ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ЯК ВАЖЛИВИЙ КРИТЕРІЙ ОЦІНКИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

МЕТОДИКА nОЦІНКИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я  ТА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ.

МЕТОДИ nДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОЦІНКА ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЗДОРОВ’Я nДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ, ВИЗНАЧЕННЯ ГРУПИ ЗДОРОВ’Я ТА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.

МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ nВІКОВИХ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА nНАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО РЕЖИМУ ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП.

МЕТОДИКА nГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ УСТАТКУВАННЯ ТА УТРИМАННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ УСТАНОВ ДЛЯ nДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ (ДОШКІЛЬНИХ, ШКІЛ, СПЕЦІАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ).

 

Методика nкомплексної оцінки стану здоров’я дітей і підлітків

Вивчення стану здоров’я є з одним nнайважливіших розділів роботи лікаря, що обслуговує дітей і підлітків. nВажливість цієї роботи nполягає, насамперед в тому, що саме у дитячому nвіці формується фізичне та психічне здоров’я людини, її стійкість до впливу nнесприятливих чинників навколишнього nсередовища та соціальних умов життя.

Нині у повсякденній nдіяльності санітарних лікарів, лікарів–педіатрів, сімейних лікарів та лікарів загальноосвітніх nнавчальних закладів використовуються наступні критерії комплексної оцінки стану здоров’я дітей і підлітків:

1. Наявність або nвідсутність у момент обстеження хронічних захворювань.

2. Рівень nфункціонального стану основних систем організму.

3. Ступінь опірності nорганізму несприятливому впливу чинників навколишнього середовища.

4. Рівень nнервово–психічного і фізичного розвитку, що досягнутий, та ступінь його nгармонійності.

Відповідно до nуказаних критеріїв розроблена схема розподілу дітей і підлітків за групами nздоров’я. Виділяють 5 груп здоров’я:

Перша група здоров’я – Здорові діти і підлітки з nгармонійним розвитком та  рівнем розвитку nфункціональних систем організму, що відповідає вікові.

Друга група здоро’я – Здорові діти і підлітки, що мають nфункціональні та деякі морфологічні відхилення, а також знижену nопірність до гострих та хронічних захворювань, тобто часто і тривало хворіють.

Третя група здоров’я – Діти і підлітки, які страждають nхронічними захворюваннями у стані компенсації, зі збереженням функціональних nможливостей організму.

Четверта група здоров’я – Діти і підлітки, nякі страждають хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації, зі зниженими nфункціональними можливостями організму.

П’ята група здоров’я – Діти і підлітки, які страждають nхронічними захворюваннями у стані декомпенсації, зі значно зниженими nфункціональними можливостями організму.

Розподіл дітей за nгрупами здоров’я дозволяє виявити осіб, які мають фактори nризику щодо розвитку патологічних зрушень, дітей з початковими формами nзахворювань та функціональними відхиленнями і розробити комплекс заходів з nпитань охорони та зміцнення їх здоров’я, профілактики виникнення хронічних nзахворювань.

В першу чергу, це стосується дітей і підлітків, які відносяться до другої nгрупи здоров’я (діти – реконвалесценти, а nтакож діти, які часто і тривало хворіють, з загальною затримкою і nдисгармонійністю фізичного розвитку як за рахунок надлишкової маси тіла, так і nза рахунок її дефіциту без ендокринної патології, з порушеннями постави, плоскостопістю, з функціональними зрушеннями з боку nсерцево–судинної системи, міопією, карієсом, гіпертрофією піднебінних nмигдаликів II ступеня, алергічними реакціями, nзбільшенням щитоподібної залози I і II ступенів, nастенічним синдромом тощо).

Відеофільм

Про ступінь опірності n(резистентності) організму судять за даними щодо кількості захворювань з nтимчасовою втратою працездатності і загострень хронічних хвороб протягом nминулого та поточного років, а також за показниками стану неспецифічної резистентності (вміст Х–хроматину і nгетерохроматину в слизовому епітелії щоки, глікогену в нейтрофілах, активність nлужної і кислої фосфатаз в нейтрофілах, дегідрогенази і сукцинатдегідрогенази в nлімфоцитах, лізоциму і лактатдегідрогенази у слині, ступінь бактерицидності nшкіри тощо).

Оцінка функціонального стану організму проводиться з використанням клінічних методів, а також за допомогою спеціальних функціональних проб (ортостатична проба, nпроба Мартіне–Кушелевського, проба Летунова, nстеп–тест (РWС₁₇₀) тощо).

Серед чинників, що формують здоров’я та nсправляють найбільш потужний вплив на процеси розвитку організму, який росте, nвиділяють сприятливі (або оздоровчі) та несприятливі (або фактори ризику) nчинники.

До числа сприятливих чинників відносять:

1.     nРаціональний режим добової діяльності.

2.     nАдекватне та збалансоване харчування.

3.     nВідповідність навколишнього середовища гігієнічним вимогам.

4.     nОптимальний руховий режим.

5.     nЗагартовування.

6.     nНаявність гігієнічних навичок та здоровий спосіб життя.

До числа несприятливих чинників належать:

1.     nПорушення режиму дня та навчально–виховного процесу.

2.     nНедоліки в організації харчування.

3.     nПорушення гігієнічних вимог до умов ігрової, навчальної та nтрудової діяльності.

Відеофільм Короткозорість у дітей

4.     nНедостатня або надлишкова рухова активність.

5.     nНесприятливий психологічний клімат у родині та в колективі.

6.     nВідсутність гігієнічних навичок, наявність шкідливих звичок.

Визначення nкомплексу сприятливих та несприятливих чинників, що впливають на здоров’я nучнів, надає можливість розробити, науково–обгрунтувати та запровадити систему (концепцію) nуправління станом здоров’я дітей і підлітків.

         Методики оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків

Фізичний розвиток дітей і підлітків оцінюють на nпідставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних n(антропометричних) та фізіометричних показників з їх подальшою оцінкою за nдопомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, з використанням nкомплексного та центильного методів.

До соматоскопічних показників відносять nстан шкірних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, nхарактеристики опорно–рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, nніг та стоп), а також ознаки статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на nлобку, розвиток молочних залоз у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток nщитоподібного хряща гортані, мутація голосу у юнаків) (мал. 1,2 3).

Мал. 1. Основні види постави (а – nлордотична; б – кифотична;

в – правильна; г – сутулувата; д – nвипрямлена)

 

                                                                                         (1)                                               (2)

Мал. 2.  Методика вимірювання nглибини фізіологічних вигинів хребта (1)

та основні види сколіозів (2)

(1–4 – довжина хребта; n2 – шийний вигин; 3 – поперековий вигин;

а – грудний nправобічний; б – загальний лівобічний; в – S–подібний)

Мал. 3.  Форми нижніх кінцівок

(а – нормальна; б – X–подібна; в – О–подібна)

 

Провідними соматометричними показниками вважають довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та nінші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо), які визначають на підставі nвикористання спеціальних антпропометричних точок (мал. 4).

Мал. 4. Спеціальні антропометричні точки

а – вид збоку: 1– верхівкова; 2 –  nглабела; 3 –  nпотилична; 4 – верхньогрудинна;

5 –  шиловидна; 6 –  кінцева; 7 –  п’яткова;

б – вид спереду: 1 –  верхівкова; 2 –  тім’яна; 3 –  глабела; 4 –  підборідкова;

5 – верхньогрудинна; 6 –  nсередньогрудинна; 7 –  nплечова;

8 –  променева; 9 –  шиловидна; 10 –  пальцьова;

11–  верхньогомілкова; 12 – нижньогомілкова;

13 –  вертельна; 14 – лобкова.

 

До фізіометричних показників належать nм’язова сила кистей, життєва ємність легень, станова сила тощо.

Для nвизначення довжини тіла у положенні nстоячи та сидячи використовують дерев’яним nростомір, який являє собою стояк завдовжки 2 м, закріплений на підставці розміром n70 x 45 см, nз відкидною лавкою на висоті 40см, що призначена для вимірю­вання nросту сидячи. На стояку нанесено дві колонки сантиметро­вих поділок. Відлік за nпершої з них починається від підставки, відлік за другої – від відкидної nлавки. На стояку закріплена пересувна муфта з горизон­тальною nпланшеткою, яку під час дослідження опускають до контакту з тім’яною кісткою обстежуваного.

         У разі вимірювання довжини nтіла стоячи обстежуваний має стати струнко спи­ною nдо планки, тримаючи п’ятки разом, носки нарізно та торкаючись nїї трьома точками – п’ятками, сідницями і міжлопатковою ділян­кою. nГолова обстежуваного повинна бути в такому положенні, щоб лінія, якам з’єднує нижній nкрай очної ямки та верхній край козелка вуха була паралельною підлозі. 

    Для вимірювання маси тіла слід використовувати медичні ваги.

    Обвід грудної кліт­ки вимірюють nсантиметровою стрічкою у стані максимального спокою, максимального nвдиху та максимального видиху (стріч­ка спереду повинна проходити nпо ниж­ньому краю соскового кільця у хлоп­чиків nі вздовж четвертого ребра у дів­чаток, ззаду – між nнижнім краєм лопа­ток при опущених руках).

    Для визначення життєвої ємності легень використовують водяний або пневматичний nспірометр, для визначення м’язової сили nрук – кистьовий динамометр, для визначення станової сили – становий динамометр. Причому у будь–якому nразі у ході дослідження реєструють максимальний результат.  

Оцінку фізичного nрозвитку проводять на підставі зіставлення індивідуальних даних з регіональними стандартами фізичного розвитку, nтобто з середніми нормативними значеннями для кожної окремої віково–статевої nгрупи, які відображують рівень фізичного розвитку дітей і підлітків, що nмешкають у подібних умовах перебування.

Оцінка nфізичного розвитку методом сигмальних відхилень

Метод сигмальних відхилень з графічним зображенням nпрофілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з nсередньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці, що nдозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.

