Косметичні препарати гігієнічного призначення.

 

КОСМЕТИЧНІ ПРЕПАРАТИ ГІГІЄНІЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Косметичні препарати призначені для догляду за шкірою обличчя, рук, порожниною рота, волосяною частиною голови, для лікування та профілактики деяких захворювань і косметичних недоліків шкіри, а також для декоративних цілей. В залежності від призначення косметичну продукцію поділяють на: гігієнічну, лікувально-профілактичну, декоративну.

До препаратів гігієнічної косметики відносять очищаючі та тонізуючі лосьйони для шкіри обличчя та волосяної частини голови, туалетні мила та шампуні, препарати по догляду за ротовою порожниною – зубні пасти та еліксири, мильні палички, креми для гоління, для пом’якшення шкіри рук та ніг.

Препарати профілактичної та лікувальної косметики включають в себе різні креми з біологічно активними речовинами, які використовуються для лікування вугрової хвороби, себореї шкіри обличчя, волосяної частини голови, випадання волосся, в’янучої шкіри. 

В групу декоративної косметики входять: пудри, губні помади, рум’яна, препарати для вкладання волосся, лаки для фіксації зачіски, лаки для нігтів, рідинна для зняття лаку, креми для засмаги і від засмаги.

Останні два тисячолітті косметична промисловість випускає продукцію з біологічно активними речовинами, в склад яких входять жиророзчинні вітаміни: А, Е, F, Д, біостимулятори – екстракт і сік алое, апілак, настої і екстракти лікарських речовин – тисячолистника, звіробою, кропиви, хмелю, ромашки, календули, витяжки із водоростей.

В деякі лосьйони входять соки – томатний, огірковий, лимонний, апельсиновий, березовий, грейфруктовий. Заслуговують уваги хлорофіловмісні препарати, хвойна і хлорофілокаротинова паста, хлорофілін натрію,      хвойний провітамінний концентрат, прополіс, азулен, евкаліптові та інші натуральні ефірні масла і синтетичні пахучі речовини. Сировина і матеріали, які використовують при виготовленні косметичних препаратів повинні відповідати державним стандартам і вимогам Держфармакопії. Пахучі і фарбуючи речовини не повинні бути токсичними.

Основні косметичні препарати.

 

 

 

 

 

 

До очищаючих препаратів відносять: очищаюче молочко, емульсія типу М/В, у своєму складі мають 70-90 % води, воски, синтетичні жирові композиції, а також поверхнево – активні речовини. Косметична промисловість випускає молочко для кожного окремого типу шкіри, в залежності від цього  в його складі можуть бути протизапальні або антисептичні добавки (для жирної шкіри), збільшена кількість жирових добавок (для сухої).

Очищаюча емульсія (бактерицидна) жирна, проблемна шкіра.

Очищаючі вершки – суха, чутлива шкіра.

Очищаючий крем – суха, чутлива шкіра.

Піноутворюючий крем – жирна, проблемна шкіра.

Гель для очищення шкіри без мила – чутлива шкіра.

Гель або пінка для вмивання – жирна шкіра.

Лосьйони займають велику роль в косметичній продукції, як речовини, що очищають, освіжають, дезінфікують і тонізують шкір

Лосьйон – це суміш двох або більше рідин, повністю розчинних одна в одній.

Косметична промисловість випускає великий асортимент тоніків, які призначені для догляду за жирною, нормальною, сухою та комбінованою шкірою обличчя та волосяної частини голови.

Лосьйони для жирної шкіри в своєму складі можуть мати  воду, етиловий спирт і гліцерин.

В лосьйонах для нормальної та сухої шкіри не повинно бути спирту.  В склад лосьйонів крім води, гліцерину, етилового спирту – ректифікати і від душок, входить різноманітні речовини, в тому числі кислоти (борна, лимонна, саліцилова, молочна), бура, камфора, ментол, резорцин, анестезин, формалін, касторове масло.

Лосьйони дуже часто використовують в косметології, причому в їхній склад часто включають рослинні масла та емульгатори. Подібні суміші називаються емульсіями. В дерматології лосьйони використовують не так часто – при лікуванні себореї, розацеа. В їх склад при необхідності можна включати антибіотики – еритроміцин, левоміцетин. Тонік використовується не для очищення шкіри, а для тонізації обличчя. В зв’язку з цим шкіру обличчя спочатку очищають молочком, а після цього протирають тоніком. Лосьйон має антибактеріальну порозвужуючу, протизапальну та заспокійливу дію.

Креми.

В теперішній час в косметичних салонах використовують як жирні креми на основі насичених кислот, так і легкі живильні креми з ненасиченими кислотами. Проте, класифікація живильних кремів не враховує цих тонкощів, а виходить з співвідношення водної і жирової фази в препараті, не беручи до уваги, який жировий склад дана жирова фаза має.

