Черевний тиф

Черевний тиф

Черевний тиф – гостре інфекційне захворювання, типовий антропоноз із ентеральним nмеханізмом зараження, що викликається черевнотифозними паличками і nхарактеризується переважним ураженням лімфатичного апарату тонкої кишки, nвисокою гарячкою, вираженою інтоксикацією і бактеріємією, nрозеольозною висипкою, гепатоспленомегалією, nнерідко – хвилеподібним перебігом і тривалим бактеріовиділенням.

Особливості  збудника: Salmonella enterica serovar typhi- коротка грамнегативна nпаличка з заокругленими кінцями, які містять O-, H-, K-, Vi-антигени. Чисту культуру збудника ідентифікують за nморфологічними, культуральними та біохімічними nвластивостями. Для остаточної ідентифікації збудниказастосовують сероідентифікацію.

Джерело nінфекції: хворі nта бактеріоносії

Механізм зараження: фекально-оральний

Шлях зараження: харчовий, nводний, контактний

Вікові категорії, nщо вражаються найчастіше: індекс контагіозності 40 %, частіше хворіють дорослі.

Патогенез: n

1. Вхідні ворота – nнижній відділ тонкої кишки.

2. Вторгнення збудника у лімфоїдні nфолікули.

3. nЛімфогенне занесення у регіонарні лімфовузли, розмноження.

4. nБактеріємія, токсинемія.

5. nГематогенне занесення у печінку, селезінку, кістковий мозок – утворення специфічних гранульом.

6. nПовторна бактеріємія, токсинемія.

7. nРозмноження у печінці і виділення збудника nіз жовчю.

8. nВторгнення у сенсибілізовані nлімфатичні утвори з розвитком гіперергічного nзапалення.

9. nРозлади функції шлунково-кишкового тракту.

Дигестивна, інвазії – фази nпатогенезу черевного тифу припадають на інкубаційний період Макрофагах  можлива персистенцiя сальмонел. Бактеріемія. Salmonella typhi nз`являється в сечi хворих на черевний тиф на кiнець першого – початок другого nтижня. В жовчевому міхурі збудники хвороби зберігаються найдовше.

Періоди захворювання:

1. Інкубаційний період (3-30 діб).

2. nПеріод наростання симптомів (5-7 діб).

3. nПеріод розпалу (7-14 доба).

4. nПеріод згасання (14-21 доба).

5. nПеріод реконвалесценції (після 21-28 доби).

Діагностичні критерії черевного тифу у дітей старшого віку:

–       гострий початок nіз наростанням симптомів інтоксикації, гарячки з ранковими nремісіями;

–       специфічна тифозна nінтоксикація (Status tуphosus): оглушеність, nсон­ливість, марення;

–       токсичне серце, у тяжких випадках ­– міокардит;

–       “тифозний” язик: обкладений брудно-сірим нальотом, чистий по периферії із відбитками nзубів по краях;

–       розеольозна висипка з 8-10 доби на блідому фоні, бідна, nна грудях, животі;

–       жовтяничне забарвлення шкіри долонь і стоп (симптом Філіповича);

–       гіперестезія шкіри живота, внутрішньої поверхні стегон;

–       метеоризм, nболючість живота у правій здухвинній ділянці;

–       вкорочення перкуторного звуку в правій здухвинній ділянці (симптом nПадалки);

–       диспептичний nсиндром: запори, рідше – ентеритні випорожнення;

–       гепатоспленомегалія (з 4-5 доби);

–       зміни у гемограмі: лейкопенія, нейтропенія зі nзсувом вліво до промієлоцитів, анеозинофілія, nлімфоцитоз, збільшення ШОЕ;

–       розвиток рецидивів та nускладнень: кишкова кровотеча, перфорація, інфекційно-токсичний шок.

Діагностичні критерії черевного тифу у дітей раннього віку:

–       гострий початок nіз яскраво виражених симптомів інтоксикації;

–       збудження, інверсія сну;

–       розвиток діареї з перших nдіб захворювання (ентерит), блювання;

–       розвиток ексикозу;

–       часте ураження серцево-судинної системи (інфекційно-токсичне сер­це);

–       виражена гепатоспленомегалія;

–       нечаста поява розеол;

–       рідкісними є кишкові ускладнення n(кровотечі, перфорації);

–       часто уражається ЦНС, легені (менінготиф, пневмотиф), характерний септичний перебіг.

