Будь-яке втручання з лікувальною метою, що здійснюється через порожнину зуба або в її межах, можна назвати – ендодонтичиим

Техніка розкриття порожнини зуба. nІнструментальна і медикаментозна обробка кореневих каналів. Методика nпроведення. Сучасні методи очищення та розширення кореневих каналів.Герметична nта рихла пов’язка. Етапи їх накладання. Помилки та nускладнення.

 

Розкриття nпорожнини зуба різців і іклів , молярів та пре молярів.

Порожнину nзуба розкривають при лікуванні пульпіту і періодонтиту. nЦя маніпуляція необхідна для повного видалення пульпи з порожнини зуба і nканалів коренів зуба При лікуванні періодонтиту nрозкриття порожнини зуба забезпечує доступ до усті в каналів коренів для nнаступних інструментальних і хірургічних операцій. Правильне, розкриття nпорожнини зуба вимагає знання анатомії зубів, топографії порожнини зуба і nканалів коренів. Подібність будови окремих груп зубів дає змогу виділити nособливості розкриття порожнин зубів — різців й іклів, nпре-молярів і молярів.

Розкриття порожнини зуба різців й nіклів є одним із основних етапів лікування пульпіту і періодонтиту. При лікуванні пульпіту розкриттю передує накладення nдевіталізації пульпи або знеболювання пульпи. Розкриття порожнини зуба nпередбачає видалення її склепіння на всьому периметрі; важливою умовою nрозкриття є збереження при препаруванні натуральних розмірів nі форми порожнини, щоб запобігти перфорації стінок або дна порожнини. Класичне nрозкриття порожнини зуба неможливе без чіткої уяви про nтопографію порожнини зуба.

Вскрита порожнина зуба

 

Основні етапи розкриття порожнини nзуба: 1) препарування каріозної порожнини (або трепанація інтактної коронки nзуба); 2) розкриття порожнини зуба; 3) висікання склепіння порожнини; 4) nстворення вільного доступу до кореневих каналів; 5) остаточне формування nкаріозної порожнини і порожнини зуба.

 

Розкрита nпоржнина зуба

 

Препарування nкаріозної порожнини, крім видалення некротичних nтвердих тканин, має за мету створити вільний доступ до nпорожнини зуба. Тому після розкриття і некректомії nкаріозної порожнини її розширюють відповідно до меж порожнини зуба. Загалом це nвідповідає проекції порожнин зуба на жувальну поверхню премолярів або язикову (піднебінну) поверхню фронтальних зубів. Для цього nвикористовують фісурні бори різних розмірів, але значно полегшує виконання nцього етапу застосування турбінних бормашин. Якщо каріозна порожнина nрозташована на контактній поверхні зубів, то її розширюють на жувальній або nязиковій поверхні, у межах nпроекції порожнини зуба. Препаруючи каріозну порожнину у фронтальних зубах, nнеобхідно з косметичних міркувань максимально зберігати губну стінку і різальний край. У разі невеликого розміру каріозної порожнини на контактних nповерхнях для її розширення недоцільно висікати велику кількість твердих тканин nзуба. У такому разі проводять трепанацію інтактної жувальної або язикової nповерхні у межах проекції порожнини зуба. Її починають у центрі цієї проекції, створюючи nнарізку на емалі гострим фісурним або зворотно nконусним бором. Утворену порожнину поступово заглиблюють і розширюють фісурними і круглими (кулястими) борами у межах проекції nпорожнини зуба. Препарувати коронку інтактного зуба краще турбінним наконечником, nвикористовуючи фісурні або зворотні бори. У разі nтрепанації коронок верхніх різців слід урахувати нахил nїх коренів у бік піднебіння, щоб уникнути перфорації губної поверхні зуба. У nпремолярах і молярах нижньої щелепи слід пам’ятати про nможливий нахил їх коронок у напрямку до язика. У нижніх різцях nкут між коронкою і коренем виражений менше, тому під час трепанації їх коронок nтрепанацій ний отвір розташовують практично біля різального краю.

Правильно розкриті порожнини  зуба

 

Найбільш nзручно розкривати порожнину зуба через каріозну nпорожнину (при препаруванні каріозної порожнини дотримуються всіх етапів). З nурахуванням топографії порожнини різця або ікла nкаріозну порожнину розширюють до розмірів, що відповідають межам порожнини nзуба. Якщо каріозна порожнина розташована на контактній поверхні зуба, її n«виводять» на піднебінну або язикову поверхні зуба, nмаксимально оберігаючи різальний край зуба. При значному стоншенні губної стінки доцільно закривати порожнини зуба через трепанацїйний nотвір на піднебінній або язиковій поверхнях зуба. Аналогічними є дії, якщо необхідно розкрити порожнину зуба з інтактною nкоронкою різців й іклів або при розташуванні каріозної порожнини на губній nповерхні зуба. Трепанацію починають у центрі проекції порожнини зуба на піднебінній або язиковій поверхнях (у бокового різця це nвідповідає сліпій ямці). Гострим фісурним або зворотноковусним борами створюють nнарізку на емалі. Порожнину, що утворилася, поступово заглиблюють і розширюють nфісурним і кулястим борами; межі трепанаційної порожнини повинні відповідати nпроекції порожнини зуба. При препаруванні каріозної порожнини не слід дуже її розширювати, щоб уникнути перфорації стінок і nмаксимально щадити губну стінку і різальний край з косметичних міркувань). При nтрепанації коронок верхніх різців слід зважити на nнахил їхніх коренів у бік піднебіння, щоб уникнути перфорації губної поверхні nзуба. У нижніх різцях кут між коронкою і коренем nвиражений менше, тому при трепанації їхніх коронок трепапаційний отвір nрозташовують практично біля різального краю.

Після препарування каріозної порожнини nрозкривають порожнину зуба, склепіння порожнини висікають кулястим і фісурним nборами. Кулястий бор (середніх розмірів) вводять під nсклепіння і висікають його; фісурний бор вводять через трепанадійний отвір і nкруговими рухами вздовж стінок каріозної порожнини знімають склепіння. nЗондуванням і оглядом за допомогою дзеркала контролюють ступінь висікання.

Недостатнє nпрепарування з неповним видаленням склепіння порожнини у напрямі різального краю спричиняє неповну ампутацію некротизованої nпульпи. Неодмінною умовою повного розкриття порожнини є створення зручного nдоступу до кореневих каналів, щоб ендодонтичний інструмент вільно проникав у кореневі канали. Недостатнє розкриття порожнини nзуба утруднює введення інструмента у кореневий канал, оскільки можна зламати nінструмент.

 

У nдостатньо розкритій порожнині зуба стінки каріозної nпорожнини переходять у стінки порожнини зуба. Завершують розкриття порожнини nзуба остаточним формуванням каріозної порожнини. 91

 

КРИТЕРІЇ ЯКІСНОЇ ПІДГОТОВКИ nКОРОНКОВОЇ ПОРОЖНИНИ ДЛЯ ЕНДОДОНТИЧНОГО ВТРУЧАННЯ

 

1.Форма і розмір nпорожнини забезпечують вільний доступ інструментами до кореневих каналів.

2. Стінки nкаріозної порожнини і порожнини зуба складають пряму лінію.

3. Нема навислих країв.

4. Чітко визначається анатомічна nформа порожнини.

5. Видалені усі некротичні тканини nзуба.

6. Чітко визначені устя каріозних nканалів.

 

Алгоритм трепанації порожнини каріозно ураженого зуба

 

 

Ще раз нагадуємо основні правила розкриття порожнини зуба:

а) препарування повинне проводитись з урахуванням nрозташування зуба в щелепі. Напрямок бору повинен nвідповідати напрямку осі зуба. Виконання цієї вимоги дозволяє уникнути nперфорації бічної стінки порожнини зуба;

б) якщо каріозна порожнина розташована на контактній nповерхні зуба, то її поєднують із трепанаційним отвором. Якщо каріозна nпорожнина розташована в пришийковій ділянці, то її пломбують, а коронку nтрепанують з язикової або жувальної поверхні;

в) розкриття порожнини зуба повинне забезпечувати добрий nогляд і доступ інструментів до кореневих каналів. Заради забезпечення цих умов припускається додаткове видалення інтактних зубних тканин;

г) стінки трепанаційного отвору nповинні переходити в стінки коронкової порожнини плавно, без виступів і nсходинок;

д) в процесі розкриття порожнини зуба не повинне бути nпошкоджене її дно;

е) ампутація коронкової пульпи проводиться бором в процесі nрозкриття порожнини зуба, не видалені фрагменти пульпи потім nвидаляють екскаватором;

є) основний критерій правильного розкриття nпорожнини зуба – ендодонтичні інструменти повинні вільно, без вигину входити у nвсі кореневі канали.

 

Схема орієнтовної основи дії з техніки розкриття nвнутрішньо-

зубних порожнин постійних і nтимчасових різців і іклів

 

n

Етапи	Характер маніпуляцій	Інструментарій	Критерії самоконтролю
1.Розкриття каріозної порожнини	Видаляються навислі краї емалі.	Бор кулястий або фісурний	Наявність прямовисних стінок порожнини
2.Некротомія	Видаляються нежиттєздатні тканини зуба	Бор кулястий або фісурний	Відсутність декальцинованих тканин
3.Формування порожнини	Розширюється каріозна порожнина для вільного доступу до кореневого каналу	Бор фісурний	Розширення каріозної порожнини на ½ оральної поверхні зуба.
4.Видалення склепіння порожнини зуба.	Скрізь трепанаційний отвір видаляється склепіння порожнини	Бор кулястий “2,3 або фісурний	Відсутність склепіння порожнини і навислих країв
5.Видалення коронкової пульпи	Видаляють коронкову пульпу	Бор кулястий №4,5, гострий екскаватор	Відсутність тканини пульпи в порожнині зуба.
6.Знаходження устя кореневого каналу	Знаходять устя кореневого каналу	Гострий зонд	Розташування устя кореневого каналу відповідає групової належності зуба.

