Етіологія, nпатогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та nпрофілактика запальних захворювань пародонта (папіліт, гінгівіт, локалізований nпародонтит).
Гінгівіт – це запалення nясен, яке зумовлене несприятливою дією nмісцевих і загальних факторів і протікає без порушення зубо-ясенного з’єднання.
Форма: nкатаральний, гіпертрофічний, виразковий.
Важкість процесу: легка, середня, тяжка.
Протікання: гостре, хронічне, загострення, ремісія.
Поширеність nпроцесу: локалізований, генералізований.
Катаральний nгінгівіт
Катаральний гінгівіт – ексудативне nзапалення ясен зумовлене комплексом несприятливих загальних та місцевих nфакторів, яке протікає без порушення nцілості зубо-ясенного з’єднання. За етіологією розрізняють самостійні та nсимптоматичні гінгівіти, за протіканням – гострі, хронічні, загострені nхронічні, за поширеністю – вогнищеві та генералізовані.
Етіологія.
Гострий катаральний гінгівіт nрозвивається, як правило, у дітей внаслідок гострих інфекційних захворювань і є nсимптомом інфекції. Часто катаральний гінгівіт спостерігається при прорізуванні nпостійних зубів.
У дорослих зустрічається переважно nхронічний катаральний гінгівіт і його загострення. Виникає він внаслідок nмісцевих несприятливих факторів, які є в свою чергу хронічною механічною nтравмою для ясенної тканини: зубні відкладення, атипове розміщення зубів, nтравматична оклюзія, неякісні пломби на контактних поверхнях зубів, nнераціональні ортодонтичні апарати, парафункція м’язів зубо-щелепової nсистеми, неправильне прикріплення вуздечок, негігієнічний стан порожнини рота. nПеріоди загострення хронічного катарального гінгівіту у дорослих пов’язані з nперіодом загострення основного соматичного захворювання, отруєнням солями nважких металів, гіповітамінозами, захворюваннями крові, сенсибілізацією nорганізму.
Клінічна картина катарального nгінгівіту.
Гострий катаральний гінгівіт nхарактеризується гіперемією, набряком ясен, болем, порушенням функції жувального nапарату. Хворі скаржаться на біль, кровоточивість, печію в ділянці ясен. Біль nпосилюється при прийомі їжі, розмові, її інтенсивність наростає по мірі nрозвитку запалення. Об’єктивно відзначається яскрава гіперемія та набряк ясен. nВ результаті запальних явищ змінюється рельєф ясен: сосочки втрачають властиву nїм гострокінцеву форму, верхівки їх стають куполовидними, nзбільшуються в розмірі, що зумовлює утворення ясенних кишень. При пальпації nясна болючі та легко кровоточать; при обмеженому процесі кровоточивість nвиражена менше, чим при дифузному(інтенсивна, виникає при найменшому nтравмуванні, нерідко самовільна). Гострий катаральний гінгівіт супроводжується nголовним болем, підвищенням температури тіла, втомлюваністю.
Хронічний катаральний nгінгівіт nхарактеризується тривалим в’ялим перебігом; скарги хворих невиражені. Запальний nпроцес може обмежуватись міжзубними сосочками і крайовими яснами або nрозповсюджуватись на всю альвеолярну частину ясен, буває локалізований і nгенералізований. При об’єктивному обстеженні виявляють набряк, незначну nгіперемію з ціанозом ясен, їх потовщення. Можливі обмежені вогнища десквамації, nодиничні ерозії, як правило в області вершин міжзубних сосочків; механічне nподразнення супроводжується кровотечею. Внаслідок набряку маргінальних ясен nутворюються ясенні кишені при збереженні зубо – ясенного з’єднання. nВідмічається підвищене відкладання м’якого зубного нальоту на зубах, так як nхворі бережно чистять зуби внаслідок кровоточивості та болючості. Загальний nстан хворих, як правило, не порушений, змін в периферичній крові не nспостерігається. На рентгенограмі кісткова тканина без змін. Однак при nтривалому протіканні захворювання можуть спостерігатися остеопороз в nміжальвеолярних перегородках і розширення періодонтальної щілини.
Динамічні nспостереження над дітьми з хронічним катаральним гінгівітом дозволили виділити 4 nступені захворювання в залежності від вираженості ознак запалення – початкова, nІ, ІІ, ІІІ.
При початковій ступені скарг немає. При огляді виявляють nнезначну набряклість і гіперемію з nціанотичним відтінком краю ясен і вершин ясенних сосочків. Тургор тканини nзбережений, ясенні сосочки щільні, кровоточивість виникає лише при механічному nвпливі.
