ДВНЗ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Форма № Н – 3.04

ДВНЗ “ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО 

МОЗ УКРАЇНИ”

(повне найменування вищого навчального закладу)

Кафедра внутрішньої медицини

 

           “ЗАТВЕРДЖУЮ”

Перший проректор

_________________________

 

“______”_______________20___ року

 

 

 

 

 

 

 

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

 

  внутрішня медицина

 (ендокринологія, гастроентерологія, пульмонологія, гематологія)

 (шифр і назва навчальної дисципліни)

 

 

 

 

напрям підготовки     1101  «Лікувальна справа» 

 

спеціальність            7.110101 «Лікувальна справа» 

факультет                     медичний

 

 

 

2013 – 2014 навчальний рік

 

 

 

 

 

 

 

Тернопіль – 2014

 

 

 

 

 

Робоча програма з основ внутрішньої медицини для студентів

(назва навчальної дисципліни)   

за напрямом підготовки 1101 лікувальна справа  7.110101 «Лікувальна справа» 

 

 

Розробники: к.м.н., доцент кафедри внутрішньої медицини Боб А.О.

                                                     ^{(вказати авторів, їхні посади, наукові ступені та вчені звання)}

 

 

 

Робочу програму схвалено на засіданні кафедри внутрішньої медицини №1

 

 

Протокол від “____”________________20__ року № ___

 

                         Завідувач кафедри  внутрішньої медицини№1

 

                                 _________________________ (Ярема Н.І.)

                                                                                             (підпис)     (прізвище та ініціали)        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ó__________, 2013 рік

Ó __________, 2014  рік

 

Опис навчальної дисципліни

 

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
		денна форма навчання
Кількість кредитів  – 8,5	Галузь знань 1101 Лікувальна справа   (шифр і назва)	Нормативна
Модулів – 1	Спеціальність: 7.110101 «Лікувальна справа»	Рік підготовки
Змістових модулів – 4		4-й	4-й
		Семестр
Загальна кількість годин –  255		7-й	8 -й
		Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 4 самостійної роботи студента – 3,85	Освітньо-кваліфікаційний рівень: спеціаліст	12 год.	30 год.
		Практичні
		42 год.	84 год.
		Лабораторні
		год.	год.
		Самостійна робота
		20 год.	35 год.
		Індивідуальні завдання:
		год.
		Вид контролю:
		Тестовий модульний контроль		Тестовий модульний контроль

 

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить (%): 70:30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.            Мета та завдання навчальної дисципліни

 

Мета:  внутрішня медицина  як навчальна дисципліна є однією з найважливіших дисциплін у системі вищої медичної освіти. Вона  ґрунтується безпосередньо на вивченні студентами пропедевтики внутрішньої медицини, пропедевтики інших клінічних дисциплін (педіатрії, загальної хірургії), а також інших базових дисциплін (медичної біології, медичної та біологічної фізики, біоорганічної та біологічної хімії, гістології, цитології та ембріології,  анатомії людини, патоморфології, фізіології та патофізіології, мікробіології, вірусології та імунології, радіології) й інтегрується з цими дисциплінами. Закладає фундамент для засвоєння студентами знань з профільних клінічних професійно-практичних дисциплін. Формує уміння застосовувати знання з патології внутрішніх органів у процесі подальшого навчання та професійній діяльності відповідно до принципів доказової медицини.

Завдання  внутрішньої медицини  встановлено на основі ОКХ та ОПП підготовки лікаря за фахом і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. Опис цілей сформульований через вміння у вигляді цільових завдань (дій). На підставі кінцевих цілей до кожного модулю або змістового модулю сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

·    Визначати етіологічні та патогенетичні фактори найбільш поширених терапевтичних захворювань згідно списку 1 ОКХ

·    Аналізувати типову клінічну картину найбільш поширених терапевтичних захворювань

·    Виявляти різні клінічні варіанти та ускладнення найбільш поширених захворювань внутрішніх органів

·    Проводити диференціальну діагностику, обґрунтовувати і сформулювати попередній діагноз найбільш поширених захворювань внутрішніх органів

·    Визначити тактику ведення (рекомендації стосовно режиму, дієти, медикаментозного лікування, реабілітаційні заходи) хворого при найбільш поширених захворюваннях внутрішніх органів та їх ускладненнях

·    Складати план обстеження хворого та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу найбільш поширених терапевтичних захворювань та їх ускладненнях

·    Оцінювати прогноз життя та працездатності при найбільш поширених терапевтичних захворюваннях

·    Діагностувати та надавати медичну допомогу при невідкладних станах у клініці внутрішніх хвороб

·    Проводити первинну і вторинну профілактику найбільш поширених захворювань внутрішніх органів

·    Проводити медичні маніпуляції згідно списку 5 ОКХ

·    Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації у терапії.

2.    Програма навчальної дисципліни

 

МОДУЛЬ 1. Основи внутрішньої медицини

(ендокринологія, гастроентерологія, пульмонологія, гематологія)

Студенти повинні:

Продемонструвати здібність діагностувати та представляти план лікування найбільш частих станів з області ендокринології, гастроентерології, пульмонології, гематології, фізіотерапії.

Продемонструвати здібність застосовувати діагностичні методи, що допомагають у прийнятті рішення (плану лікування) по веденню різних захворювань з області ендокринології, гастроентерології, пульмонології, гематології, фізіотерапії.

Застосовувати принципи доказової медицини у прийнятті діагностичних та терапевтичних рішень при внутрішніх захворюваннях з області ендокринології, гастроентерології, пульмонології, гематології, фізіотерапії.

