Фармацевтична опіка при відпуску безрецептурних лікарських препаратів для симптоматичного лікування та профілактики застуди
Симптоматичне лікування болю в горлі
Простуда (простудні захворювання) – загальна назва гострих респіраторних захворювань, що виникають, як правило, після переохолодження.
За даними епідеміологічних досліджень і соціологічних опитувань, проведених в різних країнах Європи, саме простудні захворювання є найчастішою причиною звертання по лікарську допомогу в аптеку і придбання безрецептурних лікарських засобів.
n Симптоми, характерні для простуди, –
F біль в горлі,
F риніт,
F кашель,
F лихоманка,
F кон’юнктивіт – можуть бути як виявом незначного порушення з боку здоров’я, так і початком серйозного захворювання або ознакою загострення хронічного захворювання, що є у даної людини.
В першому випадку симптом може бути повністю усунений за допомогою препаратів безрецептурного відпуску.
В другому випадку безрецептурні засоби можуть полегшити стан хворого для того, щоб хворий міг самостійно піти на прийом до лікаря.
В третьому випадку, пацієнт, як правило, знає про своє захворювання і має в своєму розпорядженні вказівки лікаря, які безрецептурні препарати йому потрібно приймати у разі загострення захворювання.
В практиці провізора надзвичайно важливо уміти відрізняти безпечні симптоми простуди від симптомів серйозних захворювань, що вимагають обов’язкового контролю лікаря, знати основні положень фармацевтичної опіки при застосуванні безрецептурних препаратів для симптоматичного лікування як окремих виявів простуди, так і комплексних протипростудних засобів.
Алгоритм розмови провізора з відвідувачем аптеки
n Біль в горлі є частим симптомом, супроводжуючим гострі респіраторні вірусні захворювання (простуду).
n Найчастіші причини болю в горлі:
n • ангіна (гостре інфекційне захворювання з переважним ураженням піднебінних мигдалин) – характерний сильний біль при ковтанні, що супроводиться порушенням загального стану, підвищенням температури;
n • тонзиліт (хронічне запалення піднебінних мигдалин) – характерні відчуття першіння, царапання в горлі, відчуття стороннього тіла в області мигдалин, неприємний запах з рота, незначні болі при ковтанні, субфебрильна температура;
n • ларингіт (запалення слизової гортані) – характерні відчуття сухості, першіння, царапання в горлі, осипла голосу, сухий «лаючий» кашель;
n • фарингіт (гостре або хронічне запалення слизової оболонки гортані) – характерний біль при ковтанні, більш виражений при проковтуванні слини, ніж їжі.
Важливо пам’ятати, що разом з вірусами ангіну можуть викликати гемолітичний стрептокок (він же збудник скарлатини), дифтерійна паличка (вона ж збудник кашлюку). При стрептококовій ангіні можливе виникнення серйозних ускладнень – ревматизму, гломерулонефриту.
При відпусанні пацієнтам безрецептурних препаратів для симптоматичного лікування болю в горлі потрібно обов’язково з’ясувати, чи немає у них «загрозливих» симптомів, що дозволяють запідозрити серйозне захворювання і вимагають обов’язкового звернення до лікаря. Такими симптомами є:
F 1. Утруднене дихання, неможливість вимовити декілька слів між вдихами.
F 2. Неможливість проковтнути слину.
F 3. Різке збільшення піднебінних мигдалин, нальоти або наявність виразок на мигдалинах.
F 4. Яскраве «палаюче» почервоніння горла.
F 5. Болючість лімфовузлів при пальпації.
F 6. Підвищення температури вище 38-38,50 С.
F 7. Біль в горлі, що супроводиться шкірним висипом.
F 8. Біль в горлі, що супроводиться сильним головним болем, болем у вухах, животі.
F 9. Біль в горлі, що супроводиться зміною кольору сечі.
При відсутності указаних «загрозливих» симптомів можливе симптоматичне лікування. В такому разі приступають до наступного етапу опіки – вибору напряму симптоматичного лікування пацієнта і визначенню фармакологічної групи препаратів для його здійснення.
|
ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом МОЗ України № 158 від 22. 02. 2010. |
1.2. ПРОТОКОЛ
ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ
БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ БОЛЮ В ГОРЛІ
1. Паспортна частина
1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення за ліками пацієнта з приводу болю в горлі
1.2. Код за МКХ – 10: Z71
1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.
1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.
1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.
1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.
1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:
Укладачі: |
Установи-розробники:
|
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В.
|
ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
|
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. |
ДУ «Національний фармацевтичний університет»
|
Зіменковський А.Б. |
ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
|
Москаленко В.Ф. |
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, МОЗ України |
2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою
2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:
2.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі – діти чи дорослі);
2.1.2. як давно виникло нездужання і скільки часу триває;
2.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;
2.1.4. які ліки вже прийняті для полегшення стану.
3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря
3.1. важке дихання, неможливість промовити декілька слів між вдихами;
3.2. порушення ковтання;
3.3. різке збільшення піднебінних мигдалин, нальоти або виразки на мигдалинах;
3.4. яскраве «палаюче» почервоніння горла;
3.5. збільшення та болісність лімфовузлів;
3.6. підвищення температури тіла більше 38,5-39° С;
3.7. біль в горлі супроводжується шкіряною висипкою;
3.8. біль в горлі супроводжується сильним болем голови, болем у вухах, животі;
3.9. біль в горлі супроводжується зміненням кольору сечі.
3.10. За наявності нальотів на мигдалинах необхідно запідозрити стрептококову ангіну або дифтерію, терміново звернутись до лікаря.
3.11.Якщо протягом 2‑х діб після проведення симптоматичного лікування біль в горлі зберігається, необхідно обов’язково звернутись до лікаря.
4. Алгоритм фармацевтичної опіки при болю в горлі
Біль в горлі виник після надмірного тривалого навантаження на голосові зв’язки або тривалого перебування у прокуреному приміщенні, вдиханні хімічних речовин ? |
НІ ТАК
Біль в горлі виникла: · після переохолодження (та/або контакту з хворим на ГРВІ) і супроводжується іншими симптомами застуди (біль голови, риніт, лихоманка і т.ін.); · під час вдихання холодного повітря? Чи є у вас хронічний тонзиліт? |
|
Для полегшення стану можна порекомендувати препарат, який містить місцевий анестетик |
|
НІ ТАК
Вам необхідно звернутися до лікаря |
|
Чи є у вас скарги на: · відчуття болю під час ковтання; · осиплість; · виражене почервоніння горла; · видиме збільшення піднебінних мигдалин та поява нальоту на мигдалинах; · припухлість, болісність лімфатичних вузлів; · супутні шкіряні висипання; · появу болю голови, болю у вухах, животі, грудній клітині; · лихоманку (вище 39°С), різку загальну слабкість, нездужання, блювання? Ви вагітні? (жінкам) |
|
|
ТАК НІ
|
|
Чи хворієте ви на цукровий діабет? |
ТАК НІ
|
|
|
Якщо через 2 доби покращення не відбудеться – треба звернутися до лікаря! |
5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування болю в горлі
5.1. Прості антисептичні засоби
5.1.1. Амбазон
5.1.2. Ацетиламінонітропропоксибензен
5.1.3. Гексетидин
5.1.4. Граміцидин С
5.1.5. Декаметоксин
5.1.6. Фенол
5.1.7. Флурбіпрофен
5.1.8. Холіну саліцилат
5.1.9. Цетилпіридин
5.2. Комбіновані антисептичні засоби
5.2.1. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт
5.2.2. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт + лідокаїн
5.2.3. Амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт + кислота аскорбінова
5.2.4. Декваліній + дибукаїн
5.2.5. Декваліній + кислота аскорбінова
5.2.6. Дихлорбензиловий спирт + ментол + анетол + олія м’яти перцевої
5.2.7. Йод + калію йодид + гліцерин
5.2.8. Лізоцим + піридоксин
5.2.9. Ментол + олія рицинова + камфора + олія евкаліптова + нітрофурал
5.2.10. Повідон-йод + алантоїн
5.2.11. Сульфаніламід + сульфатіазол + тимол + олія евкаліптова + олія м’яти перцевої
5.2.12. Хлорбутанол + камфора + ментол + олія евкаліптова
5.2.13. Хлоргексидин + кислота аскорбінова
5.2.14. Хлоргексидін + кислота аскорбінова + тетракаїн
5.2.15. Хлоргексидін + лідокаїн + тиротрицин
5.2.16. Гексетидин + холіна саліцилат + хлорбутанол
5.3. Рослинні препарати
5.3.1. Нагідок квіти
5.3.2. Ромашка лікарська
5.3.3. Ісландського моху екстракт
5.3.4. Евкаліпту листя
5.3.5. Обліпихова олія
5.3.6. Хлорофіліпт
5.4. Комбіновані рослинні та гомеопатичні препарати
5.4.1. Ангінал
5.4.2. Ангін-гран
5.4.3. Ангін-Хеель С
5.4.4. Тонзилгон® Н
5.4.5. Тонзилотрен
5.4.6. Тонзипрет®
5.4.7. Фарингол-ARN®
5.4.8. Фарингомед з апельсиновим смаком
5.5. Інші засоби
5.5.1. Прополіс
5.5.2. Прополіс + кислота аскорбінова
6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування
6.1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання;
6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);
№ з/п |
Розділ Державного формуляра першого випуску
|
Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів |
1 |
Антисептичні засоби п. 16.3.1. розділу “Оториноларингологія. Лікарські засоби” |
Лікарські засоби, які містять фенол, з обережністю призначають хворим з порушенням функції печінки, а також в період вагітності і годування грудьми
Лікарські засоби, які містять йод, не призначають пацієнтам з порушенням функції щитовидної залози
Приймання лікарських засобів, які містять амілметакрезол, може супроводжуватися відчуттям дискомфорту в шлунку
При одночасному застосуванні лікарських засобів, які містять лізоцим і піридоксину гідрохлорид, з антибактеріальними лікарськими препаратами (пеніциліни, хлорамфенікол, нітрофурантоїн), спостерігається підсилення протимікробної активності останніх
Лікарські засоби, які містять лізоцим і піридоксину гідрохлорид, поєднують місцевий протизапальний ефект та підвищення неспецифічної резистентності організму
Лікарські засоби, які містять в своєму складі місцеві анестетики, можуть викликати відчуття заніміння в роті
|
2 |
Рослинні та гомеопатичні препарати п. 16.3.2 розділу “Оториноларингологія. Лікарські засоби” |
Лікарські засоби у формі спиртової настойки не призначають для внутрішнього вживання протягом тривалого часу, а також дітям до 12 років і жінкам у період вагітності та годування грудьми.
|
3 |
Інші засоби п. 16.3.4 розділу “Оториноларингологія. Лікарські засоби” |
Лікарські засоби, які містять прополіс, не застосовують в комбінації з іншими антисептичними препаратами та продуктами бджільництва
Не призначають дітям до 3-х років
|
6.3. Загальні рекомендації для полегшення болю в горлі
6.3.1. при болю в горлі рекомендується вживання великої кількості теплої рідини;
6.3.2. полоскання горла розчинами антисептиків проводити кожні 2-3 години;
6.3.3. маленьким дітям, які не вміють полоскати горло, замінити полоскання на частий прийом теплого чаю з лимоном або підігрітого фруктового соку;
6.3.4. необхідно утримуватися від куріння та вдихання тютюнового диму, вживання алкоголю, гострої, холодної або надмірно гарячої їжі;
6.3.5. доцільним є застосування сухого тепла на ділянку шиї (зігрівальний компрес);
6.3.6. перед вживання місцевих засобів для симптоматичного лікування болю в горлі (аерозолів, льодяників, таблеток для розсмоктування, пастилок) рекомендується полоскати рот теплою водою;
6.3.7. після прийому місцевих засобів для симптоматичного лікування болю в горлі необхідно утримуватися від прийому їжі та рідини: пастилок, льодяників та таблеток для розсмоктування – 1-2 години, аерозолів – 3-5 хвилин;
6.3.8. лікарські засоби у вигляді льодяників, пастилок, таблеток для розсмоктування необхідно утримувати в роті до повного розчинення і ні в якому разі не розжовувати;
6.3.9.не вдихати аерозолі для лікування болю в горлі!
6.3.10. аерозолі застосовують у дітей віком від 6-8 років за умов, що дитина не опирається і вміє керувати диханням, але окремі спреї можна застосовувати з 3-х років;
6.3.11. хворим на цукровий діабет призначають лікарські засоби у вигляді льодяників та пастилок, які не містять цукор;
6.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;
6.5. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:
6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію
6.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію
6.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.