Одною з головних характеристик косметичного препарату є РН, яка залежить від призначення препарату. Величина РН повинна бути такою, щоб активні речовини, які містяться в кремі, добре виконували свою роботу. І ця величина далеко не завжди становить 5,5. Кожній шкірі в залежності від характеру її проблем потрібен крем з керамідами РН – біля 4 жирній, а також старіючій – крем з фруктовими кислотами – РН біля 3. Для лікування акне використовують креми з кислим РН – 4 – 5,5.

По своїй дії на шкіру креми поділяються на:

живильні

відбілюючі (в складі є саліцилова кислота, пергідроль)

фотозахисні (речовини, які затримують ультрафіолетове випромінювання  (оксид Zn))

масажні та інші

зволожуючі.

        

 

 

 

 

 

 

 

 

Жирні креми – складаються з жирів та жироподібних компонентів, не містять  води і як правило консервантів.

Групи препаратів, які відносяться до жирних кремів:

очищаючі креми та масла

метеозахисні креми

креми та масла для засмаги

креми та масла для масажу

масла, воски для волосся

Емульгуючі креми  – обезводнені креми, складаються з жирів та жироподібних речовин. В склад цих кремів входять емульгатори (високомолекулярні спирти, полі спирти, воски) завдяки яким препарати утворюють емульсію з водою. Наявність емульгатора забезпечує швидке змивання препаратів водою зі шкіри і волосся.

Групи препаратів, які відносяться до емульгуючи кремів:

креми та масло по догляду за сухою шкірою

очищаючі креми та масла

масла, воски, креми по догляду за волоссям

Емульсійні препарати:

“масло у воду” з безбарвною водною фазою

“вода в маслі” з безбарвною масляною фазою

Група препаратів, які відносяться до емульсійних препаратів:

1.живильні нічні креми

денні креми – основи

живильні маски

2.препарати по догляду за волоссям:

бальзами

маски

3   

креми для ніг

креми для рук

Гель – не містить жирових добавок. Високі зволожуючі властивості досягаються за рахунок утворення плівки, проте у дуже сухої та чутливої шкіри може виникнути відчуття стягнення (в холодну пору року обмежити застосування). Гелі, які містять целюлозу, при нанесенні трохи більшим шаром скачуються (враховувати під час нанесення макіяжу). Якщо волога повітря недостатня, то і дія такого гелю також низька.

Самими ефективними із зволожуючими властивостями є засоби, які містять хітин і гіалуронову кислоту.

Зволожуючі властивості будь – яких гелів підвищується якщо в їх склад включені:

сечовина

молочна кислота

алантоїн

водорості

пектин

Дія живильних кремів.

        

 

Креми цієї групи поділяються на: нічні, пом’якшуючі, гідратантні. Їхня особливість в тому, що проникають в нижні шари епідерміса в зв’язку з їхньою легкою резорбцією. Ці креми використовують для затримку водної фази рогового шару. Такими чином сприяють пом’якшенні шкіри.

         Комбінована діє жирів і водної фази має сприятливу дію на шкіру людини. Властивість шкіри зв’язувати воду визначається вмістом в ній розчинних у воді речовин. З віком роговий шар втрачає властивість утримувати воду, і для того, щоб компенсувати випаровування води рекомендують використовувати гідратуючі препарати.

Нічні креми.

        

                                                       

 

 

 

 

 

Поділ на „денний” та „нічний” крем на даний час втрачає актуальність, оскільки шкіра і вдень і вночі функціонує однаково. Раніше вважалось, що денний крем повинен добре всмоктуватись і надавати шкірі матовість. А нічний крем повинний бути жирний, живити і заспокоювати шкіру обличчя.

         Сьогодні креми не поділяють на денні і нічні. Тепер їх підбирають в залежності          від актуального стану шкіри, наявність тих чи інших косметичних проблем, пори року, клімату, віку. Такий підхід не потребує залежності від часу доби. Наприклад, сухій шкірі не вистачає жиру і вологи і вдень і вночі. Жирна проблемна шкіра так сам в будь-який час доби потребує заспокійливих додатків.

         Тим не менше класичний розподіл денних та нічних кремів все ж таки існує в лексиконі косметологів – лише для того щоб зробити графік домашніх процедур для пацієнта максимально простим.

крем наноситься на добре очищену шкіру приблизно за 1,5 – 2 год до сну, легким шаром, щоб не спровокувати на ранок появу набряків

через 20 – 30 хв. після нанесення крему його залишки акуратно забирають за допомогою косметичної серветки

Денні креми.

