ЕМУЛЬСІЇ

ЕМУЛЬСІЇ

Емульсії – nоднорідні по зовнішньому вигляду лікарські форми, що складаються з взаємно nнерозчинних тонко  дисперсних рідин, nпризначені для внутрішнього, зовнішнього чи парентерального застосування. Розмір nчасток (крапельок) дисперсної фази в емульсіях коливається в межах від 1 до 50 nмкм (мікронів). Але можуть бути приготовлені і більш високодисперсні системи.

Емульсії для внутрішнього nзастосування – це nрідкі лікарські форми, що є двохфазною системою, де як  дисперсійне середовище виступає вода, а nдисперсна фаза – нерозчинні у воді рідини (жирні олії, ефірні олії, бальзами й nін. рідини).

У ДФ nприведена стаття “Емульсії”. В даний час емульсії в медичній практиці nзастосовуються досить рідко і складають менше 1% від кількості всієї рецептури.

Емульсії nяк лікарська форма мають свої позитивні і негативні сторони. До позитивних nякостей емульсій можна віднести наступні:

1.      Можливість сполучати в одній лікарські nформі  рідини, що не змішуються, що дуже nважливо для точності їхнього дозування;

2.      З роздробленням речовини збільшується його nвільна поверхня. Збільшення поверхні дисперсній олії сприяє більш швидкій дії nлікарських речовин, розчинених у дисперсній фазі, а також прискорюється процес nгідролізу жирів ферментами шлунково-кишкового тракту, що веде до більш швидкого nтерапевтичного ефекту.

3.      В емульсіях є можливість зм’якшити nподразнюючу дію на слизову оболонку шлунка деяких лікарських речовин.

4.      Є можливість маскувати неприємного смак і nзапах жирних і ефірних олій, смол, бальзамів і деяких лікарських засобів.    Полегшується прийом в’язких  олій, що погано дозуються.

Емульсії nє коштовними ліками в дитячій фармакотерапії.

Поряд nз позитивними сторонами, емульсії не позбавлені й окремих  недоліків, що полягають у наступному:

–        мала стійкість, вони швидко руйнуються nпід впливом різних факторів (світло, температура, присутність електролітів і nін.);

–        емульсії є сприятливим середовищем для nрозвитку мікроорганізмів;

–        відносна тривалість приготування, тому nщо  при цьому вимагаються відповідні nприйоми, практичний досвід і умови;

–        необхідність застосування емульгаторів, nщоб удержати фазу в диспергованому стані.

У nзв’язку з тим, що емульсії являють собою дисперсну хитливу систему, що легко nруйнується під впливом різних факторів, тому їх готують тільки на нетривалий nтермін.

Дві  рідини, що не змішуються, можуть утворити два nтипи емульсій в залежності від того, яка з рідин буде перетворена в дисперсну nфазу і дисперсійне середовище.

У nзалежності від цього розрізняють емульсії типу олія-вода (скорочено О/В). У таких емульсіях nдисперсійним середовищем є вода, а дисперсною фазою олія.

Другий тип емульсій – це вода-олія (скорочено В/О), де nяк дисперсійне середовище буде олія, а дисперсною фазою – вода.

 

Емульсії nтипу О/В називаються також  прямими чи nпершого роду, а емульсії типу В/О – зворотними чи другим родом. Ці два типи nемульсій істотно відрізняються по своїх властивостях і умовам  утворення.

Існує кілька способів для nвизначення типів емульсій:

1.      Метод розведення. Цей метод nвизначення емульсій є дуже зручним і заснований на тому, що емульсії типу О/В nзберігають свою стійкість при розведенні водою і втрачають свою стійкість при nрозведенні олією.

Емульсії nзворотного типу В/О зберігають свою стійкість при додаванні олії і стають nнегомогенними при додаванні води.

Практично nце визначають у такий спосіб: якщо краплю досліджуваної емульсії помістити на nпредметне скло і поруч помістити краплю води – злиття краплі буде в тому nвипадку, якщо емульсія типу олія-вода (О/В). В іншому досвіді поруч із краплею nемульсії наносять краплю олії, краплі зіллються, якщо випробувана емульсія буде nтипу вода в олії (В/О). Можна цей досвід проробити в пробірках.

