Home » ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯ СУГЛОБІВ

ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯ СУГЛОБІВ

24 Червня, 2024

Ендопротезування – імплантація штучних суглобів, операція заміни робочої поверхні та деяких структур суглобу штучними протезами. Імплантація штучних суглобів виконується при артрозах, деяких видах травм та їх наслідках. Ендопротезують кульшовий, колінний, гомілково-стопний, плечовий, ліктьовий, променево-зап’ястковий суглоб, міжфалангові суглоби кисті та стопи. Імпланти виготовляються з металу, поліетиленів, кераміки, гідроксиапатита. Існує тотальне, однополюсне, одномищелкове ендопротезування та два метода фіксації: механічна та цементна. Протези з цементним типом фіксації найчастіше застосовують при остеопорозі у хворих літнього і старечого віку. Цементний тип фіксації протеза дозволяє навантаження на оперовану кінцівку уже в перший день після оперативного втручання, що важливо для збереження тонусу в руховому режимі. При нестабільності в результаті остеопорозу виконується ревізійне ендопротезування. Деформуючий остеоартроз – це дегенеративно-дистрофічне ураження суглобів, яке проявляється болями, деформацією і порушенням їх функції.

Хірургічна операція, за допомогою якої, зруйновані хворобою суглоби, замінюються штучними, називається ендопротезування суглобів або артропластика. Штучні частини, що використовуються для трансплантації, називаються ендопротезами – вставляються в середину частини тіла.

Показання для ендопротезування суглобів:

· Диспластичні артрози;

· Хвороба Бехтерева;

· Ревматоїдні артрити;

· Асептичний некроз голівки стегна;

· Дегенеративно-дистрофічні артрити і артрози;

· Хибні суглоби шийки стегна і плеча;

· Посттравматичні артрози;

· Причиною можуть стати захворювання (псоріаз, ревматизм, подагра, патологія щитовидної залози);

· Внутрішньосуглобові переломи або вікові зміни.

Протипоказання для операції ендопротезування:

· Психоневрологічні захворювання;

· Туберкульоз;

· Хронічний і гострий остеомієліт;

· Важкі форми серцево-судинні захворювання.

Застосування в медицині ендопротезів призводить до таких результатів:

Усуненню больових синдромів у пацієнта, викликаних захворюваннями суглобів;

Поліпшення руху пацієнта.

Виробництво ендопротезів можуть дозволити собі лише високорозвинені країни. Ми співпрацюємо з такими зарубіжними фірмами – США (Streicer – howmedica), Швейцарія (VATHYS), Німеччина (OHST, Keramed), Великобританія (Biomet Merk), J & J, Zimmer, DePluy.

Сучасні ендопротези виготовляються з біоінертних, високоміцних металевих і полімерних частин (можливе використання кераміки). У здоровому суглобі тертьові поверхні це суглобові хрящі, в штучному суглобі можуть бути наступні пари тертьових поверхонь:

· Пара тертя – метал – пластик (поліетилен високого тиску). Найпоширеніше комбінування сплавів. Єдиний недолік – знос пластика, що викликає необхідність повторного заміщення штучного суглоба.

· Пара тертя – кераміка – кераміка. Цей тип пари тертя менше застосовуємо. Недоліки: складність виготовлення, погана механічна міцність.

· Пара тертя – метал – метал. Сама широко використовувана пара тертя. Характеризується мінімальним зносом, високою міцністю. Термін служби – 20 і більше років. Форма ендопротеза повністю повторює форму, готується до ендопротезування, суглоба.

Ендопротези також відрізняються за способом фіксації.

Може бути цементна фіксація. Використовується як кістковий цементу поліметилметакрилат, який вводиться у вигляді мономера між ендопротезом і кісткою.

Безцементна фіксація. Використовуються ендопротези, які фіксуються за рахунок ніжки імплантату, що вставляється в середину рідної кістки. Подальше проростання в імплантат кісткової тканини, відбувається за рахунок пористості матеріалу ендопротеза.

В організмі людини можуть підлягати ендопротезуванню усі суглоби. Ось кілька прикладів проведених операцій:

· Ендопротезування суглобів ніг. Розрізняють такі великі суглоби ніг: тазостегновий суглоб, колінний суглоб, гомілковостопний суглоб, суглоби пальців ніг.