 

Всі маніпуляції з розкриття порожнини зуба потрібно nвиконувати дуже чітко і ретельно, враховуючи її анатомічну будову, виду nінструментарію, послідовність їх застосування, вказані в схемі.

При агресивній, неуважній роботі, або некомпетентності nлікаря виникають ускладнення, що мають назву “оперативні перфорації”. Це штучне створення сполучення між nпорожниною зуба і періодонтальними тканинами. Основною проблемою, яка виникає nпри перфораціях, є висока вірогідність розвитку запального процесу у періодонті із наступним nвидаленням зубу.

Перфорації nможуть бути в ділянці стінки порожнини, або, частіше, nдна порожнини при створенні доступу до устів кореневих каналів. Тому перед nпочатком розкриття порожнини зуба треба чітко зібрати клінічну інформацію, nзробити рентгенівські знімки, зважати на вік пацієнта, тому що у людей похилого nвіку, в зубах з патологічним стиранням, або великими пломбами анатомія зубів nдуже змінюється.

Принципи і підходи nдо ендодонтичного лікування.

Виділяють n3 основних періоди в ендодонтичному лікуванні:

ü                 nЗабезпечення доступу до nканалу;

ü                 nВидалення вмісту із каналу і підготовка nйого до пломбування;

ü                 nПломбування каналу інертними матеріалами nдля міцної герметизації.

Видалення продуктів розпаду із каналу – невід’ємна процедура ендодонтії. Вона виконується різними nшляхами, а саме: інструментальна, медикаментозна обробка, промивання каналу. nНеможливо провести ефективне лікування без очищення каналу.

В nпроцесі виконання маніпуляцій необхідно використовувати кофердам. Спочатку nпотрібно переконатись, що тканини навколо (нерухомі зуби, стан пародонту) nдозволяють це зробити. Кофердам встановлюють до початку роботи і будь-який nендодонтичний інструмент без нього не має nвикористовуватись. Його використання дозволяє забезпечити не тільки nасептичність роботи, а також запобігає аспірації інструментів, і це важливо.

Внутрішньо канальні лікувальні процедури. Головна nмета етапу – видалення вмісту каналу, забезпечення пломбування. Це не тільки nвидалення пульпи, продуктів розпаду, мікроорганізмів, ураженого дентину, а nтакож і препарування (підготовка) каналу для введення nпломбувального матеріалу, обтурація апікального отвору. Найбільш правильним nтерміном буде „очищення і придання форми” каналу, тому що термін „розширення nканалу” не є коректним: розширення, збільшення діаметру nне обов’язково забезпечує необхідну форму й достатнє очищення каналу. При nпрепаруванні кореневого каналу необхідно забезпечити периферичну обробку, коли nінструмент просувається спочатку в напрямку щічної (губної) сторони. Далі nвитягається і переноситься мезіально. Так роблять препарування поки весь канал nне буде оброблений: щічна сторона, медіальна, язикова, дистальна.

Вибір інструменту визначається формою каналу. Ример формує nкруглий канал, файл препарує власну форму каналу, підкреслює nїї.

Бережне відношення до періапікальних nтканин. Всі маніпуляції мають проводитись тільки nвсередині каналу. Вихід за верхівку інструменту, nперфорація приводять до післяопераційного болю. З метою уникнення необхідно nвизначити робочу довжину каналу і виконувати всі маніпуляції в її межах. nПодразнюючи речовини для медикаментозної обробки не використовують.

Правильне пломбування – nзапорука успіху. Відновлення анатомічної і функціональної цінності зуба nзалежить від якісно проведеного пломбування.

Після nзавершення лікування необхідність спостереження , це nсприятиме запобіганню ускладнень, проведенню вчасного повторного лікування або nхірургічного втручання.

Ендодонтичний інструмент, класифікація, стандартизація и nпризначення.

У стандарті ІSO 3630 визначені nвсі стандартні інструменти для обробки кореневих каналів. Точно задані форма, профіль, довжина, товщина, можливі промислові дозволи й nмінімально необхідні показники механічної міцності – найбільш важливі критерії, nякі характеризують надійність інструментів, також встановлена кольорове nкодування для маркировки розмірів і символіка для різних типів інструментів.

Довжина робочої nповерхні майже всіх ендодонтичних інструментів складає 16мм. Довжина всього стержня інструменту може бути а) 25 мм – стандартні nінструменти; б) 31 (28) мм – довгі інструменти, використовують для обробки nканалів фронтальних зубів (іклів); в) 21 мм – короткі інструменти для роботи у молярах і при поганому відкриванні рота. Стержні nінструментів можуть мати насічки , яки видно на nR-грамах, з метою визначення довжини кореневих каналів.

Розмір основних nінструментів (файлів і римерів) визначається діаметром верхівки і позначають nцифрами у сотих долях міліметру – від 06 до 140. Кодування розмірів відбувається: а) кольором тримача або кілець на робочому nстержні: 06 – рожевий; 08 – сірий; 10 – бузковий; з 15 по 40, з 45 по 80 і з 85 nпо 140 – по стандартній шкалі – білий, жовтий, червоний, синій, зелений, nчорний; б) кількістю кільцевих перетяжок ( одне кільце – білий колір, два – жовтий і т. п.). Існують інструменти проміжних nрозмірів (12,17,22, 27, 32, 37) інструменти „золотої середини”, мають позначку n– золотий лейб.

Форма більшості nінструментів – конусоподібна – збільшення діаметру від nкінчика до основи робочої частини на 0,32 мм. ( 0,02 мм на 1 мм довжини).

Тримач ручного nінструменту виготовляють з урахуванням ергономіки із металу або пластику, які nможуть витримати високу температуру при стерилізації.

 

Розкриття nпорожнини зуба премолярів і молярів.

Розкриття порожнини зуба є основним етапом nхірургічного лікування пульпіту і періодонтиту. Подібність анатомії премолярів nі молярів визначає основні принципи розкриття порожнин цих груп зубів. Знання цих nособливостей необхідне для успішного хірургічного лікування пульпіту і nперіодонтиту та для запобігання помилок і ускладнень.

Основні етапи розкриття порожнини зуба такі: n1) препарування каріозної порожнини (або трепанація інтактної коронки зуба); 2) nрозкриття порожнини зуба; 3) висікання склепіння порожнини; 4) створення nвільного доступу до кореневих каналів; 5) остаточне формування порожнини і nкаріозної порожнини зуба.

Найчастіше порожнини зубів премолярів і nмолярів розкривають через каріозну порожнину. Якщо ця nпорожнина розташована на контактних поверхнях зубів n(каріозна порожнина II класу), її виводять на жувальну поверхню і розширюють за nпроекцією порожнини зуба. При розташуванні каріозної порожнини на губній або nязиковій (піднебінній) поверхні (каріозна nпорожнина V класу) трепанацію коронки проводять через жувальну поверхню. nАналогічні втручання і при – розкритті порожнини інтактних зубів.

Препарують каріозну порожнину за всіма правилами, розширюючи nпорожнину до меж проекції порожнини зуба на жувальну поверхню. Каріозні nпорожнини II класу розширюють у межах проекції nпорожнини зуба на жувальну поверхню. Препарують коронку інтактного зуба nтурбінною бормашиною, використовуючи фісурні або зворотноконусні бори. nТрепанацію .починають у найбільш глибокому місці фісур nжувальної поверхні і, поступово заглиблюючись, досягають порожнини зуба; бор nслід спрямувати паралельно до поздовжньої осі зуба. Препаруючи премоляри nнижньої щелепи, слід пам’ятати про можливий нахил nїхніх коронок у напрямі до язика, щоб уникнути перфорації язикової стінки nпорожнини зуба. Такс ускладнення можливе і в молярах нижньої щелепи. У молярах нижньої щелепи добре розвинуті щічні роги пульпи, nтому при трепанації коронки найкоротшим буде шлях у напрямі до щічного рогу.

Після препарування каріозну порожнину n(трепанаційний отвір) обробляють перекисом водню, спиртом і висушують повітрям nабо ефіром. Потім стерильним кулястим або фісурним nборами розкривають порожнину зуба, перфоруючи склепіння порожнини в найближчій nдо порожнини зуба ділянці. Розкриваючи порожнину, слід пам’ятати про можливу nперфорацію дна порожнини зуба, особливо якщо вона невисока.

Після розкриття nпорожнини зуба висікають склепіння _ кулястим бором проникають у порожнину й nуривчастими рухами з глибини назовні знімають склепіння порожнини (висікають nлише у межах порожнини зуба, не розширюючи і не заглиблюючи порожнину). У премолярах нижньої щелепи порожнина має форму циліндра, а в nпремолярах верхньої щелепи порожнина «витягнута» у щічно-язиковому напрямі. У nмолярах нижньої щелепи порожнина зуба кутоподібної форми, а в молярах верхньої nщелепи має на зрізі форму трикутника; існують індивідуальні форми nпорожнин зубів, як і кількість коренів у других, а особливо у nтретіх молярах.

У премолярах і nмолярах особливо важливим є створення вільного доступу до кореневих каналів nендодонтичними інструментами. Кореневі канали мусять мати оптимально створені nпорожнини без вигинів. Після висікання борами або nекскаватором склепіння порожнини видаляють коронкову пульпу чи її залишки, nпорожнину промивають розчинами антисептиків і висушують. Устя кореневих каналів nрозширюють кулястими борами. У верхніх молярах буває nвіялоподібне розширення коренів, тому для створення вільного доступу в кореневі nканали необхідне додаткове висікання краю каріозної або трепанаційної nпорожнини, який перешкоджає прямому введенню інструмента в ко-реневий канал. nПри правильно сформованій порожнині коренева голка вільно, не вигинаючись, проникає в усі кореневі канали моляра і премоляра. Грубе nрозширення устя каналу спричиняє перфорацію сішки або дна порожнини зуба.