2.      Метод nфарбування. В цьому випадку можна зафарбувати дисперсійне середовище nрозчинним барвника, що вибірково розчиняється або у воді, або в олії.

На nкраплю випробуваної емульсії наносять крупинку фарби, розчинної у воді, nнаприклад, крупинку метиленового синього і спостерігають під мікроскопом. Якщо емульсія nтипу олія у воді, тоді дисперсійне середовище зафарбовується в блакитний колір nі будуть видні незабарвлені краплі олії – “вічка”. А якщо емульсія nтипу В/О, тоді крупинки метиленового синього залишаться лежати на поверхні nкраплі, тобто  барвник не може проникнути nв крапельки води, тому що  в олії вона nнерозчинна. Якщо застосовувати фарбу, розчинну в олії, наприклад, Судан ІІІ, nтоді будемо мати зворотну картину – у цьому випадку масляна фаза буде nпофарбована, а крапельки води не пофарбовані.

3.      Застосовується nтакож кондуктометричне визначення, засноване на тому, що емульсія типу О/В nмає високу електропровідність, а емульсія типу В/О має незначну nелектропровідність.

4.      Метод nпарафінованої пластинки. Полягає в тому, що якщо нанести краплю nвипробовуваної емульсії на скляну пластинку, покриту шаром парафіну, крапля nбуде розтікатися, якщо дисперсійним середовищем буде олія, отже це емульсія nтипу В/О, і не розтікатися, якщо такий є вода (емульсія типу О/В).

Емульсії nє термодинамічно нестійкими системами. При збовтуванні двох  рідин, що не змішуються, наприклад, олії і nводи, утворяться абсолютно нестійкі системи, що негайно ж розслоюються, як nтільки припиниться диспергування.

Речовини, nщо перешкоджають злиттю кульок дисперсної фази і здатні перетворити нестійку nемульсію в стійку, називаються емульгаторами.

Речовини, nщо застосовуються в якості емульгаторів, є органічними сполуками порівняно nвеликої молекулярної  маси. Це переважно nрозчинні поверхнево-активні речовини, що володіють властивістю знижувати nповерхневий натяг на межі двох фаз емульсії.

Емульгатори. Як nвідзначалося вище, емульсійні системи термодинамічно нестабільні. Для nпідвищення стійкості емульсійних косметичних засобів використовуються nемульгатори.

Емульгатори, застосовувані в косметиці, повинні відповідати nнаступним вимогам:

1)          nзабезпечувати формування стабільної емульсії;

2)          nбути хімічно індиферентними;

3)          nне виявляти токсичної дії, у тому числі не викликати nподразнення шкіри;

4)          nне мати неприємного запаху.

Як nемульгатори використовуються ПАР функціональні особливості яких багато в чому nвизначаються їхньою природою. ПАР класифікують на іоногенні (аніонні, nкатіонні), амфолітні (амфотерні), і неіоногенні. Основні класи ПАР, які nвикористовуються як емульгатори, приведені в табл. 9.У вітчизняному nкосметичному виробництві застосовуються наступні види емульгаторів і їхніх nсумішей: пентол, пентол модифікований, сорбітанолеат, емульгатор ВНІІЖа, янтол, nянта, емульсійний віск, стеарат ПЕГ-400, олеат ПЕГ-400, оксиетильований ланолін n60, моностеарат гліцерину, моногліцериди дистильовані й інші.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЕМУЛЬГАТОРІВ

<!–[if gte vml 1]>

Іоногенні ПАВ

Неіоногенні ПАВ

Емульгатори з тваринної, раслинної та мінеральної сировини

Аніонні

Катионные

Мало раство-римые в воде

Розчинні у  воді

Ланолин, сухое молоко, сгущенное молоко, яичный желток, желатоза

Камеди, слизи, пектины, эфиры целлюлозы (МЦ, натрий-КМЦ)

