Форма № Н – 3.04

 

ДВНЗ “ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО

 

МОЗ УКРАЇНИ”

 

 

 

 

Кафедра оториноларингології, офтальмології та нейрохіругії

 

 

 

           “ЗАТВЕРДЖУЮ”

Перший проректор

проф. І. Р. Мисула

“______”_______________20___ року

 

 

 

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

 

ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЯ

 

 

 

напрям підготовки:                 1201  Медицина

 

спеціальності:                          7.12010001 “Лікувальна справа”

 

                                                  7.1201003 “Медико-профілактична справа”

 

факультет:                                 медичний

 

 

 

2013 – 2014 навчальний рік

 

Тернопіль – 2013

 

Робоча програма з отоларингології

 

за напрямом підготовки 1201  Медицина,

 

спеціальністями        7.12010001 “Лікувальна справа”,

7.1201003 “Медико-профілактична справа”.

 

Розробники: завідувач кафедри оториноларингології, офтальмології та нейрохіругії

проф. О.І.Яшан, доц. Ю.М.Андрейчин, ас. А.П.Ковалик

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робочу програму схвалено на засіданні кафедри оториноларингології, офтальмології та нейрохіругії

 

 

 

 

 

 

 

 

Протокол від “27” серпня 2013 року № 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         Завідувач кафедри  оториноларингології, офтальмології та нейрохіругії

 

 

 

 

                                                                _______________________ (проф. О.І.Яшан)

Ó__________, 2013 рік

Ó __________, 2014  рік

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Опис навчальної дисципліни

 

 

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить (%):

для денної форми навчання – 51,2:48,8

1. Пояснювальна записка

Оториноларингологія — клінічна дисципліна, яка вивчає анато­мію, фізіологію та патологію вуха, верхніх дихальних шляхів і суміжних з ними ділянок. Важливість і необхідність її викладання на завершальному етапі підготовки лікаря обумовлена тим, що захворювання верхніх дихальних шляхів стоять на одному з пер­ших місць серед хвороб людини і становлять біля 15% всіх звертань до медичних установ. Крім того, своєчасне лікування ЛОР-хвороб є профілактикою різноманітної патології внутрішніх органів, сприяє запобіганню таких тяжких хронічних захворювань, як ревматизм, поліартрит, пієлонефрит, холецистит, патології судин, нервової системи, органа зору і тим самим зумовлює збере­ження працездатності та довголіття.

Програма побудована з урахуванням інтеграції навчального процесу у вищій школі і передбачає знання студентами базових теоретичних і клінічних дисциплін.

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою

відповідно до вимог Болонського процесу.

 

Програма дисципліни складається з одного модуля, до складу як входять блоки змістових модулів. Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ЕСТS – залікових кредитах, які зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними відповідного модулю (залікового кредиту).

 

 

 

Орієнтовна структура модулю «Оториноларингологія»

 

 2. Мета та завдання дисципліни

Метою вивчення оториноларингології є оволодіння методами діагностики, лікування та профілактики хвороб вуха, горла, носа та приносових пазух і, насамперед, тих із них, які мають найбільш широке розповсюдження. Для досягнення цієї навчальної мети студент повинен знати: клінічну анатомію та фізіологію ЛОР-органів і сучасні методи їх дослідження; етіологію, патогенез, клініку, методи лікування та профілак­тики хвороб носа, приносових пазух, глотки, гортані, зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха, а також викликаних ними ускладнень.

Студент повинен вміти: оцінювати результати обстеження ЛОР-органів; розпізнавати найрозповсюдженіші ЛОР-хвороби та їх ускладнення; призначати лікування цих захворювань.

Студент повинен оволодіти: типовими ендоскопічними методами дослідження ЛОР-органів; найуживанішими практичними навичками; методами надання невідкладної допомоги хворим з травмами, сторонніми тілами, кровотечами із ЛОР-органів та стенозами верхніх дихальних шляхів.

 Вивчення дисципліни передбачає курацію хворих з написанням історії хвороби, рішення ситуаційних задач, проведення тестового, комп’ютерного та безмашинного контролю при оцінці початкового, поточного та кінцевого рівня знань.

 

3. Зміст програми

Змістовний модуль 1.

Розділ І. Вухо

Клінічна анатомія. Зовнішнє вухо, його відділи, стінки зовнішнього слухового ходу. Середнє вухо, система його порожнин, по­верхи та стінки барабанної порожнини, її вміст, будова барабан­ної перетинки, слухова труба, сосковидний відросток. Кровопоста-чання та іннервація зовнішнього та середнього вуха. Внутрішнє вухо, ного відділи, будова завитки, присінка, півколових каналів. Значення топографічних, анатомічних та вікових особливостей зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха в розвитку хвороб вуха та їх ускладнень.

