БІОЕТИЧНІ ПОГЛЯДИ СВІДКІВ ЄГОВИ. ПРОТЕСТАНТСЬКА

БІОЕТИЧНІ ПОГЛЯДИ СВІДКІВ ЄГОВИ. ПРОТЕСТАНТСЬКА

РЕЛІГІЯ І БІОЕТИКА

 

65-річний свідок Єгови потрапив у лікарню після трьох днів запаморочення, слабкості, задишки. Рівень гемоглобіну на момент поступлення був 70 г/л. Хворий психічно здоровий і повністю відданий релігії. Він відмовився від будь-яких препаратів крові незалежно від обставин. Діагноз: кишкова дивертікулярна кровотеча. Незважаючи на максимальне консервативне лікування, кровотеча продовжувалася. Було прийнято рішення виконати субтотальну колектомію без препаратів крові.

 

17-річна дівчина СЄ, доставлена у відділення невідкладної допомоги після спроби самовбивства, шляхом перерізування вен на руках. До того часу поки її знайшли, вона втратила велику кількість крові. Перше, про що попередили батьки СЄ лікаря екстреної допомоги, було те, що їй не можна переливати кров, і погрожували позовом проти нього і лікарні в разі, якщо це буде зроблено. Вони викликали старійшину релігійної общини зі списком ”альтернатив препаратам крові”, дозволених у організації, та наполягали на їх використання, а не крові. Вона не несуть попередні вказівки . Незважаючи на проведену реанімацію, введення великого об’єму рідини розвився гемораргічний шок

Що таке біоетика Свідків Єгови ? Хто такі Свідки Єгови ?

Свідки Єгови (СЄ) – це релігія на основі Біблії, заснована в кінці дев’ятнадцятого століття в Пенсільванії, США. Свідки Єгови не вважають себе християнською деномінацією. Є фундаментальні відмінності в богослов’ї від традиційних християнських конфесій. Центральна організація Свідків Єгови, яка виросла з невеликої релігійної секти в США на початку і середині ХХ століття, сьогодні перетворилась в світового видавничого гіганта з виробництва своїх релігійні журналів і книг.

Вона має велику мережу філій, друкованих фабрик та громад в 235 країнах і територіях із загальною сумою 6,5 млн. хрещених послідовників. Релігійне життя Свідків Єгови зосереджене навколо п’яти релігійних зібрань щотижня і проповідях. Важливі релігійні заходи включають щотижневі дослідження та обговорення журналів, книг і Біблії, опублікованих WTS. Проповіді є ще одним важливим напрямком діяльності, і кожен СЄ щомісяця має звітувати про час, витрачений на проповідницьку діяльність, і кількість розподіленої літератури. Багато унікальних релігійних правил регулюють особисте життя.

Наприклад, суворо заборонено: куріння і медичне використання певних препаратів крові, брати участь у політиці і військових діях, спільно з іншими релігіями, святкувати свята і день народження, присягати на вірність національному прапору, співати національний гімн. Свідки Єгови ”позбавляють спілкування” колишніх членів общини (”відступників”) і тих, хто самовільно прийняв заборонені препарати крові.

Свідки Єгови вірять в Біблію як єдине джерело їх релігійних доктрин, що часто засновані на строгих буквальних тлумаченнях, які не поділяють інші християнські конфесії. Доктрина крові є найкращим прикладом. Одне з найважливіших навчань Свідків Єгови полягає в тому, що цей світ сьогодні доживає ”останніх днів” в очікуванні неминучого Армагедону або катастрофічного руйнування існуючої системи. Згідно з їх вченням, останні дні почалися в 1914 році, і WTS передбачав різні роки Армагедону, в тому числі в 1918, 1920, 1925 і 1975 роках. У 1995 році вони, нарешті, відмовилися від колишньої практики прогнозування конкретних років. Проте, стверджують, що Армагедон як і раніше є неминучим в найближчому майбутньому, буквальне руйнування цієї системи неминуче, і тільки вірні Свідки Єгови виживуть і будуть жити вічно в раю на землі. Це почуття терміновості, постійної підготовки до Армагедону дуже важливі для розуміння психології та світогляду СЄ.