Якщо порожнину зуба розкривали через трепанаційний отвір, основну каріозну порожнину (наприклад, V класу) nпрепарують і пломбують за правилами лікування карієсу. Ендодонтичні методи здебільшого nзастосовують уразі лікування захворювань пульпи та nперіодонта. Ендодонтичні втручання необхідні у разі повного видалення n(екстерпації) пульпи з порожнини зуба та кореневих каналів. Екстепацію пульпи nможна проводити під місцевим, або якщо необхідно, і nпід загальним знеболенням. Таки метод повного видалення пульпи має назву nвітальної екстирпації. Водночас використовують методику лікування, за якою nпульпу попередньо некротизують за допомогою спеціальних препаратів – так званих nдевіталізуючих засобів. Найчастіше з цією метою використовують миш’яковистий nангідрид, параформальдегід та деякі інші препарати. nЗалежно від основної діючої речовини паст для nнекролізації пульпи необхідно певний проміжок часу – від 1-3 діб у разі nвикористання препаратів миш’яку, до 10-14 діб – у разі застосування nпараформальдегіду.

Повне видалення пульпи зуба під nзнеболенням можна провести за одне відвідування хворим стоматолога. У nпроведенні вітальної екстирпації пульпи виділяють такі етапи:

1.Знеболення.

2.Препарування каріозної порожнини.

3.Розкриття порожнини зуба.

4.Ампутація коронкової пульпи.

5.Екстерпація кореневої пульпи.

6.Інструментальне та медикаментозне оброблення кореневих nканалів.

7. Пломбування кореневих каналів.

8.Пломбування каріозної порожнини.

Для проведення девітальної екстирпації необхідно nдва відвідування хворим стоматологічного кабінету, під nчас першого відвідування проводять:

1.Препарування каріозної порожнини.

2. Накладання девіталізувальної пасти.

Під час другого відвідування здійснюють nподальші етапи лікування, а саме:

1. Препарування каріозної порожнини.

2. Розкриття порожнини зуба.

3. Ампутація коронкової пульпи.

4. Екстирпація кореневої пульпи.

5. Інструментальне та медикаментозне nоброблення кореневих каналів.

6. Пломбування кореневих каналів.

7. Пломбування каріозної порожнини.

 

Етапи лікування пульпіту різними методами.

Вітальна екстирпація включає:

І. Знеболення . Повноцінна анестезія має дуже велике значення у разі nлікування пульпітів, оскільки в пульпі розміщена дуже велика кількість больових nта інших рецепторів, що реагують на різні подразнення. Найчастіше nвикористовують ін’єкційні методи знеболення: інфільтраційну та провідникову nанестезію.

ІІ. Препарування каріозної порожнини крім видалення некротичних твердих nтканин має за мету створити вільний доступ до порожнини зуба.

Тому після розкриття некректомії nкаріозної порожнини її розширюють відповідно до меж порожнини зуба. загалом це nвідповідає проекції порожнини зуба на жувальну поверхню пре молярів та молярів, nабо язикову (піднебінну) поверхню фронтальних зубів. Для цього використовують nфігурні бори різних розмірів, але значно полегшує використання цього етапу nзастосування турбінних бор машин. Якщо каріозна порожнина розташована на nконтактній поверхні зубів, то її розширюють на жувальній або язиковій поверхні у межах проекції порожнини зуба. nПрепаруючи каріозну порожнину у фронтальних зубах, необхідно з косметичних nміркувань максимально зберігати губну стінку і nрізальний край. У разі nневеликого розміру каріозної порожнини на контактних поверхнях для її розширення nнедоцільно висікати велику кількість твердих тканин зуба. У такому разі nпроводять трепанацію інтактної жувальної або язикової поверхні в межах проекції nпорожнини зуба. Її починають у центрі цієї проекції, створюючи нарізку на емалі nгострим фігурним абозворотноконусним бором. У творену nпорожнину поступово заглиблюють і розширюють фігурними nі круглими борами у межах проекції порожнини зуба. У разі трепанації коронок nверхніх різців слід урахувати нахил їх коренів у бік nпіднебіння, щоб уникнути перфорації губної поверхні зуба. У пемолярах і молярах nн\щ слід пам’ятати про можливий нахил їх коронок у nнапрямку до язика.

ІІІ. Розкриття порожнини зуба. У проведенні даної nманіпуляції доцільно виділяти такі етапи:

висікання склепіння порожнини зуба ,створення вільного доступу до кореневих каналів і nзавершальне формування каріозної порожнини та порожнини зуба.

Після завершення препарування каріозної nпорожнини стерильним кулястим або фігурним бором розкривають порожнину зуба, nпрепаровуючи її склепіння у найближчій до порожнини зуба ділянці.

Трепанацію склепіння над порожниною зуба краще робити у nверхніх кутніх зубах над місцем розміщення устя каналу піднебінного nкореня, а в нижніх кутніх – дистального каналу. У верхніх премолярах трепанацію nпроводять над щічним або піднебінним каналом.

Проникнувши у порожнину зуба , nвисікають її склепіння. Для цього круглий бор уводять у порожнину і уривчастими nрухами з глибини назовні знімають склепіння порожнини. Фігурним nбором обережно, коловими рухами вздовж стінок порожнини зуба розширюють отвір у nмежах порожнин зуба. поступово він набуває круглої, трикутної або квадратної nформи, залежно від форми порожнин зуба. Можна відразу починати висікання nсклепіння фігурним бором невеликих розмірів. Ним nпроникають у трипанаційний отвір і поступово, коловими рухами, розширюють його, nвисікаючи склепіння в межах порожнин зуба. Ступінь висікання контролюють nзондом: під час переміщення зонда по стінках з глибини nпорожнини на зовні не повинно відчуватися ніякої перешкоди. Правильно розкрита nпорожнина зуба майже повністю зливається з каріозною порожниною і їх стінки переходять одна в одну без нависів, згинів, утворюючи nпряму лінію.

Для виконання подальших етапів розкриття порожнини зуба nнеобхідно провести видалення коронкової пульпи – її ампутацію. Це необхідно nзробити тому, що наявність пульпи у порожнині зуба та кровотеча з неї nутруднюють зоровий контроль за виконанням препарування порожнини , а інколи роблять його неможливим.

IV. Ампутація пульпи. Уже в процесі розкриття nпорожнини зуба і висікання її склепіння бором мимоволі видаляються частина nкоронкової пульпи. Іншу частину пульпи, що залишилася у порожнині, можна також nзрізати бором підчас подальшого препарування nпорожнини. Доцільніше це зробити гострим екскаватором, nоскільки його застосування зменшує небезпеку перфорації стінок і дна порожнини nзуба. Залишки пульпи та кров видаляють з порожнини nзуба, промиваючи її водою розчином перекису водню та іншими антисептиками.

Після повного видалення пульпи з порожнини nзуба досить часто виникає кровотеча з її кореневої частини. Для припинення nкровотечі можна використовувати 3% розчин перекису водню, 5% амінокапронової nкислоти тощо.

Після цього промивають і висушують каріозну nпорожнину. У багато кореневих зубах на дні порожнини зуба за допомогою зонда nвизначають устя кореневих каналів відповідно до nтопографії конкретного зуба. Знайшовши устя кореневих каналів, необхідно nвизначити напрямок каналу і відповідно до нього, за необхідності, провести nдодаткове препарування каріозної порожнини.

Для цього кореневу голку вводять на 2-3мм у кореневий канал. nУразі правильно сформульованої каріозної порожнини голка повинна проникати у nнього, не згинаючись і практично не торкаючись до стінок nпорожнини. Необхідною умовою повного розкриття порожнини зуба є створення nзручного доступу до кореневих каналів. Для цього nпроникають у кореневі канали ї розширюють їх устя. Для цього використовують nкруглі бори невеликих розмірів або спеціальні nінструменти типу Gates-Glidden, Peeso. За їх допомогою устям кореневих каналів надають nконусоподібної форми. Правильність розкриття порожнини контролюють кореневою nголкою. Вона вільно, не згинаючись, повинна проникати в nкореневі канали. Розкриття порожнини зуба закінчують завершальним nформуванням каріозної порожнини.

Критерії якої підготовки nкоронкової частини зуба до наступних ендодонтичних втручань:

– форма і розміри з формованої порожнини забезпечують вільний доступ nінструмента до кореневих каналів;

– стінки nкаріозної порожнини і порожнини зуба переходять одна в одну, утворюючи пряму nлінію;

– немає навислих країв склепіння порожнини зуба;

– чітко nвизначається анатомічна форма порожнини зуба;

– видалені всі некротичні тканини із nпорожнини зуба;

– чітко визначається устя і напрямок усіх кореневих каналів.

V. Екстерпація кореневої пульпи. Видалення nкореневої пульпи проводять пульпоекстрактором відповідного розміру. Його підбирають відповідно до довжини та діаметра кореневого nканалу. Пульпоекстрактор обережно, без значного nзусилля, уводять у кореневий канал якомога ближче до верхівкового отвору. Це nконтролюється відчуттям опору до подальшого апікального переміщення nінструмента. Повертають інструмент на 1-2 оберти навколо своєї осі і плавно nвитягують разом з наматонаю на нього пульпою. Пульпоекстрактор звільняють від пульпи, промиваючи його у краплі антисептика на скляній nпластинці за допомогою зонда. Для зупинки кровотечі в кореневий канал можна nввести на 3-5 хв., туруну просякнуту кровоспинним засобом, або провести діатермокоагуляцію. Промивають кореневий канал корундами nпросякнутими антисептиками, або зі спеціального nендодонтичного шприца.