Знати основні класи препаратів, що застосовуються в ендокринології, гастроентерології, пульмонології, гематології, фізіотерапії. Показати здібність застосовувати відповідні клініко-фармакологічні принципи для ведення пацієнтів з найбільш частими станами з цих областей внутрішньої медицини.

Продемонструвати здібність проводити медичний огляд та фізикальне обстеження відповідно ведучим скаргам пацієнта та історії захворювання.

Вміти визначити та обґрунтувати показання та оформити документацію для направлення пацієнта у відділення невідкладної допомоги або госпіталізації.

Показати здібність складати історії хвороби та проводити фізикальний огляд.

Написати направлення на госпіталізацію по 10 найбільш частим медичним проблемам з ендокринології, гастроентерології, пульмонології, гематології, фізіотерапії..

Написати 10 виписок зі стаціонару.

Продемонструвати здібність надати відповідні рекомендації з профілактики ендокринологічних, гастроентерологічних, пульмонологічних, гематологічних захворювань.

Продемонструвати легкість у застосуванні медичних інформаційних технологій та критичних експертних оцінок медичної літератури у діагностиці та лікуванні в клініці внутрішньої медицини.

Показати здібність обґрунтування та застосування клінічних методів для розуміння проявів хвороби.

Показати основне розуміння етичних принципів та їх застосування у лікуванні пацієнтів.

 

Студенти повинні провести курацію хворих (нових або тих, які вже лікуються) з наступними захворюваннями:

Гастроентерологічні хвороби (диспепсія, пептичні виразки, гастрити, ГЕРХ, хронічні гепатити та цирози печінки, панкреатити, захворювання кишечника) – 8

Ендокринологія (цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози, захворювання наднирників, ожиріння) – 5

Пульмонологія (ХОЗЛ, бронхіальна астма, позагоспітальна пневмонія, плеврит) – 5

Гематологія (анемія, лейкози) – 2

Організація навчального процесу має забезпечити участь студентів у веденні не менше, ніж 2/3 госпіталізованих пацієнтів. Якщо немає можливості отримати доступ до пацієнтів будь-якої категорії, студенти заповнюють учбову історію хвороби з діагнозами/проблемами відповідної категорії. Необхідність написання такої історії визначається асистентом/доцентом (завучем кафедри) на основі щотижневого перегляду даних щодо наявності відповідних хворих у відділеннях.

Щоденні звіти щодо прийому/огляду пацієнтів студентами зберігаються та щотижнево надаються асистенту/доценту для контролю необхідної кількості оглядів пацієнтів та відображення набору пацієнтів з начастішими внутрішніми захворюваннями без зайвої повторюваності.

Дидактичні заняття проводяться під час ранкових перевірок, лекцій та занять. Асистенти слідкують за тим, щоб кожен студент отримав необхідну компетенцію в наступних областях: фізикальне обстеження та розпитування хворого, усна доповідь, заповнення документації, прийняття діагностичних рішень (критичне мислення).

Окрім того, асистенти слідкують за активністю студентів для того, щоб бути впевненими в тому, що ті опанували практичними навичками.

Змістовий модуль 1: «Основи діагностики, лікування та профілактики основних ендокринних захворювань»

Конкретні цілі:

·    Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із захворюваннями ендокринної системи

·    Обгрунтовувати застосування основних інвазивнх та неінвазивнх діагностичних методів, що застосовуються в ендокринології, визначати показання та протипоказання для їх проведення, можливі ускладнення

·    Визначати етіологічні та патогенетичні фактори ендокринних захворювань

·    Виявляти типову клінічну картину ендокринних захворювань

·    Виявляти основні варіанти перебігу та ускладнення ендокринних захворювань

·    Складати план обстеження хворих із основними ендокринними захворюваннями

·    Проводити диференціальний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при основних ендокринних захворюваннях

·    Призначати лікування, проводити первинну та вторинну профілактику при основних ендокринних захворюваннях

·    Діагностувати та надавати допомогу при невідкладних станах в ендокринології

·    Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації

ТЕМА 1. Хронічна наднирникова недостатність. Гостра недостатність кори надниркових залоз. Гормонально-активні пухлини надниркових залоз.

Анатомо-фізіологічні дані. Гормони кори та мозкового шару надниркових залоз. Визначення поняття, поширеність гострої та хронічної недостатності кори надниркових залоз. Хронічна недостатність надниркових залоз (хвороба Аддісона) . Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, профілактика та лікування. Гостра недостатність надниркових залоз. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, профілактика та лікування. Класифікація пухлин надниркових залоз.

ТЕМА 2. Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи.

Синдром Іценка-Кушинга (кортикостерома, глюкостерома). Клініка, діагностика та диференціальна діагностика, лікування. Андростерома, кортикостерома. Клініка, діагностика та диференціальна діагностика, лікування. Первинний гіперальдостеронізм (синдром Кона). Клініка, діагностика та диференціальна діагностика, лікування. Феохромоцитома. Клініка, діагностика та диференціальна діагностика, лікування .визначення природженої гіперплазії кори надниркових залоз. Клінічні форми, діагностика, лікування.

ТЕМА 3. Цукровий діабет: етіологія, патогенез, генетика, класифікація,  діагностичні критерії. Класифікація, діагностичні критерії та лікування діабетичних ангіо- та нейропатій.

