum pedis);

– підошву (planta).

 

М’язи тазового пояса (musculi cinguli pelvici)

або м’язи пояса нижньої кінцівки (musculi cinguli membri inferioris)

Вони поділяються на:

– внутрішні м’язи;

– зовнішні м’язи.

До внутрішніх м’язів тазового пояса (musculi cinguli pelvici interni) належать:

1. Клубово–поперековий м’яз (musculus iliopsoas). Він утворений двома м’язами: клубовим м’язом (musculus iliacus) та великим поперековим м’язом (musculus psoas major), які, починаючись на поперекових хребцях (vertebrae lumbales) і кульшовій кістці (os coxae), з’єднуються між собою і формують єдиний м’яз, який прикріплюється до стегнової кістки (femur).

– клубовий м’яз (musculus iliacus). Він розміщений в клубовій ямці (fossa iliaca).

Початок: від верхніх двох третин клубової ямки (fossa iliaca), внутрішньої губи клубового гребеня (labium internum cristae iliacae), передньої крижово–клубової зв’язки (lig. sacroiliacum anterius).

Прикріплення: з’єднується з великим поперековим м’язом (musculus psoas major).

– великий поперековий м’яз (musculus psoas major). Він прилягає до тіл поперекових хребців (corpora vertebrarum lumbalium) і розташований на задній стінці черевної порожнини (paries posterior cavitatis abdominis).

Початок: від бічної поверхні тіл хребців (facies lateralis corporum vertebrarum), міжхребцевих дисків (disci intervertebrales) і від поперечних відростків XII грудного та I–V поперекових хребців.

Прикріплення: пройшовши граничну лінію таза (linea terminalis pelvis), з’єднується з клубовим м’язом (musculus iliacus), утворюючи клубово–поперековий м’яз (musculus iliopsoas).

Прикріплення клубово–поперекового м’яза (musculus iliopsoas): до малого вертлюга стегнової кістки (trochanter minor femoris).

Функція клубово–поперекового м’яза (musculus iliopsoas): згинає та відвертає стегно (flexio et supinatio femoris); при фіксованому стегні (femur) нахиляє таз (pelvis) разом із тулубом (truncus) уперед.

2. Малий поперековий м’яз (musculus psoas minor), він є непостійним м’язом.

Початок: від бічної поверхні тіл XII грудного та I поперекового хребців та міжхребцевим диском (discus intervertebralis) між ними.

Прикріплення: до дугоподібної лінії клубової кістки (linea arcuata ossis ilii), клубово–лобкового підвищення (eminentia iliopubica). Частина сухожилкових пучків проходить у клубово–гребінну дугу (arcus iliopectineus) і широку фасцію (fascia lata).

Функція: натягує клубово–гребінну дугу (arcus iliopectineus); напружує широку фасцію (fascia lata), дещо згинає в поперековій ділянці хребтовий стовп (columna vertebralis).

3. Внутрішній затульний м’яз (musculus obturatorius internus).

Початок: від краю затульного отвору (margo foraminis obturati) і від внутрішньої поверхні затульної перетинки (facies interna membranae obturatoriae), тазової поверхні клубової кістки над затульним отвором і від затульної фасції (fascia obturatoria).

Прикріплення: до вертлюгової ямки стегнової кістки (fossa trochanterica femoris).

Функція: обертає стегно назовні (rotatio femoris externa).

4. Грушоподібний м’яз (musculus piriformis).

Початок: від тазової поверхні крижової кістки (facies pelvica ossis sacri), збоку від передніх крижових отворів (foramina sacralia anteriora).

Прикріплення: до верхівки великого вертлюга стегнової кістки (apex trochanteris majoris femoris).

Функція: обертає стегно назовні (rotatio femoris externa), дещо відводить його (abductio femoris), при спиранні на одну ногу бере участь в нахилі таза в свій бік і вперед.

До зовнішніх м’язів тазового пояса (musculi cinguli pelvici externi) належать:

1. Верхній близнюковий м’яз (musculus gemellus superior)

Початок: від сідничої ості (spina ischiadica).

Прикріплення: до вертлюгової ямки (fossa trochanterica), а частина сухожилкових волокон вплітається у сухожилок внутрішнього затульного м’яза (tendo musculi obturatorii).

Функція: обертає стегно назовні (rotatio externa femoris).

2. Нижній близнюковий м’яз (musculus gemellus inferior).

Початок: від сідничого горба (tuber ischiadicum).

Прикріплення: до вертлюгової ямки (fossa trochanterica), а частина сухожилкових волокон вплітається у сухожилок внутрішнього затульного м’яза (tendo musculi obturatorii).

Функція: обертає стегно назовні (rotatio femoris externa).

3. Великий сідничний м’яз (musculus gluteus maximus).

Початок: від зовнішньої поверхні крила клубової кістки (facies externa alae ossis ilii) позаду задньої сідничної лінії (linea glutea posterior), від клубового гребеня (crista iliaca), а також від спинної поверхні крижової кістки (facies dorsalis ossis sacri), задньої поверхні куприка (facies coccygis posterior) і крижово–горбової зв’язки (lig. sacrotuberale).

Прикріплення: до сідничної горбистості стегнової кістки (tuberositas glutea femoris) та бічної міжм’язової перегородки стегна (septum intermusculare femoris laterale); частина м’язових пучків вплітається у клубово–великогомілкове пасмо (tractus iliotibialis).

Функція: розгинає стегно (extensio femoris), відводить стегно (abductio femoris), відвертає стегно (supinatio femoris), при фіксованому стегні розгинає таз і тулуб (extensio pelvis et trunci), утримуючи тулуб (truncus) у вертикальному положенні.

4. Середній сідничний м’яз (musculus gluteus medius).

Початок: від зовнішньої поверхні крила клубової кістки (facies externa alae ossis ilii) між передньою та задньою сідничними лініями (lineae gluteae anterior et posterior) спереду і знизу та клубовим гребенем (crista iliaca) зверху і ззаду.

Прикріплення: до верхівки та зовнішньої поверхні великого вертлюга (apex et facies externa trochanteris majoris).

Функція: відводить стегно (abductio femoris); передні м’язові волокна привертають стегно (pronatio femoris), задні відвертають його (supinatio femoris); при фіксованому стегні (femur) м’яз утримує таз (pelvis) із тулубом (truncus) у вертикальному положенні.

5. Малий сідничний м’яз (musculus gluteus minimus).

Початок: від зовнішньої поверхні крила клубової кістки (facies externa ossis ilii) між передньою та нижньою сідничними лініями (lineae gluteae anterior et inferior) і від краю великої сідничої вирізки (margo incisurae ischiadicae majoris).

Прикріплення: до переднього краю великого вертлюга (margo anterior trochanteris majoris); частина м’язових пучків вплітається в суглобову капсулу кульшового суглоба (capsula articularis articulationis coxae).

Функція: відводить стегно (abductio femoris); передні його м’язові пучки беруть участь у обертанні стегна досередини (rotatio femoris interna); задні його м’язові пучки беруть участь у обертанні назовні (rotatio externa).

6. Квадратний м’яз стегна (musculus quadratus femoris).

Початок: від верхньої частини сідничого горба (pars superior tuberis ischiadici).

Прикріплення: до верхньої частини міжвертлюгового гребеня (pars superior cristae intertrochantericae).

Функція: обертає стегно назовні (rotatio femoris externa), приводить стегно (adductio femoris).

7. Зовнішній затульний м’яз (musculus obturatorius externus).

Початок: від кульшової кістки (os coxae) вздовж краю затульного отвору (margo foraminis obturati) та від зовнішньої поверхні затульної перетинки (facies externa membranae obturatoriae).

Прикріплення: до вертлюгової ямки (fossa trochanterica). Частина м’язових пучків вплітається в суглобову капсулу кульшового суглоба (capsula articularis articulationis coxae).

Функція: обертає стегно назовні (rotatio femoris externa), бере участь в його згинанні, підтримує знизу головку стегнової кістки (caput femoris).

8. М’яз–натягувач широкої фасції (musculus tensor fasciae latae).

Початок: від зовнішньої губи клубового гребеня (labium externum cristae iliacae) до верхньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior superior).

На межі між верхньою і середньою третиною стегна цей м’яз (musculus tensor fasciae latae) переходить в клубово–великогомілкове пасмо (tractus iliotibialis) широкої фасції стегна (fascia lata).

Прикріплення клубово–великогомілкового пасма (tractus iliotibialis): до бічного виростка великогомілкової кістки (condylus lateralis femoris).

Функція: згинає стегно (flexio femoris), натягує клубово–великогомілкове пасмо (tractus iliotibialis); укріплює колінний суглоб (art. genus) в розігнутому положенні.

 

М’язи вільної частини нижньої кінцівки

(musculi partis liberae membri inferioris)

Вони поділяються на:

– м’язи стегна (musculi femoris);

– м’язи гомілки (musculi cruris);

– м’язи стопи (musculi pedis).

 

 

М’язи стегна (musculi femoris)

М’язи стегна поділяються на:

– м’язи переднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris anterioris), або м’язи відділу згиначів і розгиначів стегна (musculi compartimenti femoris flexorum et extensorum);

– м’язи заднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris posterioris), або м’язи відділу згиначів і розгиначів стегна (musculi compartimenti femoris flexorum et extensorum);

– м’язи присереднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris medialis), або м’язи привідного відділу стегна (musculi compartimenti femoris adductorum).

До м’язів переднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris anterioris) належать:

1. Кравецький м’яз (musculus sartorius).

Початок: від верхньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior superior).

Прикріплення: до горбистості великогомілкової кістки (tuberositas tibiae) і вплітається у фасцію гомілки (fascia cruris).

Функція: згинає стегно і гомілку (flexio femoris et cruris); обертає стегно назовні (rotatio femoris externa); відводить стегно (abductio femoris), а при піднятій нижній кінцівці (membrum inferius) і зігнутій в колінному суглобі (art. genus) гомілці (crus) привертає її (pronatio cruris).

2. Чотириголовий м’яз стегна (musculus quadriceps femoris) складається з таких чотирьох м’язів: прямого м’яза стегна (musculus rectus femoris), бічного широкого м’яза (musculus vastus lateralis), присереднього широкого м’яза (musculus vastus medialis) та проміжного широкого м’яза (musculus vastus intermedius).

У нижній третині стегна усі чотири м’язи утворюють спільний для них сухожилок, який, охопивши з обох боків наколінок (patella), прикріплюється до горбистості великогомілкової кістки (tuberositas tibiae).

Та частина сухожилка чотириголового м’яза стегна (musculus quadriceps femoris), яка розташована між верхівкою наколінка і горбистістю великогомілкової кістки (tuberositas tibiae), називається зв’язкою наколінка (lig. patellae).

Частина сухожилка чотириголового м’яза стегна (musculus quadriceps femoris), яка йде до наколінка і охоплює його, називається наднаколінковим апоневрозом (aponeurosis suprapatellaris).

– прямий м’яз стегна (musculus rectus femoris) має:

– пряму головку (caput rectum);

Початок: від нижньої передньої клубової ості (spina iliaca anterior inferior).

– повернену головку (caput reflexum);

Початок: від зовнішньої поверхні клубової кістки (facies externa ossis ilii) над кульшовою западиною (acetabulum).

Функція прямого м’яза стегна (musculus rectus femoris): згинає стегно (flexio femoris) у кульшовому суглобі (art. coxae).

– бічний широкий м’яз (musculus vastus lateralis);

Початок: від нижньої частини великого вертлюга (pars inferior trochanteris majoris), верхньої частини міжвертлюгової лінії (pars superior lineae intertrochantericae), від сідничної горбистості (tuberositas glutea) та верхньої частини бічної губи шорсткої лінії (pars superior labii lateralis lineae asperae) і від бічної міжм’язової перегородки стегна (septum intermusculare femoris laterale).

Прикріплення: сухожилок бічного широкого м’яза (tendo musculi vasti lateralis) переходить у спільний сухожилок чотириголового м’яза стегна (tendo communis musculi quadricipitis femoris) і утворює бічний тримач наколінка (retinaculum patellae laterale).

– присередній широкий м’яз (musculus vastus medialis);

Початок: від нижньої частини міжвертлюгової лінії (pars inferior lineae intertrochantericae) та від прилеглої частини передньої поверхні стегнової кістки (facies anterior femoris), присередньої губи шорсткої лінії (labium medialis lineae asperae) і присередньої міжм’язової перегородки стегна (septum intermusculare femoris mediale).

Прикріплення: сухожилок присереднього широкого м’яза (tendo musculi vasti lateralis) переходить у спільний сухожилок чотириголового м’яза стегна (tendo communis musculi quadricipitis femoris) і утворює присередній тримач наколінка (retinaculum patellae mediale).

– проміжний широкий м’яз (musculus vastus intermedius).

Початок: від передньої поверхні стегнової кістки (facies anterior femoris), нижньої частини бічної губи шорсткої лінії (pars inferior labii medialis lineae asperae) та від бічної міжм’язової перегородки стегна (septum intermusculare femoris laterale).

Прикріплення: сухожилок проміжного широкого м’яза (tendo musculi vasti intermedii) переходить у спільний сухожилок чотириголового м’яза стегна (tendo communis musculi quadricipitis femoris).

Функція чотириголового м’яза стегна (musculus quadriceps femoris): розгинає гомілку (extensio cruris) в колінному суглобі (articulatio genus); а прямий м’яз (musculus rectus femoris) згинає стегно (flexio femoris) у кульшовому суглобі (articulatio coxae).

3. Суглобовий м’яз коліна (musculus articularis genus), розташований під проміжним широким м’язом (musculus vastus intermedius).

Початок: від нижньої частини передньої поверхні тіла стегнової кістки (pars inferior faciei anterioris corporis femoris).

Прикріплення: до передньої стінки суглобової капсули колінного суглоба (paries anterior capsulae articularis articulationis genus).

Функція: натягує суглобову капсулу (capsula articularis).

До м’язів заднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris posterioris) належать:

1. Двоголовий м’яз стегна (musculus biceps femoris), який складається з:

– довгої головки (caput longum);

Початок: від верхньо–присередньої поверхні сідничого горба (facies superiomedialis tuberis ischiadici) і від крижово–горбової зв’язки (lig. sacrotuberale).

Прикріплення: на межі середньої і нижньої третини стегна довга головка (caput longum) з’єднується з короткою головкою (caput breve).

– короткої головки (caput breve).

Початок: від середньої третини бічної губи шорсткої лінії стегнової кістки (labium laterale lineae asperae femoris), верхньої частини бічного надвиростка стегнової кістки (pars superior epicondyli lateralis femoris) та від бічної міжм’язової перегородки стегна (septum intermusculare femoris laterale).

Прикріплення: на межі середньої і нижньої третини стегна довга головка (caput longum) з’єднується з короткою головкою (caput breve), утворюючи спільний сухожилок, що прикріплюється до головки малогомілкової кістки (caput fibulae).

Функція двоголового м’яза стегна (musculus biceps femoris): розгинає стегно (extensio femoris) в кульшовому суглобі (articulatio coxae), приводить стегно (adductio femoris), згинає гомілку (flexio cruris) в колінному суглобі (articulatio genus), при зігнутому колінному суглобі (articulatio genus) обертає гомілку назовні (rotatio cruris externa).

2. Півсухожилковий м’яз (musculus semitendinosus).

Початок: від сідничого горба (tuber ischiadicum) і крижово–горбової зв’язки (lig. sacrotuberale).

Прикріплення: до горбистості великогомілкової кістки (tuberositas tibiae) і фасції гомілки (fascia cruris), бере участь у формуванні поверхневої гусячої лапки (pes anserinus superficialis).

Функція: розгинає стегно (extensio femoris), згинає гомілку (flexio cruris), при зігнутій нижній кінцівці (membrum inferius) в колінному суглобі (articulatio genus) обертає гомілку досередини (rotatio cruris interna).

3. Півперетинчастий м’яз (musculus semimembranosus).

Початок: від сідничого горба (tuber ischiadicum).

Прикріплення: на рівні задньої поверхні колінного суглоба (facies posterior articulationis genus) сухожилок півперетинчастого м’яза (tendo musculi semimembranosi) потовщується і ділиться на три сухожилкових пучки (присередній, середній та бічний); цю розгалужену сухожилкову частину називають глибокою гусячою лапкою (pes anserinus profundus).

Присередній сухожилковий пучок (fasciculus tendinis medialis) прикріплюється до присереднього виростка великогомілкової кістки (condylus medialis tibiae) під обхідною великогомілковою зв’язкою (lig. collaterale tibiale).

Середній сухожилковий пучок (fasciculus tendinis medius) прикріплюється до задньої поверхні присереднього виростка великогомілкової кістки (facies posterior condyli medialis tibiae).

Бічний сухожилковий пучок (fasciculus tendinis lateralis) продовжується в косу підколінну зв’язку (lig. popliteum obliquum), яка вплітається у задню стінку суглобової капсули колінного суглоба (paries posteror capsulae articularis articulationis genus).

Функція півперетинчастого м’яза (musculus semimembranosus): розгинає стегно (extensio femoris), згинає гомілку (flexio cruris), при зігнутій в колінному суглобі (art. genus) кінцівці гомілку обертає досередини (rotatio cruris interna); натягує задню стінку капсули колінного суглоба (paries posterior capsulae articulationis genus), запобігаючи її стисканню при згинанні гомілки (flexio cruris).

До м’язів присереднього відділу стегна (musculi compartimenti femoris medialis), або м’язів привідного відділу стегна (musculi compartimenti femoris adductorum), належать:

 

1. Тонкий м’яз (musculus gracilis).

Початок: від нижньої частини лобкового симфізу (pars inferior symphysis pubicae) та від нижньої гілки лобкової кістки (ramus inferior ossis pubis).

Прикріплення: до присереднього краю горбистості великогомілкової кістки (margo medialis tuberositatis tibiae), бере участь у формуванні поверхневої гусячої лапки (pes anserinus superficialis).

Функція: приводить стегно (adductio femoris), згинає гомілку (flexio cruris) з одночасним обертанням її досередини (rotatio cruris interna).

2. Гребінний м’яз (musculus pectineus).

Початок: від лобкового гребеня (crista pubica ossis pubis) і верхньої гілки лобкової кістки (ramus superior ossis pubis).

Прикріплення: до гребінної лінії стегнової кістки (linea pectinea ossis femoris).

Функція: приводить стегно (adductio femoris), згинає стегно (flexio femoris).

3. Довгий привідний м’яз (musculus adductor longus).

Початок: від зовнішньої поверхні верхньої гілки лобкової кістки (facies externa rami superioris ossis pubis) між лобковим горбком (tuberculum pubicum) і лобковим симфізом (symphysis pubica).

Прикріплення: до середньої третини присередньої губи шорсткої лініїї (labium mediale lineae asperae).

Функція: приводить і згинає стегно (adductio et flexio femoris), обертає його назовні (rotatio femoris externa).

4. Короткий привідний м’яз (musculus adductor brevis).

Початок: від зовнішньої поверхні тіла (facies externa corporis) та нижньої гілки лобкової кістки.

Прикріплення: до верхньої третини присередньої губи шорсткої лінії стегнової кістки (labium mediale lineae asperae ossis femoris).

Функція: приводить стегно (adductio femoris), бере участь в згинанні стегна (flexio femoris) і обертанні стегна назовні (rotatio femoris externa).

5. Великий привідний м’яз (musculus adductor magnus).

Початок: від сідничого горба (tuber ischiadicum) і гілки сідничої кіски (ramus ossis ischii) та нижньої гілки лобкової кістки (ramus inferior ossis pubis).

Прикріплення: до присередньої губи шорсткої лінії стегнової кістки (labium mediale lineae asperae ossis femoris) та до привідного горбка присереднього відростка стегнової кістки (tuberculum adductorium condyli medialis ossis femoris).

Функція: приводить стегно (adductio femoris), обертає стегно назовні (rotatio femoris externa).

6. Малий привідний м’яз (musculus adductor minimus) є проксимальною частиною великого привідного м’яза (pars proximalis musculi adductoris magni) з горизонтальним напрямком м’язових волокон.

Початок: від нижньої гілки лобкової кістки (ramus inferior ossis pubis).

Прикріплення: до проксимальної частини присередньої губи шорсткої лінії (pars proximalis labii medialis lineae asperae).

Функція: приводить стегно (adductio femoris).

М’язи гомілки (musculi cruris)

М’язи гомілки поділяються на:

– м’язи заднього відділу гомілки (musculi compartimenti cruris posterioris);

– м’язи переднього відділу гомілки (musculi compartimenti cruris anterioris);

– м’язи бічного відділу гомілки (musculi compartimenti cruris lateralis).

 

М’язи заднього відділу гомілки

(musculi compartimenti cruris posterioris),

або відділу згиначів гомілки (compartimenti cruris flexorum)

Вони складаються з:

– поверхневої частини (pars superficialis), або литкової частини (pars gastrocnemialis) або триголової частини (pars tricipitalis);

– глибокої частини (pars profunda), або камбалоподібної частини (pars solealis).

М’язи поверхневої частини заднього відділу гомілки

(musculi partis superficialis compartimenti cruris posterioris):

1. Триголовий м’яз литки (musculus triceps surae) починається трьома головками: присередньою і бічною головками литкового м’яза (caput mediale et laterale musculi gastrocnemii) та камбалоподібним м’язом (m. soleus). Ці два м’язи мають спільний сухожилок – п’ятковий сухожилок, сухожилок Ахілла (tendo calcaneus s. Achillis).

– литковий м’яз (musculus gastrocnemius) є двосуглобовий м’яз, бо він оминає через колінний та надп’ятково–гомілковий суглоби (articulationes genus et talocruralis) і має дві головки:

– бічну головку (caput laterale);

Початок: від підколінної поверхні стегнової кістки (facies poplitea ossis femoris) над її бічним виростком (condylus lateralis).

Прикріплення: майже посередині гомілки м’язове черевце бічної головки (caput laterale) зливається з присередньою головкою (caput mediale), утворюючи загальне м’язове черевце, яке переходить у спільний сухожилок литкового м’яза (tendo communis musculi gastrocnemii).

– присередню головку (caput mediale).

Початок: від підколінної поверхні стегнової кістки (facies poplitea ossis femoris) над її присереднім виростком (condylus medialis).

Прикріплення: майже посередині гомілки м’язове черевце присередньої головки (caput mediale) зливається з бічною головкою (caput laterale), утворюючи загальне м’язове черевце, яке переходить у спільний сухожилок литкового м’яза (tendo communis musculi gastrocnemii).

– камбалоподібний м’яз (musculus soleus) є односуглобовим, оминає тільки надп’ятково–гомілковий суглоб (art. talocruralis).

Початок: від лінії камбалоподібного м’яза великогомілкової кістки (linea musculi solei tibiae), від проксимального кінця малогомілкової кістки (extremitas proximalis fibulae) і від сухожилкової дуги камбалоподібного м’яза (arcus tendineus musculi solei). Ця сухожилкова дуга перекидається між ділянками початку камбалоподібного м’яза на гомілкових кістках (tibia et fibula).

Прикріплення: сухожилок камбалоподібного м’яза (tendo musculi solei) з’єднується з сухожилком литкового м’яза, утворюючи п’ятковий сухожилок; сухожилок Ахілла (tendo calcaneus seu Achillis) і прикріплюється до п’яткового горба п’яткової кістки (tuber calcanei).

Функція триголового м’яза литки (musculus triceps surae): згинає гомілку і стопу (flexio cruris et pedis) – підошвове згинання (flexio plantae); при фіксованій стопі (pes fixus) утримує гомілку (crus) на надп’ятковій кістці (talus), не даючи їй нахилитися вперед, тим самим забезпечує вертикальне положення тіла під час прямоходіння.

2. Підошвовий м’яз (musculus plantaris) є непостійним і розташовується не на підошві (planta), а у задньому відділі гомілки (compartimentum cruris posterius) між її поверхневою та глибокою частинами (pars superficialis et pars profunda).

Початок: від підколінної поверхні (facies poplitea) над бічним виростком стегнової кістки (condylus lateralis ossis femoris) вище бічної головки литкового м’яза (caput laterale musculi gastrocnemii) та від задньої стінки суглобової капсули колінного суглоба (paries posterior capsulae articularis articulationis genus).

Прикріплення: до п’яткового горба (tuber calcanei), інколи вплітається у п’ятковий сухожилок (tendo calcaneus).

Функція: бере участь у згинанні гомілки і стопи (flexio cruris et pedis), натягує капсулу колінного суглоба (capsula articulationis genus).

М’язи глибокої частини заднього відділу гомілки

(musculi partis profundae compartimenti cruris posterioris)

1. Підколінний м’яз (musculus popliteus).

Початок: від зовнішньої поверхні бічного виростка стегнової кістки (facies externa condyli lateralis ossis femoris) і від дугоподібної підколінної зв’язки (lig. popliteum arcuatum).

Прикріплення: до задньої поверхні тіла великогомілкової кістки (facies posterior corporis tibiae) над лінією камбалоподібного м’яза (linea musculi solei).

Функція: згинає гомілку (flexio cruris), обертаючи її досередини (rotatio interna); натягує капсулу колінного суглоба (capsula articulationis genus).

2. Довгий м’яз–згинач пальців (musculus flexor digitorum longus).

Початок: від задньої  міжм’язової перегородки гомілки (septum intermusculare cruris posterius), фасції гомілки (fascia cruris) та від задньої поверхні великогомілкової кістки (facies posterior tibiae) нижче лінії камбалоподібного м’яза (linea musculi solei).

Прикріплення: до підошвових поверхонь кінцевих фаланг II–V пальців.

Функція: згинає кінцеві фаланги II–V пальців стопи (flexio phalangium distalium digitorum secundi–quinti pedis [II–V]); згинає стопу (flexio pedis), обертаючи її назовні (rotatio pedis externa).

3. Задній великогомілковий м’яз (musculus tibialis posterior).

Початок: від нижньої поверхні бічного виростка і верхніх двох третин тіла великогомілкової кістки, від задньої поверхні тіла малогомілкової кістки (facies posterior corporis fibulae) і від міжкісткової перетинки гомілки (membrana interossea cruris).

Прикріплення: до горбистості човноподібної кістки (tuberositas ossis navicularis), трьох клиноподібних кісток (ossa cuneiformia mediale, intermedium et laterale) і до основи IV плеснової кістки (basis ossis metatarsi quarti [IV]).

Функція: згинає стопу (flexio pedis) – підошвове згинання (flexio plantaris); приводить і відвертає стопу (adductio et supinatio pedis).

4. Довгий м’яз–згинач великого пальця стопи (musculus flexor hallucis longus).

Початок: від задньої поверхні нижніх двох третин тіла малогомілкової кістки, міжкісткової перетинки гомілки (membrana interossea cruris) та від задньої міжм’язової перегородки гомілки (septum intermusculare cruris posterius).

Прикріплення: до підошвової поверхні кінцевої фаланги великого пальця стопи (facies plantae phalangis distalis hallucis).

Функція: згинає великий палець стопи (flexio hallucis), бере участь в згинанні (супінації) та привертанні стопи (pronatio pedis); укріплює поздовжнє склепіння стопи (arcus pedis longitudinalis).

М’язи переднього відділу гомілки

(musculi compartimenti cruris anterioris),

або м’язи відділу розгиначів гомілки (musculi compartimenti cruris flexorum)

1. Передній великогомілковий м’яз (musculus tibialis anterior).

Початок: від бічного виростка (condylus lateralis) і верхньої частини бічної поверхні тіла великогомілкової кістки (pars superior faciei lateralis corporis tibiae), а також від прилеглих до них частин міжкісткової перетинки гомілки (membrana interossea cruris) і фасції гомілки (fascia cruris).

Прикріплення: до підошвової поверхні присередньої клиноподібної кістки (facies plantae ossis cuneiformis medialis) і до основи I плеснової кістки (basis ossis metatarsi [I]).

Функція: розгинає (тильне згинання) і відвертає стопу (extensio et supinatio pedis), піднімає присередній край стопи і повертає назовні; укріплює поздовжні склепіння стопи (acrus pedis longitudinalis); при фіксованій стопі нахиляє вперед гомілку, сприяючи утриманню тіла у вертикальному положенні.

2. Довгий м’яз–розгинач пальців (musculus extensor digitorum longus).

Початок: від бічного виростка великогомілкової кістки (condylus lateralis tibiae), присередньої поверхні тіла малогомілкової кістки (facies medialis corporis fibulae), від верхньої частини міжкісткової перетинки гомілки (pars superior membranae interosseae cruris), її фасції (fascia cruris) та передньої міжм’язової перегородки гомілки (septum intermusculare cruris anterius).

Прикріплення: на рівні надп’ятково–гомілкового суглоба (art. talocruralis) сухожилок цього м’яза розгалужується на чотири сухожилки, які, утворюючи тильний апоневроз (aponeurosis dorsalis), прикріплюються до основ середніх і кінцевих фаланг II–V пальців.

