ГІГІЄНА ДІТЕЙ ТА nПІДЛІТКІВ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОЦІНКА ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ ПІД ВПЛИВОМ nФАКТОРІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА.

ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА nНАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО РЕЖИМУ ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП.

МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ УСТАТКУВАННЯ ТА УТРИМАННЯ nНАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ УСТАНОВ ДЛЯ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ (ДОШКІЛЬНИХ, ШКІЛ, СПЕЦІАЛЬНИХ nНАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ).

 

Методика комплексної оцінки стану здоров’я дітей і nпідлітків

Вивчення стану nздоров’я є з одним найважливіших розділів роботи лікаря, що обслуговує дітей і nпідлітків. Важливість цієї роботи полягає, насамперед в тому, що саме у дитячому віці формується фізичне та nпсихічне здоров’я людини, її стійкість до впливу несприятливих чинників навколишнього середовища та соціальних умов життя.

Нині у повсякденній діяльності санітарних лікарів, лікарів–педіатрів, сімейних лікарів та лікарів загальноосвітніх nнавчальних закладів використовуються наступні критерії комплексної оцінки стану здоров’я дітей і підлітків:

1. Наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань.

2. Рівень функціонального стану основних систем організму.

3. Ступінь опірності організму несприятливому впливу чинників навколишнього середовища.

4. Рівень нервово–психічного і фізичного розвитку, що досягнутий, та nступінь його гармонійності.

Відповідно до указаних критеріїв розроблена схема розподілу дітей і nпідлітків за групами здоров’я. Виділяють 5 nгруп здоров’я:

Перша група здоров’я – Здорові діти і підлітки з гармонійним розвитком та  рівнем розвитку функціональних систем nорганізму, що відповідає вікові.

Друга група здоро’я – Здорові діти і підлітки, що мають функціональні та деякі nморфологічні відхилення, а також nзнижену опірність до гострих та хронічних захворювань, тобто часто і тривало nхворіють.

Третя група здоров’я – Діти і підлітки, які страждають хронічними захворюваннями nу стані компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму.

Четверта група здоров’я – Діти і підлітки, які страждають хронічними захворюваннями nу стані субкомпенсації, зі зниженими функціональними можливостями організму.

П’ята група здоров’я – Діти і підлітки, які страждають хронічними захворюваннями nу стані декомпенсації, зі значно зниженими функціональними можливостями nорганізму.

Розподіл дітей за групами здоров’я дозволяє виявити осіб, які мають фактори nризику щодо розвитку патологічних зрушень, дітей з початковими формами nзахворювань та функціональними відхиленнями і розробити комплекс заходів з nпитань охорони та зміцнення їх здоров’я, профілактики виникнення хронічних nзахворювань.

В першу чергу, це nстосується дітей і підлітків, які відносяться до другої групи здоров’я (діти – nреконвалесценти, а також діти, які часто і тривало хворіють, з загальною затримкою nі дисгармонійністю фізичного розвитку як за рахунок надлишкової маси тіла, так nі за рахунок її дефіциту без ендокринної патології, з порушеннями постави, плоскостопістю, з функціональними зрушеннями з боку nсерцево–судинної системи, міопією, карієсом, гіпертрофією піднебінних nмигдаликів II ступеня, алергічними реакціями, nзбільшенням щитоподібної залози I і II ступенів, астенічним синдромом тощо).

Відеофільм

Про ступінь опірності (резистентності) організму nсудять за даними щодо кількості захворювань з тимчасовою втратою працездатності nі загострень хронічних хвороб протягом минулого та поточного років, а також за nпоказниками стану неспецифічної резистентності (вміст Х–хроматину і nгетерохроматину в слизовому епітелії щоки, глікогену в нейтрофілах, активність nлужної і кислої фосфатаз в нейтрофілах, дегідрогенази і сукцинатдегідрогенази в nлімфоцитах, лізоциму і лактатдегідрогенази у слині, ступінь бактерицидності шкіри nтощо).

Оцінка функціонального nстану організму проводиться з використанням клінічних методів, а також за допомогою спеціальних функціональних проб (ортостатична проба, nпроба Мартіне–Кушелевського, проба Летунова, nстеп–тест (РWС₁₇₀) тощо).

Серед чинників, що формують здоров’я nта справляють найбільш потужний вплив на процеси розвитку організму, який nросте, виділяють сприятливі (або оздоровчі) та несприятливі (або фактори nризику) чинники.

До числа сприятливих чинників nвідносять:

1.     nРаціональний режим nдобової діяльності.

2.     nАдекватне та nзбалансоване харчування.

3.     nВідповідність nнавколишнього середовища гігієнічним вимогам.

4.     nОптимальний руховий nрежим.

5.     nЗагартовування.

6.     nНаявність гігієнічних nнавичок та здоровий спосіб життя.

До числа несприятливих чинників nналежать:

1.     nПорушення режиму дня та nнавчально–виховного процесу.

2.     nНедоліки в організації nхарчування.

3.     nПорушення гігієнічних nвимог до умов ігрової, навчальної та трудової діяльності.

Відеофільм Короткозорість у дітей

4.     nНедостатня або nнадлишкова рухова активність.

5.     nНесприятливий nпсихологічний клімат у родині та в колективі.

6.     nВідсутність гігієнічних nнавичок, наявність шкідливих звичок.

Визначення комплексу сприятливих та несприятливих чинників, nщо впливають на здоров’я учнів, надає можливість розробити, nнауково–обгрунтувати та запровадити систему (концепцію) управління станом nздоров’я дітей і підлітків.

         Методики оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків

Фізичний розвиток дітей і підлітків оцінюють на nпідставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних n(антропометричних) та фізіометричних показників з їх подальшою оцінкою за nдопомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, з використанням nкомплексного та центильного методів.

До соматоскопічних показників відносять nстан шкірних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, nхарактеристики опорно–рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, nніг та стоп), а також ознаки статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на nлобку, розвиток молочних залоз у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток nщитоподібного хряща гортані, мутація голосу у юнаків) (мал. 1,2 3).

Мал. 1. Основні види постави (а – лордотична; б – кифотична;

в – nправильна; г – сутулувата; д – випрямлена)

 

                                                                                         (1)                                               (2)

Мал. 2.  nМетодика вимірювання глибини фізіологічних вигинів хребта (1)

та основні види сколіозів (2)

(1–4 – довжина хребта; 2 – шийний вигин; 3 – поперековий вигин;

а – грудний правобічний; б – загальний лівобічний; в – S–подібний)

Мал. 3.  nФорми нижніх кінцівок

(а – nнормальна; б – X–подібна; в – О–подібна)

 

Провідними соматометричними показниками вважають довжину і масу nтіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо), nякі визначають на підставі використання спеціальних антпропометричних точок n(мал. 4).

Мал. 4. Спеціальні антропометричні точки

а – вид збоку: 1– верхівкова; 2 –  глабела; 3 –  потилична; 4 – верхньогрудинна;

5 –  шиловидна; 6 –  кінцева; 7 –  п’яткова;

б – вид спереду: 1 –  верхівкова; 2 –  тім’яна; 3 –  глабела; 4 –  підборідкова;

5 – верхньогрудинна; 6 –  середньогрудинна; 7 –  плечова;

8 –  променева; 9 –  шиловидна; 10 –  пальцьова;

11–  верхньогомілкова; 12 – нижньогомілкова;

13 –  вертельна; 14 – лобкова.

 

До фізіометричних показників належать nм’язова сила кистей, життєва ємність легень, станова сила тощо.

Для визначення довжини тіла у положенні стоячи та сидячи nвикористовують дерев’яним nростомір, який являє собою стояк nзавдовжки 2 м, nзакріплений на підставці розміром n70 x 45 см, nз відкидною лавкою на висоті 40см, що призначена для вимірю­вання росту сидячи. На стояку нанесено дві колонки nсантиметро­вих поділок. Відлік за першої з них починається nвід підставки, відлік за другої – від nвідкидної лавки. На стояку закріплена nпересувна муфта з горизон­тальною планшеткою, яку під час дослідження nопускають до контакту з тім’яною кісткою обстежуваного.

         У разі вимірювання довжини тіла стоячи обстежуваний має стати струнко спи­ною до планки, тримаючи п’ятки разом, носки нарізно та торкаючись nїї трьома точками – п’ятками, сідницями і міжлопатковою ділян­кою. Голова обстежуваного повинна бути в такому nположенні, щоб лінія, якам з’єднує нижній nкрай очної ямки та верхній край козелка вуха була паралельною підлозі. 

    Для вимірювання маси тіла слід використовувати медичні ваги.

    Обвід nгрудної кліт­ки nвимірюють сантиметровою стрічкою у стані максимального спокою, максимального вдиху та максимального видиху (стріч­ка спереду повинна проходити по ниж­ньому краю соскового кільця у хлоп­чиків і вздовж четвертого ребра у дів­чаток, ззаду – між нижнім краєм лопа­ток при опущених руках).

    Для визначення життєвої ємності легень використовують nводяний або пневматичний спірометр, для визначення м’язової сили рук – кистьовий динамометр, для визначення станової сили – становий динамометр. Причому у будь–якому разі у ході дослідження реєструють nмаксимальний результат.  

Оцінку фізичного розвитку проводять на підставі зіставлення індивідуальних nданих з регіональними стандартами nфізичного розвитку, тобто з середніми нормативними значеннями для кожної nокремої віково–статевої групи, які відображують рівень фізичного розвитку дітей nі підлітків, що мешкають у подібних умовах перебування.

Оцінка фізичного розвитку методом сигмальних відхилень

Метод сигмальних nвідхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою nарифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці, що дозволяє визначити nїї фактичне відхилення від нормативних значень.

Далі шляхом ділення фактичного відхилення на величину середнього nквадратичного відхилення знаходять сигмальне nвідхилення (), nщо і надає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу або меншу сторону nвідрізняються показники досліджуваної дитини від середніх показників, властивих nпевному віково–статевому періодові.

 Відхилення у межах від –1 до +1 вважають середнім розвитком досліджуваної nознаки, від –1,1 до –2 n– розвитком нижче середнього, від –2,1  та нижче – низьким, від +1,1 nдо +2 – вище середнього, від +2,1  та вище – високим.

Для побудови профілю фізичного nрозвитку на однаковій відстані одна від одної проводять горизонтальні nлінії, кількість яких зумовлюється числом ознак, що підлягають оцінці, і на nкожній з них відкладають значення отриманих відхилень, котрі з’єднують прямими nлініями (мал. 5). Метод сигмальних відхилень дозволяє визначити ступінь розвитку nкожної окремої ознаки фізичного розвитку та його пропорційність, відомості про nяку надає саме профіль. Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму – nрозвиток вважається пропорційним, nякщо не укладаються – непропорційним.

Висновок щодо фізичного nрозвитку дитини у випадку використання методу сигмальних відхилень повинен мати nтакий вигляд: “Фізичний розвиток nПетренко І., 11 років, за довжиною тіла середній (вище середнього, nвисокий, нижче середнього, низький), за масою тіла середній (вище середнього, nвисокий, нижче середнього, низький), за обводом грудної клітки середній (вище nсереднього, високий, нижче середнього, низький), пропорційний n(непропорційний)”.

Приклад. Дати оцінку фізичного розвитку хлопчика Іваненка П., nвік 10 років, довжина тіла – 129см, маса тіла 37 кг, величина обводу грудної клітки – 61 см.

Під час nвиконання самостійної роботи в протокольний зошит заносяться дані про школяра (прізвище, вік, стать, стан nздоров’я), потім за зразком (табл. 2) у графу “Школяр” заносять дані щодо довжини і маси тіла та обводу грудної клітки досліджуваного учня.

Таблиця 2

Дані індивідуальної оцінки nфізичного розвитку

 

 

Після цього, використовуючи nдані таблиці 3, знаходять стать та вік обстежуваного, потім відповідні nстандартні величини окремих показників (довжина і маса тіла, обвід грудної nклітки) фізичного розвитку, а саме: середньоарифметичну зважену величину (М) та середньоквадратичне відхилення (s) і заносять у таблицю 2 (графа “Стандарт”).