Визначення цукрового діабету. Епідеміологія діабету в Україні і світі, прогноз захворюваності, поширеність цукрового діабету в різних вікових групах. Етіологія і патогенез цукрового діабету. Цукровий діабет тип 1: роль вірусної інфекції та автоімунних процесів, генетичної схильності. Цукровий діабет тип 2: роль генетичної схильності, ожиріння, зовнішніх факторів. Імунорезистентність та порушення секреції інсуліну. Класифікація порушень глікемії (ВООЗ, 1999 р.), клінічні форми цукрового діабету. Клініка цукрового діабету. Основні клінічні симптоми цукрового діабету. Ознаки різних типів діабету. Характеристика уражень внутрішніх органів за цукрового діабету: серцево-судинної системи, гепатобіліарної системи, органів сечовиділення, діабетичні остеортропатії. Діагностика цукрового діабету. Критерії діагностики цукрового діабету та інших категорій гіперглікемії (ВООЗ, 1999 р.). Показання та правила проведення глюкозотолерантного тесту. Діагностичне значення визначення глікованого гемоглобіну, фруктозаміну, С-пептиду, глюкозурії, кетонурії.

ТЕМА 4.  Сучасні методи терапії цукрового діабету.

Основні принципи лікування діабету 2 типу. Критерії компенсації обміну речовин, досягнення нормоглікемії. Основні методи лікування ЦД, дієтотерапія, дозоване фізичне навантаження, цукрознижувальна фармакотерапія, навчання хворого самоконтролю. Дієтотерапія цукрового діабету. Сучасні принципи дієтотерапії: фізіологічність, енергетична цінність, обмеження рафінованих вуглеводів, вживання харчових волокон, мікроелементів, вітамінів. Дозоване фізичне навантаження та правила його призначення. Пероральні цукрознижувальні препарати. Похідні сульфонілсечовини, несульфонілсечовинні секретогени інсуліну, бігуаніди, глітазони, акарбоза. Характеристика препаратів, механізм їх дії, побічні реакції, показання та протипоказання. Критерії компенсації вуглеводного обміну у хворих на ЦД типу 1. Інсулінотерапія. Характеристика основних препаратів інсуліну в т.ч. вітчизняного виробництва ЗАТ “Індар” та “Фармак”. Показання, протипоказання. Класифікація препаратів інсуліну, препарати короткої та тривалої дії, аналоги інсуліну ультракороткої та тривалої дії. Розрахунок добової потреби в інсуліні. Корекція дози інсуліну за допомогою хлібних одиниць. Режим інсулінотерапії: традиційна та інтенсифікована інсулінотерапія. Ускладнення інсулінотерапії: гіпоглікемічні стани, алергія до інсуліну, постін’єкційні ліподистрофії, інсулінорезистентність, хронічне передозування інсуліну (синдром Сомоджі), інсулінові набряки. Санаторно-курортне лікування.

ТЕМА 5. Діагностичні критерії та лікування коматозних станів при цукровому діабеті.

Гіпоглікемічна кома, гіпоглікемічні стани. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування. Кетоацидотичні стани з діабетичною (гіперкетонемічною) комою. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційний діагноз, лікування. Гіперосмолярна (неацидотична) діабетична кома. Молочнокислий ацидоз і кома.

ТЕМА 6. Тиреотоксикоз. Клінічні форми. Діагностика, лікування. Гіпо- та гіперпаратіреоз.  Діагностичні критерії. Лікування. Особливості ауто-, ало-, та ксенотрансплантації ендокринних залоз та культури їх тканин.

Визначення розмірів щитоподібної залози. Вікова динаміка об’єму залози. Означення – “зоб”. Поняття про простий нетоксичний та вузлові форми зоба. Вплив екзогенних чинників довкілля та техногенних катастроф на об’єктах атомної енергетики на стан щитоподібної залози та поширеність її патології. Захворювання, що супроводжуються тиреотоксикозом. Етіологія, патогенез, клінічні прояви дифузного токсичного зоба, тиреотоксична та ендокринна офтальмопатія. Вікові особливості перебігу токсичного зоба у дітей та людей похилого віку. Клінічні відмінності вузлового токсичного зоба. Обґрунтування діагнозу тиреотоксикозу. Медикаментозне, хірургічне лікування токсичного зоба, використання 131-йоду з лікувальною метою. Ускладнення лікування зоба. Медико-соціальна експертиза хворих на токсичний зоб.

Враховуючи вимоги «Наскрізної програми послідовного вивчення основ трансплантології» в тематичний план виділено 2 години на вивчення питань особливості ауто-, ало-, та ксенотрансплантації ендокринних залоз та культури їх тканин. Анатомо-фізіологічні дані. Паратиреоїдний гормон. Механізм дії. Гіперпаратиреоз. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка, клінічні форми гіперпаратиреозу. Діагностика. Диференційна діагностика. Лікування. Показання до хірургічного лікування. Післяопераційний період і реабілітація хворих. Медикаментозна терапія. Гіпопаратиреоз. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Диференційна діагностика. Прогноз. Профілактика. Лікування. Клінічні форми.

ТЕМА 7. Гіпотиреоз. Тиреоїдити. Рак щитоподібної залози. Йододефіцитні захворювання щитоподібної залози.

Гіпотиреоз, етіологія, патогенез та клінічні ознаки. Обґрунтування діагнозу. Гіпотиреоз первинний, центральний, периферичний, субклінічний, транзиторний. Своєчасна діагностика природженого гіпотиреозу. Вікові особливості перебігу гіпотиреозу. Гіпотиреоз на тлі автоімунних поліендокринопатій. Субклінічний гіпотиреоз. Лікування гіпотиреозу. Вагітність та гіпотиреоз. Медико-соціальна експертиза хворих на гіпотиреоз. Тиреоїдити, класифікація, етіологія, клінічний перебіг, діагностика, лікування. Диференційна діагностика тиреоїдитів з гострим клінічним перебігом. Хронічний тиреоїдит. Обґрунтування діагнозу автоімунного тиреоїдиту. Вузлові форми зоба. Моніторинг пацієнтів із вузлами у щитоподібній залозі.