Далі шляхом ділення nфактичного відхилення на величину середнього квадратичного відхилення знаходять nсигмальне відхилення (), nщо і надає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу або меншу сторону nвідрізняються показники досліджуваної дитини від середніх показників, властивих nпевному віково–статевому періодові.

 Відхилення у межах від –1 nдо +1 вважають середнім розвитком досліджуваної nознаки, від –1,1 до –2 n– розвитком нижче середнього, від –2,1  та нижче – низьким, від +1,1 nдо +2 – вище середнього, від +2,1  та вище – високим.

Для побудови профілю фізичного розвитку на однаковій nвідстані одна від одної проводять горизонтальні лінії, кількість яких nзумовлюється числом ознак, що підлягають оцінці, і на кожній з них відкладають nзначення отриманих відхилень, котрі з’єднують прямими лініями (мал. 5). Метод nсигмальних відхилень дозволяє визначити ступінь розвитку кожної окремої ознаки nфізичного розвитку та його пропорційність, відомості про яку надає саме nпрофіль. Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму – розвиток вважається nпропорційним, якщо не укладаються – непропорційним.

Висновок щодо фізичного розвитку дитини у nвипадку використання методу сигмальних відхилень повинен мати такий вигляд: “Фізичний розвиток Петренко І., 11 nроків, за довжиною тіла середній (вище середнього, високий, нижче середнього, nнизький), за масою тіла середній (вище середнього, високий, нижче середнього, nнизький), за обводом грудної клітки середній (вище середнього, високий, нижче середнього, nнизький), пропорційний (непропорційний)”.

Приклад. Дати nоцінку фізичного розвитку хлопчика Іваненка П., вік 10 років, довжина тіла – 129 см, маса тіла 37 кг, величина обводу nгрудної клітки – 61 см.

Під час виконання самостійної роботи в nпротокольний зошит заносяться nдані про школяра (прізвище, вік, стать, стан nздоров’я), потім за зразком (табл. 2) у графу “Школяр” заносять дані щодо довжини і маси тіла та обводу грудної клітки досліджуваного учня.

Таблиця 2

Дані індивідуальної оцінки фізичного розвитку

 

 

Після цього, використовуючи дані таблиці 3, nзнаходять стать та вік обстежуваного, потім відповідні стандартні величини nокремих показників (довжина і маса тіла, обвід грудної клітки) фізичного nрозвитку, а саме: середньоарифметичну зважену величину (М) та середньоквадратичне відхилення (s) і заносять у nтаблицю 2 (графа “Стандарт”).

Далі для кожного показника визначають nрізницю між фактичною та стандартною величинами. Наприклад, якщо ріст 10–річного хлопчика становить 129 см, а стандарт (М) nдорівнює 134,7 см, nрізниця складає 129 – 134,7 = –5,7 см.

Одержану різницю ділять на ns (у нашому випадку вона дорівнює 4,5 см) і одержують величину сигмального відхилення: –5,7 : 4,5 = –1,26s. І, зрештою, за даними щодо величини і знаку сигмального nвідхилення обґрунтовують оцінку фізичного розвитку за окремим показником.

У нашому випадку, ураховуючи, що величина nсигмального відхилення становить –1,26s, фізичний розвиток nхлопчика за ростом – нижче середнього.

Згідно з наведеною схемою аналізуються дані nфізичного розвитку і за іншими показниками.

Таблиця 3

Регіональні стандартизовані nпоказники фізичного розвитку дітей шкільного віку

 

 

У нашому випадку, ураховуючи, що величина nсигмального відхилення становить –1,26s, фізичний розвиток nхлопчика за ростом – нижче середнього.

Згідно з наведеною схемою аналізуються дані nфізичного розвитку і за іншими показниками, висновок повинен мати такий вигляд: nфізичний розвиток Іваненка П. 10 років, за довжиною і масою тіла та обводом nгрудної клітки нижче середнього, пропорційний.

Основним недоліком цього методу оцінки nфізичного розвитку є те, що величини показників оцінюються окремо без урахування ступеня їх взаємозв’язку. Разом з тим кожному росту людини nповинні відповідати певні величини маси тіла і обводу грудної клітки, тобто фізичний розвиток повинен буди nгармонійним. Цей недолік усувається у разі використання методу оцінки nфізичного розвитку за шкалами регресії, а також комплексного nі центильного методів.

Оцінка nфізичного розвитку за шкалами регресії

Використання методу оцінки фізичного розвитку за шкалами nрегресії дозволяє подолати головний недолік методики сигмальних відхилень, а nсаме відокремлений характер оцінки кожної соматометричної ознаки. Оціночні nтаблиці у цьому випадку ураховують кореляційну залежність між ростом, масою nтіла та обводом грудної клітки і, отже, дозволяють дати більш ґрунтовну оцінку nступеня фізичного розвитку за сукупністю взаємопов’язаних ознак.

Перший етап nпроведення оцінки фізичного розвитку за оціночними таблицями шкал регресії nспрямований на пошук групи (розвиток nсередній, нижче середнього, вище середнього, низький, високий), до якої слід nвіднести довжину тіла дитини. Далі знаходять показники маси тіла та обводу nгрудної клітки, що повинні відповідати фактичному ростові та порівнюють з ними nфактичні показники досліджуваних ознак. Для цього від величини фактичного nрозвитку ознаки віднімають його стандартне значення та ділять на сигму регресії n(_R) для nкожної досліджуваної ознаки.

Фізичний розвиток nвважається:

—     гармонійним, якщо індивідуальні показники, що визначені, nперебувають у межах М±1_R nабо від М±1,1_R nі вище за рахунок розвитку м’язів;

—     дисгармонійним, якщо індивідуальні показники, що nвизначені, перебувають у межах від М–1,1_R до М–2_R або від М+1,1_R до _nМ+2_R nза рахунок підвищеного жировідкладання;

—     різко дисгармонійним, якщо індивідуальні показники, що nвизначені, перебувають у межах від М–2,1_R і нижче або від М+2,1_R і nвище за рахунок підвищеного жировідкладання.

Висновок щодо фізичного розвитку дитини у nвипадку використання методу його оцінки за шкалами регресії повинен мати такий nвигляд: “Фізичний розвиток Петренко І., n11 років, за довжиною тіла середній (вище середнього, високий, нижче nсереднього, низький), за масою тіла, обводом грудної клітки  гармонійний (дисгармонійний, різко nдисгармонійний).

Крім того, проведене дослідження дозволяє nвіднести дитину до однієї з 4 основних груп фізичного розвитку: нормальний фізичний розвиток – маса тіла nу межах від М–1_R nдо М+2_R; nдефіцит маси тіла – маса тіла менш, ніж М–1,1_R; nнадлишок маси тіла – маса тіла більш, ніж М+2,1_R; nнизький ріст – довжина тіла менша, ніж М–2.

Оцінка фізичного розвитку комплексним методом

Комплексний метод оцінки фізичного розвитку дозволяє урахувати nяк особливості морфофункціонального стану організму, так і відповідність рівня nйого біологічного розвитку календарному вікові (табл. 4).

Таблиця 4

Критерії nоцінки фізичного розвитку дітей і підлітків

 

 

Спочатку за даними довжини тіла, щорічного nзбільшення довжини тіла, числа постійних зубів, ступеня розвитку вторинних ознак nстатевого дозрівання, терміну окостеніння кісток кисті визначають біологічний вік дитини та порівнюють nйого з календарним. У залежності від значень отриманих показників він може відповідати календарному вікові, nвипереджувати його або відставати від нього.

Наступний етап комплексного методу пов’язаний з оцінкою морфофункціонального стану організму із nзастосуванням шкал регресії та віково–статевих стандартів розвитку nфункціональних показників. Фізичний розвиток вважається:

—                          nгармонійним, якщо величини маси nтіла і обводу грудної клітки відрізняються від нормативних значень у межах від –1_R nдо n+1_R nта функціональні показники характеризуються відхиленнями від  –1  і вище;

—                          nдисгармонійним, якщо величини маси nтіла і обводу грудної клітки відстають або випереджають стандартні значення за nрахунок надлишкових жировідкладень на ±1,1_R n– ±2_R  та функціональні показники знаходяться у nмежах від –1,1s до –2s ;

—                          nрізко дисгармонійним, якщо величини маси nтіла і обводу грудної клітки відстають або випереджають нормативні показники за nрахунок надлишкових жировідкладень більш, ніж на ±2,1_R nта функціональні показники характеризуються відхиленнями від –2,1  і нижче.

Висновок щодо фізичного розвитку дитини у nвипадку використання комплексного методу повинен мати такий вигляд: “Фізичний розвиток Петренко І., 11 років, nсередній (вище середнього, високий, нижче середнього, низький), гармонійний n(дисгармонійний, різко дисгармонійний), біологічний вік відповідає  календарному вікові (випереджає календарний nвік, відстає від календарного віку)”.

Отже, під час використання nкомплексного методу оцінки фізичного розвитку рівень біологічного розвитку nвизначається на підставі встановлення ступеня відповідності його основних ознак nвіково–статевим стандартам (табл. 5 та 6).

Таблиця 5

Показники nрівня біологічного розвитку хлопчиків шкільного віку

Таблиця 6

Показники рівня nбіологічного розвитку дівчаток шкільного віку

Примітка: nАх n– обволосіння пахвових впадин, Р – обволосіння лобка, F –обволосіння обличчя, L n– розвиток кадика, V – мутація голосу, Ма – розвиток молочної залози, Ме – поява менструацій.

Рівень фізичного розвитку за довжиною тіла nвизначається за допомогою шкал регресії або у випадку їх відсутності за nметодом сигмальних відхилень.

Як і в попередньому випадку існують 5 оцінок nфізичного розвитку за ростом: високий, вище середнього, середній, nнижче середнього, низький.

Середню зважену величину кожного показника nфізичного розвитку знаходять у таблиці 7.