        

 

 

 

 

 

Дана група поділяється на матові креми та тональні емульсії. Вони сприяють посиленню природної захисної мантії шкіри, завдяки якій зберігається еластичність  і опірність рогового шару. Денні креми частіше мають зволожуючі властивості. В їхньому складі містяться ультрафіолетові фільтри,  вітаміни, пантенол, рослинні екстракти.

         Матові креми – мають м’яку консистенцію, швидко всмоктуються в шкіру, зберігають на поверхні шкіри тонкий, невидимий шар, завдяки чому зменшується блиск і шкіра захищена від несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Тони для обличчя – це креми, основу яких складають пудра і грим. Ця група

 

 

 

 

 

 

кремів в своєму складі мають від 3 до 25 % фарбників.  При наявності більше 10 % фарбників – їх називають крем – пудрами.

         Захисні креми.

В залежності від призначення вони поділяються на 2 групи:

проти дії води і розчинних в ній речовин

проти дій жирових і розчинних в жирах речовин

Основні вимоги до захисних кремів відсутність подразливої та сенсибілізуючої дій, здатність легко розмащуватись та покривати шкіру еластичною плівкою, яка не повинна розриватись і в той час легко змиватись.

Кольдкреми.

Сучасні кольдкреми мають складний склад  і є емульсіями типу М/В і В/М. Вони мають більш густу чи рідку консистенцію, яка регулюється вмістом воску. Кольдкреми добре очищують шкіру і легко наносяться на її поверхню. Кольдкреми поділяються на: живильні і спеціального призначення (наприклад, для спорту – спортивні креми), які наносять тонким шаром. Вони мають довготривалу дію. В склад кремів входять високоякісні рослинні масла.

Зволожуючі креми.

Зволожуючі креми – в їхній склад входять речовини, які попереджують дегідратацію шкіри, а також вітаміни,  ферменти і ліпосоми.

Ліпосоми є ідеальним (контейнером) для передачі біологічно активних речовин, які можуть включатись як в їх мембрану, так і у внутрішню водну фазу. Розрізняють ліпосоми по розміру (від 0,03 до 100 мкм) і структурі. Вони можуть відрізнятись по заряду, що дає можливість змінювати їх властивість. Методи активної дії залежать від їх властивостей. Ліпосоми мають здатність зменшувати подразнюючу дію деяких косметичних компонентів (консервантів). В ліпосоми можна додавати біологічно активні речовини, які забезпечують швидке і довготривале підвищення вологості шкіри, усувають зморшки, розгладжують шкіру.

Явище гідратації здійснюється за допомогою різних механізмів – затримки води по осмотичному або фізіологічному типу. Є такі гітратуючі речовини:

лактат натрію

піролідиноцтову кислоту

похідні амінокислот і цукрів

протеїни і мукополісахариди

Креми із фруктовими кислотами (АНА).

Ефект косметичних препаратів, які мають в своєму складі АНА:

пілінг-ефект

процеси регенерації клітин,завдяки чому покращується тургор і еластичність  шкіри, зменшується кількість зморшок.

 

 

 

 

 

 

 

 

В непрофесійній косметиці концентрація АНА неповинна перевищувати 4% (бо такий крем може викликати сильне подразнення). В професійній косметиці концентрація кислот набагато перевищує цю цифру (від 10% до 70%).

 

 

Креми з цитокінами.

Цитокіни –речовини білкової природи. На відміну від ензимів цитокіни не включаються в обмін речовин у шкірі, а координують його. Косметичні креми в склад яких входять цитокіни, стимулюють процеси регенерації.

Гормональні креми.

Мають в складі незначну кількість естрогена і прогестерону. Вони покращують кровообіг і дещо знижують функцію сальних залоз. Ці креми не варто використовувати до 30-35 років.

Ензимна косметика.

 

 

 

 

 

 

Ензими або ферменти – це біологічно активні речовини білкової природи, які каталізують хімічні процеси. Частіше використовуються в косметичних препаратах для пілінгу  Ензимні препарати є прекрасними консервантами, проте недоліком є те, що вони нестабільні.

Ензими швидше і делікатніше розчиняють відмерлі лусочки епідермісу на відміну від інших препаратів для пілінгу. Ензимний пілінг (містить ензими папаї, трипсин і хімотрипсин) має  мінімум протипоказів та побічних ефектів на відміну від пілінга фруктовими кислотами.. Він руйнує пептидні зв’язки білка кератину і він розпадається на фрагменти. Кожен ензим діє тільки на певний пепдидний зв’язок. Є ще ензимні пілінги у вигляді гелів та емульсій. В таких препаратах ензими менш активні і швидше інактивуться, тому їх використовують тільки для легкого пілінгу. Для того щоб добитись більшого ефекту, ензимні гелі і емульсії використовують в поєднанні з бросажем.