Директор Департаменту регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції у системі охорони здоров‘я МОЗ України |
Ю.Б.Константинов |
Напрями симптоматичного лікування хворих з скаргами на біль в горлі
Ø 1. Полоскання горла терпкими засобами.
Ø 2. Полоскання горла засобами-антисептиками.
Ø 3. Пастили антисептики, льодяники і т. п.
Загальні рекомендації для пацієнтів:
F • Тепле пиття у значній кількості.
F • Полоскання горла через кожні 2-3 години. Маленьким дітям, що не уміють полоскати горло, полоскання можна замінити частим (через кожні 1-2 години) питтям теплого чаю з лимоном або підігрітого фруктового соку.
F • Стримуватися від куріння і вдихання тютюнового диму.
F • Стримуватися від вживання алкоголю.
F • Стримуватися від вживання гострої, холодної або надмірно гарячої їжі.
F • Сухе тепло на ділянку шиї (зігріваючий компрес, світлотерапія лампою «Біоптрон»).
F • При порушенні загального стану – постільний режим.
F • За наявності нальотів на мигдаликах потрібно провести посів мазка із зіва з метою своєчасного виявлення стрептококової ангіни або дифтерії.
F • Якщо протягом 3 днів біль в горлі зберігається – обов’язкове звернення до лікаря.
В даний час фармацевтичні фірми пропонують велику кількість препаратів безрецептурного відпуску для симптоматичного лікування болю в горлі.
n Як діючі речовини більшість з цих препаратів містять:
Ø слабкі антисептики,
Ø ефірні олії,
Ø у ряді випадків – місцевоанестезуючі речовини.
Безрецептурні лікарські препарати, що застосовуються при болі в горлі, і умови їхнього раціонального застосування
СЛАБКІ АНТИСЕПТИКИ
Декаметоксин |
Антисептик. Має широкий спектр антимікробної дії, діє фунгіцидно, бактерицидно. Підвищує чутливість бактерій до антибіотиків. |
Амбазон |
Антисептичний засіб для місцевого застосування. |
Ацетиламінонітро пропоксибензен |
Дезинфікуюча і слабка місцевоанестезуюча дія. Гальмує кашлевий і блювотний рефлекси. Протипоказаний при вагітності. |
Амілметакрезол |
Антисептика. має бактерицидну дію відносно широкого спектру грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. |
Хлоргексидин |
Антисептика для зовнішнього застосування. має швидку бактерицидну дію відносно грампозитивних і грамнегативних бактерій, трихомонад, гонококів. Не рекомендується суміщати з препаратами йоду. |
Ментол |
Речовина з місцеводратівливою дією. При нанесенні на слизові викликає рефлекторне звуження судин, зменшення набряклості і болю. має слабкими властивостями антисептик, слабкою анестезуючою дією. Викликає відчуття прохолоди. У маленьких дітей нанесення ментолу на слизові оболонки носа і носоглотки може навести до рефлекторної зупинки дихання! При передозувати можливе виразна місцева подразнювальна, а також резорбтивна дія. |
МІСЦЕВІ АНЕСТЕТИКИ
Диклонін
n Місцевий анестетик з швидким (4-6 хв.) початком дії. По тривалості дії і основних фармакологічних властивостях наближається до новокаїну.
n Дорослим і дітям старшим 3 років рекомендується повільно розсмоктувати по 1 льодянику, що містить диклонін, не частіше ніж кожні 2 години.
n При розсмоктуванні можливе відчуття оніміння в роті
ЕФІРНІ ОЛІЇ
Олія евкаліптова |
Має місцеву протизапальну і слабку дію антисептики. Слабка седативна дія. |
Олія анісова |
Має місцеву протизапальну і слабку антисептичну дію |
Олія м’яти перцевої |
Основні властивості визначаються ментолом, що входить до складу олії. Має слабку дезодоруючу дією. |
Клініко-фармацевтична характеристика лікарських форм препаратів для симптоматичного лікування болю в горлі
n Для симптоматичного лікування болю в горлі активні речовини використовуються в спеціальних лікарських формах для місцевого застосування: аерозолі (спреї), лікувальні льодяники (драже, пастили, таблетки для розсмоктування).
Аерозольні препарати для симптоматичного лікування болю в горлі
n Каметон (хлоробутанолгідрат, ментол, камфора, олія евкаліптова, олія вазелінова) має місцевоанестезуючу, антисептичну, протизапальну дію.
n Камфомен (фурацилін, ментол, олія камфорна, олія евкаліптова, олія касторова, олія оливкова) має місцеву протизапальну і протимікробну дію.
n Інгаліпт (сульфаніламід, сульфатиазол, олія евкаліптова, олія м’яти перцевої) має антибактеріальну, антисептичну, протизапальну дію.
n Стопангін (олія анісова, олія м’яти перцевою, олія евкаліптова) має антисептичною, протизапальною дією. Застосовується з інтервалом 4-6 год. При передозувати можливе відчуття відчуття печії в порожнині рота протягом 30 хв. Після застосування препарату не рекомендується управління автомобілем. Випускається також у вигляді розчину для полоскання.
n Коллустан (ментол, хлоргексидин, амілеїн) – антисептична, слабка протизапальна дія.
n Основна перевага застосування лікарських препаратів у формі аерозолів – висока концентрація речовини в місці патологічного процесу.
Спосіб застосування аерозольних препаратів при болі в горлі
n Перед зрошуванням рот потрібно прополоскати теплою водою. При захворюваннях глотки і гортані користуються аерозольними балонами без дозуючого клапана.
n Запобіжний ковпак знімають з розпилювача (або надягають прикладений до препарату розпилювач). Натискують 2-3 рази, поки розчин не вчинить в розпилювач і після натиснення не почне випорскуватися.
n Потім розпилювач вводять в порожнину рота, натискують на його підставу і уприскують ліки при затриманому диханні, один раз в праву сторону, один раз – в ліву.
n Препарат потрібно утримувати в порожнині рота 3-5 хв., не вживаючи після розпиленості ніякої рідини або їжі.
n Апплікатор-розпилювач перед застосуванням і після застосування потрібно промивати гарячою водою.
n Аерозолі для лікування болю в горлі не потрібно вдихати! Тому дану лікарську форму можна вживати дітям тільки старше 6-8 років, коли вони уміють управляти диханням, і за умови, що дитина не чинить опір сторонньому предмету (розпилювачу) в роті і здатна співробітничати.
n Дорослим і дітям рекомендується розсмоктувати по 1 льодянику Стрепсилса кожні 2-3 години, але не більше 8 раз на добу. При застосуванні декількох таблеток можливе відчуття дискомфорту в шлунку. При призначенні препарату хворим цукровим діабетом потрібно ураховувати, що 1 льодяник містить
Лікувальні льодяники для симптоматичного лікування болю в горлі
n Дані лікарські форми застосовуються перорально. Їх потрібно тримати в роті до повного розсмоктування. У жодному випадку не потрібно розжовувати.
n Лікувальні льодяники і пастили окрім активної речовини містять підсолоджувач (цукор або сорбітол) і смакові добавки (вишнева, лимонна, медова і др.). Дані допоміжні речовини додають цим лікарським формам приємний освіжаючий смак. Спеціальна технологія виготовлення забезпечує повільне вивільнятися активних речовин в порожнині рота.
n При призначенні препаратів в даній лікарській формі хворим цукровим діабетом потрібно обов’язково проконсультуватися з лікарем, особливо у випадках, коли підсолоджувачем є цукор. Дітям можна призначати лікувальні льодяники і пастили з того віку, коли вони навчилися самостійно розсмоктувати льодяники. Привабливі на вигляд і нагадуючі кондитерські вироби лікувальні льодяники і пастили потрібно прибирати від дитини щоб уникнути отруєння при вживанні великої кількості. Після застосування лікарських форм для розсмоктування рекомендується утримуватися від їжі і рідини протягом 3 годин.
n Стрепсилс (амілметакрезол + дихлорбензиловий спирт) має синергичну антисептичну дію відносно широкого спектру грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Натуральні лікувальні добавки, що входять до складу препарату, зменшують больові відчуття в горлі і надають додаткову лікувальну дію.
n Препарат випускається в чотирьох варіантах, що володіють додатковими лікувальними властивостями:
n з анісовою олією і олією м’яти перцевої,
n з аскорбіновою кислотою,
n з медом і лимоном,
n з евкаліптовою олією і ментолом.
n Колдрекс Ларі Плюс (диклонін) – серія лікувальних льодяників з чотирма різними смаковими добавками:
• вишнева,
• лимонова,
• апельсинова,
• змішана
n Має швидку анальгезуючу дію при болю в горлі. Застосовується по 1 льодянику не частіше, ніж через 2 години. При прийомі препарату можливе відчуття оніміння в роті. При передозуванні розвиваються явища, схожі з передозувати новокаїну. Дітям призначається після 3 років.
Таблетки для розсмоктування, які використовуються при симптоматичному лікуванні болю в горлі
n Імудон – імуномодулюючий комплекс лізатів бактерій (позбавлених антигенних властивостей). Використовується для профілактики і лікування запальних і інфекційних уражень порожнини рота і глотки. Застосовується по 1-2 таблеток для розсмоктування кожні 2-3 години, до 8 таблеток в день при гострих станах, 6 таблеток в день для профілактики.
n Фарінгосепт (амбазон) – антисептичний засіб для місцевого застосування. Після застосування таблетки рекомендується утримуватися від прийому їжі і рідини протягом 3 годин.
n Септефріл (декаметоксин) – таблетки застосовуються сублінгвально. Їх потрібно тримати в роті до повного розсмоктування. При прийомі таблеток можлива гіперсалівація. Після прийому необхідно 1-2 години умуватися від їди і прийому рідини.
n Нео-Ангін (ментол, олія анісова, олія м’яти перцевої) – має антисептичну, слабку протизапальну, дезодоруючу дію. Призначається з інтервалом 2-3 години. Може застосовуватися у дітей після 6 років.
n Др. Тайс Ангі-септ (ментол, олія м’яти перцевої) – має антисептичну, слабку протизапальну, дезодоруючу дію.
n Себідин (хлоргексидин, аскорбінова кислота) – має антисептичну дію в порожнині рота, не викликає подразнення і сухості слизових оболонок. Застосовується по 1 таблетці кожні 2 години, але не більше 10 таблеток на добу.
Пастилки для симптоматичного лікування болю в горлі
n Септолете (хлорид бензалконію, ментол, олія евкаліптова, олія м’яти перцевої) – має антисептичну, слабку протизапальну, дезодоруючу дію.
n Має також фунгіцидну дію відносно Candida albicans.
n Завдяки високій поверхневій активності допоміжних речовин хлорид бензалконію швидко проникає в труднодоступні місця слизової, зокрема в шорстку поверхню мигдалин.
Фармацевтична опіка при застосуванні лікарських засобів для симптоматичного лікування болю в горлі
F • При болі в горлі рекомендується масивне тепле пиття.
F • Полоскання горла потрібно проводити кожні 2-3 години.
F • Потрібно утримуватися від куріння і вдихання тютюнового диму, від вживання гострої, холодної або надмірно гарячої їжі, алкоголю.
F • Після застосування льодяників і таблеток для розсмоктування потрібно на 1-2 години утриматися від прийому їжі і рідини.
F • Хворим цукровим діабетом не рекомендується призначати лікарські препарати у формі льодяників, пастил.
F • При застосуванні аерозолів перед зрошуванням рот потрібно прополоскати теплою водою.
F • Аерозолі для лікування болю в горлі не потрібно вдихати!
F • Після зрошування препаратом у вигляді аерозолю потрібно утримувати його в порожнині рота 3-5 хв., не вживаючи після розпиленості ніякої рідини або їжі.
F • Аерозолі рекомендується вживати у дітей тільки старших 6-8 років, коли вони уміють управляти диханням, і за умови, що дитина не чинить опір сторонньому предмету (розпилювачу) в роті.
F Лікувальні льодяники (драже, пастили, таблетки для розсмоктування) потрібно тримати в роті до повного розсмоктування. У жодному випадку не слід їх розжовувати. Привабливі на вигляд і такі, що нагадують кондитерські вироби лікувальні льодяники і пастили потрібно прибирати від дитини щоб уникнути отруєння при вживанні великої кількості. При прийомі препаратів, що містять диклонін (Колдрекс Ларі Плюс), можливе відчуття оніміння в роті, що не є побічною дією препарату.
Симптоматичне лікування кашлю
Кашель
Кашель – складний рефлекторний акт, який виникає як захисна реакція при скупченні у повітропровідних шляхх слизу, мокроти, попаданні чужорідного тіла і дозволяє очистити від них дихальні шляхи.
