Фактори, що впливають на повноту і  швидкість витягу діючих речовин

НАСТОЇ І ВІДВАРИ З ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ  

 

Напої і відвари n– рідкі лікарські форми, що представляють собою водні витяги з лікарської nрослинної сировини, а також водні розчини сухих або рідких екстрактів n(концентратів).

Водні nвитяги (витяжки) – комбіновані дисперсні системи: сполучення розчинів або nрозчинів ВМС із колоїдними розчинами.

<!–[if gte vml 1]>

Суха рослинна сировина сырье

Екстрагент (вода)

Режим настоювання: температура, час

n<![endif]–>

n

 

 

 

 

                                                                             розділяють:

<!–[if gte vml 1]>

СКЛАД ВОДНИХ ВИТЯЖОК

Фармакологічно активні(діючі) речовини

Сопутствующие (баластні) речовини

Водні витяжки

слизи

відвари

n<![endif]–>

n

						настої
		–       алкалоїди, –       глікозиди, –       ефірні масла, –       дубильні речовини і др.			–       цукор, –       крохмаль, –       пектини, –       пігменти, –       см и др.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕОРЕТИЧНІ nОСНОВИ ПРОЦЕСУ ЕКСТРАКЦІЇ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ

 

Процес nвитягу діючих речовин із сировини складається із стадій набрякання, утворення nпервинного соку в серединіі кліток і масообміну.

При nцьому відбувається молекулярна і конвективна дифузії.

Молекулярна nдифузія – це перенос речовини, що розподіляється, здійснюється за рахунок nхаотичного руху молекул і залежить від запасу кінетичної енергії частинок n(молекул).

Конвективна nдифузія – це перенос речовини в результаті причин, що викликають переміщення nрідини: струс, зміна температури, перемішування.

Таким nчином, витяг складається з наступних основних процесів: дифузії, десорбції, nрозчинення, діалізу і вимивання, що відбуваються мимовільно й одночасно.

Фактори, nщо впливають на повноту і
n швидкість витягу діючих речовин

–                   nспіввідношення між кількістю nсировини і об’ємом готової витяжки;

–                   nстандартність сировини;

–                   nгістологічна будова сировини;

–                   nступінь подрібнення сировини;

–                   nматеріал застосовуваної апаратури;

–                   nтемпература і час настоювання;

–                   nвплив ферментів і мікрофлори;

–                   nхімічний склад діючих речовин;

–                   nрН середовища.

 

Співвідношення nкількості сировини і екстрагента.

 

 

Rp.: Infusi nherbae Hyperici ex 10,0 – 200 ml
nDa. Signa. Для полоскання порожнини рота.

За nданим прописом необхідно з 10 вагових частин трави звіробою приготувати 200 nоб’ємних частин настою.

Rp.: Infusi nhеrbае Lеоnuri 200 ml
n Da. Signa. По 1 столовій ложці   3 рази в день.

У nданому випадку необхідно з 20 вагових частин трави собачої кропиви приготувати n200 об’ємних частин настою.

Кількість води, що поглинається, залежить від nгістологічної будови і ступеня подрібнення  сировини. Тому необхідно використовувати nіндивідуальні коефіцієнти поглинання води сировиною.

Коефіцієнт водопоглинення n(К_в) nпоказує кількість рідини, яка nутримується 1,0  рослинної сировини стандартного ступеня подрібнення  після його віджимання в перфоровану  склянку  nінфундирки.

Загальноприйняті nкоефіцієнти: для коренів – 1,5; кори, квіток і трав – 2,0; насіння – 3,0.

Таким nчином, кількість води, необхідна для готування настою або відвару, визначають nпідсумовуванням обсягу витягу, зазначеного в рецепті, і додаткової кількості nводи, що розраховують шляхом множення маси сировини на коефіцієнт водопоглинення.

Наприклад, nдля одержання 200 мл настою з трави собачої кропиви води варто взяти: 200 n+ (20,0 · 2) = 240 мл.

 

Тому nв багатокомпонентних прописах рідких лікарських форм, що містять водні витяги і nпорошкоподібні речовини, у випадку готування настоїв і відварів з рослинної nсировини не можна користуватися концентрованими розчинами солей.

Розрахуйте nкількість інгредієнтів і води очищеної для готування 100 мл настою кореня nалтея:

а) з використанням лікарської рослинної сировини;

б) з використанням сухого стандартизованого екстракту -концентрату (1:1).

 При розрахунку кількості сировини і води nочищеної використовують розхідний коефіцієнт (1,3), що показує, у скількох nразів необхідно збільшити кількість сировини і води, щоб одержати необхідну nкількість витяжки:

Кореню nалтеї:

 1 – 20 мл

Х – 100 мл          Х n= 5,0                5 · 1,3 = 6,5

Води очищеної: 100 · 1,3 = 130 мл

б) Сухого стандартизованого екстракту-концентрату кореню алтеї (1:1)

 1 – 20 мл

Х – 100 мл                   Х n= 5,0

екстракту-концентрату  n5% > 3%, враховуємо КЗО.

Води очищеної: 100 – (5 · 0,61) = 96,95 мл.

 

Стандартність сировини

Стандартною називається сировина, nщо відповідає вимогам НТД.

Для одержання водних витяжок може nзастосовуватися тільки стандартна сировина або з великим змістом діючих речовин nі підвищеною біологічною активністю.

 

n

	А · В   Х = ––––––,              Б

 

 

 

n

де Х –	кількість сировини з підвищеним змістом діючих речовин;
А –	кількість сировини, прописана в рецепті, м;
Б –	фактична кількість діючих речовин у сировині, виражена у відсотках або числом ЖОД  у 1,0 г сировини;
В –	стандартний зміст діючих речовин у тих же одиницях.

        Гістологічна nбудова сировини.

З пухкої сировини (квітки, листя, nтрави) звичайно готують настої, із щільного (кори, корені, кореневища) – nвідвари. Виключення: корені з кореневищем валеріани (готують настій), листя nмучниці, сени, брусниці (готують відвари).

Ступінь nздрібнення рослинного матеріалу.

Однак nдля кожного виду рослинної сировини повинен бути встановлений оптимальний nступінь здрібнення, що забезпечує повноту і швидкість витягу діючих речовин.

Рослинна nсировина повинна бути nподрібнена відповідно до вимог НТД

Температура і тривалість процесу витягу (кінетика nвитягу).

 

 

n

 

ТЕХНОЛОГІЯ ВОДНИХ ВИТЯЖОК

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА nСХЕМА ТЕХНОЛОГІЇ І КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ВОДНИХ ВИТЯЖОК З РОСЛИННОЇ ЛІКАРСЬКОЇ nСИРОВИНИ

<!–[if gte vml 1]>

Оценка качества водных вытяжек

Физический контроль (отклонения в объеме)

Химический контроль (выборочно)

Органолептический контроль (отсутствие механических примесей)

Опросный контроль (соответствие рецептов и ППК)

Упаковка и оформление к отпуску

Подготовка этикеток и сигнатур

Контроль при отпуске (оценка качества упаковки и оформления)

Подготовка тароукупорочного материала

Рецептурний  пропис

Перевірка правильності пропису і  спільних інгредієнтів, оформлення рецептурного бланку

Поступить згідно наказу МЗ України

Норма відпуску завищена

Перевірка доз и одноразового відпуску лікарської речовини

Дози завишенні

Поступити згідно ГФ

Підготовка допоміжних речовин, апаратури, мірної посуди, матеріалів для проціджування

Оптимальна технологія настоїв та відварів   (настоювання, охолодження, проціджування, доведення до необхідного об’єму)

Підготовка лікарських  речовин

Розрахунок кількості рослинної сировини і екстрагенту

Підготовка лікарської рослинної  сировини

Відмірювання екстрагента

Додавання лікарських речовин (відважування, розчинення, проціджування, відмірювання (сиропи, настойки, рідкі екстракти) змішування

<![endif]–>

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У nаптечній практиці для приготування водних витяжок використовують методи nгарячого – Infusa calide parata (настої, відвари, слизи) і холодного nекстрагування – Infusa frigide parata (лише для виготовлення настою кореня nалтею).

Для nприготування водних витяжок згідно ДФ подрібнену рослинну сировину поміщують у nпопередньо прогріту інфундирку (15 хв). Заливають розрахованою кількістю nхолодної води (кімнатної температури), закривають кришкою і нагрівають на nкиплячій водяній бані при перідичному помішуванні.

Згідно nвимогам ДФ настої нагрівають на киплячій водяній бані протягом 15 хвилин, nвідвари – 30 хвилин.

Після nзакінчення вказаних термінів витяжки охолоджують при кімнатній температурі: nнастої – не менше 45 хвилин, відвари – протягом 10 хвилин.

Після nцього проціджують у мірний циліндр за допомогою прес – цідилки  через подвійний шар марлі і ватний тампон у nлійці, віджимають залишок рослинного матеріалу і додають воду (через той же nрослинний матеріал) до прописаного об’єму витяжки.

Під nчас приготування водних витяжок з ЛРС об’ємом 1000 – 3000 мл час нагрівання на nводяній бані для настої збільшується до 25 хвилин, для відварів – 40 хвилин; nчас охолодження залишається попереднім.

Зберігають nу темному прохолодному місці не більше 10 діб.

Техологічна nсхема приготування водних витягів з ЛРС у аптеках. Підготовчі роботи         Оформлення зворотньої сторони ППК

·     nПідбір допоміжного матеріалу

·     nПодрібнення сировини

·     nПрогрівання інфундирки

·     nЕкстракція        Завантажування сировини, води та інгредієнтів, що необхідні nдля створення оптимальних умов екстракції

·     nНастоювання на киплячій водяній бані або nпри кімнатній температурі

·     nОхолодження

·     nПроціджування          Проціджування витяжки у мірний циліндр

·     nВідтискання сировини та доведення витяжки до потрібного об’єму

·     nДодавання nінгредієнтів       Розчинення солей у готовому витязі

·     nДиспергування nта введення у витяг нерозчинних лікарських речовин

·     nДодавання nсиропів, настоянок та інших рідких інгредієнтів

·     nКонтроль nякості (І)    Оформлення nППК

·     nКонтроль nякості (ІІ)   Контроль при nвідпуску

 

 

Всі nлікарські форми з рідким дисперсійним середовищем готують масооб’ємним методом, nякий забезпечу необхідну масу лікарської речовини в заданому об’ємі розчину.

Якщо nрозчинник у пропису не зазначений, то готують водні розчини. Під назвою n”вода”, якщо немає особливих вказівок, розуміють воду очищену.

Лікарські nзасоби, які випускаються фармацевтичними підприємствами у вигляді рідин n(настойки, сиропи та ін), при використанні їх для виготовлення лікарських форм nдозують по об’єму.

Готуючи nрідкі лікарські форми, дотримуються певного порядку розчинення і змішування nлікарських засобів з врахуванням їх фізико-хімічних властивостей.

Ароматні nводи, настойки, рідкі екстракти, спиртові розчини, смаков цукрові сиропи та інші nрідини додають до водного розчину в останню чергу у такому порядку:

·        nводні непахучі та нелеткі рідини;

·        nспиртові розчини в порядку збільшення nміцності спирту;

·        nпахучі та летк рідини.

 

Об’єм nрідкої лікарсько форми визначають додаванням об’ємів усіх рідин, що входять до nїї складу. Після виготовлення лікарської форми об’єм не повинен перевищувати nнорм допустимих відхилень, встановлених для даного об’єму.

 

Апаратура nдля виготовлення настоїв і відварів

Для nприготування витягів застосовують закриту тару, яка називають інфундирками (від nлат. infundo – обливати або заварювати).

Матеріали, nз яких зроблено інфундирки, також можуть впливати на якість приготування в них nнастоїв та відварів. По цій причині в аптечну практику давно ввійшли nінфундирки, які виготовляються з чистого олова без найменших домішок свинцю або nз фарфору. Фарфорові інфундирки застосовувались для приготування витягів, які nмістять кислоти (настій споришу, відвари хінної кори і др.). ДФУ замість nалюмінієвих запропонувала (наряду з фарфоровими та емальованими) інфундирки з

 нержавіючої сталі.

 

 

Нагрівання nінфундирок проводиться на спеціальних водяних (парових) банях, які називаються nінфундирними апаратами. Вони звичайно розраховані на 2, але можуть бути і на 3 n- 4 інфундирки. Сучасні інфундирні апарати нагріваються електрикою.

 

Інфундирка nз магнітними мішалками:

1. nКришка;

2. nСітчаста корзинка;

3. nВідтискувальний диск;

4. nРучка.

