Home » ГАСТРОДУОДЕНІТ У ДІТЕЙ

ГАСТРОДУОДЕНІТ У ДІТЕЙ

8 Червня, 2024

Захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки у дітей мають тенденцію до невпинного зростання, а сама патологія характеризується групою особливостей, що відсутні у дорослих. Водночас, звертає на себе увагу зростання саме хронічної патології, що обумовлює медико-соціальну її значимість. Від лікаря вимагається знати основні діагностичні критерії, обсяг обов’язкового обстеження, щоб своєчасно діагностувати хворобу та запобігти виникненню ускладнень.

Фактори ризику

гастродуоденальних

хвороб:

· вік дитини (перші прояви у молодшому шкільному віці) ;

· стать(частіше хворіють дівчатка) ;

· пренатальні фактори: гестози вагітних, асфіксія, пологова травма, мала маса тіла при народженнї (2000 г і менше) ;

· обтяжена спадковість в родині по захворюваннях ТК;

· раннє штучне вигодовування (або змішане) до 1 року;

· обтяжений харчовий анамнез: нерегулярне, одноманітне;

· перенесені інфекційні захворювання, вогнища хронічної інфекції, алергоз, невроз, глистяні інвазії.

Фактори, які спричиняють гастродуоденальні захворювання:

· аліментарні чинники: порушення режиму харчування, переїдання, зловживання холодними, гарячими, гострими стравами, консервованими продуктами;

· спадкова схильність;

· вогнища хронічної інфекції,

· інтоксикація, харчова алергія;

· кишковий дизбактеріоз

· наявність Helicobacter pylori.

Патогенез гастродуоденальних

захворювань:

· тривалий вплив шкідливих чинників на слизову оболонку;

· пошкодження захисного слизового бар’єру;

· порушення регенерації епітелію, дистрофія, зміни ультраструктури клітин залозистого апарату шлунка;

· порушення центральної і ендокринної регуляції;

· дискоординація між процесами збудження і гальмування;

· зміни моторної функції травного каналу.

Діагностичні критерії гострого гастриту

Анамнез:

· погрішності в харчуванні: переїдання, вживання холодної або гарячої їжі, незрілих фруктів, ягід, харчових алергенів (яйця, шоколад, цитрусові), лікарських засобів (аспірин, цитостатики, преднізолон) .

Клінічні:

· біль із локалізацією в надочеревинній ділянці, що виникає після їжі, через декілька годин;

· відчуття важкості;

· блювання їжею або неперетравленими її рештками з кислуватим запахом, що приносить полегшення;

Параклінічні:

· бактеріологічне дослідження блювотних мас, калу, ФГДС, при затяжному перебігу.

Лікування гострого гастриту

· промивання шлунка;

· послаблювальні засоби;

· гарячий чай;

· тепла грілка на живіт;

· дієта (3-4 дні) рідкі каші, кисіль, желе;

· на 2-3 тижні виключити з раціону копченості, гостру, смажену, жирну їжу.

Класифікація хронічного гастродуоденіту

(Сідней, 1990 з доповненнями)

1. За етіологією:

· інфекційний (гелікобактер-асоційований, вірусний, грибковий) ;

· хімічний;

· аутоімунний;

· алергічний;

· особливі форми (еозинофільний, гранулематозний) ;

· не диференційований за етіологічним чинником.

2. За локалізацією:

· осередковий (антральний, фундальний) ;

· розповсюджений (пангастрит) .

3. За морфологічними ознаками:

а) ендоскопічна характеристика:

· поверхневий,

· гіпертрофічний,

· ерозивний,

· геморагічний,

· субатрофічний,

· змішаний.

4. За станом секреторної функції шлунка:

· підвищена;

· в нормі;

· знижена.

5. За фазою патологічного процесу:

· загострення,

· неповна ремісія,

· ремісія.

Діагностичні критерії (клінічні)

Хронічний гастрит з підвищеною

(або нормальною) секрецією:

· Болі в животі, пов’язані з їжею, часто виникають натще, ранні болі (характерні для фундального гастриту) , пізні болі (при антральному гастриті) , нічні болі.

· Характерні прояви диспепсичного синдрому: відрижка кислим, відрижка повітрям, печія, нудота, схильність до закрепів.

