Методи отримання ефірних олій . Спектр дії ефірних олій. Пахучі речовини тваринного походження.
Ефірні олії (ефірні масла) – це суміш хімічних сполук різних класів, які утворюються в рослинах. Вони мають сильний ароматний запах, пекучі на смак, майже нерозчинні у воді, добре розчиняються у спирті, ефірі, маслах, смолах. Ефірні олії бувають безбарвні, жовтуваті, темно-коричневі, червоні, зелені й темно-зелені.
З організму ефірні олії виділяються через легені або нирки і в цих органах виявляється їхня дія (відхаркувальна, сечогінна, антисептична або дезинфікуюча). Ефірні масла широко використовуються не лише в медицині і ветеринарії, а й у народному господарстві – в косметології, парфюмерії, в харчуванні.
Часто ефірні олії (ефірні масла) використовують для ароматики, для лікування волосся, від розтяжок тощо.
Із 400 000 видів рослин, які налічуються на нашій планеті, лише 2500 містять ефірні олії (деякі з них – по кілька різних ефірних олій). Кількість та хімічний склад ефірних олій у рослинах залежить від росту, цвітіння, плодоношення, клімату, висоти росту рослин та ін. Ефірні олії накопичуються в різних частинах рослин – у квітках, листі, насінні, шкірці плодів, бруньках, корі, інколи в корінні, кореневищі, бульбах, цибулинах. Найбільше ефірних олій накопичують рослини влітку, особливо ті, які ростуть у теплих і вологих поясах земної кулі.
Ефірні олії (ефірні масла) дуже нестійкі і під дією світла, вологи, кисню повітря, підвищеної температури змінюють свій колір, запах, хімічний склад. Ось чому при заготівлі, сушінні, зберіганні й обробці ефіроолійних рослин треба ретельно дотримуватись певних правил.
Фізіологічне значення ефірних масел рослин
Ефірні олії широко поширені в рослинному світі, і їх роль дуже велика. До найважливіших фізіологічних функцій відносяться наступні:
1. Ефірні олії є активними метаболітами обмінних процесів, що протікають в рослинному організмі. На користь цього судження свідчить висока реакційна здатність терпеноїдних і ароматичних сполук, що є основними компонентами ефірних олій.
2. Ефірні олії при випаровуванні огортають рослина своєрідною “подушкою”, зменшуючи теплопроникність повітря, що сприяє запобіганню рослини від надмірного нагрівання вдень і переохолодження вночі, а також регуляції транспірації.
3. Запахи рослин служать для залучення обпилювачів-комах, що сприяє запиленню квіток.
4. Ефірні олії можуть перешкоджати зараженню патогенними грибами і бактеріями, а також захищати рослини від поїдання тваринами.
Існує кілька різних способів отримання ефірних олій. Деякі з них застосовуються ще з незапам’ятних часів, інші більш сучасні і набагато продуктивніші.
Перевага має віддаватися щадним способам, так як ефірні масла вельми “чутливі” і легко випаровуються. При необережному і неправильному зверненні їх якість помітно погіршується, тому ретельне дотримання технології є необхідною умовою отримання ефірних масел. Найбільш часто в даний час застосовується перегонка, однак і інші способи не втратили свого значення, так як для певних видів рослин вони підходять більшою мірою, ніж перегонка.
Найголовніші методи отримання ефірних олій:
1. Перегонка
2. Пресування
3. Отримання живиці і смоли
4. Анфлераж (мацерація)
5. Екстракція органічними розчинниками (або скрапленими газами)
Використання того чи іншого способу залежить від морфолого-анатомічних особливостей сировини, кількості та складу ефірної олії та інших складових.
Кількість ефірної олії в сировині коливається в досить широких межах: у квіткових бруньках гвоздики — 2,3 %, а в квітках фіалки — близько 0,004 %. До того ж ефірні олії — нестійкі сполуки, при нагріванні з ними відбуваються різні хімічні перетворення. Розглянемо методи отримання деяких ефірних олій найбільш поширених в Україні.
Характеристика кожного методу. Його переваги і недоліки.
Перегонка.
Найбільш поширений спосіб отримання ефірного масла.
Як правило, застосовують перегонку з водяною парою.
Перегонка з водяною парою — найстародавніший і досі один з найбільш розповсюджених способів одержання ефірних олій. Використовують у всіх випадках, коли сировина містить порівняно багато ефірної олії і коли температура перегонки (близько 100 °С) не впливає на якість ефірної олії.
Температура кипіння окремих компонентів ефірних олій коливається в межах 150–350 °С. Наприклад, пінен кипить при 160 °С, лімонен — при 177 °С, гераніол — при 229 °С, тимол — при 233 °С і т.д. Але всі ці речовини за наявності водяної пари переганяються при температурі нижчій ніж 100 °С.
Теоретичні основи процесу перегонки водяною парою випливають із закону Дальтона про парціальні тиски, згідно з яким суміш рідин (взаємно нерозчинних і хімічно один на одного не діючих) закипає тоді, коли сума парціальних тисків їх пари досягає атмосферного тиску.
За законом Дальтона, загальний тиск суміші дорівнює сумі парціального тиску компонентів. В результаті тиск пари суміші досягає атмосферного тиску ще до кипіння води. Наприклад, суміш скипидару і води при атмосферному тиску буде переганятися при 95,5 °С, тоді як пінен — основний компонент скипидару — кипить при 160 °С.
