Фізіологічне значення ефірних масел рослин

Методи отримання ефірних олій . Спектр дії ефірних олій. Пахучі nречовини тваринного походження.

1.     Фізіологічне nзначення ефірних олій рослин

2.     Характеристика nметодів отримання ефірних олій

2.1.Перегонка

2.2.Пресування

2.3.Отримання nживиці і смоли

2.4.Анфлераж (мацерація)

2.5.Екстракція nорганічними розчинниками (або скрапленими газами)

3.     Застосування nефірних олій

4.     nЗастосування ефірних олій, в залежності від стану організму

5.     Список nвикористаної літератури

Ефірні nолії n(ефірні масла) – це суміш хімічних сполук різних класів, які утворюються в nрослинах. Вони мають сильний ароматний запах, пекучі на смак, майже нерозчинні nу воді, добре розчиняються у спирті, ефірі, мас­лах, смолах. Ефірні олії nбувають безбарвні, жовтуваті, тем­но-коричневі, червоні, зелені й темно-зелені.

З організму ефірні олії виділяються nчерез легені або нирки і в цих органах виявляється їхня дія (відхаркувальна, nсечогінна, антисептична або дезинфікуюча). Ефірні масла широко використовуються nне лише в медицині і ветеринарії, а й у народному господарстві – в nкосметології, парфюмерії, в харчуванні.

Часто ефірні олії (ефірні масла) nвикористовують для ароматики, для лікування волосся, від розтяжок тощо.

Із 400 000 видів рослин, які nналічуються на нашій плане­ті, лише 2500 містять ефірні олії (деякі з них – по nкілька різних ефірних олій). Кількість та хімічний склад ефірних олій у nрослинах залежить від росту, цвітін­ня, плодоношення, клімату, висоти росту nрослин та ін. Ефірні олії накопичуються в різних частинах рослин – у квітках, nлисті, насінні, шкірці плодів, бруньках, корі, ін­коли в корінні, кореневищі, nбульбах, цибулинах. Найбільше ефірних олій накопичують рослини влітку, особливо nті, які ростуть у теплих і вологих поясах земної кулі.

Ефірні олії n(ефірні масла) дуже нестійкі і під дією світла, вологи, кис­ню повітря, nпідвищеної температури змінюють свій колір, запах, хімічний склад. Ось чому при nзаготівлі, сушінні, збе­ріганні й обробці ефіроолійних рослин треба ретельно до­тримуватись nпевних правил.

Фізіологічне nзначення ефірних масел рослин

 

Ефірні олії nшироко поширені в рослинному світі, і їх роль дуже велика. До найважливіших nфізіологічних функцій відносяться наступні:

 

1.     nЕфірні nолії є активними метаболітами обмінних процесів, що протікають в рослинному nорганізмі. На користь цього судження свідчить висока реакційна здатність nтерпеноїдних і ароматичних сполук, що є основними компонентами ефірних олій.

 

2.     nЕфірні nолії при випаровуванні огортають рослина своєрідною “подушкою”, nзменшуючи теплопроникність  повітря, що сприяє запобіганню рослини від nнадмірного нагрівання вдень і переохолодження вночі, а також регуляції nтранспірації.

 

3.     nЗапахи nрослин служать для залучення обпилювачів-комах, що сприяє запиленню квіток.

 

4.     nЕфірні nолії можуть перешкоджати зараженню патогенними грибами і бактеріями, а також nзахищати рослини від поїдання тваринами.

 

Існує кілька різних способів nотримання ефірних олій. Деякі з них застосовуються ще з незапам’ятних часів, nінші більш сучасні і набагато продуктивніші.

Перевага nмає віддаватися щадним способам, так як ефірні масла вельми “чутливі” nі легко випаровуються. При необережному і неправильному зверненні їх якість nпомітно погіршується, тому ретельне дотримання технології є необхідною умовою nотримання ефірних масел. Найбільш часто в даний час застосовується перегонка, nоднак і інші способи не втратили свого значення, так як для певних видів рослин nвони підходять більшою мірою, ніж перегонка.

 

Найголовніші nметоди отримання ефірних олій:

1.     nПерегонка

2.     nПресування

3.     nОтримання nживиці і смоли

4.     nАнфлераж n(мацерація)

5.     nЕкстракція nорганічними розчинниками (або скрапленими газами)

Використання nтого чи іншого способу залежить від морфолого-анатомічних особливостей nсировини, кількості та складу ефірної олії та інших складових.
nКількість ефірної олії в сировині коливається в досить широких межах: у nквіткових бруньках гвоздики — 2,3 %, а в квітках фіалки — близько 0,004 %. До nтого ж ефірні олії — нестійкі сполуки, при нагріванні з ними відбуваються різні nхімічні перетворення. Розглянемо методи отримання деяких ефірних олій найбільш nпоширених в Україні.

 

Характеристика nкожного методу. Його переваги і недоліки.

Перегонка. n

Найбільш nпоширений спосіб отримання ефірного масла.

Як nпр

n

nавило, nзастосовують перегонку з водяною парою.

Перегонка nз водяною парою — найстародавніший і досі один з найбільш розповсюджених nспособів одержання ефірних олій. Використовують у всіх випадках, коли сировина nмістить порівняно багато ефірної олії і коли температура перегонки (близько 100 n°С) не впливає на якість ефірної олії.

Температура nкипіння окремих компонентів ефірних олій коливається в межах 150–350 °С. nНаприклад, пінен кипить при 160 °С, лімонен — при 177 °С, гераніол — при 229 n°С, тимол — при 233 °С і т.д. Але всі ці речовини за наявності водяної пари nпереганяються при температурі нижчій ніж 100 °С.

Теоретичні nоснови процесу перегонки водяною парою випливають із закону Дальтона про nпарціальні тиски, згідно з яким суміш рідин (взаємно нерозчинних і хімічно один nна одного не діючих) закипає тоді, коли сума парціальних тисків їх пари досягає nатмосферного тиску.

За nзаконом Дальтона, загальний тиск суміші дорівнює сумі парціального тиску nкомпонентів. В результаті тиск пари суміші досягає атмосферного тиску ще до nкипіння води. Наприклад, суміш скипидару і води при атмосферному тиску буде nпереганятися при 95,5 °С, тоді як пінен — основний компонент скипидару — кипить nпри 160 °С.

Перегонку nз водяною парою здійснюють у перегонних кубах або в безперервно діючих nперегонних апаратах.

Перегонка n(дистиляція) — це процес, який складається із перетворення рідини або суміші nрідин на пару в одному апараті та конденсації цієї пари шляхом охолодження в nіншому апараті.

Процес nперегонки ускладнюється, якщо рідина складається з двох або більше компонентів.

Ефірні nолії зазвичай малорозчинні у воді, тому перегонка ефірної олії з водяною парою nрозглядається як один із випадків перегонки двох взаємно нерозчинних і не nдіючих хімічно одна на одну рідин (хоча це і не зовсім так, оскільки ефірні nолії частково розчиняються у воді і не завжди реагують з нею). Відгонка ефірних nолій при підвищеному тиску має перевагу в тому, що парціальний тиск багатьох nкомпонентів ефірних олій зростає з підвищенням температури відгонки більше, ніж nпружність водяної пари. Завдяки цьому при підвищенні тиску в апараті відносний nвміст ефірної олії в дистиляті збільшується. При виробництві ефірної олії nтрапляються такі види парової відгонки:

—        nвідгонка ефірної олії водяною парою із сировини;

—        nвидалення ефірних олій, розчинених у вторинних дистиляційних водах шляхом nдистиляції (когобації);

—        nочищення ефірних олій перегонкою з водяною парою (ректифікація), яка nздійснюється як при атмосферному, так і при зниженому тиску (вакуумі);

—        nзневоднення (сушка) ефірних олій відгонкою води у вакуумі;

—        nвидалення з ефірних олій окремих компонентів фракційною перегонкою.

На nпрактиці частіше відгонка ефірних олій проводиться двома способами: гідродистиляцією nта паровою відгонкою.

При nгідродистиляції джерелом водяної пари є вода, залита в апарат разом із nсировиною (ефірною олією або ефіроолійною сировиною). Тривала дія киплячої води nна ефірні олії призводить до погіршення їх якості, наприклад омилення nліналілацетату в лавандовій ефірній олії, тому цей спосіб використовують в основному nдля перероблення квіток троянди та іншої сировини, ефірна олія якої не реагує з nводою при підвищеній температурі.

У nбільшості випадків для відгонки ефірних олій використовується гостра пара, яка nподається в апарат від пароутворювача, цей процес називається паровою nвідгонкою. Сутність методу полягає в тому, що при обробленні сировини парою nкомпоненти ефірних олій переходять у парову фазу і в суміші з парами води nнаправляються на конденсацію, а потім — на відокремлення від води. Кількість nпари, яка подається в апарат, тобто швидкість відгонки, залежить від виду nефіроолійної сировини та типу апарата. Тиск пари на магістралі перед пуском в nапарат для більшості ефіроолійних культур має бути не менше ніж (29-49) х 104 nПа. При зниженні тиску пари збільшується олійність відходів.

Конденсація nпари (суміш пари води та ефірної олії) та охолодження дистиляту проходить у nхолодильнику внаслідок віддачі тепла охолоджуючому середовищу

Розділення nпервинної ефірної олії і дистиляту проходить у спеціальних ємностях — відстійниках, nякі називаються флорентинами. Процес виділення первинної олії ґрунтується на nрізниці густини олії та води, на їх взаємній нерозчинності. Швидкість виділення nзалежить від температури середовища, конструкції та розмірів флорентин.

 

 

 

 

 

 

 

 

Пресування. nВикористовується в основному для отримання ефірного масла з шкірки плодів. Так nотримують ефірну олію бергамоту, грейпфрута, апельсина і лимона. Найбільш nхороші результати дає холодне пресування.

Холодне nпресування

Цей nметод застосовують при виробництві ефірних масел з плодів цитрусових ( лимона, грейпфрута, бергамота). Це пов’язано з тим, nщо ефірні олії локалізуються у великих умістищах шкірки плодів, що дозволяє nотримувати їх пресуванням. Ефірні залози цитрусових рослин легко побачити nнавіть неозброєним оком – це круглі порожнини на шкірці, заповнені ефірною nолією. При здавлюванні шкірки масло легко виділяється. У давнину ефірна олії nцитрусових віджимали руками, а в наші дні масло виділяють під дією преса. nПресування проводять на гідравлічних пресах з шкірки, що nзалишилася після віджимання з плодів соку. Для цього шкірку попередньо nпропускають через зубчасті вальці. Після пресування в отриманому ефірному маслі nприсутні частинки макухи і слиз, які видаляються відстоюванням або центрифугуванням. nМакуха являє собою масу, яка може містити залишок ефірної олії, не вичавленого nза допомогою преса (30% залежно від якості апаратури). Зазвичай макуха nпіддається вторинній обробці – дистиляції, для отримання залишку масла.

Отримане в цьому nвипадку масло гірше за якістю пресованої ефірної олії. Воно може бути nзастосоване як ароматизатор харчових продуктів і побутової хімії.

Олія, nотримана пресуванням містить фототоксичні речовини – фурокумарини. Таке масло, nпри попаданні на шкіру збільшує її чутливість до сонячного nвипромінювання,викликаючи локальну пігментацію і опіки. Для запобігання цих nявищ фототоксини видаляються з масла хімічним шляхом. А для масел з nфурокумаринів зазвичай дається рекомендація – не застосовувати перед виходом на nсонце або взагалі виключити в сезон активного сонця.

n      nОтримання живиці і смоли. Процес отримання живиці і смоли nдосить простий. На корі рослини чи дерева роблять насічки і збирають смолу або nживицю. Досі таким чином добувають гальбанум, мирру та ладан. Ефірне масло з nживиці і смоли отримують згодом шляхом перегонки з водяною парою.

 

n

Анфлераж (мацерація). Анфлераж n- традиційний метод, що використовувався для екстракції самих високоякісних nрослинних есенцій з ніжних квітів, таких, як троянда і жасмин. Це трудомісткий nі дорогий процес, тому що продукт, який в результаті цього виходить – абсолют – nмає високу ціну.
n         Процес анфлеражу відбувається наступним чином.       Скляні nлисти покривають жиром, звичайно очищеним свинячим або яловичим. Зверху nрозкладають пелюстки свіжозрізаних квітів. Жир активно вбирає в себе летючі nефірні масла. Зів’ялі пелюстки знімають і кладуть свіжі. Процес триває кілька nднів, а для жасмину – цілих три тижні, поки жир не зможе більше поглинати nмасло.
n         Потім жир збирають, очищають від несвіжих пелюсток або стебел. nОдержуваний на цій стадії продукт називається помадою. Потім її розчиняють в nспирті і енергійно струшують протягом двадцяти чотирьох годин, щоб відокремити nжир від ефірного масла.
n         Масло, що отримується за допомогою цього методу, називається n«абсолют». Абсолют звичайно являє собою висококонцентрованих в’язку рідину, але nіноді він має тверду або напівтверду консистенцію, як, наприклад, абсолют nтроянди. Він твердіє при кімнатній температурі, а якщо флакон з абсолютом трохи nпотримати в руці, то, нагріваючись, він набуває рідку консистенцію. Абсолют має nсильний запах і сильні терапевтичні властивості. Для досягнення однакового nефекту потрібно набагато менше абсолюту, ніж ефірного масла, отриманого nдистиляцією.
n        Існує ще один метод анфлеражу. На дерев’яні рами натягують марлеві полотнища, nпросочують оливковою олією і розкладають пелюстки квітів, щодня змінюючи їх, до nтих пір, поки масло більше не зможе вбирати рослинну есенцію. Одержаний продукт nвикористовують у натуральному вигляді як ароматного масла для тіла або піддають nекстракції спиртом, щоб відокремити абсолют.   