· Ендопротезування колінного суглоба – найскладніша в технічному відношенні операція. Від операції на інших суглобах, ендопротезування колінного суглоба відрізняється необхідністю, вже на другу добу, розробки рухів у суглобі. Пацієнтові вводять знеболюючі препарати, що поліпшують цю процедуру. Повне навантаження на коліно дозволяється через 4-6 тижнів. Використовується спеціальна розробка ендопротеза – Zimmer Gender Knee (жіночий колінний суглоб), у зв’язку з різною будовою чоловічого і жіночого коліна.

· Ендопротезування кульшового суглоба. При хронічних захворюваннях, особливо артритах, хрящова прокладка суглоба стоншується, виникає набряк, запалюється суглобова сумка. Медикаментозне лікування в цих випадках не завжди ефективне. Ендопротезування тут єдино правильне рішення. Показанням до ендопротезування може бути пухлина головки стегнової кістки, свіжі переломи шийки стегна або вертлюжної западини, незрощені переломи, хибні суглоби після перелому голівки.

· Ендопротезування скронево-нижньощелепного суглоба. Для виготовлення головки скронево-нижньощелепного суглоба використовують непористий матеріал, в основі якого використано нікелід титан.

· Ендопротезування великих суглобів руки. Виділяють кілька великих суглобів руки: плечовий, ліктьовий, променевозап’ястний суглоб, кистьові суглоби, суглоби пальців. Показаннями до ендопротезування є пухлини, травматичне руйнування суглоба, деформуючий артроз.

· Ендопротези ліктьового суглоба представлені двома видами – безшарнірних із силіконової гуми і шарнірний металевий. Вид протезування залежить від проблеми пацієнта і його алергічних реакцій на матеріал імплантату

· Ендопротезування плечового суглоба зводиться до резекції головки, розсвердлювання плечової кістки та введення в канал ніжки ендопротеза головки плеча. При тотальному ендопротезуванні плечового суглоба імплантується плечовий і лопатковий компонент. Кріплення може бути за допомогою кісткового цементу або механічним.

· Ендопротезування дрібних суглобів, що з’єднують кістки зап’ястя і п’ястя, а також фаланги пальців. Виготовлення протезів для дрібних суглобів дуже складний і тривалий процес, тому ендопротезування суглобів пальців – дорога операція. Матеріал, що використовується для ендопротезів – кераміка і фарфор. Ці матеріали добре піддаються шліфовці, що дає можливість виготовляти практично ідеальні протези міжфалангових суглобів. Показання до ендопротезування: травми, деформуючий остеоартроз, ревматоїдний артрит.

Ендопротезування може бути:

· Тотальним. Виконується протезування всього суглоба.

· Однополюсним. Проводиться ендопротезування любої частини суглоба. Дозволяє зберегти кісткову тканину.

· Ревізійне ендопротезування виконується при повторній заміні суглоба.

Ендопротезування в Ізраїлі з цінової політики в кілька разів нижче, ніж у Європі, що робить доступним лікування і нашим співвітчизникам. У США оплата становить понад 20 тисяч євро. Треба уточнити, що половина ціни лікування в ізраїльських клініках – це ціна імплантату, а решта – це витрати на анестезію, курс післяопераційної реабілітації, перебування в клініці, оплата за операцію.Після операції ви проведете в клініці 10 днів, протягом яких Вам будуть призначені перев’язки, знеболюючі, антибіотики.

У 1891 році німецький хірург Глюк провів першу спробу заміни головки стегнової кістки. Як протез, він використовував слонову кістку. Конструкція сучасного кульшового протеза була застосована в 1979 році Джоном Чарнлі. З того часу змінився тільки матеріал, з якого виготовляється протез – нержавіючу сталь змінили на титан.

Зазвичай ендопротезування роблять пацієнтам у віці 60 років, але завдяки сучасним медичним технологіям, цю процедуру застосовують і в лікуванні молодих пацієнтів. Правда, якщо пацієнт веде активний спосіб життя, то йому доводиться міняти протези кожні 15 – 20 років.

Що собою являє тазостегновий суглоб?

Тазостегновий суглоб є найбільшим суглобом в людському організмі. Він являє собою дві частини: тазова частина – западина і головка стегнової кістки, і округла форма – стегнова частина. Поверхня головки і вертлюгової западини покриті хрящем, який і дає можливість вільного ковзання поверхонь відносно один одного.

