Артикуляція та оклюзія. Засоби визначення та фіксації центральної nоклюзії при I-III групах дефектів зубних рядів.
(мал.-2)
План nлекції:
I. nАртикуляція та оклюзія.
nII. Засоби визначення та фіксації центральної оклюзії при I-III групах дефектів nзубних рядів.
а) nГрупи дефектів зубних рядів, що розрізняють при визначенні центральної оклюзії.
б) nТехніка виготовлення воскового базису з оклюзійним валиком.
III. nВизначення центрального співвідношення щелеп.
(мал.-3)
I. Артикуляція та оклюзія.
• nОклюзійна поверхня зубних рядів – сукупність оклюзійних поверхонь всіх nзубів, що становлять зубні ряди.
Дану nповерхню також називають поверхнею з’єднання зубних рядів.
Схематично nзубна поверхня в бічній проекції відображається у вигляді кривої, що проходить nвід ріжучих країв центральних різців до дистальних горбків третіх молярів. Ця nоклюзійна крива називається сагітальною. Вона спрямована опуклістю донизу.
(мал.-4)
nКрім сагітальної оклюзійної кривої виділяють трансверзальну оклюзійну nкриву.
(мал.-5)
nВона проходить через жувальні поверхні молярів правої та лівої сторони в nпоперечному напрямку. Частіше трансверзальна оклюзійна крива також спрямована nопуклістю донизу, хоча можуть зустрічатися і інші її варіанти.
У nпрактиці ортопедичної стоматології використовується також термін «оклюзійна nплощина». Це спрощене поняття, необхідне для практичних цілей.
(мал.-6)
Оклюзійна площина – уявна площина, що nпроводиться двома способами.
· nПри першому вона проходить через середину перекриття центральних різців і nсередину перекриття мезиальних горбків перших (при їх відсутності – других) nмолярів.
· nПри другому варіанті вона проводиться через вершини щічного горбка другого nверхнього премоляра і мезиального щічного горбка першого верхнього моляра. nСформована при протезуванні на оклюзійних валиках площина називається також nпротетичною.
(мал.-7)
· Оклюзія – (від Occlusus – зачинений) n- змикання зубних рядів або окремих груп зубів – антагоністів.
· nАртикуляція – (від Articulatio – з’єднання) – всі можливі положення та nпереміщення нижньої щелепи стосовно верхньої, що здійснюється за допомогою nжувальних м’язів. Артикуляція, також являє собою ланцюг змінюючих одна одну nоклюзій.
(мал.-8)
Розрізняють п’ять основних видів оклюзії:
– nЦентральну;
– nПередню;
– nБічну
n(праву або ліву);
– nЗадню.
(мал.-9)
Центральна оклюзія – таке змикання nзубних рядів при якому є максимальна кількість міжзубних контактів. Голівка nнижньої щелепи перебуває при цьому в основі скату суглобного горбка, а м’язи, nякі стуляють нижній зубний ряд з верхнім (скронева, жувальна, медіальна, nкриловидна), одночасно та рівномірно скорочені. Із цього положення ще можливі nбічні зрушення нижньої щелепи.
nПри центральній оклюзії нижня щелепа займає центральне положення в черепі (на nвідміну від ексцентричних її положень при інших оклюзіях).
(мал.-10)
Передня оклюзія характеризується висуванням nнижньої щелепи вперед. Це досягається двостороннім скороченням латеральних nкриловидних м’язів. При нормальному прикусі середня лінія обличчя, як при nцентральній оклюзії, збігається із середньою лінією, що проходить між різцями.
(мал.-11)
Бічна оклюзія виникає при переміщені нижньої nщелепи вправо (права бічна оклюзія) або вліво (ліва бічна оклюзія). Голівка nнижньої щелепи на стороні зсуву, злегка провертаючись, залишається в підстави nсуглобного горбка, а на протилежній стороні вона зміщається до вершини nсуглобного горбка. Бічна оклюзія супроводжується однобічним скороченням nлатерального криловидного м’яза, протилежної зсуву сторони.
(мал.-12)
Задня nоклюзія виникає при дорзальному зсуві нижньої щелепи із центрального положення. nГолівки нижньої щелепи при цьому зміщені дистально та нагору, задні пучки nскроневих м’язів напружені. Із цієї позиції вже неможливі бічні зрушення nнижньої щелепи. Для того щоб змістити нижню щелепу вправо або вліво, необхідно nпопередньо висунути її вперед – у центральну або передню оклюзії. Задня оклюзія nє крайнім дистальним положенням нижньої щелепи при сагітальних жувальних рухах.
