Фізичний розвиток дітей різних вікових груп. Принципи і методи оцінки фізичного розвитку дітей. Поняття про акселерацію. Семіотика порушень фізичного розвитку дітей.
План лекції
1. Визначення
2. Актуальність
3. Комплексна оцінка фізичного розвитку
4. Закономірності змін маси тіла дітей різного віку.
5. Закономірності змін росту дітей різного віку.
6. Закономірності змін обводу голови у дітей різного віку.
7. Закономірності змін обводу грудної клітки у дітей різного віку.
8. Оцінка показників фізичного розвитку.
9. Акселерація, її прояви у дітей різного віку і статі.
10. Теорії акселерації.
Фізичний розвиток є одним з інтегративних показників стану здоров’я дитини, біологічної зрілості всіх систем організму. Основні методи дослідження фізичного розвитку прості у виконанні для дітей будь-якого віку, що обумовлює широке використання їх у педіатрії.
Фізичний розвиток – це динамічний процес росту (збільшення довжини і маси тіла, окремих частин тіла тощо) і біологічного дозрівання дитини в різні періоди дитинства, істотний критерій оцінки стану здоров¢я і вікових норм розвитку, особливо в період раннього дитинства. Фізичний розвиток дітей – це процес зміни морфологічних і функціональних властивостей організму, а також їх стан в різні вікові періоди, що визначає запас фізичних сил, витривалість і працездатність. Темпи фізичного розвитку на кожному етапі онтогенезу залежать від індивідуальних особливостей, соціальних факторів, регіону проживання тощо.
Фізичний розвиток – це сукупність морфологічних і функціональних ознак організму, що характеризують процеси його росту та біологічного дозрівання, запас фізичних сил.
АКТУАЛЬНІСТЬ
Рівень фізичного розвитку в дитячому віці є одним з об’єктивних показників стану здоров’я. Фізичний розвиток є чутливим показником, який легко змінюється під впливом різноманітних несприятливих факторів, особливо умов навколишнього середовища. Як сукупність ознак, що характеризують стан здоров¢я організму на різних вікових етапах, рівень фізичного розвитку є одним з найважливіших показників соціального здоров¢я населення. Тому оцінка рівня фізичного розвитку дитини є невід’ємним елементом контролю за станом її здоров’я і посідає важливе місце у практичній діяльності лікаря-педіатра.
Комплексна оцінка фізичного розвитку включає:
1. Оцінку результатів антропометрії та соматоскопії. Антропометрія – уніфікована методика вимірювання людського тіла та його частин. Соматоскопія – огляд і опис ознак пропорцій тіла та зовнішнього вигляду.
2. Оцінку функціонального стану різних систем організму. Традиційно проводять динамометрію (вимірювання сили м’язів кисті), спірометрію (функціональне дослідження системи дихання) та функціональні проби серцево-судинної системи.
3. Визначення біологічного віку дитини (найчастіше визначають кістковий вік за рентгенограмою кисті)..
Така комплексна оцінка показників фізичного розвитку проводиться при значному відхиленні дитини у фізичному розвитку та підозрі на ендокринні, генетичні та деякі інші захворювання, або в дитячих колективах за спеціальними завданнями. У практиці дільничного педіатра найчастіше обмежуються тільки оцінкою антропометри
ВІКОВІ ПЕРІОДИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ
1. Від народження до 3-річного віку основну роль в розвитку дитини відіграють гормони щитоподібної залози (тироксин та трийодтиронін). Вони забезпечують ріст, розвиток і диференціацію всіх тканин, особливо ЦНС.
2. З 3-річного віку після дозрівання рецепторів, чутливих до гормону росту, основний регулюючий ефект має соматотропний гормон.
3. Період початку пубертатного розвитку (з 13 років у хлопчиків, з 12 років у дівчаток). Внаслідок підвищеної чутливості до андрогенів настає пубертатний стрибок у рості.
Фізичний розвиток людини зумовлений:
1) біологічними факторами (спадковість, стать, вік тощо);
2) соціальними факторами (матеріальний і культурний рівень життя, використання і розподіл матеріальних благ, харчування, виховання, побут тощо).
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ
Фізичний розвиток оцінюють за наступними факторами: зріст, маса тіла; обвід грудей; зріст у положенні сидячи;
обводи і довжина кінцівок; рельєф та пружність м’язів; жировідкладання; еластичність шкіри; життєвий об’єм легенів;
сила м’язів кисті; функціональні проби стану серцево-судинної системи; моторний розвиток.
ОЦІНКА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
Для доношеної новонародженої дитини характерні наступні антропометричні дані:
– маса тіла при народженні – 3200 – 3500 г
– довжина тіла – 50 – 52 см
– обвід голови – 34 – 36 см
– обвід грудей – 32 – 34 см
– фізіологічна втрата маси тіла.
МАСА ТІЛА. При масі тіла від 3500 до 4000 г говорять про велику дитину. Діти, народжені з масою тіла понад 4200 г, розглядаються як “діти-гіганти”. Маса тіла недоношеної дитини складає 2500 г і нижче. Протягом перших днів життя маса тіла новонародженого знижується на 150-300 г (транзиторна (фізіологічна) втрата маси) і складає близько 5 – 9 % від маси при народженні. Зменшення її більше ніж на 9 –10 % (понад 300 г) вважається патологічною втратою маси. Фізіологічна втрата маси зумовлена наступними факторами: випаровуванням вологи з шкіри і при диханні; муміфікацією пуповинного залишку; недостатнім об’ємом харчування і пиття у перші дні життя; блюванням проковтнутою під час пологів навколоплідною рідиною; відносним голодуванням; відходження меконія, сечі.
Відновлення початкової маси тіла у новонароджених відбувається за двома варіантами:
І. Ідеальний (або тип Бюдена): втрата маси до 3-4 дня і відновлення початкового рівня до 7-10 дня життя (25 % новонароджених).
ІІ. Уповільнений тип (тип Пісса): втрата маси тіла протягом 3-4 днів із затримкою на мінімальному рівні на 1-3 дні і повільним відновленням початкової маси до 12-15 дня (в 70-75 % дітей).
У недоношених немовлят і у доношених, що народилися з великою масою тіла (більше 4000 г) відновлення початкової маси тіла йде значно повільніше. Cереднє місячне збільшення маси у недоношених дітей показано в таблиці залежно від маси дитини при народженні (за даними О.Г. Новікової, 1971; В.Е. Ладигіної, 1971):
Доношена новонароджена дитина має приріст маси за 1-й міс 600 г;
за 2-й міс 800 г;
за 3-й міс 800 г; за кожний наступний місяць на 50 г менше, ніж за піпередній:
|
Місяці життя |
Щомісячний приріст маси
|
Підсумковий приріст маси |
|
1-й місяць |
600 г |
|
|
2—й місяць |
800 г |
1400 г |
|
3-й місяць |
800 г |
2200 г |
|
4-й місяць |
750 г |
2950 г |
|
5-й місяць |
700 г |
3650 г |
|
6-й місяць |
650 г |
4300 г |
|
7-й місяць |
600 г |
4900 г |
|
8-й місяць |
550 г |
5450 г |
|
9-й місяць |
500 г |
5950 г |
|
10-й місяць |
450 г |
6400 г |
|
11-й місяць |
400 г |
6800 г |
|
12-й місяць |
350 г |
7150 г |
Маса тіла дітей віком старше 1 року вираховується за формулами:
Для дітей віком від 2 до 10 років M(кг) = 10+2n, де n – вік дитини в роках.