 

 

Препарати для механічного очищення шкіри.

Скраби. Мають у своєму складі тверді частинки (ексфоліатори), які при втиранні в шкіру сприяють механічне злущування відмерлих клітин рогового шару. Косметичною формою випуску препарату може бути: емульсійний крем, гель без миючих агентів, піноутворюючий крем або гель. В жорстких скрабах в якості ексфоліантів  використовують: дрібний пісок, пемза, кременисті водорості, мілко подрібнені частинки шкаралупки грецького горіха, мигдалю, оливкових та абрикосових кісточок. Про те вони дещо травматичні для обличчя, тому останнім часом в склад скрабів частіше додають дрібні поліетиленові кульки, частинки воску, парафін.

Гомаж, ролінг-креми. Такі препарати створені на основі латексу, парафіну, глини і воску. Крем застигає м’якою плівкою, яку через5-10 хв. кінчиками пальців  скачують з поверхні шкіри разом із відмерлими клітинами. Ці препарати не рекомендують для в’ялої, атонічної шкіри тому, що є небезпека для шкіри. Верхні шари стають тонші, вміст вологи і жиру в тканинах зменьшується. В шкірі стає меньше”живильних” кровоносних судин.

КОСМЕТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ ПО ДОГЛЯДУ ЗА ШКІРОЮ ГІГІЄНІЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

 

Покази до проведення чистки обличчя: вугрева хвороба, пориста та жирна шкіра. Протипоказання до проведення  чистки обличчя: гнійничкові захворювання шкіри (в області голови – фурункулах; сікозі, імпетиго), при шкірних захворюваннях – екземі, герпесі, при епілепсії, тяжких формах гіпертонічної хвороби, бронхіальній астмі.

Перед початком процедури пацієнту вдягають халат або пеньюар, волосся забирають під шапочку. На процедурному столику для чистки обличчя повинні знаходитись: стерильні лоточки, стерильна голка, ложечка Уна для видалення вугрів, стерильні марлеві серветки (або одноразові мякі паперові серветки)  ватні тампони, перекис водню 3 %, саліциловий спирт і косметичні препарати, які будуть використовуватись під час чистки.

Косметолог миє руки з милом і щіточкою. Шкіру перед безпосередньою чисткою протирають лосьйоном відповідно до типу шкіри. Якщо забруднення досить значне, використовують очищаюче молочко або гель чи пінку відповідно до типу шкіри. Очищують шкіру обличчя масажними круговими рухами. Мильну пінку змивають теплою водою, а обличчя висушують паперовою серветкою. Далі проводимо один із видів пілінгу: пілінг – бросаж  – це очищення або відлущення поверхневого рогового шару шкіри.

Пілінг сприяє:

видаленню з рогового шару шкіри дрібних епідермальних мікро зморшок;

згладжуванню нерівностей шкіри;

видаленню продуктів життєдіяльності сальних та потових залоз, залишків макіяжу, виведенню з шкіри накопичених вільних радикалів.

стимуляції регенераторних процесів, полегшенню відлущення рогового шару, який представлений склеєними між собою лусочками кератогліканатів;

створенню умов для подальшої підготовки шкіри до сприйняття косметичних масок і кремів.

Пілінг жирної шкіри проводиться 1 – 2 рази на тиждень, сухої – 1 раз на 2  тижні, нормальної – 1 –2 рази на місяць.

Пілінг шкіри тіла проводиться перед ручним, вібровакуумним  масажем, перед обгортанням для створення умов кращого проникнення в шкіру речовин, які розчеплять жирові клітини.

Механічний пілінг – (ручний або апаратний) більш поверхневий, він знімає тільки ті кератиноцити рогового шару, які здатні відлущуватись самостійно. Такими ж властивостями володіє і рослинний пілінг – фітогомаж.

 Апаратний пілінг – може виконуватись щіточками (бросаж) і ультразвуком. Є щіточки різної степені жорсткості призначені для шкіри обличчя і  для тіла.

В залежності від  типу шкіри час проведення процедури може змінюватись від 5 – 7 хв до 10 хв. залишки від відлущуючої емульсії або скраба видаляються змоченими у воді тампоном. Після бросажу поверхня шкіри згладжується, вирівнюється, створюються благо приємні  умови для всмоктування косметичних масок і кремів. Крім звичайного очищення бросаж добре впливає на кровообіг шкіри, являючись своєрідним масажем. Бросаж можна завершити процедурою вапоризації і наступною вакуумною чи ручною чисткою або накласти маску відповідно до типу шкіри та очікуваного ефекту.

