ЧУТЛИВІСТЬ. ВИДИ І ТИПИ ЧУТЛИВИХ РОЗЛАДІВ. СИНДРОМИ УРАЖЕННЯ
План лекції
1. Поняття про nчутливість та рецепцію.
2. Аналізатори nта їх будова.
3. Рецепторний nапарат.
4. Класифікація nчутливості.
5. Анатомія nпровідників поверхневих видів чутливості.
6. Анатомія nпровідників глибоких видів чутливості.
7. Методи nдослідження чутливої сфери.
8. Види чутливих nрозладів.
9. Типи чутливих nпорушень.
10 .Симптомокомплекс чутливих розладів, що виникають при nураженні чутливих шляхів на різних рівнях.
ЧУТЛИВІСТЬ – це nздатність організму сприймати подразнення з зовнішнього та внутрішнього nсередовища.
РЕЦЕПЦІЯ – це nсукупність всіх аферентних систем, які сприймають подразнення зовнішнього і nвнутрішнього середовища і проводять їх до центру. РЕЦЕПЦІЯ – це більш широкі поняття nніж чутливість, так як ми не все відчуваємо, що сприймаємо.
ЧУТЛИВІСТЬ – це nта частина рецепції, яку ми відчуваємо, а, значить, аналізуємо відповідними nділянками головного мозку. Це означає, що чутливість тісно пов”язана nз діяльністю аналізаторів.
АНАЛІЗАТОР – це єдина функціональна система, що nскладається з наступних елементів:
1. сприймаючого апарату (рецепторів) – nрецепторний відділ
2. чутливих провідників – провідниковий відділ
3. коркового відділу, що сприймає інформацію, nаналізує та синтезує її.
ОСНОВНІ nЗАВДАННЯ АНАЛІЗАТОРА – це сприймати та аналізувати подразнення. Ми nрозрізняємо наступні аналізатори для різних видів чутливості (поверхневої та nглибокої)
· ЗОРОВИЙ
· СЛУХОВИЙ
· НЮХОВИЙ
· СМАКОВИЙ
А тепер nрозглянемо один з елементів аналізатора – рецепторний апарат.
РЕЦЕПТОРИ n– це чутливі утвори, які мають здатність сприймати ті чи інші зміни nзовнішнього та внутрішнього середовища і передавати їх у вигляді імпульсу.
Рецептори nподіляються на:
1. Екстерорецептори (знаходяться nв шкірі та зовнішніх слизових оболонках)
2. Пропріорецептори n(знаходяться в м’язах, сухожилках, суглобах)
3. Інтерорецептори n(знаходяться в внутрішніх органах, в судинах).
Є ще телерецептори, що знаходяться в вухах та nочах.
1. Екстерорецептори nсприймають поверхневу чутливість (тактильну, больову, температурну) і діляться nна механорецептори (дотик, тиск), терморецептори (тепло, холод), ноціцептори (сприймають біль).
Тактильну nчутливість сприймають тактильні тільця Меркеля, які nзнаходяться в кінчиках пальців.
Тільця Мейснера знаходяться на долонях, підошвах, губах, на nкінчику язика. Вони дуже чутливі до любого дотику.
Тільця Фатера-Пачіні сприймають тиск, знаходяться вони в глибоких nшарах шкіри.
Холодові nрецептори – це колби Краузе.
Теплові nрецептори – це тільця Руффіні.
На холодові nподразники реагує більша частина волокон, ніж на теплові.
Біль nсприймається вільними нервовими закінченнями,що розміщені між епідермальними nклітинами.
2. Пропріорецептори n– це ті, що знаходяться в глибоких тканинах (м’язах, суглобах, сухожилках). nМ’язові рецептори є різноманітні і найбільш важливими є нервово-м’язові nверетена, які реагують на розтягнення м’язів. Ці веретена покриті футляром nсполучної тканини і знаходяться між волокнами поперечно-смугастих nм’язів інтра і екстрафузально.
Тільця Гольджі і nМацоні сприймають м’язово-суглобове чуття і знаходяться на границі м’яза та nсухожилку.
Крім того ще nіснують осморецептори, хеморецептори, барорецептори та інші.
Від рецепторного nапарату імпульси надходять по нервових волокнах, які є аксонами псевдоуніполярних nклітин спинномозкового ганглія.