Мила

Солі аммонієвих сульфонієвих, фосфонієвих кислот

Одноатомні спирты, багатоатомні спирти та їх ефіри1, гліцериди вищих жирних кислот2, спени, жироцукри

Твини, плюро­ники, полавакс

Бентониты

<![endif]–>

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дія nемульгатора у випадку емульсії В/О полягає в доданні гідрофобній системі nгідрофільних властивостей. Схематично це можна представити в такий спосіб:

Емульгатори nможна класифікувати по різних ознаках, а саме:

–        по типі емульсій – розрізняють nемульгатори для емульсій типу О/В, ці     nемульгатори повинні бути гідрофільними, краще розчинні у воді, чим в nолії і емульгатори для емульсій типу В/О, що краще розчиняються в олії, чим у nводі, тобто  олеофільні речовини;

–        по способу застосування емульсій у nмедичній практиці – розрізняють емульгатори для внутрішнього і для зовнішнього nзастосування.

При nвиготовленні емульсій для внутрішнього застосування (емульсії типу О/В) nнайбільше застосування знайшли гідрофільні речовини з класу високомолекулярних nсполук. Велика частина їх є природними речовинами (камеді, слизи, пектин, білки nй ін. речовини).

Усі ці nемульгатори по особливостях своєї будови віднесені до трьох груп:

“        неіоногенні емульгатори;

“        амфоліти;

“        іоногенні емульгатори.

 

 Приготування масляних емульсій

Масляні nемульсії називають ще штучними емульсіями.

У ДФ nвказується, що масляні емульсії готують шляхом розтирання в ступці емульгатора nз емульгуючою рідиною і водою. При цьому виходять з такого розрахунку: на 10 г олії беруть 5 г желатинози і 7,5 г води. Якщо емульгатор у nрецепті не зазначений, то фармацевт за своїм розсудом, з огляду на призначення nемульсії, фізико-хімічні властивості вхідних інгредієнтів, підбирає відповідний nемульгатор. Варто враховувати, що емульгатор буде робити належну емульгуючу дію nтільки в тому випадку, якщо емульгатор, вода й олія будуть взяті у відповідних nкількостях. Якщо не дотримувати рекомендацій у відношенні кількісних nспіввідношень цих компонентів, то можуть вийти нестійкі емульсії чи вони nвзагалі не виходять. Особливо небезпечне попереднє розведення первинної nемульсії водою.

Однак, nнезалежно від застосовуваного емульгатора спочатку готують первинну емульсію – ncorpus emulsіonіs. У такий спосіб приготування масляної емульсії складається з nдвох стадій:

–        одержання первинної емульсії (корпуса);

–        розведення первинної емульсії необхідною nкількістю води.

Необхідно nпам’ятати, що одержання первинної емульсії є найбільш відповідальним моментом nприготування емульсії. Якщо емульсія не вийшла, і після додавання води видні nвеликі краплі олії, то не слід виправляти таку емульсію. Її треба приготувати nзаново.

При nвиготовленні первинної емульсії необхідно дотримувати визначених технологічних nприйомів.

1.      У ступку завжди першим вноситься nемульгатор, що ретельно розтирається, а потім додається олія і вода.

2.      Товкачик необхідно обертати по спіралі при nенергійному розтиранні маси увесь час в одному напрямку.

Причиною nдля цього служать наступні спостереження: часточки олії при русі товкачика у nв’язкому  середовищі в одному напрямку nвитягаються в нитку, що, розриваючись, дає крапельці покриватися оболонкою nемульгатора. Якщо ж рух товкачика виробляється в різних напрямках, то nвитягування олії в нитку зменшується, а кульки, що утворяться при цьому, nзіштовхуються і опалесціюють, процес диспергування утрудняється. Товкачик варто nтримати так, щоб він максимально стикався зі стінками ступки. Товкачик повинен nне тільки розтирати емульгуючу суміш, але і вбивати в ній повітря.

3.      При приготуванні первинних емульсій варто nтакож мати на увазі, що сильно холодні олії (при температурі нижче 15 С) nвдається  емульгувати з великими nтруднощами. Тверді тригліцериди при цьому  nвипадають в осад і не піддаються перетворенню в тонку дисперсію. У таких nвипадках олію варто злегка підігрівати до температури 16-24 С.

