ГЕЛЬМІНТОЗИ У ДІТЕЙ
Актуальність:
Гельмінтози – найбільш поширені захворювання людини.
В Європі гельмінтозами страждає кожен третій житель.
В Україні щорічно реєструється 300-400 тис. випадків гельмінтозів. З них 80% це діти. Це офіційна цифра. Про реальний стан справ можна зробити висновок з того, що у 2004 р. було продано 4 165 500 упаковок антигельмінтних засобів. Якщо на курс лікування необхідно 1-3 упаковки препарату, то істинна цифра становить 1-2 млн. випадків.
На сьогодні в світі відомо 342 види гельмінтів. Які можуть спричинити захворювання людини. В Україні зустрічається біля 30 видів гельмінтів. Серед всіх гельмінтозів, зареєстрованих в Україні найбільш поширеними є:
Ø ентеробіоз – 74,8%;
Ø аскаридоз – 21,1%;
Ø трихоцефальоз – 3,5%.
Паразитози мають різноплановий вплив на організм господаря:
ü сприяють росту алергічних захворювань;
ü спричиняють місцеву і загальну імуносупресію;
ü формують ендогенну інтоксикацію;
ü сприяють розвитку дисбіозу кишківника;
ü є причиною гіповітамінозу, гіпоферментозу (лактози, інвертази та ін.), дефіцитної анемії;
ü порушують процеси травлення;
ü є причиною механічного ушкодження слизової;
ü подразнюючи нервові закінчення слизової кишківника, стимулюють патологічні рефлекси (впливаючи на механо- і хеморецептори);
ü спричиняють запалення слизової оболонки кишківника (вивільняють протеолітичні ферменти, гіалуронідазу);
ü є причиною затримки росту, втрати маси тіла, відставання психомоторного розвитку.
Фактори захисту від гельмінтів у дітей, як правило, неповноцінні. Це:
v незначна кислотність шлункового соку;
v низька активність травних ферментів;
v порушення слизового бар’єру;
v низька концентрація секреторного Ig A;
v вторинна імунна недостатність.
Аскаридоз. Збудником є аскарида людська (Ascaris lumbricoides). Є одним з найпоширеніших гельмінтів. Це круглі черви, жовто-рожевого кольору, довжиною 20-
Життєвий цикл і патогенна дія аскарид
v Специфічних органів фіксації не мають. В просвіті кишок утримуються завдяки постійному руху назустріч потоку їжі.
v Самка за добу виділяє понад 200 000 яєць, які потрапляють у зовнішнє в середовище з фекаліями (вони не інвазивні).
v В зовнішньому середовищі (переважно в ґрунті) яйця дозрівають і зберігають свою інвазивність 3-7 років.
v Людина заражається через немиті овочі, або забруднену воду, брудні руки.
v Через кілька годин після зараження з яєць виходять личинки, які проникають у судини кишкової стінки, далі з плином крові через воротну вену заносяться в печінку, через внутрішньодолькові, міждолькові вени потрапляють у нижню порожнисту вену, далі в праве передсердя, а звідти через легеневу артерію попадають у просвіт альвеол, де ростуть і двічі линяють (це триває 14-16 днів)
Повітроноснми шляхами личинка піднімаються до глотки. Частина з них разом з харкотинням виділяється і знову потрапляє в тонку кишку, де перетворюється в дорослих аскарид.
Це міграційна фаза аскарид, триває 2-2,5 міс. Яйця появляються у фекаліях через 2,5-3 міс. після зараження.
Тривалість життя аскариди в організмі людини близько 1 року, потім гельмінт виходить з організму.
Клінічні прояви міграційної фази
Під час линяння личинок вивільнюються продукти обміну з вираженою токсикоз-алергічною дією, що можуть вражати стінки капілярів і тканину альвеол. При цьому може формуватися синдром Леффлера:
· лихоманка;
· зміни в легенях (задишка, хрипи, притуплення перкуторного звуку);
· «летючі» інфільтрати в легенях;
· кропивниця.
Ці ознаки виявляються, як правило, в літню пору, вони супроводжуються еозинофілією, лейкоцитозом (до ), іноді моноцитозом. Це триває 2-2,5 міс., лихоманка – до 2 тижнів. Клінічні прояви захворювання в міграційній фазі, навіть за тяжкого перебігу зникають спонтанно.