Перегонку з водяною парою здійснюють у перегонних кубах або в безперервно діючих перегонних апаратах.
Перегонка (дистиляція) — це процес, який складається із перетворення рідини або суміші рідин на пару в одному апараті та конденсації цієї пари шляхом охолодження в іншому апараті.
Процес перегонки ускладнюється, якщо рідина складається з двох або більше компонентів.
Ефірні олії зазвичай малорозчинні у воді, тому перегонка ефірної олії з водяною парою розглядається як один із випадків перегонки двох взаємно нерозчинних і не діючих хімічно одна на одну рідин (хоча це і не зовсім так, оскільки ефірні олії частково розчиняються у воді і не завжди реагують з нею). Відгонка ефірних олій при підвищеному тиску має перевагу в тому, що парціальний тиск багатьох компонентів ефірних олій зростає з підвищенням температури відгонки більше, ніж пружність водяної пари. Завдяки цьому при підвищенні тиску в апараті відносний вміст ефірної олії в дистиляті збільшується. При виробництві ефірної олії трапляються такі види парової відгонки:
— відгонка ефірної олії водяною парою із сировини;
— видалення ефірних олій, розчинених у вторинних дистиляційних водах шляхом дистиляції (когобації);
— очищення ефірних олій перегонкою з водяною парою (ректифікація), яка здійснюється як при атмосферному, так і при зниженому тиску (вакуумі);
— зневоднення (сушка) ефірних олій відгонкою води у вакуумі;
— видалення з ефірних олій окремих компонентів фракційною перегонкою.
На практиці частіше відгонка ефірних олій проводиться двома способами: гідродистиляцією та паровою відгонкою.
При гідродистиляції джерелом водяної пари є вода, залита в апарат разом із сировиною (ефірною олією або ефіроолійною сировиною). Тривала дія киплячої води на ефірні олії призводить до погіршення їх якості, наприклад омилення ліналілацетату в лавандовій ефірній олії, тому цей спосіб використовують в основному для перероблення квіток троянди та іншої сировини, ефірна олія якої не реагує з водою при підвищеній температурі.
У більшості випадків для відгонки ефірних олій використовується гостра пара, яка подається в апарат від пароутворювача, цей процес називається паровою відгонкою. Сутність методу полягає в тому, що при обробленні сировини парою компоненти ефірних олій переходять у парову фазу і в суміші з парами води направляються на конденсацію, а потім — на відокремлення від води. Кількість пари, яка подається в апарат, тобто швидкість відгонки, залежить від виду ефіроолійної сировини та типу апарата. Тиск пари на магістралі перед пуском в апарат для більшості ефіроолійних культур має бути не менше ніж (29-49) х 104 Па. При зниженні тиску пари збільшується олійність відходів.
Конденсація пари (суміш пари води та ефірної олії) та охолодження дистиляту проходить у холодильнику внаслідок віддачі тепла охолоджуючому середовищу
Розділення первинної ефірної олії і дистиляту проходить у спеціальних ємностях — відстійниках, які називаються флорентинами. Процес виділення первинної олії ґрунтується на різниці густини олії та води, на їх взаємній нерозчинності. Швидкість виділення залежить від температури середовища, конструкції та розмірів флорентин.
Пресування. Використовується в основному для отримання ефірного масла з шкірки плодів. Так отримують ефірну олію бергамоту, грейпфрута, апельсина і лимона. Найбільш хороші результати дає холодне пресування.
Холодне пресування
Цей метод застосовують при виробництві ефірних масел з плодів цитрусових ( лимона, грейпфрута, бергамота). Це пов’язано з тим, що ефірні олії локалізуються у великих умістищах шкірки плодів, що дозволяє отримувати їх пресуванням. Ефірні залози цитрусових рослин легко побачити навіть неозброєним оком – це круглі порожнини на шкірці, заповнені ефірною олією. При здавлюванні шкірки масло легко виділяється. У давнину ефірна олії цитрусових віджимали руками, а в наші дні масло виділяють під дією преса. Пресування проводять на гідравлічних пресах з шкірки, що залишилася після віджимання з плодів соку. Для цього шкірку попередньо пропускають через зубчасті вальці. Після пресування в отриманому ефірному маслі присутні частинки макухи і слиз, які видаляються відстоюванням або центрифугуванням. Макуха являє собою масу, яка може містити залишок ефірної олії, не вичавленого за допомогою преса (30% залежно від якості апаратури). Зазвичай макуха піддається вторинній обробці – дистиляції, для отримання залишку масла.
Отримане в цьому випадку масло гірше за якістю пресованої ефірної олії. Воно може бути застосоване як ароматизатор харчових продуктів і побутової хімії.
Олія, отримана пресуванням містить фототоксичні речовини – фурокумарини. Таке масло, при попаданні на шкіру збільшує її чутливість до сонячного випромінювання,викликаючи локальну пігментацію і опіки. Для запобігання цих явищ фототоксини видаляються з масла хімічним шляхом. А для масел з фурокумаринів зазвичай дається рекомендація – не застосовувати перед виходом на сонце або взагалі виключити в сезон активного сонця.