Далі для кожного nпоказника визначають різницю між фактичною та стандартною величинами. nНаприклад, якщо ріст 10–річного хлопчика становить 129 см, а nстандарт (М) дорівнює 134,7 см, різниця складає n129 – 134,7 = –5,7 см.

Одержану різницю nділять на s (у нашому випадку вона дорівнює 4,5 см) і одержують величину сигмального відхилення: –5,7 : 4,5 = –1,26s. І, зрештою, за даними щодо величини і знаку сигмального відхилення nобґрунтовують оцінку фізичного nрозвитку за окремим показником.

У нашому nвипадку, ураховуючи, що величина сигмального відхилення становить –1,26s, фізичний розвиток хлопчика за ростом – нижче середнього.

Згідно з наведеною nсхемою аналізуються дані фізичного розвитку і за іншими показниками.

Таблиця 3

Регіональні стандартизовані показники фізичного розвитку nдітей шкільного віку

 

 

У нашому nвипадку, ураховуючи, що величина сигмального відхилення становить –1,26s, фізичний розвиток хлопчика за ростом – нижче середнього.

Згідно з наведеною nсхемою аналізуються дані фізичного розвитку і за іншими показниками, висновок nповинен мати такий вигляд: фізичний розвиток Іваненка П. 10 років, за довжиною nі масою тіла та обводом грудної клітки нижче середнього, пропорційний.

Основним nнедоліком цього методу оцінки фізичного розвитку є те, що величини показників nоцінюються окремо без урахування ступеня їх взаємозв’язку. Разом з тим кожному росту людини повинні відповідати певні nвеличини маси тіла і обводу грудної nклітки, тобто фізичний розвиток повинен буди гармонійним. Цей недолік nусувається у разі використання методу оцінки фізичного розвитку за nшкалами регресії, а також комплексного і nцентильного методів.

Оцінка фізичного розвитку за шкалами регресії

Використання методу оцінки фізичного nрозвитку за шкалами регресії дозволяє подолати головний недолік методики nсигмальних відхилень, а саме відокремлений характер оцінки кожної nсоматометричної ознаки. Оціночні таблиці у цьому випадку ураховують кореляційну nзалежність між ростом, масою тіла та обводом грудної клітки і, отже, дозволяють nдати більш ґрунтовну оцінку ступеня фізичного розвитку за сукупністю nвзаємопов’язаних ознак.

Перший етап проведення оцінки фізичного розвитку за оціночними таблицями nшкал регресії спрямований на пошук групи n(розвиток середній, нижче середнього, вище середнього, низький, високий), до nякої слід віднести довжину тіла дитини. Далі знаходять показники маси тіла та nобводу грудної клітки, що повинні відповідати фактичному ростові та порівнюють nз ними фактичні показники досліджуваних ознак. Для цього від величини nфактичного розвитку ознаки віднімають його стандартне значення та ділять на nсигму регресії (_R) nдля кожної досліджуваної ознаки.

Фізичний розвиток вважається:

—     гармонійним, якщо індивідуальні показники, що визначені, перебувають у nмежах М±1_R nабо від М±1,1_R nі вище за рахунок розвитку м’язів;

—     дисгармонійним, якщо індивідуальні показники, що визначені, перебувають у nмежах від М–1,1_R до М–2_R або від М+1,1_{R n}до М+2_R nза рахунок підвищеного жировідкладання;

—     різко дисгармонійним, якщо індивідуальні показники, що визначені, перебувають у nмежах від М–2,1_R і нижче або від М+2,1_{R n}і вище за рахунок підвищеного жировідкладання.

Висновок щодо nфізичного розвитку дитини у випадку використання методу його оцінки за шкалами nрегресії повинен мати такий вигляд: “Фізичний nрозвиток Петренко І., 11 років, за довжиною тіла середній (вище середнього, nвисокий, нижче середнього, низький), за масою тіла, обводом грудної клітки  гармонійний (дисгармонійний, різко nдисгармонійний).

Крім того, nпроведене дослідження дозволяє віднести дитину до однієї з 4 основних груп nфізичного розвитку: нормальний фізичний nрозвиток – маса тіла у межах від М–1_R nдо М+2_R; nдефіцит маси тіла – маса тіла менш, ніж М–1,1_R; nнадлишок маси тіла – маса тіла більш, ніж М+2,1_R; nнизький ріст – довжина тіла менша, ніж М–2.

Оцінка фізичного розвитку комплексним nметодом

Комплексний метод nоцінки фізичного розвитку дозволяє урахувати як nособливості морфофункціонального стану організму, так і відповідність рівня його nбіологічного розвитку календарному вікові (табл. 4).

Таблиця 4

Критерії оцінки фізичного розвитку дітей і nпідлітків

 

 

Спочатку за даними nдовжини тіла, щорічного збільшення довжини тіла, числа постійних зубів, ступеня nрозвитку вторинних ознак статевого дозрівання, терміну окостеніння кісток кисті nвизначають біологічний вік дитини та nпорівнюють його з календарним. У залежності від значень отриманих показників nвін може відповідати календарному вікові, nвипереджувати його або відставати від нього.

Наступний етап nкомплексного методу пов’язаний з оцінкою морфофункціонального nстану організму із застосуванням шкал регресії та віково–статевих стандартів nрозвитку функціональних показників. Фізичний розвиток nвважається:

—                          nгармонійним, якщо величини маси nтіла і обводу грудної клітки відрізняються від нормативних значень у межах від –1_R nдо n+1_R nта функціональні показники характеризуються відхиленнями від  –1  і вище;

—                          nдисгармонійним, якщо величини маси nтіла і обводу грудної клітки відстають або випереджають стандартні значення за nрахунок надлишкових жировідкладень на ±1,1_R n– ±2_R  та функціональні показники знаходяться у nмежах від –1,1s до –2s ;

—                          nрізко дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають або nвипереджають нормативні показники за рахунок надлишкових жировідкладень більш, nніж на ±2,1_R nта функціональні показники характеризуються відхиленнями від –2,1  і нижче.

Висновок щодо nфізичного розвитку дитини у випадку використання комплексного методу повинен nмати такий вигляд: “Фізичний розвиток nПетренко І., 11 років, середній (вище середнього, високий, нижче середнього, nнизький), гармонійний (дисгармонійний, різко дисгармонійний), біологічний вік nвідповідає  календарному вікові n(випереджає календарний вік, відстає від календарного віку)”.

Отже, під час використання комплексного методу оцінки фізичного розвитку nрівень біологічного розвитку визначається на підставі встановлення ступеня nвідповідності його основних ознак віково–статевим стандартам (табл. 5 та 6).

Таблиця 5

Показники рівня біологічного розвитку хлопчиків nшкільного віку

Таблиця 6

Показники рівня біологічного розвитку дівчаток nшкільного віку

Примітка: nАх n– обволосіння пахвових впадин, Р – обволосіння лобка, F –обволосіння обличчя, L – розвиток кадика, V – мутація голосу, nМа – розвиток молочної залози, Ме – поява менструацій.

Рівень фізичного nрозвитку за довжиною тіла визначається за допомогою шкал регресії або у випадку їх відсутності за nметодом сигмальних відхилень.

Як і в попередньому nвипадку існують 5 оцінок фізичного розвитку за ростом: високий, вище середнього, середній, нижче середнього, nнизький.

Середню зважену nвеличину кожного показника фізичного розвитку знаходять у таблиці 7.

Таблиця 7

Регіональні стандартизовані показники фізичного розвитку

дітей і підлітків 7–16 років

 

Коефіцієнт регресії (R_y/х) показує, на яку величину змінюються nзначення маси тіла (кг) і обводу грудної клітки (см) при збільшенні або nзменшенні довжини тіла на стандартну одиницю вимірювання (см). Сигма регресії (s_R) дозволяє визначити величину індивідуального nвідхилення маси тіла і обводу грудної клітки від стандартних даних довжини nтіла.

За допомогою коефіцієнта регресії та сигми nрегресії складають оціночні таблиці (шкали регресії за ростом), які дозволяють nоцінювати гармонійність розвитку людини за морфологічними nознаками. Ступінь гармонійності фізичного розвитку визначається шляхом nпорівняння фактичної маси тіла і обводу грудної клітки зі стандартними nвеличинами цих показників для певного віку і статі, які представлені в таблиці n8.

Різницю між фактичною і стандартною nвеличинами показника фізичного розвитку ділять на сигму регресії і отримують nвеличину сигмального відхилення, яка дозволяє визначити ступінь гармонійності nфізичного розвитку школяра.

Критерії оцінки nфізичного розвитку організму з використанням шкал регресії наведені вище. Слід nлише підкреслити, що діти з відхиленням маси тіла від стандартних значень понад n–3s_R повинні бути направлені nдо ендокринолога.

Функціональні показники nпід час використання комплексного методу оцінюють за допомогою методу nстандартних сигмальних відхилень.

Таблиця 8

Оцінка фізичного розвитку школярів 11 nроків (шкала регресії за ростом)

 

Отже, якщо, наприклад, необхідно дати оцінку nфізичного розвитку дівчинки 11 років з довжиною тіла – 148 см, масою тіла – 37 кг та величиною обводу грудної клітки – 71 см, яка за рік додає у nрості 8 см, nмає 20 постійних зубів та ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Ма₁, nР_0,1, Ах₁, хід практичної діяльності лікаря nповинен бути таким.

Спочатку з метою визначення рівня nбіологічного розвитку порівнюють дані дівчинки, яка була обстежена, зі nстандартами рівня біологічного розвитку для дівчаток 11 років (табл. 5).

За даними таблиць стандартів біологічного розвитку дівчаток у віці 11 років довжина тіла повинна становити 142,2±7,1 см, щорічне nзбільшення довжини тіла n– 6–8 см, число постійних зубів – 21±3, ступінь розвитку nвторинних статевих ознак – Ма₁, Р_0,1, Ах_0,1. Таким чином, у нашому випадку показники біологічного розвитку nдівчинки відповідають стандартним величинам, тобто рівень біологічного розвитку nвідповідає календарному віку.

Далі для оцінки nфізичного розвитку використовують оціночні таблиці за шкалою регресії (табл. n7). За даними таблиці ріст дівчинки відповідає середньому, тобто фізичний nрозвиток за довжиною тіла є середнім. Використовуючи величини сигм регресії, nзнаходять, які маса та обвід грудної клітки повинні бути у дівчинки при її рості. nЗа таблицею шкал регресії для 11–річних дівчаток, що мають ріст 148 см, маса тіла повинна nскладати 40,9 кг, nа сигма регресії (s_R) – 5,11 см, nі, отже, 37 – 40,4 = –3,9; –3,9 : 5,37= –0,63s_R, тобто різниця у масі nтіла знаходиться в межах ±1s_R, що указує на гармонійний nрозвиток дівчинки за масою тіла у порівнянні з ростом. Аналогічно визначають nвідповідність обводу грудної клітки росту дівчинки.

Якщо фізичний nрозвиток є дисгармонійним або різко дисгармонійним, тоді обов’язково слід указати причину виявлених зрушень у морфофункціональному стані n(за рахунок надлишкової або недостатньої маси nтіла, малого обводу грудної клітки) та обґрунтувати рекомендації щодо корекції фізичного розвитку (збільшення або зменшення енергетичної цінності nхарчового раціону, зміна набору харчових продуктів, запровадження nактивних занять фізичною культурою та спортом тощо).

 

Вимоги до приміщень школи (ДСанПіН 5.5.2.008-01 n)

 

Будівля школи повинна забезпечувати оптимальні умови для організації nнавчально-виховного процесу, відпочинку, харчування учнів. Будівлю школи на nтериторії земельної ділянки слід розташовувати так, щоб рівень освітлення та nінсоляції навчальних приміщень був оптимальним, а взаємозв’язок між ділянкою і nбудівлею – раціональним.

Блочно-секційна і павільйонна частина навчальних будівель найбільш nраціональні для використання. В одній секції слід розміщувати максимум три nпаралелі класів для дітей одного віку або дві паралелі класів двох суміжних nвікових груп (1 і 2, 3 і 4 тощо).

Будівлі загальноосвітніх навчальних закладів повинні мати не більше трьох nповерхів.