Рис. Діагностичний алгоритм при кашлі
По своєму характеру кашель може бути сухим (непродуктивним) – без виділення мокроти і вологим (продуктивним) – з виділенням мокроти. Сухий, болісний кашель потрібно пригнічувати за допомогою лікарських засобів. При вологому кашлі, навпаки, потрібно вживати препарати, що полегшують евакуацію мокроти, але не пригнічують кашлевий рефлекс.
На першому етапі фармацевтичної опіки потрібно спробувати встановити можливу причину кашлю у пацієнта і виявити наявність (або відсутність) у нього «загрозливих » симптомів.
Найчастіші причини сухого кашлю
Кашель завзятих курців.
Ларингіт (запалення слизової гортані) – сухий, звучний («гавкаючий») кашель, дряпання в горлі.
Трахеїт (запалення слизової трахеї) – сухий, болючий кашель з металевим відтінком і мізерною мокротою.
гострий бронхіт (запалення слизової трахеобронхіального дерева) на початкових стадіях захворювання – глибокий, болючий кашель, нерідко на тлі інших симптомів простуди.
плеврит (запалення плеври) – сухий, украй болючий кашель, можливий гострий біль в боці.
бронхіальна астма (хронічне рецидивуюче запальне захворювання органів дихання, пов’язане з імунопатологічними механізмами) на початку періоду загострення – «спастичний » кашель, що супроводиться свистячими звуками при диханні, задишкою.
стороннє тіло в дихальних шляхах – утруднений вдих, задишка, блідість, ціаноз.
обпадання їжі (аспірація) – покашлювання, кашель під час їжі (частіше зустрічається у маленьких дітей і осіб похилоговіку).
коклюш (гостре інфекційне захворювання, що передається повітряно-краплинною колією і характеризується нападами спазматичного кашлю), в кінці захворювання – довгий вдих і приступоподібний кашель; зустрічається переважно у дітей.
Несправжній круп (набряк гортані) – приступоподібний «гавкаючий » кашель у дитини.
вдихання парів дратівливих речовин – напад сухого кашлю.
емфізема легенів (підвищена легкість легенів за рахунок перерозтягнення або руйнування альвеол) – сухий «короткий» кашель на тлі задишки, частіше зустрічається у осіб похилоговіку.
пухлини легені – сухий тривалий кашель, в поєднанні із задишкою, немотивованою слабістю; можливе зниження маси, осиплість голосу.
У випадках ларингіту, трахеїту, на початкових стадіях гострого бронхіту, при вдиханні дратівливих парів (якщо не порушено загальний стан) можливе самолікування. Підозра на одне з інших перелічених вище захворювань вимагає обов’язкової консультації лікаря. Щонайменша підозра на несправжній круп, стороннє тіло в дихальних шляхах вимагає надання невідкладної медичної допомоги (виклик «03»).
Найчастіші причини вологого кашлю
Гострі респіраторні захворювання (простуда) – слизова, іноді слизово-гнійна мокрота в поєднанні з іншими ознаками простуди (лихоманка, риніт, біль в горлі).
Затікання слизу з носоглотки в гортань – переважно нічний кашель.
Кашлюк – приступоподібний болісний кашель з подовженим вдихом і отхождением невеликої кількості світлої мокроти; зустрічається переважно у дітей.
Пневмонія (гостре інфекційно-запальне захворювання легенів із залученням в патологічний процес бронхіального дерева і обов’язковою наявністю внутріальвеолярної запальної ексудації) – кашель із слизово-гнійною мокротою на тлі слабості, пітливості, лихоманки; можливі біль в грудях, озноб.
Хронічний бронхіт (дифузне, повільно прогресуюче запалення бронхіального дерева) – тривалий, настирний кашель із слизово-гнійною або гнійною мокротою; загострення кілька разів в рік.
Бронхіальна астма в період загострення – задишка з подовженим видихом, свистяче дихання, рясна «скловидна» мокрота.
Бронхоектатична хвороба (нагннійний процес в необоротно змінених і функціонально неповноцінних бронхах) – рясне відходження слизово-гнійної або гнійної мокроти вранці.
Туберкулез легень – рясна мокрота, можливе з прожилками крові, потливость, зниження маси тіла.
Пухлини легень – тривалий кашель, в поєднанні з немотивованою слабістю; можливе зниження маси, осиплість голосу, прожилки крові в мокроті.
При скаргах на вологий кашель самолікування можливе для гострих респіраторних захворювань, бронхіту (при легкій течії). В інших випадках потрібно обов’язково звертатися до лікаря.
До «загрозливих» симптомів, що дозволяють запідозрити у хворого серйозне захворювання бронхолегеневої системи, потрібно віднести:
Ø кашель, що продовжується більше тижня (особливо в тих випадках, коли з часом наголошується посилення кашлю);
Ø кашель, що супроводиться тривало (тижнями) з температурою, що зберігається – 37,5-38 0С;
Ø кашель, що супроводиться високою (вище 38 0С) температурою протягом 3 і більше днів;
Ø кашель, що супроводиться задишкою, болями в грудній клітці при диханні;
Ø кашель, що супроводиться відділенням густої зеленуватої мокроти;
Ø кашель, що супроводиться відділенням мокроти з прожилками крові;
Ø кашель з нападами задухи;
Ø супутня кашлю слабість, втрата маси тіла;
Ø рясне потовиділення (особливо ночами), озноби;
Ø раптовий напад сильного кашлю;
Ø сильний кашель протягом години без перерви;
Ø рясне відділення мокроти;
Ø зміна голосу.
У всіх випадках перед вживанням лікарських препаратів потрібна обов’язкова консультація лікаря.
Якщо жоден з «загрозливих симптомів» у відвідувача аптеки не виявлений, можливо здійснити наступний етап фармацевтичної опіки – вибір для даного пацієнта фармакологічної групи для симптоматичного лікування кашлю.
Напрями симптоматичного лікування хворих з скаргами на кашель
При сухому кашлі – протикашлеві засоби центральної і периферичної дії.
При вологому кашлі – відхаркувальні і муколітичні препарати.
Загальні рекомендації для пацієнтів
· Утримуватися від куріння, у тому числі від пасивного вдихання тютюну.
· Частіше провітрювати приміщення, оскільки чисте прохолодне повітря знижує кашлевий рефлекс.
· Пити якомога більше рідини, що полегшує видалення мокроти.
Безрецептурні лікарські препарати, що використовуються при сухому кашлі і умови їхнього раціонального застосування
Існує значна кількість препаратів безрецептурного відпустки для симптоматичного лікування сухого кашлю. Більшість з них комплексні, містять декілька активних інгредієнтів. Деякі інгредієнти у вигляді монопрепаратів дозволені тільки до рецептурної відпустки, але в той же час як один з компонентів входять до складу комплексних безрецептурних засобів. Приводимо коротку характеристику основних активних інгредієнтів, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування сухого і вологого кашлю.
Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування сухого кашлю
Активний інгредієнт |
Фармакологічна характеристика |
Протикашлеві засоби центральної дії (наркотичні) |
|
Метилморфін (кодеїн) Препарати: Каффетин*, Кодіпронт*, Кодтерпін*, Неокодіон*, Паракодамол*, Солпадеїн* |
Значно зменшує збудливість кашлевого центру. Одночасно пригнічує дихальний центр, що веде до зменшення вентиляції. Може викликати сонливість, закрепи. При тривалому прийомі здатний викликати звикання і медикаментозну залежність. Протипоказаний в період вагітності і дітям до 2 років. Не рекомендується поєднувати з алкоголем, снодійними, анальгетиками, психотропними. |
Декстрометорфан Препарати: Акодін, Атусин*, Робітусин, Колдрекс-найт*, Гріпекс*, Колдран*, Мукодекс*, Тусин-плюс* |
Синтетичний аналог кодеїну, не поступається йому по противокашлевой активності. Здатність пригноблювати дихальний центр, викликати замки, пристрасть значне менше, ніж у кодеїну. Протипоказаний в період вагітності і дітям до 2 років. Не можна поєднувати з алкоголем, снодійними, анальгетиками, психотропними (виразиме пригнічення ЦНС, дихання), амиодароном (підвищується токсичність). |
Протикашлеві засоби центральної дії (ненаркотичні) |
|
Глауцину гідрохлорид Препарати: Глаувент, Бронхолітин* |
Пригнічує кашлевий центр, але не впливає на дихальний центр і на моторику кишечника, не викликає звикання і пристрасті. Має гипотензивну і спазмолітичну дію. При застосуванні можливе пониження АТ, запаморочення. Може застосовуватися перед сном для профілактики нічного кашлю. Призначається після їжі. Не рекомендується особам із зниженим АТ. |
Окселадин Препарати: Тусупрекс, Пакселадиін |
Синтетичний противокашлевий засіб, що вибірково діє на кашлевий центр. При застосуванні рідко можлива нудота, блювота, сонливість. |
Бутамірату цитрат Препарати: Синекод, Стоптусин* |
Протикашлевий засіб, що вибірково діє на кашлевий центр. Володіє помірно вираженою відхаркувальною і протизапальною дією, зменшує опір дихальних шляхів, поліпшує показники функції зовнішнього дихання. Приймають перед їжею. В рідких випадках при застосуванні можлива нудота, діарея, запаморочення. Не рекомендується в першому триместрі вагітності, в період лактації. Дітям старше 3 років можна призначати сироп, старшим 12 років – таблетки. |
Протикашлеві засоби периферичної дії (ненаркотичні) |
|
Преноксдіазин Препарати: Лібексин, Глібексин |
Синтетичний протикашлевий препарат комбінованої дії. Трохи гальмує кашлевий центр, не пригнічуючи дихання. Має місцевоанестезуючу, пряму спазмолітичну дію, знижує збудливість периферичних рецепторів, перешкоджає розвитку бронхоспазму. Таблетки потрібно проковтувати не розжовуючи (інакше можливе оніміння, нечутливість слизової порожнини рота). При вагітності потрібно призначати з особливою обережністю. |
* – комплексні препарати, що містять указану активну речовину
Фармацевтична опіка при застосуванні протикашлевих препаратів
· Протикашлеві препарати не призначаються при підвищеній бронхіальній секреції, рясному відділенні мокроти.
· Протикашлеві препарати, що містять кодеїн, декстрометорфан, бутамірат, не рекомендується застосовувати дітям до 2-х років, в період вагітності і лактації.
· Протикашлеві препарати, що містять кодеїн, декстрометорфан, бутамірат, при прийомі великих доз або вживанні протягом довгого часу можуть приводити до пригнічення ЦНС і дихання.
· Препарати, що містять окселадин, бутамірат і особливо декстрометорфан, можуть викликати млявість, сонливість, запаморочення. Ці препарати не рекомендується застосовувати водіям і особам інших професій, що вимагають підвищеної уваги.
· Препарати, що містять окселадин, бутамірат, декстрометорфан і особливо кодеїн, не потрібно поєднувати з алкоголем через високий ризик пригнічення ЦНС і дихання.
· При прийомі великих доз препарати, що містять бутамірат, можуть викликати блювоту, діарею, зниження АТ, а в особливо важких випадках – виражене пригнічення ЦНС.
· Препарати, що містять глауцину гудрохлорид, при застосуванні у дітей можуть приводити до зниження артеріального тиску.
· Таблетки лібексину потрібно ковтати не розжовувавши – інакше можливе оніміння, втрата чутливості слизовою рота і глотки.
· При прийомі лібексину може спостерігатися сухість в роті і глотці.
· Прийом лібексину не рекомендується особам з низьким артеріальним тиском.
Безрецептурні лікарські препарати, використовувані при вологому кашлі і умови їхнього раціонального застосування
При кашлі, що супроводжується відділенням мокроти (вологому або продуктивному кашлі), застосовуються лікарські препарати, що сприяють відділенню рідкої мокроти,- відхаркувальні засоби. При густій, в’язкій мокроті використовують муколітичні препарати – засоби, що можуть руйнувати дисульфідні зв’язки в молекулах мукополісахаридів бронхіального секрету.
