Асептика та антисептика в стоматології

Лекція № 7

Асептика та антисептика в стоматології. Профілактика СНІДУ.

 

Часте nзвертання за стоматологічною допомогою є причиною високого мікробного nнавантаження в стоматологічних поліклініках і кабінетах, так як причиною стоматологічних nзахворювань є високо вірулентні мікроорганізми. Порожнина рота є вхідними nворотами та джерелом інфекції. У здорової людини порожнина рота рясно заселена nмікроорганізмами вірусної, бактеріальної та грибкової природи. Таким чином nпацієнти які відвідали медичні заклади, а також персонал, який працює в них, nпіддаються небезпеці інфікування.

Кров і слина під час інкубаційного періоду багатьох хвороб стають nінфікованими. Деякі пацієнти (наприклад, хворі туберкульозом, сифілісом) часто nприховують свою хворобу. Через те, що nбагато інфекційних захворювань у даний час перебігають без явних клінічних симптомів, хворі нерідко навіть nне підозрюють, що в їхній крові і слині знаходяться збудники хвороб. У зв’язку з цим пацієнт, що здається nздоровим, у кабі­неті стоматолога точно так само, як і заражений хворий, є nджерелом інфекції.

Крім того, джерелом інфекції в nстоматологічних поліклініках може бути і персонал стоматологічного закладу. nСпівробітники також можуть переносити інфекційні захво­рювання в легкій або nхронічній формах і бути носіями тих же інфекцій.

Внутрішньолікарняна інфекція (ВОЗ) – будь-яке клінічно виражене nзахворювання мікробного походження, яке вражає хворого в результаті його nгоспіталізації або відвідування ним лікувального закладу з метою лікування, а nтакож медичний персонал в силу здійснення ним професійної діяльності, незалежно nвід того виявляються чи не виявляються симптоми цього захворювання під час nперебування даних осіб у лікарні, визначається як внутрішньо лікарняна інфекція n(ВЛІ).

 

Передача nінфекції в стоматологічних відділеннях може відбуватися nчерез повітря, руки лікаря, інструменти, дистильовану воду, пилюку, апаратуру, nустаткування, предмети обстановки, інвентар.

Інфікування nв стоматології може відбуватися: контактним шляхом (прямий та непрямий), nімплантацій ним, повітряно-крапельним, та пиловими шляхами. Контактний (прямий шлях – полягає в nбезпосередньому контакті з джерелом інфекції – операція через руки, білизну, nінструмент, непрямий – через предмети (рушники, інструменти, вентилі nводопровідних кранів, дверні ручки і т.д.) nІмплантаційний – через пов’язаний nз недостатністю стерилізації шовного матеріалу або предметів, які залишаються в nрані або шляхом попадання сторонніх тіл в рану.

Повітряно-крапельний nшлях від джерела інфекції з захворюванням органів дихання. Цей шлях передачі не nздійснює достатньо серйозного впливу на інфікування операційної. Однак при nгрубому порушенні правил поводження в операційній може привести до серйозних nускладнень.

Пиловий n– через пилюку (стафілокок, палички туберкульозу).

Асептика n– комплекс заходів, спрямованих на попередження вторгнення мікроорганізмів в nрану, органи і тканини хворого в процесі будь-яких лікарських маніпуляцій. nАсептика в хірургічній стоматології включає в себе:

–         nпідготовку кабінету;

–         nспеціальну обробку рук хірурга;

–         nдезинфекцію операційного поля; nстерилізацію стоматологічних інструментів; стерилізацію перев’язувального nматеріалу та білизни; стерилізацію шовного матеріалу; стерилізацію тканин та nречовин, які вводять у тканини хворого;

–         nдотримання особливих прийомів під час nлікувальних маніпуляцій у хірургічній стоматології, що попереджують nповітряно-крапельний шлях передачі інфекції;

–         nорганізацію роботи персоналу щодо nздійснення спеціальних гігієнічних та організаційних заходів у хірургічному nкабінеті.

Асептика nскладається з двох основних моментів: дезинфекції і nстерилізації.

Дезинфекція n– комплекс прийомів і методів, спрямованих на повне, часткове або селективне nзнищення потенційно патогенних для людини мікроорганізмів на об’єктах nзовнішнього середовища з метою розриву шляхів передачі збудників інфекційних nзахворювань від джерел інфекції до сприйнятливих людей. Необхідність проведення nдезинфекції всіх предметів диктується можливістю перенесення хворими інфекцій у nприхованій формі при відсутності інформації про такі особливості в їхньому nстані здоров’я та способі життя.

Стерилізація n– nпроцес повного знищення мікроорганізмів, включаючи їхні спорові форми, nзастосуванням хімічних і фізичних методів впливу.

 

Підготовка приміщень.

 Існують чотири види прибирання приміщень: nпопереднє, поточне, заключне, генеральне.

Попереднє прибирання полягає nв щоденному протиранні підлоги, стоматологічних установок та інших nпредметів перед початком робочої зміни.

Поточне nприбирання приміщень проводиться не менше 2 разів у день, при необ­хідності частіше. У приміщеннях стоматологічних nзакладів застосовують виключно вологий nспосіб прибирання.