Функція: розгинає II–V пальці та стопу, при фіксованій стопі утримує гомілку у вертикальному положенні.

3. Третій малогомілковий м’яз (musculus peroneus tertius) є відокремленою бічною частиною довгого м’яза–розгинача пальців (pars lateralis musculi extensoris digitorum longi).

Початок: від присередньої поверхні нижньої частини малогомілкової кістки (facies medialis partis inferioris fibulae) і від міжкісткової перетинки гомілки (membrana interossea cruris).

Прикріплення: до основи V плеснової кістки (basis ossis metatarsi quinti [V]).

Функція: привертає та розгинає стопу (pronatio et extensio pedis), піднімаючи її бічний край (margo lateralis pedis).

4. Довгий м’яз–розгинач великого пальця стопи (musculus extensor hallucis longus).

Початок: від середньої третини передньої поверхні малогомілкової кістки (facies anterior fibulae) та від міжкісткової перетинки гомілки (membrana interossea cruris).

Прикріплення: до основи кінцевої фаланги великого пальця стопи (basis phalangis distalis hallucis); частина сухожилкових пучків прикріплюється до його проксимальної фаланги (phalanx proximalis), формуючи сухожилковий розтяг.

Функція: розгинає великий палець стопи (extensio hallucis), бере участь у розгинанні стопи (extensio pedis).

До м’язів бічного відділу гомілки (musculi compartimenti cruris lateralis), або м’язів малогомілкового відділу гомілки (musculi compartimenti cruris fibularium або musculi compartimenti cruris peroneorum), належать такі м’язи:

1. Довгий малогомілковий м’яз (musculus peroneus longus).

Початок: від головки малогомілкової кістки (caput fibulae), від бічної поверхні бічного виростка великогомілкової кістки і фасції гомілки (facies lateralis condyli lateralis tibiae et fasciae cruris) – передня головка довгого малогомілкового м’яза (caput anterius musculi peronei longi), а також від верхньої частини бічної поверхні малогомілкової кістки (pars superior faciei lateralis fibulae) – задня головка довгого малогомілкового м’яза (caput posterius musculi peronei longi).

Прикріплення: до підошвової поверхні основи I і II плеснових кісток і до присередньої клиноподібної кістки (os cuneiforme mediale).

Функція: згинає стопу (flexio pedis), піднімає бічний край стопи (margo lateralis pedis), укріплює поперечне та поздовжні склепіння стопи (arcus pedis transversus et arcus pedis longitudinales).

2. Короткий малогомілковий м’яз (musculus  peroneus brevis).

Початок: від нижніх двох третин бічної поверхні малогомілкової кістки (facies lateralis fibulae) аж до бічної кісточки малогомілкової кістки (malleolus lateralis fibulae) та від обох міжм’язових перегородок гомілки (septa intermuscularia cruris anterius et posterius).

Прикріплення: до горбистості п’ятої плеснової кістки (tuberositas ossis metatarsi quinti).

Функція: згинає стопу (flexio pedis), піднімає бічний край стопи.

 

 

М’язи стопи (musculi pedis)

До них належать:

– м’язи тилу стопи (musculi dorsi pedis);

– м’язи підошви (musculi plantae).

М’язи тилу стопи (musculi dorsi pedis)

М’язи тилу стопи поділяються на:

– короткий м’яз–розгинач пальців (musculus extensor digitorum brevis);

Початок: від тильної та бічної поверхонь (facies dorsalis et facies lateralis) передньої частини п’яткової кістки (pars anterior calcanei).

Прикріплення: чотирма сухожилками до основ проксимальних фаланг II–V пальців (bases phalangium proximalium digitorum secundi–quinti [II–V] pedis). Разом із довгим м’язом–розгиначем пальців (m. extensor digitorum longus) утворює на тильній поверхні середньої і кінцевої фаланг (facies dorsalis phalangium mediae et distalis) сухожилкове розтягнення (aponeurosis).

Функція: розгинає II–V пальці (extensio digitorum secundi – quinti [II–V] pedis).

– короткий м’яз–розгинач великого пальця стопи (musculus extensor hallucis brevis);

Початок: від верхньої та бічної поверхонь (facies superior et lateralis) передньої частини п’яткової кістки (pars anterior calcanei).

Прикріплення: до тильної поверхні (facies dorsalis) основи проксимальної фаланги великого пальця стопи ((basis proximalis phalangis hallucis).

Функція: розгинає великий палець (extensio hallucis);

– тильні міжкісткові м’язи стопи (musculi interossei dorsales pedis), їх є чотири, вони розміщені в проміжках між плесновими кістками з тильної сторони стопи.

Початок: кожен м’яз починається двома головками від обернених одна до одної поверхонь сусідніх плеснових кісток I та II, II та III, III та IV, IV та V.

Прикріплення: сухожилок кожного із цих чотирьох м’язів прикріплюється до основи проксимальної фаланги II–IV пальців стопи та до відповідного сухожилка довгого м’яза–розгинача пальців.

Функція: перший міжкістковий м’яз стопи відводить II палець (abductio digiti secundi) присередньо; останні три м’язи відводять відповідно II–IV пальці (abductio digitorum secundi – quarti [II–IV]) вбік (наближують до мізинця) та згинають проксимальні фаланги цих пальців (flexio phalangium proximalium digitorum). При одночасному скороченні першого і другого м’язів другий палець фіксується.

М’язи підошви (musculi plantae)

Виділяють три групи цих м’язів:

– м’язи присереднього краю стопи (musculi marginis medialis pedis), або м’язи великогомілкового краю стопи (musculi marginis tibialis pedis).

– м’язи бічного краю стопи (musculi marginis lateralis pedis), або м’язи малогомілкового краю стопи (musculi marginis fibularis pedis).

– м’язи середньої групи підошви стопи (musculi aggregationis mediae plantae pedis).

М’язи присереднього краю стопи (musculi marginis medialis pedis),

або м’язи великогомілкового краю стопи (musculi marginis tibialis pedis)

До м’язів присереднього краю стопи належать:

– відвідний м’яз великого пальця стопи (musculus abductor hallucis);

Початок: від присередньої поверхні п’яткового горба (facies medialis tuberis calcanei), підошвової поверхні човноподібної кістки (facies plantaris ossis navicularis), тримача сухожилків м’язів–згиначів (retinaculum musculorum flexorum), підошвового апоневроза (aponeurosis plantaris) і від присередньої кісточки (malleolus medialis).

Прикріплення: до присереднього боку основи проксимальної фаланги і до присередньої сесамоподібної кістки великого пальця стопи.

Функція: відводить великий палець стопи (abductio hallucis) в присередньому напрямку, зміцнює перше поздовжнє склепіння стопи (arcus pedis longitudinalis primus);

– короткий м’яз–згинач великого пальця стопи (musculus flexor hallucis brevis);

Початок: від присередньої сторони підошвової поверхні човноподібної кістки, довгої підошвової зв’язки (lig. plantare longum) та від сухожилка заднього великогомілкового м’яза (tendo musculi tibialis posterioris).

На самому початку короткий м’яз–згинач великого пальця стопи (musculus flexor hallucis brevis) розгалужується на присередню та бічну головки (capita mediale et laterale):

– присередня головка (caput mediale);

Прикріплення: разом із відвідним м’язом великого пальця (m. abductor hallucis) ця головка прикріплюється до присередньої сесамоподібної кісточки великого пальця стопи (os sesamoideum mediale hallucis) і до підошвової поверхні основи (facies plantaris basis) проксимальної фаланги великого пальця стопи (phalanx proximalis hallucis).

– бічна головка (caput laterale).

Прикріплення: разом із привідним м’язом великого пальця (m. adductor hallucis) ця головка прикріплюється до бічної сесамоподібної кісточки великого пальця стопи (os sesamoideum laterale hallucis) і до підошвової поверхні основи (facies plantaris basis) проксимальної фаланги великого пальця стопи (phalanx proximalis hallucis).

Функція короткого м’яза–згинача великого пальця стопи (musculus flexor hallucis brevis): згинає великий палець стопи (flexio hallucis), зміцнює перше поздовжнє склепіння стопи (arcus pedis longitudinalis primus);

– привідний м’яз великого пальця стопи (musculus adductor hallucis) має:

– косу головку (caput obliquum);

Початок: від підошвової поверхні кубоподібної кістки (facies plantaris ossis cuboidei), бічної клиноподібної кістки (os cuneiforme laterale), основ II–IV плеснових кісток (bases ossium metatarsi secundi–quarti [II–IV]) та довгої підошвової зв’язки (lig. plantare longum).

Прикріплення: на рівні головки ІІ плеснової кістки (caput ossis secundi metatarsi) з’єднується з поперечною головкою (caput transversum), утворюючи привідний м’яз великого пальця стопи (musculus adductor hallucis).

– поперечну головку (caput transversum).

Початок: від підошвової поверхні суглобових капсул II–V плесно–фалангових суглобів та від дистальних кінців II–V плеснових кісток.

Прикріплення: до основи проксимальної фаланги великого пальця (basis phalangis proximalis hallucis), де сухожилок поперечної головки (tendo capitis transversi) зливається з сухожилком косої головки (tendo capitis obliqui).

Функція привідного м’яза великого пальця стопи (musculus adductor hallucis): приводить великий палець стопи (adductio hallucis), згинає великий палець стопи (flexio hallucis), зміцнює поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversus).

М’язи бічного краю стопи (musculi marginis lateralis pedis),

або м’язи малогомілкового краю стопи (musculi marginis fibularis pedis)

До м’язів бічного краю стопи належать:

– відвідний м’яз мізинця стопи (musculus abductor digiti minimi pedis);

Початок: від підошвової поверхні п’яткового горба (facies plantaris tuberis calcanei) і горбистості п’ятої плеснової кістки (tuberositas ossis metatarsi quinti) та від підошвового апоневроза (aponeurosis plantaris).

Прикріплення: до основи проксимальної фаланги мізинця (basis phalangis proximalis digiti minimi).

Функція: згинає проксимальну фалангу (flexio phalangis proximalis), одночасно із згинанням відводить мізинець стопи (abductio digiti minimi pedis ) вбік.

– відвідний м’яз п’ятої плеснової кістки (musculus abductor ossis metatarsi quinti), що є частиною відвідного м’яза мізинця стопи (pars musculi abductoris digiti minimi pedis);

– короткий м’яз–згинач мізинця стопи (musculus flexor digiti minimi brevis pedis).

Початок: від присередньої частини підошвової поверхні основи V плеснової кістки та від довгої підошвової зв’язки (lig. plantare longum).

Прикріплення: до основи проксимальної фаланги мізинця (basis phalangis proximalis digiti minimi).

Функція: згинає мізинець стопи (flexio digiti minimi pedis).

 

М’язи середньої групи підошви стопи

До них належать:

– короткий м’яз–згинач пальців (musculus flexor digitorum brevis);

Початок: від підошвової поверхні п’яткового горба (facies plantaris tuberis calcanei) та від підошвового апоневроза (aponeurosis plantaris).

Прикріплення: чотирма сухожилками до бокових поверхонь середніх фаланг II–V пальців (facies laterales phalangium mediarum digitorum secundi–quinti [II–V]).

Функція: згинає II –V пальці (flexio digitorum secundi – guinti [II–V]), укріплює поздовжні склепіння стопи (arcus pedis longitudinales).

– квадратний м’яз підошви; додатковий м’яз–згинач (musculus quadratus plantae; musculus flexor accessorius);

Початок: збоку і присередньо від нижньої поверхні задньої частини п’яткової кістки (facies inferior partis posterioris ossis calcanei), від довгої підошвової зв’язки (lig. plantare longum).

Прикріплення: до бічного краю сухожилка довгого м’яза–згинача пальців (margo lateralis tendineus musculi flexoris digitorum longi).

Функція: згинає II –V пальці стопи (flexio digitorum secundi–quinti [II–V] pedis); одночасно допомагає довгому м’язу–згиначу пальців (musculus flexor digitorum longus) згинати ці пальці, змінюючи напрямок розтягнення (тяги) його сухожилків; зміцнює поздовжні склепіння стопи (arcus pedis longitudinales).

– червоподібні м’язи стопи (musculi lumbricales pedis) – чотири тонких, веретеноподібних м’язів. Вони розміщені між сухожилками довгого м’яза–згинача пальців (tendines musculi flexoris digitorum longi);

Початок: перший червоподібний м’яз стопи (musculus lumbricalis pedis primus [І]), що розташований присередньо, починається від присереднього краю сухожилка довгого м’яза–згинача пальців (margo medialis tendinis musculi flexoris digitorum longi) та прикріплюється до другого пальця стопи (digitus secundus pedis).

Другий, третій і четвертий червоподібні м’язи стопи (musculi lumbricales pedis secundus, tertius et quartus [ІI, III et IV]) починаються двома головками від обернених один до одного країв сухожилків довгого м’яза–згинача пальців та прикріплюються до присереднього краю основ проксимальної фаланги III–V пальців  і вплітаються в тильний апоневроз (aponeurosis dorsalis) відповідного (II–V) пальця.

Функція: згинають проксимальні фаланги (flexio phalangium proximalium); розгинають середні і кінцеві фаланги II–V пальців стопи (extensio phalangium mediarum et distalium digitorum secundi – quinti pedis [II–V]), відводячи їх у бік великого пальця стопи (hallux);

– підошвові міжкісткові м’язи (musculi interossei plantares) – це три тонких м’язів, які розташовані у міжкісткових проміжках між II і III, III і IV, IV і V плесновими кістками.

Початок: від присередніх поверхонь III–V плеснових кісток та від довгої підошвової зв’язки (lig. plantare longum).

Прикріплення: до присередньої поверхні основ проксимальних фаланг III, IV і V пальців стопи. Частина пучків переходить із присередньої на дорсальну поверхню проксимальних фаланг відповідного пальця і вплітається в тильний апоневроз (aponeurosis dorsalis).

Функція: приводять III–V пальці до II пальця та згинають проксимальні фаланги цих пальців в плесно–фалангових суглобах (articulationes metatarsophalangeae), розгинають ці пальці у міжфалангових суглобах (articulationes interphalangeae pedis).

Грушоподібний м’яз (m.piriformis), виходячи через великий сідничний отвір (foramen ischiadicum majus), не заповнює його повністю, внаслідок чого утворюються:

– надгрушоподібний отвір (foramen suprapiriforme);

– підгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme).

 

Внутрішній та зовнішній затульні м’язи (musculi obturatorii internus et externus), закриваючи затульний отвір (foramen obturatum), утворюють у ділянці затульної борозни (sulcus obturatorius) затульний канал (canalis obturatorius).

Під пахвинною зв’язкою (ligamentum inguinale) – між нею і клубовою кісткою (os ilium) – утворюється простір, який за допомогою клубово–гребінної дуги (arcus iliopectineus), що прикріплюється до клубово–гребінного підвищення (eminentia iliopectinea), поділяється на два отвори:

– присередньо розташована судинна затока (lacuna vasorum), через яку проходять стегнові артерія та вена (arteria et vena femorales);

– збоку розташована м’язова затока (lacuna musculorum), через яку проходять клубово–поперековий м’яз (musculus iliopsoas) і стегновий нерв (nervus femoralis).

У ділянці судинної затоки (lacuna vasorum) утворюється стегнове кільце (anulus femoralis), яке при проходженні стегнових гриж (кил) перетворюється на глибоке кільце стегнового каналу (anulus canalis femoralis profundus).

Глибоке кільце стегнового каналу (anulus canalis femoralis profundus) обмежоване:

– збоку стегновою веною (vena femoralis);

– присередньо затоковою зв’язкою (ligamentum lacunare);

– спереду пахвинною зв’язкою (ligamentum inguinale);

– ззаду гребінною зв’язкою (ligamentum pectineale).

 

Стегновий канал (canalis femoralis)

Стегновий канал (canalis femoralis) у нормі не існує, він утворюється тільки при утворенні стегнових гриж (кил).

У каналі виділяють три стінки:

– бічну стінку (paries lateralis), що утворена:

– стегновою веною (vena femoralis);

– передню стінку (paries anterior), яка представлена:

– поверхневим листком широкої фасції (lamina superficialis fasciae latae);

– пахвинною зв’язкою (ligamentum inguinale);

– верхнім рогом серпоподібного краю (cornu superius marginis falciformis);

– задню стінку (paries posterior), що утворена:

– глибоким листком широкої фасції стегна (lamina profunda fasciae latae femoris).

При утворенні стегнового каналу (canalis femoralis) його:

– глибоким кільцем (anulus femoralis profundus) є стегнове кільце (anulus femoralis);

– поверхневим кільцем (anulus femoralis superficialis) є підшкірний розтвір (hiatus saphenus).

На передній поверхні стегна (facies anterior femoris) помітний стегновий трикутник (trigonum femorale), межами якого є:

– угорі пахвинна зв’язка (ligamentum inguinale);

– присередньо довгий привідний м’яз (musculus adductor longus);

– збоку і знизу кравецький м’яз (musculus sartorius).

Стегнові артерія і вена (arteria et vena femorales), виходячи із судинної затоки (lacuna vasorum), лягають у клубово–гребінну борозну (sulcus iliopectineus), що розташована між:

– клубовим м’язом (musculus iliacus);

– гребінним м’язом (musculus pectineus).

Далі стегнові судини проходять у передній стегновій борозні (sulcus femoralis anterior), яка розташована між довгим привідним м’язом (musculus adductor longus) присередньо і присереднім широким м’язом (musculus vastus medialis) – збоку.

Нижній кут стегнового трикутника (trigonum femorale), а саме передня стегнова борозна (sulcus femoralis anterior) переходить у привідний канал (canalis adductorius), або канал Гунтера, який розташований між:

– великим привідним м’язом (musculus adductor magnus) присередньо;

– присереднім широким м’язом (musculus vastus medialis) збоку;

– а спереду перекинутою між цими м’язами широко–привідною міжм’язовою перегородкою (septum intermusculare vastoadductorium).

Привідний канал (canalis adductorius) знизу відкривається привідним розтвором (hiatus adductorius) у підколінну ямку (fossa poplitea).

Через його передній розтвір (hiatus anterior) проходять:

– підшкірний нерв (nervus saphenus);

– низхідні колінні артерія та вени (arteria et venae descendentes genus).

Підколінна ямка (fossa poplitea)

Підколінна ямка (fossa poplitea) знаходиться в місці переходу стегна в гомілку, на її задній поверхні, і має форму ромба.

Вгорі підколінна ямка (fossa poplitea) обмежована:

– збоку двоголовим м’язом стегна (musculus biceps femoris);

– присередньо півсухожилковим та півперетинчастим м’язами (musculi semitendinosus et semimembranosus).

Унизу підколінна ямка (fossa poplitea) обмежована:

– бічною головкою литкового м’яза (caput laterale musculi gastrocnemii);

– присередньою головкою литкового м’яза (caput mediale musculi gastrocnemii).

Дном підколінної ямки (fossa poplitea) є:

– підколінна поверхня стегнової кістки (facies poplitea ossis femoris);

– задня поверхня колінного суглоба (facies posterior articulationis genus).

Із підколінної ямки (fossa poplitea) між поверхневими та глибокими м’язами заднього відділу гомілки проходить аж донизу гомілково–підколінний канал (canalis cruropopliteus), або канал Грубера.

Ділянки нижньої кінцівки

Сіднична ділянка (regio glutealis) має:

– сідничну борозну (sulcus glutealis);

– відхідникову щілину (crena analis; crena ani), або міжсідничну щілину (crena interglutealis).

Кульшова ділянка (regio coxae).

Стегнова ділянка (regio femoris) має:

– задню стегнову ділянку (regio femoris posterior);

– передню стегнову ділянку (regio femoris anterior), в якій розташований

– стегновий трикутник (trigonum femorale).

Колінна ділянка (regio genus) має:

– передню колінну ділянку (regio genus anterior);

– задню колінну ділянку (regio genus posterior), в якій розташованa

– підколінна ямка (fossa poplitea).

Гомілкова ділянка (regio cruris) має:

– передню гомілкову ділянку (regio cruris anterior);

– задню гомілкову ділянку (regio cruris posterior), в якій виділяють

– литкову ділянку (regio surae);

– передню надп’ятково–гомілкову ділянку (regio talocruralis anterior);

– задню надп’ятково–гомілкову ділянку (regio talocruralis posterior), в якій виділяють:

– бічну закісточкову ділянку (regio retromalleolaris lateralis);

– присередню закісточкову ділянку (regio retromalleolaris medialis).

Ділянка стопи (regio pedis) має:

– п’яткову ділянку (regio calcanea);

– тил стопи (dorsum pedis), або тильну ділянку стопи (regio dorsalis pedis);

– підошву (planta), або підошвову ділянку (regio plantaris);

– бічний край стопи (margo lateralis pedis), або малогомілковий край стопи (margo fibularis pedis);

– присередній край стопи (margo medialis pedis), або великогомілковий край стопи (margo tibialis pedis);

– поздовжнє склепіння стопи (arcus pedis longitudinalis), в якому розрізняють:

– бічну частину (pars lateralis);

– присередню частину (pars medialis);

– проксимальне поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversus proximalis);

– дистальне поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversus distalis);

– заплеснову ділянку (regio tarsalis);

– плеснову ділянку (regio metatarsalis);

– пальці стопи (digiti pedis), а саме:

– великий палець стопи (hallux), або перший палець [ I ] (digitus primus [I ]),

– другий палець [ II ] (digitus secundus [ II ]),

– третій палець [ III ] (digitus tertius [ III ]),

– четвертий палець [ IV ] (digitus quartus [ IV ]),

– мізинець (digitus minimus), або п’ятий палець [ V ] (digitus quintus [ V ]).

Пальці стопи мають:

– підошвові поверхні пальців (facies plantares digitorum);

– тильні поверхні пальців (facies dorsales digitorum).

 

 

Тазова фасція (fascia pelvis; fascia pelvica)

Тазова фасція є продовженням пристінкової фасції живота (fascia abdominis parietalis), вона ще називається внутрішньочеревною фасцією (fascia endoabdominalis).

Та частина тазової фасції (fascia pelvis), яка покриває клубовий та великий поперековий м’язи (musculi iliacus et psoas major), називається попереково–клубовою фасцією (fascia iliopsoas), або клубовою фасцією (fascia iliaca).

Сіднична фасція (fascia glutea) вкриває ззовні великий сідничний м’яз (m. gluteus maximus). Глибокий листок цієї фасції відмежовує великий сідничний м’яз (m. gluteus maximus) від середнього сідничного м’яза (m. gluteus minimus) і від м’яза–натягувача широкої фасції (m. tensor fasciae latae). Унизу сіднична фасція (fascia glutea) потовщується і продовжується у широку фасцію (fascia lata).

 

Широка фасція (fascia lata)

Широка фасція (fascia lata) формує піхви (vaginae) для м’язів стегна (musculi femoris), а також:

– бічну міжм’язову перегородку стегна (septum intermusculare femoris laterale);

– присередню міжм’язову перегородку стегна (septum intermusculare femoris mediale), які відокремлюють передню групу м’язів стегна від присередньої та задньої груп.

Широка фасція (fascia lata) має:

– поверхневий листок (folium superficialis; lamina superficialis);

– глибокий листок (folium profundum; lamina profunda).

Глибокий листок широкої фасції стегна (lamina profunda fasciae latae femoris) покриває все стегно (femur). Збоку ця фасція ущільнюється і утворює сухожилок для м’яза–натягувача широкої фасції (musculus tensor fasciae latae), який називається клубово–великогомілковим пасмом (tractus iliotibialis).

Поверхневий листок широкої фасції стегна (lamina superficialis fasciae latae femoris) розташований лише в межах стегнового трикутника (trigonum femorale) і закінчується знизу серпоподібним краєм (margo falciformis), який має:

– верхній ріг (cornu superius);

– нижній ріг (cornu inferius).

Верхній ріг (cornu superius) зростається з пахвинною зв’язкою (ligamentum inguinale).

Нижній ріг (cornu inferius) зростається з глибоким листком (пластинкою) широкої фасції стегна (lamina profunda fasciae latae femoris).

Під серпоподібним краєм поверхневого листка широкої фасції стегна (margo falciformis laminae superficialis fasciae latae femoris) утворюється підшкірний розтвір (hiatus saphenus), який вкритий дірчастою фасцією (fascia cribrosa) – найтоншою частиною широкої фасції (fascia lata).

При проходженні стегнових гриж (кил) підшкірний розтвір (hiatus saphenus) перетворюється у зовнішнє кільце стегнового каналу (anulus canalis femoralis externus).

Фасція гомілки (fascia cruris)

Фасція гомілки утворює піхви для м’язів гомілки. Від фасції гомілки (fascia cruris) відходять:

– передня міжм’язова перегородка гомілки (septum intermusculare cruris anterius);

– задня міжм’язова перегородка гомілки (septum intermusculare cruris posterius). Ці перегородки відокремлюють бічну групу м’язів гомілки від її передньої та задньої груп.

Сухожилкова дуга камбалоподібного м’яза (arcus tendineus musculi solei) перекидається над міжкістковою перетинкою між ділянками початку цього м’яза на кістках гомілки.

При переході на стопу фасція гомілки (fascia cruris) потовщується і утворює:

– верхній тримач м’язів–розгиначів стопи (retinaculum musculorum extensorum superius);

– нижній тримач м’язів–розгиначів стопи (retinaculum musculorum extensorum inferius);

– верхній тримач малогомілкових м’язів (retinaculum musculorum peroneorum superius);

– нижній тримач малогомілкових м’язів (retinaculum musculorum peroneorum inferius);

– тримач м’язів–згиначів стопи (retinaculum musculorum flexorum pedis).

Від тримачів м’язів (retinacula musculorum) відходять волокнисті (фіброзні) пучки, які розділяють простір між тримачами м’язів (retinacula musculorum) на кістково–волокнисті (фіброзні) канали, утворюючи піхви сухожилків (vaginae tendinum).

Піхва сухожилка (vagina tendinis) має:

– волокнистий шар (stratum fibrosum), або волокнисту піхву (vagina fibrosa);

– синовіальний шар (stratum synoviale), або синовіальну піхву (vagina synovialis).

Під тримачем м’язів–згиначів (retinacula musculorum flexorum) проходять великогомілкові сухожилкові піхви заплесна (vaginae tendinum tarsales tibiales), до яких належать три піхви сухожилків (кістково–волокнисті канали – фіброзні канали) для глибоких м’язів задньої групи гомілки:

– піхва сухожилка заднього великогомілкового м’яза (vagina tendinis musculi tibialis posterioris);

– піхва сухожилків довгого м’яза–згинача пальців (vagina tendinum musculi flexoris digitorum longi);

– піхва сухожилка довгого м’яза–згинача великого пальця стопи (vagina tendinis musculi flexoris hallucis longi).

– волокнистий (фіброзний) канал для судин та нервів.

Під тримачами м’язів–розгиначів (retinacula musculorum extensorum) розташованиі передні заплеснові сухожилкові піхви (vaginae tendinum tarsales anteriores), до яких належать три піхви сухожилків (кістково–волокнисті канали – фіброзні канали) для м’язів передньої групи гомілки:

– піхва сухожилка переднього великогомілкового м’яза (vagina tendinis musculi tibialis anterioris);

– піхва сухожилка довгого м’яза–розгинача великого пальця (vagina tendinis musculi extensoris hallucis longi);

– піхва сухожилків довгого м’яза–розгинача пальців (vagina tendinum musculi extensoris digitorum longi);

– один фіброзний канал для судин та нервів.

Під верхнім тримачем малогомілкових м’язів (retinaculum musculorum fibularium superius) та під нижнім тримачем малогомілкових м’язів (retinaculum musculorum fibularium inferius) розміщені малогомілкові заплеснові піхви сухожилків (vaginae tendinum tarsales fibulares), до яких належать:

– спільна піхва сухожилків малогомілкових м’язів (vagina communis tendinum musculorum fibularium), яка проходить під верхнім тримачем малогомілкових м’язів (retinaculum musculorum fibularium superius);

– підошвова піхва сухожилка довгого малогомілкового м’яза (vagina plantaris tendinis musculi fibularis longi), яка проходить під нижнім тримачем малогомілкових м’язів (retinaculum musculorum fibularium inferius), і, вийшовши із спільної піхви сухожилків малогомілкових м’язів (vagina communis tendinum musculorum fibularium), продовжується на підошвову поверхню п’яткової кістки (facies plantaris calcanei).

 

 

Піхви сухожилків пальців стопи (vaginae tendinum digitorum pedis)

До їх складу входять:

– волокнисті піхви пальців стопи (vaginae fibrosae digitorum pedis), які мають:

– кільцеву частину волокнистої піхви (pars anularis vaginae fibrosae);

– хрестоподібну частину волокнистої піхви (pars cruciformis vaginae fibrosae);

– синовіальні піхви пальців стопи (vaginae synoviales digitorum pedis), які мають

– вуздечки сухожилків (vincula tendinum).

