ДВНЗ “ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДВНЗ “ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО МОЗ УКРАЇНИ”

 

Навчальна програма

З НОРМАЛЬНОЇ ФІЗІОЛОГІЇ

Кафедра нормальної фізіології

Спеціальність: 7.110106 «Стоматологія»

 

Пояснювальна записка

Програма складена у відповідності з наступними нормативними документами:

•          освітньо-кваліфікаційними характеристиками (ОКХ) і освітньо-професійними програмами (ОПП) підготовки фахівців, затвердженими наказом МОН України від 16.04.03 за №239 “Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти з напряму підготовки 1101 “Медицина”;

•      рекомендаціями щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін, затвердженими наказом МОЗ України від 24.03 2004 за №152 “Про затвердження рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін” зі змінами та доповненнями, внесеними наказом  МОЗ України  від 12.10.2004 за №492  “Про внесення змін та доповнень до рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін”;

•      наказом МОЗ України від 31.01.03 за №148 “Про заходи щодо реалізації положень Булонської декларації у системі  вищої медичної та фармацевтичної освіти”;

•      інструкцією про систему оцінювання навчальної діяльності студентів за умови кредитно-модульної системи організації навчального процесу (Медична освіта у світі та в Україні. Затверджено МОЗ України як  навчальний посібник для викладачів, магістрів, аспірантів, студентів. Київ. Книга плюс. 2005).

 

Фізіологія – це наука, яка вивчає об’єктивні закономірності функцій організму людини та його структур (систем, органів, тканин, клітин) у їх єдності та взаємодії організму з зовнішнім середовищем.

Фізіологія як навчальна дисципліна:

а) ґрунтується на вивченні студентами медичної біології, медичної та біологічної фізики, медичної хімії, біологічної та біоорганічної хімії, морфологічних дисциплін й інтегрується з цими дисциплінами;

б) закладає основи вивчення студентами патофізіології та пропедевтики клінічних дисциплін, що передбачає інтеграцію викладання з цими дисциплінами та формування умінь застосовувати знання з фізіології в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності;

в) закладає основи здорового способу життя та профілактики порушення функцій у процесі життєдіяльності.

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Кількість навчальних годин: 210 (7,0 кредитів ECTS), з них:

Лекції – 20 годин.

Практичні заняття – 120 годин.

Самостійна робота студентів – 70 годин.

Зміст навчальної програми з дисципліни структурований на 2 модулі та 16 змістових модулів.

 

Структурування дисципліни на модулі та змістові модулі.

Модуль 1. Нейрогуморальна регуляція функцій організму. Фізіологія крові. Фізіологія кардіо-респіраторної системи.

Змістові модулі:

1. Введення в фізіологію.

2. Фізіологія збудливих структур.

3. Нервова регуляція функцій організму.

4. Роль автономної нервової системи у регуляції вісцеральних функцій.

5. Гуморальна регуляція та роль ендокринних залоз у регуляції вісцеральних функцій.

6. Система крові.

7. Система кровообігу.

8. Система дихання.

Модуль 2. Фізіологія травлення, виділення,обміну речовин і енергії. Фізіологія сенсорних систем. Фізіологія щелепно-лицевої ділянки.

Змістові модулі:

9. Система травлення.

10. Енергетичний обмін. Терморегуляція.

11. Система виділення.

12. Фізіологія сенсорних систем.

13. Фізіологічні основи поведінки.

14. Вища нервова діяльність людини.

15. Фізіологія черепно-лицевих нервів.

16. Фізіологія щелепно-лицевої ділянки.

 

Видами навчальної діяльності студентів згідно з навчальним планом є:

а) лекції;

б) практичні заняття;

в) самостійна робота студентів (СРС), в організації якої значну роль мають консультації викладачів. Тематичні плани лекцій, практичних занять, СРС забезпечують реалізацію у навчальному процесі всіх тем, які входять до складу змістових модулів.

Теми лекційного курсу розкривають проблемні питання відповідних розділів фізіології.

Практичні заняття за методикою їх організації є лабораторними, бо передбачають:

1) дослідження студентами функцій в експериментах на тваринах, ізольованих органах, клітинах, моделях або на підставі дослідів, записаних у відеофільмах, кінофільмах, поданих у комп’ютерних програмах та інших навчальних технологіях;

2) дослідження функцій у здорової людини;

3) вирішення ситуаційних задач (оцінка і аналіз показників функцій, параметрів гомеостазу, механізмів регуляції та ін.), що мають експериментальне або клініко-фізіологічне спрямування.

Рекомендується студентам на практичних заняттях коротко записувати протоколи проведених досліджень, де зазначати мету дослідження, хід роботи або назву методу, результати дослідження та висновки.

 

Опис навчального плану з дисципліни “Фізіологія”

для студентів стоматологічних факультетів

Примітки: 1 кредит ЕСТS – 30 год. Аудиторне навантаження – 61% ,СРС – 39%

 

1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ – «НОРМАЛЬНА ФІЗІОЛОГІЯ»

 

Мета вивчення фізіології – кінцеві цілі встановлюються на основі ОПП підготовки лікаря за фахом відповідно до блоку її змістового модулю (природничо-наукова підготовка) і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. Опис цілей сформульований через вміння у вигляді цільових завдань (дій). На підставі кінцевих цілей до кожного модулю або змістового модулю сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни.

 

Кінцеві цілі вивчення дисципліни.

Робити висновок про стан фізіологічних функцій організму, його систем та органів.

Аналізувати вікові особливості функцій організму та їх регуляцію.

Аналізувати регульовані параметри й робити висновки про механізми нервової й гуморальної регуляції фізіологічних функцій організму та його систем.

Аналізувати стан здоров’я людини за різних умов на підставі фізіологічних критеріїв.

Інтерпретувати механізми й закономірності функціонування збудливих структур організму.

Аналізувати стан сенсорних процесів у забезпеченні життєдіяльності людини.

Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження функцій організму.

Пояснювати механізми інтегративної діяльності організму.

 

Вивчення проводиться по кредитно-модульній, цикловій системі, у відповідності з цим дисципліна розділена на 2 модулі і 7 циклів.

 

Опис кожного модуля дисципліни:

 

Модуль 1. Нейрогуморальна регуляція функцій організму. Фізіологія крові. Фізіологія кардіо-респіраторної системи.

 

Цикл 1. Нейрогуморальна регуляція функцій організму.

 

Змістовий модуль 1. Введення в фізіологію

Конкретні цілі:

Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження функцій організму в експерименті на тваринах та при дослідженні функцій у людини при різних фізіологічних станах.

Трактувати поняття “фізіологічна система” організму та роль механізмів регуляції у досягненні пристосувальної реакції.

Аналізувати етапи становлення фізіології як фундаментальної дисципліни для медицини та внесок окремих вчених на кожному з її етапів.

 

Тема 1. Фізіологія – теоретична основа медицини.

Фізіологія – це наука, яка вивчає об’єктивні закономірності функцій організму людини та його структур (систем, органів, тканин, клітин) у їх єдності та взаємодії організму з зовнішнім середовищем.

Фізіологія як наукова основа медицини про функції організму, шляхи збереження здоров’я і працездатності. Значення фізіології у підготовці лікаря.

Методи фізіологічних досліджень: спостереження, експерименти, моделювання.

Рівні будови організму людини та його функції. Єдність організму й зовнішнього середовища.

Фізіологічна характеристика функцій, їх параметри. Взаємозв’язок між структурою й функцією. Вікові та статеві особливості функцій.

Функції клітин, тканин, органів, фізіологічних систем організму.

Гомеостаз і гомеокінез.

Основні етапи розвитку фізіології.

Характеристика розвитку фізіології. Роль робіт У. Гарвея, Р. Декарта. Становлення і розвиток фізіології в XIX столітті (К. Бернар, Е. Дюбуа-Реймон, У. Кеннон, К. Людвіг, Ч. Шерінгтон).