Після процедури забруднені щіточки промивають під проточною водою з милом, а потім дезінфікуються в стерилізаторі.

Показання до проведення бросажу – пориста шкіра, наявність камедонів, в’яла шкіра, нерівномірний колір обличчя.

Протипоказання до бросажу – хронічні дерматози, у разі загострення (екзема, демодекоз) гострі запальні процеси (герпес), акне, вугрі, розширені капіляри і множинні телеангіектазії.

Є ще ультразвуковий пілінг. Він сприяє: глибокій очистці шкіри, тонізації, видаленню відмерлих клітин, зменшенні дрібні зморшки,  стимуляції кровообігу та регенерації шкіри.

Покази до ультразвукового пілінгу:

себорея;

вугрева хвороба

старіюча шкіра

целюліт

післяопераційні рубці.

Після процедури пілінгу шкіру обличчя зволожують ватним тампоном змоченим 3% розчином перекису водню (для того, щоб пом’якшити шкіру) потім легкими рухами знімають наліт жиру і рогові лусочки, рухаючись по щоках в напрямку до носа, на крилах носа – від основи до спинки, на лобі знизу вверх, в області підборіддя – від нижнього краю до центру.

Камедони можна видалити за допомогою ложечки Уна, розміщуючи її перпендикулярно поверхні шкіри так, щоб в центрі отвору знаходилась чорна крапочка вугра. Самий простий і ефективний метод видалення камедонів – мануальний, тобто пальцями. Перед цією процедурою руки необхідно продезинфікувати, а кінчики пальців обгорнути паперовими серветками. Важливим є те, що видаляти камедони потрібно повністю. Це означає, що  капсула, в якій він знаходиться, а також вся епітеліальна тканина, яка його оточує, повинна бути видалена разом з ним, тому що камедон дуже швидко з’явиться знову. У повністю видаленого камедона неозброєним оком видно білуватий “хвостик”. Якщо камедон не видаляється накладають ще один гарячий компрес або змочують в гарячій воді  спонж (ні в якому випадку не використовують спирт: він стягне шкіру, що видалити комедон буде не можливо). Якщо і після цього нічого не вийде, краще відкласти маніпуляцію до наступного разу. Звичайні і більші вугри видаляються вказівними пальцями обидвох рук, захоплюючи, а потім відтягуючи шкіру і здавлюючи основу вугра. Якщо вугрі не видаляються, то вустя вивідного протоку сальної залози розширяють стерильною голочкою.

Міліуми також видаляються з попереднім проколом. Голку направляють паралельно шкірі, потім натискуючими рухами пальців видаляють.

Після механічної чистки шкіру протирають 2 % спиртовим розчином саліцилової кислоти, роблять азот і накладають підсушуючи маску на 15 – 30 хв. знімають маску вологим тампоном.

Камедони можна видалити і вакуумною чисткою проте вона не завжди дає позитивний результат.

Що ж собою являє вакуумна чистка? Це видалення надлишків шкірного секрету шляхом негативного барометричного тиску за рахунок викачування повітря з дренажної трубки. Негативна притягуючи сила дренажних трубочок при обробці шкіри викликає часткове відлущування рогового шару епідерміса, сприяє потоку крові до шкіри, посилює кровообіг, розкриває пори, відсмоктує камедони і вугри, має лімфодренажну дію. Складаються умови для покращення кровообігу, насичення шкіри киснем і поживними речовинами.

Протипоказання для вакуумної чистки: суха шкіра, розширена підшкірна капілярна сітка, телеангіектазії, рожеві вугрі, хронічні дерматози у фазу загострення. До апарату додаються три насадки:

клювовидна – для обробки жирних ділянок шкіри

плоска – для роботи із зморшками

кругла дренажна трубка – для лімфодренажа обличчя.

Виконувати вакуумну чистку повинен досвідчений косметолог тому, що при неправильному підборі режиму або не забере камедони або витягне з такою силою, що на шкірі залишаться синці.

Вакуумний спрей  як правило додається до апарату вакуумної чистки. Він являє собою пульвілізатор, в який наливають в спеціальні речовини – тоніки, лосьйони.

Вакуум спреєм проводиться дрібне розширення тоніка, який має механічну і біологічну дію на шкіру. Він використовується для очищення шкіри при демакіяжі , для видалення відлущуючи речовин і інших препаратів, для надання пом’якшуючого, зволожуючого ефекту на шкіру і зволоження колагенових листів – масок.

Також ефективним апаратним методом рахується дезінкрустація. На поверхню шкіри наноситься склад з бікарбонатом Na. Потім під дією гальванічного струму починається реакція очищення жирів, які знаходяться у вивідних протоках сальних залоз і жири виходять назовні.

