Фармацевтична опіка при відпуску безрецептурних препаратів для симптоматичного лікування суглобового і м’язового болю

ФАРМАЦЕВТИЧНА ОПІКА ПРИ ВІДПУСКУ БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ СИМПТОМАТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ СУГЛОБОВОГО І М’ЯЗОВОГО БОЛЮ.

 

Пошкодження і захворювання органів опорно-рухової системи займають одне з провідних місць в структурі загальної захворюваності населення більшості європейських країн, зокрема України. Соціальне і ­медичне значення захворювань кістково­-м’язової системи визначається наступними цифрами: за даними ВООЗ, біль в суглобах зустрічається у 30% населення, 20% хворих вимагають обов’язкового систематичного лікування під наглядом лікаря, 10% стають частково непрацездатними, а 5% — повними інвалідами. Особливої актуальності захворювання суглобів набувають у зв’язку із зростанням тривалості життя людини. Згідно з епідеміологічними дослідженями, патологія суглобів у осіб у віці понад  40 років виявляється в 50% випадків, а після 70 років — у 90% населення. Біль в суглобах

   Причини болю в суглобах

При всьому різноманітті причин, що викликають ураження суглобів, більшість випадків можна умовно підрозділити на три групи:

  системні захворювання сполучної тканини ( ревматизм, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, склеродермія і ін. );

  порушення обмінних процесів в тканинах суглобового хряща і кістки ( артроз, подагра, остеопороз ).

  травми ( побутова, спортивна і т. д.);

Системні захворювання сполучної тканини — група захворювань, що характеризуються системним імунозапальним ураженням сполучної тканини і її похідних, що виявляється множинними ураженнями органів і тканин, котрі набувають циклічного прогресуючого перебігу.

Ревматизм — токсико – імунне системне запальне захворювання сполучної тканини з переважною  локалізацією у серцево – судинній системі, що розвивається у схильних осіб внаслідок інфікування β-гемолітичним стрептококом групи А.

Ревматоїдний артрит — хронічне аутоімунне системне запальне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням дрібних суглобів

Системний червоний вовчак — важке, хронічне аутоімунне системне захворювання, що протікає з множинними ураженнями внутрішніх органів.

 

  «Загрозливими» симптомами, які дозволяють запідозрити у хворого захворювання сполучної тканини, є:

  виникнення болю в суглобах через 1 – 2 тижні після перенесеної ангіни;

  біль в суглобах, що супроводжується підвищенням температури, набряклістю суглоба, почервонінням шкіри над ним;

  біль в суглобах, що супроводжується втратою ваги, підвищеною стомлюваністю;

  біль в суглобах, що супроводжується вранішньою скутістю;

  біль в суглобах, що супроводжується м’язовою слабкістю;

  біль в суглобах, що супроводжується шкірними висипаннями;

  біль в суглобах у поєднанні з синдромом Рейно (напади похолодання і збліднення пальців верхніх кінцівок, що виникають під впливом холоду, емоційного стресу; супроводжуються відчуттям колення, оніміння, зниженням шкірної і больової чутливості).

Захворювання, пов’язані з порушенням обмінних процесів в тканинах суглобового хряща і кістки

Остеопороз

 Розвитку остеопорозу сприяють:

  раннє настання менопаузи;

  куріння;

  надмірне вживання кофеїну (більше 2 чашок кави в день);

  прийом лікарських препаратів (кортикостероїдів).  

Подагра

Розвитку подагри сприяють:

  надмірне вживання м’яса, копченостей;

  вік — у чоловіків після 30 років і у жінок після 60 років;

  підлога — чоловіки хворіють в 5–7 разів частіше за жінок;

  прийом лікарських препаратів — гіперурікемію можуть викликати нікотинова кислота, фуросемід і інші петльові діуретики, тіазидні діуретики (дихлотіазид, гідрохлортіазид), ацетилсаліцилова кислота (малі дози), циклоспорин, алкоголь.

Остеоартроз

Розвитку остеоартрозу сприяють:

  літній вік;

  ожиріння;

  постійне навантаження на суглоб;

  спадкові (генетичні чинники);

  травми суглобів в анамнезі;

  куріння.

