Герпес губ

                         Фармацевтична опіка хворих на герпес, алергію.

Герпес губ

Герпес губ — це інфекційна хвороба, яка викликається вірусом простого герпесу. Пухирчасті висипання виникають майже по всій поверхні людського тіла, але найчастіше бувають біля рота і носа ( викликаються переважно вірусом 1 типу).

Герпес губ у 25% дорослих людей дає регулярні рецидиви 1 – 2 рази на рік, а у 5 – 10 % – може бути до шести рецидивів в рік.

У організмі більшості людей вірус герпесу знаходиться в латентному стані і лише періодично викликає загострення захворювання. Активні прояви герпетичної інфекції виникають при ослабленні імунної системи організму.

                                                       Герпес губ

 

Чинники, що сприяють загостренню герпетичної інфекції

       супутні захворювання, що супроводжуються пригніченням імунної системи: онкологічні захворювання, бактерійні і вірусні інфекції ( ВІЛ­інфекція, ГРВІ, грип і ін. );

       травма губи або слизової оболонки рота;

       надмірна дія ультрафіолетового світла;

       переохолодження;

       стрес;

       менструальний період;

       прийом лікарських препаратів з імунодепресивною дією.

 

Фази розвитку простого герпесу

Перед виникненням везикул шкіра часто свербить, трохи набрякає, посилюється її чутливість. Це – так званий продромальний період хвороби. Кількість везикул може бути різною  —   однієї до цілої групи. Незабаром вони розриваються самі по собі, або в результаті незначного травмування, відкриваючи виразки, із поверхні яких сочиться прозора рідина. Кірка, що засихає поверх ураженої ділянки шкіри, відпадає через деякий час, залишаючи після себе почервонілу шкіру. Іноді, особливо при приєднанні вторинної інфекції, залишаються рубці. Зазвичай, з віком частота рецидивів зменшується, і вони проходять легше.

 

Виділяють наступні фази розвитку герпетичних висипань:

• продромальна — безпосередньо передує видимій симптоматиці, триває зазвичай до 6 годин. Передвісники загострення герпесу є у 40 – 60 % пацієнтів. Вони виявляються наступними ознаками: відчуття поколювання; свербіння; відчуття печії; невелика болючість ділянки ураження.

• еритема — почервоніння ділянок шкіри, де в подальшому з’являться герпетичні висипання; фаза може тривати аж до 24 годин;

• везикули — на почервонілій шкірі з’являються групи дрібних бульбашок з прозорим вмістом. Через 24 – 72 години вміст везикул каламутніє. У цю фазу, яка може продовжуватися протягом декількох днів, вірус легко передається іншим особам;

• ерозія / виразка / м’який струп — везикули прориваються, утворюючи дефект шкіри, часто дуже болючий, з якого сочиться рідина; ризик інфікування залишається високим;

• твердий струп — уражена поверхня висихає до кірки або струпів, які можуть сильно свербіти, проте зазвичай незаразливі;

• сухе лущення / залишкова припухлість / пігментація.

Множинні ураження, що виникають одночасно, можуть привести до утворення рубцевої тканини. Формування рубця є найімовірнішим у разі приєднання вторинної бактерійної інфекції.

 

«Загрозливими» симптомами, що вимагають обов’язкового звернення пацієнта до лікаря, при герпесі губ є:

F      ураження висипаннями обширних ділянок шкіри, особливо близько до очей;

F      перехід герпесу губ на слизову оболонку рота;

F      нагноєння висипань;

F      висипання, що поєднуються з вираженою болючістю або порушенням загального стану.

Оперізуючий герпес

                                     Герпетичне ураження рогівки ока

Перехід герпесу на слизову оболонку рота

 

Загальні рекомендації для пацієнтів з герпесом губ

Зважаючи на високу контагіозність захворювання, при появі висипань слід дотримуватись заходів, які знижують вірогідність передачі інфекції. Особливо ретельно слід попереджати інфікування дітей, для чого максимально зменшити контакти з ними. Раціонально також:

• уникати зайвого сонячного опромінювання;

• знаходячись на сонці, морозі або вітрі, захищати губи кремом або гігієнічною помадою з SPF (сонцезахисним чинником);

• при перших передвісниках висипання ( відчуття свербіння, поколювання ), що розвивається, використовувати противірусні засоби для місцевого застосування.

 

                Загальні підходи до лікування герпетичної інфекції

 

Неспецифічне лікування

Можливе при невеликій кількості висипань на обмеженій ділянці. Рекомендується застосовувати антисептичні ( повідон­ – йод ) і підсушуючі засоби ( паста Ласара, оксид цинку ).

 

Лікарська форма: Лінімент

Форма випуску: Лінімент 10% по 30 г у тубах.

Діючі речовини:

1 г лініменту містить Повідон – йоду 0,1 г;

Допоміжні речовини: Емульгатор № 1, проксанол 268, пропіленгліколь, макрогол – 400, динатрію фосфат додекагідрат, вода очищена.

Показання: Лікування та профілактика поверхневих бактеріальних, вірусних та грибкових інфекцій при: інфекційних дерматитах; опіках; трофічних виразках; пролежнях; саднах, ранах.

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: однорідна маса білого кольору з жовтим відтінком;

склад: 1 г пасти містить кислоти саліцилової 0,02 г, цинку оксиду 0,25 г;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, вазелін медичний.

Форма випуску. Паста.

Фармакотерапевтична група. Препарати для застосування у дерматології з пом’якшувальною і захисною дією. Код АТС D02A F.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комбінований препарат для місцевого застосування. Саліцилова кислота має протизапальну, антисептичну і помірномісцево подразнювальну дію. Цинк має підсушу вальну дію при захворюваннях шкіри.

Фармакокінетика. При зовнішньому застосуванні цинково – саліцилова паста практично не адсорбується в системний кровотік та не проявляє резорбтивної дії.

Показання для застосування. Шкірні захворювання у дорослих – піодермія, екзема, дерматит, виразки шкірних покривів з перевагою процесу ексудації.

Спосіб застосування та дози. Застосовують дорослим зовнішньо. Наносять увигляді аплікацій на уражені ділянки шкіри 1 – 2 рази на день.

Тривалість курсу лікування залежить від характеру патологічного процесуі становить в середньому від 6 до 20 днів.

 

Загальна характеристика:

міжнародна   назва: цинку оксид;

основні фізико-хімічні властивості: густа однорідна маса білого або з жовтуватим відтінком кольору;

склад: 1 г мазі містить 0,1 г цинку оксиду;

допоміжні речовини: вазелін білий, вазелінове масло.