Існує 3 типи nволокон:
1. Тип А – тонкі nмієлінові волокна, що проводять глибоку і тактильну чутливість, швидкість nпроведення імпульсів по цих волокнах 40-60 м/с;
2. Тип В –мієлінові nволокна, що проводять больову і температурну чутливість зі швидкістю 10-15 м\с;
3. Тип С – безмієлінові волокна, що проводять дифузну нелокалізовану nбольову чутливість зі швидкістю 1-1,5 м/с.
Класифікація чутливості. Існують різні класифікації чутливості.
І. В основу nпокладене місце виникнення nподразнення. Згідно цієї класифікації nчутливість ділиться на:
1. Екстероцептивну
2. Інтероцептивну
3. Пропріоцептивну.
ІІ. Класифікація n, в основу якої покладений біологічний nпринцип виникнення чутливості. Згідно неї вся чутливість поділяється на:
1. Протопатичну (вітальну, ноціцептивну, nталамічну). Це nдревня чутливість, характерна для примітивної нервової системи наших nпредків.
2. Епікритична nчутливість зв’язана з корою, в основі її лежить диференціювання подразнень по nмодальності, інтенсивності, локалізації і т.д.
В клінічній nпрактиці використовуємо класифікацію, в основі якої лежить розпізнавання виду nподразнення. Згідно клінічної класифікації чутливість поділяються на:
1. Поверхневу
2. Глибоку
3. Складну
І. До поверхневої чутливості відносять:
1. Тактильну nчутливість – відчуття дотику, яке досліджується дотиком ватки, nкінчика молоточка, кісточкою;
2. Больову nчутливість – відчуття болю, що досліджується голочкою (гостро чи nтупо, коле чи не коле);
3. Температурна nчутливість – відчуття холоду чи тепла, яке досліджується за nдопомогою двох пробірок (з холодною та гарячою (теплою) водою;
4. Відчуття тріхоестезії – відчуття дотику до волосся;
5. Гігрестезія n– відчуття вологості;
6. Відчуття до дії nелектричного струму;
7. Відчуття nлоскоту.
ІІ. До глибоких видів чутливості відносять:
1. М’язово-суглобове
2. Вібраційне
3. Маси
4. Тиску
5. Кінестатичне
1. М’язово-суглобове чуття (батіестезія) це відчуття, в основі якого лежить nрозпізнавання пасивних рухів в суглобах. Дослідження цього чуття завжди nпочинаємо з рухів в суглобах пальців, потім – в променево-зап’ястному суглобі, nдалі – в ліктьовому і т.д. Втрата м’язово-суглобового чуття, яка зветься батіанестезія викликає розлади рухів, які називаємо nсенситивною атаксією.
Сенситивна nатаксія є статична і динамічна.
Статична атаксія в ногах досліджується за допомогою прийому (проби) Ромберга – коли хворого просять стояти з витягнутими nвперед руками і поставленими разом nступнями. При атаксії виявляється похитування і нестійкість, які підсилюються nпри примружуванні очей.
Статичну атаксію в руках досліджуємо наступним чином: просимо хворого nпротягнути вперед руки і розставити пальці. При наявності атаксії в пальцях рук nмимовільно з’являються nспонтанні рухи (псевдоатетоз).
Динамічна атаксія в руках досліджується за допомогою пальце-носової, nа в ногах – п’ятково-колінної проби.
2. Вібраційне чуття (сейсмоестезія) n- досліджується вібруючим камертоном, nколи ніжка камертона ставиться на кістковий виступ (це може бути тил кисті, nступні) і визначається скільки секунд хворий відчуває вібрацію камертона . В nнормі в руках – 15-20 сек., в ногах – 10-15 сек.
3. Відчуття маси n(ваги) – досліджується з допомогою гирьок, що кладуться хворому на витягнуту nруку. В нормі хворий повинен розпізнати різницю ваги в 15-20 грам.
4. Відчуття nтиску – визначається простим натисненням nпальця або пристроєм барестезіометром. Хворий повинен nвідчувати тиснення різної сили і відрізняти тиск від дотику.
5. Кінестетичне чуття – nвідчуття руху шкірної складки.