4.      Для кращого змішування інгредієнтів, що nвходять до складу первинної емульсії, рекомендується кілька разів зібрати nцелулоїдною пластинкою густу масу зі стінок ступки і товкачика в центр ступки. nПісля цього поступово при помішуванні додають кількість води, що залишилася.

Для одержання первинної емульсії можуть бути використані три способи.

1. Континентальний (метод Бодримона) nполягає в тому, що в суху ступку поміщають оптимальну кількість емульгатора і nретельно його розтирають, потім додають олію і рівномірний рух товкачика nзмішують олію з емульгатором до одержання однорідної маси, при цьому  утвориться олеозоль. До цієї суміші nвроздріб  додають воду в кількості, nрівній половині маси олії і емульгатора (якщо береться желатиноза чи аравійська nкамедь), разом взятих, і продовжують розтирання до характерного потріскування. nПри цьому суміш здобуває вид сметаноподібної маси, а при нанесенні краплі води, nспущеної по стінці ступки, вона залишає білий слід, що вказує на те, що nпервинна емульсія готова і немає вільної масляної  поверхні.

Якщо первинна nемульсія не готова і є ще вільна масляна поверхня, то крапля води, нанесена на nповерхню такої емульсії, не розтікається.

По nзакінченні емульгування доцільно отриману первинну  емульсію залишити в спокої  приблизно на 5-10 хвилин для руйнування емульсії nзворотного типу, а потім перемішати ще раз.

Цим nспособом добре виходять емульсія тільки в тому випадку, якщо ступка і nемульгатор будуть сухими. Якщо емульгатор не буде сухим, то олія не зможе nзмочити вологий емульгатор.

2. Англійський метод полягає в тому, що nв ступку поміщають оптимальну кількість емульгатора, що розтирають, а потім nзмішують з водою і при ретельному перемішуванні додають по краплях олію. Коли nвся олія буде заемульгована, те до первинної емульсії додають всю  кількість води.

Цей nметод по своєму виконанню є трудомістким, однак, практика показала, що цей nспосіб дає гарні результати. Емульсії в цьому випадку  виходять гарної якості, якщо навіть ступка і nемульгатор будуть  недостатньо сухими, що nє дуже важливим і особливо, якщо приходиться працювати з такими емульгатором, nяк желатиноза, що дуже гігроскопічна і завжди містить вологу.

3. Російський спосіб. У ступку поміщають nоптимальна кількість емульгатора, а в порцелянову чашечку відважують воду, на nповерхню води відважують олія, виливають у ступку і розтирають до одержання nпервинної емульсії. Цей метод досить простій і дає гарні результати, особливо nпри механічному змішуванні. Він зручний тоді, коли в емульсію не входять nречовини, розчинні в олії.

Готова nпервинна емульсія розводиться необхідною кількістю води. При цьому особливо nнебезпечно передчасне розведення первинної емульсії водою. При розведенні nпервинної емульсії водою до заданої концентрації, необхідно враховувати nможливість руйнування чи звертання фаз емульсії при занадто швидкому розведенні nводою. Тому розведення первинної емульсії роблять поступово при перемішуванні. nРозведену емульсію в разі потреби проціджують крізь два шари марлі в тарований nфлакон для відпуску, залишком води обполіскують ступку. Проціджену у флакон для nвідпуску емульсію поміщають на ваги і доводять водою до заданої маси.

Як nвидно, способи одержання первинної емульсії відрізняються послідовністю nзмішування компонентів і деякими дрібними технологічними прийомами.

Що ж nстосується кількісного співвідношення компонентів – олії, води, емульгатора, то nв цьому випадку надходять у такий спосіб:

–        кількість олії визначається прописом у nрецепті;

–        кількість емульгатора – його емульгуючою nздатністю;

–        кількість води для утворення первинної nемульсії – розчинністю емульгатора у воді.