Таблиця 7

Регіональні nстандартизовані показники фізичного розвитку

дітей і підлітків 7–16 nроків

 

Коефіцієнт nрегресії (R_y/х) показує, на яку величину змінюються значення маси тіла (кг) nі обводу грудної клітки (см) при збільшенні або зменшенні довжини тіла на стандартну одиницю nвимірювання (см). Сигма регресії (s_R) дозволяє визначити величину індивідуального відхилення маси тіла і nобводу грудної клітки від стандартних даних довжини тіла.

За допомогою nкоефіцієнта регресії та сигми регресії складають оціночні таблиці (шкали nрегресії за ростом), які дозволяють оцінювати гармонійність розвитку людини за морфологічними ознаками. Ступінь гармонійності nфізичного розвитку визначається шляхом порівняння фактичної маси тіла і обводу nгрудної клітки зі стандартними величинами цих показників для певного віку і nстаті, які представлені в таблиці 8.

Різницю між nфактичною і стандартною величинами показника фізичного розвитку ділять на сигму nрегресії і отримують величину сигмального відхилення, яка дозволяє визначити nступінь гармонійності фізичного розвитку школяра.

Критерії оцінки фізичного розвитку організму nз використанням шкал регресії наведені вище. Слід лише підкреслити, що діти з nвідхиленням маси тіла від стандартних значень понад –3s_R повинні бути nнаправлені до ендокринолога.

Функціональні показники під час використання nкомплексного методу оцінюють за допомогою методу стандартних сигмальних nвідхилень.

Таблиця 8

Оцінка фізичного розвитку nшколярів 11 років (шкала регресії за ростом)

 

Отже, якщо, наприклад, необхідно дати оцінку nфізичного розвитку дівчинки 11 років з довжиною тіла – 148 см, масою тіла – 37 кг та величиною обводу грудної клітки – 71 см, яка за рік додає у nрості 8 см, nмає 20 постійних зубів та ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Ма₁, nР_0,1, Ах₁, хід практичної діяльності лікаря nповинен бути таким.

Спочатку з метою nвизначення рівня біологічного розвитку порівнюють дані дівчинки, яка була nобстежена, зі стандартами рівня nбіологічного розвитку для дівчаток 11 років (табл. 5).

За даними таблиць nстандартів біологічного розвитку дівчаток у віці n11 років довжина тіла повинна становити 142,2±7,1 см, щорічне збільшення довжини тіла – 6–8 см, число постійних зубів – 21±3, ступінь розвитку вторинних статевих ознак – Ма₁, Р_0,1, nАх_0,1. Таким чином, у нашому випадку показники біологічного розвитку nдівчинки відповідають стандартним величинам, тобто рівень біологічного розвитку nвідповідає календарному віку.

Далі для оцінки фізичного розвитку nвикористовують оціночні таблиці за шкалою регресії (табл. 7). За даними таблиці nріст дівчинки відповідає середньому, тобто фізичний розвиток за довжиною тіла є nсереднім. Використовуючи величини сигм регресії, знаходять, які маса та обвід грудної клітки повинні бути у дівчинки при її рості. nЗа таблицею шкал регресії для 11–річних дівчаток, що мають ріст 148 см, маса тіла повинна складати n40,9 кг, nа сигма регресії (s_R) – 5,11см, і, отже, 37 – 40,4 = –3,9; –3,9 : 5,37= –0,63s_R, тобто різниця у nмасі тіла знаходиться в межах ±1s_R, що указує nна гармонійний розвиток дівчинки за масою тіла у порівнянні з ростом. Аналогічно nвизначають відповідність обводу грудної клітки росту дівчинки.

Якщо фізичний розвиток є nдисгармонійним або різко дисгармонійним, nтоді обов’язково слід указати причину виявлених nзрушень у морфофункціональному стані (за рахунок nнадлишкової або недостатньої маси тіла, малого обводу грудної клітки) та обґрунтувати nрекомендації щодо корекції фізичного nрозвитку (збільшення або зменшення nенергетичної цінності харчового раціону, зміна набору харчових продуктів, nзапровадження активних занять фізичною культурою та спортом тощо).

 

Вимоги nдо приміщень школи (ДСанПіН n5.5.2.008-01 )

 

Будівля школи повинна nзабезпечувати оптимальні умови для організації навчально-виховного процесу, nвідпочинку, харчування учнів. Будівлю школи на території земельної ділянки слід nрозташовувати так, щоб рівень освітлення та інсоляції навчальних приміщень був nоптимальним, а взаємозв’язок між ділянкою і будівлею – раціональним.

Блочно-секційна і nпавільйонна частина навчальних будівель найбільш раціональні для використання. nВ одній секції слід розміщувати максимум три паралелі класів для дітей одного nвіку або дві паралелі класів двох суміжних вікових груп (1 і 2, 3 і 4 тощо).

Будівлі загальноосвітніх nнавчальних закладів повинні мати не більше трьох поверхів.

При розміщенні nзагальноосвітніх навчальних закладів у попередньо збудованих 4-, 5-поверхових nбудівлях, четвертий і п’ятий поверхи відводять під кабінети, які мають найменше nнавчальне навантаження.

Кількість учнів nзагальноосвітнього навчального закладу не повинна перевищувати його проектну nмісткість.

У будівлях nзагальноосвітніх шкіл передбачаються такі функціональні групи приміщень: класні nкімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, кабінети трудового nнавчання та профорієнтації, продовженого дня, фізкультурно-спортивні, приміщення nхарчоблоку, медичні, актовий зал, бібліотека, адміністративні, допоміжні nприміщення – вестибюль, рекреації, гардероби, санітарні вузли з технічними nприміщеннями тощо.

При розміщенні школи в nпристосованій будівлі набір приміщень, їх площа визначаються за погодженням з nтериторіальною санітарно-епідеміологічною станцією у кожному випадку окремо, nвиходячи з типу загальноосвітнього навчального закладу, кількості і віку учнів, nкількості класів тощо.

Склад і площі приміщень nзагальноосвітнього навчального закладу визначаються за розрахунком, виходячи з nпризначення приміщень, наповнюваності груп при різних видах навчальних занять nта показників розрахункової площі на одного учня (Додаток 2).

Допускається добудова nдодатково до школи блоку плавального басейну за умови, що для цього є nвідповідна земельна ділянка.

Кількість класів, nнавчальних приміщень, лабораторій, навчально-спортивних залів слід nрозраховувати, виходячи із кількості годин занять в одну зміну і їх зайнятості nне менш як 75 відсотків навчального часу.

Підлога приміщень nзагальноосвітніх навчальних закладів повинна бути з деревини або лінолеуму на nтеплій основі, не мати щілин, підлога туалетних та умивальних кімнат повинна nвистилатися керамічною або мозаїчною шліфованою плиткою. Забороняється використовувати nцементні, мармурові або інші подібні матеріали для настилу підлоги усіх nприміщень.

Стіни навчальних nприміщень повинні бути гладкими та такими, щоб їх прибирання було можливе nвологим способом.

Класні кімнати (навчальні nприміщення) для учнів I-IV класів слід розміщувати тільки на першому поверсі в nокремому блоці, ізольовано від приміщень для учнів інших вікових груп.

Якщо в школі існує nкабінетна система навчання, то вона потребує розміщення кабінетів у межах 1-2 nповерхів так, щоб перехід в кабінет займав не більше 2 хвилин. Кабінети з nпредметів, які найчастіше вивчаються у школах, розміщуються для 5-9 класів на nпершому поверсі, для 10-12 класів на третьому поверсі. Оптимальна кількість nкабінетів – 2-4 на один предмет (залежно від місткості школи). Всі інші nлабораторії та кабінети розміщуються на другому поверсі.

Навчальні приміщення не nповинні бути прохідними.

Навчальні класи і nкабінети мають бути ізольованими від приміщень, які є джерелами шуму і запахів n(майстерні, спортивні і актові зали, харчоблок тощо).

Приміщення для трудового nнавчання повинні бути ізольованими від інших основних приміщень (в окремих nблоках, відсіках будівлі або в окремих будівлях з гардеробом і туалетом в них) nі розміщеними на першому поверсі. Для трудового навчання і професійної nпідготовки учнів 10-12 класів додатково передбачаються навчально-виробничі nмайстерні, міжшкільні навчально-виробничні комбінати, навчальні цехи nпромислових і сільськогосподарських підприємств. Із майстерень з обробки nдерева, комбінованих майстерень з обробки металу, металу і дерева необхідно nпередбачити додатковий вихід на вулицю через теплий тамбур або коридор, у який nнемає виходу із класів, кабінетів і лабораторій.

Вентиляційні камери, nнасосні, машинні відділи холодильних установок, теплові та інші приміщення з nустаткуванням, яке може бути джерелом шуму і вібрації, не слід розміщувати nсуміжно, над і під актовими, читальними залами, звукоапаратними, кімнатами nлікаря, класами, кабінетами.

Спортивний зал nрозміщується на першому поверсі. Його розміри передбачають виконання програм з nфізичного виховання і можливості організації позаурочних спортивних занять, nактовий зал розміщується на другому поверсі.

Найбільша кількість nлюдей, які одночасно перебувають на поверсі в будівлі школи, визначається nнаповнюваністю навчальних приміщень, приміщень для трудового навчання, nспортивного, актового залів, що розміщуються на цьому ж поверсі (для розрахунку nшляхів евакуації).

Використовувати актовий nзал як спортивний не рекомендується. Вхід в спортивний зал слід передбачити через nроздягальню безпосередньо або через відокремлений коридор. Інвентарна для nспортивного інвентаря (обладнання) повинна з’єднуватись із спортивним залом nчерез двері або відкритий отвір розмірами (2 х 2,2 кв. м). Довжина цього nприміщення повинна бути не менша 5м, а підлога на одному рівні з підлогою спортивного залу n(без порогу). Із інвентарної або спортивного залу слід передбачити додатковий nвихід на земельну ділянку. Висота спортивних залів площею 162 кв. м повинна бути не nменшою 6 м. nУ спортивному залі площею до 288кв. м допускається одночасне заняття не більше ніж з nодним класом.