При nвикористанні в якості сорбенту активованого вугілля сировину (квітки) поміщають nв камеру на сітки, після чого камеру герметично закривають і через неї nпродувають сильний струм вологого повітря, що відносить з собою пари ефірної nолії, що виділяється квітками. Олія з повітря поглинається активованим nвугіллям, краще всього марки БАВ (березове активоване вугілля), що знаходиться nв адсорбері, який встановлений над камерою. Активоване вугілля після його nнасичення ефірним маслом вивантажують з адсорбера, піддають етилювання етиловим nефіром і після відгонки розчинника отримують ефірну олію.

Ці nдва методи традиційно використовувалися в парфумерній промисловості, особливо nдля виробництва високоякісного ефірного масла.              

Але nзараз за допомогою останнього методу отримують не більше 10% всіх абсолютів, nоскільки процес надто тривалий і дорогий. Приблизно 80% абсолютів троянди і nжасмину в даний час витягають за допомогою летючих розчинників, що залишилися n10% припадають на частку ароматичних масел, витягнутих шляхом дистиляції.

Екстракція nорганічними розчинниками. Екстракція розчинниками nзастосовується в тих випадках, коли рослинна сировина дає занадто малий вихід nолії при дистиляції (наприклад, жасмин, нарцис, лотос та ін) або при дистиляції nвиходить масло непридатної якості (високі температури при паровій дистиляції nможуть спотворювати аромат і сприяти утворенню продуктів розпаду).

Для nцього методу застосовують леткі органічні розчинники високого ступеня очищення: nпетролейний ефір, гексан, пентан, діетиловий ефір.

До nрозчинників пред’являються певні вимоги. Розчинник повинен бути без запаху і не nутворювати токсичних речовин і речовин, які змінюють запах продукту (наприклад, nетиловий спирт утворює ефіри з різними компонентами рослинної сировини, тим nсамим спотворюючи запах готового продукту). Чим нижча температура кипіння nрозчинника, тим краще – це пояснюється тим, що при підвищенні температури nпроцесу екстракції збільшується ризик утворення небажаних продуктів розпаду. nЦим вимогам відповідають петролейний і діетиловий ефіри, тому вони найбільш nчасто використовуються при екстракції.

Процес nекстракції розчинниками проходить кілька послідовних стадій:

1.     nРослинна nсировина змішується з розчинником до тих пір, поки концентрація ароматних nречовин у розчиннику не досягне свого максимуму. Цей етап часто проходить за nучастю апарата Сосклета: леткий розчинник кипить, пари його потрапляють в nхолодильник, конденсуються і осідають в колбі з сировиною, при досягненні nпевної кількості розчинника в сировині – розчинник автоматично зливається назад nв колбу з розчинником, тим самим роблячи процес екстракції циклічним.

2.     nФільтрація nз метою видалення використаної сировини.

3.     nВидалення nлетючого розчинника зазвичай проводиться при низькому тиску в потоці інертного nгазу.

На nвиході виходить напіврідка або тверда маса, яка називається конкрет. Конкрет nскладається з летких ароматних речовин і нелетких компонентів (воски, смоли, nпарафіни, ефіри вищих жирних кислот). Вміст ефірних олій у конкреті 5-20%.

4.     nВитяг nефірної олії з конкрета. Конкрет розчиняють в етиловому спирті (або іншому nрозчиннику), при цьому в розчин переходить 20-60% конкрета.

5.     nФільтрація nнерозчинного залишку при низькій температурі.

6.     nЗнебарвлення nспиртового розчину за допомогою активованого вугілля і випарювання у вакуумі.

На nвиході виходить цінний ароматерапевтичний і парфумерний продукт, який має назву nабсолют (або «абсолю»).

Абсолют n– це не чиста ефірна олія (як при дистиляції чи віджиманні цитрусових), а суміш nефірного масла з іншими компонентами рослин, в основному – з рослинними жирами.

         Склад nекстрактивних ефірних олій (конкрета і абсолю) може відрізнятися від nдистиляційних ефірних олій, отриманих з однієї й тієї ж самої рослинної nсировини. До прикладу, у складі конкрета аптечної ромашки відсутній хамазулен, nале є попередник хамазулена – матрицин, якого немає в дистиляційному ефірному nмаслі. Хамазулен утворюється при впливі гарячої пари при дистиляції, тому якщо nвпливати гарячою парою на конкрет ромашки – в ньому утворюється хамазулен.

         Якщо nекстракцію розчинниками застосовувати у відношенні смол, то на виході отримуються nпродукти, так звані резиноїди. Резиноїди також мають виражений запах і nзастосовуються в парфумерії як фіксатори для аромату парфумів (в якості базової nноти).

         Також nдля екстракції в наш час застосовують вуглекислий газ (СО2) і зріджені гази n(фреони). Продукти на виході отримують назву СО2-екстракт і, в залежності від nскладу, використовуються в парфумерії, косметиці або медицині.

         Екстрагування nвуглекислим газом (СО2-екстракція) – один з найбільш «молодих» методів nвилучення ефірних олій, з’явився тільки в 1980-х роках. У процесі nвикористовується дороге високотехнічне обладнання. Вуглекислий газ при nтемпературі 33 градуси і тиску в 200 атмосфер має агрегатний стан, проміжне між nгазом і рідиною, в такий момент він має властивості розчинника, і ефект виділення nефірних олій відбувається практично миттєво. На виході виходить ефірна олія, nяка дуже близька за складом до тієї, яка знаходиться всередині рослини, так як nпри витяганні не відбувається впливу пошкоджуючих факторів (тиску і nтемператури). Вона не містить зайвих домішок, а також вуглекислого газу. nОтримані методом СО2-екстракції ефірні олії використовуються в основноу в nелітній парфумерії.

 

Область застосування ефірних олій (аромамасел) nмайже безмежна.

Можна:
n- ароматизувати ними ванну
n- ароматизувати ними приміщення за допомогою аромалампи
n- використовувати масла в інгалятори
n- створювати свої власні мазі й шампуні
n- використовувати їх як лікарські препарати, приймаючи їх всередину
n- ароматизувати чай
n- робити холодні та гарячі компреси, розтирання, обгортування шкіри
n- створювати свої власні парфуми

Обираючи один з методів nвикористання, слід пам’ятати: Ефірні масла (ефірні nолії) вважають більш ефективними при зовнішньому використанні ніж внутрішньому, nоскільки масло вже протягом кількох секунд проникає в потрібні органи.

 

Методи використання ефірних масел n(ефірних олій)

1. nАромотерапія

У аромалампу наливається тепла nвода, в яку додають кілька крапель аромамасла, після чого запалюється свічка. nЗа рахунок повільного підігріву води відбувається поступове насичення повітря nкімнати ароматом. Метод слід застосовувати при закритих вікнах і дверях. Час nінгаляції 1-3 години.

Як правило, в nаромалампу додається кілька крапель ефірної олії, кількість     яких nвизначається розмірами приміщення – зазвичай це 1-2 краплі на 5 кв. метрів. nАромат в приміщенні повинен бути тонким і ненав’язливим.
n            Види аромоламп:
n1. Неелектричні аромалампи (керамічні, скляні, кам’яні, металеві). nЦе найбільш поширений вид. Такі аромалампи складаються з ємності для nводи та ефірної олії, каркаса та підставки для свічки. Для джерела тепла nвикористовується чайна свічка (у “гільзі”). Свічка нагріває воду, nвода випаровується і забирає з собою більш легкі частки ефірного масла, nпоширюючи, таким чином, аромат по приміщенню.
nВикористання:
nНалийте гарячу воду (не кип’яток, градусів 50-60) у верхню частину аромалампи n(ємність для води), капніть в неї потрібну кількість ефірного масла, nзапаліть свічку в нижній частині аромалампи. Насолоджуйтесь ароматом. Через 1-3 nгодини свічку можна загасити.

 

 

2. nЕлектричні аромалампи (водні, безводні: аромалампи, що працюють від nмережі, ультразвукові (дифузори), USB-аромалампи). Даний спосіб nароматизації має свої переваги у порівнянні з аромалампами, що працюють від nвогню.
n- води не потрібно, масло капають безпосередньо в дифузор
n- капати олії можна менше – ті ж 5 крапель дають більший ефект
n- олія використовується більш повно (у звичайній аромалампі частину ефірного nмасла прогоряє і осідає на стінках аромалампи), тим самим терапевтичний ефект nзбільшується
n- масло не нагрівається, тому що випаровування відбувається за рахунок nультразвуку. Це також збільшує терапевтичний ефект ефірного масла
n- мити дифузор не треба, робоча поверхня протирається ватою зі спиртом
n- за рахунок ультразвуку відбувається активація частинок ефірного масла, це nсприяє більшій доступності корисних речовин
n- дифузор працює без вогню, це ідеальний варіант для офісу та дитячої

2. Інгаляції холодні n

Безпосередньо з флакона, або після nнанесення на тканину чи аромакамінь (камінь з дрібнопористої глини) nвдихають аромат ефірного масла. Дихання повинне бути рівним і глибоким. Час nінгаляції 5-10 хвилин.

Аромакамінь n- це аксесуар для ароматерапії, який використовується для ароматизації повітря nв приміщеннях, одягу та білизни. Досить нанести одну або дві краплі ефірного nмасла на поверхню аромакаменя, щоб відчути ефект. Можна носити з собою в nкишені, сумці, для ароматизації білизни та одягу покласти у шафу.

nКамінь здатний утримувати аромат від 1 дня до місяця, в залежності від виду ефірного nмасла. Аромокамінь виготовлений з природної білої глини, має пористу nструктуру. Ідеальний для офісу, так як дає аромат в межах столу, і де небажана nароматизація повітря із застосуванням вогню. У порівнянні з аромалампою найменш nнебезпечний для дітей.

3. Інгаляції гарячі n

У nпосуд з широким горлом налити окріп, накрити голову рушником, додати кілька nкапель ефірного масла в окріп і вдихати аромат 3-10 хвилин. Під час інгаляції nслід обов’язково закривати очі.

Ванни з ефірних масел. nАроматичні речовини стикаються з усією поверхнею шкіри. За рахунок високої nпроникаючої здатності швидко всмоктуються шкірою, потрапляють у лімфатичну nмережу, а потім в усі органи. Крім сильного впливу на шкіру, ефірні олії nнадають потужний вплив на легені, кишечник, нирки, центральну і периферичну nнервову систему, точки Бонньє. Ванни можуть бути гарячими, прохолодними, nсидячими, для ніг, ванночки для рук і т. д.

У наповнену водою необхідної nтемператури ємність додають вказану кількість ефірного масла, яке попередньо nзмішують з емульгатором (морська або кухонна сіль, піна для ванни, мед, вершки, nмолочна сироватка, висівки). Час процедури 5-30 хвилин. Збільшення часу прийому nароматичної ванни повинно бути поступовим.

 

 

4. Компреси з ефірних nмасел

Речовини, nщо містяться в ефірних маслах, проникають через ділянку шкіри, що перебуває в nпрямій проекції до хворого органу, потрапляють у лімфу та мають протизапальну, nпротинабрякову, знеболювальну, спазмолітичну дію.
n         Холодні і гарячі компреси. У воду (300-400 г) необхідної nтемператури додати ефірну олію, після чого занурити в цю воду бавовняну nтканину, злегка віджати, прикласти на область проекції хворого органа, на чоло, nшию, литкові м’язи і закріпити сухою тонкою тканиною. Час процедури – 5-40 nхвилин.

5. Розтирання з ефірних nмасел

Методика nрозтирання ефірними маслами чудово допомагає при запальних явищах в м’язової, nнервової, сполучної тканини, впливаючи на лімфатичну систему, хребетний nстовбур, системи дихання і кровообігу.   

У 10 г масла для масажу (масло nзвіробою, мигдальне, масло паростків пшениці) додати необхідну кількість ефірного nмасла, нанести на хворе місце і втирати сильними енергійними рухами. Крім nпозитивного впливу на органи дихання, кровообігу, центральну і периферичну nнервову систему, відбувається оздоровлення печінки, кишечника і залоз nвнутрішньої секреції.

6. Внутрішнє вживання nефірних масел

Активні nкомпоненти ефірних олій впливають на органи травлення, потрапляють у кров’яне nрусло, нормалізують роботу серцево-судинної системи, мають потужний вплив на nсечостатеву систему й нервову тканину. Дана методика менш популярна, ніж nперераховані вище, оскільки викликає неприємні відчуття в момент попадання ефірних nолій у рот.
nЧисті нерозведені ефірні масла не можна вживати всередину! Рекомендовану nкількість ефірного масла слід додати до 1 ст. л. харчового рослинного масла, в n0,5 ч. л. меду чи варення.
n         Для пекучих ефірних олій існує методика капсулювання: на маленький nшматочок чорного хліба нанести ефірне масло відповідної дозування. Інший nшматочок хліба розім’яти між пальцями так, щоб вийшла тонка пластинка. Далі, nзагорнути в цю платівку просочений аромаесенцією хліб і щільно заклеїти. Після, nприймати як пігулки, запиваючи великою кількістю рідини (краще кислим соком).

7. Ароматизація чаю: nу герметично закриваючий посуд (200 г) крапнути 7-10 крапель ефірної олії, nпотім насипати в цю ємність чай, щільно закрити і не відкривати 3-5 днів, nперіодично струшувати. Після зазначеного терміну чай готовий до вживання.