Старші 10 років: M = 30+4(n-10), де n – вік дитини в роках.
ДОВЖИНА ТІЛА.
Під довжиною розуміється розмір дитини від ніг до голови при вимірюванні у лежачому положенні, горизонтально. Вертикальне вимірювання цього ж розміру стоячи носить назву зросту. Довжина тіла якоюсь мірою відображає рівень зрілості організму.
РОЗРАХУНОК ІДЕАЛЬНОГО ЗРОСТУ ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ
Довжина тіла дитини першого року життя може бути розрахована таким чином:
за І кв. – по 3 см щомісячно (за квартал 9 см);
за ІІ кв. – по 2,5 см щомісячно (за квартал 7,5 см);
за ІІІ кв. – по 1,5 см щомісячно (за квартал 4,5 см);
за IU кв. – по1,0 см щомісячно (за квартал 3 см).
Загальний приріст довжини тіла за перший рік життя складає 25 см. Можна користуватись і такою формулою:
в 6 міс. довжина тіла дитини становить 66 см, на кожен недостаючий місяць віднімаємо 2,5 см, а на кожен надлишковий місяць додаємо 1,5 см. Довжина тіла дитини подвоюється до 4, потроюється до 12 років. На протязі 2 і 3 років прибавка росту складає відповідно 12-13 і 7-8 кг, а далі стають відносно рівномірними. Перше прискорення росту спостерігається від 4 до 5,5 років у хлопчиків і після 6 років у дівчаток. Потім швидкість росту знижується, досягаючи мінімуму у хлопчиків в 9,5 років і у дівчаток в 8,5 років. Після цього у хлопчиків має місце період помірного витяжіння тривалістю до 13 років. Потім починається повторне підвищення швидкості росту з досягненням максимуму в інтервалі від 13,5 до 15,5 років з наступним різким сповільненням. У дівчаток період стабілізації росту короткий, з 8,5 років починається його прискорення з максимумом у віці 10-11,5 років. Абсолютне збільшення росту під час препубертатного витяжіння у хлопчиків сягає 47-48 см, у дівчаток- 36-38 см. Витягнення хлопчиків в 10-11 років відбувається виключно за рахунок нижніх кінцівок. Між 14 і 15 роками ноги перестають рости і починається ріст тулуба.
Для орієнтовного розрахунку довжини тіла у дітей старших 1 року можна користуватись формулами:
у віці 4 роки дитина має ріст 100 см. Якщо вік дитини менший, то її ріст =100-8(4-п), де п– кількість років. Якщо вік більший 4 років, то ріст такої дитини =100+6(п-4), де п– кількість років.
1. Ріст дитини віком 2-15 років можна визначити, знаючи ріст 8-річної дитини, який становить 130 см. На кожен недостаючий рік від 130 см віднімається 7 см, на кожен наступний додається 6 см.
ОБВІД ГРУДНОЇ КЛІТКИ.
Обвід грудей є одним з основних антропометричних параметрів, що характеризують поперечні розміри тіла. Він також відображає ступінь розвитку грудної клітки, функціональний стан дихальної системи, розвиток м¢язів грудної клітки і підшкірно-жирової основи грудей. Обвід грудей при народженні в середньому дорівнює 32-34 см. Він дещо менша окружності голови, у віці 2-4 міс. ці розміри вирівнюються, а потім швидкість росту грудної клітки випереджує ріст голови.
Для орієнтовної оцінки обводу грудної клітки можна користуватися і такими формулами:
1. В середньому за 1 міс. грудна клітка збільшується на 1,3 см.
2. Для дітей до одного року: обвід грудної клітки дитини в 6 міс. дорівнює 45 см; на кожен недостатній місяць до 6 слід від 45 см відняти 2 см, на кожен наступний місяць після 6 додати 0,5 см.
2. Для дітей у віці 2-15 років, якщо відомо, що в 10 років середній обвід грудей у дітей складає 63 см:
а) для дітей до 10 років =63см-1,5см(10-п), де п– кількість років;
б) для дітей старших 10 років=63см+3см(п-10), де п– кількість років.
За перший рік життя об¢єм грудної клітки збільшується на 13-15 см. Надалі до 7 років обвід грудей превищує розмір голівки на стільки см, скільки років дитині.
ОБВІД ГОЛОВИ
У новонароджених дітей обвід голови в середньому дорівнює 34-36 см. Інтенсивний ріст периметру голови відмічається в перші місяці і роки життя, з 5 років спостерігається уповільнення. Щомісячно протягом першого року життя обвід голови немовляти збільшується на 1,5 см до 6 міс, після 6 міс на 0,5 см кожного місяця. Можна використовувати інший метод визначення обводу голови. Враховуючи те, що у 6-місячної дитини обвід голови дорівнює 43 см, використовують наступну формулу:
До 6 міс обвід голови = 43-1,5(6-n);
після 6 міс – 43+0,5(n-6), де n – вік в місяціх.
У дітей від 1 до 5 років обвід голови розраховують за наступною формулою:
Обвід голови = 50 – 1 (5-n);
після 5 років = 50 + 0,6(n-5), де n – вік дитини в роках.
Звичайно, у дітей першого року життя обвід голови дорівнює 46-47 см, в 5 років – 50 см, в 10 років – 55 см.
Закономірність збільшення довжини тіла. Середня довжина тіла доношеної новонародженої дитини становить 51-54 см. На 1-му році життя швидкість росту дитини змінюється щоквартально: у першому кварталі зріст збільшується на 3 см щомісяця, у другому – на 2,5 см щомісяця, у третьому – на 2 см щомісяця, у четвертому – на 1 см щомісяця. Упродовж перших 2-4 років життя довжина тіла збільшується на 8 см щорічно і до кінця 4-го року становить 100 см. З 5-го року і до початку періоду статевого дозрівання довжина тіла збільшується в середньому на 6 см, а в пубертатний період – на 8-12 см за рік.
ОЦІНКА АНТРОПОМЕТРИЧНИХ ДАНИХ
середні – відхилення показників в межах 7% від середньої величини;
– вище або нижче середнього – в межах 8-20%
– низькі або високі – понад 20% від середньої величини за емпіричними формулами.
Дефіцит маси визначають за формулою:
НМ -ФМ
Д = ————— · 100 %, де
НМ
Д – дефіцит маси тіла в %
НМ – належна маса тіла
ФМ – фактична маса тіла.
АНТРОПОМЕТРИЧНІ ІНДЕКСИ:
Зробити висновок про пропорційність розмірів тіла дитини у деякій мірі дозволяє метод визначення антропометричних коефіцієнтів (індексів). Індекси відображають взаємозв¢язок між лінійними розмірами окремих частин тіла, вказують на особливості форми тіла, доповнюють характеристику фізичного розвитку дитини.
В практичній роботі найчастіше використовують індекси Л.І.Чулицької (вгодованості і пропорційності), Ф.Ф. Ерісмана, коефіцієнт фізичного розвитку Q, масо-ростовий коефіцієнт та інші.
1. Індекс вгодованості Л.І. Чулицької (характеризує ступінь вгодованості дитини) (розвиток підшкірно-жирової основи), а також оцінює розвиток м¢язів по відношенню до зросту):
3 обводи плеча (см) + обвід стегна (см) + обвід гомілки (см) – зріст (см).
Норма: до року – 20-25 см;
2 – 3 роки – 20 см;
4 – 5 років – 19 – 16 см;
6 – 7 років – 15 – 10 см;
7 – 8 років – 10 – 6 см.