Виробничі приміщення nхарчоблоку проектуються із урахуванням розміщення в них технологічного nустаткування. Кухонні плити, які працюють на твердому паливі, можна передбачати nтільки в сільських школах з наповнюваністю не більше 80 учнів. Кухні в школах nповинні бути розраховані на розміщення в них устаткування для приготування їжі nіз сировини, а також – з напівфабрикатів. Площу обіднього залу (без кімнати для nроздачі) слід приймати із розрахунку на одного учня не менше як 0,75 кв. м в школах до n80 місць і 0,65 кв. м n- більше 80 місць. Максимальна наповнюваність обідніх залів становить – 350-490 nмісць, при цьому у школах-інтернатах не допускається більше 2-х посадок учнів, nу загальноосвітніх школах – 3-х. Із виробничих приміщень харчоблоків слід nпередбачити окремий вихід на територію подвір’я.

Харчоблоки допускається nрозміщувати на цокольних поверхах, заглиблених не нижче 0,5 м від запланованої nвідмітки тротуару, при забезпеченні цих приміщень природним освітленням, nефективною штучною вентиляцією і при відмітці підлоги не нижче 1 м найвищого рівня грунтових nвод.

Обідні зали слід nобладнувати столами на 4-6-10 місць і стільцями або табуретами. Відстань (см): nміж столами і роздачею чи вікном (дверима) для прийому брудного посуду повинна nбути 150-200; між рядами столів – 100-150; між столами і стіною – 40-60. Столи nповинні мати гігієнічне покриття, що легко миється, стійке до дії гарячої води nі дезинфікуючих засобів. Столи щодня миють гарячою водою з кальцинованою содою nта милом, а після кожного прийому їжі протирають вологими і чистими ганчірками. nУмивальники слід передбачати із розрахунку один на 20 місць, електрорушники – nодин на 40 місць. Для дітей початкових класів висота столів та стільців повинна nвідповідати зросту дітей. Меблі для них встановлюються окремо від столових nмеблів для середніх та старших класів.

Столовий посуд може бути nфаянсовий, фарфоровий або із нержавіючої сталі та одноразовий. Не рекомендується nвикористовувати емальований, алюмінієвий посуд і забороняється застосування nпластмасового посуду багаторазового використання та пощербленого посуду.

Організація харчування nдітей у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється у відповідності з nінструкціями Міністерства охорони здоров’я України, затвердженими згідно з nчинним законодавством.

Забороняється nвикористання приміщень харчоблоку, їдалень, роздаткових, буфетів не за nпризначенням.

Вживання їжі слід nпроводити в один і той же час відповідно до спеціально складеного графіку. nПеред вживанням їжі діти обов’язково миють руки з милом і сушать їх рушниками n(паперові, електро).

Медичні працівники школи n(при їх відсутності – особи, які затверджено наказом керівника навчального nзакладу) здійснюють щоденний контроль за якістю продуктів, що надходять до nїдальні, умовами їх зберігання, дотримання термінів реалізації і технології nвиготовлення страв, санітарно-протиепідемічним режимом харчоблоку, фактичним nвиконанням меню.

У школах із кількістю учнів nменше 100, за умови відсутності харчоблоку, допускається організація харчування nдітей в окремо відведеному приміщенні за узгодженням із територіальною nсанітарно-епідеміологічною станцією.

Приміщення для nорганізації продовженого дня для учнів загальноосвітніх навчальних закладів nслід передбачити із розрахунку 20 відсотків від загальної кількості учнів 1-4 nкласів і 10 відсотків – учнів 5-9 класів.

Площу приміщень закритого nзберігання бібліотечних фондів слід приймати не менше 0,25 кв. м на 1 тис. nодиниць збереження. Площа відкритого збереження бібліотечних фондів повинна nбути не меншою 4,5 кв. м nна одну тис. одиниць збереження.

Ширина рекреаційних nприміщень при однобічному розміщенні навчальних приміщень повинна бути не nменшою 2,8 м. nПлоща рекреаційних приміщень розраховується для кожного поверху і повинна бути nне меншою 2,0 кв. м nна одного учня. При будівництві або реконструкції загальноосвітнього nнавчального закладу слід надавати перевагу рекреаційним приміщенням зального nтипу.

Медичний блок слід nрозміщувати на першому поверсі. Медичний блок складається із таких приміщень: nкабінет лікаря завдовжки 7 м n(для визначення гостроти слуху та зору учнів), площею не менше 16 кв. м; кабінет зубного nлікаря площею не менше 16кв. м, обладнаний витяжною шафою; процедурний кабінет nплощею 10 + 8 кв. м; nкабінет психофізіологічного розвантаження площею не менше 18 кв. м.

Гардероб розміщується на nперших поверхах блоків навчального закладу з обов’язковим обладнанням секцій nдля кожного класу.

У вестибюлях слід nпроектувати подвійні тамбури з трьома дверима для забезпечення теплоізоляції.

Для учнів 1-4, 5-7, 8-9 nкласів слід передбачати самостійні входи в школу при блочній забудові, в інших nвипадках – не менше 2-х виходів для постійної експлуатації. Висота шкільних nприміщень від підлоги до стелі (в чистоті) повинна бути не менше 3 м. Вхід до навчальних nприміщень слід передбачати тільки збоку передніх столів або парт.

Міжповерхові сходи слід nпроектувати з природним освітленням. Висота приступця повинна бути 15 см, ширина – 30-35 см, кут нахилу сходів не nбільше 30. Не допускається горизонтальне розміщення елементів огорожі сходів. nВисота огорожі сходів повинна бути 1,5 м з поручнем заввишки 0,8 м. В огорожі сходів nвертикальні елементи повинні мати просвіт не більше ніж 0,1 м (горизонтальний поділ в nогорожі, крім поручня, не допускається). Ширина маршу сходів – 1,8 м.

Для будівництва шкіл слід nвикористовувати цеглу або матеріали, які дозволені Міністерством охорони nздоров’я України.

У гуртожитку передбачені nтакі приміщення: спальні кімнати, умивальня, санвузол і душова; кімната nособистої гігієни, кімната для прасування, чистки одягу та взуття (із nрозрахунку не менше ніж 0,1кв. м на 1 місце), кімната для відпочинку; санвузол для nперсоналу і санітарна кімната (не менше 4 кв. м), а також господарські майстерні, nпральня, кімнати для збереження чистої та брудної білизни, медична кімната (не nменше 10 кв. м), nприміщення для зберігання одягу дітей (із розрахунку 0,2 кв. м на 1 місце), nвітальня для побачення з батьками, кімната старшого вихователя, вихователів, nчергового технічного персоналу, комори спортивного і господарського інвентаря, nвестибюль з гардеробом.

Наповнюваність спальних nкімнат у гуртожитках для учнів шкіл I ступеню – 5-6 місць, для шкіл II-III nступенів – не більше 4 місць. Площа спальних кімнат приймається з розрахунку 6 кв. м на 1 місце.

Здача в оренду території, nбудівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим nюридичним та фізичним особам для використання, що не пов’язано з nнавчально-виховним процесом, не дозволяється.

 

Природне та штучне освітлення. Організація і вимоги nдо зорової роботи учнів

Природне освітлення.

Усі навчальні приміщення nзагальноосвітніх навчальних закладів повинні мати природне освітлення. Незалежно nвід розміщення вікон (збоку, зверху) в навчальних приміщеннях світло повинно nпадати на робочі місця зліва. Оптимальний рівень природного освітлення nзабезпечується при верхньому і боковому освітленні приміщень. Забороняється nоблаштовувати навчальні приміщення так, щоб світловий потік був спрямований nправоруч, спереду від учнів, крім майстерень з обробки металу, де повинен nпереважати правосторонній або прямий світлорозподіл. При загальній площі nкласної кімнати 64 кв. м nі більше обов’язково слід передбачити додаткове освітлення через рекреаційні nприміщення. Якщо глибина приміщення становить більше 6,0-6,5 м, то необхідне двобічне nосвітлення. Висота вікна при правосторонньому освітленні повинна бути не меншою n2,2 м nпри наявності глухої перегородки висотою 0,8 м від підлоги (при висоті приміщення 3,0 м). Допускається nвикористовувати матове скло для освітлення внутрішньої світлонесучої стіни на nвисоті 0,8-1,0 м nвід глухої перегородки і далі 1,2-1,4м віконне скло до стелі (при загальній висоті засклення 2,2 м). Можливе додаткове nосвітлення світлом через прохідні коридори (нерекреаційні), умивальні, nроздягальні при спортивних залах. Штучне освітлення допускається тільки в nактовому залі, кіноаудиторії, санітарних вузлах, приміщеннях кладових, nохолоджуючих камер при кухні, допоміжних приміщеннях для працівників кухні, nрадіовузлах, дикторських, інвентарних і душових при спортивному залі. nОрієнтація вікон навчальних приміщень повинна відповідати вимогам ДБН nВ.2.2-3-97. В умовах світлового поясу України (53 град. північної широти) – nнайбільш високий рівень природного освітлення, і тому максимальну кількість nприміщень школи необхідно орієнтувати на цей бік горизонту. Для приміщень nпродовженого дня рекомендується східна орієнтація, для занять у першу зміну – nзахідна. Забороняється орієнтувати навчальні приміщення на північ (за винятком nкабінетів образотворчого мистецтва та креслення, де необхідно рівномірне nосвітлення).

При стрічковому nзаскленні, а також орієнтації на південь-схід, південь-захід, захід обов’язкове nоблаштування сонцезахисними засобами (штори із тканини з достатніми nсвітлопропускними можливостями – поплін, штапель, підйомно-поворотні жалюзі nтощо). При відсутності прямого попадання сонячного променя на робочі місця nучнів штори повинні знаходитись в міжвіконних простінках і не закривати вікна. nЛамбрікени не повинні сягати нижче верхньої частини віконної рами. Для nзабезпечення оптимального природного освітлення навчальних приміщень необхідно nмити вікна не менше 2-х разів протягом навчального року.