При розміщенні загальноосвітніх навчальних закладів у попередньо збудованих n4-, 5-поверхових будівлях, четвертий і п’ятий поверхи відводять під кабінети, nякі мають найменше навчальне навантаження.

Кількість учнів загальноосвітнього навчального закладу не повинна nперевищувати його проектну місткість.

У будівлях загальноосвітніх шкіл передбачаються такі функціональні групи nприміщень: класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, nкабінети трудового навчання та профорієнтації, продовженого дня, nфізкультурно-спортивні, приміщення харчоблоку, медичні, актовий зал, nбібліотека, адміністративні, допоміжні приміщення – вестибюль, рекреації, nгардероби, санітарні вузли з технічними приміщеннями тощо.

При розміщенні школи в пристосованій будівлі набір приміщень, їх площа nвизначаються за погодженням з територіальною санітарно-епідеміологічною nстанцією у кожному випадку окремо, виходячи з типу загальноосвітнього nнавчального закладу, кількості і віку учнів, кількості класів тощо.

Склад і площі приміщень загальноосвітнього навчального закладу визначаються nза розрахунком, виходячи з призначення приміщень, наповнюваності груп при nрізних видах навчальних занять та показників розрахункової площі на одного учня n(Додаток 2).

Допускається добудова додатково до школи блоку плавального басейну за nумови, що для цього є відповідна земельна ділянка.

Кількість класів, навчальних приміщень, лабораторій, навчально-спортивних nзалів слід розраховувати, виходячи із кількості годин занять в одну зміну і їх nзайнятості не менш як 75 відсотків навчального часу.

Підлога приміщень загальноосвітніх навчальних закладів повинна бути з деревини nабо лінолеуму на теплій основі, не мати щілин, підлога туалетних та умивальних nкімнат повинна вистилатися керамічною або мозаїчною шліфованою плиткою. nЗабороняється використовувати цементні, мармурові або інші подібні матеріали nдля настилу підлоги усіх приміщень.

Стіни навчальних приміщень повинні бути гладкими та такими, щоб їх nприбирання було можливе вологим способом.

Класні кімнати (навчальні приміщення) для учнів I-IV класів слід nрозміщувати тільки на першому поверсі в окремому блоці, ізольовано від nприміщень для учнів інших вікових груп.

Якщо в школі існує кабінетна система навчання, то вона потребує розміщення nкабінетів у межах 1-2 поверхів так, щоб перехід в кабінет займав не більше 2 nхвилин. Кабінети з предметів, які найчастіше вивчаються у школах, розміщуються nдля 5-9 класів на першому поверсі, для 10-12 класів на третьому поверсі. nОптимальна кількість кабінетів – 2-4 на один предмет (залежно від місткості nшколи). Всі інші лабораторії та кабінети розміщуються на другому поверсі.

Навчальні приміщення не повинні бути прохідними.

Навчальні класи і кабінети мають бути ізольованими від приміщень, які є nджерелами шуму і запахів (майстерні, спортивні і актові зали, харчоблок тощо).

Приміщення для трудового навчання повинні бути ізольованими від інших основних nприміщень (в окремих блоках, відсіках будівлі або в окремих будівлях з nгардеробом і туалетом в них) і розміщеними на першому поверсі. Для трудового nнавчання і професійної підготовки учнів 10-12 класів додатково передбачаються nнавчально-виробничі майстерні, міжшкільні навчально-виробничні комбінати, nнавчальні цехи промислових і сільськогосподарських підприємств. Із майстерень з nобробки дерева, комбінованих майстерень з обробки металу, металу і дерева nнеобхідно передбачити додатковий вихід на вулицю через теплий тамбур або nкоридор, у який немає виходу із класів, кабінетів і лабораторій.

Вентиляційні камери, насосні, машинні відділи холодильних установок, nтеплові та інші приміщення з устаткуванням, яке може бути джерелом шуму і nвібрації, не слід розміщувати суміжно, над і під актовими, читальними залами, nзвукоапаратними, кімнатами лікаря, класами, кабінетами.

Спортивний зал розміщується на першому поверсі. Його розміри передбачають nвиконання програм з фізичного виховання і можливості організації позаурочних nспортивних занять, актовий зал розміщується на другому поверсі.

Найбільша кількість людей, які одночасно перебувають на поверсі в будівлі nшколи, визначається наповнюваністю навчальних приміщень, приміщень для nтрудового навчання, спортивного, актового залів, що розміщуються на цьому ж nповерсі (для розрахунку шляхів евакуації).

Використовувати актовий зал як спортивний не рекомендується. Вхід в nспортивний зал слід передбачити через роздягальню безпосередньо або через nвідокремлений коридор. Інвентарна для спортивного інвентаря (обладнання) nповинна з’єднуватись із спортивним залом через двері або відкритий отвір nрозмірами (2 х 2,2 кв. м). nДовжина цього приміщення повинна бути не менша 5 м, а підлога на одному рівні nз підлогою спортивного залу (без порогу). Із інвентарної або спортивного залу nслід передбачити додатковий вихід на земельну ділянку. Висота спортивних залів nплощею 162 кв. м nповинна бути не меншою 6 м. nУ спортивному залі площею до 288кв. м допускається одночасне заняття не більше ніж з nодним класом.

Виробничі приміщення харчоблоку проектуються із урахуванням розміщення в nних технологічного устаткування. Кухонні плити, які працюють на твердому nпаливі, можна передбачати тільки в сільських школах з наповнюваністю не більше n80 учнів. Кухні в школах повинні бути розраховані на розміщення в них nустаткування для приготування їжі із сировини, а також – з напівфабрикатів. nПлощу обіднього залу (без кімнати для роздачі) слід приймати із розрахунку на nодного учня не менше як 0,75кв. м в школах до 80 місць і 0,65 кв. м – більше 80 nмісць. Максимальна наповнюваність обідніх залів становить – 350-490 місць, при nцьому у школах-інтернатах не допускається більше 2-х посадок учнів, у nзагальноосвітніх школах – 3-х. Із виробничих приміщень харчоблоків слід nпередбачити окремий вихід на територію подвір’я.

Харчоблоки допускається розміщувати на цокольних поверхах, заглиблених не nнижче 0,5 м nвід запланованої відмітки тротуару, при забезпеченні цих приміщень природним nосвітленням, ефективною штучною вентиляцією і при відмітці підлоги не нижче 1 м найвищого рівня грунтових nвод.

Обідні зали слід обладнувати столами на 4-6-10 місць і стільцями або nтабуретами. Відстань (см): між столами і роздачею чи вікном (дверима) для nприйому брудного посуду повинна бути 150-200; між рядами столів – 100-150; між nстолами і стіною – 40-60. Столи повинні мати гігієнічне покриття, що легко nмиється, стійке до дії гарячої води і дезинфікуючих засобів. Столи щодня миють nгарячою водою з кальцинованою содою та милом, а після кожного прийому їжі nпротирають вологими і чистими ганчірками. Умивальники слід передбачати із nрозрахунку один на 20 місць, електрорушники – один на 40 місць. Для дітей nпочаткових класів висота столів та стільців повинна відповідати зросту дітей. nМеблі для них встановлюються окремо від столових меблів для середніх та старших nкласів.

Столовий посуд може бути фаянсовий, фарфоровий або із нержавіючої сталі та nодноразовий. Не рекомендується використовувати емальований, алюмінієвий посуд і nзабороняється застосування пластмасового посуду багаторазового використання та nпощербленого посуду.

Організація харчування дітей у загальноосвітньому навчальному закладі nздійснюється у відповідності з інструкціями Міністерства охорони здоров’я nУкраїни, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Забороняється використання приміщень харчоблоку, їдалень, роздаткових, nбуфетів не за призначенням.

Вживання їжі слід проводити в один і той же час відповідно до спеціально nскладеного графіку. Перед вживанням їжі діти обов’язково миють руки з милом і nсушать їх рушниками (паперові, електро).

Медичні працівники школи (при їх відсутності – особи, які затверджено nнаказом керівника навчального закладу) здійснюють щоденний контроль за якістю nпродуктів, що надходять до їдальні, умовами їх зберігання, дотримання термінів nреалізації і технології виготовлення страв, санітарно-протиепідемічним режимом nхарчоблоку, фактичним виконанням меню.

У школах із кількістю учнів менше 100, за умови відсутності харчоблоку, nдопускається організація харчування дітей в окремо відведеному приміщенні за nузгодженням із територіальною санітарно-епідеміологічною станцією.

Приміщення для організації продовженого дня для учнів загальноосвітніх nнавчальних закладів слід передбачити із розрахунку 20 відсотків від загальної nкількості учнів 1-4 класів і 10 відсотків – учнів 5-9 класів.

Площу приміщень закритого зберігання бібліотечних фондів слід приймати не nменше 0,25 кв. м nна 1 тис. одиниць збереження. Площа відкритого збереження бібліотечних фондів nповинна бути не меншою 4,5кв. м на одну тис. одиниць збереження.

Ширина рекреаційних приміщень при однобічному розміщенні навчальних nприміщень повинна бути не меншою 2,8м. Площа рекреаційних приміщень розраховується для nкожного поверху і повинна бути не меншою 2,0 кв. м на одного учня. nПри будівництві або реконструкції загальноосвітнього навчального закладу слід nнадавати перевагу рекреаційним приміщенням зального типу.

Медичний блок слід розміщувати на першому поверсі. Медичний блок nскладається із таких приміщень: кабінет лікаря завдовжки 7 м (для визначення гостроти nслуху та зору учнів), площею не менше 16 кв. м; кабінет зубного лікаря площею не nменше 16 кв. м, nобладнаний витяжною шафою; процедурний кабінет площею 10 + 8 кв. м; кабінет nпсихофізіологічного розвантаження площею не менше 18 кв. м.

Гардероб розміщується на перших поверхах блоків навчального закладу з nобов’язковим обладнанням секцій для кожного класу.

У вестибюлях слід проектувати подвійні тамбури з трьома дверима для nзабезпечення теплоізоляції.

Для учнів 1-4, 5-7, 8-9 класів слід передбачати самостійні входи в школу nпри блочній забудові, в інших випадках – не менше 2-х виходів для постійної nексплуатації. Висота шкільних приміщень від підлоги до стелі (в чистоті) nповинна бути не менше 3 м. nВхід до навчальних приміщень слід передбачати тільки збоку передніх столів або nпарт.

Міжповерхові сходи слід проектувати з природним освітленням. Висота nприступця повинна бути 15 см, nширина – 30-35 см, nкут нахилу сходів не більше 30. Не допускається горизонтальне розміщення nелементів огорожі сходів. Висота огорожі сходів повинна бути 1,5 м з поручнем заввишки 0,8 м. В огорожі сходів nвертикальні елементи повинні мати просвіт не більше ніж 0,1 м (горизонтальний поділ в nогорожі, крім поручня, не допускається). Ширина маршу сходів – 1,8 м.

Для будівництва шкіл слід використовувати цеглу або матеріали, які nдозволені Міністерством охорони здоров’я України.

У гуртожитку передбачені такі приміщення: спальні кімнати, умивальня, nсанвузол і душова; кімната особистої гігієни, кімната для прасування, чистки nодягу та взуття (із розрахунку не менше ніж 0,1 кв. м на 1 місце), nкімната для відпочинку; санвузол для персоналу і санітарна кімната (не менше 4 кв. м), а також nгосподарські майстерні, пральня, кімнати для збереження чистої та брудної nбілизни, медична кімната (не менше 10 кв. м), приміщення для зберігання одягу nдітей (із розрахунку 0,2кв. м на 1 місце), вітальня для побачення з батьками, nкімната старшого вихователя, вихователів, чергового технічного персоналу, nкомори спортивного і господарського інвентаря, вестибюль з гардеробом.

Наповнюваність спальних кімнат у гуртожитках для учнів шкіл I ступеню – 5-6 nмісць, для шкіл II-III ступенів – не більше 4 місць. Площа спальних кімнат nприймається з розрахунку 6кв. м на 1 місце.

Здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, nустановам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що nне пов’язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

 

Природне та штучне nосвітлення. Організація і вимоги до зорової роботи учнів

Природне nосвітлення.

