Фармацевтична опіка пацієнтів із захворюваннями шкіри
Симптоматичне лікування поверхневих мікозів
Захворювання, що викликаються патогенними грибами, мікози, є одними із найпоширеніших у світі. За даними крупного епідеміологічного дослідження «Ахіллес», що проводилось в одинадцяти країнах Європи, до 22% звернень до дерматологів пов’язані з грибковими ураженнями ступень і нігтів.
Мікози можуть бути:
поверхневими (місцеве ураження слизових оболонок, шкіри, волосся, нігтів), генералізованими і глибокими (з ураженням внутрішніх органів).
За локалізацією патологічного процесу найчастіше зустрічаються мікози ступень. Найпоширенішими з них є епідермофітія і руброфітія.
Ймовірність зараження епідермофітією найвища у місцях суспільного користування: басейнах, спортивних залах, лазнях, саунах. Захворювання характеризується появою болючих тріщин або дрібних пухирців у міжпальцевих складках, іноді на пальцях або нижній поверхні ступні. Руброфітією заражаються зазвичай при безпосередньому контакті з хворими: через інфікований одяг, взуття, загальні предмети догляду.
Мікози нігтів (оніхомікози) можуть бути викликані дерматофітами (нитчастими грибами), дріжджоподібними і цвілевими грибами. Уражені нігті змінюють колір: стають білуватими, іноді жовтими або набувають коричневого відтінку.
Мікози гладкої шкіри зустрічаються рідше, ніж мікози ступень і оніхомікози. Грибкова інфекція може захоплювати будь-яку область тіла людини, проте найтиповіша її локалізація — пахові складки і внутрішня сторона стегон.
Слизові оболонки зазвичай вражаються дріжджоподібними грибами роду Candida. Виділяють наступні форми: дріжджоподібний стоматит, мікотичну заїду, мікотичну ангіну, мікотичний глоссит, мікотичний вульвовагініт.
Протигрибкові препарати, що відпускаються без рецепта.
Протигрибкові препарати, що діють переважно на гриби роду Candida:
- Міконазол ( Miconazole)
- Ністатин ( Nystatin )
- Флуконазол ( Fluconazole )
Флуконазол — пероральний препарат з вираженою протигрибковою дією. Доведена його ефективність при кандидозах, мікроспорії, тріхофітії, у тому числі і при генералізованих формах мікозів. Режим дозування індивідуальний. Залежно від показань добова доза може складати від 50 до 400 міліграмів, кратність прийому — один раз на добу. З побічних ефектів можливі гепатотоксична дія, алергічні реакції, блювота, пронос. Протипоказання до застосування — вагітність, лактація, вік до 1 року, підвищена чутливість до препарату.
Безрецептурними препаратами, з переважною дією на дерматофіти, є виготовлені на основі ундециленової кислоти (Undecylenic acid): Мікосептин у формі мазі і комплексні препарати Цинкудан і Ундецин (мазі) а також Толциклат (Tolciclate)
Лікування поверхневих мікозів при відомому збуднику з використанням безрецептурних препаратів
|
Форма патології |
Протигрибкові засоби |
|
I. Кандидоз: шкірний |
Місцево: клотримазол, миконазол, ністатин, кетоконазол, Еконазол, циклопірокс |
|
орофарінгеальний |
Всередину: флуконазол Місцево: клотримазол |
|
вульвовагінальний |
Всередину: флуконазол Місцево: клотримазол, міконазол, ністатин |
|
II.Дерматофітомікози |
Всередину: флуконазол Місцево: тербінафін, клотримазол, циклопірокс, Еконазол, кетоконазол, міконазол, нафтифін, препарати ундециленової кислоти |
Фармацевтична опіка при застосуванні лікарських засобів для місцевого лікування мікозів
1. Доводити до уваги пацієнтів, що успішне лікування мікозу навіть безрецептурними препаратами можливе тільки після постановки точного діагнозу лікарем-дерматологом.
2. Застосовувати препарати для місцевого лікування мікозів необхідно у точній відповідності з анотацією.
3. Звертати увагу пацієнтів на умови і терміни зберігання препаратів. Категорично забороняється використовувати препарати, що зберігаються не належним чином або з нечинним терміном придатності.
4. Інформувати пацієнтів, що необхідно уникати потрапляння лікарських засобів для місцевого лікування мікозів на слизову очей.