Рецепторний апарат, провідні шляхи та центри слухового ана­лізатора. Будова рецепторного апарату присінка та ампул пів­колових каналів. Ядра вестибулярного аналізатора та їх зв’язки з іншими відділами центральної нервової системи.

Фізіологія. Характеристика адекватного подразника слухового аналізатора. Зона слухового сприйняття, чутливість до звуків різної частоти, адаптація, втома, бінауральний слух. Звукопроведення та звукосприймання. Значення барабанної перетинки, слу-хових кісточок, м’язів барабанної порожнини та вторинної бара­банної перетинки в механізмі проведення звуку. Функції слухової труби. Кісткове звукопроведення, його типи. Теорії слуху.

Адекватні подразники ампулярного та отолітового апаратів. Ністагм, його характеристика та закономірності, три групи вестибулярних ре порогова, надпорогова та мовна аудіометрія. Об’єктивні методи дослідження слуху, акустична імпедансометрія, реєстрація слухових викликаних потенціалів, отоакустична емісія. Використання безумовних та умовних рефлексів. Ігрова аудіометрія. Диференційна діагностика уражень звукопровідного та звукосприймального апаратів.

Дослідження вестибулярної функції. Дослідження спонтанних вестибулярних реакцій. Експериментальні проби — калорична, обертальна та пневматична стимуляція, купулометрія. Вестибуляр­на ілюзія протиобертання.

Дослідження функції отолітового апарату: отолітова реакція, кумулятивна проба. Дослідження чутливості до прискорення Коріоліса.

Вроджені аномалії та пошкодження зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха.

Хвороби зовнішнього вуха. Сторонні тіла зовнішнього слухово­го ходу. Сірчана пробка. Зовнішній отит (обмежений та дифуз­ний),

Гострий гнійний середній отит. Етіологія, патогенез, клініка. Особливості перебігу гострого отиту у немовлят та при інфекцій­них захворюваннях. Лікування, тимпанопункція та парацентез. Мастоїдит, атипові форми, лікування мастоїдиту, антрит. Антро-мастоїдотомія.

Хронічний гнійний середній отит. Обов’язкові ознаки. Мезотимпаніт та епітимпаніт. Холестеатома. Консервативне лікування. Сануючі операції. Тимпанопластика.

Лабіринтит. Етіологія, патогенез, клініка. Гострий, дифузний, серозний та гнійний лабіринтит, хронічний обмежений лабіринтит.

Отогенні внутрішньочерепні ускладнення та отогенний сепсис. Етіологія. Шляхи та етапи поширення інфекції з вуха в порожни­ну черепа; Менінгіт, тромбоз сигмовидного синуса та отогенний сепсис, абсцеси великих півкуль головного мозку та мозочка. Методи діагностики та принципи лікування. Наслідки впливу грипу А (H1N1) на системи ЛОР-органів.

Негнійні захворювання вуха. Гострий та хронічний катар се­реднього вуха, ексудативний отит. Сенсоневральна приглухува­тість. Отосклероз. Хвороба Меньєра. Слухопротезування.

Змістовний модуль 2.

Розділ II. Ніс та приносові пазухи

Клінічна анатомія носа. Зовнішній ніс: кістковий та хрящовий скелет зовнішнього носа, кровопостачання, особливості венозного відпливу крові, іннервація, лімфатична система. Порожнина носа: стінки, сусідство з іншими органами та порожниною черепа, носо­ві раковини та носові ходи, хоани, будова слизової оболонки носа (дихальна і нюхова зони), артеріальне кровопостачання та веноз­ний відплив, особливості венозних утворень порожнини носа: ка­вернозна тканина, венозні сплетіння, їх роль, кровоточива зола носа, іннервація слизової оболонки порожнини носа. Рефлекси з порожнини носа.

Фізіологія носа. Функції носа: дихальна, захисна, нюхова, резонаторна, сльозовивідна, мімічна. Носове дихання, його вплив на функціональний стан організму, на фізичний та психічний роз­виток дитини, розвиток мови, виникнення захворювань інших ор­ганів та систем. Нюховий аналізатор.

Клінічна анатомія та фізіологія приносових пазух. Будова, то­пографія, індивідуальні та вікові особливості. Функції приносових пазух.

Методи дослідження. Зовнішній огляд та пальпація. Передня та задня риноскопія. Відеоендоскопія порожнини носа та приносо­вих пазух, рентгенографія, магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія. Пункція, трепанопункція та зондування. Дослідження дихальної та нюхової функцій носа.