Патоморфологічна класифікація пухлин щитоподібної залози. Обґрунтування діагнозу раку щитоподібної залози. Роль аварії на Чорнобильській АЕC у зростанні захворюваності на рак щитоподібної залози. Сучасна схема лікування, реабілітації та диспансерного спостереження хворих на рак щитоподібної залози.

Змістовий модуль 2: «Основи діагностики, лікування та профілактики основних пульмонологічних захворювань»

Конкретні цілі:

·    Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із захворюваннями органів дихання

·    Обгрунтовувати застосування основних інвазивнх та неінвазивнх діагностичних методів, що застосовуються в пульмонології, визначати показання та протипоказання для їх проведення, можливі ускладнення

·    Визначати етіологічні та патогенетичні фактори основних захворювань органів дихання

·    Виявляти типову клінічну картину основних захворювань органів дихання

·    Виявляти основні варіанти  перебігу та ускладнення основних захворювань органів дихання

·    Складати план обстеження хворих з захворюваннями органів дихання

·    На підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстеження проводити диференціальний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при основних захворюваннях органів дихання

·    Призначати лікування, проводити первинну та вторинну профілактику при основних захворюваннях органів дихання

·    Діагностувати та надавати допомогу при гострій дихальній недостатності

·    Обгрунтовувати необхідність виконання плевральної пункції

·    Виконувати пікфлуометрію

·    Демонструвати володіння  морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципи фахової субординації

Тема 8. Хронічні обструктивні захворювання легень: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика.

Основні пульмонологічні скарги. Визначення основних симптомів захворювань органів дихання (задишка, ядуха, кашель, біль у грудній клітці тощо). Загальні та специфічні симптоми. Фізикальні симптоми пульмонологічної патології. Методи фізикального обстеження хворих з пульмонологічною патологією. Рентгенологічне дослідження легень, комп”ютерна томографія, діагностичні можливості бронхоскопії. Функціональні методи дослідження зовнішнього дихання, мікробіологічне дослідження мокроти.

Визначення. Значення паління, екологічних, професійних факторів та інфекції у розвитку хронічного бронхіту. Класифікація. Клінічні прояви, зміни даних додаткових інструментальних методів дослідження залежно від стадії (ступеня тяжкості). Диференційний діагноз. Ускладнення. Лікування залежно від ступеня тяжкості. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність..

Тема 9. Бронхіальна астма: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика .

Визначення. Етіологія, особливості патогенезу. Класифікація. Клінічні прояви і зміни даних інструментальних методів дослідження в залежності від ступеня тяжкості. Диференційний діагноз. Ускладнення. Лікування залежно від ступеня тяжкості. Роль пікфлоуметрії. Невідкладна допомога при приступі бронхіальної астми. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність

Тема 10. Пневмонії: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика .

Визначення. Найбільш розповсюджені етіологічні фактори. Класифікація. Клінічні прояви і їх особливості при негоспітальній, нозокоміальній, аспіраційній пневмонії та пневмонії у осіб з тяжкими дефектами імунітету. Зміни інструментальних і лабораторних методів дослідження. Диференційний діагноз. Ускладнення (синдром поліорганних уражень, респіраторний дистрес-синдром та  дихальна недостатність).  Диференційоване лікування. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Тема 11. Плеврити та плевральний випіт. Інфекційно-деструктивні захворювання  легень та легенева недостатність.

Визначення. Етіологічні фактори. Класифікація. Клінічні прояви, зміни інструментальних і лабораторних даних і їх особливості залежно від форми (сухий, ексудативний) та етіології. Диференційний діагноз. Ускладнення. Показання до плевральної пункції та дренування плевральної порожнини. Лікування.  Первинна і вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Бронхоектатична хвороба, абсцес та гангрена легень. Визначення. Фактори, які сприяють розвитку. Клініка, діагностика різних варіантів. Значення рентгенологічного та ендоскопічного дослідження. Диференційний діагноз. Ускладнення. Лікування. Показання до хірургічного лікування. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність

Змістовий модуль 3: «Основи діагностики, лікування та профілактики основних гастроентерологічних захворювань»

Конкретні цілі:

·    Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із захворюваннями органів травного каналу, гепатобіліарної системи та підшлункової залози

·    Обгрунтовувати застосування основних інвазивнх та неінвазивнх діагностичних методів, що застосовуються в гастроентерології, визначати показання та протипоказання для їх проведення, можливі ускладнення

·    Визначати етіологічні та патогенетичні фактори захворювань травного каналу, гепатобіліарної системи та підшлункової залози

·    Виявляти типову клінічну картину захворювань травного каналу

·    Виявляти основні варіанти  перебігу та ускладнення захворювань травного каналу, гепатобіліарної системи та підшлункової залози

·    Складати план обстеження хворих із основними захворюванням травного каналу, гепатобіліарної системи та підшлункової залози

·    Проводити диференціальний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при основних захворюваннях травного каналу, гепатобіліарної системи та підшлункової залози на підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстеження

·    Призначати лікування, проводити первинну та вторинну профілактику при основних захворюваннях травного каналу, гепатобіліарної системи та підшлункової залози

·    Діагностувати та надавати допомогу при невідкладних станах в гастроентерології

·    Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації

Тема 12. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.  Шлункова диспепсія. Хронічні гастрити.

Основні гастроентерологічні скарги. Визначення основних гастроентерологічних симптомів (біль, печія, диспепсія, нудота, блювота, кровотеча, гепатомегалія, асцит, жовтяниця, пронос, закреп тощо). Загальні та тривожні симптоми. Фізикальні симптоми гастроентерологічної патології. Методи фізикального обстеження хворих з гастроентерологічною патологією. Симптоматичне лікування.