8. Використання в nпобуті

Добавка до води для nприбирання приміщень. Для миття підлог і меблів додайте у nводу кілька крапель лаванди, лимона або чебрецю. Вимиті предмети не тільки nстануть добре пахнути, а й будуть продезінфіковані.
nПри сушінні білизни. Після віджимання білизни капнути 5 крапель ефірного nмасла (за Вашим вибором) на один з предметів (краще всього на рушник для тіла nабо для посуду) і покласти його разом з рештою білизни в сушарку.
nПри прасуванні. Додати 2-3 краплі обраного Вами ефірного nмасла у воду для праски з парою. Це додасть білизні приємний аромат.
nЗахист від молі. Для захисту одягу від молі та інших шкідливих комах nнайкраще виготовити ароматичну подушечку, що поміщають у шафі між предметами nбілизни та одягу. Замість подушечки можна обмежитися застосуванням ватного тампона, nякий змочують ефірним маслом.

9. Догляд за домашніми nтваринами

Якщо Ваша собака або кішка хвора nсверблячої екземою, страждає від ран або виразок, слід втирати у хворі місця nзазначену нижче суміш ефірних олій (вона принесе полегшення і одужання). “Побічний” nефект такого лікування виражається в тому, що тварина стає менш схильною до nукусів кліщів і бліх. Суміш ефірних олій: у 50 мл рослинного nмасла додати: 5 капель лаванди, 5 крапель чайного дерева. Втирайте цю суміш в nуражені місця три рази на день до повного загоєння ран.

10. Догляд за рослинами

Ефірними оліями nможна також обробляти кімнатні рослини, якщо на них напали комахи. Мурахи і nпопелиці можна вивести наступним складом: у 100 мл етилового спирту розчиніть n15 капель лаванди, 15 капель чайного дерева, 5 капель чебрецю. До отриманого nрозчину додайте 400 мл води і залийте весь склад в пульвелізатор. Обприскуйте nрослини цим розчином 2-3 рази на день. Перед кожним вживанням збовтуйте розчин.

 

Застосування ефірних олій, в залежності від стану організму

Опорно-руховий апарат

Остеохондроз: nвербена, герань, імбир, каяпут, кориця, левзея, лимон, кипарис, гіссоп, nматеринка, чабрець, евкаліпт, сосна, ялиця, м’ята, ялівець, майоран.

Артрит: nбазилік, бэй листя, вербена, гвоздика, імбир, гіссоп, каяпут, кедр, кориця, nмайоран, ялина, мускат, ялівець.

М’язи

Міозит n- запалення м’язів: бэй листя, вербена, іланг-іланг, nімбир, каяпут, кориця, лимон, майоран.

М’язове nперенапруження: бэй листя, базилік, вербена, лимонник, nм’ята, ялівець, майоран, кориця, імбир.

Нервова система

Неврит, nневралгія: вербена, гвоздика, ялиця, імбир, каяпут, кедр, nкипарис, лимон, майоран, мускат, ялівець, розмарин, м’ята, сосна, шавлія.

Безсоння: nбазилік, ваніль, жасмин, іланг-іланг, лаванда, аніс, петит грейн, левзея, миро, nладан, неролі, ромашка, сандал.

Ослаблення nпам’яті: левзея, базилік, лимонник, гвоздика, меліса, nмускат, петигрейн.

Перевтома: nапельсин, бергамот, вербена, герань, грейпфрут, іссоп, ялина, лаванда, лимон, nладан, майоран, меліса.

Емоційна nпригніченість: базилік, бергамот, герань, грейпфрут, nлевзея, кориця, кипарис, лимон, ладан, майоран, меліса, мускат, ялівець, nрозмарин.

Розумове nперенапруження: левзея, петигрейн, базилік, бергамот, nвербена, гвоздика, герань, ялівець, м’ята, пальмороза, чабрець, евкаліпт.

Депресія: nапельсин, левзея, троянда, ялиця, іланг-іланг, кориця, лаванда, ладан, м’ята, nнеролі, пальмороза, шавлія.

Дратівливість: nаніс, троянда, ялиця, ялина, материнка, левзея, ваніль, кипарис, лаванда, nладан, мандарин, меліса, ялівець, неролі.

Плаксивість: nгрейпфрут, материнка, іланг-іланг, каяпут, лаванда, ладан, неролі, троянда, nсандал, сосна.

Підвищена nзбудливість: аніс, ваніль, материнка, лаванда, nладан, левзея, майоран, неролі, ромашка, сандал.

Дитяча nнадзбудливість, плаксивість, нічні жахи: аніс, троянда, ладан, nсандал, іланг-іланг, апельсин.

Система дихання

Трахеїт: nкаяпут, евкаліпт, майоран, базилік, ялина, кедр, мускат, розмарин, сосна, nшавлія.

Пневмонія: nевкаліпт, сосна, чабрец, сандал, розмарин, кедр, каяпут, базилік, ялівець, nматеринка.

Виснажливий nкашель: кипарис, аніс, базилік, сосна, лаванда, сандал, nфенхель, материнка.

Задишка: nсосна, каяпут, лаванда, ладан, мускат, мирт, евкаліпт.

Серцево-судинна система

Ішемічна nхвороба серця: лаванда, розмарин, троянда, м’ята, nмеліса, аніс, герань, іланг-іланг, майоран, неролі.

Серцеві nневрози: вербена, базилік, розмарин, м’ята, ладан, герань, nнеролі.

Підвищений nартеріальний тиск: ваніль, іланг-іланг, лимон, майоран, nялівець, фенхель, кипарис, герань, лаванда, розмарин.

Знижений nартеріальний тиск: кориця, мускат, чабрец, шавлія, бай nлистя, вербена, ялина, левзея.

Травний тракт

Спазми, nкольки: базилік, бергамот, вербена, грейпфрут, nіланг-іланг, каяпут, кипарис, аніс, фенхель, лаванда, майоран, м’ята.

Гастрит: nбазилік, каяпут, лимон, ромашка, деревій, фенхель, аніс, кайоли, троянда.

Виразка nшлунку і дванадцятипалої кишки: ромашка, базилік, nкаяпут, троянда, деревій, лимон, кедр.

Захворювання nпечінки: м’ята, розмарин, шавлія, чабрец, лимон, грейпфрут, nапельсин, неролі.

Захворювання nжовчного міхура: сосна, апельсин, грейпфрут, бергамот, nкедр, лимон, розмарин, фенхель, аніс.

Печія: nм’ята, лимон, шавлія, іланг-іланг.

Статева система

Жіночі захворювання

Передменструальний nсиндром, болючі менструації: аніс, ваніль, каяпут, жасмин, nмайоран, троянда, вербена, мускат, м’ята, неролі, ромашка, чабрець, шавлія, nкипарис, ялівець, розмарин, меліса.

Дисфункційне nпорушення циклу: неролі, кориця, ялівець, вербена, nтроянда, меліса, ромашка, кипарис, мускат, пальмороза, шавлія.

Дрібні nменструації: гвоздика, кориця, майоран, базилік, nм’ята, фенхель, лаванда, шавлія.

Надмірні nменструації: материнка, кипарис, герань, сосна, nмайоран, кориця, мускат.

Безпліддя: nялівець, вербена, троянда, неролі, ладан, шавлія, герань.

Клімактеричні nрозлади: ромашка, іланг-іланг, мускат, кипарис, туя, nшавлія.

Запалення nматки і придатків: пачулі, майоран, бергамот, каяпут, nевкаліпт, ялівець, герань, гвоздика, лаванда, вербена, троянда, іланг-іланг, nрозмарин, м’ята, ромашка, шавлія.

Молочниця: nевкаліпт, троянда.

Шкіра, волосся, нігті

Суха nшкіра: аніс, троянда, сандал, рожеве дерево, ромашка, nжасмин, пачулі, герань, апельсин.

Жирна nшкіра: бергамот, грейпфрут, меліса, лимон, розмарин, nгвоздика, лимонник, кипарис.

Змішана nшкіра: іланг-іланг, лимон, м’ята, неролі, рожеве дерево.

Зморшки:  nтроянда, ладан, сандал, неролі, мускат, миро, сосна, фенхель, пом’ята.

В’яла nшкіра: сандал, троянда, м’ята, миро, лиметт, ладан, nмускат, мирт, каяпут, сосна, ялиця.

Стресові nплямки: сандал, рожеве дерево, ромашка, левзея, троянда, nпачулі, неролі, іланг-іланг, меліса, м’ята, грейпфрут, каяпут.

Забруднені nпори: nкаяпут, лимон, чабрец, майоран, фенхель, меліса, ялівець, бергамот, грейпфрут.

Судинна nсітка: кипарис, лимон, лаванда, м’ята, шавлія, деревій.

Пігментні nплями, ластовиння, вітіліго: лимон, рожеве дерево, грейпфрут, nромашка.

Пітливість: nшавлія, кипарис, сосна, евкаліпт, пальмороза.

Рубці, nшрами: розмарин, м’ята, неролі, чайне дерево, ладан, nрожеве дерево, фенхель.

Вугрі, nзапалення: бергамот, гвоздика, материнка, каяпут, кедр, nлаванда, ялиця, сосна, деревій, шавлія, евкаліпт.

Інфільтрати nна шкірі: розмарин, чабрец, гіссоп, ромашка, каяпут, герань, nевкаліпт, деревій.

Нейродерміт: nлевзея, кедр, неролі, ромашка, лаванда, троянда, рожеве дерево, іланг-іланг, nсандал, петит грейн.

Екзема nхронічна: бергамот, герань, іланг-іланг, иссоп, каяпут, nкедр, ялівець, дун пальмароза, троянда, ромашка.

Мокнуча nекзема: кедр, ялина, сосна, лимон, ялівець, каяпут, nнайолі, евкаліпт, материнка, пальмароза, ромашка, шавлія.

Алергічний nдерматит: іссоп, рожеве дерево, ромашка, неролі, троянда, nматеринка.

Герпес, nоперізувальний лишай: імбир, лимон, каяпут, сосна, пом’ята, nромашка, іланг-іланг.

Бородавки: nтуя, іссоп, лимон.

Стриї n- розтяжки після вагітності або зміни ваги: неролі, nпетигрейн.

Грибкові nураження шкіри: бергамот, лимонник, чайне дерево, nрозмарин, кориця.

Шкірний nзуд: nгрейпфрут, лаванда, лимон, майоран, материнка, ромашка.

Целюліт: nапельсин, мандарин, грейпфрут, ялівець, лимон, бергамот, сосна, сандал, nрозмарин, неролі, лиметт.

Регенерація nшкіри: каяпут, ромашка, іланг-іланг, сандал, миро, nрозмарин, лкметт, троянда, ялівець, рожеве дерево, ладан.

Сухе, nтонке, ламке волосся: апельсин, іланг-іланг, ромашка, nмандарин, сандал, ладан.

Жирне nволосся: грейпфрут, каяпут, бергамот, лимон, кедр, nрозмарин, меліса, кипарис.

Випадання nволосся, облисіння: грейпфрут, кедр, сосна, лаванда, nлимон, евкаліпт, ромашка, сандал, шавлія,  неролі, імбир.

Лупа: nрозмарин, апельсин, евкаліпт, фенхель, кедр, ладан, неролі, меліса, мандарин, nлаванда, ромашка.

Ламкі nнігті: кедр, лимон, евкаліпт, сандал, лаванда, бергамот, nрозмарин, пачулі, ромашка, петигрейн.

Грибкові nураження нігтів: чайне дерево, бергамот, сандал, nлаванда.

Вухо, горло, ніс

Нежить: nбергамот, каяпут, герань, іссоп, імбир, лимон, ладан, евкаліпт, майоран, аніс, nялина, ялиця, сосна, кедр, найолі.

Ангіна, nфагингіт, тонзиліт: лимон, герань, імбир, бергамот, м’ята, nромашка, сосна, шавлія, евкаліпт, найолі, розмарин, майоран.

Запалення nпазух носа: герань, евкаліпт, каяпут, найолі, лимон, сосна, nрозмарин, чабрец, ладан, мирт, шавлія, майоран.

Гайморит: nбергамот, лимон, евкаліпт, м’ята, шавлія, чайне дерево, герань, ялиця, сосна, nкедр (точковий масаж).

Запалення nі біль у вусі: герань, каяпут, іссоп, найолі, nевкаліпт, майоран.

Алергічний nнежить, сінна лихоманка: іссоп, ромашка, кипарис, ладан.

 

Гострі стани

Травми

Опіки: nевкаліпт, шавлії, деревій, ромашка, герань, троянда, розмарин, найолі, каяпут, nсосна, лимон, бергамот.

Поранення: nкаяпут, герань, гвоздика, кедр, лаванда, ялівець, неролі, троянда, рожеве nдерево, ромашка, евкаліпт, ялина, шавлія.

Кровотечі nрізного походження: гвоздика, деревій, кипарис, герань, nмускат, кедр, материнка, ромашка, меліса, лимон, сосна, каяпут.

Синці, nгематоми: кориця, лимон, меліса, м’ята, неролі, пальмороза, nрозмарин, ромашка, деревій, шавлія.

Сонячний nудар: nрозмарин, герань, лаванда, евкаліпт, іссоп, ромашка, гвоздика, меліса.

Інфекційні захворювання

Грип: nкориця, евкаліпт, лимон, іссоп, сосна, розмарин, лаванда, кипарис, гвоздика, nімбир, кедр, меліса, ялівець, пачулі, чайне дерево, ладан.

Застуда: nбергамот, імбир, каяпут, сосна, ялина, кедр, ялиця, ладан, кориця, лимон, nмеліса, мята, фенхель, аніс, евкаліпт, найолі.

Кір, nвітряна віспа: лимон, фенхель, евкаліпт, гвоздика, nялівець, сосна, кедр, ялина.

Больовий синдром

Головний nбіль: nлимон, базилік, гвоздика, іланг-іланг, м’ята, лаванда, меліса, ялівець.