Погляди на життя

Погляди Свідків Єгови на життя є ключовими для розуміння їх унікального відношення до медичної допомоги. На відміну від більшості інших релігій, заснованих на Біблії, Свідки Єгови не вірять в безсмерття душі. Вони сподіваються на фізичне виживання в Армагедоні або на воскресіння, якщо вони вмирають перед Армагедоном, щоб увійти в рай на землі. В даний час їх життя в цьому світі є тільки підготовкою до Армагедону і життя в раю. Так як їх вступ в рай залежить від їх поведінки в цьому світі, найбільш важливим завданням Свідків Єгови є виконання вимог Єгови, які включають суворе дотримання вчення і відданість проповідницькій діяльності. Порушення релігійних правил є одним з найгірших злочинів, які дискваліфікувати СЄ від життя в раю. Їх можливі цілі не в сьогоденні, а в майбутньому раю. Багато Свідків Єгови навіть відкладають народження дитини до часу, доки не відбудеться Армагедон. Свідки Єгови вірять у буквальну присутність сатани, який правлячи останні дні, і є кінцевою причиною соціальної несправедливості, катастроф, епідемій, і смерті. Хвороби і страждання є результатом первородного гріха, який передається у спадок через генетичну систему. Вони вважають, що поки не відбудеться Армагедон, сатана не буде знищений, тому не існує доступного лікування для людини в цій системі. У них немає довіри до зусиль людини з вирішення цих проблем. Це основна причина того, що Свідки Єгови не зацікавлені в соціальних покращеннях або благодійних внесоках за допомогою традиційних засобів, як інші релігії. Зрештою здоров’я Свідків Єгови полягає у виживанні або воскресінні в раю на землі. У той час як Свідки Єгови шукають найкраще медичне обслуговування за звичайних обставин, вони готові відмовитися від лікування, коли треба вибирати між порушенням закону Єгови і збереженням їх власного здоров’я та життя в цій системі.

Переконання про препарати крові та переливання крові

Проблеми біоетики, які найчастіше за участі Свідки Єгови, пов’язані з їх відмовою від препаратів крові. В 1945 році Свідкам Єгови заборонено вживання крові в їжу і переливання крові. У 1951 році вчення було обгрунтоване на основі трьох біблійних уривків: Буття 9:04, Левіт 17:12, і Діяння 15:28,39. Хоча ще до 1952 року були заборонені не всі складові крові, в тому числі сироватки та вакцинації. Апарат штучного кровообігу і гемодилюція також були заборонені. У 1960-х і 1970-х роках організація Свідків Єгови поступово вводить виключення з правил, що дозволяє використовувати сироватки та фактори згортання крові для хворих на гемофілію. У 1981 році лікар WTS опублікував у журналі Американської Медичної Асоціації статтю про політику крові, яка стала стандартом для лікування Свідків Єгови в 1980-х і 1990-х роках. Згідно цієї статті переливання власної крові та гемодилюція суворо заборонені, в той час, як гемодіаліз та апарат штучного дихання є прийнятними. Сьогодні дозволеними до використання є всі фракції плазми крові. Саме остання зміна політики припускає використання гемоглобіну. У 2000 році в клінічній практиці випробовувались кровозамінники на основі гемоглобіну. Ще одна зміна передбачає переливання автокрові. До 2000 року WTS заборонено переливання автокрові, яка була видалена з системи кровообігу пацієнта. Станом на 2000 рік організація Свідків Єгови дозволяє переливання власної крові. З практичної точки зору, ця зміна політики дозволяє гемодилюцію, але все це вимагає забору власної крові та тимчасовго зберігання поза системою кровообігу. Проте, організація Свідків Єгови ще забороняє передопераційну заготівлю автологічної крові. Єдина відмінність між тепер дозволеною гемодилюцією і ще забороненою автогемотрансфузією.