Клінічні прояви кишкової фази
Тривалість кишкової фази біля 1 року.
¨ Дорослі аскариди поглинають харчову кашку
¨ Механічно ушкоджують стінку кишки (біль, кровотечі)
¨ Є причиною диспепсичного синдрому (нудота, слинотеча, блювота, метеоризм, зригування, розради випорожнення)
¨ Сприяють розвитку дисбактеріозу, приєднанню бактеріальної фази
¨ Викликають формування патологічних кишкових рефлексів внаслідок постійного подразнення стінок кишківника
¨ Можуть проникати через кишкову стінку, викликаючи перитоніт. Спричинювати апендицит.
¨ Можуть мігрувати в загальну жовчну протоку (механічна жовтяниця, абсцес) протоку підшлункової залози (сильні болі, панкреонекроз)
¨ Можуть через шлунок проникати в глотку, а дальше гортань, трахею, викликаючи асфіксію.
¨ Описані випадки локалізації аскарид в придаткових пазухах носа, середньому вусі.
Лабораторна діагностика
Стадія міграції:
o В крові еузинофілія, лейкоцитоз
o Реакція Кротова: визначення ШОЕ з аскаридоз ним антигеном
o Серологічні дослідження з аскаридозним діагностикумом (РНГА, УФА)
Кишкова стадія:
o Макроскопічне виявлення аскарид (ІV, I квартали)
o Виявлення яєць аскарид у випорожненнях (ІV, I квартали)
Ентеробіоз – це найбільш масова паразитна інвазія в Україні і в багатьох країнах світу.
В результаті успіхів боротьби з аскаридозом і трихоцефальозом, збудники яких є антагоністами гостриці, для неї звільнилися екологічні ніші.
Гостриця є одним з найбільш імуносупресуючих організм людини гельмінтів. З огляду на це. Та значне поширення ентеробіозу, деякі автори пояснюють високий відсоток дітей, які не мають імунітету до дифтерії, кору.
Збудник – гострики (Enterobius vermicularis), довжиною 2-
Дорослі особини живуть в товстому кишечнику, переважно в сліпій кишці. Самці гинуть після запліднення самок, а в самки дозріває від 5 до 17 тис. яєць. Переповнені яйцями самки не можуть втриматись на слизовій кишківника, спускаються під дією перистальтики до прямої кишки і виповзають з анального отвору. Частіше під час сну, коли сфінктер розслаблений. Деякий час самки можуть повзати і заповзають на стегна, нижню частину спини, в піхву. Яйця відкладають переважно в перианальних складках. Після яйцекладки самки гинуть.
Яйця на тілі людини дозрівають до стану інвазивності протягом 4-6 год. І далі при недотриманні правил особистої гігієни відбувається зараження. Життєздатність на білизні, іграшках яйця зберігають до 25 діб, у водопровідній воді – до 21 дня, в
Найчастіше яйця гостриків виявляють у зливах (відбитках) з ліжкової білизни, іграшок, килимів. Рук дітей і персоналу.
Тривалість життя самок від моменту зараження до виходу самки з анального отвору для яйцекладки становить біля 30 діб. Але, внаслідок частих повторних заражень ентеробіоз може тривати кілька років.
Ентеробіоз з постійністю зустрічається не у всіх, а тільки у частини людей. Серед дітей виділяють 3 групи дітей:
1. постійно заражені (приблизно 4%);
2. абсолютно незаражені (30-40%);
3. діти заражені час від часу.
Фактори, що сприяють захворінню ентеробіозом:
§ висока інтенсивність вогнищ ентеробіозів в школах-інтернатах, дитячих будинках, дошкільних закладах, школах. Кількість інвазивних ентеробіозом тут в 2-4 рази вища, ніж серед дітей, котрі перебувають в дома;
§ численний склад сім’ї при наявності хворого ентеробіозом;
§ розмір житлової площі (недостатній);
§ відсутність звички мити руки;
§ низький освітні ценз батьків;
§ звичка брати пальці в рот;
§ вік 4-6 років (серед цього вікового цензу захворювання зустрічається у 23-50% дітей);
§ штучне вигодовування;
Наявність одного, або кількох цих факторів вказують на високу ймовірність ентеробіозу.