Природне освітлення nповинно бути рівномірним і не створювати блиску.

Коефіцієнт природного nосвітлення (КПО) в навчальних приміщеннях повинен дорівнювати 2,5% на робочих nмісцях 3-го ряду парт (1 м nвід внутрішньої стіни). При двобічному освітленні мінімальне значення КПО nвизначається на другому ряді парт.

Рівномірність освітлення nна робочому місці (відношення мінімального рівня освітлення до максимального) nповинна складати не більше 0,3.

Достатність і nрівномірність освітлення можна оцінити за світловим коефіцієнтом (СК) n(відношення загальної площі вікон до площі підлоги). Найбільш раціональна форма nвікон – прямокутна, висотою 2-2,5м, при збереженні висоти підвіконника 0,8 м шириною 1,8-2,0 м, верхній край вікна nповинен бути на відстані 0,15-0,3м від стелі. Ширина простінків між вікнами повинна бути nне більшою 0,5 м, nвисота підвіконня – 0,8 м, nСК 1:4-1:5. Для забезпечення оптимального природного освітлення слід nпередбачити: кут, під яким видно небо з найбільш віддаленого робочого місця від nвікна, повинен бути не меншим 5 град.; коефіцієнт затінення менше 3. nЗабороняється розміщення на підвіконні в навчальних приміщеннях високі кімнатні nквіти.

Колір поверхні стелі, nстін, меблів повинен бути жовтим, зеленим або бежевим (матових пастельних nтонів). Стелю, верхні частини стін, віконні рами та двері слід фарбувати у nбілий колір, коефіцієнт відбиття якого 0,8; в кабінетах технічних засобів nнавчання (ТЗН) стіна, яка є фоном до екрану (телевізор, кінопроектор) повинна nбути пофарбована в жовтий або бежевий колір з коефіцієнтом відбиття 0,6; класна nдошка повинна мати матову поверхню, пофарбовану в темно-зелений, коричневий nколір з коефіцієнтом відбиття 0,1-0,2.

Всі полімерні матеріали, nякі використовуються при будівництві та реконструкції загальноосвітніх nнавчальних закладів, а також оздоблення приміщень, настил підлоги, повинні мати nпозитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Оптимальне відношення nяскравості є для: “зошит-парта” – 4:1, “класна дошка-зошит” n- 1:5-1:6,5, “вікно-зошит” – 7:1, “класна дошка-вікно” – n1:12. Допустимими рекомендуються такі співвідношення яскравості для поверхні: n”зошит-парта” – 2:1-3:1, “класна дошка-зошит” – 1:3, n1:8-1:10, “вікно-зошит” – 15:1-17:1, “класна дошка-вікно” – n1:5.

Штучне освітлення.

В Україні із вересня до nтравня необхідно підвищувати рівень освітлення навчальних приміщень за nдопомогою штучного освітлення. Для освітлення третього ряду парт слід у nнавчальних приміщеннях передбачати окреме включення другого від вікон ряду nелектроламп.

Рівень штучного nосвітлення і електротехнічне устаткування навчальних приміщень, освітлення nтериторії школи повинні відповідати СНІП П-4-79, ДБН В.2.2-3-97 (Додаток 3).

Штучне освітлення nприміщень шкіл може бути забезпечено люмінесцентними лампами та лампами nрозжарювання з відповідною арматурою, яка повинна давати розсіяне світло, бути nбезпечною та надійною. Рівень штучного освітлення навчальних приміщень шкіл при nвикористанні ламп розжарювання 150 лк і 300 лк при лампах люмінесцентних. В nкабінетах креслення, майстернях рівень штучного освітлення повинен бути nвідповідно 200-400 лк, 300-500 лк. У всіх приміщеннях школи слід передбачати nсистему загального освітлення.

Люмінісцентні світильники nповинні давати розсіяне світло, а для ламп розжарювання – повністю відбите nсвітлорозповсюдження.

При штучному освітленні nнавчальних приміщень слід надавати перевагу люмінесцентним лампам (ЛТБ та nінші), що мають позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Із люмінесцентних nсвітильників для навчальних приміщень можна використовувати серії ЛСО-02 n(підвісний світильник розсіяного світла) і ЛПО-23 (стелевий для громадських nприміщень). Для освітлення класних дошок слід використовувати люмінесцентні nсвітильники серії ЛПО-12 несиметричного розподілу світла з люмінесцентними nлампами 40 Вт і 80 Вт. Рекомендується використовувати, зокрема, штучні nвипромінювачі з 3500 град. К незалежно від принципу генерування видимої nрадіації. У класних приміщеннях можуть використовуватися люмінесцентні лампи nтипу ЛН (люмінесцентні лампи натурального кольору), освітлення ЛБ (білого nкольору), ЛХБ (холодно білого кольору), ЛТПЦ (тепло-білого кольору), МОД (2 х n40 Вт), ШПД (2 х 40 Вт).

Для ламп розжарювання nнайбільш раціональні світильники переважно відбитого світлорозподілу.

У навчальних приміщеннях nсвітильники слід розміщувати в 2 ряди паралельно до лінії вікон на відстані 1,5 м від зовнішньої і nвнутрішньої стін, 1,2 м n- від класної дошки, 1,6 м n- від задньої стіни. Відстань між рядами світильників повинна бути 2,5-2,65 м.

Питома потужність nлюмінесцентного освітлення повинна бути 24-28 Вт/кв. м, при лампах розжарювання n- 48 Вт/кв. м.

При освітленні приміщення nлюмінесцентними лампами повинно бути передбачено додаткове освітлення класної nдошки спеціальними лампами із світильниками несиметричного nсвітлорозповсюдження; при освітленні лампами розжарювання – додаткові лампи.

У приміщеннях для nтрудового навчання встановлюються пилевологозахисні світильники ПВЛ – 2 х 40, nЛСО – 8, ЛВВО – 1. При збільшенні глибини навчальних приміщень необхідно nвикористовувати комбіноване освітлення (штучне і природне). Рівень комбінованого nосвітлення на робочих місцях повинен складати 600 лк з перевагою природного nосвітлення. Раціональне співвідношення між світловими потоками від вікна і nштучного освітлення повинно бути 2:1.

У навчальних майстернях, nкрім загального освітлення, слід передбачити місцеве біля верстатів та станків. nУ майстернях з обробки дерева і металу з метою дотримання правил техніки nбезпеки, профілактики травм слід передбачати подвійне включення nелектрообладнання в електромережу.

Оптимальний рівень nштучного освітлення спортивного залу складає 400 лк на рівні підлоги. nОсвітлювальна арматура, вікна та опалювальні прилади у спортивному залі повинні nбути закриті металевими сітками.

Світильники миються не nрідше 1 разу на три місяці, вікна – 1 раз у півріччя.

 

Повітряно-тепловий режим

Чистота повітря в nприміщеннях загальноосвітніх навчальних закладів забезпечується:

– відповідністю кількості nдітей до нормованої наповнюваності;

– регулярністю вологого nприбирання приміщень з використанням дезинфікуючих та миючих засобів;

– використанням всіх nвидів провітрювання (наскрізне, кутове, однобічне).

Класні кімнати та nкабінети провітрюють на перервах, а рекреації – під час уроків. Співвідношення nплощі фрамуг і кватирок до площі підлоги навчального приміщення повинна бути не nменше 1/50. Фрамугами і кватирками слід користуватися протягом всього року.

До початку занять і після nїх закінчення необхідно здійснювати наскрізне провітрювання навчальних nприміщень. Тривалість наскрізного провітрювання визначається погодними умовами nзгідно з таблицею 1.

Таблиця 1.

У теплі дні доцільно nпроводити заняття при відкритих фрамугах та кватирках.

При проведенні гігієнічної оцінки повітряно-теплового режиму у приміщеннях nслід враховувати: площу приміщення на 1 учня, об’єм, коефіцієнт аерації, nтривалість провітрювання приміщень, систему вентиляції, режим її роботи і nтехнічне обслуговування, режим прибирання приміщень, заходи щодо запобігання nзаносу пилу в будівлі школи.

При лабораторних дослідженнях необхідно: проводити вимірювання температури nповітря у приміщеннях (з урахуванням зовнішньої), відносної вологості, nшвидкості руху повітря, радіаційної температури, концентрації CO2, CO, формальдегіду nта інших хімічних речовин (відповідно до будівельних матеріалів, які nвикористані). Також необхідно визначати вміст пилу і бактеріальне забруднення. nЛабораторні дослідження та інструментальні виміри проводити у динаміці учбового nдня, а саме – перед першим уроком і в кінці останнього уроку.

У приміщеннях шкіл nвідносна вологість повітря має бути 40-60%; температура повітря в класах і nкабінетах 17-20 град. C, в майстернях по обробці металу і дерева 16-18 град. C, nв спортивному залі 15-17 C, nв роздягальнях при спортивному залі 19-23 град. C, в актовому залі 17-20 C, в бібліотеці 16-18 град. nC, в медичних кабінетах 21-23 град. C, в рекреаціях 16-18 град. C, в спальних nприміщеннях 18-20 град. C; в умивальних 20-23 град. C; у вестибюлі, гардеробі n16-19 град. C; в туалетах 17-21 град. C; в душових не нижче 25 град. C.

Концентрація nформальдегіду в приміщеннях шкіл не повинна перевищувати 0,01 мг/куб. м.

Концентрація радону в nприміщеннях нових будинків шкіл не повинна перевищувати 100 Бк/куб. м, для nіснуючих будинків – 200 Бк/куб. м.

5.6. При наявності nлюфт-клозету необхідно:

– забезпечити достатню nтягу через вигріб.