 

Форма випуску. Мазь для зовнішнього застосування.

 

Фармакотерапевтична група. Препарати з пом’якшувальною та захисною дією.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цинку мазь має антисептичну, в’яжучу, протизапальну, підсушу вальну дію.

Фармакокінетика. Не вивчена.

 

Показання для застосування. Дерматити, невеликі термічні та сонячні опіки, екзема, гіпергідроз, попрілості у дітей).

 

Спосіб застосування та дози. Цинку мазь застосовують зовнішньо. Невелику кількість препарату наносять 4 – 6 разів на добу на уражену поверхню шкіри і легко втирають. При застосуванні у дітей вікових   обмежень немає. Курс лікування становить 5 – 7 діб.

 

 

Специфічне лікування

Перевагу слід надавати застосуванню місцевих противірусних засобів. Ці препарати впливають безпосередньо на причину захворювання — вірус простого герпесу, що є їх істотною перевагою перед антисептиками і підсушуючими засобами. Механізм дії противірусних засобів пов’язаний з придушенням реплікації (розмноження) вірусу простого герпесу.

Місцеве застосування противірусних засобів скорочує період висипань, а також сприяє швидкому очищенню шкіри від висипу. Для підвищення ефективності лікування препарати рекомендується застосовувати відразу ж після появи перших передвісників висипань.

Противірусні препарати, що використовуються для місцевого лікування герпесу губ

Найменування препарату	Активна речовина	Форма випуску	Фірма виробник
Зовіракс*	Ацикловір	Крем 5%, туба 2 г, 5 г, 10 г	GlaxoSmithKline GlaxoWellcome
Ацик	Ацикловір	Крем 5%, туба 2 г, 5 г	Hexal AG
Ацикловір	Ацикловір	Мазь 5%, туба 5 г	Elegant India
Ацикловір	Ацикловір	Крем 5%, туба 5 г	Zdravlje
Ациклостад	Ацикловір	Крем 5%, туба 5 г	Stada
Вектавір*	Пенцикловір	Крем 1%, туба 2 г, 5 г	Novartis (SmithKline Beecham)
Віролекс	Ацикловір	Крем 5%, туба 5 г	KRKA
ГЕРПЕВІР-­КМП	Ацикловір	Мазь 2,5, туба 15 г	Київмедпрепарат

* ­ препарати першого вибору

 

Місцеві противірусні засоби відносяться до безрецептурних препаратів. Доцільність їх застосування обумовлена значною кількістю осіб, страждаючих герпесом і що знають свій діагноз, частими рецидивами захворювання, можливістю використання препаратів як на ранніх, так і пізніших етапах захворювання.

Застосування противірусних засобів всередину можливе тільки за призначенням лікаря.

Високоефективними засобами для місцевого лікування герпетичної інфекції є препарати у вигляді мазі або крему, що містять як діючу речовину ацикловір або пенцикловір. Добре зарекомендували себе препарати «Зовіракс», 5 % крем і «Вектавір», 1% крем. «Зовіракс» наноситься на ділянки ураження 5 разів на день приблизного з 4­-годинним інтервалом, виключаючи нічний час. «Вектавір» наноситься на ділянки ураження через 2 год, виключаючи нічний час. Зазвичай курс лікування продовжується 5 днів. Препарати швидко купірують гострі прояви при первинних герпетичних поразках, знижують можливість інфікування інших людей.

Вектавір

 

 

 

Міжнародна назва: пенцикловир (Penciclovir)

Група: Противірусний засіб (

Діючі речовини: Пенцикловир

Лікарська форма: крем для зовнішнього застосування

Фармакологічна дія: Противірусний засіб, активний щодо вірусів Herpes simplex (типи 1 і 2), Varicella zoster, вірусу Епштейна-Барр і ЦМВ. Проникаючи в інфіковані вірусом клітини, під дією індукованої вірусом тимідинкінази перетворюється на трифосфатну форму. Пенцикловир трифосфат утримується в інфікованій клітині понад 12 год. і пригнічує реплікацію вірусної ДНК. Не діє на неінфіковані клітини. Активний щодо деяких стійких до ацикловіру штамів вірусу Herpes simplex, що мають змінену ДНК-полімеразу.

Показання: Рецидивуючий простий герпес з локалізацією на губах і обличчі.

Протипоказання: гіперчутливість, дитячий вік (до 16 років), обережно – вагітність, період лактації.

Побічні дії: Печіння, парестезії, оніміння в місці нанесення.

Спосіб застосування та дози: зовнішньо; дорослим, дітям віком понад 16 років наносять на висипання з інтервалом 2 год.. Лікування необхідно починати якомога раніше ( в продромальному періоді ). Тривалість лікування – 4 дні.

 

Аналогічну дію мають мазі «Ацикловір» і «ГЕРПЕВІР­-КМП».

Не зважаючи на те, що вміст ацикловіру в Зовіраксі і більшості генериків однакові — 5 %, ефективність оригінального препарату значно вище унаслідок спеціально запатентованої кремової основи, що дозволяє досягати вищої концентрації ацикловіру на уражених вірусом ділянках шкіри.

Фармацевтична опіка при застосуванні препаратів для лікування герпесу губ

• Хворому слід знати, що окрім ризику заразити людей, які контактують із ним,він наражається на небезпеку перенести захворювання на інші частини тіла. Щоб запобігти цьому ускладненню, слід дотримуватись наступних правил:

F      не доторкатися до висипань на обличчі;

F      прагнути не чіпати ока — герпетичне ураження рогівки протікає важко і може приводити до серйозних ускладнень;

F      якщо все ж таки довелося доторкнутися до висипань, слід відразу ж вимити руки теплою водою з милом;

F      не слід давати нікому свій рушник або користуватися чужим ( це правило стосується і губної помади );

F      користуватися окремим посудом;

F      в період висипань необхідно утриматися від поцілунків і орального сексу — вірус здатний вражати і статеві органи;

F      не видавлювати везикули і не зривати кірочки — це не приведе до швидкого одужання, але може викликати додаткове інфікування хворої шкіри мікробами або до герпетичного ураження вірусом пальців рук;

F      жінки повинні бути максимально обережні при нанесенні і знятті макіяжу, щоб не перенести вірус на здорові ділянки шкіри;

F      хворі з частими рецидивами можуть бути джерелом інфекції і в період без видимих проявів хвороби.