Даною статтею організація Свідків Єгови спробувала оптимізувати політику крові, яка є незрозумілою для медично неосвічених Свідків Єгови. Тобто заборонялася вся кров і ”первинні” компоненти (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити і плазма), в той час як ”фракції”, отримані з основних компонентів є тепер дозволеними. Проте, різниця між поняттями ”первинного” компонента і ”фракції” крові не є універсально визначеною, тому використання таких розпливчастих виразів не допомагає в розумінні відмінностей між нними. Наприклад, використання еритроцитів, як частини всієї крові, все ще заборонено, а гемоглобіну, який є їх основним компонентом (98 % від сухої ваги), тепер дозволено. Іншим прикладом відсутності обгрунтування є те, що переливання власної крові для сучасної терапії дозволено, але, процедура забору крові для майбутньої терапії заборонена. Свідки Єгови не можуть сформулювати, чому одне є прийнятним, а інше неприпустимим. Поточна політика крові становить надзвичайно складний технологічний протокол. Найскладнішим в біоетиці Свідків Єгови є той факт, що релігійна доктрина нерозривно вплетена в передові технології в медицині. Коли рішення про життя і смерть спирається на релігійну доктрину, яка опублікована медично неосвіченими представниками релігійної влади в релігійних виданнях, але включає в себе тільки технічні та мінливі деталі медичної, а не релігійної, інформації, то ні пацієнт, ні лікар не може на них повністю покладатись у прийнятті рішень.

Погляди на психічне здоров’я

Свідки Єгови традиційно мають унікальні погляди на психічне здоров’я. Замість того, щоб визнати психічні розлади як захворювання, вони розглядають їх як ”духовну слабкість.” організація Свідків Єгови також інтерпретує природу деяких психічних захворювань, як володіння сатани, який домінує в ”останні дні”, що узгоджується з їх буквальним тлумаченням Біблії стосовно захворювань людини. Організацією Свідків Єгови ухвалено, що психічно хворих членів СЄ, не можуть лікувати психіатри. Свідки Єгови не довіряють психіатрів і психологів протягом багатьох років, тому що їхні поради не узгоджується з вченням Біблії. В останні роки WTS не забороняє консультації членів СЄ з цими професіоналами, але багато Свідків Єгови як і раніше слідують традиційному лікуванню психічних захворювань в релігійному контексті. Варто відзначити , що релігійні вчення Свідків Єгови, такі як неминучість Апокаліпсису, ”вузькі ворота”, щоб вижити в раю на землі, відтермінування раю майже на одне століття з моменту заснування релігії, багато строгих правил поведінки, уникнення колишніх членів, включаючи їх власні сім’ї, надали благодатний грунт для психічних розладів. Тим не менше, питання про психічне здоров’я СЄ, в основному, є непоміченим в медичній літературі.

Погляди на інші медичні проблеми

Є кілька інших питань, що стосуються медицини та здоров’я СЄ, про які лікарі мають знати. Як правило, СЄ ведуть здоровий спосіб життя: строго уникають паління, вживання наркотиків, хоча вживання алкоголю дозволене. Забороненою є потенційно ризикована поведінка, така як статева розбещеність, бойові мистецтва і контактні види спорту. Що стосується репродуктивної етики, то строго забороненими є аборт і використання внутрішньоматкових спіралей, але дозволяється стерилізація та протизаплідні таблетки. Хоча організація Свідків Єгови заборонила вакцинацію з тих же причин, що й переливання крові, а також заборонив трансплантацію органів, як прояв ”канібалізму”, вони тепер приймають і вакцинацію і трансплантацію, в тому числі трансплантацію кісткового мозку. Судячи з усього, організація Свідків Єгови не піклується про те, що пересадка кісткового мозку несе численні незрілі, а також деякі зрілі клітини крові. Виправдовується трансплантації кісткового мозку, тим що стародавні ізраїльтяни їли кістковий мозок.

Чому біоетика Свідків Єгови є важливою?

Є кілька важливих моментів в біоетиці СЄ.

По-перше, відмова від препаратів крові є одним з найбільш частих і універсальних випадків відмови від лікування, на які припадає більше 16 мільйонів чоловік по всьому світу. Історично склалося так, що випадки з СЄ внесли свій внесок у розробку концепції та практики інформованих директив згоди для охорони здоров’я.

По-друге, етичні питання, пов’язані з СЄ стають все більш складними сьогодні через технічну складність і коливання політики крові. Більшість Свідків Єгови просто не можуть зрозуміти, що є достатнім для справжньої інформованої згоди. Крім того, внутрішня інформація, оприлюднена перед усіма членами СЄ, як правило, переоцінює небезпеку переливання крові і недооцінює ризик альтернативних методів лікування.

