Фармацевтична опіка при симптоматичному лікуванні уражень шкіри

Фармацевтична опіка при симптоматичному лікуванні уражень шкіри

Опік ( combustio ) — ураження тканин, викликане дією на організм термічних чинників будь-якого походження (полум’я, розжарені предмети, гарячі рідини), хімічних речовин, електричного струму, іонізуючої радіації (сонячним промінням або радіаційним випромінюванням).

 Залежно від причини розрізняють опіки термічні, хімічні, променеві (у тому числі сонячні опіки). Найчастіше зустрічаються термічні ураження шкіри, рідше — термічні і хімічні опіки порожнини рота і дихальних шляхів, ще рідше — опіки стравоходу і шлунку.

 Термічні опіки шкіри розділяють на 4 ступені:

I ступінь (легкий) — вражається тільки зовнішній шар шкіри (епідерміс) — виявляється розлитою червоністю (гіперемією), набряком шкіри і сильним пекучим болем в місці ураження;

 II ступінь — вражається як епідерміс, так і лежачі під ним шари шкіри — почервоніння і набряк шкіри виражені значніше і супроводяться утворенням міхурів, заповнених прозорою рідиною, яка потім швидко каламутніє;

IIІ А ступінь — частковий некроз шкіри із збереженням острівців епітелію, з яких за сприятливих умов можлива самостійна епітелізація;

ІII Б ступінь — некроз шкіри на всю її глибину;

IV ступінь — обвуглювання — ураження не тільки шкіри, але і тканин, що знаходяться під нею (підшкірної жирової  клітковини, м’язів, кісток).

Хімічні опіки виникають при потраплянні на шкіру, слизові і / або прийомі всередину сильних неорганічних кислот, лугів, солей важких металів. Хімічні опіки кислотою приводять до коагуляції – (сухого) некрозу тканин в результаті їх дегідратації і коагуляції. Луги викликають колікваційний (вологий) некроз як наслідок їх взаємодії з білками, утворення лужних альбумінів і омиления жирів. Тяжкість опіку визначається силою хімічного агента і його експозицією. В клінічній симптоматиці хімічних опіків превалюють місцеві зміни і інтоксикація унаслідок всмоктування з обпаленої поверхні агресивних речовин. Опікова хвороба розвивається рідко.

За ступенем тяжкості пошкодження виділяють опіки легкі, середньої тяжкості, важкі і украй важкі. Ступінь тяжкості опіків визначається не тільки глибиною ураження шкіри, але і площею опікової поверхні, наявністю супутнього опіку дихальних шляхів, а також віком і супутніми захворюваннями потерпілого. Поверхневі опіки площею до 10% поверхні тіла і глибокі до 5% поверхні протікають як місцеві ураження. Опіки більшої площі викликають специфічні зміни у всьому організмі і розглядаються як опікова хвороба. При важких опіках – більше 8–10% тіла або поверхневих опіках більше 10–15% поверхні розвивається опіковий шок. У дітей до 10 років розвиток опікового шоку можливий при враженні менше 10% поверхні тіла.

Для визначення площі опікової поверхні користуються правилом долоні, згідно з яким площа долоні дорослої людини складає близько 1% загальної поверхні тіла.

Ознаками опікового шоку легкого ступеня є збуджений стан (ейфорія), озноб, бліда, «гусяча» шкіра зовні опіку, іноді нудота і блювота, задишка, тахікардія 100–120 ударів в хвилину, нормальний або дещо підвищений АТ. При шоці середньої тяжкості і важкому короткий період збудження зміняється депресією при збереженій свідомості. Спостерігаються виражений біль в місці опіку, різкий озноб, спрага, нудота, блювота, зниження температури тіла, прискорене дихання, тахікардія до 120–140 ударів в хвилину, помірне зниження АТ. Необпалена шкіра — суха, холодна на дотик.