• Діти особливо важко переносять герпетичну інфекцію, тому при загостренні у дорослого члена сім’ї слід особливо строго дотримуватися правил гігієни;

• Хворим з локалізацією типової висипки біля очей, на повіках і в ротовій порожнині, а також тим, у кого висипка існує довше, ніж 10–14 днів, необхідно обов’язково звернутися до лікаря.

• Препаратами вибору для лікування простого герпесу є препарати ацикловіру або пенцикловіру для зовнішнього застосування.

• Звичайні рецидиви герпесу губ або обличчя добре піддаються зовнішньому лікуванню препаратами у формі кремів, що містять ацикловір і пенцикловір.

• Важкі або дуже форми захворювання, що часто повторюються, слід лікувати рецептурними препаратами під контролем лікаря — за допомогою таблеток або ін’єкцій препарату «Зовіракс», а також за допомогою таблеток «Фамвір» (активна речовина фамцикловір) або таблеток «Валтрекс» (активна речовина валацикловір).

•  

Чим раніше почато лікування герпесу губ противірусним препаратом, тим ефективніше воно буде. Якщо захворювання вдається «застати» на стадії передвісників ( свербіння, печія, відчуття натягнутої шкіри ), то повні прояви хвороби можуть і не розвинутися, а одужання наступить у найкоротші терміни. Якщо ж крем почати використовувати при висипаннях, що вже розвиваються, загоєння наступає значно швидше, ніж при лікуванні іншими методами ( побутовими засобами, неспецифічними методами лікування ).

• Препарати для місцевого застосування, що містять ацикловір, наносять 5 разів на день з чотиригодинними інтервалами, а препарати для місцевого застосування, що містять пенцикловір наносять з інтервалом 2 год, за винятком нічного часу. Лікування повинне продовжуватися 5–10 днів.

• До і після нанесення кремів, що містять ацикловір і пенцикловір, необхідно вимити руки. При використанні крему може з’явитися відчуття печіння, яке швидко проходить. Іноді буває лущення або скороминуще почервоніння оброблених ділянок.

 

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров’я України ___________  № _____

 

1.1.18. ПРОТОКОЛ

ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ

БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

 

симптоматичне лікування герпетичного ураження губ

 

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення пацієнта/представника пацієнта за ліками з приводу герпетичного ураження губ.

1.2. Код за МКХ – 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта/представника пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Вересень 2013 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Вересень 2014 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі:	Установи-розробники:
Нагорна О.О., Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О.	Державне підприємство «Державний експертний центр МОЗ України»
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В.	Державна установа «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б.	Державна установа «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф.	Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, МОЗ України

 

Рецензенти:

Голубовська О.А. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Інфекційні хвороби», завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, д.м.н., професор

Корчинський М.Ч. – доцент кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, к.м.н.

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта/представника пацієнта при зверненні за допомогою

Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі – діти чи дорослі);

2.2. як давно виникло нездужання і скільки часу триває;

2.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

2.4. які ліки вже прийняті для полегшення стану.

 

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

3.1. поширення інфекції зі слизової оболонки губ на слизову оболонку рота;

3.2. нагноєння герпетичних висипань;

3.3. ураження висипаннями великих ділянок шкіри обличчя, особливо близько до очей або на інших ділянках тіла;

3.4. висипання, які поєднуються з вираженою болючістю, підвищенням температури тіла, погіршенням загального стану пацієнта;

3.5. висипання з’явились на статевих органах;

3.6. висипання не зникають протягом 10 днів після початку лікування;

3.5. герпетичне ураження губ у вагітних;

3.8. часті загострення захворювання (більше 6 разів на рік).

 

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при симптоматичному лікуванні герпетичного ураження губ

 

№ з/п	Питання провізора (фармацевта) до пацієнта/представника пацієнта	Відповіді пацієнта/ представника пацієнта	Рекомендації
1	Чи характерні ознаки захворювання (свербіж, поколювання, печіння, болючість ділянки губ або висипання) з’явились нещодавно.	так	Продовжити опитування.
		ні	Якщо захворювання триває більше 10 днів, для уточнення діагнозу і призначення лікування необхідно звернутись до лікаря.
2	Чи наявні один або декілька загрозливих симптомів	так	Для уточнення діагнозу і призначення лікування необхідно звернутись до лікаря
		ні	Продовжити опитування
3	Чи був позитивний ефект від лікування противірусними препаратами, зокрема, ацикловіром, якщо пацієнт лікувався ними раніше	так	Призначити противірусні лікарські засоби для місцевого застосування, при необхідності – лікарські засоби з підсушуючою дією
		ні	Для уточнення діагнозу і призначення лікування необхідно звернутись до лікаря
4	Чи має місце прийом таких лікарських засобів: –         глюкокортикоїди; –         антинеопластичні засоби; –         інші імуносупресанти; –         антибактеріальні засоби –         противірусні засоби	так	Необхідно звернутись до лікаря за консультацією і корекцією лікування, оскільки стан пацієнта може бути зумовлений лікарською імунодепресією.
		ні	Призначити противірусні лікарські засоби для місцевого застосування, при необхідності – лікарські засоби з підсушуючою дією; Рекомендувати пацієнту суворо дотримуватись правил особистої гігієни для запобігання перенесення захворювання на інші частини тіла або зараження членів родини та близьких: –         не торкатись висипань руками, а якщо це сталось – ретельно вимити руки водою з милом; –         ні в якому разі не видавлювати пухирці та не зривати скоринки; –         користуватися окремим рушником, посудом; –         в період висипань утримуватись від поцілунків і орального секса; –         особливо суворо дотримуватись правил необхідно при наявності в родині дитини, оскільки діти важко переносять герпетичну інфекцію.