При І ступені nскарги або відсутні, або зводяться до незначної кровоточивості при прийомі їжі, nчистці зубів. Ясенні сосочки, ясенний край помірно гіперемовані, ціанотичні з nвираженим набряком. Вершини сосочків згладжені.
При ІІ ступені характерним є кровоточивість ясен при легкому nдотику, нерідко при прийомі їжі виникає біль, свербіж і неприємні відчуття в nяснах. При огляді виявляють дифузну гіперемію з різко вираженим ціанозом nясенного краю, ясенних сосочків, іноді альвеолярних ясен. Міжзубні ясенні nсосочки набряклі, пухкі, контури їх згладжені, рельєф ясенного краю змінений. nСпостерігається тенденція до потовщення ясенного краю.
При ІІІ ступені всі ознаки хронічного катарального запалення різко nвиражені. Кровоточивість стає постійною, нерідко проявляється самовільно. nВідмічається дифузний ціаноз, нерівномірний набряк ясен. Ясенний край nпотовщений в виді валика.
При nзагостренні хронічного катарального гінгівіту клінічні прояви захворювання схожі з гострим катаральним гінгівітом, на nперший план виступають ексудативні явища.
При nдетальному клініко-лабораторному обстеженні хворих гінгівітом проба Шиллера – Пісарєва позитивна, міграція лейкоцитів в порожнину рота по nЯсіновському підвищена, стійкість nкапілярів ясен при вакуумній пробі по Кулаженко понижена, кількість ясенної nрідини збільшена. При реопародонтографії виявляють крутий підйом кривої, nзаокруглену вершину, згладжену дикротичну криву, nрозташовану в верхній третині катакроти. Реографічний індекс коливається від 0,03 до 0,05 Ом; nпериферичний тонус судин складає 17-19%; індекс периферичного супротиву n100-110%, індекс еластичності 60-70%.
Лікування катарального nгінгівіту.
Лікування катарального гінгівіту повинно nбути комплексним і включати етіотропну, патогенетичну і симптоматичну терапію.
Етіотропне лікування полягає у виявленні nта усуненні місцевих екзогенних факторів: зубного нальоту, зубного каменю, nкаріозних порожнин, дефектів пломбування та протезування. Тобто пацієнту nпроводять професійну чистку зубів і навчають правильному догляду за порожниною nрота.
Патогенетична терапія полягає в nмедикаментозному впливові на патофізіологічні ланки запального процесу з nврахуванням характеру протікання та інтенсивності запалення. При виборі nлікарських середників необхідно враховувати фазу запалення та механізм дії nпрепарату.
Метою симптоматичного лікування є nліквідація окремих симптомів захворювання пародонту( болі, косметичний дефект, nзапах з рота), проводиться завжди в комплексі з патогенетичним і етіотропним nлікуванням.
При гострому запаленні в період nексудації необхідно застосовувати нестероїдні nпротизапальні препарати: 3% мазь ацетилсаліцилової кислоти, 5% бутадіонову nмазь, індометацинову мазь у вигляді аплікацій на ясна nта як основу лікувальної пов’язки. Препарати цієї групи гальмують синтез простагландинів, які мають вирішальне значення в патогенезі nзапалення.
При гострому катаральному гінгівіті nпоказані сильнодіючі антисептики – препарати нітрофуранового ряду: фурацилін, фурадонін, фурагін; окислювачі: розчини перекису водню та марганцевокислого nкалію; галогеновмісні антисептики – розчин йодинолу. nПри гострому запальному процесі доцільно застосовувати хлоргексидин, діоксидин, етонію ектерицид. Розчини використовуються у вигляді аплікацій, nполоскань, зрошень, ротових ванночок, інсталяцій ясенних кишень. Але на рахунок nхлоргексидину треба пам’ятати, що використовувати його можна лише не більше nдвох тижнів, оскільки він має здатність викликати дисбактеріоз та пігментацію nкоронок. В репаративній фазі доцільно застосовувати аплікації 1% метилурациловою та 1% мефенаміновою nпастою, вітамінних препаратів, стимуляторів неспецифічного імунітету порожнини nрота( розчинів натрію хлориду, натрію гідрокарбонату, лізоциму), галунових та новогаленових препаратів( звіробій, шалфей, nромашка, евкаліпт, хлорофіліпт). При сильно nвираженому больовому симптомі можна використовувати анальгезуючі nпрепарати, які наносять в виді аплікацій на ясна.
За показами при лікуванні гострого nкатарального гінгівіту проводять загальну терапію: протизапальними засобами( nантибіотиками, сульфаніламідами), противірусними препаратами, загальноукріплюючими(вітаміни, раціональна дієта), nдесенсибілізуючими середниками.