5. При використанні препаратів даної групи можливі шкірні реакції (невелике тимчасове подразнення, почервоніння, лущення), які зазвичай минають самостійно. При стійких вказаних порушеннях слід звернутися до лікаря, оскільки це може свідчити про непереносність діючих або допоміжних речовин препарату.
6. Вагітних і жінок, що годують грудьми, слід попереджати про те, що, незважаючи на украй незначну системну дію, лікарські засоби для місцевого лікування мікозів у них слід застосовувати за строгими показаннями.
7. Якщо пропущений черговий прийом ліків, то їх слід прийняти якнайскоріше. Проте якщо вже майже підійшов час прийому наступної дози, необхідно повернутися до звичайної схеми прийому ліків. У жодному випадку не можна подвоювати разову дозу.
8. Флуконазол приймається незалежно від прийому їжі.
9. Інформувати пацієнтів, що приймають пероральні цукрознижувальні засоби, що флуконазол збільшує тривалість дії цих засобів і може викликати гіпоглікемію. Необхідний регулярний контроль рівня глюкози крові!
10. Інформувати пацієнтів, що препарати для місцевого застосування практично не мають системною дією, тому супутню терапію можна проводити без їх урахування.
Опік ( combustio ) — ураження тканин, викликане дією на організм термічних чинників будь-якого походження (полум’я, розжарені предмети, гарячі рідини), хімічних речовин, електричного струму, іонізуючої радіації (сонячним промінням або радіаційним випромінюванням). http://burn.ru/
Залежно від причини розрізняють опіки:
термічні,
хімічні,
променеві (у тому числі сонячні опіки).
Найчастіше зустрічаються термічні ураження шкіри, рідше — термічні і хімічні опіки порожнини рота і дихальних шляхів, ще рідше — опіки стравоходу і шлунку.
Термічні опіки шкіри розділяють на 4 ступені:
I ступінь (легкий) — вражається тільки зовнішній шар шкіри (епідерміс) — виявляється розлитою червоністю (гіперемією), набряком шкіри і сильним пекучим болем в місці ураження;
II ступінь — вражається як епідерміс, так і лежачі під ним шари шкіри — почервоніння і набряк шкіри виражені значніше і супроводяться утворенням міхурів, заповнених прозорою рідиною, яка потім швидко каламутніє;
IIІ А ступінь — частковий некроз шкіри із збереженням острівців епітелію, з яких за сприятливих умов можлива самостійна епітелізація;
ІII Б ступінь — некроз шкіри на всю її глибину;
IV ступінь — обвуглювання — ураження не тільки шкіри, але і тканин, що знаходяться під нею (підшкірної жирової клітковини, м’язів, кісток).
Хімічні опіки виникають при потраплянні на шкіру, слизові і / або прийомі всередину сильних неорганічних кислот, лугів, солей важких металів. Хімічні опіки кислотою приводять до коагуляції – (сухого) некрозу тканин в результаті їх дегідратації і коагуляції. Луги викликають колікваційний (вологий) некроз як наслідок їх взаємодії з білками, утворення лужних альбумінів і омиления жирів. Тяжкість опіку визначається силою хімічного агента і його експозицією. В клінічній симптоматиці хімічних опіків превалюють місцеві зміни і інтоксикація унаслідок всмоктування з обпаленої поверхні агресивних речовин. Опікова хвороба розвивається рідко.
За ступенем тяжкості пошкодження виділяють опіки легкі, середньої тяжкості, важкі і украй важкі. Ступінь тяжкості опіків визначається не тільки глибиною ураження шкіри, але і площею опікової поверхні, наявністю супутнього опіку дихальних шляхів, а також віком і супутніми захворюваннями потерпілого.
Поверхневі опіки площею до 10% поверхні тіла і глибокі до 5% поверхні протікають як місцеві ураження. Опіки більшої площі викликають специфічні зміни у всьому організмі і розглядаються як опікова хвороба. При важких опіках – більше 8–10% тіла або поверхневих опіках більше 10–15% поверхні розвивається опіковий шок. У дітей до 10 років розвиток опікового шоку можливий при враженні менше 10% поверхні тіла.
Для визначення площі опікової поверхні користуються правилом долоні, згідно з яким площа долоні дорослої людини складає близько 1% загальної поверхні тіла.
