Фармацевтична опіка хворих із болем голови

Фармацевтична опіка хворих із болем голови

 

 

Головний біль — одна з найбільш частих скарг, з якою хворі звертаються до лікаря. Вона може бути ведучою, а іноді і єдиною скаргою більш ніж при 45 різних захворюваннях:

 

              неврозах,

              депресивних станах,

              гіпертонічній хворобі,

              артеріальній гіпотонії,

              нирковій і ендокринній патології,

              захворюваннях нервової системи,

              ЛОР­ – органів і очей, а як один із симптомів може супроводжувати практично будь – ­який патологічний процес.

 

 

Особливої актуальності останніми роками набула проблема хронічного головного болю.

За даними епідеміологічних досліджень, в Європі 78% жінок і 64% чоловіків, як мінімум, один раз в рік відчувають головний біль, а 36% жінок і 19% чоловіків страждають хронічним больовим синдромом даної локалізації. До цього страждання схильні не тільки дорослі, але і діти — до 7 років головний біль хоча б раз виникає у 40 % дітей, а до 15 років — у 75 % дітей.

Проте, ці цифри не відображають дійсного стану речей, бо багато пацієнтів не звертаються до лікарів, займаючись самолікуванням. Не менше 90 % населення періодично відчувають головний біль, більше половини з них приймають безрецептурні анальгетики, часто зловживаючи прийомом препаратів цієї групи, не дотримуючись умов їх раціонального застосування, що призводить до розвитку побічної дії препаратів.

 

Головний біль виникає при подразненні больових рецепторів в шкірі, підшкірній клітковині, в судинах м’яких покривів голови, окісті черепа, оболонках мозку, внутрічерепних артеріях, венах і венозних синусах.

Кістки черепа і речовина мозку больових рецепторів позбавлені.

Головний біль виникає при розтягуванні або здавленні структур, що містять больові рецептори.

Залежно від причини і з урахуванням характерних ознак, виділяють декілька патогенетичних типів головного болю. Визначення патогенетичного типу головного болю має практичне значення для його медикаментозної терапії.

Структури черепа і головного мозку, захворювання і пошкодження яких викликають головний біль, вказані червоним кольором. Структури, які не болять – синім.

 

 

Патогенетичні типи головного болю

 

F   судинний

F   – головний біль м’язового напруження

F   – ліквородинамічний

F   – невралгійний

F   – галюцинаторний (психалгія)

F   – головний біль змішаного генезу

 

 

 

Рис. Провідні шляхи больової чутливості

 

Судинний тип головного болю

 

 

Цей тип головного болю виникає при порушенні тонусу судин головного мозку.

 

 

Головний біль м’язової напруги

 

 

 Не має конкретної причини, пов’язаний із рядом сприяючих чинників, що призводять до напруження м’язів голови. Головний біль м’язової напруги виникає при розтягуванні або здавленні м’язів м’яких покривів голови в результаті підвищення тонусу симпатичної нервової системи (стрес, невроз, інфекційно-токсичні захворювання, гормональні зсуви, гіпертонічна хвороба), патологічної хворобливої імпульсації при місцевих процесах (захворювання очей, вух, додаткових пазух носа, шийний остеохондроз). Характеризується відчуттям «стягування голови обручом», підвищеною чутливістю до гучних звуків, яскравого світла, підвищеною дратівливістю

 

 

Причини. Поєднання сильного напруження мʼязів скальпу, шиї із загостренням больової чутливості. Виникає на фоні нервового виснаження, стресу.

 

 

Ліквородинамічний тип головного болю

 

n     Характерними ознаками головного болю такого типу є його розпираючий характер, відчуття «тиску зсередини­назовні», посилення болю при натужуванні, кашлі, зміні положення голови, посилення болю у вертикальному положенні, при ходьбі. Можливі осередкові неврологічні симптоми, менінгеальні синдроми, порушення свідомості.

 

При невралгійному типі головного болю вогнище патологічної больової імпульсації розташовується в центральних структурах (частіше всього, трійчастого нерва). Характерний приступоподібний характер болю (пароксизми болі), наявність трігерних зон (пускових), подразнення яких провокує напад, іррадіація болю в сусідні або віддалені ділянки. Біль описується пацієнтами як «пронизуючий», «стріляючий», «як струм», або «як блискавка».

 

Галюцинаторний головний біль

 

В цьому випадку формування патологічного осередку відбувається в системі центральних структур больової рецепції, структурах центрального психоемоційного сприйняття болю.

 

 

Для нього характерна відсутність конкретних фізичних характеристик при описі головного болю (наприклад, пульсуюча, така, що стискає), її певні метафоричні характеристики (наприклад, «як змія гризе» і ін.). Психогенний головний біль, як правило, двосторонній, виникає щодня, продовжується декілька годин, спостерігається на тлі психоемоційного стресу (хоча хворі часто це заперечують). При інструментальних методах дослідження пацієнтів з психогенним головним болем відсутні які­небудь патологічні відхилення.

 

 

Один і той же патогенетичний тип головного болю може спостерігатися при різних захворюваннях, і, навпаки, при одному захворюванні можуть бути різні типи головного болю.

Приймаючи до уваги, що головний біль може виникати при різних захворюваннях, зокрема таких, що представляють серйозну загрозу для здоров’я і навіть життя пацієнта, перш за все, слід спробувати встановити можливу причину головного болю у пацієнта і виявити наявність (або відсутність) у нього «загрозливих» симптомів.

 

Найбільш поширені причини головного болю

 

n     Емоційна напруга, стрес.

n     Інфекційні захворювання, особливо ті, що супроводжуються інтоксикацією (грип, харчові токсикоінфекції і ін.).

n     Запалення додаткових пазух носа (синусит).

n     Захворювання органу зору — глаукома, високий ступінь короткозорості.

n     Гіпертонічна криза.

n     Захворювання головного мозку:

·        пухлини головного мозку;

·        підвищення внутрічерепного тиску;

·        запальні захворювання (менінгіт, енцефаліт, арахноїдит);

·        порушення кровопостачання головного мозку.

n     Захворювання чутливих нервів (невралгії, найчастіше — трійчастого нерва).

n     Гормональні порушення (передменструальний синдром, гіпоглікемія).

n     Залізодефіцитна анемія.

n     Мігрень, при якій біль виникає в результаті порушення тонусу мозкових артерій.

n     Психогенний головний біль.

n     головний біль напруги (не має конкретної причини, пов’язаний з рядом сприяючих чинників, що приводять до напруги м’язів покриву голови).

n     Нераціональний прийом лікарських препаратів.

n     На жаль, не тільки дорослі, але і діти страждають від головного болю.

n     Скарги їх можуть бути вельми різноманітні, що значно утрудняє діагностику і лікування. Діти скаржаться на порушення зору, нудоту, раптово виникаючий біль, що проходить, в животі і дуже рідко на власне головний біль, тому не тільки батькам, але і лікареві важко поставити діагноз.

n     Зі всіх видів головного болю у дітей найчастіше зустрічаються два її вигляду: мігрень і головний біль напруги. При мігрені напади головного болю у дітей можуть тривати від двох годин до двох днів. Біль з одного боку голови, пульсуючий, дуже сильний, практично позбавляє дитину здатності нормально поводитися, тобто бігати, стрибати, веселитися. Іноді виникає нудота (блювота), болі в животі, різке «несприйняття» яскравого світла і запахів. Діти можуть скаржитися на порушення зору, безпричинний страх, а іноді і порушення чутливості в руках і ногах. головний біль напруги виникають епізодично і тривають від півгодини до тижня. Головний біль двосторонній, постійний, але не впливає на рухову активність дитини. Ніякої блювоти, нудоти і інших ознак, характерних для мігрені, нема.