Відхаркувальні засоби
Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування вологого кашлю (відхаркувальні)
Активний інгредієнт |
Фармакологічна характеристика |
|
Відхаркувальні засоби рефлекторної дії |
||
Терпінгідрат Препарати: Колдрекс* |
Стимулює рецептори шлунка, підвищує ефективність кашлевого рефлексу. |
|
Відхаркувальні засоби рефлекторної дії рослинного походження |
||
Трава термопсису |
Стимулює рецептори шлунка, підвищує ефективність кашлевого рефлексу. Стимулює блювотний і дихальний центри. |
|
Гвайфенезин Препарати: Туссин*, Колдрекс, Колдрекс-бронхо*, Бросолин*, Бронхотуссин* |
Стимулює рецептори шлунка, підвищує ефективність кашлевого рефлексу, поліпшує коливання війок миготливого епітелію бронхів. Знижує в’язкість мокроти, полегшує її відходження. Не потрібно приймати особам із захворюваннями шлунка. |
|
Корінь солодки Препарати: Грудний еліксир*, Збір грудний*, Екстракт солодкового кореня сухий, густий |
Має відхаркувальну, протизапальну, антиалергічну дію, підвищує неспецифічну резистентність організму. |
|
Корінь алтеї Препарати: Мукалтин; Екстракт алтейного кореня сухий; сироп алтейний; Збір грудний 1, 2, 3; Суха мікстура від кашлю для дітей |
Має відхаркувальну, протизапальну дію. Зменшує в’язкість мокроти і полегшує її відходження. |
|
Ефірні олії лікарських рослин |
||
Лист евкаліпта Препарати: Пектусин, Еваменол, Евкабал* |
Мають відхаркувальну, протизапальну, слабку антисептичну дію. Зменшують в’язкість мокроти і полегшують її відходження. |
|
Трава чебрецю Препарати: Бронхікум*, Екстракт рідкий, Пертусин* |
Мають відхаркувальну, протизапальну, слабку антисептичну дію. Зменшують в’язкість мокроти і полегшують її відходження. |
|
Паростки багульника болотяного Препарати: Ледін |
Мають відхаркувальну, протизапальну, слабку антисептичну дію. Зменшують в’язкість мокроти і полегшують її відходження. |
|
Корінь див’ясилу Препарати: Пектосол |
Мають відхаркувальну, протизапальну, слабку антисептичну дію. Зменшують в’язкість мокроти і полегшують її відходження. |
|
Інші рослини Трава материнки, Трава фіалки, Лист шавлії, Лист м’яти перцевої, Бруньки соснові |
Мають відхаркувальну, протизапальну, слабку антисептичну дію. Зменшують в’язкість мокроти і полегшують її відходження. |
|
Відхаркувальні засоби резорбтивної (прямої) дії |
||
Натрів йодид |
Виділяються бронхами, збільшують бронхіальну секрецію, розріджують бронхіальний секрет. |
|
Калію йодид |
||
Натрію гідрокарбонат |
||
Фармацевтична опіка при застосуванні відхаркувальних препаратів
· Відхаркувальні не можна поєднувати з препаратами, що гальмують кашлевий рефлекс (кодеїн, тусупрекс, глауцин і т. д.) і з гістамінолітиками, що згущують мокроту (димедрол, піпольфен і др.).
· При прийомі відхаркувальних не потрібно призначати препарати, що обезводнюють організм хворого (сечогінні, послаблюючі і т. п.).
· Відхаркувальні препарати рефлекторної дії (термопсис, терпінгідрат, істод, алтей, лікорин) при перевищенні дози можуть викликати блювоту, протипоказані при захворюваннях шлунка (гастрит, хвороба язви).
· Відхаркувальні препарати потрібно запивати достатнім лужним питтям. Рекомендується випивати додатково до фізіологічної норми 1,5-
· Не рекомендується призначати відхаркувальні лежачим хворим.
· Клінічний ефект відхаркувальних засобів, як правило, спостерігається не раніше 6-7 дня лікування.
· В перші 2-3 дня прийому відхаркувальних препаратів кашель і відділення мокроти можуть посилитися: дані явища свідчать про ефективність препарату (а не навпаки).
· При передозуванні або тривалому прийомі препаратів, що містять йодиди (калію йодид, натрію йодид) можливе виникнення йодизму: риніт, кропив’янка, набряк Квінке; можливі явища гіпертиреозу – тахікардія, тремор, підвищена збудливість, безсоння, діарея (у осіб старших 40 років).
· Препарати, що містять йодиди (калію йодид, натрію йодид), протипоказані при вагітності, гострих запальних процесах, захворюваннях щитовидної залози.
· За наявності гострого запального процесу переважні відхаркувальні препарати рослинного походження.
· Рослинні відвари і настої (солодка, корінь алтея, мати-й-мачуха, аніс, фенхель, чебрець) мають не тільки відхаркувальну дію, але і сприяють регенерації пошкодженої слизової бронхів за рахунок мікроелементів, що містяться, вітамінів і біогенних стимуляторів.
Муколітики
Муколітичні препарати розщеплюють молекули мукополісахаридів, поліпептидів, мукопротеїнів, входять до складу бронхіального секрету. Вони зменшують адгезивні властивості мокроти (її здатність прилипати до стінки бронхів). Важливою особливістю муколітичних препаратів, особливо амброксолу, є здатність збільшувати синтез легеневого сурфактанту – поверхнево-активної речовини ліпідо-білково-мукополісахаридної природи. Сурфактант синтезується клітинами альвеол і перешкоджає їхньому спаданню. При багатьох бронхолегеневих захворюваннях синтез сурфактанту порушується. Підвищення синтезу сурфактанту побічно підвищує активність мукоцилуарного транспорту. Всі муколітичні препарати мають слабко виражений протизапальний ефект.
Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування вологого кашлю (муколітики)
Активний інгредієнт |
Фармакологічна характеристика |
Бромгексин Препарати: Бізолвон, Бронхосан, Діамелітус, Паксиразол, Солвін, Флегамін, Флекоксин |
Бромгексин при метаболізмі в печінці перетворюється на активну речовину – амброксол. Таким чином, амброксол – це активний метаболіт бромгексину. Фрагментують глукопротеїни і глікозаміногликани бронхіального секрету. Мають муколітичну (секретолітичну) і відхаркувальну дію. Мають слабкий протикашлевий ефект. Стимулюють синтез сурфактанту. |
Амброксолу гідрохлорид Препарати: Амбробене, Амброгексал, Амброксол, Амбролан, Амбросан, Амбросол, Бронховерн, Дефлегмін, Дігноброксол, краплі Лазолван, Медовент, Мукосольван, Муколван, Халіксол |
Те ж саме |
Месна Препарати: Містаброн, Уромітексан |
Розріджує трахеобронхіальний секрет і полегшує видалення мокроти. |
Ацетилцистеїн Препарати: АЦЦ, АЦЦ ін’єкт, АЦЦ лонг, Мукобене, Мукоміст, Муко саніген, Тусиком, Флуїмуцил, Екзомюк |
Розріджує мокроту за рахунок розриву дисульфидних зв’язків в глікозаміногліканах. Збільшує об’єм мокроти, полегшує її відходження. Зменшує запальні явища в бронхах. Володіє антиоксидантними і пневмопротекторними властивостями. Може проникати через плацентарний бар’єр і нагромаджуватися в амніотичній рідині. |
Карбоцистеїн Препарати: Бронкатар, Дрілл відхаркувальний, Карбоцистеїн, Мукодін, Мукопронт, Мукосол, Флуїфорт, Флювік, Флюдітек, Естівал |
За клініко-фармакологічними властивостями близький до ацетилцистеїну. Розріджує мокроту за рахунок розриву дисульфидних зв’язків в глікозаміногліканах. Пригнічує місцеві ефекти медіаторів запалення. Сприяє проникненню антибіотиків в бронхіальний секрет. |
|
ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом МОЗ України № 158 від 22. 02. 2010 |
1.5. ПРОТОКОЛ
ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ
БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ КАШЛЮ
1. Паспортна частина
1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення пацієнта за ліками з приводу кашлю
1.2. Код за МКХ – 10: Z71
1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.
1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.
1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.
1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.
1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:
Укладачі: |
Установи-розробники:
|
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В.
|
ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
|
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В. |
ДУ «Національний фармацевтичний університет»
|
Зіменковський А.Б. |
ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
|
Москаленко В.Ф. |
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, МОЗ України |
2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою
2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:
2.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі – діти чи дорослі);
2.1.2. як давно виникло нездужання і скільки часу триває;
2.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;
2.1.4. які ліки вже прийняті для полегшення стану.
3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря
3.1. кашель продовжується більше ніж тиждень та інтенсивність його зростає;
3.2. кашель супроводжується стійким тривалим (протягом 2-х тижнів) підвищенням температури 37.5°-38°С;
3.3. кашель супроводжується високою (вище 38°-39°С) температурою протягом 2‑х або більше діб;
3.4. кашель супроводжується задишкою, болем в грудній клітці при диханні;
3.5. кашель супроводжується відділенням густого зеленуватого мокротиння;
3.6. кашель супроводжується відділенням мокротиння з прожилками крові;
3.7. кашель супроводжується нападами ядухи;
3.8. кашель супроводжується слабкістю, зниженням ваги тіла;
3.9. кашель супроводжується рясним потовиділенням (особливо вночі), пропасницею;
3.10. раптовий напад сильного кашлю;
3.11. інтенсивний кашель протягом години без перерви;
3.12. рясне виділення мокротиння;
3.13. зміна голосу.
3.14. Самолікування кашлю можливе у випадку гострих респіраторних захворювань, ларингіту, трахеїту, на початкових стадіях гострого бронхіту, при вдихання подразнюючих речовин (за умов, що не порушено загальний стан)!
3.15. Якщо протягом 2‑х діб після проведення симптоматичного лікування кашель зберігається, необхідно обов’язково звернутись до лікаря.