Внесок робіт І.М. Сєченова, І.П. Павлова, М.Є. Введенського, 0.0. Ухтомського, Л.А. Орбелі, П.К. Анохіна, П.Г. Костюка у розвиток світової фізіології.

Українська фізіологічна школа – В.Я.Данилевський, В.Ю. Чаговець, Д.С. Воронцов, П.М. Сєрков, П.Г. Костюк, В.І. Скок, М.Ф. Шуба, Г.В. Фольборт, В.В. Фролькіс.

Змістовий модуль 2. Фізіологія збудливих структур

Конкретні цілі:

Пояснювати механізми розвитку потенціалу спокою й потенціалу дії у нервових і м’язових волокнах й інтерпретувати їх параметри.

Пояснювати механізми дії електричного струму на збудливі структури й інтерпретувати вплив електричних імпульсів з різними параметрами на мембранні потенціали нервових і м’язових волокон.

Робити висновки про збудливість нервових і м’язових волокон на підставі величини порогу деполяризації.

Пояснювати механізми й закономірності проведення нервового імпульсу нервовими волокнами, інтерпретувати причини порушення провідності.

Пояснювати механізми хімічної передачі збудження через нервово-м’язовий синапс.

Інтерпретувати механізми блокади нервово-м’язового проведення збудження.

Пояснювати механізми спряження збудження й скорочення у поперечно-посмугованих м’язових волокнах, скорочення й розслаблення.

Інтерпретувати залежність характеру скорочення м’язів від сили і частоти подразнення.

Інтерпретувати роль факторів, від яких залежить сила скорочення м’язів.

Інтерпретувати електроміограму.

 

Тема 2. Біоелектричні явища в нервових клітинах.

Подразливість, збудливість як основа реакції тканини  на подразнення. Збудження.

Сучасна уява про будову й функції клітинних мембран. Транспорт іонів через мембрани. Іонні канали мембран, їх види, функції. Іонні насоси мембран, їх функції. Іонні градієнти клітини – іонна асиметрія. Рецептори мембран, їх функції.

Мембранний потенціал спокою (ПС), механізми походження, методи реєстрації, параметри ПС,. Фізіологічна роль ПС.

Потенціал дії (ПД), механізми походження, методи реєстрації, фази ПД, параметри ПД. Фізіологічна роль ПД.

Зміни збудливості клітини під час розвитку ПД. Періоди абсолютної та відносної рефрактерності, механізми їх походження, фізіологічне значення.

Зміни мембранного потенціалу при дії електричного струму як подразника. Локальна відповідь. Рівень критичної деполяризації. Поріг деполяризації як міра збудливості.

Дія постійного струму на збудливі тканини, використання його у клінічній практиці.

Фізіологічні властивості нервових волокон.

Механізми проведення нервового імпульсу мієліновими та безмієліновими нервовими волокнами. Закономірності проведення збудження. Швидкість проведення збудження, фактори, від яких вона залежить. Характеристика нервових волокон типу А, В, С.

Нервово-м’язовий синапс, його будова, функції. Механізми хімічної передачі збудження через нервово-м’язовий синапс. Потенціал кінцевої пластинки (ПКП). Фізіологічні механізми блокади нервово-м’язової передачі.

Синапси ЦНС, їх будова, механізми передачі інформації. Нейромедіатори (ацетилхолін, норадреналін, допамін, гліцин, ГАМК, глутамат, серотонін, оксид азоту, інші) та нейромодулятори (нейропетиди, нейростероїди, інші).

Процеси збудження та гальмування у ЦНС.

Збуджувальні синапси, їх нейромедіатори, циторецептори, розвиток збуджувального постсинаптичного потенціалу (ЗПСП), його параметри, фізіологічна роль.

Гальмівні синапси, їх нейромедіатори. Постсинаптичне гальмування, розвиток гальмівного постсинаптичного потенціалу (ГПСП). Пресинаптичне гальмування, механізми розвитку. Центральне гальмування (І.М. Сєченов).

Процеси сумації в центральних синапсах: просторова сумація, часова сумація. Сумація збудження та гальмування нейронами ЦНС.

 

Змістовий модуль 3. Нервова регуляція функцій організму

Конкретні цілі:

Описувати контури біологічної регуляції функцій, пояснювати роль зворотного зв’язку в забезпечені пристосувальної реакції організму.

Пояснювати механізми розвитку збудження й гальмування, їх сумації та роль цих процесів в інтегративній функції центральної нервової системи.

Описувати механізми рефлекторної регуляції функцій та роль ланок рефлекторної дуги як складових контуру біологічної регуляції в забезпеченні пристосувальної реакції організму.

Аналізувати принципи координації рефлексів за участю відповідних нейронних ланцюгів у забезпеченні пристосувальної реакції організму.

Аналізувати роль різних рівнів центральної нервової системи у забезпечення пристосувальної реакції організму.

Робити висновки про стан рухових функцій організму – пози, локомоцій, рухових рефлексів, що мають місце в експерименті після поперечного перерізу на різних рівнях ЦНС та при пошкодженні рухових структур.

Робити висновки про стан рухових систем організму, які об’єднують структури різних рівнів ЦНС, та про їх організацію.

Аналізувати регульовані параметри при здійснені рухових рефлексів та механізми активації рецепторів як слідкуючих пристроїв.

 Робити висновки про стан рухових рефлексів, які замикаються на різних рівнях ЦНС, описувати будову їх рефлекторних дуг.

Робити висновки про стан жувальних рефлексів та будови їх рефлекторних дуг.

Робити висновки про стан провідних шляхів ЦНС, оцінювати їх роль у забезпечені сенсорних та рухових функцій.

Аналізувати механізми впливу структур переднього мозку, стовбура мозку на активність моторних систем спинного мозку.

Аналізувати вікові особливості регуляції рухових функцій.

Пояснювати роль кори головного мозку у формуванні системної діяльності організму.

 

Тема 3. Фізіологія спинного мозку.

Рефлекс, рефлекторна дуга, функції її ланок, механізми кодування та передачі інформації ланками рефлекторної дуги. Види рефлексів, їх фізіологічне значення.

Аналіз сенсорної інформації спинним мозком. Рухові системи спинного мозку, їх організація та механізми координації (конвергенція, дивергенція, види гальмування мотонейронів – зворотне, реципрокне). Фізіологічна характеристика пропріорецепторів. М’язові веретена або рецептори розтягнення, їх будова та функції. Рефлекси розтягування (міотатичні), їх рефлекторні дуги, функції гама-петлі. Активація альфа- і гама-мотонейронів супраспінальними руховими центрами. Роль рефлексів розтягування в регуляції тонусу (тонічні міотатичні рефлекси) та довжини м’язів (фазні міотатичні рефлекси). Клінічне значення дослідження міотатичних рефлексів. Сухожильні рецептори Гольджі, їх функції, рефлекси з сухожильних рецепторів, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення. Згинальні та розгинальні шкірно-м’язові рефлекси. Функціональні можливості ізольованого спинного мозку. Поперечний переріз спинного мозку. Спінальний шок.

Провідникова функція спинного мозку, її роль у регуляції рухових функцій.

 

Тема 4. Фізіологія заднього, середнього та проміжного мозку.

Низхідні рухові провідні шляхи, їх роль у регуляції активності альфа- та гама-мотонейронів. Роль заднього мозку в забезпечені пози антигравітації (вестибулярних ядер та ретикулярної формації). Рухові рефлекси стовбура мозку: статичні, стато-кінетичні. Вестибулярні рецептори мішечка та маточки, їх роль у регуляції пози рівноваги. Повороти голови та рецептори пів кружних каналів, їх фізіологічна роль. Вестибулярні установчі рефлекси пози, їх роль. Вестибулярні механізми стабілізації очних яблук. Роль специфічних ядер стовбура мозку в регуляції стереотипних мимовільних рухів. Роль ЦНС у регуляції жування. Жувальні рефлекси з м’язових веретен, сухожильних рецепторів Гольджі.