 

  

Екстерпація пульпи

 

VI. Інструментальна та медикаментозна обробка nкореневих каналів. Метою препарування кореневого каналу є повне видалення з nнього залишків пульпи або продуктів її розпаду, неповністю мінералізованих nтканин зі стінок каналу, розширення та надання каналу nвідповідної форми і конусності, необхідних для повноцінного його пломбування. Після інструментального оброблення стінки каналу nпредставленні досить щільним дентином, що забезпечує надійний герметизм nкореневої пломби, запобігає розсмоктування пломбувального матеріалу і появі nзапальних ускладнень у періодонті.

Загалом усі методи інструментального nоброблення кореневих каналів можна поділити на дві великі групи:

І. Апікально-коронкові методики («крок назад»). nЦі методики передбачають препарування кореневого каналу починаючи з його nверхівки, з поступовим збільшенням діаметра nінструментів до надання йому необхідної форми та конусності.

У разі nзастосування цієї методики використовують такі етапи:

1. Визначення робочої довжини кореневого nканалу. Цю довжину позначають обмежувачам на дрильборах, кореневих голках.

2. Кореневий дриль бор найменшого діаметра n(№10) вводять у кореневий канал наповну робочу довжину. Допускаються невеликі nобертові рухи інструмента навколо осі в межах 900 за годинниковою стрілкою і проти неї. Інструмент виводять з каналу, nпромивають розчином антисептика і процедуру повторюють доти, доки він вільно ну nбуде досягати повної визначеної робочої глибини кореневого каналу.

3. Таку саму процедуру повторюють кореневим nдрильбором на один розмір більшим від попереднього. nприблизна послідовність використання інструментів різного діаметра може бути nтакою: №10-15-10-20-15-25-20 і так далі.

4.Препарування продовжують файлом, на 1-2 nномер більшим за №10 і на 1мм коротшим за нього, до повного та вільного його nпроникнення у кореневий канал. Таке формування nкореневого каналу необхідне для запобігання виведенню nпломбувального матеріалу за верхівку зуба. Досягнувши вільного проходження nінструментом цього розміру кореневого каналу і переходять до файла, на один nрозмір більшого. Після nінструментальної обробки проводимо промивання та висушування (тор унтами з nвати).

5. Після завершення nоброблення каналу дрильбором нерівності, що залишилася згладжують за допомогою nкореневих буравів, починаючи з найменшого розміру і чергують так як дрильбори.

6. Уставу частину кореневого каналу nдодатково обробляють, розширюють і надають їй форми конусу.

ІІ. Коронково-апікальна методика передбачає nпослідовне використання ендодонтичних інструментів від nбільшого розміру о меншого, починаючи від устя до верхівки. Етапи проведення nпрепарування каналу:

1. Визначення nробочої довжини кореневого каналу.

2. Уведення у nкореневий канал дрильбора №35 до точки першого опору.

3. У подальшому в nканал уводять дрильбор, на один розмір менший від nпопереднього (№30). Після кожного інструментального nоброблення кореневого каналу його зрошують розчином антисептика.

4. Далі проводять nвизначення робочої довжини кореневого каналу. Її позначають обмежувачем на ендодонтичному інструменті, які nбудуть в подальшому використовуватися.

5. У кореневий канал до точки першого опору nвводять дрильбор на один розмір менший від nпопереднього (№25).

6. У подальшому повторюють послідовність препарування кореневого каналу доти, доки не nбуде досягнуто повної його робочої довжини дрильбором (№10).

 

Кореневий канал повинен відповідати таким критеріям якості:

– бути достатньо розширеним;

– мати конусоподібну форму;

– сформований апікальний упор;

– звільнений від nінфікованого дентину;

– бути чистим сухим.

 

VII. Пломбування кореневих каналів відбувається після завершення їх інструментального nоброблення, ізоляції від ротової рідини та висушування.

VIII. Пломбування каріозної порожнини. Перед nцим ретельно очищають каріозну порожнину та власне порожнину зуба. Каріозну nпорожнину пломбують постійними пломбувальними матеріалами, вібір яких залежить від класу каріозної порожнини та ступеня nруйнування коронки зуба.

Девітальна екстирпація. метод повного nвидалення пульпи передбачає попередню її девіталізацію. Девітальну екстирпацію nпроводять за два відвідування.

Під час першого відвідування проводять:

І. Перепарування каріозної порожнини. проводять розкриття і nчасткову некректомію. Розм’якшений дентин видаляють екскаватором. Після цього каріозну порожнину обережно промивають теплим nрозчином антисептика, висушують кульками з вати.

ІІ. Накладання девіталізуючої пасти. Накладання nдевіталізуючої пасти проводять за певною методикою. відбирають необхідну nкількість девіталізуючої пасти: для миш’яковистої це об’єм ,що nдорівнює головці шпильки, а для параформальдегідної – дещо більше. Захопивши nпевну кількість пасти кінчиком зонда, її вводять в каріозну порожнину і вміщують на дно в проекції рога пульпи. nЯкщо зроблено перфоративний отвір, то пасту накладають nна розкритий ріг пульпи, прикладають сухою ватною кулькою поверх і закривають nпастою із штучного водного дентину. Попереджаємо хворого, що після nнакладання девіталізуючої пасти може з’явитися біль у зубі, який триває кілька nгодин. Миш’яковисту пасту накладають в однокореневі зуби на 24 години, багато nкореневі – на 48-72 години; параформальдегідну пасту – на 10-14 днів. Під час повторного відвідування, лікар видаляє герметичну nпов’язку з каріозної порожнини, розкриває порожнину зуба, видаляє пульпу і nздійснює інструментальне оброблення кореневих каналів. Далі висушує і пломбує nкореневий канал.

Будь-яке втручання з лікувальною метою, що здійснюється через nпорожнину зуба або в її межах, можна назвати – ендодонтичиим. Успіх nендодонтичного лікування залежить насамперед від nзнання лікарем анатомо-топографічних особливостей порожнини зуба різних груп nзубів, уміння користуватися ендодонтичним інструментарієм, освоєння методики nпрепарування порожнини зуба, техніки оброблення і пломбування кореневих nканалів.

Неважко nобробляти кореневі канали, напрям яких збігається з nнапрямом і формою самого каналу. Зуби з одним коренем за nвинятком інших премолярів верхньої щелепи) мають, як правило, один канал. nДва корені мають перші моляри верхньої щелепи, іноді — різці nй ікла нижньої щелепи. У всіх молярах нижньої і nверхньої щелеп три канали, хоча у молярах нижньої щелепи два корені. nІнструментальне оброблення і медикаментозне лікування кореневих каналів nпочинають з розкриття порожнини зуба.

Розкриття nпорожнини зуба необхідне для скрупульозного огляду дна і стінок nпорожнини і збереження при цій операції їх розміру і форми, оскільки пульпову nкамеру не можна розширяти і деформувати. Устя кореневих каналів розширюють nкулястим і грушеподібним борами необхідних розмірів до nможливості повного огляду устя каналу.

У nмолярах є три входи в канали: у верхніх молярах два входи на щічній й один на піднебінній поверхнях, у нижніх — один канал на дистальній і nдва на медіальній поверхнях. Якщо уявно з’єднати ці вхідні точки лініями, nодержимо трикутник; на дні пульпової камери верхнього моляра вершина трикутника nбуде на піднебінному боці, нижніх молярів — на nдистальній поверхні.

Основні етапи ендодонтичиого оброблення кореневих каналів: nпрепарування каріозної порожнини з дотриманням топографії порожнини зуба й nустів кореневих каналів; розкриття порожнини зуба; знешкодження гангренозного nвмісту кореневих каналів; Інструментальне оброблення кореневих каналів; nмедикаментозне оброблення кореневих каналів; розкриття апікального n(верхівкового) отвору; пломбування кореневих каналів; пломбування зуба.

Препарування nкаріозної порожнини nй розкриття порожнини зуба розглянуто на попередніх заняттях.

Знешкодження гангренозного вмісту кореневих каналів. Після препарування каріозної порожнини nй розкриття порожнини зуба у каріозну порожнину вносять розчин лікарської nречовини до утворення шару рідини над устями кореневих каналів: 4%-ний розчин nхлораміну, 0,1-0,2%-ний розчин хлоргексидину, 3%-ний розчин перекису водню, nрозчин риванолу 1 : 5000, фурациліну 1 : 1000, антибіотики, ферменти з nантибіотиками, йодинол та ін.

Методика інструментального оброблення кореневих каналів. Інструментальне оброблення починають nз видалення за допомогою пульпоекстрактора продуктів розпаду пульпи із nкореневого каналу. Через шар розчину лікарської речовини в устя каналу вводять nпульпоекстрактор і в кілька прийомів, поступово nзаглиблюючись спочатку на 1/3, 1/2, 2/3 довжини кореневого каналу, nпошарово обробляють канал до повного видалення гнильного розпаду; гнильний nрозпад знімають або розчином, або гумовою смужкою.

Наступне оброблення каналів — антисептичне за допомогою nтурунд з метою хімічної дії на мікрофлору інфікованого nканалу.