Діагностичні критерії nчеревного тифу у дітей старшого віку:

·        nгострий початок nіз наростанням симптомів інтоксикації, гарячки з ранковими nремісіями;

·        nспецифічна тифозна nінтоксикація (Status tуphosus): оглушеність, nсон­ливість, марення;

·        nтоксичне серце, у тяжких випадках ­– міокардит;

·        n“тифозний” язик: обкладений брудно-сірим нальотом, чистий по периферії із відбитками зубів nпо краях;

·        nрозеольозна висипка з 8-10 доби на блідому фоні, бідна, nна грудях, животі, яка утримується протягом 6-7 днів;

·        nжовтяничне забарвлення шкіри долонь і стоп (симптом Філіповича);

·        nгіперестезія шкіри живота, внутрішньої поверхні стегон;

·        nметеоризм, болючість nживота у правій здухвинній ділянці;

·        nвкорочення перкуторного звуку в правій здухвинній ділянці (симптом nПадалки);

·        nдиспептичний nсиндром: запори, рідше – ентеритні випорожнення;

·        nгепатоспленомегалія (з 4-5 доби);

·        nзміни у гемограмі: лейкопенія, нейтропенія зі зсувом вліво nдо промієлоцитів, анеозинофілія, nлімфоцитоз, збільшення ШОЕ;

·        nрозвиток рецидивів та nускладнень: кишкова кровотеча, перфорація, інфекційно-токсичний шок.

Діагностичні критерії nчеревного тифу у дітей раннього віку:

·        nгострий початок nіз яскраво виражених симптомів інтоксикації;

·        nзбудження, інверсія сну;

·        nрозвиток діареї з перших nдіб захворювання (ентерит), блювання;

·        nрозвиток ексикозу;

·        nчасте ураження серцево-судинної системи (інфекційно-токсичне сер­це);

·        nвиражена гепатоспленомегалія;

·        nнечаста поява розеол;

·        nрідкісними є кишкові ускладнення n(кровотечі, перфорації);

·        nчасто уражається nЦНС, легені (менінготиф, пневмотиф), характерний септичний перебіг.

Бактеріоносійство

Ускладнення: Пієлонефрит, кишкові кровотечі, перфорація кишківника, ІТШ, менігоенцефаліт, колапс, міокардит, пневмонія, остеомієліт, nтощо.

Результати nдодаткових досліджень:   

·        nзагальний аналіз крові: лейкопенія (на висоті захворювання) чи лейкоцитоз (в перші 2-3 доби nхвороби), лімфоцитоз, нейтрофільоз зі зсувом вліво до nюних та мієлоцитів, еозинофілія, збільшення ШОЕ;

·        nбактеріологічне дослідження (виділення сальмонел тифу, паратифів) можна повторювати кожні 5-7 днів:

·        nгемокультура може використовуватись з першого дня захворювання (на висоті гарячки) і з метою ранньої nдіагностики;

·        n копрокультура та уринокультура використовуються nз п’ятого дня захворювання;

·        n білікультура;

·        n зшкребок з розеол;

·        nліквору;

·        nкісткового мозку,

·        nексудат черевної порожнини,

·        n СМР,

·        nхаркотиння;

·        nсерологічні реакції з nдіагностичним титром у дітей раннього віку 1:100, у дітей старшого віку – 1:200 nта наростання титру антитіл у динаміці: РА Відаля, nРПГА із черевнотифозним, паратифозними діагностикумами, РНГА із еритроцитарними О-, Vi-антигенами, реакція Vi-гемаглютинації;

·        nекспрес-діагностика (РНФ, РНА, ІФА, ІРА) виявляє антиген nз перших днів захворювання.

Для підтвердвердження nдіагнозу шляхом виявлення специфічних nантитіл використовують спеціальні діагностикуми

Лікування:

1.  Обов’язкова госпіталізація.

2. nЛіжковий режим протягом гарячкового періоду.