По-третє, деякі Свідки Єгови , особливо ті, хто добре освічений, можуть побачити очевидні протиріччя і невідповідності всередині технічної павутини політики крові. З кінця 1990-х років, зростає число дисидентських Свідків Єгови, які мають різні погляди на політику крові. Це викликало важливу моральну проблему особистої ідентичності членів релігійної організації.

Біоетика Свідків Єгови

Фундаментальним моральним принципом лікарів по відношенню до Свідків Єгови (СЄ) як пацієнтів має бути повага до індивідуальних побажань окремої людини, а не обов’язково їхня релігія. Якщо доктрини релігії пацієнта збігаються з його власними побажаннями в будь-який момент часу і в будь-якій конкретній ситуації, то вони є нероздільними. Однак таке практично неможливо, враховуючи мінливість людської свідомості та індивідуальність кожного хворого у певному клінічному стані. Крім того дуже мало Свідків Єгови розуміють повноту технічних деталей медицини.

Більшість пацієнтів свідків Єгови ніколи серйозно не задумувались про такі технічні деталі, як переливання крові, поки проблема не стає їх власною. Дуже важливо підтримувати відкритий дух щирості і спочатку обговорити особисте переконання пацієнта щодо переливання крові, а не слухняно слідувати керівним принципам, опублікованих організацією Свідків Єгови. Розповсюдження дезінформації та упередженої інформації всередині спільноти свідків СЄ є досить поширеним явищем. Дуже важливо обговорити таку дезінформацію з пацієнтом СЄ для того, щоб він був повністю поінформованим.

По можливості розмова має бути проведена за суворої конфіденційності, щоб уникнути тиску з боку членів родини та релігійної общини.

Пацієнти СЄ по-різному реагують на необхідність переливання крові. Реакція залежить від індивідуальності особистості пацієнта, його соціального статусу, рівня освіти і ступеня прихильності до релігії.

Однією з реакцій є відмова від можливого лікування, навіть якщо воно не має нічого спільного з кров’ю і недавно дозволене організацією Свідків Єгови. Багато пацієнтів СЄ делегують свої рішення до тих чиновників, які працюють в якості судді , щоб вирішити, яке лікування є прийнятним або неприйнятним відповідно до чинної на той момент політики організації Свідків Єгови.

Інші пацієнти СЄ готові прийняти деякі з заборонених продуктів крові. Наприклад, деякі освічені пацієнти можуть знати, що тромбоцити – це дуже невелика частина альбуміну, набагато менше, ніж це дозволено, і можна їх сумлінно приймати. Інші, можливо, скептично ставляться до політики крові і готові прийняти заборонені продукти за суворої конфіденційності. У будь-якому з цих випадків є відхилення від офіційної політики, це має вирішальне значення для підтримання суворої конфіденційності комунікації лікар- пацієнт і специфіки лікування. Коли пацієнт висловлює однозначну упевненість в тому , що він відмовляється від всякого лікування, яке WTS розглядає як неприйнятне, лікар повинен приєднатися до його прохання в тій мірі, яку дозволяють його власні моральні переконання.

Якщо є доступні альтернативні методи лікування без істотного збільшення ризику для здоров’я, то такі методи лікування, а також відмова від небажаних продуктів крові повинні бути забезпечені. У разі надзвичайної ситуації, коли пацієнт не може висловити свої власні бажання, лікар може використовувати все, що необхідно для стабілізації стану пацієнта, якщо це юридично виправдано.

Діти батьків СЄ повинні розглядатися окремо від релігії батьків. Суд неодноразово постановив, що неповнолітні не можуть ставати мучениками релігійних вірувань своїх батьків у сфері охорони здоров’я. Рішення, що стосуються ”зрілих неповнолітніх” або дітей-підлітків є більш проблематичними, оскільки ступінь зрілості кожної дитини різний, і тому розуміння і прихильність до політики крові дитини може дуже відрізнятись. Якщо є невирішені етичні чи юридичні питання про неповнолітніх СЄ, то після стабілізації стану пацієнта необхідно отримати розпородження суду.