Визначення. Етіологія, патогенез. Роль гастроезофагального рефлюксу у розвитку езофагіту та стравоходу Барретта. Класифікація. Ерозивна та неерозивна ГЕРХ. Клінічні прояви залежно від варіанту та стадії. Критерії діагностики, диференційна діагностика. Ускладнення. Диференційована терапія. Первинна та вторинна профілактика.

Визначення. Етіологія та патогенез. Роль H.рylori у виникненні гастродуоденальної патології. Класифікація. Необстежена та функціональна диспепсія. Критерії діагнозу. Диференційний діагноз з органічною патлогією. Сучасні підходи до лікування функціональної диспепсії. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Визначення. Етіологія та патогенез. Роль H.рylori у виникненні хронічних гастритів. Класифікація. Неатрофічний та атрофічний гастрит. Значення ендоскопічного (з морфологією) та  рентгенологічного дослідження для встановлення діагнозу.Сучасні підходи до лікування різних типів хронічного гастриту. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Тема 13. Виразкова хвороба та інші  виразки шлунку та 12-палої кишки.

 Визначення. Роль H.рylori, кислото-пептичного фактору та медикаментів у виникненні пептичних виразок та їх рецидивів. Особливості перебігу Нр-позитивних та Нр-негативних виразок. Ускладнення (перфорація, пенетрація, кровотеча, порушення евакуатор-моторної функції). Значення інструментальних та лабораторних методів діагностики. Методи діагностики Нр-инфекції. Сучасна тактика ведення хворого з виразкою. Ерадикаційна терапія. Контроль ерадикації. Медикаментозна терапія Нр-негативних виразок. Показання до хірургічного лікування. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Тема 14. Хронічні захворювання тонкої кишки. Хронічні захворювання товстої кишки:неспецифічні коліти та синдром подразненої кишки.

Целіакія та інші ентеропатії. Визначення. Етіологія, патогенез. Роль непереносимості компонентів їжі, ензимопатій і імунних факторів.  Синдроми мальабсорбції та мальдигестії. Критерії діагностики, диференційна діагностика. Ускладнення. Диференційована терапія. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Синдром подразненої кишки, визначення, Римські критерії діагностики. Етіологія та патогенез. Класифікація. Клінічні прояви різних варіантів. Діагностичні критерії та критерії виключення діагнозу. Диференційна діагностика. Лікування різних форм. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність. Неспецифічні коліти (неспецифічний виразковий коліт та хвороба Крона): визначення, етіологія та патогенез. Класифікація. Особливості клінічного перебігу залежно від ступеня активності, тяжкості і фази перебігу. Критерії діагностики. Диференційний діагноз. Ускладнення та захворювання, асоційовані з виразковим колітом (склерозуючий холангіт, спондиліт, артрити, дерматози).

Тема 15. Хронічні гепатити: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика. 

Визначення. Класифікація. Роль персистенції вірусу, медикаментозних агентів, порушень імунних порушень та алкоголю. Методи діагностики вірусної інфекції. Аутоімунний гепатит, хронічні вірусні, медикаментозний гепатити. Алкогольна хвороба печінки. Основні клініко-біохімічні синдроми. Особливості клінічного перебігу та діагностики окремих форм. Значення морфологічних, біохімічних і радіоізотопних методів. Диференційний діагноз. Ускладнення. Особливості лікування різних форм. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Тема 16. Цирози печінки: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика.  

Визначення. Значення вірусної інфекції, нутритивних факторів, алкоголю, токсичних речовин та імунологічних порушень. Класифікація. Особливості клінічних проявів та діагностики різних варіантів. Диференційний діагноз. Печінкова недостатність та інші ускладнення. Диференційована терапія. Невідкладна терапія ускладнень. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Тема 17.  Жовчнокам’яна хвороба, хронічний холецистит та функціональні біліарні порушення. Хронічні панкреатити.

Визначення. Етіологія, патогенез. Значення інфекції, порушень моторики та дисхолії у розвитку хронічного некам’яного холециститу, холангіту та жовчнокам’яної хвороби. Особливості клінічного перебігу. Роль інструментальних методів в діагностиці. Диференційний діагноз. Ускладнення. Диференційоване лікування залежно від клінічного варіанта та наявності ускладнень Показання до хірургічного лікування. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Визначення. Значення різних етіологічних факторів. Класифікація. Особливості клінічного перебігу, діагностики та диференційної діагностики залежно від форми та локалізації патологічного процесу. Ускладнення.  Методи дослідження в діагностиці панкреатиту. Диференційоване лікування. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Змістовий модуль 4: «Основи діагностики, лікування та профілактики основних гематологічних захворювань»

Конкретні цілі:

·    Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із основними захворюваннями крові та кровотворних органів

·    Обгрунтовувати застосування основних інвазивнх та неінвазивнх діагностичних методів, що застосовуються в гематології, показання та протипоказання для їх проведення, можливі ускладнення

·    Визначати етіологічні та патогенетичні фактори основних захворювань крові та кровотворних органів

·    Виявляти типову клінічну картину основних захворювань крові та кровотворних органів

·    Виявляти основні варіанти  перебігу та ускладнення основних захворювань  крові та кровотворних органів

·    Складати план обстеження хворих з основних захворюваннями крові та кровотворних органів

·    На підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстеження проводити диференціальний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при основних захворюваннях крові та кровотворних органів

·    Призначати лікування, проводити первинну та вторинну профілактику при основних захворюваннях крові та кровотворних органів

·    Діагностувати та надавати допомогу при кровотечах внаслідок  при захворювань крові та кровотворних органів

·    Визначати групу крові

·    Переливати компоненти крові та кровозамінники

·    Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципи фахової субординації

Тема 18.  Анемії.