«Загрозливі симптоми» при опіках, що вимагають обов’язкового втручання лікаря:

При термічному або хімічному опіках

 Опіки III А, III Б, IV ступеня.

Утворення міхурів більше 5 см в діаметрі на обширній ділянці шкіри.

Поверхневі опіки більше 10% поверхні.

Ознаки опікового шоку — озноб, нудота, блювота, зміна АТ.

Будь-які опіки у дітей.

Хімічний опік глотки, гортані, стравоходу, очей.

 При сонячному опіці

Порушення свідомості.

Сухість в роті, зниження або відсутність сечовиділення.

Підвищення температури тіла вище 39,0°С.

Зморщена або обвисла шкіра.

Утворення міхурів більше 5 см в діаметрі на обширних ділянках шкіри.

Сильний біль в місці опіку.

 

Напрямки лікування опіків. Заходи першої допомоги при опіках:

 Перша допомога  ( самодопомога ) при термічних опіках:

 негайно припинити дію термічного чинника (погасити одяг, що горить, видалити розжарений предмет і т. п.);

охолодити уражені ділянки (холодною водою, снігом, льодом);

вжити заходів для запобігання будь-яких забруднень опікової поверхні;

захистити опікову поверхню від інфікування;

зменшити больові відчуття.

 

При хімічних опіках невідкладна допомога полягає в якнайшвидшому видаленні і хімічній нейтралізації хімічної речовини.

Уражену шкіру і слизові оболонки в першу чергу слід промити великою кількістю холодної проточної води. Промивання опікової поверхні водою слід проводити не менше 10–15 хвилин, а якщо допомога почата із запізненням — не менше 1 години. За промиванням опікової поверхні проточною водою проводиться хімічна нейтралізація агента.

Засоби для нейтралізації хімічного агента, що викликав опік

( Хімічний агент : нейтралізуючий засіб і спосіб його застосування )

Азотна, хлористоводнева, фтористоводнева кислоти: примочки з 3% розчином натрію гідрокарбонату.

Карболова кислота: пов’язки з вапняним молоком або гліцерином.

Луги:  пов’язки і/або примочки із слабкими кислотами ( 1-3% розчин оцтової або лимонної кислоти ).

Вапно:  примочки з 20% розчином глюкози ( цукру ).

Фосфор:  пов’язка з 5 % розчином міді сульфату ( мідного купоросу ).

Алюмінійорганічні сполуки: видаляти тампоном, змоченим бензином або спиртом. При промиванні водою можливе спалахування!

Солі важких металів:  пов’язки з 3 – 5 % розчином натрію гідрокарбонату

 

Лікарських засобів, що вживаються для симптоматичного лікування опіків.

 Актовегін – гемодериват з телячої шкіри депротеїнізований, стимулює енергетичні процеси функціонального метаболізму і анаболізму, покращує кровопостачання. Можуть спостерігатися шкірно-алергічні реакції, скороминущі локальні больові відчуття які не вимагають відміни препарату.

Аерозоль «Лівіан лінетол»: риб’ячий жир, токоферола ацетат, бензокаїн, циминаль, олія соняшникова, олія лавандова. Регулює метаболічні процеси. Побічні ефекти не встановлені.

Бепантен плюс: декспантенол, хлоргексидину гідрохлорид. Сприяє формуванню і регенерації шкіри і слизових, чинить бактерицидну дію. Може викликати шкірно-алергічні реакції, сухість шкіри.

Бепантен- декспантенол. Сприяє формуванню і регенерації шкіри і слизових оболонок. Можливі шкірно-алергічні реакції.

Вінілін ( бальзам Шостаковського ) – бактеріостатича, протизапальна дія, сприяє регенерації пошкоджених тканин,епітелізації ран. Побічні ефекти не виявлені.

Вулнузан – екстракт маточників поморійських соляних озер, рицинова олія, ланолін безводний, вода. Репаративна, протизапальна дія.  Побічні ефекти не виявлені.