Тому і nрецептура одержання первинної емульсії різна в залежності від застосовуваного nемульгатора. Розглянемо на деяких прикладах. Наприклад,  якщо в якості емульгатора застосовується nжелатиноза:

У nданому випадку по першому методу:

олії nбереться 10 е; емульгатора – 10:2 = 5 е; води – (10 + 5) : 2 = 7,5 мл      (половинна кількість від суми олії і nемульгатора)

усього nводи для розведення 100 – (10 + 5 + 7,5)  n= 77,5

Приготування: nу суху порцелянову ступку поміщають 5г порошку желатинози і ретельно подрібнюють, потім nдодають 7,5 мл води. Потім поступово додають 10г персикової олії при ретельному nрозтиранні й емульгуванні. Масу кілька разів знімають зі стінок ступки і nтовкачика. Перевіряють готовність первинної емульсії. Після того, як nпереконалися в  готовності первинної nемульсії, до неї поступово додають воду для  nрозведення – 77,5. Готову емульсію можна процідити крізь подвійний шар nмарлі. Відпускають з етикеткою “Зберігати в прохолодному місці” і n”Перед вживанням збовтувати”. Якщо готують емульсію з порошком nтрагаканту, то при цьому використовують такий спосіб: з 0,5 г порошку трагаканту nготують золь з  20-кратною кількістю nводи. Додають краплями олію. Первинну емульсію розбавляють водою до необхідної nмаси.

Емульсії nз застосуванням у якості емульгатора твінів і спенів, дають можливість одержати nстійкі масляні емульсії завдяки наявності в них гідрофільної і гідрофобної часток nу молекулі.

Розчинність nтвінів залежить від довжини поліетиленоксидних ланцюгів. Наприклад, при nвиготовленні масляної емульсії з твіном-20 використовують такий спосіб. Олії nберуть 10г, емульгатора 5 г, nводи 7,5 (половинна кількість від суми олії і емульгатора). Емульгатор при nцьому нашаровують на олію, а потім додають вроздріб  воду і розтирають. Одержують первинну nемульсію, що розбавляють до одержання емульсії в кількості 100г.

Аналогічно nготують емульсії з твіном-40 і твіном-60; твіну-80 беруть 2 г на 10 г олії (1/5 частина від nмасляної фази), води для первинної емульсії – 3 мл.

Якщо nготується емульсія за допомогою емульгатора метилцелюлози, тоді виходять з nтого, що 1 г nметилцелюлози може заемульгувати 10г олії.

Береться n1 г МЦ, nзаливається 20 мл гарячої води й залишають для набрякання при періодичному nзбовтуванні. Бажано цей 5% розчин готувати завчасно, він придатний вподовж  2-х місяців. Виходить рухлива гелеподібна nрідина.

У nступку поміщають 20 г nгелю і додають вроздріб  (буквально по nкраплях) 10 г nолії, розтирають до характерного потріскування. Поступово додають воду при nпомішуванні до одержання 100 г nемульсії.

 

Додавання лікарських речовин до nемульсій

До nскладу масляних емульсій часто вводяться різні лікарські речовини. Спосіб nвведення лікарських речовин в емульсію може вплинути на терапевтичну дію ліків. nТому, при  введенні лікарських речовин в nемульсію, необхідно враховувати властивості цих речовин, їхню концентрацію і nкількість.

Рідкі nекстракти, сиропи додають до готової емульсії безпосередньо у флакон для nвідпуску. Однак необхідно враховувати, що велика кількість концентрованих nрозчинів солей,  спирту чи сиропу можуть nзруйнувати емульсію. Порушується стійкість адсорбційного шару внаслідок nдегідратації емульгатора.

Спосіб додавання лікарських речовин nзалежить від розчинення лікарських речовин у різних рідинах.

1. nЯкщо лікарська речовина водорозчинна, то воно попередньо  розчиняється в частині води, призначеної для nрозведення первинної емульсії, чи додається до неї у вигляді концентрованого nрозчину в останню чергу.

Додавати nтакі речовини безпосередньо до первинної емульсії, а тим більше вводити їх у nпервинну емульсію не можна, тому що  може nвідбутися руйнування емульсії за рахунок висолюючої дії електроліту чи великої концентрації nречовини.