Сухожилки м’язів, проходячи під тримачем м’язів, вкриваються синовіальним шаром, який утворює для них синовіальні піхви (vaginae synoviales).

При переході на стопу (pes) фасція гомілки (fascia cruris) утворює:

– тильну фасцію стопи (fascia dorsalis pedis);

– підошвовий апоневроз (aponeurosis plantaris).

Тильна фасція стопи (fascia dorsalis pedis) дуже тонка.

Між поверхневою та глибокою пластинками цієї фасції (laminae superficialis et profunda fasciae dorsalis pedis) розташовані:

– сухожилки довгих та коротких м’язів–розгиначів пальців стопи (tendines musculorum extensorum digitorum longorum et brevium pedis);

– судини і нерви (vasa et nervi).

Ця фасція (fascia dorsalis pedis) переходить у тильний апоневроз пальців стопи (aponeurosis dorsalis digitorum pedis).

Підошвовий апоневроз (aponeurosis plantaris) розташовується безпосередньо під шкірою підошви стопи (cutis plantae pedis).

Він має поперечні пучки (fasciculi transversi), які формують поверхневу поперечну плеснову зв’язку (ligamentum metatarsale transversum superficiale).

Поздовжні пучки підошвового апоневроза (fasciculi longitudinales aponeurosis plantaris) починаються від п’яткового горба п’яткової кістки (tuber calcaneum ossis calcanei) і на рівні плеснових кісток (ossa metatarsalia) розщеплюються на п’ять плоских пучків, які досягають пальців (digiti) та вплітаються в стінки їх волокнистих піхв (vaginae fibrosae).

Підошвовий апоневроз (aponeurosis plantaris):

– укріплює поздовжні та поперечне склепіння стопи (arcus pedis longitudinales et transversi);

– захищає м’які тканини підошви (planta) від ушкодження.

Глибока пластинка підошвового апоневроза (lamina profunda aponeurosis plantaris), яка покриває підошвові міжкісткові м’язи (musculi interossei plantares), називається міжкістковою підошвовою фасцією (fascia interossea plantaris).

Підошвовий апоневроз (aponeurosis plantaris) щільно зрощений із нижньою поверхнею короткого м’яза–згинача пальців (facies inferior musculi flexoris digitorum brevis).

Від верхньої поверхні короткого м’яза згинача пальців (facies superior musculi flexoris digitorum brevis), що прилягає до м’язів підошви (musculi plantares), відходять до кісток стопи у сагітальній площині наступні міжм’язові перегородки (septa intermuscularia):

– бічна міжм’язова перегородка (septum intermusculare laterale);

– присередня міжм’язова перегородка (septum intermusculare mediale).

Ці перегородки (septa intermuscularia laterale et mediale) відокремлюють середню групу м’язів підошви від присередньої і бічної груп.

На підошві між коротким м’язом–згиначем пальців стопи (musculus flexor digitorum brevis pedis) і відвідним м’язом великого пальця стопи (musculus abductor hallucis) утворюється присередня підошвова борозна (sulcus plantaris medialis).

На підошві між коротким м’язом–згиначем пальців стопи (musculus flexor digitorum brevis pedis) і відвідним м’язом мізинця (musculus abductor digiti minimi pedis) утворюється бічна підошвова борозна (sulcus plantaris lateralis).

Через ці борозни ідуть кровоносні судини та нерви підошви (vasa sanguinea et nervi plantares).

 

Сумки нижньої кінцівки (bursae membri inferioris)

Сумки нижньої кінцівки (bursae membri inferioris) розташовуються між:

– шкірою;

– фасціями;

– м’язами;

– сухожилками.

Ці сумки містять синовіальну рідину.

До сумок нижньої кінцівки (bursae membri inferioris) належать:

– вертлюговa підшкірна сумка (bursa subcutanea trochanterica);

– вертлюговa сумка великого сідничного м’яза (bursa trochanterica musculi glutei maximi);

– вертлюгові сумки середнього сідничного м’яза (bursae trochantericae musculi glutei medii);

– вертлюгові сумки малого сідничного м’яза ((bursae trochantericae musculi glutei minimi);

– сумка грушоподібного м’яза (bursa musculi piriformis);

– сіднича сумка внутрішнього затульного м’яза (bursa ischiadica musculi obturatorii interni);

– підсухожилкова сумка внутрішнього затульного м’яза (bursa subtendinea musculi obturatorii interni);

– міжм’язові сумки сідничних м’язів (bursae intermusculares musculorum gluteorum);

– сіднича сумка великого сідничного м’яза (bursa ischiadica musculi glutei maximi);

– клубово–гребінна сумка (bursa iliopectinea);

– клубова підсухожилкова сумка (bursa subtendinea iliaca);

– верхня сумка двоголового м’яза стегна (bursa musculi bicipitis femoris superior);

– переднаколінкова підшкірна сумка (bursa subcutanea prepatellaris);

– переднаколінкова підфасціальна сумка (bursa subfascialis prepatellaris);

– переднаколінкова підсухожилкова сумка (bursa subtendinea prepatellaris);

– наднаколінкова сумка (bursa suprapatellaris);

– піднаколінкова підшкірна сумка (bursa subcutanea infrapatellaris);

– глибока піднаколінкова сумка (bursa infrapatellaris profunda);

– підшкірна сумка горбистості великогомілкової кістки (bursa subcutanea tuberositatis tibiae);

– підсухожилкові сумки кравецького м’яза (bursae subtendineae musculi sartorii);

– гусяча сумка (bursa anserina);

– нижня підсухожилкова сумка двоголового м’яза стегна (bursa subtendinea musculi bicipitis femoris inferior);

– підпідколінний закуток (recessus subpopliteus);

– бічна підсухожилкова сумка литкового м’яза (bursa subtendinea musculi gastrocnemii lateralis);

– присередня підсухожилкова сумка литкового м’яза (bursa subtendinea musculi gastrocnemii medialis);

– сумка півперетинчастого м’яза (bursa musculi semimembranosi);

– підшкірна сумка бічної кісточки (bursa subcutanea malleoli lateralis);

– підшкірна сумка присередньої кісточки (bursa subcutanea malleoli medialis);

– підсухожилкова сумка переднього великогомілкового м’яза (bursa subtendinea musculi tibialis anterioris);

– підшкірна п’яткова сумка (bursa subcutanea calcanea);

– сумка п’яткового сухожилка (bursa tendinis calcanei).

 

 

Контроль засвоєння змістового модулю міологія

 

Перелік питань

(для співбесіди, індивідуальної або самостійної роботи, тем рефератів, практичних навичок)

1.     Особливості будови і функції поперечно-посмугованої та гладкої м’язової тканини.

2.     Розвиток м’язів.

3.     М’яз як орган.

4.     Класифікація м’язів за формою, розвитком, будовою і функцією.

5.     Допоміжний апарат м΄язів: фасції, піхви, сухожилок, синовіальні сумки, блоки м΄язів, сухожилкові дуги, кістково-фіброзні канали.

6.     Анатомічний і фізіологічний поперечники м΄язів: основні дані про силу і роботу м΄язів; поняття про важелі.

7.     Класифікація м΄язів тулуба за формою та походженням.

8.     Сегментарна будова м΄язів тулуба.

9.     М΄язи і фасції тулуба: загальна характеристика.

10.                                                                                                                                                                                                                                          Поверхневі м΄язи спини.

11.                                                                                                                                                                                                                                          Глибокі м΄язи спини.

12.                                                                                                                                                                                                                                          Грудо-поперекова фасція.

13.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи і фасції живота: м΄язи передньої стінки живота.

14.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи і фасції живота: м΄язи бічої стінки живота.

15.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи і фасції живота: м΄язи задньої стінки живота.

16.                                                                                                                                                                                                                                          Біла лінія.

17.                                                                                                                                                                                                                                          Пупкове кільце.

18.                                                                                                                                                                                                                                          Черевний прес.

19.                                                                                                                                                                                                                                          Топографія ділянок живота.

20.                                                                                                                                                                                                                                          Пахвинний канал.

21.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи і фасції шиї: загальна характеристика.

22.                                                                                                                                                                                                                                          Поверхневі м΄язи шиї.

23.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи розташовані вище під΄язикової кістки.

24.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи розташовані нижче під΄язикової кістки.

25.                                                                                                                                                                                                                                          Глибокі м΄язи шиї.

26.                                                                                                                                                                                                                                          Фасції шиї.

27.                                                                                                                                                                                                                                          Топографія шиї.

28.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи і фасції голови: загальна характеристика.

29.                                                                                                                                                                                                                                          Мімічні (м΄язи лиця) м΄язи.

30.                                                                                                                                                                                                                                          Жувальні м΄язи.

31.                                                                                                                                                                                                                                          Особливості розвитку, будови і функції м’язів голови.

32.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи верхньої кінцівки: загальна характеристика.

33.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи і фасції поясу верхньої кінцівки.

34.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи і фасції плеча.

35.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи і фасції передпліччя.

36.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи і фасції кисті.

37.                                                                                                                                                                                                                                          Долонний апоневроз.

38.                                                                                                                                                                                                                                          Пахвова ямка (порожнина), її топографія,

39.                                                                                                                                                                                                                                          Чотирибічний і трибічний отвори.

40.                                                                                                                                                                                                                                          Плечово-м΄язовий канал.

41.                                                                                                                                                                                                                                          Ліктьова ямка.

42.                                                                                                                                                                                                                                          Променева, серединна і ліктьова борозни.

43.                                                                                                                                                                                                                                          Кістково-фіброзні канали

44.                                                                                                                                                                                                                                          Утримувачі згиначів і розгиначів.

45.                                                                                                                                                                                                                                          Канали зап΄ястка.

46.                                                                                                                                                                                                                                          Піхви (синовіальні) сухожилок згиначів: загальна характеристика.

47.                                                                                                                                                                                                                                          Піхви сухожилок розгиначів пальців кисті.

48.                                                                                                                                                                                                                                          Піхви сухожилок згиначів пальців кисті.

49.                                                                                                                                                                                                                                          Синовіальні сумки.

50.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи нижньої кінцівки загальна характеристика.

51.                                                                                                                                                                                                                                         М΄язи і фасції поясу нижньої кінцівки (тазового поясу).

52.                                                                                                                                                                                                                                         М΄язи і фасції стегна.

53.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи і фасції гомілки.

54.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язи і фасції стопи.

55.                                                                                                                                                                                                                                          М΄язова і судинна лакуни, їх топографія.

56.                                                                                                                                                                                                                                          Стегновий трикутник. Підшкірний розтвір.

57.                                                                                                                                                                                                                                          Стегновий і привідний канали.

58.                                                                                                                                                                                                                                          Підколінна ямка.

59.                                                                                                                                                                                                                                          Гомілково-підколінний канал.

60.                                                                                                                                                                                                                                          Верхній гомілковий канал.

61.                                                                                                                                                                                                                                          Нижній м΄язово-гомілковий канал.

62.                                                                                                                                                                                                                                          Борозни підошви стопи.

63.                                                                                                                                                                                                                                          Тримачі м’язів нижньої кінцівки: загальна характеристика.

64.                                                                                                                                                                                                                                          Верхній тримач м’язів–розгиначів нижньої кінцівки.

65.                                                                                                                                                                                                                                          Верхній тримач малогомілкових м’язів.

66.                                                                                                                                                                                                                                          Нижній тримач малогомілкових м’язів.

67.                                                                                                                                                                                                                                          Синовіальні сумки нижньої кінцівки.

68.                                                                                                                                                                                                                                          Піхви сухожилків м΄язів нижньої кінцівки.

69.                                                                                                                                                                                                                                          Склепіння стопи: загальна характеристика.

70.                                                                                                                                                                                                                                          Пасивні (зв΄язки).

71.                                                                                                                                                                                                                                          Активні склепіння стопи (м΄язи).

 

 

Перелік питань до змістовного модуля 4. Міологія

1. М‘яз, як орган: визначення, описати на препараті.

2. Допоміжні апарати м’язів: описати і продемонструвати на препараті.

3. Розвиток скелетних м’язів: загальні закономірності; особливості розвитку м’язів тулуба, кінцівок, голови та шиї. Ембріоголічна класифікація м’язів.

4. Класифікація м’язів за формою, положенням, напрямком волокон, відношенням до суглобів та функцій.

5. Біомеханіка м’язів, їх дія на суглоби, поняття про початок і прикріплення м’язів, про рухому і нерухому точки.

6. М’язи спини: топографічна та ембріологічна класифікація, будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

7. М’язи грудної клітки: топографічна та ембріологічна класифікація, будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

8. Діафрагма: визначення діафрагми, як м’язово-фасціальної пластинки; її топографія, частини та їх будова; отвори і їх вміст, трикутники, функції; описати і продемонструвати на препаратах.

9. М’язи живота: топографічна класифікація, будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

10. Фасції тулуба (поверхнева, власна, внутнішньо-грудна, нутрощева): їх топографія і функціональне значення.

11. Піхва прямого м’яза живота: стінки та їх будова; описати і продемонструвати на препаратах.

12. Біла лінія живота: топографія, будова; описати і продемонструвати на препаратах.

13. Пахвинний канал: стінки, кільця ї їх будова, вміст; описати і продемонструвати на препаратах.

14. М’язи шиї: топографічна та ембріологічна класифікація, будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

14. Топографія шиї: ділянки, трикутники, міжм’язові простори, їх межі; описати і продемонструвати на препаратах.

15. Фасції шиї: топографічна класифікація за В.М.Шевкуненко, описати хід фасцій та їх походження;відношення до м’язів, внутрішніх органів, судинно-нервових пучків шиї. Визначити міжфасціальні простори, їх вміст та сполучення.

16. Шийна фасція: анатомічна класифікація, описати хід пластинок, їх відношення до м’язів; визначити міжфасціальні простори, їх сполучення та віст. Провести аналогію між фасціями за анатомічною і топографоанатомічної класифікаціями.

17. М’язи голови: класифікація. Жувальні м’язи: будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

18. М’язи голови: класифікація. М’язи лиця (мімічні м’язи): відміни мімічних м’язів від решта скелетних м’язів; будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

19. М’язи голови: класифікація. М’язи лиця (мімічні м’язи):топографія, будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

20. М’язи плечового поясу: будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

21. М’язи плеча: топографічна класифікація, будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

22. М’язи передпліччя: топографічна класифікація, будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

23. М’язи кисті: топографічна класифікація, будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

24. Аналіз рухів в плечовому, ліктьовому, променево-зап’ястковому, зап’ястково-п’ясткових і міжфалангових суглобах під дією м’язів-антагоністів і м’язів-синергістів у відповідності до початку і прикріплення кожного окремого м’яза, продемонструвати ці м’язи на препаратах.

25. Фасції верхньої кінцівки та їх похідні (міжм’язові перетинки, футляри та їх вміст, фіброзні і кістково-фіброзні канали та їх вміст).

26. Тримачі м’язів згиначів передпліччя: утворення, топографія, канали, їх вміст; описати і продемонструвати на препаратах.

27. Тримачі м’язів-розгиначів передпліччя: утворення, топографія, кістково-фіброзні канали в ділянці зап’ястка, їх вміст; описати і продемонструвати на препаратах.

28. Синовіальні піхви кисті: їх будова, топографія, функціональне і практичне значення.

29. Пахвова ямка: межі, стінки ; описати і продемонструвати на препаратах.

30. Пахвова порожнина: стінки, трикутники, отвори їх межі та вміст; описати і продемонструвати на препаратах.

31. Топографія плеча: борозни, канал променевого нерва, ліктьова ямка, їх межі та вміст; описати і продемонструвати на препаратах.

32. Топографія передпліччя: борозни, їх межі та вміст; описати і продемонструвати на препаратах.

33. М’язи тазу: топографічна класифікація, будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

34. М’язи стегна: топографічна класифікація, будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

35. М’язи гомілки: топографічна класифікація, будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

36. М’язи стопи: топографічна класифікація, будова (початок, прикріплення), функції; описати і продемонструвати на препаратах.

37. Аналіз рухів в кульшовому, колінному, надп’ятково-гомілковому суглобах під дією різних груп м’язів у відповідності до початку і прикріплення кожного окремого м’яза. Продемонструвати їх на препараті.

38. Фасції нижньої кінцівки: клубова фасція та її похідні (клубово-гребінна дуга, судинна затока, м’язова затока, їх утворення та вміст); описати і продемонструвати на препаратах.

39. Фасції нижньої кінцівки: широка фасція та її похідні(підшкірний розтвір, його серпоподібний край, утворення та вміст); описати і продемонструвати на препаратах.

40. Фасції нижньої кінцівки: фасції гомілки та її похідні (тримачі м’язів розгиначів,

тримачі м’язів згиначів, тримачі малогомілкових м’язів), топографія і вміст фіброзних і кістково-фіброзних каналів нижньої кінцівки.

41. Топографія тазу: над- і підгрушеподібний отвір, затульний канал, їх межі, утворення і вміст;описати та продемонструвати на препаратах.

42. Топографія стегна: м’язова і судинна затоки, стегнове кільце, їх утворення, межі, вміст; описати та продемонструвати на препаратах.

43. Топографія стегна: клубово-гребінна борозна, передня борозна стегна, стегновий трикутник, їх утворення, межі, вміст; описати та продемонструвати на препаратах.

44. Привідний канал: стінки, отвори, вміст, описати та продемонструвати на препаратах.

45. Підколінна ямка: її межі, дно, зв’язок з каналами стегна і гомілки, описати та продемонструвати на препаратах.

46. Топографія гомілки: гомілково-підколінний канал, верхній та нижній м’язово-гомілкові канали, їх утворення, сполучення, вміст; описати та продемонструвати на препаратах.

47. Стегновий канал: стегнове кільце (вхід), підшкірний розтвір (вихід), їх межі; стінки

стегнового каналу.

48. Фасції стопи, топографія стопи: борозни підошви стопи, їх межі і вміст; описати і продемонструвати на препаратах.

 

 

Перелік практичних завдань по препаруванню до змістовного модулю.

Міологія

М’язи спини

– Трапецієподібний м’яз

– Найширший м’яз спини

– Великий ромбоподібний м’яз

– М’яз-підіймач лопатки

– Нижній задній зубчастий м’яз

– Верхній задній зубчастий м’яз

– М’яз – випрямляч хребта

М’язи грудної клітки

– Великий грудний м’яз

– Малий грудний м’яз

– Підключичний м’яз

– Передній зубчастий м’яз

– Внутрішні міжреброві м’язи

– Зовнішні міжреброві м’язи

Діафрагма

– Поперекова частина діафрагми

– Аортальний розтвір

– Стравохідний розтвір

– Груднинна частина діафрагми

– Реброва частина діафрагми

– Сухожилковий центр

– Отвір порожнистої вени

– Груднинно-ребровий трикутник

– Попереково- ребровий трикутник

М’язи живота

– Прямий м’яз живота

– Сухожилкові переділки

– Піхва прямого м’яза живота

– Зовнішній косий м’яз живота

– Пахвинна зв’язка

– Внутрішній косий м’яз живота

– Поперечний м’яз живота

– Біла лінія

– Пупкове кільце

– Пахвинний канал

– Стінки пахвинного каналу

– Поверхневе пахвинне кільце

– Присередня ніжка

– Бічна ніжка

– Квадратний м’яз попереку

М’язи лиця

– Надчерепний м’яз

– Лобове черевце

– Потиличне черевце

– Апоневротичний шолом (надчерепний апоневроз)

– Коловий м’яз ока

– Великий виличний м’яз

– М’яз-підіймач верхньої губи

– М’яз-підіймач кута рота

– Щічний м’яз

– М’яз-опускач кута рота

– М’яз-опускач нижньої губи

– Коловий м’яз рота

Жувальні м’язи

– Скроневий м’яз

– Жувальний м’яз

– Бічний крилоподібний м’яз

– Присередній крилоподібний м’яз

М’язи шиї

– Підшкірний м’яз шиї

– Груднинно-ключично-соскоподібний м’яз

– Двочеревцевий м’яз

– Переднє черевце

– Заднє черевце

– Шило-під’язиковий м’яз

– Щелепно-під’язиковий м’яз

– Груднинно- під’язиковий м’яз

– Лопатково- під’язиковий м’яз

– Груднинно-щитоподібний м’яз

– Щито- під’язиковий м’яз

– Передній драбинчастий м’яз

– Середній драбинчастий м’яз

– Задній драбинчастий м’яз

– Передня шийна ділянка

– Піднижньощелепний трикутник

– Сонний трикутник

– Лопатково-трахеальний трикутник

– Груднинно-ключично-соскоподібна ділянка

– Бічна шийна ділянка

-Лопатково-ключичний трикутник

– Задня шийна ділянка

М’язи верхньої кінцівки

– Дельтоподібний м’яз

– Надостьовий м’яз

– Підостьовий м’яз

– Малий круглий м’яз

– Великий круглий м’яз

– Підлопатковий м’яз

– Двоголовий м’яз плеча

– Довга головка двоголового м’яза плеча

– Коротка головка двоголового м’яза плеча

– Дзьобо-плечовий м’яз

– Плечовий м’яз

– Триголовий м’яз плеча

– Довга головка триголового м’яза плеча

– Присередня головка триголового м’яза плеча

– Бічна головка триголового м’яза плеча

– Променевий м’яз-згинач зап’ястка

– Круглий м’яз-привертач

– Ліктьовий м’яз-згинач зап’ястка

– Поверхневий м’яз-згинач пальців

– Довгий долонний м’яз

– Довгий м’яз-згинач великого пальця

– Глибокий м’яз-згинач пальців

– Квадратний м’яз-привертач

– Плечо-променевий м’яз

– Довгий променевий м’яз-розгинач зап’ястка

– Короткий променевий м’яз-розгинач зап’ястка

– М’яз-розгинач пальців

– М’яз-розгинач мізинця

– Ліктьовий м’яз-розгинач зап’ястка

– М’яз-відвертач

– Довгий відвідний м’яз великого пальця

– Короткий м’яз-розгинач великого пальця

– Довгий м’яз-розгинач великого пальця

– Короткий відвідний м’яз великого пальця

– Короткий м’яз-згинач великого пальця

– Протиставний м’яз великого пальця

– Привідний м’яз великого пальця

– Відвідний м’яз мізинця

– Короткий м’яз-згинач мізинця

– Протиставний м’яз мізинця

– Червоподібні м’язи

– Пахвова ямка

– Стінки пахвової ямки

– Чотирибічний отвір

– Трьохбічний отвір

– Бічна двоголова борозна

– Присередня двоголова борозна

– Ліктьова ямка

– Тримач м’язів-розгиначів

– Тримач м’язів-згиначів

– Долонний апоневроз

– Канал зап’ястка

М’язи нижньої кінцівки

– Клубово-поперековий м’яз

– Великий поперековий м’яз

– Клубовий м’яз

– Великий сідничний м’яз

– Середній сідничний м’яз

– Малий сідничний м’яз

– Грушоподібний м’яз

– Внутрішній затульний м’яз

– Верхній близнюковий м’яз

– Нижній близнюковий м’яз

– Квадратний м’яз стегна

– Зовнішній затульний м’яз

– Кравецький м’яз

– Чотириголовий м’яз стегна

– Прямий м’яз стегна

– Бічний широкий м’яз

– Присередній широкий м’яз

– Проміжний широкий м’яз

– Гребінний м’яз

– Тонкий м’яз

– Довгий привідний м’яз

– Короткий привідний м’яз

– Великий привідний м’яз

– Двоголовий м’яз стегна

– Довга головка

– Коротка головка

– Півперетинчастий м’яз

– Півсухожилковий м’яз

– Довгий м’яз-розгинач пальців стопи

– Передній великогомілковий м’яз

– Довгий м’яз-розгинач великого пальця (стопи)

– Довгий малогомілковий м’яз

– Короткий малогомілковий м’яз

– Триголовий м’яз литки

– Литковий м’яз

– Камбалоподібний м’яз

– Довгий м’яз-згинач пальців (стопи)

– Задній великогомілковий м’яз

– Довгий м’яз-згинач великого пальця (стопи)

– Короткий м’яз-розгинач пальців

– Короткий м’яз-згинач великого пальця

– Квадратний м’яз підошви

– Короткий м’яз-згинач пальців

– Червоподібні м’язи

– Відвідний м’яз великого пальця

– Короткий м’яз-згинач великого пальця

– Привідний м’яз великого пальця

– Відвідний м’яз мізинця

– Короткий м’яз-згинач мізинця

– Надгрушоподібний отвір

– Підгрушоподібний отвір

– М’язова затока

– Судинна затока

– Широка фасція

– Клубово-гомілкове пасмо

– Підшкірний розтвір

– Серпоподібний край

– Дірчаста фасція

– Стегновий канал

– Стегнове кільце

– Привідний канал

– Стінки привідного каналу

– Привідний розтвір

– Підколінна ямка

– Верхній тримач м’язів-розгиначів

– Нижній тримач м’язів-розгиначів

– Тримач м’язів-згиначів

– Верхній тримач малогомілкових м’язів

– Нижній тримач малогомілкових м’язів

 

 

 

 

 

 

 

 

Травна система (systema digestorium) або травний апарат (apparatus alimentarius) є комплексом органів, які механічно та хімічно обробляють їжу, всмоктують продукти її розщеплення і вилучають її неперетравлені залишки. Довжина її сягає 9 м.

Травна система (systema digestorium) складається із:

– травної трубки (canalis digestorius), яка починається ротовою порожниною (cavitas oris) і закінчується відхідником (anus);

– великих травних залоз (glandulae digestoriae majores), до яких належать:

– печінка (hepar);

– підшлункова залоза (pancreas);

– великі слинні залози (glandulae salivariae majores).

Ротова порожнина (cavitas oris)

Вона обмежована:

– угорі піднебінням (palatum);

– спереду і з боків губами рота (labia oris) та щоками (buccae);

– знизу ротовою діафрагмою (diaphragma oris), яка утворена щелепно–під’язиковим м’язом (musculus mylohyoideus).

Ротова порожнина (cavitas oris) поділяється на:

– присінок рота (vestibulum oris);

– власне ротову порожнину (cavitas oris propria).

Присінок рота (vestibulum oris) обмежований:

– спереду і з боків губами рота (labia oris) та щоками (buccae);

– ззаду зубами (dentes) та яснами (gingivae).

Присінок рота (vestibulum oris) сполучається із:

– власне ротовою порожниною (cavitas oris propria) через простір позаду останніх кутніх зубів (spatium retromorale);

– через щілини між зубами і щілину між верхніми та нижніми зубами;

– через ротову щілину (rima oris) з навколишнім середовищем.

У присінок рота (vestibulum oris) відкривається привушна протока (ductus parotideus).

Губи рота (labia oris) складаються з:

– верхньої губи (labium superius);

– нижньої губи (labium inferius).

Губи рота (labia oris) утворені коловим м’язом рота (musculus orbicularis oris), що вкритий:

– ззовні шкірою (cutis);

– зсередини – слизовою оболонкою (tunica mucosa).

Слизова оболонка (tunica mucosa) за допомогою вуздечки верхньої губи (frenulum labii superioris) та вуздечки нижньої губи (frenulum labii inferioris) переходить на слизову оболонку ясен верхньої і нижньої щелеп (tunica mucosa gingivae maxillae et mandibulae).

Проміжна частина губ (pars intermedia labiorum) вкрита незроговілим епітелієм (epithelium noncornificatum), крізь який просвічуються судини, утворюючи червону облямівку (limbus ruber) або проміжний шар (stratum intermedium).

Верхня губа (labium superius) має:

– верхньогубний жолобок (philtrum);

– горбок (tuberculum).

Присінок рота має:

– вуздечку верхньої губи (frenulum labii superioris);

– вуздечку нижньої губи (frenulum labii inferioris);

– спайку губ (commissura labiorum);

– кут рота (angulus oris);

– сосочок привушної протоки (papilla ductus parotidei).

Щоки (buccae) представлені:

– щічним і жувальним м’язами (musculi buccinator et masseter);

– жировим тілом щоки (corpus adiposum buccae).

Вони вкриті:

– ззовні шкірою (cutis);

– із внутрішньої сторони слизовою оболонкою (tunica mucosa).

Жирове тіло щоки (corpus adiposum buccae) – тіло Біша – розташоване між вищеперерахованими м’язами та шкірою, воно добре розвинуте у грудних дітей (покращує процес смоктання).

Піднебіння (palatum) складається з :

– твердого піднебіння (palatum durum);

– м’якого піднебіння (palatum molle), або піднебінної завіски (velum palatinum).

 

М’яке піднебіння (palatum molle) є дуплікатурою (складкою) слизової оболонки, між якою розташовані фіброзна пластинка і м’язи.

Власне ротова порожнина (cavitas oris propria) ззаду сполучається з глоткою (pharynx) через зів (fauces).