Каротолін – масляний екстракт з м’якоті плодів шипшини, регулює метаболічні процеси. Можливі шкірно-алергічні реакції.

Мазь альтанова – протизапальна, антимікробна, репаративна дія. Побічні ефекти не встановлені.

Мазь « Вундехіл » – настоянка софори японської, кореневищ калгану, деревію, прополісу, олія рослинна, карофилен, бджолиний віск, ланолін,  прискорює процеси клітинної регенерації, загоєння ран, має протизапальну дію. Можливі шкірно-алергічні реакції.

Мазь іхтіолова – протизапальна, знеболююча, антисептична дія. Можливі шкірно-алергічні реакції.

Мазь «Календула» – протизапальна, протимікробна дія, поліпшення кровообігу в шкірі, сприяє загоєнню ран. Побічні ефекти не виявлені.

Мазь каланхое – протизапальна, ранозагоювальна дія. Протипоказів не встановлено.

Мазь метилурацилова – прискорює процеси клітинної регенерації, загоєння ран, має протизапальну дію. Можливі шкірно-алергічні реакції.

Мазь живокосту ін. Тайсс – стимулює процеси регенерації тканин, має кровоспинну і протизапальну дію. Протипокази не виявлені.

Мазь етонію – стимулює загоєння ран, має місцевоанестезуючий ефект, проявляє бактеріостатичну і бактерицидну дію. Можливі шкірно-алергічні реакції.

Олія обліпихи – стимулює репаративні процеси, прискорює загоєння ран, володіє певною антибактеріальною дією. Можливі алергічні реакції, відчуття паління при лікуванні опіків.

Олія шипшини – регулює метаболічні процеси. Можливі шкірно-алергічні реакції.

Олазоль ( олія обліпихи, гліцерин, хлорамфенікол, бензокаїн, кислота борна, триетаноламін, ланолін безводий, кислота стеаринова) – стимулює репаративні процеси, прискорює загоєння ран володіє певною антибактеріальною дією. Можливі шкірно-алергічні реакції.

Пантенол – сприяє формуванню і регенерації шкіри і слизових оболонок. Можливі шкірно-алергічні реакції.

Пантестин – Дарниця ( D-пантенол, мірамистин ) – стимулює репаративні процеси, володіє протимікробною дією. Можливі алергічні реакції.

Солкосерил – желе ( стандартизований депротеїнизований гемодіалізат з крові молочних телят ) – стимулює синтез колагену і ріст свіжої грануляційної тканини, сприяє реваскуляризації ішемізованих тканин, стимулює ангіогенез. Можливі шкірно-алергічні реакції, можуть спостерігатися скороминущі локальні больові відчуття, які не вимагають відміни препарата.

                 Фармацевтична опіка при лікуванні термічних опіків

 Будь-які опіки у дітей до 1 року вимагають консультації лікаря.

Неприпустимо самостійно розкривати міхури, оскільки підвищується ризик приєднання інфекції і відбувається гальмування регенерації.

При сонячних опіках необхідно багато пити рідини.

При лікуванні опіків, по можливості, не слід користуватися лікарськими препаратами, що містять місцеві анестетики, оскільки вони можуть гальмувати загоєння і викликати алергічну реакцію.

Обпалену ділянку необхідно оберігати від дії високої температури, сонця.

При лікуванні опіків слід переважно застосовувати препарати, що містять декспантенол.

При застосуванні актовегіну, солкосерилу можуть спостерігатися скороминущі локальні больові відчуття, які не вимагають відміни препарату.

В окремих випадках при застосуванні декспантенолу можуть спостерігатися шкірно-алергічні реакції.

При застосуванні метилурацилової мазі, мазі етонію можуть спостерігатися шкірно-алергічні реакції.

 

Фармацевтична опіка при лікуванні хімічних опіків

 Промивання опікової поверхні водою слід проводити не менше 10–15 хвилин, а якщо допомога почата із запізненням — не менше 1 години.