Хвороби носа. Вроджені аномалії. Травми, сторонні тіла. Деформація зовнішнього носа та перегородки носа. Кровотеча з носа: найчастіша локалізація, загальні та місцеві причини; принципи лікування, надання невідкладної допомоги, передня та задня тампонада, хірургічні методи зупинки. Гематома та абсцес перегородки носа. Відмороження, опіки. Бешиха, сикоз, екзема, ринофіма, фурункул га карбункул, можливі ускладнення.

Гострий риніт, особливості його перебігу в залежності від віку. 1 Хронічний риніт, ного форми: катаральний, гіпертрофічний, атро­фічний (простий і озена), вазомоторний (алергічний, нейровегетативний).

Захворювання приносових пазух. Травми. Класифікація синуї-тів. Гострий та хронічний гайморит, етмоїдит, фронтит, сфеноїдит. Гемісинуїт та паисинуїт. Поліпи носа. Одонтогенний гайморит, особливості клініки та лікування.

Орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення при запальних хворобах поса і приносових пазух.

Доброякісні (ангіофіброма, остеома, папілома) та злоякісні (рак, саркома, нейроестезіобластома, меланома) пухлини носа та приносовнх пазух.

Змістовний модуль 3.

Розділ III. Глотка

Клінічна анатомія та фізіологія. Топографія глотки. Три відді­ли глотки. Зів. Стінки глотки. Заглотковий простір. М’язи глотки. Кровопостачання, лімфовідтік та іннервація глотки. Функції глотки.

Лімфаденоїдне кільце глотки. Будова піднебінного мигдалика. Функції лімфаденоїдного глоткового кільця; імунна, кровотворна,рефлекторна.

 Методи дослідження. Пальпація регіонарних лімфатичних вуз­лів. Орофарингоскопія, задня риноскопія, непряма ларингоскопія, пальцеве дослідження носоглотки. Оцінка стану піднебінних миг­даликів — тонзилоротація, визначення характеру вмісту лакун.

Хвороби. Травми та сторонні тіла і невідкладна допомога при. них. Гострий фарингіт. Хронічний фарингіт та його форми. Лептотрихоз.

Тонзиліт. Класифікація. Первинні ангіни: катаральна, фоліку­лярна, лакунарна, виразково-плівчаста ангіни, диференційна діаг­ностика, загальні принципи обстеження та лікування. Вторинні ангіни. Ускладнення ангін: паратонзиліт та паратонзилярний абс­цес, латерофарингеальний абсцес, внутрішньомигдаликовий абс­цес, аденофлегмона шиї, розлита флегмона шиї, тонзилогенний медіастиніт, тонзилогенний сепсис. Абсцестонзилектомія. Заглот­ковий абсцес. Дифтерія глотки.

Хронічний тонзиліт. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія. Класифікація. Місцеві ознаки. Види декомпенсації. Формування діагнозу. Методи консервативного лікування. Показання до хірур­гічного лікування і йоґо різновиди.

Гіпертрофія піднебінних мигдаликів. Аденоїди, аденоїдит.

Пухлини. Юнацька ангіофіброма носоглотки. Рак глотки. Тонзилярні пухлини: лімфоепітеліома, ретикулосаркома (ретикулоцитома).

Змістовний модуль 4.

Розділ IV. Гортань, трахея, бронхи

Клінічна анатомія та фізіологія. Топографія гортані, трахеї та бронхів. Вікові особливості, рівень розташування, значення його для трахеостомії. Хрящі, суглоби і зв’язки, клінічне значення для конікотомії. Зовнішні та внутрішні м’язи гортані. Функціональна класифікація м’язів гортані. Порожнина гортані, будова слизового та підслизового шару, його значення для розвитку набряку горта­ні і виникнення гортанної ангіни. Кровопостачання та іннервація. Особливості лімфатичної системи гортані. Дихальна, захисна, голосова та мовна функції гортані.

Методи дослідження. Зовнішній огляд, пальпація, непряма і пряма ларингоскопія, мікроларингоскопія, ларингостробоскопія, трахеобронхоскопія, дихальна бронхоскопія, фіброларинготрахео-бронхоскопія. Рентгенологічне та томографічне обстеження, ком­п’ютерна та магнітно-резонансна томографія гортані, трахеї та бронхів.