Забороняється улаштування nдодаткової витяжної вентиляції через вигріб, а також виливати у вигріб воду з nумивальників і після прибирання приміщень.

 

Вентиляція та опалення

Критеріями нормування повітряного обміну приміщень шкільних будівель слід nприймати динаміку температури, відносної вологості повітря, рівня його nбактеріального забруднення, кількості пилу, концентрацію CO2, константу nзникнення від’ємних іонів.

У навчальних приміщеннях необхідно організовувати широку аерацію та nповітряний обмін через системи вентиляційних каналів.

При проектуванні у шкільній будівлі припливно-витяжної системи від актового nзалу, спортивних приміщень, майстерень, харчоблоку тощо слід передбачати nавтоматичне управління системами безпосередньо у приміщеннях, для забезпечення nу робочий час розрахункових рівнів температури і відносної вологості повітря.

У позаурочний час в nприміщенні повинна підтримуватись температура не нижче 15 град. C.

Температура опалювального nприладу у робочий час повинна бути не вищою 40 град. C.

Рециркуляція повітря у nсистемах повітряного опалювання навчальних приміщень не допускається.

Повітрообмін в шкільних nїдальнях повинен розраховуватись на поглинання теплонадлишків, які виділяються nтехнологічним обладнанням кухні.

Забороняється nзастосування в навчальних закладах азбестоцементних повітропроводів.

Використання парових nкотлів для опалення шкільних будівель забороняється.

Опалювальні прилади n(радіатори) в навчальних приміщеннях слід закривати легкою дерев’яною або nметалевою решіткою. Не допускається використання дерев’яно-стружкових та nдерев’яно-волокнистих плит. При розміщенні опалювальних приладів у стінах, nпідлозі температура стін повинні бути 33-38 град. C, підлоги – 18,5-28 град. C, nпідвіконня – 40-45 град. C, стелі – 29-32 град. C при температурі повітря у nприміщенні 21 град. C і вище. Найбільш раціональне розміщення опалювальних nприладів у стелі та підлозі.

Пічне опалення nдопускається тільки в одноповерхових приміщеннях шкіл з малою кількістю учнів n(у сільській місцевості), яке повинно бути обладнане в коридорі.

Забороняється nвстановлювати залізні печі.

Щоб не забруднювати nповітря приміщень окисом вуглецю, пічні труби закриваються не раніше повного nзгорання палива і не пізніше, як за дві години до приходу учнів.

Водопостачання та каналізація

Всі школи повинні забезпечуватися доброякісною питною водою у відповідності nіз ДСанПіН “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного nводопостачання” N 136/1940 від 15.04.97 р.

Будівлі шкіл повинні бути nобладнані системами господарсько-питного, протипожежного і гарячого nводопостачання, каналізацією.

Водопостачання та nканалізація в школах повинні бути централізованими.

У випадках відсутності в nнаселеному пункті централізованої системи водопостачання і каналізації nорганізація водопостачання та відведення стоків має бути погоджена з nтериторіальними санепідстанціями. Для шкіл у місцевості, де відсутня nканалізаційна система передбачаються теплі туалети, прохід до яких з будівлі nшколи здійснюється через подвійний тамбур.

Для 4-го кліматичного nрайону, а також у сільській місцевості допускається організовувати туалети nвигрібного типу окремо від будівлі закладу. Вигрібна яма та сміттєзбірник не nповинні заповнюватись більше ніж на 2/3 його об’єму. Після їх випорожнення nнеобхідно здійснювати їх дезинфекцію зрошуванням 10% розчином хлорного вапна, n5% розчином нейтрального гіпохлориту кальцію.

З метою попередження nрозмноження мух та знищення їх у фазі розвитку, 1 раз на 5-10 днів вигрібні ями nобробляються одним із засобів, запропонованих методичними вказівками по nборотьбі з мухами.

Підведення холодної та nгарячої води повинно бути забезпечене у: класні кімнати, кабінети, майстерні, nлабораторії, приміщення для продовженого дня, роздягальні при спортивному залі, nприміщення для гурткової роботи, харчоблок, до умивальників в туалетах, кабіни nдля гігієни жінок, кімнату для техперсоналу, вчительську, кабінет директора, nмедичний блок, кінопроекційну, фотолабораторію, кабінет військової підготовки, nспальні корпуси.

В їдальнях, буфетах та nроздаткових кімнатах необхідно передбачити встановлення електрокип’ятильників nдля нагрівання води (на випадок тимчасового відключення централізованого, nгарячого водопостачання).

Температура гарячої води, nяка подається у змішувачі, не повинна перевищувати 60 град. C.

До питних фонтанчиків, nумивальників у туалетних приміщеннях і зливних бачків повинна підводитися лише nхолодна вода. Питні фонтанчики слід розміщувати в обідньому залі та на nтериторії навчального закладу із розрахунку 1 на 100 учнів.

У всіх навчальних nприміщеннях, учительській, медичних приміщеннях, приміщеннях техперсоналу, nобідньому залі встановлюються умивальники. Унітази в туалетних встановлюють для nучнів навчальних закладів I ступеню – у відкритих кабінах, для учнів навчальних nзакладів II-III ступеню – в кабінах з дверима. Кімнати особистої гігієни nобладнують унітазом з гнучким шлангом, тумбою. Входи до туалетів та умивальних nдля учнів не допускається розміщувати зі сходових кліток і безпосередньо проти nвходів до навчальних приміщень, їдальні, медпункту. На кожному поверсі школи nслід передбачити туалет для викладачів з одним унітазом, пісуаром та nумивальником. При кожному жіночому туалеті слід передбачати кабіну особистої nгігієни жінки із розрахунку 1 гігієнічний душ на 100 жінок, в спальних корпусах nшкіл-інтернатів – на кожні 70 дівчат.

Обладнання туалетних і nумивальних наступне: для дівчаток кількість санітарних приладів – 1 унітаз на n30 дівчаток, для хлопчиків – 1 унітаз і 1 пісуар на 40 хлопчиків; в умивальних n- 1 умивальник на 60 учнів; туалети і умивальні для викладачів – 1 унітаз і 1 nумивальник (окремо для чоловіків і жінок), кабіна для особистої гігієни жінки – nгігієнічний душ, унітаз, умивальник. При актовому залі слід передбачити два nсанітарні вузли окремо для чоловіків та жінок, які обладнують унітазом і nумивальником. Медичний блок повинен мати свій санітарний вузол (унітаз, nумивальник). Туалети і душові (окремо для дівчат та хлопців) при роздягальних nспортивних залів обладнують одним унітазом, одним умивальником, двома душовими nсітками з установкою відокремлюючої перегородки, ножною ванною, а туалети і nдушові для персоналу харчоблоку – одним унітазом, одним умивальником, одною nдушовою сіткою.

У туалетних для дівчаток nодна кабіна повинна бути з дверима і замком, інші – з дверима висотою 1 м на відстані від підлоги 0,2 м. Кабіни відгороджують nодна від іншої екранами висотою 1,75м на відстані від підлоги 0,2 м. Розміри кабін (0,8 х n1,0/кв. м). Проміжок між кабінами і протилежною стіною 1,1 м при відсутності nпісуарів, а 1,8 м n- при їх наявності. Проміжок між кранами умивальників – 0,6 м. Висота установки nумивальників над підлогою 0,5м для учнів перших класів, 0,6 м – для 2-4 класів, 0,7 м – для 5-12 класів.

Відстань між nумивальниками і протилежною стіною – не менше 1,1, м між рядами умивальників – 1,6 м. Душові кабіни слід nпередбачити розміром (0,95 х 0,95) кв. м.

Туалети для 1-4 класів nповинні бути обладнані дитячими унітазами.

Обладнання основних приміщень

Обладнання шкільних приміщень повинно відповідати санітарно-гігієнічним nвимогам, сприяти забезпеченню педагогічного процесу та проведенню позакласної nнавчально-виховної роботи.

Навчальні класи і кабінети nобладнуються меблями згідно з діючими нормативними документами.

Меблі слід добирати nвідповідно до зросту дітей. Заборонено використання замість стільців, лав і nтабуретів.

Для учнів не допустима nпоза, при якій відстань від поверхні парти до очей менша 30 см. Фізіологічною є поза, nпри якій кут нахилу грудної частини тіла до поперекової дорівнює 145 град.

Для забезпечення учнів nмеблями, у відповідності з довжиною тіла, необхідно мати б їх розмірів. Різниця nміж ростовими групами становить – 15см. У кожному класі (кабінеті) слід передбачати 2-3 nрозміри меблів з перевагою одного із них. Суттєву перевагу в сучасних умовах nмають трансформуючі меблі. Правильне розміщення дітей за шкільними партами n(столами) може бути за умови, коли в одному приміщенні навчаються діти з nрізницею у віці не більше як два роки. Допустима кількість меблів по класах і nкабінетах середньої школи представлена в Табл. 2.

Таблиця 2.

Розміщувати меблі у класній кімнаті прямокутної конфігурації слід так, nщоб відстань була:

– між зовнішньою стіною і nпершим рядом парт 0,6-0,7 м n(в будівлях із цегли допускаються 0,5м);

– між рядами двомісних nпарт (столів) – не менше 0,6 м;

– між III рядом парт n(столів) і внутрішньою стіною або шафами, які стоять біля стіни, не менше 0,7 м;

– між передньою партою n(столом) і демонстраційним столом не менше 0,8 м;

– від передньої стіни з nкласною дошкою до передніх столів не менше 2,4-2,6 м;

– від задніх столів до nзадньої стіни не менше 0,65 м n(якщо задня стіна зовнішня – не менше 1,0 м);

– від задніх столів до nшаф, які стоять вздовж заднього краю стіни – не менше 0,8 м;

– від демонстраційного nстолу до класної дошки – не менше 1,0м;

– між столом викладача і nпереднім столом учнів – не менше 0,5м;

– найбільша відстань nостаннього місця від класної дошки – 9 м;

– висота нижнього краю nдошки над підлогою для учнів першого класу 0,7-0,8 м, 2-4 класів – 0,75-0,8 м, 5-12-0,8-0,9 м.