Прибирання проводиться з nвикористанням дезінфікуючих розчинів, дозволених для проведення nдезінфекції в лікувально-профілактичних закладах.

Всі поверхні протирають у суворій nпослідовності: стіл для стерильного матеріалу, шафи для стерильних nрозчинів, маніпуляційний стіл, зуболікарське крісло, раковини.

Маніпуляційні столи, столи для nзбереження стерильних інструментів, стоматологічні установки, nраковини, крани та інші поверхні в кабінетах дезінфікують: 1 % розчином хлора­міну; n1,0 % розчином амфолану; 0,5-1 % водним розчином хлоргексидину біглюконату; 0,2 n% розчином сульфахлорантину; 0,25 % розчином гіпохлориту натрію; 0,25 % nрозчином нейтрального гіпохлориту кальцію; 0,5 % розчином nхлорацину; 0,1 % розчином дезоксону-1 (спиртовий розчин над оцтової кислоти). nМожуть бути використані й інші дезінфекційні засоби, в тому числі іноземних nвиробників, що дозволені Міністерством охорони здоров’я України для проведення nдезінфекції в лікувально-профілактичних закладах.

У сполученні з миючими nзасобами можуть застосовуватися розчини хлораміну, гіпо­хлориту nнатрію, дезоксону. При цьому на 20 м² поверхні, що обробляється, nварто вико­ристовувати не більше 10 л миючого розчину.

Дезінфекції підлягають і склянки nбагаторазового використання для полоскання по­рожнини рота. їх nпромивають під проточною водою і знезаражують одним із способів –кип’ятінням, nсухим гарячим повітрям або зануренням на ЗО хвилин у 0,5 % розчин хлораміну; n0,1 % розчин гіпохлориту натрію; 0,1 % розчин сульфахлоратину; 0,05 % розчин nдезоксону-1; 2,5 % водний розчин хлоргексидину біглюконату та ін.

Протягом робочого дня nмолодший медперсонал повинен мити плювальниці після прийому nкожного пацієнта, не допускаючи їх переповнення закривавленими марлевими тампонами, nзгустками крові і слини. Перед тим, як викинути вміст плювальниці, її по­трібно nзалити 3 % розчином перекису водню або 2 % розчином хлораміну, після чого nпорожню плювальницю слід вимити 2 % мильно-содовим розчином або гарячим роз­чином nбудь-якого миючого порошку (“Новина”, “Прогрес”, n”Чайка”, “Універсал” та ін.), а потім обполоскати nпроточною водою.

Для прибирання використовується nспеціально виділений інвентар, що має чітке мар­кірування з nуказівкою приміщення (“Для хірургічного кабінету” тощо).

Після вологого прибирання nвключаються бактерицидні опромінювані на 60 хвилин, після nчого приміщення провітрюється.

Заключне прибирання здійснюється nпісля закінчення робочого дня: обробляють підлогу, стіни, апаратуру.

Інфікований матеріал (ватні кульки, nмарлеві серветки і т.п.) знезаражують в одному із дезінфікуючих nрозчинів (1 % розчині хлорацину; 0,1 % розчині дезоксону-1; 3 % роз­чині nдихлору-1) протягом 120 хвилин або в 3 % розчині перекису водню з 0,5 % миючо­го nзасобу протягом 180 хвилин, після чого утилізують.

Для знезаражування інфікованих nбіологічних середовищ (залишки крові, сеча, мокрота, слиз, випорожнення, nблювотні маси і т.д.) використовується засипання з розрахунку 1 грам сухого nпрепарату на 5 грамів матеріалу. Необхідно забезпечити контакт дезінфекційних препаратів nз оброблюваним матеріалом шляхом перемішування, струшування і т.д.

Для знищення відходів (використаний nперев’язувальний матеріал, підкладний папір і т.д.), малоцінних nпредметів використовується спалювання.

Дезінфекцію інфікованих nматеріалів варто проводити в закритих ємностях у спеці­альному помешканні, nобладнаному механічною вентиляцією.

Генеральне nприбирання проводиться строго за графіком не рідше 1 nразу в тиж­день. Для проведення генерального прибирання персонал nнадіває чисті халати, непромокне взуття, респіратор, захисні nокуляри, гумові рукавички, клейончасті фартухи.

Перед проведенням nгенерального прибирання в приміщеннях попередньо проводять прибирання з 0,5 % nмильно-содовим розчином для видалення механічних та інших заб­руднень nі з метою більш ефективного впливу дезінфікуючих препаратів на оброблю­вані nповерхні. Після цього приміщення та все устаткування протирають ганчірками, рясно nзволоженими дезрозчином, потім приміщення закривають на 1 годину, після чого змивають nдезінфекційний розчин із поверхонь чистим ганчір’ям з водопровідною водою.

Перед початком та після закінчення nробочої зміни проводиться дезінфекція шляхом дворазового nпротирання всіх поверхонь ганчірками, змоченими дезрозчином.

Після дезінфекції приміщення опромінюють nультрафіолетовим світлом протягом 2 годин.

Підготовка nопераційного поля.