3. nДієта повноцінна, щадна, із виключенням nгострих страв, грубої клітковини, картоплі, молока до 15-20 діб (з умовою нормалізації nтемператури тіла).

4. nРегідратаційна терапія (при nрозвитку ексикозу): 5 % розчин глюкози, фізрозчин, дисоль, трисоль, лактосоль – парентерально; регідрон, ораліт – ентерально.

5. nЕтіотропна терапія: левоміцетин – 30-50мг/кг на прийом 4 рази на добу протягом гарячкового періоду та 7-10 діб nнормальної температури, nу тяжких випадках – левоміцетину nсукцинат, 30-50 мг/кг 2 рази на добу внутрішньом’язово. При неефективності – ампіцилін, n100-150 мг/кг, бактрим, амоксицилін n– 25-50 мг/кг, цефалоспорини ІІІ покоління n(цефотаксим, цефтріаксон – n100-150 мг/кг), фтор­хінолони (ципрофлоксацин, nципролет, ципринол – 10-30 nмг/кг).

6. nПротигрибкові засоби (леворин, ністатин).

7. nДесенсибілізувальні (діазолін n– 1-3 мг/кг, супрастин та ін.).

8. nПолівітаміни (ревіт, три-ві-плюс).

9. nІмуномодулятори (препарати ехінацеї, левамізол).

10. nРепаранти (препарати алое, солкосерил, обліпихова nолія).

11. nПосиндромна терапія:

– дезінтоксикаційні nзасоби (кріоплазма, альбумін – 5-15 мл/кг);

– покращання реологічних властивостей крові (реополіглюкін n– 10-20 мл/кг);

– жарознижувальні n(парацетамол – 10-20 мг/кг, ефералган, тайленол);

– серцеві глюкозиди, кардіопротектори (строфантин, корглікон, рибоксин, кокарбоксилаза);

– сечогінні (лазикс – 1-3 мг/кг, маніт, манітол – 1-1,5 г/кг).

12. nУ тяжких випадках, при розвитку інфекційно-токсичного nшоку:

– преднізолон n– 5-10 мг/кг на добу у 2-4 прийоми;

– інгібітори nпротеаз (контрикал – 10-20 000 ОД, гордокс).

13. nПри кровотечі:

– голод 10-12 год, поступове nрозширення дієти;

– гемостатична nтерапія 2-3 доби (вікасол, глюконат кальцію, кріоплазма);

– замісна терапія (переливання еритромаси – 5-15 мл/кг).

14. nПри перфорації – оперативне nвтручання.

Критерії виписки зі стаціонару:  після:

– повного клінічного одужання, не раніше 14 доби після нормалізації nтемператури (21 nдоби – при лікуванні антибіотиками);

– дворазового від’ємного бактеріологічного дослідження випорожнень nі сечі з nінтервалом 5 діб (не раніше 5 доби після nнормалізації температури та nвідміни антибіотиків);

– одноразового дослідження жовчі (у дітей старшого віку та у дорослих);

Тактика лікаря в nвогнищі інфекції та профілактика: дотримання санітарно-гігієнічних вимог nщодо водопостачання, збирання, виготовлення, зберігання та реалізації харчових nпродуктів; виявлення, ізоляція, санація хворих та носіїв; диспансеризація nперехворілих із п’ятиразовим бактеріологічним дослідженням випорожнень не пізніше 10 доби після виписування з інтервалом 1-2 дні, наступні 3 міс. – 1 раз на місяць, наступні 2 роки – 1 раз у квартал триразово. nЗ обліку знімають після отримання від’ємних результатів; заключна та поточна дезінфекція в осередку; спостереження за контактними впродовж 21 дня з часу ізоляції дже­рела інфекції із повторним nдослідженням випорожнень та nсечі 1 раз на 10 днів; термінова nпрофілактика черевнотифозним бактеріофагом; активна імунізація проти черевного nтифу проводиться за епідеміологічними показаннями, специфічної профілактики черевного тифу використовують ТАВТе вакцина nу дітей, старших 7 років, за епідемічними показаннями, ревакцинація не раніше 6 nта не пізніше 12 міс. з часу імунізації.