4. Алгоритм фармацевтичної опіки при кашлі
Кашель турбує вас понад 1 тиждень? |
ТАК НІ
У вас сухий кашель ? |
|
У вас сухий кашель ? |
ТАК НІ НІ ТАК
Чи курите ви? |
|
Кашель стає сильнішим? Ви відкашлюєте світле мокротиння з прожилками крові? |
|
Чи є у вас нежить, біль в горлі |
|
Можу ви вдихнули пил або будь-яку подразнюючу хімічну речовину? |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|||||||||
ТАК |
|
НІ |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
НІ ТАК |
|
ТАК |
|
НІ |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Смоли, нікотин та окис вуглецю, які містить тютюновий дим, подразнюють верхні дихальні шляхи і легені та призводять до розвитку багатьох захворювань. Якщо кашель турбує більш ніж 1 тиждень, необхідна консультація лікаря |
|
Сухий кашель, який зберігається тривалий час, може бути симптомом багатьох захворювань. Вам необхідна консультація лікаря |
|
НІ
|
У вас температура тіла 38°С і вище? |
|
Можливо, причина – невеликий сторонній предмет (частинка пилу). Кашель при цьому – це природна реакція організму, яка спрямована на видалення стороннього предмету. Кашель також може рефлекторно виникати при подразненні легкими парами різних речовин. Якщо подібний кашель не зникає протягом години, зверніться до лікаря |
|||||||
НІ
ТАК |
|
|||||||||||||
У вас слабкість, утруднення дихання? |
||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
|
|
|
НІ |
|
|
|
|
|
|||||
|
Терміново зверніться до лікаря |
|
Ви відкашлюєте густе, зеленувато-жовте мокротиння? |
|
НІ |
|
Можливо у вас ГРВІ. Вам показаний постільний режим, вживання теплих напоїв, прийом відхаркувальних ЛП |
|||||||
ТАК |
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
ТАК |
|
|
Приміть парацетамол, засоби від кашлю |
|
Терміново зверніться до лікаря! |
|||||||||
Вам необхідно звернутися до лікаря |
|
Якщо протягом доби вам не полегшає, зверніться до лікаря |
|
|
|
НІ |
||||||||
|
|
|
|
|
|
НІ |
|
Ви нещодавно хворіли на ГРВІ? |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
Чи є у вас шкіряний свербіж? |
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ТАК |
||||
НІ |
|
|
|
ТАК |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
Вам треба звернутися до лікаря |
|
Можливо, що кашель є проявом алергічної реакції. Вам показані антигістамінні лікарські засоби. Зверніться за консультацією до лікаря |
|
Можливо, що кашель є проявом залишкових явищ застудного захворювання. Вам показані протикашльові лікарські засоби центральної або периферійної дії. У зв’язку з тим що вони відносяться до рецептурних, вам треба звернутися до лікаря |
||||||||||
5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування кашлю
Муколітичні засоби:
5.1.Муколітичні засоби прямої дії:
5.1.1. Ацетилцистеїн
5.2.Муколітичні засоби непрямої дії:
5.2.1. Амброксол
5.2.2. Бромгексин
5.2.3. Карбоцистеїн
5.3. Муколітичні засоби експекторанти:
5.3.1. Гвайфенезин
5.3.2. Ердостеїн
5.3.3. Алтея лікарська
5.3.4. Листя евкаліпту
5.3.5. Подорожник великий
5.3.6. Корінь солодки
5.3.7. Листя плюща
5.4. Комбіновані муколітичні препарати та інші:
5.4.1. Аджиколд рослинний сироп
5.4.2. Актифед™ експекторант
5.4.3. Антитусин
5.4.4. Атма®
5.4.5. Бро-зедекс®
5.4.6. Бронхіал з ісландським мохом і вітаміном С
5.4.7. Бронхіал з мати-й-мачухою, подорожником і вітаміном С
5.4.8. Бронхіал з подорожником, чебрецем і вітаміном С
5.4.9. Бронхіал плюс для дітей з вітаміном С
5.4.10. Бронхіал плюс для дітей з ісландським мохом, ромашкою і вітаміном С
5.4.11. Бронхіал плюс з алтеєм, тим’яном і вітаміном С
5.4.12. Бронхіал плюс з плющем, мальвою і вітаміном С
5.4.13. Бронхипрет®
5.4.14. Бронхомед
5.4.15. Бронхосан®
5.4.16. Бронхофіт
5.4.17. Геломиртол
5.4.18. Геломиртол форте
5.4.19. Гербіон® сироп подорожника
5.4.20. Гриппал з квітками липи і вітаміном С
5.4.21. Грудний еліксир
5.4.22. Доктор кашель
5.4.23. Доктор Мом®
5.4.24. Доктор Мом® рослинні пастилки від кашлю
5.4.25. Евкабал® бальзам С
5.4.26. Евкабал® сироп
5.4.27. Екстратерм
5.4.28. Інгалін
5.4.29. Колдакт бронхо
5.4.30. Кука
5.4.31. Лінкас
5.4.32. Лоркоф
5.4.33. Мукалітан
5.4.34. Мілістан від кашлю
5.4.35. Мілістан сироп від кашлю
5.4.36. Пекторал
5.4.37. Пектусин
5.4.38. Пертусин
5.4.39. Плантіс iмуно+плюс
5.4.40. Седорил асг
5.4.41. Стоптусин
5.4.42. Суприма-бронхо
5.4.43. Таблетки від кашлю
5.4.44. Травісил™ льодяники
5.4.45. Травісил™ сироп без цукру
5.4.46. Травісил™ трав’яний сироп від кашлю
5.4.47. Трайфед®-експекторант
5.4.48. Цетрасепт з ісландським мохом
5.5 Протикашльові наркотичні засоби:
5.5.1. Кодеїн + терпінгідрат + натрію гідрокарбонат
5.5.2. Кодеїн + екстракт термопсису сухого + корінь солодки + натрію гідрокарбонат
5.6. Ненаркотичні протикашльові засоби:
5.6.1. Бутамірат
5.6.2. Окселадин
5.6.3. Преноксдіазин
5.7. Комбіновані протикашльові засоби:
5.7.1. Алекс плюс
5.7.2. Бронхобрю
5.7.3. Бронхолітин
5.7.4. Бронхолітин® нео
5.7.5. Бронхоцин
5.7.6. Вокасепт
5.7.7. Глікодин
5.7.8. Комбігрип
5.7.9. Кофекс
5.7.10. Стодаль
5.7.11. Тос-май
5.7.12. Тофф плюс
5.7.13. Туссин плюс
5.7.14. Стоптусин
6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування
6.1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання;
6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);
№ з/п |
Розділ Державного формуляра першого випуску |
Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування лікарських препаратів |
1 |
Муколітичні засоби прямої дії п. 4.6.1 розділу “Пульмонологія. Лікарські засоби” |
Лікування ацетилцистеїном треба починати з невеликих доз (100-200 мг), тому що ефект великих доз може бути непередбачуваним и приводити до вираженої гіперсекреції
Ацетилцистеїн може викликати легеневі кровотечі, порушувати функцію печінки та нирок, у хворих на бронхіальну астму – викликати бронхоспазм
Ацетилцистеїн протипоказаний в I триместрі вагітності, в подальшому застосовується тільки за суворими показаннями під контролем лікаря
При пероральному прийомі ацетилцистеїну антибіотики треба приймати через 2 години
|
2 |
Муколітики непрямої дії п. 4.6.2 розділу “Пульмонологія. Лікарські засоби” |
Бромгексин та амброксол можуть підвищувати активність трансаміназ печінки
Бромгексин та амброксол не сумісні з лужними розчинами, з препаратами, які містять кодеїн, з холінолітиками
Амброксол збільшує ступінь проникнення антибіотиків в бронхіальний секрет та слизову бронхів
Амброксол протипоказаний в I триместрі вагітності
Карбоцистеїн не призначають особам з ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту
|
3 |
Експекторанти п. 4.6.2 розділу “Пульмонологія. Лікарські засоби” |
Відхаркувальні лікарські засоби не можна поєднувати з препаратами, які гальмують кашльовий рефлекс (протикашльові засоби центральної та периферичної дії) та з антигістамінними лікарськими засобами I покоління, які згущують мокротиння
Відхаркувальні засоби не призначають одночасно з лікарськими препаратами, які зневоднюють організм пацієнта (сечогінні, проносні тощо)
Відхаркувальні лікарські засоби рефлекторної дії (термопсис, терпінгідрат, істод, алтей) при перевищенні дози можуть викликати блювання і протипоказані при захворювання шлунку (гастрит, виразкова хвороба)
Відхаркувальні лікарські засоби необхідно запивати достатньою кількістю лужної рідини; рекомендується випивати додатково до фізіологічної норми 1,5-
Відхаркувальні лікарські засоби не призначають лежачим хворим
Клінічний ефект відхаркувальних лікарських засобів, зазвичай, спостерігається не раніше 6-7 доби лікування
В перші 2-3 доби прийому відхаркувальних лікарських засобів кашель та виділення мокротиння можуть підсилитися, що свідчить про ефективність препарату
При передозуванні або тривалому прийомі лікарських засобів, які містять йодиди (калію йодид, натрію йодид), можливий розвиток йодизму: риніт, кропив’янка, набряк Квінке; можливі явища гіпертіреозу – тахікардія, тремор, підвищена збудженість, безсоння, діарея (у осіб віком понад 40 років)
Лікарські засоби, які містять йодиди, протипоказані при вагітності, гострих запальних процесах, захворюваннях щитовидної залози
За наявності гострого запального процесу перевагу віддають відхаркувальним лікарським засобам рослинного походження;
Рослинні відвари та настої (солодки, алтею, анісу, чебрецю) чинять на тільки відхаркувальну дію, але й сприяють регенерації пошкодженої слизової бронхів за рахунок вмісту мікроелементів, вітамінів і біогенних стимуляторів
|
4 |
Наркотичні протикашльові засоби п. 4.7.1 розділу “Пульмонологія. Лікарські засоби” |
Протикашльові лікарські засоби не призначають при підвищеній бронхіальній секреції, рясному виділенні мокроти
Протикашльові лікарські засоби, які містять кодеїн, декстрометорфан, не призначають дітям до 2‑х років, в період вагітності та годування грудьми
Протикашльові препарати, які містять кодеїн, декстрометорфан, при прийомі великих доз, вживанні протягом тривалого часу або разом з алкоголем можуть призводити до пригнічення ЦНС та дихання
Лікарські засоби, які містять декстраметорфан, можуть викликати млявість, сонливість, запаморочення, тому їх не призначають водіям та особам інших професій, які потребують підвищеної ваги
|
5 |
Ненаркотичні протикашльові засоби п. 4.7.2 розділу “Пульмонологія. Лікарські засоби”) |
Протикашльові лікарські засоби, які містять бутамірат, не призначають дітям до 2‑х років, в період вагітності та годування грудьми
При прийомі високих доз або вживанні протягом тривалого часу лікарських засобів, які містять бутамірат, можливо зниження артеріального тиску, блювання, діарея, а в особливо важких випадках – виражене пригнічення ЦНС та дихання
Лікарські засоби, які містять окселадин, бутамірат, не можна поєднувати з алкоголем внаслідок високого ризику пригнічення ЦНС (млявість, сонливість, запаморочення) та дихання
Не призначають водіям та особам інших професій, які потребують підвищеної уваги
Таблетки, які містять преноксдіазин, треба ковтати не розжовуючи, оскільки вони можуть викликати оніміння, втрату чутливості слизової рота і глотки
При прийомі преноксдіазину може спостерігатися сухість в роті і глотці, його не застосовують у осіб з низьким артеріальним тиском, а також у дітей віком до 6 років
Лікарські засоби, які містять глауцину гідрохлорид, при застосуванні у дітей можуть викликати зниження артеріального тиску
|
6.3. Загальні рекомендації щодо поведінки пацієнтів при наявності кашлю:
6.3.1. утримуватись від куріння, в тому числі від пасивного вдихання тютюнового диму;
6.3.2. частіше провітрювати приміщення, тому що чисте прохолодне повітря знижує кашльовий рефлекс;
6.3.3. приймати багато рідини, оскільки це полегшує відходження мокротиння.
6.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;
6.5. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:
6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію
6.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію
6.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання
Директор Департаменту регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції у системі охорони здоров‘я МОЗ України |
Ю.Б.Константинов |
Фармацевтична опіка при застосуванні муколітичних препаратів
· Бромгексин і амброксол можуть підвищувати активність трансаміназ печінки.
· Бромгексин і амброксол несумісні з лужними розчинами, з препаратами, що містять кодеїн, з холинолітиками.
· Амброксол збільшує проникнення антибіотиків в бронхіальний секрет і слизову бронхів.
· Амброксол протипоказаний в першому триместрі вагітності
· Бромгексин не призначають дітям до 3 років
· Лікування ацетилцистеїном потрібно починати з невеликих доз (100-200 мг), оскільки ефект великих доз буває непередбачуваним і може приводити до вираженої гіперсекреції.
· Ацетилцистеїн може викликати легеневі кровотечі, порушувати функцію печінки і нирок, у хворих бронхіальною астмою – провокувати бронхоспазм.
· Ацетилцистеїн протипоказаний в першому триместрі вагітності, надалі застосовується тільки по строгих показаннях під контролем лікаря.
· При пероральному прийомі ацетилцистеїну антибіотики потрібно приймати через дві години після його прийому.
· Карбоцистеїн не рекомендується призначати особам з наявністю ерозійних виразок шлунково-кишкового тракту.
· Месна категорично протипоказана у всіх ситуаціях, що утрудняють відкашлювання (бронхоспазм, ослаблений хворий і др.), оскільки при цьому рідка мокрота стікає вниз і викликає обтурацію (закупорку) дрібних бронхів з розвитком ателектазів і дихальної недостатності.
· При прийомі месни в інгаляціях можливий кашель і бронхоспазм.
· Аміноглікозідні антибіотики значно знижують активність месни.
Симптоматичне лікування підвищеної температури тіла (лихоманки)
Підвищення температури тіла (лихоманка)
Лихоманка (febris, pyrexia) є типовою неспецифічною реакцією організму, що виникає в результаті збудження центру терморегуляції надлишком пірогенів (термостабільних високомолекулярних речовин, що утворюються мікроорганізмами або тканинами організму людини).
Рис. Ступені лихоманки
Підвищеною прийнято рахувати температуру вище 37°С. Залежно від ступеня гарячкової реакції розрізняють субфебрильну лихоманку (підвищення температури тіла не вище 38°С), помірну лихоманку (підвищення температури тіла в межах 38–39°С), високу лихоманку (39–41°С) і надмірну, гіперпіретичну лихоманку (підвищення температури тіла вище 41°С).
Помірне підвищення температури при інфекційних захворюваннях сприяє мобілізації захисних сил організму, активує імунну систему. В той же час надмірне підвищення температури значно погіршує загальне самопочуття, сприяє розвитку в організмі хворого ряду несприятливих зрушень: підвищенню тонусу симпатичної нервової системи, тахікардії, підвищенню збудливості дихального центру. На цьому фоні зростає потреба органів в кисні, інтенсифікувався основний обмін, відбувається затримка в організмі натрію і хлоридів з розвитком набряків, звужуються судини шкіри (блідість зовнішніх покривів) і внутрішніх органів. При цьому виникає спазм прекапілярних сфінктерів. Порушується нормальний кровоплин, відбувається централізація кровообігу, що зрештою приводить до гіпоксії органів і тканин. Гіпоксія міокарда спричиняє за собою ослаблення його скоротливої здатності, гіпоксія мозку приводить до його набряку, порушення свідомості, судом. Особливо виражена відповідь внутрішніх органів і систем організму на підвищення температури тіла у дітей.
Вказані причини обумовлюють необхідність призначення жарознижуючих засобів як симптоматичне лікування самих різних захворювань і патологічних станів.
Симптом підвищення температури тіла дуже «багатоликий» і може зустрічатися при абсолютній більшості захворювань різних органів.