Напередодні операції хворому nпроводять епіляцію волосся в ділянці операційного поля. Операційне поле nвідгороджують стерильною білизною. Шкіру перед проведен­ням nрозтину двічі обробляють 70 % розчином спирту. При розширенні шкірного розти­ну, nперед та після накладення швів на рану, краї рани знову обробляють спиртом. У щелепно-лицевій nділянці застосовувати настойку йоду для обробки шкіри операційного поля nне рекомендується.

Для обробки шкіри операційного поля nзастосовують також гібітан, роккал, 0,5 % розчин надоцтової кислоти у nспирті (дезоксон-1), йодонату або йодопірону. Робочі роз­чини йодонату nготуються ехtеmроге шляхом розведення початкового nрозчину у 5 разів стерильною водою. Шкіру операційного поля nбез попереднього миття обробляють двічі стерильними тампонами, змоченими в nрозчинах йодопірону чи йодонату.

Обробку операційного поля nможна проводити 0,3 % розчином нашатирного спир­ту. Потім шкіру тричі змащують спиртом. nОбробку шкіри операційного поля можна також nпроводити 1 % розчином діамантового зеленого, 5 % розчином таніну в спирті або nгібітаном.

Ефір та бензин не є засобами nдезінфекції. Вони слугують виключно для знежирення сильно забрудненої шкіри.

Ефективним методом захисту nрани є підклеювання в ділянці операції спеціальної стерильної плівки, через яку nроблять розтин. Після закінчення операції, перед накла­денням nшвів, плівку видаляють. Якщо на шкірі в ділянці операційного поля є інфіковані садна, nранки, фурункули, операцію, якщо це можливо, краще відмінити до санації шкірних nпокривів. При екстреній операції інфіковані ділянки повинні бути nізольовані спеціальни­ми наліпками.

Приведення порожнини рота в асептичний стан перед оперативним nвтручанням неможливе, бо застосування nрозчинів антисептиків у концентраціях, які згубно вплива­ють на мікрофлору, викликає пошкодження слизової nоболонки, а слабкі розчини анти­септичних nречовин не вбивають мікробів.

Перед операцією для видалення зі nслизової оболонки та зубів нальоту і харчових залишків, порожнину nрота, а особливо ділянку, на якій має проводитися операція, ре­тельно nпротирають ватними або марлевими кульками, змоченими розчином марган­цевокислого nкалію 1:1000, розчином гідрокарбонату натрію або 3 % розчином переки­су водню. nТака очистка дає більший ефект, ніж прополіскування антисептичними роз­чинами, та, як правило, nдостатня при звичайному видаленні зубів. Знімають зубний камінь. При відсутності показань до термінового nоперативного втручання підготовку порожнини nрота слід проводити заздалегідь.

Обробка nінструментарію.

Практично весь nінструментарій, що застосовується у стоматології, контактує зі сли­зовою nоболонкою або проникає в неї. У зв’язку з цим перенос інфекції може відбутися nпри проведенні як лікувальних, так і діагностичних маніпуляцій.

Умовно всі предмети, що використовуються nпри наданні стоматологічної допомоги, можна розділити за ознакою створення nкритичної ситуації зараження інфекцією на три групи: критичні, напівкритичні та nнекритичні.

До критичної групи в nстоматології варто віднести всі предмети, поверхні котрих зазвичай nпроникають в ушкоджену слизову оболонку або торкаються її: голки, скаль­пелі, nзонди, бори і т.п. Всі вони обов’язково повинні піддаватися стерилізації.

До напівкритичних відносяться предмети, nповерхні яких при звичайному ліку­ванні не nпроникають у слизову оболонку порожнини рота. Вони можуть не піддаватися стерилізації, але повинні дезінфікуватися на nвисокому рівні.

До некритичних відносяться ті nпредмети в стоматологічному кабінеті, поверхні котрих взагалі не nконтактують із слизовою оболонкою пацієнта (робочі поверхні, зубо­лікарське nкрісло, ручки світильників, кнопки керування, підлога, стіни стоматологічно­го nкабінету і т.п.). Вони не підлягають стерилізації і вимоги у відношенні до nрежиму їх дезінфекції дещо нижчі, ніж ті вимоги, що ставляться до nнапівкритичних.

З усіх існуючих методик nпроведення дезінфекції (фізичних та хімічних) у стомато­логічному закладі nзастосовуються кип’ятіння, протирання, замочування в розчині деззасобу.

Кип’ятіння рекомендується nдля знезаражування виробів із скла, металу, термостій­ких nполімерних матеріалів, гуми. Кип’ятіння здійснюється в закритому посуді при по­вному nзануренні виробів у воду.

Припускається кип’ятіння як nу дистильованій воді, так і в дистильованій воді з дво­вуглекислим nнатрієм (питною содою). Експозиція ведеться з моменту закипання.

Протирання використовується nдля дезінфекції поверхонь, предметів догляду, ви­робів медичного nпризначення. Протирання провадиться дворазово з інтервалом 15 хви­лин nта наступною дезінфекцією 60 хвилин (або до повного висихання).

Допускається nкомбіноване використання зрошення з наступним протиранням через 15 хв.

Занурення (або замочування) застосовується nдля дезінфекції виробів медичного призначення, білизни, nпосуди для виділень, предметів догляду за хворим, прибирального nінвентарю, а також малоцінних предметів та сміття перед їх утилізацією.