При лікуванні хронічного катарального nгінгівіту призначають протизапальну терапію та фізіотерапевтичне лікування, nспрямоване на нормалізацію мікроциркуляції та покращення трофіки тканин nпародонту, підвищення їх репаративних та імунобіологічних властивостей. З цією nметою застосовують аскорбінову кислоту з рутином, токоферолу ацетат, вікасол, nпрепарати рослинного походження. Серед фізіотерапевтичних методів ефективний nмасаж та аутомасаж ясен(гідро – , вібро-, вакуум – nмасаж), гідротерапія, електрофорез, фонофорез nаскорбінової кислоти з вітаміном Р, галаскорбіну.
Загальне лікування проводиться з метою nгіпосенсибілізації організму(супрастін, димедрол, діазолін),
загальноукріплюючого впливу n(вітаміни, раціональна дієта). З метою ефективного та цілеспрямованого nлікування катарального гінгівіту доречні консультації інших nспеціалістів(терапевта, ендокринолога, гінеколога), так як доволі часто nпатологія пародонту виникає на фоні системних захворювань організму.
Тривалий перебіг nхронічного катарального гінгівіту за відсутності раціональної терапії знижує nзахисні властивості пародонту, сприяє розвитку агресивніших захворювань nвиразкового, гіпертрофічного гінгівіту, генералізованого пародонтиту. При nобстеженні таких хворих слід пам’ятати, що катаральний гінгівіт може бути nсимптомом загального захворювання, раннє виявлення якого має значне лікувально n- профілактичне значення.
Виразковий гінгівіт
Для даної форми запального процесу ясен характерні nнекроз і виразка, що розвиваються при зниженні реактивності організму як гіперергічна реакція на сенсибілізацію тканин фузоспірилярним симбіозом. Наявність виразкового гінгівіту nсвідчить про серйозні порушення реактивності організму внаслідок загальних nзахворювань або зниження резистентності тканин ясен.
Етіологія. Розвитку виразкового гінгівіту іноді передують перенесене інфекційне захворювання n(грип і ін.), переохолодження, стресова ситуація і ін. Нерідко провокуючим nчинником є утруднене прорізування зубів мудрості (особливо нижніх), ускладнене nхронічним перикоронаритом. Це пояснюється тим, що nхронічний осередок інфекції під капюшоном зуба мудрості є постійним джерелом nінтоксикації і сенсибілізації організму. У цей період змінена трофіка слизової nоболонки, а механічна травма капюшона, що приєднується, зубом мудрості, що nпрорізується, і антагоністом, порушуючи цілісність епітелію, сприяє генералізації nпатологічного процесу. Клінічно розрізняють гостру і хронічну форми, а по nступеню тяжкості — легку, середню і важку.
Клінічна nкартина гострого виразкового гінгівіту.
При гострому nвиразковому гінгівіті хворі скаржаться на нездужання, головний біль, втрату nапетиту, підвищення температури nтіла, зниження працездатності, nгнильний запах з рота, болі в яснах, кровоточивість, утруднення прийому їжі, nіноді біль при ковтанні, тризм і ін.
Найбільш nвиражені всі симптоми захворювання при генералізованому процесі, особливо nважкому ступені: хворий млявий, пітливий, колір шкіри набуває землистий nвідтінок, посилюються болі навіть поза прийомом пищи. Збільшені і болючі nрегіонарні лімфатичні вузли, підвищена температура тіла до 38—39°С і ін. nСлизова оболонка різко набрякла, гіперемована, міжзубні сосочки некротизовані nна всьому протязі верхньої і нижньої щелеп. Ясна, що збереглися, покриті nбрудно-сірим фібриновим нальотом, після зняття якого оголюється виразкова nповерхня, що кровоточить. Після відторгнення некротизованих ділянок нерідко nоголюються шийки зубів. Язик обкладений, внаслідок порушення процесів nсамоочищення спостерігається рясний м’який наліт на зубах, іноді з одночасною nнаявністю зубних відкладень.
Хворим nвиразковим гінгівітом важкого ступеня необхідна консультація гематолога, nтерапевта, іноді і інших фахівців. Слід провести детальне клініко-лабораторне nдослідження для диференціальної діагностики із захворюваннями крові, nалергічними і іншими хворобами.
Клінічна nкартина хронічного виразкового гінгівіту.
Хронічний nвиразковий гінгівіт частіше розвивається як результат гострого процесу і nхарактеризується млявим протіканням. Хворі скаржаться на постійну nкровоточивість, незначну хворобливість ясен і неприємний запах з рота. Ясна nзастійно гіперемовані, набряклі, вкриті виразками, край валикоподібно nпотовщений. Нерідко в результаті некрозу ясенних сосочків втрачається фестончатість ясенного краю, міжзубні проміжки відкриті, nзіяють. Протікає хронічний виразковий гінгівіт, як правило, в легкій формі, nрідше — середній тяжкості.