 

Така nінфундирка виготовляється з нержавіючої полірованої сталі, стійкої в кислих nсередовищах. Сировину завантажують в сітчасті корзинки, які занурюють в nінфундирний стакан, на дно якого кладуть магнітні лопаті (магнітні стержні nдовжиною 10 – 15 мм). Обертаючись за допомогою магнітів, вони створюють nвихровий рух в склянці, чим досягається кращий контакт розчинника і рослинного nматеріалу. Відтискання сировини відбувається за допомогою перфорованого диска nзі штоком і ручкою, рухливо змонтованими в кришці інфундирки.

 

Інфундирний nапарат з електропідігрівом

Інфундирний nапарат складається з станини, корпуса, комплекту з 6 інфундирок (3 – по 500 мл nі 3 – по 250 мл), магнітних лопатей. Корпус з нержавіючої сталі вміщає 4 л nводи. На кришці корпуса 3 конфорки для інфундирок. З тильної сторони з корпусом nдвома нижніми і двома верхніми трубками з’єднаний конденсатор. Під час роботи з nкорпуса через верхні трубки пар проникає в конденсатор, а через нижні – nутворений конденсат потрапляє назад в корпус. Вода наливається через воронку в nкришці корпуса. Для злива води на задній стінці встановлено кран. Всередині nкорпуса розміщені 2 трубчатих електронагрівних елементи. Пульт керування nзнаходиться на передній стінці панелі, зверху – тумблер для вмикання nелектронагрівника, внизу – перемикач нагрівальних елементів.

 

 

 

 

Інфундирний nапарат АН – 3000

 

1. Циліндричний корпус;

2. Металічний кожух;

3. Кільце – конфорка;

4. Панель управління;

5. Перемикач потужності;

6. Сигнальна лампа;

7. Запобіжник;

8. Інфундирка;

9. Водомірне скло.

 

Фармакопея nрегламентує, що для готування настоїв і відварів використовувати емальовані і nпорцелянові інфундирки. Перші сполучають у собі гарні сторони олов’яних (швидке nпрогрівання) і порцелянових інфундирок (хімічна стійкість і універсальна nпридатність).

 

Аптеки nчасто користуються алюмінієвими інфундирками. Встановлено, що алюміній у nхімічному відношенні дуже стійкий метал і тому буде придатний для усіх видів nвитягів.

Дуже nзручні інфундирки з подвійними стінками наведенні на мал., що можуть бути nрізної ємності.

 

У nміжстінний простір А через отвір наливають воду (до 80-85% ємності) і nінфундирку ставлять на примус, газовий пальник чи електроплитку. Коли вода nзакипить, у інфундирку всипають наважку подрібненої сировини, заливають nнеобхідною кількістю води і закривають кришкою. Після закінчення терміну nнагрівання інфундирку знімають з вогню і витяжку відразу чи після вистигання nзливають. При зливанні настою зовнішня вода не може вилитися, тому що отвір О nпри цьому піднімається вище, ніж носик. Отриманий настій зливають, проціджуючи nчерез марлю, після чого марлю з рослинним матеріалом переносять у ручний прес-цідилку nнанесену на малюнку.

 

Відпуск і nзберігання аптечних витягів

 

Фармакопея nвимагає, щоб настої, відвари і слизи відпускались завжди свіжо виготовленими. nНа склянках має бути наклеєна етикетка “Зберігати в прохолодному місці”. nПояснення заклечається в тому, що витяги внаслідок надлишку в них поживних nречовин (цукор, крохмаль, слиз, протеїни і т.д.) являються досить сприятливим nсередовищем для розвитку мікроорганізмів. Дослідження, показали, що сам nрослинний матеріал є носієм мікрофлори. Так, на корінні алтея, листі nнаперстянки та інших були знайдені спорові мікроорганізми B. subtilis, B. nmycoides, B. mesenthericus, флуоресціюючі палички, а з грибів Actinomycetes, nPenicillium, Mucorales – дріжджі.

При nприготуванні водних витягів стерильність їх не може досягатись, оскільки ні nекспозиція, ні температура нагрівання для цього не достатні. По цій причині nнавіть свіжо виготовленні витяги містять в більшому чи меншому ступені як nвегетативні, так і спорові форми мікроорганізмів. Кількість останніх починає nзбільшуватись при зберіганні, особливо якщо витяг не зберігається в nпрохолодному місці.

Ознаками nпсування водних витягів являється зміна кольору, муть, утворення плівки, nутворення осаду, і незвичайного, частіше кислого, запаху. Мікробна порча, nзвичайно, супроводжується і глибокими фізико – хімічними змінами, які nпризводять до розкладання діючих речовин. Наприклад, помітно падає активність nнастоїв наперстянки та горицвіту. Таких прикладів можна привести багато, але nзрозуміло одне, що приготування водних витягів повинно протікати в строго nгігієнічних умовах, рівно як і те, щоб на дому в пацієнтів виконувались nпопередження фармакопеї.

 

Варте nуваги питання про додавання до виготовлених витягів консервуючих речовин, nнаприклад, ніпагіна чи ніпазола (0,1%). Дослідження виявили, що використання nдля цієї мети срібної води (з вмістом 4 мг / л) значно підвищує стійкість nнастою алтейного кореня. Останній зберігається при 30 – 32° без змін на протязі n5 діб, в той час як на звичайній воді він прокис через 8 годин.

Маються nна увазі настої листя наперстянки і трави горицвіту; настій конвалії в nрецептурі не зустрічається.

Вкорочення nстроку охолодження утруднює перехід в витяг наперстянки нерозчинного у воді nдигітоксина (він солюбілізується сапонінами), а в витяг горицвіту – nадонівернозиду, більш важкорозчинного, ніж адонізид. Настої наперстянки та nгорицвіту повинні готуватись з сировини, по біологічній активності відповідної nвимогам Фармакопеї.

Водні nвитяги часто служать середовищем для включення різноманітних лікарських речовин. nВ результаті отримується ускладнені прописи настоїв і відварів, котрі, якщо nвони належать то внутрішнього застосування, можна також називати мікстурами. В nдисперсологічному відношенні такі мікстури являються комбінованими дисперсними nсистемами, оскільки вони, як правило є поєднанням розчинів із золями, іноді nмістячи суспендовані і емульговані фази. При їх виготовленні доводиться завжди nвраховувати, наскільки сумісні додані лікарські речовини з речовинами, nекстрагованими з рослинної сировини. Фармакопея регламентує, що якщо в склад nнастоїв і відварів входять інші складові: солі, сиропи, настойки, екстракти, то nїх додають до процідженого і охолодженого витягу.

 

Рецепт n№ 1

Rp.: nInf. rhiz. cum rad. Valerianae 200 ml

Natrii nbromidi 6,0

Аdonisidi n8 ml

M. nD. S.: По 1 столовій ложці 3 рази на день

 

Фармацевтична nекспертиза: форма рецептурного бланку – Ф-1(н. №360);

Перевірка nФЛ сумісності інгредієнтів: ЛР сумісні;

Перевірка nдоз адонізиду – ЛР сп. “Б”: Об’єм лікарського препарату 208 мл.

Прийомів: n208 мл / 15 мл = 14.

Адонізиду nна 1 прийом – 8 мл / 14 = 0,57 мл (чи 19 крапель);

на n3 прийоми – 1,71 мл (чи 57 крапель).

ВРД n- 40 крапель, ВДД – 120 крапель. n

Дози адонізиду не завищені.

Речовини, підлягаючі ПКО – не nвстановлено.

Висновок: ЛФ може бути виготовлена.

Фізико-хімічні властивості речовин       Rhiz. cum rad. Valerianae      Natrii bromidum         Аdonisidum

Опис                   

Розчинність                          

Зберігання                   

Паспорт письмового контролю.

 

Зворотній nбік ППК

V(заг) n= 208 ml

m (rhiz. cum rad. Valerianae) = 200/30 = 6,7 – більше n1,0, беремо nКв n(2,9)

V(Aquae purificatae) = 200+(6,7 х n2,9) = 219,4 ml

m(Natrii bromidi) = 6,0

m(Аdonisidi) n= 8 ml

 

1-й nваріант: лікарський препарат готують із сировини.

Лицевий бік ППК

Rhiz. cum rad. Valerianae n6,6

Aquae purificatae 219,4 ml

Natrii bromidi 6,0

Аdonisidi 8 ml

V (заг) = 208 ml

Приготував: Перевірив: nВідпустив:

 

Особливості технології настоїв з nалкалоїдовмісною сировиною(трава термопсису, листя беладони, nтрава плауна баранця корінь іпекакуани, ріжок, кора хіни й ін.). Сировину nекстрагують водою, підкисленою хлороводневою кислотою в концентрації 0,83%.

Кислоти nберуть по масі стільки, скільки утримується алкалоїдів у взятій кількості nрослинної сировини в перерахунку на хлористий водень.

Rp.: Infusi nherbae Thermopsidis ex 0,5 – 200 ml
n         Natrii nbenzoatis   4,0
n         Misce. nDa. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Мікстура, nдо складу якої входить настій із сировини, що містить алкалоїди (термопсин і nін.), що відносяться до списку Б, і натрію бензоат, добре розчинні у воді.

Стандартність nсировини по ДФ ХІ – 1,5%. Це значить, що

1,5 алкалоїдів утримується в n100,0  сировини

 х алкалоїдів – 0,5                 х = 0,0075 г алкалоїдів

Розчину nкислоти хлороводневої(1:10) 0,83%:

0,83 хлористого водню nутримується в 100 мл розчину кислоти

 0,0075  – у х мл розчину кислоти          х = 0,9 мл = 18 кап. (1 мл – n20 кап.).

У nпідігріту порцелянову інфундирку вміщують 0,5 г подрібненої трави nтермопсису, змочують 18 краплями 0,83% розчину кислоти хлороводневої, додають n200 мл води (якщо кількість сухої лікарської сировини менша 1,0 г, то nК_в можна знехтувати). Ставлять на 15 хв. на киплячу водяну баню, nперіодично перемішуючи. Потім охолоджують протягом 45 хвилин і проціджують у nмірний циліндр, віджимають, доводять до 200 мл водою через сировину і nпереносять у підставку. Розчиняють у готовому настої 4,0 г натрію nбензоату, проціджують у флакон для відпуску.

                                              nППК (л.б.)

    Дата                                             № рецепту
n Herbae Thermopsidis            0,5
n Sol. Acidi hydrochlorici (1:10) gtts XVIII
n Aquae purificatae                  200 nml                
nInfusi herbae Thermopsidis ad 200 nml
n Natrii benzoatis            4,0
n
n Приготував:                (підпис)
n Перевірив:                   (підпис)

 

 

Технологія. У підставці в 150 мл води nочищеної розчиняють екстракти-концентрати трави термопсису (1,5) (сильнодіюча nречовина) і кореня алтеї (10,0). Проціджують у флакон nдля відпуску темного скла , додають концентровані розчини натрію гідрокарбонату n5% 200 мл, натрію бензоату 10% 100 мл і натрію саліцилату 20% 50 мл. nЗакупорюють, збовтують, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення nдо відпуску. Етикетки: n”Внутрішнє”, “Зберігати в прохолодному місці”, “Перед nуживанням збовтувати”, “Берегти від дітей”.

Застосування.          Відхаркувальний засіб.

ВРД трави термопсису 0,1;

ВДД трави термопсису 0,3

 

.

 

Технологія. У підставці 10,0 кореня алтеї nнастоюють протягом 30 хв при кімнатній температурі і періодичному перемішуванні nз 260 мл води очищеної. Отриману витяжку проціджують без віджимання cировини в nциліндр, при необхідності доводять до об’єму 200 мл через цю ж сировину. nПереносять у підставку і розчиняють у ній 2,0 натрію nбензоату і 2,0 натрію гідрокарбонату, проціджують у флакон для відпуску. У підставці змішують 10 мл сиропу з 1 мл нашатирно-анісових nкрапель і 1 мл грудного еліксиру і додають до готової мікстури. Закупорюють, nзбовтують, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення nдо відпуску. Етикетки: n”Внутрішнє”, “Зберігати в прохолодному місці”, “Перед nуживанням збовтувати”, “Берегти від дітей”

.

 

Застосування. nВідхаркувальний засіб.

 

Особливості nтехнології настоїв із сировини, що містить серцеві гликозиды (листи наперстянки, трава горицвета, жовтушника, бульби nморської цибулі й ін.):

рн nсередовища повинне бути нейтральне, тому що в кислому і лужному середовищі nсерцеві гликозиды розщеплюються до генинов;

дотримання nвстановленого ступеня здрібнювання рослинної сировини;

строге nдотримання температурного і тимчасового режиму настоювання.