До складних видів чутливості відносимо:
1. Стереогностичне чуття – n(трьохмірно-просторове чуття) – це відчуття та nрозпізнавання предмету на дотик з закритими очима. Це складний вид чутливості, nв основі якого лежить сприйняття окремих властивостей предмету (вага, форма, nповерхня, розміри) та синтез і аналізування в корі тім’яної цих властивостей. Наприклад, розпізнавання з nзакритими очима ручки, молоточка і т.д.
2. Двомірно-просторове nчуття (графоестезії) – це відчуття та розпізнавання з закритими nочима написаних на шкірі букв, цифр, фігур.
3. Відчуття nлокалізації –здатність вказати точне місце нанесеного подразнення.
4. Відчуття nдискримінації – здатність розпізнавати два одночасно нанесених однакових nподразнень. Досліджується циркулем Вебера. Лікар наносить подразнення ніжками nциркуля, спочатку зближуючи ніжки, а потім збільшуючи відстань між ними і nвідмічає при цьому на якій відстані хворий відчуває 2 одночасно нанесених nподразнення як 2, а на якій як одне. Найчутливіші є nкінчики пальців, язик. Результати дослідження оцінюються за спеціальною nтаблицею.
Анатомія провідників nповерхневих видів чутливості.
Шлях, по якому nпроводиться больове, температурне та частина nтактильного чуття – 3-нейронний.
І-й нейрон знаходиться в nспинномозкових вузлах (гангліях) в псевдоуніполярних nнейронах (gang. іntervertebralis nабо gang. spinalis).
Дендрити nнаправляються на периферію в складі сплетень, периферійних нервів, де закінчуються nв рецепторах шкіри.
Аксони утворюють nспинномозковий нерв і задній корінець і входять в спинний мозок в основу задніх nрогів, де і закінчуються.
ІІ нейрон – nКлітини ІІ нейрону знаходяться в задніх рогах спинного мозку. Аксони утворюють tr. spinothalamicus. Волокна цього шляху здійснюють nперехрест в передній білій спайці (в передньому проводиться тактильне чуття) і nпереходять на протилежну сторону в nбоковий канатик спинного мозку, по якому піднімаються догори до стовбура nголовного мозку, де проходять через довгастий nмозок, вароліїв міст, п/мозку і закінчуються в nвентролатеральних ядрах зорового горба (таламуса).
Особливості спіноталамічного шляху, що nмають діагностичне значення.
1. Перехрест в nпередній білій спайці здійснюється не в горизонтальній площині на рівні nсегмента, а косо знизу догори на рівні 1-2 сегментів. А тому при ураженні nбокового канатика (стовпа) чутливі розлади виникають на протилежній стороні на n1-2 сегменти нижче від рівня ураження.
2. Волокна, що nпроводять больову та температурна чутливість від нижніх кінцівок розташовані в nбокових канатиках латерально, а від верхніх – медіально. Це називається законом ексцентричного розміщення nбільш довгих провідників Ауербеха-Флатау.
Виходячи зі сказаного можна зробити висновок: При наявності екстрамедулярного патологічного процесу (наприклад, nпухлини, що стискає латеральні волокна бокового канатика) розлади чутливості nбудуть наростати знизу догори (спочатку на ступні, потім на гомілці, стегні, nтулубі, потім руці), тобто буде висхідний nтип чутливих розладів. При інтрамедулярному nпатологічному процесі (коли першими вражаються медіальні волокна спіноталамічного шляху) чутливі порушення будуть nрозповсюджуватися зверху донизу, тобто буде низхідний тип чутливих розладів.
ІІІ нейрон знаходиться nв вентролатеральному ядрі таламуса. Аксони утворюють tr. thalamocorticalis, проходять через задню третину nзадньої ніжки внутрішньої капсули, потім в складі променистого вінця (corona radiata) і закінчуються в постцентральній звивині тім’яної частки мозку, причому в nверхніх відділах звивини – закінчується nчутливість від нижніх кінцівок, в середньому – від верхніх кінцівок, в нижньому n– від обличчя.
Анатомія провідників глибоких nвидів чутливості і частини тактильного чуття.
Шлях, що проводить м’язово-суглобову, вібраційну та частково тактильну nчутливість також 3-х нейронний.