 

Rp.: nEmulsі oleі Persіcorum 100,0

Coffeіnі nnatrіі benzoatіs 0,5

M. D. nS: По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Даний nлікарський препарат являє собою масляну емульсію типу О/В з водорозчинною nречовиною – кофеїн-бензоатом натрію, що відноситься до сильнодіючих, отже, nперевіряють В.Р.Д. і В.Д.Д.

Приготування: nу порцелянову ступку поміщають 5г желатинози і ретельно її розтирають, потім додають 7,5 nмл води, змішують, одержують гідрозоль, а потім поступово (краще по краплях) nдодають 10 г nперсикової олії при ретельному розтиранні й емульгуванні. Масу кілька разів nзбирають целулоїдною пластинкою зі стінок ступки і товкачика. Перевіряють nготовність первинної емульсії і потім до неї поступово додаємо 77,5 очищеної nводи, що     розраховуємо: 100 – (7,5 + n5,0 + 10,0) = 77,5 г. nОднак через те, що в емульсію входить кофеїн-бензоат натрію, для його nрозчинення залишають приблизно 5 – 10 мл води й у ній розчиняють сіль (чи nберуть 5 мл 10% концентрованого розчину). Іншою водою розбавляють первинну nемульсію і тільки після цього додають розчин солі. Готову емульсію можна nпроцідити через 2-й шар марлі.

Аналогічно nдодають хлоралгідрат, натрію бромід, спиртові розчини, сиропи, екстракти.

2. nЯкщо речовини розчинні в оліях (камфора, ментол, тимол, а також жиророзчинні nвітаміни, гормональні й ін. препарати), то їх розчиняють в олії до введення nйого в первинну емульсію, збільшуючи при цьому кількість емульгатора.

Виключення nз цього правила складає кишковий антисептик фенілсаліцилат. Ця речовина nрозчиняти в олії не рекомендується, тому що  nвоно погано гідролізується в кишечнику, у результаті чого масляний nрозчин цих  речовин не робить nантисептичної дії, у результаті чого зменшується терапевтичний ефект. Цю nречовину додають у виді дрібного порошку шляхом ретельного розтирання його з nготовою емульсією, попередньо додавши емульгатор у необхідній кількості n(нерізка гідрофобна тяжко подрібнювана  nречовина фенілсаліцилат попередньо розтирають зі спиртом).

 

Rp.: Camphorae 1,5
n Emulsii oleosi 120,0
n Misce. Da.
n Signa. По 1 столовій ложці 3 рази на nдень

Підпис лікаря               Особиста nпечатка лікаря

Даний nлікарський препарат – олійна емульсія для внутрішнього застосування типу м/в, nдо складу якої входить пахуча, летуча речовина з різко вираженими гідрофобними nвластивостями – камфора, добра розчинна в олії.

Роблять nрозрахунки інгредієнтів на зворотній стороні паспорта письмового контролю. У nступку поміщають 27,0 5% розчину метилцеллюлози. На тарирних вагах у nпорцелянову чашку відважують 12,0 олії персикової і розчиняють у ній 1,5 nкамфори при нагріванні (40-50°С) на водяній бані. Потім додають по краплях при nперемішуванні до гідрозолю метицелцеллюлози розчин камфори. Емульгують до nутворення первинної емульсії. Перевіряють її готовність. Після чого поступово, nпри перемішуванні, розводять первинну емульсію водою. Емульсію переносять у nфлакон для відпустки з темного скла. Пишуть лицьову сторону паспорта письмового nконтролю. Наклеюють номер рецепта. Оформляють етикетками: “Внутрішнє”, “Перед nвживанням збовтувати”, “Зберігати в прохолодному і захищеному від світла nмісці”, “Берегти від дітей”.

n

ППК (зворотня сторона) Олії персикової 10, 0 – 100,0 Х – 120,0         Х = 12,0 Камфори 1,5 12,0 + 1,5 = 13,5 Розчину метилцеллюлози 5% 13,5 · 2 = 27,0 Води очищеної для розведення первинної емульсії: 120 – (12,0 + 27,0) = 81 мл