Техніка приготування турунд. У лівій руці nтримають зуболікарське дзеркало, а кінцями великого і вказівного пальців — nжмутик вати. Між напівзігнутим третім і четвертим пальцями розташовують кореневу голку. Великим і вказівним пальцями правої руки відривають nволоконця вати із жмутика, прикладають до кіпця кореневої голки і голку nобертають навколо її осі; волоконця вати накручуються на голку — утворюється у nтакий спосіб турунда. Готову турунду зволожують розчином антисептика, вводять у nкореневий канал, двічі або тричі повертають турунду навколо її осі і витягають. nПотім цю турунду вкладають в основу жмутика вати, розташованого між пальцями лівої руки, притискують турунду краєм жмутика вати й витягають nголку. Маніпуляцію приготування турунд і промивання кореневого каналу nповторюють 10—15 разів, використані турунди розміщують (як описано вище) у nжмутику вати. Послідовне розміщення турунд у nрозгорнутому жмутику вати (на ватяному тампончику) дає. змогу упевнитись у nступені забруднення рештками гнильного розпаду кореневого каналу, у наявності nескудату. Показником закінчення оброблення антисептиками кореневого каналу буде nчиста турунда.

Розкриття апікального отвору здійснюють після медикаментозного оброблення кореневого каналу за nдопомогою стерильної кореневої голки. Маніпулюють обережно, щоб не травмувати nтканини періодонта. Якщо кореневий канал малопрохідний, апікальний отвір розкривають дрильборами, ручним або машинним способом. n

Техніка фіксації турунд у кореневому каналі. nТурунду nвиготовлюють за описаною вище методикою. З кінчика голки турунда повинна nнезначно звисати; таку турунду, зволожену розчином лікарської речовини, легко фіксувати у кореневому каналі. Введену голку з турундою nпритискують браншами пінцета до стінки каналу і вільно витягають; зуб nзакривають герметичною пов’язкою із штучного дентину.

Ефективність інструментального й nантисептичного оброблення кореневих каналів багато в чому визначається ступенем nїхньої прохідності. Ця прохідність створює передумови для вирішення основних nпроблем у лікуванні періодонтиту: а) забезпечення доступу до патологічного вогнища; nб) створення можливості медикаментозної дії на nтканини, уражені запаленням; в) досягнення повноцінної обтурації кореневого nканалу.

Методи розширення кореневих каналів — nінструментальний і хімічний. Частіше застосовують інструментальний метод, використовуючи nручні й машинні дрильборн, голки Керра, кореневі голки, впаяні в дискотримач. nДриль-бори мають спіральну нарізку і робочу частину різних nрозмірів (від № 1 до № 5); виготовляють дрильбори для прямого й кутоподібного nнаконечників.

Методика інструментального розширення nкореневих каналів. Розширення кореневого каналу починають інструментом nнайменшого розміру, поступово збільшуючи його, і з ручного оброблення каналу nголкою Керра. При використанні машинних дрильборів слідкують, щоб напрям nдрильбора відповідав ходу кореневого каналу, а просування було плавним, без nнадмірного тиску, переривчастим; при відчутті перешкоди, з появою ознак nзаклинювання інструмента слід зробити кілька обертів зворотно, а потім nпродовжити розширення кореневого каналу. У момент розкриття верхівкового отвору nканалу слід негайно припинити операцію, оскільки nтиснення на дрильбор і робочої машини спричиняють травму періодонта.

Ендодонтичний інструментарій для оброблення nкореневих каналів — це набір із п’яти інструментів.

Пульпоекстрактор, коренева голка, дриль бори, канало nнаповнювач, штифти. Інструменти ендодонтичного набору повинні забезпечу вати nоброблення кореневих каналів; допускати вільне ма-ніпулювання у роті; мати nпристосування, що забезпечує надійну фіксацію nендодонтичного інструмента. Робоча частина інструмента повинна відповідати його nфункціональному призначенню.

Великий ендодонтичний набір nскладається з восьми інструментів: глибиномір, пульпоекстрактор, бурав nкореневий, рашпіль кореневий, дрильбор, розвертки, каналонаповнювач, штонфер.

Склад середнього набору (в щт.):

1) пульпоекстракторн № 1—5 25

2) бурави кореневі № 1—5 15

3) дрнльбори ручні № 1—5 15

4) дрильбори для кутоподібного наконечника 5 n

5) дрильбори для прямого наконечника № 1—5 5 n

6) голки кореневі № 1—5 5

7) каналонаповнювачі для кутоподібного nнаконечника № 1—3 5

8) каналонаповнювачі для прямого наконечника № І—3 5

9) штифти срібні № 1—5 20 99

 

Склад малого набору (в шт.):

1) дрильбори ручні № 1—5 10

2) бурави кореневі № 1—5 10

3) каналонаповнювачі для кутоподібного nнаконечника № 1—3 5

4) голки кореневі № 1—5 25

5) пульпоекстрактори № 1—5

Послідовність nзастосування інструментів. Методика роботи інструментами потребує точного nдодержання послідовності їх застосування. Кожний інструмент набору називається nзалежно від призначення — очищення, розширення, проходження кореневого каналу nта його пломбування.

Призначення nінструментів. Пульпоекстрактори призначені для екстракції (видалення) nдевіталізованої пульпи, видалення гнильного детриту з кореневих каналів, nватяник турунд та ін. У важкопрохідиих каналах повертання пульпоекстрактора nнавколо своєї осі не повинно перевищувати 90°, потім інструмент виводять із nканалу; в каналах із доброю прохідністю повертання пульпоекстрактора допустиме nна 360°.

Бурави кореневі призначені для зрізування n(зішкрібання) пристінкового інфікованого предентину і nдентину та видалення знятої стружки назовні; за допомогою цього інструмента nрозширюють кореневий канал. Бурав підбирають на 1—2 номери меншими від діаметра каналу кореня зуба; працюють буравом, рухаючи «на nсебе» і притискуючи до стінки каналу; обертають буравом за годин-никового стрілкою, але не більше, ніж на 180°. Змінюючи номери nінструмента, домагаються швидкого і значного розширення кореневого каналу на nвсій його довжині. Якщо вигин каналу перевищує 30-45, можливе відламування nінструмента, тому слід ретельно виконувати правила опе-рування.

Дрильбори призначені для зрізування пристінкового дентину при розширенні важкопрохідних nкореневих каналів. За допомогою машинних дрильборів розширюють вільнодоступні й nпрямі кореневі канали; для розширення важкопрохідних катіалів використовують nручні дрильбори. Якщо кореневий канал звужений, а корінь зігнутий, слід nобережно працювати дрильбором, щоб уникнути відламування інструмента.

Каналонаповнювачі використовують для nзаповнення кореневих каналів лікувальними пастами та різними nпломбувальними матеріалами.

Голки кореневі призначені для медикаментозного оброблення кореневого каналу і для nвизначення прохідності кореневого каналу. Розмір кореневої голки при nманіпулюванні у кореневому каналі доцільно вибирати на один номер меншим від діаметра каналу.

Інструментами ендодоитачного набору слід nкористуватися для роботи в кореневих каналах, які не пломбовані раніше nметалевими штифтами, цементом, іншими твердими пломбувальними матеріалами.

Очищення інструмента під nчас роботи або після закінчення роботи: а) прожарювання робочої частини nінструмента, натягнутою гумовою плівкою або поролону, зволожених дезинфікуючим nрозчином; б) промивання інструмента в антисептичному розчині.

Етапи оброблення кореневого каналу. Рекомендують послідовну, чітку поетапну роботу інструментом у каналі зуба nпри видаленні інфікованих (путридних) мас та при розширенні каналу. Оброблення nпершої половини кореневого каналу починають з визначення за допомогою кореневої nголки прохідності каналу.

Після пульпоекстрактора застосовують nкореневий бурав для зняття пристінкового дентину, а потім канал розширюють nдрильбором, а для видалення залишку дентину знову застосовують кореневий бурав. nДругу половину каналу, відстань якої закінчується за 1-2мм до верхівкового nотвору каналу, оброблюють у такій же послідовності. nТретій етап оброблення каналу — розкриття (роз-ширення) верхівкового отвору — nздійснюють за допомогою кореневого бурава, рухом «на себе» й поворотом навколо nосі на 45°. Дрильбори використовують при обробленні вузьких, погано прохідних nкореневих каналів.

Хімічне розширення кореневих каналів. Для такої операції nзастосовують етилендіа.мінотстраоцтову кислоту (ЕДТА). n

Для дії на інфекційний чинник n(мікрофлору) кореневих каналів, особливо ж системи мікроканалів, при лікуванні nперіодонтиту, використовують імпрегнаційні засоби: резорцин-формаліпову рідину nі розчини азотнокислого срібла.  

Ендомотор

Класифікація ендодонтичного інструментарію

ІSО:

1 група – ручні – файли (К і nН), римери (К), пульпоекстрактори, плаггери і спредери (вертикальні і бокові nущільнювачі гутаперчи);

2 група – машинні Н- файли і К ример з хвостовиками для наконечника, nканалонаповнювачи;

3 – група – машинні бори n(G-тип, Р-тип), римери типів А, D, О, КО, Т, М.

4 група – штифти – гутаперчеві, nсрібні, позолочені, паперові.

Клінічна:

1 група – діагностичні nінструменти;

2 група – інструменти для nвидалення м’яких тканин зуба;

3 група – інструменти для механічної nобробки каналу:

3.1 – інструменти для nрозширення устя каналів;

3.2 – інструменти для nпроходження кореневого каналу;

3.3 – інструменти для nрозширення кореневого каналу;

4 група – інструменти для пломбування кореневого nканалу.

 Техніка використання ендодонтичних nінструментів

1 група n– діагностичні інструменти

Глибиномір, кореневі голки: гладенькі, з круглим поперечним nперерізом, грановані (Міллера). Можна використовувати файли і римери.