Зів (fauces) обмежований:

– зверху м’яким піднебінням (palatum molle);

– знизу коренем язика (radix linguae);

– з боків піднебінно–язиковою дужкою (arcus palatoglossus) та піднебінно–глотковою дужкою (arcus palatopharyngeus).

 

Перешийок зіва (isthmus faucium) – це простір між обома дужками;

М’яке піднебіння; піднебінна завіска (palatum molle; velum palatinum), до якої належать:

– піднебінний язичок (uvula palatina);

– піднебінно–язикова дужка; передня складка зіва (arcus palatoglossus; plica anterior faucium);

– піднебінно–глоткова дужка (arcus palatopharyngeus); задня складка зіва (plica posterior faucium);

Мигдаликова ямка; мигдаликова пазуха (fossa tonsillaris; sinus tonsillaris), у верхній частині якої є надмигдаликова ямка (fossa supratonsillaris);

Піднебінний мигдалик (tonsilla palatina), що розташований у мигдаликовій ямці, має:

– мигдаликову капсулу (capsula tonsillae);

– мигдаликові ямочки (fossulae tonsillae);

– мигдаликові крипти (cryptae tonsillae).

М’яке піднебіння; піднебінна завіска (palatum molle; velum palatinum) має такі частини:

1. Cполучнотканинну пластинку, яка прикріплюється до заднього краю горизонтальних пластинок піднебінних кісток (laminae horizontales ossium palatinorum) і є продовженням твердого піднебіння (palatum durum) – це передній відділ м’якого піднебіння.

2. Звисаючу вниз піднебінну завіску (velum palatinum), яка закінчується піднебінним язичком (uvula palatina).

3. Піднебінно–язикову дужку (arcus palatoglossus), або передню складку зіва (plica anterior faucium), або передню дужку (arcus anterior), що йде до язика (lingua).

4. Піднебінно–глоткову дужку (arcus palatopharyngeus), або задню складку зіва (plica posterior faucium), або задню дужку (arcus posterior), яка йде до глотки (pharynx).

Між передніми та задніми дужками (arcus anteriores et posteriores) утворюються мигдаликові ямки (fossae tonsillares), де розташовані піднебінні мигдалики (tonsillae palatinae).

5. М’язи піднебіння та зіва (musculi palatini et faucium).

У ділянці піднебіння (palatum) ще є:

– піднебінне шво (raphe palati);

– поперечні піднебінні складки (plicae palatinae transversae);

– різцевий сосочок (papilla incisiva).

До м’язів м’якого піднебіння та зіва (musculi palati mollis et faucium) належать:

– м’яз– натягувач піднебінної завіски (musculus tensor veli palatini), який:

– натягує піднебінну завіску (velum palatinum) в поперечному напрямку;

– розширює просвіт слухової труби (tuba auditiva; tuba auditoria);

– м’яз– підіймач піднебінної завіски (musculus levator veli palatini), що:

– піднімає м’яке піднебіння (palatum molle),

– тягне його назад, розширюючи просвіт слухової труби (tuba auditiva; tuba auditoria);

– м’яз язичка (musculus uvulae), що:

– піднімає піднебінний язичок (uvula palatina),

– вкорочує піднебінний язичок (uvula palatina);

– піднебінно–язиковий м’яз (musculus palatoglossus), що:

– опускає піднебінну завіску (velum palatinum) вниз, звужуючи зів (fauces), піднімає корінь язика (radix linguae);

– піднебінно–глотковий м’яз (musculus palatopharyngeus), що:

– звужує зів (fauces),

– піднімає глотку (pharynx).

М’яке піднебіння бере участь в актах дихання та ковтання і відокремлює травний шлях від повітроносного.

Тверде піднебіння (palatum durum) утворене:

– піднебінними відростками верхньої щелепи (processus palatini maxillae);

– горизонтальними пластинками піднебінних кісток (laminae horisontales ossium palatinorum).

 

Зуби поділяються на:

– молочні зуби (dentes decidui) – тимчасові;

– постійні зуби (dentes permanentes).

Кожний зуб (dens) має (мал. 1):

– корінь зуба (radix dentis);

– шийку зуба (cervix dentis);

– коронку зуба (corona dentis).

 

 

Мал. 1. Шийка зуба:

а – анатомічна шийка; б – клінічна шийка.

Всередині зуба розташована зубна порожнина (cavitas dentis); пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis), яка складається з:

– коронкової порожнини (cavitas coronae);

– каналу кореня зуба (canalis radicis dentis);

– пульпи зуба (pulpa dentis), що складається із судин, нервів та пухкої волокнистої сполучної тканини (textus connectivus fibrosus laxus), які заповнюють зубну порожнину.

Коронкова порожнина (cavitas coronae) переходить в канал кореня зуба (canalis radicis dentis), який закінчується на верхівці кореня зуба (apex radicis dentis) отвором верхівки кореня зуба (foramen apicis radicis dentis).

Через цей отвір в порожнину зуба, що містить пульпу зуба (pulpa dentis), проходять судини і нерви (vasa et nervi).

Інколи біля верхівки кореня є декілька додаткових невеликих каналів, які утворюють дельтоподібні розгалуження (мал. 2).

Мал. 2. Схематичне зображення верхівкової частини кореневого каналу

а – дельтоподібні розгалуження; б – верхівковий отвір кореневого каналу; в – цемент кореня (рентгенівська верхівка).

 

Пульпа зуба (pulpa dentis) складається з:

– коронкової пульпи (pulpa coronalis);

– кореневої пульпи (pulpa radicularis).

Розрізняють такі поняття:

– клінічна коронка (corona clinica) – це частина зуба над яснами;

– клінічний корінь (radix clinica) – це частина зуба нижче ясенного краю (margo gingivalis), тобто шийка зуба (cervix dentis) з його коренем (radix dentis).

Зуб (dens) побудований із дентину (dentinum), який:

– в ділянці коронки зуба (corona dentis) вкритий емаллю (enamelum);

– в ділянці кореня зуба (radix dentis) – цементом (cementum).

Емаль (enamelum) є найтвердішою тканиною людського організму, що при руйнації не відновлюється.

Хімічний склад зуба подібний до хімічного складу кістки.

Комплекс тканин, який оточує та фіксує зуб (dens) у зубній комірці (alveola dentalis), називається зубним окістям або періодонтом (periodontium).

Кожна коронка зуба (corona dentis) має такі поверхні:

1. Присінкову поверхню (facies vestibularis), яка у передніх зубів називається губною поверхнею (facies labialis), а у задніх зубів – щічною поверхнею (facies buccalis);

2. Язикову поверхню (facies lingualis) – у зубів нижньої щелепи і піднебінну поверхню (facies palatinalis) – у зубів верхньої щелепи. Ці поверхні об’єднуваються в оральну поверхню.

3. Контактну поверхню (facies approximalis), що має дотикове поле (area contingens). Ця поверхня розміщена з обох боків коронки:

– ближча поверхня (facies mesialis);

– дальша поверхня (facies distalis);

4. Змикальну поверхню (facies occlusalis), або жувальну поверхню (facies masticatoria).

Досліджуючи зуб збоку поверхонь, виділяють поняття норми зуба:

– вестибулярна норма;

– оклюзійна (змикальна) норма;

– контактна норма;

– язикова, або піднебінна норма.

На змикальній поверхні коронки кутніх зубів виділяють вістря зуба (cuspis dentis), на якому знаходиться верхівка вістря (apex cuspidis). Крім цього, може бути додаткове вістря (cuspis acсessoria).

Вістря з’єднуються між собою такими гребенями:

– поперечним гребенем (crista transversalis);

– трикутним гребенем (crista triangularis);

– косим гребенем (crista obliqua).

Вістря розрізняють за їх розташуванням на кутніх зубах:

– щічне вістря (cuspis buccalis) – на щічній поверхні; вестибулярній поверхні;

– піднебінне вістря (cuspis palatinalis) – на піднебінній поверхні зубів верхньої щелепи;

– язикове вістря (cuspis lingualis) – на язиковій поверхні зубів нижньої щелепи.

На жувальній поверхні 4–х вістрювих зубів верхньої щелепи знаходяться:

– ближньощічне вістря (cuspis mesiobuccalis); мезіально–щічне вістря; мезіально–присінкове вістря; параконус;

– дальнощічне вістря (cuspis distobuccalis); дистально–щічне вістря; дистально–присінкове вістря; метаконус;

– ближньопіднебінне вістря (cuspis mesiopalatinalis); мезіально–піднебінне вістря; протоконус;

– дальньопіднебінне вістря (cuspis distopalatinalis); дистально–піднебінне вістря; гіпоконус;

На жувальній поверхні 4–х вістрювих зубів нижньої щелепи знаходяться:

– ближньощічне вістря (cuspis mesiobuccalis); мезіально–щічне вістря; мезіально–присінкове вістря; протоконід;

– дальньощічне вістря (cuspis distobuccalis); дистально–щічне вістря; дистально–присінкове вістря; гіпоконід;

– ближньоязикове вістря (cuspis mesiolingualis); медіально–язикове вістря; метаконід;

– дальньоязикове вістря (cuspis distolingualis); дистально–язикове вістря; ентоконід.

На жувальній поверхні 5–вістрявого першого великого кутнього зуба нижньої щелепи з’являється ще одне вістря – дальше вістря (cuspis distalis); дистальне вістря; гіпоконулід, або мезоконід.

Клінічна та анатомічна формули постійних зубів (dentes permanentes)

Зуби (dentes), за анатомічною формою, яка залежить від функції, поділяються на:

– різці (dentes incisivi), які мають:

– один корінь (radix dentis);

– долотоподібну форму коронки.

Функція різців (dentes incisivi) полягає у відрізанні (краюванні) шматків їжі;

– ікла (dentes canini), які мають:

– один корінь (radix dentis);

– конічну форму коронки.

Функція ікол (dentes canini): утримувати та шматкувати їжу;

– малі кутні зуби (dentes premolares), які мають:

– один корінь (radix dentis), переважно верхній перший малий кутній зуб (dens premolaris primus superior) має роздвоєний корінь;

– коронку малих кутніх зубів (corona dentium premolarium), що має зі сторони змикальної поверхні (facies occlusalis) округлу або овальну форми, і на якій є два вістря (горбки).

Функція малих кутніх зубів (dentes premolares): забезпечувати подрібнення їжі;

– великі кутні зуби (dentes molares), які мають:

– кубоподібну форму коронки (corona dentis);

– на змикальній поверхні великих кутніх зубів (facies occlusalis dentium molarium) є по 3–5 вістря (горбки);

– верхні зуби мають три корені;

– нижні зуби мають два корені.

Функція великих кутніх зубів (dentes molares) – розтирання їжи.

Різновидом великих кутніх зубів (dentes molares) є третій великий кутній зуб (dens molaris tertius), або запізнілий зуб (dens serotinus).

 

Анатомічні особливості будови постійних зубів

Анатомічні особливості будови коронки та кореня зуба дозволяють визначити належність його до верхньої або нижньої щелепи (maxilla seu mandibula) людини, а також до правого або лівого боку зубної дуги (arcus dentalis) за рядом ознак. Такі ознаки називають ознаками латералізації зуба.

Вісь зуба це умовна лінія, що є продовженням осі коронки в бік верхівки (ок) зуба.

Основними ознаками (мал. 3) латералізаціїї зуба є такі:

Ознака положення (відхилення) кореня – ознака латералізації зуба представлена тим, що у вестибулярній нормі корінь відхилений дистально від осі зуба (відхилення поздовжньої осі кореня від середньої лінії коронки для різців та ікол – у бічну сторону, а премолярів і молярів – у дистальну сторону).

Тобто, верхівки коренів зубів (apices radicum dentium) передньої (фронтальної) групи зубів відхилені від середньої лінії латерально, задньої (жувальної) групи зубів – дистально.

Ознака кута коронки – ознака латералізації зуба представлена тим, що у вестибулярній нормі кут між змикальним (occlusalis) та ближчим (mesialis) контурами коронки менший за кут між змикальним (occlusalis) та дальшим (distalis) контурами.

Тобто, кут утворений різальним краєм (margo incisalis) і медіальною поверхнею коронки зуба, більш гострий, ніж кут, утворений різальним краєм і дистальною поверхнею.

Ознака кривини коронки. Ця ознака латералізації зуба представлена тим, що в змикальній нормі (оклюзійній нормі) присінковий (вестибулярний) контур коронки більше опуклий в присередньому напрямі ніж в дистальному (дальшому), через це кут переходу присінкової поверхні у ближчу (mesialis) менший, ніж кут переходу присінкової у дальшу (контактну) поверхню.

Тобто, присінкова поверхня (facies vestibularis) переходить у присередню більш круто, ніж у дистальну.

Ознака контактної поверхні (contactus dentis); апроксимальної поверхні (facies approximalis dentis) – апроксимально–ближча (медіальна) поверхня коронки завжди ширша порівняно з апроксимально–дальшою (дистальною).

Мал. 3. Ознаки приналежності зуба:

а, г – ознака кута коронки; б, д – ознака кривини коронки; в, е – ознака відхилення кореня.

 

Зуби верхньої щелепи (dentes maxillae)

Коронки присередніх різців (coronae dentium incisivorum medialium)

Коронки цих зубів мають долотоподібну форму. Вони найбільші з групи різців.

Губна поверхня (facies labialis) опукла і переважно має форму прямокутника.

В осіб молодого віку ця поверхня коронки хвиляста, хвилі ідуть поздовж, завершуючись на різальному краї (margo incisalis) трьома вістрями (горбками).

З віком зникає (стирається) хвилястість присінкової поверхні коронки (мал. 4а), а різальний край стає рівним.

У вестибулярній нормі коронка ширша біля різального краю (margo incisalis) і вужча (мал. 4г) при шийці зуба (cervix dentis).

Добре виражена ознака кута коронки.

Лінія ближчого (медіального) контура коронки має заокруглену форму, дистального – дещо вгнуту.

У верхніх медіальних (присередніх) різців (dentes incisivi mediales superiores ) майже завжди виражена ознака кривини коронки, а ознака кута коронки є чіткою на нестертих зубах.

Ознака кореня не виражена, але вісь усього зуба спрямована дещо дистально.

Піднебінна поверхня (facies palatinalis) – мал. 4б:

– на відрізку двох третин від різального краю (margo incisalis) до шийки зуба (cervix dentis) піднебінна поверхня (facies palatinalis) вгнута;

– біля шийки зуба піднебінна поверхня (facies palatinalis) опукла, бо має горбок зуба (tuberculum dentis), який іноді перетворюється на поздовжній валик, що поділяє язикову поверхню (facies lingualis) на дальшу (дистальну) і ближчу (медіальну) частини (partes distalis et medialis);

– шийка зуба значно вужча від загальної присінкові-оральної опуклості коронки.

Контактна поверхня (facies approximalis; contactus dentis) має форму трикутника (мал. 4в) з вершиною, що обернена до різального краю (margo incisalis).

При розгляді контактної поверхні коронки зуба (facies contacta coronae dentis), тобто у контактній нормі спостерігається:

– лінія шийки зуба (емалево–цементна межа) більше вигнута до різального краю (margo incisalis) на присередній поверхні (facies medialis), ніж на дистальній;

– присередньо–апроксимальна поверхня більш виражена, ніж дистальна;

– присінковий контур більше опуклий тільки біля шийки зуба (cervix dentis), а друга половина його, яка прямує до різального краю (margo incisalis), сплощена.

У змикальній нормі коронки медіального (присереднього) різця (corona dentis incisivi medialis) відзначається значне потовщення і заокруглення емалі в медіальній частині губного контура (facies labialis).

Мал. 4. Присередній лівий різець верхньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – піднебінна поверхня; в – контактна (апроксимальна) поверхня; г – різальний край; д – контур зрізу на рівні шийки зуба.

 

Корені присередніх різців (radices dentium incisiviorum medialium)

Корінь видовжений, конусоподібний.

Губна поверхня (facies labialis) його широка, бокові поверхні (facies laterales) дещо конвергують у напрямку до піднебінної поверхні (facies palatinalis), а тому ширина піднебінної поверхні зменшується.

Зубна порожнина (cavitas dentis) верхнього медіального (присереднього) різця своїми контурами повторює форму коронки (долотоподібна форма) і переходить безпосередньо в канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

У ділянці шийки зуба (cervix dentis) канал кореня зуба в більшості випадків розширений у присінково–піднебінному напрямі, а в середній і верхівковій частині набуває округлої форми.

У ділянці верхівки корень дещо зігнутий і відхилений дистально (мал. 5).

Мал. 5. Клініко–анатомічні особливості будови присередніх різців:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня, д – вид з боку різальної поверхні.

 

Коронки бічних різців (coronae dentium incisivorum lateralium)

Коронка бічного різця (corona dentis incisivi lateralis) менша, ніж присереднього різця (dentis incisivi medialis), коротша приблизно на 1 мм і вужча. Присередній її кут більш заокруглений.

Присінкова поверхня (facies vestibularis), зазвичай, більш опукла, якщо клінічна коронка (corona clinica) вузька. При відносно широкій коронці форма її та ж, що і у присереднього різця (dens incisivus medialis), тобто сплощена до різального краю (margo incisalis).

Язикова і контактна поверхні (facies lingualis et approximalis). Язикова поверхня коронки (facies lingualis coronae) ввігнута, обмежена присереднім і бічним краями (margines medialis et lateralis).

Апроксимально–ближча поверхня (facies approximalis medialis) виразніша; дистальна – коротша.

На язиковій поверхні бічного різця (facies lingualis dentis incisivi lateralis) є різного ступеня вираженості горбок зубa (tuberculum dentis) і зубні валики, які, збігаючись у напрямі до кореня зуба (radix dentis), надають язиковій поверхні (facies lingualis) трикутної форми.

Якщо горбок зубa (tuberculum dentis) і зубні валики дуже розвинені, язикова поверхня (facies lingualis) перетворюється в ямку, яка тим глибша, чим сильніше розвинений горбoк зуба (tuberculum dentis).

В зубному ряді шийка бічного різця (cervix dentis incisivi lateralis) розміщена далі від різального краю (margo incisalis) в апроксимально–дистальній нормі.

Це залежить від зовнішньої форми клінічної коронки (corona clinica), апроксимально–ближча поверхня (facies approximalis medialis) якої дещо вгнута.

Корені бічних різців (radices dentium incisivorum lateralium)

Корінь бічного різця (radix dentis incisivi lateralis) стиснений у поперечному напрямку (мал. 6). Його бокові поверхні ширші від язикової поверхні (facies lingualis), губної поверхні (facies labialis) та присінкової поверхні (faciei vestibularis).

У бічного різця (dens incisivus lateralis) різко виражені ознаки кута, кривини коронки, кореня й контактної поверхні.

Зубна порожнина; пульпова порожнина бічного різця (cavitas dentis; cavitas pulparis dentis incisivi), поступово звужуючись, переходить у один канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

Зубна порожнина (cavitas dentis) копіює форму зуба, але у зменшеному розмірі; в поперечних перерізах на рівні шийки зуба (cervix dentis) має щілиноподібну форму (мал. 7).

Найоб’ємніша частина зубної порожнини (cavitas dentis) міститься у шийці зуба (cervix dentis) і біля пришийкової частини зуба.

Зубна порожнина кореневого каналу бічного різця дещо вигнута і відхилена від середньої лінії дистально.

 

 

 

 

 

			а		б		в		г
	а

 

 

 

Мал. 6. Коронка бічного різця верхньої щелепи:

а – різниця розмірів коронок різців верхньої щелепи; б – контактна поверхня; в – язикова поверхня; г – оклюзійна норма.

 

г

                       

 

 

							д
					в
	а		б

 

 

 

 

 

 

Mал. 7. Клініко–анатомічні особливості будови бічних різців.

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – вид з боку різальної поверхні.

 

Коронка ікла (corona dentis canini)

Коронка ікла (corona dentis canini) має конусоподібну форму (мал. 8, 9), масивна, передньо–задній розмір її більший від того ж розміру різця (dens incisivus).

Присінкова поверхня (facies vestibularis) опукла і має нерізко виражений поздовжній валик, який краще визначається біля різального краю (margo incisalis).

Валик ділить губну поверхню присінкової поверхні (facies labialis faciei vestubularis) на дві нерівні частини: меншу – ближчу (присередню) і велику – дальшу (дистальну).

Язикова поверхня (facies lingualis) більш вузька, ніж губна поверхня (facies labialis), дещо випукла і так само, як губна поверхня (facies labialis), має поздовжній валик, що прямує від шийки зуба (cervix dentis) до різального вістря.

Валик ділить піднебінну поверхню (facies palatinalis) на дві частини: ближчу (медіальну) і дальшу (дистальну); на кожній стороні від нього часто знаходяться заглиблення. У верхній третині валик переходить в добре розвинутий горбок зуба.

В оклюзійній нормі чітко виражена медіально–дистальна кривина коронки.

Валик і горбок зуба утворюють піднебінну вгнутість, завдяки якій, як і у різців, попереджується травмування ясенного краю (margo gingivalis).

Контур шийки ікла (cervix dentis canini) на горизонтальному перерізі округлий з присінкової сторони, а на рівні середини контактних поверхонь (facies approximales) плавно здавлений  в присередньо–дистальному напрямку.

Контактна поверхня (facies approximalis). Апроксимально–ближча поверхня ікла (facies approximalis medialis dentis canini) переважно опукла, дистальна – вгнута, деяку вгнутість має присінкова поверхня (facies vestibularis) у дистальному напрямку.

Різальний край (margo incisalis) змикальної поверхні (facies occlusalis) коронки ікла (corona dentis canini) закінчується основним вістрям (горбком) і має два тупих кути – медіальний (ближчий) і дистальний (дальший).

Медіальний кут розміщений ближче до основного вістря (горбка), ніж дистальний, внаслідок чого з двох ліній, які формують різальний край, дистальна довша від медіальної.

Дистальна частина різального краю часто вгнута. Медіальний кут зазвичай менший від дистального. Він майже прямий і заокруглений, дистальний – тупий і заокруглений.

Корінь ікла (radix dentis canini)

Корінь ікла (radix dentis canini) товстий, стиснутий з боків, у присередньо–дистальному (медіо–дистальному) розмірі менший, ніж у присінково–язиковому.

Присередня і бічна поверхні кореня ікла (radix dentis canini) дуже широкі і майже в усіх випадках мають поздовжні ледь виражені борозни.

Ікло (dens caninus) має добре виражені ознаки диференціювання зубів.

Зубна порожнина; пульпова порожнина верхнього ікла (cavitas dentis; cavitas pulparis dentis canini superioris) розташована у пришийковій частині коронки і шийки зуба (pars precervicalis coronae et cervicis dentis) і продовжується у канал кореня.

Це найдовший канал кореня зуба (canalis radicis dentis), і, як і корінь ікла (radix dentis canini), дещо сплюснутий в присередньо–дистальному напрямі.

У ділянці верхівки кореня ікла (apex radicis dentis canini) стінки стоншені.

 

 

Мал. 8. Ліве ікло верхньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – піднебінна поверхня; в – контактна поверхня; г – змикальна поверхня; д – контур зрізу на рівні шийки зуба.

 

Мал. 9. Клініко–анатомічні особливості будови ікла:

в

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – вид з боку різальної поверхні.

 

б

а

Коронки перших малих кутніх зубів (coronae dentium premolarium primorum)

Коронка першого малого кутнього зуба (corona dentis premolaris primi) схожа на призму (мал. 10, 11), сторони якої опуклі, має більший діаметр в присінково–язиковому напрямку, менший – в мезіально–дистальному (ближньо–дальшому).

Коронка першого малого кутнього зуба (corona dentis premolaris primi) складена ніби з двох половин – присінкової і язикової, які мають округлі поверхні.

Присінкова половина коронки більша від язикової, вона має добре виражене жувальне вістря, яке схоже на вістря ікла і два незначних вістря – медіальне і дистальне.

Добре виражене вістря має і язикова половина коронки.

Присінкова поверхня (facies vestibularis). Вона схожа з присінковою поверхнею ікла (facies vestibularis dentis canini), але коротша за неї. Відношення ширини до висоти як 1,2 : 1,3. Як і в ікла (dens caninus), ця поверхня розділяється нерізко вираженим валиком на дві половини: меншу –медіальну і більшу – дистальну.

При порівнянні коронок ікла (corona dentis canini) і першого малого кутнього зуба (dentis premolaris primi) в присінковій нормі видно, що коронка ікла (dens caninus) більша, довша і ширша.

Язикова поверхня (facies lingualis). На присінковій поверхні (facies vestibularis) найбільша опуклість коронки, розміщується у верхній третині, на язиковій поверхні – на середині висоти коронки.

Змикальна поверхня; жувальна поверхня (facies occlusalis; facies masticatoria). В оклюзійній нормі вона має ниркоподібну форму. Вгнутість розташована з медіального боку.

Змикальна поверхня перших малих кутніх зубів (facies occlusalis dentium premolarium primorum) має два основних вістря.

Вони розділені борозною, яка розміщена на змикальній поверхні (facies occlusalis) і має вигляд букви Н, поперечна лінія якої, проходить посередині змикальної поверхні (facies occlusalis) в медіально–дистальному напрямі, але не досягає медіальної і дистальної поверхонь, відділяючись від них невеликими валиками, котрі з’єднують присінкову і язикову поверхні коронки.

Змикальна поверхня і коронка в цілому дещо звужені в язиковому напрямку, присінкове вістря гостріше і вище язикового.

Контактні (апроксимальні) поверхні першого малого кутнього зуба (facies lateralis dentis premolaris primi) мають трапецієподібну форму.

На цих поверхнях розміщена дугоподібна лінія емалево–цементної межі, яка вигнута в сторону змикальної поверхні.

Біля найбільшого вигину цієї лінії контактні поверхні містять опуклості, які є місцями стикання сусідніх зубів.

Лінія, яка з’єднує найбільш опуклі ділянки присінкової, піднебінної і контактних поверхонь коронки зуба, називається екватором.

 

Екватор на ближчій (мезіальній) поверхні зміщений більше до шийки зуба (cervix dentis), ніж на дистальній (дальшій) поверхні.

 

Мал. 10. Лівий перший малий кутній зуб верхньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – змикальна поверхня; д – контур перерізу на рівні шийки зуба.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 11. Коронка першого малого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – жувальна поверхня; б – контактна поверхня; в – оральна поверхня).

 

Корені перших малих кутніх зубів (radices dentium premolarium primorum).

Перший малий кутній зуб (dens premolaris primus) має (мал. 12):

– піднебінний корінь (більш розвинений);

– щічний корінь;

– два канали – по одному в кожному корені цього зуба.

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis):

– розташована у пришийковій частині кореня зуба (pars precervicalis radicis dentis);

– стиснута в апроксимально–дистальному напрямі;

– має овальну форму;

– утворена п’ятьма стінками.

Дно зубної порожнини продовжується у два канали кореня зуба.

Роздвоєння каналу кореня зуба (canalis radicis dentis) часто буває в щічно–язиковому напрямі.

Форма порожнини каналу у поперечному розрізі на рівні шийки зуба (cervix dentis), як правило, овальна, а на рівні верхівки кореня (apex radicis dentis) – кругла.

У лобовому і стріловому перерізах зубна порожнина (cavitas dentis) повторює форму зуба у зменшеному вигляді.

Склепіння зубної порожнини повторює форму змикальної поверхні (facies occlusalis) та має два роги відповідно до вістрів змикальної поверхні у фронтальному перерізі.

 

 

 

 

д

г

в

б

а

 

 

Мал. 12. Клініко–анатомічні особливості будови першого малого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівок кореня; д – оклюзійна норма зуба.

 

 

 

 

Мал. 13. Роздвоєння каналу кореня першого малого кутнього зуба верхньої щелепи у верхній його третині.

 

Коронки других малих кутніх зубів (coronae dentium premolarium secundorum)

Різниця в будові коронок першого і другого малих кутніх зубів (coronaе dentium premolarium primi et secundi) полягає в тому, що у другого малого кутнього зуба (dens premolaris secundus) обидва вістря змикальної поверхні (cuspides [tubercula] faciei occlusalis) за розмірами майже однакові (мал. 14, 15, 16).

Присінкова поверхня коронки зуба (facies vestibularis coronae dentis), на відміну від коронки першого малого кутнього зуба, менша та подібна на присінкову поверхню ікла (facies vestibularis dentis canini) через те, що більш опукла.

Корені других малих кутніх зубів (radices dentium premolarium secundorum)

Другий малий кутній зуб (dens premolaris secundus) має один корінь конусоподібної форми, в медіально–дистальному напрямі він стиснений з боків.

Часом буває часткове роздвоєння кореня біля верхівки кореня зуба (apex radicis dentis).

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) другого малого кутнього зуба (dens premolaris secundus) своїми контурами повторює контури самого зуба і подібна до першого малого кутнього зуба (dens premolaris primus).