У класних кімнатах nпоперечної і квадратної конфігурації, в якій меблі розміщуються у 4 ряди, nповинна бути збільшена відстань від дошки до першого ряду парт (не менше 3 м), щоб забезпечити кут nрозглядання до 35 град. Відстань від першого ряду парт до зовнішньої стіни nповинна бути 0,8-1,0 м, nміж рядами парт, столів – 0,6, від задніх парт до шаф, розміщених біля nвнутрішньої стіни – 0,9-1,0 м.

Учні з пониженою nгостротою зору повинні сидіти за першими партами в першому ряду (від nсвітлонесучої стіни). Школярі з пониженим слухом розміщуються за першими і nдругими партами крайніх рядів. Учні, які часто хворіють простудними nзахворюваннями, ревматизмом, ангінами, розміщуються у третьому ряду парт (біля nвнутрішньої стіни).

 

Для профілактики порушень nпостави не менше 2-х разів на рік школярів пересаджують з першого ряду в третій nі навпаки, не порушуючи відповідності групи меблів їх зросту та з урахуванням nгостроти зору і слуху.

Шкільні меблі nрозставляються в навчальному приміщенні так, щоб ближче до дошки були менші nрозміри, далі – більші.

Шкільні меблі повинні nбути промаркованими. Маркування наноситься у вигляді лінії завширшки 2 см або кола діаметром 2,5 см на обох боках парти, nстола, стільця. Меблі 1 групи позначаються оранжевим, 2 – фіолетовим, 3 – nжовтим, 4 – червоним, 5 – зеленим і 6 – блакитним кольорами. Окрім кольорового nмаркування для контролю групи меблів повинно бути цифрове маркування у вигляді nдробу: 2 (група стола, стільця)/115-130 (довжина тіла дітей), яка наноситься на nвнутрішню поверхню кришки стола.

Для визначення учням nнеобхідного розміру меблів у класній кімнаті повинна бути нанесена кольорова nмірна вертикальна лінійка. На висоті до 115 см наноситься оранжева лінія, 115-130 см – фіолетова, 130-145 см – жовта, 145-160 см – червона, 160-175 см – зелена, більше 175 см – блакитна.

У класному журналі в листку здоров’я необхідно вказати nнеобхідний розмір меблів для кожного учня. Зразок листка здоров’я надано в nДодатку 4.

Колір фарби для nфарбування кришки парт – зелена гама і натурального дерева пастельних тонів, nфарба повинна бути матовою.

Класні кімнати для nмолодших школярів необхідно обладнувати партами. Навчальні кабінети для учнів nсередніх і старших класів повинні забезпечуватись одно-двомісними столами і nстільцями, кабінети хімії, фізики, біології – спеціальними лабораторними nстолами груп 4, 5, 6.

Парти (столи) повинні nбути тільки стандартні, погоджені з МОЗ України. Розміри столів і стільців в nкожному комплекті меблів повинні співпадати за маркуванням.

Лабораторні столи слід nпокрити лінолеумом або іншими матеріалами, які миються та дозволені МОЗ nУкраїни. В біологічній лабораторії столи кріпляться до полу. Для обладнання nкабінету креслення використовують спеціальні столи, кут нахилу кришки яких nдорівнює 30 град. при виконанні креслення і 60 град. – при малюванні.

Робочі місця у виробничих майстернях школи повинні nзабезпечувати правильну робочу позу учнів та відповідати вимогам техніки nбезпеки.

Виробничі майстерні nповинні бути розраховані на 13-15 робочих місць, обладнаних верстатами і nстанками. У столярних майстернях повинні бути передбачені верстати висотою n75,5; 78,0 і 80,5 см; nа для обробки металу – верстати висотою 95 і 87 см від підлоги до губок nтисків. Верстати в майстерні з обробки металу обладнуються захисними екранами.

Кожне робоче місце слід nзабезпечити сидінням на кронштейні або табуретами висотою 40-42 см, з розміром сидіння 35 nх 35 см nі 40 х 40 см. nДля підбору відповідних меблів у майстернях повинні бути підставки (решітки) nрозміром 55 х 75 см, nвисотою 5, 10, 15 см nпо 5 підставок кожного розміру. Раціонально мати універсальну підставку, де nрегулюється висота.

У столярній майстерні nверстати розміщуються або під кутом 45 град. або в три ряди перпендикулярно nсвітлонесучій стіні. Відстань між верстатами в передньо-задньому напрямі nповинна бути не менше 0,8 м, nміж рядами – 1,2 м.

У майстерні по обробці nметалу раціонально розміщувати верстати так, щоб світло падало на робоче місце nспереду або справа. Відстань між рядами – 1,0 м; від внутрішньої стіни до верстатів не nменше як 0,8 м. nКраще всього розміщувати однойменні верстати в шахматному порядку. Відстань між nтисками не менше 1,0 м.

У майстернях для учнів n10-12 років слід використовувати інструменти розміром N 1, для 13-15-річних nучнів – N 2, після 15 років – інструментами для дорослих.

Максимальна маса вантажу для nпідняття школярами: 11-12 років до 4кг, 13-14 років – до 5 кг, 15 років: хлопчики – 12 кг, дівчатка – 6,0 кг, 16 років відповідно n14 і 7 кг, n17 років – 16,0 і 8,0 кг.

Кімнати для відпочинку (сну) для першокласників та ізолятор повинні бути nобладнані ліжками з жорстким ложем.

Забороняється обладнання nспальних кімнат двохярусними ліжками.

Організація навчально-виховного процесу

Навчальний рік у nзагальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності розпочинається n1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року.

Тривалість навчального nроку для учнів початкової школи не може бути меншою 175 робочих днів, а в nзагальноосвітніх навчальних закладах II-III ступеня – 190 робочих днів.

Структура навчального nроку (за чвертями, півріччями, семестрами тощо) та тривалість навчального тижня nвизначається загальноосвітнім навчальним закладом відповідно до рекомендацій nМіністерства освіти і науки України.

Протягом навчального року nдля учнів проводяться канікули: осінні, зимові і весняні загальним обсягом не nменше 30 днів.

Режим роботи nзагальноосвітнього навчального закладу визначається ним на основі nнормативно-правових актів та за погодженням з територіальними установами nдержавної санітарно-епідеміологічної служби.

Допустима сумарна nкількість годин (уроків) тижневого навантаження учнів наведено в Таблиці 3.

Допустима сумарна nкількість годин (уроків) тижневого навантаження учнів

 

Введення 5-ти або n6-денного робочого тижня для учнів усіх типів загальноосвітніх навчальних nзакладів здійснюється при додержанні відповідного гранично допустимого навантаження nта за умови роботи закладу не більше ніж у дві зміни.

Тривалість уроків у nзагальноосвітніх навчальних закладах становить: у перших класах – 35 хвилин, у nдругих – четвертих – 40 хвилин, у п’ятих – дванадцятих – 45 хвилин. Зміна nтривалості уроків допускається за погодженням з відповідним органом управління nосвітою та установою державної санітарно-епідеміологічної служби.

Розклад уроків повинен nвраховувати оптимальне співвідношення навчального навантаження протягом тижня, nа також правильне чергування протягом дня і тижня предметів nприродничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками музики, nобразотворчого мистецтва, трудового навчання та основ здоров’я і фізичної nкультури.

Для учнів 5-9-х класів nспарені уроки допускаються при проведенні лабораторних і контрольних робіт, nнаписанні творів, уроків трудового навчання. У 10-12-х класах допускається nпроведення спарених уроків з основних і профільних дисциплін (предметів).

При складанні розкладу nуроків необхідно враховувати динаміку розумової працездатності учнів протягом nдня та тижня (Додаток 6).

Робочий тиждень nпередбачає для учнів першого класу протягом навчального року додатковий nрозвантажувальний день – четвер, у розклад якого не вводяться предмети, що nпотребують значного розумового напруження (математика, мови).

Тривалість перерв між nуроками для учнів першого класу повинна бути не меншою 15 хвилин, для всіх nінших класів – 10 хвилин; великої перерви (після 2-го уроку) – 30 хв. Замість nоднієї великої перерви можна після 2-го і 3-го уроків влаштовувати 20-хвилинні nперерви.

Під час перерв необхідно nорганізовувати перебування учнів на відкритому повітрі і харчування.

Для профілактики nстомлюваності, порушення статури, зору учнів початкових класів на уроках nписьма, мови, читання, математики тощо необхідно через кожні 15 хвилин уроку nпроводити фізкультхвилинки та гімнастику для очей. Методику їх проведення nнаведено у Додатку 7.

При визначенні nдоцільності, характеру, змісту та обсягу домашніх завдань слід враховувати nіндивідуальні особливості учнів та педагогічні вимоги. У 1-му класі домашні nзавдання не задаються. Обсяг домашніх завдань має бути таким, щоб витрати часу nна їх виконання не перевищували у 2-му класі 45 хв.; у 3 класі – 1 години 10 nхв.; 4 класі – 1 год. 30 хв.; у 5-6-му класах – 2,5 години; у 7-9 класах – 3 nгодини; у 10-12 класах – 4 години. У 2-4 класах домашні завдання не nрекомендується задавати на вихідні і святкові дні.

Початок занять у nзагальноосвітніх навчальних закладах повинен бути не раніше 8 години.

При двозмінному режимі nнавчання початок занять у другу зміну організовується не пізніше 14 години, nзакінчення – не пізніше 19-20 год.

Учні 1-2 класів, nвипускних та класів компенсуючого навчання навчаються лише у першу зміну.

Учні 3-5 класів можуть nнавчатися у першу зміну або у підзміну з початком занять не пізніше 12 години.

Починати заняття як в nпершу, так і другу зміну слід в один і той самий час протягом навчального року.