2 група n– інструменти для видалення м’яких тканин зуба

Пульпоекстрактор nвиготовляється nз м’якої сталі з гострими зазублинами, які відходять від стержня. Коли nінструмент щільно входить в канал, зазублини притискаються до стержня, і він nможе проникати занадто глибоко; тому, якщо ви відчуваєте тверду поверхню nдентинної стінки, не треба просувати його далі. nПравильне використання пульпоекстрактора передбачає обережний рух до упору в nстінку каналу або проходження до верхівки, потім його злегка вертають назад, nроблять 1-2 оберти й виймають. Жива або некротизована пульпа, її рештки nчіпляються і видаляються, не проштовхуються вглибину. Деякі автори рекомендують nз метою запобігання розриву тканини пульпи з травматизацією періодонтальної nзв’язки використовувати файл, якій підрізає тканину nпульпи на потрібному рівні. Методика – після визначення робочої довжини nкореневого каналу пульпа видаляється К-типом інструментом з максимально великим nдіаметром, який можна ввести в канал до апікального звуження. Інструмент nповертається максимально близько до стінок, nнамагаючись „зрізати” пульпу на рівні апікального звуження. В nтакому випадку пульпа видаляється однією масою. Некротизована пульпа nвидаляється пошарово під ванночкою із антисептика. nМожна використати хемомеханічну обробку кореневого каналу.

Пульпоекстрактор nтакож використовують для видалення із каналу паперових або ватяних турунд, які nзнаходились у каналі під час лікування зуба.

Кореневий nрашпіль можна також віднести до цієї групи, хоча він nвикористовується для розширення кореневого каналу.

3.1 – nінструменти для розширення устя каналів

Бор nтипу Gates-Glidden drill (ример-G) – особливістю є коротка nдовжина робочої частини, кінчик таких інструментів зазвичай затуплений n(неагресивний). Бажана швидкість використання – 450-800 об/хв.

Ример типу Peeso (Largo) n(Р-ример) подібний до подовженого свердла з короткою nробочою довжиною. Бажана швидкість використання – 800-1200 об/хв. Розширювач nустя кореневого каналу, ример В1, ример В2 (можна з nобережністю використати для розширення прямих частин кореневого каналу).

3.2, n3.3 – інструменти для проходження і для розширення кореневого каналу

Файли n– інструменти найбільш часто використовують для видалення твердих тканин із nканалу. Вони створюються шляхом скручування круглого стержня ( колишній nдрильбор), це призводить до появи серії ріжучих виступів n(країв), якими можна знімати зі стінок каналу порції дентину вертикальними nрухами, допустима робота обертальними рухами в якості римера. Це так звані nК-файли (фірми Керрі). К-файл просувають в напрямку верхівки, витягають, тим nсамим зішкрябають дентин зі стінок каналу.

Н-файли nмають гострі краї, яки подібні на трикутники поставлені один на один поступово nзменшуючись у розмірах (дрильбор). Рухи в каналі – вертикальні, обертати не більш ніж на 90˚ . Символ – круг.

 

К-римери nмають кут між ріжучою гранню і поздовжньою віссю n20˚. Кількість ріжучих площин від 17 в маленьких розмірах до 5 – у nвеликих. Рухи – обертальні 90˚-180˚ за годинниковою стрілкою. Символ – трикутник.

К-флекс (файл) суміщає властивості римера і файла, nзабезпечує ріжучі властивості і можливість видалення ошурків із кореневого nканалу.

Флекс-R-файл – має неагресивну верхівку і біля верхівкові nграні, що забезпечує проходження по кривій каналу без перфорацій. Поперечний розріз у вигляді трикутника.

Флексофайл і nфлексоример – інструменти покращеної гнучкості за рахунок трикутної форми nпоперечного розрізу. Мають безпечну верхівку. Символ – буква F.

Профайли

Фарсайд n(дипстар) – негнучкий короткий ример з тонкою nверхівкою для проходження тонких каналів молярів при зменшенні відкривання nрота.

Патфайндер n– тонкий інструмент з гострим кінчиком для проходження тонких облітерованих каналів.

З nпоявою інструментів типа профайл, протейпер, нітіфлекс, джі-ті-ротарі-файл nв більшої мірі використовують техніку обробки „від коронки вниз”.

Нові технологічні nудосконалення ендодонтичного інструментарію привели до появи великої різноманітності дизайну інструментів для обробки кореневих nканалів.

Двома найбільш популярними інструментами є ProTaper (Dentsply nMaillefer, Швейцарія) і K3 (Sybron Dental Specialities, Inc., США). Виробники nзатверджують про свої інструменти, що вони мають nчудові характеристики дизайну і можливості застосування. У багатьох відношеннях nскладно порівнювати ці інструменти, оскільки вони дійсно nдуже різні, і говорити про їх властивості і перевагу один перед одним можна nлише на підставі клінічної практики. Проте детальніший розгляд фактів може nдопомогти виявити деякі важливі відмінності.

У “таблиці 1” представлені nпорівняльні характеристики цих інструментів. Інструменти K3 випускаються тільки nу вигляді інструментів, що обертаються, тоді як інструменти ProTaper мають nширший спектр застосування, оскільки вони як ручні, так і обертаються, і nобласть їх застосування включає консервативну ревізію раніше nлікованих кореневих каналів (Hulsmann і Bluhm, 2003; Gutmann, n2004).

 

Відносно останньої області застосування інструменти ProTaper nефективніші, чим інструменти з радіальними ріжучими кромками (Hulsmann і Bluhm, 2003). nПри обробці і очищенні кореневого каналу за допомогою інструментів ProTaper потрібна nменша кількість інструментів для отримання рівномірної конічної форми каналу по nвсій його довжині. Більш того, форма каналу, що досягається за допомогою nінструментів ProTaper, що мають множинну конусність, покращує розподіл іригаційних розчинів і nочищення апікальної частини кореневого каналу, більшою конусністю, що володіє, nщо сприяє повному видаленню бактерійної флори (Wu і Wesselink, 1995; Rollison і soavt., 2002; Card і soavt., 2002; McGurkinSmith і soavt., 2005) (таблиця 2). У інструменті К3 nосновними ріжучими поверхнями є радіальні кромки, тому створюється більший nконтакт інструменту із стінками каналу, що збільшує тертя і зменшує механічний nопір інструменту. Кут гвинтової нарізки змінний і nзбільшується по напряму від кінчика інструменту до його рукоятки. Це призводить nдо того, що інструмент достатньо активно працює в коронковій частині каналу, в nтой же час обмежуючи його просування в apykal’nom напрямі. ProTaper же, nнавпаки, має трикутний перетин, що зменшує площу зіткнення між nповерхнею інструменту і дентином. Цей факт, в поєднанні із збалансованими nкутами гвинтової нарізки інструменту, забезпечує вищу ріжучу nефективність. Однією з характеристик, що відрізняються nу різних інструментів, є головний передній кут ріжучого краю. Він утворений ріжучим краєм і поперечним перетином інструменту, зробленим nперпендикулярно його довгій осі. Якщо ріжучий край розташований попереду цього nперпендикуляра, кут вважається негативним. Якщо ж ріжучий nкут розташований позаду нього, він вважається позитивним. Негативні передні nкути ріжучого краю зменшують ефективність інструменту n(Camps і Pertot, 1994). Не дивлячись на те що головний передній кут ріжучого краю інструментів К3 заявлений виробником як nпозитивний, аналіз інструментів показав, що насправді він негативний (мал. 1 і n2) (Johnson, 2002). Крім того, результати двох недавніх досліджень головного nпереднього кута ріжучого краю інструментів К3 також nуказують на те, що цей кут є негативним, не дивлячись на те що виробник nзаявляє, що інструменти К3 мають позитивний передній кут ріжучого краю (Chow і nsoavt., 2005; Grande і soavt., 2005). Не дивлячись на те що головний передній nкут ріжучого краю інструментів ProTaper також є nнегативним, прогресивна конусність його робочої частини забезпечує зіткнення з nменшою ділянкою дентину, що зменшує навантаження, що скручує, втому інструменту nі можливість його поломки в порівнянні з інструментом, що має постійну nконусність робочої частини. Більш того, це підвищує nгнучкість, ріжучу ефективність і звичайно зменшує число повернень до nпопереднього інструменту, необхідних для проходження каналу на всю довжину, nособливо у вузьких і викривлених кореневих каналах. Насправді, в клінічній nпрактиці не вимагається ніяких повернень до попереднього інструменту після проходження каналу на робочу довжину вибраним фінішним n(F) інструментом ProTaper. І, нарешті, негативний передній кут ріжучого краю nінструментів ProTaper є позитивною якістю, сприяючою ефективній обробці і nочищенню раніше лікованих кореневих каналів (Hulsmann і Bluhm, 2003; Gutmann, 2004).

Виробники заявляють nпро обидва інструменти, що вони ефективно видаляють ошурки з каналу, не nпроштовхуючи їх в апікальному напрямі. Проте, враховуючи те, що обробка за nдопомогою інструменту ProTaper створює велику конусність апікальної частини nкореневого каналу, таким чином підвищується nефективність очищення апікальної частини без необхідності розширення її до nвеликих розмірів. Дослідження показали, що із збільшенням розміру апікально nчастини підвищується ефективність очищення і усунення nбактерійної флори (Baugh і Wallace, 2005). Здатність досягати цього без зміни nформи апікальної частини кореневого каналу є безумовною перевагою інструментів nProTaper.

Останнім часом була опублікована безліч досліджень, що стосуються вивчення здатності сучасних інструментів залишатися в центрі кореневого каналу впродовж всієї процедури його обробки (Ponti nі soavt., n2002; Song і soavt., 2004). Часто результати цих досліджень nнеобов’язково відображали бажаний або рекомендований спосіб застосування nінструментів. Наприклад, більшість нікель-титанових інструментів повинна швидко вводитися на робочу довжину без надмірного nпоглиблення в кореневій каналу (1 – 2 сек.). Це в особливому ступені nвідноситься до фінішних інструментів ProTaper. Після nтого, як інструмент F1, F2 або F3 досягає робочої довжини, його необхідно nвідразу ж витягнути, після чого не потрібний і не рекомендується його nзастосування в кореневому каналі. Неможливість послідувати цій рекомендації nможе привести до відхилення від центру каналу. Причому можливість відхилитися nвід центру каналу у інструментів, що мають велику масу nметалу по всій робочій частині, таких, як К3, значно вище. Було показано, що nінструменти К3 відхиляються до зовнішньої сторони кривизни каналу в apykal’noy nйого частині (Bergmans і soavt., 2003), що підтвердили nAyar і Love (2004).