· При пальпації чітка болючість в епігастрії, пілородуоденальній зоні.

Хронічний гастрит

із зниженою секрецією:

· Прояви диспепсичного синдрому переважають над больовим (відрижка їжею, нудота, відчуття гіркоти в роті, зниження апетиту, метеоризм, нестійкий характер випорожнень.

· Болі в животі ниючого характеру з локалізацією в епігастрії, найчастіше після їжі, відчуття важкості та переповнення у верхній частині живота.

· Виражений синдром ендогенної інтоесикації (втомлюваність, головний біль, емоційна лабільність) .

· Пальпаторно незначна болючість в епігастрії, найчастіше поширена.

· Болі в животі (ниючі, тривалі, що виникають вранці, натщерце та через 1, 5-2 години після їжі) ; часто (до 40%) гострий, приступободібний, але нетривалий характер болю, який локалізується в епігастрії (98 –100 %) , в правому підребер’ї (60 %) , навколо пупка (45 %) ;біль посилюється після їжі та фізичного навантаження;

· Прояви диспепсичного синдрому: відрижка, печія, тривала нудота, важкість після їжі, відчуття гіркоти в роті, метеоризм, закрепи;

· Симптоми ендогенної інтоксикації: емоційна лабільність, часті головні болі, дратівливість, слабкість;

· Пальпаторно: розлита болючість в епігастрії, пілородуоденальній зоні, при ерозивному- локальне напруження м’язів.

Обсяг одноразових

обов’язкових обстежень:

· Загальний клінічний аналіз крові,

· Клінічний аналіз сечі,

· Біохімічний аналіз крові (загальний білок та білкові фракції) ,

· Тести на Helicobacter pylori.

· Дослідження секреторної функції шлунка (рН-метрія або фракційне дослідження шлункового вмісту) ,

· ЕФГДС з прицільною біопсією та гістологічна діагностика Helicobacter pylori.

· УЗД внутрішніх органів.

· Рентгенологічне дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки (моторно-евакуаторні порушення) .

При необхідності:

· Аналіз калу на скриту кров.

· Гістологічне дослідження біоптатів.

· Імунограма.

Диференціальна діагностика:

· Функціональні розлади травного каналу.

· Захворювання гепатобіліарної системи.

· Диспанкреатизм.

· Атипові форми апендициту.

· Глистяні інвазії.

· Пієлонефрит.

· Природжені аномалії розвитку кишок і брижі.

Загальні принципи лікування

(при загостренні хронічних гастриту і гастродуоденіту)

1. Індивідуальне вирішення питання про амбулаторне чи стаціонарне лікування хворого.

2. Вибір режиму (ліжковий, напівліжковий, палатний).

3. Призначення дієтичного харчування.(стіл №1, 2, 5).

4. Медикаментозне лікування з метою

а) нормалізації кортиковісцеральних порушень;

– адаптогени;

– седативні засоби;

б) нормалізації секретоної діяльності шлунка:

– при гіперацидних станах призначають антисекреторні препарати (М1-холінолітики (гастроцепін: дошкільнятам по ½ таблетки 2 рази в день, школярам по 1 таблетці 2 рази в день, за 30 хвилин до їжі; курс вживання 4-6 тижнів) або блокатори Н2-рецепторів гістаміну (ранітідин призначають дітям, старшим 12 років по 150 мл 2-3 рази в день; фамотідин по 20 мл 2 рази в день або 40 мл на ніч протягом 2-х тижнів; надалі базисними препаратами будуть комплексні антациди (смекта, маалокс, фосфалюгель) впродовж 10-20 днів;

– при гіпоацидних станах використовують стимулятори шлункової секреції протягом 3-4 тижнів.

в) відновлення моторно-евакуаторної функції шлунка:

– прокінетики (мотіліум по 2, 5 мл на 10 кг маси тіла 3 рази на добу, до їжі, 7-10 днів.

г) відновлення балансу між факторами агресії та захисту слизової оболонки:

– цитопротектори: актовегін, вітаміни А, В, Е, фолієва кислота (протягом 4-6 тижнів) ;

– синтетичні простогландини: місопростол по 200 мкг 4 рази в день, під час їжі, 4-8 тижнів.