Випадки

Перший випадок є простим випадком компетентного і повністю відданого дорослого СЄ , який однозначно відмовляється будь-яких продуктів крові. У післяопераційному періоді , його рівень гемоглобіну знизився до 39 г/л, вимагаючи нервово-м’язової блокади і повного переливання крові. Його відновлення затягнулося, з розвитком кількох ускладнень, я саме пневмонії, серцевої недостатності та важкої анемії, включаючи в цілому 21 день перебування в реанімації і декілька тижнів госпіталізації з неповним одужанням. Етичною проблемою в цьому випадку є надмірна вартість лікування, якої можна було уникнкнути, якщо в післяопераційному періоді було б зроблене переливання крові.

Другий випадок складніший. Пацієнтка була поміщена в реанімаційне відділення, де отримала чотири упаковки еритроцитарної маси, щоб стабілізувати її життєвий стан . Її рана була прооперована, а потім її перевели до психіатричного відділення. Після розмови з психіатром з’ясувалося, що вона народилася і виросла в сім’ї СЄ, але недавно була ”позбавлена спілкування” через заборонену сексуальну активность і куріння. Вона як і раніше жила зі своєю сім’єю СЄ , але стрес провини як ” духовно слабкої ” зробив її депресію глибшою. Очевидно, вона не була прихильною до релігії протягом декількох місяців, хоча її батьки сподівалися , що вона повернеться до релігії найближчим часом. У неї був шанс бути відновленою в общині, якщо вона б покаялася за попередні гріхи і дотримувалась усіх норм, закріплених у організації Свідків Єгови. Для батьків важливо, щоб їхня донька була на хорошому рахунку в общині СЄ. Природно, що їх непокоїло насамперед, її ”духовне здоров’я”, яке осквернила згода на переливання крові , а не її майбутня фізична смерть.

Тому хвора боялася реакції своєї родини і друзів, а також покарання від Єгови, яким є болісна смерть на майбутньому Армагедоні. Тиждень потому, вона була виписана під опіку батьків. Їй призначили антидепресанти і консультації у психіатра. Проте, сім’я жодного разу не привезла її до психіатра. Шість тижнів по тому, вона вчинила самовбивство, повісившись. Цей випадок виділяє кілька складних питань, пов’язаних з охорони здоров’я СЄ. По-перше, пацієнтці було 17 років і вона є юридично неповнолітньою. По-друге, пацієнка була самовбивцею і, швидше за все психічно хворою, і тому її самостійність і компетентність викликає сумнів. По-третє, в даній загрозливій для життя ситуації дуже малоймовірно, що будь-яка альтернатива переливанню крові була б ефективною. По-четверте, лікарю стало відомо, що пацієнтка є СЄ і перебуває на випробувальному тільки після лікування, що врярятувало їй життя . Рішення прийняті лікарями були надзвичайно важкими, але вони були повністю виправдані морально і юридично на основі надзвичайного стану, неповнолітнього статусу пацієнтки і наявних психічних розладів. Нарешті інший важливий момент – цей випадок підкреслює недовіру служб охорони психічного здоров’я по відношенню до Свідків Єгови. Тому вкрай необхідним є завоювати довіру з боку спільноти СЄ, щоб забезпечити більш якісні послуги з охорони психічного здоров’я цієї вразливої групи населення.

Протестантська біоетика

Хворий Н., 82 роки, має багато серйозних проблем із здоров’ям – ІХС , гіпертонію та цукровий діабету, що залишили його інвалідом і він не в змозі передати свої побажання. Медики вважають, що в разі зупинки серця необхідно провести реанімацію. Проте сім’я відкидає цю пропозицію. Вони вірять, що Бог все ще може зцілити їх чоловіка і батька, і звинувачують медичних працівників у спробі ” грати в Бога ” .