Отримання живиці і смоли. Процес отримання живиці і смоли досить простий. На корі рослини чи дерева роблять насічки і збирають смолу або живицю. Досі таким чином добувають гальбанум, мирру та ладан. Ефірне масло з живиці і смоли отримують згодом шляхом перегонки з водяною парою.
Анфлераж (мацерація). Анфлераж – традиційний метод, що використовувався для екстракції самих високоякісних рослинних есенцій з ніжних квітів, таких, як троянда і жасмин. Це трудомісткий і дорогий процес, тому що продукт, який в результаті цього виходить – абсолют – має високу ціну.
Процес анфлеражу відбувається наступним чином. Скляні листи покривають жиром, звичайно очищеним свинячим або яловичим. Зверху розкладають пелюстки свіжозрізаних квітів. Жир активно вбирає в себе летючі ефірні масла. Зів’ялі пелюстки знімають і кладуть свіжі. Процес триває кілька днів, а для жасмину – цілих три тижні, поки жир не зможе більше поглинати масло.
Потім жир збирають, очищають від несвіжих пелюсток або стебел. Одержуваний на цій стадії продукт називається помадою. Потім її розчиняють в спирті і енергійно струшують протягом двадцяти чотирьох годин, щоб відокремити жир від ефірного масла.
Масло, що отримується за допомогою цього методу, називається «абсолют». Абсолют звичайно являє собою висококонцентрованих в’язку рідину, але іноді він має тверду або напівтверду консистенцію, як, наприклад, абсолют троянди. Він твердіє при кімнатній температурі, а якщо флакон з абсолютом трохи потримати в руці, то, нагріваючись, він набуває рідку консистенцію. Абсолют має сильний запах і сильні терапевтичні властивості. Для досягнення однакового ефекту потрібно набагато менше абсолюту, ніж ефірного масла, отриманого дистиляцією.
Існує ще один метод анфлеражу. На дерев’яні рами натягують марлеві полотнища, просочують оливковою олією і розкладають пелюстки квітів, щодня змінюючи їх, до тих пір, поки масло більше не зможе вбирати рослинну есенцію. Одержаний продукт використовують у натуральному вигляді як ароматного масла для тіла або піддають екстракції спиртом, щоб відокремити абсолют.
При використанні в якості сорбенту активованого вугілля сировину (квітки) поміщають в камеру на сітки, після чого камеру герметично закривають і через неї продувають сильний струм вологого повітря, що відносить з собою пари ефірної олії, що виділяється квітками. Олія з повітря поглинається активованим вугіллям, краще всього марки БАВ (березове активоване вугілля), що знаходиться в адсорбері, який встановлений над камерою. Активоване вугілля після його насичення ефірним маслом вивантажують з адсорбера, піддають етилювання етиловим ефіром і після відгонки розчинника отримують ефірну олію.
Ці два методи традиційно використовувалися в парфумерній промисловості, особливо для виробництва високоякісного ефірного масла.
Але зараз за допомогою останнього методу отримують не більше 10% всіх абсолютів, оскільки процес надто тривалий і дорогий. Приблизно 80% абсолютів троянди і жасмину в даний час витягають за допомогою летючих розчинників, що залишилися 10% припадають на частку ароматичних масел, витягнутих шляхом дистиляції.
Екстракція органічними розчинниками. Екстракція розчинниками застосовується в тих випадках, коли рослинна сировина дає занадто малий вихід олії при дистиляції (наприклад, жасмин, нарцис, лотос та ін) або при дистиляції виходить масло непридатної якості (високі температури при паровій дистиляції можуть спотворювати аромат і сприяти утворенню продуктів розпаду).
Для цього методу застосовують леткі органічні розчинники високого ступеня очищення: петролейний ефір, гексан, пентан, діетиловий ефір.
До розчинників пред’являються певні вимоги. Розчинник повинен бути без запаху і не утворювати токсичних речовин і речовин, які змінюють запах продукту (наприклад, етиловий спирт утворює ефіри з різними компонентами рослинної сировини, тим самим спотворюючи запах готового продукту). Чим нижча температура кипіння розчинника, тим краще – це пояснюється тим, що при підвищенні температури процесу екстракції збільшується ризик утворення небажаних продуктів розпаду. Цим вимогам відповідають петролейний і діетиловий ефіри, тому вони найбільш часто використовуються при екстракції.
Процес екстракції розчинниками проходить кілька послідовних стадій:
1. Рослинна сировина змішується з розчинником до тих пір, поки концентрація ароматних речовин у розчиннику не досягне свого максимуму. Цей етап часто проходить за участю апарата Сосклета: леткий розчинник кипить, пари його потрапляють в холодильник, конденсуються і осідають в колбі з сировиною, при досягненні певної кількості розчинника в сировині – розчинник автоматично зливається назад в колбу з розчинником, тим самим роблячи процес екстракції циклічним.
2. Фільтрація з метою видалення використаної сировини.
3. Видалення летючого розчинника зазвичай проводиться при низькому тиску в потоці інертного газу.
На виході виходить напіврідка або тверда маса, яка називається конкрет. Конкрет складається з летких ароматних речовин і нелетких компонентів (воски, смоли, парафіни, ефіри вищих жирних кислот). Вміст ефірних олій у конкреті 5-20%.
4. Витяг ефірної олії з конкрета. Конкрет розчиняють в етиловому спирті (або іншому розчиннику), при цьому в розчин переходить 20-60% конкрета.