Інструменти ProTaper, завдяки зменшенню їх конусності в коронковій їх частині (таблиця 1 – від 7%, 8% і 9% до n5,5%, на відміну від 6% у інструментів К3), nгнучкіші і у меншій мірі відхиляються nвід центру каналу, особливо в середній і коронковій nйого частинах. І їх застосування з nрекомендаціями виробника, відмінності в методиці застосування або анатомії nзубів, вибраних для експерименту. Наприклад, знаходження інструменту в каналі після введення на робочу довжину протягом більшого часу, ніж nце рекомендовано виробником; використання інструменту в кореневому каналі без nпопереднього створення прямого доступу за допомогою інструменту Sx; nвикористання дуже великих інструмент в ProTaper в каналах з складною анатомією, nнаприклад, S-образних каналах. Останній варіант може легко вплинути на nвиведення експериментів по nпорівнянню результатів обробки кореневих каналів. Ця проблема була наочно nпродемонстрована в недавній публікації (Yoshimine і soavt., 2005). У цьому nексперименті модель S-образного кореневого каналу була оброблена до розміру F3, nщо абсолютно неприйнятно за наявності такої анатомічної складності в апікальної nчастині. Насправді, на необхідність обробляти Апікальної частини певних nканалів, що мають анатомічні важкості, ручними інструментами наполягали Blum і nспівавт. (2003), і особливо це підкреслювали nYoshimine і співавт. ( застосування інструментів. nІронія полягає в тому, що один з висновків цього дослідження свідчить, що nінструменти К3 можуть використовуватися в апікальної частині викривлених nкореневих каналів, тоді як це прямо суперечить даним Bergmans і співавт. n(2003), вказуючих на відхилення інструментів від nцентрального положення К3 в апікальної третині каналів.

Kuttler і співавт. n(2001) вказали на важливість стандартизації оцінки можливостей використання nінструментів шляхом створення n”ендодонтичного куба”, що забезпечує точніший порівняльний аналіз nанатомії кореневого каналу до інструментальної його обробки і результатів nобробки. Ця модель є значним досягненням, що дозволяє добитися стандартизації nоцінки і усунути або зменшити до мінімуму вплив змінних чинників. При nвикористанні моделі ендодонтичного куба для оцінки інструментів К3 і ProTaper nбули виявлені відхилення інструментів К3 від nцентрального положення в середній третині кореневого каналу, на відміну від nінструментів ProTaper (мал. 3 – 7) (Kuttler – неопубліковані дані).

Це підтверджує дані Bergmans і співавт. (2003), що на напрям nінструментів ProTaper не впливає кривизна кореня в середній його третині і що в nцій області вони набагато краще зберігають своє центральне положення в каналі, nніж інструменти К3. Більш того, це повністю підтверджує nвиявлене Bergmans і співавт. (2003) відхилення інструментів К3 від центру в nсередній і коронковій частинах каналу (мал. 7). Деформація nінструменту завжди є предметом неспокою лікаря, оскільки вона незмінно nприводить до його поломки. Хоча nможливість поломки інструменту не завжди можна передбачити наперед (особливе це nстосується інструментів, що не мають деформацій), часто лікар може побачити nнаявність дефектів інструменту після його витягання з nкореневого каналу або передчувати їх появу на підставі тактильних відчуттів під nчас його використання. В цьому відношенні показові дані Ankrum і nспівавт. (2004), що продемонстрували, що відсоток відхилення від центрального положення в кореневому каналі інструментів К3 nв сильно викривлених кореневих каналах видалених molyarov складав 8,3%, тоді як nдля інструментів ProTaper він складав 2,4%. Проте в даному дослідженні не було nвиявлено яких-небудь значних відмінностей між двома цими інструментами по nвідсотку відхилення інструментів від центрального nположення в кореневому каналі і відсотку відламу інструментів.

І, напевно, більше всього хвилювань лікарю nдоставляє питання, чи не зламається інструмент в nпроцесі його застосування. На жаль, багато лікарів у разі поломки звинувачують nв цьому інструменти і не можуть усвідомити необхідність обережного підходу ще до введення нікель-титанових інструментів, що nобертаються, в кореневий канал. В цьому відношенні дуже важливо знати п’ять ключових моментів:

1. Необхідно nоцінити анатомію кореневого каналу, який належить обробляти;

2. Часто не nвраховується той факт, що не кожен кореневий канал можна обробляти nінструментами, що обертаються, і що часто обгрунтованим є комбіноване nзастосування інструментів і методик (Blum і nsoavt., 2003);

3. Перед використанням nінструментів, що обертаються, необхідно створити вільний доступ для їх просування nв кореневому каналі (Blum nі nsoavt., 2003; Patino і soavt., 2005);

4. Не всі системи nкореневих каналів повинні розширюватися до більшого nрозміру і конусності інструментів, наявних в кожній системі;

5. Інструменти, які nвже використовувалися раніше, мають вищі шанси поломки, особливо при надмірно високій nшвидкості обертання, додатку надмірного тиску на інструмент, використанні в каналах nз великим радіусом кривизни і в каналах з великим кутом кривизни (Martin і soavt., 2003; Patino і soavt., 2005).

При прямому порівнянні ‘in vitro’ двох інструментів Bergmans і співавт. (2003) не виявили випадків поломки як nінструментів К3, так і інструментів ProTaper. Проте вони у кожному nвипадку використовували нові інструменти. Не дивлячись на nте що Martin і співавт. (2003) і Patino і співавт. (2005) виявили випадки nполомки обох типів інструментів, вони не спостерігали значних відмінностей між nцими інструментами в якій-небудь конкретній оцінній nситуації.

Використання систем nнікель-титанових інструментів, що обертаються, для nобробки кореневого каналу може бути достатньо ефективним. Застосування цих nінструментів лікарем повинне відповідати параметрам, вказаним виробником nінструментів, зважаючи на широкий діапазон анатомічних nваріацій. Щоб вирішувати ці проблеми з найбільш оптимальним і передбаченим nрезультатом, лікар повинен мати чітке уявлення про властивості використовуваних nінструментів і про те, як їх застосовувати для досягнення якнайкращого nрезультату і отримання від роботи максимального nзадоволення. З цієї точки зору система ProTaper, що включає як ручні, так і такі, що обертаються інструменти, володіє такими важливими nдля сучасного лікаря характеристиками, як універсальність і безпека, і може nбути цінною підмогою для проведення якісного лікування кореневих каналів.

4 група n– інструменти для пломбування кореневого каналу

 

Каналонаповнювач – інструмент з робочою частиною у nвигляді центрованої конусоподібної спіралі для введення пастоподібних nпломбувальних матеріалів.

 

Гуттаконденсор n– інструмент у вигляді зворотного Н-файла, використовують в кутовому nнаконечнику зі швидкістю 8000-10000 об/хв. Під час nобертання розм’ягшує і просуває гутаперчу у канал і ущільнює її в апікальній nчастині.

 

 

Спредер – nінструмент з гладенькою загостреною робочою частиною , який використовують для nлатеральної конденсації гутаперчевих штифтів в nкореневому каналі.

 

Плаггер n– інструмент з робочою частиною у вигляді гладкого обрізаного nстержня, використовують для вертикальної конденсації гутаперчи у каналі.

Плаггер nпередаючий тепло – двосторонній інструмент: з одного боку – стержень типу nспредера, який нагрівають і вводять у канал для nрозм’ягшення гутаперчи і градуйований плаггер для її конденсації.

 

Техника „крок nназад”

Початку nв канал вводять тонкий (08-10 розмір) К-файл на всю робочу довжину каналу. nРоботу продовжують поки інструмент не буде проходити в каналі вільно. Далі nпроводять таку процедуру з використання інструменту наступного розміру. Після досягнення вільного проходження проводять контрольне nпроходження каналу попереднім інструментом з метою запобігання блокування nверхівкового отвору дентинними ошурками. Таким шляхом проводять nрозширення кореневого каналу на всю довжину мінімум до 25 розміру інструмента. Наприклад 10-15-10-20-15-25-20, nпотім  вводять інструмент 30 робоча довжина nкотрого на 1 мм менша останнього апікального файла. Далі проводять nрекапітуляцію – контрольну обробку останнім апікальним файлом для згладжування nсходинок і попередження закупорки каналудентинними ошурками. Після файла 30 використовують розмір 35 робоча nдовжина має бути меншою на 2 мм , потім 40 – на 3 мм і nт.д.  Після використання кожного розміру nнеобхідно проводити рекапітуляцію для котрої можна nвикористовувати Н-файли. Кореневий канал ближче до устя обробляють nінструментами для розширення кореневих каналів (бор гейт глайд, nларго). Під час роботи інструментами для ліпшого nковзання інструменту, емульсифікаціїтканини в каналі використовують рідини n– лубриканти (глай-оксид, файл-езе, рідке nмило, ЕДТА (септодонт, спад). Після nмеханічного розширення кореневого каналу в апікальній третині каналу залишають nрозчин гіпохлориту натрію для очистки мікроканалів.

 

 

Техніка „крок nвперед” або „від коронки вниз”

 

Особливість – робочу довжину nканалу визначають не перед обробкою, а після nзабезпечення доступу до апікальної третини каналу.