Ця порожнина, поступово звужуючись, найчастіше переходить в один канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

Деколи зустрічається роздвоєння цього каналу, а в окремих випадках може бути два канали кореня другого малого кутнього зуба (dens premolaris secundus).

.

Мал. 14. Правий другий малий кутній зуб верхньої щелепи:

а –присінкова поверхня; б – піднебінна поверхня; в – контактна (апроксимальна) поверхня; г – різальний край; д – контур зрізу на рівні шийки зуба.

 

 

Мал. 15. Другий малий кутній зуб верхньої щелепи:

а – співвідношення розмірів коронок першого і другого малих кутніх зубів; б – форма і розміри змикальної поверхні першого і другого малих кутніх зубів.

 

г

д

в

б

а

 

Мал. 16. Клініко–анатомічні особливості будови малого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в–поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – оклюзійна норма зуба.

 

Коронки перших великих кутніх зубів (coronae dentium molarium primorum)

З усіх великих кутніх зубів (dentes molares) перший моляр верхньої щелепи (dens molaris primus maxillae) має найбільшу коронку, яка схожа на трикутну призму (мал. 17, 18).

Змикальна поверхня; жувальна поверхня (facies occlusalis; facies masticatoria) має форму ромба. Варіантів форм змикальної поверхні (facies occlusalis) досить багато, вони полягають в розмаїтті борозен.

Піднебінно–присінковий розмір змикальної поверхні більший за мезіально–дистальний.

Ближньощічне вістря; присінково–мезіальне вістря (cuspis mesiobuccalis; cuspis vestibulomesialis) – параконус і дальньоязикове вістря; дистальноязикове вістря (cuspis distolingualis; cuspis distalolingualis) – гіпоконус, мають гостру форму.

Розміщення борозн на змикальній поверхні коронки першого великого кутнього зуба (facies occlusalis coronae dentis molaris primi) відповідає косому розміщенню букви Н, поперечна лінія якої проходить по найдовшій діагоналі ромба.

Всі борозни першого великого кутнього зуба мають скіс досередтнт жувальної поверхні, внаслідок чого на жувальній поверхні утворюються 4 вістря; горбки (cuspides; tubercula):

– два щічних вістря (cuspides buccales): параконус – мезіально–щічне, або ближньощічне вістря (cuspis mesiobuccalis), метаконус – дистально–щічне, або дальнощічне вістря (cuspis distobuccalis);

– два піднебінних вістря (cuspides palatinales): протоконус – мезіально–піднебінне, або ближньопіднебінне вістря (cuspis mesiopalatinalis) та гіпоконус – дистально–піднебінне, або дальнопіднебінне вістря (cuspis distopalatinalis).

Ближньопіднебінне вістря; язиковомезіальне вістря (cuspis mesiopalatinalis) – протоконус, найбільше, а дальньопіднебінне вістря; язиково–дистальне вістря (cuspis distopalatinalis; cuspis distolingualis), гіпоконус – найменше, інколи може мати ознаки редукції.

Сукупність трьох вістрів, щічних і ближньоязикового або язиково–мезіального (cuspis buccales et mesiolingualis) називається тригономом.

На ближньопіднебінному вістрі (cuspis mesiopalatalis) – протоконус, є додатковий горбок або додаткове вістря (tuberculum anomalii Carabelli), якe вираженe у більшій, або меншій мірі, однак цей горбок ніколи не досягає жувальної поверхні.

Гребені вістря (cristae cuspidis) прямують до середньої лінії, але перериваються на різному рівні фігурами, що і створюють складний рельєф поверхні. Мезіальна і дистальна сторони (скати) вістря різної довжини.

Внаслідок того, що вершина ближньопіднебінного вістря (cuspis mesiopalatinalis); піднебінноприсереднього вістря зміщена дещо дистально, його присередній скат зливається з медіальним і дистальним скатами щічного горбика.

Борозна, яка проходить між ними, розширюється і, роздвоюючись мезіально, окреслює скіс медіальних виступів і мезіальних вістрів (горбиків).

Ці виступи або з’єднані між собою, або їх розділяє неглибока борозна, яка йде по скату виступів, що і утворює третю сторону міжвістряної (міжгорбкової) присередньої ямки.

Мал. 17. Схеми скосів вістрів і фігур поверхні першого і другого великих кутніх зубів (І) і контури зрізів на рівні шийок зубів (ІІ)

 

У присінковій нормі мезіальне (ближче) вістря вище і більше за дистальне, і тому перший великий кутній зуб (dens molaris distalis) виглядає так, ніби складається з двох малих кутніх зубів (dentes premolares).

Контактна поверхня (facies approximalis). Його ближча (мезіальна) поверхня більш полога, а дистальна – більш округла. Апроксимальна лінія найбільшого периметру зуба з мезіальної (ближчої) сторони розміщена вище, з дистальної – нижче. Бічні поверхні окреслюються вертикальними опуклостями щічної і піднебінної сторін, вістрями і їх скатами на жувальній поверхні. При цьому визначається екватор зуба, який на щічній стороні розташований в пришийковій третині коронки, а з піднебінної на рівні середини або дещо ближче до шийки. Лінія шийки має опуклість, яка розвернута до змикальної поверхні.

У піднебінній нормі коронка різко звужується до шийки зуба (cervix dentis). Ближче (мезіальне) вістря значно більше від дистального, тому борозна, що розділяє їх розташовується значно дистальніше середини клінічної коронки (corona clinica).

Лінія екватора на бічних поверхнях є пунктом стикання з другим малим кутнім зубом (dens premolaris secundus) і другим великим кутнім зубом (dens molaris secundus). Контур шийки зуба (cervix dentis) на горизонтальному перерізі овальний, наближається до кола. Іноді по центру присінкової і піднебінної сторін є невеликі ввігнутості.

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 18. Коронка першого великого кутнього зуба верхньої щелепи, поверхні:

а – контактна; б – присінкова; в – піднебінна; г – змикальна.

 

Корені перших великих кутніх зубів (radices dentium molarium primorum)

Перший верхній великий кутній зуб (dens molaris superior primus) має три добре розвинені корені: два щічних корені (radices buccales), медіальний (ближчий) і дистальний (дальший) та один піднебінний корінь (radix palatinalis). Найкоротший корінь – щічно–дистальний (мал. 19).

Щічні корені (radices buccales) сплющені спереду назад. Піднебінний корінь (radix palatinalis) має циліндричну форму. Всі чотири ознаки зуба добре виражені.

Основна частина зубної порожнини (cavitas dentis; cavitas pulparis) першого верхнього великого кутнього зуба (dens molaris superior primus) розташована у пришийковій частині коронки зуба (corona dentis) і в шийці зуба (cervix dentis).

У сагітальному і фронтальному перерізах зубна порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) має форму дещо подібну до форми зуба.

Склепіння зубної порожнини (fornix cavitatis dentis; cavitatis pulparis) копіює форму змикальної поверхні і має чотири роги відповідно до вістрів (горбиків) цієї поверхні.

У напрямі до устя каналів кореня зуба (canales radicis dentis) зубна порожнина звужується і має форму трикутника з верхівками в устях каналів.

Дно зубної порожнини, переходячи через опуклу біфуркацію коренів, продовжується у три канали кореня зуба (canales radicis dentis).

Піднебінний канал (canalis palatinalis), як правило, прямий і на перетині має округлу форму. Дистальнощічний канал – прямий і на поперечному перетині займає центральну частину кореня.

Медіальнощічний корінь (ближньощічний корінь – radix mesiobuccalis) в більшості випадків має два канали. Якщо медіальнощічний канал кореня зуба (canalis radicis dentis mesiobuccalis) один, то він, як правило, розширений у щічно–піднебінному напрямку. Присередньощічний корінь довший, ніж дистальний на 1–2 мм за рахунок вигину кореня.

						в
		а
				б

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 19. Клініко–анатомічні особливості будови коренів першого великого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівки кореня; д – оклюзійна норма зуба.

 

 

 

Коронки других великих кутніх зубів (coronae dentium molarium secundorum)

Форми коронки, як і форми змикальної поверхні (facies occlusalis), досить різноманітні (мал. 20).

Прийнято в схемі розрізняти такі чотири варіанти:

Перший варіант. Форма коронки і змикальної поверхні така ж, як і у першого великого кутнього зуба.

Другий варіант. Коронка видовжена в мезіальнодистальному напрямі, звужена в присінково–язиковому напрямі і схожа на витягнуту призму.

Змикальна поверхня (facies occlusalis) коронки другого великого кутнього зуба (corona dentis molaris secundi) має два щічних вістря (cuspides buccales) і одне піднебінне вістря (cuspis palatinalis).

Піднебінне вістря (cuspis palatinalis) слабо виражене і розтягнуте в мезіально–дистальному напрямі, розміщене по центру піднебінної поверхні коронки (facies palatinalis coronae) і його скат спускається вздовж борозни, яка розділяє медіальний і дистальний щічні вістря (горбики).

Скати вістрів і їх виступи з дистальної і медіальної поверхонь, які окреслюють змикальну поверхню (facies occlusalis), розділені між вістрьовими (горбковими) борознами, що мають форму трьох на півовалів, що сходяться.

Третій варіант. Коронка ще більш витягнута в довжину; змикальна поверхня (facies occlusalis) має три вістря, які розміщені по прямій лінії.

Четвертий варіант. Коронка, як і змикальна поверхня (facies occlusalis), має трикутну форму.

На жувальній поверхні розміщені три вістря в формі трикутника: два вістря присінкових, одне –піднебінне.

Найбільш часто зустрічаються коронки першого і третього варіантів.

 

 

Мал. 20. Особливості будови змикальної поверхні коронки першого, другого і

третього великих кутніх зубів.

 

Корені других великих кутніх зубів (radices dentium molarium secundorum)

Другий великий кутній зуб (dens molaris secundus) має три корені, дещо менші порівняно з розмірами коренів першого великого кутнього зуба (мал. 21).

Іноді спостерігається зрощення всіх коренів у один конусоподібний; на якому в місці зрощення є лише борозенки.

В інших випадках зрощення є в щічних коренях (radices buccales). Всі ознаки зубів добре виражені.

Зубна порожнина (cavitas dentis) розташована у пришийковій частині коронки і ділянці шийки зуба (cervix dentis), переходить через біфуркацію коренів і продовжується у три канали кореня (canales radicis).

У сагітальному перерізі зубна порожнина (cavitas dentis) має форму зуба, але у зменшеному розмірі.

У поперечному перерізі, безпосередньо під змикальною поверхнею зуба, зубна порожнина має форму цієї поверхні, при перетині на рівні шийки зуба – форму трикутника з верхівками у вічках каналів.

 

д

в

г

б

а

 

 

Мал. 21. Клініко–анатомічні особливості будови коренів другого великого кутнього зуба верхньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – піднебінна поверхня; в – контактна (апроксимальна) поверхня; г – різальний край; д – контур зрізу на рівні шийки зуба.

 

Коронки третіх великих кутніх зубів (coronae dentium molarium tertiorum)

Форма коронки третього моляра (forma coronae dentis molaris tertii) досить різноманітна.

Третій моляр є найменшим з усіх молярів верхньої щелепи, але найчастіше повторює форму більш великих молярів. Схожість його за формою з великими молярами тим більша, чим більше розвинута коронка.

Жувальна поверхня найчастіше має три вістря, однак за нормальну прийнято вважати жувальну поверхню з чотирма вістрями.

Інколи третій моляр має розміри премоляра і навіть менші.

Корені третіх великих кутніх зубів (radices dentium molarium tertiorum)

Кількість коренів варіює від одного до п’яти. Конфігурація пульпарної камери залежить від форми коронкової частини зуба.

Кореневий канал має різні варіанти будови, може бути один з різною кількістю розгалужень або декілька самостійних каналів.

 

Зуби нижньої щелепи (dentes maxillae)

Коронки присередніх і бічних різців

(coronae dentium incisivorum medialium et lateralium)

Присередні і бічні різці нижньої щелепи (dentes incisivі mediales et laterales maxillae) є найменшими зубами.

До того ж, коли на верхній щелепі (maxilla) присередні різці (dentes incisivi mediales) більші за бічні, то на нижній співвідношення протилежне: присередні різці (dentes incisivi mediales) менші за бічні.

Коронка різців нижньої щелепи (coronae dentium incisivorum mandibulae) вузькі, довгі, за формою схожі на долото.

Контактні поверхні (facies approximales) майже паралельні.

Присінкова поверхня коронок (facies vestibularis coronarum) слабо опукла або плоска.

Біля різального краю (margo incisalis) на ній знаходяться дві вертикальні борозни.

Язикова поверхня коронки (facies lingualis coronae) гладка, вгнута, має трикутну форму, горбик зуба (tuberculum dentis) виражений незначно.

Ознака кута у присередніх різців (dens incisivus medialis) відсутня, в бічних виражена незначно і навіть дистальний кут може бути вищий, ніж медіальний.

Ознака кривини у бічних різців (dentes incisivi laterales) ледь помітна. Отже, розрізнити приналежність присереднього різця (dentes incisivi mediales) до правої або лівої сторони не завжди легко.

Під час огляду коронки присереднього різця (corona dentis incisivi medialis) з апроксимальної норми (в профіль) видно, що емалево–цементна межа шийки зуба (cervix dentis) інтенсивно місяцеподібно вигнута в сторону різального краю (margo incisalis).

Корені присередніх і бічних різців (radices dentium incisivorum medialium et lateralium)

Корінь присереднього нижнього різця (radix dentis incisivi medialis inferioris) невеликий і на бічних поверхнях має по одній вираженій борозні.

Ознак кутів, кривини коронки немає, слабо виражена ознака кореня (мал. 22-25), який, звужуючись, переходить у один вузький щілиноподібний канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

На поперечному перерізі на рівні шийки зуба (cervix dentis) канал кореня зуба (canalis radicis dentis) має форму щілини, що витягнута у язиково–щічному напрямі; на сагітальному і фронтальному перетинах канал має форму зуба, але у зменшеному вигляді.

У нижніх бічних різців (dentes incisivi laterales inferiores) змикальні поверхні (facies occlusales), як і у присередніх різців (dentes incisivi mediales), клиноподібної форми з основою біля шийки зуба (cervix dentis), а емалево–цементна лінія шийки зуба вигнута опуклістю в напрямку до різального краю (margo incisalis).

На язиковій поверхні (facies lingualis) мезіальний і дистальний гребені зливаються в пришийковій ділянці, утворюючи в центрі слабо виражений горбок.

Контур шийки зуба (cervix dentis) має форму овала, витягнутого в присінково–язиковому напрямку.

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) нижніх бічних різців (dentes incisivi inferiores) трансформується в один щілиноподібний канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

На поперечному перерізі цей канал має форму щілини, що витягнута у язиково–щічному напрямі. У сагітальному і фронтальному перерізах копіює форму зуба у зменшеному вигляді.

 

Мал. 22. Присередній правий різець нижньої щелепи:

а –присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – різальний край; д – контури перерізу на рівні шийки зуба.

 

 

 

 

г

д

в

б

а

 

Мал. 23. Клініко–анатомічні особливості будови нижнього присереднього різця:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – вид збоку різальної поверхні.

 

 

Мал. 24. Бічний правий різець нижньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – дистальна поверхня;  г – різальна поверхня; д – контури перетину на рівні шийки зуба.

 

 

д

в

г

б

а

 

Мал. 25. Клініко–анатомічні особливості будови нижнього бічного різця:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – вид збоку різальної поверхні.

 

 

Коронка ікла (corona dentis canini)

Ікло (dens caninus) нижньої щелепи (mandibula) має масивну коронку, звужену до різального краю. (мал.26). Коронка цього зуба дещо довша і вужча, ніж у верхнього.

У вестибулярній нормі коронка ікла розділяється поздовжнім валиком на дві фасетки: медіальну і дистальну. Губна поверхня у нижніх ікол менш опукла, ніж у верхніх.

Різальний край ікла утворений двома відрізками, що сходяться під кутом і біля вершини утворюють ріжуче вістря. На язиковій поверхні (facies lingualis) є виражений зубний горбик.

Контактні поверхні (facies aproximales) ікла конвергують дещо до шийки.

Медіальна поверхня стикання більша за дистальну.

Медіальна поверхня майже повністю конвергує до шийки, дистальна – дещо нахилена до неї.

Найбільший діаметр коронки в передньо–задньому напрямі проходить біля основи, а в медіально–дистальному напрямі – поблизу різального краю.

У зубному ряді різальний край ікла виступає над сусідніми зубами. Коронка дещо нахилена допереду, до того ж, і вестибулярна та язикова поверхні випинають у зубному ряді  відносно тих же поверхонь інших зубів.

 

в

г

                 

	а
			б

 

Мал. 26. Коронка ікла нижньої щелепи, поверхні:

а – змикальна, б – присінкова, в – язикова, г – контактна.

Корінь ікла (radix dentis canini)

Корінь нижнього ікла (radix dentis canini inferioris) коротший від кореня верхнього ікла (radix dentis canini superioris). Форма у них подібна (мал. 27, 28).

Зубна порожнина; пульпова порожнина ікла (cavitas dentis; cavitas pulparis dentis canini) велика у передньо–задньому розмірі, розташована в пришийковій четверті коронки зуба (corona dentis).

Зубна порожнина (cavitas dentis) дещо стиснута з боків, поступово звужуючись, переходить в канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

У поперечному перерізі на рівні шийки зуба (cervix dentis) зубна порожнина (cavitas dentis) має овальну форму, нижче – круглу.

 

 

Мал. 27. Праве ікло нижньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – різальна поверхня; д – контури перерізу на рівні шийки зуба.

 

д

г

в

б

а

 

Мал. 28. Клініко–анатомічні особливості будови нижнього ікла:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – вид з боку різальної поверхні.

Коронки перших малих кутніх зубів (coronae dentium premolarium primorum)

Коронка першого премоляра (corona dentis premolaris primi) має округлу форму.

Відносно до кореня зуба (radix dentis) коронка зуба (corona dentis) нахилена в язикову сторону.

Діаметр шийки зуба (diametr cervicis dentis) менший за діаметр біля змикальної (жувальної) поверхні.

Ознаки кривини і неоднакові розміри різальних площин добре виражені.

Змикальна поверхня має майже круглу форму, на відміну від овальної змикальної поверхні (facies occlusalis) малого кутнього зуба верхньої щелепи (dens premolaris maxillae).

Змикальна поверхня першого малого кутнього зуба нижньої щелепи (facies occlusalis dentis premolaris primi mandibulae) має два вістря (cuspides): велике щічне вістря (cuspis buccalis) і менше язикове вістря (cuspis lingualis).

Вістря (cuspides) з’єднані виступаючими складками, що розміщені по краях контактних поверхонь (facies approximales) і відмежовані валиком, що розміщується посередині. Присередньо і дистально від валика є симетрично розміщені заглибини.

З боків ямки обмежені скатами краєвих гребенів. Вістря і їх скати разом з краями гребенів добре окреслюють всю змикальну поверхню (facies occlusalis).

Щічне вістря (cuspis buccalis) нахилене в бік язикового вістря (cuspis lingualis).

Язикове вістря (cuspis lingualis) тупе і часто розташоване поза межами оклюзійного контакту із змикальною поверхнею (facies occlusalis) антагоніста.

Присінкова поверхня (facies vestibularis) за формою нагадує присінкову поверхню ікла (facies vestibularis dentis canini).

Присінкова частина поверхні має вістря (cuspis), яке ділить присінкову поверхню (facies vestibularis) на дві частини (фасетки): медіальну – меншу і дистальну – більшу. Це вістря (cuspis) також має два скати: медіальний і дистальний.

Контактні поверхні (facies approximales) опуклі і дещо сходяться до шийки зуба (cervix dentis), а з обох сторін спостерігається незначне розширене заглиблення.

 

Язикова поверхня (facies lingualis) вужча, ніж присінкова поверхня (facies vestibularis), і нижча за неї, що проявляється менш розвинутим вістрям (cuspis).

 

в

б

а

    

 

 

Мал. 29. Коронка першого малого кутнього зуба нижньої щелепи, поверхні: а – змикальна; б – присінкова; в – контактна.

 

 

 

Корені перших малих кутніх зубів (radices dentium premolarium primorum)

Перший малий кутній зуб маєь один прямий корінь, дещо сплющений з боків.

Часто коронка і корінь розташовані під тупим кутом, з нахилом коронки до язика.

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) у сагітальному і фронтальному перерізах дещо копіює форму зуба у зменшеному вигляді і має форму овала, який поступово переходить у добре прохідний канал кореня зуба (canalis radicis dentis), який дещо звужений в присередньо–дистальному напрямі.

Інколи буває роздвоєння каналу кореня зуба (canalis radicis dentis) в щічно–язиковому напрямку.

Форма каналу на поперечному розрізі, як правило, овальна, а на верхівці кореня зуба (apex radicis dentis) наближається до круглої.

Ознаки латералізації зуба у першого нижнього малого кутнього зуба (dens premolaris primus inferior) добре виражені.

 

 

 

 

Мал. 30. Правий перший малий кутній зуб нижньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – змикальна поверхня; д – контури зрізу на рівні шийки зуба.

 

г

д

в

а

б

 

Мал. 31. Клініко–анатомічні особливості будови першого малого кутнього зуба нижньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – вид збоку різальної поверхні.

 

Коронка другого малого кутнього зуба (corona dentis premolaris secundi)

Коронка другого малого кутнього зуба нижньої щелепи (corona dentis premolaris secundi mandibulae) більша за коронку першого малого кутнього зуба нижньої щелепи (corona dentis premolaris primi mandibulae) і може мати різноманітну форму (мал. 32).

Вісь коронки з віссю кореня утворює менший кут, ніж у першого малого кутнього зуба (corona dentis premolaris primi).

Коронка дещо нахилена в ротову порожнину (cavitas oris).

Присінкова поверхня (facies vestibularis) за формою нагадує присінкову поверхню першого малого кутнього зуба нижньої щелепи (facies vestibularis dentis premolaris primi mandibulae).

Язикова поверхня (facies lingualis) значно більша, ніж в першого малого кутнього зуба (dentis premolaris primi), що зумовлено великим розвитком вістря (cuspis).

Контактні поверхні (facies approximales) дещо опуклі і конвергують до шийки зуба (cervix dentis), в пришийковій третині розміщена невелика заглибина.

Лінія шийки зуба (cervix dentis) по центру має незначний вигин в сторону змикальної поверхні (facies occlusalis).

Контур шийки зуба (cervix dentis) першого, так і другого малого кутнього зуба (dentes premolares primus et secundus) на горизонтальному перерізі овальної форми.

Змикальна поверхня має заокруглену чотирикутну форму.

На ній є два, частіше три вістря (cuspides) – щічне вістря (cuspis buccalis) і два язикових вістря (cuspides linguales).

Висота вістрів (cuspides) майже однакова.

Як і в першому малому кутньому зубі (dens premolaris primus) з мезіального і дистального боків змикальної поверхні (facies occlusalis) наявні емалеві складки, що з’єднують вістря.

Борозна, яка відділяє щічне вістря (cuspis buccalis) від язикового вістря (cuspis lingualis), зазвичай, різко виражена. Інколи від неї відходить борозна, що розділяє язикове вістря (cuspis lingualis) на:

– мезіальний (присередній) відділ;

– дистальний відділ, що перетворює зуб в тривістрявий.

 

 

Мал. 32. Коронка другого малого кутнього зуба нижньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – змикальна поверхня.

Мал. 33. Різниця у висоті вістря ікла (а), малого кутнього зуба (б), великого кутнього зуба (в).

 

Корені других малих кутніх зубів (radices dentium premolarium secundorum)

Другий малий кутній зуб має один прямий корінь, дещо стиснутий з боків (мал. 34, 35).

Його корінь конусоподібної форми, дещо довший за корінь першого нижнього малого кутнього зуба (radix dentis premolaris inferioris primi).

Ознака кута виражена незначно.

Краще виражена ознака кореня.

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) розташована у пришийковій частині коронки зуба (corona dentis) та в місці початку кореня зуба (radix dentis); поступово звужуючись, трасформується в добре прохідний канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

В апікальній частині кореня зуба (pars apicalis radicis dentis), як правило, є згин в дистальну сторону і часто спостерігається роздвоєння каналу кореня зуба (canalis radicis dentis).

В деяких випадках спостерігаються розгалуження від центрального каналу.

Зубна порожнина (cavitas dentis) у фронтальному і сагітальному перерізах копіює форму зуба у зменшеному вигляді.

Склепіння зубної порожнини (cavitas dentis) під змикальною поверхнею (facies occlusalis) повторює форму змикальної поверхні, а при перерiзі на рівні шийки зуба має округло–овальну форму.

 

 

Мал. 34. Правий другий малий кутній зуб нижньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – змикальна поверхня; д – контури зрізу на рівні шийки зуба.

 

 

д

в

г

а

б

 

Мал. 35. Клініко–анатомічні особливості будови другого малого кутнього зуба нижньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – оклюзійна норма зуба.

 

Коронки перших великих кутніх зубів (coronae dentium molarium primorum)

Форма коронки першого великого кутнього зуба (corona dentis molaris primi) наближається до куба (мал. 36).

Змикальна поверхня (facies occlusalis) має прямокутну форму, її мезіально–дистальний розмір більший за присінково–язиковий.

Змикальна поверхня (facies occlusalis) має п’ять вістрів (сuspides): три щічних вістря (cuspides buccales) і два язикових вістря (cuspides linguales).

Найбільше вістря – це ближньощічне вістря (сuspis mesiobuccalis) – протоконід, меншe – дальньощічне вістря (cuspides distobuccalis) – гіпоконід. Вістря (сuspides) відділені одне від одного Н–подібною борозною.

Поздовжня борозна не доходить до країв поверхні, а поперечна борозна ділить не тільки присінковий і язиковий краї, але і переходить у вигляді жолобка на відповідні до них поверхні зуба.

Підвищення на змикальній поверхні (facies occlusalis) переходять у вістря (сuspis), які мають присередній і дистальний скоси (різальні площадки).

Вершина медіального щічного вістря (сuspis buccalis medialis; протоконід) є гострою, середнього (гіпоконід) – заокругленою, а дистального (мезоконід), яке є найменшим за розмірами, – теж заокругленою.

Ознака різальних площадок добре виражена на медіальному і середньому вістрі: присередній скат коротший, ніж дистальний.

Борозна між щічними вістрями (cuspides buccales) часто переходить  на язикову поверхню (facies lingualis).

Присінкова поверхня (facies vestibularis) опукла і біля краю змикальної поверхні (facies occlusalis) нахилена в язикову сторону.

Присередня борозна більше виражена і переходить на змикальну поверхню  (facies occlusalis).

Часто в місці переходу є невелика трикутна площадка. Одна борозна розділяє язикові вістря (cuspides liguales).

Язикова поверхня (facies lingualis) опукла, вона є меншою, ніж присінкова. Язикова поверхня (facies lingualis) розділяється борозною на дві частини: дещо більшу мезіальну та меншу дистальну.

Ця поверхня двоопукла, при цьому борозна іде по вертикальній опуклості.

Різальні краї вістрів (margines incisales cuspidum) сходяться до вершини під тупим заокругленим кутом.

Краєві гребені, переходячи на бічні поверхні, створюють найбільшу опуклість (екватор) по всій її третині.

Внаслідок невеликого звуження коронки (corona) до язикової поверхні (facies lingualis) контактні пункти з сусідніми зубами розміщуються на середині контактних поверхонь в ділянці присереднього і дистального вістрів.

Присередня контактна поверхня (facies approximalis medialis) більша за дистальну і опукліша.

Обидві контактні поверхні сильно конвергують до шийки зуба (cervix dentis).

Контур шийки зуба (cervix dentis) на горизональному зрізі має майже округлу форму, дещо стиснуту в щічно–язиковому напрямі.

Коронка зуба (corona dentis) нахилена у бік ротової порожнини (cavitas oris).

а

в

б

 

Мал. 36. Коронка першого великого кутнього зуба нижньої щелепи:

а–змикальна; б–щічна; в–контактна поверхні.

 

Корені перших великих кутніх зубів (radices dentium molarium primorum)

Перший великий кутній зуб (dens molaris primus) має два корені: ближчий корінь; мезіальний (присередній) корінь (radix mesialis; radix medialis) і дальший корінь; дистальний корінь (radix distalis) (мал. 37, 38). Ці корені стиснуті, і щічно–язиковий розмір є більшим за медіально–дистальний.

На поверхнях коренів є поздовжні борозни, але на задній поверхні дистального кореня їх немає. Корені дещо відхилені дистально. Всі ознаки приналежності зуба добре виражені.

 

 

 

 

Мал. 37. Правий перший великий кутній зуб нижньої щелепи:

а – присінкова поверхня; б – язикова поверхня; в – контактна поверхня; г – змикальна поверхня; д – схема скосів вістрів; е – контур перерізу на рівні шийки зуба.