Хвороби гортані. Травми гортані і трахеї, невідкладна допо­мога. Стеноз гортані: визначення поняття, причини гострого та хронічного стенозу гортані, стадії, принципи лікування. Трахеотомія і трахеостомія: показання, її варіанти, техніка операції. Конікотомія. Гострий катаральний ларингіт. Гортанна ангіна, флег­монозний ларингіт, абсцес надгортанника, хондроперихондрит гортані. Гострий ларинготрахеїт у дітей: етіологія, патогенез, клінічна класифікація, клініка, принципи лікування, продовжена назотрахеальна інтубація. Дифтерія гортані. Хронічний ларингіт: катаральний, гіпертрофічний, атрофічний. Передпухлинні хвороби гортані.

Пухлини гортані. Доброякісні: фіброма, папілома (папіломатоз). Злоякісні — рак гортані: стадії захворювання, клініка, діаг­ностика, в т. ч. принципи ранньої діагностики. Мікроларингоскопія в діагностиці та лікуванні раку гортані. Хірургічне та променеве лікування. Хіміотерапія. Реконструктивні операції на гортані. Зна­чення профілактичних оглядів та диспансеризації в діагностиці і запобіганні злоякісних новоутворень гортані.

Сторонні тіла гортані, трахеї та бронхів. Вікові аспекти. Особ­ливості клініки при сторонніх тілах гортані та трахеї, методи їх видалення. Клініка сторонніх тіл бронхів: період гострих респіра­торних порушень, латентний період, період ускладнень. Різновиди стенозу бронхів: повний, частковий, вентильний. Рентгенологічне обстеження хворого. Феномен Гольцкнехта—Якобсона. Методи іх видалення.

Розділ V. Стравохід

Клінічна анатомія. Топографія стравоходу. Будова стінки, кровопостачання, лімфовідтік, іннервація. Фізіологічні звуження стравоходу, їх клінічне значення.

 Методи дослідження. Рентгенологічне обстеження. Езофагоско­пія: методи анестезії, інструментарій і техніка маніпуляції.

Сторонні тіла. Клініка. Етапи обстеження хворого з підозрою на стороннє тіло стравоходу. Місце фіброезофагоскопії в діагно­стиці та лікуванні сторонніх тіл стравоходу. Показання до езо­фагоскопії. Ускладнення.

 Опіки стравоходу. Причини. Клініка. Перша допомога. Лікування. Бужування стравоходу.

Розділ V. Інфекційні гранульоми

Склерома. Епідеміологія. Ендемічні зони розповсюдження хво­роби. Етіошляхів.

Сифіліс. Туберкульоз

 

4. Тематичний план лекцій

 

Всього — 10 год

  

5. Тематичний план практичних занять

 

 

Всього — 36 год

 

8. Тематичний план самостійної роботи студентів

 

 

 

 9. Перелік практичних навичок внесених у матрикул

 

 

Індивідуальні заняття – не передбачено

 

10. Методи навчання

 За джерелами знань використовуються такі методи навчання: словесні –  розповідь, пояснення, лекція, інструктаж; наочні – демонстрація, ілюстрація; практичні – практична робота, задачі.

За характером логіки пізнання використовуються такі методи:

аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний, індуктивний, дедуктивний.

За рівнем самостійної розумової діяльності використовуються методи:

проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

                                                    

11. Методи контролю

Форми контролю і оцінювання дисципліни

При оцінюванні знань студентів приділяється перевага стандартизованим методам контролю: тестування (усне, письмове, комп’ютерне), структуровані письмові роботи, структурований контроль практичних навичок.

Оцінка з дисципліни визначається як середня з оцінок за два модулі, на які структурована навчальна дисципліна.

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності та оцінки підсумкового модульного контролю і виражається за 200 бальною системою.

Форми контролю

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей теми. На всіх практичних заняттях застосовується об’єктивний контроль теоретичної підготовки та засвоєння практичних навичок.

Форми поточного контролю:

Теоретичні знання – тестові завдання, комп’ютерне тестування, індивідуальне опитування, співбесіда, хімічні диктанти, письмові роботи.

Практичні навички та уміння – самостійне виконання обстеження та лікування хворих та вміння робити висновки уміння самостійно виконувати окремі операції, написання історій хвороби. Підсумковий контроль здійснюється на основі теоретичних знань, практичних навичок та умінь.

Підсумковий контроль засвоєння модуля відбувається по завершенню вивчення блоку відповідних змістових модулів шляхом тестування і вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Форми підсумкового контролю:

Теоретичні знання – система питань письмового та комп’ютерного тестування.

Практичні навички та уміння – самостійно провести обстеження хворого та визначити план додаткових методів обстеження та лікування .