«Загрозливими» симптомами, які дозволяють запідозрити у хворого захворювання суглобів, пов’язане з обмінними порушеннями, є:

  переважне ураження суглобів нижніх кінцівок (плесна);

  переважне ураження кульшових (колінних) суглобів;

  біль в суглобах у вигляді нападів, які починаються вночі або вранці;

  біль у поєднанні з швидким наростанням набряклості, гіперемії і підвищенням температури суглоба;

  поява нападу болю в суглобах після прийому діуретичних препаратів (ацетилсаліциловї кислоти, алкоголю);

  часті переломи у жінок клімактеричного віку.

Окрім захворювань сполучної тканини і порушень обміну, причиною болю в суглобах може бути інфекція, в першу чергу — туберкульоз ( про це слід думати при відповідних позитивних пробах з туберкуліном, контакті з хворим на туберкульоз ).

Щонайменша підозра на одне із вказаних захворювань вимагає обов’язкового звернення до лікаря.

   

Біль в м’язах

Найчастіші причини болю в м’язах

  Грип і інші ГРВІ.

  Радикуліт.

  Травма (побутова, спортивна).

  Надмірне фізичне навантаження.

  Прийом діуретиків.

 

«Загрозливі» симптоми при болю в м’язах:

  болі в м’язах супроводжуються підвищенням температури;

  до болів в м’язах приєднуються болі в ділянці шиї, плечового поясу, грудної клітки.

 

Загальні підходи до лікування при суглобовому і м’язовому болі

1.  Застосування місцевих протизапальних і знеболюючих засобів.

2.  Застосування пероральних протизапальних і знеболюючих засобів.

 

                               Загальні рекомендації для пацієнтів

  При ударах і розтягненнях протягом перших 24 – 48 годин — спокій, холод на місце пошкодження.

  При місцевій болючості — місцеве застосування сухого тепла.

  Починати лікування з лікарських препаратів для місцевого застосування (мазі, гелі, розтирання).

  Пероральні НПЗП слід використовувати тільки при неефективності місцевих засобів.

 

                                          Рекомендації для батьків

  У дітей болі в м’язах найчастіше пов’язані з ГРВІ або ударами.

  При використанні місцевих засобів у дітей слід уникати препаратів з вираженою місцевою подразнюючою дією.

  Препаратом вибору при необхідності перорального прийому анальгетиків у дітей є високоочищений парацетамол.

 

Безрецептурні лікарські препарати  для симптоматичного лікування  

суглобового і м’язового болю

 Для симптоматичного лікування болю в суглобах і м’язах використовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і анальгетики­-антипіретики, які знижують вираженість запальної реакції, зменшують набряклість навколосуглобових тканин, мають знеболюючу дію. Разом із сприятливою фармакологічною дією і достатнім ступенем клінічної ефективності препарати цієї групи мають ряд небажаних побічних ефектів. При захворюванні суглобів найбільше практичне значення має негативний вплив НПЗП на метаболізм суглобового хряща. В результаті застосування НПЗП хворі спочатку відзначають полегшення стану (зменшення болю, набряклості суглобів, збільшення об’єму рухів), а потім — погіршення функції суглобів, пов’язане з руйнуванням суглобового хряща під дією НПЗП. Найбільшу ушкоджувальну дію на хрящ мають ацетилсаліцилова кислота, індометацин, піроксикам, фенилбутазон. Диклофенак має хондронейтральну дію, ібупрофен і кетопрофен — слабо виражену хондропротекторну дію, парацетамол — помірну хондропротекторну дію.

Окрім несприятливої дії на суглобовий хрящ, при прийомі нестероїдних протизапальних препаратів і анальгетиків-­антипіретиків можливий розвиток специфічного ускладнення, що отримало назву НПЗП­-гастропатії. Вона полягає у пошкодженні слизової оболонки шлунково-­кишкового тракту з розвитком диспептичних явищ (  нудота, блювота, зниження апетиту ), утворенні виразки і кровотечі внаслідок застосування нестероїдних протизапальних препаратів і анальгетиків-­антипіретиків. Найвираженішу ульцерогенну дію мають ацетилсаліцилова кислота, індометацин, піроксикам. Серед безрецептурних препаратів ульцерогенна дія найменше виражена у парацетамолу, диклофенаку. Практично не мають ушкоджувальної дії щодо шлунку нові нестероїдні протизапальні препарати, які належать до підгрупи селективних інгібіторів ЦОГ-­2, — мелоксикам, целекоксиб, німесулід. Проте ці препарати підлягають відпуску тільки за рецептом лікаря.