 

Зубна порожнина; пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis) починається від пришийкової частини коронки. У ділянці шийки вона переходить через біфуркацію коренів і продовжується у канали коренів зуба (canales radicum dentis), з яких один добре доступний і розташований у дальшому корені (radix distalis), і два (мезіальнощічний; ближньощічний – radix mesiobuccalis і мезіально–язиковий; ближньоязиковий – radix mesiolingualis) – у ближчому корені (radix mesialis).

Як правило, мезіальнощічний канал (canalis mesiobuccalis) більш вигнутий, ніж мезіально–язиковий (canalis mesiolingualis).

На поперечному перерізі канали зміщені дистальніше (ближче до дистального кореня).

Дистальний канал (canalis distalis) дещо розширений в щічно–язиковому напрямку.

При наявності в присередньому корені (radix medialis) одного каналу він, як правило, щілиноподібної форми, звужений в медіодистальному напрямі і, повторюючи форму кореня, вигинається в середній і нижній третинах його довжини.

Зубна порожнина (cavitas dentis) у фронтальному перерізі копіює форму зуба у зменшеному розмірі; у поперечному розрізі, безпосередньо під склепінням зубної порожнини (cavitas dentis) має форму куба, що трохи звужується у напрямі до шийки зуба (cervix dentis).

 

 

д

г

в

б

а

 

Мал. 38. Клініко–анатомічні особливості будови першого великого кутнього зуба нижньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба; б – сагітальний переріз зуба; в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба; г – верхівка кореня; д – оклюзійна норма зуба.

 

 

 

Мал. 39. Чотири кореневих канали у першому великому кутньому зубі.

Коронка другого великого кутнього зуба (corona dentis molaris secundi)

Коронка другого великого кутнього зуба нижньої щелепи (corona dentis molaris secundi mandibulae) переважно має ту ж форму, що і першого великого кутнього зуба нижньої щелепи (corona dentis molaris primi mandibulae). Відмінність полягає в наявності чотирьох жувальних вістрів замість п’яти в першого великого кутнього зуба.

Коронка другого великого кутнього зуба нижньої щелепи (corona dentis molaris secundi mandibulae) менша за коронку першого моляра.

Щічна поверхня (facies buccalis) майже квадратної форми, оскільки розміщені на жувальній (різальній) поверхні мезіальне і дистальне вістря невисокі, а їх різальні поверхні сходяться під дуже тупим кутом або являють собою практично пряму лінію.

Вістря (cuspides) утворюються за рахунок скосу присінкової поверхні (facies vestibularis) у верхній третині коронки, які є добре помітними при огляді коронки зуба (corona dentis) в контактній нормі.

Вістря (cuspides) розділені вертикальною серединною борозною, яка на присінковій поверхні (facies vestibularis) доходить майже досередтнт коронки. Борозна переходить і на оклюзійну поверхню.

Змикальна поверхня (facies occlusalis) представлена двома щічними вістрями (cuspides buccales) і двома язиковими вістрями (cuspides linguales). Між ними в щічно–язиковому і мезіодистальному напрямі проходять міжгорбкові борозни (фісури), які перехрещуються майже в центрі поверхні (мал.40).

Серединні скати вістрів направлені до центру коронки і їх закінчення входять в центральну ямку коронки.

Язикові вістря (cuspides linguales) загострені та вищі від щічних вістрів (cuspides buccales). Їх різальні краї (margines incisales) мають ознаки сторони: мезіальна площадка коротша, ніж дистальна.

Коронка другого великого кутнього зуба нижньої щелепи (corona dentis molaris secundi mandibulae) має більший розмір в мезіодистальному напрямі, майже прямокутної форми з щічної і язикової норми (facies buccalis et lingualis); контури шийки зуба (cervix dentis) на горизонтальному перерізі мають овальну форму.

 

Мал. 40. Змикальні поверхні: а – першого великого кутнього зуба; б – другого великого кутнього зуба нижньої щелепи.

 

 

Корінь другого великого кутнього зуба (radix dentis molaris secundi)

Цей зуб має два корені – дальший корінь (radix distalis), або дистальний, і ближчий корінь (radix mesialis), або мезіальний (присередній). Рідко спостерігається злиття коренів (мал. 41).

Ознака кореня добре виражена.

Зубна порожнина; пульпова порожнина другого нижнього великого кутнього зуба (cavitas dentis; cavitas pulparis dentis molaris inferioris secundi) розташована в пришийковій частині коронки і ділянці шийки зуба (cervix dentis).

У поперечному перерізі, безпосередньо під склепінням зубної порожнини, як і на рівні шийки зуба, порожнина має форму куба з трьома устями каналів на дні.

У фронтальному перерізі ця порожнина дещо копіює форму зуба у зменшеному вигляді.

У ближчому корені; мезіальному корені (radix mesialis), як правило, є два канали, але іноді буває один.

У цьому випадку він має щілиноподібну форму і звужений у мезіодистальному напрямі.

Дистальний канал, в більшості випадків, прямий і має відгалуження.

 

 

д

г

в

б

а

 

Мал. 41. Клініко–анатомічні особливості будови другого великого кутнього зуба нижньої щелепи:

а – фронтальний переріз зуба, б – сагітальний переріз зуба, в – поперечний переріз кореня в ділянці шийки зуба, г – верхівка кореня, д – оклюзійна норма зуба.

 

Коронка третього великого кутнього зуба (corona dentium molarium tertiorum)

Третій нижній кутній зуб (dens molaris tertius inferior) належить до групи редукуючих зубів і ще називається зубом мудрості (dens serotinus).

Змикальна поверхня в більшості випадків має чотири вістря (cuspides), рідше дистальні замикаючі скати по центру утворюють п’яте вістря, розміщене в центрі дистальної поверхні.

 

Корінь третього великого кутнього зуба (radix dentis molaris tertii)

Його корені конічної форми, часом їх буває два. Часто зрощені. Іноді буває декілька недорозвинених коренів.

Зубна порожнина; пульпова порожнина третього нижнього великого кутнього зуба (cavitas dentis; cavitas pulparis dentis molaris inferioris tertii) варіює за формою залежно від форми коронки.

Каналів частіше три.

Коронкова частина порожнини має трапецієподібну форму.

Склепіння зубної порожнини (fornix cavitatis dentis) розташоване на рівні шийки зуба (cervix dentis) і має чотири роги, які виступають у вістря (cuspides): мезіальні вістря дещо більші, ніж дистальні.

 

Зубна порожнина (cavitas dentis) трансформується у канали кореня зуба (canales radicis dentis), два з яких розташовані у мезіальному корені і один, більш широкий – у дистальному. Канали можуть розгалужуватись.

Вічка каналів розташовані у вигляді трикутника, верхівка якого обернена до дистального каналу.

 

Молочні зуби (dentes decidui)

У дитини у віці від 6 місяців до 2 років з’являється 20 зубів. Ці зуби називаються молочними (тимчасовими). У тимчасовому прикусі є різці (dentes icisivi), ікло (dens caninus), великі кутні зуби (dentes molares), відсутні малі кутні зуби (dentes premolares).

За зовнішньою формулою молочні зуби (dentes decidui) майже відповідають постійним зубам (dentes permanentes) і відрізняються від них:

– дещо меншими розмірами;

– кольором емалі (enamelum), що має голубовато–білий відтінок;

– краще виражений перехід коронки зуба (corona dentis) в його корінь (radix dentis);

–корені (radices dentium) більше сплющені і тонші;

– великі кутні зуби (dentes molares) коротші, вигнуті, мають нерівні контури і розходяться під тупим кутом;

– зубна порожнина (cavitas dentis) об’ємніша;

– канал кореня зуба (canalis radicis dentis) ширший;

– корені молочних зубів (radices dentium deciduorum) коротші за корені відповідних постійних зубів (dentes permanentes);

– стінки коронoк зубів (parietes coronarum dentium) і коренів зубів (radicum dentium) більш тонкі;

– ширина коронок більш виражена порівнянно з їх висотою;

– на шийках молочних зубів (cervices dentium deciduorum) добре контурується емалевий валик, який більш чітко виражений на присінковій поверхні (facies vestibularis).

– зуби (dentes) займають більш вертикальне положення.

У зубному ряді дитини 5–6 років утворюються широкі міжзубні проміжки (spatia interdentalia). У цей період відзначається значна cтертість різальних країв (margines incisales), вістрів (cuspides dentium), їх змикальної поверхні (facies occlusales), а також часткове або повне розсмоктування коренів зуба (radices dentium) і, як наслідок, підвищена рухливість їх коронок (coronae dentium).

 

Молочні зуби верхньої щелепи (dentes decidui maxillae)

Присередній різець (dens incisivus medialis). Коронка долотоподібна, корінь добре розвинутий, конусоподібний, із загостреною верхівкою, на поперечному перерізі округлої або дещо овальної форми. Різальний край (margo incisalis) гладкий, з добре вираженими ознаками кута коронки.

На присінковій поверхні коронки (facies vestibularis coronae), біля шийки зубa (cervix dentis) є характерний емалевий валик. На язиковій поверхні, також ближче до шийки зуба, розміщується горбок, який переходить по середній лінії коронки в незначний валик.

Зубна порожнина (cavitas dentis) широка, її коронкова частина без різкої границі переходить в один канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

Бічний різець (dens incisivus lateralis) має долотоподібну коронку, за формою нагадує присередній різець (dens incisivus medialis), але значно поступається йому за розмірами. Губна поверхня (facies labialis) опукла.

Бічний край коронки заокруглений, середній має великий гострий кут. У ділянці шийки зуба (cervix dentis) добре контурується валик емалі. Язиковe вістря (cuspis lingualis) незначно виражене.

Корінь один, у поперечному перерізі – округлої форми; верхівка кореня (apex radicis) відхилена назад. На бічних поверхнях кореня є незначно виражені поздовжні борозни.

Ікло (dens caninus). Коронка ікла (corona dentis canini) ромбічної форми з добре вираженими боковими кутами. Ребра різального краю (margo incisalis) мають однаковий нахил і сходяться  майже під прямим кутом.

На випуклій присінковій поверхні (facies vestibularis) проходить емалевий валик, з боків від якого помітні невеликі борозни. Серед них дистальна борозна виражена краще. У ділянці бокової грані є невелика заглибина.

На язиковій поверхні коронки (facies lingualis coronae) теж є виражений валик, з боків від якого розташовані ямки майже трикутної форми.

Корінь ікла (radix dentis canini) конусоподібний, з бічними відхиленнями на поперечному перерізі кореня зуба (radix dentis), має форму овала.

Мезіальна поверхня кореня зуба (facies medialis radicis dentis) плоска, має невелику поздовжню борозну.

Зубна порожнина (cavitas dentis) широка, без помітної межі між порожниною коронки (cavitas coronae) і каналом кореня зуба (canalis radicis dentis).

Перший великий кутній зуб (dens molaris primus). Щічна поверхня коронки зуба (facies buccalis coronae dentis) в пришийковій ділянці має добре виражений емалевий валик, через що діаметр змикальної поверхні (diameter faciei occlusalis) менший, ніж пришийкової.

На змикальній поверхні (facies occlusalis) проходить гребінь (crista), з боків від якого містяться борозни, що розділяють поверхню на ряд додаткових невеликих вістрів (cuspides). Поперечні і поздовжні борозни з змикальної поверхні (facies occlusalis) переходять на задню поверхню коронки.

Язикові вістря (cuspides linguales) на змикальній поверхні (facies occlusalis) дещо менші, ніж щічні вістря (cuspides buccales).

Цей зуб (dens molaris primus) має три коренi, які розходяться: піднебінний корінь (radix palatinalis) і два щічнi корені (radices buccales) – передньощічний і задньощічний. Піднебінний корінь (radix palatinalis) великий і прямий, конусоподібний, з вільно прохідним каналом. Щічні корені (radices buccales) сплющені з боків, верхівки їх загострені, щипцеподібно вигнуті і, як правило, погано прохідні.

Другий великий кутній зуб (dens molaris secundus) за формою коронки і кількістю коренів нагадує перший великий кутній зуб (dens molaris primus), але, на відміну від нього, дещо менших розмірів. Емалевий валик в пришийковій ділянці чітко окреслює шийку зуба (cervix dentis).

Язикова поверхня коронки (facies lingualis coronae) має звуження, часто вміщує додатковe вістря (cuspis acessoria), якe не доходить до рівня змикальної поверхні (facies occlusalis).

Піднебінний корінь (radix palatinalis) добре розвинутий, на внутрішній поверхні має поздовжню, добре виражену борозну. Щічні корені (radices buccales) сплощені (плоскі), верхівки їх направлені всередину, зубна порожнина коронки (cavitas dentis coronae) широка, відповідає зовнішній формі зуба.

Канал піднебінного кореня (canalis radicis palatinalis) широкий, добре прохідний, щічні корені (radices buccales) можуть мати декілька менш доступних кореневих каналів і отворів.

Молочні зуби нижньої щелепи (dentes decidui mandibulae)

Присередній різець (dens incisivus medialis). Цей зуб невеликих розмірів, з короткою долотоподібною коронкою і одним сплощеним (плоским) коренем, на бокових поверхнях якого є добре виражені борозни.

Присінкова поверхня коронки (facies vestibularis coronae) має невелику випуклість, по середній лінії якої слабо контурується поздовжній валик. Язикове вістря (cuspis lingualis) ледве помітне. На різальному краї (margo incisalis) також ледве помітнe вістря (cuspis). Ознака кута коронки зуба (corona dentis) майже не визначається.

Корінь (radix dentis) короткий, прямий, на поперечному перерізі канал кореня зуба (canalis radicis dentis) щілиноподібної форми.

Зубна порожнина (cavitas dentis) без чітких границь переходить у канал кореня зуба (canalis radicis dentis).

Бічний різець (dens incisivus lateralis). Він дещо більший, ніж присередній різець (dens incisivus medialis). Його коронка долотоподібна, коротка, з добре вираженою ознакою кута.

 

На губній поверхні (facies labialis) є поздовжній валик, який доходить до різального краю (margo incisalis). Валик на язиковій поверхні коронки (facies lingualis coronae) виражений слабо.

Корінь зуба (radix dentis) дещо сплющений мезіодистально. На його бічних поверхнях є неглибокі борозни. Верхівка кореня зуба (apex radicis dentis) відхилена латерально.

Зубна порожнина (cavitas dentis) широка, в ділянці коронки сплющена в губоязиковому, а в ділянці кореня – в мезіодистальному напрямі.

Ікло (dens caninus). Цей зуб порівняно менший, ніж ікло верхньої щелепи (dens caninus maxillae).

Коронка ромбічна, з незначно вираженими бічними кутами. Ребра різального краю (margo incisalis) заокруглені і сходяться майже під прямим кутом.

На присінковій поверхні коронки (facies vestibularis coronae) контурується поздовжній валик, що розділяє її на дві нерівні частини. По боках від валика визначаються площадки майже трикутної форми.

На язиковій поверхні коронки (facies lingualis coronae) виділяються два краєвих гребінцi і середній валик.

На відміну від ікла верхньої щелепи (dens caninus maxillae), краєві гребінці сходяться під гострим кутом у ділянці язикового вістря (cuspis lingualis).

Емалево–цементна межа на бічних поверхнях зуба випукла в бік коронки.

Корінь iкла (radix dentis canini) дещо сплощений в мезіодистальному напрямі зі слабо вираженими боковими борознами. Верхівка кореня зуба (apex radicis dentis) відхилена латерально.

На поперечному розрізі корінь зуба (radix dentis) овальної або трикутної форми.

Перший великий кутній зуб (dens molaris primus). Його призматична коронка має виражені щічні і язикові вістря (cuspides buccales et linguales) майже однакової висоти. Фігури на змикальній поверхні (facies occlusalis) утворюють варіюючий візерунок.

Щічна поверхня (facies buccalis) має чітко виражений скат до пришийкової ділянки, де визначається поздовжня борозна.

Інколи на язиковій поверхні (facies lingualis) коронки зуба (corona dentis) є додатковi вістря (cuspides accessoriae), що надає коронці трикутної форми.

На щічній поверхні коронки зуба (facies buccalis coronae dentis) в пришийковій ділянці є добре виражений емалевий валик.

Перший великий кутній зуб (dens molaris primus) має два коренi – ближчий корінь (radix mesialis), або передній корінь, та дальший корінь (radix distalis) або задній корінь, які різко сплощені в передньозадньому напрямі.

Ближчий корінь (radix mesialis) має два канали кореня зуба (canales radicis dentis) з багатьма отворами верхівки зубa (foramina apicis dentis).

Другий великий кутній зуб (dens molaris secundus). Його коронка кубоподібна, з п’ятьма вістрями (cuspis) на змикальній поверхні (facies occlusalis).

Система борозен на змикальній поверхні (facies occlusalis) є складнішою, ніж в постійних зубах (dentes permanentes).

Присінкова поверхня коронки (facies vestibularis coronae) має скат до пришийкової ділянки.

Чітко виражений пришийковий емалевий валик добре окреслює шийку зуба (cervix dentis).

Обидва коренi (ближчий корінь (radix mesialis), або передній корінь, і дальший корінь (radix distalis), або задній корінь) сплощені, з глибокими поздовжніми борознами на бічних поверхнях.

Корені сильно розходяться і нахилені верхівками кореня зуба (apices radicis dentis) всередину. В передньому корені є два канали, в задньому – один, добре прохідний. Задній корінь масивніший, більш прямий.

Після 6 років життя починається заміна молочних зубів на постійні.

Формули і терміни прорізування зубів

Анатомічна формула постійних зубів 2123. Це означає, що на кожній половині коміркових дуг (arcus alveolares) верхньої та нижньої щелеп (maxilla et mandibula) розміщені:

– два різці (dentes incisivi);

– одне ікло (dens caninus);

– два малі кутні зуби (dentes premolares);

– три великі кутні зуби (dentes molares).

Анатомічна формула молочних зубів 2102 характеризується відсутністю малих кутніх зубів (dentes premolares). На кожній половині коміркових дуг (arcus alveolares) верхньої і нижньої щелеп (maxilla et mandibula) розміщені:

– два різці (dentes incisivi);

– одне ікло (dens caninus);

– два великі кутні зуби (dentes molares).

Розташування зубів записується у вигляді зубної формули, де:

– вище горизонтальної лінії позначається кількість зубів верхньощелепної коміркової дуги (arcus alveolaris maxillaris);

– нижче горизонтальної лінії – кількість зубів нижньощелепної коміркової дуги (arcus alveolaris mandibularis);

– вертикальна лінія розділяє праву половину верхньої і нижньої щелеп (maxilla et mandibula) від лівої.

У зубній формулі окремі зуби та їх групи записуються цифрами або буквами і цифрами.

Цифрова формула записується:

– для молочних зубів – римськими цифрами;

– для постійних зубів – арабськими цифрами.

Буквова формула позначається першими буквами від латинської назви груп зубів:

– для молочних зубів – маленькими (прописними) латинськими буквами;

– для постійних зубів – великими латинськими буквами.

Цифрова повна зубна формула. Порядок запису зубів в цій формулі такий, ніби ми оглядаємо зуби у людини, яка сидить перед нами.

Зубна формула дорослої людини (постійні зуби) записується так:

 

8 7 6 5 4 3 2 1	1 2 3 4 5 6 7 8
8 7 6 5 4 3 2 1	1 2 3 4 5 6 7 8

 

Стоматолог при обстеженні пацієнта прокреслює відсутні зуби і обводить кружком зуб, який потрібно лікувати. Якщо всі зуби збережені, такий зубний ряд називається повним. Кожен зуб відповідно до повної формули може позначатись окремо:

– верхні праві знаком ┘;

– верхні ліві знаком └;

– нижні праві знаком ┌;

– нижні ліві знаком ┐.

Наприклад, правий верхній перший великий кутній зуб позначається 6└ або ліве нижнє ікло позначається 3┐.

Зубна формула дитини (молочні зуби) записується так:

 

V  IV  III  II  I	I  II  III  IV  V
V  IV  III  II  I	I  II  III  IV  V

 

Окремо молочні зуби записуються, як і постійні, тільки римськими цифрами.

Групова цифрова анатомічна зубна формула показує кількість зубів у кожній групі по половинах щелепи. Вона записується так:

– у дорослої людини

 

3  2  1  2	2  1  2  3
3  2  1  2	2  1  2  3

 

 

– у дитини

2  0  1  2	2  1  0  2
2  0  1  2	2  1  0  2

 

Групова буквова зубна формула позначається з використанням початкових букв латинських назв зубів (I – incisivus, різець; C – caninus, ікло; P – premolaris, малий кутній зуб; M – molaris – великий кутній зуб). Постійні зуби позначаються великою літерою, а молочні – прописною літерою. Ця формула записується так:

–         у дорослої людини (постійні зуби)

 

M3  P2  C1  I2	I2  C1  P2  M3
M3  P2  C1  I2	I2  C1  P2  M3

 

або записується ще так:

 

M M M P P C I I	I I C P P M M M
M M M P P C I I	I I C P P M M M

– у дитини (молочні зуби)

 

m2   c1   i2	i2   c1   m2
m2   c1  i2	i2   c1   m2

 

або записується ще так:

 

m  m  c  i  i	i  i  c  m  m
m  m  c  i  i	i  i  c  m  m

 

 

Буквово–цифрова зубна формула записується так:

 

 

Користуватись такою буквово–цифровою зубною формулою зручно при записах зубної формули у дітей, у яких поряд з молочними зубами вже прорізались деякі постійні зуби. Наприклад, повна буквово–цифрова формула зубів у 10–тирічної дитини записується так:

 

m2  M1  P1  c  I2  I1	I1  I2  c  P1  M1  m2
m2  M1  P1  c  I2  I1	I1  I2  c  P1  M1  m2

Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) запропоновано двосимвольну систему запису зубів, де кожен зуб позначається двома арабськими цифрами.

Перша цифра визначає квадрант зубної формули.

Для постійних зубів є такі квадранти зубної формули:

 

1	2
4	3

 

Для молочних зубів є такі квадранти зубної формули:

 

5	6
8	7

Друга цифра є порядковим номером зуба.

Отже, для постійних зубів ця зубна формула, за ВООЗ, записується так:

 

18 17 16 15 14 13 12 11	21 22 23 24 25 26 27 28
48 47 46 45 44 43 42 41	31 32 33 34 35 36 37 38

 

Для молочних зубів ця зубна формула, за ВООЗ, записується так:

 

55  54  53  52  51	61  62  63  64  65
85  84  83  82  81	71  72  73  74  75

 

 

Терміни прорізування молочних та постійних зубів

 

 

Порядок і терміни прорізування молочних зубів:

– різці (dentes incisivi):

– медіальні в 6 – 8 місяців;

– латеральні в 10 – 12 місяців;

– перші великі кутні зуби (dentes molares primi) в 14 – 16 місяців;

– ікла (dentes canini) в 18 – 20 місяців;

– другі великі кутні зуби (dentes molares secundi) прорізуються в 22 – 24 місяці.

До кінця другого року життя у дитини повинно бути 20 зубів.

 

Порядок і терміни прорізування постійних зубів:

– перші нижні великі кутні зуби (dentes molares primi inferiores) в 5 – 6 років;

– присередні різці (dentes incisivi mediales) та перші верхні великі кутні зуби (dentes molares primi superiores) в 6 – 7 років;

– бічні різці (dentes incisivi laterales) в 7 – 8 років;

– перші малі кутні зуби (dentes premolares primi) в 9 – 10 років;

– ікла (dentes canini) в 10 – 11 років;

– другі малі кутні зуби (dentes premolares secundi) в 11 – 12 років;

– другі великі кутні зуби (dentes molares secundi) в 12 – 13 років;

– треті великі кутні зуби (dentes molares tertii) після 18 років і не у всіх людей.

Постійних зубів є 32.

Лінія, що з’єднує коронки зубних органів, які розташовані в щелепах, утворюють верхньощелепну зубну дугу; верхню зубну дугу (arcus dentalis maxillaris; arcus dentalis superior) та нижньощелепну зубну дугу; нижню зубну дугу (arcus dentalis mandibularis; arcus dentalis inferior).

Кожна зубна дуга (arcus dentalis) складається у дорослих людей із 16 зубів.

Крім зубних дуг (arcus dentales), у стоматології виділяють коміркову (альвеолярну) дугу (arcus alveolaris) – лінію, що проходить по краю (гребеню) коміркового (альвеолярного) відростка, та базальну дугу – лінію, що проходить через верхівки коренів зубів.

Зубо–щелепні сегменти (segmenta maxillomandibulodentalia)

Зуби знаходяться в оточенні різних анатомічних утворів, що складають зубні органи (organa dentalia).

Зубні органи утворюють на щелепах метамерні зубні ряди, тому ділянку щелепи з належним їй зубом позначають як сегмент.

Виділяють зубо–щелепні сегменти верхньої щелепи (segmenta maxillodentalia) та зубо–щелепні сегменти нижньої щелепи (segmenta mandibulodentalia).

Зубо–щелепний сегмент (segmentum maxillomandibulodentale) включає в себе:

– зуб (dens);

– зубну комірку (alveolus dentis) і частину щелепи, що прилягає до комірки, вкриту слизовою оболонкою;

– зв’язковий апарат, що фіксує зуб до зубної комірки;

– судини і нерви.

Отже, зубо–щелепний сегмент (segmentum maxillomandibulodentale) об’єднує ділянку щелепи і зуб з періодонтом.

Виділяють сегменти 1–го і 2–го різців, ікла, 1–го і 2–го малих кутніх зубів та 2–го і 3–го великих кутніх зубів.

Межею між сегментами є лінія, яка проведена через середину міжзубного проміжку.

Зубо–щелепні сегменти є:

– різцево–щелепні сегменти;

– ікло–щелепні сегменти;

– премолярно–щелепні (малокутньо–щелепові) сегменти;

– молярно–щелепні (великокутньо–щелепові) сегменти.

 

Оклюзія (occlusio)

Нижня щелепа (mandibula) може переміщатися стосовно нерухомої верхньої щелепи (maxilla) завдяки рухливому зчленуванню — скронево–нижньощелепним суглобам (articulationes temporomandibulares), правому і лівому.

Нижня щелепа (mandibula) приводиться в рух завдяки скороченням жувальних м’язів (musculi masticatorii), що забезпечують її опускання, висування, підняття і зсув у сторони та у вихідне положення.

Скорочення жувальних м’язів (musculi masticatorii) веде до зсуву нижньої щелепи (mandibula) стосовно верхньої щелепи (maxilla) в одному з напрямів: униз, вгору, вперед, назад, вправо, вліво.

Узгоджене скорочення цих груп м’язів забезпечує складне просторове переміщення нижньої щелепи (mandibula) під час артикуляції (мова, міміка) та прийому їжі.

Під терміном “артикуляція” розуміють усілякі просторові переміщення нижньої щелепи (mandibula) стосовно верхньої щелепи (maxilla), які здійснюються при участі жувальних м’язів. У мовній артикуляції беруть участь ще м’язи лиця (musculi faciei) і язик (lingua).

 

 

Мал. 42. Співвідношення оклюзійних поверхонь жувальних зубів при ортогнатії (вид з язикової сторони).

 

Термін “оклюзія” визначає просторовий зсув нижньої щелепи (mandibula) при обов’язковому збереженні характерних контактів між зубними рядами верхньої і нижньої щелеп (maxilla et mandibula).

Розрізняють центральну, передню та дві бокові, праву і ліву, оклюзії (мал. 44).

Оклюзійні рухи нижньої щелепи (mandibula) є різновидністю артикуляції з меншою амплітудою переміщення.

 

Прикус (occlusio)

Взаєморозміщення зубних дуг, верхньої та нижньої, при змиканні зубів називається прикусом (occlusio).

Є фізіологічні та патологічні прикуси.

Фізіологічні прикуси (occlusiones physiologicae):

1) фізіологічна прогнатія (prognathia physiologica) – коли верхні різці (dentes incisivi superiores) дещо виступають перед нижніми (dentes incisivi inferiores) та частково прикривають їх (надмірний розвиток верхньої щелепи – maxilla);

2) фізіологічна прогенія (progenia physiologica) – якщо нижні різці (dentes incisivi inferiores) розташовуються перед верхніми (dentes incisivi superiores) – надмірний розвиток нижньої щелепи (mandibula);

3) фізіологічна ортогенія (orthogenia physiologica) – коли різальні краї передніх зубів верхньощелепної зубної дуги (margines incisales dentium anteriorum arcus dentalis maxillaris) збігаються з різальними краями передніх зубів нижньощелепної зубної дуги (margines incisales dentium anteriorum arcus dentalis mandibularis) – щипцеподібний прикус;

4) фізіологічна ортогнатія (orthognathia physiologica) – незначне перекриття різцями верхньощелепної зубної дуги (arcus dentalis maxillaris) нижніх передніх зубів (dentes anteriores inferiores) на 1/3 – ножицеподібний прикус (мал. 42).