Витоки протестантизму

”Протестантизм” – термін, який застосовувують до різних християнських конфесій, з широким діапазоном вірувань, які беруть свій спільний початок від епохи Реформації шістнадцятого століття. Протестантські ідеї глибоко вплинули на сучасну біоетику, і для більшості протестантів основні засади біоетики є сумісними з їх особистими релігійними переконаннями. Тому важко визначити однозначно протестантський підхід до біоетики. Коли Мартін Лютер першим кинув виклик вченню християнської церкви на початку шістнадцятого століття, мало хто міг припустити бурхливі наслідки. Реформація була заснована на ідеї, що порятунок не можна отримати через людські зусилля або купуючи індульгенції, як було поширено в католицькій церкві в той час. Реформатори проповідували, що люди можуть бути врятовані тільки з Божої благодаті. Вони кинули виклик владі папи, і закликали своїх послідовників читати та інтерпретувати священні писання для себе. Сьогодні майже 30 % християн в світі належать до протестантської церкви. Від своїх європейських витоків, протестантські церкви поширилися по всьому світу: приблизно 30 % протестантів живе в Північній Америці, 25 % в Африці, 20 % у Європі і 10 % в Азії. Широкий спектр протестантських деномінацій виросли із загальних коренів Реформації , і в той час підрозділи і нові бачення створили безліч нових філій, є також помітні союзи і возз’єднання. Деякі з великих і найбільш відомих конфесій складають англіканську і єпископальну церкви, Сполучену церкву і Об’єднану церкву Христа, лютерани, пресвітеріани, баптисти, п’ятидесятники та харизматичні. Охарактеризувати ”протестантську біоетику” важко по ряду причин. Велика частина того внеску, який протестантські мислителі зробили в сучасну біоетику, відбулася тонко, протягом сотень років, як частина більшого великої протестантського впливу на західну культуру. Значення автономії є хорошим прикладом цього. Протестанти зіграли важливу історичну роль у формулюванні та просуванні цієї концепції, але в даний час вона має настільки широке визнання, що це не буде розглядатися як унікальна особливість протестантської біоетики. Другим важливим фактором є секуляризація протестантської думки і поведінки. У той же час, існує величезна різноманітність всередині протестантської думки та богослов’я. Деякі англіканські церкви дуже близькі теологічно до католицької церкви, в той час як інші прийняли різні позиції з цілої низки питань. Багато малих протестантських деномінацій відрізняються за їх внесок у розвиток суспільства, увагу до соціальної несправедливості (Армії Порятунку ) або їх унікальною культурою (меноніти). Повний спектр вірувань і практик може бути продемонстрований з позицій різних канадських протестантських груп з різних питань. Об’єднана церква Канади (член Всесвітньої Ради Церков ) знаходиться в ліберальній позиції, про що свідчить їх висвячування жінок та визнання гомосексуального духовенства. Для порівняння, багато баптистських церков, церков п’ятидесятників та інформаційно-пропагандистські групи, як правило, дотримуються консервативних позицій з таких питань, як аборти і гомосексуалізм. Міжконфесійний протестантизм охоплює групи з протестантським походженням, які розробили чітку теологію або практику. Деякі вирослі групи настільки відрізняються від інших протестантських груп, що вони можуть поставити під питання або навіть відкидають ярлик протестантської церкви, приклади становлять Свідки Єгови, Церква Ісуса Христа Святих останніх днів, адвентисти сьомого дня. Багато з цих груп мають специфічні доктрини або переконання, пов’язані з хворобою та медичною допомогою. Оскільки так важко визначити ”типовий” протестантської підхід до біоетики, ми будемо виділяти не загальні протестантські переконання, а концепції, які виникли з протестантської традиції, що особливо актуальні для біоетики .

Переконання

Протестанти поділяють деякі фундаментальні переконання з іншими християнами, і більшість протестантських деномінацій мають спільні риси, які відображають їх спільні корені. Протестанти традиційно вірили в всемогутнього, всезнаючого Бога, як описано в Біблії. Вони вважають, що кожна людина була ”створена за образом Бога”, але була заплямована гріхом. Протестантська теологія приділяє особливу увагу Ісусу Христу. Через віру в Ісуса Христа , віруючі встановити особисті стосунки з Богом, який перетворює їх. Смерть Ісуса на хресті і його воскресіння дають можливість для грішних людей бути прощеними і для віруючих примиритися з Святим Богом. Коли віруючі вмирають, вони проведуть вічність з Богом на небесах. Одним з ключових тверджень, зроблених на початку протестантськими реформаторами є, що всі віруючі повинні бути міністрами або слугами один в одного, і що їх вірування повинні знайти зовнішнє вираження. Істинна віра в Христа приведе до чеснот, таких як любов, радість, мир і терпіння в житті віруючих. Протестанти традиційно вважали Біблію як основне джерело управління та керівництва. Новий Завіт особливо підкреслив, що Ісус Христос вважається головним зразком для наслідування. Біблійні принципи застосовуються в повсякденному житті через молитву і через обговорення з одновірцями.

