Цікаво знати!!!
Виникнення фотографії і кіно
Проблема зображення дійсності рухомою, динамічною хвилювала людину ще за давніх часів. У наскальних зображеннях первісної людини є послідовність певних дій (у серіях рисунків), що відображає початок, кінцеву мету та етапи її досягнення. Згодом, коли техніка живопису сягає своєї досконалості, художники постійно прагнуть передати динаміку розгортання подій. Передусім така тенденція стає помітною в епоху Ренесансу (Проторенесанс, Високе Відродження). Зокрема, відомий епічний цикл фресок із життя Марії і Христа Джотто ді Бондоне, серії картин «Мадонна із квіткою», «Мадонна в гроті», «Мадонна в зелені», «Сикстинська Мадонна» Лєонардо да Вінчі та Рафаеля.
Видатні всесвітньовідомі та невідомі живописці XIV— XVI ст. вже володіли технікою передання динаміки сюжету в одному плоскому зображенні («Тайна вечеря» Лєонардо да Вінчі), уявного звернення зображення до кожного спостерігача (Мікеланджело, Тіціан та ін.). Розвиток суспільства, його перехід від епохи Середньовіччя до епохи капіталізму вимагав прилучення до культури найширших верств населення. Це було об’єктивною потребою становлення нових продуктивних сил, науки і техніки. Буржуазні відносини потребували людини з якісно іншим баченням світу. Зрозуміло, що визначні мистецькі твори існували лише в одному або декількох екземплярах, тому доступ до них був обмежений. Так, з одного боку, виникла соціальна потреба в прилученні до культурної спадщини і культури найширших мас людей, з іншого — розвиток техніки і технології створив принципово нові можливості для передачі культурної інформації усім верствам суспільства. Отже, ідея рухомого зображення виникла не на безплідному ґрунті, а була підготовлена усім попереднім розвитком культури. Геніальна думка про передачу динаміки зображення через послідовну серію картинок або предметів існувала ще задовго до її технічного втілення. Першим кроком до реалізації цієї думки стало винайдення способу відтворення зображення на спеціальній плівці, папері. Проте історія фотографії починається із дослідів, коли зображення з допомогою камери-обскури переносилося на площину і перемальовувалося (кінець XV ст.). Такі досліди проводив ще Леонардо да Вінчі. Фотографія в сучасному її розумінні виникла у XVIII ст. з відкриттям чутливих до світла матеріалів. У 1802 р. Т. Уєджвуд (Англія) вперше отримав зображення на пластинці, але ще не володів способом його закріплення. Датою виникнення фотографії вважають 1839 р., коли Л. Ж- М. Дагер доповів Паризькій академії про свій спосіб фотографування (дагеротипію). Майже одночасно з Дагером про свій спосіб доповів У. Г. Ф. Толбот (спосіб запатентований у 1841 р.). Різниця полягала в тому, що в одному випадку отримували спочатку негатив, а в іншому — позитив.
Досконало вивчивши принцип роботи кінетоскопу Едісона (апарата для спостереження швидкозмінюваних фотографій, що створював ефект руху об’єктів, 1891 р.), брати Луі та Огюст Люм’ери винайшли, а в 1895 р. запатентували «кінематограф». 28 грудня 1895 р. в підвалі «Гран кафе» на бульварі Капуцинів (Париж) відбувся перший публічний платний сеанс кіно. Зрозуміло, що спочатку кінематограф хвилював публіку не своїми художніми досягненнями, а технічними можливостями. Тому перша «програма Люм’єра» включала сцени, зняті з натури; «Вихід робітників із заводу Люм’єра», «Прибуття поїзда на вокзал Ла Сьота», «Политий поливальник» та ін. Всього фірма Люм’єра випустила біля 1,5 тис. одно-, двохвилинних фільмів. У жанровому відношенні це були прості репортажі, ігрові сцени на літературні та історичні сюжети.