 

5. Перелік безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування герпетичного ураження губ

5.1. Противірусні засоби для місцевого застосування

5.1.1.    Ацикловір

 

6. Надання належної інформації щодо лікарських засобів для відповідального самолікування

6.1. Надати рекомендації щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання лікарських засобів;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

 

№ з/п	Розділ Державного формуляра п’ятого випуску	Інформація для пацієнта/представника пацієнта щодо особливостей застосування лікарських засобів
1	Засоби, що застосовуються для лікування герпетичних інфекцій, п. 17.5.2. розділу «Протимікробні та антигельмінтні засоби»	Для досягнення максимального терапевтичного ефекту лікування необхідно розпочинати якомога раніше, на стадії провісників (свербіж, печіння, відчуття натягнутості шкіри), оскільки в такому разі повні прояви хвороби можуть не розвинутися, а видужання наступить в найкоротші терміни   При переважанні везикул і/або ерозій для місцевого лікування герпесу губ краще застосовувати ацикловір у лікарській формі гелю, на стадії кірок, що підсихають – у лікарській формі мазі   З метою запобігання інфікування інших ділянок шкіри до і після нанесення топічних противірусних засобів необхідно ретельно вимити руки або наносити препарат в гумових рукавичках або напальниках   Мазі та креми, що містять ацикловір, не застосовують з метою профілактики зараження вірусом герпесу   При застосуванні мазей та кремів, що містять ацикловір, можливі шкірні алергічні реакції, печіння або поколювання в місці нанесення, гіперемія, сухість і лущення шкіри, контактний дерматит   Мазі та креми, що містять ацикловір, не застосовують разом з місцевими катіонними антисептиками.   Застосування в період вагітності та годування грудьми, а також дітям віком до 12 років можливо за призначенням лікаря

 

6.3. Загальні рекомендації щодо профілактики герпетичного ураженням губ:

6.3.1. уникати надмірного сонячного опромінення;

6.3.2. перебуваючи на сонці, морозі або вітрі захищати губи кремом або гігієнічною помадою з сонцезахисною дією;

6.3.3. вчасно лікувати простудні захворювання, які можуть сприяти активізації вірусу герпесу;

6.3.4. регулярно міняти зубну щітку та висушувати її після кожного користування, оскільки підвищена вологість ванної кімнаті сприяє розмноженню вірусів герпесу;

6.3.5. дотримуватись раціонального режиму харчування, правильно організувати режим праці та відпочинку, загартовувати організм.

 

6.4. Довести до відома пацієнта/представника пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в інструкції про застосування лікарського засобу, яка до нього додається;

 

6.5. Довести до відома пацієнта/представника пацієнта, що при появі побічних реакцій (передбачених і непередбачених інструкцією для медичного застосування лікарського засобу) при застосуванні лікарського засобу або відсутності ефективності лікарського засобу необхідно припинити прийом підозрюваного лікарського засобу, щонайшвидше повідомити лікаря, провізора (фармацевта), заповнити та надіслати спеціальну форму (карту-повідомлення для надання пацієнтом інформації про побічну реакцію та/або відсутність ефективності лікарського засобу при його медичному застосуванні) будь-яким зручним та доступним способом до Державного експертного центру МОЗ України;

 

6.6. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.6.1. з’ясувати, наскільки пацієнт/представник пацієнта засвоїв інформацію;

6.6.2. попросити пацієнта/представника пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.6.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта/представника пацієнта запитання.

 

Начальник Управління лікарських засобів та медичної продукції

Л.В. Коношевич

 

 

 

 

 

 

 

Фармацевтична опіка хворих на алергію.

 

   Алергія докучає людству з незапам’ятних часів. Ще Гіппократ в V столітті до н.е. описав випадки непереносимості деяких харчових продуктів, що приводять до шлункових розладів і кропив’янки, а римський лікар Гален в ІІ ст. н.е. спостерігав пацієнтів, страждаючих на нежить, викликаний запахом троянди. За останнє десятиліття алергія стала однією із актуальних медико ­ біологічних проблем у всьому світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, зараз алергійні хвороби займають за поширеністю третє місце у структурі захворюваності. У людей різного віку і професій стабільно спостерігається збільшення частоти алергійних захворювань і станів.

 

   Особливо тривожним є значне зростання алергійних хвороб у дітей. Серед причин цього явища мають значення спадкова схильність, забруднення навколишнього середовища, зростання числа різноманітних засобів побутової хімії, які щодня використовується сучасною людиною. Важливе місце серед екзогенних алергенів належить лікарським препаратам. Важливим є той факт, що, у більшості випадків, при перших проявах шкірних форм алергійних реакцій, алергійного риніту або кон’юнктивіту хворі лікуються самостійно, купуючи в аптеці ті чи інші безрецептурні препарати, і лише у разі неодноразового повторення епізодів алергії звертаються за допомогою до лікаря.

 

   Алергія – підвищена (змінена) чутливість організму до будь-якої речовини – алергена.

 

   Термін « алергія » (грецьк. allos — інший + ergon — інша, незвичайна дія) був запропонований австрійським педіатром Пірке у 1906 р.

Вона проявляється у вигляді:

–специфічних алергійних реакцій ( справжніх алергійних реакцій );

–неспецифічних алергійних реакцій ( несправжніх або псевдоалергійних реакцій ).

При специфічних алергійних реакціях до алергену, що вперше потрапив у організм, протягом певного часу ( період першої, імунологічної, стадії алергії ) розвивається підвищена чутливість — сенсибілізація (від лат. sensibilis — чутливий ). При виникненні сенсибілізації в організмі виробляються специфічні антитіла до тих чи інших алергенів. При повторному потраплянні у організм алергену, що викликав сенсибілізацію, відбувається його реакція з виробленими у період сенсибілізації антитілами, що призводить до вироблення в організмі біологічно активних речовин — медіаторів алергії ( гістамін, серотонін і ін. ). Під впливом медіаторів алергії розвивається алергійна реакція, що виявляється певними симптомами. Сенсибілізація, що виникла одного разу може зберігатися протягом багатьох місяців, і навіть років.

Неспецифічні (псевдоалергійні) реакції виникають при першому контакті з алергеном без попередньої сенсибілізації. Їх викликають речовини, що здатні безпосередньо стимулювати вивільнення гістаміну ( напр. рентгенконтрастні речовини ), або  порушувати метаболізм арахідонової кислоти ( НПЗЗ ).

Речовини, які здатні викликати алергійні реакції, прийнято називати алергенами. Алергени, що поступають в організм з навколишнього середовища, називають екзоалергенами, а алергени, що утворюються в організмі і власні, але видозмінені білки організму ­ ендоалергенами, або аутоалергенами.

 

 

Найпоширеніші екзогенні алергени

Харчові — коров’яче молоко, яйця, шоколад, мед, цитрусові, злакові, багато інших видів їжі.

 

Побутові — домашній, готельний, бібліотечний пил і деякі його компоненти ( мікроскопічні кліщі – дерматофагоїди, мікроорганізми і ін. ), лупа і шерсть кішок, собак, коней і інших тварин, пір’я і пух ( зокрема з подушок ), сухий корм для риб, екскременти свійських птахів, таргани, спори цвілевих грибків ( особливо у вогких приміщеннях ).

 

Контактні — миючі порошки, синтетичні вироби, косметичні засоби.

Пилкові — пилок дерев (береза, осика, ліщина і ін.), бур’янів ( амброзія, кульбаба, полин і ін. ), лугових трав ( тимофіївка, райграс і ін.), злаків ( жито, кукурудза, соняшник і ін. ).