При рентгенологічному дослідженні спостерігається nостеопороз вершин міжальвеолярних перегородок, розширення періодонтальної nщілини.
Мікроскопічно в нальоті визначається велика кількість nзмішаної флори з наявністю фузобактерій, спірохет, грибів типу актиноміцет і хромоміцетів.
Різко підвищена активність ферментів протеолізу, nпонижений зміст інгібіторів, лізоциму, пригнічені всі показники імунологічного nстатусу.
Лікування виразкового гінгівіту.
Складається з місцевого і загального.
Місцеве проходить в декілька nетапів. Перш за все, необхідно видалити зубні відкладення. Цю процедуру nпроводять обережно, щоб не спричинити додаткового травмування ясен. nОбов’язковим є використання обезболюючих препаратів(дуже часто у вигляді nаплікаційної анестезії). Дана процедура проводиться з обов’язковим зрошенням nантисептиками, особливо препаратами, які подавляють анаеробну мікрофлору. Дуже nчасто використовується комбінація перекису водню з фурациліном, а також при nданій патології добре зарекомендували себе полоскання сумішшю з мікроциду та nпротеолітичних ферментів. Після видалення зубних відкладень проводять некректомію – видалення некротичних тканин з поверхні ясен. nЇї проводять інструментами, ватними валиками, турундами nобережно і під постійним зрошенням антисептиками. Для полегшення відторгнення nнекротизованих тканин використовують протеолітичні ферменти самі або в суміші з nантибіотиками. Показником правильності проведення процедури є чиста виразкова nповерхня ясен. Після некректомії використовують nантибіотики, протизапальні препарати в вигляді мазей. Для стимуляції nепітелеутворення на оголені поверхні виразок накладають кератопластики – вітамін nА, обліпихова олія, солкосерил, вінілін, аекол.
Крім цього використовують і фізіотерапевтичні методи.
Загальне лікування залежить від важкості процесу. Гарні результати дає nдана схема:
– метронідазол по 0,25 мг 3 рази на день 6 днів
– аскорутин по 0,5 мг n3 рази на день 1 тиждень
по 0,3 мг 3 рази на день 2 тиждень
по 0,05 мг 3 nрази на день 3 тиждень
– полівітаміни
– супрастін, тавегіл.
Гіпертрофічний nгінгівіт
Це хронічне запалення ясен, nяке супроводжується реактивним розростанням волокнистої сполучної тканини та nбазальних клітин епітелію. Запалення призводить до деформації рельєфу ясен, nзбільшення міжзубних сосочків та ясенного краю, накриваючих nне менше 1/3 коронки зуба.
Етіологія.
По поширеності nрозрізняють генералізований і локалізований гіпертрофічний гінгівіт.
Локалізований nпроцес розвивається при аномалії розташування зубів, їх скупченості, травмі nслизової оболонки нависаючими пломбами, штучними коронками, кламерами; nзустрічається під діагнозом «гіпертрофічний папіліт».
Клініка гіпертрофічного гінгівіту.
Для гранулюючої форми характерні значна кровоточивість, болючість та nрозпушеність ясен. Ясенні сосочки набряклі, гіперемовані, різко виражений nціаноз. По периферії сосочків відзначається десквамація епітелію(ексфоліативний nгіпертрофічний гінгівіт). Рельєф ясенного краю порушений. В результаті різкого nнабряку та гіперплазії утворюються різні за глибиною ясенні кишені.
При фіброзній формі гіпертрофічного гінгівіту колір ясен не змінений, nболючість та кровоточивість ясен при подразненні відсутні. Виявляються nущільнення, так звана слоновість ясен, що турбує хворого лише косметично. Ясна nмають вигляд ущільненого біля основи валика, ясенні сосочки округлі, nгіперплазовані. В залежності від величини розростання розрізняють 1, 2, 3 nступінь гіпертрофії.
При І ступені.
Гранулююча форма характерна набряклими ясенними сосочками, які мають округлу форму. nЯсенний край потовщений у вигляді валика.
При фіброзній формі сосочки та ясенний край не змінені, зате основа nясен валикоподібно ущільнена та простягається вздовж nзубного ряду, паралельно оклюзійній поверхні , дещо виступаючи в присінок nпорожнини рота.
При ІІ ступені.
Гранулюючи форма характерна значним збільшенням сосочків, вершини яких мають округлу форму nі з’єднані валикоподібноущільненим припіднесеним ясенним краєм, напливають на коронки зубів, nвкриваючи їх до половини висоти.
Фіброзна форма цього ступеню гінгівіту характеризується ущільненням усіх ділянок ясен з nвираженим валиком біля основи. При огляді хворих складається враження, що зуби nвсунулись в ясна, так як видима частина коронок значно зменшена.