Усі навчальні приміщення загальноосвітніх навчальних закладів повинні мати nприродне освітлення. Незалежно від розміщення вікон (збоку, зверху) в nнавчальних приміщеннях світло повинно падати на робочі місця зліва. Оптимальний nрівень природного освітлення забезпечується при верхньому і боковому освітленні nприміщень. Забороняється облаштовувати навчальні приміщення так, щоб світловий nпотік був спрямований праворуч, спереду від учнів, крім майстерень з обробки металу, nде повинен переважати правосторонній або прямий світлорозподіл. При загальній nплощі класної кімнати 64кв. м і більше обов’язково слід передбачити додаткове nосвітлення через рекреаційні приміщення. Якщо глибина приміщення становить nбільше 6,0-6,5 м, nто необхідне двобічне освітлення. Висота вікна при правосторонньому освітленні nповинна бути не меншою 2,2 м nпри наявності глухої перегородки висотою 0,8 м від підлоги (при висоті приміщення 3,0 м). Допускається nвикористовувати матове скло для освітлення внутрішньої світлонесучої стіни на nвисоті 0,8-1,0 м nвід глухої перегородки і далі 1,2-1,4м віконне скло до стелі (при загальній висоті засклення 2,2 м). Можливе додаткове nосвітлення світлом через прохідні коридори (нерекреаційні), умивальні, nроздягальні при спортивних залах. Штучне освітлення допускається тільки в nактовому залі, кіноаудиторії, санітарних вузлах, приміщеннях кладових, nохолоджуючих камер при кухні, допоміжних приміщеннях для працівників кухні, nрадіовузлах, дикторських, інвентарних і душових при спортивному залі. nОрієнтація вікон навчальних приміщень повинна відповідати вимогам ДБН nВ.2.2-3-97. В умовах світлового поясу України (53 град. північної широти) – nнайбільш високий рівень природного освітлення, і тому максимальну кількість nприміщень школи необхідно орієнтувати на цей бік горизонту. Для приміщень nпродовженого дня рекомендується східна орієнтація, для занять у першу зміну – nзахідна. Забороняється орієнтувати навчальні приміщення на північ (за винятком nкабінетів образотворчого мистецтва та креслення, де необхідно рівномірне nосвітлення).

При стрічковому заскленні, а також орієнтації на південь-схід, nпівдень-захід, захід обов’язкове облаштування сонцезахисними засобами (штори із nтканини з достатніми світлопропускними можливостями – поплін, штапель, nпідйомно-поворотні жалюзі тощо). При відсутності прямого попадання сонячного nпроменя на робочі місця учнів штори повинні знаходитись в міжвіконних nпростінках і не закривати вікна. Ламбрікени не повинні сягати нижче верхньої nчастини віконної рами. Для забезпечення оптимального природного освітлення nнавчальних приміщень необхідно мити вікна не менше 2-х разів протягом nнавчального року.

Природне освітлення повинно бути рівномірним і не створювати блиску.

Коефіцієнт природного освітлення (КПО) в навчальних приміщеннях повинен nдорівнювати 2,5% на робочих місцях 3-го ряду парт (1 м від внутрішньої стіни). При nдвобічному освітленні мінімальне значення КПО визначається на другому ряді nпарт.

Рівномірність освітлення на робочому місці (відношення мінімального рівня nосвітлення до максимального) повинна складати не більше 0,3.

Достатність і рівномірність освітлення можна оцінити за світловим nкоефіцієнтом (СК) (відношення загальної площі вікон до площі підлоги). Найбільш nраціональна форма вікон – прямокутна, висотою 2-2,5 м, при збереженні висоти nпідвіконника 0,8 м nшириною 1,8-2,0 м, nверхній край вікна повинен бути на відстані 0,15-0,3 м від стелі. Ширина nпростінків між вікнами повинна бути не більшою 0,5 м, висота підвіконня – 0,8 м, СК 1:4-1:5. Для nзабезпечення оптимального природного освітлення слід передбачити: кут, під яким nвидно небо з найбільш віддаленого робочого місця від вікна, повинен бути не nменшим 5 град.; коефіцієнт затінення менше 3. Забороняється розміщення на nпідвіконні в навчальних приміщеннях високі кімнатні квіти.

Колір поверхні стелі, стін, меблів повинен бути жовтим, зеленим або бежевим n(матових пастельних тонів). Стелю, верхні частини стін, віконні рами та двері nслід фарбувати у білий колір, коефіцієнт відбиття якого 0,8; в кабінетах nтехнічних засобів навчання (ТЗН) стіна, яка є фоном до екрану (телевізор, nкінопроектор) повинна бути пофарбована в жовтий або бежевий колір з nкоефіцієнтом відбиття 0,6; класна дошка повинна мати матову поверхню, пофарбовану nв темно-зелений, коричневий колір з коефіцієнтом відбиття 0,1-0,2.

Всі полімерні матеріали, які використовуються при будівництві та nреконструкції загальноосвітніх навчальних закладів, а також оздоблення nприміщень, настил підлоги, повинні мати позитивний висновок державної nсанітарно-гігієнічної експертизи.

Оптимальне відношення яскравості є для: “зошит-парта” – 4:1, n”класна дошка-зошит” – 1:5-1:6,5, “вікно-зошит” – 7:1, n”класна дошка-вікно” – 1:12. Допустимими рекомендуються такі nспіввідношення яскравості для поверхні: “зошит-парта” – 2:1-3:1, n”класна дошка-зошит” – 1:3, 1:8-1:10, “вікно-зошит” – n15:1-17:1, “класна дошка-вікно” – 1:5.

Штучне nосвітлення.

В Україні із вересня до травня необхідно підвищувати рівень освітлення nнавчальних приміщень за допомогою штучного освітлення. Для освітлення третього ряду nпарт слід у навчальних приміщеннях передбачати окреме включення другого від nвікон ряду електроламп.

Рівень штучного освітлення і електротехнічне устаткування навчальних nприміщень, освітлення території школи повинні відповідати СНІП П-4-79, ДБН nВ.2.2-3-97 (Додаток 3).

Штучне освітлення приміщень шкіл може бути забезпечено люмінесцентними nлампами та лампами розжарювання з відповідною арматурою, яка повинна давати nрозсіяне світло, бути безпечною та надійною. Рівень штучного освітлення nнавчальних приміщень шкіл при використанні ламп розжарювання 150 лк і 300 лк nпри лампах люмінесцентних. В кабінетах креслення, майстернях рівень штучного nосвітлення повинен бути відповідно 200-400 лк, 300-500 лк. У всіх приміщеннях nшколи слід передбачати систему загального освітлення.

Люмінісцентні світильники повинні давати розсіяне світло, а для ламп nрозжарювання – повністю відбите світлорозповсюдження.

При штучному освітленні навчальних приміщень слід надавати перевагу nлюмінесцентним лампам (ЛТБ та інші), що мають позитивний висновок державної nсанітарно-гігієнічної експертизи.

Із люмінесцентних світильників для навчальних приміщень можна nвикористовувати серії ЛСО-02 (підвісний світильник розсіяного світла) і ЛПО-23 n(стелевий для громадських приміщень). Для освітлення класних дошок слід nвикористовувати люмінесцентні світильники серії ЛПО-12 несиметричного розподілу nсвітла з люмінесцентними лампами 40 Вт і 80 Вт. Рекомендується використовувати, nзокрема, штучні випромінювачі з 3500 град. К незалежно від принципу генерування nвидимої радіації. У класних приміщеннях можуть використовуватися люмінесцентні nлампи типу ЛН (люмінесцентні лампи натурального кольору), освітлення ЛБ (білого nкольору), ЛХБ (холодно білого кольору), ЛТПЦ (тепло-білого кольору), МОД (2 х n40 Вт), ШПД (2 х 40 Вт).

Для ламп розжарювання найбільш раціональні світильники переважно відбитого nсвітлорозподілу.

У навчальних приміщеннях nсвітильники слід розміщувати в 2 ряди паралельно до лінії вікон на відстані 1,5 м від зовнішньої і nвнутрішньої стін, 1,2 м n- від класної дошки, 1,6 м n- від задньої стіни. Відстань між рядами світильників повинна бути 2,5-2,65 м.

Питома потужність люмінесцентного освітлення повинна бути 24-28 Вт/кв. м, nпри лампах розжарювання – 48 Вт/кв. м.

При освітленні приміщення люмінесцентними лампами повинно бути передбачено nдодаткове освітлення класної дошки спеціальними лампами із світильниками nнесиметричного світлорозповсюдження; при освітленні лампами розжарювання – nдодаткові лампи.

У приміщеннях для трудового навчання встановлюються пилевологозахисні nсвітильники ПВЛ – 2 х 40, ЛСО – 8, ЛВВО – 1. При збільшенні глибини навчальних nприміщень необхідно використовувати комбіноване освітлення (штучне і природне). nРівень комбінованого освітлення на робочих місцях повинен складати 600 лк з nперевагою природного освітлення. Раціональне співвідношення між світловими nпотоками від вікна і штучного освітлення повинно бути 2:1.

У навчальних майстернях, крім загального освітлення, слід передбачити nмісцеве біля верстатів та станків. У майстернях з обробки дерева і металу з nметою дотримання правил техніки безпеки, профілактики травм слід передбачати nподвійне включення електрообладнання в електромережу.

Оптимальний рівень штучного освітлення спортивного залу складає 400 лк на nрівні підлоги. Освітлювальна арматура, вікна та опалювальні прилади у nспортивному залі повинні бути закриті металевими сітками.

Світильники миються не рідше 1 разу на три місяці, вікна – 1 раз у nпівріччя.

 

Повітряно-тепловий nрежим

Чистота повітря в приміщеннях загальноосвітніх навчальних закладів nзабезпечується:

– відповідністю кількості дітей до нормованої наповнюваності;

– регулярністю вологого прибирання приміщень з використанням дезинфікуючих nта миючих засобів;

– використанням всіх видів провітрювання (наскрізне, кутове, однобічне).

Класні кімнати та кабінети провітрюють на перервах, а рекреації – під час уроків. nСпіввідношення площі фрамуг і кватирок до площі підлоги навчального приміщення nповинна бути не менше 1/50. Фрамугами і кватирками слід користуватися протягом nвсього року.

До початку занять і після їх закінчення необхідно здійснювати наскрізне nпровітрювання навчальних приміщень. Тривалість наскрізного провітрювання nвизначається погодними умовами згідно з таблицею 1.

Таблиця 1.

У теплі дні доцільно проводити заняття при відкритих фрамугах та кватирках.

При проведенні nгігієнічної оцінки повітряно-теплового режиму у приміщеннях слід враховувати: nплощу приміщення на 1 учня, об’єм, коефіцієнт аерації, тривалість провітрювання nприміщень, систему вентиляції, режим її роботи і технічне обслуговування, режим nприбирання приміщень, заходи щодо запобігання заносу пилу в будівлі школи.

При лабораторних nдослідженнях необхідно: проводити вимірювання температури повітря у приміщеннях n(з урахуванням зовнішньої), відносної вологості, швидкості руху повітря, nрадіаційної температури, концентрації CO2, CO, формальдегіду та інших хімічних речовин (відповідно до nбудівельних матеріалів, які використані). Також необхідно визначати вміст пилу nі бактеріальне забруднення. Лабораторні дослідження та інструментальні виміри nпроводити у динаміці учбового дня, а саме – перед першим уроком і в кінці nостаннього уроку.

У приміщеннях шкіл відносна вологість повітря має бути 40-60%; температура nповітря в класах і кабінетах 17-20 град. C, в майстернях по обробці металу і nдерева 16-18 град. C, в спортивному залі 15-17 C, в роздягальнях при nспортивному залі 19-23 град. C, в актовому залі 17-20 C, в бібліотеці 16-18 град. nC, в медичних кабінетах 21-23 град. C, в рекреаціях 16-18 град. C, в спальних nприміщеннях 18-20 град. C; в умивальних 20-23 град. C; у вестибюлі, гардеробі n16-19 град. C; в туалетах 17-21 град. C; в душових не нижче 25 град. C.

Концентрація формальдегіду в приміщеннях шкіл не повинна перевищувати 0,01 nмг/куб. м.

Концентрація радону в приміщеннях нових будинків шкіл не повинна nперевищувати 100 Бк/куб. м, для існуючих будинків – 200 Бк/куб. м.