При замочуванні об’єкти повинні бути nповністю занурені в дезінфікуючий розчин у закритих ємностях. nДезінфікуючі розчини використовують 1 раз. Норма витрати -4л розчину nна 1 кг білизни, 2 л розчину на 1 комплект посуду.

При замочуванні виробів медичного nпризначення доцільно використовувати не мен­ше 100 мл розчину на один nвиріб за умови повного занурення.

Після використання хімічних nдезінфікуючих препаратів, вироби медичного призна­чення nпромивають проточною водою протягом 3 хв. Залишки хімічних препаратів із nповерхонь видаляють ганчіркою, змоченою водопровідною водою.

Дезінфекція nвикористаного інструментарію

Інструментарій, забруднений кров’ю або nгноєм у процесі роботи, збирається в ємність із 2 % розчином nмиючого засобу, дозволеного до застосування для миття в лікувально-профілактичних nзакладах (“Прогрес”, “Марічка”, “Лотос-автомат”, n”Лотос”, “Айна”, “‘Біолот”). nВнутрішні канали і порожнини інструментів повинні бути заповнені розчином.

Після накопичення nінструментарію в миючому розчині його перекладають для дез­інфекції nу ємність, з 3 % розчином хлораміну або 6 % розчином перекису водню з 0,5 % розчином nмиючого засобу (на 1 л 6 % розчину перекису водню додають 5 грамів ми­ючого nзасобу), або 4 % розчином формаліну, або 1 % розчином хлорцину, або іншими nпрепаратами іноземних виробників, дозволеними до застосування Міністерством охо­рони nздоров’я України.

Для дезінфекції стоматологічних nінструментів допускається застосування тільки таких дезінфікуючих nзасобів, які володіють бактерицидною, віруліцидною, фунгіцид­ною nта спороцидною дією.

Час перебування n(експозиція) стоматологічного інструменту в дезінфікуючому роз­чині для кожного nдезінфекційного засобу своя:

–       n60 хвилин у 3 % розчині хлораміну;

–       n60 хвилин у 6 % розчині перекису водню;

–       n60 хвилин у 6 % розчині перекису водню з 0,5 n% розчином миючого засобу, доз­
nволеного до застосування наказом МОЗ СРСР № 408;

–       n60 хвилин у 4 % розчині формаліну;

–       n60 хвилин у 1 % розчині хлорцину.

Видаляти засохлу кров зшкрябуванням не nможна, тому що це призводить до ушкод­ження нікельованої поверхні. При nпорушенні нікельованого або хромованого покриття інструмент повинний nбути вилучений із вжитку і підданий повторному хромуванню.

Інструментарій без видимих забруднень nкров’ю (гноєм) піддається дезінфекції відра­зу ж після використання.

Дезінфекції підлягає й nінструментарій одноразового застосування. Після застосу­вання nкожен виріб разового користування (наприклад, шприц), додатково не промива­ючи nі не розбираючи, не знімаючи голок, заповнюючи внутрішні порожнини, занурю­ють nв один із дезінфекційних розчинів:

–       n6 % розчин перекису водню – на 60 хвилин;

–       n5 % розчин хлораміну- на 60 хвилин;

–       n0,5 % активований розчин хлораміну – на 60 nхвилин;

–       n1,5% (за препаратом) розчин нейтрального гіпохлориту nкальцію – на 60 хвилин;

–       n0,5 % розчин сульфохлорантину – на 60 хв.

Промивні води з залишками крові (гною) засипають хлорним nвапном або сухим нейтральним гіпохлоритом nкальцію (на 1 л промивних вод – 200 грамів сухого хлорного вапна або 100 грамів нейтрального гіпохлориту nкальцію) на 1 годину, або знезаражу­ють кип’ятінням протягом 20 хвилин nіз моменту закипання, після чого виливають у каналізацію.

При замочуванні інструментарію nнеобхідно, щоб всі інструменти були повністю за­нурені в дезрозчин, а nвсі їхні внутрішні канали і порожнини були заповнені дезрозчином.

Після проведеної дезінфекції nінструментарій старанно прополіскується під про­точною водою до nзникнення запаху дезінфікуючого засобу та піддається перед-стерилізаційній обробці nна робочому місці або в центральному стерилізаційному відділенні n(ЦСВ).

 

Проби nна перевірку якості деінфекції використаного інструментарію.

 

Бензидинова проба. Реактив nготують безпосередньо перед застосуванням. У чисту суху мензурку nпоміщають декілька кристалів бензидину, потім вливають 1 мл крижаної nоцтової кислоти (або 2 мл 50 % розчину оцтової кислоти) і 2 мл 3 % розчину перекису nводню. Реактив наносять піпеткою на інструменти, що перевіряються, скляні шприци; nв канал голки розчин вводять шприцом. Якщо на інструментах залишилася кров, nреактив фарбується в яскраво-зелений колір. Пізня зміна кольору, через 2 хвили­ни nта більше, не враховується.

Ортотолідиова проба. Беруть 5-10 мл 4 % розчину оцтової кислоти і nстільки ж дистильованої води. На інструмент nнаносять 2-3 краплі цієї суміші і 1-2 краплі 20 % розчину перекису водню. При наявності залишку nкрові спостерігається яскраво-зеле­не nзабарвлення.