Закриті камедони частіше видаляються за допомогою одноразової голки. Надто часті прояви гнійних елементів свідчать про чутливість стінок фолікул. Тоді краще не видаляти камедони механічним методом тому, що збільшується ризик запалення. За такою шкірою рекомендується доглядати тільки за допомогою протизапальних і заспокійливих препаратів.

Маски – можуть бути додатковими процедурами (після масажу, чистки, відлущування шкіри) або самостійною процедурою. Косметологи використовують дві класифікації масок: за функціональними ознаками та за консистенцією.

За функціональними ознаками: зволожуючі, живильні, абсорбуючі надлишковий жир, порозвучуючі та тонізуючі.

За консистенцією: рідкі, висихаючи, желеподібні, у вигляді плівки, кремоподібні, порошкоподібні.

В основному використовують чотири види масок: пастоподібні, рідкі, воскові, порошкоподібні.

Пастоподібні маски мають в своєму складі високий процент твердих речовин, наприклад, білої глини. До цієї групи косметичних процедур належать також каолінові та грязьові компреси.  Під час нанесення пастоподібної маски (10 – 15 хв.)  відчувається стягнення шкіри.

Рідкі маски мають незначну в’язкість. Їх простіше накладати на обличчя, вони швидше висихають. На обличчі утворюється плівочка. Основою у рідких масках є желатин, рідкою частиною – вода. Рівномірно еластична плівка, яка утворилась на обличчі, не пропускає воду і водяні пари, тобто діє як теплоізолятор (ця маска протипоказана при шкірі з куперозом).

  Воскові маски. В склад таких масок входить віск, парафін, ланолін.

Парафінові маски – дуже ефективні, оскільки вони допомагають активним речовинам, нанесених під маску препаратів швидко попасти в глибокі шари шкіри. Парафін перекриває доступ повітря до шкіри і її температура під маскою підвищується на 1-2 градуси. Маска не випускає тепло і вологу назовні і вони починають діяти, розм’якшують роговий шар шкіри. Застигаючи парафін викликає ефект оклюзії, в результаті чого потові і сальні залози помітно активізуються. Сальний секрет пом’якшується і легко виходить на поверхню, ліквідуючи тим самим сальні пробки. Активізується потовиділення і лімфовідтік, шкіра звільняється від токсичних продуктів обміну, покращується тканинне дихання. Також парафінові маски використовують для пришвидшення розсмоктування різних ущільнень обличчя (інфільтрати після вугрів, свіжі рубцеві зміни) для стимуляції старіючої шкіри обличчя, а також профілактично. Парафінова маска для обличчя може бути виконана у вигляді окремих аплікацій і масок – пов’язок.

Протипоказання: гострі запальні процеси, сонячні опіки, травми після епіляції, екзема, гнійничкові ураження шкіри обличчя, гіпертріхоз, рожеві вугри, виражені телеангіектазії, туберкульоз, гіпертонічна хвороба ІІ – ІІІ етапі.

В склад  желеподібних масок  входять желатиноподібні компоненти.

Плівкові маски  являють собою прозорий желеподібний препарат. При нанесенні на шкіру основа випаровується, полімеризується, а маска застигає в щільну оклюзивну плівку. Маска знімається разом з приліпленими до неї відмерлими лусочками. Експозиція від 20 хв. Плівкові маски погано переносяться  сухою і чутливою шкірою: спирт часто викликає подразнення. Вони протипоказані для в’ялої атонічної шкіри з дрібними зморшками. Протипокази  до використання плівкових масок – надлишок пушкового волосся на обличчі.

Омолоджуючі маски, їх призначають не тільки при віковій шкірі, але і при тонкій, сухій  та втомленій шкірі. Такі маски у своєму складі мають біостимулятори – гормони, вітаміни, екстракти і витяжки.  Вона тонізує шкіру, покращує зовнішній вигляд, згладжує дрібні зморшки.

Для блідої, тонкої і сухої шкіри рекомендують використовувати живильні маски, виготовленні з меду, рослинних масел, лецетина.