Найбільш часті причини лихоманки у дорослих
Інфекційна лихоманка:
вірусні інфекції
бактерійні інфекції
грибкові (мікозні) інфекції
Неінфекційна лихоманка:
обширні крововиливу
аутоіммунні процеси
виражений ступінь алергічної реакції
некроз тканин
злоякісні новоутворення
Психогенна лихоманка:
захворювання центральної нервової системи
психогенна реакція на важкий психоемоційний сресс
Якщо у дорослих гарячкова реакція в першу чергу зустрічається при інфекційних процесах, то у дітей гіпертермія досить часто не має інфекційного характеру. На відміну від дорослих, діти значно частіше реагують підвищенням температури на будь-які неспецифічні подразники, у тому числі і на стрес.
Найбільш часті причини лихоманки у дітей
Інфекційна лихоманка:
· вірусні інфекції
· бактерійні інфекції
· грибкові (микозные) інфекції
Неінфекційна лихоманка:
· перегрівання
· психоемоційний стрес
· прорезывание зубів
· алергічні реакції
· внутрічерепні крововиливу
· порушення водний-електролітного обміну (обезводнення дитячого організму)
У всіх випадках підвищена температура є сигналом неблагополуччя в організмі. Тому при поводженні пацієнта з скаргами на підвищення температури слід обов’язково розпитати його про наявність інших симптомів.
На першому місці серед захворювань, що супроводжуються лихоманкою, коштують гострі респіраторні вірусні інфекції (ОРВИ). Як правило, в цьому випадку підвищенню температури передує переохолодження, а лихоманка супроводжується іншими характерними скаргами, що свідчать про патологічний процес в бронхолегеневій системі і носоглотці (риніт, біль в горлі, кашель, задишка, болі в грудній клітці при диханні). При субфебрильной температурі, що супроводжується вказаними скаргами протягом перших двох-трьох днів від початку захворювання, можливе самолікування за допомогою безрецептурных препаратів. У решті випадків слід обов’язково звертатися до лікаря.
Доречно ще раз нагадати, що будь-який, на перший погляд незначний симптом, може бути початком серйозного захворювання або ознакою загострення хронічного захворювання.
До «загрозливих» симптомів, що дозволяють запідозрити у хворого серйозне захворювання і що вимагає обов’язкового напряму пацієнтів до лікаря, відносяться наступні ознаки.
1. Підвищення температури вище 39,0°С (висока лихоманка)
2. Підвищення температури супроводжується сильними болями, задишкою, розладом свідомості, судомами.
3. При симптомах гострого респіраторного захворювання температура вище 38,0°С тримається протягом 3 днів і більш.
4. Температура вище 37,5°С тримається 2 тижні і більш.
Особливу загрозу підвищена температура представляє у випадку, якщо вона супроводжується спазмом судин шкіри, що порушує віддачу тепла (злоякісна гіпертермія). Її ознаки:
· температура вище 40,0°С;
· строкате, «мармурове» забарвлення шкіри;
· не дивлячись на жар, холодні на дотик кінцівки.
Згідно сучасним переконанням, якщо підвищення температури не супроводжується вираженим порушенням загального стану, при ОРВИ слід знижувати температуру 38° і вище. Прагнення при ГРВІ нормалізувати будь-яку температуру не виправдано, оскільки це знижує ту, що виробляє імунітету до даного збудника. У такій ситуації доцільні заходи по лікуванню нежиті, болю в горлі, кашлю. Слід особливо підкреслити, що безрецептурні жарознижуючі засоби через свій механізм дії не знижують трохи підвищену температуру — 37,2–37,3°С.
Рис. Алгоритм дій провізора при лихоманці
Загальні рекомендації для пацієнтів
Ø При підвищеній температурі слід понизити фізичну активність, при високій — рекомендується дотримувати постільний режим.
Ø Слід регулярно провітрювати приміщення, щоб підтримувати невисоку температуру («температуру комфорту»).
Ø В період підйому температури, коли хворий відчуває тремтіння, необхідно зігрітися, лягти під теплу ковдру.
Ø На висоті температури, після того, як вона перестала підніматися, охолоджування приносить суб’єктивне відчуття полегшення стану, тому можна розкритися і/або обтертися водою кімнатної температури.
Ø Зниження температури направлене на поліпшення загального самопочуття хворого і не є самоціллю, оскільки не впливає на причину захворювання.
Ø Доцільно знижувати зайве високу (зверху 38,5–39°С) температуру.
Ø Жарознижуючі препарати не слід приймати регулярно з метою профілактики нового підйому температури.
Ø Повторну дозу жарознижуючого слід приймати тільки при повторному підйомі температури.
Ø Тривалість самостійного застосування жарознижуючих не повинна перевищувати 2 дні.
Ø Прийом жарознижуючих засобів доцільно поєднувати з прийомом препаратів для симптоматичного лікування кашлю, нежиті, хворій в горлі.
Ø Не слід самостійно застосовувати жарознижуючі засоби при одночасному прийомі антибіотиків (оскільки жарознижуючі можуть маскувати відсутність ефекту антибактеріальної терапії).
Ø При підвищеній температурі слід пити багато рідини (3–4 л в день).
Ø Слід забезпечити підвищене надходження вітамінів з їжею, виключити з раціону живлення жирну їжу.
Ø Для зняття м’язових або головних болів при простудних захворюваннях застосовуються ті ж лікарські засоби, що і для зниження температури.
Поради для батьків
Ø Зниження підвищеної температури у дітей слід починати з фізичних методів охолоджування (обтирання водою кімнатної температури, провітрювання приміщення).
Ø Найбільш надійним і безпечним жарознижуючим засобом для дітей є парацетамол в дитячих лікарських формах.
Ø Дітям парацетамол краще давати у вигляді перорального розчину, оскільки він діє через 30–60 мин., а в свічках — через 3 години.
Ø Дітям перших 2–3 місяців життя жарознижуючі призначають при температурі вище 38°С.
Ø Дітям перших 3 років життя жарознижуючі призначають при температурі вище 38°С, якщо у них раніше наголошувалися судоми.
Безрецептурні лікарські препарати, вживані при високій температурі
Приводимо характеристику основних діючих речовин, що входять до складу безрецептурних жарознижуючих препаратів.
Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування лихоманки
Парацетамол (ацетамінофен) |
|
Ацетилсаліцилова кислота |
Прийом більше |
Ібупрофен |
|
Рис. Судинні ефекти ацетилсаліцилової кислоти і інших НПЗП
Клініко-фармацевтична характеристика лікарських форм жарознижуючих препаратів.
Таблетки
Для симптоматичного лікування лихоманки разом з традиційними таблетками розроблені різні вдосконалені лікарські форми.
Переваги |
Недоліки |
Ø Зручність і простота застосування Ø Точність дозування Ø ·Регулювання всмоктування активних речовин по місцю (шлунок, кишечник) і часу ·Можливість поєднання декількох активних речовин Можливість корекції неприємного смаку і запаху |
Ø ·Не всі хворі, особливо діти, можуть легко проковтувати пігулки Ø Відносний повільний розвиток ефекту (25-30 хв.) Ø У зоні розчинення можливе створення високої концентрації діючої речовини і розвиток дратівливої дії на слизову ШКТ Ø Баластні речовини, що не мають терапевтичної цінності, можуть викликати побічні явища (наприклад, алергію) |
Швидкорозчинні шипучі таблетки
Переваги |
Недоліки |
·Легкість прийому різними контингентами хворих, включаючи дітей ·Швидке всмоктування і швидке настання ефекту (до 10 хв.) ·Менший вплив їжі на всмоктування препарату Значне зниження подразнювальної дії на слизову ШКТ |
· Вища ціна щодо звичайних таблеток |
Капсули з мікрогранулами
Переваги |
Недоліки |
· ·Краща розчинність і всмоктуваність активних речовин в порівнянні з таблетками ·Можливість поєднання декількох активних речовин ·Можливість корекції неприємного смаку і запаху Мінімальна подразнювальна дія на слизову ШКТ · Пролонгована дія |
Вища ціна в порівнянні із звичайними таблетками |
Сиоропи/суспензії
Переваги |
Недоліки |
· Легкість прийому різними контингентами хворих, включаючи дітей Швидке всмоктування і швидке настання ефекту (до 10 хв.) · Приємний запах і смак · Менший вплив їжі на всмоктування препарату
|
· Менша точність дозування |
Свічки/супозиторії
Переваги |
Недоліки |
Ø ·Зручність застосування у дітей, лежачих хворих, людей похилого віку ·Можливість використання при порушенні процесу ковтання Ø ·Відносно велика швидкість всмоктування і настання ефекту (10-15 хв.) Ø ·Відсутність впливу їжі на всмоктування препарату Ø ·Відсутність впливу шлункових ферментів на активні речовини ліків Ø ·Можливість призначення речовин, неприємних на смак Ø Істотне зниження впливу активних речовин на функцію печінки |
Ø ·Незначна подразнювальна дія на слизову прямої кишки (у ряду осіб унаслідок цієї дії можливе стимулювання випорожнення кишечника) · Ø Психологічний дискомфорт (у певних пацієнтів) · Ø Всмоктування з прямої кишки НПЗЗ може складати 65-90% внаслідок чого можливе бути зниження фармакологічного ефекту Ø У дітей можуть бути проноси, тому застосування суппозиторіїв може виявитися скрутним і недостатньо ефективним |
Враховуючи, що на сьогоднішній день оптимальним жарознижуючим препаратом для дітей більшістю педіатрів світу визнається парацетамол, зокрема його високо очищений препарат — Панадол, приводимо зведення про спеціальні дитячі форми цих ліків.
Дитячі лікарські форми парацетамолу
|
Таблетки |
Гранули |
Сироп |
Свічки |
Панадол |
Шипучі таблетки 500 мг |
240 мг |
120 мг/5мл |
125, |
Ефералган |
Шипучі таблетки 350 мг |
80, |
150мг/5 мл |
80, 150, |
Калпол |
|
|
120мг/5 мл, |
|
Тайленол |
Жувальні таблетки 80 міліграм |
|
Краплі 80 мг/0,8 мл |
|
В даний час фармацевтична промисловість пропонує пацієнтам значну кількість комплексних безрецептурных лікарських засобів для лікування простуди. Їх характерні особливості визначаються складом і фармакологічними властивостями окремих компонентів, що входять до складу цих ліків.
Фармацевтична опіка при застосуванні жарознижуючих препаратів
· Жарознижуючі застосовуються тільки при високій температурі (38°С і вище). Трохи підвищену температуру (37,5°С і нижче) жарознижуючі препарати не знижують.
· Парацетамол високого ступеня очищення — жарознижуючий і знеболюючий засіб з найменшими побічними ефектами.
· Парацетамол високого ступеня очищення можна призначати дітям, особам літнього віку, вагітним.
· Парацетамол високого ступеня очищення можна застосовувати у пацієнтів з високим ризиком розвитку патології шлунково-кишкового тракту, з бронхіальною астмою і непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти, з патологією нирок.
· При неефективності жарознижуючої дії парацетамола у дітей слід застосовувати ібупрофен.
· Всі жарознижуючі, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, з особливою обережністю слід призначати хворим бронхіальною астмою, ерозивно-виразковими поразками ЖКТ, схильністю до кровотеч, із захворюваннями печінки, порушенням функції нирок.
· Всі жарознижуючі, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, слід приймати після їжі.
· Ацетилсаліцилова кислота може знижувати агрегацію тромбоцитів і згортуваність крові, сприяти розвитку кровотеч, геморагічного синдрому.
· Виведення жарознижуючих засобів з організму істотно збільшується при лужній реакції сечі, що призводить до зниження ефективності препаратів і коротшого часу їх дії. Злужнюють сечу молочно-рослинна дієта, лужні мінеральні води, цитрати, гідрокарбонат натрію, лактат натрію. Підкисляє сечу м’ясна дієта, аскорбінова кислота, хлорид кальцію, хлорид амонію.
· Для ацетилсаліцилової кислоти характерна ульцерогенна (ушкоджувальне слизисту шлунку) дія.
· Препарати ацетилсаліцилової кислоти не призначають хворим з пептичною виразкою шлунку і дванадцятипалої кишки, геморагічним діатезом, бронхіальною астмою.
· Ацетилсаліцилова кислота знижує діуретичний ефект петльових діуретиків (фуросеміду, етакринової кислоти).
· Мефенамову кислоту слід з особливою обережністю поєднувати з антикоагулянтами, сульфаніламідними препаратами, пероральними цукрознижувальними засобами, оскільки можливе підвищення ефективності даних препаратів і виникнення відповідних побічних ефектів.
· Ібупрофен слід з обережністю поєднувати з антикоагулянтами, антигіпертензивними препаратами, тіазидними діуретиками.
· При використанні ібупрофену можливе запаморочення, у зв’язку з чим його не рекомендується застосовувати водіям і особам інших професій, що вимагають підвищеної уваги.