Ознаками опікового шоку легкого ступеня є збуджений стан (ейфорія), озноб, бліда, «гусяча» шкіра зовні опіку, іноді нудота і блювота, задишка, тахікардія 100–120 ударів в хвилину, нормальний або дещо підвищений АТ. При шоці середньої тяжкості і важкому короткий період збудження зміняється депресією при збереженій свідомості. Спостерігаються виражений біль в місці опіку, різкий озноб, спрага, нудота, блювота, зниження температури тіла, прискорене дихання, тахікардія до 120–140 ударів в хвилину, помірне зниження АТ. Необпалена шкіра — суха, холодна на дотик.
«Загрозливі симптоми» при опіках, що вимагають обов’язкового втручання лікаря:
При термічному або хімічному опіках
Опіки III А, III Б, IV ступеня.
Утворення міхурів більше 5 см в діаметрі на обширній ділянці шкіри.
Поверхневі опіки більше 10% поверхні.
Ознаки опікового шоку — озноб, нудота, блювота, зміна АТ.
Будь-які опіки у дітей.
Хімічний опік глотки, гортані, стравоходу, очей.
При сонячному опіці
Порушення свідомості.
Сухість в роті, зниження або відсутність сечовиділення.
Підвищення температури тіла вище 39,0°С.
Зморщена або обвисла шкіра.
Утворення міхурів більше 5 см в діаметрі на обширних ділянках шкіри.
Сильний біль в місці опіку.
Напрямки лікування опіків. Заходи першої допомоги при опіках:
Перша допомога ( самодопомога ) при термічних опіках:
негайно припинити дію термічного чинника (погасити одяг, що горить, видалити розжарений предмет і т. п.);
охолодити уражені ділянки (холодною водою, снігом, льодом);
вжити заходів для запобігання будь-яких забруднень опікової поверхні;
захистити опікову поверхню від інфікування;
зменшити больові відчуття.
При хімічних опіках невідкладна допомога полягає в якнайшвидшому видаленні і хімічній нейтралізації хімічної речовини.
Уражену шкіру і слизові оболонки в першу чергу слід промити великою кількістю холодної проточної води. Промивання опікової поверхні водою слід проводити не менше 10–15 хвилин, а якщо допомога почата із запізненням — не менше 1 години. За промиванням опікової поверхні проточною водою проводиться хімічна нейтралізація агента.
Засоби для нейтралізації хімічного агента, що викликав опік
( Хімічний агент : нейтралізуючий засіб і спосіб його застосування )
Азотна, хлористоводнева, фтористоводнева кислоти: примочки з 3% розчином натрію гідрокарбонату.
Карболова кислота: пов’язки з вапняним молоком або гліцерином.
Луги: пов’язки і/або примочки із слабкими кислотами ( 1-3% розчин оцтової або лимонної кислоти ).
Вапно: примочки з 20% розчином глюкози ( цукру ).
Фосфор: пов’язка з 5 % розчином міді сульфату ( мідного купоросу ).
Алюмінійорганічні сполуки: видаляти тампоном, змоченим бензином або спиртом. При промиванні водою можливе спалахування!
Солі важких металів: пов’язки з 3 – 5 % розчином натрію гідрокарбонату
Лікарських засобів, що вживаються для симптоматичного лікування опіків.
Актовегін – гемодериват з телячої шкіри депротеїнізований, стимулює енергетичні процеси функціонального метаболізму і анаболізму, покращує кровопостачання. Можуть спостерігатися шкірно-алергічні реакції, скороминущі локальні больові відчуття які не вимагають відміни препарату.
Аерозоль «Лівіан лінетол»: риб’ячий жир, токоферола ацетат, бензокаїн, циминаль, олія соняшникова, олія лавандова. Регулює метаболічні процеси. Побічні ефекти не встановлені.
Бепантен плюс: декспантенол, хлоргексидину гідрохлорид. Сприяє формуванню і регенерації шкіри і слизових, чинить бактерицидну дію. Може викликати шкірно-алергічні реакції, сухість шкіри.
Бепантен- декспантенол. Сприяє формуванню і регенерації шкіри і слизових оболонок. Можливі шкірно-алергічні реакції.