ППК (лицьова сторона) Дата                    № рецепту Solutionis Methylcellulosae 5% 27,0 Olei Persicorum 12,0 Camphorae 1,5 Aquae purificatae 81 ml m = 121,5 Приготував                  (підпис) Перевірив           (підпис)

Якщо готують nемульсію з твіном-80 у якості емульгатора, тоді в ступку поміщають 4,2 г емульгатора (1/5 від nмаси олії), зверху нашаровують теплий масляний розчин камфори і ретельно nперемішують, одержуючи олеозоль. Потім по краплях додають 6 мл води при nретельному емульгуванні і перемішуванні. Після перевірки готовності первинної nемульсії поступово додають 170 мл води для розведення емульсії:

201,0 n- (21,0 + 4,2 + 6,0)   170 мл

 

Rp.: nEmulsі oleі Rіcіnі 200,0

Phenylіі nsalіcylatіs

Bіsmuthі nsubnіtratіs aa 2,0

M. D. nS: По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Даний nлікарський препарат – емульсія типу О/В, до складу якої входять: фенілсаліцилат n- нерізко гідрофобна, тяжко подрібнювана речовина і вісмуту нітрат основний – nгідрофільна речовина з великою щільністю.

 Спочатку готують 100 г емульсії за всіма nправилами і переносять у флакон для відпуску. При використанні в якості 5% nрозчину метилцелюлози беруть: олії – 20 г; емульгатора – 40 г; води для розведення nпервинної емульсії – 160 мл [200,0 – (20,0 + 40,0) = 160 мл].

2 г фенілсаліцилату розтирають у ступці nяк тяжко подрібнюючу речовину з 20 краплями етилового спирту в дрібний порошок nі після зникнення спирту змішують з 2г 5% розчину метилцелгюлози і додають 2 г вісмути нітрату основного. nПотім у ступку до отриманої суміші додають при помішуванні приблизно 4 г емульсії і суміш ретельно nрозтирають за правилом Дер’ягіна. Отриману масу розбавляють емульсією і переносять у nфлакон для відпуску.

Всі nемульсії оформляють етикетками “Перед вживанням збовтувати”, n”Зберігати в прохолодному місці”. При виготовленні емульсій з вісмуту nнітрату основним не можна користатися гуміарабіком і іншими камедями, тому nщо  камедеві кислоти з вісмутом утворять nнерозчинні солі, що склеюються в суцільну масу, що важко відокремлюється від nдна склянки.

Крім nприготування емульсій у ступках у даний час запропоновані й інші способи:

–      струшування в спеціальних змішувачах n(СЕС-1);

–      перемішування мішалками чи турбінними nустановками;

–      роздроблення за допомогою ультразвуку чи nструмів високої частоти.

n

Rp.:Laevomycetini 1,5 Methronidasoli 3,0 Benzylii benzoatis 10,0 Dimexydi 20,0 Saponis medicinalis 1,0 Aquae purificatae 20 ml M. D. S. Наносити на уражені ділянки шкіри.	ППК (лицьовий бік)
	Дата	№ рецепта
	Laevomycetini 1,5 Methronidazoli 3,0
	Dimexydi 20,0 Aquae purificatae 20 ml Saponis medicinalis 1,0
	Benzylii benzoatis 10,0
	mзаг. = 55,5                 Addita aseptice
	Приготував Перевірив

Технологія. В асептичних умовах (антибіотик – левоміцетин) nу флакон для відпуску темного скла (світлочутливі речовини) поміщають 1,5 nлевоміцетину, 3,0 метронідазолу та розчиняють 20,0 димексиду. У підставку nвідмірюють 20 мл теплої води очищеної, поміщають 1,0 мила медичного і добре nперемішують. 10,0 бензил-бензоату поміщають у ступку і емульгують теплим водним nрозчином мила медичного. Отриману емульсію переносять у флакон для відпуску, nперемішують. Закупорюють, збовтують, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий nбік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: “Зовнішнє”, n”Зберігати захищеному від світла місці”, “Перед застосуванням nзбовтувати”, “Берегти від дітей”, “Приготовлено nасептично”.