Мігрень: nмайоран, герань, лимон, гвоздика, базилік, ромашка, евкаліпт, розмарин, сосна, nялина, лаванда, м’ята, троянда, іланг-іланг.

Печінкові nкольки: кипарис, лаванда, лимон, материнка, грейпфрут, nаніс, розмарин.

Ниркові nкольки: лаванда, евкаліпт, ялівець, материнка, м’ята, nкипарис, грейпфрут, ладан, лимон, сосна, фенхель.

Серцевий nбіль: nгерань, лаванда, неролі, розмарин, меліса, м’ята, іланг-іланг.

 

Судинний стан

Анемія: nлимон, апельсин, грейпфрут, ромашка, мандарин, мускат, сосна, материнка, кедр, nялина.

Непритомність: nгвоздика, м’ята, лимон, розмарин, лимонник, меліса, вербена, кориця, мускат.

Запаморочення: nм’ята, гвоздика, троянда, неролі, вербена, розмарин, базилік, ромашка, лаванда. n

Нудота, nблювота: м’ята, меліса, базилік, каяпут, розмарин, ромашка, nаніс, фенхель, іссоп, лаванда.

Висока nтемпература тіла: бергамот, каяпут, аніс, евкаліпт, nромашка, лимон, імбир.

М’язові nсудоми: іланг-іланг, майоран, м’ята, ромашка, гвоздика, nрозмарин, материнка, кориця, вербена, імбир.

Набряки: nялівець, лимон, м’ята, герань, сандал.

Отруєння nнікотином і алкоголем: левзея, аніс, фенхель, чайне дерево, nм’ята, деревій, ялівець, лимон, ваніль.

Інше

Зниження nгостроти зору: апельсин, аніс, грейпфрут, кориця, nлимон, ладан, розмарин.

Гіповітаміноз: nапельсин, троянда, сосна, м’ята, неролі, кедр, бергамот, розмарин.

Високий nрівень цукру в крові: евкаліпт, герань, ялівець лимон, грейпфрут.

Зниження nімунітету: аніс, гвоздика, імбир, іссоп, каяпут, кедр, сосна, nкориця, кипарис, лимон, грейпфрут, ялівець, материнка, евкаліпт, мандарин, nромашка.

Відновлення nпісля хвороб і операцій: аніс, ялина, сосна, кедр, ялиця, nгрейпфрут, лимон, апельсин, іланг-іланг, іссоп, ялівець, м’ята, троянда, nнеролі, ромашка, розмарин.

Вагітність: nжасмин, троянда, аніс, лимон, неролі.

Для nполегшення пологів: гвоздика, вербена, жасмин, шавлія, nнеролі.

Для nзбільшення лактації: аніс, фенхель, вербена, ромашка.

Ожиріння: nапельсин, грейпфрут, лимон, мандарин, кипарис, мускат, сосна, ялівець, nрозмарин, лимонник.

Укуси nкомах: лимонник, шавлія, лимон, лаванда, бергамот, nсандал, пальмароза, рожеве дерево, грейпфрут, майоран, ялівець, евкаліпт, nромашка.

 

 

МЕТОДИ ОТРИМАННЯ ЕФІРНИХ nОЛІЙ

В залежності від характеру рослинної nсировини і властивостей ефірних слій їх добувають способом, який дозволяє nотримати найбільший вихід продукції хорошої якості.

 

Анфлераж. Це nстаровинний метод отримання ефірних олій з квітів ефіроолійних рослин, тонкого nлистя, суцвіть, коренів. Холодний жир без запаху зазвичай яловичого чи свинного nсала) наносять тонким шаром на пластинки скла чи дерев’яні дощечки. Квіти викладають на шар жиру, який nчерез деякий час поглинає ефірну олію. Приблизно зерез два дні відпрацьовані nквіти змінюються новими. Процес багатократно повторюється, поки жир не набирє nдостатню кількість ефірної олії. Суміш ефірної олії і жиру називається помадою. nПомаду розчиняють у спирті. Ефірна олія, таким чином розчиняється в спирті. Цю суміш nназивають місцелою. її обробляють у спеціальному апараті, в результаті чого nспирт випаровують і отримують ефірну олію, яка називається абсолютною. nАбсолютні олії найбільш точно передаюь запах вихідної сировини. Завдяки nнаявності в абсолютних оліях нелетких смолоподібних екстрактивних речовин, які nперешкоджають випа­ровуванню летких компонентів, абсолютні олії володіють nвисокими фіксуючими властивостями. Поєднання запаху, який добре передає аромат nквітів, з фіксуючими властивостями робить абсолютні олії надзвичайно цінними nпродуктами для застосування у парфумерії

 

Метод анфлеражу nзастосовують, наприклад, для свіжих бутонів жасміну, туберози, троянди, nвербени, мімози, нарциса. Ціна ефірної олії отриманої методом анфлеражу, досить nвисока. Тому анфлеражні ефірні олії є найбільш дорогими.

 

Більшість ефірних nолій отримують методом відгону ефіроолійної сировини з водяною парою. Він nзаснований на здатності nводяної пари екстрагувати крихітні леткі краплинки ефірної олії щ рослини. В nрезультаті досягається достатньо повне виділення ефірних олій в малозміненому nвигляді з хорошим виходом, оскільки процес протікає при температурі нижче n100°С. Крім цього, в даному випадку можливе додаткове виділення ефірних олій з nдистиляційних вод.

 

На практиці відгін ефірних олій nпроводиться двома шляхами: гідро- дистиляції і парового відгону. При nгідродистиляції джерелом водяної пари є вода, залита в аппарат разом з перероблюваним nматеріалом. Тривалий вилив киплячої води на ефірні олії призводить до nпогіршення їх якості, наприклад, омиленню ліналілацетату в лавандовій і nшалфейній олії, тому його застосовують в основному для переробки квітів nтроянди.

У більшості випадків для відгону nефірних олій використовується водяна пара, подається в апарт від пароутворювача n(котельня), такий процес називається відгоном.

 

При відгоні ефірних nолій гідродистиляцією і при допомозі водяної пари, яка подається ззовні, nперегінна рідина повинна nспочатку нагрітися до температури близької до 100°С (при нормальних умовах nперегонки). В подальшому, утворені піхурці водяної пари проходять через шари nрідини без конденсації (при надійній термоізоляції зовнішніх стінок перегінного nапарату). В кожен такий піхурець дифундують ефірні олії, які випаровуються із nйого зовнішньої поверхні. Таке випаровування може відбуватись до тих пір поки nсумарний тиск парів всередині піхурця не стане рівним атмосферному. Піхурці, nякі піднімаються, досягають поверхні рідини і суміш парів, яка в них nзнаходиться, переходить в паровий простір пере­гінного апарату. Потім пари nефірної олії разом з водяною парою поступають в теплообмінник, де конденсуються nі збираються в олієвідділювач (флорентин). Ефірна олія, як більш легка, спливає nі відділяється від води, після чого її вису­шують (видаляють залишки води) в nспеціальних апаратах під вакуумом і фільт­рують. Методу дистиляції і до цих пір nнадають перевагу для отримання більшості ефірних олій.

 

Пресування – це nмеханічний спосіб отримання ефірних олій. Цим способом переробляють ефіроолійну nсировину з великим скупченням ефірних олій, розміщених близько від зовнішньої (покривної) тканини, доступної для nруйнування клітин механічною дією. Цей спосіб застосовується в основному для nпереробки шкірки плодів цитрусових, ефірні олії яких знаходяться в дрібних nпорах шкірки. Спочатку олію просто вичавлювали руками, витискаючи шкірку nвручну. Рідину збирали губкою, а потім витискали в стакан. В теперішній час nефірну олію з цитрусових добувають за допомогою спеціальних комбайнів. Для nвиробництва ефір­них олій шкірку плодів піддають холодному пресуванню, nцентифугуванню і, насамкінець, фільтрації. Теплова обробка у цьому випадку nвідсутня. Такми чином отримують ефірні есенції з апельсині, бергамота, грейпфрута, nлимона, мандарина і танжерина, а також базової олії.

Ефірні олії, nотримані холодним пресуванням, в більшій мірі зберігають свої природні nвластивості і, крім того, завдяки відносно недорогому способу вироб­ництва є достатньо дешевими. nНедоліком олій з плодів цитрусових рослин є відносно короткий термін їх nзберігання. При використанні цих олій для догляду за шкірою необхідно бути nобережним: велике дозування есенцій з плодів цитрусових може викликати nфототоксичний ефект.

Екстракція nнелетними розчинниками, або мацерація. Цим способом пере­робляють квіти, які nмістять ефірні олії в незначних кількостях. У якості розчинника використовують nсуміш внутрішнього яловичого і свинного жиру, перетопленого при підвищеній nтемпературі з додаванням консервуючих продуктів.

З рослинних жирних олій найбільш nцінними є оливкова, мигдальна, олія з абрикосових кісточок. Спосіб отримгння nароматичних олій заключається в наступному: подріблені рослини помішують в nколбу з теплою рослинною олією. Протягом кількох днів колбу періодично nструшують. Ефірні олій і інші біологічно- активні розчини переходять в розчин. nОтриману олію проціджують, фільтрують і розливають у пляшечки: вона готова до nзастосування для масажу, аплікацій.

Екстракція леткими nрозчинниками. Деякі рослини не придатні для дисти­ляції, оскільки дуже чутливі nдо нагрівання, або від нагрівання значно зменшується об’єм кінцевого продукту. nТому ефірні олії з таких рослин добувають методом екстракції з допомогою органічних розчинників. nЛеткими розчинниками для екстракції є петролейний і фетиловий ефір, етиловий nспирт, ацетон, хлористий метилен, гексан, метанол. Екстракція має ряд переваг nперед паровим відгоном ефірних олій: процес протікає при більш низьких nтемпературах, тому можливість зміни хімічного складу ефірних олій різко знижується. nРослини заливають розчинником,а потім отриману рідину піддають розділенню за nдопомогою дистиляції при певних температурах. Отримана при цьому речовина nназивається “конкрет” – це суміш пахучих і дубильних речовин, nбарвників. Якщо його розчинити у спирті, потім двічі профільтрувати і двічі nконцентрувати, то утворюється речовина, яка називається “абсолют”. В nрезультаті розчинник і більша частина рослинного воску видаляється. Зазвичай nефірні олії, які добуваються за допомогою органічних роз­чинників, не nвикористовують всередину з метою запобігання проявів алергічної реакції і nослаблення імунної системи внаслідок того, що розчинники високо­токсичні, а nвідділення їх від ефірної олії буває неповним.

Екстракція з nвикористанням рідкого вуглекислого газу. За допомогою цього нового, але nдорогого методу можна отримувати ефірні олії з рослин, чутливих до високих nтемператур, не руйнуючи їх. Екстракція проводиться за допомогою рід­кого nвуглекислого газу (С0₂) при відносно низьких температурах (31-3 З n°С). Перевага цього методу: ароматичні розчини не руйнуються від нагрівання і nвесь процес триває nвсього декілька хвилин. Крім того, цей розчинник легко і повністю видаляється.

Багато ефірних олій, які раніше отримувались nз квітів гвоздики, гарденії, лілії, зараз майже повністю отримуються nсинтетично. У фармацевтичній промисловості ці хімічно-синтезовані продукти nназиваються “природні копії”. Так звані “природні копії” і nнатуральні ефірні олії володіють зовсім різними харак­теристиками, що nвідображаються на їх ціні: синтетичні аналоги значно дешевші натуральних олій. nБільша частина “природних копій” тільки на 96 % повторюють природний nоригінал, хоча решта 4 % слідових компонентів. Часто визначають конкретний nаромат. Ктім того, має зчачення специфічна комбінація компонентів в натуральній nолії, включаючи слідові речовини, які визначають лікувальну цінність. Слідові nкомпоненти посилюють чи контролюють дію основних речовин. “Природні nкопії” не можна застосовувати з лікувальною метою як замінники натуральних nароматичних олій, тому що в них не збережений баланс складових частин і вони не nволодіють “життєвою силою” натуральних олій.

Добування nефірних олій

 

Існує кілька різних nспособів отримання ефірного масла. Деякі з них застосовуються ще з nнезапам’ятних часів, інші більш сучасні і набагато продуктивніше.

 

Перевага має nвіддаватися щадним способам, так як ефірні масла вельми “чутливі” і nлегко випаровуються. При необережному і неправильному зверненні їх якість nпомітно погіршується, тому ретельне дотримання технології є необхідною умовою nотримання ефірних масел. Найбільш часто в даний час застосовується перегонка, nоднак і інші способи не втратили свого значення, так як для певних видів рослин nвони підходять більшою мірою, ніж перегонка.

 

Перегонка. Найбільш nпоширений спосіб отримання ефірного масла. Як правило, застосовують перегонку з nводяною парою. Пар витісняє ефірну олію з рослини. Після конденсації n(охолодження) пара вода і ефірні масла розділяються. При цьому способі одночасно nотримують запашну воду.

 

Перегонка у вакуумі. nЦей спосіб застосовується в тому випадку, коли потрібно щадна очищення nотриманого ефірного масла. Перегонка в вакуумі є однією з форм перегонки з nводяною парою. Вакуум (низ дещо тиск) сприяє тому, що ефірні масла отримують nпри більш низькій температурі.

 

Мацерація (екстракт). nПри мацерації ефірне масло – в основному з пелюсток і квіток – отримують шляхом nвитяжки. Для цих цілей використовують жири або олії з нейтральним запахом, не nнадають впливу на аромат ефірного масла. Для підвищення виходу кінцевого nпродукту масло або жир злегка підігрівають. У промисловому виробництві ефірне nмасло і жири поділяють за допомогою спирту.