Клітини І нейронів nзнаходяться с спинномозкових вузлах. Дендрити закінчуються на nпериферії в рецепторах м’язів, сухожилок, суглобів. Аксони в складі задніх nкорінців заходять в спинний мозок і направляються в задній канатик своєї nсторони, де проходять у вигляді двох nшляхів – медіального тонкого шляху Голя і nлатерального клиновидного шляху Бурдаха. Причому в nшляху Голя проходять волокна від сегментів Th 4 і нижче, а в шляху Бурдаха, відповідно, nвід сегментів Th 4 і вище, тобто шлях Голя проводить глибоке чуття від нижніх кінцівок і нижньої nчастини тулуба, а шлях Бурдаха – від верхніх кінцівок nі верхньої частини тулуба.
Ця особливість має топічно-діагностичне значення: при екстрамедулярних nпроцесах (напр. В шийному відділі) розлади глибокого чуття наростають по nнизхідному типу, і, навпаки, при інтрамедулярних nпроцесах порушення глибокої чутливості відбувається по висхідному типу.
Шляхи Голя і Бурдаха nпіднімаються догори до довгастого мозку де і закінчуються в ядрах тонкого і nклиновидного пучків, тобто ядрах Голя і Бурдаха.
ІІ нейрон nзнаходиться в ядрах Голя і Бурдаха nдовгастого мозку. Аксони ІІ нейронів утворюють тракт tr.bulbothalamicus. nВолокна цього шляху здійснюють перехрест в міжоливному nшарі довгастого мозку, в ділянці моста приєднуються до волокон tr. spinothalamicus later. І утворюють медіальну петлю. Медіальна петля (lemniscus medialis) складається з nволокон tr. spinothalamicus nі tr. bulbothalamicus, nтобто аксонів ІІ нейронів всіх видів чутливості з протилежної сторони. nМедіальна петля закінчується в вентро-латеральному nядрі таламуса.
ІІІ нейрон – nзнаходиться в таламусі, від клітин якого починається tr. nthalamocorticalis. Аксони цього тракту йдуть через nвнутрішню капсулу, променистий вінець і закінчуються в постцентральній nзвивині, частково в пр. центральній звивині та в тім’яній дольці.
Необхідно nсказати, що частина волокон ІІ нейронів глибокого чуття йде не в таламус, а до nмозочка (його черв’яка) через 4/мозочкові ніжки.
Частина імпульсів від м’язів, сухожилок, суглобів, глибоких тканин йде до nмозочка по спинномозкових шляхах. Наприклад, в задньому розі спинного мозку nрозташовані клітини, аксони яких займають боковий канатик і піднімаються до nстовбура головного мозку у вигляді спиноретикулярного, nспиноолівного, спиновестибулярного, nспинотектального шляхів.
Чутлива іннервація обличчя nздійснюється наступним чином:
І нейрон nчутливих провідників для обличчя, носових пазух, порожнини рота і носа nзнаходяться в трійчастому (гасеровому вузлі, для nслизової гортані, глотки, кореня язика – в гангліях блукаючого і язикоглоткового нервів (це gang. sup. І inf.), для пер. 2/3 язика n– в колінчатому ганглії (gang. geniculi) nлицевого нерва.
Аксони І нейронів в складі чутливих корінців черепних нервів (У, VІІ,ІХ,Х nпар) направляються до стовбура головного мозку.
ІІ нейрони nзнаходяться в чутливих ядрах відповідних ч/м нервів. Аксони ІІ нейрону nздійснюють перехрест і після перехресту приєднуються до медіальної петлі, в nскладі якої проходять до вентролатеральних ядер nталамуса.
ІІІ нейрон nзнаходиться в таламусі. Аксони утворюють tr. thalamocorticalis, проходять через внутрішню капсулу, nпроменистий вінець і закінчуються в н/ відділах задньої центральної звивини.
Методи дослідження чутливої nсфери.
Методику дослідження поверхневих , глибоких та складних видів чутливості nвам покажуть на практичному занятті.
Семіотика чутливих розладів (види й типи чутливих розладів)
В залежності від nякісних та кількісних змін відчуттів розрізняють клінічно наступні об’єктивні nвиди чутливих розладів:
1. Анестезія – повна втрата якогось з видів nчутливості. Наприклад, аналгезія – втрата больової чутливості
терманестезія n– втрата температурної чутливості
батіанестезія n– втрата глибокого м”язово- суглобового чуття
астереогнозія n- втрата стереогностичного nчуття
топанестезія n– втрата відчуття локалізації.