5. Фільтрація нерозчинного залишку при низькій температурі.
6. Знебарвлення спиртового розчину за допомогою активованого вугілля і випарювання у вакуумі.
На виході виходить цінний ароматерапевтичний і парфумерний продукт, який має назву абсолют (або «абсолю»).
Абсолют – це не чиста ефірна олія (як при дистиляції чи віджиманні цитрусових), а суміш ефірного масла з іншими компонентами рослин, в основному – з рослинними жирами.
Склад екстрактивних ефірних олій (конкрета і абсолю) може відрізнятися від дистиляційних ефірних олій, отриманих з однієї й тієї ж самої рослинної сировини. До прикладу, у складі конкрета аптечної ромашки відсутній хамазулен, але є попередник хамазулена – матрицин, якого немає в дистиляційному ефірному маслі. Хамазулен утворюється при впливі гарячої пари при дистиляції, тому якщо впливати гарячою парою на конкрет ромашки – в ньому утворюється хамазулен.
Якщо екстракцію розчинниками застосовувати у відношенні смол, то на виході отримуються продукти, так звані резиноїди. Резиноїди також мають виражений запах і застосовуються в парфумерії як фіксатори для аромату парфумів (в якості базової ноти).
Також для екстракції в наш час застосовують вуглекислий газ (СО2) і зріджені гази (фреони). Продукти на виході отримують назву СО2-екстракт і, в залежності від складу, використовуються в парфумерії, косметиці або медицині.
Екстрагування вуглекислим газом (СО2-екстракція) – один з найбільш «молодих» методів вилучення ефірних олій, з’явився тільки в 1980-х роках. У процесі використовується дороге високотехнічне обладнання. Вуглекислий газ при температурі 33 градуси і тиску в 200 атмосфер має агрегатний стан, проміжне між газом і рідиною, в такий момент він має властивості розчинника, і ефект виділення ефірних олій відбувається практично миттєво. На виході виходить ефірна олія, яка дуже близька за складом до тієї, яка знаходиться всередині рослини, так як при витяганні не відбувається впливу пошкоджуючих факторів (тиску і температури). Вона не містить зайвих домішок, а також вуглекислого газу. Отримані методом СО2-екстракції ефірні олії використовуються в основноу в елітній парфумерії.
Область застосування ефірних олій (аромамасел) майже безмежна.
Можна:
– ароматизувати ними ванну
– ароматизувати ними приміщення за допомогою аромалампи
– використовувати масла в інгалятори
– створювати свої власні мазі й шампуні
– використовувати їх як лікарські препарати, приймаючи їх всередину
– ароматизувати чай
– робити холодні та гарячі компреси, розтирання, обгортування шкіри
– створювати свої власні парфуми
Обираючи один з методів використання, слід пам’ятати: Ефірні масла (ефірні олії) вважають більш ефективними при зовнішньому використанні ніж внутрішньому, оскільки масло вже протягом кількох секунд проникає в потрібні органи.
Методи використання ефірних масел (ефірних олій)
У аромалампу наливається тепла вода, в яку додають кілька крапель аромамасла, після чого запалюється свічка. За рахунок повільного підігріву води відбувається поступове насичення повітря кімнати ароматом. Метод слід застосовувати при закритих вікнах і дверях. Час інгаляції 1-3 години.
Як правило, в аромалампу додається кілька крапель ефірної олії, кількість яких визначається розмірами приміщення – зазвичай це 1-2 краплі на 5 кв. метрів. Аромат в приміщенні повинен бути тонким і ненав’язливим.
Види аромоламп:
1. Неелектричні аромалампи (керамічні, скляні, кам’яні, металеві). Це найбільш поширений вид. Такі аромалампи складаються з ємності для води та ефірної олії, каркаса та підставки для свічки. Для джерела тепла використовується чайна свічка (у “гільзі”). Свічка нагріває воду, вода випаровується і забирає з собою більш легкі частки ефірного масла, поширюючи, таким чином, аромат по приміщенню.
Використання:
Налийте гарячу воду (не кип’яток, градусів 50-60) у верхню частину аромалампи (ємність для води), капніть в неї потрібну кількість ефірного масла, запаліть свічку в нижній частині аромалампи. Насолоджуйтесь ароматом. Через 1-3 години свічку можна загасити.
2. Електричні аромалампи (водні, безводні: аромалампи, що працюють від мережі, ультразвукові (дифузори), USB-аромалампи). Даний спосіб ароматизації має свої переваги у порівнянні з аромалампами, що працюють від вогню.
– води не потрібно, масло капають безпосередньо в дифузор
– капати олії можна менше – ті ж 5 крапель дають більший ефект
– олія використовується більш повно (у звичайній аромалампі частину ефірного масла прогоряє і осідає на стінках аромалампи), тим самим терапевтичний ефект збільшується
– масло не нагрівається, тому що випаровування відбувається за рахунок ультразвуку. Це також збільшує терапевтичний ефект ефірного масла
– мити дифузор не треба, робоча поверхня протирається ватою зі спиртом
– за рахунок ультразвуку відбувається активація частинок ефірного масла, це сприяє більшій доступності корисних речовин
– дифузор працює без вогню, це ідеальний варіант для офісу та дитячої
2. Інгаляції холодні
Безпосередньо з флакона, або після нанесення на тканину чи аромакамінь (камінь з дрібнопористої глини) вдихають аромат ефірного масла. Дихання повинне бути рівним і глибоким. Час інгаляції 5-10 хвилин.