Патологічні процеси кульшового суглоба призводять до того, що шар хряща стоншується і зношується, а це в свою чергу викликає зміни форми головки стегнової кістки. При цьому хворий страждає від болю при рухах, а при прогресуванні захворювання можлива повна нерухомість суглоба. І якщо зміни в суглобі зайшли дуже далеко, то ендопротезування залишається єдиним радикальним способом вирішення проблеми.

Які симптоми захворювання тазостегнового суглоба?

· Біль – найбільш виражений симптом при артриті суглоба (біль відчувається в паховій області, може віддавати в стегно, поширюється до коліна);

· Запалення внутрішньої поверхні суглоба (теж характеризується болем);

· Кульгавість;

· Створюється видимість, що одна нога коротша за іншу;

· Тазостегновий суглоб стає тугим і мало рухомим;

· Зниження основних рухів, аж до повного знерухомлення.

Часто хворі вдаються до простого знеболювання, але коли болі стають постійними, то консервативне лікування стає марним.

Показання до протезування тазостегнових суглобів:

· Коксартроз – деформуючий артроз тазостегнових суглобів 1-2 ступеня;

· Поразка тазостегнових суглобів при хворобі Бехтерева;

· Остеоартроз при псоріазі;

· Хибні суглоби після перелому головки стегнової кістки;

· Незрощені переломи головки стегнової кістки;

· Поразка тазостегнових суглобів при ревматоїдному артриті;

· Пухлини шийки стегна, головки стегнової кістки;

· Свіжі переломи шийки стегна і вертлюгової западини у хворих старше 65 років.

Протипоказання для оперативного втручання:

· Туберкульоз;

· Хронічний і гострий остеомієліт;

· Серцево-судинні захворювання у важкій формі;

· Психоневрологічні захворювання.

Ендопротез кульшового суглоба

Протез складається з окремих частин:

1. стегнова частина – головка округлої форми;

2. чаша, вертлюговий компонент, який замінює суглобову западину тазостегнового суглоба;

3. ніжка ендопротеза – стегновий компонент.

У зборі всі частини протеза кульшового суглоба відповідають один одному і повторюють всі рухи кульшового суглоба.

Тазостегнові суглоби розрізняють за способом фіксації:

· ТБС цементна фіксація;

· ТБС безцементна фіксація;

· ТБС ревізія

Для цементування імплантату використовують пластиковий склад (метілакриловий). Рішення про цементування або не цементування ендопротеза приймається лікарем, після обстеження пацієнта. Велику роль у цьому рішенні відіграє загальний стан здоров’я, міцність структури оперуємої кістки, стиль життя пацієнта.

Операція з імплантації протеза кульшового суглоба триває зазвичай 3 години.

Ендопротезування може бути:

· Тотальне, повне ендопротезування, коли два компоненти суглоба замінюються. Показано молодим пацієнтам. Компоненти фіксуються в кості за рахунок повної посадки та подальшого проростання в них кісткової тканини.

· Однополюсне, поверхневе ендопротезування, коли замінюється шийка стегнової кістки і головка. Це дозволяє зберегти кісткову тканину. Показано людям похилого віку, з обтяжливими захворюваннями.

· Ревізійне ендопротезування. Виконується по заміні старого протеза суглоба.

Після заміни тазостегнового суглоба період госпіталізації становить 5-7 днів. Реабілітація починається зазвичай на другий день і є частиною післяопераційної реабілітації. Після стаціонарного лікування подальша реабілітація може тривати амбулаторно. Для цього в нашій клініці працює колектив реабілітологів, тренажерний зал, басейн.

Після 3 місяців з моменту операції ви зможете вести активне життя, включаючи заняття спортом.

Існує безліч різних захворювань колінного суглоба, які можуть викликати потребу в ендопротезуванні. Колінний суглоб протягом усього життя витримує величезні навантаження, схильний до мікротравм і травм.

Найпоширенішою причиною, яка призводить до потреби ендопротезування колінного суглоба, є остеоартрит – руйнування хрящової тканини в колінному суглобі.

Як і при будь-яких захворюваннях, при ураженні коліна з’являються симптоми:

· Біль у коліні при ходьбі;

· Обмежений рух в колінному суглобі;

· Не перестанний біль у колінному суглобі, навіть при відпочинку.