При ІІІ ступені.
Гранулюючи форма характеризується різким розростанням ясенних сосочків та ясенного краю, nяке сягає ріжучого краю або жувальної поверхні зубів, форма їх порушена: nспостерігається сосочкоподібне розростання, nкошлатість вершин ясенних сосочків та ясенного краю. Край та внутрішня поверхня nясен вкрита кровоточивими, болісними грануляціями. Рентгенологічно, при nтривалому протіканні гіпертрофічного гінгівіту спостерігається вогнищевий або nдифузний остеопорозу губчастої кістки міжзубних перегородок.
Фіброзна форма гіпертрофії відрізняється ще більшими розмірами проліферативної nреакції , внаслідок чого ясна представлені масивним, щільним валом з великими nовальними сосочками, які майже повністю закривають зуби. Рентгенологічно: nальвеолярна кістка має звичайну структуру або виявляється остеопороз вершин nміжальвеолярних перегородок. Така градація клінічної картини практично є nнеобхідною, так як визначає покази до застосування різних засобів для усунення nпатологічно розросших ясен. З однаковим правом вона може бути застосована в nдіагностиці власне гіпертрофічного гінгівіту та симптоматичного гінгівіту при nпародонтиті.
Диференціальна діагностика.
Дифенціальна діагностика самостійного гіпертрофічного гінгівіту nта симптоматичного зводиться до наступного: при симптоматичному спостерігаються nпародонтальні кишені з гнійним ексудатом, травматична оклюзія, рентгенологічно n- симптоми пародонтиту.
Для самостійного характерна ясенна кишеня з серозним ексудатом, часто nвстановлюється зв’язок з гормональними порушеннями та патологією прикусу, nрентгенологічно: картина, характерна для хронічного запалення ясен(вогнищевий nабо дифузний остеопороз губчастої кістки). Диференціальна діагностика двох форм nважлива як з точки зору клінічних особливостей та характеру протікання nзахворювання, так і по відношенню до вибору методу лікування, його ефективності nта прогнозу.
При диференціації гінгівіту з фіброматозом nясен, слід пам’ятати, що для гінгівіту характерне ціанотично n- червоне забарвлення слизівки ясен, значна nкровоточивість, болючість та можливість загострення та затихання процесів. nГіпертрофічний гінгівіт слід диференціювати з катаральним гінгівітом, особливо nце стосується І ступеня гіпертрофії.
Лікування гіпертрофічного гінгівіту.
Лікування повинно бути комплексним – загальне в поєднанні з місцевим, з nврахуванням ступеню гіпертрофії, характеру запалення та причинних факторів.
Загальне лікування включає вітамінотерапію, лікування соматичних захворювань.
Місцеве: медикаментозне, хірургічне, фізіотерапевтичне.
При І та ІІ ступені гіпертрофії показане медикаментозне та nфізіотерапевтичне лікування, при неефективності та ІІІ ступені захворювання nрекомендується хірургічний метод лікування. При проведенні медикаментозної nтерапії використовують лікарські препарати з різним механізмом дії – nзнеболювальні, протизапальні, антигістамінні, nантисептики, регенеруючі, склерозуючі. n
Місцеве лікування слід починати з ретельного усунення місцевих подразнюючих факторів. nГранулююча або набрякова форма гінгівіту підлягає обов’язковому проведенню nпротизапальної терапії. При загостренні хронічного процесу слід застосовувати nсильнодіючі антисептики, які мають бактерицидну та бактеріостатичну дію: nпрепарати нітрофуранового ряду, окислювачі, галогенвмісні препарати. Доцільно застосовувати не nстероїдні протизапальні середники. При хронічному протіканні проліферативного процесу в яснах перевагу слід надавати nслабким антисептикам, вітамінам, галуновим та неогаленовим nпрепаратам. Всі ці препарати в залежності від форми випуску вводяться в вигляді nаплікацій, інсталяцій, лікувальних ясенних пов’язок.
Наступним необхідним етапом лікування є склерозуючі nтерапія. Вона направлена на припинення процесу інфільтрації та стимуляцію фіброгенезу. З метою склерозування препарати вводять nбезпосередньо в ясенну кишеню.
З метою поверхневої склеротизації доцільне застосування середників, які мають nцитотоксичну дію: бефунгіну, проспідину, неоциду. nДосить ефективно застосовувати настої чистотілу, ваготилу, nмараславіну.
Одна із nнайдоступніших речовин склерозуючої дії – ваготил препарат із групи nфенолів, який вводять у ясенні кишені без nрозведення або в розведенні 1-2% розчином новокаїну nв співвідношенні 1:2 на 20 хв., через день, не менше ніж 3-5 сеансів. A.M. Ковалевський та ін. (1993) nзапропонували після обробки ваготилом вводити в кишені nліофілізований порошок nхонсуриду nі накладати лікувальну пов’язку, яка містить хонсурид.