Аромакамінь – це аксесуар для ароматерапії, який використовується для ароматизації повітря в приміщеннях, одягу та білизни. Досить нанести одну або дві краплі ефірного масла на поверхню аромакаменя, щоб відчути ефект. Можна носити з собою в кишені, сумці, для ароматизації білизни та одягу покласти у шафу.
Камінь здатний утримувати аромат від 1 дня до місяця, в залежності від виду ефірного масла. Аромокамінь виготовлений з природної білої глини, має пористу структуру. Ідеальний для офісу, так як дає аромат в межах столу, і де небажана ароматизація повітря із застосуванням вогню. У порівнянні з аромалампою найменш небезпечний для дітей.
3. Інгаляції гарячі
У посуд з широким горлом налити окріп, накрити голову рушником, додати кілька капель ефірного масла в окріп і вдихати аромат 3-10 хвилин. Під час інгаляції слід обов’язково закривати очі.
Ванни з ефірних масел. Ароматичні речовини стикаються з усією поверхнею шкіри. За рахунок високої проникаючої здатності швидко всмоктуються шкірою, потрапляють у лімфатичну мережу, а потім в усі органи. Крім сильного впливу на шкіру, ефірні олії надають потужний вплив на легені, кишечник, нирки, центральну і периферичну нервову систему, точки Бонньє. Ванни можуть бути гарячими, прохолодними, сидячими, для ніг, ванночки для рук і т. д.
У наповнену водою необхідної температури ємність додають вказану кількість ефірного масла, яке попередньо змішують з емульгатором (морська або кухонна сіль, піна для ванни, мед, вершки, молочна сироватка, висівки). Час процедури 5-30 хвилин. Збільшення часу прийому ароматичної ванни повинно бути поступовим.
4. Компреси з ефірних масел
Речовини, що містяться в ефірних маслах, проникають через ділянку шкіри, що перебуває в прямій проекції до хворого органу, потрапляють у лімфу та мають протизапальну, протинабрякову, знеболювальну, спазмолітичну дію.
Холодні і гарячі компреси. У воду (300-400 г) необхідної температури додати ефірну олію, після чого занурити в цю воду бавовняну тканину, злегка віджати, прикласти на область проекції хворого органа, на чоло, шию, литкові м’язи і закріпити сухою тонкою тканиною. Час процедури – 5-40 хвилин.
5. Розтирання з ефірних масел
Методика розтирання ефірними маслами чудово допомагає при запальних явищах в м’язової, нервової, сполучної тканини, впливаючи на лімфатичну систему, хребетний стовбур, системи дихання і кровообігу.
У 10 г масла для масажу (масло звіробою, мигдальне, масло паростків пшениці) додати необхідну кількість ефірного масла, нанести на хворе місце і втирати сильними енергійними рухами. Крім позитивного впливу на органи дихання, кровообігу, центральну і периферичну нервову систему, відбувається оздоровлення печінки, кишечника і залоз внутрішньої секреції.
6. Внутрішнє вживання ефірних масел
Активні компоненти ефірних олій впливають на органи травлення, потрапляють у кров’яне русло, нормалізують роботу серцево-судинної системи, мають потужний вплив на сечостатеву систему й нервову тканину. Дана методика менш популярна, ніж перераховані вище, оскільки викликає неприємні відчуття в момент попадання ефірних олій у рот.
Чисті нерозведені ефірні масла не можна вживати всередину! Рекомендовану кількість ефірного масла слід додати до 1 ст. л. харчового рослинного масла, в 0,5 ч. л. меду чи варення.
Для пекучих ефірних олій існує методика капсулювання: на маленький шматочок чорного хліба нанести ефірне масло відповідної дозування. Інший шматочок хліба розім’яти між пальцями так, щоб вийшла тонка пластинка. Далі, загорнути в цю платівку просочений аромаесенцією хліб і щільно заклеїти. Після, приймати як пігулки, запиваючи великою кількістю рідини (краще кислим соком).
7. Ароматизація чаю: у герметично закриваючий посуд (200 г) крапнути 7-10 крапель ефірної олії, потім насипати в цю ємність чай, щільно закрити і не відкривати 3-5 днів, періодично струшувати. Після зазначеного терміну чай готовий до вживання.
8. Використання в побуті
Добавка до води для прибирання приміщень. Для миття підлог і меблів додайте у воду кілька крапель лаванди, лимона або чебрецю. Вимиті предмети не тільки стануть добре пахнути, а й будуть продезінфіковані.
При сушінні білизни. Після віджимання білизни капнути 5 крапель ефірного масла (за Вашим вибором) на один з предметів (краще всього на рушник для тіла або для посуду) і покласти його разом з рештою білизни в сушарку.
При прасуванні. Додати 2-3 краплі обраного Вами ефірного масла у воду для праски з парою. Це додасть білизні приємний аромат.
Захист від молі. Для захисту одягу від молі та інших шкідливих комах найкраще виготовити ароматичну подушечку, що поміщають у шафі між предметами білизни та одягу. Замість подушечки можна обмежитися застосуванням ватного тампона, який змочують ефірним маслом.