 

Дефлорація. Особлива, nдуже щадна форма мацерації, яка дозволяє отримувати ефірні масла особливо nвисокої якості, а також найбільш цінні, наприклад, таке, як ефірна олія nжасмину. На гладку й рівну основу (наприклад, скло) наноситься шар воску або nжиру (бджолиний віск або тваринний жир). Поверх укладаються рядами квітки або nпелюстки і накриваються інший скляною пластиною, також покритою шаром воску або nжиру. Таким чином, можна укласти кілька шарів. Жир вбирає ефірну олію, а тиск, nщо створюється пластинами, прискорює процес. Залежно від виду квіток і пелюсток nїх міняють щодня або витримують протягом декількох днів. Процес повторюється до nтих пір, поки жир вже не зможе вбирати ефірну олію, тобто поки не відбудеться nперенасичення жиру. Потім жир використовують безпосередньо або отримують з nнього шляхом перегонки ефірна олія. Цей спосіб досить трудомісткий і вимагає nбагато часу. Його застосування виправдане тільки при отриманні дуже цінних nефірних масел. Проте його можна цілком використовувати в домашніх умовах. nОтриманий таким чином жир, що ввібрав в себе ефірну олію, можна додавати у nкреми та мазі.

 

Пресування. nВикористовується в основному для отримання ефірного масла з шкірки плодів. Так nотримують ефірну олію бергамоту, грейпфрута, апельсина і лимона. Найбільш nхороші результати дає холодне пресування.

 

Отримання живиці і nсмоли. Процес отримання живиці і смоли досить простий. На корі рослини чи nдерева роблять насічки і збирають випливає смолу або живицю. Досі таким чином nдобувають гальбанум, мирру та ладан. Ефірне масло з живиці і смоли отримують nзгодом шляхом перегонки з водяною парою.

Анфлера́ж  або мацера́ція n— спосіб отримання ефірних олій надзвичано високої якості, оснований на nпринципі поглинання ароматичних компонентів вищими жирами (холодний анфлераж).

 

Метод анфлеража полягає nв тому, що ароматичні масла, які випаровуються з квітів поглинаються чистим і nбез запаху свинним або яловичим жиром нанесеним на скло або тканину. По мірі nпсування квіти заміняються свіжими. Отримана після цього ароматизована помада в nподальшому обробляється розчинниками, які виділяють ефірні масла в чистому nвигляді.

 

В промисловості цей nспосіб практично не використовується, так як він є дуже тривалим та дорогим.

 

Спосіб використовувався nдля видобування ефірних масел, які чутливі до термічної обробки.

 

Дія ефірної олії nзалежить від його якості.

 

Серед факторів, що nвпливають на якість ефірного масла, можна назвати спосіб обробки рослин. nПеревагу слід віддавати біологічному способу, так як в цьому випадку ефірна nолія не містить небажаних речовин.

 

До цих пір багато трави nі рослини збирають в місцях їх природного поширення. Важливо, щоб умови nзростання рослин в цій місцевості максимально відповідали екологічним nстандартам.

 

Якість ефірного масла nзалежить і від способу його отримання. Щадний спосіб, що відповідає виду nрослини, гарантує отримання високоякісного ефірного масла.

 

Ефірне масло nвідноситься до летючих масел, тому не остання роль у забезпеченні його якості nвідводиться способу зберігання. Ефірне масло повинно зберігатися в темному або nнепрозорому закритому скляному посуді і по можливості в прохолодному місці.

 

Купуючи ефірну олію, nслід звернути особливу увагу на його якість. Однак покупцеві не завжди легко це nзробити. Наприклад, ефірна олія, отримана шляхом хімічного синтезу, за своїми nякостями не відрізняється, а в деяких випадках навіть перевершує натуральне. Не nє гарантією якості і напис на етикетці. Наприклад, вміст флакона з написом nчисте ефірне масло може цілком виявитися сумішшю декількох ефірних олій (як nправило, розбавляють дорогі ефірні масла). Часто ефірну олію змішують з nрослинним, однак це легко визначити, так як в цьому випадку ефірна олія стає n”маслянистим” на дотик. Намагайтеся купувати ефірний масло тільки в nспеціалізованих торговельних підприємствах.

 

Існує можливість (втім, nтеж без особливої гарантії) самостійно перевірити якість ефірного масла. nНанесіть краплю олії на фільтрувальний папір. У більшості випадків утворилося nпляма через деякий час зникає, а на папері не залишається масляної плівки. nПісля деяких ефірних олій (темних і володіють великою в’язкістю) пляма все ж nзалишається.

 

При покупці ефірних масел nвпадає в око те, що вони істотно відрізняються один від одного за ціною. Одні nпорівняно дешеві, інші дуже дороги. Це залежить від виходу готового продукту із nсировини. Якщо в деяких випадках для отримання одного літра олії потрібно nвсього лише кілька кілограмів тієї або іншої рослини або його частин, то, щоб nотримати таку ж кількість ефірного масла з квіток (жасмин, троянда, апельсинове nдерево), потрібні вже тонни сировини.

Фізичні властивості. nЕфірні олії — безбарвні або жовтуваті прозорі рідини, рідше темно-коричневі n(корицева олія), червоні (тим’янова олія), зелені від присутності хлорофілу n(бергамотова олія) або сині, зеленувато-сині від присутності азулена (олія nромашки, тясячолисника, полину гіркого і цитварного). Запах олій характерний, nдухмяний. Смак пряний, гострий, пекучий. Велика частина ефірних олій має питому nгустину менше одиниці, деякі (корицева, гвоздикова) — тяжчі від води.

 

Ефірні олії майже nнерозчинні у воді, але при збовтуванні вона приймає їхній запах і смак; майже nвсі олії добре розчиняються в спирті і змішуються у всіх пропорціях із nхлороформом, петролейним ефіром. Реактив судан III забарвлює олію в nжовтогарячий колір.

 

Хімічні властивості. nЕфірні олії є складними сумішами різних органічних сполук, серед яких основну nгрупу складають речовини з ізопреновою структурою. Присутні монотерпени, nсесквітерпени, рідше ароматні й аліфатичні сполуки. Терпеноїди, що містяться в nефірних оліях, подані альдегідами, кетонами, спиртами, фенолами, ефірами, nлактонами, кислотами й іншими сполукими.

 

Класифікація. Через те, nщо ефірні олії являють собою багатокомпонентні суміші, класифікація їх умовна. nПри цьому за основу приймаються головні цінні компоненти ефірних олій, що є nносіями запаху даних олій та мають біологічну акивність.

 

Всі ефірні олії і nрослини, їх що містять, діляться на наступні групи:

ациклічні монотерпени n(ліналоол, гераніол, цитраль);

моноциклічні nмонотерпени (ментол, цинеол);

біциклічні монотерпени n(камфора, пінен);

сесквітерпени (азулен, nсантонін);

ароматні сполуки n(тимол).

 

В даний час вивчений nхімічний склад більше ніж 2000 ефірних олій, виділено до 500 індивідуальних nсполук.

 

Аналіз ефірних олій. nЗводиться до визначення тотожності і доброякісності. Для цього визначають nколір, запах, смак, щільність, кут обертання, показник переломлення, nрозчинність у спирті, кислотні й ефірні числа, ефірне число після ацетилювання.

 

Кислотне число — nкількість міліграмів КОН, що затрачено на нейтралізацію вільних кислот 1г nефірної олії. Ефірне число — кількість міліграмів КОН, що затрачено на омиление nскладних ефірів, що містяться в 1г ефірної олії. Ефірне число після nацетилування визначають у тих ефірних олій, якість яких характеризується nнаявністю таких цінних спиртів, як ліналоол, гераніол і ін. Знаючи ефірне число nпісля ацетилування й ефірне число, по різниці можна визначити кількість вільних nспиртів у оліїі. Константи ефірних олій і методи їхнього визначення приведені в nДФХ.

 

Заготівля. Ефірноолійну nсировину збирають у визначеній фазі розвитку рослини — під час найбільшого nїхнього накопичення. Особливості накопиченняі збору зазначені при описі кожної nрослини.

 

Сушіння. Повільно, при nтемпературі 25-30°С, розкладаючи сировину товстим шаром.

 

Зберігання. Кисень nповітря і волога сприяють зміні складу ефірної олії. Одні компоненти nокисляються, інші гідролізуються. Тому сировину варто зберігати в сухому nприміщенні, окремо від непахучої сировини, у щільно закритих бочках або ящиках, nвиложенних папером. Олію зберігають у склянках з темного скла або бідонах, nнаповнених доверху. Температура в приміщенні повинна бути не вище 15°С.

 

Застосування. У nмедицині сировина використовується у вигляді настоїв, відварів, сиропів, nвходить до складу зборів. На фармацевтичних підприємствах готують настойки, nекстракти, на заводах виділяють складові частини. Сировина й ефірні олії nзастосовуються при кашлі, як потогінний, послаблюючий, серцевий, бактерицидний, nпротизапальний, пом’якшуючий і шлунковий засоби.

 

Лікування грибкових nзахворювань ефірними оліями.

Грибкові захворювання nщо це таке?

 Мікози, або грибкові nзахворювання шкіри і нігтів, відносяться до групи інфекційних захворювань nлюдини, які викликаються хвороботворними грибами.

 

 В світі наявність nгрибкового захворювання нігтів можна чекати у кожної п’ятої дорослої людини, а nсеред цілком благополучних верств населення грибком нігтів уражено більше 5%. nПри цьому захворюваність за останні 10 років виросла в 2,5 разу і очікується її nподальше зростання.

 

 Чому це буває?

 Всі мікози передаються nлюдині або від хворої людини, або від тварин, рідше можливе зараження людини nгрунтовими грибами. У звичайному житті ми постійно стикаємося із збудниками nгрибкових захворювань, проте зараження з більшою вірогідністю відбувається на nтлі пониженого імунітету, цукрового діабету, прийому антибіотиків і інших nчинників.

 

 Що при цьому nвідбувається?

 

 Гриби можуть вражати nвсі шари шкіри, кістки і навіть внутрішні органи, при цьому кожен збудник, в nосновному, вражає свої улюблені місця.

 

 Так, якщо за nвідсутності запалення на шкірі грудей, спини, шиї з’являються коричневі плями, nщо лущаться, то ви стали жертвою так званого висівковоподібного лишаю n(кератомікозу) – захворювання, при якому гриби паразитують у верхніх шарах nшкіри.

 

 Кандидоз, в основному, nвражає слизисті оболонки рота і горла і викликає молочника – на мові і nслизистій оболонці рота з’являються кремово-білі плями, які розповсюджуються на nпіднебіння, мигдалини і глотку. У відсутність лікування можливе зараження nлегенів і шлунково-кишкового тракту.

 

 Цей же грибок може nвражати нігті – вони стають твердими, товстими і часто набувають коричневого nзабарвлення. При поразці легенів виникає бронхіт або пневмонія, а у гіршому nразі при попаданні інфекції в кров або в мозок захворювання може мати nсмертельний результат.

Украй важко протікають nкокцидіоїдоз(хронічний глибокий мікоз викликаний грибком Coccidioides immitis nхарактеризуючий ураженням шкіри, легень , шлунково-кишкового тракту) і nгістоплазмоз(або хвороба Дарлінга— захворювання, що викликається грибком nHistoplasma capsulatum, відкритим у 1905 році. Симптоми бувають вельми різними, nпроте в першу чергу вражаються легені. Часто вражаються й інші органи, в такому nвипадку хвороба називається дисемінативним гістоплазмозом, та є летальною, якщо nїї вчасно не лікувати. Гістоплазмоз особливо поширений серед хворих на СНІД nчерез ослаблену імунну систему.), які зазвичай зустрічаються в країнах Азії, nАфрики і Америки.

 При різних nдерматомікозах вражаються шкіра, волосся і нігті. Джерелом зараження служать nкішки, собаки і власне хворі люди. Дуже часто гаряча тяга дітей до бездомних nтварин є приводом підхопити який-небудь різновид цих усюдисущих грибів.

 

 Наприклад, якщо у nвашої дитини з’явилися на шкірі рожеві плями, що лущилися, а на голові – цілі ділянки nобламаного волосся, то швидше за все, ваша дитина заразилася стригучим лишаєм. nУ такому разі оглянете вашу домашню тварину – у кішок, собак, хом’яків і інших nпухнастих домашніх улюбленців при стригучому лишаї спостерігаються пролисини на nлобі, скронях, вухах або на лапах.

 Втім, зовсім nнеобов′язково, щоб зараження відбулося від бездомної кішки або від nулюбленого собаки – підхопити стригучий лишай можна і в перукарні через nнезнезаражені машинки для стрижки волосся, ножиці і інші предмети по обслуговуванню nклієнта.

 

 Мікози стоп і nоніхомікози (мікози нігтів) зустрічаються частіше, ніж решта всіх грибкових nпоразок. Їх ризикують підхопити відвідувачі суспільних лазень, душових, nбасейнів, а також спортсмени, тобто люди, які нерідко ходять босоніж в приміщеннях, nпризначених для загального користування.

 Початковими прояви nмікозів стоп є лущення шкіри в межпальцевих складках і на зведеннях стоп, які nпотім переростають в мокнучі тріщини, а поява білих і жовтих плям на нігтьових nпластинках зазвичай свідчить про мікоз нігтів.

 

 Діагноз

 Діагностику і nлікування грибкових захворювань проводить міколог, але можливо буде потрібно nдодаткову консультацію дерматолога. Окрім огляду для діагностики необхідне nмікроскопічне дослідження зішкробу з ураженої ділянки шкіри. Це необхідно для nвиявлення збудника і визначення чутливості грибів до основних груп nпротигрибкових лікарських засобів.