д) ерадикації причинно-значимого (за даними спеціальних методів дослідження) Helicobacter pylori, потрійна терапія впродовж 7 днів у одній із наведених комбінацій:

1. Де-нол по 120-240 мг 3 рази на день+ фуразолідон по 0, 05-0, 1 г 4 рази на день +амоксицилін по 250-500мл 2 рази на день.

2. Де-нол по 120-240 мг 3 рази на день+ фуразолідон по 0, 05-0, 1 г 4 рази на день +кларитроміцин(еритроміцин) по 250 2 рази на день.

3. Де-нол по 120-240 мг 3 рази на день+ метронідазол 250-500мл 2 рази на день +амоксицилін по 250-500мл 2 рази на день

е) симптоматична терапія при вираженому больовому синдромі призначають спазмолітики (но-шпа, галідор) або М2-холінолітики (метацин) .

5. Фізіотерапевтичне лікування:

· при гіпоацидних станах –гальванізація ділянки шлунка, електрофорез із Са, електростимуляція за допомогою діадинамічних струмів;

· для нормалізації секреторної і моторної функції шлунка –індуктермія, діадинамометрія, мікрохвильова чи високочастотна терапія;

· в період неповної ремісії: магнітотерапія, електросон, теплолікування, водолікування.

6. Немедикаментозні методи лікування:

· рефлексотерапія,

· фітотерапія,

· гомеопатія.

Зразок написання рецептів по даній темі:

Rp: Tab.Halidori 0, 1 № 10

S:По ½ табл. 2 рази в день(дитині 6 років)

Rp:Gastrozepini 0, 025

D.t.d № 5 in tab.

S:По ½ табл. 2 рази в день за 30 хв до їжі (дитині 11 років) .

Rp: Gastali 10 ml

D.T.D. № 30

S:Приймати вміст пакетику (по 1 пакетику) 3 рази в день через 1, 5- 2 години після їжі, 4-й раз –перед сном (дитині 8 років)

Rp: Maaloxi 250 ml

D.T.D. № 1

S:По 10 мл 3 рази в день, через 1, 5- 2 години після їжі, 4-й раз –перед сном

(дитині 11 років)

Rp:Methacini 0, 002

D.t.d № 5 in tab.

S:По ½ табл. 2 рази в день (дитині 5 років) .

Rp:Metoclopramidi 0, 01

D.t.d № 20 in tab.

S:По 1 табл. 2 рази в день за 15-20 хв до їжі (дитині 10 років) .

Rp:Omeprazoli 0, 02

D.t.d № 40 in tab.

S:По 1 табл. 2 рази в день перед їжею, впродовж 2 тижнів (дитині 12 років) .

Rp:Ranitidini 0, 15

D.t.d № 50 in tab.

S:По 1 табл. 2 рази в день після їжі (дитині 8 років) .

Rp: Furazolidoni0, 05

D.T.D. № 10 in tab.

S:Приймати по 1 табл 4 рази в день через 15- 20 хв після їжі (дитині 11 років).

Rp:Metronidazoli 0, 25

D.t.d № 10 in tab.

S:По 1 табл. 2 рази в день після їжі (дитині 10 років) .

Диспансерне спостереження

При хронічному гастриті дитина знаходиться на обліку у лікаря протягом 3 років від останнього загострення; кратність огляду – 2 рази на рік;ендоскопічне дослідження не менше 1 раз на рік.

При ерозивному гастриті-5 років.Кратність огляду та ендоскопічне дослідження не менше 2 разів на рік.

При хронічному гастродуоденіті – 5 років.Кратність огляду та ендоскопічне дослідження не менше 1 разу на рік.

При ерозивному гастродуоденіті – 5 років. Кратність огляду-3 рази на рік, ендоскопічне дослідження 2 рази на рік.

Профілактика

Первинна Оберігати дитину від фізичного та емоційного перевантаження;

Фізіологічне харчування;

Санація вогнищ інфекції.

Вторинна Динамічне спостереження педіатром;

Дотримання дієти;

Група фізкультури підготовча або спеціальна;

Протирецидивне лікування в осінньо-зимовий та зимово-весняний періоди

(1 – 2 місяці);