Патогенез ентеробіозу
Особливості патологічного процесу при ентеробіозі обумовлені інтенсивністю інвазії, частотою реінвазії, реактивністю організму.
Дія гостриків на організм:
Þ механічна: пошкоджують гострим кінцем слизову, провокуючи розвиток кровоточивості, ерозій.
Þ токсикоз-алергічна: дія метаболітів, утворення гранульом навколо паразитів в слизовій, еозинофілія.
Þ запальні реакції в кишечнику (личинка виділяє гіалуролідазу, протеолітичні ферменти)
Þ порушують процеси всмоктування і перетравлювання.
Клінічні прояви
o Свербіння (періанальне), може бути дуже настирливим і виснажливим.
o При проникненні в жіночі статеві органи можуть заносити бактерії, гриби – як результат вульвіт, вульвовагініти, урогенітальний кандироз.
o Біль в животі: має минущий характер, частіше виникає під час їжі. Локалізується районі пупка. Пов’язаний з механічною дією паразитів на слизову кишечника, або мати нейрогенне походження.
o Порушується мікробіоценоз кишківника (збільшується доля лактонегативної флори) – клініка дисбактеріозу.
o Пригнічують неспецифічний імунітет: знижений вміст α-інтерферону, лізоциму. Як наслідок – серед них в 6 разів більше ЧХД.
o Знижують ефективність профілактичних щеплень.
o Відставання в нервово-психічному розвитку. Затримка фізичного розвитку.
o Змінена поведінка: подразливі, поганий сон, скреготіння зубами.
Лабораторна діагностика
§ В багатьох випадках дорослі гельмінти можуть бути виявлені на поверхні випорожнень.
§ Виявлення яєць гостриків на перианальних складках:
– Дослідження шкребка з анальних кладок зроблений дерев’яним шпателем, змоченим в 50% розчині гліцерину.
– Періанальний відбиток на клейку ленту.
Трихоцефальоз – збудник волосоголовець (Tricuris trichiura), довжиною 30-
v Виділені самками яйця з випорожненнями людини попадають у зовнішнє середовище, де при оптимальній температурі і вологості (добре переносять низькі температури, але швидко гинуть при висиханні, інсоляції) стають інвазивними через 25 днів.
v Після проковтування яєць з водою, сирими овочами, в кишечнику людини з яєць виходять личинки, які пересуваються в сліпу кишку. При масовій інвазії вражають весь товстий кишечник, включаючи пряму кишку. Дозрівання до дорослих особин триває 1-2 міс.
v Передньою колосовидною частиною паразит проникає в слизову оболонку інколи до підслизового і м’язового шарів. Задня частина гельмінта звисає в просвіт кишки і в такому стані вони перебувають до кінця свого життя. Яке триває 5-7 років.
Клінічні прояви:
Ø При інтенсивності інвазії клінічні прояви можуть бути відсутні, або мати субклінічний перебіг;
Ø Характерними є болі в животі, частіше в правій здухвинній ділянці, інколи по ходу всього товстого кишківника;
Ø При масивних інвазіях: підвищена втомлюваність, болі голови, нудота, втрата апетиту, нестійкі випорожнення.
Ø Можливе утворення виразок на слизовій товстого кишківника з наступним розвитком залізодефіцитної анемії, дизентерійного синдрому, випадінням прямої кишки.
Лабораторна діагностика:
ü Виявлення яєць гельмінтів у випорожненнях;
ü Дорослі гельмінти можуть бути виявлені при колоноскопії.
Трихінельоз : Збудник – круглий гельмінт трихінела (Trihinella spiralis), довжиною 1-
Для трихінельозу характерні спалахи в результаті одночасного вживання інвазного, недостатньо термічно обробленого м’яса, сала, ковбас.
Þ Статево зрілі самки затримуються в тонкому кишківника, частково проникаючи в слизову. А частково звисаючи в просвіт кишечника. Після запліднення самок через 2-3 доби відкладають личинки. Які проникають в кровоносні і лімфатичні судини. До кінця місяця кишкові трихінели покидають кишечник.
Þ Циркулюючи в організмі, затримуються в паренхіматозних органах, осідають в поперечносмугастих м’язах.