Таламус як колектор аферентних шляхів. Функціональна характеристика специфічних (релейних, асоціативних) і неспецифічних ядер таламуса.

Лімбічна система, роль гіпоталамуса в інтеграції регуляції соматичних і вісцеральних функцій, єдності нервових і ендокринних механізмів регуляції.

 

Тема 5. Функціонування великих півкуль головного мозку і мозочка.

Функціонально-структурна організація мозочка, його аферентні та еферентні зв’язки, їх фізіологічна роль. Роль гальмівних нейронів кори мозочка. Взаємодія між корою мозочка та його ядрами та вестибулярними ядрами. Впливи мозочка на моторну функцію. Участь його в організації рухових програм. Клінічні прояви, що виникають при пошкодженні мозочка, їх фізіологічні механізми.

 

Тема 6. Фізіологія кори великих півкуль.

Фізіологічна анатомія кори головного мозку. Анатомічні та функціональні зв’язки кори головного мозку із структурами ЦНС. Функції окремих полів кори (асоціативних, сенсорних). Сучасні уявлення про локалізацію функцій в корі. Роль кори у формуванні системної діяльності організму.

Первинна моторна зона кори (поле 4), її функціональна організація та роль у регуляції рухових функцій. Премоторна та додаткова моторні зони кори, їх організація та роль у регуляції рухових функцій. Аферентні зв’язки моторної кори. Передача сигналів від моторних зон кори до м’язів.

Локомоції людини, їх регуляція. Програмування рухів. Функціональна структура довільних рухів. Вікові зміни рухових функцій.

Кірковий відділ сенсорної системи. Локалізація аферентних функцій в корі. Процеси вищого кіркового аналізу та синтезу аферентних збуджень.

Змістовий модуль 4. Роль автономної нервової системи у регуляції вісцеральних функцій

Конкретні цілі:

Пояснювати механізми впливу автономної нервової системи на вісцеральні функції організму.

Аналізувати зміни вісцеральних функцій  при активації симпатичної або парасимпатичної нервової системи.

Інтерпретувати механізми зміни вісцеральних функцій після блокади передачі інформації в гангліонарних і нейроорганних синапсах автономної нервової системи.

Тема 7. Фізіологія автономної нервової системи.

Структурно-функціональна організація автономної нервової системи. Симпатичний, парасимпатичний та метасимпатичний відділи, їх функції.

Тема 8. Роль автономної нервової системи в регуляції функцій внутрішніх органів.

Автономні рефлекси, особливості будови еферентної ланки їх рефлекторних дуг. Автономні ганглії, їх функції. Механізми передачі збудження у гангліонарних і нервово-органних синапсах симпатичної й парасимпатичної систем.

Тема 9. Центральна регуляція автономних функцій організму.

Медіатори автономної нервової системи. Види циторецепторів (холінергічні, адренергічні, пуринергічні, серотонінергічні та інші). Блокатори передачі збудження у синапсах. Впливи симпатичного, парасимпатичного та метасимпатичного відділів на функції органів.

 

Змістовий модуль 5. Гуморальна регуляція та роль ендокринних залоз у регуляції вісцеральних функцій

Конкретні цілі:

Аналізувати регульовані параметри й робити висновки про механізми регуляції функцій ендокринних залоз.

Робити висновки про стан фізіологічних функцій організму його систем та органів при зміні концентрації гормонів в організмі.

Аналізувати вікові особливості функцій організму, що пов’язані з діяльністю ендокринних залоз.

Аналізувати регульовані параметри й робити висновки про стан механізмів регуляції за участю гормонів стану щелепно-лицевої ділянки.

Аналізувати вікові особливості функцій організму, що пов’язані з діяльністю ендокринних залоз, їх роль у формуванні та прорізуванні зубів.

Аналізувати регульовані параметри й робити висновки про стан механізмів регуляції процесів лінійного росту тіла, фізичного, психічного й статевого розвитку за участю гормонів.

Аналізувати регульовані параметри й робити висновки про стан механізмів регуляції сталості внутрішнього середовища за участю гормонів.

Аналізувати регульовані параметри й робити висновки про стан механізмів регуляції за участю гормонів кальцієвого гомеостазу та його роль у забезпеченні нормального стану щелепно-лицевої ділянки.

 

Тема 10. Регуляція функцій організму гіпоталамо – гіпофізарною системою та наднирниками.

Фактори гуморальної регуляції, їх характеристика та класифікація. Контур гуморальної регуляції, роль зворотного зв’язку в регуляції. Взаємозв’язок нервової та гуморальної регуляції.

Структурно-функціональна організація ендокринної системи. Ендокринні залози, ендокринні клітини, їх гормони та значення. Основні механізми дії гормонів. Мембранні та внутрішньоклітинні рецептори, G-білки, вторинні посередники, їх роль. Регуляція секреції гормонів. Гіпоталамо-гіпофізарна система. Функціональний зв’язок гіпоталамуса з гіпофізом. Гіпофіз, його гормони, їх впливи на клітини-мішені, в тому числі щелепно-лицевої ділянки.

Аденогіпофіз, його гормони, їх впливи. Роль соматотропіну (СТГ) та соматомедінів (інсуліноподібний фактор росту І: ІФР-І, інсуліноподібний фактор росту II: 1ФР-ІІ) у забезпеченні процесів росту та розвитку. Контур регуляції синтезу й секреції соматотропіну. Метаболічні впливи соматотропну. Контур регуляції секреції СТГ, циркадні ритми. Метаболічні впливи СТГ.

Гормони кори наднирникових залоз, контури регуляції їх секреції, циркадні ритми секреції гдюкокортикоїдів, їх впливи та механізми дії на клітини-мішені.

 

Тема 11. Гуморальна регуляція фізіологічних функцій організму.

Щитоподібна залоза, її гормони (йодтироніни).

Механізми дії йодтиронінів на клітини-мішені, вплив на стан психічних функцій, процеси росту та розвитку, метаболічні процеси, стан вісцеральних систем тощо. Контур регуляції синтезу й секреції тироксину (Т4) та трийодтироніну (Тз).

Роль інших гормонів, що впливають на процеси нормального росту (інсулін, стероїдні гормони гонад, кортизол).

Гормони підшлункової залози (інсулін, глюкагон, соматостатин) їх впливи на метаболізм та концентрацію глюкози в крові. Контур гормональної регуляції підтримання сталості концентрації глюкози в крові.

Баланс кальцію в організмі та гормони, які регулюють кальцієвий і фосфатний гомеостаз: паратгормон, кальцитонін, кальцітріол чи 1,25 (ОН)2 Dз. Їх впливи на стан щелепно-лицевої ділянки. Епіфіз, його гормони, їх роль. Вплив інших гормонів на метаболізм кальцію (глюкокортикоїди, соматотропін та 1ФР-1, тиреоїдині гормони, естрогени, інсулін).

Гормони мозкової речовини наднирникових залоз (катехоламіни), їх роль в організмі, регулювання секреції.

Поняття про стрес і стресові фактори. Види адаптації до дії стресових факторів. Загальний адаптаційний синдром (Г. Сельє). Роль симпато-адреналової системи в адаптації.

Роль гормонів кори наднирникових залоз (глюкортикоїдів, мінералокортикоїдів), гіпофіза, тиреоїдних гормонів (тироксину, трийод-тироніну), ваго-інсулярної системи у забезпеченні неспецифічної адаптації організму до стресових факторів.

Статеві залози: розвиток і функції репродуктивної системи. Статева диференціація і розвиток. Період статевого дозрівання. Гіпофізарні гонадотропіни та пролактин.

Чоловіча статева система, її структура й функції. Жіноча статева система, її структура й функції.

Гормони ентеринової системи. Тканинні гормони.

 

Тема 12. Вікові особливості нервової і гуморальної регуляції.

Вікові особливості нервової регуляції.

Вікові особливості функцій ендокринних залоз.

 

Цикл 2. Фізіологія крові.