Зниження величини індексу підтверджує недостатню вгодованість дитини.
2. Індекс Ф.Ф. Ерісмана (ІЕ) характеризує розвиток грудної клітки дитини і частково її вгодованість:
ІЕ = обвід грудей (см) – ½ зросту (см).
Норма: 1-й рік – 13,5 – 10 см;
2 – 3 роки – 9 – 6 см;
6 – 7 років – 4 – 2 см;
7 – 8 років – 0, але найкраще, коли до 15 років ІЕ= +1-3 см; в дорослих величина індексу приблизно 5 – 6 см. Величина ІЕ повинна бути позитивною до 6-8 років, і чим краще фізично розвинута дитина, тим пізніше у неї обвід грудної клітки зрівнюється з напівзростом.
3. Індекс пропорційності Л.І.Чулицької:
3 обводи плеча = обводу грудної клітки = обвід стегна + обвід гомілки.
4. Коефіцієнт фізичного розвитку (Q) показує, який відсоток від нормальної становить маса дитини: Q = фактична маса (кг) : належна маса (кг) х 100 %, норма – 100%.
5. Масо-ростовий коефіцієнт: відношення маси до зросту (для новонароджених). Складає в нормі 60 – 64. МЕТОД АНТРОПОМЕТРИЧНИХ СТАНДАРТІВ
Є найбільш точним, оскільки індивідуальні антропометричні дані дітей порівнюють з віковими, статевими і регіональними антропометричними таблицями стандартів двох типів: параметричного (сигмального) і непараметричного (центильного) типів.
1. Сигмальні таблиці
– визначення середнього квадратичного відхилення (сигма);
– оцінка фізичного розвитку проводиться індивідуально шляхом порівнення антропометричних даних дитини із середніми показниками фізичного розвитку (стандартами);
– різницю між цими показниками ділять на сигму, вказану в таблицях;
– отримують сигму регресії;
– оцінюють за шкалою регресії, в основу береться умовна зросту.
Оціночні підгрупи за показниками зросту:
– низький (варіабельність сигми -2 і нижче);
– нижче середнього (від -1 до -2);
– середній (від +1 до +2);
– високий (від +2 і вище).
Якщо маса тіла і обвід грудей відповідають сигмі регресії зросту, то фізичний розвиток дитини вважають гармонійним.
Якщо ці показники мають різницю, більшу, ніж 1 сигма регресії – це дисгармонійний фізичний розвиток (вказують, за рахунок чого ця дисгармонія, враховуючи соматоскопічні показники).
2. Центильний метод
Принцип центильних таблиць в тому, що центилі ділять значення показників фізичного розвитку на 100 рівнозначних інтервалів, найчастіше використовують 3-, 10-, 25-, 50-, 75-, 90- і 97-й центилі.
Оцінка:
25-75-й центилі – середні показники;
25 -10-й, 75-90-й – тенденції до зниження або зростання показника;
10-3-й, 90-97-й центилі – явне зниження або явне зростання показника.
ПОРУШЕННЯ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ. До порушень фізичного розвитку належать: гіпотрофія;
затримка зросту; паратрофія; ожиріння; акселерація; надмірний зріст; негармонійний фізичний розвиток.
Відхилення в довжині тіла можуть проявлятися у вигляді затримки росту чи високорослості. Значні ступені затримки росту називаються нанізмом, а високорослості – гігантизмом. Головні причини порушення росту (у порядку зменшення частоти патології) такі: конституційні, церебрально-ендокринні, соматогенні (хронічні захворювання різних систем організму з порушенням функції того чи іншого органа), спадкові захворювання, соціально-побутові фактори.
Відхилення в масі тіла мають вигляд її зменшення або збільшення. У дітей раннього віку відхилення в масі тіла менше або більше ніж 10% від нормативних показників (за наявності деяких інших характерних ознак) називаються відповідно гіпотрофією та паратрофією. Збільшення маси тіла у дітей інших вікових груп понад 14 % за рахунок надмірного відкладення жиру називається ожирінням. Головними причинами відхилення в масі тіла дітей є аліментарні, конституційні, соматогенні, церебрально-ендокринні та інші фактори.
Відхилення в обводі голови можуть проявлятися у вигляді її зменшення (мікроцефалія) або збільшення (найчастіший варіант – гідроцефалія). Головними причинами відхилень в обводі голови є внутрішньоутробне порушення розвитку мозку, травми та гіпоксія мозку під час пологів, травми, інфекційні захворювання та пухлини мозку у дітей після народження.
Відхилення в обводі грудної клітки можуть бути як у бік зменшення, так і збільшення. Причинами таких порушень є аномалії розвитку грудної клітки та легень, захворювання органів дихання, ступінь фізичної підготовки та розвитку м’язів, конституційні особливості тощо.
Фактори, що впливають на фізичний розвиток:
Внутрішні: хромосомний і генетичний набір: існує більш як 200 генів, що відповідають за ріст організму; індивідуальні особливості процесів обміну речовин, темпи росту і початок пубертатного періоду.
Зовнішні: раціональне харчування згідно віку дитини; достатня фізична активність; часті і тривалі захворювання; психологічний клімат в сім’ї та в дитячому колективі.
Акселерація – прискорення вікового розвитку шляхом зрушення морфогенезу на більш ранній стадії онтогенезу. Термін “акселерація” (від латинського слова acceleratіo – прискорення) запропонований німецьким лікарем Koch в 1935 році. Сутність акселерації складається в більше раннім досягненні певних етапів біологічного (фізичного й полового й ін. ) розвитку й завершенні дозрівання організму. Як основні прояви акселерації Ю. Е. Вельтищев, Г. С. Грачова (1979) розглядають: більшу довжину й масу тіла немовляти в цей час у порівнянні з аналогічними величинами немовлят 20-30-х років нашого століття; у цей час ріст однорічних дітей у середньому на 4-5 см, а маса тіла на 1-2 кг більше, ніж 50 років тому; більш раннє прорізування перших зубів, зміна їх на постійні відбувається на 1-2 роки раніше, ніж у дітей минулого сторіччя; більш рання поява ядер окостеніння в хлопчиків і дівчаток, а в цілому окостеніння кістяка в дівчаток закінчується на 3 роки, а в хлопчиків – на 2 роки раніше, ніж в 20- 30-і роки минулого сторіччя; більш раннє збільшення довжини й маси тіла дітей дошкільного й шкільного віку, причому, чим старше дитина, тим більшою мірою ці показники відрізняються від показників дітей минулого сторіччя; статевий розвиток хлопчиків і дівчаток закінчується на 1,5-2 роки раніше, ніж на початку XX століття, за кожні 10 років настання менструації в дівчинок прискорюється на 4-6 місяців. Справжня акселерація супроводжується збільшенням тривалості життя й репродуктивного періоду дорослого населення.
1. Загальна характеристика акселерації
Акселерація вiд лат. acceleratio – пpискоpення) – пpФізичний розвиток дітей різних вікових груп. Принципи і методи оцінки фізичного розвитку дітей. Поняття про акселерацію. Семіотика порушень фізичного розвитку дітей.
План лекції
1. Визначення
2. Актуальність
3. Комплексна оцінка фізичного розвитку
4. Закономірності змін маси тіла дітей різного віку.
5. Закономірності змін росту дітей різного віку.
6. Закономірності змін обводу голови у дітей різного віку.
7. Закономірності змін обводу грудної клітки у дітей різного віку.
8. Оцінка показників фізичного розвитку.
9. Акселерація, її прояви у дітей різного віку і статі.