2. Гіпестезія – зниження чутливості.
3. Гіперестезія – підвищення чутливості внаслідок зниження nпорогу збудливості в корі.
4. Дизестезія – спотворення чутливості, коли замість одного nподразнення хворий відчуває зовсім інше. Наприклад, тепло відчувається як nхолодовий подразник, дотик – як біль і.т.д.
5. Гіперпатія – виникає внаслідок підвищення порога nзбудливості, коли з’являються сильні, неприємні, погано локалізовані відчуття nпісля нанесеного подразнення. Причому легкі подразнення не сприймаються зовсім. nВ основі гіперпатії лежить порушення аналітичної, nкоркової функції.
6. Синестезія – nвідчуття подразнення не лише в місці його нанесення, але і в іншому місці.
7. Поліестезія –відчуття одного подразнення, як багатьох nнанесених подразнень.
8. Аллохейрія – відчуття подразнення в симетричній ділянці на nпротилежній частині тіла.
9. Аллоестезія – відчуття подразнення в іншому місці.
Суб’єктивні види чутливих nрозладів є наступні:
1. Парестезії – це відчуття повзання мурашок, nхолоду, печії, жару, затерпання, свербіжу, nпоколювання і т.д. Часто парестезії є першими ознаками ураження нервової nсистеми.
2. Болі. Больові відчуття можуть виникати при nподразненні патологічним процесом чутливих аналізаторів на любому рівні (від nрецепторів до кори).
Розрізняють nнаступні види nболю:
1. місцевий біль n– це біль наприклад, при пальпації нервового стовбура, тобто це біль, що nспівпадає з місцем ураження.
2. проекційний біль n– це біль в зоні іннервації не тільки в місці подразнення, але і дистальніше по ходу нервів чи корінців. До проекційних nвідносяться фантомні болі – це болі в відсутніх сегментах кінцівки після її nампутації. Або інший приклад: при травмі ліктьового нерва в ділянці ліктьового nсуглобу біль віддає в ІV-V пальці кисті.
3. іррадіюючі болі – це болі, що розповсюджуються з одної гілки nнерва на іншу не уражену. Наприклад, nпри невралгії І гілки трійчастого нерва болі розповсюджуються в зону іннервації nІІ чи ІІІ гілки, в верхню чи нижню щелепи, в вухо і т.д.
4. Відображені болі n– це болі в зонах Захарьїна-Геда при захворюваннях nвнутрішніх органів, коли виникає іррадіація подразнення в відповідну зону на nшкірі через клітини задніх рогів. Наприклад, болі по ульнарному nкраю лівого передпліччя і кисті при стенокардії.
5. Каузальгії n(гр. causis – печія, algos n– болі). Це інтенсивні пекучі болі, які виникають, наприклад, при травмах. Це nболі без подразнення.
6. Реактивні болі – це болі, що виникають при nнатягуванні нервів.
Болі можуть виникати при пальпації больових nточок та при натягуванні нервових стовбурів.
Є багато больових точок, наприклад, точки виходу гілок трійчастого нерва, nнадключична та підключична точки Ерба для плечового nсплетення, лопаткова точка Лазарева, паравертебральні nточки, больові точки при пальпації остистих відростків хребців, міжостистих проміжків, точки Гара nпри натискання на поперечні відростки поперекових хребців, точки Райміста – т. крижова клубового сполучення, больові точки Валле – по ходу сідничного нерва, больова точка стегнового nнерва при натисканні посередині пахової складки.
Симптоми натягу nє такі: с-м Ласега, Вассермана, Нері, Мацькевича, та багато інших.
Типи чутливих розладів.
Розрізняють nнаступні типи чутливих порушень:
1. Периферійний
2. Сегментарний
3. Провідниковий
1. Периферійний тип nвиникає при ураженні дендритів І нейрону всіх видів чутливості. Периферійний nтип поділяється на:
А) Мононевритичний n(або невральний) – буває при ураженні одного nпериферійного нерва і полягає в порушенні всіх видів чутливості в зоні nіннервації даного нерва. Супроводжується цей підтип болем в ділянці нерва, nінколи гіперпатією, гіпералгезією, nкаузалгією, симптомами натягу нерва, болями при пальпації.