 

Змістовий модуль 6. Система крові

Конкретні цілі:

Трактувати поняття системи крові, механізми її регуляції на основі аналізу параметрів гомеостазу: об’єму крові, кислотно-лужної рівноваги, осмотичного тиску, кількісного та якісного складу плазми та формених елементів крові.

Трактувати фізіологічні закономірності функцій системи крові:

дихальної, транспортної, захисної.

Трактувати фізіологічні закономірності функцій підтримання рідкого стану крові та розвитку гемостазу при пошкодженні кровоносних судин.

Робити висновки про стан фізіологічних функцій організму, які здійснюються за участю системи крові, на підставі кількісних та якісних показників крові: гематокритного показника, кількості еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів, лейкоцитарної формули, колірного показника, швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), часу зсідання крові, тривалості кровотечі.

Аналізувати вікові зміни складу крові, функцій та механізмів регуляції.

Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження функцій системи крові: кількості формених елементів крові, гемоглобіну, ШОЕ, осмотичної стійкості еритроцитів, тривалості кровотечі, часу зсідання крові, визначення групи крові в системі АВО та СDЕ.

 

Тема 13. Фізіологія системи крові. Еритрон.

Поняття про систему крові. Основні функції крові. Склад і об’єм крові у людини. Гематокритний показник. Основні фізіологічні константи крові, механізми їх регуляції.

Плазма, її склад, роль білків плазми. Осмотичний і онкотичний тиски. Регуляція сталості осмотичного тиску. Кислотно-основний стан крові, роль буферних систем у регуляції його сталості.

Еритроцити, будова, кількість, функції. Гемоглобін, його будова, властивості, види, сполуки. Кількість гемоглобіну. Критерії насичення еритроцитів гемоглобіном: середня концентрація, колірний показник. Гемоліз, його види. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), фактори, які впливають на неї. Поняття про еритрон як фізіологічну систему, регуляція кількості еритроцитів у крові. Кровотворення та його регуляція. Вікові зміни системи крові.

 

Тема 14. Фізіологія лейкоцитів.

Лейкоцити, їх кількість, види. Поняття про лейкоцитоз та лейкопенію. Лейкоцитарна формула. Функції різних видів лейкоцитів. Регуляція кількості лейкоцитів. Поняття про імунітет, його види.

 

Тема 15. Групи крові.

Групи крові: системи АВО, СDЕ, інші. Методи визначення груп крові. Фізіологічні основи переливання крові. Кровозамінники.

 

Тема 16. Cудинно-тромбоцитарний (первинний) гемостаз.

Тромбоцити, їх кількість, функції. Гемостаз, його види.

Судинно-тромбоцитарний гемостаз, його роль.

 

Тема 17. Коагуляційний (вторинний) гемостаз.

Коагуляційний гемостаз, його фази, механізми, значення. Сучасні уявлення про основні фактори, які приймають участь у коагуляційному гемостазі – коагулянти.

 

Тема 18. Протизсідальні механізми. Фібриноліз. Реологічні властивості крові.

Антикоагулянти, їх види, механізми дії, значення. Плазміни та фібриноліз, його механізми, значення. Роль судинної стінки у регуляції гемостазу та фібринолізу. Регуляція зсідання крові. Фізіологічні основи методів дослідження стану гемостазу. Вікові зміни системи гемостазу. Механізми підтримання рідкого стану крові.

 

Цикл 3 «Фізіологія кровообігу»

 

Змістовий модуль 7. Система кровообігу

Конкретні цілі:

Трактувати поняття системи кровообігу, механізми регуляції хвилинного об’єму крові (ХОК) як інтегрального показника кровообігу на основі аналізу параметрів гомеостазу відповідно до рівня метаболізму.

Трактувати фізіологічні властивості серця, що забезпечують його насосну функцію (автоматизм, збудливість, провідність, скоротливість), на основі аналізу електрокардіограми (ЕКГ), ХОК та механізми їх регуляції.

Трактувати функцію серця як насосу на підставі тривалості серцевого циклу, структури його фаз і періодів, величини ХОК, тиску крові в камерах серця та в аорті й легеневій артерії, тонів серця.

Аналізувати регульовані параметри діяльності серця як насосу й робити висновки про механізми її регуляції.

Аналізувати основні параметри кровообігу й робити висновки про стан кровоносних судин (камери стиску, опору, обмінних, ємкісних) та механізми регуляції тонусу артеріальних і венозних судин.

Аналізувати стан судин мікроциркуляторного русла та робити висновки про фізіологічні механізми обміну рідини на рівні кровоносних і лімфатичних капілярів, обміну інших речовин.

Аналізувати регульовані параметри кровообігу й робити висновки про механізми регуляції системного кровообігу.

Аналізувати стан кровообігу і механізмів його регуляції у людини під час здійснення функціональних проб (при зміні положення тіла, фізичному навантажені).

Пояснювати особливості регіонального кровообігу (коронарного, мозкового, легеневого, черевного) й робити висновки про стан кровоносних судин цих регіонів та їх регуляцію.

Аналізувати вікові зміни параметрів кровообігу й робити висновки про фізіологічні властивості серця як насосу, функції кровоносних судин та механізми регуляції кровообігу.

Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження системи кровообігу: визначення ХОК, артеріального й венозного тисків, пульсу, реєстрації ЄКГ, фонокардіографії (ФКГ), ехокардіографії, сфігмографії (СФГ).

Рефлекторні зміни діяльності серця та тонусу судин, зумовлені подразненням рецепторів ротової порожнини.

Регуляція кровообігу при стресових ситуаціях у стоматологічній практиці.

Нервова і гуморальна регуляція тонусу судин ротової порожнини. Особливості кровообігу в структурах щелепно-лицевої ділянки та пульпи зуба. Зміни стану кровообігу при больових подразненнях.

 

Тема 19. Фізіологічні властивості серця.

Загальна характеристика системи кровообігу, її роль в організмі. Будова серця, його функції. Серцевий м’яз, його будова, функції Фізіологічні властивості міокарда та їх особливості. Автоматизм серця. Потенціал дії атипових кардіоміоцитів водія ритму серця – сино-атріального вузла. Провідна система, її функціональні особливості, швидкість проведення збудження структурами серця. Потенціал дії типових кардіоміоцитів. Періоди рефрактерності. Механізми скорочення та розслаблення кардіоміоцитів.

 

Тема 20. Формування нормальної електрокардіограми.

Динаміка збудження в серці. Фізіологічні основи електрокардіографії. Нормальна ЕКГ.

 

Тема 21. Механічна (насосна) робота серця.

Серцевий цикл, його фазова структура. Тиск крові в порожнинах серця та робота клапанного апарату під час серцевої діяльності. Систолічний і хвилинний об’єми крові, серцевий індекс. Робота серця. Фізіологічні основи методів дослідження: електрокардіографії, фонокардіографії, ехокардіографії, інші.

 

Тема 22. Нервова регуляція діяльності серця.

Регуляція серцевої діяльності: міогенна, нервова, гуморальна. Залежність сили скорочення серця від довжини кардіоміоцитів (закон серця Франка-Старлінга), частоти скорочення серця (драбина Боудіча) та опору вигнанню крові (закон Анрепа). Механізми впливів парасимпатичних та симпатичних нервів на фізіологічні властивості серцевого м’язу.

 

Тема 23. Гуморальні механізми регуляції діяльності серця.

Механізми впливу іонного складу плазми крові на діяльність серця. Механізми впливу гормонів на діяльність серця: катехоламінів, тироксину та трийодтироніну, глюкагону, інших.

 

Тема 24. Кровотік у артеріальній системі.

Системний кровообіг. Основні закони гемодинаміки. Механізм формування судинного тонусу. Загальний периферичний опір судин. Фактори, що забезпечують рух крові по судинах високого і низького тиску. Лінійна та об’ємна швидкості руху крові в різних відділах судинного русла. Час повного круговороту крові. Кров’яний тиск: артеріальний (систолічний, діастолічний, пульсовий, середній), капілярний, венозний. Фактори, що визначають величину кров’яного тиску. Фізіологічні основи вимірювання кров’яного тиску в експерименті та клінічній практиці. Артеріальний пульс, його основні параметри. Сфігмограма, її оцінка.