 

Лікування

 Грибкові захворювання nукрай різноманітні і вимагають своєчасної правильної діагностики і ретельного nлікування.

 

 Зараз існує маса nдосить нескладних і надійних методів лікування грибкових захворювань, nпріменямих за принципом пульс-терапії. Проте, слід пам’ятати, що спектр nпротигрибкових препаратів в даний час достатньо обширний, але призначатися вони nвинні тільки лікарем.

 Це пов′язано з nтим, що більшість препаратів мають ряд побічних дій, а, значить, оцінити nправильність призначення здатний виключно лікар.

 

 Профілактика

 

 Для того, щоб уникнути nзараження грибковими захворюваннями, носите з собою індивідуальні гумові nтапочки або шльопання в суспільних душових, використовуйте особисті повстяні nпідстилки в саунах. Крім того, можна змащувати стопи протигрибковими засобами nдо і після відвідин басейну, а також використовувати антигрибкові лаки.

 

 Якщо захворює хтось з nваших членів сім’ї, то, по-перше, він повинен пройти повний курс лікування, nпо-друге, у нього повинні бути строго свої мочалки, рушник і тапочки, а також nінструменти для манікюру, і, по-третє, на весь період лікування потрібне nпроведення дезинфекції ванної кімнати після відвідин ванни або душу.

 

                     nАроматерапія при грибкових захворюваннях

В аромотерапії nгрибкових захворюваннях широко використовуються такі ефірні олії:

·        nЕфірне nмасло евкаліпта – прозора рідина легкорухливі, безбарвна або злегка забарвлена nв жовтуватий колір. У евкаліптової олії характерний, впізнанний запах, – nсмолисто-терпкий, холодящій і світлий.

 

 Батьківщина евкаліпта n- Австралія і Тасманія. Аборигени називали це вічнозелене дерево «алмазом nлісів» і «деревом життя». Здавна корисні властивості евкаліпта використовували nдля лікування ран і інфекційних хвороб, для зняття м’язового болю і втоми, як nприправу в кулінарії.

 

 Зараз евкаліпт nпоширений у багатьох країнах тропіків і субтропіків. Для виробництва олії nевкаліпт культивують у Португалії, Іспанії, Каліфорнії. Як лікарський і паркове nрослина евкаліпт вирощують в Азербайджані, Молдавії і Криму. Його посадки добре nосушують грунт. Саме цей ефект використовували, саджаючи евкаліпт в заболоченій nКолхіді, знищуючи осередки розмноження малярійного комара.

 Склад ефірної олії nевкаліпта. Отримання евкаліптової олії

 

Ефірне масло евкаліпта nодержують шляхом гідродістілляціі з молодих пагонів і листя швидкозростаючих nвидів евкаліпта (кулястого, прутовидного і попелястого). З 1 т сировини nвиробляють 3-5 кг ефірного евкаліптової олії, що містить 60-80% цінеола. Саме nвисокий вміст цінеола визначає терапевтичний ефект евкаліптової олії. Крім nцінеола, в олії евкаліпта містяться дубильні речовини, флаваноіди, органічні nкислоти і різні альдегіди, – всього близько 40 компонентів.

 Застосування ефірного nмасла евкаліпта в косметології

 

 У косметології та nдерматології широко використовується антисептичну, антибактеріальну, nрегенеруючу та дезодоруючу властивість ефірної олії евкаліпта.Воно nзастосовується для вибілювання шкіри , лікування фурункульозу і акне , для nзміцнення волосся і лікування лупи .

 

Евкаліпт і ефірна олія nевкаліпта володіють яскраво вираженими фітонцидні властивості. Широко nвикористовуються болезаспокійливу, антисептичну, антипаразитарні властивості nевкаліптової олії. Мужній аромат евкаліпта дає швидке відновлення після стресу nі хвороб, підвищує сексуальну енергію і концентрацію уваги, сприяє розкриттю nвнутрішніх резервів і інтелектуальних можливостей організму.

 

·        nЕфірне nмасло евкаліпта для шкіри, рук, нігтів і волосся

 Для жирної шкіри, nсхильної до запалень, ефективно збагачення косметичних засобів ефірною олією nевкаліпта: 7-10 крапель додають на 5 мл основного крему.

·        nПротирання nшкіри тоніком, збагаченим евкаліптовим маслом, ефективно лікує вугровий висип , nсприяє швидкому відновленню шкіри.

·        nЕфірне nмасло евкаліпта швидко знімає роздратування після укусів комах. Допомагає воно nі при опіках від контакту з різними рослинами.

·        nВанночки nз додаванням ефірної олії евкаліпта ефективні для профілактики лікування nгрибкових захворювань нігтів .

·        nДодавання n5 крапель ефірного масла евкаліпта на 10 мл звичайного шампуню укріплює волосся nі ефективно бореться з лупою . Можна також втирати розчин евкаліптової олії в nшкіру голови за 20-30 хвилин до миття.

·        nМаслом nевкаліпта можна збагачувати і крем для рук: це сприяє загоєнню мікротравм та nякнайшвидшої регенерації тканин епідермісу.

·        nЛокальне nзастосування ефірної олії евкаліпта відбілює пігментні плями на шкірі .

·        nЕфірне nмасло евкаліпта – найцінніший дар природи. Різноманіття його корисних nвластивостей та способів застосування дозволяють легко досягати бажаного nрезультату в домашніх умовах.

 

·        nЕфірна nолія чорнобривців

 

У nАфриці цю рослину називають хакібум і використовують для відлякування мух від nжитла, а також висаджують між картопляних кущів для боротьби з нематодами. Олію nвключали у різні мазі для знищення личинок, що утворюються при жарі на гнійних nранах, а також використовували як проносне і для очищення організму від отрути.

 

Широкого nпоширення набули чорнобривці після закінчення війни, коли австрійські солдати nвивезли цю рослину з Африки. У народній медицині водний настій квіток чорнобривців nз давніх давен використовували як сечогінний, потогінний і протиглистовий nзасіб.

 

Ефірна nолія чорнобривців застосовується при неврозах, циститі, уретриті, затримці nсечовипускання, глистах. Внутрішньо приймають при «курячій сліпоті», nсечокам’яній хворобі.

 

Ефірна nолія чорнобривців є протимікробним засобом, що перешкоджає розвитку інфекції nпісля укусу комах. Застосовується для лікування отиту, покращує слух. Олія nвикористовується при запаленні дихальних шляхів, полегшує рух слизу, nнейтралізує застійні явища, допомагає при кашлі. Може застосовуватися в мазях і nкремах для масажу при розтягуванні м’язів і сухожиль. Володіє седатівним дією і nсприяє зниженню артеріального тиску. Олія загоює рани, порізи на шкірі, nрозм’якшує затвердіння і мозолі, застосовується для лікування грибкових nзахворювань.

 

Запах nчорнобривців в аромолампах рекомендується при неврозах, депресіях, nневпевненості і розгубленості.

 

Дозування: nзовнішньо для приготування масажного крему – 10 крапель олії на 20 мл основи; nванни – до 10 крапель; аромолампа – 2- 3 крапель; всередину – 1-3 краплі масла nз медом.

 

Протипоказання: nпри екземі, вагітності до 32-х тижнів.

 

Добре nпоєднується з ефірними оліями іланг-ілангу, апельсину, каріандру, лаванди, nладану, лимону, чайного дерева, сандалу.

 

·        nЧайне nдерево — Melaleuca altemifolia L. — переважно росте на болотистих ґрунтах nНового Південного Уельсу в Австралії. Цю рослину вперше описав Джозеф Банкс, nякий мандрував з капітаном Куком. Перші білі колоністи в Австралії nзастосовували чайне дерево як лікувальний засіб при наривах, нагноєннях і для nочищення ран, що, безсумнівно, пояснюється чудовими антисептичними nвластивостями ефірної олії.

 Чайне nдерево не перевищує 6 м у висоту. Його вузьке світло-зелене листя має численні nпухирці, наповнені ефірною олією.

 Квіти nнерівномірно групуються в суцвіття і також підлягають збиранню. Ефірну олію nодержують методом дистиляції. Вона має антисептичні властивості, особливо щодо nгрибків і дріжджів.

 Олію, nотриману методом перегонки з водяною парою, використовують в різних формах – nвід шампунів і кондиціонерів від лупи та свербіння шкіри голови до зубної nпасти, дезодорантов і мила. Використовуються корисні властивості чайного дерева nдля виробництва свічок з олією какао для лікування молочниці. “Це дійсно nкорисно для жінок, які тепер можуть не використовувати хімічні протигрибкові nсвічки”, – відзначила вона.

Невелика nкількість олії чайного дерева додається до інших терапевтичних засобів для nвнутрішнього вживання при надмірно швидкому зростанні грибків роду Кандіда або nдо рідин для полоскання рота при запаленні ясен, внутрішнє вживання  дуже nвеликої кількості речовини може бути небезпечним. ЇЇ внутрішнє використання  nможе відбуватися тільки під спостереженням лікаря – фахівця будьте обережні із nслизистою оболонкою. Зазвичай, засоби для прийому всередину олії чайного дерева nвключають тільки одну або дві краплі сильнодіючої олії в суміші з іншими nтравами”.

·        nДогляд nза волоссям. Будь-який шампунь можна збагатити корисними речовинами, додаючи в nнього 5-10 крапель олії на кожне використання. Таким же чином збільшується nкористь від кондиціонера для волосся. Від такого рецепта буде користь і тим, у nкого в волоссі лупа.

 Якщо nволосся сухе, зробіть розчин, у складі якого буде 3 краплі олії чайного дерева nна склянку гарячої води. У цьому розчині потрібно змочити щітки і гребінці для nволосся. Їм же можна обприскувати білизну.

·        nДогляд nза шкірою. Якщо у вас посилене потовиділення, змішайте і розітріть 5 крапель nолії чайного дерева, 1 краплю олії розмарину і 2 краплі олії шавлії.

 

Побічна дія. Гіперемія nшкіри, незначна болісність   на місці нанесення, набряк. При інгаляційному nнадходженні можливий розвиток бронхоспазму в осіб, схильних до nбронхообструктивних   реакцій.

 

Протипоказання.   nПідвищена чутливість. Дитячий вік до 10 років.

 

Передозування. При nвипадковому чи навмисному прийомі внутрішньо: короткочасна брадикардія, nприпливи крові до обличчя, абдомінальні болі спастичного характеру, діарея, nнудота, блювання.

 

Лікування – nсимптоматичне.

 

Особливості nзастосування. Препарат може наноситись безпосередньо на шкіру в нерозбавленому nвигляді. Однак, якщо шкіра гіперчутлива, застосовують суміш олії чайного дерева nі будь-якої рослинної рафінованої чи дезодорованої олії в співвідношенні 1:1.

 

З обережністю nзастосовувати в періоди вагітності і годування груддю.

 

Не застосовувати nполоскання ротової порожнини водіям безпосередньо перед керуванням nтранспортними засобами.

·        nЕфірна nолія Лаванди

 

Лаванда – визнана nкоролева ароматів. Ця рослина настільки універсально, що використовується в nбагатьох побутових і промислових сферах нашого життя. Наприклад, в кулінарії, nкосметології, парфумерії, у виробництві побутової хімії і, звичайно ж, в nмедицині. При цьому нетрадиційна медицина давно знає лаванду як древнє nзнахарська засіб, який, за століття використання, не втратила своєї nактуальності. В даний час найбільш активно використовується ефірна олія nлаванди. Його широко застосовують в ароматерапії як самостійний засіб, або як nкомпонент у поєднанні з іншими аромамаслами .

Ефірне масло лаванди nотримують за допомогою водно-парової дистиляції лаванди виду Lavandula nofficinalis, сімейства яснотокових. Всі частини цієї рослини містять ефірну nолію, але найбільша його кількість накопичується в суцвіттях. Ефірне масло nлаванди – це легка, безбарвна рідина основною частиною якої є складні ефіри nспирту L-ліналоол і деяких кислот – оцтової, капронової, валеріанова і nмасляної. У ефірному маслі лаванди виділяють такі речовини як гераніол, nгерніарін, лавандіол, кумарин, каріофіллен, борнеол та ін А квіти у великій nкількості містять дубильні речовини, гіркоти і смоли. Ефірне масло лаванди є nсильним антисептичним, бактерицидним і регенерує засобом, тому використовується nдля швидкого загоєння ран, знищення хвороботворних мікроорганізмів, nрозсмоктування рубців і шкірних ущільнень.

Для лікування хвороб nшкірних покривів, таких як екземи, дерматози, вітіліго, мікози, для досягнення nмаксимального лікувального ефекту застосовують точковий масаж за допомогою nчистого лавандової олії або сумішей ефірних олій .10 крапель ефірної олії nлаванди додати то масажної олії.

СПЕКТР nДІЇ ЕФІРНИХ ОЛІЙ

Бактерицидна і nбактеріостатична активність еф. олій обумовлена наявністю таких хім. р-н, як евинол, ліналол, тимол nі притаманна практично всім еф. оліям. Доведено наявність зв’язку між nбактерициднною здатністю еф. олій і їх хім. складом. В порядку зменшення nактивності йдуть: феноли, альдегіди, спирти, ефіри. Антисептична активність найбільш вживаних еф. олій розподіляється nнаступним чином: лимон, чебрець, апельсин бергамот, ялівець, лаванда, м’ята, nрозмарин, сандал, евкаліпт. Сучасні дослідження підтвердили високу активність nеф. олій. Дія останніх поширюється практично на всі групи мк/орг.