Вінілін ( бальзам Шостаковського ) – бактеріостатича, протизапальна дія, сприяє регенерації пошкоджених тканин,епітелізації ран. Побічні ефекти не виявлені.
Вулнузан – екстракт маточників поморійських соляних озер, рицинова олія, ланолін безводний, вода. Репаративна, протизапальна дія. Побічні ефекти не виявлені.
Каротолін – масляний екстракт з м’якоті плодів шипшини, регулює метаболічні процеси. Можливі шкірно-алергічні реакції.
Мазь альтанова – протизапальна, антимікробна, репаративна дія. Побічні ефекти не встановлені.
Мазь « Вундехіл » – настоянка софори японської, кореневищ калгану, деревію, прополісу, олія рослинна, карофилен, бджолиний віск, ланолін, прискорює процеси клітинної регенерації, загоєння ран, має протизапальну дію. Можливі шкірно-алергічні реакції.
Мазь іхтіолова – протизапальна, знеболююча, антисептична дія. Можливі шкірно-алергічні реакції.
Мазь «Календула» – протизапальна, протимікробна дія, поліпшення кровообігу в шкірі, сприяє загоєнню ран. Побічні ефекти не виявлені.
Мазь каланхое – протизапальна, ранозагоювальна дія. Протипоказів не встановлено.
Мазь метилурацилова – прискорює процеси клітинної регенерації, загоєння ран, має протизапальну дію. Можливі шкірно-алергічні реакції.
Мазь живокосту ін. Тайсс – стимулює процеси регенерації тканин, має кровоспинну і протизапальну дію. Протипокази не виявлені.
Мазь етонію – стимулює загоєння ран, має місцевоанестезуючий ефект, проявляє бактеріостатичну і бактерицидну дію. Можливі шкірно-алергічні реакції.
Олія обліпихи – стимулює репаративні процеси, прискорює загоєння ран, володіє певною антибактеріальною дією. Можливі алергічні реакції, відчуття паління при лікуванні опіків.
Олія шипшини – регулює метаболічні процеси. Можливі шкірно-алергічні реакції.
Олазоль ( олія обліпихи, гліцерин, хлорамфенікол, бензокаїн, кислота борна, триетаноламін, ланолін безводий, кислота стеаринова) – стимулює репаративні процеси, прискорює загоєння ран володіє певною антибактеріальною дією. Можливі шкірно-алергічні реакції.
Пантенол – сприяє формуванню і регенерації шкіри і слизових оболонок. Можливі шкірно-алергічні реакції.
Пантестин – Дарниця ( D-пантенол, мірамистин ) – стимулює репаративні процеси, володіє протимікробною дією. Можливі алергічні реакції.
Солкосерил – желе ( стандартизований депротеїнизований гемодіалізат з крові молочних телят ) – стимулює синтез колагену і ріст свіжої грануляційної тканини, сприяє реваскуляризації ішемізованих тканин, стимулює ангіогенез. Можливі шкірно-алергічні реакції, можуть спостерігатися скороминущі локальні больові відчуття, які не вимагають відміни препарата.
Фармацевтична опіка при лікуванні термічних опіків
Будь-які опіки у дітей до 1 року вимагають консультації лікаря.
Неприпустимо самостійно розкривати міхури, оскільки підвищується ризик приєднання інфекції і відбувається гальмування регенерації.
При сонячних опіках необхідно багато пити рідини.
При лікуванні опіків, по можливості, не слід користуватися лікарськими препаратами, що містять місцеві анестетики, оскільки вони можуть гальмувати загоєння і викликати алергічну реакцію.
Обпалену ділянку необхідно оберігати від дії високої температури, сонця.
При лікуванні опіків слід переважно застосовувати препарати, що містять декспантенол.
При застосуванні актовегіну, солкосерилу можуть спостерігатися скороминущі локальні больові відчуття, які не вимагають відміни препарату.
В окремих випадках при застосуванні декспантенолу можуть спостерігатися шкірно-алергічні реакції.
При застосуванні метилурацилової мазі, мазі етонію можуть спостерігатися шкірно-алергічні реакції.
Фармацевтична опіка при лікуванні хімічних опіків
Промивання опікової поверхні водою слід проводити не менше 10–15 хвилин, а якщо допомога почата із запізненням — не менше 1 години.