Патологічні прикуси (occlusiones pathologicae):

– закритий прикус – верхні різці (dentes incisivi superiores) виступають вперед і повністю покривають нижні різці (dentes incisivi inferiores);

– відкритий прикус – між передніми зубами верхньощелепної зубної дуги (dentes anteriores arcus dentalis maxillaris) і передніми зубами нижньощелепної зубної дуги (dentes anteriores arcus dentalis mandibularis) є щілина;

– патологічна прогнатія – верхня щелепа (maxilla) зміщена вперед;

– патологічна прогенія – нижня щелепа (mandibula) зміщена вперед;

– трансверзальні, або перехресні прикуси – неправильне співвідношення між бічними зубами (dentes laterales).

Важливу роль у встановленні взаємовідношення зубних дуг верхньої та нижньої щелеп відіграють перші великі кутні зуби: вони розвиваються першими із постійних зубів і стають направляючими у взаємовідношенні решти зубів.

Аномалії розвитку зубів

Ці аномалії можуть бути наслідком порушення:

– будови зубів:

– флюороз (fluorosis) – недостатність у тканині зуба фтору і кальцію;

– гіперплазія емалі (hyperplasia enameli) – емалеві краплі на шийці зуба;

– гіпоплазія емалі (hypoplasia enameli) – наявність жовтих або коричневих плям на емалі;

– розташування зубів:

– супраоклюзія (supraocclusio) – зміщення зуба від оклюзійної площини, тобто зуби верхньої щелепи (dentes maxillae) не досягають змикальної поверхні нижньощелепної зубної дуги (facies occlusalis arcus dentalis mandibularis);

– інфраоклюзія (infraocclusio) – зуби нижньої щелепи (dentes mandibulae) не досягають змикальної поверхні верхньощелепної зубної дуги ( facies occlusalis arcus dentalis maxillaris);

– тортоаномалія; торзіверсія (torsiversio) – повернений зуб навколо своєї поздовжньої осі;

– краудінг (crowding [англ.]) – скупчення зубів: стан, при якому зуби притиснені один до одного і приймають такі змінні положення, як перекриття один одного, зміщення в різних напрямках, перекручення тощо;

– кількості зубів:

– гіпердентія (hyperdentia, polyodontia) –збільшення кількості зубів;

– гіподентія (hypodontia) – зменшення кількості зубів; часткова відсутність зубів;

– адентія (adentia; anodontia) – вроджена, набута або спадкова відсутність кількох або всіх зубів;

– розмірів зубів:

–макродентія (macrodentia, macrodontia) – збільшення розмірів зубів;

– мікродентія (macrodentia, microdontia) – зменшення розмірів зубів, ненормально малі зуби;

– здвоєнй зуб (dens connatus; dens geminatus) – зуб з одним коренем і кореневим каналом, але з двома повністю або не повністю розділеними коронками внаслідок інвагінації зародка одного зуба, що спричиняє неповне формування двох зубів;

 

– форми зубів:

– зуби Гатчинсона (Hutchinson’s teeth [англ.]) – аномальність зубів, що спостерігається при вродженому сифілісі, коли постійні різці мають викруткоподібну форму, яка іноді поєднується з виїмками на ріжучих краях або западинами на губних поверхнях вище ріжучого краю. Частіше це перший верхній різець, який має вирізку на змикальній поверхні;

– шипоподібні зуби (dentes spinosi) – аномалія розвитку, при якій коронки зубів мають форму шипа або клина;

– бочкоподібний зуб – зуб має форму бочки;

– та інші форми зубів.

Поза функцією жування й артикуляції нижня щелепа (mandibula) знаходиться в стані фізіологічного спокою, коли зубний ряд нижньої щелепи (mandibula) відстоїть від зубного ряду верхньої щелепи (maxilla) і між ними утвориться проміжок у 2-3 мм. В цьому положенні нижньої щелепи (mandibula) всі жувальні і м’язи лиця (musculi masticatorii et musculi faciei) розслаблені, їх тонус перебуває у стані фізіологічного спокою.

 

Положення нижньої щелепи

Положення нижньої щелепи (mandibula) в стані фізіологічного спокою є вихідним для усіх як артикуляційних, так і оклюзійних рухів.

Це положення залежить лише від тонусу м’язів і зберігається при багатьох захворюваннях зубощелепної системи, у тому числі при відсутності усіх зубів (dentes).

Для лікаря це положення служить одним з антропометричних орієнтирів, які дозволяють проводити діагностику захворювань зубощелепної системи, відправним пунктом для усіх відновлювальних заходів і оцінки правильності проведеного лікування.

Положення нижньої щелепи (mandibula) в стані фізіологічного спокою допомагає визначити вертикальний розмір нижнього відділу обличчя (мал. 43, 3) – відстань від точки, розташованої в нижньому краї носової перегородки (margo inferior septi nasi), до точки на нижньому краї м’яких тканин підборіддя (mentum).

Мал. 43. Три відділи лиця (обличчя):

1 – верхній; 2 – середній; 3 – нижній відділи обличчя.

 

На початку жування обов’язково відбувається ковтання слини, при цьому скорочуються м’язи, що піднімають нижню щелепу (mandibula) і зсув її назад, а зубні ряди стуляються в центральній оклюзії.

Такий зсув щелепи обумовлює зменшення вертикального розміру нижнього відділу обличчя на 2-3 мм (точка на підборідді наближається до точки під носовою перегородкою на ці 2–3 мм).

Цей розмір при даному положенні нижньої щелепи (mandibula) або співвідношенні зубних рядів у центральній оклюзії називають оклюзійною висотою, а при втраті зубів (dentis) – висотою центрального співвідношення щелеп.

Визначення оклюзійної висоти, з’ясування (обчислення) різниці між розміром нижнього відділу обличчя і розміром при положенні нижньої щелепи (mandibula) в стані фізіологічного спокою дозволяє встановити наявні відхилення від норми і, що дуже важливо, визначити правильне положення нижньої щелепи (mandibula) в необхідному центральному співвідношенні її з нерухомою верхньою щелепою (maxilla).

Важливість визначення положення нижньої щелепи (mandibula) в центральній оклюзії або центральному співвідношенні обумовлена тим, що центральна оклюзія є вихідним і кінцевим моментами усіх жувальних рухів.

Центральна оклюзія залежно від виду прикусу має чітко визначені індивідуальні і загальні ознаки співвідношення зубів і зубних рядів, а отже, є основним моментом для усіх відбудовних ортопедичних втручань.

Зубному техніку це дозволяє на підставі знання форми зубів і їхніх співвідношень відновлювати втрачену форму зубів (forma dentium) і зубних рядів.

Потрібно запам’ятати, що якщо лікар правильно визначив центральну оклюзію, а зубний технік правильно відтворив форму зубів (forma dentium), у тому числі й оклюзійної поверхні, якщо витримані при моделюванні оклюзійні співвідношення, то будуть правильні оклюзійні контакти при всіх оклюзійних рухах нижньої щелепи (mandibula).

Крім центральної оклюзії, що визначається при єдиному положенні нижньої щелепи (mandibula), розрізняють безліч передніх, правих і лівих бічних оклюзій.

Безліч оклюзійних співвідношень при будь–яких за величиною передніх і бічних зсувах нижньої щелепи (mandibula) можлива завдяки просторовому зсувові різних точок зубного ряду і зміні топографічного взаємовідношення зубів–антагоністів.

Відхилення навіть на маленьку частку міліметра нижньої щелепи (mandibula) від положення центральної оклюзії визначає один з моментів передньої або бічної оклюзії.

З чисто методичних позицій прийнятий опис оклюзійних контактів при максимальних крайніх передніх або бічних оклюзійних зсувах щелепи (мал. 44).

Передня (сагітальна) оклюзія (мал. 44, б) – зсув нижньої щелепи (mandibula) вперед, вниз, а потім вгору і назад з метою захоплення і відкушування їжі.

У період оклюзійних контактів різці нижньої щелепи ковзають без відхилення вбік – серединні лінії між центральними різцями збігаються. Шлях переміщення різців нижньої щелепи (mandibula) вперед називається сагітальним різцевим шляхом.

 

 

Мал.44. Співвідношення зубних рядів у центральній (а), передній (б) і бічні (в) оклюзіях.

Величина його залежить від ступеня перекриття зубів нижньої щелепи (dentes mandibulae) зубами верхнього ряду (мал. 44): чим більше перекриття, тим більше зміщується нижня щелепа (mandibula) вперед і вниз до встановлення контакту між поверхнями різців (interfacies dentium incisivorum) – а також від будови суглобів (articulationes).

Зсув різців нижньої щелепи (dentes incisivi mandibulae) йде по площині піднебінних поверхонь (facies palatinae), що нахилена до оклюзійної площини під кутом 40-50°. Кут сагітального різцевого шляху індивідуальний і залежить від нахилу поздовжніх осей різців верхньої щелепи (axes dentium incisivorum mandibulae).

Цей шлях і кут відсутні в осіб, що мають прямий прикус. Для відкушування в цієї групи осіб нижня щелепа (mandibula) опускається залежно від розміру харчової грудки.

Відповідно до величини кута сагітального різцевого шляху будь–яка точка на всіх зубах нижньої щелепи (dentes mandibulae) зміщується вниз і вперед.

 

 

Мал. 45. Схема переміщення нижньої щелепи вперед. Кут різцевого і суглобового сагітального шляхів.

При цьому мезіальні схили вістрів зубів нижньої щелепи (cuspides dentium mandibulae) сковзають по дистальних схилах вістрів зубів верхньої щелепи (cuspides dentium maxillae) і, коли різці (dentes incisivi) починають контактувати площадками, що ріжуть, вістря жувальних зубів контактують або встановлюються одне проти одного: щічні вістря зубів нижньої щелепи (cuspides buccales mandibulae) проти щічних вістрів однойменних зубів верхньої щелепи (cuspides buccales maxillae).

Контакти в ділянці жувальних зубів при зсуві нижньої щелепи (mandibula) вперед (одночасно і вниз) утворюються не завжди і не між усіма зубами.

Це залежить від ступеня різцевого перекриття, виразності сагітальної оклюзійної кривої і виразності вістрів зуба (cuspides dentis): чим більше різцеве перекриття, тим більше повинні бути виражені кривина сагітальної оклюзійної кривої і вістря жувальних зубів.

Цю криву називають компенсаційною, тому що опуклість донизу – сфера оклюзійної поверхні жувальних зубів верхньої щелепи – забезпечує контакт з ввігнутою сферою зубного ряду нижньої щелепи в трьох точках при зсуві щелепи вперед.

Збереження контактів у ділянці жувальних зубів при зміщенні нижньої щелепи вперед і вниз — один з важливих моментів при конструюванні штучних зубних рядів.

Якщо створюються  штучні  зубні ряди при відсутності жувальних зубів на верхній і нижній щелепах (maxilla et mandibula), наявності передніх зубів і більшому, ніж у нормі (більше третини коронки нижніх різців), різцевому перекритті, то необхідно моделювати або розставляти штучні зуби таким чином, щоб одержати сферу компенсаційної кривої з меншим радіусом, тобто з більшою кривиною.

Відтворюючи цілком штучні зубні ряди верхньої і нижньої щелеп, досить витримати описане топографічне відношення жувальних зубів до горизонтальної площини, а різцеве перекриття не більш 2-3 мм.

Важливо зрозуміти, що відсутність контакту в ділянці жувальних зубів при відкушуванні, коли є оклюзійний контакт на різцях (dentes incisivi), може привести до перевантаження останніх, а при штучних зубних рядах, що заміщують дефект передніх зубів або повний дефект зубного ряду (зубних рядів), – до перекидання протезів.

Крім того, це може стати причиною перевантаження суглобів, тому що в момент передньої оклюзії головки суглобів (caput articulare) також зміщуються вниз і вперед по сагітальному суглобовому шляху, кут якого стосовно горизонтальної площини коливається від 20 до 40° (у середньому 33°).

При цьому суглобовий диск (discus articularis), що змістився до вершини горба верхньої щелепи (apex tuberis maxillae), зазнає підвищений тиск із сторони головки нижньої щелепи (caput mandibulae), а капсула і зв’язки суглоба розтягуються.

Якщо на штучних зубних рядах створений трьохпунктний контакт (за Бонвілем): в ділянці передніх зубів і в ділянці жувальних зубів праворуч і ліворуч – то тиск на суглобовий диск (discus articularis) зменшується, а зв’язки розтягуються менше.

Бічна (трансверсальна) оклюзія (мал. 46, в) – зсув нижньої щелепи по черзі вправо і вліво – відбувається з метою подрібнювання їжі.  Відповідно до цього розрізняють праві і ліві бічні оклюзії.

Переміщення нижньої щелепи, (mandibula) що чергуються, починаються з відкривання ротової порожнини (cavitas oris) зі зсувом нижньої щелепи (mandibula) убік, змиканням зубних рядів у цьому зміщеному положенні, потім поступове повернення нижньої щелепи (mandibula) в  положення центральної оклюзії, наступне переміщення щелепи в протилежну сторону і знову повернення в положення центральної оклюзії (мал. 46).

У момент змикання зубних рядів відбувається роздавлювання їжі, а при поверненні в центрально–оклюзійне положення і зсуві в іншу сторону – її розтирання (мал. 45).

При крайній бічній оклюзії співвідношення зубних рядів і характер оклюзійних контактів різний на правій і лівій сторонах. У зв’язку з цим, прийнято розрізняти робочу і балансуючу сторони. Робочою стороною вважається та сторона, в яку відбувся зсув нижньої щелепи (mandibula).

На прикладі зсуву нижньої щелепи (mandibula) вправо розглянемо характер, просторового переміщення зубних рядів і зміни характеру оклюзійних співвідношень.

Середня лінія, що проходить між присередніми різцями нижньої щелепи (dentes incisivi) зміститься вправо стосовно середньої лінії верхньої щелепи (maxilla), пройшовши визначений шлях, який називається бічним різцевим шляхом.

Між лінією зсуву різцевої точки вправо і вліво утвориться кут 100-110^о – кут різцевої бокової колії (мал. 47). Одночасно з бічним зсувом нижня щелепа (mandibula) опускається вниз, причому на стороні, куди відбувся рух, на меншу відстань, ніж з протилежної.

На робочій стороні утворюються горбкові однойменні контакти, коли щічні і піднебінні вістря зубів верхньої щелепи (cuspides buccales et cuspides palatinales maxillae) контактують із щічними і язичними вістрями зубів нижньої щелепи (cuspides buccales et сuspides linguales dentium mandibulae).

На протилежній, балансуючій стороні утвориться контакт різнойменними вістрями: щічні вістря зубів нижньої щелепи (cuspides buccales dentium mandibulae) контактують з піднебінними вістрями жувальних зубів верхньої щелепи (cuspides palatinales dentium masticatoriorum maxillae) або знаходяться в безпосередній близькості від них.

При моделюванні або розміщенні штучних жувальних зубів обов’язково потрібно відтворити не тільки сагітальну криву, але і бічні (трансверсальні), вірно створивши нахил осей, коронок зубів (верхніх – убік щоки, нижніх – язиково), виразність вістрів і їхнє просторове відношення до горизонтальної площини.

Важливі плавний перехід контурів жувальних вістрів і незначний рівень перекриття щічними вістрями зубів верхньої щелепи (cuspides buccales dentium maxillae) щічної поверхні зубів нижньої щелепи (facies buccalis dentium mandibulae) при ортогнатичному прикусі.

 

Мал. 46. Послідовність переміщення нижньої щелепи при жуванні їжі:

а, г – положення в центральній оклюзії; б – зміщення вниз і вліво; в – ліва бокова оклюзія.

 

 

 

Мал. 47. Кут суглобового (а) і різцевого (б) бокових шляхів при переміщенні нижньої щелепи вправо.

 

Порушення правил моделювання і конструювання штучних зубних рядів веде до порушення біомеханіки руху нижньої щелепи (mandibula), функціональних взаємин у тканинах пародонту й елементів скронево–нижньощелепних суглобів (articulationes temporomandibulares), що може викликати розвиток різних захворювань.

У відношенні знімних протезів недотримання цих правил веде до поганої їх фіксації і поломки.

Відновлення всіх індивідуальних особливостей будови зубів і топографічних відношень зубних рядів як у статиці (центральна оклюзія), так і в динаміці (передні і бічні оклюзії) є профілактикою багатьох ускладнень, що можуть виникнути в осіб, що користуються зубними протезами.

 

Язик (lingua)

Це м’язовий орган, який розташований у власне ротовій порожнині (cavitas oris) і має:

– верхівку язика (apex linguae);

– тіло язика (corpus linguae;

– корінь язика (radix linguae);

– спинку язика (dorsum linguae), або верхню поверхню язика (facies superior linguae);

– нижню поверхню язика (facies inferior linguae);

– край язика (margo linguae);

– серединну борозну язика (sulcus medianus linguae).

Між тілом язика (corpus linguae) та його коренем (radix linguae) на спинці язика (dorsum linguae) проходить межова борозна язика (sulcus terminalis linguae) у вигляді букви V, посередині якої розташований сліпий отвір язика (foramen caecum).

За межовою борозною язика (sulcus terminalis linguae) під слизовою оболонкою розташований язиковий мигдалик (tonsilla lingualis).

Спинка язика (dorsum linguae) має:

– передню частину (pars anterior), або її ще називають передборозенною частиною (pars presulcalis);

– задню частину (pars posterior), або її  ще називають заборозенною частиною (pars postsulcalis).

Слизова оболонка нижньої поверхні язика (tunica mucosa faciei inferioris linguae) переходить у слизову дна ротової порожнини (mucosa fundi cavitates oris) у вигляді вуздечки язика (frenulum linguae), з боків від якої є торочкуваті складки (plicae fimbriatae).

На нижній поверхні язика (facies inferior linguae) від основи вуздечки язика (basis frenuli linguae) вбік та назад прямує під’язикова складка (plica sublingualis), передній кінець якої містить під’язикове м’ясце (caruncula sublingualis).

На під’язиковій складці (plica sublingualis) та під’язиковому м’ясці (caruncula sublingualis) відкриваються протоки піднижньощелепної та під’язикової слинних залоз (glandulae salivariae submandibularis et sublingualis).

Слизова оболонка спинки язика (tunica mucosa dorsi linguae) утворює такі види язикових сосочків (papillae linguales):

– ниткоподібні сосочки (papillae filiformes) та конічні сосочки (papillae conicae), які містять тільки рецептори загальної чутливості;

– грибоподібні сосочки (papillae fungiformes), розміщені переважно в передній частині язика, в них закладені смакові рецептори;

– листоподібні сосочки (papillae foliatae), розміщені на краях язика (margines linguae) і мають смакові рецептори;

– жолобуваті сосочки (papillae vallatae), або валикоподібні сосочки, розташовані вздовж межової борозни язика (sulcus terminalis linguae) і мають смакові рецептори.

М’язи язика (musculi linguae) поділяють на:

– скелетні м’язи;

– власні м’язи.

До скелетних м’язів язика належать:

– шило–язиковий м’яз (musculus styloglossus), що:

– тягне язик (lingua) назад і вверх,

– при однобічному скороченні тягне язик вбік;

– під’язиково–язиковий м’яз (musculus  hyoglossus), що:

– тягне язик (lingua) назад і донизу та складається з:

– хрящо–язикового м’яза (musculus chondroglossus);

– ріжково–язикового м’яза (musculus ceratoglossus);

– підборідно–язиковий м’яз (musculus genioglossus), що:

– тягне язик (lingua) вперед і донизу;

– піднебінно–язиковий м’яз (musculus palatoglossus), він належить до м’язів м’якого піднебіння та зіва (musculi palati mollis et faucium). Його функція:

– звужує зів (fauces), піднімаючи корінь язика (radix linguae), опускаючи м’яке піднебіння (palatum molle) та наближаючи дужки (arcus) до серединної лінії (linea mediana).

До власних м’язів язика належать:

– верхній поздовжній м’яз (musculus longitudinalis superior), що:

– вкорочує язик (lingua),

– піднімає верхівку язика (apex linguae) вгору,

– при однобічному скороченні відводить верхівку язика вбік та вгору;

– нижній поздовжній м’яз (musculus longitudinalis inferior), що:

– вкорочує язик,

– опускає його верхівку (apex linguae),

– при однобічному скороченні відводить верхівку язика (apex linguae) вбік та вниз;

– поперечний м’яз язика (musculus transversus linguae), що:

– звужує та видовжує язик, згортає його у трубочку;

– вертикальний м’яз язика (musculus verticalis linguae), що:

– сплющує і видовжує язик (lingua).

Язик (lingua):

– бере участь в перемішуванні їжі і пересуванні її із ротової порожнини (cavitas oris) в ротову частину глотки (pars oralis pharyngis);

– є периферійним органом смаку;

– бере участь в акті ковтання і артикуляції мови.

 

Ротові залози (glandulae oris) поділяються на:

– малі слинні залози (glandulae salivariae minores);

– великі слинні залози (glandulae salivariae majores).

Малі слинні залози (glandulae salivariae minores) розташовані в слизовій оболонці ротової порожнини (tunica mucosa cavitatis oris).

Великих слинних залоз (glandulae salivariae majores) є три пари:

– привушна залоза (glandula parotidea);

– піднижньощелепна залоза (glandula submandibularis);

– під’язикова залоза (glandula sublingualis).

Привушна залоза (glandula parotidea) розміщена попереду та внизу від вушної раковини (auricula), на бічній поверхні гілки нижньої щелепи (facies lateralis rami mandibulae) та по задньому краю жувального м’яза (margo posterior musculi masseteris):

– за будовою – складна альвеолярна залоза;

– за характером секрету – серозна.

Привушна протока (ductus parotideus), або протока Стенона – відкривається на слизовій щоки в присінку рота (mucosa buccae vestibuli oris) навпроти другого верхнього великого кутнього зуба (dens molaris superior secundus).

Привушна залоза (glandula parotidea) має:

– поверхневу частину (pars superficialis);

– глибоку частину (pars profunda).

Може бути додаткова привушна залоза (glandula parotidea accessoria), яка розташовується на поверхні жувального м’яза (facies musculi masseteris), поряд з привушною протокою (ductus parotideus).

Піднижньощелепна залоза (glandula submandibularis) розташована в піднижньощелепному трикутнику (trigonum submandibulare): за будовою – складна альвеолярно–трубчаста; за характером секрету – змішаного типу.

Піднижньощелепна протока (ductus submandibularis), або протока Вартона – відкривається на під’язиковому м’ясці (caruncula sublingualis).

Під’язикова залоза (glandula sublingualis) розміщена у товщі під’язикової складки (plica sublingualis):

– за будовою –складна альвеолярно–трубчаста;

– за характером секрету – слизового типу.

Її велика під’язикова протока (ductus sublingualis major) відкривається на під’язиковому м’ясці (caruncula sublingualis), поряд з піднижньощелепною протокою (ductus submandibularis). Іноді протоки відкриваються разом.

Малі під’язикові протоки (ductuli sublinguales minores) відкриваються вздовж під’язикової складки (plica sublingualis) аж до під’язикового м’ясця (caruncula sublingualis).

До малих слинних залоз (glandulae salivariae minores) належать:

– губні залози (glandulae labiales);

– щічні залози (glandulae buccales);

– кутні залози (glandulae molares);

– піднебінні залози (glandulae palatinae);

– язикові залози (glandulae linguales).

 

 

ГЛОТКА (pharynx)

Глотка є трубчастим органом, який простягається від основи черепа (basis cranii) до верхнього рівня VII шийного хребця (vertebra prominens [C VII]).

Для орієнтації органа в тілі людини існують такі поняття:

– голотопія (holotopia), це розміщення органа відносно всього тіла;

– синтопія (syntopia), це розміщення органа щодо суміжних утворів;

– скелетопія (skeletopia), це положення органа щодо частин скелета.

Голотопія глотки: розташована у передній шийній ділянці (regio cervicalis anterior).

Скелетопія глотки: від основи черепа (basis cranii) до рівня VI – VII шийних хребців (vertebrae cervicalis sextae – septimae [VI – VII]).

Синтопія глотки:

– спереду глотки (pharynx) розташовані носова і ротова порожнини (cavitates nasi et oris) та вхід до гортані (aditus laryngis);

– ззаду – шийний відділ хребтового стовпа (pars cervicalis columnae vertebralis) та глибокі м’язи шиї (musculi colli profundi);

– з боків – середнє вухо (auris media) та судинно–нервові стовбури.

Глотка сполучається з:

– носовою порожниною (cavitas nasi) – через парні отвори хоани (choanae);

– ротовою порожниною (cavitas oris) – через зів (fauces);

– гортанню (larynx) – через вхід до гортані (aditus laryngis);

– барабанною порожниною (cavitas tympani) – через глотковий отвір слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae);

– продовжується в стравохід (oesophagus).

Глотка (pharynx) має:

– верхню стінку (склепіння глотки);

– передню стінку (де розміщені отвори в ротову, носову порожнини та в гортань);

– задню стінку (прилягає до передхребтових м’язів шиї);

– бічну (парну) стінку, в якій знаходяться глоткові лімфатичні вузлики (noduli lymphoidei pharyngeales).

Порожнина глотки (cavitas pharyngis) поділяється на:

– носову частину глотки (pars nasalis pharyngis);

– ротову частину глотки (pars oralis pharyngis);

– гортанну частину глотки (pars laryngea pharyngis).

Носова частина глотки (pars nasalis pharyngis) – чисто дихальна частина, вона через хоани (choanae) сполучається з носовою порожниною (cavitas nasi).

На її бічних стінках з обох сторін є глоткові отвори слухових труб (ostia pharyngea tubarum auditivarum), які сполучають глотку (pharynx) з барабанною порожниною (cavitas tympani).

Кожний отвір обмежований:

– ззаду і вгорі трубним валком (torus tubarius).

Між останніми і м’яким піднебінням (palatum molle) розташоване парне скупчення лімфоїдної тканини – трубний мигдалик (tonsilla tubaria).

Від трубного валка (torus tubarius) відходять:

– трубно–глоткова складка (plica salpingopharyngea);

– трубно–піднебінна складка (plica salpingopalatina).

Спереду від глоткового отвору слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae) відходить:

– валок підіймача (torus levatorius).

Позаду від глоткового отвору слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae) є глотковий закуток (recessus pharyngeus).

У носовій частині глотки (pars nasalis pharyngis) міститься:

– піднебінно–глотковий гребінь (crista palatopharyngea).

На межі верхньої та задньої стінок глотки (склепіння глотки – fornix pharyngis) розташований:

– непарний глотковий мигдалик (tonsilla pharyngealis), або аденоїд, який має:

– ямочки мигдалика (fossulae tonsillae);

– крипти мигдалика (cryptae tonsillae).

Три глоткових мигдалики (глотковий мигдалик – tonsilla pharyngealis, парний трубний мигдалик – tonsilla tubaria) та три мигдалики ділянки зіва (язиковий мигдалик – tosilla lingualis, парний піднебінний мигдалик – tonsilla palatina) утворюють лімфатичне кільце глотки (anulus lymphoideus pharyngis) – кільце Пирогова–Вальдейера.

Ротова частина глотки (pars oralis pharyngis) простягається від піднебінної завіски (velum palatinum) до входу в гортань (larynx), тобто на рівні зіва (fauces), що відповідає висоті тіла третього шийного хребця (vertebra cervicalis tertia).

Ротова частина глотки (pars oralis pharyngis) за допомогою зіва (fauces) сполучається з власне ротовою порожниною (cavitas oris propria).

Між коренем язика (radix linguae) та надгортанником (epiglottis) проходять:

– серединна язиково–надгортанна складка (plica glossoepiglottica mediana);

– парна бічна язиково–надгортанна складка (plica glossoepiglottica lateralis), між якими розміщена надгортанна долинка (vallecula epiglottica).

У ротовій частині глотки (pars oralis pharyngis) перехрещується травний та дихальний шляхи.

При акті ковтання носова частина глотки (pars nasalis pharyngis) відокремлюється від ротової частини глотки (pars oralis pharyngis) піднебінною завіскою (velum palatinum).

При акті ковтання гортань (larynx) піднімається, а надгортанник (epiglottis) закриває вхід до гортані (aditus laryngis).

Тому їжа чи рідина проходять тільки в гортанну частину глотки (pars laryngea pharyngis) і далі – в стравохід (oesophagus), не потрапляючи ні в носову порожнину (cavitas nasi), ні в порожнину гортані (cavitas laryngis).

Гортанна частина глотки (pars laryngea pharyngis) починається на рівні входу до гортані (aditus laryngis) і сполучається з порожниною гортані (cavitas laryngis).