 

12. Розподіл балів, які отримують студенти

 

Розподіл балів, що присвоюються студентам

 

Мінімальний середній бал, з якою студент допускається до складання підсумкового контролю модуля – 4 бали.

Максимальна кількість, яку може набрати студент при вивченні модуля, дорівнює 120 балам.

 

Модульний підсумковий контроль:

Модульний підсумковий контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля. До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів не меншу за мінімальну.

Форма проведення підсумкового контролю має буди стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми контролю з оториноларингології визначаються у робочій навчальній програмі.

Максимальна сума балів підсумкового контролю дорівнює 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менш 50 балів.

Оцінювання дисципліни:

Оцінка з оториноларингології виставляється лише тим студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

Кількість балів, яку студент набирає з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з модулів дисципліни і підсумкового контролю засвоєння модулів № 1 і 2.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

Конвертація кількості балів з оториноларингології у оцінки за шкалою ЕCTS  та 4-ри бальну (традиційну)

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ЕCTS таким чином:

Відсоток студентів визначається на виборці студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-ри бальну шкалу таким чином:

 

Оцінка з оториноларингології FX та F («2») виставляється студенту, якому не зараховано хоча б один модуль з дисципліни.

Оцінка FX («2») виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали модульний підсумковий контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю, не більше 2-ох разів, під час зимових канікул та впродовж двох (додаткових) тижнів після закінчення весняного семестру за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модуля, або не набрали за поточний навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів) повинні пройти повторне навчання за індивідуальним навчальним планом.

 

Шкала оцінювання: національна та ЄКТС

 

 

 

13. Методичне забезпечення

1. Матеріали підготовки до лекцій.

2. Презентації лекцій.

3. Матеріали підготовки до практичних занять

4. Методичні вказівки до практичних занять.

5. Варіанти завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів.

6. Тестові завдання для підсумкового тестового модульного контролю.

7. Тестові завдання для щоденного контролю.

8. Варіанти теоретичних питань для самостійного вивчення.

 

Перелік навчально-методичної літератури

 

Основна література

1.      Абизов  Р.А. Онкоотоларингологія.-Київ: «Книга плюс»,2001.-272с.

2.      Бартон М.Болезни уха, горла и носа/ Пер.с англ. М.: «Издательство Бином», СПб.: «Невский Диалект», 2002г.- 288с.

3.  Богомильский М.Р., Чистякова В.Р. Детская оториноларингология.- М.:Г03ТАР-
МЕД, 2001.-432 с.

4.              Оториноларингологія. Д.І.Заболотний, Ю.ВМітін, С.Б.Безшапочний, Ю.В.Дєєва-  — К.:ВСВ «Медицина», 2010.- 472с.+32 кольор. вкл.

5.              Otorhinolaryngology Y.Mitin, Y.Deyeva, M.Zavaliy, Y.Gomza, V.Didkovskyi, L.Krynychko, O.Motaylo, Z.Tereschenko, Y.Shevchuk. Editer by Profesor Y.Mitin, Y.Deyeva. Associate Profesor Y.Deyeva. Second edition, revised and expended. Kyiv, AUS Medicina Publishing,2011.

6.              Лайко А.А., Заболотний Д.И., Лайко В.А. Рецидивирующий средний отит.- К.: Логос, 2001.- 148с.

7.              Левин Л.Т., Темкин Я.С. Хирургические болезни уха.- М.: Мед.лит., 2002.- 432 с.

8.              Матеріали для самопідготовки студентів до практичних занять з оториноларинголгії

9.              Мітін Ю.В. Оториноларингологія.- Київ, «Фарм Арт», 2000.- 304 с.

10.       Мітін Ю.В., Васильєв М.В., Заболотний Д.І. та ін. Посібник для практичних занять з
оториноларингології.- К.: Здоровя, 2002.- 168 с.

11.       ПлужниковМ.С., ДавреноваГ.В., Никитин К.А. Ангина и хронический тонзилит.- СПб.: «Диалог», 2002.- 152с.

12.       Солдатов И.Б., Гофман В.Р. Оториноларингология. – СПб., 2001.- 472 с.

Додаткова література.

1.  Володин Н.Н., Дегтярева М.В. и др. Справочник по иммунотерапии.- М.: «Диалог»,
2002.-480 с.

2.             Синяченко В.В. Обсяг і методики обстеження
об’єктивного статусу дітей з ЛОР-патологією.-К.: Логос, 2000.- 140 с.

3.             Пискунов Г.З., Пискунов С.З. Лекарственньїе средства, применяемьіе в
оториноларингологии.-М.:ЗАО “Финстатинформ”, 2000.-275 с.