При хімічних опіках категорично протипоказане накладення жирових пов’язок або мазей на жировій основі — агресивна речовина може виявитися жиророзчинною, що прискорить і посилить його дію і може стати причиною системного токсичного ураження.
Якщо опік викликаний органічними сполуками алюмінію, слід промивати етиловим спиртом або бензином — при змиванні водою можливе запалювання.
Якщо опік викликаний сірчаною кислотою, промивати водою не можна — при взаємодії з водою виділяється тепло і посилюється опік.
При опіках фосфором його остаточне видалення з ураженої поверхні слід проводити в темному приміщенні, оскільки на світлі частинки фосфору не помітні.
Відмороження
Відмороження — місцеве пошкодження тканин, викликане дією на них низьких температур. Місцеві і загальні зміни в організмі при відмороженнях обумовлені спазмом периферичних судин, що є компенсаторною реакцією, направленою на зменшення тепловіддачі і підтримку оптимальної температури тіла. При дії холодового агента, що продовжується, цей механізм компенсації швидко виснажується, що супроводжується формуванням внутрішньосудинного тромбозу нервово-трофічними і обмінними порушеннями в тканинах і у результаті закінчується розвитком в них некротичних змін.
http://medgazeta.rusmedserv.com/2000/3/article_792.html
Залежно від глибини ураження тканин виділяють 4 ступені відмороження.
I ступінь — вражається тільки поверхневий шар епідермісу зі зворотними порушеннями кровообігу. Виникає при нетривалій дії холоду. Спостерігається збліднення шкіри, зниження чутливості і невеликі болі. При подальшому охолоджуванні шкіра повністю втрачає свою чутливість. Після відігрівання уражені ділянки шкіри червоніють і припухають, з’являється пекучий біль і сверблячка.
II ступінь — вражається як епідерміс, так і лежачі під ним шари шкіри — різко збіліліла шкіра при відігріванні набуває багряно-синюшного забарвлення, на ділянці відмороження і навкруги нього з’являється набряк і міхури наповнені світлою або кров’яною рідиною. Навкруги міхурів шкіра темно-синюшна з багряними або фіолетовими плямами (відмороження І ступеня).
III ступінь — некроз шкіри на всю її глибину. При цьому спостерігаються виражений набряк навколишніх тканин, темно-багряні міхури, що містять геморагічну рідину, в тканинах утворюються кристали льоду. Зустрічається при тривалому охолоджуванні і дуже низьких температурах.
IV ступінь — спостерігається така ж картина відмороження, що і при третьому ступені, але відбувається відмороження не тільки м’яких тканин, але і кістки. Закінчується відторгненням ураженої частини тіла.
«Загрозливі симптоми» при відмороженнях, що вимагають обов’язкового втручання лікаря
Біль, що не стихає після відігрівання.
Набряклість обморожених частин тіла.
Поколювання або пекуче відчуття шкіри.
Синюшний колір шкіри (після зміни від білої до червоної).
Утворення пухирів.
Загальні розлади: тремтіння, невиразна мова, втрата пам’яті.
Напрямки лікування відморожень. Заходи першої допомоги при відмороженнях
При відмороженнях лікування полягає у максимально швидкому відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Кращим методом зігрівання тканин при відмороженнях є занурення уражених частин тіла в слабкий (блідо-рожевий) розчин калію перманганату з температурою 42 – 44°С на 20 хвилин. Після цього відморожену частину тіла слід акуратно висушити, накласти асептичну пов’язку і вкрити теплим одягом. При неможливості зігрівання теплою водою слід розтерти уражені ділянки шкіри спиртом або горілкою, дотримуючись всіх запобіжних заходів, щоб запобігти механічному пошкодженню шкіри і інфікуванню. Під час зігрівання уражених ділянок може з’явитися сильний біль. В цьому випадку можна прийняти анальгетики (парацетамол, ацетилсаліцилову кислоту).
Фармацевтична опіка при лікуванні відморожень
У жодному випадку не слід розтирати відморожену ділянку снігом — дрібні кристали льоду травмують шкіру, а бруд, що міститься в снігу сприяє інфікуванню.
Не слід занурювати відморожені ділянки тіла в холодну воду.
При зігріванні слід стежити, щоб відморожена тканина не була пошкоджена додатково.
Якщо відмороження відбулося у дитини, обов’язково слід показати його лікарю.