Основні протестантські поняття, які стосуються біоетики

Деякі протестантські ідеї особливо актуальні для медичної практики та біоетики. Ключовим принципом протестантської віри є те, що віруючі можуть довіряти Божій благодаті і вірності. Ця ідея, пов’язана зокрема з Жаном Кальвіном, який є одним із ранніх реформаторів. Коли люди стикаються з хворобою і болем, багато з них задаються питанням існування і доброзичливості Бога. Протестантство стверджує, що Бог все контролює і що існує великий сенс або мета в хворобі, про які ми не підозрюємо. Навіть у випадку смерті, сім’ї можуть бути спокійні у своїй вірі, тому що Бог має ”перемогти смерть” і їх кохана людина з Богом на небесах. Деякі протестанти моляться за чудесні зцілення в знак Божої влади. Більшість вважають, що диво може статися, але також вважають, що Бог діє через людську винахідливість і техніку, щоб вилікувати хворобу і полегшити страждання. Другий протестантською темою є значення індивідуальної свободи. Однією з основоположних ідей Реформації було те, що земній владі властиво помилятися і що віруючі повинні прочитати і зрозуміти Писання для себе. Даним історичним акцентом на особисту свободу протестантство зробило свій внесок у створення поваги до особистості або автономії як основоположного поняття в сучасній біоетики. Проте, існують значні відмінності між світською і протестантською концепціями автономії. З точки зору світської концепції необхідно підкреслити особисту свободу та звести автономію до мінімуму обмеження індивідуального вибору. Протестанти стверджують, що автономія може бути повністю виражена тільки в контексті відносин з Богом, і що окремі особи повинні враховувати їх в особистих відносинах і в їх відповідальності перед великим співтовариством. Протестантські ідеї про роботу і покликання мають важливі наслідки для розгляду відносин лікар- пацієнт. Відкидаючи традиційну церковну структуру, ранні протестанти стверджують, що всі віруючі повинні бути ”міністри” один до одного. Медицина розглядається як покликання, і мова угоди використовується для опису відносин між лікарем і пацієнтом. Лікарі мають співпереживати стражданням їхніх пацієнтів і встановити відносини турботи і поваги, які дозволять їм увійти в світ їх пацієнтів. Багато релігійних традицій базуються на історичній черговості або керівних принципах для заохочення єдності віри і практики. У єврейській традиції, це Тора, Талмуд, коди, і Responsa. Казуїстика допомагає служити цій меті в католицькій церкві.

Чому протестантська біоетика є важливою?

Вплив протестантських вчених на сучасну біоетичну думку є широко поширеною. Фахівці з етики ХХ століття Павло Ремсі, Джозеф Флетчер, і Джеймс Густавсон були особливо впливовими. Ремсі описав деонтологічний підхід до біоетики. Він писав на різні теми, і його ідеї про цінність особистості і ”канон лояльності”, який існує між лікарем і пацієнтом мали значний вплив на подальшу роботу в цій галузі. Флетчер був єпископом, який підкреслив необхідність розуміння моральних питаннь з точки зору пацієнта і відчував, що людська свобода і вибір мають першорядне значення. Густавсон допоміг просунути дебати вперед. Він зосередив увагу на агенті і підкреслив павутину людських відносин, в яких знаходяться актори. Відправною точкою для його етичних роздумів було звичайне людське існування, а не церковні доктрини чи біблійні уривки. Густавсон створив корисні вказівки для розуміння мислення багатьох протестантів у клінічних умовах.

Як треба підходити до протестантської біоетики на практиці?

Пацієнти хочуть, щоб лікарі поважали їхні духовні переконання, тоді вони відчувають себе краще. У тому числі релігійні переконання мають особливе значення при оцінці важкої або невиліковної хвороби, або при прийнятті важливих рішень з лікування .

