ЕНТЕРОБІОЗ
Етіологія. Збудник — Enterobius vermicularis — гострики, невеличка нематода: самка довжиною до 9-12 мм, самець — до 3-4 мм (мал. 1, 2).
Малюнок 1,2. Збудник ентеробіозу.
Епідеміологія. Ентеробіоз — пероральний контагіозний гельмінтоз, антропоноз. Єдиним джерелом інвазії є людина, у дистальному відділі тонкої, сліпої, висхідної й ободової кишки якої паразитують зрілі гельмінти. Самці після запліднення гинуть, а запліднені самки опускаються в пряму кишку, активно виповзають з анального отвору (звичайно вночі), відкладають яйця на шкіру перианальної ділянки і промежини, а потім гинуть. Яйця містять майже зрілу личинку, остаточний розвиток якої завершується протягом 4-6 год на шкірі людини.
Зараження на ентеробіоз відбувається в результаті заковтування інвазованих яєць, що потрапляють у рот із забруднених рук, предметів ужитку, через постільні речі і білизну. Характерна автосуперінвазія при розчухуванні сверблячих місць перианальной ділянки.
Сприйнятливість до інвазії загальна, але значно частіше хворіють діти. Питання імунітету не розроблені.
Ентеробіоз — космополітна інвазія, винятково поширена у всіх районах земної кулі.
Патогенез і патологоанатомічна картина. У верхньому відділі тонкої кишки личинки залишають яйцеві оболонки, у її дистальных сегментах і в товстій кишці через 12-14 днів досягають статевої зрілості. Тривалість життя гостриків не більша за 3-4 тижні.
Тривалий перебіг ентеробіозу зумовлений автосуперінвазією.
У кишечнику людини можуть паразитувати десятки і сотні осіб. У патогенезі має значення механічне ушкодження слизової оболонки кишок, розвиток у ній крововиливів, некрозів і запальних змін (гострики
– факультативні гематофаги). Гельмінти спроможні заповзати в жіночі статеві органи, викликаючи в них ушкодження слизових оболонок і провокуючи розвиток вульвітів, вагінітів, ендометритів і т.д. У патогенезі істотну роль відіграє алергізація організму.
Клінічна картина. При незначній інвазії прояви хвороби можуть бути відсутніми, але при паразитуванні великої кількості гельмінтів виникають серйозні розлади здоров’я.
Рання фаза ентеробіозу не описана. У хронічній фазі основними є скарги хворих на сверблячку і паління в перианальній ділянці, що у випадку масивної інвазії стає нестерпним, турбує вдень і вночі, поширюється на промежину, стегна, живіт, статеві органи. З’являються розчухи, приєднуються піодермія. Порушується сон
, хворі стають дратівливими, втрачають працездатність. Діти стають примхливими, плаксивими, худнуть, скаржаться на головні біль, у деяких розвиваються судоми, непритомність, можливе нічне нетримання сечі, онанізм.
У найбільше важких випадках інвазії порушуються функції кишок: виникають закрепи або, навпаки, проноси, іноді зі слизом і домішками крові, з’являються болі і бурчання в животі, метеоризм, нудота, іноді блювота. Серйозні ускладнення зумовлені паразитуванням гельмінтів в апендиксі, заповзанням їх у статеві органи і приєднанням інфекції. Описані випадки перитоніту, пов’язані з перфорацією тонкої кишки гостриками і виходом їх у черевну порожнину.
Прогноз. У неускладнених випадках сприятливий.
Діагностика. Збудники часто можна виявити на поверхні фекалій. Кращим методом виявлення яєць гельмінтів є зняття їх із шкіри перианальної ділянки за допомогою липкої поліетиленової стрічки або поліхлорвінілової плівки, які потім безпосередньо мікроскопують.
Лікування. Дегельмінтизація при ентеробіозі досягається звичайно легко. Високу ефективність має первинний памоат (ванкін), він застосовується в разовій (курсовій) дозі 5 мг/кг маси тіла після сніданку. Активний пірантел (комбантрин), що призначають під час їжі дорослому одноразово з розрахунку 10 мг/кг, дітям
6 міс–2 років — 125 мг, 2-6 років — 250 мг, 6-12 років — 500 мг у добу одноразово або в 2 прийоми.
Високоефективний мебендазол (вермокс), який призначається дорослим по 100 мг 2 разу в день, дітям по 2,5-3,0 мг/кг протягом 1 доби.
З успіхом застосовують медамін у добовій (вона ж курсова) дозі 10 мг/кг. При необхідності проводять повторний курс через 2 тижні.
Цілком надійним препаратом залишається піперазин. Піперазин і його солі призначають у добовій дозі: для дітей 1 року — 0,4 г, 2-3 років — 0,6 г
, 4-6 років — 1 г, 7-9 років — 1,5 г, 10-14 років — 2 г, дітям старшим 15 років і дорослим – З г. Добову дозу дають у 2-3 прийому за 30 хв до їжі. Лікування продовжується 5 днів. При необхідності цикл лікування повторюють після 7-10-денного інтервалу. Контроль ефективності лікування через 4 тижні.
Дегельмінтизація ефективна лише при належному дотриманні гігієнічних правил, що попереджнуть автосуперінвазію (щоденний туалет перианальної ділянки, одягання дітям на ніч щільних трусиків, щоб уникати разчухів ділянки промежини, щоденна зміна білизни з її кип’ятінням або прасуванням тощо). При дуже сильній сверблячці призначається мазь з анестезином. У випадку приєднання інфекції (піодермії, вагініти тощо) показані антибіотики.
Профілактика. Інвазовані гостриками особи підлягають обов’язковій дегельмінтизації. Необхідно постійне санітарно-гігієнічне виховання дітей. В осередках ентеробіозу проводять хіміопрофілактику інвазії мебендазолом (вермоксом) і піперазином.