· Наведемо нижче приклади свідчень для ендопротезування:

· Поразка суглоба і больовий синдром при подагрі, ревматоїдному артриті, псоріазі;

· Гонартроз – деформуючий артроз суглоба коліна;

· Асептичний некроз виростків стегнової кістки;

· Внутрішньосуглобовий перелом великої гомілкової кістки;

· Внутрішньосуглобовий перелом стегнової кістки;

· Ускладнення і наслідки внутрішньосуглобового перелому;

· Ускладнення у вигляді остеоартрозу при хворобі Бехтерева;

· Захворювання надколінка.

На ранніх стадіях захворювань проводитися консервативне лікування. Якщо цей вид лікування безсилий, то ортопедами застосовується ендопротезування колінного суглоба – часткове або тотальне. Різниця в способах ендопротезування залежить від того, замінюють частину суглоба (часткова імплантація суглоба) або весь колінний суглоб (тотальне ендопротезування).

Сьогодні, при вдосконаленні техніки і сучасних медичних матеріалів, у лікуванні колінного суглоба зроблено величезний крок вперед. Ендопротезування суглоба стало головним досягненням століття в ортопедії. При лікуванні в Ізраїлі – протезування суглобів – це звичайна, щоденна операція. І все-таки, проведення операції вимагає величезних знань, навичок, спеціальних інструментів, матеріалів і відмінних фахівців.

Що таке ендопротезування колінного суглоба?

Заміна пошкодженого колінного суглоба на штучний ендопротез – називається тотальне ендопротезування. Використовувані моделі для первинного або повторного ендопротезування, ідеально повторюють людський колінний суглоб. Ендопротез дозволяє суглобу згинатися на 155 градусів, що в старих моделях ендопротезів було неможливо (був можливий згин на 110 градусів). Нові моделі забезпечують безболісний рух, довговічність і міцність протезів, відмінну сумісність з тканинами тіла.
У клініці використовуються моделі ендопротезів провідних фірм виробників зі Швейцарії та США (J & J, Zimmer, DePuy).

Типи ендопротезів колінного суглоба:

· Ендо – модель – ковзний протез. Встановлюється при непошкодженому капсуло-зв’язковий матеріалі. Складається з двох частин: полоза (виготовлений з благородного металу) і плато (з поліетилену).

· Замінник поверхні (OFE). Якщо в суглобі зруйновано хрящову поверхню з внутрішньої і зовнішньої сторони, то імплантується замінник поверхні.

· Ротаційний протез. Встановлюється для стабілізації коліна, закріплюється в стегновій та великій гомілковій кістці штирями. Є чотири різні розміри, що дає можливість індивідуального підбору протеза.

· Шарнірний протез. Розхитане коліно, вальгусна деформація коліна, важкі випадки ревматоїдного артриту, операції по заміні – свідчення для встановлення шарнірного протеза. Має чотири розміри.

· Zimmer Gender Knee – «жіночий колінний суглоб». Унікальна розробка ізраїльських ортопедів. Практикується імплантація даного протеза, у зв’язку з відзнакою будови чоловічого і жіночого коліна.

· Спеціальні протези. Протези що робляться на замовлення, по рентгенівському знімку. Застосовують у разі вроджених дефектів колінного суглоба, після численних попередніх операцій.

Всі типи протезів закріплюються кістковим цементом (штучний матеріал).

Операція ендопротезування колінного суглоба

Перед проведенням операції проводять повне обстеження пацієнта, для точного визначення виду протезування, для виключення протипоказань до операції. Виконується ретельний підбір імплантованого протеза. Починається проведення передопераційної профілактики тромбоемболії та інфекційних ускладнень, яку продовжують і після операції.

Сама операція триває у стандартних випадках від 45 хвилин до 1,5 годин. Якщо є ускладнення (дефект виростків кісток) – 2-3 години.

У нашій клініці використовується мінімально – інвазивна операційна техніка, при використанні якої, післяопераційний шов значно коротше, що дає можливість пацієнту швидше повернутися до нормального життя.