Аналогічну n(склерозуючу) дію nмають:
– 20% розчин резорцину (група фенолу); • :,
– 25-50%розчин цинку хлориду;
– 3% розчин хлоргексидину біглюконату n(Іванов B.C., n1989; Гук А.С. та ін., 1992).
Турунди із вказаними розчинами вводять у пародонтальну кишеню на 20 хв. не більше як 2-3 рази і із трьохденною перервою.
О.В.Удовицька рекомендує застосовувати 20% настойку чистотілу з гліцерином у розведенні 1:1, на курс 10 процедур (100г сухої трави чистотілу заливають 50 мл 70% спирту, nфільтрують; цієї кількості вистачає на тиждень). Використовують і 30% настойку чистотілу – для полоскання (1ч. ложку настойки додають на склянку води) і nаплікацій (настойку у співвідношенні n1:5 змішують з будь-якою рослинною nолією), експозиція – 5-7 хв., курс лікування – 5-7-10 аплікацій.
Добре застосовувати аплікації неоциду 2-3 рази на добу, на 15-20 хв., упродовж 12 днів; через тиждень перерви nкурс повторити (Овруцький Г.Д.).
З метою регуляції мікрогемодинаміки транскапілярного nобміну мікроциркуляторного русла пародонту, nнормалізації лімфотоку та проникності кровоносних nкапілярів доцільне застосування гепарину у вигляді мазі та розчину.
З метою глибокої склеротизації nзапропоновані 10% розчин глюконату кальцію, ваготилу, n40-60% розчин глюкози, 0,25% розчин хлорофіліпту. Як правило одноразова доза введення препарату nстановить 0,1-0,2 мл. Розчин вводять в вершину ясенного сосочка тонкою голкою nінсулінового шприца. Одночасно обробляють 3-4 ясенні сосочки, повторні ін’єкції nпроводять через тиждень. Всього призначається 3-5 курсів.
Після проведення медикаментозного лікування проводять фізіотерапевтичне: nелектрофорез, вакуум – терапія, гідромасаж. Ефективним є призначення nелектрофорезу з вітамінами С і Р, 10% розчином хлористого кальцію.
При перевазі проліферативних процесів ІІ і ІІІ ступеня nв лікуванні необхідно дотримуватись принципу етапності лікування і nконсервативне поєднувати з хірургічними методами лікування: кріохірургією, nдіатермокоагуляцією, гінгівектомією.
Гінгівектомія
Загальні відомості. При гінгівектомії всю патологічно змінену тканину видаляють хірургічним nспособом, внаслідок чого ясна приймають фізіологічну форму.
Переваги:
– проста техніка
– короткочасне втручання
Недоліки:
– радикальне втручання із загрозою значного оголення nкоренів зубів; перш за все передніх зубів, що викликає серйозні естетичні nпроблеми
– вірогідна гіперчутливість дентину.
Протипокази:
– на естетично складних ділянках, nнапр. ділянка передніх зубів верхньої щелепи у nпародонтального фенотипа з вузькими і тонкими яснами
– внутрішньоальвеолярні кісткові кишені
– валикоподібні кісткові потовщення із загрозою nоголення при оперативних втручаннях.
Клінічна методика
Зовнішня гінгівектомія складається з наступних операційних етапів:
1. Дезинфекція, напр. 2-хвилинне полоскання порожнини nрота препаратом Povidon-Iod (Betaisodona) nабо 0,1 -0,2% розчином хлоргексидину
2. Анестезія
3. Маркіровка точок розрізу
4. Розріз
5. Видалення nтканин
6. Скейлінг і згладжування поверхні кореня
7. Формування nясенного краю
8. Обробка рани
9. Хірургічна nясенна пов’язка.
Післяопераційне лікування
Двічі в день полоскання порожнини рота 0,1-0,2% розчином хлоргексидина з метою
післяопераційної антиінфекційної профілактики до повного забезпечення nефективної гігієни порожнини рота з nвикористанням зубної щітки.
Зміна пов’язки через 1 тиждень: очищення поверхні після гінгівектомії від фібрину і епітеліальних клітин, що відлущилися
Критична оцінка
Після гінгівектомії nчастіше, ніж після інших хірургічних втручань на пародонті, виникають післяопераційні ускладнення:
– вторинне nзагоєння рани, тому потрібна пародонтальна пов’язка (Соєрак).
– епітелізація від країв розрізу. Міжзубні проміжки епітелізуються в останню чергу (через 10-14 днів).