При хімічних опіках категорично протипоказане накладення жирових пов’язок або мазей на жировій основі — агресивна речовина може виявитися жиророзчинною, що прискорить і посилить його дію і може стати причиною системного токсичного ураження.

Якщо опік викликаний органічними сполуками алюмінію, слід промивати етиловим спиртом або бензином — при змиванні водою можливе запалювання.

Якщо опік викликаний сірчаною кислотою, промивати водою не можна — при взаємодії з водою виділяється тепло і посилюється опік.

При опіках фосфором його остаточне видалення з ураженої поверхні слід проводити в темному приміщенні, оскільки на світлі частинки фосфору не помітні.

                                             Відмороження

 Відмороження — місцеве пошкодження тканин, викликане дією на них низьких температур. Місцеві і загальні зміни в організмі при відмороженнях обумовлені спазмом периферичних судин, що є компенсаторною реакцією, направленою на зменшення тепловіддачі і підтримку оптимальної температури тіла. При дії холодового агента, що продовжується, цей механізм компенсації швидко виснажується, що супроводжується формуванням внутрішньосудинного тромбозу нервово-трофічними і обмінними порушеннями в тканинах і у результаті закінчується розвитком в них некротичних змін.

http://medgazeta.rusmedserv.com/2000/3/article_792.html

 

 Залежно від глибини ураження тканин виділяють 4 ступені відмороження.

 I ступінь — вражається тільки поверхневий шар епідермісу зі  зворотними порушеннями кровообігу. Виникає при нетривалій дії холоду. Спостерігається збліднення шкіри, зниження чутливості і невеликі болі. При подальшому охолоджуванні шкіра повністю втрачає свою чутливість. Після відігрівання уражені ділянки шкіри червоніють і припухають, з’являється пекучий біль і сверблячка.

 II ступінь — вражається як епідерміс, так і лежачі під ним шари шкіри — різко збіліліла шкіра при відігріванні набуває багряно-синюшного забарвлення, на ділянці відмороження і навкруги нього з’являється набряк і міхури наповнені світлою або кров’яною рідиною. Навкруги міхурів шкіра темно-синюшна з багряними або фіолетовими плямами (відмороження І ступеня).

III ступінь — некроз шкіри на всю її глибину. При цьому спостерігаються виражений набряк навколишніх тканин, темно-багряні міхури, що містять геморагічну рідину, в тканинах утворюються кристали льоду. Зустрічається при тривалому охолоджуванні і дуже низьких температурах.

IV ступінь — спостерігається така ж картина відмороження, що і при третьому ступені, але відбувається відмороження не тільки м’яких тканин, але і кістки. Закінчується відторгненням ураженої частини тіла.

«Загрозливі симптоми» при відмороженнях, що  вимагають обов’язкового втручання лікаря

 Біль, що не стихає після відігрівання.

Набряклість обморожених частин тіла.

Поколювання або пекуче відчуття шкіри.

Синюшний колір шкіри (після зміни від білої до червоної).

Утворення пухирів.

Загальні розлади: тремтіння, невиразна мова, втрата пам’яті. 

Напрямки лікування відморожень. Заходи першої допомоги при відмороженнях

При відмороженнях лікування полягає у максимально швидкому відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Кращим методом зігрівання тканин при відмороженнях є занурення уражених частин тіла в слабкий (блідо-рожевий) розчин калію перманганату з температурою 42 – 44°С на 20 хвилин. Після цього відморожену частину тіла слід акуратно висушити, накласти асептичну пов’язку і вкрити теплим одягом. При неможливості зігрівання теплою водою слід розтерти уражені ділянки шкіри спиртом або горілкою, дотримуючись всіх запобіжних заходів, щоб запобігти механічному пошкодженню шкіри і інфікуванню. Під час зігрівання уражених ділянок може з’явитися сильний біль. В цьому випадку можна прийняти анальгетики (парацетамол, ацетилсаліцилову кислоту).