10. Теорії акселерації.
Фізичний розвиток є одним з інтегративних показників стану здоров’я дитини, біологічної зрілості всіх систем організму. Основні методи дослідження фізичного розвитку прості у виконанні для дітей будь-якого віку, що обумовлює широке використання їх у педіатрії.
Фізичний розвиток – це динамічний процес росту (збільшення довжини і маси тіла, окремих частин тіла тощо) і біологічного дозрівання дитини в різні періоди дитинства, істотний критерій оцінки стану здоров¢я і вікових норм розвитку, особливо в період раннього дитинства. Фізичний розвиток дітей – це процес зміни морфологічних і функціональних властивостей організму, а також їх стан в різні вікові періоди, що визначає запас фізичних сил, витривалість і працездатність. Темпи фізичного розвитку на кожному етапі онтогенезу залежать від індивідуальних особливостей, соціальних факторів, регіону проживання тощо.
Фізичний розвиток – це сукупність морфологічних і функціональних ознак організму, що характеризують процеси його росту та біологічного дозрівання, запас фізичних сил.
АКТУАЛЬНІСТЬ
Рівень фізичного розвитку в дитячому віці є одним з об’єктивних показників стану здоров’я. Фізичний розвиток є чутливим показником, який легко змінюється під впливом різноманітних несприятливих факторів, особливо умов навколишнього середовища. Як сукупність ознак, що характеризують стан здоров¢я організму на різних вікових етапах, рівень фізичного розвитку є одним з найважливіших показників соціального здоров¢я населення. Тому оцінка рівня фізичного розвитку дитини є невід’ємним елементом контролю за станом її здоров’я і посідає важливе місце у практичній діяльності лікаря-педіатра.
Комплексна оцінка фізичного розвитку включає:
1. Оцінку результатів антропометрії та соматоскопії. Антропометрія – уніфікована методика вимірювання людського тіла та його частин. Соматоскопія – огляд і опис ознак пропорцій тіла та зовнішнього вигляду.
2. Оцінку функціонального стану різних систем організму. Традиційно проводять динамометрію (вимірювання сили м’язів кисті), спірометрію (функціональне дослідження системи дихання) та функціональні проби серцево-судинної системи.
3. Визначення біологічного віку дитини (найчастіше визначають кістковий вік за рентгенограмою кисті)..
Така комплексна оцінка показників фізичного розвитку проводиться при значному відхиленні дитини у фізичному розвитку та підозрі на ендокринні, генетичні та деякі інші захворювання, або в дитячих колективах за спеціальними завданнями. У практиці дільничного педіатра найчастіше обмежуються тільки оцінкою антропометри
ВІКОВІ ПЕРІОДИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ
1. Від народження до 3-річного віку основну роль в розвитку дитини відіграють гормони щитоподібної залози (тироксин та трийодтиронін). Вони забезпечують ріст, розвиток і диференціацію всіх тканин, особливо ЦНС.
2. З 3-річного віку після дозрівання рецепторів, чутливих до гормону росту, основний регулюючий ефект має соматотропний гормон.
3. Період початку пубертатного розвитку (з 13 років у хлопчиків, з 12 років у дівчаток). Внаслідок підвищеної чутливості до андрогенів настає пубертатний стрибок у рості.
Фізичний розвиток людини зумовлений:
1) біологічними факторами (спадковість, стать, вік тощо);
2) соціальними факторами (матеріальний і культурний рівень життя, використання і розподіл матеріальних благ, харчування, виховання, побут тощо).
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ
Фізичний розвиток оцінюють за наступними факторами: зріст, маса тіла; обвід грудей; зріст у положенні сидячи;
обводи і довжина кінцівок; рельєф та пружність м’язів; жировідкладання; еластичність шкіри; життєвий об’єм легенів;
сила м’язів кисті; функціональні проби стану серцево-судинної системи; моторний розвиток.
ОЦІНКА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
Для доношеної новонародженої дитини характерні наступні антропометричні дані:
– маса тіла при народженні – 3200 – 3500 г
– довжина тіла – 50 – 52 см
– обвід голови – 34 – 36 см
– обвід грудей – 32 – 34 см
– фізіологічна втрата маси тіла.
МАСА ТІЛА. При масі тіла від 3500 до 4000 г говорять про велику дитину. Діти, народжені з масою тіла понад 4200 г, розглядаються як “діти-гіганти”. Маса тіла недоношеної дитини складає 2500 г і нижче. Протягом перших днів життя маса тіла новонародженого знижується на 150-300 г (транзиторна (фізіологічна) втрата маси) і складає близько 5 – 9 % від маси при народженні. Зменшення її більше ніж на 9 –10 % (понад 300 г) вважається патологічною втратою маси. Фізіологічна втрата маси зумовлена наступними факторами: випаровуванням вологи з шкіри і при диханні; муміфікацією пуповинного залишку; недостатнім об’ємом харчування і пиття у перші дні життя; блюванням проковтнутою під час пологів навколоплідною рідиною; відносним голодуванням; відходження меконія, сечі.
Відновлення початкової маси тіла у новонароджених відбувається за двома варіантами:
І. Ідеальний (або тип Бюдена): втрата маси до 3-4 дня і відновлення початкового рівня до 7-10 дня життя (25 % новонароджених).
ІІ. Уповільнений тип (тип Пісса): втрата маси тіла протягом 3-4 днів із затримкою на мінімальному рівні на 1-3 дні і повільним відновленням початкової маси до 12-15 дня (в 70-75 % дітей).
У недоношених немовлят і у доношених, що народилися з великою масою тіла (більше 4000 г) відновлення початкової маси тіла йде значно повільніше. Cереднє місячне збільшення маси у недоношених дітей показано в таблиці залежно від маси дитини при народженні (за даними О.Г. Новікової, 1971; В.Е. Ладигіної, 1971):
Доношена новонароджена дитина має приріст маси за 1-й міс 600 г;
за 2-й міс 800 г;
за 3-й міс 800 г; за кожний наступний місяць на 50 г менше, ніж за піпередній:
|
Місяці життя |
Щомісячний приріст маси
|
Підсумковий приріст маси |
|
1-й місяць |
600 г |
|
|
2—й місяць |
800 г |
1400 г |
|
3-й місяць |
800 г |
2200 г |
|
4-й місяць |
750 г |
2950 г |
|
5-й місяць |
700 г |
3650 г |
|
6-й місяць |
650 г |
4300 г |
|
7-й місяць |
600 г |
4900 г |
|
8-й місяць |
550 г |
5450 г |
|
9-й місяць |
500 г |
5950 г |
|
10-й місяць |
450 г |
6400 г |
|
11-й місяць |
400 г |
6800 г |
|
12-й місяць |
350 г |
7150 г |
Маса тіла дітей віком старше 1 року вираховується за формулами:
Для дітей віком від 2 до 10 років M(кг) = 10+2n, де n – вік дитини в роках.
Старші 10 років: M = 30+4(n-10), де n – вік дитини в роках.
ДОВЖИНА ТІЛА.
Під довжиною розуміється розмір дитини від ніг до голови при вимірюванні у лежачому положенні, горизонтально. Вертикальне вимірювання цього ж розміру стоячи носить назву зросту. Довжина тіла якоюсь мірою відображає рівень зрілості організму.
РОЗРАХУНОК ІДЕАЛЬНОГО ЗРОСТУ ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ
Довжина тіла дитини першого року життя може бути розрахована таким чином:
за І кв. – по 3 см щомісячно (за квартал 9 см);
за ІІ кв. – по 2,5 см щомісячно (за квартал 7,5 см);
за ІІІ кв. – по 1,5 см щомісячно (за квартал 4,5 см);
за IU кв. – по1,0 см щомісячно (за квартал 3 см).