 

Найбільш поширені причини головного болю у дітей шкільного віку

 

Ø     Емоційна напруга, стрес.

Ø     Короткий або, навпаки, дуже довгий сон.

Ø     Тривалий перегляд телевізора або гра за комп’ютером.

Ø     Стрес в сім’ї.

Ø     Стрес і невдачі в школі (страх перед контрольними роботами або поганою відміткою і т. д.).

Ø     Різка зміна погоди.

Ø     Розчарування, нездійснені мрії і надії (особливо у дівчаток).

Ø     Надмірно інтенсивне заняття спортом.

Ø     Нерегулярне харчування (у ряді випадків — просто пропущений обід).

Ø     Непереносимість деяких продуктів, наприклад, сиру, шоколаду, молока і т.д.

 

Слід ще раз відзначити, що для певних вікових груп найбільш типовими є різні причини головного болю, що вимагає принципово різних підходів до лікування — як медикаментозних, так і не медикаментозних.

 

Основні причини головного болю в різних вікових групах

 

n     Діти

F   Різні інфекції (у дітей перших 6 міс. при виникненні головного болю висока вірогідність менінгіту).

F   Психічні порушення.

F   Мігрень.

F   Черепно­мозкова травма.

F  

 

n     Люди середнього віку

F   Мігрень.

 

F   Психічні порушення.

F   Порушення артеріального тиску (як підвищення, так і пониження АТ).

F   Захворювання шийного відділу хребта.

F   Субарахноїдальний крововилив.

F   Неспецифічний головний біль (синусит, невралгія трійчастого нерва, каріозний зуб, куріння, зловживання алкоголем і т. д.).

F   Прийом і/або відміна лікарських препаратів.

F  

 

n     Люди літнього віку

F   Захворювання шийного відділу хребта.

F   Пухлини головного мозку.

F   Невралгії.

F   Глаукома (підвищення внутрішньоочного тиску).

F   Субдуральна гематома.

F   Прийом і/або відміна лікарських препаратів.

 

n     Слід особливо відзначити, що причиною головного болю часто є прийом лікарських препаратів самих різних груп. Для постановки діагнозу такого головного болю необхідний ретельний збір анамнезу.

 

n     Ефективним методом її профілактики є раціональний вибір лікарських препаратів, а також поступова відміна ліків, для яких характерний «синдром рикошету» (погіршення стану на тлі різкої відміни препарату).

 

Лікарські речовини, що найчастіше викликають головний біль:

 

F   алкалоїди маткових ріжок (синдром рикошету)

F   анальгетики і нестероїдні протизапальні засоби (особливо аспірин, індометацин, кодеїн) — синдром рикошету

F   антимікробні засоби

F   Н₂­блокатори (ранітидин, циметидин)

F   нітрати

F   гіпотензивні засоби (антагоністи кальцію, метилдофа, резерпін)

F   дипіридамол

F   інгібітори МАО

F   нітразепам

F   пероральні контрацептиви

F   симпатоміметики (зокрема судинозвужувальні препарати для лікування риніту, комплексні засоби для зняття симптомів простуди)

F   теофілін

 

n     Чинники, що сприяють розвитку нападу головного болю

Ø     Емоційна напруга, стрес.

Ø     Різка зміна настрою (збудження, страх).

Ø     Значна фізична перевтома.

Ø     Перебування в задушливому, гарячому, задимленому приміщенні.

Ø     При мігрені — ряд продуктів харчування (горіхи, шоколад, сирий, копченина, напої, що містять кофеїн, алкоголь).

 

«Загрозливі» симптоми при головному болі

 

F   Виникнення болю пов’язане з травмою голови (особливо небезпечно, якщо мала місце непритомність).

F   Головний біль, що виник раптово, інтенсивність його значно сильніша, ніж зазвичай.

F   Головний біль, що триває 2–3 дні і посилюється.

F   Головний біль, що виник в процесі захворювання, що супроводжується високою лихоманкою.

F   Головний біль, що супроводжується порушенням рухів шиї

F   Біль, що супроводжується відчуттям здавлення, нудотою, потемнінням в очах, «мушками» перед очима.

F   Біль. що супроводжується підвищеною чутливістю до гучних звуків, яскравого світла, підвищеною дратівливістю.

F   Біль розпираючого характеру, відчуття «тиску зсередини­назовні», посилення болю при натуженні, кашлі, зміні положення голови.

F   Головний біль, що поєднується з болем в області серця.

F   Головний біль, що поєднується з почервонінням ока, зниженням зору.

F   Головний біль пульсуючого характеру.

F   Головний біль, що супроводжується втратою (зниженням) чутливості в кінцівках.

F   Головний біль, що  з’явився після прийому (відміні) лікарського препарату.

 

 

 

Ситуації, що вимагають екстреної діагностики і лікування

 

 

F   Раптово змінилися характер і частота нападів хронічного головного болю і/або він став значно інтенсивнішим.

F   Головний біль, що поєднується з раптовим розвитком неврологічних симптомів (утруднення мови, рухів і т. п.) або пригніченням свідомості.

F   Головний біль, що розвивається через декілька діб або тижнів після травми голови.

F   За оцінкою хворого — це найсильніший головний біль, який він коли­небудь переносив в житті (характерний для спонтанного субарахноїдального крововиливу).

F   Якщо жоден з «загрозливих симптомів» у відвідувача аптеки не виявлений, для зняття головного болю можна прийняти один з безрецептурних препаратів.

F   Якщо головний біль регулярно повторюється, перед вживанням лікарських препаратів потрібна обов’язкова консультація лікаря і повне обстеження для постановки точного діагнозу, оскільки в основі такого головного болю може лежати серйозне захворювання. Неможливо правильно лікувати хворого, не поставивши правильний діагноз. Кращими фахівцями з проблеми головного болю є лікарі­ – невропатологи.

 

 

Напрямки симптоматичного лікування хворих з головним болем

 

n     Використання медикаментозних препаратів — анальгетиків­антипіретиків, засобів для лікування мігрені.

n     Немедикаментозні методи лікування, що включають психотерапію, масаж, рефлексотерапію.

 

Загальні рекомендації для пацієнтів

 

n     Найчастіша причина короткочасного головного болю — гострі респіраторні інфекції, в цьому випадку зміряйте температуру, прийміть анальгетик­-антипіретик.

n     Під час гострого нападу для полегшення головного болю слід полежати в тихому приміщенні без яскравого світла.

n     Для лікування регулярного головного болю, що не має характеру мігрені і не пов’язаних із загальними захворюваннями, рекомендується:

Ø     регулярне харчування, прийом вітамінів групи В, препаратів кальцію і магнію;

Ø     нормалізувати режим сну і неспання, регулярно добре висипатись;

Ø     утримуватися від куріння, зокрема від пасивного вдихання тютюну;

Ø     уникати задушливих, загазованих приміщень;

Ø     постаратися визначити зв’язок нападів головного болю з прийомом певних продуктів, за наявності такого зв’язку — виключити певні продукти харчування з раціону.