Сублімовані маски  Вони виготовляються по спеціальній технології з водоростями, лікарськими травами, які заморожують, потім шляхом сублімації з заморожених речовин витягують воду. Залишається обезводнений порошок – натуральна основа з високою концентрацією біологічно активних субстанцій – мікроскопічний біоматрикс. Його пресують і отримують пластини, які дуже зручно накладати на обличчя. Консерванти, хімічні речовини і ароматизатори в такі маски не додають. Пластини довго не втрачають свою мікробіологічну, хімічну і фізичну стабільність. У сублімованих масках є безумовна перевага – навіть самі вибагливі субстанції, які є в них, наприклад, вітамін С, зберігає свої властивості. Біоматрикс може бути різним і по формі і по складу. Якщо він  створений, наприклад, на базі колагену, тоді маска буде освіжати шкіру, утримувати в ній вологу і знімати подразнення. Маски на основі сухих рослинних екстрактів і гіалуранової кислоти пом’якшують і зволожують шкіру, одним з варіантів біоматрикса-маски – масаж на основі водоростей.  Після додавання води вона перетворюється в желеподібну речовину і втирається в шкіру за допомогою масажу. Ця маска особливо корисна сірій і втомленій шкірі обличчя і тіла, шкірі з камедонами. Сублімовані маски на основі водорослей призначають після пластичних операцій, тому що з їхньою допомогою шкіра швидше відновляється.

Обгортання –  цей метод процедур використання для догляду за тілом. Обгортання має стимулюючу, заспокійливу, оздоровлюючу і тонізуючу дію. Його використовують для вирішення естетичних проблем при витонченні підшкірно-жирових відкладень, боротьбі з целюлітом. Для зменшення розтяжок і покращення тонусу шкіри. Широко розповсюджені  обгортання  на основі морських водоростей. Водорості мікронної консистенції – це багате джерело вітамінів, амінокислот та мікроелементів необхідних для життя і живлення клітин, вони стимулюють обмінні процеси в глибоких шарах шкіри. Йод, в більшості кількості, який є в складі ламінарій, регулює і активізує процес гідроліза – згортання жирів. Речовина – манітол в комплексі з амінокислотами створює  в поверхневих шарах епідерміса плівку, яка утримує в клітинах вологу, що сприяє еластичності і пружності шкіри. Фікус, пришвидшує процес випаровування і потовиділення, має здатність виводити з організму шкідливі токсини і шлаки, одночасно насичуючи тканини мінералами. (Детальніше див. розділ 7)

Компреси мають благоприємний  вплив на шкіру. Їх легко застосовувати в

 

 

 

 

домашній умовах. Для компресів можна використовувати звичайну воду, розчини лікарських препаратів (з борною кислоти, гідрокарбонатом Na, перманганатом Са), відваром лікарських трав (квіток ромашки, липового цвіту).

Гарячі компреси накладають перед чисткою обличчя, масажем і живильною маскою для розсмоктування запальних інфільтратів.

Протипоказання: гнійничкові ураження шкіри, екзема, рожеві вугрі, розширені капіляри шкіри, гіпертонічна хвороба.

Компреси з настою липового цвіту сприяють потовиділенню, з відвару квітів ромашки і трави укропу діють пом’якшуючи на запальні ділянки шкіри. Для виготовлення відвару беруть 1 столову ложку суміші трав, заливають 2 склянками води, кип’ятять на протязі 5 – 10 хв., проціджують марлю складену в декілька шарів, змочують в гарячому відварі (40 – 42 градуса) і кладуть на обличчя, залишаючи ніс та рот відкритими, на 30 – 40 хв.

Холодні компреси: використовують для в’ялої і вікової шкіри (до води обов’язково додають пом’якшуючі речовини). Протизапальний ефект мають компреси з додаванням розчину тетраборату  або 1 – 2 % розчину перманганату Са. Дуже корисно  закінчувати масаж лиця холодними компресами.

При в’ялій шкірі рекомендується проводити контрастні компреси (останній холодний).

Парова ванна  благоприємно впливає на шкіру, судинну систему.  Під дією пару розширюються  кровоносні судини, покращується кровопостачання шкіри, пори розширяються   і через них легко проникають живильні речовини. Завдяки паровій ванні шкіра механічно очищується від відмерлих клітин, жиру, рогових пробок. Крім того, розсмоктуються інфільтрати при різних запальних процесах. Показання жирна шкіра, юнацькі вугрі, камедони і міліуми.

При сухій шкірі процедуру проводять тільки тоді, коли є сильне забруднення. При цьому обличчя змащують живильним кремом. Парова ванна протипоказана людям з гіпертонічною хворобою і з патологією серцево-судинної системи.

В косметичних кабінетах для проведення парової ванни використовують спеціальний апарат – вапоризатор. Розпарюють шкіру 5 – 15 хв. після ванни обличчя підсушують. Шкіра обличчя стає чистою, гладкою. Якщо інші процедури виконуватись не будуть. Обличчя слід протерти тоніком, який звужує пори. В холодну пору року зразу ж після парової ванни не рекомендується виходити на вулицю, бажано відпочити  15 – 20 хв. Парову ванну можна приготовити в домашніх умовах. Для цього необхідно прокип’ятити 0,5 л води і додати 1 г гідрокарбонату Na або лікарські трави (на 1 літр води 1 ст. ложка рослин) чи  2-3 краплі ефірної олії.