Þ В скелетних м’язах через 3-4 тижні після інвазії навколо личинок формується сполучно-тканинна капсула, з поступовим утворенням в середині гіалінового вмісту. Інкапсульована личинка овальної «лимоновидної» форми, розміром до пів сантиметра. Капсула поступово імпрегнічується солями кальцію, але личинки при цьому можуть залишатися інвазивними протягом багатьох років.
Þ Гранульоми в паренхіматозних органах мозку можуть бути причиною міокардиту, пневмонії, менінгоенцефаліту, рідше – гепатиту.
Клінічні прояви:
v Інкубаційний період від 1 доби до 4-6 тижнів і обернено пропорційний важкості хвороби.
v Найбільш частими проявами трихінельозу є: лихоманка від субфебрильних до фебрильних цифр протягом 5-12 днів з наступним тривалим субфебрилітетом.
v М’язові болі.
v Алергічні прояви: кон’юнктивіт, блефорит, респіраторні порушення, набряк обличчя, висипання (ексудативні, еритематозні, геморагічні).
v Лімфарентопатія, збільшення глоткових мигдаликів, болі в горлі, збільшення селезінки.
v Можуть бути розмиті болі в животі, розріджені випорожнення.
З лабораторних ознак :
§ Характерна гіпереозинофілія (до 30-40%) на фоні лейкоцитозу (від 12-14*109/л до 50-50109/л ). При злоякісному протіканні – нейтрофільний лейкоцитоз. Типовим є низька ШОЕ – 2-5 мм/год.
§ Дистрофічне ураження шкіри, алопеція.
§ У важких випадках – системний васкуліт, міокардит, енцефаліт, пневмонія.
Лабораторна діагностика
o Виявлення личино трихінел в м’ясі свиней методом трихінелоскопії.
o При неможливості дослідження м’яса – серотологічні реакції з трихінельоз ним діагностикумом (РНГА, ІФА).
o Інколи – біопсія м’язів (литкових, дельтовидної, широких м’язів спини).
Анкілостоз і некатороз : збудники круглі гельмінти довжиною 5-
Анкілостомоз – зустрічається в Україні, Росії на Кавказі, в Середній Азії. Основні етапи життєвого циклу анкілостоми і секатори співпадають.
§ Самки гельмінтів продукують яйця, які виділяються з фекаліями.
§ У вологому і теплому ґрунті з яєць вилуплюються личинки які вільно живуть у ґрунті.
§ Людина заражається при проникненні личинки через шкіру при ходінні босоніж, а також можливий оральний шлях зараження з водою,їжею.
§ Після проникнення через шкіру по венозній системі попадають в альвеоли, а звідти до трахеї, гортані, потім по стравоходу в шлунок і тонку кишку (через 3-5 днів після проникнення). В наступні 4-5 тижнів досягають статевої зрілості і починають відкладати яйця. Живуть 1-15 років.
Клінічні прояви:
ü На етапі міграції личинок клінічні симптоми нагадують таку ж фазу при аскаридозі, але менш виражену
ü В період кишечної стадії можуть мати місце різні неспецифічні гастроентеральні симптоми: болі в епігастральні ділянці, правому підребер’ї, діарея.
ü Важливою патологією при анкілостомозі є залізодефіцитна анемія, (анкілостоми мають зубці, яким вони порушують цілісність слизової, пошкоджують судини).
Лабораторна діагностика
v Виявлення яєць у випорожненнях.
Стронілоїдоз: збудник вугриця кишкова (Strongyloides stercolaris), круглі гельмінти, довжиною 2-
Паразитує тільки в людини. Особливістю життєвого циклу є чергування вільноживучого і паразитуючого поколінь.
Локалізація – тонка кишка. Самки проникають глибоко в слизову і виділяють яйця, з яких ще в просвіті кишечника виділяються личинки. Останні з випорожненнями попадають в ґрунт де перетворюються в дорослі вільноживучі покоління. Тут личинки линяють і перетворюються у філярієвидні (інвазивні) личинки.
Людина заражається проковтнувши останніх із забрудненими овочами і фруктами, або при активному проникненні личинок через шкіру (переважаючий шлях зараження). При проникненні через шкіру личинки здійснюють міграцію через легені подібно до міграції личинок аскарид. Вугриці можуть досягати статевої зрілості і виділяти яйця в легенях, це спричинює аутоінвазію, що очевидно пояснює їхнє тривале паразитування (більше 30 років).