Функціональна класифікація кровоносних судин. Фізіологічна характеристика судин стиску, опору (резистивних).

 

Тема 25. Мікроциркуляція.

Мікроциркуляція. Морфо-функціональна характеристика судин мікроциркуляторного русла. Рух крові в капілярах, його особливості. Кров’яний тиск у капілярах. Механізми обміну рідини та інших речовин між кров’ю і тканинами.

 

Тема 26. Фізіологія венозної та лімфатичної систем.

Фізіологічна характеристика ємкісних судин. Особливості венозного руху крові. Венозний пульс. Поворот крові до серця. Депо крові, його відносність.

Лімфа, її склад, кількість, функції. Механізми утворення та руху лімфи по лімфатичних судинах.

 

Тема 27. Регуляція кровообігу.

Регуляція тонусу судин.

Особливості будови і функцій гладких м’язів судин. Тонус судин і його регуляція, нервові та гуморальні механізми. Особливості механізмів регуляції судин мікроциркуляторного русла. Регуляція місцевого руху крові. Роль речовин, які виділяє ендотелій, в регуляції тонусу судин.

Регуляція системного кровообігу.

Серцево-судинний центр, його будова, аферентні та еферентні зв’язки. Поняття про єдиний гемодинамічний центр (Фролькіс В.В.). Основні рефлексогенні зони, барорецептори і хеморецептори каротидного синусу та дуги аорти, їх роль. Рефлекси з рецепторів передсердь і великих вен. Пресорні та депресорні рефлекси.

Взаємопов’язані механізми нервової і гуморальної регуляції діяльності серця, тонусу судин та об’єму циркулюючої крові при різних пристосувальних реакціях. Фізіологічні передумови порушення рівня кров’я­ного тиску. Нервові та гуморальні механізми регуляції кров’яного тиску.

Регуляція кровообігу при зміні положення тіла. Регуляція кровообігу при фізичній роботі.

Вікові особливості кровообігу та його регуляції.

Фізіологічні особливості регіонального кровообігу: легеневого, коронарного, мозкового, черевного.

Кровообіг плоду. Зміни кровообігу після народження.

 

Цикл 4 «Фізіологія дихання»

 

Змістовий модуль 8. Система дихання

Конкретні цілі:

Трактувати поняття системи дихання й механізми регуляції параметрів газового гомеостазу на підставі аналізу фізіологічних критеріїв функцій виконавчих структур системи, що забезпечують процеси дихання.

Робити висновки про стан кожного з етапів процесу дихання на підставі аналізу параметрів, що характеризують зовнішнє дихання, дифузію газів через дихальну мембрану, транспортування газів кров’ю, дифузію газів між кров’ю й тканинами відповідно до рівня метаболізму.

Робити висновки про стан регуляції процесів дихання на підставі аналізу параметрів зовнішнього дихання при стандартному фізичному навантаженні та пробах з затримкою дихання.

Аналізувати регульовані параметри, що характеризують стан газообміну, й робити висновки про механізми регуляції процесу дихання у людини за різних умов.

Робити висновки про опір дихальних шляхів та регуляцію їх просвіту на підставі аналізу результатів пневмотахометрії (пневмотахографії).

Пояснювати вікові особливості процесу дихання та їх регуляції.

Пояснювати фізіологічні основи спірометрії, спірографії, пневмотахометрії, визначення параметрів газообміну.

 

Тема 28. Біомеханіка дихального акту.

Будова та функції системи дихання. Значення дихання для організму. Основні етапи процесу дихання. Зовнішнє дихання. Дихальний цикл. Фізіологічна характеристика дихальних шляхів, їх функції. Значення миготливого епітелію. Біомеханіка вдиху і видиху. Тиск у плевральній порожнині, його зміни при диханні. Еластичні властивості легень і стінок грудної клітки. Поверхневий натяг альвеол, його механізми. Сурфактанти, їх значення. Статичні та динамічні показники зовнішнього дихання.

 

Тема 29. Вентиляція легень. Транспортування газів кров’ю.

Склад повітря, що вдихається, видихається, альвеолярного. Відносна постійність складу альвеолярного повітря. Напруження газів, розчинених у крові. Парціальний тиск газів (РСО;, РО;) в альвеолярному повітрі. Механізми обміну газів між повітрям, що вдихається, та альвеолярною газовою сумішшю, між альвеолами і кров’ю у легеневих капілярах.

Властивість легеневої мембрани. Дифузійна здатність легень. Відношення між легеневим кровообігом та вентиляцією легень. Анатомічний і фізіологічний “мертвий простір”.

Гемоглобін. Міоглобін. Крива дисоціації оксигемоглобіну, фактори, які впливають на утворення і дисоціацію оксигемоглобіну. Вміст кисню та вуглекислого газу в артеріальній і венозній крові. Киснева ємність крові. Утворення і дисоціація бікарбонатів і карбогемоглобіну. Значення карбоангідрази. Газообмін між кров’ю і тканинами. Напруження кисню і вуглекислого газу в тканинній рідині і клітинах.

 

Тема 30. Регуляція дихання.

Структури ЦНС, що забезпечують дихальну періодику. Структури заднього мозку: дорзальна респіраторна група нейронів, її роль у генерації основного ритму дихання та регуляції вдиху; вентральна респіраторна група нейронів, її роль.

Роль пневмотаксичного центру в гальмуванні вдиху, регуляції об’єму і частоти дихання. Апнейстичний центр, його роль.

Вплив газового складу та рН артеріальної крові на частоту і глибину дихання. Центральні та периферичні хеморецептори, їх значення в забезпечені газового гомеостазу. Зміни вентиляції легень при гіперкапнії, гіпоксії.

Рецептори розтягнення легень, їх значення у регуляції дихання. Рефлекс Герінга-Бреєра. Роль інших рецепторів у регуляції дихання: ірітантних, J-рецепторів, пропріорецепторів.

Захисні дихальні рефлекси. Регуляція опору дихальних шляхів. Довільна регуляція дихання. Дихання при фізичній роботі, при підвищеному і зниженому барометричному тиску. Регуляція першого вдиху новонародженої дитини. Вікові особливості дихання.

 

Тематичний план лекцій з модуля 1:

Нейрогуморальна регуляція функцій організму. Фізіологія крові. Фізіологія кардіо-респіраторної системи.

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ з модуля 1:

Нейрогуморальна регуляція функцій організму. Фізіологія крові. Фізіологія кардіо-респіраторної системи.

 

 

Завдання для самостійної роботи студентів (СРС)

з модуля 1 Нейрогуморальна регуляція функцій організму. Фізіологія крові. Фізіологія кардіо-респіраторної системи.

 

 

Модуль 2. Фізіологія травлення, виділення. Фізіологія сенсорних систем. Фізіологія щелепно-лицевої ділянки.

 

Цикл 5 «Фізіологія травлення, обміну речовин і виділення»

 

Змістовий модуль 9. Система травлення

Конкретні цілі:

• Трактувати поняття системи травлення й механізми регуляції її фізіологічних функції (секреторної, моторної, всмоктування).

• Робити висновки про роль смакової сенсорної системи у визначенні придатності їжі до вживання й регуляції моторної та секреторної функцій системи травлення.

• Оцінювати стан системи травлення на підставі аналізу параметрів гідролізу харчових речовин, швидкості їх переміщення у травному каналу, параметрів гомеостазу, що відображають процеси всмоктування.

• Робити висновки про стан процесів травлення в кожному з відділів травного каналу на підставі аналізу стану секреторної, моторної, всмоктувальної функцій та їх регуляції.

• Аналізувати регульовані параметри гомеостазу й робити висновки про стан процесів всмоктування речовин в травному каналі та механізми регуляції.