Устя nканалу заповнюють розчином гіпохлориту натрію, проводять препарування nустя з метою розширення; файл 35 вводять у канал до опору і довжину фіксують. Якщо файл такого розміру ввести неможливо – nвводять менший. Проводять обробку файлом до його вільного руху у каналі на фіксовану довжину. Далі проводять на ту саму відстань nобробку борами (гайт-глайд №80), вводять в канал файл 30 до опору, його nдовжину фіксують і наступну ділянку розробляють, потім nвикористовуючи до опору довжину файлу 25 і далі – меншими до досягнення робочої nдовжини каналу. Проводять визначення робочої довжини, поступово розширюють nверхівкову частину до файла 25. Стінки nвирівнюють Н-файлами 30-35.

 

 

 

Методика збалансованої сили

 

Ця nметодика запропонована в 1985 р. [Roane J. В. et al., 1985] для розширення nвикривлених каналів. Вона передбачає використання гнучких ручних інструментів з nнеактивною верхівкою. Інструментальна обробка повинна супроводжуватися рясним nпромиванням розчином натрію гіпохлориту. Проводиться вона таким чином.

1.Після визначення робочої довжини зуба або кореня nпідбирають файл у відповідності з його діаметром, на якому встановлюють nвідмітку робочої довжини, і вводять його в канал до тих пір, поки не почується nслабкий опір.

2. Цей інструмент повертають за годинниковою стрілкою на n60-90 ° для впровадження в канал, що визначається за опором обертання файлу. nПри цьому

відбувається часткове зняття дентину зі стінок кореня.

3. Натискаючи пальцем на файл в апікальному напрямку, щоб nзафіксувати його на даній глибині, файл повертають на 360 ° проти годинникової nстрілки (у зворотному напрямку). Важливо, щоб тиск на файл було таким, щоб файл nпровертався на тому ж рівні. Потім файл разом з дентином витягують з каналу, nочищають його, а канал промивають. Таким чином, поступово роблять обробку nканалу на всю довжину, не доходячи на 1-1,5 мм до апікального звуження.

4. Зазначена інструментальна обробка може бути повторена nфайлами з послідовним збільшенням їх діаметра (030, 035, 040, 045) до nбудь-якого розміру. Після завершення препарування створюється рівна поверхня nканалу з конусом, відповідним конусу інструменту. За допомогою цього методу nможна підготувати викривлені канали на всю робочу довжину зуба.Препарування nкореневого каналу із створенням апікальної частини циліндричної форми. nМорфологічними дослідженнями встановлено, що в апікальній частині кореня канали nможуть мати розширення, а тому не слід розширювати їх більше. У таких випадках nстепбекк-методика мало прийнятна, оскільки апікальної частини кореневого каналу nслід надавати циліндричну форму довжиною 2-5 мм, а не конічну. Така форма препарування nзабезпечує систему міцних стінок в найважливішої частини кореневого каналу. nПісля визначення робочої довжини К-Рімера обертають в каналі до тих пір, поки nвін не стане вільно рухатися на цьому рівні. Потім беруть К-файл наступного nрозміру і тієї ж довжини, вводять його в канал і угвинчують до тих пір, поки nверхівка не виявиться на апікальному рівні препарування. На цьому рівні, не nзаглиблюючись, інструмент обертають, доки він не стане вільно прокручуватися. nТаким чином розширюють канал інструментами 3-4 розмірів (якщо перший інструмент nбув 025, то наступну обробку проводять інструментами 030, 035, 040). Після nцього стінки каналу вирівнюють Хедстром-файлом, який на 1 розмір менше nостаннього К-файлу. Коли nрозширення каналу закінчено, обробку завершують обертальним рухом ручного nК-файлу. Важливо в процесі розширення і, особливо, на завершальному етапі вимити nтирсу з кореневого каналу.

Таким чином, створюється апікальний уступ, який, як nправило, має похилу форму. Треба сказати, що уступ утворює ефективний nапікальний обмежувач для основного гутаперчевого штифта такого ж розміру, як і nостанній

файл, використовуваний для розширення апікальної частини nканалу.Створення циліндричної апікальної частини каналу, в принципі, можливе у nвсіх зубах, однак в зубах з тонкими каналами це робити навряд чи доцільно.

Вище були розглянуті основні методи розширення кореневих nканалів. Слід зазначити, що ними не вичерпується весь перелік методів обробки. nДуже часто використовуються комбінації методів. Так, наприклад, деякі лікарі nкоронковую частина каналу, приблизно на 1/2 його довжини, обробляють за nметодикою від більшого до меншого, використовуючи ендодонтичний наконечник і nфайл великого розміру, а верхівковий відділ препарують за методикою від меншого nдо більшого. При такій методиці в першу чергу обробляється найбільш інфікована nділянка каналу, а апикальная частина обробляється вручну, обережно. Є й інші nваріанти.

n 
n
n

Можу nсміливо стверджувати, що багато лікарів розширюють канал за методикою n”збалансованого тиску”, не знаючи її істинного назви, коли файл nзанурюється в каналі на якусь глибину, потім проводиться його обертання у nзворотну сторону з подальшим витяганням файла з каналу.

При nпрепаруванні кореневого каналу дуже відповідальним моментом є створення nверхівкового упору, стикаючись з яким верхівка гутаперчевого штифта обтурирует nверхівковий отвір.

 

Існують nсхеми, коли після розширення кореневого каналу на робочу довжину певним nрозміром бору (залежить від товщини кореня), наприклад 025 або 030, nвикористовується наступний файл зі збільшенням діаметра не на 0,05, а на 0,1 nабо 0,15 (рис. 6-12). При цьому створюється виражений уступ, що служить гарним nупором для штифта.

 

Препарування викривлених кореневих каналів

Значне викривлення кореневого каналу, на думку ряду nавторів, є протипоказанням до їх розширення. Однак є дані про успішне nрозширенні і пломбуванні кореневих каналів з вигином до 75-90 ° [Buchmanan L. nS., 1989].

Випущено ряд рекомендацій по препаруванню викривлених nкореневих каналів, однак основні правила, які дозволяють уникнути помилок n(облом інструменту в каналі, перфорація каналу, неповна обтурація), полягають у nнаступному.

1. Інструменту необхідно надати вигин, відповідний вигину nкореневого каналу.

2. Коронкової частину каналу повинна бути препарована nтаким чином, щоб вона була, по можливості, без порушення міцності, спрямленной, nщо покращує підхід до апікальної частини кореневого каналу.

3. Препарування викривлених каналів слід виробляти nгнучкими інструментами нікель-титанового сплаву з неактивною верхівкою.

4. Рух файлів повинні бути зворотно-поступальними в nмежах, що не перевищують 90-100 °.Хід методики наступний. По рентгенограмі nвизначають кут і місце вигину кореневого каналу. Спочатку підбирають і готують nкомплект необхідних ендодонтичних інструментів. Після проходження каналу і nвизначення робочої довжини вибирають метод розширення кореневого каналу. Припустимо, nце буде метод “крок назад”. У відповідності з цим підбирають файл nнеобхідного розміру і згинають його по контуру кореневого каналу за допомогою nпристосування Flexobend (Maillefer) (рис. 6-13) або вручну. Потім силіконовим nобмежувачем відзначають робочу довжину, а вирізкою силіконового обмежувача nвказують напрямок вигину і приступають до препарування. Важливою умовою успіху nв роботі, крім застосування ЕДТА, розчину натрію гіпохлориту та ін, є правильні nрухи файлу. Вони повинні мати розмах в межах 90-100 ° (не більше 120 °). При nтаких зворотно-поступальних рухах відбувається рівномірне зняття дентину зі nвсіх стінок каналу. Якщо ж рухи інструмента матимуть великий розмах, то дентин nбуде зніматися більше з внутрішньої стінки, що призводить, як вказується в ряді nробіт, до перфорації.

 

 

Рис. 6-13. Флексобенд – пристосування для згинання nендодонтичного інструментарію.

 

Найбільш nпоширена помилка при препаруванні викривлених каналів полягає в спрямлення nвнутрішнього боку кривої до тих пір, поки не відбудеться повного зішкрябування nтвердої тканини і утворення перфорації. Необхідно зняти зовнішню сторону nвикривленого каналу, для чого інструмент попередньо вигинають так, щоб він nвпливав на зовнішню кривизну каналу.Встановлено також, що якщо вигин nінструменту не знаходиться в повній відповідності з кривизною каналу, при nвипрямлені апікальної частини в ній створюється перфорація

 

Список nвикористаної літератури.

1.        nТерапевтична стоматологія: Підручник: nУ 4-х томах. – Т.  nІ. Фантомний курс / МФ.Данилевський, А.В. nБорисенко, А.М. Політун та ін. – К.: Медицина, 2009. – 400 с.

2.        nТерапевтическая стоматология: Учебник: В 4-х nтомах. – Т. 2. Кариес. Пульпит. Периодонтит. Ротовой сепсис / Н.Ф. Данилевский, nА.В. Борисенко, А.М. Политун и др.. – К.: Медицина, 2010. – 544 с.

3.        nТерапевтична стоматологія: Підручник: nУ 2-х томах. – Т.1. / За редакцією А.К. Ніколішина. – nПолтава: Дивосвіт, 2007. – 392 с.

4.        nПрактикум з терапевтичної стоматології n(фантомний курс): Навч. посібник/ М.Ф.Данилевський, nА.П.Грохольський, А.М.Політун та ін. /За ред. М.Ф.Данилевського— Львів: Світ, n1993.— 184 с.

5.        nФантомний курс терапевтической стоматологии: nАтлас. Е.А.Магид, П.А.Мухин, Е.Е.Маслак/ Под ред. nЮ.М.Максимовского. — 3-є изд., перераб. и доп.- М.: Медицина, 1996. — 304 с.

 

Підготувала: канд. мед. наук, ас. Пацкань Л.О.