· Під час вагітності забороняється використовувати препарати ацетилсаліцилової кислоти, ібупрофену, мефенамової кислоти.
· Препарати ацетилсаліцилової кислоти не рекомендується застосовувати у дітей.
· Всі жарознижувальні засоби, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, не слід поєднувати з алкоголем (різко зростає небезпека ульцерогенної дії, шлункової кровотечі).
Симптоматичне лікування риніту
Одним з симптомів простудного захворювання є нежить (риніт) – запалення слизової оболонки носової порожнини.
Риніт може бути виявом алергії, а також самостійним захворюванням, що вимагає обов’язкової консультації лікаря. Є дані, що в економічно розвинених країнах ринітами страждає 15-20 % населення, ніж пояснюється частота використання безрецептурних лікарських препаратів для симптоматичного лікування цієї патології. Необхідно, щоб провізор при відпустці лікарських препаратів для лікування риніту без рецепту володів достатніми знаннями як про властивості препаратів, так і про умови їхнього раціонального застосування і можливу негативну дію.
Найпоширеніші причини риніту
• Гострі респіраторні захворювання.
• Вазомоторний (алергічний риніт) – характерні напади раптовою заложенности носа з рясними водянисто-слизовими виділеннями, чханням. Можлива сезонність, пов’язана з цвітінням певних рослин (сінна нежить).
• Аденоїди (патологічне розростання носоглоткової мигдалини) – характерний порушення носового дихання, гугнявий відтінок голосу, сон з відкритим ротом, рясне виділення слизового секрету, що заповнює носові ходи і стікаючого в носоглотку.
• Сторонні тіла в носовому проході – зустрічаються в основному у дітей, характерний одностороннє утрудняє дихання через ніс, гнійні виділення з однієї половини носа, можлива носова кровотеча.
• Синусит (гостре або хронічне запалення додаткових пазух носа) – характерний утрудняє носового дихання, розлад нюху, біль в лобовій області або розлитий головний біль, можливий субфебрилітет.
• Озена (смердюча нежить – хронічне захворювання порожнини носа з різкою атрофією слизової оболонки) – характерний утворення густих виділень, що зсихаються в смердючі кірки, болісна сухість і сверблячка в носі, різке зниження нюху, неприємний запах з носа.
Рис. Алергійний риніт
Рис. Механізм розвитку алергійного риніту
n «Загрозливими» симптомами, що дозволяють запідозрити у пацієнта серйозне захворювання і вимагають обов’язкового направлення до лікаря при риніті, є:
F • поєднання риніту з підвищенням температури вище 38,50 С;
F • неприємний запах з носа;
F • кров’яні виділення;
F • гнійні виділення;
F • виділення з однієї половини носа (особливо у дітей);
F • поєднання риніту з кашлем, який продовжується більше тижня (особливо в тих випадках, коли з часом наголошується посилення кашлю, напади задушення, наростаюча слабість, відділення густої мокроти або мокроти з домішкою крові).
n Симптоматичне лікування за допомогою безрецептурних препаратів можливе тільки при алергійному риніті і риніті, викликаному гострими респіраторними інфекціями.
n У випадках всієї решти потрібно рекомендувати пацієнту звернутися до лікаря.
Напрямки симптоматичного лікування хворих з ринітом як виявом ГРЗ
1. Промивання носа з піпетки фізіологічним розчином 3-4 рази на день.
2. Краплі в ніс, що містять судинозвужувальні засоби.
3. Застосування інтраназальних спреїв.
4. Застосування комбінованих пероральних препаратів для лікування ГРЗ.
Напрямки симптоматичного лікування хворих з алергічним ринітом
1. Краплі в ніс, що містять судинозвужувальні засоби.
2. Блокатори H1-гістамінових рецепторів для місцевого застосування.
3. Препарати кромогліцієвої кислоти для місцевого застосування (інтраназальні аерозолі і спреї).
4. Антігістамінні засоби перорально.
5. Інтраназальні аерозолі і спреї із стероїдними гормонами (тільки за призначенням лікаря).
Раціональне використання лікарських препаратів для симптоматичного лікування риніту вимагає дотримання декількох загальних правил.
Загальні рекомендації для пацієнтів
Ø • Перед застосуванням лікарських засобів для лікування риніту потрібно провести ретельний туалет носової порожнини.
Ø • Препарати для місцевого застосування (краплі, спреї) не потрібно застосовувати частіше, ніж через 3-4 години щоб уникнути передозувати. Надмірне вживання препарату може навести до пошкодження тканин носа.
Ø • Чисте прохолодне повітря полегшує носове дихання, тому потрібно частіше провітрювати приміщення.
Ø • При алергічному риніті протинабрякові засоби, вживані місцево, більш ефективні, ніж пероральні.
Ø • При покупці безрецептурних препаратів для лікування риніту потрібно обов’язково проконсультуватися з провізором про особливості застосування, можливі побічні ефекти і небезпечні взаємодії з іншими лікарськими засобами.
Поради для батьків
F • Найнадійнішим і безпечним засобом при риніті у маленьких дітей є фізіологічний (0,9%) розчин кухонної солі в теплій воді.
F • При застосуванні судинозвужувальних засобів у дітей обов’язково потрібно звертати увагу на концентрацію – не потрібно застосовувати у дітей препарати, призначені для дорослих.
F • Дітям не рекомендується вводити в ніс олійні розчини, оскільки це може привести до попадання олій в легені і розвитку пневмонії.
F • При подразненні шкіри біля входу в ніс її потрібно змастити вазеліновою олією.
Лікарські форми безрецептурних препаратів, що вживаються для симптоматичного лікування риніту
Краплі для носа
n Традиційна і до сьогоднішнього дня одна з найпоширеніших лікарських форм для лікування ринітів. В більшості випадків краплі представляють собою розчин діючої речовини у водному середовищі. Існують також краплі у вигляді масляних розчинів, але при лікуванні ринітів вони використовуються значно рідше. Перевагою цієї лікарської форми є простота застосування, швидке настання ефекту.
n Недоліки
1. Можливість використовувати переважно водорозчинні діючі речовини.
2. Неможливість точного дозування.
3. Складність підбору індивідуальної дози.
4. При застосуванні можуть попадати в носоглотку, викликати роздратування, кашель (особливо у маленьких дітей).
5. Важко застосовувати у маленьких дітей.
6. При значних слизових виділеннях з носа краплі погано утримуються в носовому ході.
Спосіб застосування крапель для носа
n Перед застосуванням крапель ретельно прочищають ніс. Потім препарат по 3-4 крапель закопують в кожний носовий хід при закиненому положенні голови. Це положення зберігають протягом декількох хвилин.
Інтраназальні аерозолі (спреї)
Інтраназальниє аерозолі (спреї) – один з різновидів фармацевтичних аерозолів. В порівнянні з краплями назальні спреї мають наступні переваги:
1. Невелика витрата діючої речовини (спреї більш економічні).
2. Рівномірний розподіл діючої речовини по поверхні слизовою.
3. Можливість застосування в різних умовах (удома, на роботі, на вулиці, в суспільних місцях).
4. Висока концентрація речовини в місці патологічного процесу.
Недоліки
1. Гази-витіснювачі (пропеленти) можуть мати подразнювальну дію на слизову носа.
2. Потрібна обов’язкова синхронізація введення препарату з моментом вдиху, чого важко добитися у дітей, немолодих пацієнтів, пацієнтів з низьким рівнем інтелекту.
3. При невмілому використанні існує можливість пошкодження слизовою носового ходу насадкою аерозольного балона.
4. При розпиленості не виключається можливість попадання речовин в очі, на шкіру особи і т. д.
Спосіб застосування назальних спреїв
n Перед введенням препарату потрібно акуратно почистити ніс. Насадку-розпилювач флакона потрібно тримати вертикально, наконечником догори. Тримаючи голову прямо, вводять наконечник-розпилювач в носовий хід і різко натискують один раз на флакон. під час уприскування втягують повітря носом. Не потрібно відхилювати назад голову і перевертати флакон при уприскуванні спрея в носову порожнину.
Назальні гелі
n Гель – м’яка лікарська форма для місцевого застосування. По своїх біофармацевтичних характеристиках гель наближається до мазей і кремів, але має ряд відмінностей. З точки зору фізколоїдної хімії, гель – водний розчин високомолекулярних речовин в зв’язно-дисперсному стані.
Переваги гелів
1. Пролонгована дія.
2. Можливість застосовувати проти ночі.
3. Наявність зволожуючої дії на слизову носа.
4. Сприятлива дія на слизову оболонку носа при її сухості, наявності скориночок.
5. При попаданні на шкіру або одяг гель легко змивається водою, не залишаючи сліди (на відміну від мазей).
Недоліки
1. Далеко не всі діючі речовини можуть вводитися до складу гелів і відповідно використовуватися в даній лікарській формі.
2. Гель – нестабільна лікарська форма, при зберіганні відбувається його розшарування на ВМС і водну фазу.
3. Дифузія діючої речовини в тканині з гелю проходить повільніше, ніж з розчину. В той же час ця властивість дозволяє досягти пролонгованої дії препарату.
4. Гелі володіють виразимою системною дією, що не завжди бажане.
5. Гель складно застосовувати при рясній кількості слизового відокремлюваного.
Спосіб застосування назальних гелів
n Перед закладкою геля ретельно прочищають ніс. Потім на мізинець беруть невелику кількість препарату і вводять по черзі в кожний носовий хід, якомога глибше. При цьому гель розподіляється в носових ходах. У дітей і немолодих пацієнтів для введення геля можна застосовувати ватяні палички і тампони.
Назальні мазі
Мазь – лікарська форма для зовнішнього застосування, призначена для нанесення на шкіру або слизові шляхом намазування або втирання, накладення просочених маззю пов’язок. При кімнатній температурі мазі зберігають в’язку нерухому масу, а при нанесенні на поверхню всмоктування утворюють рівну суцільну плівку, що перетворюється на в’язку рідину. Мазі для носа готуються в асептичних умовах. Оскільки вони наносяться на вологу слизову, для підвищення їхньої всмоктуваності добавляють ПАВ.
Переваги мазей
1. Пролонгована дія – мазевая основа забезпечує більш тривалу дію активних речовин на слизову носа.
2. має пом’якшувальною дією на слизову носа.
3. В порівнянні з гелем у мазей істотно менше виразима системна дія.
4. Лікарська форма мазі дає можливість сумісного введення в один препарат діючих речовин як гидрофобной, так і гидрофильной природа.
5. має сприятливу дію при сухості слизової оболонки носа, наявності скориночок.
Недоліки
n 1. Незначний ступінь вивільняється діючих речовин.
n 2. При попаданні на шкіру або одяг мазь залишає жирні плями.
Назальні креми
n Креми – лікарська форма для зовнішнього застосування, займають проміжне положення між гелями і мазями. Основна перевага кремів – високий ступінь всмоктування діючих речовин і пролонгована дія.
Спосіб застосування назальних мазей і кремів
n Стовпчик мазі або крему довжиною близько
Пероральні лікарські форми для лікування риніту
n Таблетки – лікарська форма, зручна для застосування, тривало зберігається, не втрачаючи свої терапевтичні властивості.
n Капсули містять багатошарові гранули, що забезпечують поступове контрольоване вивільнятися активних компонентів і їхню стабільну концентрацію в сироватці крові.
У вигляді капсул випускаються комплексні лікарські препарати для лікування симптомів простуди. Як правило, вони містять судинозвужувальні, антигістамінні, нестероїдні протизапальні засоби.
Капсули можна призначати як дорослим, так і дітям.
При пероральному використанні діючі речовини разом із струмом крові попадали у всі частини носових ходів. Дія препарату розвивається поволі, але зберігається тривало.
Безрецептурні лікарські препарати для симптоматичного лікування риніту і умови їхнього раціонального застосування
Арсенал сучасних лікарських засобів для симптоматичного лікування риніту достатньо великий.
Основні діючі речовини, що входять до складу моно- і комбінованих препаратів для лікування риніту.
Симпатоміметики
n Механізм дії всіх засобів цієї групи однаковий – стимуляція α-адренорецепторів. Загальний механізм обумовлює загальні властивості, характерні для препаратів цієї групи. Всі вони:
• при місцевому застосуванні надають судинозвужувальну дію;
• сприяють зменшенню набряку і гіперемії слизової порожнини носа;
• зменшують кількість відокремлюваного секрету;
• полегшують носове дихання.
n Препарати цієї групи відрізняються між собою по ступеню вираженості системної дії, а отже, по частоті небажаних ефектів. Характерними побічними ефектами є:
• стимулювання ЦНС;
• можливі порушення сну;ж
• головний біль;
• підвищення АТ;
• підвищена збудливість, дратівливість;
• тремор;
• зниження апетиту.