Чинники ризику розвитку НПЗП- гастропатій

  Літній вік.

  Наявність захворювань шлунку в анамнезі.

  Одночасний прийом глюкокортикоїдів (навіть у вигляді мазей).

  Одночасний прийом двох препаратів з групи НПЗП (навіть при використанні різних лікарських форм, наприклад пігулок і мазі).

  Тривала (більше тижня) терапія НПЗП.

 

Шляхи профілактики НПЗП- гастропатій

  Застосування кишково – розчинних лікарських форм.

  Застосування ректальних лікарських форм.

  Спільне застосування препаратів, що захищають слизову шлунку (сукральфат, синтетичні аналоги простагландинів).

  Застосування НПЗП — селективних інгібіторів ЦОГ-­2 — мелоксикам, целекоксиб, німесулід (належать до категорії рецептурних препаратів).

НПЗП і анальгетики-­антипіретики представлені в аптеці численними лікарськими формами як для системного ( пігулки, капсули, суспензії ), так і для місцевого застосування. Останнім при суглобовому і м’язовому болі є надається перевага.

 

Переваги використання лікарських форм для місцевого застосування при симптоматичному лікуванні суглобового і м’язового болю

  Відносна простота і безпека застосування.

  Можливість використання як місцевої, так і резорбтивної дії.

  Слабо виражена системна дія і, як наслідок — значно менша вираженість побічних ефектів, в першу чергу щодо шлунково -­ кишкового тракту.

  Забезпечення високої концентрації діючих речовин в місці нанесення препарату.

  Можливість поєднання в одному препараті декількох речовин, різних за механізмом і спрямованістю лікувальної дії.

  Можливість пролонгованої дії.

 

Клініко-­фармацевтична характеристика лікарських форм препаратів для місцевого застосування при суглобовому і м’язовому болі

Мазі
Переваги	Недоліки
Відносна простота і безпека застосування. Можливість використання як місцевої, так і резорбтивної дії. Слабка системна дія. Забезпечення високої концентрації діючих речовин в місці нанесення мазі. У одній мазі можуть міститися речовини, різні за механізмом і спрямованістю лікувальної дії. Можливість пролонгованої дії.	Мазі на основі вазеліну погано вивільняють діючі речовини. При потраплянні на шкіру або одяг мазь залишає масні плями. Мазі на гідрофобній основі обумовлюють виражений «парниковий» ефект.
Гелі
Переваги	Недоліки
Пролонгована дія. Можливість застосування на ніч. Наявність  зволожуючої шкіру дії. У порівнянні з мазями гелі краще всмоктуються, мають вираженішу дію. При потраплянні на шкіру або одяг гель легко змивається водою, не залишаючи слідів ( на відміну від мазей ).	Гель — нестабільна лікарська форма, при зберіганні відбувається його розшарування. Дифузія діючої речовини в тканини з лікарської форми «гель» відбувається повільніше, ніж з розчину або мазі. В той же час, ця властивість дозволяє досягти пролонгованої дії препарату. Гелі володіють вираженою системною дією, що далеко не завжди бажане (підвищується вірогідність розвитку побічних ефектів).
Розтирання
Переваги	Недоліки
За рахунок місцевої дратівливої дії спирту розширюють судини шкіри і покращують кровообіг в належних тканинах. Слабо виражена системна дія.	За рахунок спиртової основи мають підсушуючу шкіру дію, сприяють її лущенню. Вираженість системної дії нижча, ніж у мазей і гелів.

Безрецептурні нестероїдні протизапальні препарати для місцевого застосування

Для даних препаратів характерні наступні фармакологічні властивості:

  при місцевому застосуванні мають протизапальну і анальгетичну дію;

  сприяють зменшенню набряку суглобів і навколосуглобових м’яких тканин;

  сприяють збільшенню об’єму рухів;

  зменшують агрегацію тромбоцитів (покращують місцеву мікроциркуляцію).