• Аналізувати вікові особливості функцій системи травлення та їх регуляції.

• Пояснювати фізіологічні основи сучасних методів дослідження

секреторної, моторної, всмоктувальної функцій системи травлення.

• Пояснювати механізми формування мотивацій голоду та насичення на підставі аналізу гомеостатичних показників поживних речовин у крові та стану травного каналу.

Тема 1. Травлення в ротовій порожнині.

Будова та функції системи травлення. Травний канал та травні залози. Основні функції системи травлення: секреція, моторика, всмоктування.

Травлення в ротовій порожнині. Роль смакової сенсорної системи. Рецепторний, провідниковий і кірковий відділи. Види смакових відчуттів, значення для травлення. Взаємодія з нюховою сенсорною системою, значення цього у визначенні характеру їжі.

Механічна та хімічна обробка їжі. Слиновиділення. Кількість, склад і властивості слини, її значення у травленні, механізми секреції (первинна, вторинна слина). Регуляція секреції слини. Фізіологічні методи визначення слиновиділення та їх значення в стоматології. Фізіологічні основи антикарієсних властивостей слини.

 

Тема 2. Травлення у шлунку і кишках.

Секреторна діяльність шлункових залоз. Методи дослідження. Склад і властивості шлункового соку. Механізми секреції хлористоводневої кислоти, ферментів, слизу та їх регуляція. Нервова та гуморальна регуляція секреції шлункових залоз, фази регуляції секреції: цефалічна, шлункова, кишкова. Адаптивні зміни шлункової секреції.

Зовнішньо-секреторна діяльність підшлункової залози. Кількість, склад і властивості соку підшлункової залози, його роль у травленні. Нервова та гуморальна регуляція панкреатичної секреції. Фази регуляції секреції: цефалічна, шлункова, кишкова.

Роль печінки у травленні. Утворення жовчі, її склад і властивості. Методи дослідження. Печінкова і міхурова жовч. Участь жовчі в травленні. Регуляція утворення жовчі і виділення її у дванадцятипалу кишку.

Кишкова секреція, склад і властивості кишкового соку, його роль у травленні. Методи дослідження. Регуляція кишкової секреції. Порожнинний і мембранний гідроліз харчових речовин.

Травлення у товстій кишці. Роль мікрофлори кишки. Моторика товстої кишки, її регуляція.

 

Тема 3. Всмоктування і моторика шлунково-кишкового тракту

Моторика травного каналу. Особливості будови і функцій гладких м’язів травного каналу. Жування, його особливості в залежності від виду їжі, регуляція жування. Жувальний цикл. Масцикаціографія. Ковтання, його фази, регуляція.

Моторна функція шлунку, її регуляція.

Моторна діяльність тонкої кишки, її роль у травленні. Види моторики, її регуляція. Роль метасимпатичної системи в регуляції секреторної і моторної функцій кишок. Акт дефекації.

Процеси всмоктування. Методи дослідження. Всмоктування речовин у різних відділах травного каналу, його механізми. Особливості всмоктування води, солей, вуглеводів, білків, жирів, вітамінів, інших речовин. Регуляція всмоктування.

Фізіологічні основи голоду та насичення. Харчова мотивація. Уявлення про харчовий центр. Контур регуляції підтримання сталості вмісту поживних речовин у внутрішньому середовищі. Фізіологічні основи методів дослідження функцій травного каналу.

 

Змістовий модуль 10. Енергетичний обмін. Терморегуляція

Конкретні цілі:

• Робити висновки про інтенсивність метаболізму на підставі аналізу енергетичних витрат, що характеризують основний обмін.

• Робити висновки про переважне окислення білків, жирів, вуглеводі в процесі метаболізму на підставі аналізу дихального коефіцієнту.

• Робити висновки про механізми регуляції інтенсивності метаболізму на підставі аналізу величини основного обміну людини.

• Робити висновки про добові енергетичні витрати людей різних професій та відповідність енергетичним витратам їх харчових раціонів, потреби у білках, жирах, вуглеводах.

• Аналізувати вікові зміни енергетичних витрат організму та їх регуляцію.

• Пояснювати фізіологічні основи методів прямої й непрямої калориметрії.

Аналізувати температуру ядра тіла гомойотермних організмів і робити висновки про механізми регуляції балансу між теплоутворенням і тепловіддачею.

• Аналізувати стан терморегуляції у людини за різних умов (залежно від фізіологічного стану організму та температури й вологості навколишнього середовища) на підставі температури ядра тіла та процесів теплоутворення й тепловіддачі.

• Робити висновки про стан терморегуляції у людини під час її загартування.

• Аналізувати вікові особливості терморегуляції у людини та її регуляцію.

• Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження терморегуляції: термометрії, термографії, потовиділення, інфрачервоного випромінювання.

 

Тема 4. Фізіологічні основи раціонального харчування. Фізіологія водно-електролітного обміну. Терморегуляція.

Загальні поняття про обмін речовин в організмі. Обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем як основні умови життя і збереження гомеостазу. Пластична і енергетична роль харчових речовин. Баланс приходу і витрат речовин.

Енергетичний обмін. Організм як відкрита термодинамічна система Енергетичний баланс організму. Фізична калориметрія. Калорійна цінність різних харчових речовин (фізична та фізіологічна). Основний обмін, величина, умови його дослідження. Специфічно-динамічна дія харчових речовин. Робочий обмін. Енергетичні затрати організму при різних видах праці. Вікові особливості.

Фізіологічні норми харчування. Потреба у білках, жирах, вуглеводах у залежності від віку, виду праці й стану організму (вагітність, період лакта­ції та інші).

Сталість температури внутрішнього середовища як необхідна умова нормального стану метаболічних процесів. Пойкілотермія, гомойотермія. Температура тіла людини, її добові коливання. Температура різних ділянок шкіри і внутрішніх органів людини. Фізична і хімічна терморегуляція. Обмін речовин як джерело утворення тепла. Роль окремих органів у теплопродукції. Тепловіддача. Способи віддачі тепла з поверхні тіла (випромінювання, проведення, конвекція, випаровування). Фізіологічні механізми тепловіддачі (рух крові в судинах шкіри, потовиділення та інші).

Центр терморегуляції. Периферичні та центральні терморецептори. Нервові й гуморальні механізми терморегуляції. Регуляція температури тіла при змінах температури зовнішнього середовища. Фізіологічні основи загартування. Вікові і статеві особливості терморегуляції.

 

Змістовий модуль 11. Система виділення

Конкретні цілі:

• Трактувати поняття системи виділення, механізми регуляції гомеостазу за її участю на основі аналізу констант гомеостазу: об’єму циркулюючої крові, концентрації іонів, осмотичного тиску, кислотно-основного стану.

• Робити висновки про стан процесів, що лежать в основі утворення сечі в нирках на підставі аналізу кліренсу (швидкості фільтрації в клубочках, секреції та реабсорбції речовин і води в різних відділах нефрону).

• Аналізувати стан системи виділення у людини, зокрема, функцію нирок на підставі кількісного та якісного складу сечі, її відносної щільності в динаміці залежно від харчового й питного режимів.

• Аналізувати регульовані параметри гомеостазу й робити висновки про механізми регуляції їх за участю нирок.

• Аналізувати вікові особливості функцій системи виділення та механізми їх регуляції.

• Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження видільної функції нирок (визначення швидкості клубочкової фільтрації, процесів секреції та реабсорбції речовин у нефронах, величин ниркового кровообігу й плазмообігу, динаміки добового діурезу та густини сечі).

 

Тема 5. Фізіологія нирок. Сечоутворення.