Фенолфталеїнова проба. Застосовується nдля виявлення залишків миючих засобів. На вимиті інструменти nнаносять 1 % розчин фенолфталеїну – залишки миючих засобів дають рожеве забарвлення.

Якщо за допомогою приведених проб nвиявляються залишки крові або миючих за­собів, обробку інструментів повторюють nі потім повторюють контрольні реакції.

Стерилізація nінструментарію

Стерилізацію стоматологічних nінструментів, у залежності від особливостей виробу, що nстерилізується, проводять: термічним (кип’ятінням, повітряним, паровим, випалю­ванням) або хімічним nметодами.

Стерилізація кип’ятінням. Термічна стерилізація викликає загибель nбільшості мікроорганізмів. В залежності від nвиду мікроорганізму, фази його життєдіяльності (спори), методу термічного впливу час загибелі мікробів nколивається в широких межах – від 1 nхвилини до декількох годин.

Кип’ятіння застосовується nдля стерилізації цільнометалевих інструментів, шприців, виробів nз гуми. Для кип’ятіння інструментів використовують стерилізатор. Нагрівання здійснюється nгазом, електрикою або паром. Стерилізація шляхом кип’ятіння в дисти­льованій nводі проводиться протягом 60 хвилин від початку кипіння для хірургічних інструментів nі 30 хвилин – для гумових рукавичок. Для зменшення утворення накипу в стерилізатор nналивають дистильовану воду і добавляють бікарбонат натрію (питна сода) для одержання 1-2 % nрозчину. Додавання соди зберігає метал від окислювання і підвищує точку кипіння. На дно стерилізатора також можна покласти nзашиту в мар­лю вату з розрахунку 3 nграми вати на 1 л води. У такому випадку солі при кип’ятінні осідають на ваті. nРіжучі інструменти кип’ятять без соди протягом 3 хвилин, поперед­ньо обгорнувши ріжучі частини марлею або ватою, nоскільки скальпелі тупляться від поштовхів nта ударів об інші інструменти.

Стерилізація сухим жаром. Має достатньо високу дію nне тільки на вегетативні форми nмікроорганізмів, але і на спори. До недоліків способу відносять тривалість сте­рилізації та обмеженість матеріалів, спроможних nперенести такий метод стерилізації

Сухим жаром стерилізують nвироби зі скла та металу. При температурі 180 °С інстру­менти nстерилізують 60 хвилин, при температурі 160 °С – 150 хвилин. Такі вироби вико­ристовують nбезпосередньо після стерилізації або викладають на стерильний стіл і на­кривають nстерильною серветкою на термін не більше 12 годин.

Розробка за останні роки nнових апаратів дозволила значно розширити застосування даного nметоду. Предмети, що підлягають стерилізації, завертають у 1-2 шари перга­ментного nпаперу, фольги або поміщають у спеціальні коробки. Після завантаження матеріалу включають nнагрівальний прилад; дверцята закривають, коли шафа про­гріється до 85-90 °С. При температурі 180°С стерилізація продовжується n45 хв. Після стерилізації апарат nвиключають, і тільки після зниження температури до 85-90 °С відчи­няють дверцята. Стерильні інструменти розкладають nпо металевих коробках і бара­банах. Весь процес стерилізації триває біля 2 nгодин.

При кожному завантаженні апарата nздійснюється контроль його роботи з викорис­танням фізичних (максимальні nтемператури) і хімічних (хімічні термотести) методів контролю.

Для контролю сухожарової nстерилізації використовують хімічні тести: левоміцетин (температура nплавлення 160 °С), гідрохінон, тіосечовину, винну кислоту (180 °С), ян­тарну nкислоту (180-184 °С), аскорбінову кислоту (187-192 °С) барбітал (190-191 °С), nпілокарпіну гідрохлорид (200 °С); і термочасові індикатори НВФ «Винар» – ИС-160 n(температура nплавлення 160 °С), ИС-180 (180 °С).

Якщо в стерилізаційній nкамері була досягнута відповідна температура, хімічна сполу­ка nповинна бути цілком розплавлена і рівномірно забарвлена. Хімічні індикатори nплавлен­ня контролюють тільки один параметр – температуру, а nтермочасові індикатори — доз­воляють одночасно контролювати як nтемпературу, так і час стерилізації. При дотри­манні режиму стерилізації nтермочасовий індикатор змінює свій колір до кольору еталона.

Метод стерилізації сухим жаром nнепридатний для стерилізації виробів із текстилю (білизна, перев’язувальний nматеріал, вата і т.д.) через низьку теплопровідність повітря, а також із-за небезпеки nсамозаймання.

Паровим методом стерилізують вироби зі скла, металу, білизну, nвироби з гуми (рукавички, трубки, зонди та nін.), латексу в парових стерилізаторах (автоклавах).

Режим стерилізації nвиробів зі скла, металу, текстилю: 132 °С – 2,0 кгс/см – 20 хв.

Режим стерилізації виробів із гуми, nлатексу, полімерних матеріалів (ощадливий ре­жим): 120 °С- 1,1 nкгс/см-45 хв.