 

Хімічні — низько – ( солі платини, нікель, хром, ртуть, динітрохлорбензол і ін. ) і високомолекулярні речовини ( лаки, фарби, полімери та інші природні і штучні хімічні речовини ).

Інсектні — отрута і алергенні субстанції бджіл, ос, комарів і ін.

 

Медикаментозні — практично будь – який лікарський засіб може бути алергеном.

 

Клінічні форми прояву алергійних реакцій

   Взаємодія алергену з антитілами організму хворого може викликати алергійне запалення практично у всіх органах. Проте найчастіше зустрічаються алергійні ураження шкіри, слизових і дихальних шляхів.

Поліноз ( сінна лихоманка, весняний катар ) — алергійне захворювання, обумовлене пилком рослин. Найчастіше виявляється у вигляді сезонного алергійного риніту, кон’юнктивіту. У окремих випадках може супроводжуватися розвитком бронхоспазму, нападом бронхіальної астми і іншими симптомами алергії.

Бронхіальна астма — хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується нападами ядухи внаслідок гіперреактивності бронхів, обумовленої різними причинами.

Сироваткова хвороба — це системна генералізована алергійна реакція із залученням до патологічного процесу багатьох органів і систем, викликана введенням в організм чужорідної сироватки, її білкових фракцій. Може виникати також у відповідь на введення деяких медикаментів.

Анафілактичний шок — це найважчий прояв алергії, генералізована реакція всього організму на контакт з алергеном. Характеризується початковим збудженням з наступним пригніченням ЦНС, бронхоспазмом і різким зниженням артеріального тиску.

 

Різні клінічні прояви алергійних реакцій можуть нерідко поєднуватися у одного і того ж хворого.

Медикаментозна алергія
   Більшість медикаментів не є справжніми антигенами, але стають ними після міцного з’єднання з білками власного організму. Серед ліків, що найчастіше викликають алергійні реакції, є антибіотики групи пеніциліну, сульфаніламіди, нестероїдні протизапальні препарати, тіазидні діуретики, місцеві анестетики, транквілізатори, барбітурати, рентгеноконтрастні речовини, препарати йоду.

Перебіг медикаментозної алергії важко прогнозується і визначається як властивостями ліків, так і особливостями організму хворого. Різноманітними є і клінічні прояви лікарської алергії, вони можуть зачіпати різні органи і тканини.

  

 

Сприятливими умовами для розвитку лікарської алергії є:

a)     нанесення ліків на запалені ділянки шкіри і / або слизових;

b)    використання препаратів пролонгованої дії;

c)     використання у складі лікарських препаратів ароматичних речовин, що містять терпени (ароматичні речовини з лаванди, фіалки, гвоздики і ін.);

d)    фізіологічні особливості пацієнта — перехідний вік, вагітність, клімакс.

 

Основні причини алергійних реакцій у дітей

1.     Діти першого року життя: харчова сенсибілізація — клінічно виявляється алергодерматозами, порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту.

2.     Діти від 2 до 3 років: харчова сенсибілізація, медикаментозна алергія, аероалергени і полюанти ( пилок рослин ). Для дітей цього віку характерні алергійні ураження шкіри, шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів.

3.     Діти від 4 до 7 років: аероалергени і полюанти ( пилок рослин). У цьому віці наростає частота респіраторних проявів алергії, пов’язаних з сенсибілізацією до аероалергенів жител ( домашній пил, кліщі, цвілеві гриби ) і пилкових алергенів, які обумовлюють формування полінозів, алергійних ринітів цілорічних або сезонних, алергійних кон’юнктивітів і бронхіальної астми.

4.     Діти старшого віку. У дітей старшого віку переважає сенсибілізація до інгаляційних алергенів — домашнього пилу, цвілевих грибів, епідермісу тварин, пилку. У значного числа дітей цього віку спостерігається формування полівалентної алергії з розвитком бронхіальної астми, поєднаної алергійної патології у вигляді ураження шкіри і респіраторного тракту; ураження шкіри, органів шлунково-кишкового і респіраторного трактів.

 Чинники, що сприяють розвитку алергійних реакцій

1.     Наявність спадково обумовленої схильності до алергійних реакцій.

2.     Сенсибілізація при контакті з алергенами в ранньому дитячому віці ( зокрема внутрішньоутробний ).

3.     Дія тютюнового диму.

4.     Дія промислових відходів, які сприяють сенсибілізації.

5.     Споживання великої кількості солодкого — підвищується ступінь проявлення алергійних реакцій.

6.     Емоційний стрес.

7.     Періоди гормональної перебудови організму — період статевого дозрівання, вагітність, клімакс, менструальний період.

8.     Дія сонячної радіації.

 
« Загрозливі » симптоми , які вимагають консультації  лікаря

 

Будь – які прояви алергії вимагають консультації лікаря для вибору тактики лікування і профілактики повторних алергійних реакцій. Отримавши консультацію лікаря, більшість пацієнтів дотримуються профілактичних заходів, а у разі повторення епізодів алергії вдаються до самодопомоги.

Звернутися до лікаря повторно необхідно у наступних ситуаціях:

a)     з’явилися нові прояви алергії ( наприклад, на тлі кропив’янки виникли утруднене дихання, напади ядухи );

b)    прояви алергії не піддаються лікуванню засобами, призначеними раніше;

c)     прояви алергії, які виникли гостро, зберігаються протягом тривалого часу або епізодично повторюються.

 

Ситуації, що вимагають екстреної діагностики і лікування:

a)     виникнення симптомів, які  загрожують життю пацієнта — важкої задишки, утрудненого дихання, порушень у нервовій системі, різкого падіння артеріального тиску;

b)    поява ознак набряку гортані — осиплості голосу, « гавкаючого » кашлю, утрудненого дихання;

c)     розповсюдження алергійного набряку на верхню половину тіла;

d)    виражений неспокій, відчуття страху, значна слабкість у хворого;

e)     підвищена рухова активність пацієнта;

f)      прояви абдомінального синдрому — нудота, блювота, болі різної інтенсивності у животі.

 

Поради для пацієнтів із полінозом.

 

   Під час загострення полінозу різко підвищується перехресна чутливість до всіх інших алергенних впливів — посилюється ризик виникнення алергійної реакції на домашній пил, шерсть тварин, медикаменти.