 

Поради для батьків

 

n     Маленькі діти не уміють скаржитися на головний біль, але стають неспокійними і дратівливими.

n     При частих головних болях у дітей обов’язково слід встановити їх причину за допомогою лікаря.

n     У школярів причиною головного болю найчастіше буває перевтома.

 

n     Треба спланувати день дитини так, щоб у неї був вільний час для відпочинку (гра на комп’ютері не в рахунок), а також щоб фізичні і психічні навантаження не перевищували його можливостей.

n     Під час нападу болю будьте, по можливості, поряд з дитиною. Проте не можна допускати, щоб дитина із­за головного болю перетворилася на домашнє «божество», це сприяє закріпленню патологічного больового рефлексу, особливо у разі психогенного болю.

 

 

Лікарські препарати, що вживаються при головному болю і умови їх раціонального використання

 

n     Для симптоматичного лікування головного болю фармацевтична промисловість пропонує значну кількість препаратів безрецептурного відпуску з групи анальгетиків­-антипіретиків, зокрема комплексних, до складу яких входять кодеїн і/або кофеїн.

n     Анальгетики-­антипіретики (ацетилсаліцилова кислота, парацетамол, метамізол) разом з анальгезуючою дією мають помірно виражену протизапальну, що у свою чергу також сприяє зменшенню больового синдрому.

n     Кодеїн достатньо ефективний анальгетик центральної дії. При його сумісному призначенні з анальгетиками-­антипіретиками виникає фармакологічне потенціювання, коли сумарний знеболюючий ефект виявляється більшим, ніж проста арифметична сума ефектів двох препаратів.

n     Кофеїн регулює процеси збудження в головному мозку, підсилює позитивні рефлекси, нормалізує тонус судин головного мозку. Існує точка зору, що кофеїн підвищує проникність гематоенцефалічного бар’єру для вживаних спільно з ним препаратів.

n     Окрім анальгетиків-­антипиретиків для зняття головного болю використовуються препарати, що містять алкалоїд маткових ріжок, — дигідроерготамін. Він викликає розширення спазмованих судин, покращує кровопостачання головного мозку, має седативну дію.

n     Останніми роками при лікуванні мігрені добре зарекомендували себе препарати, що впливають на специфічні серотонінові рецептори головного мозку — препарати групи суматриптану.

n     Суматриптан є специфічним селективним агоністом 5НТ1­серотонінових рецепторів. Вибірково звужує просвіт судин системи сонної артерії, не впливаючи на мозковий кровотік. Вважається, що розширення саме судин системи сонної артерії, які забезпечують мозкові оболонки, є основною причиною розвитку нападу мігрені у людини.

n     Суматриптан слід приймати якомога раніше від початку нападу мігрені, але він однаково ефективний на будь­якій стадії нападу. Для профілактики нападів препарат не застосовується.

n     Слід пам’ятати, що препарати групи суматриптану показані тільки при встановленому діагнозі мігрені — після консультації з лікарем і проведення необхідного для постановки діагнозу обстеження.

 

 

 

Анальгетики-­антипіретики

Міжнародна назва

Торгові назви

Можливість призначення

Характерні особливості і побічні ефекти

вагітним

дітям

Парацетамол

Альдолор, ацетамінофен, доломол, іфімол, медипирин, панадол, паралгет, парацетамол, піранол, тайленол, ефералган

з обережністю

після 2 років

Можливі алергічні реакції, диспептичні явища. З обережністю слід призначати особам з важкими порушеннями функції печінки.

Ацетилсаліцилова кислота

Анопірін, асафен, аспрокол, аспилайт, аспірин, ацилпирин, упсарин упса

протипоказаний

не рекомендується

Можливі алергічні реакції, диспептичні явища. Не слід призначати особам із захворюваннями шлунку

Анальгетики­-антіпіретіки. Комбіновані лікарські препарати

Торгова назва

Склад

Можливість призначення

Характерні особливості і побічні ефекти

вагітним

дітям

Аскопар

Парацетамол, ацетилсаліцилова кислота, кофеїн

протипоказаний

після 12 років

Можливі алергічні реакції. Не слід призначати особам із захворюваннями шлунку

Аскофен

Парацетамол, ацетилсаліцилова кислота, кофеїн

протипоказаний

після 12 років

Можливі алергічні реакції. Не слід призначати особам із захворюваннями шлунку

Аспалгін

Парацетамол, ацетилсаліцилова кислота, кофеїн, кодеїн, фенобарбітал

Атаралгін

Парацетамол, гвайфенезин, кофеїн

протипоказаний

після 12 років

Не слід призначати особам із захворюваннями печінки. Не слід поєднувати з алкоголем

Мігренол

Парацетамол, кофеїн

з обережністю

після 12 років

Можливі алергічні реакції.

Новалгіин

Парацетамол, пропифеназон, кофеїн

протипоказаний

після 12 років

Можливі алергічні реакції. Не слід призначати особам із захворюваннями печінки.

Панадол екстра

Парацетамол, кофеїн

не протипоказаний

після 3­х місяців (панадол бэби) після 6 років (дорослі форми)

Рідко можливі алергічні реакції.

Солпадєїн

Парацетамол, кофеїн, кодеїн

з обережністю

після 12 років

Рідко можливі алергічні реакції. Не слід призначати особам з важкими захворюваннями печінки. При тривалому прийомі можливий розвиток звикання

Цитрамон

Парацетамол, ацетилсаліцилова кислота, кофеїн

протипоказаний

після 12 років

Можливі алергічні реакції. Не слід призначати особам із захворюваннями шлунку

Цитропак­Дарниця

Парацетамол, ацетилсаліцилова кислота, кофеїн, кислота лимонна

протипоказаний

після 12 років

Можливі алергічні реакції. Не слід призначати особам із захворюваннями шлунку і печінки.

Засоби для лікування мігрені

Селективні агоністи 5НТ1­серотонінових рецепторів

Міжнародна назва

Торгові назви

Можливість призначення

Характерні особливості і побічні ефекти

вагітним

дітям

Суматріптан

Імігран, антимігрен

з обережністю (якщо терапевтичний ефект для матері перевищує ризик для здоров’я плоду)

після 12 років

При застосуванні можливі запаморочення, слабкість, сонливість, нудота, парестезії. З обережністю слід призначати особам з порушеною функцією печінки, захворюваннями серця і судин.

Золмітріптан

Зоміг

з обережністю (якщо терапевтичний ефект для матері перевищує ризик для здоров’я плоду)

після 12 років

При застосуванні можливі запаморочення, слабкість, сонливість, нудота, парестезії, відчуття тепла. З обережністю слід призначати особам з порушеною функцією печінки, захворюваннями серця і судин.

Різатріптан

Максалт

з обережністю (якщо терапевтичний ефект для матері перевищує ризик для здоров’я плоду)

після 12 років

З обережністю слід призначати особам з порушеною функцією печінки, захворюваннями серця і судин.