Система виділення, її будова, функції. Органи виділення (нирки, шкіра, легені, травний канал), їх участь у підтриманні гомеостазу організму. Нирки як основні органи видільної системи. Нефрон як структурна й функціональна одиниця нирки. Кровообіг у нирці, його особливості. Основні процеси сечоутворення: фільтрація, реабсорбція, секреція. Механізми фільтрації, склад первинної сечі. Регуляція швидкості фільтрації. Реабсорбція в канальцях, її механізми. Поворотно – протипоточна – множинна система, її роль. Секреторні процеси у проксимальних та дистальних канальцях і збиральних трубочках. Кінцева сеча, її склад, кількість. Коефіцієнт очищення (кліренс) та визначення швидкості фільтрації, реабсорбції, секреції, величини ниркового плазмообігу і кровообігу.

 

Тема 6. Роль системи виділення у підтриманні гомеостазу.

Регуляція сечоутворення. Участь нирок у підтриманні азотистого балансу, параметрів гомеостазу. Регуляція сталості осмотичного тиску внутрішнього середовища, роль вазопресину. Механізми спраги.

Регуляція сталості концентрації іонів натрію, калію, об’ємів води та циркулюючої крові в організмі за участю нирок: роль ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, передсердного натрійуретичного гормону. Регуляція сталості концентрації іонів кальцію та фосфатів за участю нирок. Роль нирок у регуляції кислотно-основного стану внутрішнього середовища.

Сечовипускання та його регуляція.

Фізіологічні основи методів дослідження функції нирок. Вікові зміни сечоутворення і сечовипускання.

 

Цикл 6 «Фізіологія аналізаторів. Вища нервова діяльність»

 

Змістовий модуль 12. Фізіологія сенсорних систем

Конкретні цілі:

• Аналізувати стан функцій сенсорної системи, її структурних елементів та допоміжних структур на підставі диференційованих для кожної сенсорної системи критеріїв.

• Трактувати функції каналів передачі інформації та рівнів організації кожної з сенсорних систем на підставі аналізу параметрів:

абсолютних та диференційованих порогів відповідної чутливості, стану рецептивних полів, формування сенсорних образів.

• Аналізувати вікові особливості формування та функцій сенсорних систем.

• Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження кожної з сенсорних систем.

 

Тема 7. Фізіологія ока.

Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи, головні та допоміжні структури. Рецепторний апарат: палички і колбочки. Фотохімічні процеси в рецепторах (паличках і колбочках) при дії світла, рецепторний потенціал. Поле зору. Рефракція та акомодація. Провідниковий і кірковий відділи зорової сенсорної системи. Аналіз інформації на різних рівнях.

 

Тема 8. Фізіологія зору.

Формування зорового образу. Сучасні уявлення про сприйняття кольору. Основні форми порушення сприйняття кольору. Основні зорові функції та фізіологічні основи методів їх дослідження.

 

Тема 9. Ноцицептивно-антиноцицептивна система

Ноцицепція, фізіологічна характеристика та класифікація ноцицепторів. Ноцицептивна або больова система, її структурно-функціональна організація, провідні шляхи та рівні обробки інформації. Фізіологічне значення болю. Антиноцицептивна або протибольова система, її структурно-функціональна організація, опіатні та неопіатні механізми, фізіологічна роль. Фізіологічні основи знеболювання. Загальна чутливість ротової порожнини. Больова чутливість ротової порожнини, сучасні уявлення про механізми больової чутливості. Фізіологічні основи болю.

 

Тема 10. Фізіологія слуху.

Структурно-функціональна організація слухової сенсорної системи, головні та допоміжні структури. Звукопровідні, сприймаючи та аналізуючи структури. Провідниковий і кірковий відділи слухової сенсорної системи. Центральні механізми аналізу звукової інформації. Теорія сприйняття звуків. Бінауральний слух.

 

Тема 11. Вестибулярний аналізатор.

Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи. Рецепторний, провідниковий і кірковий відділи, центральний аналіз інформації на різних рівнях. Сприйняття положення голови у просторі та напрямку руху.

 

Тема 12. Фізіологія нюхового, соматосенсорного аналізатора

Нюхова сенсорна системи.

Структурно-функціональна організація нюхової сенсорної системи. Рецепторний, провідниковий і кірковий відділи, центральний аналіз інформації на різних рівнях. Класифікація запахів, теорії їх сприйняття.

Сомато-сенсорна система.

Структурно-функціональна організація сомато-сенсорної системи (шкірної та пропріоцептивної чутливостей).

 

Змістовий модуль 13. Фізіологічні основи поведінки

Конкретні цілі:

• Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження вищої нервової діяльності: утворення, збереження і гальмування умовних рефлексів; подразнення й пошкодження структур переднього мозку, що беруть участь у вищих інтегративних функціях ЦНС.

• Пояснювати механізми виникнення біологічних потреб і мотивацій та їх роль у формуванні вроджених і набутих форм поведінки організму.

• Аналізувати регульовані параметри гомеостазу і пояснювати структуру цілісного поведінкового акту (функціональну систему поведінки).

• Пояснювати  механізми формування  емоцій, їх роль  у поведінкових реакціях організму на підставі фізіологічних критеріїв емоцій.

• Аналізувати вікові особливості вищої нервової діяльності (поведінкових реакцій) організму.

• Трактувати властивості основних нервових процесів – збудження й гальмування, що обумовлюють тип нервової системи (сила, врівноваженість та рухомість).

Тема 13. Умовно-рефлекторна діяльність організму.

Поняття про вищу нервову діяльність, методи її дослідження. Внесок І.М. Сєченова, І.П. Павлова в розвиток наукових досліджень ВНД.

Фізіологічні основи поведінки. Вроджені (безумовно-рефлекторні) форми поведінки. Інстинкти, їх значення для пристосувальної діяльності організму. Набуті (умовно-рефлекторні) форми поведінки, їх значення для пристосувальної діяльності організму. Закономірності утворення  і зберігання умовних рефлексів (І.П. Павлов). Навчання й пам’ять, її види, механізми.

Потреби і мотивації, їх фізіологічні механізми, роль у формуванні поведінки.

Функціональна система поведінки. Структура цілісного поведінкового акту за П.К. Анохіним.

Емоції, їх види, механізми формування, біологічна роль. Теорії емоцій

 

Змістовий модуль 14. Вища нервова діяльність людини

Конкретні цілі:

• Пояснювати механізми інтегративної діяльності на основі аналізу ролі різних структур нової кори головного мозку.

• Пояснювати механізми інтегративної діяльності нової кори головного мозку при формуванні мови у людини й оцінювати її стан на підставі фізіологічних критеріїв.

• Пояснювати фізіологічні основи методів дослідження типів нервової системи у людини.

• Пояснювати механізми інтегративної діяльності головного мозку, що обумовлюють процеси свідомості, мислення, сну та його видів.

Тема 14. Вища нервова діяльність людини.

Функції нової кори головного мозку й вища нервова діяльність людини. Функціональна асиметрія кори великих півкуль головного мозку, концепція домінантної півкулі, функції недомінантної півкулі, взаємодія півкуль. Мова. Функції мови. Фізіологічні основи її формування. Вікові аспекти вищої нервової діяльності у людини.

Типи вищої нервової діяльності, їх класифікація, фізіологічні основи, методи дослідження. Роль виховання. Типи нервової системи у людини, методи їх дослідження.

Мислення. Роль мозкових структур у процесі мислення. Свідомість.

 

Цикл 7 «Фізіологія щелепно-лицевої ділянки»

 

Змістовий модуль 15. Фізіологія черепно-лицевих нервів.

Конкретні цілі:

·                                Знати нейронну організацію і функціональну роль черепних нервів.

·                                Засвоїти методики обстеження функцій і функціонального стану черепних нервів.

 

Тема 15. Фізіологія окорухового (III п.ч.н.), блокового (IV п.ч.н.) і відвідного (VII п.ч.н.) і трійчастого (V п.ч.н.) черепних нервів.

Окоруховий нерв (ІІІ пара черепних нервів.): нейронна структура, ефектори, забезпечення рухів очних яблук, верхньої повіки, значення у здійсненні акомодації і регуляції просвіту зіниць

Блоковий нерв (ІV пара черепних нервів): нейронна структура, функціональна роль.