5.6. При наявності люфт-клозету необхідно:

– забезпечити достатню тягу через вигріб.

Забороняється улаштування додаткової витяжної вентиляції через вигріб, а nтакож виливати у вигріб воду з умивальників і після прибирання приміщень.

 

Вентиляція та опалення

Критеріями нормування nповітряного обміну приміщень шкільних будівель слід приймати динаміку температури, nвідносної вологості повітря, рівня його бактеріального забруднення, кількості nпилу, концентрацію CO2, константу зникнення від’ємних іонів.

У навчальних приміщеннях nнеобхідно організовувати широку аерацію та повітряний обмін через системи вентиляційних nканалів.

При проектуванні у nшкільній будівлі припливно-витяжної системи від актового залу, спортивних nприміщень, майстерень, харчоблоку тощо слід передбачати автоматичне управління nсистемами безпосередньо у приміщеннях, для забезпечення у робочий час nрозрахункових рівнів температури і відносної вологості повітря.

У позаурочний час в приміщенні повинна підтримуватись температура не нижче n15 град. C.

Температура опалювального приладу у робочий час повинна бути не вищою 40 nград. C.

Рециркуляція повітря у системах повітряного опалювання навчальних приміщень nне допускається.

Повітрообмін в шкільних їдальнях повинен розраховуватись на поглинання nтеплонадлишків, які виділяються технологічним обладнанням кухні.

Забороняється застосування в навчальних закладах азбестоцементних nповітропроводів.

Використання парових котлів для опалення шкільних будівель забороняється.

Опалювальні прилади (радіатори) в навчальних приміщеннях слід закривати nлегкою дерев’яною або металевою решіткою. Не допускається використання дерев’яно-стружкових nта дерев’яно-волокнистих плит. При розміщенні опалювальних приладів у стінах, nпідлозі температура стін повинні бути 33-38 град. C, підлоги – 18,5-28 град. C, nпідвіконня – 40-45 град. C, стелі – 29-32 град. C при температурі повітря у приміщенні n21 град. C і вище. Найбільш раціональне розміщення опалювальних приладів у nстелі та підлозі.

Пічне опалення допускається тільки в одноповерхових приміщеннях шкіл з nмалою кількістю учнів (у сільській місцевості), яке повинно бути обладнане в nкоридорі.

Забороняється встановлювати залізні печі.

Щоб не забруднювати повітря приміщень окисом вуглецю, пічні труби nзакриваються не раніше повного згорання палива і не пізніше, як за дві години nдо приходу учнів.

Водопостачання та nканалізація

Всі школи повинні забезпечуватися nдоброякісною питною водою у відповідності із ДСанПіН “Вода питна. Гігієнічні nвимоги до якості води централізованого господарсько-питного nводопостачання” N 136/1940 від 15.04.97 р.

Будівлі шкіл повинні бути обладнані системами господарсько-питного, nпротипожежного і гарячого водопостачання, каналізацією.

Водопостачання та каналізація в школах повинні бути централізованими.

У випадках відсутності в населеному пункті централізованої системи nводопостачання і каналізації організація водопостачання та відведення стоків nмає бути погоджена з територіальними санепідстанціями. Для шкіл у місцевості, nде відсутня каналізаційна система передбачаються теплі туалети, прохід до яких nз будівлі школи здійснюється через подвійний тамбур.

Для 4-го кліматичного району, а також у сільській місцевості допускається nорганізовувати туалети вигрібного типу окремо від будівлі закладу. Вигрібна яма nта сміттєзбірник не повинні заповнюватись більше ніж на 2/3 його об’єму. Після nїх випорожнення необхідно здійснювати їх дезинфекцію зрошуванням 10% розчином nхлорного вапна, 5% розчином нейтрального гіпохлориту кальцію.

З метою попередження розмноження мух та знищення їх у фазі розвитку, 1 раз nна 5-10 днів вигрібні ями обробляються одним із засобів, запропонованих nметодичними вказівками по боротьбі з мухами.

Підведення холодної та гарячої води повинно бути забезпечене у: класні nкімнати, кабінети, майстерні, лабораторії, приміщення для продовженого дня, nроздягальні при спортивному залі, приміщення для гурткової роботи, харчоблок, nдо умивальників в туалетах, кабіни для гігієни жінок, кімнату для техперсоналу, nвчительську, кабінет директора, медичний блок, кінопроекційну, фотолабораторію, nкабінет військової підготовки, спальні корпуси.

В їдальнях, буфетах та роздаткових кімнатах необхідно передбачити nвстановлення електрокип’ятильників для нагрівання води (на випадок тимчасового nвідключення централізованого, гарячого водопостачання).

Температура гарячої води, яка подається у змішувачі, не повинна nперевищувати 60 град. C.

До питних фонтанчиків, умивальників у туалетних приміщеннях і зливних nбачків повинна підводитися лише холодна вода. Питні фонтанчики слід розміщувати nв обідньому залі та на території навчального закладу із розрахунку 1 на 100 nучнів.

У всіх навчальних приміщеннях, учительській, медичних приміщеннях, nприміщеннях техперсоналу, обідньому залі встановлюються умивальники. Унітази в nтуалетних встановлюють для учнів навчальних закладів I ступеню – у відкритих nкабінах, для учнів навчальних закладів II-III ступеню – в кабінах з дверима. nКімнати особистої гігієни обладнують унітазом з гнучким шлангом, тумбою. Входи nдо туалетів та умивальних для учнів не допускається розміщувати зі сходових nкліток і безпосередньо проти входів до навчальних приміщень, їдальні, nмедпункту. На кожному поверсі школи слід передбачити туалет для викладачів з nодним унітазом, пісуаром та умивальником. При кожному жіночому туалеті слід nпередбачати кабіну особистої гігієни жінки із розрахунку 1 гігієнічний душ на n100 жінок, в спальних корпусах шкіл-інтернатів – на кожні 70 дівчат.

Обладнання туалетних і умивальних наступне: для дівчаток кількість nсанітарних приладів – 1 унітаз на 30 дівчаток, для хлопчиків – 1 унітаз і 1 nпісуар на 40 хлопчиків; в умивальних – 1 умивальник на 60 учнів; туалети і умивальні nдля викладачів – 1 унітаз і 1 умивальник (окремо для чоловіків і жінок), кабіна nдля особистої гігієни жінки – гігієнічний душ, унітаз, умивальник. При актовому nзалі слід передбачити два санітарні вузли окремо для чоловіків та жінок, які nобладнують унітазом і умивальником. Медичний блок повинен мати свій санітарний nвузол (унітаз, умивальник). Туалети і душові (окремо для дівчат та хлопців) при nроздягальних спортивних залів обладнують одним унітазом, одним умивальником, nдвома душовими сітками з установкою відокремлюючої перегородки, ножною ванною, nа туалети і душові для персоналу харчоблоку – одним унітазом, одним nумивальником, одною душовою сіткою.

У туалетних для дівчаток одна кабіна повинна бути з дверима і замком, інші n- з дверима висотою 1 м nна відстані від підлоги 0,2 м. nКабіни відгороджують одна від іншої екранами висотою 1,75 м на відстані від nпідлоги 0,2 м. nРозміри кабін (0,8 х 1,0/кв. м). Проміжок між кабінами і протилежною стіною 1,1 м при відсутності nпісуарів, а 1,8 м n- при їх наявності. Проміжок між кранами умивальників – 0,6 м. Висота установки nумивальників над підлогою 0,5м для учнів перших класів, 0,6 м – для 2-4 класів, 0,7 м – для 5-12 класів.

Відстань між умивальниками і протилежною стіною – не менше 1,1, м між nрядами умивальників – 1,6 м. nДушові кабіни слід передбачити розміром (0,95 х 0,95) кв. м.

Туалети для 1-4 класів повинні бути обладнані дитячими унітазами.

Обладнання основних nприміщень

Обладнання шкільних nприміщень повинно відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, сприяти забезпеченню nпедагогічного процесу та проведенню позакласної навчально-виховної роботи.

Навчальні класи і кабінети обладнуються меблями згідно з діючими nнормативними документами.

Меблі слід добирати відповідно до зросту дітей. Заборонено використання nзамість стільців, лав і табуретів.

Для учнів не допустима поза, при якій відстань від поверхні парти до очей nменша 30 см. nФізіологічною є поза, при якій кут нахилу грудної частини тіла до поперекової nдорівнює 145 град.

Для забезпечення учнів меблями, у відповідності з довжиною тіла, необхідно nмати б їх розмірів. Різниця між ростовими групами становить – 15 см. У кожному класі n(кабінеті) слід передбачати 2-3 розміри меблів з перевагою одного із них. nСуттєву перевагу в сучасних умовах мають трансформуючі меблі. Правильне nрозміщення дітей за шкільними партами (столами) може бути за умови, коли в nодному приміщенні навчаються діти з різницею у віці не більше як два роки. nДопустима кількість меблів по класах і кабінетах середньої школи представлена в nТабл. 2.

Таблиця n2.

Розміщувати меблі у класній кімнаті прямокутної конфігурації слід так, nщоб відстань була:

– між зовнішньою стіною і першим рядом парт 0,6-0,7 м (в будівлях із цегли nдопускаються 0,5 м);

– між рядами двомісних парт (столів) – не менше 0,6 м;

– між III рядом парт (столів) і внутрішньою стіною або шафами, які стоять nбіля стіни, не менше 0,7 м;

– між передньою партою (столом) і демонстраційним столом не менше 0,8 м;

– від передньої стіни з класною дошкою до передніх столів не менше 2,4-2,6 м;

– від задніх столів до задньої стіни не менше 0,65 м (якщо задня стіна nзовнішня – не менше 1,0 м);

– від задніх столів до шаф, які стоять вздовж заднього краю стіни – не nменше 0,8 м;

– від демонстраційного столу до класної дошки – не менше 1,0 м;

– між столом викладача і переднім столом учнів – не менше 0,5 м;

– найбільша відстань останнього місця від класної дошки – 9 м;

– висота нижнього краю дошки над підлогою для учнів першого класу 0,7-0,8 м, 2-4 класів – 0,75-0,8 м, 5-12-0,8-0,9 м.

У класних кімнатах nпоперечної і квадратної конфігурації, в якій меблі розміщуються у 4 ряди, nповинна бути збільшена відстань від дошки до першого ряду парт (не менше 3 м), щоб забезпечити кут nрозглядання до 35 град. Відстань від першого ряду парт до зовнішньої стіни nповинна бути 0,8-1,0 м, nміж рядами парт, столів – 0,6, від задніх парт до шаф, розміщених біля nвнутрішньої стіни – 0,9-1,0 м.

Учні з пониженою гостротою зору повинні сидіти за першими партами в першому nряду (від світлонесучої стіни). Школярі з пониженим слухом розміщуються за nпершими і другими партами крайніх рядів. Учні, які часто хворіють простудними nзахворюваннями, ревматизмом, ангінами, розміщуються у третьому ряду парт (біля nвнутрішньої стіни).

 

Для профілактики порушень постави не менше 2-х разів на рік школярів nпересаджують з першого ряду в третій і навпаки, не порушуючи відповідності nгрупи меблів їх зросту та з урахуванням гостроти зору і слуху.

Шкільні меблі розставляються в навчальному приміщенні так, щоб ближче до nдошки були менші розміри, далі – більші.

Шкільні меблі повинні бути промаркованими. Маркування наноситься у вигляді nлінії завширшки 2 см nабо кола діаметром 2,5 см nна обох боках парти, стола, стільця. Меблі 1 групи позначаються оранжевим, 2 – nфіолетовим, 3 – жовтим, 4 – червоним, 5 – зеленим і 6 – блакитним кольорами. nОкрім кольорового маркування для контролю групи меблів повинно бути цифрове nмаркування у вигляді дробу: 2 (група стола, стільця)/115-130 (довжина тіла nдітей), яка наноситься на внутрішню поверхню кришки стола.

Для визначення учням необхідного розміру меблів у класній кімнаті повинна nбути нанесена кольорова мірна вертикальна лінійка. На висоті до 115 см наноситься оранжева nлінія, 115-130 см n- фіолетова, 130-145 см n- жовта, 145-160 см n- червона, 160-175 см n- зелена, більше 175 см n- блакитна.