Особливості технології водних nвитягів з рослинної сировини, що містить ефірні олії (кореневище nз коренями валеріани, листів м’яти, трави чебрецю, материнки, квіток ромашки і nт.д.):

–                   nпроцес витягу проводять у инфундирках, nщільно закритих кришками;

–                   nпроціджують тільки після повного nохолодження настою.

Технологія. nУ попередньо підігріту на водяній бані фарфорову інфундирку поміщають nподрібнені 10,0 кореневищ c nкоренями валеріани і 4,0 листя м’яти. Заливають 239 мл води очищеної, щільно закривають кришкою (летючість nефірної олії). Після 15-хвилинного настоювання на nкиплячій водяній бані і 45-хвилинного охолодження проціджують у мірний циліндр, nвіджимаючи сировину; при необхідності доводять водою до об’єму 200 мл. nОтриманий настій переносять у підставку і розчиняють у nньому аналгін, кофеїн-бензоат натрію, натрію бромід і магнію сульфат. Розчин проціджують у флакон для відпуску темного скла n(світлочутливі речовини). Закупорюють, наклеюють № рецепта і заповнюють nлицьовий бік ППК.

Оформлення nдо відпуску. Етикетки: n”Внутрішнє”,”Зберігати в прохолодному місці”, “Перед nзастосуванням збовтувати”, “Берегти від дітей”.

 

 

Застосування. nПри клімактеричному синдромі.

ВРД анальгіну 1,0;

ВДД анальгіну 3,0.

ВРД кофеїну-бензоату натрію 0,5;

ВДД кофеїну-бензоату натрію 1,5

Особливості технології відварів із nсировини, що містить антрагликозиды (корені ревеню, кора nжостеру, листи сенны, ягоди жостеру й ін.).

–                   nВідвари з кореневища ревеню і кори жостеру nпроціджують негайно після зняття инфундирки з водяної лазні.
nДозволяється використовувати кору жостеру після річної витримки.

–                   nВідвари з листів сенны проціджують після nповного охолодження (не менш чим через 3-4 години).

Особливості технології водних витяжок nіз сировини, що містить сапоніни (коріння китятків nсенеги, кореневище і корінь синюхи, солодковий корінь і ін.).

найбільше nповно екстрагуються в присутності натрію гідрокарбонату, що додають з nрозрахунку 1,0 г на 10,0 г сировини, але лише в тому випадку, якщо nвін прописаний у рецепті.

Особливості технології водних nвитяжок із сировини, що містить дубильні речовини (кора nдуба, кореневище змійовика, кореневище перстачу, кореневища з корінням nродовика, плоди чорниці, лист мучниці, лист брусниці й ін.).

Відвари nз даної групи сировини негайно проціджують після зняття інфундирки з водяної nбані, тому що дубильні речовини добре розчинні в гарячій воді, а при nохолодженні випадають  в осад у вигляді nпластівців.

ХАРАКТЕРИСТИКА nІ ТЕХНОЛОГІЯ СЛИЗІВ

Слизи  (Mucilagines, від nлатинського mucus – слиз і agere – робити, діяти) – це густі грузлі розчини ВМС, безазотистих nречовин, близьких до полісахаридів..

Методи готування слизів nвизначаються фізико-хімічними властивостями слизуватих речовин, гістологічною nбудовою рослинної сировини, наявністю в ньому супутніх речовин.

Видатковий коефіцієнт показує, у nскільки разів необхідно збільшити кількість сировини і води, щоб одержати nнеобхідну кількість витяжки.

 

Видаткові коефіцієнти для настоїв nкореня алтея

 

Технологія nІ (з nлікарської рослинної сировини). nУ попередньо підігріту на водяній бані (15 хв) nфарфорову інфундирку поміщають 12,0 подрібнених кореневищ з коренями валеріани, nзаливають 235 мл води очищеної, щільно закривають кришкою. Настоюють на nкиплячій водяній бані протягом 15 хв, здійснюючи перемішування в закритій nінфундирці (летючість ефірних олій). Охолоджують 45 хв при кімнатній nтемпературі, проціджують у мірний циліндр, віджимаючи nсировину, і доводять водою до необхідного об’єму крізь віджату сировину. Настій nпереносять у підставку, розчиняють 2,0 натрію броміду n(світлочутлива речовина), проціджують у флакон для відпуску темного скла, nдодають по 5 мл настойок собачої кропиви і глоду, 26 крапель настойки м’яти n(пахуча речовина). Закупорюють, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік nППК.

Оформлення nдо відпуску. Етикетки: n”Внутрішнє”, “Зберігати в прохолодному місці”, “Перед nзастосуванням збовтувати”, “Берегти від дітей”.

Технологія nІІ (з екстракту-концентрату). У флакон для відпуску темного nскла відмірюють 166 мл води очищеної, додають 24 мл рідкого nстандартизованого екстракту-концентрату валеріани, 10 мл 20% розчину натрію nброміду (світлочутлива речовина), по 5 мл настойок собачої кропиви і глоду. В nостанню чергу вносять 0,5 мл настойки м’яти (дозують краплями). Закупорюють, nнаклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення nдо відпуску аналогічно попередньому варіанту.

 

 

Застосування. Заспокійливий, серцевий засіб.

Введення nлікарських речовин у водні витяжки

 

Rp.: nInfusi radicis Althaeae ex 4,0 – 100 ml
nNatrii benzoatis                           3,0
nNatrii hydrocarbonatis      2,0
nLiquoris Ammonii anisati     3 ml
nSirupi simplicis                 10 ml
nMisce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Мікстура nіз сировини, що містить слиз, з речовинами, розчинними у воді, пахучою nречовиною – нашатирно-анісовими краплями, що мають особливість введення, і nзвязування рідиною – цукровим сиропом.

У nпідставку поміщають 4,8 г (4,0 · 1,2) корені алтея, nподрібненого, просіяного від пилу, заливають 120 мл (100 · 1,2) nочищеної води і настоюють при кімнатній температурі протягом 30 хвилин при nчастому помішуванні скляною паличкою.Потім настій проціджують через подвійний nшар марлі в мірний циліндр і, не віджимаючи сировини, доводять водою через nсировину до обсягу 100 мл. Отриманий настій переливають у підставку, де nрозчиняють спочатку 2,0 г натрію гідрокарбонату (повільно розчинний), nпотім натрію бензоат, проціджують у флакон для відпустки. У невелику баночку nвідміряють 10 мл сиропу простого і туди ж відміряють 3 мл nнашатирно-анісових крапель, перемішують скляною паличкою і при збовтуванні nдодають до готового настою.

 

ОСОБЛИВІ ВИПАДКИ ПРИГОТУВАННЯ nВОДНИХ ВИТЯГІВ. АВТОРСЬКІ ПРОПИСИ

Готування nбагатокомпонентних настоїв і відварів

Rp.: Infusi nradicibus Valerianae ex 10,0
n Infusi foliorum Menthae ex 4,0 – 200 ml
n Coffeini-natrii benzoatis                    0,4
n Analgini                                             0,6
n Natrii bromidi                                    n3,0
n Magnesii sulfatis                                n0,8
n Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 nрази в день.

Витяг nготують одночасно в одній інфундирці, тому що обидва види сировини містять nефірні олії. Води беруть: 200 + (10,0 · 2,9) + (4,0 · 2,4) = 238,6 » 239 мл. Після доведення настою до nзаданого обсягу розчиняють прописані інгредієнти і настій проціджують у флакон nдля відпустки.

Якщо nпрописано витяжка із сировини, що вимагає різного режиму настоювання, витяжки nготують роздільно з максимальною кількістю води, але не меншим 10-кратної nкількості стосовно сировини з врахуванням коефіцієнту  водопоглинання.

Rp.: Infusi radicis nAlthaeae    ex 10,0
n Infusi herbae Leonuri   ex 20,0
n Infusi foliorum Farfarae        ex 20,0
n Decocti corticis Viburni ex 25,0 – 1000 nml
n Misce. Da. Signa. По 2 столові ложки 4 nрази в день.

 

Кількість nводи поділяють на 3 частини:

– nдля настою кореня алтея: 200 мл · 1,3 = 260 мл;

– nдля відвару кори калини: 250 мл + (25,0 · 2) = 300 мл;

– nдля настою трави собачої кропиви і листя мати-і-мачухи: 1000 мл – n(200 + 250) + (20,0 · 2,9) + 20,0 · 2) = 648 мл.

Загальний nобсяг багатокомпонентної водної витяжки повинна складати 200 + 250 + 550 = n1000 мл.

 

ТЕХНОЛОГІЯ nВОДНИХ ВИТЯГІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕКСТРАКТІВ-КОНЦЕНТРАТІВ

 

Екстракти-концентрати – це особлива група екстрактів, nосновне призначення яких полягає в тім, щоб служити вихідним матеріалом для nготування аптечних витяжок (настоїв і відварів).

По nконсистенції вони можуть бути рідкі і сухі.

Екстракти-концентрати nдобре розчиняються у воді з утворенням прозорих розчинів. Використання їх в nумовах аптеки прискорює процес готування ліків. Екстракти-концентрати стійкі і nзручні при збереженні і транспортуванні, їхнє застосування звільняє від nнеобхідності збереження рослинної сировини.

Відповідно до вказівки ДФ ХІ при nприготуванні настою або відвару шляхом розчинення екстракту його беруть у nкількості, що відповідає кількості рослинної сировини, зазначеного в рецепті.

Готування nнастоїв з екстрактів-концентратів відповідає технології рідких препаратів із nсухих і рідких лікарських засобів. У цьому випадку інші лікарські речовини nможуть додаватися як у сухому виді, так і у виді концентрованих розчинів.

Сухі екстракти-концентрати варто nспочатку розчинити у воді і лише після цього змішувати з концентрованими nрозчинами солей. При безпосередньому змішуванні концентрованих розчинів солей nіз сухими екстрактами-концентратами можливе випадання осаду або утворення nкаламуті (висалювання екстрактивних речовин).

Rp.: nInfusi radicis Althaeae ex 5,0 – 100 ml
n Natrii benzoatis
n Elixiri pectoralis aa 1,5
n Misce. Da. Signa. По 1 десертній ложці 2 nрази в день.

Мікстура, nщо містить настій з кореня алтея, добре розчинна у воді речовина – натрію nбензоат, і пахуча рідина – грудний еліксир, що вимагає особливих умов nдодавання.

При nготуванні настою із сухого екстракту-концентрату алтея, останнього потрібно nвзяти 5,0 г, що складає більш 3% в обсязі лікарської форми. Тому необхідно nврахувати коефіцієнт збільшення обсягу, що для сухого екстракту алтея дорівнює n0,61 (див. додаток 3).

Тоді nкількість води очищеної буде n100 – (5 · 0,61) = 97 мл, nа якщо використовувати концентрований розчин натрію бензоат (1:10), то 100 – (5 n· 0,61) – (1,5 · 10) = 82 мл.

У nпідставку відміряють 82 мл очищеної води, розчиняють 5,0 г сухого n(1:1) екстракту-концентрату алтея, проціджують у флакон для відпустки і додають nвідміряний по бюретковій системі концентрований розчин натрію бензоат (1:10) n15 мл. Потім за спеціальними правилами, про які говорилося раніше (див. nстор. 223), додають грудний еліксир і оформляють до відпуску.

Rp.: Infusi nrhisomatis cum radicibus  Valerianae ex 5,0 – 200 ml
nCoffeini-natrii benzoatis  0,6
nTincturae Convallaria    5 ml
nMisce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Опалесцентна nмікстура, до складу якої входить настій із сировини, що містить ефірні олії, nрозчинна у воді речовина – кофеїн-бензоат натрію, що відноситься до списку Б.

З nрідких екстрактів-концентратів замість зазначених в прописі кількостях nрослинної сировини беруть подвійну (по обсязі) кількість екстракту-концентрату. n

У nфлакон для відпустки відміряють 184 мл води, 6 мл 10% розчину nкофеїн-бензоату натрію (1:10), 10 мл екстракту-концентрату валеріани nрідкого (1:2) і 5 мл  настойки конвалії.

 

Rp.: Coffeini-natrii benzoatis 1,0
n Infusi herbae Adonidis vernalis ex 6,0 : n180 ml
n Natrii bromidi 4,0
n Tincturae Valerianae 10 ml
n Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 nрази в день

Підпис лікаря               Особиста nпечатка лікаря

Даний лікарський препарат – мікстура-настій із nсировини, що містить серцеві глікозиди. Трава горицвіту і кофеин-бензоат натрію nє сильнодіючими речовинами, натрію бромід – світлочутлива речовина, настойка nвалеріани – пахуче.