Активний інгредієнт	Препарат	Лік. форма		Характерні особливості
Фенілбутазон	Бутадіон	Мазь		Не слід допускати потрапляння на  поверхню ран або ділянки ураженої шкіри з екземою. При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіння, лущення шкіри. При передозуванні можливі головний біль, запаморочення, неприємні відчуття в епігастрії.
Піроксикам	Хотемін	Мазь		Протипоказаний при підвищеній чутливості до НПЗП. При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіння, лущення шкіри. При неповному втиранні гелю можлива транзиторна зміна кольору шкіри.
	Ревмадор, Фелден, Фіналгель, Еразон	Гель
Етофенамат	Терморевмон	Гель		Протипоказаний дітям, вагітним і лактуючим жінкам. Не слід допускати потрапляння на поверхню  ран або ділянки шкіри з екземою. При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіння, лущення шкіри. При передозуванні можливі головний біль,  запаморочення, неприємні відчуття в епігастрії. (слід негайно змити крем)
Кетопрофен	Кетопрофен, Профенід, Фастум­гель	Гель		Не слід допускати потрапляння на поверхню  ран або ділянки ураженої шкіри з екземою. При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіння, лущення шкіри. При передозуванні можливі головний біль, запаморочення, неприємні відчуття в епігастрії. Наноситься 3­ – 4 рази на день.
Ібупрофен	Ібупрофен, Діп­реліф, Долгит	Гель		Не слід допускати потрапляння на поверхню  ран або ділянки ураженої шкіри з екземою. При втиранні можливі гіперемія шкіри,  свербіння, лущення шкіри. При передозуванні неприємні відчуття в  епігастрії. Наноситься 3­-4 рази на день.
Диклофенак	Алмірал, Верал, Вольтарен, Діклак, Діклоран, Диклофенак, Наклофен, Олфен, Ревмавек, Фелоран	Гель		Не слід допускати потрапляння на поверхню ран або ділянки ураженої шкіри з екземою. При втиранні можливі гіперемія шкіри,  свербіння, лущення шкіри. Можлива фотосенсибілізація. Протипоказаний при гіперчутливості до НПЗП. При тривалому лікуванні (більше 2 тижнів)  або нанесенні на обширні ділянки можливі  системні побічні ефекти. Не рекомендується застосовувати у дітей. Наноситься 3-­4 рази на день.
Кислота ніфлумова	Ніфлуріл	Гель
Індометацин	Індометацин, Метіндол	Мазь		При втиранні можливі гіперемія шкіри  Свербіння і лущення шкіри. Протипоказаний при гіперчутливості до НПЗП. Наноситься  3 рази на день. При передозуванні можливі головний біль.  Неприємні відчуття в епігастрії, нудота. Не рекомендується застосовувати у дітей.
	Індометацин­-Дарниця	Гель
Комплексні препарати
Диклофен­гель	Диклофенак Ментол	Гель	Не слід допускати потрапляння на поверхню Ран або ділянки ураженої шкіри з екземою. При втиранні можливі гіперемія шкіри,  Свербіння, лущення шкіри. Можлива фотосенсибілізація. Протипоказаний при гіперчутливості до НПЗП. Притривалому лікуванні більшетижнів або Нанесенні на обширні ділянки можливі системні  побічні ефекти. Не рекомендується застосовувати у дітей. Наноситься раз на день
Диклоцин­гель	Диклофенак лізину есцинат	Гель
Бен – ­Гей	Метилсаліцилат Ментол	мазь	Не слід допускати потрапляння на поверхню ран  або ділянки ураженої шкіри з екземою. При втиранні можливі гіперемія шкіри, Свербіння, лущення шкіри, шкірні алергічні реакції. Протипоказаний при гіперчутливості до НПЗП. Підсилює дію антикоагулянтів. При передозуванні можливі головний біль, Запаморочення, дзвін у вухах, розлади зору.
Кеер	Екстракт Boswellia serrata Метилсаліцилат Ментол	Мазь
Бом­бенге	Метилсаліцилат Ментол	Мазь

Безрецептурні препарати місцевої подразнюючої дії для симптоматичного лікування суглобового і м’язового болю

Для цих препаратів характерні наступні фармакологічні властивості:

  місцева подразнююча дія;

  відволікаюча дія;

  знеболююча дія ( як результат місцевої подразнюючої і відволікаючої );

  судинорозширювальна дія, поліпшення кровообігу в місці нанесення.