Алкалоїди маткових ріжок

Дігідроерготамін

Дигідроерготамін, дигідергот (назальний спрей)

Не бажано

після 6 років

Протипоказаний при ІХС, в літньому віці. При прийомі можливі нудота, блювота, парестезії. Одночасний прийом судинозвужувальних препаратів (β­адреноміметиків) значно ослабляє дію дигідроерготамина. Одночасний прийом нітрогліцерину α­адреноблокаторів, α­адреноміметиків підсилює дію дигідроерготаміну.

 

Ненаркотичні анальгетики — це група лікарських засобів, що мають болезаспокійливу дію поряд із протизапальною та жарознижувальною.
Вони відрізняються від наркотичних анальгетиків тим, що не мають здатності викликати наркоманію (фізичну і психічну залежність), ейфорію, сон, не пригнічують дихання.

Класифікація ненаркотичних анальгетиків грунтується на їх хімічній будові

1. Похідні кислоти саліцилової (натрію саліцилат, кислота ацетилсаліцилова).
2. Похідні піразолону (бутадіон, анальгін).
3. Похідні пара-амінофенолу (фенацетин, парацетамол).
4. Похідні кислоти індолоцтової (індометацин).
5. Похідні кислоти ізонікотииової (амізон).
6. Похідні кислот алканових (ібупрофен, диклофенак-натрій, напроксен)
7. Похідні кислоти антранілової (кислота мефенамова, натрію мефенамінат).
8. Похідні оксикамів (піроксикам, мелоксикам).

 

Механізм дії

 

   В основі анальгезуючої дії більшості речовин цієї групи лежить здатність їх пригнічувати синтез простагландинів внаслідок пригнічення ферменту циклооксигенази. Простагландини викликають підвищену чутливість больових рецепторів до хімічних і механічних подразнень. Центральний компонент анальгезуючого ефекту пов’язують з підвищенням порога таламічних центрів до больових імпульсів.
Пригнічення ексудативної фази запалення є наслідком зменшення кількості і зниження активності медіаторів запалення — простагландинів, гістаміну, брадикініну, серотоніну, гіалуронідази, що викликає зменшення проникності судинної стінки. Цей ефект зумовлюється гальмуванням під впливом анальгетиків таких ферментів, як арахідонатциклооксигеназа, простагландинсинтетаза, фосфодіестераза. Зменшення концентрації простагландинів (особливо простагландину Е) викликає усунення сенсибілізації рецепторів кровоносних судин до біогенних речовин. Блокада фосфодіестерази спричинює нагромадження цАМФ і стабілізацію клітинних мембран, у тому числі лізосомних, і зменшене звільнення медіаторів запалення.
   Ненаркотичні анальгетики пригнічують також активність Т-лімфоцитів і знижують утворення лімфокінів. Протизапальний ефект ненаркотичних анальгетиків сприяє зменшенню гіперергічного ревматоїдного запалення. Вони пригнічують окисне фосфорування, що порушує синтез глікозаміногліканів (мукополісахаридів) і гальмує процеси проліферації. Завдяки цьому зменшується утворення ревматичних гранульом, пригнічується розвиток фібриноїдної фази ревматичного запалення.
Анальгетична дія ненаркотичних анальгетиків здійснюється також внаслідок усунення запального набряку і запобігання сенсибілізації простагландинами больових рецепторів. Поряд з периферичним деякі ненаркотичні анальгетики виявляють центральний ефект, блокуючи дію простагландинів у ЦНС і знижуючи збудливість больових центрів. Можливий непрямий опосередкований вплив ненаркотичних анальгетиків на опіатні рецептори, завдяки посиленому вивільненню Р-ендорфіну.

   Жарознижувальний ефект ненаркотичних анальгетиків здійснюється завдяки підвищенню тепловіддачі за незміненого стану теплопродукції. Ефект відбувається виключно в умовах гіпертермії, яка розвивається під впливом ендогенного піро-гену, інтерлейкіну-1 і викликає продукцію простагландину Е2 в гіпоталамусі. При нормотермії речовини цієї групи не впливають на стан теплорегуляції.

 

Похідні кислоти саліцилової ( натрію саліцилат — натрієва сіль орто-окси-бензойної кислоти; кислота ацетилсаліцилова ).
   Солі та ефіри кислоти саліцилової мають виразну протизапальну, а також болезаспокійливу і жарознижувальну дію.

Фармакокінетика

   Похідні кислоти саліцилової абсорбуються з шлунка, де вони перебувають у нейонізованому стані. Якщо середовище в шлунку лужне, швидко переходять до тонкої кишки, звідки здійснюється їх абсорбція. З’являються у крові через30 хв; концентрація досягає максимуму через 2 год, період напіврозпаду коливається від 2 до 8 год залежно від індивідуальних особливостей організму. Зв’язуються з білками плазми крові (50-80 %), розподіляються в різних органах і тканинах: печінці, серці, м’язах, проникають у слину, молоко, синовіальну і перитонеальну рідину. В мозок проникають мало. Метаболізуються в печінці і виділяються з сечею у вигляді сполук з гліцином і глюкуроновою кислотою.

Фармакодинаміка

   Протизапальна і протиревматична дія пов’язана з інактивацією простагландинсинтетази і пригніченням біосинтезу простагландинів. Зменшується також синтез АТФ, роз’єднуючи окиснення і фосфорування, що зумовлює сповільнення протеолізу. У великих дозах похідні кислоти ацетилсаліцилової посилюють виділення кортикотропіну і глікокортикоїдів. Сприяють зниженню проникності мембран і ослаблюють ексудативну фазу запалення. Зменшення проникності стінки судин пов’язане з пригніченням активності гіалуронідази. Сповільнюється міграція лейкоцитів. Процеси проліферації пригнічують, застосовуючи високі дози.
Болезаспокійливий ефект визначається усуненням запальної реакції, що має периферичну природу. Центральний механізм анальгезуючої дії зумовлюється гальмуванням проведення больової імпульсації в ділянки таламуса і гіпоталамуса, де блокується також синтез і вивільнення простагландинів.
Гальмування простагландинів запобігає сенсибілізації больових рецепторів до гістаміну, брадикініну.

Саліцилати усувають гарячку, підвищують процес тепловіддачі розширенням судин шкіри і посиленням потовиділення  внаслідок гальмування синтезу простагландинів мозку і зниження збудливості  центрів гіпоталамуса.
Похідні кислоти саліцилової стимулюють дихальний центр. Підвищують потребу в кисні скелетної мускулатури і викликають накопичення вуглекислоти, яка також активізує дихальний центр.
Підвищується секреція жовчі, екскреція сечової кислоти нирками, що може бути використане при подагрі. Пригнічується клітинний імунітет, що зумовлено зв’язуванням СН-груп білка імунокомпетентних органів. Саліцилати знижують алергічну реакції, запобігаючи виділенню гістаміну.
Похідні кислоти саліцилової зменшують агрегацію тромбоцитів, пригнічуючи синтез тромбоксану А. У високих дозах знижують рівень протромбіну, порушуючи обмін філохінону (вітаміну К). Цей ефект використовується при хворобах, що і супроводжуються гіперкоагуляцією (стенокардія, інфаркт міокарда). Пригнічують синтез і підвищують розщеплення жирів, посилюють гліколіз. У хворих на цукровий діабет, навпаки, можуть знижувати рівень глюкози в крові.