 Основні гематологічні скарги. Визначення основних симптомів захворювань системи крові. Загальні та специфічні симптоми. Фізикальні симптоми гематологічної патології. Методи фізикального обстеження хворих з патологією системи крові. Сучасні методи дослідження системи крові. Клінічна оцінка результатів лабораторного дослідження (загальні аналізи крові, пунктати кістного мозоку).

Анемії (залізодефіцитна, В₁₂-дефіцитна, фолієводефіцитна, гемолітична, гіпопластична, постгеморагічна). Визначення. Етіологічні фактори та патогенез. Механізми внутрісудинного та внутріклітинного гемолізу. Особливості клініки та лабораторної діагностики різних форм. Диференційний діагноз. Ускладнення. Лікування різних форм.  Переливання компонентів крові та компонентів. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Тема 19. Гострі та хронічні лейкемії.

Визначення. Сучасні погляди на етіологію та патогенез. Класифікація. Основні клініко-гематологічні синдроми. Клінічні прояви. Критерії діагнозу. Диференційний діагноз. Ускладнення. Принципи лікування. Трансплантація кісткового мозку Підтримуюча терапія. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Теми 20. Лімфоми та мієломна хвороба.

Визначення та класифікація. Ходжкінські та неходжкінські лимфоми. Клінічні прояви та їх особливості при різних варіантах перебігу. Критерії діагнозу. Диференційний діагноз. Ускладнення. Принципи лікування. Профілактика.  Прогноз та працездатність.

Тема 21. Гемофілії. Тромбоцитопенічна пурпура.

Визначення. Етіологія та патогенез, основні клінічні синдроми. Критерії діагнозу. Диференційний діагноз. Лікування. Терапія різних гемофілій. Профілактика кровотеч. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

 

 

 

 

2.                     Структура навчальної дисципліни

 

Денна форма навчання
Назви змістових модулів і тем	усього		у тому числі
			л		п		лаб.		інд.		с.р
1	2		3		4		5		6		7
Модуль 1. Основи внутрішньої медицини ( ендокринологія, пульмонологія, гастроентерологія, гематологія, фізіотерапія)
Змістовий модуль 1. Основи діагностики , лікування та профілактики ендокринної системи
Тема 1. Хронічна наднирникова недостатність. Гостра недостатність кори надниркових залоз. Гормонально-активні пухлини надниркових залоз.	24	2			6						16
Тема 2. Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи.	8	2			6
Тема 3. Цукровий діабет: етіологія, патогенез, генетика, класифікація,  діагностичні критерії. Класифікація, діагностичні критерії та лікування діабетичних ангіо- та нейропатій.	10	2			6						2
Тема 4. Сучасні методи терапії цукрового діабету.	9	2			6						1
Тема 5. Діагностичні критерії та лікування коматозних станів при цукровому діабеті.	9	2			6						1
ТЕМА6. Тиреотоксикоз. Клінічні форми. Діагностика, лікування. Гіпо- та гіперпаратіреоз.  Діагностичні критерії. Лікування. Особливості ауто-, ало-, та ксенотрансплантації ендокринних залоз та культури їх тканин.	8	2			6
ТЕМА7. Гіпотиреоз. Тиреоїдити. Рак щитоподібної залози. Йододефіцитні захворювання щитоподібної залози.	8	2			6
Разом за змістовим модулем 1	76	14			42						20
Змістовий модуль 2: Основи діагностики, лікування та профілактики основних пульмонологічних захворювань
Тема 8. Хронічні обструктивні захворювання легень: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика.	12	2		6						4
Тема 9. Бронхіальна астма: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика .	10	2		6						2
Тема 10. Пневмонії: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика .	9	2		6						1
Тема 11. Плеврити та плевральний випіт. Інфекційно-деструктивні захворювання  легень та легенева недостатність.	8	2		6
Разом за змістовим модулем 2	39	8		24						7
Змістовий модуль 3: Основи діагностики, лікування та профілактики основних гастроентерологічних захворювань
Тема 12. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.  Шлункова диспепсія. Хронічні гастрити.	21	2		6						13
Тема 13. Виразкова хвороба та інші  виразки шлунку та 12-палої кишки.	10	2		6						2
Тема 14. Хронічні захворювання тонкої кишки. Хронічні захворювання товстої кишки:неспецифічні коліти та синдром подразненої кишки.	9	2		6						1
Тема 15. Хронічні гепатити: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика .	8	2		6
Тема 16. Цирози печінки: етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика .	8	2		6
Тема 17. Жовчнокам’яна хвороба, хронічний холецистит та функціональні біліарні порушення. Хронічні панкреатити.	8	2		6
Разом за змістовим модулем 3	64	12		36						16
Змістовий модуль 4. Основи діагностики, лікування та профілактики основних гематологічних захворювань
Тема 18. Анемії.	17	2		6						9
Тема 19. Гострі та хронічні лейкемії.	10	2		6						2
Тема 20. Лімфоми та мієломна хвороба.	9	2		6						1
Тема 21. Гемофілії. Тромбоцитопенічна пурпура.	8	2		6
Разом за змістовим модулем 4	44	8		24						12
Підсумковий модульний контроль І модуля	–	–		–						–
Усього годин	223	42		126						55
ІНДЗ – не передбачено				–		–				–

Примітка: змістовий модуль 1 «Основи внутрішньої медицини» вивчається також на  кафедрі  функціональної діагностики та клінічної патофізіології – 12 год, на кафедрі  медичної реабiлiтацiї та спортивної медицини (основи фізіотерапії) – 12 год.