Особливу nобачність слід дотримувати на естетично складних ділянках. Необхідно враховувати можливі протипоказання на ділянці nпередніх зубів верхньої щелепи.
Діатермокоагуляція.
Для цієї мети застосовуються апарати ДКС-2М, ДКГ-1 і nспеціальні до них електроди у вигляді голки, скальпеля, петлі і інших форм. nТемпература тканин безпосередньо під електродами досягає 80— 900. nПід впливом високої температури відбуваються незворотне згортання тканинних nбілків, коагуляція судинних стінок, згортання крові. Операція протікає nбезкровно, завдяки тромбуванню nсудин в рані, яке запобігає кровотечі і проникненню бактерій в кров’яне русло.
Застосовується моно- і біактивна методика коагуляції.
При моноактивній методиці nгіпертрофовані міжзубні сосочки обробляють по тій же методиці, що і грануляції. nАктивним електродом служить тонке лезо, заточене у вигляді списа. Інструмент nзанурюють біля основи ясенного сосочка і відсікають його.
При біактивному методі nелектроди розташовують по сторонах оперованої ділянки тканин на відстані 1 см nодин від одного, що дозволяє концентрувати силові лінії високочастотного струму nміж електродами. Для досягнення ефекту коагуляції і різання потрібна значно nменша, ніж при однополюсній методиці, потужність струму, а термічна дія на nнавколишні тканини значно нижча.
Міжзубні сосочки коагулюють з язичної (піднебінної) і nвестибулярної боків. Некротизовані тканини видаляють nложечкою або екскаватором. Рану промивають антисептичним розчином, обробляють n1—2 % настоянкою йоду; на 1—2 доби накладають нетвердіючу nлікувальну пов’язку з додаванням біологічно активних речовин (вітаміни, nгормони, ферменти).
До недоліків методу відноситься утруднений контроль за nглибиною і інтенсивністю пошкодження навколишніх тканин. Процес загоєння проходить nтриваліше (10—14 днів), іноді з утворенням рубця. При контакті з твердими nтканинами зуба можливі опіки пульпи.
Загальне лікування полягає в nпризначенні вітамінів С, Р, Е, К, гіпосенсибілізуючої терапії. При необхідності дають nнаправлення хворому на консультацію до іншого спеціаліста. При гіпертрофічному nгінгівіті належну увагу слід приділяти гігієні порожнини рота.
На закінчення слід nвідмітити, що хворі гінгівітами складають ІІ групу диспансерних nпародонтологічних хворих.
Десквамативний гінгівіт.
Захворювання nвперше описане в 1932 р. Зустрічається частіше у дорослих. У підлітків nдесквамативний гінгівіт спостерігають в період статевого дозрівання. Причинами nйого розвитку вважають гіперестрогенемію, патологію nтравного апарату, системні захворювання, дерматози міхурів і ін., фізичну, nхімічну травму.
Захворювання nхарактеризується підвищеною десквамацією епітелію, внаслідок чого окремі nділянки ясен набувають яскраво-червоного («полірований») вигляду. Нерідко nвідторгнення десквамованих клітин епітелію затримується, nтоді на тлі незмінених ясен утворюються ділянки білястого кольору, які nзнімаються насилу.
Виділяють еритематозну, nерозійну і бульозну форми.
Еритематозна форма. Хворі скаржаться на зміну зовнішнього вигляду ясен, біль, печіння від хімічних, nфізичних подразників (прийом гострої, гарячої, пряної їжі і ін.).
При об’єктивному обстеженні виявляють зони підвищеної nдесквамації епітелію в області краєвої і прикріпленої nчастин ясен. У міру розвитку захворювання окремі осередки ураження зливаються, nутворюючи смуги нерівномірної ширини біля краю ясен і неправильної форми десквамовані поверхні. Ясна набувають яскраво-червоного nзабарвлення. Біля окремих ділянок зберігається цілісність епітеліального шару.
Ерозійна форма. Скарги хворих варіюють від незначних больових відчуттів в результаті дії nмеханічних, хімічних, фізичних чинників до появи постійного болю, печіння в nобласті осередків ураження. При об’єктивному дослідженні виявляють частіше nмножинні ерозії по краю ясен біля вершин ясенних сосочків. Спочатку осередки nураження відрізняються від здорових кольором, втратою блиску. Уражені ясна nстають тьмяними, каламутними, поступово набуває білястого вигляду, потім чітко nвідмежовується від здорової тканини. Після зняття таких плівок, що є nнекротизованим епітелієм, оголюється ерозійна поверхня, гладка, блискуча, nкровоточива при механічному подразненні.
Бульозна форма. Хворі nскаржаться на появу міхурів на яснах і утворення ерозій, болючих при їжі, nрозмові. Ця форма гінгівіту зустрічається рідко. Часто цю форму розглядають як nпередвісник розвитку звичайної (вульгарною) пухирчатки.