Важливо!

 У зв’язку з інтенсивними дослідженнями, тривалими клінічними спостереженнями і висновками про те, що саме застосування  похідних кислоти саліцилової спричинюється до тяжких побічних ефектів, у багатьох країнах світу їх заборонено виробляти, ввозити і застосовувати!

Показання

 Похідні кислоти саліцилової призначають при запальних процесах і больових синдромах помірної сили (міозит, міальгія, артральгія, невральгія, біль  зубів, голови, дисменорея), їх використовують при ревматизмі, під час гарячки тощо.  Застосовують ці препарати при тромбоемболічній хворобі, діареї, викликаній радіаційним ураженням, при стенокардії, інфаркті міокарда.

Побічна дія

 Ускладнення терапії  саліцилатами пов’язані з подразненнями слизової оболонки шлунка –  виникає нудота і блювання. Блокада простагландинів слизової оболонки, які пригнічують секрецію хлороводневої кислоти і підвищують виділення слизу, призводить до загострення виразкової хвороби шлунка (протипоказання до їх призначення). Іноді розвиваються алергічні реакції у вигляді висипу, можливі напади бронхіальної астми, анафілактичний шок.
   У вагітних жінок саліцилати можуть спричинитися до затримки пологів. Проникаючи крізь плаценту, вони можуть викликати судинні захворювання легень плода. Можуть призводити до мутагенного ефекту. У випадках тривалого застосування розвивається хронічна інтоксикація, яка характеризується болем голови, запамороченням, зниженням слуху.

Похідні пара-амінофенолу.

  

   До цієї групи належать фенацетин (1-етокси-4-ацетамінобензол) і парацетамол (адря-ацетамінофенол).
Принцип дії обох представників групи схожий, оскільки фенацетин у процесі біотрансформації значною мірою перетворюється на парацетамол. Проте препарати відмінні за фізико-хімічними властивостями: фенацетин практично не розчиняється у воді, парацетамол розчиняється добре. Тому в медичній практиці віддають перевагу парацетамолу.

Фармакокінетика

Добре абсорбується у травному каналі, досягає максимальної концентрації через 1-2 год. У крові зв’язується (до ЗО %) з білками плазми і циркулює протягом 5 год. Метаболізується у печінці. Виділяється з сечею у вигляді кон’югатів з глюкуроновою і сірчаною кислотами.

Фармакодинаміка

Жарознижувальний і болезаспокійливий ефекти за силою не менші, ніж у кислоти ацетилсаліцилової. Проте протизапальна дія парацетамолу незначна: майже не впливає на периферичну простагландинсинтетазу, пригнічуючи дію ферменту в центральній нервовій системі.
Показання. Призначають під час гарячки, при міальгії, артральгії, болю зубів, голови. Позитивна якість препаратів – це відсутність подразнювального впливу на слизову оболонку травного каналу, а також ульцерогенного ефекту.
Побічна дія пов’язана із здатністю идра-амінофенолу порушувати дихальну функцію крові, утворюючи метгемоглобін. Інколи розвивається анемія, лейкопенія. Небезпечним ускладненням є інтер-стиціальний нефрит. У високих дозах іноді призводять до ураження печінки. Можуть також спостерігатись алергічні реакції, рушення функції серця.

 

Похідні кислоти індолоцтової

Найпоширенішим представником цієї групи є індометацин (метиндол — -(пара-хлор-бензоїл)-5-метокси-2-метиліндол-3-оцтова кислота), отриманий у 1963 р.

Фармакокінетика

   Препарат має високу біодоступність, майже повністю абсорбується з кишок. Виділяється з жовчю, циркулює в кишково-печінковому колі. Максимальна концентрація в крові досягається через 1-2 год після введення. Біо-трансформація в печінці — глюкуронізація, частково — диметилювання і відщеплення хлорбензолового радикалу. Виводиться з сечею і жовчю.

Фармакодинаміка

 Має значний протизапальний ефект, що перевищує дію всіх інших ненаркотичних анальгетиків. У механізмі дії переважає пригнічення ци-клооксигенази (простагландинсинтетази) і порушення біосинтезу простагландинів. Викликає також блокаду фосфодіестерази, що супроводжується накопиченням цАМФ. Індометацин пригнічує синтез тромбокса-ну А2, агрегацію тромбоцитів, рухливість лейкоцитів, зменшує виділення серотоніну.
Має значну болезаспокійливу (переважно при запаленні) і жарознижувальну дію, за якою зрівнюється і навіть перевищує кислоту ацетилсаліцилову і парацетамол.

Показання

    Застосовують для лікування хворих на ревматоїдний артрит, ан-кілозуючий спондиліт, подагру у зв’язку з швидким протизапальним і анальгезуючим ефектом.

Побічна дія

    Індометацин не має широкого застосування як анальгетик через високу токсичність. Частота ускладнень досягає 50 %. Спостерігається біль голови, запаморочення, депресія, нудота, блювання, диспепсія. Є небезпечним ульце-рогенним чинником, що зумовлено порушенням синтезу простагландинів, які сприяють кровопостачанню слизової оболонки шлунка. Може виявляти гепато- і пан-креотоксичність, уражувати систему гемо-поезу (агранулоцитоз, тромбоцитопенія). Інколи виникають алергічні реакції.
Похідні кислот алканових. Найпоширеніші представники цієї групи — похідні кислоти пропіонової (ібупрофен — d,l-2-(4-ізобутилфеніл)-пропіонова кислота, напроксен — 2-(6-метокси-2-нафтил)-пропіонова кислота) і кислоти фенілоцтової: диклофенак-натрій (ортофен, вольта-рен — натрієва сіль 2-[2,6-дихлорфеніл)-аміно]-фенілоцтової кислоти).

Фармакокінетика

    Усі препарати мають високу біодоступність, швидко і майже повністю абсорбуються з травного каналу, зокрема з шлунку, за винятком лікарських форм із спеціальним захисним покриттям. У крові на 96-99 % зв’язуються з білками плазми. Біотрансформація відбувається в печінці: окиснення, глюкуронізація, утворення парних сполук з сірчаною кислотою. Виділяється з сечею і частково з жовчю. Напроксен має тривалий період напіввиведення (15-20 год), що дає змогу обмежуватись дворазовим його призначенням на добу.

Фармакодинаміка

    Це група активних протизапальних засобів, яким властива тріада ефектів ненаркотичних анальгетиків. В основі механізму дії лежить блокада простагландинсинтетази, хоча мають значення й інші ефекти (стабілізація лізосомних мембран). За силою протизапальної дії перше місце займає диклофенак-натрій, який навіть перевершує індометацин. Ібупрофен викликає значний, але менш виразний протизапальний ефект, який зрівнюється з бутадіоном. Напроксен за силою дії наближається до ібупрофену.

Показання

    Препарати цієї групи мають менше побічних ефектів, насамперед, подразливого впливу на травний канал. Вони широко використовуються при різних захворюваннях опорно-рухового апарату (артрит, бурсит, тендовагініт тощо).

Протипоказання

   Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, вагітність, лактація.

Побічна дія

   Напади бронхоспазму після прийому ібупрофену, кровотечі з носа, алергічний висип.