У класному журналі в листку здоров’я nнеобхідно вказати необхідний розмір меблів для кожного учня. Зразок листка nздоров’я надано в Додатку 4.

Колір фарби для фарбування кришки парт – зелена гама і натурального дерева nпастельних тонів, фарба повинна бути матовою.

Класні кімнати для молодших школярів необхідно обладнувати партами. nНавчальні кабінети для учнів середніх і старших класів повинні забезпечуватись nодно-двомісними столами і стільцями, кабінети хімії, фізики, біології – nспеціальними лабораторними столами груп 4, 5, 6.

Парти (столи) повинні бути тільки стандартні, погоджені з МОЗ України. nРозміри столів і стільців в кожному комплекті меблів повинні співпадати за nмаркуванням.

Лабораторні столи слід покрити лінолеумом або іншими матеріалами, які nмиються та дозволені МОЗ України. В біологічній лабораторії столи кріпляться до nполу. Для обладнання кабінету креслення використовують спеціальні столи, кут nнахилу кришки яких дорівнює 30 град. при виконанні креслення і 60 град. – при nмалюванні.

Робочі місця у виробничих майстернях nшколи повинні забезпечувати правильну робочу позу учнів та відповідати nвимогам техніки безпеки.

Виробничі майстерні повинні бути розраховані на 13-15 робочих місць, nобладнаних верстатами і станками. У столярних майстернях повинні бути nпередбачені верстати висотою 75,5; 78,0 і 80,5 см; а для обробки nметалу – верстати висотою 95 і 87см від підлоги до губок тисків. Верстати в майстерні з nобробки металу обладнуються захисними екранами.

Кожне робоче місце слід забезпечити сидінням на кронштейні або табуретами nвисотою 40-42 см, nз розміром сидіння 35 х 35 см nі 40 х 40 см. nДля підбору відповідних меблів у майстернях повинні бути підставки (решітки) nрозміром 55 х 75 см, nвисотою 5, 10, 15 см nпо 5 підставок кожного розміру. Раціонально мати універсальну підставку, де nрегулюється висота.

У столярній майстерні верстати розміщуються або під кутом 45 град. або в nтри ряди перпендикулярно світлонесучій стіні. Відстань між верстатами в nпередньо-задньому напрямі повинна бути не менше 0,8 м, між рядами – 1,2 м.

У майстерні по обробці металу раціонально розміщувати верстати так, щоб nсвітло падало на робоче місце спереду або справа. Відстань між рядами – 1,0 м; від внутрішньої стіни nдо верстатів не менше як 0,8 м. nКраще всього розміщувати однойменні верстати в шахматному порядку. Відстань між nтисками не менше 1,0 м.

У майстернях для учнів 10-12 років слід використовувати інструменти nрозміром N 1, для 13-15-річних учнів – N 2, після 15 років – інструментами для nдорослих.

Максимальна маса вантажу для підняття школярами: 11-12 років до 4 кг, 13-14 років – до 5 кг, 15 років: хлопчики – 12 кг, дівчатка – 6,0 кг, 16 років відповідно n14 і 7 кг, n17 років – 16,0 і 8,0 кг.

Кімнати для відпочинку (сну) для nпершокласників та ізолятор повинні бути обладнані ліжками з жорстким ложем.

Забороняється обладнання спальних кімнат двохярусними ліжками.

Організація nнавчально-виховного процесу

Навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм nвласності розпочинається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного nроку.

Тривалість навчального року для учнів початкової школи не може бути меншою n175 робочих днів, а в загальноосвітніх навчальних закладах II-III ступеня – 190 nробочих днів.

Структура навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами тощо) та nтривалість навчального тижня визначається загальноосвітнім навчальним закладом nвідповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки України.

Протягом навчального року для учнів проводяться канікули: осінні, зимові і nвесняні загальним обсягом не менше 30 днів.

Режим роботи загальноосвітнього навчального закладу визначається ним на nоснові нормативно-правових актів та за погодженням з територіальними установами nдержавної санітарно-епідеміологічної служби.

Допустима сумарна кількість годин (уроків) тижневого навантаження учнів nнаведено в Таблиці 3.

Допустима сумарна кількість годин (уроків) тижневого навантаження учнів

 

Введення 5-ти або 6-денного робочого тижня для учнів усіх типів nзагальноосвітніх навчальних закладів здійснюється при додержанні відповідного nгранично допустимого навантаження та за умови роботи закладу не більше ніж у nдві зміни.

Тривалість уроків у загальноосвітніх навчальних закладах становить: у nперших класах – 35 хвилин, у других – четвертих – 40 хвилин, у п’ятих – nдванадцятих – 45 хвилин. Зміна тривалості уроків допускається за погодженням з nвідповідним органом управління освітою та установою державної nсанітарно-епідеміологічної служби.

Розклад уроків повинен враховувати оптимальне співвідношення навчального nнавантаження протягом тижня, а також правильне чергування протягом дня і тижня nпредметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками музики, nобразотворчого мистецтва, трудового навчання та основ здоров’я і фізичної nкультури.

Для учнів 5-9-х класів спарені уроки допускаються при проведенні nлабораторних і контрольних робіт, написанні творів, уроків трудового навчання. nУ 10-12-х класах допускається проведення спарених уроків з основних і nпрофільних дисциплін (предметів).

При складанні розкладу уроків необхідно враховувати динаміку розумової nпрацездатності учнів протягом дня та тижня (Додаток 6).

Робочий тиждень передбачає для учнів першого класу протягом навчального nроку додатковий розвантажувальний день – четвер, у розклад якого не вводяться nпредмети, що потребують значного розумового напруження (математика, мови).

Тривалість перерв між уроками для учнів першого класу повинна бути не nменшою 15 хвилин, для всіх інших класів – 10 хвилин; великої перерви (після n2-го уроку) – 30 хв. Замість однієї великої перерви можна після 2-го і 3-го nуроків влаштовувати 20-хвилинні перерви.

Під час перерв необхідно організовувати перебування учнів на відкритому nповітрі і харчування.

Для профілактики стомлюваності, порушення статури, зору учнів початкових nкласів на уроках письма, мови, читання, математики тощо необхідно через кожні n15 хвилин уроку проводити фізкультхвилинки та гімнастику для очей. Методику їх nпроведення наведено у Додатку 7.

При визначенні доцільності, характеру, змісту та обсягу домашніх завдань nслід враховувати індивідуальні особливості учнів та педагогічні вимоги. У 1-му nкласі домашні завдання не задаються. Обсяг домашніх завдань має бути таким, щоб nвитрати часу на їх виконання не перевищували у 2-му класі 45 хв.; у 3 класі – 1 nгодини 10 хв.; 4 класі – 1 год. 30 хв.; у 5-6-му класах – 2,5 години; у 7-9 nкласах – 3 години; у 10-12 класах – 4 години. У 2-4 класах домашні завдання не nрекомендується задавати на вихідні і святкові дні.

Початок занять у загальноосвітніх навчальних закладах повинен бути не nраніше 8 години.

При двозмінному режимі навчання початок занять у другу зміну nорганізовується не пізніше 14 години, закінчення – не пізніше 19-20 год.

Учні 1-2 класів, випускних та класів компенсуючого навчання навчаються лише nу першу зміну.

Учні 3-5 класів можуть навчатися у першу зміну або у підзміну з початком nзанять не пізніше 12 години.

Починати заняття як в першу, так і другу зміну слід в один і той самий час nпротягом навчального року.

Навчання у загальноосвітніх навчальних закладах нового типу організовується nв одну (першу) зміну.

До 1-го класу приймаються діти, як правило, з 6 років. Прийом дітей nздійснюється за бажанням (заявою) батьків та медичною довідкою про стан nздоров’я дитини встановленого зразка.

Навчання учнів першого класу залежно від місцевих умов може проводитися у nзагальноосвітньому навчальному закладі, навчально-виховному об’єднанні n(комплексі) або на базі дошкільного навчального закладу.

Незалежно від місця організації навчання учнів першого класу встановлюються nтакі режими перебування дітей:

– на час навчання;

– протягом дня, що передбачає час навчання, перебування в групі nпродовженого дня.

Питання організації навчання учнів-першокласників вирішується місцевими nорганами управління освітою та територіальними установами державної nсанітарно-епідеміологічної служби.

Наповнюваність класів не повинна перевищувати 30 учнів (з урахуванням площі nна одного учня не менше 2,0кв. м).

Формування класів у школах з малою кількістю учнів здійснюється відповідно nдо умов роботи та фінансових можливостей конкретної школи і залежить від nкількості учнів та наявності учителів.

У школах з малою кількістю учнів економічно і педагогічно доцільно nстворювати з’єднані класи (класи-комплекти) у складі двох класів (кількість nучнів у з’єднаному класі не повинна перевищувати 25 учнів), а у виняткових nвипадках – трьох класів у кількості, що не перевищує 15 учнів.

Оптимальним є об’єднання у такому класі учнів 1-х та 3-х класів, 2-х та 3-х nкласів, 2-х та 4-х класів. При цьому доцільно запроваджувати такий розклад n(графік) навчальних занять, який би дозволив частину уроків проводити окремо з nкожним класом. Особливо це необхідно для учнів першого класу.

При використанні у навчальному процесі в загальноосвітніх навчальних nзакладах аудіовізуальних технічних засобів навчання (ТЗН) встановлюється така nтривалість їх застосування (Табл. 4).

Таблиця 4.

Тривалість безперервного nзастосування на уроках різних технічних засобів навчання

 

Кількість уроків із застосуванням ТЗН протягом тижня не повинна бути nбільшою 3-4 – для учнів початкової школи, 4-6 – для старшокласників.

При використанні комп’ютерної техніки на уроках безперервна тривалість nзанять безпосередньо з відеодисплейним терміналом і проведення профілактичних nзаходів повинні відповідати вимогам ДСанПіН 5.5.6.008-98 “Улаштування і nобладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці nучнів на персональних комп’ютерах”. Після занять з відеодисплейними терміналами nнеобхідно проводити гімнастику для очей, яка виконується учнями на робочому nмісці (Додаток 8).

Не допускається протягом уроку трудового навчання використовувати nодноманітні прийоми роботи, необхідно чергувати різні за характером види nдіяльності.

З метою забезпечення рухового режиму для молодших школярів доцільно у nнавчально-виховний процес включати заняття з хореографії, спортивні ігри тощо.

У загальноосвітніх навчальних закладах, де організовано навчання учнів nперших класів, повинні бути обладнані приміщення, у тому числі класна та ігрова nкімнати, а також кімната для відпочинку як мінімум на паралель класів.

 У групах продовженого дня прогулянка nдля школярів повинна бути не меншою ніж 1,5 години протягом дня.

Для першокласників, які відвідують групи продовженого дня, необхідно nорганізувати щоденний 1,5-годинний денний відпочинок (сон).

Самопідготовку учнів слід розпочинати із 16 години. Тривалість nсамопідготовки визначається класом навчання відповідно до пункту 9.9.

Підручники та навчальні посібники учнів першого класу рекомендується nзберігати у класі.

Дозволяється використовувати підручники та навчально-дидактичні посібники nдля учнів 1-12 класів, які мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки nУкраїни та дозвіл Міністерства охорони здоров’я України.

Найкращим поєднанням видів діяльності дітей у групах продовженого дня є nрухлива активність на повітрі до початку самопідготовки (прогулянки, рухливі і nспортивні ігри, суспільно корисна праця на пришкільній ділянці тощо), а по завершенні nсамопідготовки – участь у заходах емоційно-розвиваючого характеру (робота в nгуртках, ігри, підготовка і проведення концертів самодіяльності, вікторин nтощо).

Учні зараховуються до групи продовженого дня за згодою (заявою) батьків або nосіб, які їх замінюють. На підставі заяви батьків (осіб, які їх замінюють) nдозволяється відпускати дітей у зручний для батьків час.

При зниженні температури повітря до мінус 20 град. C при швидкості руху nповітря більше 5 м/с і при підвищенні вологості вище 80% для учнів початкових nкласів та при t град. мінус 24 град. C – для учнів 5-12 класів, а також при nнадзвичайних ситуаціях органи місцевої виконавчої влади приймають рішення про nтимчасове призупинення навчання учнів.