Еф. олії здатні пригнічувати розвиток nграм “+” і грам коків. Наявність альдегідів в еф. олії створює кисле nс- ще, яке є несприятливим для розмноження мікроорганізмів. Дослідження на nмікробних культурах, які висівались з стічних вод, показали, що численні nеф.олії навіть у дуже низьких конц. гальмують ріст мікробів. Досить nпереконливими є рез- ти бактерицидної активностінайбільш поширених еф. олій. nТак, гвоздична олія і її основний компонент – евгенол – володіє здатністю nзнищувати іЬс палички.

Антисепт. властивість гвоздичної олії nнастільки висока, що її 1 % емульсія в 3-4 рази ефективніша за фенол. nВодний 5 % розчин чебрецевої еф. олії повністю вбиває тифозні бактерії і nзбудника дизентерії протягом 2-хв, колібактерії – за 2-8 хв, стрептокок і дифт. nпаличку – за 4 хв, стафілокок – за бхв, паличку Коха (збудник іЬс.) – за 60 хв. nПодібні дані можна показати і для ін. еф. олій. Так, суміш еф. олій сосни, nчебрецю, м’яти, лаванди, розмарину при розпиленні в приміщенні вбиває всі nстафілококи і плісняву, а зі 200 мікробних колоній, виявлені раніше, nзалишається тільки 4. При випаровуванні за допом. спец, приладів еф. олії майже nповністю знищують у приміщеннях патогенну мікрофлору і забезпечують nлікувально-профілактичний ефект.

Агресивність еф. олій відносно nмікробів поєднуються з їх практично повною безпечністю для організму людини. nПри тривалому застосуванні а/б зниж. імунологічна реактивність виникає алергія nі кандидози, формується резистентність самих мікроорганізмів до лікарських nпрепаратів. Суттєво, що антисептична здатність еф. олій не зменшується з часом, nа у мікрооргмів до них прктично не розвивається стійкість, це пов”зано з nтим, що антибіотична дія еф. олій на мікроби обумовлена руйнуванням nцитоплазматичної мембрани і зменшенням активності і аеробного дихання, що веде nдо зменшення виділення енергії, необхідної nдля синтезу різноманітних органічних сполук. Таким чином, nмодифікуючи екологічну обстановку, еф.олії не дають можливості мік-мам створити nвласні механізми захисту і адаптуватися до агресивного агента. Суттєво, що при nцьому не відбувається змін генетичного апарту мікроорганізмів, тобто ефірні nолії не володіють мутагенними властивостями.

У ефірної олії ромашки nбактеріостатичні властивості обумовлені одним з її компонентів – азуленом. В nконцентраціх 1: 2000 азулен ефективний проти золотистого стафілокока, nгемоліт.стрептококка, вульгарного протея.

Антисепт. і nбактерецид. власт. у nвисокій степені притаманні еф. олії лимона. В роботах франц. ароматерапевтів nдоведено, що пари лим. олії нейтралізують менінгокок протягом 15хв, золот. nстаф. – за 2год, гемоліт стрепт. – від 3 до 12 год.

Антисепт, активність еф. олій не послаблюється nі не зменшується з часом, і орг-м не звикає до ароматичних лікувальних засобів, nна відміну від синтетичних препаратів.

Еф. олії посилюють проникнення а/б nчерез кліт. мембрани організму людини і тим самим дають можливість знизити дози nпрепаратів при тяжких зах-нях. Доведено, що найбільшу протимікробну дію nпроявляють поєднання базиліку, лимона, лаванди і ін. еф. олій з антибіотиками. nДія останніх при цьому зростає в 4- 10 разів. З іншого боку, еф. олії можуть nслужити прекрасними транспортними засобами і для інших лікарських засобів, nдопомагаючи їм проникати в різні орг. і nтканини льодини, забезпечуючи достатній, а головне, точно спрямований терапевтичний nефект.

Крім бактерицидних nвластивостей багато еф. олій володіють противірусною дією. Вона виявлена у еф. олій, які nмістять у своєму складі альдегіди, фенол, спирт фарнезол. Це еф. олії таких nрослин: лимон, м’ята, чайне дерево, чебрець, евкаліпт, ромашка, ялівець, nбергамон, лаванда, почулі, сосна, фенхель. Особливу цінність представляють еф. nолії для санації повітря у місцях скупчення людей в періоди спалаху ГРЗ. nВідомо, що люди, які мешкають в лісових р-нах, в порівнянні з міськими жителями в 2-4 рази менше хворіють nГРЗ, ангінами, грипом. Це можна пояснити постійним очищенням повітря в еф. nоліями, які містять вел. к- сть nфітокцидів.

Противірусні nвластивості еф. олії використ. при лікуванні оперізуючого лишая.

Противір. дію nбільшість науколвців пов’язують з блокуванням рецепторів вірусів, які зв’язуються з чутливими nклітинами макроорганізму, із порушенням синтезу вірусних частинок, які проникли nв клітину.

П/зап. дія nобумовлена наявністю. Нею володіють еф. олії таких рослин: лаванда, лавр, nбазилік, евкаліпт, фенхель, герань, грейфрут, календула, кипарис, коріанд, nлимон, любисток, мирра, петрушка, сандал, шалфей. В експперименті на тваринах встановлено, що еф. олії при nінєкційному введенні в дозі 50мг/кг пригнічують асептичну запальну реакцію.

Антиоксидантна дія. nЕф. олії зрівнюються по активності з таким антиоксидантом, як токоферол. Еф. nолії запобігають накопиченню в організмі вільних недоокислених продуктів, nпротидіють їх nнегативному впливу на організм. Антиоксидантні властивості здатні підвищувати nактивність імунної системи. Високою антиоксидантною активністю володіють еф. nолії базиліка, розмарина, nромашки.

Імуномодулююча дія nеф. олій обумовлена впливом на імунну систему в цілому, так і на окремі її nланки. Це здійснюється завдяки наявності еф. олій таких хімічних розчинів, як nевгенол, азулен, ліналол. Імунномодулююча активність виявлена в еф. оліях nкоріандра, троянди, шалфея, лаванди, апельсина, ромашки, лимона, сосни, nчайного дерева. Стимулюючи імунну систему організму шляхом впливу на Т і В – ланки імунітету, ефірні nолії здатні збільшити адаптаційні можливості організму,

зменшити ступінь вираженості nметиопатичних реакцій, підвищити стійкість організму до несприятливих факторів nзовнішнього середовища.

Протиірибкова nактивність притаманна еф. оліям з чайного дерева, аіру, бергамоту, герані, nкаепутового дерева, лимонника, мандарина, мирри, фенхеля, троянди дамаської.

Виявляють nзагоювальну дію, зумовлену збільшенням припливу крові, що посилює лейкоцитарну nактивність і процес клітинної регенерації. Еф. олії мають здатність nз’єднуватись з продуктами розпаду тканин альбомінів, що призводить до утворення нетоксичних р-нів, які виводяться з nороганізму див. С.6.

Здатні припиняти процеси гниття, nусувати неприємну запахи інфікованих виразок. Приглушують нерпиємний запах nдиму, цвілі і т.ін.

Здатні зв’язуватися з металами і nтоксичними хімічними речовинами і виводити їх з організму.

Можуть зменшувати в’язкість крові, nодночас збільшуючи швидкість кровотоку та посилюючи постачання тканин киснем.

Біологічно- активні речовини аро nматів здатні проникати крізь клітинну стійку і постачати кисень і поживні nречовини в середину клітини.

Завдяки розпилювання їх у приміщенні nзбільшується вміст атмосферного кисню.

Впливають на nреспіраторну систему, пари еф. олій потрапляючи в дихальні шляхи, викликають nгіперемію слизової оболонки, підвищують секриторну функцію бронхів, покращують nкліринс бронхів і реологічні властивості секрету. Еф. олії всмоктуючись в кров, збуджують nсудинно-руховий і дихальний центри. Сукупність цих впливів дає м’яку nвідхаркувальну дію, збільшує кількість секрету, його розрідження і прискорення nевакуації.Еф. олії, які впливають на дихальну систему: аніс, аір, кур, кипарис, nфенхель, ялина, бергамот, евкаліпт, шалфей, чайне дерево і ін.

до п.7. Внаслідок місцевої nнейтралізації еф. оліями мікробних токсинів прискорюється процес регенерації nтканин і заживлення ран. Такі властивості найбільш виражені в лаванди, шал фею, nкоріандра, чебреця. Хороший ефект еф. олій встановлений і при інф. nзахворюваннях шкіри – різноманітних дерматитах, сухих і мокнучих екземах, nвугрях.

Впливають на ШКТ. nМожуть стимулювати і nзнижувати секрецію шлункового соку, мають жовчогінну, послаблюючу дію.

Впливають на ССС, nпідвищуючи чи знижуючи тонус судин.

 

Продовжує вивчатись протиракова дія еф. олій.

Пахучі розчини тваринного nпоходження

 

 

В сучасній парфюмерній практиці nпрослідковується тенденція до широкого використання синтетичних пахучих nречовин. Така тенденція дозволяє здійснити перехід від тривіальних ароматів до nїх вільних інтерпритацій і, крім того, значно знизити собівартість продукції. nОднак в слад дорогих ексклюзивних парфумів все nчастіше включається сировина тваринного походження. Добування її жорстко nконтролюється органами державного контролю, що пов’язано з проблемою виживання nрідкісних видів.

 

Пахучі розчини даного класу nпредставлені продуктами життєдіяльності тварин. До них відносяться широковідомі nв парфумерії мускус, цибет, касторіум і амбра. Ці речовини загострюють нюх nлюдини, гармонізують аромат парфумів з запахом шкіри.

Тваринну сировину використовують в nякості компонента ексклюзивних духів у вигляді спиртових витяжок – фіксаторів: nнавіть мінімільне їх додавання в багато разів збільшує стійкість аромату. Запах nдухів в склад яких входять такі фіксатори, посилює чуттєвий потяг і загострює nеротичні відчуття.

 

Застосування сировини тваринного nпоходження пов’язане з багатьма труднощами: по-перше, часто виникають проблеми nз захисниками оточующого середовища, по-друге, це досить дороге задоволення. nНаприклад, кг муксуса коштує дорожче кг золота. І все-таки цікавість до nнатуральних тваринних продуктів не слабшає, оскільки вони відрізняються сильною nстійкістю запаху.

 

Мускус є найбільш важливою сировиною. nЦей загадковий аромат користувався популярністю в античності, а потім в епоху nВідродження. Сьогодні його застосовують лише у виключних випадках. Парфумери nзамінили натуральний мускус синтетичним, який коштує значно дешевше.

Мускус найкращої якості поступає з nКитаю. Експорт мускуса nстрого регламентований в nКитаї, його вводять як компонент в настойки збуджуючої дії. Згідно легенди, Клеопатра за допомогою мускуса спокусила римського полководця Марка nАнтонія.

 

Мускус – це пахучий секрет, який добувається з nстатевих залоз самця мускусної кабарги. Раніше, щоб отримати мускус, кабаргу nвбивали. В наш час тварину під час шлюбного періоду усипляють і вишкрібають nмускусні мішки. Отриманий з мішка мускус являє собою чорно-буру зернисту масу з nзадушливим аміачним запахом. Після дозрівання у вигляді спиртової витяжки і nфільтрування розчину мускуса nнабуває сухого, дещо n”тваринного” чутливого запаху. В чистому вигляді володіє збуджуючою nдією.

 

Амбра – продукт патол.виділень дорослого nсамця бегемота. Вимивається на узбережжя Індійського океану у вигляді камінців nчорного кольору (чорна амбра); під впливом ультра-фіолетових променів очищається nі стає безколірною (сіра амбра).

 

Ця р-на представляє собою заьтвердлий nзгусток, який сформувався в кишечнику бегемона. Очевидно, до його утворення nпричетні крупні головоногі (каракатиці, 8-ноги, кальмари), які є звичайною їжею nбегемота. Потрапляючи в його травний тракт, вони пошкоджують внутрішні стінки nкишечника, який виділяє продукт – амбеїн. Шматки амбреїну інколи важать до 100 nкг. Амбра викидається самою твариною, або звільняється після його смерті при nрозкладанні тіла. Т.ч., використання амбри не спричиняє шкоди існуванню виду. В nокеані під впливом солоної води, повітря, сонячного світла, амореїн nзнебарвляється, проходячи ряд реакцій дегідратації до утворення складної суміші nрозпаду – амбри. Оскільки амбра легша за воду, вона переміщається з океанічними nтечіями і в кінці потрапляє на берег. Сама назва амбри (від фр. атЬге Ьшп – nкоричневий янтар) вказує на її схожість з янтарем, який знаходять на узбрежжі nБалтійського моря.

Через кілька місяців сушки неприємний nриб’ячий запах уступає місце х- ному амбровому аромату з нотами морського nузбережжя. Після багатомісячного настоювання в спирті на холоді отримується nпориста легка маса світло сірого чи білого кольору з тонким запахом, яка nзастосовується як фіксатор в духах найвищої якості.

Амбра зберігається у nвигляді блоків, вагою від кількох десятків гр. до більш ніж 300 кг. По nконсистенції вона представляє собою жирну восковидну масу, яка легко nподрібнюється, а якщо її довго тримати в руках, робиться мякою і пластичною. nКолір сірий з білими, червоними смугами і плямами, смак відсутній, запах nслабкий, одночасно nсухий, “Бальзамічний”, з легким тютюновим відтінком.

Касторіум (боброва nцівка) — пахучі виділення стат. з-з бобра. Цією маслянистою блискучою рідиною тваринка змащує свою шерсть, nщоб захистити її від зовнішніх впливів. Касторіум представляє собою nчервоно-буру щільну масу з аміачним запахом. В парфумерії використовується у nвигляді спиртової витяжки подрібнених мішків. Створює теплу тваринну ноту, nблизьку до запаху шкіри. Застосовується у східних композиціях чоловічої nпарфумерії.