Клініка: В період міграції личинок характерні токсикоз-алергічні прояви: підвищена температура тіла, алергічна висипка, кашель, задуха, біль в грудях, кров в калі.
В кишкові стадії: болі в животі, домішки слизу, крові в калі.
У ослаблених дітей із зниженим імунітетом (при лікуванні імунодепресантами, кортикостероїдами, цитостатиками) можливий розвиток генералізованого стронгілоідозу при якому спостерігається гіперпродукція личинок. Останні проникають в різні органи: легені, центральну нервову систему, печінку, нирки та ін., що може зумовити розвиток пневмоній, менінгіту, паралітичного іліусу. Тому при плануванні імуносупресивної терапії хворим з ендемічних вогнищ, необхідно провести обстеження на стронгілоідоз.
Лабораторна діагностика:
Виявлення личинок (лярвоскопія) у фекаліях або дуоденальному вмісті. Можливе виявлення личинок у харкотинні.
Опісторхоз: Збудник – двоустка печінкова, сибірський чи котячий присисень. Це плоский гельмінт, довжиною до
Вогнища опісторхозу поширені переважно вздовж рік. Повний цикл розвитку паразита можливий за умови зміни трьох «господарів»: проміжними господарями є прісноводні молюски, риби сімейства коропових. Остаточними хазяїнами є людина і деякі тварини (кішка, собака, кріль, свиня, лисиця).
При потраплянні у водойму яйце паразита з’їдає молюск, в організмі якого через 2 місяці утворюються десятки тисяч хвостатих личинок – циркаріїв. Циркарії виходять з молюска у воду і активно проникають в тіло риб. У м’язах риб личинки втрачають хвіст, перетворюються в метацеркарії (це інвазивна личинка). При потраплянні інвазованої риби у шлунок і дванадцятипалу кишку людини, метацеркарії звільняються від оболонки і потрапляють у внутрішньопечінкові жовчні протоки, жовчний міхур, рідше у протоку підшлункової залози. Зберігатись в організмі вони можуть до 25 років.
Клініка:
Інкубаційний період триває від 5 до 42 діб, після чого виникають ознаки гострого алергозу (лихоманка з ознобом і проливним потом, міальгія, артралгія, висипання на шкірі, набряк Квінке). На цьому тлі виявляються ознаки холецистохолангіту, гепатиту, панкреатиту, ентериту; внаслідок токсикоз-алергічного впливу – міокардит, нефрит.
Дуже характерна гіпереозинофілія (60-80%) і моноцитоз.
В подальшому – алергічні прояви виражені незначно, а превалюють симптоми ураження травної системи (голецистохолангіт, гастродуоденіт).
Діагностика:
Ø Висока і тривала (до 10 років) еозинофілія.
Ø Інформативна серологічна діагностика в гострій фазі (РНГА).
Ø В хронічній фазі основна діагностика – виявлення яєць опісторій у дуоденальному вмісті, рідко – особин паразита.
Ø У калі виявляють яйця (необхідно проводити 3-5 досліджень).
Лікування гельмінтозів
Терапія гельмінтозів повинна бути спрямована не тільки на знищення збудника, але і на ліквідацію наслідків його життєдіяльності в організмі дитини (ендотоксикоз, алергія, дисбіоз, гіповітаміноз, анемія і т.д.). При масовій загибелі гельмінтів можлива реакція бактеріолізу. У зв’язку з тим, лікування гельмінтозів слід проводити в 3 етапи:
1-ий етап: за 3-5 днів до призначення антигельмінтного препарату проводиться курс лікування антигістамінними засобами і ентеросорбентами.
2-ий етап: В 1-ий день лікування ворміл (альбендазол) назначають в половинній дозі (при умові що курс лікування становить 3 дні і більше), з 2-гого дня – повна доза. На фоні прийому препарату продовжується лікування антигістамінними засобами і ентеросорбентами.
3-ій етап: Протягом 5-ти днів після закінчення лікування вормілом (альбендазолом) проводиться прийом антигістамінних засобів і ентеросорбентів. На цьому етапі проводиться корекція порушень функцій різних органів і систем, спричинених гельмінтозом.
