Дизентерія
Шигельози (дизентерія) – гострі інфекційні хвороби людини з ентеральним шляхом зараження, що характеризуються колітним синдромом і симптомами загальної інтоксикації, нерідко з розвитком первинного нейротоксикозу.
Особливості збудника:
· Нерухомі палички
· рід Shigella містить 4 види Sh. Sonnei (частіше вражає дітей дошкільного та шкільного віку), Sh.Flexneri серовар Н’юкасл, Sh. Dysenteriaе серовар Ларджа-Сакса, серовар Штуцера-Шмітца та серовар Григор’єва Шігі (найбільш патогенний у дітей грудного віку), Sh. Boydi. Найбільше епідеміологічне і клінічне значення серед серологічних різновидностей на нашій території мають Sh. Sonnei та Sh.Flexneri.
Джерело інфекції: хворі та бактеріоносії.
Шлях зараження: харчовий (найбільш характерний для Sh. Sonnei), водний (найбільш характерний для Sh. Flexneri), контактно побутовий (найчастіше характерний для Sh. dysenteriaе Григор’єва Шігі )
Механізм передачі: фекально-оральний, що реалізується контактним, харчовим, водним шляхом, з мухами.
Вікові категорії, що вражаються найчастіше: діти дошкільного віку
Сезонність: літньо-осіння.
Вид імунітету після перенесеного шигельозу – короткочасний видовий типоспецифічний
Патогенез:
1. Вторгнення збудника.
2. Загибель під дією ферментів шлунково-кишкового тракту.
3. Ендотоксинемія.
4. Ураження всіх органів і систем (особливо ЦНС).
5. Колонізація шигел в дистальних відділах товстої кишки (ураження епітеліоцитів слизової оболонки товстої кишки).
6. Місцеві запальні процеси, посилення перистальтики та моторики кишок.
7. Діарея.
В патогенезі розвитку хронічного перебігу захворювання вирішальне значення має зниження імунологічної реактивності. Найбільш патогенним із усіх сероварів є Sh. dysenteriaе Григор’єва Шігі.
Вхідні ворота: Пускові зміни виникають з ураженням епітеліоцитів слизової товстої кишки
На тяжкість хвороби і тривалість інкубаційного періоду впливає інфікуюча доза, проте, вирішальне значення в патогенезі розвитку захворювання має Зниження імунологічної реактивності.
Патоморфологічні зміни: катаральні зміни в кишках у дітей грудного віку,
Інкубаційний період: від 1 до 7 днів
Клінічні критерії шигельозу:
· інкубаційний період – 2-3 доби;
· інтоксикаційний синдром чи нейротоксикоз (зниження апетиту, головний біль, млявість, блювання, марення, порушення свідомості, судоми, гарячка);
· колітний синдром (біль в животі, тенезми, несправжні позиви, спазмована, болюча при пальпації сигмоподібна кишка, податливість, зяяння ануса, сфінктерит, часті рідкі та бідні випорожнення з домішками слизу, зелені, прожилками крові – “ректальний плювок”;
· не характерний ексикоз.
Критерії тяжкості шигельозу:
Критерії перебігу шигельозу: гострий до 1 місяця, затяжний від 1,5 до 3 місяців, хронічний понад 3 місяці
Клінічніко-етіологічні особливості шигельозу: Sh. Sonnei – гострий початок з вираженого інтоксикаційного синдрому з наступним приєднанням провідного політичного с синдрому;
Особливості шигельозу у дітей раннього віку:
· гострий початок з вираженого токсикозу
· у 20 % зустрічається нейротоксикоз
· поступове наростання симптомів (3-5 діб);
· слабовиражений колітний синдром;
· Катаральні зміни в кишках
· випорожнення як при ентероколіті, рідко буває гемоколіт;
· живіт здутий
· відсутність тенезмів;
· гепато-, спленомегалія;
· еквіваленти тенезмів: неспокій, плач, почервоніння обличчя при дефекації;
· завжди є піддатливість ануса, його зяяння, сфінктерит;
· нерідко розвивається ексикоз;
· затяжний тивалий з повільною репарацією кишківника перебіг захворювання.