Реабілітація після операції

Реабілітація хворого починається вже на другий день після операції. З хворим проводить роботу методист з лікувальної фізкультури, який дає рекомендації з розподілу навантаження на оперованих кінцівку. Практикується згинання оперованого коліна і невеликі заняття з ходьбою. Для профілактики тромбоемболії рекомендується користування еластичними панчохами або ж кінцівку бинтують еластичним бинтом.

Виписка хворого проводиться через 6 – 10 днів після операції. Ходьба на милицях рекомендується протягом 6 тижнів, далі ходьба з паличкою, до повного одужання.

Через 9 – 10 тижнів після проведення операції проводиться рентгенографія прооперованого суглоба і вирішується питання про повне навантаженні на кінцівку. Хворому рекомендується застосування ремодуляторів кісткової тканини і препаратів кальцію.

Програма реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба з приводу через- та міжвертлюгових переломів стегнової кістки у хворих похилого та старечого віку

ВСТУП

Переломи кісток у людей похилого і старечого віку є частою і складною травмою і являються не тільки медичною, а і соціальною проблемою, так як наявні супутні захворювання життєво важливих органів і систем, та остеопороз ускладнюють тактику ведення хворих.

Найбільш важкими і потенційно складними в лікуванні і реабілітації є переломи вертлюгової ділянки, які характерні для людей старшого віку. Велика кількість ускладнень і високий рівень смертності після остеопоротичних переломів у жінок і чоловіків потребує обґрунтованого застосування методик сучасної реабілітології адекватних віку хворих, травмі і методу хірургічного лікування. Стандартом лікування через – та міжвертлюгових переломів стегнової кістки є металоостеосинтез фіксатором DHS та кутовими пластинами [1, 3, 9].

Так як у більшості пацієнтів старших вікових груп діагностується артроз кульшового суглоба, а остеопороз не завжди дозволяє досягти стабільної фіксації відламків, особливо при багато відламкових переломах, навантаження оперованої кінцівки можливе лише після зрощення перелому [2,6,7,8].

Небезпека розвитку тромбоемболічних ускладнень, застійних явищ з боку легень і нирок, вираженість супутніх захворювань і профілактика розвитку вікових неврологічних і психічних захворювань, вимагають застосування реабілітаційних заходів зразу ж після травми, чи після поступлення в стаціонар. У медичній реабілітації, згідно з рекомендаціями експертів ВООЗ, розрізняють два періоди: лікарняний та післялікарняний, у кожного з яких є визначені етапи. Перший період включає І етап реабілітації – лікарняний (стаціонарний), а післялікарняний період – ІІ етап-поліклінічний або реабілітаційний, санаторний і III етап – диспансерний.

І період (вступний) – щадний – характеризується вираженими анатомічними і функціональними порушеннями опірнорухової системи і організму взагалі, симптомами притаманними даній травмі, вимушеним зниженням рухової активності, зокрема іммобілізацією. Завдання цього періоду: поліпшення нервово-психічного стану хворого, попередження ускладнень, стимуляція трофічних та компенсаторних процесів, навчання навичок самообслуговування.

Більшість дослідників вказують, що одна з причин, яка веде до смертності, це нездатність пересуватись зразу ж після операції та на момент виписки з лікарні. Відновлення функції ходьби впливає не тільки на функціональний прогноз, але і на тривалість життя. Найбільш функціональне виздоровлення відбувається у період перших 4 – до 6 місяців після перелому та залишається стабільним після цього, наголошуючи на потребі відновлення ходьби та функціонального статусу на ранній стадії. Необхідна система реабілітації, щоб пацієнти з переломами стегна могли отримувати постійну, інтенсивну реабілітацію і після ранньої виписки з клініки.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ

Нами проаналізовано результати лікування 36 пацієнтів з між- і через-вертельними переломами стегнової кістки, яким було виконано металоцементний остеосинтез перелому вертлюгової ділянки з ендопротезуванням кульшового суглоба тотальним протезом з цементною фіксацією компонентів. Вік хворих коливався від 72 до 90 років і становив в середньому 78 років. Жінок було 27 і чоловіків – 9. До травми хворі вели активний спосіб життя. Переломи виникали внаслідок низько енергетичної травми в побуті. На рентгенограмах кульшового суглоба в усіх пацієнтів відмічалися зміни, що характерні для деформуючого артозу різного ступеня.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