   Найбільша концентрація пилку в повітрі спостерігається вранці і в сухі жаркі дні, тому в цей час краще не бути надворі. На роботі і удома, при можливості, не відкривати вікна, особливо вранці.

   Використовува очищувачі повітря, які уловлюють пилок рослин в приміщенні.

Частіше приймати душ, змиваючи пилок.

   Щільно закривати вікна в машині, особливо за містом.

   Хворому із полінозом слід рекомендувати вивчити список споріднених рослин і фітопрепаратів, оскільки вживання їх всередину або місцево у вигляді примочок, компресів може призвести до загострення проявів алергії.

   Необхідно пам’ятати, що кімнатні рослини ( герань, примула ), садові і польові квіти ( бузок, жасмин, троянда, конвалія, фіалка та ін. ) можуть викликати загострення хвороби, оскільки містять загальні антигени з пилком дерев, лугових трав і бур’янів.

 

Поради для батьків
   Маленькі діти особливо потребують захисту від високоалергенних речовин — із ­ за високої проникності шкіри і слизових оболонок травного і дихального трактів. У дітей значно легше, ніж у дорослих, розвивається сенсибілізація до різних екзогенних алергенів.

   Зниженню частоти алергізації у дітей сприяє природне вигодовування ( за умови виключення з харчового раціону матері потенційних харчових алергенів), заміна подушок з пір’я на поролонові, видалення з оточення маленької дитини домашніх тварин, часте вологе прибирання.

Заходи щодо попередження алергії особливо важливі у дітей, батьки яких схильні до алергійних реакцій.

Характеристика лікарських препаратів, які застосовуються при алергійних реакціях

 

   Для лікування різних проявів алергії фармацевтична промисловість пропонує значну кількість препаратів, призначених як для системного ( пігулки, драже, сиропи і т. і. ), так і місцевого застосування ( мазі, гелі, креми, краплі для носа і очей та ін. ). Різноманіття лікарських форм створює сприятливі умови для вибору оптимального препарату залежно від клінічної форми прояву алергії. Перевагу слід віддавати засобам для місцевого застосування, що дозволяє зменшити частоту і вираженість побічної дії протиалергійних препаратів.

 

   Основними фармакологічними групами лікарських засобів для лікування алергійних реакцій є:

a)     антигістамінні препарати;

b)    стабілізатори мембран мастоцитів;

c)     глюкокортикостероїди.

 

Більшість препаратів цих груп належать до категорії рецептурних, але в окремих випадках вони можуть відпускатися і без рецепта — у вигляді лікарських форм для місцевого застосування.

Антигістамінні засоби  ( блокатори Н₁­гістамінорецепторів )
   Фармакологічні властивості гістаміноблокаторів обумовлені їхньою здатністю блокувати рецептори гістаміну, внаслідок чого зменшується вираженість проявів алергійних реакцій. Окрім основного — протиалергійного ефекту — препарати цієї групи можуть мати седативну і М­холінолітичну дії.

Антигістамінні препарати поділяються на три покоління. В основу класифікації покладені:

Øтривалість дії,

Øфармакокінетичні особливості,

Øнебажані реакції.

 

 

Характеристика антигістамінних препаратів І покоління

 

     

 

 

 Побічні ефекти антигістамінних препаратів І покоління:

a)     виражена седативна і снодійна дія;

b)    порушення координації, запаморочення, зниження концентрації уваги;

c)     сухість у роті, нудота, блювота, діарея або закреп, тахікардія та ін.;

d)    швидкий розвиток звикання до препарату ( тахіфілаксія );

e)     короткочасність дії і необхідність неодноразового застосування протягом доби.

 

 

   Обмеження для клінічного використання антигістамінних препаратів першого покоління:

a)     астено­депресивний синдром;

b)    глаукома;

c)     спастичні явища з боку органів шлунково­кишкового тракту;

d)    атонія кишечника і сечового міхура;

e)     всі види діяльності, що вимагають активної уваги і швидкої реакції.

 

Характеристика антигістамінних препаратів ІI покоління

 

            

 

Особливості антигістамінних препаратів ІІ покоління:

 

a)     мають дуже високу специфічність і спорідненість до H₁­гістамінорецепторів;

b)    відсутня М ­ холінолітична дія;

c)     у терапевтичних дозах не проникають через гематоенцефалічний бар’єр, не мають седативної і снодійної дії;

d)    можуть застосовуватися у будь­який час доби (зокрема, у першій половині дня );

e)     добре всмоктуються у шлунково­кишковому тракті;

f)      не встановлений зв’язок між абсорбцією препарату і прийомом їжі;

g)     не викликають тахіфілаксії;

h)     мають швидкий початок дії і виражену тривалість основного ефекту ( до 24 годин );

i)       застосовуються 1 раз на добу.

 

Характеристика антигістамінних препаратів ІІІ покоління

 

   Антигістамінні препарати ІІІ покоління представлені препаратом телфаст ( фексофенадину гідрохлорид ).

 

 

Телфаст — високоселективний блокатор H₁-гістамінорецепторів, який не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, не має седативної і снодійною дії, швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті і має пролонговану дію. Безпека застосування препарату у вагітних і дітей до 12 років вивчена недостатньо, тому у цієї категорії хворих застосування препарату не рекомендується.

 

Форми алергійної патології, при яких рекомендується призначення антигістамінних препаратів

•Алергодерматози із вираженим свербінням ( гостра і хронічна кропив’янка ).

•Холодова кропив’янка.

•Набряк Квінке.

•Поліноз.

•Цілорічний або сезонний алергійний риніт.

•Цілорічний або сезонний алергійний кон’юнктивіт.

•Реакції на укуси комах.

•Лікарська алергія.

•Псевдоалергійний синдром на харчові продукти.

•Попередження алергійних ускладнень при вакцинації.

 

 

Стабілізатори мембран мастоцитів

 

Препарати цієї групи запобігають виділенню медіаторів алергії (гістаміну, лейкотрієнів і ін.) з мастоцитів і тим самим знижують інтенсивність проявів алергійної запальної реакції. Стабілізатори мембран огрядних клітин застосовуються виключно з метою профілактики алергійної реакції.

Характеристика стабілізаторів мембран огрядних клітин

   Кромоглікат натрію ( кромолін натрій, інтал, іфірал ). Випускається у вигляді порошку, розчинів, капсул, дозованих аерозолів. Лікувальний ефект розвивається поступово — через 2 тижні і більш. Позитивом препарату є хороша переносимість. У дітей препарат ефективніший, ніж у дорослих. Ефективний при псевдоалергійних реакціях.