Загальний приріст довжини тіла за перший рік життя складає 25 см. Можна користуватись і такою формулою:
в 6 міс. довжина тіла дитини становить 66 см, на кожен недостаючий місяць віднімаємо 2,5 см, а на кожен надлишковий місяць додаємо 1,5 см. Довжина тіла дитини подвоюється до 4, потроюється до 12 років. На протязі 2 і 3 років прибавка росту складає відповідно 12-13 і 7-8 кг, а далі стають відносно рівномірними. Перше прискорення росту спостерігається від 4 до 5,5 років у хлопчиків і після 6 років у дівчаток. Потім швидкість росту знижується, досягаючи мінімуму у хлопчиків в 9,5 років і у дівчаток в 8,5 років. Після цього у хлопчиків має місце період помірного витяжіння тривалістю до 13 років. Потім починається повторне підвищення швидкості росту з досягненням максимуму в інтервалі від 13,5 до 15,5 років з наступним різким сповільненням. У дівчаток період стабілізації росту короткий, з 8,5 років починається його прискорення з максимумом у віці 10-11,5 років. Абсолютне збільшення росту під час препубертатного витяжіння у хлопчиків сягає 47-48 см, у дівчаток- 36-38 см. Витягнення хлопчиків в 10-11 років відбувається виключно за рахунок нижніх кінцівок. Між 14 і 15 роками ноги перестають рости і починається ріст тулуба.
Для орієнтовного розрахунку довжини тіла у дітей старших 1 року можна користуватись формулами:
у віці 4 роки дитина має ріст 100 см. Якщо вік дитини менший, то її ріст =100-8(4-п), де п– кількість років. Якщо вік більший 4 років, то ріст такої дитини =100+6(п-4), де п– кількість років.
1. Ріст дитини віком 2-15 років можна визначити, знаючи ріст 8-річної дитини, який становить 130 см. На кожен недостаючий рік від 130 см віднімається 7 см, на кожен наступний додається 6 см.
ОБВІД ГРУДНОЇ КЛІТКИ.
Обвід грудей є одним з основних антропометричних параметрів, що характеризують поперечні розміри тіла. Він також відображає ступінь розвитку грудної клітки, функціональний стан дихальної системи, розвиток м¢язів грудної клітки і підшкірно-жирової основи грудей. Обвід грудей при народженні в середньому дорівнює 32-34 см. Він дещо менша окружності голови, у віці 2-4 міс. ці розміри вирівнюються, а потім швидкість росту грудної клітки випереджує ріст голови.
Для орієнтовної оцінки обводу грудної клітки можна користуватися і такими формулами:
1. В середньому за 1 міс. грудна клітка збільшується на 1,3 см.
2. Для дітей до одного року: обвід грудної клітки дитини в 6 міс. дорівнює 45 см; на кожен недостатній місяць до 6 слід від 45 см відняти 2 см, на кожен наступний місяць після 6 додати 0,5 см.
2. Для дітей у віці 2-15 років, якщо відомо, що в 10 років середній обвід грудей у дітей складає 63 см:
а) для дітей до 10 років =63см-1,5см(10-п), де п– кількість років;
б) для дітей старших 10 років=63см+3см(п-10), де п– кількість років.
За перший рік життя об¢єм грудної клітки збільшується на 13-15 см. Надалі до 7 років обвід грудей превищує розмір голівки на стільки см, скільки років дитині.
ОБВІД ГОЛОВИ
У новонароджених дітей обвід голови в середньому дорівнює 34-36 см. Інтенсивний ріст периметру голови відмічається в перші місяці і роки життя, з 5 років спостерігається уповільнення. Щомісячно протягом першого року життя обвід голови немовляти збільшується на 1,5 см до 6 міс, після 6 міс на 0,5 см кожного місяця. Можна використовувати інший метод визначення обводу голови. Враховуючи те, що у 6-місячної дитини обвід голови дорівнює 43 см, використовують наступну формулу:
До 6 міс обвід голови = 43-1,5(6-n);
після 6 міс – 43+0,5(n-6), де n – вік в місяціх.
У дітей від 1 до 5 років обвід голови розраховують за наступною формулою:
Обвід голови = 50 – 1 (5-n);
після 5 років = 50 + 0,6(n-5), де n – вік дитини в роках.
Звичайно, у дітей першого року життя обвід голови дорівнює 46-47 см, в 5 років – 50 см, в 10 років – 55 см.
Закономірність збільшення довжини тіла. Середня довжина тіла доношеної новонародженої дитини становить 51-54 см. На 1-му році життя швидкість росту дитини змінюється щоквартально: у першому кварталі зріст збільшується на 3 см щомісяця, у другому – на 2,5 см щомісяця, у третьому – на 2 см щомісяця, у четвертому – на 1 см щомісяця. Упродовж перших 2-4 років життя довжина тіла збільшується на 8 см щорічно і до кінця 4-го року становить 100 см. З 5-го року і до початку періоду статевого дозрівання довжина тіла збільшується в середньому на 6 см, а в пубертатний період – на 8-12 см за рік.
ОЦІНКА АНТРОПОМЕТРИЧНИХ ДАНИХ
середні – відхилення показників в межах 7% від середньої величини;
– вище або нижче середнього – в межах 8-20%
– низькі або високі – понад 20% від середньої величини за емпіричними формулами.
Дефіцит маси визначають за формулою:
НМ -ФМ
Д = ————— · 100 %, де
НМ
Д – дефіцит маси тіла в %
НМ – належна маса тіла
ФМ – фактична маса тіла.
АНТРОПОМЕТРИЧНІ ІНДЕКСИ:
Зробити висновок про пропорційність розмірів тіла дитини у деякій мірі дозволяє метод визначення антропометричних коефіцієнтів (індексів). Індекси відображають взаємозв¢язок між лінійними розмірами окремих частин тіла, вказують на особливості форми тіла, доповнюють характеристику фізичного розвитку дитини.
В практичній роботі найчастіше використовують індекси Л.І.Чулицької (вгодованості і пропорційності), Ф.Ф. Ерісмана, коефіцієнт фізичного розвитку Q, масо-ростовий коефіцієнт та інші.
1. Індекс вгодованості Л.І. Чулицької (характеризує ступінь вгодованості дитини) (розвиток підшкірно-жирової основи), а також оцінює розвиток м¢язів по відношенню до зросту):
3 обводи плеча (см) + обвід стегна (см) + обвід гомілки (см) – зріст (см).
Норма: до року – 20-25 см;
2 – 3 роки – 20 см;
4 – 5 років – 19 – 16 см;
6 – 7 років – 15 – 10 см;
7 – 8 років – 10 – 6 см.
Зниження величини індексу підтверджує недостатню вгодованість дитини.
2. Індекс Ф.Ф. Ерісмана (ІЕ) характеризує розвиток грудної клітки дитини і частково її вгодованість:
ІЕ = обвід грудей (см) – ½ зросту (см).
Норма: 1-й рік – 13,5 – 10 см;
2 – 3 роки – 9 – 6 см;
6 – 7 років – 4 – 2 см;
7 – 8 років – 0, але найкраще, коли до 15 років ІЕ= +1-3 см; в дорослих величина індексу приблизно 5 – 6 см. Величина ІЕ повинна бути позитивною до 6-8 років, і чим краще фізично розвинута дитина, тим пізніше у неї обвід грудної клітки зрівнюється з напівзростом.