З боків від входу до гортані (aditus laryngis) гортанна частина глотки (pars laryngea pharyngis) розширюється і утворює парні грушоподібні закутки (recessus piriformes), присередньо від них розміщені складки верхнього гортанного нерва (plicae nervi laryngei superioris), де проходять:

– верхня гортанна артерія (arteria laryngea superior);

– внутрішня гілка верхнього гортанного нерва (ramus internus nervi laryngei superioris).

У місці переходу глотки (pharynx) в стравохід (oesophagus) є глотково–стравохідне звуження (constrictio pharyngooesophagealis).

Стінка глотки (paries pharyngis) складається з таких шарів:

– слизової оболонки (tunica mucosa);

– підслизового прошарку (tela submucosa);

– м’язової оболонки (tunica muscularis) – м’язів глотки (musculi pharyngis);

– сполучнотканинної оболонки (адвентиції – tunica adventitia).

Слизова оболонка (tunica mucosa) розміщена на щільній сполучнотканинній (фіброзній) пластинці, яка замінює підслизову основу (підслизовий прошарок).

На рівні носової частини глотки (pars nasalis pharyngis) слизова оболонка (tunica mucosa) вкрита одношаровим багаторядним війчастим епітелієм (epithelium ciliatum simplex), а нижче – багатошаровим плоским незроговілим епітелієм (epithelium stratificatum noncornificatum squamosum) відповідно до функції частин глотки (pharynx).

Підслизова основа (підслизовий прошарок) носової частини глотки (tela submucosa partis nasalis pharyngis) представлена глотково–основною фасцією (fascia pharyngobasilaris) – фіброзною оболонкою (волокнистою оболонкою), яка зростається із слизовою оболонкою (tunica mucosa), а вгорі вона прикріплюється до зовнішньої основи черепа (basis cranii externa).

Через це слизова носової частини глотки (tunica mucosa partis nasalis pharyngis) малорухома і не утворює складок.

У нижніх відділах глотки підслизова основа представлена пухкою сполучною тканиною, внаслідок чого слизова оболонка утворює поздовжні складки.

У підслизовій оболонці (підслизовому прошарку) глотки (tunica submucosa pharyngis) розташовані глоткові залози (glandulae pharyngeales), протоки яких відкриваються на поверхні слизової оболонки.

Ззовні – до підслизової основи, або підслизового прошарку (tela submucosa), зверху – до глотково-основної фасції (fascia pharyngobasilaris) прилягають м’язи глотки (musculi pharyngis) та сполучнотканинна оболонка – адвентиція (adventitia).

М’язова оболонка (tunica muscularis pharyngis), або м’язи глотки (musculi pharyngis), побудовані із поздовжніх та колових поперечно–посмугованих м’язових волокон (myofibrae transversostriatae) і формують:

– м’язи–звужувачі глотки (musculi constrictores pharyngis), що утворюють внутрішній коловий шар (stratum circulare internum);

– м’язи–підіймачі глотки (musculi levatores pharyngis), що утворюють зовнішній поздовжній шар (stratum longitudinale externum).

До поздовжніх м’язів глотки належать:

– шило–глотковий м’яз (musculus stylopharyngeus): піднімає глотку (pharynx) та гортань (larynx) вверх;

– піднебінно–глотковий м’яз (musculus palatopharyngeus): опускає піднебінну завіску (velum palatinum) і зменшує отвір зіва (fauces);

– трубно–глотковий м’яз (musculus salpingopharyngeus): піднімає глотку (pharynx) і запобігає зсуванню вперед хряща слухової труби (cartilago tubae auditivae).

До колових м’язів глотки належать:

– верхній м’яз–звужувач глотки (musculus constrictor pharyngis superior), який має:

– крило–глоткову частину (pars pterygopharyngea);

– щічно–глоткову частину (pars buccopharyngea);

– щелепно–глоткову частину (pars mylopharyngea);

– язиково–глоткову частину (pars glossopharyngea);

– середній м’яз–звужувач глотки (musculus constrictor pharyngis medius), який має:

– хрящо–глоткову частину (pars chondropharyngea);

– ріжково–глоткову частину (pars ceratopharyngea);

– нижній м’яз–звужувач глотки (musculus constrictor pharyngis inferior), який має:

– щито–глоткову частину (pars thyropharyngea), або щитоглотковий м’яз (musculus thyropharyngeus);

– персне–глоткову частину (pars cricopharyngea), або персне–глотковий м’яз (musculus cricopharyngeus).

М’язи–звужувачі (musculi constrictores) скорочуються послідовно зверху донизу, активно проштовхуючи їжу до стравоходу (oesophagus).

Внаслідок зростання м’язових пучків протилежних м’язів–звужувачів (musculi constrictores) на задній поверхні глотки (facies posterior pharyngis) по серединній лінії (linea mediana) утворюється глоткове шво (raphe pharyngis).

Крило–нижньощелепне шво (raphe pterygomandibularis) утворюється вздовж місця з’єднання щічного м’яза (musculus buccinator) з верхнім м’язом–звужувачем глотки (musculus constrictor pharyngis superior) – від крилоподібного відростка (processus pterygoideus) до задньої частини нижньої щелепи (pars posterior mandibulae).

Ззовні глотка (pharynx) вкрита тонкою адвентицією (adventitia) – сполучнотканинним шаром, за допомогою якого вона контактує з розміщеними поряд органами.

Між адвентицією глотки (adventitia pharyngis) та суміжними органами є навкологлотковий простір (spatium peripharyngeum), що заповнений пухкою волокнистою сполучною тканиною (textus connectivus fibrosus laxus).

Цей простір має такі відділи:

– заглотковий простір (spatium retropharyngeum), що переходить у верхнє середостіння (mediastinum posterius), або позавісцеральний простір (spatium retroviscerale);

– бічноглотковий простір (spatium lateropharyngeum), який ще називається бічним глотковим простором (spatium pharyngeum laterale), або приглотковим простором (spatium parapharyngeum).

Функція глотки:

– проведення їжі через ротову частину глотки та гортанну частину глотки (pars oralis pharyngis et pars laryngea pharyngis) до стравоходу;

– проведення повітря через носову частину глотки та ротову частину глотки (pars nasalis pharyngis et pars oralis pharyngis) до гортані.

Топографічна анатомія. У верхній третині глотка майже нерухома, стінка міцно зрощена з основою черепа і крилоподібними відростками клиноподібної кістки. У нижніх відділах вона має значну рухомість і розтягуваність. Така мобільність глотки, що сприяє ковтанню, зумовлена тим, що спереду вона межує з органами, які легко зміщуються (м’яке піднебіння, корінь язика, гортань), з боків і ззаду оточена нещільною волокнистою сполучною тканиною парного нав-кологлоткового та заглоткового просторів. З обох боків у навкологлотковому просторі поблизу глотки проходить загальна сонна артерія і внутрішня яремна вена, а у верхніх відділах — внутрішня сонна артерія. Заглотковий простір знизу безпосередньо переходить у заднє середостіння. Спереду глотки розташована гортань.

Кровопостачання: гілки висхідної глоткової, висхідної та низхідної піднебінних артерій. Венозний відтік здійснюється через навкологлоткове сплетення у внутрішню яремну вену. Лімфа відтікає в глибокі шийні та заглоткові лімфатичні вузли.

Іннервація: глоткове нервове сплетення (язикоглотковий і блукаючий нерви, верхній шийний симпатичний вузол).

СТРАВОХІД (oesophagus)

Стравохід є трубчастим органом довжиною 25-30 см і близько 3 см завширшки, що має S–подібну форму і переходить у шлунок (gaster).

У стравоході виділяють:

– шийну частину (pars cervicalis);

– грудну частину (pars thoracica);

– черевну частину (pars abdominalis);

– іноді виділяють діафрагмову частину (pars diaphragmatica).

Стінка стравоходу (paries oesophagi) складається з таких шарів:

– слизової оболонки (tunica mucosa);

– підслизової основи (tela submucosa);

– м’язової оболонки (tunica muscularis);

– зовнішньої (сполучнотканинної) оболонки, яку ще називають адвентиційною (adventitia);

– серозної оболонки (tunica serosa);

– підсерозного прошарку (tela subserosa).

Серозна оболонка та підсерозний прошарок є тільки у черевній частині стравоходу (pars abdominalis oesophagi).

Слизова оболонка стравоходу (tunica mucosa oesophagi) відносно товста, має добре виражену м’язову пластинку слизової оболонки (lamina muscularis mucosae), яка складається з гладкої м’язової тканини (textus muscularis glaber).

Вона вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм (epithelium stratificatum noncorniticatum squamosum), а у місці переходу стравоходу (oesophagus) в шлунок (gaster) епітелій є простим (одношаровим) призматичним (epithelium simplex cylindricum).

Підслизовий прошарок стравоходу (tela submucosa oesophagi) розвинутий добре, завдяки чому слизова оболонка утворює поздовжні складки (plicae longitudinales).

У підслизовій основі (tela submucosa) містяться численні стравохідні залози (glandulae oesophageae).

М’язова оболонка стравоходу (tunica muscularis oesophagi) складається з:

– внутрішнього колового шару (stratum circulare internum);

– зовнішнього поздовжнього шару (stratum longitudinale externum).

У верхній третині стравоходу (oesophagus) м’язова оболонка (tunica muscularis) утворена поперечно–посмугованими м’язами (musculi transversostriati).

У середній частині стравоходу (oesophagus) поперечно–посмуговані м’язи (musculi transversostriati) поступово замінюються гладкими м’язами (musculi glabri).

У нижній частині стравоходу (oesophagus) є тільки гладкі м’язи.

Передня частина м’язових волокон поздовжнього шару поперечно–посмугованих м’язів починається:

– від пластинки перснеподібного хряща гортані (lamina cartilaginis cricoideae laryngis) персне–стравохідним сухожилком (tendo cricooesophageus);

– від лівого головного бронха (bronchus principalis sinister) частиною гладких м’язових волокон середньої третини стравоходу (oesophagus), утворюючи бронхо–стравохідний м’яз (musculus bronchooesophageus);

– від лівої середостінної частини пристінкової плеври (pars mediastinalis sinistra pleurae parietalis), утворюючи плевро–стравохідний м’яз (musculus pleurooesophageus).

Зовнішньою оболонкою стравоходу (tunica adventitia oesophagi) черевної частини стравоходу (pars abdominalis oesophagi) є серозна оболонка (tunica serosa) [очеревина].

Топографія стравоходу:

– голотопія стравоходу:

– розташований в ділянці шиї (regio cervicalis);

– в грудній порожнині (cavitas thoracis);

– в черевній порожнині (cavitas abdominis);

– скелетопія:

– від рівня VI – VII шийних хребців до рівня XI грудного хребця (ab vertebra cervicali sexta – septima ad vertebram thoracicam undecimam);

– синтопія:

– шийна частина стравоходу (pars cervicalis oesophagi) розташована попереду шийного відділу хребтового стовпа (pars cervicalis columnae vertebralis) з прилягаючими передхребтовими м’язами, а спереду від нього проходить трахея (trachea), збоку – судинно–нервовий пучок.

Грудна частина стравоходу (pars thoracica oesophagi) розташована у верхньому та нижньому (задньому) середостінні (mediastinum superius et inferius); у верхньому середостінні спереду від стравоходу розміщена трахея (trachea), позаду хребтовий стовп; у нижньому середостінні попереду знаходиться серце, а позаду розміщена низхідна частина аорти (pars descendes aortae).

Черевна частина стравоходу (pars abdominalis oesophagi) коротка, розташована під діафрагмою, прилягає до задньої поверхні лівої частки печінки (lobus hepatis sinister).

Стравохід має:

– анатомічні звуження (constrictiones anatomicae);

– фізіологічні звуження (constrictiones functionales).

Анатомічні звуження (constrictiones anatomicae):

– глотково–стравохідне звуження (constrictio pharyngooesophagealis) розміщене при переході глотки (pharynx) у стравохід (oesophagus), на рівні VI–VII шийних хребців;

– бронхіальне звуження (constrictio bronchialis), яке знаходиться на рівні IV–V грудних хребців, де трахея (trachea) розгалужується на головні бронхи (bronchi principales) і притискає стравохід (oesophagus);

– діафрагмове звуження (constrictio phrenica) розташоване на рівні переходу стравоходу (oesophagus) через поперекову частину діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis), це рівень ІХ–Х грудних хребців.

Фізіологічні звуження (constrictiones functionales):

– аортальне звуження (constrictio aortica) розташоване на рівні IV грудного хребця. Це місце, де стравохід (oesophagus) контактує з дугою аорти (arcus aortae);

– черевне звуження (constrictio abdominalis), або кардіальне звуження (constrictio cordis), розміщене у місці переходу стравоходу (oesophagus) в кардіальну частину шлунка (pars cardiaca gastris), воно є на рівні XI грудного хребця.

Функція стравоходу – проведення їжі.

Кровопостачання: шийна частина — від нижніх щитоподібних артерій, грудна — від гілок грудної частини аорти, черевна — від гілок лівої шлункової артерії. Венозний відтік: від шийної частини — в нижню щитоподібну і плечо-головну вени, грудної — у півнепарні вени і від черевної — через ліву шлункову вену (з системи ворітної вени).

Лімфовідтік: від шийної частини – в бічні глибокі шийні лімфатичні вузли, грудної — в паратрахеальні, бронхолегеневі та середостінні, від черевної — в черевні та шлункові.

Іннервація: гілки блукаючого нерва шийних і грудних вузлів симпатичного стовбура, які на стінках стравоходу утворюють нервове сплетення.

 

Шлунок (gaster) є мішкоподібним розширенням травної трубки (canalis alimentarius), що розташовується між стравоходом (oesophagus) і тонкою кишкою (intestinum tenue).

 

У шлунку (gaster) відбувається хімічна переробка їжі завдяки виділенню шлункового соку.

Крім того, шлунок (gaster) виконує такі функції:

– екскреторну;

– ендокринну;

– всмоктувальну (воду і розчинені в ній речовини);

– знешкоджуючу (соляна кислота та імунна система шлунка знешкоджує більшість шкідливих речовин і мікробів).

У стінці шлунка (paries gastris) утворюється також антианемічний фактор.

Шлунок має такі частини:

– кардію (cardia), або кардіальну частину (pars cardiaca) з кардіальним отвором (ostium cardiacum);

– дно шлунка (fundus gastricus), або склепіння шлунка (fornix gastricus);

– тіло шлунка  (corpus gastricum) з шлунковим каналом (canalis gastricus);

– воротарну частину (pars pylorica).

Воротарна частина (pars pylorica) має:

– воротарну печеру (antrum pyloricum);

– воротарний канал (canalis pyloricus);

– воротар (pylorus) з воротарним отвором (ostium pyloricum).

У шлунку розрізняють:

– передню стінку (paries anterior);

– задню стінку (paries posterior).

Ці стінки, сходячись, утворюють:

– малу кривину (curvatura minor), спрямовану угору і вправо (на ній розташована кутова вирізка – incisura angularis);

– велику кривину (curvatura major), спрямовану донизу і вліво.

Топографія шлунка:

– голотопія:

– розміщений в черевній порожнині (cavitas abdominis);

– розташований у лівій підребровій і власне надчеревній ділянках;

– скелетопія:

– кардіальний отвір шлунка (ostium cardiacum gastris) розташований на рівні XI грудного хребця зліва;

– воротарний отвір (ostium pyloricum) розташований на рівні XII грудного – І поперекового хребців справа;

– дно шлунка (fundus gastricus) сягає V міжребрового простору (spatium intercostale [V]) по лівій середньоключичній лінії;

– синтопія:

– до передньої стінки шлунка (paries anterior) вгорі прилягає діафрагма (diaphragma);

– досередтнт передньої стінки шлунка – прилягає ліва частка печінки (lobus hepaticus sinister);

– задня поверхня шлунка прилягає до:

– селезінки (splen);

– підшлункової залози (pancreas);

– лівої нирки (ren sinister) з наднирковою залозою (glandula suprarenalis);

– поперечної ободової кишки (colon transversum).

Нижня частина передньої поверхні шлунка вільна і при наповненому шлунку стикається з передньою черевною стінкою.

Зовнішня оболонка шлунка – серозна оболонка (tunica serosa) – представляє собою нутрощевий листок очеревини (вісцеральний листок). Шлунок вкритий очеревиною з усіх сторін (інтраперитонеально).

Ця оболонка утворює:

– печінково–шлункову зв’язку (ligamentum hepatogastricum);

– шлунково–діафрагмову зв’язку (ligamentum gastrophrenicum), які йдуть до малої кривини;

– шлунково–селезінкову зв’язку (ligamentum gastrolienale);

– шлунково–ободовокишкову зв’язку (ligamentum gastrocolicum), які йдуть до великої кривини.

Під серозною оболонкою знаходиться підсерозний прошарок (tela submucosa), що утворений з пухкої волокнистої сполучної тканини (textus connectivus fibrosus laxus).

Середня оболонка шлунка – м’язова оболонка (tunica muscularis) – має:

– поздовжній шар (stratum longitudinale);

– коловий шар (stratum circulare);

– косі волокна (fibrae obliquae).

Коловий шар (stratum circulare) найкраще розвинутий у ділянці воротарної частини (pars pylorica), де він утворює воротарний м’яз–замикач (m. sphincter pyloricus).

Внутрішня оболонка шлунка – слизова оболонка (tunica mucosa) – вистелена простим (одношаровим) призматичним залозистим епітелієм (epitelium simplex columnare).

Завдяки добре розвинутому підслизовому прошарку (tela submucosa) слизова оболонка утворює багато шлункових складок (plicae gastricae), колових і поздовжніх.

Між цими складками розміщені шлункові поля (areae gastricae), в глибині яких містяться шлункові ямочки (foveolae gastricae), де відкриваються протоки шлункових залоз (glandulae gastricae).

У ділянці малої кривини шлунка (curvatura minor) слизова оболонка утворює, в основному, поздовжні складки (plicae gastricae) у вигляді шлункової доріжки (нім. Magenstrasse) для проходження рідкої їжі.

Слизова оболонка (tunica mucosa) при переході шлунка (gaster) в дванадцятипалу кишку (duodenum) утворює воротарну заслінку (valvula pylorica), яка реагує на хімічний вміст шлунка.

Рентгеноскопічно (після введення  контрастної речовини) найчастіше визначають три основні його форми: 1) форму рога (у гіперстеніків) — тіло шлунка розташоване зліва направо навскіс, причому воротарна частина, розташована праворуч від серединної лінії, розміщена найнижче; 2) форму гачка (у нормостеніків) — тіло і дно шлунка спрямовані косо (іноді майже прямовисно) зліва направо, а воротарна частина, утворюючи з тілом кут, піднімається догори праворуч; 3) форму панчохи (у астеніків) — шлунок розташований вертикально ліворуч від серединної лінії, і лише невелика ділянка воротарної частини відходить горизонтально ліворуч. Під час рентгеноскопії шлунка видно рельєф слизової оболонки (переважно задньої стінки) і поздовжні складки малої кривини.

Функція. Відбувається розщеплення (неповне) харчових речовин і згортання молока під впливом шлункового соку; всмоктування води й розчинених у ній речовин;евакуація харчової маси в тонку кишку; вилучення з крові шкідливих речовин (сечової кислоти, сечовини, деяких отрут тощо) слизовою оболонкою шлунка. Вважають також, що в слизовій оболонці (переважно воротарної частини) виробляються гормони: гастрин (шлунковий секретин) і фактор, який стимулює дозрівання еритроцитів.

Кровопостачання: ліві, праві шлункові, шлунково-чепцеві і короткі шлункові артерії; венозний відтік — у праві та ліві шлункові, шлунково-чепцеві й короткі шлункові вени (система ворітної вени).

Лімфатичне русло шлунка розвинуте добре й складається з внутрішньо-шлункових лімфатичних капілярів і судин та позашлункових відвідних лімфатичних судин. У стінці шлунка лімфатична капілярна сітка найгустіша в слизовій оболонці та підслизовому прошарку (мал. 144). Лімфатичні капіляри проходять переважно між дном шлункових залоз і м’язовою пластинкою слизової оболонки. Відвідні лімфатичні судини тягнуться до шлункових, шлунково-чепцевих, печінкових, підшлунково-селезінкових, воротар-них, черевних, дуоденальних, діафрагмальннх і середостінних лімфатичних вузлів.

Іннервація: гілки блукаючого нерва й симпатичного стовбура. Перший підвищує секрецію залоз, посилює перистальтику н розслаблює воротарний м’яз-замикач, другі є його антагоністами.

Рис. Діафрагмальні грижі

 

 

 

Тема  3. Особливості будови, топографії та функції тонкої кишки.

 

Тонка кишка (intestinum tenue) (походить від середньої кишки) починається від шлунка й закінчується впадінням у товсту кишку. Це найдовший відділ травного каналу (звичайно становить 4/5 його довжини), більший за довжину тіла дорослої людини понад 4 рази, підлітка – в 5 і дитини 2-3 років — у 6 разів і більше. Абсолютна довжина тонкої кишки залежно від конституціональних особливостей людини (у астеніків вона менша, у гіперстеніків більша) становить близько 6-7 м. Поперечний розмір тонкої кишки більший у верхніх (4-6 см), менший у нижніх (2 — 3 см) її відділах.

Тонку кишку можна розділити на дві нерівні частини: коротку дванадцятипалу, фіксовану до задньої стінки живота, і довгу брижову, петлі якої вільно розташовані в очеревинній порожнині.

Топографія:

– голотопія – тонка кишка лежить у черевній порожнині та займає надчерев’я (epigastrium), пупкову ділянку (regio umbilicalis) і частково підчерев’я (hypogastrium);

– скелетопія – починається на рівні тіл XII грудного хребця – I поперекового хребця і закінчується в ділянці правої клубової ямки;

– синтопія – навколо петель тонкої кишки лежить товста кишка (intestinum crassum), дванадцятипала кишка (duodenum) охоплює головку підшлункової залози (caput pancreatis), стикається з ворітною печінковою веною (vena portae hepatis), спільною жовчною протокою (ductus choledochus), печінкою (hepar) та правою ниркою (ren dexter).

Функція тонкої кишки:

– це місце, де завершуються процеси травлення їжи, тобто розщеплення білків, жирів та вуглеводів до простих сполук під дією травних ферментів, що виробляються підшлунковою залозою та спеціалізованими клітинами слизової оболонки тонкої кишки; жовч емульгує жири;

– тут відбувається всмоктування поживних та інших речовин, зокрема, токсинів;

– евакуаторна, тобто проштовхує продукти травлення у товсту кишку.

Дванадцятипала кишка (duodenum)

Вона має вигляд підкови, розміщена у пупковій ділянці та поділяється на:

– верхню частину (pars superior), яка починається ампулою – (ampulla) на рівні XII грудного – І поперекового хребців;

– низхідну частину (pars descendens) на рівні І–ІІІ поперекових хребців;

– горизонтальну частину (pars horizontalis) на рівні III поперекового хребця;

– висхідну частину (pars ascendens) на рівні ІІІ–ІІ поперекових хребців.

При переході верхньої частини (pars superior) в низхідну (pars inferior) утворюється верхній згин дванадцятипалої кишки (flexura duodeni superior).

При переході низхідної частини (pars descendens) в горизонтальну частину (pars horizontalis) утворюється нижній згин дванадцятипалої кишки (flexura duodeni inferior).

При переході дванадцятипалої кишки (duodenum) в порожню кишку (jejunum) утворюється дванадцятипало–порожньокишковий згин (flexura duodenojejunalis), який фіксується м’язом–підвішувачем дванадцятипалої кишки (musculus suspensorius duodeni) до лівої половини II поперекового хребця.

Дванадцятипала кишка (duodenum) прилягає:

– вгорі до квадратної частки печінки (lobus quadratus hepatis);

– унизу до правої нирки (ren dexter) з наднирковою залозою (glandula suprarenalis) і своєю увігнутою поверхнею оточує головку підшлункової залози (caput pancreatis).

Дванадцятипала кишка (duodenum) вкрита очеревиною (peritoneum) спереду, тобто з однієї сторони (екстраперитонеально).

Лише на самому початку – біля воротарної частини шлунка (pars pylorica gastris), і в самому кінці – в ділянці дванадцятипало–порожньокишкового згину (flexura duodenojejunalis), дванадцятипала кишка вкрита очеревиною з усіх боків (інтераперитонеально).

Від печінки (hepar) до кишки йде печінково–дванадцятипалокишкова зв’язка (ligamentum hepatoduodenale).

Стінка дванадцятипалої кишки (paries duodeni) має три оболонки:

– зовнішню оболонку; адвентиційну оболонку (tunica adventitia; tunica fibrosa), а спереду – серозну (tunica serosa);

– середню оболонку, або м’язову (tunica muscularis), яка складається із:

– зовнішнього поздовжнього шару (stratum longitudinale);

– внутрішнього колового шару (stratum circulare);

– внутрішню оболонку, або слизову оболонку (tunica mucosa), з добре розвинутим підслизовим прошарком (tela submucosa), внаслідок чого на слизовій оболонці утворюються численні колові складки (plicae circulares).

На присередній стінці низхідної частини дванадцятипалої кишки (paries medialis partis descendentis duodeni) слизова оболонка (tunica mucosa) містить:

– поздовжню складку дванадцятипалої кишки (plica longitudinalis duodeni), яка має:

– великий сосочок дванадцятипалої кишки (papilla duodeni major), який розташований у кінці складки і на якому відкривається печінково–підшлункова ампула (ampulla hepatopancreatica), що утворилась внаслідок злиття:

– спільної жовчної протоки (ductus choledochus);

– протоки підшлункової залози (ductus pancreaticus);

– малий сосочок дванадцятипалої кишки (papilla duodeni minor), розташований дещо вище великого сосочка на поздовжній складці, є непостійним і на ньому відкривається:

– додаткова протока підшлункової залози (ductus pancreaticus accessorius).

Порожня кишка (jejunum)

За довжиною вона складає 2/5 від тонкої кишки (intestinum tenue), а стінка її має типову для кишки будову:

– серозна оболонка (tunica serosa) із підсерозним прошарком (tela subserosa);

– м’язова оболонка (tunica muscularis), яка утворена:

– зовнішнім поздовжнім шаром (stratum longitudinale externum);

– внутрішнім коловим шаром (stratum circulare internum);

– слизова оболонка (tunica mucosa), яка утворює численні колові складки (plicae circulares) завдяки добре розвинутому підслизовому прошарку (tela submucosa).

Слизова оболонка має специфічні вирости – кишкові ворсинки (villi intestinales), через які проходить всмоктування поживних та інших речовин.

Лімфоїдний апарат слизової оболонки порожньої кишки представлений поодинокими лімфатичними вузликами (noduli lymphoidei solitarii).

Клубова кишка (ileum)

Вона займає 3/5 довжини брижового відділу тонкої кишки (intenstinum tenue) і за будовою подібна до порожньої кишки (jejunum).

Лімфоїдний апарат слизової оболонки клубової кишки (tunica mucosa ilei) представлений скупченими лімфатичними вузликами (noduli lymphoidei aggregati), які називаються Пейєровими бляшками.

Порожня та клубова кишки (jejunum et ileum) вкриті очеревиною з усіх боків (інтраперитонеально) і мають брижу тонкої кишки (mesenterium) – дуплікатуру очеревини (peritoneum), в якій міститься жирова клітковина та лімфатичні вузли, а також проходять судини і нерви, що живлять тонку кишку (intenstinum tenue).

Тонка кишка (intenstinum tenue) займає майже увесь нижній поверх черевної порожнини (cavitas abdominis).

Рентгеноанатомія тонкої кишки. Для рентгенологічного вивчен

ня дванадцятипалої кишки її спочатку заповнюють (per os) контрастною речовиною. При цьому добре контурує ампула верхньої частини кишки, відділена від воротаря світлим проміжком, який відповідає воротарному м’язу-стискачу. Чітко простежується рельєф слизової оболонки — колові й поздовжні складки. При значному наповненні кишки можна також визначити розташування її відділів і форму згинів.

Під час рентгенологічного вивчення вільного відділу тонкої кишки після попереднього заповнення її контрастною масою добре видно петлі порожньої (у більшості випадків розташовані вертикально) і клубової (розташовані горизонтально) кишок, чітко визначається місце впадіння в сліпу кишку. Якщо кишка заповнена контрастною речовиною, то можна визначити форму її колових складок.

Кровопостачання дванадцятипалої кишки — гілки шлунково-дванад-цятипалокишкової і верхньої брижової артерій, порожньої і клубової кишок — верхня брижова артерія. Венозна кров відтікає в систему ворітної вени. У людини внутрішньостінкове лімфатичне русло в тонкій кишці розвинуте порівняно слабко. Відтік лімфи відбувається по багатьох відвідних судинах до бри-жових і черевних лімфатичних вузлів.

Іннервація — гілки черевного, печінкового (дванадцятипалої кишки) і верхнього брижового сплетень.

 

                                                                   Матеріали підготувала доцент О.М. Киричок.