При поступленні в стаціонар насамперед призначали адекватну знеболюючу терапію (кеталонг, трамадол, дексалгін, дінастат, стадол, промедол, омнопон, морфін), оцінювали вираженість супутніх захворювань, при потребі призначали консультації відповідних спеціалістів. З метою профілактики розвитку тромбоемболічних ускладнень призначали фраксипарін або клексан в профілактичних дозах. Проводили профілактику застійних явищ з боку легень і нирок – заняття з інструктором ЛФК, дихальна гімнастика і вправи для верхніх і здорової кінцівок, забороняли хворим вживати незвичну їжу, екзотичні овочі і фрукти (гранати, банани та інші). Профілактика розвитку вікових неврологічних і психічних захворювань вимагала застосування індивідуального догляду родичів, для чого оформляли через ЛКК дозвіл. На ніч перед операцією хворим призначали заспокійливі, при потребі – снодійні. До операції на здорову ногу накладали еластичний бинт. Операцію проводили вранці під регіональним знеболенням, старалися працювати швидко, з мінімальним травмуванням тканин і ретельним гемостазом.

Післяопераційну реабілітацію розділяли на два періоди: 1 – період відносного спокою в перші 2-3 доби після операції та 2 – період відновлення основних навичок і функцій. В першому періоді переважали спокій – кінцівку укладали в деротаційну лонгету, проводили пасивні вправи кінцівками і повороти в ліжку – після відновлення чутливості хворих повертали на здоровий бік з подушкою між колінними суглобами і назад на спину кожні 40 хвилин – 1,5 години в залежності від стану і бажання пацієнта, просили виконувати дихальні справи.

ЛФК застосовуємо у формі лікувальної і ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять. Комплекси складаються приблизно з 75 % загальнорозвиваючих вправ та дихальних у співвідношенні 1:1 і до 25 % спеціальних вправ. Виконують їх переважно з вихідного положення лежачи. Інтенсивність вправ мала, а наприкінці періоду – помірна. Тривалість лікувальної гімнастики 5-12 хв. Фізіологічна крива навантаження, що є зображенням зміни частоти пульсу під час занять, є одновершинною у середині основної частини заняття. Заняття включають дихальні вправи (8-10 глибоких вдихів наприкінці кожної години), статичні і динамічні вправи для пальців кінцівок, ізометричне напруження м’язів передпліччя, стегна і гомілки. Велике значення для відновлення сили кінцівки має ізометричне напруження м’язів. Спочатку інструктор навчає напружувати м’язи на здоровій кінцівці, а потім на двох одночасно. Вправа проводиться так: 1) напруження м’язів на 3-4 секунди; 2) розслаблення м’язів на 8-10 секунд.

Приблизний комплекс фізичних вправ, які застосовувались в першому періоді.

Тильне і підошвенне згинання стоп.

Висхідне положення – лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Підняти руки вверх – вдих, вернутись у висхідне положення – видих.

Повороти голови вправо та вліво.

Ізометричне напруження м’язів стегна (3-4 с.)

Діагфрагмальне дихання.

Згинання та розгинання рук в ліктьових суглобах.

Діагфрагмальне дихання.

Висхідне положення – лежачи на спині, руки перед грудьми. Поворот голови вправо з одночасним випрямленням рук вперед. Те ж в інший бік.

Висхідне положення – лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Згинання та розгинання пальців рук.

Висхідне положення – лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Розвести руки в сторони – вдих, вернутись до висхідного положення – видих.

Вправи виконують в спокійному темпі, повторюючи кожну вправу 8-12 разів (дихання не затримувати). Заняття проводять 3-4 рази впродовж дня.

В другому періоді переважали вправи, спрямовані на розвиток усіх м’язевих груп. Заняття з інструктором ЛФК після операції 2-3 рази на день по 15-20 хвилин направленні на навчання хворих виконувати вправи для відновлення сили і функції м’язів. Рухомість в кульшовому суглобі залежить від: великого сідничного м’язу – розгинання, середнього сідничного м’язу – опірна функція, чотирьохголового м’язу стегна і здухвинно-поперекового м’язу – згинання. Для відновлення функції м’язів кінцівки призначали рухи пальцями стопи і в гомілково-ступневому суглобі, кругові рухи стопою і захоплення пальцями стопи, рухи в колінних суглобах, згинання і розгинання, приведення і відведення в кульшових суглобах, ізометричне напруження м’язів стегна і гомілки по 4-6 секунд зі збільшенням кількості повторів і занять.