Б) Поліневритичний підтип n– буває при множинному, часто симетричному ураженні периферійних нервів. nПроявляється чутливими порушеннями в дистальних відділах кінцівок у вигляді “шкарпеток” та “рукавичок”.
В) Плексалгічний підтип – виникає при ураженні сплетення, nпроявляється порушенням чутливості в зоні іннервації сплетення, супроводжується nболями, симптомами натягу нервів, що йдуть від сплетення, як правило, руховими nрозладами у вигляді периферійного парезу групи м’язів, що іннервуються з даного nсплетення.
Необхідно зазначити, що при ураженні периферійного нерва, багатьох nпериферійних нервів та сплетень, в яких поряд з чутливими волокнами проходять і nрухові, виникають одночасно з чутливими nрозладами с-ми периферійного паралічу або парезу.
2. Сегментарний тип чутливих розладів буває при nураженні чутливих волокон на рівні сегмента спинного мозку, а, отже, при nураженні між хребцевого ганглія задніх корінців, задніх рогів, передньої білої nспайки.
Підтипи сегментарного типу:
А) nсегментарно-корінцевий
Б) сегментарно-дисоційований
А) Сегментарно-корінцевий підтип буває при ураженні заднього корінця або при nодночасному ураженні і корінця і міжхребцевого nчутливого ганглія. При ураженні заднього корінця виникає втрата або всіх видів nчутливості в зоні іннервації корінця по сегментарному типу та болі. Чутливі розлади проявляються у вигляді nпоперечних смуг на тулубі та повздовжніх смуг на кінцівках (всього на тілі nлюдини є 36 чутливих сегментів (спинальних сегментів n31 на тулубі і кінцівках 5 сегментів за рахунок трійчастого нерва на обличчі).
Цей тип чутливих порушень виникає при радикулітах, при екстрамедулярних nпухлинах, коли першим на ріст пухлини реагує з. корінець.
При втягненні в процес спинального ганглія nз’являється герпетична висипка (при гангліоніті чи гангліоневриті) у nвигляді пухирців (так званий herpes zoster) в ділянці nвідповідних сегментів, різкий біль та втрата чутливості в сегменті.
Б) Сегментарно-дисоційований підтип. Спостерігається при ураженні задніх nрогів спинного мозку та передньої сірої спайки. В цьому випадку чутливі розлади nпроявляються у вигляді втрати або зниження больової та температурної чутливості nпри збереженні тактильного та м’язово-суглобового чуття в даному сегменті. Такі nрозлади називаються дисоційованими і виникають в nрезультаті того, що в задніх рогах і правій сірій спайці проходять провідники nповерхневих видів чутливості, а провідниками глибокого чуття в задній ріг не nзаходять (згадайте анатомію).
Дисоційований тип чутливих розладів найчастіше nвиникає при сирингомієлії, коли чутливі порушення nвиникають у відповідних дерматомах у вигляді “куртки” або “напівкуртки” при nураженні задніх рогів в грудних сегментах, або “рейтузів” n– при ураженні задніх рогів в поперекових сегментах.
Ви повинні пам’ятати, що при ураженні задніх корінців чи заднього рогу nприродно знижуються або згасають рефлекси в рефлекторне кільце яких входить nданий задній корінець чи задній ріг.
3. Провідниковий тип. Він виникає при ураженні nчутливих провідників тобто tr. spinothalamicus, nшляхів Голя і Бурдаха, tr.bulbothalamicus, медіальної петлі та tr. nthalamocorticalis в межах спинного та головного nмозку. А раз так, то цей тип поділяється на:
1. Спинальний (А)
2. Церебральний (В)
Для обох nпідтипів характерні чутливі розлади від певного рівня ураження і донизу.
1. Спинальний підтип може бути:
А) повним поперечним (буває при nураженні поперечника спинного мозку, коли випадають всі види чутливості нижче nрівня ураження, причому больова і температурна випадають з рівня на 1-2 nсегменти нижче, а глибока – з того самого рівня.