Атрофічний гінгівіт.
Захворювання nхарактеризується атрофією ясенних сосочків, ясенного краю при слабо вираженому nхронічному запаленні. Розвиток захворювання пов’язують з дією місцевих і nзагальних чинників (порушення трофіки тканин пародонту, нейрогормональні nі інші розлади). У дітей причинами розвитку атрофії ясен можуть бути аномалія nприкріплення вуздечки нижньої або верхньої губи, перевантаження ясен під дією nортодонтичних апаратів. Іноді атрофічний гінгівіт виникає після перенесеного nгострого виразково-некротичного або гангренозного гінгівіту. Атрофія ясенних nсосочків спостерігається у літніх людей. Атрофічний гінгівіт є одним з nсимптомів пародонтозу.
Атрофічний гінгівіт при пародонтозі
Розрізняють обмежену атрофію ясен і дифузний nатрофічний гінгівіт.
Обмежена атрофія ясен виникає в області одного зуба, nнерідко симетрично, частіше в області ікол, nпремолярів. Внаслідок атрофії зникає ясенний край, поступово оголюється шийка і nкорінь зуба. Іноді атрофічний процес приводить до утворення V-подібного дефекту n(gingivitis atrofica denudens). Ясна, що оточують дефект, потовщені у вигляді nвалу, нерідко мають ознаки хронічного катарального запалення. Внаслідок nоголення шийки і кореня зуба іноді підвищена чутливість до механічних, nхімічних, температурних подразників.
Значно рідше зустрічається дифузний атрофічний nгінгівіт, при якому відзначають ретракцію ясен, nчастіше з вестибулярної поверхні щелепи. Поступово оголюються шийки зубів. Ясна nвтрачають властиву їй фестончатість, міжзубні nпроміжки зіяють. Захворювання протікає суб’єктивно безсимптомно, nлише при оголенні шийок зубів можуть з’явитися ознаки гіперестезії.
Особливі форми nгінгівіту
Це форми, що виникли в результаті фізіологічних змін або порушень гормональних nфункцій організму. Серед них розрізняють:
– гінгівіт вагітних жінок (gingivitis ngravidamm);
– гінгівіт під час менструацій, міжменструальний nі клімактеричний гінгівіт;
– гінгівіт, викликаний застосуванням протизаплідних nзасобів («пілюльний» гінгівіт).
При гінгівіті nу вагітних в ясенній рідині зростає nкількість гормонів естрогену і прогестерону, що виробляються організмом під час nвагітності. Під їх впливом ясенна тканина чутливіше реагує на дію nмікроорганізмів. Естроген і прогестерон сприяють nпідвищенню проникності судин, в результаті цього виникає набряк, стимулюється nсинтез простогландинів і інших медіаторів запалення. У багатьох пацієнток, nособливо в другій половині вагітності, виникають часті спонтанні кровотечі з nясен. У деяких пацієнток гінгівіт протікає з вираженою гіперплазією ясен. При nгінгівіті вагітних кількість нальоту не відрізняється від показників у nзвичайних (не вагітних) пацієнток, але спостерігаються зміни його складу. Так, nв зубному нальоті при гінгівіті вагітних частіше зустрічаються деякі види nбактерій (Prevotella intermedia, nPrevotella melaninogenica, Bacteroides subspecies), які, nособливо Prevotella intermedia, nволодіють здатністю замінювати важливий для їх життєдіяльності продукт живлення nнафтохінон гормонами, що знаходяться в значній кількості в ясенній рідині в nперіод вагітності.
Клінічна картина гінгівіту, викликаного дією протизаплідних засобів, також нагадує гінгівіт вагітних. Даний різновид nгінгівіту виникає найчастіше внаслідок тривалого прийому протизаплідних nзасобів, що містять прогестерон.
Виникнення міжменструального, менструального і nклімактеричного гінгівітів пояснюється коливанням або зниженням nзмісту естрогенних гормонів в організмі. Зниження nзмісту естрогенних гормонів призводить до зменшення nкератинізації клітин і, отже, до втрати яснами захисної орогіваючої nоболонки.
ВИКОРИСТАНА nЛІТЕРАТУРА
1. Н.Ф. Данилевський, А.В. Борисенко nЗаболевания пародонта , Київ «Здоров’я» 2000р., 150-179 ст.
2. Захворювання пародонту. Методичні вказівки, nЛьвів, 2003 р., 23-25 ст.
3. Лікування та профілактика захворювань пародонту. nМетодичні вказівки, Львів, 2001 р., 4-10 ст. n
4. nХ.П.Мюллєр Пародонтологія n79-83, 168-180 ст.