9. Догляд за домашніми тваринами
Якщо Ваша собака або кішка хвора сверблячої екземою, страждає від ран або виразок, слід втирати у хворі місця зазначену нижче суміш ефірних олій (вона принесе полегшення і одужання). “Побічний” ефект такого лікування виражається в тому, що тварина стає менш схильною до укусів кліщів і бліх. Суміш ефірних олій: у 50 мл рослинного масла додати: 5 капель лаванди, 5 крапель чайного дерева. Втирайте цю суміш в уражені місця три рази на день до повного загоєння ран.
10. Догляд за рослинами
Ефірними оліями можна також обробляти кімнатні рослини, якщо на них напали комахи. Мурахи і попелиці можна вивести наступним складом: у 100 мл етилового спирту розчиніть 15 капель лаванди, 15 капель чайного дерева, 5 капель чебрецю. До отриманого розчину додайте 400 мл води і залийте весь склад в пульвелізатор. Обприскуйте рослини цим розчином 2-3 рази на день. Перед кожним вживанням збовтуйте розчин.
Застосування ефірних олій, в залежності від стану організму
Опорно-руховий апарат
Остеохондроз: вербена, герань, імбир, каяпут, кориця, левзея, лимон, кипарис, гіссоп, материнка, чабрець, евкаліпт, сосна, ялиця, м’ята, ялівець, майоран.
Артрит: базилік, бэй листя, вербена, гвоздика, імбир, гіссоп, каяпут, кедр, кориця, майоран, ялина, мускат, ялівець.
Міозит – запалення м’язів: бэй листя, вербена, іланг-іланг, імбир, каяпут, кориця, лимон, майоран.
М’язове перенапруження: бэй листя, базилік, вербена, лимонник, м’ята, ялівець, майоран, кориця, імбир.
Неврит, невралгія: вербена, гвоздика, ялиця, імбир, каяпут, кедр, кипарис, лимон, майоран, мускат, ялівець, розмарин, м’ята, сосна, шавлія.
Безсоння: базилік, ваніль, жасмин, іланг-іланг, лаванда, аніс, петит грейн, левзея, миро, ладан, неролі, ромашка, сандал.
Ослаблення пам’яті: левзея, базилік, лимонник, гвоздика, меліса, мускат, петигрейн.
Перевтома: апельсин, бергамот, вербена, герань, грейпфрут, іссоп, ялина, лаванда, лимон, ладан, майоран, меліса.
Емоційна пригніченість: базилік, бергамот, герань, грейпфрут, левзея, кориця, кипарис, лимон, ладан, майоран, меліса, мускат, ялівець, розмарин.
Розумове перенапруження: левзея, петигрейн, базилік, бергамот, вербена, гвоздика, герань, ялівець, м’ята, пальмороза, чабрець, евкаліпт.
Депресія: апельсин, левзея, троянда, ялиця, іланг-іланг, кориця, лаванда, ладан, м’ята, неролі, пальмороза, шавлія.
Дратівливість: аніс, троянда, ялиця, ялина, материнка, левзея, ваніль, кипарис, лаванда, ладан, мандарин, меліса, ялівець, неролі.
Плаксивість: грейпфрут, материнка, іланг-іланг, каяпут, лаванда, ладан, неролі, троянда, сандал, сосна.
Підвищена збудливість: аніс, ваніль, материнка, лаванда, ладан, левзея, майоран, неролі, ромашка, сандал.
Дитяча надзбудливість, плаксивість, нічні жахи: аніс, троянда, ладан, сандал, іланг-іланг, апельсин.
Трахеїт: каяпут, евкаліпт, майоран, базилік, ялина, кедр, мускат, розмарин, сосна, шавлія.
Пневмонія: евкаліпт, сосна, чабрец, сандал, розмарин, кедр, каяпут, базилік, ялівець, материнка.
Виснажливий кашель: кипарис, аніс, базилік, сосна, лаванда, сандал, фенхель, материнка.
Задишка: сосна, каяпут, лаванда, ладан, мускат, мирт, евкаліпт.
Ішемічна хвороба серця: лаванда, розмарин, троянда, м’ята, меліса, аніс, герань, іланг-іланг, майоран, неролі.
Серцеві неврози: вербена, базилік, розмарин, м’ята, ладан, герань, неролі.
Підвищений артеріальний тиск: ваніль, іланг-іланг, лимон, майоран, ялівець, фенхель, кипарис, герань, лаванда, розмарин.
Знижений артеріальний тиск: кориця, мускат, чабрец, шавлія, бай листя, вербена, ялина, левзея.
Спазми, кольки: базилік, бергамот, вербена, грейпфрут, іланг-іланг, каяпут, кипарис, аніс, фенхель, лаванда, майоран, м’ята.
Гастрит: базилік, каяпут, лимон, ромашка, деревій, фенхель, аніс, кайоли, троянда.
Виразка шлунку і дванадцятипалої кишки: ромашка, базилік, каяпут, троянда, деревій, лимон, кедр.
Захворювання печінки: м’ята, розмарин, шавлія, чабрец, лимон, грейпфрут, апельсин, неролі.
Захворювання жовчного міхура: сосна, апельсин, грейпфрут, бергамот, кедр, лимон, розмарин, фенхель, аніс.
Печія: м’ята, лимон, шавлія, іланг-іланг.