Для nпакування виробів і матеріалу, що стерилізуються, використовують:

–       nстерилізаційні коробки (бікси) без фільтра nтипу КСК із терміном збереження сте­рильності не більше 3 діб; nстерилізаційні коробки з фільтрами типу КФ із терміном
nзберігання не більше 20 діб;

–       nбязь, бавовняне полотно в два шари з nтерміном зберігання стерильності не більше
nЗ діб з моменту стерилізації;

–       nпапір непросочений та вологостійкий n(крафт-папір) і рослинний пергамент із терміном зберігання не більше 3 nдіб з моменту стерилізації.

Забороняється nвикористовувати бікси з поламаними замками, нещільно прилягаю­чими nбічними поличками, та з фільтрами, що прогоріли.

При розкриванні упаковки nбудь-якого виду її вміст може бути використаний протя­гом n6 годин.

При кожному завантаженні автоклава nздійснюється оперативний контроль фізични­ми засобами (максимальні nтермометри, манометри) та хімічними тестами.

Для контролю режиму nстерилізації при температурі 132 °С nвикористовують такі хімічні тести: сечовину, нікотинамід, nтермочасові індикатори ИС-132 НВФ “Винар”, а для nконтролю режиму стерилізації при температурі 120 °С: маннозу, бензойну кислоту, nтермочасові індикатори ИС-120 НВФ “Винар”.

Хімічна (холодна) стерилізація рекомендується nдля виробів із полімерних мате­ріалів, гуми, скла та інших матеріалів, що не nвитримують теплової обробки.

Для стерилізації nвикористовують різні хімічні сполуки з різноманітних груп (галоїдпохідні, nкислотовмісні речовини, альдегіди, фенолвмісні та поверхнево-активні речови­ни, nгуанідіни, кислоти, луги тощо) або композиційні препарати на їх основі.

Частіше всього стерилізацію проводять при кімнатній nтемпературі (21±1 °С) на­ступними nпрепаратами: 20 % розчином біанолу з експозицією 10 годин; дезоксоном-1 з nекспозицією 45 хвилин; 2,5 % глутаровим альдегідом з експозицією 360 хвилин.

Для ряду дезінфекційних засобів час nстерилізації в залежності від температури ро­бочих розчинів буде nрізним. Експозиція може відрізнятися в залежності від матеріалів, з nяких виготовлені стоматологічні предмети.

Вироби, що призначені для хімічної nстерилізації, вільно розкладають у стерильній ємності з nстерилізуючим розчином, повністю занурюючи вироби в розчин і заповнюю­чи nним внутрішні канали. По закінченні стерилізаційної витримки вироби стерильним пінцетом nвитягають із розчину, видаляючи його з каналів. Потім вироби переносять по nчерзі в три (при використанні 6 % розчину перекису водню – у дві) стерильні nємності зі стерильною дистильованою водою для відмивання розчину. Металеві nвироби відмива­ють не менше 5 хвилин у кожній ємності, інші nвироби – не менше 15 хв. Вироби вису­шують за допомогою nстерильних серветок, поміщають у стерильне простирадло, зак­ладають у стерильний бікс nі зберігають не більше 3 діб з моменту стерилізації.

При стерилізації хімічним способом і nвідмиванні стерильних виробів всі роботи про­водять у стерильних nрукавичках в асептичних умовах.

Холодна стерилізація ріжучих nінструментів та стоматологічних дзеркал провадить­ся nзануренням їх у 96 % спирт на 2 год. Зберігають інструменти в потрійному nрозчині (Fоrmаlіnі n20,0, Ас. саrbоlісі 5,0, Natrii hуdroсaгbоnаtis 15,0, Аqua distillatae аd n1000 мл).

Останнім часом з’явилися nнові розробки в гігієнічній nобробці стоматологічного інстру­ментарію, що об’єднують nпроцеси очищення, миття та дезінфекції. Фірма ЕМS+ (Швей­царія) запропонувала nпристрій «ТЕРМІНАТОР», що монтується безпосередньо на сто­матологічній nустановці. У цьому пристрої стоматологічний інструментарій (дзеркала, гладилки, nпінцети та ін.) обробляються протягом 3 секунд.

Стерилізація nперев’язочного nматеріалу в автоклаві.

Автоклав має два режими nроботи: перший – тиск 2 кг/см², температура 132 °С, час стерилізації n20 хвилин, другий – тиск 1,1 кг/см², температура 120 °С, час nстерилізації 45 хв.

Заповнені бікси з відкритими nбічними отворами поміщають в автоклав, у котел якого налита необхідна кількість nводи. Загвинчують кришку, закривають крани, залишаючи відкритим nкран випуску пару, і нагрівають котел. При надходженні пару в камеру автоклава nіз парового крана виходить повітря. Цю процедуру продування (витиснення повітря nпаром) здійснюють протягом 20 хвилин під тиском не вище 0,1 атм. (за мано­метром). nПотім паровий клапан закривають і тиск пару доводять до необхідного рівня.

Відлік nчасу стерилізації ведуть з моменту досягнення робочого тиску.