Похідні кислоти антранілової.

Основні засоби цієї групи — це кислота мефенамова — М-(2,3-диметилфеніл)-антранілова кислота та натрію мефенамінат.

Фармакокінетика

    Препарати добре абсорбуються, але швидко метабо-лізуються (шляхом окиснення і глюкуронізації) і виводяться з сечею. Період на-піввиведення — 3 год.

Фармакодинаміка

   За анальгезуючою активністю кислота мефенамова порівнюється з бутадіоном і перевершує саліцилати. За протизапальною дією також перевершує саліцилати. Механізм дії полягає у пригніченні біосинтезу простагландинів та інших медіаторів запалення, у стабілізації мембран, погіршенні окисного фосфорування. Основна відмінність – значне пригнічення активності протеаз. Підвищує резистентність тканин до альтеративних процесів. Є індуктором інтерферону. Блокує алергічні реакції.
Показання: ревматизм, артрит, біль різного походження.

Побічна дія

    Порушення функції травного апарату (анорексія, біль у животі, діарея).

Протипоказання

   Виразкові захворювання травного каналу.

 

З групи інших ненаркотичних анальгетиків перспективними засобами є похідні оксикаму — піроксикам і мелоксикам (переважно впливає на ЦОГ-2), які істотно відрізняються тривалою дією, що дає змогу обмежуватись одноразовим прийомом на добу. Мають тріаду ефектів ненаркотичних анальгетиків. Призначаються при запальних процесах кістково-суглобового апарату, при загостренні подагри. У 20 % випадків мають помірний подразнювальний вплив на слизову оболонку травного каналу.

 

 

Фармацевтична опіка при застосуванні препаратів для симптоматичного лікування головного болю

 

F   Головний біль може бути симптомом серйозних захворювань, тому обов’язково слід звернутися до лікаря для виключення небезпечних для життя і здоров’я станів.

F   Анальгетичні препарати при головному болі не приймають більше двох днів без консультації з лікарем.

F   Анальгетичні препарати при головному болі не слід приймати частіше за 2 рази в тиждень — інакше можливе зниження порогу больової чутливості і збільшення частоти і сили нападів головного болю.

F   Якщо біль при мігрені не проходить протягом 12 годин, слід обов’язково звернутися до лікаря, оскільки виникає загроза порушення мозкового кровообігу.

F   Розчинні лікарські форми і лікарські форми у вигляді аерозолів забезпечують швидше настання терапевтичного ефекту, знижують дію активних речовин, що містяться в препараті на слизисту шлунку.

F   Комбіновані препарати з групи анальгетиків­антипиретиків, що містять кофеїн, не слід поєднувати з прийомом кави або чаю у великих кількостях щоб уникнути передозування.

F   Препарати, що містять парацетамол, слід з обережністю призначати особам з важкими порушеннями функції печінки.

F   При тривалому прийомі препаратів, що містять парацетамол низького ступеня очищення, слід контролювати склад периферичної крові.

F   Препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, рекомендується приймати після їжі.

F   Препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід приймати спільно з антикоагулянтами.

F   Препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід поєднувати з алкоголем (різко зростає небезпека ульцерогенної дії, шлункової кровотечі).

 

F   При тривалому прийомі препаратів, що містять ацетилсаліцилову кислоту, рекомендується дослідження калу на приховану кров.

F   Препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід приймати під час вагітності і лактації.

F   Лікарські препарати групи суматриптану можна застосовувати тільки після постановки діагнозу мігрені лікарем.

F   Лікарські препарати групи суматриптану не слід застосовувати під час вагітності і лактації, у дітей молодшого віку.

F   Лікарські препарати, що містять суматриптан, не слід застосовувати у хворих із захворюваннями серця, судин, при гіпертонічній хворобі.

F   Лікарські препарати, що містять суматриптан, не застосовують для профілактики нападу мігрені.

F   При тривалому прийомі препаратів, що містять кодеїн, можливий розвиток звикання.

F   Суматриптан не слід поєднувати з препаратами маткових ріжок — може розвинутися виражений вазоспазм.

F   Після прийому препаратів, що містять алкалоїди маткових ріжок (дигідроерготамін), препарати групи суматриптану можна приймати не раніше чим після 24 год перерви

F   Після прийому препаратів групи суматриптану препарати, що містять алкалоїди маткових ріжок (дигідроерготамін), можна приймати тільки після перерви 6 год і більше

F   Інтервал між прийомом різних препаратів групи суматриптану — не меншого 12 год.

F   Якщо прийом однієї дози препарату групи суматриптану не надав ефекту, прийом повторної дози можливий не раніше чим через 3 години.

 

                 

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров’я України ___________  № _____

 

1.1.19. ПРОТОКОЛ

ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ

БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

 

симптоматичне лікування головного болю

 

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення пацієнта/представника пацієнта за ліками з приводу головного болю.

1.2. Код за МКХ – 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта/представника пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Вересень 2013 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Вересень 2014 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі:	Установи-розробники:
Нагорна О.О., Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О.	Державне підприємство «Державний експертний центр МОЗ України»
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В.	Державна установа «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б.	Державна установа «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф.	Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, МОЗ України

 

Рецензент:

Нетяженко В.З. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Терапія», член-кор. Національної академії медичних наук України, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, д.м.н., професор

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта/представника пацієнта при зверненні за допомогою

 

Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі – діти чи дорослі);

2.2. як давно виникло нездужання і скільки часу триває;

2.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

2.4. які ліки вже прийняті для полегшення стану.

 

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

 

3.1. головний біль супроводжується раптовою появою неврологічних симптомів (порушення мови, зору, рухів, тремтіння кінцівок тощо) або порушенням свідомості;

3.2. головний біль пов’язаний з травмою голови (якої давності), особливо якщо травма голови супроводжувалась втратою свідомості;

3.3. головний біль виник раптово, його інтенсивність сильніша ніж зазвичай або змінився характер і частота нападів хронічного головного болю;

3.4. головний біль триває 2-3 дні і посилюється;

3.5. головний біль виник в процесі захворювання, що супроводжується сильною лихоманкою;

3.6. головний біль супроводжується підвищенням тонусу потиличних м’язів (утруднення або неможливість дотягтися підборіддям до грудей);

3.7. головний біль супроводжується відчуттям тиску «зсередини-назовні», нудотою, запамороченням, потемнінням в очах, «мушками» перед очима, посилюється при напруженні, кашлі, зміні положення голови;

3.8. головний біль супроводжується відчуттям тиску, розпирання в області придаткових носових пазух;

3.9. головний біль супроводжується підвищеною чутливістю до гучних звуків, яскравого світла, підвищеною дратівливістю;

3.10. головний біль поєднується з болями в області серця;

3.11. головний біль поєднується з почервонінням очей, зниженням зору;

3.12. головний біль має характер пульсації;

3.13. головний біль супроводжується втратою (зниженням) чутливості в кінцівках;

3.14. головний біль з’явився після прийому (відміни) лікарського препарату;

3.15. головний біль у дітей.