При виникненні інфекційних захворювань навчальні заняття призупиняються nорганами місцевої виконавчої влади за погодженням з територіальними установами nдержавної санітарно-епідеміологічної служби.

Організація харчування

Важливим елементом nорганізації раціонального харчування учнів є правильний розподіл об’єму денного nспоживання їжі між окремими її прийомами.

Кількість прийомів їжі та nїї енергетична цінність встановлюється в залежності від віку, стану здоров’я nдитини, рівня енерговитрат, типу навчального закладу.

Учні першого класу, які nнавчаються на базі дошкільного навчального закладу, за бажанням батьків, або nосіб, які їх замінюють, отримують харчування відповідно до режиму дня закладу.

У загальноосвітніх навчальних закладах для учнів 1-12 класів повинно бути nорганізовано одноразове харчування (сніданок). За бажанням батьків учням можуть nнадаватися гарячі обіди.

Для дітей початкових класів в умовах продовженого дня в школах nрекомендується триразове харчування (сніданок, обід та підвечірок). При цьому nпідвечірок складає 10% добової калорійності раціону. Учні 5-9 класів, які nвідвідують групи продовженого дня, повинні забезпечуватися по місцю навчання nдворазовим гарячим харчуванням (сніданок та обід), а при тривалому перебуванні nв школі – і підвечірком.

Протягом дня учень повинен дотримуватися такого режиму харчування: при nнавчанні в першу зміну – сніданок вдома, другий сніданок в школі для учнів 1-5 nкласів – після другого уроку, для учнів 6-12 класів – після третього уроку.

Для учнів 1-5 класів обід слід організовувати о 13-14 годині, а для учнів n6-12 класів – о 14-15 годині.

При харчоблоці повинні бути списки учнів, які знаходяться на диспансерному nобліку і потребують дієтичного харчування.

Асортимент продукції у шкільних буфетах погоджується з Головним nсанепідуправлінням Міністерства охорони здоров’я України (Додаток 9). Включення nдо цього асортименту нових продуктів та страв проводиться тільки за умови nотримання позитивного гігієнічного висновку МОЗ України. Вся продукція повинна nбути забезпечена документами, які гарантують її безпеку та доброякісність.

Для миття столового посуду ручним способом використовується 4-5 ванн (3 – nдля обробки столових приборів і тарілок, 2 – стаканів). Стакани миються n(знежирюються) один раз в окремій ванні. Тарілки, ложки та виделки – nзнежирюються двічі. Миючий засіб використовується у першій ванні із розрахунку n100% згідно з інструкцією до нього, у другій ванні – 50%.

Полоскання посуду здійснюється у загальній або окремих ваннах, під nпроточною водою.

Помиті ложки та виделки підлягають обов’язковому прожарюванню у духових nшафах.

Під час карантину з приводу кишкових інфекцій посуд карантинних класів nмиється в окремому промаркованому посуді та знезаражується шляхом кип’ятіння.

Перспективні двотижневі меню для учнів загальноосвітніх навчальних закладів nпідлягають обов’язковому погодженню з установами державної nсанітарно-епідеміологічної служби.

При організації харчування учнів слід керуватися вимогами санітарного nзаконодавства, які ставляться до організації раціонального харчування учнів nзагальноосвітніх навчальних закладів та громадського харчування.

Щоденний контроль за організацією і якістю харчування покладається на nзасновників (власників), керівників навчальних закладів, медичний персонал; nнагляд (не рідше 2 разів протягом навчального року та за епідпоказаннями) – на nустанови державної санітарно-епідеміологічної служби.

Організація медичного nобслуговування

Загальноосвітні навчальні nзаклади повинні бути укомплектовані кваліфікованими кадрами середніх медичних nпрацівників, лікарів-педіатрів, психологів.

У випадку відсутності у штатах медичного працівника керівництво nзагальноосвітнього навчального закладу укладає угоду з районною поліклінікою n(дитячою та дорослою) про медичне обслуговування учнів.

Учні загальноосвітніх навчальних закладів підлягають медичним оглядам. nСхема їх проведення наведена у Додатку 10.

Всі працівники шкіл, в тому числі працівники харчоблоку, повинні проходити nобов’язкові медичні огляди у відповідності з діючим законодавством та мати nособисті медичні книжки єдиного зразка. Персонал їдалень (роздаткових, буфетів) nповинен бути забезпечений санітарним і спеціальним оглядом та необхідними nумовами для додержання правил особистої гігієни. До санітарного одягу nвідносяться халати, фартухи, хустки, ковпаки, до спеціального – халати темного nкольору, рукавички гумові, гумове взуття.

Особисті медичні книжки повинні зберігатися у медичного працівника або у nособи, яка закріплена наказом керівника (директора) загальноосвітнього nнавчального закладу як відповідальна за їх зберігання.

Учням з порушеннями у стані здоров’я необхідно створювати умови для nкомплексного оздоровлення.

У випадках виникнення в загальноосвітньому навчальному закладі інфекційних nзахворювань, а також отруєнь керівник закладу повинен негайно повідомити nтериторіальну установу державної санепідслужби для визначення комплексу nсанітарно-протиепідемічних заходів. Керівники загальноосвітнього навчального nзакладу повинні укладати договори з відділами профілактичної дезинфекції щодо nпроведення дезинфекції, дезинсекції та дератизації.

Персоналу забороняється використовувати дезинфекційні засоби для проведення nдезинсекції і дератизації загальноосвітнього навчального закладу. nСанітарно-дезинфекційний режим у загальноосвітніх навчальних закладах у період nкарантину наведено у Додатку 11.

На території загальноосвітнього навчального закладу не повинно бути nбездомних тварин.

Періодичні огляди на педикульоз здійснюються медперсоналом із залученням nвчителів згідно з наказом МОЗ України від 28.03.94 р. N 38 “Про організацію та nпроведення заходів по боротьбі з педикульозом”. Всі учні обов’язково nоглядаються після канікул та у подальшому – за епідпоказаннями, вибірково.

Результати поглиблених медичних оглядів та проведення комплексу оздоровчих nзаходів в умовах загальноосвітнього навчального закладу повинні розглядатись на nпедагогічних радах двічі на рік.

Гігієнічна оцінка nнавчально-виховного процесу

І. Режим занять у школі

1.        nЧас початку занять.

2.        nКількість змін.

3.        nЧас закінчення першої зміни.

4.        nЧас закінчення другої зміни.

5.        nТривалісь малих перерв.

6.        nКількість великих перерв.

7.        nТривалість великих перерв.

8.        nІнтервал між змінами.

ІІ. Навчальний розклад

         Навчальний розклад визначає характер nнавчальної діяльності в школі. Від його правильного складання багато в чому nзалежить денна і тижнева динаміка працездатності учнів. Тому він повинен nсвоєчасно оцінюватися з наступною корекцією. Аналіз розкладу доцільно проводити nна початку навчального року і другого навчального півріччя до його затвердження nдиректором школи.

1.        nТижневе навантаження.

2.        nДенне навантаження учнів.

3.        nЧергування предметів різного ступеня nтруднощів.

4.        nЧергування предметів з навантаженням на nрізні аналізатори.

5.        nРозташування навчальних предметів у залежності nвід їхньої трудності у динаміці жня.

6.        nРозподіл навчальних предметів різної nважкості по дням тижня.

7.        nРозподіл по уроках однотипних (подібних nза характером навчальних дій) предметів.

8.        nНаявність здвоєних уроків з вивчення nодного предмета.

9.        nМісце уроків фізкультури і праці в nрозкладі дня і тижня.

10.   n Відповідність навчального навантаження денній nдинаміці працездатності.

11.   n Відповідність навчального навантаження nтижневій динаміці працездатності.

12.   n Наявність полегшеного дня протягом навчального nтижня.

13.   n Денна квота предметів у тижневому навчальному nнавантаженні (одиниці труднощів предметів).

14.   n Використання оптимізуючої ролі уроків музики, nмалювання, фізкультури і праці.

15.   n Наявність «ступеневого» режиму навчання nпершокласників.

Для визначення nвідповідності навчального розкладу  nгігієнічним вимогам виходять з оцінних характеристик викладених у nтаблиці додаток 6.

Додаток 6

 

Додаток

Освітлення nприміщень загальноосвітніх навчальних закладів

** Для місцевого nосвітлення слід передбачити штепсельні розетки.

Додаток

НАВЧАЛЬНА nІНСТРУКЦІЯ

з методики гігієнічної оцінки nнавчальних меблів

http://intranet.tdmu.edu.ua/www/tables/0613.jpg

Відповідно до Державних стандартів (ДСТУ 11015, 11016–86) під nчас організації навчально–виховного процесу слід використовувати учнівські столи та стільці 6 номерів: №1 nдля учнів з ростом 100–115 см; №2 — 116–130 см; №3 — 131–145 см; №4 — 146–160 nсм; №5 — 161–175 см; №6 — понад 176см або парти 7 nномерів (ДСТУ 5994–64): №1 — для учнів з ростом 110–119 см; №2 — 120–129 nсм; №3 — 130–139 см; №4 — 140–149 см; №5 — 150–159 см; №6 — 160–169 см; №7 — n170–179 см або парти 5 літер (ДСТУ n11015, 11016–77): А — для учнів з ростом до 130 см; Б — 130–145 см; В — n146–160 см; Г — 161–175 см; Д — понад 175 см.

 

Мал. Основні розміри шкільної парти

(1 – висота переднього краю столу; 2 – висота заднього краю nстолу; 3 – ширина горизонтальної частини кришки; 4 – ширина похилої частини nкришки; 5 – висота сидіння; 6 – глибина сидіння; 7 – ширина сидіння; 8 – nдистанція спинки;

9 – дистанція сидіння; 10 – диференція)

 

Тому санітарна експертиза розстановки меблів у nнавчальних приміщеннях повинна передбачати аналіз наявності у кожному з них nмеблів не менш, ніж трьох різних номерів та адекватності їх взаєморозташування, nхарактеристику відстані між рядами меблів та між меблями і боковими, передньою nта задньою стінами приміщення, вивчення умов забезпечення правильної робочої nпози та зручної посадки, основних розмірів навчальних меблів (висота столу та nсидіння, дистанція nсидіння та спинки, диференція та ін.) тощо .

 

 

Мал. Різні варіанти дистанції  сидіння

(А – nвід’ємна; Б – нульова; В – позитивна)

 

Розміри основних конструктивних nелементів навчальних меблів наведені в табл. 2, 3, 4, 5, 6 та 7.

 

 

Мал. Положення тіла при малому (а) та nвеликому (б) розмірі диференції

 

Таблиця

Основні розміри столів і стільців nдля школярів

(за ДСТУ 11015, 11016-86)

 

ВІДЕО

Для визначення ступеня складності nуроків використовують методику групування предметів за ступенем важкості (1 група: nматематика, іноземна мова; 2 група – хімія, фізика; 3 група – рідна мова, nісторія, географія; 4 група – природознавство, література; 5 група – фізична nкультура, музика, праця) або рангову шкалу складності шкільних предметів n(математика – 11 балів; іноземна мова – 10; фізика, хімія – 9; історія – 8; nрідна мова, література – 7; природознавство, географія – 6; фізична культура – n5; праця – 4; креслення – 3; малювання – 2; музика – 1) або методику визначення nбального рівня складності окремих предметів (геометрія – 6 балів; алгебра – 5,5 nбалів; іноземна мова – 5,4 балів; хімія – 5,3 балів; фізика – 5,2 балів; nбіологія – 3,6 балів; рідна мова – 3,5 балів; література – 1,7 балів; історія – n1,7 балів).

 

Мал.Фізіологічна крива працездатності

(I – nперіод утягнення в роботу; II – період nвисокої стійкої працездатності, III – період nзниження працездатності; а – зона неповної компенсації; б – зона кінцевого nпориву; в – зона прогресивного падіння працездатності)

Гігієнічна оцінка організації уроку передбачає дослідження умов його nпроведення, особливостей подання навчального матеріалу, методики та наочності nвикладання, ступеня розвитку втоми учнів у ході навчального процесу, проведення nхронометражних спостережень за тривалістю основних структурних елементів уроку n(організаційна частина, перевірка домашнього завдання, основна частина, nзакріплення нового матеріалу, заключна частина).