3. Індекс пропорційності Л.І.Чулицької:
3 обводи плеча = обводу грудної клітки = обвід стегна + обвід гомілки.
4. Коефіцієнт фізичного розвитку (Q) показує, який відсоток від нормальної становить маса дитини: Q = фактична маса (кг) : належна маса (кг) х 100 %, норма – 100%.
5. Масо-ростовий коефіцієнт: відношення маси до зросту (для новонароджених). Складає в нормі 60 – 64. МЕТОД АНТРОПОМЕТРИЧНИХ СТАНДАРТІВ
Є найбільш точним, оскільки індивідуальні антропометричні дані дітей порівнюють з віковими, статевими і регіональними антропометричними таблицями стандартів двох типів: параметричного (сигмального) і непараметричного (центильного) типів.
1. Сигмальні таблиці
– визначення середнього квадратичного відхилення (сигма);
– оцінка фізичного розвитку проводиться індивідуально шляхом порівнення антропометричних даних дитини із середніми показниками фізичного розвитку (стандартами);
– різницю між цими показниками ділять на сигму, вказану в таблицях;
– отримують сигму регресії;
– оцінюють за шкалою регресії, в основу береться умовна зросту.
Оціночні підгрупи за показниками зросту:
– низький (варіабельність сигми -2 і нижче);
– нижче середнього (від -1 до -2);
– середній (від +1 до +2);
– високий (від +2 і вище).
Якщо маса тіла і обвід грудей відповідають сигмі регресії зросту, то фізичний розвиток дитини вважають гармонійним.
Якщо ці показники мають різницю, більшу, ніж 1 сигма регресії – це дисгармонійний фізичний розвиток (вказують, за рахунок чого ця дисгармонія, враховуючи соматоскопічні показники).
2. Центильний метод
Принцип центильних таблиць в тому, що центилі ділять значення показників фізичного розвитку на 100 рівнозначних інтервалів, найчастіше використовують 3-, 10-, 25-, 50-, 75-, 90- і 97-й центилі.
Оцінка:
25-75-й центилі – середні показники;
25 -10-й, 75-90-й – тенденції до зниження або зростання показника;
10-3-й, 90-97-й центилі – явне зниження або явне зростання показника.
ПОРУШЕННЯ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ. До порушень фізичного розвитку належать: гіпотрофія;
затримка зросту; паратрофія; ожиріння; акселерація; надмірний зріст; негармонійний фізичний розвиток.
Відхилення в довжині тіла можуть проявлятися у вигляді затримки росту чи високорослості. Значні ступені затримки росту називаються нанізмом, а високорослості – гігантизмом. Головні причини порушення росту (у порядку зменшення частоти патології) такі: конституційні, церебрально-ендокринні, соматогенні (хронічні захворювання різних систем організму з порушенням функції того чи іншого органа), спадкові захворювання, соціально-побутові фактори.
Відхилення в масі тіла мають вигляд її зменшення або збільшення. У дітей раннього віку відхилення в масі тіла менше або більше ніж 10% від нормативних показників (за наявності деяких інших характерних ознак) називаються відповідно гіпотрофією та паратрофією. Збільшення маси тіла у дітей інших вікових груп понад 14 % за рахунок надмірного відкладення жиру називається ожирінням. Головними причинами відхилення в масі тіла дітей є аліментарні, конституційні, соматогенні, церебрально-ендокринні та інші фактори.
Відхилення в обводі голови можуть проявлятися у вигляді її зменшення (мікроцефалія) або збільшення (найчастіший варіант – гідроцефалія). Головними причинами відхилень в обводі голови є внутрішньоутробне порушення розвитку мозку, травми та гіпоксія мозку під час пологів, травми, інфекційні захворювання та пухлини мозку у дітей після народження.
Відхилення в обводі грудної клітки можуть бути як у бік зменшення, так і збільшення. Причинами таких порушень є аномалії розвитку грудної клітки та легень, захворювання органів дихання, ступінь фізичної підготовки та розвитку м’язів, конституційні особливості тощо.
Фактори, що впливають на фізичний розвиток:
Внутрішні: хромосомний і генетичний набір: існує більш як 200 генів, що відповідають за ріст організму; індивідуальні особливості процесів обміну речовин, темпи росту і початок пубертатного періоду.
Зовнішні: раціональне харчування згідно віку дитини; достатня фізична активність; часті і тривалі захворювання; психологічний клімат в сім’ї та в дитячому колективі.
Акселерація – прискорення вікового розвитку шляхом зрушення морфогенезу на більш ранній стадії онтогенезу. Термін “акселерація” (від латинського слова acceleratіo – прискорення) запропонований німецьким лікарем Koch в 1935 році. Сутність акселерації складається в більше раннім досягненні певних етапів біологічного (фізичного й полового й ін. ) розвитку й завершенні дозрівання організму. Як основні прояви акселерації Ю. Е. Вельтищев, Г. С. Грачова (1979) розглядають: більшу довжину й масу тіла немовляти в цей час у порівнянні з аналогічними величинами немовлят 20-30-х років нашого століття; у цей час ріст однорічних дітей у середньому на 4-5 см, а маса тіла на 1-2 кг більше, ніж 50 років тому; більш раннє прорізування перших зубів, зміна їх на постійні відбувається на 1-2 роки раніше, ніж у дітей минулого сторіччя; більш рання поява ядер окостеніння в хлопчиків і дівчаток, а в цілому окостеніння кістяка в дівчаток закінчується на 3 роки, а в хлопчиків – на 2 роки раніше, ніж в 20- 30-і роки минулого сторіччя; більш раннє збільшення довжини й маси тіла дітей дошкільного й шкільного віку, причому, чим старше дитина, тим більшою мірою ці показники відрізняються від показників дітей минулого сторіччя; статевий розвиток хлопчиків і дівчаток закінчується на 1,5-2 роки раніше, ніж на початку XX століття, за кожні 10 років настання менструації в дівчинок прискорюється на 4-6 місяців. Справжня акселерація супроводжується збільшенням тривалості життя й репродуктивного періоду дорослого населення.
1. Загальна характеристика акселерації
Акселерація вiд лат. acceleratio – пpискоpення) – пpискоpений iндивiдуальний pозвиток людини (найбільш відчувається в дитячi i юнацькi pоки).
Фізичний та розумовий розвиток сучасної молоді відбувається значно інтенсивніше, ніж у ровесників з попередніх поколінь. Це явище називається акселерацією і розпочалась вона у світі вже близько ста років тому. За даними антропологів, за цей час довжина тіла новонароджених, у середньому, збільшилась на 1 см, а вага – на 100-300 г. Малюки починають раніше тримати голівку та ходити. Підлітки стали вищими на 10-15 см, а вік статевого дозрівання у дівчаток змістився з 16-17 років до 12-13. Наростаюча акселерація створює умови для більш ранньої, ніж у попередні роки, появи у дитини цього нового самовідчуття і власної самооцінки.