По закінченні стерилізації нагрівальний nприлад відключають, випускають пар через клапан, при цьому стрілка манометра повинна nвпасти до 0. Щоб стерилізована білизна була сухою, її виймають не nраніше ніж через 5 хвилин після випуску пару. Потім відчи­няють nкришку автоклава, виймають бікси, закривши на них отвори.

Сучасні автоклави nрозраховані на роботу в декількох режимах стерилізації в залежності від nхарактеру матеріалу, що знезаражується. Для рукавичок можна встановити низький nтиск із великим часом експозиції, для інструментів – високий тиск із nменшою експозицією.

Працювати з автоклавом повинен nспеціально навчений медичний працівник (сест­ра), що склав nтехнічний мінімум. Недотримання правил безпеки при роботі з автоклавом nможе призвести до важких наслідків.

Контроль якості nстерилізації здійснюють одним із трьох способів. Для контролю використовують nкристалічні речовини з точкою плавлення біля 120 °С. Якщо ця речовина після стерилізації nрозплавилась, то температура в автоклаві досягла 120°С. З лею метою використовують сірку (температура nплавлення 120 °С), антипірин (113°С), антифібрин (115 °С), резорцин (110-119 n°С), бензойну кислоту (121 °С), В-нафтол (120-122 °С), сечовину (132 n°С), фенацетин (134-135 °С).

Також для контролю за nстерильністю використовують пофарбовані марлеві стрічки. Колір nстрічки змінюється в залежності від температури. Чутливість термоіндикаторів nдостатньо велика – вони вловлюють коливання температури у межах 1-2 °С. Колір термоіндикаторів nзмінюється в залежності від температури і стрічки, що застосовується.

Найбільш надійним є nбактеріологічний контроль. Посів беруть із біксів, білизни. Проте nвідповідь може бути отримана тільки через 2 доби, коли матеріал вже викорис­товували nна операції або при перев’язках.

Щоденний контроль за стерилізацією nздійснюють з використанням плавких речовин та періодично (не менше 1 nразу на місяць) проводять бактеріологічний контроль.   

Стерильні барабани nзберігають не більше 2 діб, після чого необхідне повторне автоклавування. nСтерильні барабани розміщують окремо від нестерильних у спеціальній шафі.

В останні роки в практиці роботи nопераційних застосовують стерильну операційну білизну і nперев’язувальний матеріал одноразового використання, виготовлений зі спеціальних nсортів паперу.

 

Антисептика n– nце комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з інфекцією в рані.

Методи:

–         nмеханічні n(первинна nхірургічна обробка рани, nвисічення країв і дна nрани, видалення нежиттєздатних тканин, видалення сторонніх тіл, nпромивання рани антисептичними nрозчинами і ін.);

     При гнійних nранах, крім того, проводять nшироке розкриття рани для      

     дренування nзатьоків;

–         nфізичні n(зовнішнє nдренування інфікованої рани за допомогою дренажів а також у висушуванні рани та проведенні тепло­вих і nсвітлових процедур);

–         nхімічні n(передбачає nзнищення мікробної флори за допомогою різноманітних хімічних сполук. Сюди відносяться неорганічні сполуки –  nгалоїди (йод, люголь, йодоформ, йодонат), окислювачі (перекис водню, nкалію перманганат), неорганічні кислоти і луги, солі важких металів або органічні сполуки – спирти, альдегіди, nфеноли, нітрофурани, барвники, органічні кислоти;

–         nбіологічні nметоди (антибіотики)

Підготовка nстерильного столу.

Операційна сестра миє руки nодним із прийнятих способів, проходить в операційну, де nвідчиняє бікс із стерильною білизною, із якого вона виймає халат, розвертає та надягає nйого. Санітарка зав’язує позаду пояс та зав’язки. Рукавички сестра надіває самостійно nі обов’язково протирає їх 96 % спиртом для видалення залишків тальку.

Спеціальний інструментальний стіл nнакривають стерильною клейонкою, потім скла­деним вдвічі стерильним простирадлом. nНа нижній половині простирадла розклада­ють інструменти, шовний nматеріал, серветки, тампони, потім верхнім краєм прикрива­ють nвесь набір матеріалу та інструментів. В екстрених операційних накривають вели­кий nстіл, з якого запаси інструментів, матеріалу поповнюють на переносні столи для кожної nоперації. Невикористані інструменти, що довго пролежали відкритими, стерилі­зують nповторно.

 

 

 

Профілактика СНІДУ

ВІЛ n– інфекція –  це nхвороба, яка виникає в результаті довготривалої персистенції вірусу nімунодефіциту (ВІЛ) в лімфоцитах, макрофагах та клітинах нервової тканини і nхарактеризується повільно прогресуючою дисфункцією імунної системи.