 

 

 

   Кетотіфен (бронітен, задітен, затіфен, кетоборін, френасма). Окрім запобігання дегрануляції огрядних кліток, володіє антигістамінною активністю. Добре всмоктується з ШКТ і проникає у всі тканини. Застосовується всередину у вигляді капсул або пігулок по 2 рази на добу. У дітей ефективніший, ніж у дорослих. Кетотіфен добре переноситься, іноді виникає невелика сонливість, підвищення апетиту, збільшення маси тіла.

 

 

   Недокроміл натрію ( тайлед ) ефективніше, ніж кромоглікат натрію, попереджує бронхоспастичні реакції, що викликаються різними хімічними агентами, холодним повітрям та ін. Має виражену протизапальну дію незалежно від природи запального процесу. Випускається у вигляді дозованого аерозолю для інгаляцій. Призначений для щоденного прийому дорослими і дітьми старшими 12 років, спочатку по 2 інгаляції 4 рази на день, а потім, при поліпшенні, ­ 2 рази на добу. Терапевтичний ефект розвивається до кінця першого тижня. Застосовується для профілактики нападів бронхіальної астми.

 

Форми алергійної патології, при яких рекомендується призначення стабілізаторів мембран мастоцитів

Сезонний алергійний риніт

Сезонний алергійний кон’юнктивіт

Профілактика нападів бронхіальної астми

Алергодерматози

Харчова алергія

 

Глюкокортикоїдні препарати

Мають виражену протиалергійну дію, впливаючи на всі ланки патогенезу алергійної реакції.

Препарати цієї групи мають значну кількість побічних властивостей, у зв’язку із чим в будь­якій лікарській формі (навіть для місцевого застосування) повинні призначатися тільки за рецептом після консультації лікаря!

Фармацевтична опіка при застосуванні препаратів для лікування симптомів алергії

§        При першому прояві алергійної реакції слід обов’язково звернутися до лікаря і спробувати встановити причину виникнення алергії.

§        При встановленому зв’язку алергійної реакції з тим чи іншим алергеном необхідно вжити усіх можливих заходів задля припинення контакту з ним.

§        У разі, коли медикаментозна терапія, прописана лікарем, перестала допомагати, хворому потрібно повторно звернутися до лікаря для корекції медикаментозної терапії.

§        Антигістамінні препарати першого покоління можуть викликати сонливість, відчуття втоми, тому їх слід приймати увечері ( особливо у пероральній лікарській формі ).

 

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров’я України ___________  № _____

 

1.1.1. ПРОТОКОЛ

ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ

БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

 

СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ АЛЕРГІЇ

 

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення за ліками з приводу симптомів алергії, які пацієнт розпізнав самостійно.

1.2. Код за МКХ – 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта/представника пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Вересень 2013 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Вересень 2014 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі:	Установи-розробники:
Нагорна О.О., Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О.	Державне підприємство «Державний експертний центр МОЗ України»
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В.	Державна установа «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б.	Державна установа «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф.	Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, МОЗ України

 

Рецензенти:

Нетяженко В.З. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Терапія», член-кор. Національної академії медичних наук України, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, д.м.н., професор

Казмірчук В.Є. – професор кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, д.м.н., професор

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта/представника пацієнта при зверненні за допомогою

 

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі – діти чи дорослі);

2.1.2. як давно виникло нездужання і скільки часу триває;

2.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

2.1.4. які ліки вже прийняті для полегшення стану.

 

2.2. Будь-який прояв алергії потребує консультації лікаря для вибору тактики лікування.

 

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

 

3.1. важка задишка, ускладнене дихання, порушення з боку нервової системи, різке падіння артеріального тиску, приступи ядухи;

3.2. виникнення ознак набряку гортані: хрипкий голос, «гавкаючий» кашель, ускладнення дихання;

3.3. розповсюдження набряку на верхню половину обличчя;

3.4. прояви вираженого неспокою, почуття страху, виражена слабкість, підвищена рухова активність;

3.5. абдомінальний синдром – нудота, блювання, біль в животі різної інтенсивності;

3.6. алергічний риніт супроводжується кров’янистими виділеннями із носа або підвищенням температури і гнійними виділеннями із носа;

3.7. під час лікування з’явились нові прояви алергії;

3.8. прояви алергії не зникають на фоні лікування раніше прописаними лікарськими засобами;

3.9. при лікуванні прояв алергії не проходить впродовж доби або епізодично повторюється.

 

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при алергії

 

№ з/п	Питання провізора (фармацевта) до пацієнта/представника пацієнта	Відповіді пацієнта/ представника пацієнта	Рекомендації
1	Діагноз захворювання визначив лікар.	так	Необхідно приймати тільки ті лікарські препарати, що призначив лікар
		ні	Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу
2	Чи наявні один або декілька симптомів алергії: ·        чхання; ·        свербіж і почервоніння очей; ·        водянисті виділення із носа; ·        шкірні висипи; ·        шкірний свербіж.	так	Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу, для тимчасового полегшення симптомів алергії призначити: ·        антигістамінні препарати для системного і місцевого  застосування; ·        засоби елімінаційної терапії; ·        симпатоміметики для місцевого застосування.
		ні	Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу
3	Чи наявний зв’язок  цих симптомів з можливим контактом з алергенами: ·        домашні тварини, сухий корм для риб; ·        період цвітіння рослин ·        контакт з хімічними речовинами; ·        приймання лікарських засобів; ·        вживання деяких продуктів харчування; ·        укуси комах; ·        сонячне опромінення, холод.	так	Необхідно звернутись до лікаря для уточнення діагнозу, для полегшення симптомів алергії ·        намагатись уникати контакту з потенційними алергенами; ·        проводити елімінаційні заходи по відношенню до зовнішніх алергенів (частіше приймати душ, застосовувати очисники повітря в приміщенні, частіше проводити вологе прибирання тощо); ·        застосовувати гіпоалергенну, елімінаційну дієту

 

5. Перелік безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування алергії

 

5.1. Антигістамінні препарати І покоління

5.1.1. Диметинден

5.1.2. Клемастин

5.1.3. Мебгідрoлін

5.1.4. Хіфенадин

5.1.5. Хлоропірамін

5.2. Антигістамінні препарати ІІ покоління

5.2.1. Акривастин

5.2.2. Дезлоратадин

5.2.3. Фексофенадин

5.2.4. Ебастин

5.2.5. Лоратадин

5.2.6. Цетиризин 

5.3. Антигістамінні лікарські засоби для місцевого застосування

5.3.1. Азеластин

5.3.2. Диметинден

5.3.3. Лоратадин

5.4. Глюкокортикострероїди для локального (місцевого) застосування

5.4.1. Беклометазон

5.4.2. Бетаметазон

5.5. Ентеросорбенти

5.5.1. Вугілля медичне активоване

5.5.2. Діосмектит

5.5.3. Гідрогель метилкремнієвої кислоти

5.6. Симпатоміметики для системного і місцевого застосування

5.7.1. Тетризолін

5.7.2. Ксилометазолін

5.7.3. Нафазолін

5.7.4. Оксиметазолін

5.7.5. Трамазолін*

5.7.6. Диметинден + фенілефрин

5.7.7. Туаміногептан + ацетилцистеїн*

5.7.8. Фенілефрин

5.7. Стабілізатори мембран тканинних та циркулюючих базофілів

5.8.1. Кислота кромогліциєва

* – лікарський засіб відсутній в Державному Формулярі п’ятого випуску.