Ростова акселерація характеризується тим, що рік у рік у підлітка в значно прискореному темпі зростає середня вага, підвищується ріст, збільшуються розміри обсягу грудної клітки й т.д. Акселерація, тобто прискорений розвиток організму, – стала найбільш суттєвою рисою змін, що відбуваються в організмі сучасної людини. Процеси прискореного розвитку починають проявлятися ще під час внутрішньоуторобного розвитку, тобто коли дитина перебуває ще в утробі матері, коли надзвичайно швидко росте плід. Так вага однорічної дитини вище ваги заплідненої клітини в 2 000 000 000 000 разів. У наступні за цим 20-25 років підвищення ваги зростає менш, ніж в 20 разів. “Протягом всього життя людини періоди бурхливого росту змінюються періодами відносного спокою, тому що поряд з ростом відбуваються морфологічна диференціація й функціональна спеціалізація органів і тканин. Ці процеси у свою чергу починають стримувати, сповільнювати загальний ріст організму.” Зросло число “богатирів”, що важать при народженні більше 4 кг.
Виявлено, що фізичний розвиток в усі періоди дитинства і юності в цей час і минулі десятиліття різко відрізняється один від одного. “Так, сучасні діти від року до 7 років вище своїх ровесників 40-их років на 1-2 см, їхня вага більше майже на 1 кг, а окружність грудей на 2 см. Порівняння описів фізичного розвитку дітей дошкільного віку, що жили на початку XX сторіччя із сучасними даними показує, що ріст дітей збільшився на 6 см, вага – на 2 кг, у малят раніше прорізуються перші зуби. Кожні 10 років ріст дітей збільшується на 1,5 см, а вага – на 0,5 кг. Темпи акселерації особливо великі в ранньому віці: у п’ятирічних дітей ріст збільшився на 2 см, а вага – до 1,5 кг. У порівнянні з 1921 роком п’ятирічна дитина стала вищою на 5-7 см, а її середня вага збільшилася на 2 кг.”
На сучасному етапі у дитини 6 років такий ріст і вага, як кілька десятиліть назад мали діти 7 років, а ріст першокласників збільшився на 10 см. Так, у дітей молодших класів при проведенні медичних оглядів відзначено, що в нормально розвинених дітей з вагою до 60 кг ріст досягає 140 см. За останні 40 років середня вага дітей шкільного віку збільшилась на 4 кг.
Одним з факторів, які впливають на розвиток молодого організму є акселерація. Вона полягає в тому, що сучасні діти народжуються крупнішими (довжина тіла новонародженого збільшилась на 0,5-1 см, вага – на 50-100 г), в них раніше прорізуються молочні зуби, раніше на 1-2 роки починається їхня зміна на постійні, раніше, в середньому на два роки, починається зрілість статевих органів. У 16 років сучасні юнаки стають в середньому на 18 см вищі і на 17 кг тяжчі, ніж їх ровесники, які народились 50 років тому.
Поряд із збільшенням розмірів тіла відмічається збільшення розмірів внутрішніх органів. Більш раннє статеве дозрівання і окостеніння скелету призводить до закінчення росту тіла в більш ранньому віці.
Акселерація проявляється і в розвитку багатьох функціональних показників. Спортивні результати підлітків 20-х років стали доступні сучасним підліткам більш раннього віку. За даними німецьких вчених, школярі 15-17 років в 1958 році стрибали в довжину на 40-60 см, а вгору – на 20-23 см краще, ніж їх ровесники 1910 року. Загальновідомі також факти «омолодження» рекордів у багатьох видах спорту.
Фізіологічні спостереження свідчать, що простежується більш раннє встановлення ЧСС і показників тиску крові у підлітків на рівнях, характерних для дорослих.
Акселератів можна визначити просто візуальним методом за наступними показниками: довга і худа фігура, довгі кінцівки (пальці рук торкаються колін); кисті, ніс, вуха, ступні стають непропорційно більшими, що особливо у дівчат викликає певні емоційні неприємності.
Існує ряд гіпотез про причини акселерації. Одні вчені вважають, що сучасні діти піддаються більш інтенсивному впливу сонячних променів та електромагнітних хвиль, які є стимуляторами росту і розвитку дітей. На думку інших вчених акселерація спричинена кількісним і якісно поліпшеним харчуванням, особливо наявність в ньому вітамінів, зокрема В6. В третю групу входять гіпотези, згідно з якими акселерація – це результат циклічних біологічних змін (гетерозис) та інших явищ. Існує ще ряд теорій, зокрема, урбанізації. Проте один фактор не може вплинути на процес акселерації. Причина цього явища знаходиться в комплексному впливі багатьох факторів.
Акселерація має позитивне значення – збільшується тривалість життя, більш швидкий фізичний і психічний розвиток, більш високий інтелектуальний розвиток. Однак відомі й негативні сторони акселерації. Прискорення темпів росту не завжди супроводжується прискоренням темпів формування окремих фізіологічних систем (і перш за все серцево-судинної). Це, в свою чергу, може бути причиною судинних розладів у наступні періоди життя людини. Як показують останні дослідження, статеве дозрівання підлітків відбувається в середньому на 2-3 роки швидше, ніж у минулому столітті. Причиною цього є циклічний процес, який постійно відбувається в процесі еволюції – загальне пришвидшення фізичного розвитку дітей (акселерація). Спостерігається неухильне збільшення росту, ваги і об’єму грудної клітки як у дітей, так і в підлітків. Якщо колись процес формування тривав до 19-20 років, то тепер він триває до 16-17 років.
Дані оглядів показують, що ріст підлітків в економічно розвинених країнах у минулі 10 років став більшим в середньому на 10 см, а за деякими даними ці тенденції ще більш виражені – 13-14 см, в 7-8 років майже немає різниці між фізичним розвитком дівчаток і хлопчиків. У середньому за рік підвищення їхнього росту в цей період становить 5-6 см. У період статевого дозрівання починають з’являтися значні розходження в темпах росту й розвитку дітей різної статі. До 9-10 років у дівчаток ріст сповільнюється до 4 см за рік, вага зростає на 3 кг за рік, а згодом відбувається різкий стрибок: ріст збільшується на 8-10 см і прибавка у вазі – на 9 кг за рік. В цьому періоді дівчатка перетворюються в дівчат, стають вищими за хлопців і до 15 років випереджають їх у фізичному розвитку. В результаті акселерації середня вага підлітків 14 років збільшується з 38 до 46 кг. Значно зростають фізична сила рук, вентиляція легенів і інші показники. У сьогоднішніх умовах підліток 16 років випереджає підлітка початку XX століття майже на 2 роки.
Крім фізичних в організмі підлітків прискорюються й внутрішні процеси. Так окостеніння хрящів кисті й передпліччя наступає раніше, ніж це було 17-20 років тому. Внаслідок прискорення розвитку організму підлітків ріст його тіла закінчується на 2 роки раніше, ніж в 40-х рр. XX ст. І на 3-4 року раніше, ніж на поч. XX ст. (у дівчат – до 16-17 років, а в юнаків – до 17-18 років). Таким чином, акселерація – це прискорений розвиток фізичного розвитку й формування функціональних систем організму. Акселерація – це прискорення соматического, полового й психічного розвитку – це визначення з антропології. Розрізняють два види акселерації – епохальну (secular trend, властиво всьому нинішньому поколінню) і внутрішньогрупову, або індивідуальну – це прискорений розвиток окремих дітей і підлітків у певних вікових група
Причини акселерації
Перш за все, акселерація торкнулася розвинутих країн, а точніше – їхніх найбільш економічно благополучних регіонів. Іншими словами, міські жителі, переважно, і вищі, і важчі, ніж сільські. Однак, незважаючи на значну кількість даних, вчені поки що не можуть назвати головну причину цього явища. За даними НДІ та Музею антропології Московського держуніверситету, якщо у 70-х роках юнаки до 17-річного віку досягали 172 см зросту, то з початку 80-х – 176-178 см. Дівчата, у середньому, виросли зі 161 до 165 сантиметрів. Проте, маса тіла у них залишилась попередньою – на рівні 57 кг у 17 років, а у хлопців ця характеристика зростає. Дівчата стали худішими, з довшими кінцівками і вузьким тулубом.