Перевіряють nсумісність інгредієнтів, разові і добові дози сильнодіючих речовин (трави nгорицвіту і кофеин-бензоата натрію).

Загальний обсяг мікстури: 180 + 10 = 190 мл

Кількість прийомів: 190 : 15 = n12,7 ( 13)

Трави горицвіту

РД: 6, 0:13 = 0,46                  ВРД n1,0

ДД: 0,46 · 3 = 1,38                ВДД n5,0

Дози не завищені.

Кофеин-бензоата натрію

РД: 1,0:13 = 0,08                   ВРД n0,5

ДД: 0,08 · 3 = 0,24                ВДД n1,5

Дози не завищені.

Роблять nрозрахунки інгредієнтів на зворотній стороні паспорта письмового контролю. У nпідставку відмірюють 146,4 мл води очищеної, розчиняють 6,0 сухого nстандартизованого екстракту-концентрату горицвіту (1:1),  проціджують у флакон для відпустки, потім nдодають 10 мл 10 % розчину кофеин-бензоата натрію, 20 мл 20 % розчину натрію nброміду і 10 мл настойки валеріани.

Укупорюють. nЗбовтують. Наклеюють номер рецепта і пишуть лицьову сторону паспорта письмового nконтролю. Оформляють етикетками: “Внутрішнє”, “Зберігати в прохолодному і nзахищеному від світла місці”, “Перед уживанням збовтувати”, “Берегти від дітей

 

ОЦІНКА ЯКОСТІ, ЗБЕРЕЖЕННЯ і nВДОСКОНАЛеННЯ ВОДНИХ ВИТЯжок

Водні nвитяжки, а також усі рідкі ліки, що містять водні витяжки, внаслідок їхньої nмалої стійкості відпускають тільки свіжоприготовленими з попереджувальними nетикетками: «Зберігати в прохолодному місці» і «Перед вживанням збовтувати».

Контроль nякості проводять за тими ж показниками, що і для інших рідких лікарських форм: nвідповідність рецепту П.П.К, колір, смак, запах, відсутність механічних домішок n(прозорість), відхилення в обсязі, закупорка, оформлення до відпуску.

Загальними напрямками nудосконалювання технології настоїв і відварів є: розширення асортименту nекстрактів-концентратів; застосування сучасних методів екстрагування рослинної nсировини з використанням ультразвуку, що іонізує випромінення, додавання УПАВШИ; nвпровадження засобів малої механізації (див. розд. 10); розробка апаратури nнової конструкції.

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 19.07.2005 № 360

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

20 липня 2005 р.

за № 782/11062

Про затвердження Правил виписування nрецептів  та вимог-замовлень на лікарські nзасоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських  засобів і виробів медичного призначення з nаптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку nта знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень

Відповідно до Закону України «Про nлікарські засоби» та Положення про Міністерство охорони здоров’я України, nзатвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 467, з метою nудосконалення порядку виписування рецептів та посилення контролю за обігом nлікарських засобів і виробів медичного призначення у закладах охорони здоров’я nНАКАЗУЮ:

 

1.1. Правила виписування рецептів та вимог-замовлень на nлікарські засоби і вироби медичного призначення, що додаються.

 

 1.2. Порядок відпуску nлікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних nпідрозділів, що додається.

 

 1.3. Інструкцію про nпорядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень, nщо додається.

 

 1.4. Установити Форму nжурналу обліку отруйних, сильнодіючих та комбінованих лікарських засобів, що nпідлягають предметно-кількісному обліку в закладах охорони здоров’я (додаток).

 

3. Установити, що контроль за правилами виписування рецептів, nпорядком зберігання та обліком рецептурних бланків здійснює МОЗ України, МОЗ nАвтономної республіки Крим, головні управління (управління) охорони здоров’я nобласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністраційДодано nзгідно з документом “Наказ МОЗ від 04.07.2006 р. № 440” від n07.08.2006, контроль за порядком відпуску

лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та nїх структурних підрозділів здійснюють у межах повноважень Державна служба nУкраїни з лікарських засобів та її територіальні органи.

 

4. Дія наказу поширюється на всі заклади охорони здоров’я nнезалежно від їх форм власності і підпорядкування та суб’єктів господарської nдіяльності, що займаються медичною практикою, оптовою та роздрібною торгівлею nлікарськими засобами, відпуском лікарських засобів і виробів медичного nпризначення лікувально-профілактичним закладам, підприємствам, установам, nорганізаціям.

 

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника nМіністра В.О.Рибчука.

 Міністр                                                                                    М.Є. nПоліщук

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

19.07.2005 № 360

Правила

виписування рецептів та nвимог-замовлень на лікарські засоби і

вироби медичного призначення

 

 

1. Загальні вимоги до виписування та оформлення рецептів на nлікарські засоби і вироби медичного призначення

1.1. Рецепти на лікарські засоби і вироби медичного nпризначення (далі-Рецепти) виписуються лікарями, фельдшерами, акушерками nзакладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування n(далі-медичні працівники).

Рецепти на лікарські засоби, вироби медичного призначення, nякі відпускаються на пільгових умовах чи безоплатно, дозволяється виписувати nлікарям державних та комунальних закладів охорони здоров’я, завідувачам nфельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів за узгодженням з органами nохорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.

1.2. Медичні працівники, які мають право виписувати Рецепти, nє відповідальними за призначення хворому ліків та додержання правил виписування nРецептів згідно із законодавством України.

1.3. Рецепти виписуються хворому за наявності відповідних nпоказів з обов’язковим записом про призначення лікарських засобів чи виробів nмедичного призначення в медичній документації (історія хвороби, медична карта nамбулаторного чи стаціонарного хворого).

Рецепти виписуються на лікарські засоби, зареєстровані в nУкраїні, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

1.4. Рецепти повинні мати кутовий штамп закладу охорони nздоров’я та завірятися підписом і особистою печаткою лікаря, а у випадках, nпередбачених цим наказом (п.1.14), додатково – круглою печаткою суб’єкта nгосподарювання, що провадить діяльність, пов’язану з медичною практикою.

Завіряти печаткою закладу охорони здоров’я або іншого nсуб’єкта господарювання, що провадить діяльність, пов’язану з медичною nпрактикою, незаповнені та не підписані медичним працівником рецептурні бланки nзабороняється.

1.5. Лікарі, які займаються приватною медичною практикою, на nрецептурних бланках у верхньому лівому куті зазначають свою адресу, номер nліцензії та дату її видачі.

1.6. Рецепти обов’язково виписуються на:

– рецептурні лікарські засоби;

– безрецептурні лікарські засоби, вироби медичного nпризначення у разі відпуску їх безоплатно чи на пільгових умовах;

– лікарські засоби, які виготовляються в умовах аптеки для nконкретного пацієнта.

 

1.7. Рецепти виписуються на рецептурному бланку форми № 1 n(ф-1) (додаток 1) та спеціальному рецептурному бланку форми № 3 (ф-3), зразок nякої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 58 n”Про затвердження Порядку здійснення контролю за обігом наркотичних n(психотропних) лікарських засобів” (із змінами), та виготовляються nдрукарським способом.

1.8. Нанесення на рецептурний бланк будь якої рекламної nінформації забороняється.

1.9. Назва лікарського засобу, його склад, лікарська форма, nзвернення лікаря до фармацевтичного працівника про виготовлення та видачу nлікарських засобів пишуться латинською мовою.

Використання латинських скорочень дозволяється тільки nвідповідно до прийнятих у медичній і фармацевтичній практиці (додаток 2).

Забороняється скорочення близьких за найменуванням nінгредієнтів, що може призвести до плутанини відносно того, який лікарський nзасіб приписано.

1.10. Спосіб застосування ліків пишеться державною мовою або nмовою міжнаціонального спілкування відповідно до Закону Української РСР “Про nмови в Українській РСР” із зазначенням дози, частоти, часу та умов nприйому. Забороняється обмежуватися загальними вказівками типу n”Зовнішнє”, “Відомо” тощо.

1.11. Рецепти виписуються чітко і розбірливо чорнилом або nкульковою ручкою з обов’язковим заповненням належної інформації, передбаченої nформою бланка Рецепта.

1.12. Усі специфічні вказівки, помітки медичного працівника n(“Хронічно хворому”, “За спеціальним призначенням” тощо) nдодатково завіряються його підписом та печаткою.

1.13. Рецепти на лікарські засоби, nкрім наркотичних (психотропних) лікарських засобів та лікарського засобу nтрамадол (незалежно від його торговельної назви та лікарської форми далі – nтрамадол), і вироби медичного призначення виписуються на рецептурних бланках nф-1.

Рецепти на наркотичні (психотропні) nлікарські засоби в чистому вигляді або в суміші з індиферентними речовинами та nтрамадол виписуються на спеціальних рецептурних бланках ф-3.

Рецепт ф-3 додатково підписується nкерівником закладу охорони здоров’я або його заступником з лікувальної роботи n(а в разі їх відсутності – підписом завідувача відділення цього закладу, на nякого покладена відповідальність за призначення наркотичних (психотропних) nлікарських засобів та трамадолу) і завіряється печаткою суб’єкта nгосподарювання, що провадить діяльність, пов’язану з медичною практикою.

1.14. На рецептурних бланках ф-1 nдозволяється виписувати не більше трьох найменувань лікарських засобів.

На рецептурних бланках ф-1, які залишаються в аптеці n(пільгові рецепти та ті, які підлягають предметно-кількісному обліку, крім nнаркотичних (психотропних) лікарських засобів та трамадолу), та спеціальному nрецептурному бланку ф-3 дозволяється виписувати тільки одне найменування nлікарського засобу.

1.15. Рецепти на лікарські засоби, які підлягають предметно-кількісному nобліку (додаток 3), що відпускаються на пільгових умовах чи безоплатно, крім nнаркотичних (психотропних) лікарських засобів та трамадолу, виписуються у 2 nпримірниках на бланку ф-1.

1.16. У разі виписування безоплатно чи на пільгових умовах nнаркотичних (психотропних) лікарських засобів та трамадолу поряд з виписуванням nРецепта на бланку ф-3 виписуються додатково Рецепти на бланку ф-1.

1.17. Пільговим категоріям пацієнтів, що проводять ін’єкції nпоза межами лікувально-профілактичних закладів, дозволяється виписувати до 100 nг етилового спирту безоплатно на місяць.

1.18. У разі необхідності (відрядження, відпустка тощо) nпацієнту, в тому числі тим, хто має право на безоплатне чи пільгове nзабезпечення, дозволяється виписувати на одному рецептурному бланку лікарські nзасоби в кількості, передбаченій для тримісячного курсу лікування, ураховуючи nнорми відпуску лікарських засобів.

При виписуванні таких Рецептів лікар повинен зробити вказівку n”Хронічно хворому”.

1.19. У разі необхідності, відповідно до дозового режиму, nдозволяється виписувати Рецепт на лікарський засіб в кількості, необхідній для nпродовження чи повторення курсу лікування, шляхом зазначення кратності видачі nліків, за винятком лікарських засобів, для яких встановлені норми відпуску, зазначені nв п.1.22.

1.20. Для хворих із затяжними і хронічними захворюваннями nРецепти на лікарські засоби, що містять фенобарбітал у суміші з іншими nлікарськими засобами та належать до рецептурних, можуть виписуватись на nрецептурному бланку ф-1 на курс лікування до одного місяця з обов’язковою nвказівкою лікаря “За спеціальним призначенням “.

1.21. Забороняється виписувати Рецепти на лікарські засоби, nперелічені в додатку 5 до цих Правил, та їх аналоги за дією, що nвикористовуються для усіх видів наркозу (інгаляційного, неінгаляційного, nувідного) та з метою досягнення міорелаксації при хірургічних та діагностичних nвтручаннях.

1.22. Забороняється виписувати в одному Рецепті наведені nнижче лікарські засоби у більшій кількості, ніж та, що вказана в таблиці:

Назва лікарського засобу відпуску кількість      Граничнодопустима для засобу на один nРецепт

Амфепрамон (фепранон) драже 0,025 г     50 драже

Бупренорфін

таблетки 0,2 мг       20 nтабл.

таблетки 0,4 мг       20 nтабл.

таблетки 2 мг 10-12 nтабл.

ампули 0,3 мг – 1 мл        20 nамп.

ампули 0,6 мг – 2 мл        10 nамп.