Мазі з місцевою подразнюючою дією
Препарат	Активний інгридієнт	Фармакологічні ефекти
Апізартрон	Бджолина отрута, метилсаліцилат	Протизапальний, гіпертермічний, судинорозширювальний, місцевий подразнюючий, відволікаючий
Гевкамен	Ментол, камфора, олія евкаліптова, олія гвоздики, олія м’ятна	Протизапальний, болезаспокійливий (відволікаючий), судинорозширювальна, місцевий подразнюючий
Лінімент «Алором»	Екстракт ромашки, сік алое, екстракт календули, олія касторова, ментол, олія евкаліптова	Протизапальний, болезаспокійливий (відволікаючий), судинорозширювальний, покращує трофічні процеси
Фіналгон	Нонівамід, нікобоксил	Судинорозширювальний, місцевий зігріваючий, відволікаючий, покращує тканинний кровотік

Окрім вказаних в таблиці, в Україні зареєстровані наступні мазі, що мають місцеву подразнюючу дію: «Камфорна», «Скипидарна», «Аналгол», «Аналголан», «Віпросал», «Гевкамен», «Унгапівен».

Виражену місцеву подразнюючу дію мають також препарати перцю стручкового: Ін. Тайсс крем від ревматизму, мазь «Еспол», «Камфоцин», «Капсин», «Лінімент перцево-­камфоровий, мазь «Ефкамон», «Нікофлекс» і ін.

Для полегшення болю в м’язах і суглобах за рахунок місцевої подразнюючої дії використовуються також камфорний і мурашиний спирти, бальзами «Лоан», «Орел» і ін.

Доречно ще раз нагадати, що самостійне використання препаратів для симптоматичного лікування болю в суглобах доцільне тільки в тих випадках, коли на підставі консультації лікаря виключені серйозні захворювання, що представляють загрозу для стану здоров’я і подальшої працездатності.

Фармацевтична опіка при застосуванні препаратів для симптоматичного лікування суглобового і м’язового болю

  Мазі і гелі, що містять НПЗП, слід наносити тільки на непошкоджені ділянки шкіри, ретельно уникаючи потрапляння на пошкоджені ділянки або раньову поверхню.

  Мазі і гелі з НПЗП не слід наносити під повітронепроникні пов’язки.

  При застосуванні мазей і гелів, що містять НПЗП, слід уникати їх потрапляння на слизові очей та інші слизові оболонки.

  При застосуванні мазей і гелів, що містять НПЗП, можливе виникнення явищ контактного дерматиту — свербіння, гіперемія, набряклість шкіри, поява папул, лусок, везикул. При даних явищах вживання мазі слід негайно припинити.

  Не поєднувати мазі, гелі і креми, що мають зігріваючу дію, з використанням грілок, повітронепроникних пов’язок і еластичних бинтів щоб уникнути опіків.

  При нанесенні мазей і гелів, що містять НПЗП, на обширні ділянки шкіри і при тривалому застосуванні можливе виникнення побічних явищ, характерних для перорального прийому відповідних препаратів.

  При застосуванні мазей і гелів, що містять диклофенак, можливі явища фотосенсибілізації.

  Симптоми передозування при використанні НПЗП у вигляді мазей або гелів: неприємні відчуття в епігастрії, нудота, головний біль, запаморочення (частіше при застосуванні препаратів, що містять салицилати).

  При розвитку явищ підвищеної чутливості або симптомів передозування слід негайно змити мазь теплою водою.

  Протизапальні препарати для перорального застосування призначаються при недостатньо вираженому ефекті від місцевих препаратів.

  Протизапальні препарати для перорального застосування слід приймати тільки за рекомендацією лікаря.

  Протизапальні препарати для перорального застосування сприяють виникненню НПЗП-­гастропатій.

  Найсильнішим серед безрецептурних анальгетиків, представлених на ринку України, ­ є комплексний препарат Солпадеїн.

  Солпадеїн не слід приймати одночасно з іншими препаратами, що містять парацетамол, або кофеїн.