УЧБОВА ІНСТРУКЦІЯ

Методика гігієнічної оцінки шкільних підручників

Гігієнічна оцінка шкільних підручників проводиться nвідповідно до „Санітарніх правил оформлення шкільних підручників” № 1405-7676 і nДержстандартом 7.21-80 „Підручники та навчальні посібники для І-Х класів загальноосвітньої nшколи. Видавнмче оформлення і поліграфічне виконання” і полягає в оцінці якості nоформлення підручника, тобто відповідності основних елементів оформлення nпідручників гігієнічним вимогам, які значною мірою зумовлені насамперед віковим nособливостями розвитку дітей. При цьому особливо важливе значення має якість nпідручників для дітей молодшого шкільного віку у зв’язку з віковими nособливостями зорового аналізатора і недостатнім розвитком у них навиків nчитання.

Якість поліграфічних матеріалів і паперу визначає санітарний nстан підручника (якість палітурки, використання шорсткого, пористого, nнепроклеєного паперу, який легко вбирає вологу, приводить до швидкого nзабруднення і псування підручника, заважає формуванню гігієнічних навиків у nдітей і вабить епідемічну небезпеку).

Обкладинка nпідручника повинна бути міцною, зробленою з матеріалу, який мінімально може nзабруднюватися. Для підручників використовують тверді палітурки, покриті nпаперовою, плівковою або суцільною тканинною обкладинкою з кантом, тканинною nабо паперовою спинкою, і м’які палітурки на паперовій або нетканій основі. nПідручники зшивають нитками, не допускається клейове або дротяне з’єднання.

Максимальна маса шкільного підручника не повинна перевищувати 300 р. Загальна маса підручників з розрахунку на nодин учбовий день в комплекті з письмовим приладдям (без маси ранця або nпортфеля) не повинна перевищувати допустимих норм перенесення вантажів на nвідстань до 3 км. nучнями І-III класів від 1,5 до 2кг, IV-V – від 2 до 2,5 кг, УІ-УІІ – від 3 до 3,5 кг, VІІІ-Х(ХІ) – від 4 nдо 4,5 кг n

Ступінь зорового nнавантаження при читанні залежить від:

· умов видимості nтексту;

· легкості для nчитання.

Видимість тексту визначається:

· якістю nпаперу (колір, прозорість, гладкість). Папір повинен бути білого або ледве nжовтуватого кольору з коефіцієнтом віддзеркалення 0,7-0,8, гладенькою, щільною nі не глянсовою. Прозорість паперу визначають за різницею коефіцієнтів nвіддзеркалення до і після підкладення під сторінку чорної пластинки. Ці вимоги nбільше всього задовольняє папір друкарський № 1 і офсетна № 1 і № 2. nДопускається застосовувати друкарський папір № 2, забороняється друкарський nпапір № 3 і газетна.

· якістю друку (контрастність nбукв і фону, насиченість, колір і міцність фарби).

Легкість для читання визначається:

· характером шрифту n(гарнітурою, кеглем);

· форматом смуги;

· довжиною рядків;

· інтерліньяжем;

· апрошем.

Гарнітура – це вигляд або малюнок шрифту. Вона nповинна мати прості контури з прямим кресленням букв, бути чіткою, виразною, що nдосягається при певних співвідношеннях ширини букв до їх висоти, а також nтовщини основних (вертикальних) і сполучних (горизонтальних і нахилених) nштрихів.

Кегль – це розміри шрифту і набору, який включає nвисоту букви і вільних просторів над і під буквою і вимірюється в друкарських nпунктах (пункт дорівнює 0,376мм).

Він повинен відповідати віковим особливостям зорового nсприйняття і ступеня розвитку навиків читання. Зокрема, підручники для 1 класу n(в т.ч. букварі і ін.) повинні набиратися гарнітурами великих кеглів з nконтурами, які наближаються до квадрата, і невеликою різницею в товщині nосновних і сполучних штрихів, без насічок на кінцях букв, що значно полегшує nчитання і більше всього відповідає особливостям зорового сприйняття дітей, які nвчаться читати. У букварі весь текст набирається однією гарнітурою. Заміна nмалюнка шрифту в букварі недопустима. Нові букви в букварях виконуються не nнамальованими, а друкарськими, не дрібніше за кегль 48, за винятком зразків nпрописів.

У II nкласі діти переходять від пізнавання окремих букв до вільного читання. Тоді nнайлегше сприймається шрифт з насічками на кінцях, які ведуть погляд дитини від nбукви до букви. У підручниках для середнього і старшого шкільного віку nпоступово переходять від великих кеглів до менших із співвідношенням ширини nбукв і їх висоті 1:1,5 – 1:1,75 і співвідношенням товщини основних і сполучних nштрихів 2:1-3:1.

У nІІІ-Х(ХІ) класах додаткові тексти (примітки, пояснення, покажчики, словники і nтому подібне) допускається друкувати шрифтом прямого або курсивного, нормального nабо напівжирного креслення, а також курсивом з кеглем не нижче 8. Слова і фрази nв тексті рекомендується виділяти прямим напівжирним або жирним шрифтом, nрозбиття допускається лише для окремих слів.

Правильне поєднання вимог до друку і набору, зокрема зменшення кегля шрифту з віком дітей вимагає укорочення довжини nрядків. При оформленні підручників для молодшого і середнього шкільного віку не nможна використовувати набір в дві колонки, оскільки часті переходи від рядка до nрядка утрудняють сприйняття тексту і зумовлюють зорову втому. У підручниках для nVІІІ-ХІ класів з предметів, які не вимагають тривалого безперервного читання n(анатомія і фізіологія людини, географія, словники, покажчики і тому подібне), nдопускається набір в дві колонки кеглем 10 при довжині рядків не менше 63 мм і відстані між nколонками не менше 9-10 мм n

Легкість читання тексту визначається також чіткістю nобмеження смуги набору навколишніми полями, які повинні контрастувати із nсмугою набору, бути білими, мати достатні розміри, щоб при русі очей уздовж nрядка і при переході від рядка до рядка бічним зором чітко сприймалися кінець і nпочаток рядка. Оптимальні розміри полів визначаються по різниці форматів nвидання і смуги набору, що рекомендуються. Для забезпечення чіткого сприйняття nтексту між ним і малюнками створюються пропуски не менше 12 пунктів для nчорно-білих і 18 пунктів для кольорових малюнків.

Щільність набору, nтобто кількість знаків на площі 1 см2, повинна складати не більше 10 знаків при nрозмірах кегля 14 і вище і не більше 15 знаків при розмірах кегля 9-12. nЩільність набору вважається задовільною, якщо на 1 см2 доводиться не більше nдвох рядків. Всі рядки за винятком заголовків і абзаців повинні починатися з nодного вертикального рівня, що продиктоване правильним ритмом руху очей уздовж nрядка.

Додатковий nтекст подається з невеликим відступом від вертикалі, яка дає можливість швидко nзнаходити його в підручнику.

Щільність набору досліджують шляхом накладення на nсторінку спеціальної металевої пластинки з п’ятьма отворами площею 1 см² nкожне, коефіцієнт віддзеркалення паперу – фотометром.

Кількість перенесень на сторінку обмежується, зокрема в підручниках для молодших класів, nтрьома-чотирма.

У підручниках, особливо для дітей молодшого шкільного nвіку, рекомендуються кольорові ілюстрації, виконані світлими, малонасиченими nфарбами з чіткими деталями.

Інтерліньяж– відстань між рядками, розмірами полів.

Апрош – відстань між буквами і словами в рядку.

Розміри шрифтів, інтерліньяж, апрош вимірюють за nдопомогою мікроскопа з мікрометричним окуляром або мікрометричної лупи (ціна nділення 0,1 мм), nдовжину рядків – металевою лінійкою з міліметровими діленнями. Чіткість друку nвизначають із застосуванням лупи з 2-5-разовим збільшенням. Фактичні розміри nшрифтів визначають шляхом вимірювання малої букви “н”.

Всі вимірювання роблять в трьох місцях підручника (на nпочатку, в середині і в кінці).

Вимоги до гарнітур, кеглів шрифтів і їх розмірів, набору nпідручників для школярів різного віку приведені в таблиці.

 

УЧБОВА ІНСТРУКЦІЯ

Методика санітарно-гігієнічного nдослідження дитячих іграшок

Схема санітарного дослідження іграшок

Дата дослідження.

1. Характеристика nіграшки

1.1. Назва іграшки і nїї короткий опис.

1.2. Розміри, маса ( nмаса іграшки для дітей до 3-х років не повинна перевищувати 100 г, для 7-ми років – не nбільше 400 г nі для дітей до 10 років – 800г).

1.3. Забарвлення nіграшки.

1.4. Матеріал n(основний і додатковий), на яких частинах.

1.5. Наповнювач.

1.6. Форма і nконструкція.

1.7. Міцність і nакуратність виготовлення.

1.8. nНаявність легкого відділення дрібних деталей, колючих, ріжучих, слабо захищених nі інших деталей, небезпечних з погляду дитячого травматизму.

2. Санітарна nхарактеристика матеріалу

2.І. Забрудненість nматеріалу (сировини), використання старого утиля.

2.2. nМіцність фіксації фарбника (фарба розташована на поверхні рівним шаром, nнерівним, має опуклості, тріщини, дефекти фарбування, міцність плівки).

2.3. Особливі і nспеціальні санітарні ознаки (вогнебезпечність, здатність розсіюватися і ін.).

3. Естетична і виховна характеристика іграшки (розвиває nпочаткові рухи і сприйняття, знайомить дітей з елементами науки і техніки, nсприяє художньому і музичному розвитку дітей, відображає предмети і зразки nзовнішнього світу).

4. Органолептична оцінка іграшки (рівень запаху nіграшок для дітей до 3 років – не більше 1 балу, від 3 до 7 років – 2, для nстарших 7 років – не більше 3 балів).

5. Хімічний аналіз nіграшки (див. додаток 6).

6. nСанітарно-гігієнічна (сумарна) оцінка і рекомендації.

УЧБОВА ІНСТРУКЦІЯ

Методики хімічного аналізу дитячих іграшок

1. Проведення nлабораторного визначення міцності фіксації фарбника:

а/ перехід фарби на nсерветку після миття іграшки холодною водою;

стирання: +слабке, n++середнє, +++сильне, х – фарба не витирається:

– при протиранні nсухим тампоном;

– під час прання в nгарячій воді (60 °С) з милом не менше 3 хв

– під час прання nвпродовж 3 хв 2 % розчином хлорного вапна кімнатної температури (18 °С).

2. Визначення стану nфарбників при дії на них впродовж 2 хв 1 % розчину НСІ, КОН, NaHCO₃. n

Узяти тампони вати, змочені в кислоті, в лузі, в содовому nрозчині і по черзі протерти забарвлені місця іграшки. Якщо фарба розчиняється – nвата забарвлюється.

Якщо nіграшка забарвлена в декілька кольорів, необхідно перевірити на розчинність nкожен вид фарби.

Про незадовільну фіксацію судять по зміні кольорів nвикористаних розчинів, зміні кольору ватяного тампона при нанесенні їх на nповерхню іграшки, по зміні вигляду іграшки (потемніння фарби, наявність липкої nповерхні іграшки).

3. Визначення свинцю nу фарбі.

Якщо фарба розчинна, необхідно визначити наявність nсвинцю. Для цього тампон вати змочити в 3-5 % розчині оцтової кислоти і nпротерти ділянку забарвленої іграшки, потім на вату нанести краплю 5 % розчину nйодистого калія.

За наявності свинцю в nкількості більшій, ніж 0,1 %, вата зафарбовується в жовтий колір за рахунок nутворення РbІ.

Під час гігієнічної nоцінки оптичних іграшок окрім вищезгаданих пунктів необхідно визначати:

а/ силу збільшення n(необхідно, щоб відображення букв було заввишки не менше 2,75 мм)

б/ наближення nпредмету до очей (при розгляді повинно бути не ближче чим на 250 мм)

в/ міжцентрова nвідстань систем стереоскопу (норма 50-64 мм).