Дименоксадол (естоцин)

таблетки 5 мг, 15 мг, 30 мг, 60 мг     12 табл.

Морфіну гідрохлорид таблетки 10 мг

ампули 1 % – 1 мл  0,1 г n(загальної кількості морфіну у перерахунку на безводну основу)

Натрію оксибутірат та інші солі оксимасляної кислоти

ампули 20% – 5, 10 мл     10 nамп.

флакони 66,7 % – 50 мл   1 nфлакон

Омнопон

ампули 1 % – 1 мл  0,1 г n(загальної кількості морфіну, кодеїну, тебаїну в перерахунку на безводну nоснову)

Психотропні лікарські засоби*          10-12 nтабл., 10 амп.

Тримеперидину гідрохлорид

ампули 1,2 % – 1 мл         0,25 nг (загальної кількості тримеперидину в перерахунку на безводну основу)

таблетки 25 мг        10 nтабл.

Триазолам (хальцион)

таблетки 0,25 мг     30 nтабл.

Етилморфіну гідрохлорид ** таблетки 10 мг, 15 мг    0,2 г (загальної кількості етилморфіну в nперерахунку на безводну основу)

Просідол таблетки 25 мг 10 nтабл.

ампули 1% – 1мл    0,25 nг (загальної кількості просідолу в перерахунку на безводну основу)

Трамадол ( міжнародна непатентована назва )

капсули, таблетки 0,05 г  30 nкапс., табл.

ампули 5%-1 мл     10 nамп.

ампули 5%-2 мл     10 nамп.

краплі 0,1 г в 1 мл  1 nфлакон 50 мл

свічки ректальні 0,1 г      20 nсвічок

 

* Віднесені до психотропних лікарських засобів згідно із nЗаконом України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних nречовин, їх аналогів і прекурсорів”.

У разі надходження цих препаратів в оригінальних упаковках, nщо містять більшу кількість таблеток від указаної норми відпуску, дозволяється nвиписувати в Рецепті 1 упаковку, але не більше 50 таблеток.

** В очних краплях та мазях етилморфіну гідрохлорид може nвиписуватись у кількості до 1 г за наявності вказівки медичного працівника на nрецепті „За спеціальним призначенням”, завіреної підписом та власною nпечаткою лікаря, печаткою лікувально-профілактичного закладу.

 

1.22.1 Наркотичні (психотропні) nкомбіновані лікарські засоби, які підлягають предметно-кількісному обліку, nвиписуються медичними працівниками на рецептурних бланках ф- 1.

1.22.2 Забороняється виписувати в nодному Рецепті ф-1 наркотичні (психотропні) комбіновані лікарські засоби у nбільшій кількості у їх складі наркотичних засобів або психотропних речовин і nпрекурсорів, ніж та, що вказана у таблиці:

 

  nНазва наркотичного засобу, психотропної речовини, прекурсору         Граничнодопустима для відпуску кількість nу складі наркотичного (психотропного) комбінованого лікарського засобу на 1 nрецепт

Кодеїн  0,2 г

Декстропропоксифен       0,6 г

Фенобарбітал         1 г

Ефедрину гідрохлорид   0,6 г

Псевдоефедрин       0,6 г

Фенілпропаноламін         0,6 г

Ерготамін      0,02 г

Ергометрин   0,002 г

(у перерахунку на безводну основу)

2. Особливості виписування Рецептів nна лікарські засоби, що виготовляються в умовах аптеки

2.1. При виписуванні Рецепта на лікарські засоби, що nвиготовляються в умовах аптеки, обов’язково зазначається їх склад.

2.2. Назви наркотичних (психотропних) та отруйних лікарських nзасобів пишуться на початку Рецепта, далі – усі інші лікарські засоби n(інгредієнти).

2.3. При виписуванні наркотичних (психотропних), отруйних та nсильнодіючих лікарських засобів у дозах, що перевищують вищі одноразові дози, nмедичний працівник зобов’язаний написати дозу цього засобу словами і поставити nзнак оклику.

2.4. Кількість твердих та сипучих лікарських засобів nуказується у грамах (0,001; 0,01; 0,5; 1,0), рідких – у мілілітрах, грамах, nкраплях.

2.5. При необхідності негайного відпуску хворому ліків у nверхній частині Рецепта проставляється позначка “cito” (швидко) або n”statim” (негайно).

 

3. Термін дії Рецепта

3.1. Рецепти на лікарські засоби, виписані на рецептурних nбланках ф-1 дійсні протягом десяти днів з дня виписки, а на спеціальних nрецептурних бланках ф-3 – протягом п’яти днів з дня виписки.

 

4. Оформлення вимог (замовлень) на nлікарські засоби і вироби медичного призначення

4.1. Для забезпечення лікувально-діагностичного процесу або nпроведення наукових досліджень лікувально-профілактичні заклади або nнауково-дослідні установи можуть отримувати лікарські засоби, вироби медичного nпризначення з аптек та аптечних складів (баз) на вимогу-замовлення, форму якої nнаведено в додатку 4.

4.2. При оформленні вимоги-замовлення для отримання з аптек nта аптечних складів (баз) лікарських засобів, виробів медичного призначення nвона завіряється кутовим штампом, круглою печаткою лікувально-профілактичного nзакладу або науково-дослідної установи, підписом керівника закладу n(науково-дослідної установи) або його заступника з лікувальної частини.

4.3. У вимозі (замовленні) вказують найменування лікарського nзасобу, дозування, форму випуску (таблетки, ампули тощо), вид упаковки n(коробки, флакони, туби тощо), загальну кількість.

4.4. Вимоги (замовлення) на лікарські засоби, що підлягають nпредметно-кількісному обліку, лікарські засоби для наркозу, лікарські засоби, nякі належать до фармакологічних груп, що наведені в додатку 5, та лікарські nзасоби, наведені в таблиці п.1.22 цих Правил, виписуються на окремих бланках nвимог-замовлень для кожної групи препаратів.

4.5. Вимоги-замовлення виписуються у трьох примірниках, а на nлікарські засоби, що підлягають предметно-кількісному обліку, вимоги-замовлення nвиписуються у чотирьох примірниках.

В аптеці (аптечному складі/базі) залишається один примірник nвимоги-замовлення, крім вимоги-замовлення на лікарські засоби, що підлягають nпредметно-кількісному обліку і залишаються у двох примірниках.

 

  Заступник голови nДержавної служби

лікарських засобів і виробів

медичного призначення                                        Ю.В.Підпружников

 

    ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

Від 19.07.2005 №360

Порядок відпуску лікарських засобів і nвиробів

медичного призначення з аптек та їх nструктурних підрозділів

 

1. З аптек, їх структурних підрозділів та аптечних складів n(баз) може здійснюватися відпуск лікарських засобів, лише зареєстрованих в nУкраїні в установленому порядку, крім лікарських засобів, що виготовлені в nумовах аптеки та оприбутковані в установленому порядку, за наявності копії сертифіката nякості виробника, який зберігається у суб’єкта господарської діяльності.

На вимогу споживача копія сертифіката якості на лікарський nзасіб, що видається виробником, повинна бути надана в термін не більше ніж одна nдоба.

2. Безрецептурні лікарські засоби відпускаються з аптек, nаптечних пунктів, аптечних кіосків.

3. Рецептурні лікарські засоби відпускаються за рецептами nмедичних працівників з аптек та аптечних пунктів.

Відпуск рецептурних лікарських засобів з аптечних кіосків nзабороняється.

4. Лікарські засоби, виготовлені суб’єктом господарювання в nумовах аптеки, відпускаються в роздріб через його аптеки, аптечні пункти.

5. Відпуск ліків безоплатно чи на пільгових умовах за nрецептами медичних працівників (далі-Рецепти) може здійснюватися з аптек та nаптечних пунктів у встановленому порядку.

6. Лікувально-профілактичним закладам лікарські засоби, nвироби медичного призначення відпускаються згідно з вимогами-замовленнями, nпорядок оформлення яких визначено Правилами виписування рецептів та nвимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі – nПравила).

7. Рецепт, який виписано з порушенням вимог Правил у дозі, nяка перевищує вищий одноразовий прийом без відповідного оформлення Рецепта або nмістить несумісні лікарські засоби, уважається недійсним. На такому Рецепті nпроставляється штамп “Рецепт недійсний” і повертається хворому.

8. Наркотичні (психотропні) лікарські засоби, що виписуються nна спеціальних рецептурних бланках ф-3, відпускаються тільки з аптек та nаптечних складів (баз), які мають ліцензії на види діяльності, пов’язаної з nобігом наркотичних засобів і психотропних речовин, і які містяться в одній nадміністративно-територіальній одиниці (місті, районі, області) з nлікувально-профілактичним закладом, до якого прикріплені з цією метою наказом nвідповідного управління охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.

9. Відпуск лікарських засобів здійснюється з урахуванням норм nвідпуску, визначених у п. 1.22 Правил.

Усі інші лікарські засоби відпускаються з аптек у вказаній в nРецепті кількості.

При необхідності допускається порушення вторинної промислової nупаковки для відпуску меншої кількості лікарського засобу.

Порушення первинної упаковки лікарського засобу не nдозволяється.

10. Забороняється відпускати з аптек за рецептами ветеринарних nлікарів лікарські засоби, що підлягають предметно-кількісному обліку.

11. Рецепти на лікарські засоби, які підлягають nпредметно-кількісному обліку в закладах охорони здоров’я, та ті, за якими ліки nвідпущені безоплатно чи на пільгових умовах, залишаються і зберігаються в nаптеці.

12. На Рецептах, крім перелічених у п.11 цього Порядку, при nвідпуску за ними лікарських засобів, проставляється штамп “Відпущено” nі повертаються хворому.

Відпуск лікарських засобів за Рецептами із штампом n”Відпущено” заборонено.

У разі відпуску меншої, ніж виписано в Рецепті, кількості nлікарського засобу ставиться штамп “Відпущено” і робиться відмітка nпро кількість відпущеного лікарського засобу.

13. При відпуску виготовлених в умовах аптеки лікарських nзасобів, що містять отруйні, наркотичні (психотропні) лікарські засоби та nтрамадол, хворим замість Рецепта видається сигнатура з жовтою смугою у верхній nчастині і написом чорним шрифтом на ній “Сигнатура” (додаток).

14. Калію перманганат відпускається з аптек і аптечних пунктів nбез Рецепта, тільки у розфасованому у споживчу упаковку вигляді, 3 – 5 грам на nодин відпуск.

Відпуск калію перманганату з аптечних кіосків, а також у nкількості, більшій за зазначену, забороняється.

Відпуск хворим інших прекурсорів, віднесених до таких nвідповідно до законодавства, забороняється.

15. Термін зберігання Рецептів та nвимог-замовлень в аптеках:

15.1. Рецепти на відпущені лікарські засоби, що виписані на nспеціальних рецептурних бланках ф-3, зберігаються в аптеках протягом п’яти nроків (не враховуючи поточного року).

15.2. Рецепти (ф-1) на лікарські засоби, відпущені безоплатно nчи на пільгових умовах, зберігаються в аптеках протягом трьох років (не nвраховуючи поточного року).

15.3. Рецепти на лікарські засоби, які підлягають nпредметно-кількісному обліку (за винятком лікарських засобів, виписаних на nспеціальних рецептурних бланках ф-3), зберігаються в аптеках протягом одного nроку (не враховуючи поточного року).

15.4. Вимоги-замовлення зберігаються протягом трьох років (не nвраховуючи поточного року).

15.5. По закінченні терміну зберігання всі Рецепти та nвимоги-замовлення підлягають знищенню у встановленому законодавством порядку.

16. Лікарські засоби та вироби медичного призначення належної nякості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не nпідлягають.

17. В аптеках та їх структурних підрозділах забороняється nреклама рецептурних лікарських засобів.

У залі обслуговування населення на вітринах, у скляних та nвідкритих шафах тощо дозволяється розміщувати лікарські засоби, що nвідпускаються без Рецепта, та ті, що відпускаються за Рецептом з обов’язковою nпозначкою „Відпуск за рецептом лікаря”.

18. У разі відсутності лікарського засобу, виписаного nмедичним працівником, пацієнту, за його згодою, може бути запропоновано nлікарський засіб за іншою торговельною назвою, але з такою самою діючою nречовиною (за міжнародною непатентованою назвою), формою відпуску та nдозуванням, як і лікарський засіб, виписаний у Рецепті. Зазначена норма не nпоширюється на лікарські засоби, які відпускаються безоплатно і на пільгових nумовах, та ті, що підлягають предметно-кількісному обліку.