Крім фізіологічної або нормальної оклюзії nзустрічається патологічна оклюзія.
(мал.-13)
· Патологічна оклюзія – змикання зубів, nпри якому має місце порушення форми та функції жувального апарата.
Дана nоклюзія спостерігається при частковій втраті зубів, аномаліях, деформаціях, nзахворюваннях пародонта, підвищеному стиранні зубів. При патологічній оклюзії nможуть мати місце функціональне перевантаження пародонта, жувальних м’язів, nскронево-нижньощелепних суглобів, блокада рухів нижньої щелепи.
(мал.-14)
II. Засоби визначення та фіксації nцентральної оклюзії при I-III групах дефектів зубних рядів.
а) nГрупи дефектів зубних рядів, що розрізняють при визначенні центральної оклюзії.
З nпогляду трудності визначення центральної оклюзії та висоти прикусу (міжальвеолярної nвисоти) варто розрізняти чотири групи дефектів зубних рядів:
(мал.-15)
В nпершу групу входять зубні ряди, у яких антагоністи збереглися (фіксована висота nприкусу) і розташовані так, що можна скласти моделі в положенні центральної nоклюзії, орієнтуючись характерними її ознаками, але без застосування шаблонів nіз прикусними валиками. Цим методом визначення центральної оклюзії варто nкористуватися при включених дефектах, що утворилися максимум від втрати 2 nбічних або 4 передніх зубів
(мал.-16)
До nдругої групи варто віднести зубні ряди, у яких є антагоністи (фіксована висота nприкусу), але розташовані вони так, що скласти моделі в положенні центральної nоклюзії без шаблонів із прикусними валиками неможливо.
(мал.-17)
Третю nгрупу складають щелепи, на яких є зуби, але розташовані вони так що немає ні nоднієї антагоністичної пари зубів (нефіксована висота прикусу). У цій групі nнеобхідно визначати міжальвеолярну висоту в положенні центральної оклюзії.
(мал.-18)
У nчетверту групу входять щелепи, позбавлені зубів. Таким чином, труднощі nвиконання цього клінічного етапу зростають у кожній наступній групі. Якщо в nперших двох групах при збережених антагоністах варто визначити лише центральну nоклюзію, то в третій і четвертої, крім того, необхідно встановити і висоту nприкусу (міжальвеолярну висоту).
Найбільші nтруднощі спостерігаються саме в останньому випадку, коли потрібне повне nвідновлення центрального співвідношення щелеп. Для цього використовують воскові nшаблони із прикусними валиками, виготовлення яких і складе перший лабораторний nетап. На гіпсових моделях по границях, позначеним хімічним олівцем, із nзуботехнічного воску виготовляють спочатку шаблони або базиси.
(мал.-19)
nб). Техніка виготовлення воскового базису з оклюзійним валиком.
Змочують nмодель, розігрівають одну поверхню стандартної воскової пластинки і протилежною nстороною обжимають модель, потім підрізають надлишки воску чітко по відзначених nграницях, згинають дріт за формою орального ската альвеолярного відростка n(частини) і, нагрівши її в полум’ї пальника, занурюють у воскову, для nпопередження деформації, пластинку; виготовляють із воску оклюзійний валик, для nчого беруть половину стандартної пластинки, добре розм’якшують і щільно nзвертають у вигляді рулону. У наш час багато фірм випускають стандартні nзаготовки прикусних валиків, що значно заощаджує час зубного техніка. nВідрізавши частину валика по довжині, що відповідає розміру дефекту зубного nряду, встановлюють його строго по середині гребеня і приклеюють до воскового nбазису (ширина оклюзійного валика повинна бути на 1-2 мм більше поруч стоячих nприродних зубів, у бічних відділах – не більше 1-1,2 см., а в області передніх nзубів – 0,6-0,8 см). Зовнішня і внутрішня поверхні оклюзійного валика повинні nбез різкої границі переходити в поверхню воскового базису. Після охолодження у nводі восковий базис із оклюзійним валиком знімають із моделі й перевіряють його nтовщину та положення дроту. При необхідності роблять корекцію.
Заокругливши nкраї воскового базису та оплавив поверхню в полум’ї паяльного апарата або nгазового пальника, роботу направляють у клініку.
Для nтого щоб зручніше було працювати в порожнині рота при визначенні центральної nоклюзії з восковими шаблонами в той самий лабораторний етап разом з ними nготують і дротові утримуючі кламмери (хоча це і не обов’язково).