Синдром nнабутого імунодефіциту (СНІД) – контагіозне імунне nзахворювання, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Вірус був nвідкритий в 1983 році. Він належить до ретровірусів і має декілька різновидів. nВІЛ досить нестійкий, він гине при нагріванні до 56 градусів протягом 30 nхвилин, при сонячному опроміненні, під дією практично будь-якого із широко nзастосовуваних дезинфікуючих засобів. При температурі людського тіла вірус nзберігає свою життєдіяльність до 11 діб, а при кімнатній температурі до 47 діб. nВірогідність захворювання обумовлюється як кількістю вірусів, які проникли в nорганізм, так і схильністю останнього до розвитку хвороби. ВІЛ проникає в nтканини різних тканин організму, але найчастіше його виявляють в Т-лімфоцитах nта моноцитах. Найвищий вміст ВІЛ в крові хворих, але в незначній кількості його nможна виявити в інших біологічних рідинах. Тому інфікування через слину, піт, nгрудне молоко, сперму, спинномозкову рідину не настільки вірогідне, як через nкров. Отже, інфікування ВІЛ відбувається, як правило, шляхом передачі його з nбіологічними рідинами організму:

–         nпри трансфузії крові;

–         nпри застосуванні інфікованих nінструментів, ін’єкційних nголок;

–         nпри статевих контактах;

–         nвнутрішньоутробно;

–         nперинатально – від матері до дитини під nчас вагітності.

Зараження дитини nвідбувається як правило, перинатально. До груп ризику ВІЛ-інфікування відносять nгематологічних хворих, гомосексуалістів та повій, наркоманів, дітей від nВІЛ-інфікованих матерів, волоцюг, а також медперсонал. За ступенем небезпеки nВІЛ-інфікування лікарі стоматологи знаходяться на другому місці серед лікарів nінших спеціальностей. За опублікованими даними на 2006 рік в Україні nінфіковано…

Профілактика при nнаданні допомоги ВІЛ-інфікованим хворим. Стоматолог повинен консультуватись з nлікуючим лікарем стосовно обсягу втручання. Пацієнтам при гострому перебігу nосновної хвороби надається лише невідкладна стоматологічна допомога. Лікуючи nінфікованих пацієнтів, стоматолог повинен одягати хірургічний халат і шапочку. nКрім цього при прийомі пацієнтів групи ризику необхідно:

–         nодягати гумові рукавиці;

–         nмати захисні окуляри чи пластикові щитки;

–         nзакривати ніс та рот марлевою пов’язкою;

–         nособливо обережно поводитись з ріжучими nта колючими інструментами; перед втручанням забезпечити пацієнту полоскання nпорожнини рота антисептичними розчинами.

Після зняття nрукавичок для знезараження рук етиловий спитр або хлоргекседин наносять на nдолоні у кількості 5-10 мл і втирають в шкіру на протязі не менше ніж 2 хв, або nмиють у розчині хлораміну в мисці (3л), його можна застосовувати не менше 10 раз.

Ризик nінфікування на робочому місці

Після nконтакту рани з ВІЛ-інфікованою кров’ю вірогідність інфікування ВІЛ у nсередньому становить приблизно 0,3 %, nризик інфікування після потрапляння ВІЛ-інфікованої крові на пошкоджені слизові nоболонки становить приблизно 0,09 %. Ризик інфікування після контакту nнеушкодженої шкіри з ВІЛ-інфікованою кров’ю або контакт з іншими біологічними nрідинами, що містять вірус, не встановлений.

Після nнебезпечного контакту з ВІЛ-інфікованим матеріалом медичному персоналу nнеобхідно забезпечити консультації, хіміопрофілактику, подальше спостереження nта інші необхідні види допомоги. Пост контактна профілактика знижує ризик nрозвитку ВІЛ-інфекції.

Показання до проведення ПКП

-Ушкодження nшкіри гострим предметом (укол голкою, поріз), забрудненим кров’ю, рідиною, з nвидимою домішкою крові або іншим потенційно інфікованим матеріалом або голкою з nвени чи артерії хворого.

– nУкус медичного працівника з ушкодженням шкіри ВІЛ-інфікованим пацієнтом, у nякого є кровотеча в роті.

– nПотрапляння бризок крові, рідини з видимою домішкою крові або іншого потенційно nінфікованого матеріалу на слизові оболонки (рот, ніс, очі).

– nпотрапляння бризок крові, рідини з видимою домішкою крові або іншого потенційно nінфікованого матеріалу на ушкоджену шкіру 9наявінсть дерматиту, ділянок nобвітреної шкіри, потертостей чи відкритої рани).

Заходи після контакту з ВІЛ на nробочому місці

Відразу nпісля контакту з кров’ю і іншими біологічними рідинами, сполученими з ризиком nінфікування ВІЛ, необхідно промити забруднені ділянки шкіри ( у тому числі nушкоджені) водою з милом, а забруднені слизові оболонки промити чистою водою.

Необхідно nоцінити ризик інфікування ВІЛ, пов’язаний з контактом, що відбувся (врахувати nвид біологічної рідини й інтенсивність контакту)

Необхідно nобстежити особу, з біологічними рідинами якої відбувся небезпечний контакт на nВІЛ. Обстеження таких осіб проводиться після отримання інформованої згоди: воно nповинно  включати консультування і nскерування на одержання допомоги. Необхідно дотримуватись конфіденційності. Експрес nтест. Клінічне обстеження і обстеження на ВІЛ необхідно проводити після nотримання згоди. Необхідно підготувати звіт про випадок небезпечного контакту з nВІЛ. Далі проводить ПКП антиретровірусними препаратами (комбівір, зіновудин і nт.д.)