 

  Заступник голови nДержавної служби

лікарських засобів і виробів

медичного призначення                                        Ю.В.Підпружников

 

    ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

Від 19.07.2005 №360

 

ІНСТРУКЦІЯ

про порядок зберігання, обліку та nзнищення

рецептурних бланків та nвимог-замовлень

 

1. Лікувально-профілактичні заклади отримують рецептурні nбланки ф-1 через відповідні управління охорони здоров’я місцевих державних nадміністрацій, а спеціальні рецептурні бланки ф-3 – через аптечні склади (бази) nабо місцеві управління (відділи) охорони здоров’я місцевих державних nадміністрацій.

Рецептурні бланки ф-1 видаються медичним працівникам у nнеобхідній кількості для роботи протягом місяця.

Юридичні і фізичні особи, які займаються медичною практикою nна підприємницьких засадах, рецептурні бланки ф-1 отримують за домовленістю в nмісцевих управліннях (відділах) охорони здоров’я місцевих державних nадміністрацій або вирішують питання їх придбання самостійно.

2. Спеціальні бланки ф-3 відпускаються лише суб’єктам nгосподарювання, лікарі яких мають право виписувати на таких бланках наркотичні n(психотропні) лікарські засоби та лікарський засіб трамадол незалежно від його nторговельної назви та лікарської форми (далі-трамадол).

3. Рецептурні бланки повинні зберігатися:

-бланки ф-1 – у замкнених шафах,

-бланки ф-3 – у замкнених вогнетривких сейфах.

4. Наказом суб’єкта господарювання призначається особа, яка nвідповідає за зберігання, облік та видачу рецептурних бланків. Облік nрецептурних бланків ф-3 ведеться в спеціальних журналах (книгах) обліку за nформою згідно з чинним законодавством.

Сторінки журналу повинні бути пронумеровані, а журнал – nпрошнурований, завірений підписом керівника та печаткою суб’єкта nгосподарювання.

5. Медичні працівники, які виписують лікарські засоби на nспеціальних рецептурних бланках ф-3, є відповідальними за схоронність цих nбланків.

6. Запас спеціальних рецептурних бланків ф-3 на поточні nпотреби в лікувально-профілактичних закладах не повинен перевищувати nодномісячної потреби в них.

7. При звільненні медичного працівника залишки рецептурних nбланків повертаються до місця їх отримання.

8. Один раз на квартал постійно діюча інвентаризаційна nкомісія лікувально-профілактичного закладу перевіряє наявність бланків Рецептів nу відповідальної особи і відповідність їх кількості даним, зазначеним у книзі nобліку.

У разі невідповідності книжкового залишку і фактичної nнаявності особа, яка відповідає за отримання, зберігання і видачу рецептурних nбланків, несе відповідальність у встановленому порядку.

9. Органи охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій nзобов’язані регулярно контролювати лікувально-профілактичні заклади щодо nзабезпечення схоронності рецептурних бланків.

10. Після закінчення терміну зберігання рецептів ф-3 та вимог n(замовлень) на наркотичні (психотропні) лікарські засоби та трамадолу вони nзнищуються в порядку встановленому законодавством.

11. Після закінчення терміну зберігання рецептів ф-1 та вимог n(замовлень), крім зазначених у п. 10 цієї Інструкції, вони знищуються шляхом nспалювання комісією, яка призначається керівником закладу. Комісія складає nвідповідний акт знищення, що затверджується керівником закладу.

 

 Заступник голови nДержавної служби

лікарських засобів і виробів

медичного призначення                                        Ю.В.Підпружников

 

 

МІНІСТЕРСТВО nОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Н А К А ЗN n197 від 07.09.93

м. Київ

Про затвердження Інструкції по nприготуванню в аптеках лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем

З метою подальшого підвищення якості nлікарських засобів, які готуються в аптеках, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію по nприготуванню в аптеках лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем n(додається).

2. Генеральним директорам обласних, nміських виробничих об’єднань (підприємств, фірм) “Фармація” та nРеспубліки Крим, керівникам аптек республіканського підпорядкування:

2.1. Забезпечити приготування в nаптеках лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем.

2.2. Встановити постійний контроль за nвиконанням даної Інструкції в усіх підвідомчих аптеках.

3. З введенням цього наказу не nзастосовується на території України наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР nвід 11 листопада 1990 р. N 435 (v0435400-90) “Об утверждении Инструкции по nпо приготовлению в аптеках жидких лекарственных форм”.

4. Контроль за виконанням цього nнаказу покласти на заступника міністра В.І.Мальцева.Міністр Ю.П.Спіженко

 

Затверджено

наказом Міністерства охорони здоров’я

України від 7 вересня 1993 р. N 197

Інструкція по приготуванню в аптеках nлікарських форм з рідким дисперсійним середовищем

1. Вступ

1.1. В інструкції викладені основні nвимоги до технології лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем, які nзабезпечують їх якість відповідно до вимог Державної фармакопеї та інших nнормативно-технічних документів (НТД).

1.2. Вимоги інструкції поширюються на nвсі аптеки України незалежно від їх підпорядкування та форм господарювання.

1.3. Відповідальність за виконання nданої інструкції покладається на завідуючих аптек.

2. Загальні положення

2.1. Всі лікарські форми з рідким nдисперсійним середовищем готують масооб’ємним методом, який забезпечує nнеобхідну масу лікарської речовини в заданому об’ємі розчину. Винятком є nлікарські форми, в яких як розчинник використовуються рідини з великою питомою nвагою, леткі, а також емульсії та деякі ліки за авторськими прописами.

2.2. Якщо розчинник у пропису не nзазначений, то готують водні розчини. Під назвою “вода”, якщо немає nособливих вказівок, розуміють воду очищену (ФС 42-2619-89).

Якщо концентрація водного розчину nвказана у відсотках, то слід розуміти масооб’ємні відсотки. При зазначенні nконцентрації розчину 1:100, 1:200 і т.д. мають на увазі вміст лікарської nречовини за масою у відповідному об’ємі розчину. Тобто, готуючи розчин 1:100, nслід брати 1 г речовини і розчинника до одержання 100 мл розчину.

Розчини, в яких концентрація речовини nвиражена різними способами (розчину натрію саліцилату 2% 200 мл; натрію nсаліцилату 4 г, води очищеної 200 мл; натрію саліцилату 4 г, води очищеної до n200 мл, розчину натрію саліцилату із 4 г 200 мл), при виготовленні в масооб’ємній nконцентрації повинні мати однакові об’єми (200 мл).

2.3. Малі кількості рідких лікарських nзасобів які у пропису зазначені в стандартних краплях, слід відмірювати nемпіричним краплеміром (очною піпеткою), прокаліброваним по відповідній рідині. nНа етикетці штанглазу зазначають кількість крапель в 1 мл або 1 г лікарського nзасобу та відповідність кількості стандартних крапель емпіричним.

2.4. Лікарські засоби, які nвипускаються фармацевтичними підприємствами у вигляді рідин (настойки, сиропи nта ін.), при використанні їх для виготовлення лікарських форм дозують по nоб’єму.

2.5. В’язкі рідини (бензилбензоат, nвінілін, гліцерин, дьоготь, мінеральні та рослинні олії, іхтіол, nполіетиленоксид 400, силікони), леткі (димексид, скипидар, метилсаліцилат, nхлороформ, ефір медичний, єфірні олії), а також рідини з великою густотою n(пергідроль, концентровані кислоти) дозують за масою безпосередньо у флакон для nвідпуску. Якщо необхідно встановити об’єм рідких лікарських форм, до складу nяких входять вказані вище рідини, то враховують їх густоту (див. приклад 14).

2.6. При приготуванні спиртових nрозчинів, якщо немає інших вказівок, використовують спирт етиловий. Якщо nміцність етилового спирту зазначена у відсотках, слід розуміти об’ємні nвідсотки. Якщо міцність спирту не зазначена у пропису – використовують 90%. nЯкщо на спиртовий розчин є затверджена НТД, то використовують спирт тієї nміцності, яка зазначена в НТД.

Готуючи рідкі лікарські форми, до nскладу яких входить етиловий спирт, його дозують за об’ємом, а готуючи ін’єкційні nрозчини, – за масою.

2.7. Спиртові розчини лікарських nзасобів, що випускаються фармацевтичними підприємствами, дозволяється готувати nв аптеці за рецептами у відповідності з існуючою на них НТД. Номенклатура цих nспиртових розчинів наведена у додатках 5 і 6.

2.8. Для приготування рідких nлікарських форм використовують лікарські засоби фармакопейного гатунку. Якщо nзасіб в Державній фармакопеї зазначений у кристалічному і зневодненому станах, nто використовують речовину в кристалічному вигляді. Концентровані розчини, nрозчини для ін’єкцій, очні краплі, примочки та розчини для внутрішнього nвживання новонародженим дітям готують з врахуванням фактичного вмісту вологи у nлікарському засобі.

2.9. Всі види аптечних заготовок, nлікарські форми для офтальмології, ін’єкцій, обробки ран, новонароджених дітей nта з антибіотиками, незалежно від способу їх застосування, готують в асептичних nумовах.

2.10. Приготування в аптеках рідких nлікарських форм масооб’ємним методом потребує використання заздалегідь nприготовлених концентрованих розчинів (див. розділ 4) та спеціального мірного nпосуду. Мірний посуд, який не має знаку державного галузевого стандарту, перед nвикористанням калібрується.

3. Правила приготування рідких nлікарських форм масооб’ємним методом

3.1. Готуючи рідкі лікарські форми, nдотримуються певного порядку розчинення і змішування лікарських засобів з nврахуванням їх фізико-хімічних властивостей.

Першою завжди відмірюється nрозрахована кількість води очищеної, в якій розчиняються сухі лікарські засоби: nспочатку списку А або Б, потім – загального списку з врахуванням їх розчинності nта інших фізико-хімічних властивостей. Така послідовність приготування розчину nнеобхідна з метою запобігання або сповільнення процесів взаємодії лікарських nзасобів, які найшвидше відбуваються у розчинах з високою концентрацією. Розчин nпроціджують у флакон для відпуску, потім додають концентровані розчини списку nБ, а далі – загального списку в тій послідовності, в який вони зазначені в nпропису.

Ароматні води, настойки, рідкі nекстракти, спиртові розчини, смакові і цукрові сиропи та інші рідини додають до nводного розчину в останню чергу у такому порядку:

– водні непахучі та нелеткі рідини;

– спиртові розчини в порядку nзбільшення міцності спирту;

– пахучі та леткі рідини.

Рідкі лікарські засоби, що вміщують nефірні олії (нашатирно-анісові краплі, грудний елексир, розчин цитралю та ін.), nдодають до мікстури шляхом змішування з цукровим сиропом (при його наявності в nпропису) або з рівною кількістю мікстури (див. приклад 15).

3.2. Об’єм рідкої лікарської форми nвизначають додаванням об’ємів усіх рідин, що входять до її складу. Після nвиготовлення лікарської форми її об’єм не повинен перевищувати норм допустимих nвідхилень, встановлених для даного об’єму.

     nПриклад 1. Кодеїну                  n0,12 г

                Натрію броміду

                Натрію гідрокарбонату по 4 г

                Настойки беладонни       5 мл

                Настойки валеріани      20 мл

                Води очищеної          200 мл

Об’єм мікстури складається з об’єму nводи, настойок і становить 225 мл. Мікстуру готують з використанням nконцентрованих розчинів натрію броміду і натрію гідрокарбонату.

У підставку (банку з широким горлом) nвідмірюють 100 мл очищеної води (200-80-20-100), розчиняють 0,12 г кодеїну і nпроціджують у флакон для відпуску. До одержаного розчину додають 20 мл 20% n(1:5) концентрованого розчину натрію броміду, 80 мл 5% (1:20) концентрованого nрозчину натрію гідрокарбонату, 5 мл настойки беладонни і 20 мл настойки nвалеріани.

     nПриклад 2. Натрію броміду     5 г

                Адонізиду         10 мл

                Настойки валеріани 5 мл

                Води очищеної до 200 мл

У пропису кількість розчинника nзазначена “до відповідного об’єму”. У цьому випадку об’єми прописаних nрідких лікарських засобів включаються в об’єм водного розчину. Об’єм лікарської nформи 200 мл.

У флакон для відпуску відмірюють 160 nмл очищеної води, 25 мл 20% (1:5) концентрованого розчину натрію броміду, 10 мл nадонізиду та 5 мл настойки валеріани.