 

6. Надання належної інформації щодо лікарських засобів для відповідального самолікування

 

6.1. Надати рекомендації щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання лікарських засобів;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

 

№ з/п	Розділ Державного формуляра п’ятого випуску	Інформація для пацієнта/представника пацієнта щодо особливостей застосування лікарських засобів
1	Антигістамінні препарати п.18.3.1 розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби», п.9.3.1 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби», п.16.2.1.1.4 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби»	Антигістамінні препарати І покоління викликають сонливість, почуття втоми, знижують увагу, швидкість реакції, тому їх доцільно приймати ввечері   Антигістамінні препарати І покоління не застосовують у осіб, діяльність яких вимагає швидкої реакції, координації рухів і посиленої уваги (водії, оператори тощо)   Седативна дія антигістамінних препаратів І покоління (від легкої сонливості до глибокого сну) може проявлятися у звичайних терапевтичних дозах   У антигістамінних препаратів (особливо І покоління) при тривалому застосуванні може відмічатися значне зниження терапевтичної ефективності (тахифілаксія)   Антигістамінні препарати (особливо І і ІІ покоління) не можна поєднувати з алкоголем, седативними, снодійними, транквілізаторами, нейролептиками, опіоїдними анальгетиками – можливе посилення пригнічувальної дії на ЦНС   При алергічних ринітах і полінозах застосування антигістамінних препаратів І покоління не бажане, оскільки вони можуть викликати сухість слизових, підвищувати в’язкість секрету і сприяти розвитку синуситів і гайморитів, а при бронхіальній астмі – викликати або посилювати бронхоспазм
2	Стабілізатори мембран тканинних та циркулюючих базофілів (опасистих клітин) п.18.3.2 розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби», п.16.2.1.1.6 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби»	Стабілізатори мембран опасистих клітин застосовують тільки з метою профілактики, тому прийом препаратів розпочинають за 3-4 тижні до ймовірного контакту з алергеном   Стійкий ефект стабілізаторів мембран опасистих клітин розвивається протягом 10-12 тижнів постійного приймання   В перші дні застосування препаратів кромогліциєвої кислоти (назального спрею) можливе подразнення слизової носа, що не потребує відміни препарату   Для досягнення бажаного ефекту препарати для місцевого застосування необхідно використовувати не рідше 4 разів на день
3	Глюкокортикоїди для місцевого (локального) застосування п.18.3.4.2 розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби», п.9.1.1 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби», п.16.2.1.1.5 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби»	Не призначають після перенесених травм носа (2 міс.) та операцій на носовій перетинці (1 рік), наявності виразок на слизових оболонках носа   При тривалому застосуванні можуть викликати кандидоз верхніх дихальних шляхів, сухість слизових, носові кровотечі, пригнічення функції кори наднирників   Не можна перевищувати рекомендовану дозу, суворо дотримуватись техніки розпилювання, що наведена в інструкції по застосуванню   Не застосовують у вагітних та в період годування грудьми, а також дітям до 4 років
4	Симпатоміметики для  місцевого застосування п.16.2.1.1.3 розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби»	Судинозвужувальні препарати групи симпатоміметиків не рекомендується застосовувати більше 5-7 днів   Перед застосуванням препаратів для лікування риніту необхідно обов’язково провести ретельний туалет носової порожнини   Масляні розчини назальних крапель не застосовують у дітей до 2 років, оскільки це може привести до потрапляння їх в легені і розвитку пневмонії   Симпатоміметики можуть викликати підвищення артеріального тиску, тому їх з обережністю призначають хворим з артеріальною гіпертензією і гіпертиреозом   Симпатоміметики можуть викликати підвищення внутрішньоочного тиску, тому їх з обережністю призначають хворим на глаукому   Симпатоміметики не призначають особам, що мають порушення мозкового кровообігу, серцевого ритму, при вираженому атеросклерозі   Симпатоміметики не призначають одночасно з іншими судинозвужувальними засобами, з β-адреноблокаторами (можливе послаблення антигіпертензивного ефекту, розвиток порушень серцевого ритму), седативними (можливе послаблення дії), антидепресантами, інгібіторами МАО (можливе посилення дії і побічних ефектів), з іншими препаратами, що вводяться через носову порожнину
5	Ентеросорбенти п.3.12.2 розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби»	Необхідно дотримуватись інтервалу між прийманням ентеросорбентів та інших лікарських засобів, а також їжі, оскільки можливо уповільнення і/або зниження абсорбції лікарських засобів   При тривалому застосуванні може виникнути запор   Вугілля активоване може забарвлювати кал в чорний колір

 

6.3. Довести до відома пацієнта/представника пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в інструкції про застосування лікарського засобу, яка до нього додається;

6.4. Довести до відома пацієнта/представника пацієнта, що при появі побічних реакцій (передбачених і непередбачених інструкцією для медичного застосування лікарського засобу) при застосуванні лікарського засобу або відсутності ефективності лікарського засобу необхідно припинити прийом підозрюваного лікарського засобу, щонайшвидше повідомити лікаря, провізора (фармацевта), заповнити та надіслати спеціальну форму (карту-повідомлення для надання пацієнтом інформації про побічну реакцію та/або відсутність ефективності лікарського засобу при його медичному застосуванні) будь-яким зручним та доступним способом до Державного експертного центру МОЗ України;

6.5. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт/представник пацієнта засвоїв інформацію;

6.5.2. попросити пацієнта/представника пацієнта повторити найбільш важливу інформацію;

6.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта/представника пацієнта запитання.

 

 

 

 

 

Начальник Управління лікарських засобів та медичної продукції

Л.В. Коношевич