Цибет (віверра, nсівет) отримують з nвиділень залоз внутрішньої секреції у цибетової кішки обидвох статей n(африканська і азіатська). В ділянці стат.залоз цибетової кішкі знаходиться nмішок у формі півмісяця з якого вишкрібається секрет. На вигляд цибет – це nбежева чи коричнева мазеподібра м’яка маса з сильним неприємним запахом і nгострим гіркуватим смаком.

При сильному розведенні по запаху nнагадує мускус. Для отнримання спиртового розчину використовується суміш nретельно перемішаного цибету з порошком ірису і сандалового дерева. nЗастосовується в якості фіксатора — компонента цінних духів; в чистому вигляді nволодіє збуджуючою дією. При змішуванні з іншими компонентами парфумерних nкомпозицій р-на втрачає різкий запах і надає духам чуттєвий віддінок тваринного nтепла.

Перераховані вище розчини чи їх nсинтетичні аналоги застосовують в парфумерних засобах східного напрямку, який nще називається амбровим чи орієнтальним.

 

Технологія отримання ефірних олій

Пешук. Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Залежно від походження рослинної сировини та властивостей ефірних nолій їх вилучають методом, за якого можна отримати найбільший вихід продукції nвисокої якості.
nІснують такі способи одержання ефірних олій:
n— відгонка з водяною парою;
n— механічний, з використанням пресів різної конструкції, інших пристроїв та nмашин;
n— вилучення ефірних олій леткими (екстракція), або нелеткими розчинниками n(мацерація);
n— поглинання ефірних олій тваринними жирами та рослинними оліями (анфлераж), а nтакож деякими іншими рідкими й твердими сорбентами (сорбція).
nВикористання того чи іншого способу залежить від морфолого-анатомічних nособливостей сировини, кількості та складу ефірної олії та інших складових.
nКількість ефірної олії в сировині коливається в досить широких межах: у nквіткових бруньках гвоздики — 2,3 %, а в квітках фіалки — близько 0,004 %. До nтого ж ефірні олії — нестійкі сполуки, при нагріванні з ними відбуваються різні nхімічні перетворення. Розглянемо методи отримання деяких ефірних олій найбільш nпоширених в Україні.
nПерегонка з водяною парою
nПерегонка з водяною парою — найстародавніший і досі один з найбільш nрозповсюджених способів одержання ефірних олій. Використовують у всіх випадках, nколи сировина містить порівняно багато ефірної олії і коли температура nперегонки (близько 100 °С) не впливає на якість ефірної олії.
nТемпература кипіння окремих компонентів ефірних олій коливається в межах n150-350-С. Наприклад, пінен кипить при 160 °С, лімонен — при 177 °С, гераніол — nпри 229 °С, тимол — при 233 °С і т.д. Але всі ці речовини за наявності водяної nпари переганяються при температурі нижчій ніж 100 °С.
nТеоретичні основи процесу перегонки водяною парою випливають із закону Дальтона nпро парціальні тиски, згідно з яким суміш рідин (взаємно нерозчинних і хімічно nодин на одного не діючих) закипає тоді, коли сума парціальних тисків їх пари nдосягає атмосферного тиску.
nЗа законом Дальтона, загальний тиск суміші дорівнює сумі парціального тиску nкомпонентів. В результаті тиск пари суміші досягає атмосферного тиску ще до nкипіння води. Наприклад, суміш скипидару і води при атмосферному тиску буде nпереганятися при95,5 °С, тоді як пінен — основний компонент скипидару — кипить nпри 160 °С.
nПерегонка (дистиляція) — це процес, який складається із перетворення рідини або nсуміші рідин на пару в одному апараті та конденсації цієї пари шляхом nохолодження в іншому апараті.
nПроцес перегонки ускладнюється, якщо рідина складається з двох або більше nкомпонентів.
nЕфірні олії зазвичай малорозчинні у воді, тому перегонка ефірної олії з водяною nпарою розглядається як один із випадків перегонки двох взаємно нерозчинних і не nдіючих хімічно одна на одну рідин (хоча це і не зовсім так, оскільки ефірні nолії частково розчиняються у воді і не завжди реагують з нею). Відгонка ефірних nолій при підвищеному тиску має перевагу в тому, що парціальний тиск багатьох nкомпонентів ефірних олій зростає з підвищенням температури відгонки більше, ніж nпружність водяної пари. Завдяки цьому при підвищенні тиску в апараті відносний nвміст ефірної олії в дистиляті збільшується. При виробництві ефірної олії nтрапляються такі види парової відгонки:
n— відгонка ефірної олії водяною парою із сировини;
n— видалення ефірних олій, розчинених у вторинних дистиляційних водах шляхом nдистиляції (когобації);
n— очищення ефірних олій перегонкою з водяною парою (ректифікація), яка nздійснюється як при атмосферному, так і при зниженому тиску (вакуумі);
n— зневоднення (сушка) ефірних олій відгонкою води у вакуумі;
n— видалення з ефірних олій окремих компонентів фракційною перегонкою.
nНа практиці частіше відгонка ефірних олій проводиться двома способами: nгідродистиляцією та паровою відгонкою.
nПри гідродистиляції джерелом водяної пари є вода, залита в апарат разом із nсировиною (ефірною олією або ефіроолійною сировиною). Тривала дія киплячої води nна ефірні олії призводить до погіршення їх якості, наприклад омилення nлінапілацетату в лавандовій ефірній олії, тому цей спосіб використовують в nосновному для перероблення квіток троянди та іншої сировини, ефірна олія якої nне реагує з водою при підвищеній температурі.
nУ більшості випадків для відгонки ефірних олій використовується гостра пара, nяка подається в апарат від пароутворювача, цей процес називається паровою nвідгонкою. Сутність методу полягає в тому, що при обробленні сировини парою nкомпоненти ефірних олій переходять у парову фазу і в суміші з парами води nнаправляються на конденсацію, а потім — на відокремлення від води. Кількість nпари, яка подається в апарат, тобто швидкість відгонки, залежить від виду nефіроолійної сировини та типу апарата. Тиск пари на магістралі перед пуском в nапарат для більшості ефіроолійних культур має бути не менше ніж (29-49) х 104 nПа. При зниженні тиску пари збільшується олійність відходів.
nКонденсація пари (суміш пари води та ефірної олії) та охолодження дистиляту nпроходить у холодильнику внаслідок віддачі
nтепла охолоджуючому середовищу.
nРозділення первинної ефірної олії і дистиляту проходить у спеціальних ємностях n— відстійниках, які називаються флорентинами. Процес виділення первинної олії nґрунтується на різниці густини олії та води, на їх взаємній нерозчинності. nШвидкість виділення залежить від температури середовища, конструкції та nрозмірів флорентин.
nРекуперація ефірної олії з дистиляційних вод необхідна тому, що дистилят nчастково виносить із собою ефірну олію в розчиненому стані або у вигляді nемульсій. У середньому в дистиляті міститься 5-6 % ефірної олії. Виняток: вміст nтрояндової олії в дистиляті — до 95 %, а базилікової — до 50 %.
nДля рекуперації ефірних олій використовують метод відгонки ефірних олій з парою nводи — когобацію (проводять у дистиляційних кубах, обладнаних ректифікаційною nколоною, дефлегматором та холодильником). Застосовують і сорбцію ефірних олій nза допомогою сорбентів (при переробленні троянди).
nЯкість вторинної когобаційної олії може істотно відрізнятися від якості nосновної (первинної), що пов’язано з різною розчинністю компонентів ефірних nолій. У багатьох випадках вони не купажуються (не змішуються).
nНадання ефірним оліям товарного вигляду полягає у відстоюванні, зневодненні та nфільтрації.
nРектифікація ефірних олій потрібна для очищення їх від компонентів з неприємним nзапахом і фарбуючих речовин, оскільки деякі з них мають різкий запах і більш nтемний колір.
nВакуум-сушіння проводять у сушильних апаратах під вакуумом 13,30 кПа (100 мм nрт. ст.) та — температури 70 °С. Вакуум- сушіння застосовують для того, щоб у nвисушеній масі залишалося не більше ніж 0,2 % вологи.
nПерероблення квіток троянди гідродистиляцією
nКвітки троянди забороняється зберігати на відкритих майданчиках, щоб запобігти nвтратам ефірної олії.
nТехнологічний процес одержання трояндової ефірної олії гідродистиляцією nскладається з таких операцій:
n— попередня підготовка квіток троянди перед гідродистиляцією (ферментація);
n— переробка квіток троянди гідродистиляцією і видалення трояндової олії із дистиляційних nвод;
n— екстракція трояндової олії з активованого вугілля;
n— відгонка розчинника із місцели та одержання вторинної трояндової олії;
n— надання трояндовій ефірній олії товарного вигляду.
nПопередня підготовка троянди — ферментація дає змогу не
nтільки зберегти троянду, а й підвищити її олійність.

Тваринна nсировина — мускус, амбра, цивет, боброва стру-мина, залози мускусного пацюка n(ондатри). Мускус і боброва струмина є гормонами тварин (кабарги та бобра), nамбра — па-тологічний продукт, що знаходиться в кишечнику кашалота, а ци-вет є nпродуктом внутрішньої секреції циветової кишки в ондатри та мускусного пацюка. nЦі продукти використовуються в парфу-мерії у вигляді настоянок. Вони дуже nціняться за здатність заок-руглювати запах і загострювати нюх людини, а також nзбільшува-ти час сприйняття запаху. Часто їх називають фіксаторами, це nнайцінніші фіксатори для вищих сортів духів і одеколонів і є не-замінними.

Амбра — nвоскоподібна речовина, що утворюється у травно-му каналі кашалота. У свіжому nвигляді вона має чорний колір і неприємний фікальний запах. Потрапляючи в nморську воду, під дією води, сонячного випромінювання та кисню повітря вона nтвердіє, набуває сірого кольору, а після розчинення в спирті на-буває приємного nзапаху. Чорну амбру вилучають з травного ка-налу кашалотів. Сіру амбру nдобувають на берегах Суматри, Ма-дагаскару, Малакки, Китаю, Японії, де вона nчасто плаває на

Технологія nпарфумерно-косметичних продуктів

поверхні nморя у вигляді шматків сірого кольору. У руках при тем-пературі 25–30 °С стає nм’якою. Визначити характер запаху амбри неможливо. Вся тонкість запаху nпроявляється при настоюванні на спирті, тому у парфумерії використовують амбру nвиключно у виг-ляді спиртових настоїв. Основними компонентами амбри є nполі-терпенові з’єднання, яким властиво бути чудовими фіксаторами запаху. Амбра nвисоко цінується в парфумерному виробництві.

Мускус. У nгірських частинах Азії, Китаю, Індії, на Алтаї водить-ся мускусна кабарга. У nсамця є мускусний мішечок, який містить-ся на череві між пупком і статевим nорганом. Цей мішечок являє собою залозу довжиною 4,7–5 см, завширшки 3–4,5 см. nКращий за запахом мускус у молодих тварин; відомі сорти мускусу: тон-киньський n(найкращий), кабардинський, бенгальський та бухарсь-кий. Мускус розчиняється у nводі (80 %), розведеному спирті (50 %), чистому спирті (20 %). Запах nсвоєрідний, сильний і дуже стійкий. Високо ціниться в парфумерії і досі нічим nне замінений.

Цивет — nвиділення кота вівера, який живе в південній Аф-риці та Азії. Зараз його nодержують від тварин, яких розводять у спеціальних розплідниках виключно для nодержання цієї речови-ни. Доросла тварина дає по 45 г цивету кожного тижня. nЛожеч-кою вишкрібають цивет із залоз, він являє собою жовтувату лип-ну масу із nсильним специфічним запахом. У парфумерії цивет використовують у вигляді nспиртової настоянки в суміші з іншими духмяними речовинами не тільки як nфіксатор. Головна його час-тина кетон-цибетон надає духам відтінків тваринного nтепла та чутливості.

Боброва nструмина (кастореум) — знаходиться в спеціаль-них мішечках бобра. Кастореум — nвиділення нутряних залоз темно-коричневого кольору, має своєрідний міцний nзапах, що на-гадує дьоготь. Кастореум створює теплу, тваринну ноту, близьку до nзапаху шкіри, тому парфумери використовують його в східних, шипрових nкомпозиціях, а також в одеколонах для чоловіків. Стійкість запаху його nнадзвичайно висока.

Сировина nтваринного походження використовується у пар-фумерії виключно у вигляді nспиртових настоїв. Вона підвищує та загострює нюх людини, збільшуючи тим самим nчас сприйнят-тя запаху парфумерних духів та туалетних вод, одеколонів. nТем-пераментність французьких духів значною мірою забезпечується та пояснюється nвмістом у них духмяних речовин тваринного по-ходження. Вони володіють n«тваринним запахом» та встановлю-ють гармонію між запахом духів та шкірою nлюдини, роблячи його немовби тільки своїми.

Але ці nпродукти, на жаль, дуже дорогі (бобрів дуже замало і рука на них не nпіднімається — корисна тварина), тому їх викори-стовують у дуже малих дозах. nУся надія на вчених, що вони син-тезують замінник бобрової струмини та мускусу.

Список nвикористаної літератури

1.     nСвітлана nМиргородська: “Ароматерапия: мир запахов – запахи мира”

2.     n2. nПатриція Дейвіс: “Ароматерапия от А до Я”

3.     n3. nВанда Селлар: “Энциклопедия эфирных масел”

4.     n4. nФірма “Ароматика”

5.     n Світлана nМиргородська «Аромалогія».  Москва: «Навеус», 1999.

6.     n  Джулія nЛоулесс «Енциклопедія ароматичних масел». Москва: «Крон-прес», 2000.

7.     nІнтернет