Через вплив протестантської думки на західну культуру і секуляризацію протестантизму більшість лікарів (релігійних чи ні) мають багато спільних цінностей і переконань з більшістю своїх пацієнтів протестантів. Приклади включають важливість поваги до побажань пацієнта і значення турботливої симпатії відносин між лікарем і пацієнтом. Лікарі повинні бути особливо чутливі до переконань своїх пацієнтів протестантів з приводу абортів, генетичного тестування і використання допоміжних репродуктивних технологій. Лікарі повинні також визнати, що деякі протестантські групи і конфесії, особливо з консервативними переконаннями, можуть мати різні підходи до прийняття рішень і унікальні побажання лікування. Розуміння того, як визначити ці побажання і адекватно на них реагувати підвищить догляд за пацієнтами і мінімізує конфлікт. У цих випадках лікар повинен дізнатися про особисті переконання пацієнта та його релігійної громади. Це обговорення допоможе лікарям визначити особливі потреби чи бажання пацієнта, такі що лікарі, можливо, не очікували. Обговорення також допоможе визначити області можливого конфлікту або уникнути його.

Кінець життя догляд

Більшість протестантських пацієнтів та їх сімей, зіткнувшись з невеликою надією на одужання, дають дозвіл лікарям на лікування, яке вони вважають за потрібне в даній ситуації. Багато протестантів черпають силу у своїй вірі, що їх родич потрапить на небеса, коли помре. Водночас, протестантські переконання зіграли свою роль у тих випадках, коли сім’ї не бажають отримувати лікування.

Сім’ї в таких ситуаціях стверджують, що медики не повинні ” грати в Бога”. В іншому випадку сім’я сподівалася, що диво може статися і що їх родич буде зцілений. Хоча небажання отримувати лікування або вимога припинити лікування є швидше винятком, а не правилом, лікарі повинні уважно прислухатися до побажань сім’ї та діяти обережно

Згода і відмова від допомоги

Багато побожних протестантів, коли стоять перед важливим рішенням, прагнуть визначити ”Божу волю” за своє життя в молитві, читанні Біблії, і консультації з іншими віруючими. Медики, які не розуміють цього процесу прийняття рішень, можуть поставити під питання здатність їх пацієнта приймати рішення внаслідок тиску з боку друзів чи церковних лідерів. Однак, лікарі не повинні вважати, що такий процес є недійсним або недоречним, коли це призводить до того, що вони бачать, як негативні наслідки. В часто цитованому канадському випадку Malette проти Шульман, лікар, що доглядав за жінкою, яка отримала важкі поранення в результаті зіткнення автомашини, розумів, що їй потрібне переливання крові, щоб врятувати життя. Він знав, що в її карті було прохання, згідно якого їй не можна давати ніякі препарати крові через релігійні переконання, але вирішив перелити кров в будь-якому випадку.

Після цього відбувся судовий порцес і суддя виніс рішення на користь позивача. Лікарі повинні поважати обгрунтоване рішення competentadult, але це не стосується неповнолітніх пацієнтів. Вважається, що малі діти здатні ретельного проаналізувати релігійні переконання і не повинні страждати від шкідливих наслідків у результаті переконання батьків. Суди підтвердили це у багатьох випадках. У випадках, пов’язаних із старшими дітьми і підлітками, суд може вирішити, що вони можуть приймати власні рішення і дати їм можливість відмовитися від медичної допомоги на основі їх власних переконань.

Аборт, генетичне тестування і нові репродуктивні технології

Протестантські погляди і практика особливо різноманітні коли справа доходить до питання абортів. Консервативні групи беруть найбільш активну участь у русі проти абортів, оскільки, як багато хто вважає, що життя починається при зачатті. Деякі ліберальні деномінації вважають, що такі принципи, як право на життя і свободу вибору повинні застосовуватися, і, беручи до уваги конкретні обставини, рішення зробити аборт протягом першого триместру має бути прийняте жінкою та її лікарем. Протестантські погляди на генетичне тестування є також дуже різноманітними і часто пов’язані із ставленням до аборту. Якщо є ситуація, в якій людина буде розглядати можливість аборту, то вона може відмовитися від цього типу тестування. Хоча деякі протестанти можуть заперечувати проти екстракорпорального запліднення через можливість втрати ембріонів, хоча багато хто погодився б на цей варіант у випадку безплідності.