Відвідний нерв (VІ пара черепних нервів): нейронна структура, функціональна роль.

Методики обстеження ІІІ, ІV, VI пари черепних нервів: огляд, вивчення рухливості очей, дослідження реакції зіниць.

Морфо-функціональна характеристика трійчастого нерва: нейронна організація очного нерва – І гілка трійчастого нерва, верхньощелепного нерва – ІІ гілка трійчастого нерва, нижньощелепного нерва -ІІІ гілка трійчастого нерва.

Методики дослідження функцій трійчастого нерва: оцінка чутливої функції, оцінка рухової функції.

 

Тема 16. Фізіологія лицевого (VII п.ч.н.), присінково-завиткового (VIII п.ч.н) і язикоглоткового (IX п.ч.н) черепних нервів.

Морфо-функціональна організація лицевого нерва (VIІ пара черепних нервів): локалізація і функціональне значення рухового ядра нерва, фізіологічна роль великого кам’янистого нерва і стремінцевого нерва, функціональне значення барабанної струни

Методики дослідження функцій лицевого нерва: рухової частини, чутливих волокон, парасимпатичних волокон.

Характеристика присінкової (вестибулярної) частини VIII пари черепних нервів: функціональне значення, локалізація і зв”зки першого нейрона, локалізація і зв”зки другого нейрона, оцінка функцій.

Характеристика завикової (слухової) частини VIII пари черепних нервів: функціональне значення, локалізація і зв”язки першого нейрона, локалізація і зв”язки другого нейрона, локалізація і зв”язки третього нейрона, оцінка функцій.

Нейронна організація і функціональне значення язикоглоткового нерва (IХ пари черепних нервів): чутливої частини нерва, рухової частини нерва, парасимпатичних волоеон нерва, методи дослідження.

 

Тема 17. Фізіологія блукаючого (X п.ч.н), додаткового (ХІ п.ч.н) і під’язикового (ХІІ пари ) черепних нервів).

Нейронна організаціяі функціональна роль блукаючого нерва (Х пари черепних нервів): чутливої частини, рухової частини, автономної (парасимпатичної) частини.

Методи дослідження функцій блукаючого нерва: дослідження рухових функцій, чутливих функцій, автономних функцій (парасимпатичних).

Нейронна організація і функцональна роль додаткового нерва(ХІ пари черепних нервів): локалізація клітин центрального нейрона і хід їх аксонів, характеристика периферичного нейрона, оцінка рухової функції.

Нейронна  організація і функціональна роль  під’язикового нерва (ХІІ  пари черепних нервів): характеристика центрального нейрона, характеристика периферичного нейрона, функції.Методи дослідження.

 

Змістовий модуль 16. Фізіологія щелепно-лицевої ділянки.

Конкретні цілі:

Знати будову скронево-нижньощелепного суглоба та роль складових скронево-нижньощелепного суглоба у його функціонуванні.

Знати порядок прорізування зубів та формування зубного ряду. Вивчити морфо-функціональні особливості зубів.

Засвоїти особливості кровопостачання й іннервацію пульпи та її вікові особливості.

Оцінювати функціональний стан скронево-нижньощелепного суглоба.

Визначати коефіцієнт жувальної ефективності зубів та досліджувати чутливість м’яких тканин зуба.

Розуміти будову і функції пародонту, фізіологічні зміни пародонту у віковому аспекті

 

Тема 18. Фізіологія зубів.

Прорізування зубів: порядок прорізування молочних зубів; порядок прорізування постійних зубів, формування зубного ряду.

Морфо-функціональні особливості зубів: анатомічна, клінічна будова і функції зубів різних груп; емаль: будова, хімічний склад, особливості обмінних процесів;  дентин: особливості будови, хімічний склад; первинний, вторинний, третинний, склерозований дентин; цемент: хімічний склад та особливості трофіки.

Тема 19. Фізіологія пульпи зуба.

Функціональна особливість пульпи: морфологічні особливості пульпи в залежності від функції зубів; особливості трофічних процесів в кореневій та коронковій пульпі.

Особливості кровопостачання пульпи: функціональні типи судин; протизастійний механізм судинної мережі пульпи; особливості лімфовідтоку зубів нижньої та верхньої щелепи.

Іннервація пульпи зубів верхньої та нижньої щелеп: аферентна ланка; еферентна ланка.

Вікові функціональні особливості пульпи на етапах прорізування: непрорізаних зубів; після прорізання; у похилому віці.

 

Тема 20. Фізіологія пародонту.

Функції пародонту: опорно-утримуюча функція, функція перерозподілу жувального навантаження, пластична функція, трофічна функція, захисна функція.

Фізіологічні зміни пародонту у віковому аспекті: до 45 років, після 45 років.

 

Тема 21. Фізіологія слизової оболонки порожнини рота.

Фізіологічні особливості ротової порожнини: будова верхньої і нижньої губи, функції губ.

Тканинний склад і особливості будови слизової оболонки: щоки, ясна морфо-функціональна характеристика. Тверде і м’яке піднебіння будова і функція.

Моторна функція ротової порожнини: значення зубів у механічній переробці їжі; роль язика у забезпеченні моторної функції ротової порожнини; формування харчової грудки, значення слини.

Порожнина роту і її взаємозв’язок з: органами шлунково-кишкового тракту, нюховим та смаковим аналізаторами, системою крові, ендокринною системою, нервовою системою.

Тема 22. Фізіологія слинних залоз.

Функції слинних залоз: секркторна; екскреторна; інкреторна.

Характеристика секреторної діяльності слинних залоз: механізм утворення слини; склад та властивості секрету слинних залоз; методи дослідження.

Регуляція секреторної функції слинних залоз: роль центральної нервової системи; вплив автономної нервової системи.

Тема 23. Функціювання скронево-нижньощелепного суглоба.

Роль складових скронево-нижньощелепного суглоба у його функціонуванні: нижньощелепна ямка, суглобові горбик, голівка, суглобовий диск, капсула, зв’язки.

Функціонування скронево-нижньощелепного суглоба: поступальні, обертальні рухи, синхронність рухів, вікові особливості.

Тема 24. Фізіологія язика.

Рухова діяльність язика: м’язи і їх інервація, роль вуздечки;  забезпечення травлення до одного та після року життя; участь у звукотворенні.

Сенсорна функція язика: больова, температурна; смакові зони язика; відділи смакового аналізатору.

 

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ

з МОДУЛя 2 “Фізіологія травлення, виділення. Фізіологія сенсорних систем. Фізіологія щелепно-лицевої ділянки”.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

з МОДУЛя 2 “Фізіологія травлення, виділення. Фізіологія сенсорних систем. Фізіологія щелепно-лицевої ділянки”.

 

 

Завдання для самостійної роботи студентів (СРС)

з модуля 1 Нейрогуморальна регуляція функцій організму. Фізіологія крові. Фізіологія кардіо-респіраторної системи.

 

Перелік практичних навичок, винесених у матрикули

практичних навичок

 

 

Форми контролю і критерії оцінювання знань в кінці робочого дня

Критерії оцінювання підготовки, активності і знань студентів з фізіології під час семінарського заняття

 

Критерії оцінювання виконання практичної роботи студентів з фізіології

 

Критерії оцінювання письмового контролю знань

 

Тестовий контроль включає письмові відповіді студентів на 5 коротких запитань, 1 ситуаційну задачу і 10 тестових завдань типу „Крок” по темі заняття. При виставленні остаточної оцінки застосовується такий розрахунок балів:

1 тест – 0,5 бала (максимальна оцінка за 10 тестів – 5 балів)

1 питання – 1 бал (максимальна оцінка за 5 питань – 5 балів)

1 ситуаційна задача – 2 бали.

При отриманні дробної кількості балів вона заокруглюється до цілого.

Підсумкова оцінка за заняття виставляється як середнє арифметичне від оцінок за практичну роботу, семінарське обговорення і тестовий контроль.