За результатами обстежень студентів Московського університету, порівняно з даними 25-річної давності, у юнаків трохи поширшали плечі, а окружність талії, плеча та передпліччя зменшились. У дівчат зменшились майже усі показники – ширина плечей, таза, обхват талії, стегон, плеча та передпліччя. Змінюється і форма голови – череп став більш витягнутим, видовжується та звужується обличчя. Наслідком дівочої худорлявості та тендітності є те, що багатьом жінкам майбутнього доведеться народжувати із значно більшими труднощами. І найчастіше обмежуватися однією дитиною.
На думку вчених, зараз темпи акселерації дещо сповільнились. Зріст у дітей залишається високим, але різких стрибків не спостерігається. Хоча однозначної причини акселерації антропологи поки що назвати не можуть, існує ряд гіпотез. Очевидно, прискорення фізіологічного розвитку викликане комплексом причин. Наприклад, активним вживанням вітамінів вагітними жінками та дітьми. Міські жителі почали більше вживати білків, а головне – можуть урізноманітнити своє харчування. Ряд авторів стверджують, що в усьому винна сонячна радіація. Астрофізики помітили, що Сонце помітно активізувалося наприкінці двадцятого століття: спалахи на Сонці стали більш інтенсивними, а магнітні бурі на Землі – частішими. До того ж, озоновий шар вже менше захищає нашу планету від надмірних доз ультрафіолету.
Серед причин акселерації називають і генетику. Адже у всьому світі різко зросла кількість міжнаціональних шлюбів або одружень між людьми, які народилися на значно віддалених територіях. Відомо, що змішування генофондів призводить до підвищення якості потомства, а можливо, і до його прискореного розвитку.
Один із класиків антропології сказав, що зріст людини – відображення умов її життя. Чим вищі люди, тим краще вони живуть. Однак, швидке збільшення розмірів тіла не завжди свідчить про рівень розвитку людини. Тому нерідко паспортний та біологічний вік не співпадають.
На підставі обліку співвідношень антропометричних показників і рівня біологічної зрілості виділяються гармонійний і дисгармонічний типи акселерації. До першого ставляться ті діти, у яких антропометричні показники й рівень біологічної зрілості вище середніх значень для цієї вікової групи, до другого типу – діти, у яких відзначається посилений ріст тіла в довжину без одночасного прискорення полового розвитку або раннє полове дозрівання без посиленого росту в довжину.
Для пояснення процесу акселерації в цей час запропонований ряд теорій (Ю. П. Лісіцин, 1973):
Фізико-хімічні:
1) геліогенна (вплив сонячної радіації);
2) радіо хвильова, магнітна (вплив магнітного поля);
3) космічної радіації;
4) підвищеної концентрації вуглекислого газу, викликаної зростанням виробництва.
Теорії окремих факторів умов життя:
1)аліментарна;
2) нутритивна;
3) підвищеної інформації.
Генетичні:
1)циклічних біологічних змін;
2) гетерозису (змішання популяцій).
Теорії комплексу факторів умов життя:
· урбанічного впливу;
· комплексу соціально-біологічних факторів.
Прискорення фізичного розвитку дитини вимагає раціоналізації трудової діяльності й фізичного навантаження. У зв’язку з акселерацією повинні періодично переглядатися регионарні нормативи, якими ми користуємося для оцінки фізичного розвитку.
3. Наслідки акселерації
Одним з важливих наслідків акселерації стає те, що діти починають раніше говорити, проявляти реакцію на звук, колір, світло, тримати голівку, сидіти, стояти й ходити, чим їхні однолітки в недалекому минулому. Зі сторони вегетативної нервової системи спостерігається більш рання поява пітливості, тахікардія та ін.
Поряд із цим відбувається посилення діяльності статевих залоз. У сільських школярок, що мають підвищені показники росту й ваги, менструальна функція встановлюється до 14 років; у міських школярок із середніми даними – тільки в 15-літньому віці. За останні пів віку термін статевого дозрівання в дівчат змістився з 16,3 до 13,5 років, а в юнаків – з 17 до 14,2 років.
Період статевого дозрівання починається з росту молочних залоз, малих статевих губ, оволосеніння лобкової ділянки. У дівчат, у зв’язку з появою вторинних статевих ознак, спостерігаються зміни у кістково-м’язовій системі, що приводить до порушення постави. У юнаків сутулість – також один з основних наслідків цього. Але в хлопців вторинні статеві ознаки з’являються пізніше, ніж у дівчат.
Ще один з наслідків акселерації – вплив на шкіру. У деяких випадках потрібно навіть професійна медична допомога, а не тільки косметолог.
Таким чином, як явище еволюційного характеру, акселерація регулює процеси фізіологічного розвитку підлітків, сприяє поліпшенню їхнього здоров’я й потенційних можливостей. Що ж стосується негативних її сторін, те це труднощі росту, багато в чому обумовлені недостатнім пристосуванням організму до нових умов, створених прискореним розвитком.
З цим пов’язано багато патологічних відхилень в окремих органах і системах. Так підлітки, що відрізняються великою окружністю грудної клітки, частіше страждають дистрофією й дистрофічними змінами м’язів серця, ніж підлітки із середнім фізичним розвитком. У підлітків, які швидко розвиваються, спостерігається вегето-судинна дистонія. Перед цим в акселератів спостерігається підвищення темпів росту й ваги тіла в 11-13 років у дівчинок і на 2 роки пізніше в хлопчиків. У підлітків часто спостерігаються зміни зі сторони серцевого м’яза (міокардіопатії, міокардити). виявлене скривлення хребта.
Значне число захворювань викликається більшою вагою, надлишковим харчуванням, а також рядом інших причин (зловживанням вуглеводами). За останні десять років число хворих цукровим діабетом у світі зросло в 2-3 рази. За даними статистики це захворювання зустрічається в 1-2% населення.” При цьому найбільшу схильність до діабету мають акселерати, які значно важче переносять простудні, шлунково-кишкові, алергійні захворювання. На виникнення подібних захворювань значно впливає астенічна будова організму підлітка.
За прогнозами фізіологів і лікарів, середній ріст людини в майбутнім сторіччі буде становити 175-180 см, тому що як правило, більшість сучасних акселератів перестає рости по досягненню цього росту. У зв’язку із цим підвищується й середня вага людини на 8-10 кг. “Якщо сучасний чоловік, як правило, вище ростом, ніж жінка, те надалі це розходження трохи згладиться.
У статевому розвитку розрив між дозріванням хлопчиків і дівчинок на цей час становить 1,5 року, а в майбутньому, можливо, ще скоротитися до 1 року або ще менш. Це створить умови для більш швидкого формування особистості, швидшого засвоєння знань, відбудеться повний перегляд системи освіти й виховання молоді.
Для правильного формування здорової фізично й психічно особистості підлітка необхідні наступні умови:
1) правильний раціон і режим харчування;
2) здоровий спосіб життя, заняття фізкультурою й спортом;
3) правильно побудоване трудове виховання підлітків;
4) своєчасне провітрювання навчальних приміщень і будинку;
5) меблі, підібрані відповідно віку й росту дитини;
6) достатня освітленість кімнати;
) правильне інтелектуальне й розумове виховання підлітка;
8) величезна роль виховання в родині.