(мал.-20)
III. Визначення центрального співвідношення щелеп.
Центральне nположення нижньої щелепи визначається зімкнутими в центральній оклюзії зубами, nа при їхній відсутності – нижньощелепними голівками, що займають у суглобних nямках заднє невимушене положення, коли ще можливі бічні рухи нижньої щелепи. nПри цьому середня точка підборіддя та різцева лінія перебувають у сагітальній nплощині, а висота нижньої частини обличчя має нормальні розміри.
Співвідношення nверхньої й нижньої щелепи, коли остання перебуває в центральному положенні, nтакож називається центральним.
– nнаступний клінічний прийом протезування частковими знімними протезами після nодержання робочих моделей щелеп. Він полягає у встановленні взаємин зубних nрядів у горизонтальному, сагітальному і трансверзальному напрямках.
Безпосереднє nвідношення до центральної оклюзії має міжальвеолярна висота і висота нижньої частини nобличчя.
З nпогляду складності визначення центральної оклюзії та міжальвеолярної висоти nрозрізняють три групи зубних рядів:
(мал.-21)
1) nзубні ряди, у яких антагоністи збереглися (фіксована міжальвеолярна висота,) і nрозташовані так, що можна скласти моделі в положенні центральної оклюзії без nзастосування воскових базисів з оклюзійними валиками – шаблонів
(мал.-22)
Цим nметодом варто користуватися при включених дефектах, що утворилися від втрати nмаксимум двох бічних або чотирьох передніх зубів;
2) nзубні ряди, що мають зуби-антагоністи (фіксована
міжальвеолярна nвисота), але розташовані так, що скласти
моделі nв положенні центральної оклюзії без воскових шаблонів неможливо
(мал.-23)
3) nщелепи, на яких є зуби, але немає жодної пари зубів-антагоністів (нефіксована nміжальвеолярна висота).
Таким nчином, складність виконання цього клінічного етапу зростає у кожній наступній nгрупі. Якщо в перших двох групах при збережених антагоністах варто визначити nлише центральну оклюзію, то в третій, крім того, необхідно встановити і nміжальвеолярну висоту.
Для nвизначення центрального співвідношення щелеп при зубних рядах, що входять у дві nостанні групи, необхідно скористатися восковими шаблонами.
Визначення nцентральної оклюзії при наявності антагоністів проводять у такий спосіб:
— nвоскові базиси з оклюзійними валиками протирають
спиртом nі, сполоснувши, вводять в порожнину рота;
— nхворому пропонують обережно зімкнути зуби. При цьому,
якщо nзуби-антагоністи роз’єднані, — валики підрізають, якщо
ж nвони замикаються, а роз’єднані валики, — на останні наслоюють віск. Так nпродовжують доти, поки зуби й валики не будуть
перебувати nв одночасному контакті;
– nна поверхню змикання оклюзійного валика кладуть
смужку nрозм’якшеного воску і приклеюють її. При наявності зустрічних
дефектів nзубних рядів на поверхні змикання верхнього оклюзійного валика роблять нарізки nклиноподібної форми, а з нижнього валика, напроти нарізок, знімають тонкий шар nі прикріплюють до нього розігріту смужку воску;
— nшаблони вводять в рот і просять хворого зімкнути зуби. На
розм’якшеній nповерхні воску залишаються відбитки зубів і розігрітий віск нижнього валика nвходить у нарізки на верхньому у вигляді
виступів nклиноподібної форми.
(мал.-24)
Крім nтого, при дефекті зубного ряду верхньої щелепи в передньому відділі на валик nнаносять орієнтовні лінії, необхідні при постановці штучних зубів;
— nшаблони витягають із порожнини рота, прохолоджують, встановлюють на моделі nщелеп, а останні гіпсують в артикулятор.
(мал.-25)
При nпротезуванні дуговим протезом моделі перед гіпсуванням в артикулятор вивчають у nпараллелометрі,
(мал.-26)
проводячи nостаточне планування конструкції майбутнього протеза, наноситься креслення nкламмерів, вказуються контури каркаса, границі базисів.
У nзуботехнічній лабораторії робоча модель щелепи дублюється. При цьому одержують nвогнетривку модель, на ній створюється воскова репродукція каркаса, готується nливарна форма. Потім відливається металевий каркас, полірується та надходить у nклініку.
(мал.-27)
Дякую nза увагу.