3.3. Речовини у вигляді порошків, що nвходять до складу рідкої лікарської форми в сумарній кількості до 3%, у разі nвідсутності їх концентрованих розчинів, розчиняють у відміреній кількості nпрописаної води або іншої рідини без врахування коефіцієнта збільшення об’єму n(КЗО).

     nПриклад 3. Барбітал-натрію    1 г

                Антипірину         1,5 г

                Натрію броміду     6 г

                Настойки валеріани 6 мл

                Сиропу цукрового  10 мл

                Води очищеної    200 мл

Об’єм мікстури – 216 мл. nКонцентровані розчини барбітал-натрію та антипірину в аптеці відсутні. У nпідставку відмірюють 170 мл води очищеної, розчиняють 1 г барбітал-натрію, 1,5 nг антипірину. Проціджують у флакон для відпуску, додають 30 мл 20% (1:5) nконцентрованого розчину натрію броміду, 10 мл цукрового сиропу та 6 мл настойки nвалеріани.

Об’єм мікстури при розчиненні nбарбітал-натрію і антипірину збільшився в межах дозволених відхилень (1,9 мл).

3.4. Рідкі лікарські форми, до складу nяких входять речовини у вигляді порошків в сумарній кількості 3% і більше, nготують з використанням концентрованих розчинів. У разі відсутності nконцентрованих розчинів, лікарську форму готують в мірному посуді або nнеобхідний для розчинення лікарських засобів об’єм води попередньо розраховують nз використанням коефіцієнтів збільшення об’єму (КЗО), що наведені у додатку 2.

     nПриклад 4. Розчину кальцію хлориду 5% 200 мл

                Глюкози                     60 г

                Натрію броміду               3 г

                Об’єм мікстури – 200 мл

Мікстуру готують, використовуючи nконцентровані розчини. У флакон для відпуску відмірюють 45 мл води, 20 мл 50% n(1:2) концентрованого розчину кальцію хлориду, 120 мл 50% (1:2) концентрованого nрозчину глюкози та 15 мл 20% (1:5) концентрованого розчину натрію броміду.

У разі відсутності концентрованого nрозчину глюкози, мікстуру готують в мірному посуді. У підставку називають nприблизно 120 мл гарячої води, в якій розчиняють 60 г глюкози і після nохолодження розчину його переливають у мірний циліндр, доводять об’єм до 165 nмл, проціджують у флакон для відпуску, додають 20 мл 50% (1:2) концентрованого nрозчину кальцію хлориду і 15 мл 20% (1:5) концентрованого розчину натрію nброміду.

При відсутності мірного посуду nкількість розчинника розраховують, використовуючи коефіцієнт збільшення об’єму nдля глюкози. При розчиненні 60 г глюкози об’єм розчину збільшиться на 41,4 мл n(0,69 x 60 = 41,4). Тому кількість очищеної води для одержання 200 мл розчину nстановитиме 123,6 мл (200 – 20 – 15 – 41,4 = 123,6 = 124).

В 124 мл підігрітої води розчиняють n60 г глюкози, розчин охолоджують, проціджують у флакон для відпуску і додають nрозраховану кількість концентрованих розчинів кальцію хлориду та натрію nброміду.

Приклад 5. Розчину натрію тіосульфату n60% 100 г

(Розчин N 1 за прописом Дем’яновича)

Пропис цього розчину – авторський, nтому його готують за масою (60 г + 40 г) = 100 г. Коли необхідно приготувати n100 мл розчину в масооб’ємній концентрації, слід зробити певні розрахунки. 100 nг 60% розчину натрію тіосульфату займає об’єм 73,5 мл через та для приготування n100 мл розчину слід взяти натрію тіосульфату 81,63 г:

                       60 г – 73,5 мл

                       x    – 100 мл         x = 81,63 г.

У мірному посуді в частині води nрозчиняють 81,63 г натрію тіосульфату і об’єм розчину доводять водою до 100 мл.

Забороняється готувати розчин шляхом nрозчинення 60 г натрію і доведенням одержаного розчину до об’єму 100 мл, бо nмасооб’ємна концентрація лікарського засобу в розчині становитиме тільки n46,37%.

3.5. Готуючи краплі, окрім очних, nвикористовують концентровані розчини. У разі їх відсутності лікарські засоби у nвигляді порошків розчиняють у половинній кількості прописаної води, розчин nпроціджують через попередньо змочений водою ватний тампон у флакон для nвідпуску, додають решту води.

Приклад 6. Розчину ефедрину nгідрохлориду 2% 10 мл

Розчину адреналіну гідрохлориду 0,1% nXX крапель.

Об’єм крапель 11 мл. У підставці в 5 nмл води очищеної розчиняють 0,2 г ефедрину гідрохлориду, проціджують через nпопередньо промитий ватний тампон у флакон для відпуску, а потім через цей же nтампон додають решту (5 мл) води очищеної. Безпосередньо у флакон додають nкраплями 0,1% розчин адреналіну гідрохлориду в кількості, що відповідає 20 nстандартним краплям.

3.6. Виготовлення лікарських форм, до nскладу яких входять стандартні рідини, здійснюється безпосередньо у флаконі для nвідпуску, в який спочатку відмірюють воду, а потім розраховану кількість nрідини.

Якщо рідина прописана за хімічною nназвою (розчин алюмінію ацетату основного 7,6 – 9,2%, розчин калію ацетату 33 – n35%, розчин перекису водню концентрований 27,5 – 31,0%, розчин формальдегіду n36,5 – 37,5%), то при приготуванні розчинів її кількість розраховують, виходячи nз фактичного змісту речовини в фармакопейній рідині.

У разі використання рідини nнестандартної концентрації, її кількість розраховують, виходячи з фактичного nвмісту речовини в фармакопейній рідині.

Якщо в пропису зазначена умовна назва nфармакопейної рідини (перегідроль, формалін, рідина Бурова, рідина калію nацетату), то в розрахунках концентрацію стандартної фармакопейної рідини nприймають за одиницю (100%).

Якщо в пропису концентрацію nстандартних фармакопейних рідин не зазначено, то готують 3% розчин перекису nводню, 10% розчин аміаку, 30% розчин кислоти оцтової та 8,3% розчин кислоти nхлористоводневої розведеної. Останній приймають за одиницю (100%) і nвикористовують для приготування розчинів інших концентрацій для внутрішнього nзастосування та аптечної заготовки “Розчин кислоти хлористоводневої nрозведеної 1:10”. Кислоту з концентрацією хлористого водню 24,8 – 25,2% використовують nтільки для приготування розчину N 2 за прописом Дем’яновича, де в розрахунках nцю концентрацію приймають за одиницю.

Розчини кислоти оцтової і аміаку nзавжди готують з врахуванням фактичного вмісту речовини у вихідній речовині.

Приклад 7. Розчину формальдегіду 3% n100 мл

У флаконі для відпуску відмірюють 92 nмл води очищеної та 8 мл 37% розчину формальдегіду.

Кількість розчину формальдегіду nрозраховують за загальною формулою розведення:

                                   Б

                        X = V ————

                                   А

X – об’єм стандартної рідини (мл);

V – об’єм розчину, який необхідно nприготувати (мл);

Б – прописана концентрація розчину n(%);

А – фактична концентрація стандартної nрідини, що підлягає розведенню.

Приклад 8. Розчину формаліну 5% 200 nмл

У флакон для ведпуску видмірюють 190 nмл води та 10 мл формаліну (36,5 – 37,5%). Якщо в формаліні вміст формалдегіду nменший, ніж зазначений у ДФ, наприклад 34%, то лікарську форму за наведеним nпрописом готують з врахуванням коефіцієнта перерахунку (КП) – 37 : 34 = 1,08. nРозраховану кількість формаліну фармакопейного гатунку множать на КП: 10 x 1,08 n= 10,8 = 11 мл.

Приклад 9. Розчину перекису водню 2% n100 мл

У флакон для відпуску видмірюють 33 nмл (33,4 мл) води та 67 мл (66,6) 3% розчину перекису водню.

Якщо в рецепті не вказана nконцентрація перекису водню 3% як стабілізатор додають 0,05% натрію бензоату.

Приклад 10. Розчину перегідролю 3% n200 мл

У мірну колбу на 200 мл відважують 6 nг перегідролю і доводять до мітки водою очищеною.

     nПриклад 11. Розчину кислоти хлористоводневої 4 мл

                 Пепсину                          4 г

                 Води очищеної                  150 мл

Об’єм мікстури – 154 мл. У підставку nвідмірюють 114 мл води очищеної і 40 мл розчину кислоти хлористоводневої nрозведеної 1:10, потім розчиняють 4 г пепсину. Розчин проціджують у флакон для nвідпуску.

Приклад 12. Розчину кислоти nхлористоводневої 6% 100 мл

(Розчин N 2 за прописом Дем’яновича)

У флакон для відпуску відмірюють 82 nмл води очищеної і 18 мл кислоти хлористоводневої розведеної (8,3%).

3.7. Спиртові розчини готують у nфлаконі для відпуску, КЗО* при розчиненні порошків на враховують, розчини не nпроціджують.

—————————

* КЗО для спиртових розчинів і nсуспензій використовують при аналізі лікарської форми.

     nПриклад 13. Кислоти саліцилової 1,5 г

                 Левоміцетину        3 г

                 Камфори             1 г

                 Спирту етилового   50 мл

                 Настойки нагідок   10 мл

У флакон для відпуску відважують 3 г nлевоміцетину, 1,5 г саліцилової кислоти, 1 г камфори, відмірюють 50 мл 90% nспирту етилового, збовтують. Після розчинення речовин додають 10 мл настойки nнагідок.

     nПриклад 14. Анестезину               n2 г

                 Кислоти борної           1,5 г

                 Дьогтю березового        5 г

                 Олії рицинової           2,5 г

                 Спирту етилового 90% до 50 мл

Об’єм розчину 50 мл. Об’єм 2,5 г олії nрицинової – 2,6 мл (2,5 : 0,950 = 2,6), об’єм 5 г дьогтю – 5,3 мл (5 : 0,936 = n5,3), тому спирту етилового неохідно взяти: 50 – 7,9 = 42,1 = 42 мл.

У тарований флакон для відпуску nвідважують олію рицинову, і дьоготь, додають розчин анестезину і борної кислоти nв 42 мл 96% спирту етилового.

Об’єм, який займають порошкові інгредієнти nу відповідності з пунктом 3.7. не враховується, незважаючи на вказівку n”Спирту етилового 96% до 50 мл”.

3.8. Рідкі лікарські форми, в яких як nрозчинник використовують не воду очищену, а ароматні води* або інші рідини n(пертусин, водні витяжки з рослинної сировини, поліетиленоксид 400, спирт nетиловий та ін.), готують без використання концентрованих розчинів лікарських nзасобів та врахування КЗО при розчиненні речовин.

—————————

* Приготування ароматної води (кропу, nм’яти) наведено в додатках 9 та 10.

     nПриклад 15. Натрію гідрокарбонату      n2 г

                 Натрію бензоату            1,5 г

                 Нашатирно-анісових крапель 4 nмл

                 Сиропу цукрового          10 мл

                 Води м’ятної             100 мл

У підставку відмірюють 100 мл м’ятної nводи, в якій розчиняють 2 г натрію гідрокарбонату та 1,5 г натрію бензоату. nРозчин проціджують у флакон для відпуску. До 10 мл цукрового сиропу додають 4 nмл нашатирно-анісових крапель, перемішують і переносять у флакон для відпуску.

Якщо цукровий сироп у пропису не nзазначений, то нашатирно-анісові краплі попередньо змішують з приблизно рівною nкількістю водного розчину.

3.9. Водні суспензії з концентрацією nлікарських засобів 3% і більше, емульсії (типу олія-вода) незалежно від nконцентрації готують (дозують) за масою.

     nПриклад 16. Цинку оксиду

                 Тальку по 20 г

                 Гліцерину 30 г

                 Води очищеної 100 мл

Маса лікарської форми – 170 г. У nступці змішують цинку окис з тальком, диспергуючи гліцерином (останній nвідважують завчасно у флакон); частинами, помішуючи, додають 50 мл води. nЗалишком води суспензію змивають у флакон для відпуску.

     nПриклад 17. Сірки               7 nг

                 Кислоти саліцилової 2 г

       n          Стрептоциду         3 г

                 Камфори             3,5 г

                 Гліцерину           3 г

                 Спирту етилового   50 мл

                 Розчину кислоти борної 3% 50 nмл

У підставку відважують 2 г кислоти nсаліцилової, 3,5 г камфори, додають 50 мл 90% етилового спирту і збовтують до nрозчинення порошків. У ступці подрібнюють 3 г стрептоциду (використовують для nцього приблизно 1,5 мл приготовленого спиртового розчину), додають 7 г сірки, nрозтирають, добавляючи 3 г гліцерину. Додають 50 мл (частинами) розчин кислоти nборної 3%, змиваючи суспензію у флакон для відпуску. Останнім у флакон для nвідпуску додають спиртовий розчин камфори та саліцилової кислоти.