Ромашка має протизапальну дію, використовується при сухій, подразненій шкірі, шкірі, яка лущиться.

Полин і розмарин покращує кровообіг шкіри і освіжає її, рекомендується при зморшках.

Польовий хвощ стимулює епітелізацію шкіри, показаний при віковій шкірі.

Білий тисячолистник покращує кровообіг, рекомендується при сухій і в’ялій шкірі.

Хміль – покращує епітелізацію, використовується при почервонені і висипанні нервового походження. 

Після закипання води голову нахиляють над парою і покривають махровим рушником на  10 – 15 хв. поки  обличчя не розпариться.

Після чистки проводять сеанс кріотерапії рідким азотом.

Рідкий азот –  це рідина без кольору і запаху з температурою кипіння 195,8, не вогненебезпечна, не зривається, зберігають в спеціальних дюарах.  Для проведення кріотерапії рідкий азот наливають в звичайний термос. Для попередження тріщин в колбі, краї повинні бути захищенні прокладкою з пінопласту або липкого пластиру. Термос закривається пробкою з отвором в центрі.

Рідкий азот використовується при лікуванні тяжких форм вугревої хвороби з локалізацією на обличчі і тулубі. Аплікатором з рідким азотом проводять безперервні обертаючі рухи з легким натискуванням по ураженій частині шкіри до появи швидко зникаючого побіління шкіри. Пацієнт відчуває холод і легке пощіпування. Процедуру повторюють 2 – 3 рази на протязі 5 – 10 хв. з перервою. Перерва триває до зникнення побіління шкіри,враховуючи індивідуальні особливості                 . Процедуру повторюють через 1 – 3 дні. Всього на курс лікування 10-15 процедур.

Видалення рідким азотом бородавок, кератом, папілом основане на заморожуванні елементів шкіри. Для цього використовують аплікатор. Аплікатор опускається в термос з рідким азотом швидко з невеликим тиском прикладається до бородавки і притримується 10 – 20 с (в залежності від величини бородавки і її локалізації). Маніпуляцію повторюють 2 – 3 рази. Бородавка під дією рідкого азоту біліє, потім через деякий час, появляється гіперемія, набряк, через декілька годин міхур з серозною або кров’яною рідиною. Міхур тримається 5 – 7 днів, поступово зменшується, утворюючи щільну кірку. Кірочка відходить на 10 – 12 день. При утворенні великих міхурів, які заважають роботі, міхур можна підколоти біля основи, поверхню обробити зеленкою і накласти асептичну пов’язку.

Дарсонвалізація один з найстаріших і найтрадиційніших і широко поширених методів електролікування. Він був розроблений в 1892р. Французьким лікарем і фізиком Д”Арсонвалем, який запропонував використовувати для лікування токи високої частоти. Місцева дарсонвалізація являє собою локальну дію перемінними високочастотними токами високої напруги і малої сили, вона здійснюється за допомогою скляних вакуумних електродів різного типу імпульсами (50 – 100 мкс) колоподібній по амплітуді форми з частотою модуляції 50 Гц.

Для високочастотного імпульсно – модульованого току Д”Арсонваля найбільш виражені  безпосередньо під електродом і слабне з відстанню. Місцева дарсонвалізація має безпосередньо благо приємну дію на процеси метаболізму в клітинах, активізує процеси метаболізму кисню, підвищує ефективність внутрішньоклітинної енергетики, інтенсифікує кисневий шлях окислення глюкози, покращується метаболізм у всіх клітинних  елементах шкіри і її додатках: волосяних цибулинах, сальних залозах, нігтьовому ложі і нігтях. Під дією токів Д”Арсонваля підвищується тургор, еластичність, сповільнюється розвиток вікових зморшок і складок. Стимулюється проліферативна активність зародкових клітин волосяної цибулини, посилюється ріст волосся, сповільнюється випадання. Має антисептичну та заспокійливу дію. Електрофорез:  перед процедурою потрібно добре очистити шкіру, так як жир діє як ізолятор і знижує ефект процедур. Гальванізація поєднується з впливом іонів лікарських речовин, які вводяться. Електрофорез з використанням препаратів йоду, іхтіола, новокаїна, лідази, вітамінів, антибіотиків (тетрациклінового ряду), гормонів широко використовується при лікуванні вугрової хвороби, запальних інфільтратів, також електрофорез підсилює ефект масок. Сила току приблизно 0,5 мА на 1 куб.см, проте може дещо коливатись. Курс лікування – 10-15 процедур.