Приблизний комплекс фізичних вправ в другому періоді. Висхідне положення – лежачи на спині, руки вздовж тулуба.

Підняти руки вверх – вдих, вернутись у висхідне положення – видих.

Тильне і підошвенне згинання стоп.

Почергове та одночасне згинання ніг в колінних суглобах (стопи рухаються по поверхні ліжка).

Наклони тулуба вправо та вліво, руки по тулубу.

Повороти голови вправо та вліво.

Ізометричне напруження м’язів стегна (4-6 с.)

Діагфрагмальне дихання.

Згинання та розгинання рук в ліктьових суглобах.

Висхідне положення – лежачи на спині, руками триматись за балканську раму. Підтягування тулуба.

Висхідне положення – те ж. Припіднімання тазу.

Діагфрагмальне дихання.

Висхідне положення – лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Згинання та розгинання пальців рук і ніг.

Висхідне положення – лежачи на спині, руки зігнуті в ліктьових суглобах. Прогнутись в грудному відділенні спинного мозку.

Далі даємо детальний опис переміщення пацієнта після операції з протезування тазостегнового суглобу. Інструктор ЛФК і лікар навчають пацієнтів, як правильно опустити прооперовану ногу і, декілька перших разів допомагає, як самостійно сідати, вставати з ліжка, і лягати – піднімали на милиці в перші дні 2-3 рази по кілька хвилин, зі збільшенням навантаження до 20-40 хвилин на 10-12-й день. З ліжка пацієнту рекомендують вставати на той бік, з якого знаходиться прооперована нога. Хворий має відвести стегно, допомагаючи собі ліктями. При русі в бік, тіло тримати на одній лінії з прооперованою ногою. Ногу вивертати не слід. Круговим рухом перенести не прооперовану ногу та сісти на краю ліжка, утримуючи прооперовану ногу прямою. Для підтримки спертись на ходунок та встати. При підніманні тіла вперед не нахилятись.

Коли пацієнт починає вставати, ходунки допомагають йому підтримувати рівновагу. На перших порах при ходьбі слід старатись якомога менше навантажувати прооперовану ногу вагою свого тіла, інструктор ЛФК та лікуючий лікар враховують вік, вагу та особливості операції. На третій-четвертий день інструктор навчає ходити довкола ліжка, повертатися довкола себе. На четвертий-п’ятий день рекомендуємо ходити по палаті з частковим навантаженням на оперовану кінцівку в межах 15-25% ваги, самостійно себе обслуговувати.

Ходьба: Поставити ходунок в декількох сантиметрах від себе, та обома руками міцно взятись за перила. Прямо утримуючи стегно, поставити не прооперовану ногу в центр ходунка. Щоб захистити кульшовий суглоб, стегно та ступню не крутити. Опершись на ходунок, перенести на нього основну вагу тіла. Прооперованою ногою зробити крок вперед в середину ходунка. Слідкувати за тим, щоб нога не зачепилась за ніжку ходунків. Перенести ходунки вперед (якщо у них немає коліс). Перед наступним кроком впевнитися, що ходунки надійно впираються на всі чотири ніжки. Милиці: коли м’язи достатньо окріпнуть, ми рекомендуємо пацієнтам перейти з ходунків на милиці та даємо вказівки стосовно дальності та часу ходьби. Повороти слід виконувати не розворотом всього тіла, а маленькими кроками, слід уникати ситуації, коли ступні непорушно впираються в підлогу, а тіло в площині тазу повертається з поворотом протезу кульшового суглобу досередини. Замість цього вчимо повертати тіло разом зі ступнями. Міцно тримаючись за милиці, основну вагу утримувати руками, а не під пахвами. Дивитись треба перед собою та трохи вище. Спочатку робити крок прооперованою ногою разом з милицями, потім не прооперованою. По мірі виздоровлення та відновлення стану та після 1,5 місяця можна починати збільшувати навантаження на прооперовану ногу. До півтора місяця забороняємо лягати на оперований бік, повертати і приводити ногу до середини, перехрещувати ноги, сідати нижче висоти власного коліна, і нагинатися.