3.                     Тематичний план лекцій

 

 

4.Теми семінарських робіт – не передбачено

 

5. Теми практичних занять

 

 

7. Теми лабораторних занять – не передбачено

 

8. Самостійна робота

 

 

Перелік практичних навичок – матрикул

 

 

 

9. Індивідуальні заняття – не передбачено

 

10. Методи навчання

 За джерелами знань використовуються такі методи навчання: словесні –  розповідь, пояснення, лекція, інструктаж; наочні – демонстрація, ілюстрація; практичні – практична робота з хворими,  ситуаційні задачі по типу «Крок -2».

За характером логіки пізнання використовуються такі методи:

аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний, індуктивний, дедуктивний.

За рівнем самостійної розумової діяльності використовуються методи:

проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

                                                    

12.           Методи контролю

Оцінювання – це один із завершальних етапів навчальної діяльності та визначення успішності навчання. Оцінка з дисциплини виставляється як середня з оцінок за модулі, на які структурована навчальна дисципліна. Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (у балах), яка виставляється при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою дисципліни.

 

Поточну навчальну діяльність студентів контролюють на практичних заняттях відповідно до конкретних цілей. Рекомендовані до застосування такі засоби діагностики рівня підготовки студентів: тестовий контроль, розв’язування ситуаційних задач, контроль практичних навичок, зокрема – уміння правильно проводити курацію хворого, призначати та трактувати результати лабораторного та інструментального обстеження, обґрунтовувати діагноз на підставі аналізу клінічних та допоміжних методів обстеження.

Максимальна кількість балів, яку студент може набрати при вивченні кожного модулю становить 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами підсумкового модульного контролю – 80 балів. Таким чином, обирається співвідношення між результатами оцінювання поточної навчальної діяльності і підсумкового модульного контролю 60% до 40%.

 

При оцінюванні знань студентів приділяється перевага стандартизованим методам контролю: тестування (усне, письмове, комп’ютерне), структуровані письмові роботи, структурований контроль практичних навичок.

Оцінка з дисципліни визначається як середня з оцінок за 4 змістові  модулі, на які структурована навчальна дисципліна.

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності та оцінки підсумкового модульного контролю і виражається за 200 бальною системою.

Форми контролю

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей теми. На всіх практичних заняттях застосовується об’єктивний контроль теоретичної підготовки та засвоєння практичних навичок.

Форми поточного контролю:

Теоретичні знання – тестові завдання, комп’ютерне тестування, індивідуальне опитування, співбесіда,  письмові роботи.

Практичні навички – самостійна курація хворих з окремих . Підсумковий контроль здійснюється на основі теоретичних знань, практичних навичок та умінь.

Підсумковий контроль засвоєння модуля відбувається по завершенню вивчення блоку відповідних змістових модулів шляхом тестування і вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Теоретичні знання – система питань письмового та комп’ютерного тестування.

Практичні навички та уміння – самостійно хімічним шляхом довести наявність певних функціональних груп; вміти провести якісні реакції та виконати елементний аналіз органічних сполук; знати правила і способи складання лабораторних установок.

Оцінювання поточної навчальної діяльності:

Студенту за кожний етап практичного заняття (практична частина, семінарське обговорення, письмовий контроль) виставляється оцінка за 12-бальною шкалою. Потім виводиться середнє арифметичне значення трьох оцінок, яке виставляється в журнал.

 Модульний підсумковий контроль:

Модульний підсумковий контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля. До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів не меншу за мінімальну.

Форма проведення підсумкового контролю має буди стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми контролю з органічної хімії визначаються у робочій навчальній програмі.

Максимальна сума балів підсумкового контролю дорівнює 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менш 50 балів.

Оцінювання дисципліни:

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

Конвертація кількості балів з внутрішньої медицицини у оцінки за шкалою ЕCTS  та 4-ри бальну (традиційну)

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ЕCTS таким чином:

Відсоток студентів визначається на виборці студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-ри бальну шкалу таким чином:

 

Оцінка з дисципліни FX та F («2») виставляється студенту, якому не зараховано хоча б один модуль з дисципліни.

Оцінка FX («2») виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали модульний підсумковий контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю, не більше 2-ох разів, під час зимових канікул та впродовж двох (додаткових) тижнів після закінчення весняного семестру за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модуля, або не набрали за поточний навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів) повинні пройти повторне навчання за індивідуальним навчальним планом.

 

Шкала оцінювання: національна та ЄКТС

Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка ECTS	Оцінка за національною шкалою
		для екзамену, курсового проекту (роботи), практики	для заліку
	А	відмінно	зараховано
	В	Добре
	С
	D	Задовільно
	E
	FX	незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
	F	незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

 

 

 

13. Методичне забезпечення

1. Матеріали підготовки до лекцій.

2. Презентації лекцій.

3. Матеріали підготовки до практичних занять

4. Методичні вказівки до практичних занять.

5. Варіанти завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів.

6. Тестові завдання для підсумкового тестового модульного контролю.

7. Тестові завдання для щоденного контролю.

8. Варіанти теоретичних питань для самостійного вивчення.

 

14. Рекомендована література

 

Основна література

1.              Швед М.І., Пасечко Н.В., Боб А.О. та інші. Основи внутрішньої  медицини

2.              Передерий В.Г., Ткач С.М. Основи внутрішньої  медицини. Том 1. «Ендокринологія. Гастроентерологія. Пульмонологія. Гематологія» (укр. та рос. мовами).

3.              Передерий В.Г., Ткач С.М. Основи внутрішньої  медицини. Том 2. «Кардіологія. Ревматологія. Нефрологія. Загальні питання внутрішньої  медицини» (укр. та рос. мовами).

4.              Передерий В.Г., Ткач С.М. Основи внутрішньої медицини. Том 3. «Диференціальний діагноз і ведення хворих в клініці внутрішньої медицини. Гострі та невідкладні стани в клініці внутрішньої медицини» (укр. та рос. мовами).