Навчання у nзагальноосвітніх навчальних закладах нового типу організовується в одну (першу) nзміну.

До 1-го класу приймаються nдіти, як правило, з 6 років. Прийом дітей здійснюється за бажанням (заявою) nбатьків та медичною довідкою про стан здоров’я дитини встановленого зразка.

Навчання учнів першого nкласу залежно від місцевих умов може проводитися у загальноосвітньому nнавчальному закладі, навчально-виховному об’єднанні (комплексі) або на базі nдошкільного навчального закладу.

Незалежно від місця nорганізації навчання учнів першого класу встановлюються такі режими перебування nдітей:

– на час навчання;

– протягом дня, що nпередбачає час навчання, перебування в групі продовженого дня.

Питання організації nнавчання учнів-першокласників вирішується місцевими органами управління освітою nта територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Наповнюваність класів не nповинна перевищувати 30 учнів (з урахуванням площі на одного учня не менше 2,0 кв. м).

Формування класів у nшколах з малою кількістю учнів здійснюється відповідно до умов роботи та nфінансових можливостей конкретної школи і залежить від кількості учнів та nнаявності учителів.

У школах з малою nкількістю учнів економічно і педагогічно доцільно створювати з’єднані класи n(класи-комплекти) у складі двох класів (кількість учнів у з’єднаному класі не nповинна перевищувати 25 учнів), а у виняткових випадках – трьох класів у nкількості, що не перевищує 15 учнів.

Оптимальним є об’єднання nу такому класі учнів 1-х та 3-х класів, 2-х та 3-х класів, 2-х та 4-х класів. nПри цьому доцільно запроваджувати такий розклад (графік) навчальних занять, nякий би дозволив частину уроків проводити окремо з кожним класом. Особливо це nнеобхідно для учнів першого класу.

При використанні у nнавчальному процесі в загальноосвітніх навчальних закладах аудіовізуальних nтехнічних засобів навчання (ТЗН) встановлюється така тривалість їх застосування n(Табл. 4).

Таблиця 4.

Тривалість безперервного застосування на уроках різних технічних nзасобів навчання

 

Кількість уроків із nзастосуванням ТЗН протягом тижня не повинна бути більшою 3-4 – для учнів nпочаткової школи, 4-6 – для старшокласників.

При використанні комп’ютерної nтехніки на уроках безперервна тривалість занять безпосередньо з відеодисплейним nтерміналом і проведення профілактичних заходів повинні відповідати вимогам nДСанПіН 5.5.6.008-98 “Улаштування і обладнання кабінетів комп’ютерної nтехніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних nкомп’ютерах”. Після занять з відеодисплейними терміналами необхідно nпроводити гімнастику для очей, яка виконується учнями на робочому місці n(Додаток 8).

Не допускається протягом nуроку трудового навчання використовувати одноманітні прийоми роботи, необхідно nчергувати різні за характером види діяльності.

З метою забезпечення nрухового режиму для молодших школярів доцільно у навчально-виховний процес nвключати заняття з хореографії, спортивні ігри тощо.

У загальноосвітніх nнавчальних закладах, де організовано навчання учнів перших класів, повинні бути nобладнані приміщення, у тому числі класна та ігрова кімнати, а також кімната nдля відпочинку як мінімум на паралель класів.

 У групах продовженого дня прогулянка для школярів nповинна бути не меншою ніж 1,5 години протягом дня.

Для першокласників, які nвідвідують групи продовженого дня, необхідно організувати щоденний 1,5-годинний nденний відпочинок (сон).

Самопідготовку учнів слід nрозпочинати із 16 години. Тривалість самопідготовки визначається класом nнавчання відповідно до пункту 9.9.

Підручники та навчальні nпосібники учнів першого класу рекомендується зберігати у класі.

Дозволяється nвикористовувати підручники та навчально-дидактичні посібники для учнів 1-12 nкласів, які мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки України та nдозвіл Міністерства охорони здоров’я України.

Найкращим поєднанням nвидів діяльності дітей у групах продовженого дня є рухлива активність на nповітрі до початку самопідготовки (прогулянки, рухливі і спортивні ігри, nсуспільно корисна праця на пришкільній ділянці тощо), а по завершенні nсамопідготовки – участь у заходах емоційно-розвиваючого характеру (робота в nгуртках, ігри, підготовка і проведення концертів самодіяльності, вікторин nтощо).

Учні зараховуються до nгрупи продовженого дня за згодою (заявою) батьків або осіб, які їх замінюють. nНа підставі заяви батьків (осіб, які їх замінюють) дозволяється відпускати nдітей у зручний для батьків час.

При зниженні температури nповітря до мінус 20 град. C при швидкості руху повітря більше 5 м/с і при nпідвищенні вологості вище 80% для учнів початкових класів та при t град. мінус n24 град. C – для учнів 5-12 класів, а також при надзвичайних ситуаціях органи nмісцевої виконавчої влади приймають рішення про тимчасове призупинення навчання nучнів.

При виникненні nінфекційних захворювань навчальні заняття призупиняються органами місцевої nвиконавчої влади за погодженням з територіальними установами державної nсанітарно-епідеміологічної служби.

Організація харчування

Важливим елементом організації раціонального харчування учнів є правильний nрозподіл об’єму денного споживання їжі між окремими її прийомами.

Кількість прийомів їжі та її енергетична цінність встановлюється в nзалежності від віку, стану здоров’я дитини, рівня енерговитрат, типу nнавчального закладу.

Учні першого класу, які навчаються на базі дошкільного навчального закладу, nза бажанням батьків, або осіб, які їх замінюють, отримують харчування nвідповідно до режиму дня закладу.

У загальноосвітніх nнавчальних закладах для учнів 1-12 класів повинно бути організовано одноразове nхарчування (сніданок). За бажанням батьків учням можуть надаватися гарячі nобіди.

Для дітей початкових nкласів в умовах продовженого дня в школах рекомендується триразове харчування n(сніданок, обід та підвечірок). При цьому підвечірок складає 10% добової nкалорійності раціону. Учні 5-9 класів, які відвідують групи продовженого дня, nповинні забезпечуватися по місцю навчання дворазовим гарячим харчуванням n(сніданок та обід), а при тривалому перебуванні в школі – і підвечірком.

Протягом дня учень nповинен дотримуватися такого режиму харчування: при навчанні в першу зміну – nсніданок вдома, другий сніданок в школі для учнів 1-5 класів – після другого nуроку, для учнів 6-12 класів – після третього уроку.

Для учнів 1-5 класів обід nслід організовувати о 13-14 годині, а для учнів 6-12 класів – о 14-15 годині.

При харчоблоці повинні nбути списки учнів, які знаходяться на диспансерному обліку і потребують nдієтичного харчування.

Асортимент продукції у nшкільних буфетах погоджується з Головним санепідуправлінням Міністерства nохорони здоров’я України (Додаток 9). Включення до цього асортименту нових nпродуктів та страв проводиться тільки за умови отримання позитивного nгігієнічного висновку МОЗ України. Вся продукція повинна бути забезпечена nдокументами, які гарантують її безпеку та доброякісність.

Для миття столового nпосуду ручним способом використовується 4-5 ванн (3 – для обробки столових nприборів і тарілок, 2 – стаканів). Стакани миються (знежирюються) один раз в nокремій ванні. Тарілки, ложки та виделки – знежирюються двічі. Миючий засіб nвикористовується у першій ванні із розрахунку 100% згідно з інструкцією до nнього, у другій ванні – 50%.

Полоскання посуду nздійснюється у загальній або окремих ваннах, під проточною водою.

Помиті ложки та виделки nпідлягають обов’язковому прожарюванню у духових шафах.

Під час карантину з nприводу кишкових інфекцій посуд карантинних класів миється в окремому nпромаркованому посуді та знезаражується шляхом кип’ятіння.

Перспективні двотижневі nменю для учнів загальноосвітніх навчальних закладів підлягають обов’язковому nпогодженню з установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

При організації nхарчування учнів слід керуватися вимогами санітарного законодавства, які nставляться до організації раціонального харчування учнів загальноосвітніх nнавчальних закладів та громадського харчування.

Щоденний контроль за nорганізацією і якістю харчування покладається на засновників (власників), nкерівників навчальних закладів, медичний персонал; нагляд (не рідше 2 разів nпротягом навчального року та за епідпоказаннями) – на установи державної nсанітарно-епідеміологічної служби.

Організація медичного обслуговування

Загальноосвітні навчальні заклади повинні бути укомплектовані nкваліфікованими кадрами середніх медичних працівників, лікарів-педіатрів, nпсихологів.

У випадку відсутності у nштатах медичного працівника керівництво загальноосвітнього навчального закладу nукладає угоду з районною поліклінікою (дитячою та дорослою) про медичне nобслуговування учнів.

Учні загальноосвітніх nнавчальних закладів підлягають медичним оглядам. Схема їх проведення наведена у nДодатку 10.

Всі працівники шкіл, в nтому числі працівники харчоблоку, повинні проходити обов’язкові медичні огляди nу відповідності з діючим законодавством та мати особисті медичні книжки єдиного nзразка. Персонал їдалень (роздаткових, буфетів) повинен бути забезпечений nсанітарним і спеціальним оглядом та необхідними умовами для додержання правил nособистої гігієни. До санітарного одягу відносяться халати, фартухи, хустки, nковпаки, до спеціального – халати темного кольору, рукавички гумові, гумове nвзуття.

Особисті медичні книжки nповинні зберігатися у медичного працівника або у особи, яка закріплена наказом nкерівника (директора) загальноосвітнього навчального закладу як відповідальна nза їх зберігання.

Учням з порушеннями у nстані здоров’я необхідно створювати умови для комплексного оздоровлення.

У випадках виникнення в nзагальноосвітньому навчальному закладі інфекційних захворювань, а також отруєнь nкерівник закладу повинен негайно повідомити територіальну установу державної nс