Перед призначенням антигельмінтної терапії, в дні її і наступний день після лікування дітям рекомендується дієта, яка містить мало жирів, легко засвоюється, рідка або напіврідка (каші, овочі, проварене м’ясо, кисломолочні продукти).
Перед лікуванням необхідно провести вологе прибирання приміщення, вимити дитячі іграшки, до і після сну скупати дитину, щодня змінювати натільну і ліжкову білизну, прасувати їх.
Успішним лікуванням буде, якщо крім дитини антигельмінтну терапію проводять всім членам сім’ї.
Профілактика гельмінтозів
o Формування здорового способу життя
o Дотримання санітарно-гігієнічних навичок
o Правильна кулінарна обробка продуктів харчування. Ретельно мити овочі, фрукти, ягоди.
o Вживати тільки фільтровану або кип’ячену воду.
o Попередження фекального забруднення навколишнього середовища
o Правильне утримання домашніх тварин, проведення їм дегельмінтизації
o Раннє виявлення хворих, лікування їх
o Хіміопрофілактика гельмінтозів 2 рази в рік. Для цього використовують препарати з широким спектром дії.
Показання до медикаментозної профілактики гельмінтозів:
· Постійне проживання в закритих дитячих колективах
· Постійний контакт з домашніми тваринами
· Контакт з землею, ігри в піску
· Подорожі в екзотичні країни
· Захоплення полюванням, риболовлею, футболом
Схема профілактики глистяних інвазій:
2 рази протягом року всієї сім’ї, дітям старшим 2 років 1 таблетка Вормілу (400 мг) або 10 мл суспензії (400 мг) 1 раз на добу, після їди протягом 3 днів.
Антигельмінтні препарати при глистяних інвазіях
Ентеробіоз:
v Ворміл, 200 мг (дітям після 2-ох років), дорослим 40 мг і раз на добу протягом 3-ох діб, через 1 год після легкої вечері. Повторити курс через 14 днів.
v Піперазину адипінат, 2 рази на добу за 1 год. До їди або через 1 год після їди. Разові дози:
– діти першого року —
– 2-3 роки —
– 4-5 років —
– 6-8 років —
– 9-12 років —
– 13-15 років — 1,5г;
П’ятиденні цикли, два – три курси з семиденними
перервами.
v Пірантел (комбантрин): 10 мг на
v Вермокс (мебендазол): одноразово, молодшим дітям 5 мг на
Аскаридоз:
v Ворміл (схема як при ентеробіозі)
v Декаріс: дітям 50 мг на
v Піперазину адіпінати:
v Пірантел (дозу як при енторобіозі).
v Вермокс (дозування як при ентеробіозі)
– через 2 тижні триразове дослідження фекалій. За
наявності позитивного аналізу повторити курс.
Трихоцефальоз:
v Ворміл (дозування як при аскаридозі)
v Вермокс : разова доза 5-7 мг на 1 рік життя. Дорослим 100 мг (разові дози). 2 рази на день 4-6 днів.
v Нафтамон: добова доза: 2-5 років — 2-
– добову дозу можна розділити на 2 рази. 5 днів поспіль,
за 2-3 год до сніданку, і через 2-3 год після вечері.
v Кисень вводять через 1 год після очисної клізми до прямої кишки. Через 2-3 год після вечері дуже повільно з перервами протягом 15 хв. З розрахунку 100 см3 на 1 рік життя. Але не більше 1200 см3, протягом 7 діб.
На 8-9 добу вранці призначають сольове проносне, на ніч ставлять очисну клізму.
– контроль через 1 міс. після терапії. Триразово з
інтервалом 2-3 доби.
Опісторхоз
v Ворміл (див. аскаридоз)
В гострій фазі – детоксикаційно і десенсибілізуююча терапія. Через 1,5-2 міс. після затихання алергічних проявів, празиквантель. 20-60 на
Трихінельоз
v Ворміл (див. аскаридоз)
v Вермокс: 5 мг на
Стронгілоїдоз
v Ворміл (дозування як при аскаридозі)
v Медамін: 10 мг на
– Контроль протягом 6 місяців щомісячно. Потім до
року 1 раз в квартал.