5.              Практикум з внутрішньої медицини (навчальний посібник для практичних занять та самостійної роботи студентів 4 курсу) Модуль 1. Гастроентерологія.

6.              Практикум з внутрішньої медицини (навчальний посібник для практичних занять та самостійної роботи студентів 4 курсу) Модуль 1. Пульмонологія.

7.              Практикум з внутрішньої медицини (навчальний посібник для практичних занять та самостійної роботи студентів 4 курсу) Модуль 1. Ендокринологія.

8.         Практикум з внутрішньої медицини (навчальний посібник для практичних занять та самостійної роботи студентів 4 курсу) Модуль 1. Гематологія.

9.         Практикум з внутрішньої медицини (навчальний посібник для практичних занять та самостійної роботи студентів 5 курсу) Модуль 2. Кардіологія.

10.     Практикум з внутрішньої медицини (навчальний посібник для практичних занять та самостійної роботи студентів 5 курсу) Модуль 2. Ревматологія

11.      Практикум з внутрішньої медицини (навчальний посібник для практичних занять та самостійної роботи студентів 5 курсу) Модуль 2. Нефрологія. Загальні питання внутрішньої медицини.

12.     Передерій В.Г., Ткач С.М. КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ З ВНУТРІШНІХ ХВОРОБ. Т.1 (укр. та рос. мовами).

13.     Передерій В.Г., Ткач С.М. КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ З ВНУТРІШНІХ ХВОРОБ. Т.2 (укр. та рос. мовами).

14.      Посібник з ендокринології. П.М. Боднар, Г.П. Михальчишин, Ю.І. Комісаренко, В.Є. Мілерян та ін. За ред.: П.М. Боднара і С.Д. Максименка. К.: Здоров’я, 2004. – 184с.

15.      Эндокринология. Учебник: П.Н. Боднар, Г.П. Михальчишин,                   Ю.И. Комиссаренко, А.М. Приступюк. Под ред.: проф. П.Н. Боднара. – Винница. Нова книга. 2007. – 344с.

16.      Ткач С.М.  Стандарти діагностики, лікування та ведення хворих з основними гастроентерологічними захворюваннями.

17.      Номенклатура, класифікація, критерії діагностики та програма лікування ревматичних хвороб. Під ред.. член.-кор. АМН України В.М.Коваленка, проф. Н.М.Шуби.

18.      Свінціцький А.С., Яременко О.Б., Пузанова О.Г, Хомченкова Н.І Ревматичні хвороби та синдроми. Довідник.

19.      Ревматология. Клинические рекомендации. Е.Л.Насонова.- М.: ГЭОТАР- Медиа, 2008.

20.      Пропедевтика внутрішніх хвороб. Підручник / В.Ф. Москаленко. І.І. Сахарчук, П.Ф. Дудка та і.; За ред. член-кор АМН України, проф. В.Ф. Москаленка, проф. І.І. Сахарчука.

21.      Руководство по кардиологии /под ред. В.Н. Коваленко.

 

Додаткова література

 

1.    В.Г.Передерій, С.М.Ткач.  Практична гастроентерологія (укр. та рос. мовами).

2.    Передерий В.Г., Чернявский В.В. Изжога. Опасно ли это? Диагностика и лечение гастроэзофагеальной рефлюксной болезни, пищевода Барретта и предупреждение рака пищевода в вопросах и ответах гастроэнтеролога врачу общей практики и пациенту. 2-е издание: Монография.

3.    Пєрєдєрій В.Г. Ткач С.М. Синдром подразненої кишки.

4.    С.М. Ткач, Ю.Г. Кузенко. Кислотозависимые заболевания.

5.    Передерий В.Г., Чернявский В.В. Как вылечить хронический гастрит, язвенную болезнь желудка и 12-перстной кишки и предупредить рак желудка. В вопросах и ответах гастроэнтеролога врачу общей практики и пациенту.

6.    Передерій В.Г., Ткач С.М., Ларін О.С., Скопіченко С.В. Зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози. Що це таке? Як часто зустрічається? Як діагностується і лікується? У запитаннях і відповідях гастроентеролога лікарям та пацієнтам.

7.    В.Г.Передерий В.Г., Ткач С.М., Марусанич Б.Н., Чернов А.Ю. Диспепсия как самостоятельный диагноз и неспецифический синдром.

8.    В.Г.Передерий, В.В.Чернявский, Н.Н.Безюк, С.В.Скопиченко Нормализация АД.

9.    Передерій В.Г., Ткач С.М., Скопіченко С.В. Язвенная болезнь: прошлое, настоящее, будуще.

10.     Передерій В.Г., Ткач С.М. Язвенная болезнь или пептическая язва.

11.     Атлас клинической гастроэнтерологии. А.Форбс, Дж.Мисиевич, К.Комптон. Под ред. проф. В.Г.Передерия, проф. С.М.Ткача.

12.     Передерий В.Г., Губская Е.Ю., Кожевников А.Н. Целиакия: особенности клинического течения, диагностики и лечения. Методические рекомендации.

13.     Внутренние болезни. Сердечно-сосудистая система / Г. Е. Ройтберг, А. В. Струтынский.

14.     Лабораторная и инструментальная диагностика заболеваний внутренних органов. Руководство для врачей и студентов / Г.Е. Ройтберг, А.В. Струтынский.

15.     Струтынский А.В. / Эхокардиограмма: анализ и интерпретация. Учебное пособие.

 

 

15. Інформаційні ресурси

 

1.    Методичні розробки

2.    Матеріали для підготовки до практичних занять

3.    Матеріали для підготовки до лекцій

4.    Презентації лекцій