У більшості пацієнтів для забезпечення комфорту і проведення активної реабілітації проводили адекватне знеболення – дексалгін, кеталонг, моваліс. В похилому віці після оперативного втручання часто виникають закрепи. Це пов’язане з низькою рухомістю та прийомом знеболюючих препаратів. Якщо немає протипоказів, то до раціону слід додати свіжі фрукти і овочі, а також щодня вживати достатню кількість ( до 2-х літрів) рідини.

Результати первинного ендопротезування при через- та міжвертельних переломах стегнової кістки простежені у всіх хворих в терміни від 3-х місяців до 2-х років. Віддалені результати прослідковано у 36 хворих. В усіх хворих наявні рентгенологічні ознаки консолідації перелому і стабільності ендопротеза, відновлена опірність кінцівки. Двох хворих турбує незначний біль під час і після навантаження, у чотирьох хворих є незначне обмеження рухів в кульшовому суглобі, яке, проте, не обмежує самообслуговування.

Клінічний приклад. Хвора C., 82 років, поступила в клініку з діагнозом черезвертлюговий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням відломків. (Рис.1 А). Хворій виконано оперативне втручання – металоцементний остеосинтез черезвертлюгового перелому стегнової кістки з тотальним ендопротезуванням кульшового суглоба (Рис. 1 Б). Фото хворої через 5 днів після оперативного втручання (Рис. 2).

На наступний день після операції хвора змогла підніматись з ліжка, стояти з допомогою ходунків, частково навантажувати оперовану кінцівку. Рана загоїлась первинним натягом, і через 9 днів хвора виписана на амбулаторне лікування.

Рис. 1. А – рентгенограмма лівого кульшового суглоба при госпіталізації в клініку;

Рис. 1. Б – рентгенограмма лывого кульшового суглоба після металоцементного остеосинтезу черезвертлюгового перелому та тотального протезування кульшового суглоба.

Рис. 2. Зовнішній вигляд хворої через 5 днів після металоцементного остеосинтезу черезвертлюгового перелому стегна з цементним ендопротезуванням кульшового суглоба.

ВИСНОВОК

Методика металоцементного остеосинтезу вертлюгової ділянки стегна з цементним ендопротезуванням кульшового суглоба у людей похилого та старечого віку після через- та міжвертлюгових перломах і запропонована програма реабілітації дозволяє: відновити опірність кінцівки, активізувати хворих в ранньому післяопераційному періоді, створити умови для самообслуговування, покращити результати лікування через- та міжвертлюгових переломів стегнової кістки.

Rehabilitation program after total hip arthroplasty for elderly patients with intertrochanteric fractures

M.V. Poluliakch, S.I. Gerasimenko, L.M. Yuriychuk

The daily rehabilitation program for elderly patients after primary endoprothesis is proposed in the article. Surgery treatment that was performed, included metal-cemented osteosynthesis of the trochanteric fracture with total hip arthroplasty by total prothesis with a cemented fixation of the components, this treatment was proposed as the alternative to traditional artroplasty.

The results of surgery treatment of 36 patients with intertrochanteric fractures were analysed.

Total hip arthroplasty with metal-cemented fixation of the trochanteric fracture is the reliable alternative to traditional metal osteosynthesis for treatment of intertrochanteric fractures for elderly patients.

The given methodic allows to gain early walking with full unrestricted weight-bearing, to make the patient active in early post-surgical period, to better the treatment results of intertrochanteric hip fractures in older patients.

Key words: rehabilitation, intertrochanteric fractures, arthroplasty.

Программа реабилитации больных после эндопротезирования тазобедренного сустава при через- и межвертельных переломах бедренной кости у больных пожилого и старческого возраста

М.В. Полулях, С.И. Герасименко, Л.М. Юрийчук

Предложена программа ежедневной реабилитации больных пожилого и старческого возраста у которых как альтернатива традиционному металлоостеосинтезу для лечения через- и межвертельных переломов был выполнен металлоцементный остеосинтез вертельной области с цементным эндопротезированием тазобедренного сустава. Проанализированы результаты лечения 36 пациентов. Данная методика и программа реабилитации позволяет: получить опорную конечность, активизировать больного в раннем послеоперационном периоде, создать условия для самообслуживания, улучшить результаты лечения через- и межвертельных переломов бедренной кости.