Фармацевтична опіка при лікуванні відморожень

 У жодному випадку не слід розтирати відморожену ділянку снігом — дрібні кристали льоду травмують шкіру, а бруд, що міститься в снігу сприяє інфікуванню.

Не слід занурювати відморожені ділянки тіла в холодну воду.

При зігріванні слід стежити, щоб відморожена тканина не була пошкоджена додатково.

Якщо відмороження відбулося у дитини, обов’язково слід показати його лікарю.

 

Фармацевтична опіка при застосуванні препаратів для лікування герпесу губ

• Хворому слід знати, що окрім ризику заразити контактуючих з ним людей, він наражається на небезпеку перенести захворювання на інші частини тіла. Щоб запобігти цьому ускладненню, слід дотримувати наступні правила:

F      не доторкатися до висипань на обличчі;

F      прагнути не чіпати ока — герпетичні ураження рогівки протікає важко і може приводити до серйозних ускладнень;

F      якщо все ж таки довелося доторкнутися до висипань, слід відразу ж вимити руки теплою водою з милом;

F      не слід давати нікому свій рушник або користуватися чужим (це правило стосується і губної помади);

F      користуватися окремим посудом;

F      в період висипань необхідно утриматися від поцілунків і орального сексу — вірус здатний вражати і статеві органи;

F      не видавлювати везикули і не зривати скориночки — це не приведе до швидкого одужання, але може викликати додаткове інфікування хворої шкіри мікробами або герметичного ураження вірусом пальців рук;

F      жінки повинні бути максимально обережні при нанесенні і знятті макіяжу, щоб не перенести вірус на здорові ділянки шкіри;

F      хворі з частими рецидивами можуть бути джерелом інфекції і в період без видимих проявів хвороби.

• Діти особливо важко переносять герпетичну інфекцію, тому при загостренні у дорослого члена сім’ї слід особливо строго дотримуватися правил гігієни;

• Хворим з локалізацією типового висипу біля очей, на повіках і в ротовій порожнині, а також тим, у кого висип існує більше 10–14 днів, необхідно обов’язково звернутися до лікаря.

• Препаратами вибору для лікування простого герпесу є препарати ацикловіру або пенцикловіру для зовнішнього застосування.

• Звичайні рецидиви герпесу губ або обличчя добре піддаються зовнішньому лікуванню препаратами у формі кремів, що містять ацикловір і пенцикловір.

• Важкі або дуже форми захворювання, що часто повторюються, слід лікувати рецептурними препаратами під контролем лікаря — за допомогою таблеток або ін’єкцій препарату «Зовіракс», а також за допомогою таблеток «Фамвір» (активна речовина фамцикловір) або таблеток «Вальтрекс» (активна речовина валацикловір).

• Чим раніше почато лікування герпесу губ противірусним препаратом, тим ефективніше воно буде. Якщо захворювання вдається «застати» на стадії передвісників (свербіння, печія, відчуття натягнутої шкіри), то повні прояви хвороби можуть і не розвинутися, а одужання наступить в самі найкоротші терміни. Якщо ж крем почати використовувати при висипаннях, що вже розвиваються, загоєння наступає значно швидше, ніж при лікуванні іншими методами (побутовими засобами, неспецифічними методами лікування).

• Препарати для місцевого застосування, що містять ацикловір, наносять 5 разів на день з чотиригодинними інтервалами, а препарати для місцевого застосування, що містять пенцикловір наносять з інтервалом 2 год, за винятком нічного часу. Лікування повинне продовжуватися 5–10 днів.

• До і після нанесення кремів, що містять ацикловір і пенцикловір, необхідно вимити руки. При використанні крему може з’явитися відчуття печії, яке швидко проходить. Іноді буває лущення або скороминуще почервоніння оброблених ділянок.