Ентеровірусна інфекція
Ентеровірусні інфекції (Коксакі та ЕСНО-інфекції) – група гострих захворювань, викликаних ентеровірусами Коксакі та ЕСНО, що характеризується різноманітністю клінічних проявів від легких гарячок і простого носійства вірусу до затяжних менінгоенцефалітів, міокардитів, міалгій та ін.
Особливості збудника: Вірусом ЕКНО і Коксакі.
Джерело інфекції: Хвора людина або вірусоносій
Шлях зараження: Аліментарний, водний та контактний.
Механізм передачі: Орально-фекальний та повітряно-крапельний
Вікові категорії, що вражаються найчастіше: у віці 3-10 років.
Патогенез: .
1. Вторгнення і реплікація вірусу в епітелії та лімфоїдних утворах кишок і верхніх дихальних шляхів. Шлях поширення вірусу поліомієліту в організмі дитини – гематогенний.
2. Вірусемія. Ентеровіруси тропні до м’язів, серця, слизової оболонки кишківника та нервової системи.
3. Ураження органів та систем.
Вхідні ворота: Слизова рото- та носоглотки та кишківника.
Епідеміологічні дані, які підтверджують діагноз ентеровірусної інфекції – наявність групових захворювань або спалахів, прояви у хворих дітей герпангіни, міалгії, менінгіту.
Класифікація
За формою:
1. Типові:
а) ізольовані:
– серозний менінгіт;
– епідемічна міалгія;
– герпетична ангіна;
– паралітична форма;
– Коксакі (ЕСНО)– гарячка;
– Коксакі (ЕСНО)– екзантема;
– гастроентеритна;
– міокардит;
– енцефаломіокардит новонароджених;
– ентеровірусний увеїт;
– орхіт, епідидиміт.
б) комбіновані.
2. Атипові:
а) стерта;
б) субклінічна.
За тяжкістю:
а) легкого ступеня;
б) середньотяжкого ступеня;
в) тяжкого ступеня.
За перебігом:
а) гладкий;
б) негладкий.
Клінічні критерії:
· інкубаційний період – 2-10 діб
· специфічні прояви респіратороно-катаральної форми ентеровірусної інфекції («літнього грипу»): нежить, сухий кашель, гіперемія обличчя, ротоглотки, кон’юнктивіт. Тривалість захворювання 1-3 дні, іноді до тижня.
· закладеність носу, гіперемію слизової оболонки ротоглотки, на піднебінних дужках, м’якому піднебінні, червоні дрібноплямисті та везикульозні елементи з прозорим вмістом
· Характерні особливості м’язевих болей при епідемічній міалгії (ентеровірусна інфекція)- болі різкі, спастичні, виникають нападами, посилюються при кашлі, рухах
· типовим клінічним проявом ентеровірусної інфекції є гіперемія шкіри обличчя та шиї, іноді з появою макуло-папульозних висипань.
· особливості ентеровірусної діареї: відсутність значної інтоксикації, прояви проносу на фоні катаральних явищ, епідеміологічні дані
· паралітичної форми ентеровірусної інфекції наступні: загальний стан задовільний, температура нормальна, мляві монопарези кінцівок, слабкість м’язів сідниці, стегна, мімічних м’язів
Особливості у дітей раннього віку:
· Природжена Коксаки-інфекція (гепатит, енцефаліт, міокардит): Недоношена. Млявість, відмова від грудей, сонливість, судоми. Відмічається тахікардія, розширення меж і глухість тонів серця. Помірно виражена жовтяниця, гепатолієнальний синдром. В крові гіпербілірубінемія (прямий білірубін), підвищена активність трансаміназ, значно знижений протромбін.
Результати додаткових досліджень: Вірусологічне дослідження змивів з носоглотки, фекаліїв, спинномозгової рідини та РЗК з парними сироватками
Лікування: Дієта згідно віку. Специфічним лікуванням є інтерферони. Ліжковий режим на весь гострий період. Патогенетична терапія: жарознижувальні (парацетамол, ефералган – 5-10 мг/кг); полівітаміни (три-ві-плюс, ревіт); десенсибілізувальні (діазолін, супрастин, піпольфен – 1-3 мг/кг).
Серозного менінгіту: дегідратація (лазикс – 1-3 мг/кг, маніт, манітол – 1-1,5 г/кг); дезінтоксикація (кріоплазма, альбумін – 5-15 мл/кг, 5 % глюкоза, загальний об’єм рідини не більше 50 мл/кг); кортикостероїди (преднізолон – 1-3 мг/кг).
Енцефаломіокардиту: дегідратація (лазикс – 1-3 мг/кг, маніт, манітол – 1-1,5 г/кг); протисудомна терапія (седуксен – 0,3 мг/кг, ГОМК – 50-100 мг/кг, дроперидол 0,25 % – 0,05-0,1 мл/кг); дезінтоксикація (кріоплазма, альбумін – 5-15 мл/кг, 5 % глюкоза); кортикостероїди (преднізолон – 1-3 мг/кг); трентал – 0,2-0,5 мл/кг; ноотропні засоби (ноотропіл – 50 мг/кг, стугерон, кавінтон, аміналон); серцеві глюкозиди ( строфантин, корглікон до 6 міс. – 0,05 мл, 6-12 міс. – 0,1 мл, далі – 0,012 мл/кг); кардіотропні засоби (кокарбоксилаза – 5 мг/кг, рибоксин).
Бактерійних ускладнень: антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини).
Дітям в осередку ентеровірусної інфекції призначають гама-глобулін та інтерферон до 14-15 днів
Критерії виписки зі стаціонару: хворі на серозний менінгіт виписуються із стаціонару не раніше 21 доби після клінічного одужання та нормалізації ліквору.
Тактика лікаря в вогнищі інфекції: профілактичні заходи у вогнищі ентеровірусної інфекції – госпіталізація хворих, ізоляція контактних до 14 днів, поточна та заключна дезінфекція. Специфічна профілактика не розроблена