 

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при симптоматичному лікуванні головного болю

№ з/п	Питання провізора (фармацевта) до пацієнта/представника пацієнта	Відповіді пацієнта/ представника пацієнта	Рекомендації
1.	Чи наявні у пацієнта один або декілька загрозливих симптомів	так	Для уточнення діагнозу і призначення лікування необхідно звернутись до лікаря
		ні	Продовжити опитування
2.	Чи наявна у пацієнта схильність до підвищення (зниження) артеріального тиску (при можливості виміряти артеріальний тиск в аптеці)	так	Для призначення лікування необхідно звернутись до лікаря
		ні	Продовжити опитування
3.	Чи має місце прийом деяких лікарських засобів: –         нітрати; –         антагоністи Н2 –рецепторів; –         антигіпертензивні засоби (антагоністи кальцію, метилдопа, резерпін); –         дипіридамол; –         інгібітори МАО; –         транквілізатори; –         пероральні контрацептиви; –         симпатоміметики; –         теофілін або припинення прийому: –         алкалоїди ріжків; –         анальгетики; –         нестероїдні протизапальні засоби; –         кофеїн.	так	Необхідно звернутись до лікаря для корекції лікування, оскільки головний біль може бути пов’язаний з прийомом (відміною) ліків
		ні	Продовжити опитування
4.	Чи наявні у пацієнта хронічні захворювання, при яких може виникати головний біль: –   остеохондроз шийного відділу хребта; –   наслідки травми голови та хребта, викривлення хребта; –   глаукома, косоокість; –   захворювання вуха, носа та придаткових пазух; –   захворювання зубів, щелеп; –    невралгія трійчастого або лицьового нерва з підвищеною/зниженою сльозотечею, розширенням/звуженням зіниці, перекосом обличчя	так	Для призначення лікування необхідно звернутись до лікаря; для тимчасового полегшення стану призначити анальгетики або нестероїдні протизапальні засоби, з урахуванням характеру головного болю, віку та наявних хронічних захворювань пацієнта;
		ні	Продовжити опитування
5.	Чи мають місце фактори, які можуть сприяти виникненню головного болю: –         емоційне напруження, стрес; –         різка зміна настрою (збудження, страх); –         значна розумова або фізична перевтома; –         тривала робота за комп’ютером; –         нерегулярне харчування або голодування; –         вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління; –         перебування в жаркому, задушливому, задимленому приміщенні; –         перебування в екологічно несприятливих умовах.	так	Пацієнту необхідно правильно організувати умови праці та відпочинку, змінити режим харчування, оскільки іноді цих заходів може бути достатньо для усунення головного болю; для тимчасового полегшення стану призначити анальгетики або нестероїдні протизапальні засоби, препаратом вибору є парацетамол
		ні	Для полегшення стану призначити анальгетики або нестероїдні протизапальні засоби, з урахуванням характеру головного болю, віку та наявних хронічних захворювань пацієнта; препаратом вибору є парацетамол

 

5. Перелік безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування головного болю

5.1. Анальгетики та антипіретики

5.1.1.    Кислота ацетилсаліцилова

5.1.2.    Метамізол натрію

5.1.3.    Парацетамол

5.2. Нестероїдні протизапальні засоби

5.2.1.    Ібупрофен

5.2.2.    Ібупрофен+ бензофенон + фенілацетамід*

5.2.3.    Кислота мефенамінова

5.2.4.    Напроксен

5.3. Комбіновані лікарські засоби анальгетики та антипіретики

5.3.1                 Кислота ацетилсаліцилова + кислота амінооцтова*

5.3.2                 Кислота ацетилсаліцилова + парацетамол + кофеїн

5.3.3                Кислота ацетилсаліцилова + парацетамол + кофеїн + кислота лимонна*

5.3.4                 Метамізол натрію + бендазол + папаверин*

5.3.5                 Метамізол натрію + кофеїн

5.3.6                 Метамізол натрію + кофеїн + тіамін

5.3.7                 Метамізол натрію + темпідон

5.3.8                 Парацетамол + диклофенак

5.3.9                 Парацетамол + дицикловерін

5.3.10            Парацетамол + ібупрофен

5.3.11            Парацетамол + ібупрофен + кофеїн*

5.3.12            Парацетамол + кислота аскорбінова

5.3.13            Парацетамол + кофеїн

5.3.14            Парацетамол + кофеїн +  пропіфеназон*

5.3.15            Метамізол натрію + пітофенон + фенпівериній

5.4. Алкалоїди ерготаміну та їх комбінації

5.4.1. Ерготамін + меклоксамін + камілофін + пропіфеназон + кофеїн*

* – лікарський засіб відсутній в Державному Формулярі п’ятого випуску.

 

6. Надання належної інформації щодо лікарських засобів для відповідального самолікування

 

6.1 Тривалість самостійного застосування лікарських засобів для симптоматичного лікування головного болю не повинна перевищувати 3‑х діб!

6.2. Надати рекомендації щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання лікарських засобів;

6.3 Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

6.3.1. Інформація про лікарські засоби, включені до Державного Формуляра

№ з/п	Розділ Державного формуляра п’ятого випуску	Інформація для пацієнта/представника пацієнта щодо особливостей застосування лікарських засобів
1	Анальгетики та антипіретики п.2.15.3.1. розділу «Кардіологія. Лікарські засоби»; п.8.8.3. розділу «Ревматологія. Лікарські засоби»; п.10.3.5. розділу «Анестезіологія та реаніматологія. Лікарські засоби»; Додаток 8 «Лікарські засоби для надання паліативної та хоспісної допомоги»	Всі анальгетики–антипіретики, особливо кислоту ацетилсаліцилову, необхідно приймати після їжі   Препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не можна приймати разом з антикоагулянтами, антиагрегантами, при вагітності і в період годування грудьми   Не можна поєднувати прийом анальгетиків–антипіретиків з алкоголем (різко підвищується ульцерогенна – особливо у ацетилсаліцилової кислоти і гепатотоксична дія – особливо у парацетамолу)   Ацетилсаліцилова кислота знижує сечогінний ефект петльових діуретиків   Ацетилсаліцилова кислота протипоказана пацієнтам з виразковою хворобою шлунка і 12-палої кишки, геморагічним діатезом, бронхіальною астмою   Метамізол натрію протипоказаний при вагітності, бронхоспастичних станах, з обережністю застосовують у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, при інфаркті міокарду, захворюваннях нирок, алкоголізмі   Під час тривалого застосування метамізолу натрію необхідно контролювати склад периферичної крові, при перших ознаках агранулоцитозу припинити прийом препарату   Важлива властивість препаратів, що містять парацетамол, – невелика широта терапевтичної дії (токсична доза перевищує максимальну терапевтичну всього в 2-3 рази), тому необхідно дотримуватись призначеного дозування   Препарати, що містять парацетамол, з обережністю призначають при порушенні функції печінки
2	Нестероїдні протизапальні засоби п.8.7.1.2. розділу «Ревматологія. Лікарські засоби»; п.6.4.1.2. розділу «Неврологія. Лікарські засоби»; п.12.2.3. розділу «Урологія. Андрологія. Сексопатологія. Нефрологія. Лікарські засоби»	Нестероїдні протизапальні засоби необхідно приймати після їжі   Нестероїдні протизапальні засоби з обережністю застосовують у пацієнтів з бронхіальною астмою, ерозивно-виразковими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, кровотечами, із захворюваннями печінки, порушенням функції нирок, не призначають в період вагітності та годування грудьми   При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами можливо посилення дії пероральних цукрознижуючих засобів, антикоагулянтів, антиагрегантів   Ібупрофен знижує ефект тіазидових діуретиків та антигіпертензивних засобів.   Ібупрофен може викликати запаморочення, тому його не призначають особам, діяльність яких вимагає високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій Лікарські форми з уповільненим вивільненням дозволяють підвищити безпечність та ефективність застосування нестероїдних протизапальних засобів