Передменструальний синдром, болючі менструації: аніс, ваніль, каяпут, жасмин, майоран, троянда, вербена, мускат, м’ята, неролі, ромашка, чабрець, шавлія, кипарис, ялівець, розмарин, меліса.
Дисфункційне порушення циклу: неролі, кориця, ялівець, вербена, троянда, меліса, ромашка, кипарис, мускат, пальмороза, шавлія.
Дрібні менструації: гвоздика, кориця, майоран, базилік, м’ята, фенхель, лаванда, шавлія.
Надмірні менструації: материнка, кипарис, герань, сосна, майоран, кориця, мускат.
Безпліддя: ялівець, вербена, троянда, неролі, ладан, шавлія, герань.
Клімактеричні розлади: ромашка, іланг-іланг, мускат, кипарис, туя, шавлія.
Запалення матки і придатків: пачулі, майоран, бергамот, каяпут, евкаліпт, ялівець, герань, гвоздика, лаванда, вербена, троянда, іланг-іланг, розмарин, м’ята, ромашка, шавлія.
Молочниця: евкаліпт, троянда.
Суха шкіра: аніс, троянда, сандал, рожеве дерево, ромашка, жасмин, пачулі, герань, апельсин.
Жирна шкіра: бергамот, грейпфрут, меліса, лимон, розмарин, гвоздика, лимонник, кипарис.
Змішана шкіра: іланг-іланг, лимон, м’ята, неролі, рожеве дерево.
Зморшки: троянда, ладан, сандал, неролі, мускат, миро, сосна, фенхель, пом’ята.
В’яла шкіра: сандал, троянда, м’ята, миро, лиметт, ладан, мускат, мирт, каяпут, сосна, ялиця.
Стресові плямки: сандал, рожеве дерево, ромашка, левзея, троянда, пачулі, неролі, іланг-іланг, меліса, м’ята, грейпфрут, каяпут.
Забруднені пори: каяпут, лимон, чабрец, майоран, фенхель, меліса, ялівець, бергамот, грейпфрут.
Судинна сітка: кипарис, лимон, лаванда, м’ята, шавлія, деревій.
Пігментні плями, ластовиння, вітіліго: лимон, рожеве дерево, грейпфрут, ромашка.
Пітливість: шавлія, кипарис, сосна, евкаліпт, пальмороза.
Рубці, шрами: розмарин, м’ята, неролі, чайне дерево, ладан, рожеве дерево, фенхель.
Вугрі, запалення: бергамот, гвоздика, материнка, каяпут, кедр, лаванда, ялиця, сосна, деревій, шавлія, евкаліпт.
Інфільтрати на шкірі: розмарин, чабрец, гіссоп, ромашка, каяпут, герань, евкаліпт, деревій.
Нейродерміт: левзея, кедр, неролі, ромашка, лаванда, троянда, рожеве дерево, іланг-іланг, сандал, петит грейн.
Екзема хронічна: бергамот, герань, іланг-іланг, иссоп, каяпут, кедр, ялівець, дун пальмароза, троянда, ромашка.
Мокнуча екзема: кедр, ялина, сосна, лимон, ялівець, каяпут, найолі, евкаліпт, материнка, пальмароза, ромашка, шавлія.
Алергічний дерматит: іссоп, рожеве дерево, ромашка, неролі, троянда, материнка.
Герпес, оперізувальний лишай: імбир, лимон, каяпут, сосна, пом’ята, ромашка, іланг-іланг.
Бородавки: туя, іссоп, лимон.
Стриї – розтяжки після вагітності або зміни ваги: неролі, петигрейн.
Грибкові ураження шкіри: бергамот, лимонник, чайне дерево, розмарин, кориця.
Шкірний зуд: грейпфрут, лаванда, лимон, майоран, материнка, ромашка.
Целюліт: апельсин, мандарин, грейпфрут, ялівець, лимон, бергамот, сосна, сандал, розмарин, неролі, лиметт.
Регенерація шкіри: каяпут, ромашка, іланг-іланг, сандал, миро, розмарин, лкметт, троянда, ялівець, рожеве дерево, ладан.
Сухе, тонке, ламке волосся: апельсин, іланг-іланг, ромашка, мандарин, сандал, ладан.
Жирне волосся: грейпфрут, каяпут, бергамот, лимон, кедр, розмарин, меліса, кипарис.
Випадання волосся, облисіння: грейпфрут, кедр, сосна, лаванда, лимон, евкаліпт, ромашка, сандал, шавлія, неролі, імбир.
Лупа: розмарин, апельсин, евкаліпт, фенхель, кедр, ладан, неролі, меліса, мандарин, лаванда, ромашка.
Ламкі нігті: кедр, лимон, евкаліпт, сандал, лаванда, бергамот, розмарин, пачулі, ромашка, петигрейн.
Грибкові ураження нігтів: чайне дерево, бергамот, сандал, лаванда.
Нежить: бергамот, каяпут, герань, іссоп, імбир, лимон, ладан, евкаліпт, майоран, аніс, ялина, ялиця, сосна, кедр, найолі.
Ангіна, фагингіт, тонзиліт: лимон, герань, імбир, бергамот, м’ята, ромашка, сосна, шавлія, евкаліпт, найолі, розмарин, майоран.