Ø У зв’язку з указаними можливими побічними ефектами, деконгестанти з групи симпатоміметиків переведені в категорію рецептурних.
Ø Препарати ж, що містять деконгестант фенілефрин, зважаючи на профіль його безпеки до 10 мг включно (наприклад, Колдрекс і Колдрекс Хотрем), залишаються безрецептурными. Тому фенілефрин є безпечною альтернативою фенілпропаноламіну, псевдоефедрину і ефедрину. Фенілефрін (в разовій дозі до 10 мг) розглядається як найбезпечніший деконгестант для прийому всередину в країнах ЄС і більшості країн світу.
Ø В дозах до 10 мг, дозволених для безрецептурного відпустки, фенілефрин практично не підвищує АТ і не має центрального стимулюючого ефекту.
Активний інгредієнт |
|
Фенілпропаноламін |
Трімекс, Колдакт, Ефект, Колді, Колд-Флю, Орінол |
Псевдоефедрин |
Судафед, Актифед, Клариназе, Трайфед, Тайленол Колд, Тера-Флю |
Симпатоміметики (селективні a1-адреноміметики)
Від препаратів попередньої групи відрізняються значно менш вираженим впливом на ЦНС. Вони вибірково впливають на α1-адренорецептори, внаслідок чого:
Ø • при місцевому застосуванні мають судинозвужувальну дію;
Ø • сприяють зменшенню набряку і гіперемії слизової порожнини носа;
Ø • зменшують кількість відокремлюваного секрету;
Ø • полегшують носове дихання.
Активний інгредієнт |
Препарати |
Оксиметазолін |
Нок-спрей, Афрін, Назівін, Назол, Фазін |
Тетрізолін |
Тізін |
Ксилометазолін |
Галазолін, Др. Тайс назальний спрей, Ксимелін, Ріно-стас, Фармазолін, Отрівін |
Трамазолін |
Лазолназал плюс |
Нафазолін |
Нафтизин, Санорін |
Фенілефрін |
Віброцил, Ринопронт, Колдрекс, Нео-Синефрин. |
При дотриманні правил дозування указані препарати полегшують носове дихання і добре переносяться хворими.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, гіпертиреозом, серцево-судинною патологією, цукровим діабетом, а також при перевищенні дози (надмірно частому закопуванні) можливе підвищення артеріального тиску, виникнення скарг збоку серця.
Потрібно пам’ятати, що у всіх деконгестантів судинозвужувальний ефект через деякий час зміняється посиленням притоки крові до слизової носа (реактивна гіперемія) і відновленням виділення секрету.
При тривалому застосуванні судинозвужувальних засобів можливе порушення нормального функціонального стану війчастого шару і атрофія слизовою носа.
Судинозвужувальні засоби, рекомендовані для симптоматичного лікування риніту у дітей
Ø Краплі для дітей до 6 років – оксиметазолін 0,01%.
Ø Краплі для дітей старший 6 років – оксиметазолін 0,025%.
Ø Спрей інтраназальний для дітей старших 6 років – оксиметазолін 0,05%, ксилометазолін 0,05%, 0,1%.
Ø Дозований аерозоль ксилометазоліну.
Ø Алергічні («сезонні») риніти – одна з найпоширеніших форм алергії.
Ø Останніми роками алергічний риніт розглядається як «передвісник» можливого розвитку бронхіальної астми.
Ø Для лікування алергічних ринітів разом з судинозвужувальними препаратами використовуються антигістамінні засоби, стабілізатори мембран мастоцитів, а в особливо важких випадках – стероїдні гормони для місцевого застосування. Потрібно пам’ятати, що стероїди призначаються тільки за рекомендацією лікаря.
Блокатори H1-гістаминових рецепторів
Препаратам цієї групи властиві наступні властивості:
Ø інгібують вивільнення медіаторів запалення і алергії;
Ø мають протиалергійну, протинабрякову і протисверблячу дію;
Ø можуть мати седативний ефект.
n Препарати:
Ø Азеластин (Аллергодил, Левокабастин, Гистімет )
Ø Лоратадин (Агістам, Кларитин, Лоратадин-КМП, Лорізан-КМП, Лорфаст, Флонідан)
Ø Фексофенадину гідрохлорид (Алтіва, Телфаст).
Стабілізатори мембран мастоцитів (для місцевого застосування)
Зменшують прояви алергічних реакцій. Стабілізують мембрани лаброцитів), попереджають вивільнення медіаторів алергії і запалення.
n Препарати:
Ø Кислота кромогліцієва (Кромосол, Кромогексал, Іфірал, Кромоглін).
Стероїдні гормони (для місцевого застосування)
n При необхідності застосування стероїдних препаратів потрібно пам’ятати, що максимальний ефект при ринітах мають спеціально створені топічні стероїди. Вони діють на всі компоненти запалення, тому їм відводиться особливе місце в терапії алергічних ринітів. Їх можна призначати для лікування цілорічного алергічного риніту (з постійними симптомами назальної гіперреактивності, вираженим набряком, коли всі інші препарати практично малоефективні).
n Препарати цієї групи володіють такими властивостями:
мають протиалергійну, протизапальну, протинабрякову дію;
полегшують носове дихання;
знижують секрецію слизу.
Активний інгредієнт Препарати
n Беклометазон Альдецин, Беконазе, Насобек, Хейфевер
n Флутіказон Фліксоназе
n Мометазон Назонекс
n Тріамцинолон Назакорт
Засоби для місцевої стимуляції імунної системи
n ІРС-19 представляє собою лізати 19 бактерій, що найбільш часто викликають захворювання верхніх дихальних шляхів, позбавлені антигенних властивостей.
n Детермінанти бактерій, не володіючи патогенними властивостями, сприяють виробленню імунних реакцій.
n Препарат випускається в аерозольній упаковці. Застосовується для профілактики і лікування захворювань верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів по 1 вприскуванню в кожну ніздрю 2-5 раз на день в гострому періоді до зниження симптомів захворювання, 2 рази на день з профілактичною ціллю протягом 14 днів.
Інші засоби для лікування риніту
n Наведені вище активні інгредієнти входять до складу більшості зареєстрованих в Україні препаратів для лікування риніту. Крім того, існує ряд інших лікарських засобів.
n Салін (0,6% р-н натрію хлориду) може застосовуватися для промивання порожнини носа у дорослих і дітей.
n Піносол (олія сосни звичайною, олія евкаліптова, тимол, токоферола ацетат) має протимікробну (антисептчну), протизапальну, протинабрякову дію.
n На початку лікування застосовується кожну годину, потім 3-4 рази на добу. Добре поєднується з судинозвужувальними препаратами.
n При застосуванні препарату можливе відчуття печії, сверблячка, гіперемія або набряк слизової. Протипоказаний при алергічному риніті, дітям до 1 року.
n Бороментол (кислота борна, ментол, вазелін) має антисептичну, слабку болезаспокійливу дію. При застосуванні препарату можливе відчуття печії. Протипоказаний дітям до 1 року.
Комбіновані препарати для дітей і дорослих для лікування риніту і симптомів простуди
n Колдакт (хлорфенаміну малеат – Н1-гістаміноблокатор, фенілпропаноламіну гідрохлорид – симпатоміметик). Швидкодійний комплексний засіб для лікування риніту і симптоматичної терапії ОРЗ. має протинабряковою, протизапальною, антиалергічною дією.
Капсули Колдакта містять багатошарові гранули, що забезпечують поступове контрольоване вивільнення активних компонентів і їхню стабільну концентрацію в сироватці крові.
Не потрібно поєднувати з алкоголем. Під час прийому препарату необхідно уникати управління транспортними засобами. При прийомі можливе запаморочення, підвищена збудливість, безсоння, зниження апетиту, сухість в роті, нудота. Протипоказаний дітям до 1 року, вагітним і годуючим, особам з ІХС і АГ.
n Контак, Орінол, Ефект (хлорфенаміну малеат – Н1-гістаміноблокатор, фенілпропаноламіну гідрохлорид – симпатоміметик). По складу і властивостям аналогічні препарату Колдакт.
n Колд-флю – окрім хлорфенаміна малеата і фенілпропаноламіна гидрохлорида містить також кофеїн і парацетамол, що має жарознижуючою дією.
n Фервекс (парацетамол, фенірамін, аскорбінова кислота) має протизапальну, жарознижуючу, анальгетичну дію, полегшує носове дихання.
n Актіфед (псевдоефедрин, трипролидин).
n Рінопронт (фенілефрін і карбиноксаміна малеат).
n Колдрекс ХотРем (парацетамол, фенілефрін (деконгестант), аскорбінова кислота).
n ТераФлю (парацетамол, хлорфенирамін (гістаміно-блокатор), псевдоефедрин (деконгестант), аскорбінова кислота.
n Антікатарал (парацетамол, хлорфенирамін (гістаміно-блокатор), фенілефрін (деконгестант).
n Фармацитрон (парацетамол, фенірамін (гістаміно-блокатор), фенілефрін (деконгестант), аскорбінова кислота).
Фармацевтична опіка при застосуванні препаратів для симптоматичного лікування ринітів
F Всі деконгестанти не рекомендується застосовувати більше двох тижнів.
F Судинозвужувальні препарати з групи симпатоміметиків не потрібно застосовувати більше 5-7 днів.
F Препарати, що містять псевдоефедрин і фенілпропаноламін, можуть викликати відчуття неспокою, безсоння, тремор, при їхньому застосуванні існує ризик розвитку інсульту, порушень мозкового кровообігу (навіть у молодих людей) і аритмій серця, можлива затримка сечовипускання у хворих з гіпертрофією передміхурової залози (псевдоефедрин).
F Препарати, що містять хлорфеніламін і феніламін, несумісні з алкоголем, протипоказані водіям автотранспорту.
F Препарати, що містять симпатоміметики, протипоказані дітям до 6 років.
F Препарати, що містять фенілпропаноламін, не потрібно поєднувати з індометацином.
F Симпатоміметіки можуть викликати підвищення артеріального тиску, тому їх з обережністю потрібно призначати хворим гіпертонічною хворобою і гіпертиреозом.
F Симпатоміметіки можуть викликати підвищення внутріочного тиску, тому їх з обережністю потрібно призначати хворим глаукомою.
F Препарати, що містять симпатоміметики, можуть посилювати дію і побічні ефекти антидепресантів, інгібіторів моноамінооксидази, психостимуляторів. Внаслідок цього протипоказане одночасне застосування препаратів, що містять симпатоміметики, і препаратів з групи антидепресантів, інгібіторів моноамінооксидази, психостимуляторів.
F Препарати, що містять симпатоміметики, можуть ослабляти дію антигіпертензивних препаратів і α-блокаторів, що виявляється в підвищенні АТ, при одночасному застосуванні з β-блокаторами можливий розвиток аритмії серця.
F Судинозвужувальні препарати з групи симпатоміметиків не потрібно застосовувати спільно з седативними засобами (ослаблення дії), іншими судинозвужувальними препаратами (посилення дії і побічних ефектів), а також з будь-якими іншими препаратами, призначеними для введення в порожнину носа.
F Препарати, що містять фенірамін і хлорфенірамін, протипоказані хворим з гіпертрофією передміхурової залози (можуть викликати затримку сечі), а також хворим глаукомою (підвищують внутрішньоочний тиск).
F Препарати, що містять антигістамінні компоненти першого покоління можуть викликати сонливість, відчуття утомленості, тому їх доцільно приймати увечері (особливо пероральні лікарські форми), Препарати, що містять антигистамінні компоненти, не потрібно вживати під час управління транспортними засобами, оскільки вони викликають порушення уваги і координації рухів.
F • Препарати, що містять антигістамінні компоненти першого і другого поколінь, не потрібно поєднувати з алкоголем, седативними, снодійними, транквілізаторами, нейролептиками, наркотичними анальгетиками.
F • Лікарські препарати, що містять стероїдні гормони, потрібно приймати тільки за призначенням лікаря. В Україні дозволений до безрецептурному відпустки тільки препарат Беконазе.
F • Лікарські препарати, що містять стероїдні гормони, не рекомендується застосовувати у вагітних і годуючих жінок, у дітей до 4 років.
F • При застосуванні лікарських препаратів, що містять стероїдні гормони, можлива сухість і роздратування слизової оболонки носоглотки, неприємний присмак і запах, носова кровотеча.
F • При тривалому застосуванні лікарських препаратів, що містять стероїдні гормони, можливе пригнічення функції кори надниркових залоз.
F • При тривалому застосуванні лікарських препаратів, що містять стероїдні гормони, можливий розвиток кандидозу порожнини носоглотки.