Б) половинний поперечний або броун-секаровський підтип – nвиникає при ураженні половини nпоперечника спинного мозку, при цьому глибоке чуття випадає на стороні nураження, а больове і температурне – на протилежній стороні, починаючи з рівня nна 1-2 сегменти нижче.
В) nнизхідний
Г) висхідний, в залежності від екстра- nчи інтрамедулярного ураження
Д) nмонотип
Е) nгемітип
2. Церебральний підтип в свою чергу поділяється на
А) стовбуровий n(альтернуючий). При ураженні чутливих волокон nв стовбурі головного мозку виникає випадіння чутливості на обличчі по nсегментарному типу на стороні ураження та випадіння больової і температурної nчутливості на тулубі і кінцівках на протилежній стороні.
Б) таламічний підтип n( при ураженні зорового горба) в цьому випадку з’являється
1. гемігіпестезія всіх nвидів чутливості на протилежній від вогнища стороні.
2. Гіперпатія – переважають розлади глибокого чуття
3. Виникають таламічні nболі (пекучі, нестерпні, що важко піддаються лікуванню). Часто приєднується
4. Геміатаксія n(внаслідок зниження глибокого м’язово-суглобового чуття
В) капсулярний підтип – якщо в задній ніжці внутрішньої nкапсули вражаються чутливі волокна, то виникає гемігіпестезія nвсіх видів чутливості на протилежній стороні та геміатаксія nвнаслідок випадіння глибокого чуття.
Г) корковий підтип – виникає при ураженні постцентральної звивини та верхньої тім’яної дольки. При nцьому чутливі порушення виникають по монотипу або в руці, або в нозі, або в nобличчі в залежності від локалізації ураження в постцентральній nзвивині.
При подразненні задньої центральної звивини корковий підтип проявляється nпарестезіями на протилежній стороні від вогнища або в обличчі, або в руці чи в nнозі.
При ураженні тім’яної частки в основному вражаються складні та глибокі види nчутливості (виникає астереогнозія чи випадіння nм’язово-суглобового чуття).
Синдром порушення м’язово-суглобового чуття може проявитись у вигляді аферентного парезу. Цей синдром вперше описаний в 1936 р. Ферстером. Проявляється – розладом рухових функцій nвнаслідок порушення м’язово-суглобового чуття. Ці рухові розлади характеризуються nпорушенням координації рухів, незграбністю, сповільненістю рухів. Синдром nаферентного парезу може бути однією з ознак ураження тім’яної частки мозку.
Синдроми ураження чутливих шляхів на різних рівнях
1. Ураження периферійного нерва – проявляється випадінням всіх nвидів чутливості в ділянці нерва, болями, парестезіями.
2. Ураження сплетень
3. Ураження заднього корінця – втрата всіх видів чутливості по nсегментарному типу в зоні іннервації даного сегменту, а також болі.
4. Ураження заднього корінця і ганглія – те ж саме + herpes zoster.
5. Ураження заднього рогу спинного мозку викликає такі ж nураження, як і при ураженні заднього корінця, тільки спостерігаються дисоційовані розлади чутливості.
6. Ураження передньої сірої спайки викликає сегментарно-дисоційовані nрозлади чутливості двохсторонні, симетричні.
7. Ураження заднього стовпа спинного мозку – глибоке чуття на своїй стороні по nпровідниковому типу
8. Ураження бокового стовпа спинного мозку – больове і температурне чуття на протилежній nстороні по провідниковому типу
9. Ураження половини поперечника спинного мозку, броун-секаровський синдром.
10. Ураження поперечника спинного мозку n
Анестезія всіх nвидів чутливості по провідниковому типу нижче рівня ураження (глибоких з рівня nураження, поверхневих – на 2-3 сегменти нижче)
Центральний nпараліч
Тазові
Трофічні
11. nУраження медіальної nпетлі – геміанестезія геміатаксія
12. nУраження зорового nгорба – геміанестезія
геміатаксія
nгеміанопсія
nгеміалгія
13. Ураження чутливих шляхів у внутрішній капсулі
геміанестезія
nгеміатаксія (не проявляється із-за парезу)
nгеміанопсія
геміплегія
14. Ураження задньої центральної nзвивини – моноанестезія nна протилежній стороні
15. Подразнення задньої центральної nзвивини – сенсорний “джексон”.