Запалення пазух носа: герань, евкаліпт, каяпут, найолі, лимон, сосна, розмарин, чабрец, ладан, мирт, шавлія, майоран.
Гайморит: бергамот, лимон, евкаліпт, м’ята, шавлія, чайне дерево, герань, ялиця, сосна, кедр (точковий масаж).
Запалення і біль у вусі: герань, каяпут, іссоп, найолі, евкаліпт, майоран.
Алергічний нежить, сінна лихоманка: іссоп, ромашка, кипарис, ладан.
Опіки: евкаліпт, шавлії, деревій, ромашка, герань, троянда, розмарин, найолі, каяпут, сосна, лимон, бергамот.
Поранення: каяпут, герань, гвоздика, кедр, лаванда, ялівець, неролі, троянда, рожеве дерево, ромашка, евкаліпт, ялина, шавлія.
Кровотечі різного походження: гвоздика, деревій, кипарис, герань, мускат, кедр, материнка, ромашка, меліса, лимон, сосна, каяпут.
Синці, гематоми: кориця, лимон, меліса, м’ята, неролі, пальмороза, розмарин, ромашка, деревій, шавлія.
Сонячний удар: розмарин, герань, лаванда, евкаліпт, іссоп, ромашка, гвоздика, меліса.
Грип: кориця, евкаліпт, лимон, іссоп, сосна, розмарин, лаванда, кипарис, гвоздика, імбир, кедр, меліса, ялівець, пачулі, чайне дерево, ладан.
Застуда: бергамот, імбир, каяпут, сосна, ялина, кедр, ялиця, ладан, кориця, лимон, меліса, мята, фенхель, аніс, евкаліпт, найолі.
Кір, вітряна віспа: лимон, фенхель, евкаліпт, гвоздика, ялівець, сосна, кедр, ялина.
Головний біль: лимон, базилік, гвоздика, іланг-іланг, м’ята, лаванда, меліса, ялівець.
Мігрень: майоран, герань, лимон, гвоздика, базилік, ромашка, евкаліпт, розмарин, сосна, ялина, лаванда, м’ята, троянда, іланг-іланг.
Печінкові кольки: кипарис, лаванда, лимон, материнка, грейпфрут, аніс, розмарин.
Ниркові кольки: лаванда, евкаліпт, ялівець, материнка, м’ята, кипарис, грейпфрут, ладан, лимон, сосна, фенхель.
Серцевий біль: герань, лаванда, неролі, розмарин, меліса, м’ята, іланг-іланг.
Судинний стан
Анемія: лимон, апельсин, грейпфрут, ромашка, мандарин, мускат, сосна, материнка, кедр, ялина.
Непритомність: гвоздика, м’ята, лимон, розмарин, лимонник, меліса, вербена, кориця, мускат.
Запаморочення: м’ята, гвоздика, троянда, неролі, вербена, розмарин, базилік, ромашка, лаванда.
Нудота, блювота: м’ята, меліса, базилік, каяпут, розмарин, ромашка, аніс, фенхель, іссоп, лаванда.
Висока температура тіла: бергамот, каяпут, аніс, евкаліпт, ромашка, лимон, імбир.
М’язові судоми: іланг-іланг, майоран, м’ята, ромашка, гвоздика, розмарин, материнка, кориця, вербена, імбир.
Набряки: ялівець, лимон, м’ята, герань, сандал.
Отруєння нікотином і алкоголем: левзея, аніс, фенхель, чайне дерево, м’ята, деревій, ялівець, лимон, ваніль.
Зниження гостроти зору: апельсин, аніс, грейпфрут, кориця, лимон, ладан, розмарин.
Гіповітаміноз: апельсин, троянда, сосна, м’ята, неролі, кедр, бергамот, розмарин.
Високий рівень цукру в крові: евкаліпт, герань, ялівець лимон, грейпфрут.
Зниження імунітету: аніс, гвоздика, імбир, іссоп, каяпут, кедр, сосна, кориця, кипарис, лимон, грейпфрут, ялівець, материнка, евкаліпт, мандарин, ромашка.
Відновлення після хвороб і операцій: аніс, ялина, сосна, кедр, ялиця, грейпфрут, лимон, апельсин, іланг-іланг, іссоп, ялівець, м’ята, троянда, неролі, ромашка, розмарин.
Вагітність: жасмин, троянда, аніс, лимон, неролі.
Для полегшення пологів: гвоздика, вербена, жасмин, шавлія, неролі.
Для збільшення лактації: аніс, фенхель, вербена, ромашка.
Ожиріння: апельсин, грейпфрут, лимон, мандарин, кипарис, мускат, сосна, ялівець, розмарин, лимонник.
Укуси комах: лимонник, шавлія, лимон, лаванда, бергамот, сандал, пальмароза, рожеве дерево, грейпфрут, майоран, ялівець, евкаліпт, ромашка.
Список використаної літератури
1. Світлана Миргородська: “Ароматерапия: мир запахов – запахи мира”
2. 2. Патриція Дейвіс: “Ароматерапия от А до Я”
3. 3. Ванда Селлар: “Энциклопедия эфирных масел”
4. 4. Фірма “Ароматика”
5. Світлана Миргородська «Аромалогія». Москва: «Навеус», 1999.
6. Джулія Лоулесс «Енциклопедія ароматичних масел». Москва: «Крон-прес», 2000.
7. Інтернет