  Солпадеїн не рекомендується застосовувати вагітним жінкам і дітям до 7 років.

  Всі нестероїдні протизапальні препарати, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, з обережністю слід призначати хворим на бронхіальну астму, ерозивно-­виразковими ураженнями шлунково­кишкового тракту, схильністю до кровотеч, із захворюваннями печінки, порушенням функції нирок.

  Всі НПЗП, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, слід приймати після їжі.

  Ацетилсаліцилова кислота, диклофенак, індометацин, тіапрофенова кислота, напроксен, піроксикам, кетопрофен здатні знижувати агрегацію тромбоцитів і згортання крові, сприяти розвитку геморагічного синдрому.

  Виведення нестероїдних протизапальних засобів з організму істотно збільшується при лужній реакції сечі — це призводить до зниження ефективності препаратів і коротшого часу їх дії.

  Оскільки НПЗП і анальгетики­-антипіретики на 80–90% метаболизуються в печінці, при її патології значно підвищується небезпека виникнення побічних небажаних ефектів НПЗП.

  Для всіх НПЗП і анальгетиків-­антипіретиків, особливо для ацетилсаліциловї кислоти і індометацину, характерна ульцерогенна дія.

  НПЗП і анальгетики-­антипіретики не призначають хворим на гастрит, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, геморагічний діатез, аспіринову бронхіальну астму.

  НПЗП, особливо індометацин, диклофенак, тіапрофенова кислота, кетопрофен і ацетилсаліцилова кислота, знижують діуретичний ефект петлевих діуретиків (фуросемиду, етакринової кислоти).

  НПЗП знижують виведення дігоксину і аміноглікозидів, приводячи до їх кумуляції і розвитку інтоксикації цими препаратами.

  При одночасному призначенні НПЗП і антацидів знижується всмоктування і збільшується виведення НПЗП з організму.

  При використанні кетопрофену, напроксену, тіапрофенової кислоти і індометацину можливі запаморочення, безсоння і навіть галюцинації (унаслідок накопичення серотоніноподібних метаболітів), тому ці препарати не рекомендується застосовувати водіям і особам інших професій, що вимагають підвищеної уважності.

  Метамізол, бутадіон, тіапрофенова кислота, кетопрофен, фенілбутазон слід з особливою обережністю поєднувати з антикоагулянтами, сульфаніламидними препаратами, пероральними цукрознижувальними засобами, оскільки можливе підвищення ефективності даних препаратів і виникнення відповідних побічних ефектів.

  Під час вагітності забороняється використовувати ацетилсаліцилову кислоту, метамізол, індометацин, ібупрофен, напроксен, кетопрофен.

  Не рекомендується застосовувати у дітей: ацетилсаліцилову кислота, кеторолак, кетопрофен, індометацин, мелоксикам, теноксикам (до 14 років), тіапрофенову кислоту (до 14 років), диклофенак (до 12 років), напроксен (до 2 років).

  Кеторолак може знижувати ефективність гіпотензивних засобів.

  Кеторолак не призначений для тривалого застосування.

  При поєднанні кеторолаку з препаратами часнику, лука, гінкго зростає небезпека геморагічних ускладнень.

  Кетопрофен не рекомендується застосовувати у курців і осіб, що зловживають алкоголем, ­ у цього контингенту хворих значно вищий ризик розвитку побічних ефектів.

  При застосуванні фенілбутазону слід обмежити споживання кухонної солі.

  При застосуванні фенілбутазону слід щонеділі досліджувати кров і сечу.

  Всі нестероїдні протизапальні засоби і анальгетики-­антипіретики, особливо ацетилсалицилову кислоту, не слід поєднувати з алкоголем (різко зростає небезпека ульцерогенної дії, шлункової кровотечі), а також побічних дій з боку ЦНС.

  Прийом комплексних анальгетичних препаратів, що містять кофеїн (Анальгет, Анапірін, Аскопар, Аскафф, Ацифеїн, Гевадал, Кофацил, Новалгін, Панадол­екстра, Томапірін, цитрамон) не слід поєднувати з вживанням кави або міцного чаю, — це може призвести до передозування кофеїну (збудженню і дратівливості).