 

6.3.2. Інформація про лікарські засоби, які не включені до Державного Формуляра

№ з/п	Фармакотерапевтична група лікарських засобів	Інформація для пацієнта/представника пацієнта щодо особливостей застосування лікарських засобів
1	Комбіновані лікарські засоби анальгетики та антипіретики	Комбіновані лікарські засоби мають такі ж особливості при застосуванні, як і анальгетики та антипіретики, що входять до їх складу   Не можна застосовувати одночасно з іншими лікарськими засобами, які містять в своєму складі такі ж анальгетики і антипіретики; необхідно дотримуватись призначених доз для запобігання токсичної дії внаслідок передозування   Комбіновані лікарські засоби, які містять кофеїн, не призначають при підвищеному артеріальному тиску, їх не можна поєднувати з прийманням великої кількості кави або чаю, щоб запобігти передозуванню кофеїну
2	Алкалоїди ерготаміну та їх комбінації	Комбіновані лікарські засоби, які містять алкалоїди ерготаміну, не застосовують у осіб, діяльність яких вимагає високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, його не можна поєднувати з препаратами, що пригнічують ЦНС і алкоголем – можливе посилення пригнічувальної дії на ЦНС   Протипоказаний дітям до 15 років, а також в період вагітності та годування грудьми

 

6.4 Загальні рекомендації при симптоматичному лікуванні головного болю:

6.4.1.   не можна приймати аналгетичні препарати при головному болю частіше 2-х разів на тиждень, оскільки можливе зниження порогу больової чутливості і збільшення частоти і сили нападів головного болю;

6.4.2.   якщо біль при мігрені не минає протягом 12 годин, необхідно звернутись до лікаря, оскільки виникає загроза порушення мозкового кровообігу;

6.4.3.   для профілактики періодичного головного болю, що не має характеру мігрені і не пов’язаний із загальними захворюваннями, необхідно:

6.4.3.1.        регулярне харчування, прийом вітамінів групи В, препаратів кальцію та магнію;

6.4.3.2.        вести активний спосіб життя – забезпечити достатню фізичну активність, приймати водні процедури, прогулянки на свіжому повітрі, дотримуватись раціонального режиму сну і відпочинку;

6.4.3.3.        утримуватись від тютюнокуріння, у тому числі від пасивного вдихання тютюнового диму;

6.4.3.4.        уникати задушливих, загазованих приміщень;

6.4.3.5.        визначити зв’язок нападів головного болю із вживанням деяких продуктів харчування, за наявності такого зв’язку – виключити їх з раціону;

 

6.5. Довести до відома пацієнта/представника пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в інструкції про застосування лікарського засобу, яка до нього додається;

 

6.6. Довести до відома пацієнта/представника пацієнта, що при появі побічних реакцій (передбачених і непередбачених інструкцією для медичного застосування лікарського засобу) при застосуванні лікарського засобу або відсутності ефективності лікарського засобу необхідно припинити прийом підозрюваного лікарського засобу, щонайшвидше повідомити лікаря, провізора (фармацевта), заповнити та надіслати спеціальну форму (карту-повідомлення для надання пацієнтом інформації про побічну реакцію та/або відсутність ефективності лікарського засобу при його медичному застосуванні) будь-яким зручним та доступним способом до Державного експертного центру МОЗ України;

 

6.7. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.7.1. з’ясувати, наскільки пацієнт/представник пацієнта засвоїв інформацію

6.7.2. попросити пацієнта/представника пацієнта повторити найбільш важливу інформацію

6.7.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта/представника пацієнта запитання

 

 

 

Начальник Управління лікарських засобів та медичної продукції

Л.В. Коношевич

 

 

 

 

Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на мігрень

Затверджено наказ МОЗ України від 17.08.2007 № 487

Клінічний протокол

надання медичної допомоги хворим на мігрень

 

Код МКХ-10׃ G 43

 

Мігрень проявляється рецидивуючими приступами головного болю, який починається з лобно-скронево-очничної області та розповсюджується на половину голови (гемікранія).

Етіологія: в основі захворювання – спадкова неповноцінність нейрогуморальної регуляції. Патогенез: судинні порушення, біохімічні зміни, пароксизмальний зрив  центрального контролю болю та центральної нейроваскулярної регуляції, яка викликана різноманітними ендогенними та екзогенними впливами.

Варіанти клінічного перебігу мігрені: І. Мігрень без  аури (проста форма) та ІІ. Мігрень з аурою.

 

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Діагностика та лікування у поліклініці надається лікарем-неврологом. Тривалість лікування в поліклініці складає від 1 до 7 днів. Лікування мігренозного статусу необхідно проводити у неврологічному стаціонарі. Тривалість лікування від 1 до 7 діб. 

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів – 1+ рівень (В).

 

Клініко-діагностична програма

1. Клінічний огляд;

2. Пульс;

3.  Артеріальний тиск;

4. Температура тіла;

5. Аналіз крові клінічний;

6. Аналіз сечі клінічний;

7. Електроенцефалографія, реоенцефалографія;

8.Ульразвукова допплерографія магістральних судин голови та шиї;

8. КТ або МРТ головного мозку;

9. Консультація окуліста,

10. Консультація терапевта

 

Лікувальна програма

Лікування мігрені складається з двох аспектів – лікування мігренозного нападу та профілактичної терапії у міжнападний період. З метою купірування мігренозного приступу використовують неспецифічне лікування (анальгетики, нестероїдні протизапальні  препарати, комбіновані препарати) та специфічне лікування (селективні агоністи 5НТ₁-рецепторів, препарати ерготамінового ряду).

Профілактичне лікування мігрені проводиться за допомогою β-адреноблокаторів, трициклічних антидепресантів, нестероїдних протизапальних препаратів, препаратів серотонінового ряду, антиепілептичних засобів.

Немедикаментозні методи лікування – фізіотерапевтичні процедури, гірудотерапія, рефлексотерапія, біологічний зворотний зв’язок, психотерапевтичні засоби.

 

Характер кінцевого очікуваного результату лікування

         Зменшення частоти, або припинення приступів, поліпшення загального стану.

Тривалість лікування в спеціалізованому стаціонарі

Стаціонарне лікування при частих приступах та укладненнях, тривалість амбулаторного спостереження і лікування визначається індивідуально.  

Критерії якості лікування

Відсутність приступів.

 

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі побічні дії препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.

 

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги та реабілітації

Хворі не потребують диспансерного нагляду.

 

Вимоги до дієтичних призначень та обмежень

Обмеження споживання шоколаду, цитрусових, твердих сирів. Відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю, газованих напитків.

 

Вимоги до режиму праці, відпочинку

Дозовані фізичні навантаження, режим сну та обмеження роботи за комп’ютером.