3.10. Якщо розчинником у лікарській nформі служать настої і відвари із рослинної сировини, то їх готують в режимі ДФ nі проціджують. В процідженій витяжці розчиняють лікарські засоби у вигляді nпорошків. У разі необхідності розчин доводять водою до потрібного об’єму і nпроціджують у флакон для відпуску. Настій з кореня алтеї готують шляхом nнастоювання при кімнатній температурі протягом 30 хв. Для забезпечення nнеобхідної концентрації слизу і одержання заданого об’єму витяжки враховують nвидатковий коефіцієнт*.

—————————

* Видаткові коефіцієнти при nвиготовленні витяжок кореня алтеї різної концентрації: 1% – 1,05, 2% – 1,1, 3% n- 1,15, 4% – 1,2, 5% – 1,3.

Дозволяється виготовляти водні nвитяжки з стандартизованих (по водній витяжці) екстрактів-концентратів, які nспеціально для цього випускаються фармацевтичною промисловістю (сухі 1:1, 1:2 і nрідкі 1:2).

Забороняється замінювати лікарську nрослинну сировину настойками, екстрактами та ін. галеновими препаратами, nготувати концентровані водні витяжки, а також використовувати концентровані nрозчини лікарських засобів.

     nПриклад 18. Настою корневищ з коренями валеріани з 6 г 200 мл

                 Натрію броміду                         2 г

                 Кофеїн-бензоату натрію                 0,6 г

                 Настойки конвалії                      5 мл

Об’єм мікстури – 205 мл. У підігріту nфарфорову інфундирку вмішують 6 г подрібнених корневищ з коренями валеріани, nзаливають 217 мл (200 + 2,9 x 6,0 = 217) води і настоюють на киплячій водяній nбані 15 хв., потім охолоджують 45 хв., проціджують в мірний циліндр і розчиняють n0,6 г кофеїн-бензоату натрію, 2 г натрію броміду, якщо необхідно, розчин nдоводять водою до 200 мл проціджують у флакон для відпуску, додають 5 мл nнастойки конвалії.

Лікарську форму можна приготувати з nвикористанням стандартизованого екстракту-концентрату валеріани. У флакон для nвідпуску відмірюють 172 мл (200 – (10 + 12 + 6) = 172), додають 6 мл 10% (1:1) nконцентрованого розчину кофеїн-бензоату натрію, 10 мл 20% (1:5) концентрованого nрозчину натрію броміду, 12 мл рідкого стандартизованого екстракту-концентрату nвалеріани 1:2 мл настойки конвалії.

3.11. Багатокомпонентні водні витяжки nз лікарської рослинної сировини, яка вимагає однопланового режиму nекстрагування, виготовляють в одній інфудирці, незалежно від гістологічної nструктури сировини.

     nПриклад 19. Настою корневищ з коренями валеріани

                                 з 10 г 200 мл

                 Листя м’яти 4 г

                 Кофеїн-бензоату натрію 0,4 г

                 Анальгіну 0,6 г

                 Натрію броміду 3 г

                 Магнію сульфату 0,8 г

Подрібнену лікарську рослинну nсировину (10 г корневищ з коренями валеріани та 4 г листків м’яти) вміщують у nпопередньо підігріту фарфорову інфудирку, заливають 239 мл (200 + 10 x 2,9 + 4 nx 2 = 238,6) очищеної води (кімнатної температури) і настоюють на киплячій nводяній бані протягом 15 хв., проціджують у мірний циліндр, залишок віджимають. nУ процідженому настої розчиняють 0,4 г кофеїн-бензоату натрію, 0,6 г анальгіну, n3 г натрію броміду, 0,8 г магнію сульфату, при необхідності об’єм розчину доводять nводою до 200 мл і проціджують у флакон для відпуску.

3.12. Багатокомпонентну водну витяжку nз рослинної сировини, що потребує різних умов екстрагування одержують, nнастоюючи кожний вид сировини окремо з максимальною кількістю води (не меншою nніж 10-кратна по відношенню до рослинної сировини), з врахуванням коефіцієнтів nводопоглинання.

     nПриклад 20. Кореня алтеї 10 г

                 Корневищ з коренями валеріани n8 г

                 Трави кропиви собачої

                 Листя підбілу по 20 г

    n             Кори калини 25 г

                 Води очищеної до 1000 мл nвитяжки

До складу пропису входить сировина, nщо потребує різнопланового режиму екстрагування з кореня алтеї слиз екстрагують nпри кімнатній температурі, з корневищ з коренями валеріани, трави кропиви nсобачої, листків підбілу готують настій, з кори калини – відвар. Екстрагент nділять на три частини. З прописаної кількості алтейного кореня готують 200 мл nвитяжки. Для цього 13 г (10 x 1,3) алтейного кореня заливають 230 мл (200 x n1,3) води. Для екстрагування кори калини беруть 300 мл води (2 x 25 + 250); для nодержання настою з корневищ з коренями валеріани, трави кропиви собачої та nлистків підбілу 673 мл (1000 – 200 – 250 + 20 x 3,0 + 8 x 2,9 + 20 x 2,0). Всі nтри витяжки готують окремо відповідно до вимог ДФ. Одержані витяжки з’єднують n(200 + 250 + 550 = 1000 мл).

4. Приготування концентрованих nрозчинів

Концентровані розчини – це nнедозований вид аптечної заготівки, що застосовується для приготування nлікарських форм з рідким дисперсійним середовищем, шляхом розведення або в nсуміші з іншими лікарськими речовинами.

Номенклатура концентрованих розчинів nвизначається специфікою екстемпоральної рецептури і об’ємом роботи аптек. nПриблизний список концентрованих розчинів, які використовуються при виготовленні nрідких лікарських форм, наведений у додатку 1.

Концентровані розчини готують в nасептичних умовах на одержаній очищеній воді масооб’ємним методом з nвикористанням мірного посуду. Необхідну кількість води можна також розрахувати, nвикористовуючи коефіцієнти збільшення об’єму (додаток 2) або значення густоти nрозчину (додаток 1). Лікарські речовини відважують з врахуванням фактичного nвмісту вологи. Всі допоміжні матеріали (підставки, мірні колби, лійки, поперові nабо скляні фільтри та ін.), що використовуються для приготування і зберігання nконцентрованих розчинів, стерилізують. Концентровані розчини не повинні nготуватися в концентраціях, близьких до граничних, оскільки при зниженні nтемператури розчину можлива кристалізація розчиненої речовини.

Приготовані розчини фільтрують і nпроводять повний хімічний аналіз (тотожність, кількісний вміст речовини).

Залежно від результату кількісного nаналізу концентровані розчини відповідно розводять водою або зміцнюють, додаючи nсухий лікарський препарат до потрібної концентрації.

Якщо розчин міцніший, ніж потрібно, nкількість води, яку необхідно для розведення, розраховують за формулою:

                            А (С – В)

                   X = ——————-, де

                                В

X – кількість води, яка потрібна для nрозведення;

А – кількість приготовленого розчину, nмл;

В – необхідна концентрація розчину, n%;

С – фактична концентрація розчину, %.

У випадку одержання розчину з nзаниженою концентрацією користуються формулою:

                            А (В – С)

                   X = ——————-, де

                             100d – В

X – кількість сухої речовини, яку nслід додати для зміцнення розчину, г;

А – кількість приготовленого розчину, nмл;

В – необхідна концентрація розчину, n%;

d – густота розчину необхідної nконцентрації.

Після зміцнення або розведення nконцентрованого розчину потрібно провести кількісне визначення лікарської nречовини. Дапустимі відхилення концентрації в розчинах, які містять речовини до n20% включно, становлять + або – 2% від зазначеної концентрації; в розчинах з nконцентрацією 21% і вище – + або – 1%. Наприклад, допустимі відхилення для 10% nрозчину – 9,8-10,2, для 30% розчину – 29,7-30,3. Зберігаються концентровані nрозчини в добре укупореній тарі в захищеному від світла місці при температурі n(20-22) град.С або в холодильнику (3-5) град.С. На штанглаз з розчином nнаклеюють етикетку, де вказують назву розчину, його концентрацію, номер серії nта аналізу. Виготовляють розчини в міру потреби з врахуванням обсягу роботи nаптеки і термінів їх придатності. Зміна кольору, помутніння, поява нальотів є nознаками непридатності розчинів.

Приклад 21. Приготувати 1 л 50% nрозчину глюкози.

Розчин готують в стерильному мірному nпосуді. Глюкозу відважують з врахуванням фактичного вмісту в ній вологи, кількість nякої розраховують за формулою:

                             а x 100

                   X = ——————–, де

                             100 – в

а – кількість безводної глюкози, що nзазначена у прописі;

в – вміст вологи в глюкозі, %.

У мірну колбу наливають невелику nкількість горячої води, розчиняють 555,5 г глюкози (вологість 10%). Після nповного розчинення речовини і охолодження розчин доводять водою до об’єму 1 л і nфільтрують. Проводять повний хімічний аналіз (тотожність, чистота, кількісний склад).

Кількість води також можна nрозрахувати, використовуючи КЗО: 555,5 г глюкози при розчиненні витіснить 383 nмл (0,69 x 550 = 383,3) води. Тому слід взяти 617 мл (1000 – 383 = 617).

5. Вимірювальні прилади

Готуючи рідкі лікарські форми nмасооб’ємним методом, використовують мірний посуд: аптечні бюретки, піпетки, nмірні колби, мензурки, циліндри. Бюретки випускають місткістю 10, 25, 60, 100 nта 200 мл. Довжина бюреток усіх об’ємів 450 мл при відповідно різному їх nдіаметрі (12-32) мм. Однакова довжина бюреток дає можливість змонтувати їх на nвертушці таким чином, щоб середина шкали поділок бюреток завжди знаходилась на nрівні очей фармацевта, що працює сидячи.

Піпетки випускаються місткістю 3, 6, n10 та 15 мл. Штангласи до них – 25 та 100 мл. До кожної піпетки надається nгумовий балончик. Розміри штанглазу, гумового балончика і піпетки знаходяться у nтаких співвідношеннях:

     nпіпетки   10-15 мл   балончик   n30 мл   штанглаз   250 мл

      n-//-         6 мл     -//-     n15 мл     -//-     100 мл

      n-//-         3 мл     -//-    n7,5 мл     -//-     100 мл

5.1. Правила роботи з бюретками та nпіпетками.

Обов’язки нагляду за станом і nправильним використанням вимірювальних приладів (бюреток, піпеток) відповідно nдо Положення про відомчий нагляд на мірами та вимірювальними приладами в nсистемі МОЗ покладаються на завідуючого виробничим відділом аптеки.

Перед початком роботи зливні крани nбюреточної установки очищають від нальоту солей розчинів, настойок, екстрактів nі протирають спирто-ефірною сумішшю (1:1). Потім заповнюють живильні ємкості на nвертушці концентрованими розчинами, настойками, перевіряють правильність їх nзаповнення за допомогою якісних реакцій.

Зливання рідини проводять до повного nспорожнення бюретки. Після зливу рідини кран слід залишити відкритим на 2-3 nсек.

У піпетку (краплемір) рідина nнабирається шляхом стиснення гумового балончика. Забороняється, щоб рідина nпотрапляла у балончик, це забруднює його і в подальшому забруднює розчини. Для nвстановлення меніска на потрібному рівні користуються боковим тубусом. Рідину з nпіпетки виливають суцільною цівкою, не віднімаючи кінчика піпетки від стіни nпосудини, очікують 2-3 сек.

Рівні рідини в бюретці та піпетці nвстановлюють: для безбарвної – по нижньому меніску, для забарвленої – по nверхньому.

Відмірювання рідини за різницею nподілок забороняється.

Забороняється також користуватися nбюретками із зламаними наконечниками і піпетками з розбитими випускними nотворами. Не дозволяється використовувати бюретки та піпетки з внутрішньою nповерхнею стінок, яка погано змочується.

Бюреточні установки та піпетки миють nв міру необхідності, але не рідше одного разу в 10 днів. Для цього їх nзвільняють від концентратів і миють гарячою водою (50-60) град.С із суспензією nгірчичного порошку або 3% розчином перекису водню з 0,5% миючого засобу, промиваючи nпотім очищеною водою з обов’язковим контролем змивних вод на залишкові nкількості миючих засобів.