Особливості шигельозу у дітей дошкільного віку:
Ускладнення: випадіння слизової прямої кишки; кишкові кровотечі, перфорація прямої кишки, інвагінація, тріщини та зяяння ануса
Результати додаткових досліджень:
· загальний аналіз крові: лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зсувом вліво, збільшення ШОЕ, ступінь змін практично завжди відповідає тяжкості захворювання;
· копрограма: запальні зміни (збільшення вмісту еритроцитів, лейкоцитів, слизу, детриту);
· бактеріологічне дослідження калута блювотних мас: виділення Sh. Flexneri, Sh. Zonnei та ін;
· серологічні реакції: РПГА з дизентерійним діагностикумом, наростання титру антитіл у динаміці;
· імуноферментний метод (РНФ, РНА, ІФА, ІРА): виявляє антиген в фекаліях, сечі, крові хворих;
Лікування:
– дієта № 4 (кисломолочні суміші та провести омолодження якісного складу для дітей грудного віку) зі зменшенням об’єму їжі на 15-20 % для легкого ступеню захворювання, на 20-30 % для середньо тяжкого перебігу та на 40-50 % для тяжкого в перші 2-3 доби
– фуразолідон при легкому ступені захворювання в дозі 5 мг/кг на добу та тривалістю 5 діб, при відсутності ефекту – нетилміцин 5 мг/кг на добу. В лікуванні дизентерії середнього та тяжкого ступеня у дітей починають лікування цефатоксимом в дозі 50-100 мг/кг. Дітям із вродженим імунодефіцитом та при тяжкому ступеню захворювання призначаються в якості стартового лікування цефалоспорини 3-го покоління. При неефективності першого курсу антибактеріальної терапії провести заміну на фторхінолони.
– 2. Інтенсифікація (всім хворим):
– бактерійні засоби до 2 тижнів (йогурт – 1 капсула 3 рази на день, біфідумбактерин, лактобактерин – 5-15 доз 3 рази на добу, ацидофілюс – 1-2 капсули 2 рази на добу);
– ентеросорбенти (ентеродез, ентеросгель – 0,5-1 г/кг на добу; полісорб, силард П – 0,1-0,2 г/кг на добу 3-4 прийманнями протягом 5-7 днів).
– 3. Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого стану):
– оральна регідратація всім хворим, токсикоз з ексикозом І ст. (див. “Токсикоз та ексикоз при ГКI у дітей”);
– літична суміш – 0,1 мл/кг на приймання, седуксен – 0,3 мг/кг, преднізолон – 2-3 мг/кг, дегідратація – лазикс, 1-2 мг/кг (при нейротоксикозі);
– інфузійна терапія за схемою (див. “Токсикоз та ексикоз при ГКI у дітей”);
– гормони внутрішньовенно – 5-20 мг/кг на добу 2-4 прийманнями (за преднізолоном), альбумін – 5-15 мл/кг, реополіглюкін – 10-20 мл/кг, трентал – 0,1-0,2 мл/кг, контрикал – 1000 ОД/кг, гепарин – 100-200 ОД/кг (інфекційно-токсичний шок);
– гемодіаліз ( при гемолітико-уремічному синдромі);
– токсико-дистрофічний стан: парентеральне харчування (інфезол, поліамін – 10-15 мл/кг на добу, 10 % глюкоза – 50 мл/кг); еубіотики (мексаза, мексаформ, інтестопан); ферментні засоби (натуральний шлунковий сік – 1/2-1 чайна ложка, панкреатин, панзинорм, фестал, ензистал – 1/4 таблетки дітям до 6 міс., 1/3 таблетки – 6-12 міс., 1/2 таблетки – 1-3 роки, старшим – 1 таблетка 3-4 рази на добу); імуномодулятори (апілак, препарати ехінацеї, пентоксил);
– зменшення проявів секреторної діареї – імодіум (лоперамід) – 1/4– 1/2 капсули 2-3 рази 1-2 доби.
– 4. Супровідна терапія:
– 1. Обмеження в дієті:
– • легкі форми захворювання – на 15-20 % 1-2 дня;
– • середньотяжкі – на 30-40 %;
– • тяжкі – на 50 %.
– З 2-3 доби об’єм їжі щоденно збільшують на 10-15 %.
– 2. Комплекс вітамінів В1, В2, В6 і С (близько 2 тижнів).
– 3. Ферментні засоби (близько 2 тижнів).
– Диспансерний нагляд протягом 1-3 місяців від початку захворювання.
–
Критерії виписки зі стаціонару: негативні бактеріологічні дослідження випорожнень проведені через 2 доби після закінчення антибактеріальної терапії при нормалізації загального стану хворого та усуненні інтоксикаційного і диспепсичного синдромів.
Тактика лікаря в вогнищі інфекції: щодо контактних осіб нагляд протягом 7 діб та бактеріологічне обстеження випорожнень
Профілактика:
– дотримання технологічних правил приготування, зберігання, строків реалізації харчових продуктів;
– дотримання протиепідемічного режиму в дитячих закладах;
– раннє виявлення та ізоляція хворого;
– заключна дезінфекція в осередку;
– медичне спостереження за контактними протягом 7 діб, у випадках розладів шлунково-кишкового тракту – ізоляція, бактеріологічне дослідження випорожнень;
– виявлення та санація бактеріоносіїв;
– за епідеміологічними показаннями застосовують дизентерійний бактеріофаг (1-3 роки по 1 таблетці, старшим 3 років – по 2 таблетки на приймання двічі на тиждень).
