ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА МИЮЧИХ ЗАСОБІВ, ТКАНИН ТА nПОБУТОВОГО, ВИРОБНИЧОГО ЛІКАРНЯНОГО ОДЯГУ. МЕТОДИ nПСИХОГІГІЄНИ, ПСИХОПРОФІЛАКТИКИ, МЕДИЧНОЇ БІОРИТМОЛОГІЇ ТА ХРОНОГІГІЄНИ. nОСОБИСТА ГІГІЄНА, ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ЗАСОБІВ ПО nДОГЛЯДУ ЗА РОТОВОЮ ПОРОЖНИНОЮ.

 

Гігієнічні вимоги до тканин і одягу

Головне nпризначення одягу – естетичне та захисне від холоду: вітру, дощу, спеки, nмеханічних пошкоджень, різних видів опромінення, хімічних чинників тощо. nОсновна функція одягу – підтримання мікроклімату підодежного простору в nоптимальних для теплової рівноваги організму параметрах.

Тому тканини одягу повинні nмати відповідно такі основні гігієнічні якості: низьку (для зимового одягу) або nвисоку (для літнього одягу) теплопровідність, пористість, легкість, низькі nгігроскопічність, водоємкість, водопроникність, високі паропровідність та nвипаровуючу здатність, а також міцність, носкість, низькі абсорбційні nвластивості у відношенні до хімічних сполук, протиелектростатичні властивості, nтощо.

Ці якості залежать від природи волокон (бавовна, льон, конопля, шерсть, nшовк, синтетичні тканини), товщини тканин, їх збігання та ущільнення при nзмочуванні, пранні, від імпрегнації в процесі носіння пилом, шкіряним салом, nтехнічними маслами, солями кальцію і магнію при пранні з милом у жорсткій воді nтощо.

Якість тканин залежить також від їх хімічної природи та розчинності у nводі і жирах (шкірне сало) фарбників, якими вони окрашені (з вмістом миш’яку, nсурьми, свинцю, аніліну, пікріновоної кислоти, урсолу, кораліну).

В тканинах одягу при її носінні можуть накопичуватися і зберігати nвірулентність бактерії, грибки, паразити та їх яйця (збудники туберкульозу, nдифтерії, сибірки, стрептококи, пневмококи, черевно-тифозні, гниди вошей).

 

Гігієнічні вимоги до взуття

Взуття повинно захищати ноги nвід несприятливих умов навколишнього середовища: холоду, механічних пошкоджень, nзабруднень, за конструкцією відповідати усім фізіолого-анатомічним особливостям nбудови та розміру стопи, підтримувати амортизаційну, ресорну функцію стопи, nповинно бути зручним, легким, повітро- і паропроникним, водостійким, nвідповідати умовам праці, побуту, клімату, сезону року, а також бути носким, nміцним, стійким до деформацій, які сприяють розвитку платопедії.

Недотримання цих вимог може призводити до порушення нормального крово- та nлімфообігу, нормального функціонування опорно-рухового апарату, появи мозолів nта потертостей. Низька повітро- та паропровідність матеріалу взуття сприяє nпотінню ніг, утворенню запальних процесів.

Для виготовлення взуття використовують у першу чергу, шкіру, яка, завдяки nпорам, забезпечує необхідну вентиляцію, випаровування поту, завдяки жирності є nводостійкою, м’якою, еластичною. Використовують також  хутряні, шерстяні, а для літнього взуття nтканини з бавовни та льону. Для виготовлення підошов нині частіше nвикористовують пористу або щільну гуму, поліуретан. Гумовий чи інший nводонепроникний матеріал (кірза, штучна шкіра) використовують для верхньої nчастини виробничого спецвзуття, призначеного для робіт на відкритому ґрунті (у nсільському господарстві, будівництві тощо).

Використання взуття із nсинтетичних полімерних матеріалів, які нині вживаються досить широко, може nпризводити до підвищення пітливості ніг, розвитку грибкових уражень n(епідермофітія), до накопичення значних рівнів (до 500-2000 В/см) статичної nелектрики, до дії на  шкіру ніг хімічних nречовин, які виділяються з полімерних матеріалів: можуть виникати дерматити, nалергії. Проте недостатність та відносна дороговизна шкіри, естетичний вигляд nта відносна дешевизна полімерних матеріалів сприяють поширенню їх використання nу взуттєвій промисловості.

Додаток n2

 

Гігієнічна nхарактеристика виробничого одягу та індивідуальних засобів захисту

 

Виробничий спецодяг масового пошиття включає 11 груп:

1.   Для використання в умовах nпідвищеної вологості:

–         nкостюми водонепроникні для шахтарів, рибалок, пожежників;

–         nсанітарно-захисний одяг для епідеміологів, ветеринарів, nдезінфекторів;

–         nгідрокостюми для підводних робіт.

 

 

 

 

Мал. .1. Виробничий одяг з nлавсану

 

 

 

Мал. 2. Пилозахисний костюм для nзахисту від їдкого і отруйного пилу

 

 

 

2.   nКислото-лугозахисні костюми.

3.   nНафто-маслозахисні костюми для нафтовиків, газовиків.

4.   nДля захисту від органічних розчинників (бензину та ін.).

5.   nПилозахисні костюми для нетоксичного та скафандри для nтоксичного пилу.

6.   nОтрутохімзахисні для авіаторів сільськогосподарської авіації.

7.   nКостюми, комбінезони, халати, інший спецодяг для захисту від nмеханічних шкідливостей, загальних виробничих забруднень механізаторів nсільського господарства, лісорубів, монтажників та інших.

8.   nКостюми, комбінезони, скафандри для роботи в умовах високих nтемператур гарячих цехів (металурги, сталевари), в умовах низьких температур n(будівельники, монтажники-висотники).

9.   nЕлектрозахисний спецодяг для робіт з високими напругами.

10.   nКостюми для захисту від біологічних чинників (кліщів, nкровососних комах, збудників особливо небезпечних інфекцій).

11.   nСигнальний спецодяг (яскраво-жовті, червоні жилетки, фартухи, nголовні убори).

На nмал. 1 та 2 представлені деякі із наведених видів спецодягу

Виробниче nспецвзуття для працівників гарячих цехів та шахтарів показане на малюнку 3.

 

 

Мал. 3. Взуття (а – для робітників гарячих цехів; б – для шахтарів)

 

–            nдля роботи в гарячих цехах (з негорючим покриттям);

–                 nдля роботи в хімічних виробництвах (стійких до агресивних nсполук);

–                 nдля монтажників металоконструкцій (захищають від травм);

–                 nдля електромонтажників високих напруг (з діелектричними nвластивостями);

–                 nводозахисне спецвзуття (для рибалок, фахівців м’ясо-молочної nпромисловості та інших подібних виробництв);

–                 nантистатичне спецвзуття (для захисту від статичної nелектрики);

–                 nдля робіт при високих та низьких температурах та інші.

 

Індивідуальні засоби захисту органів дихання.

Індивідуальні nзасоби захисту органів дихання поділяються на фільтруючі (мал. 4, 5), що nвикористовуються при вмісті у вдихуваному повітрі, кисню не менше 18 об % і nконцентрації шкідливих речовин в обмежених концентраціях (не більше 0,5 об %) nта ізолюючі, для яких вже немає значення концентрація кисню і забруднень у nповітрі робочої зони (6, 7).

До фільтруючих засобів захисту органів дихання nвідносяться маски, респіратори, фільтруючі протигази. До ізолюючих – шлангові nта ізолюючі протигази з запасом стиснутого повітря чи кисню або з хімічним nгенератором кисню та з подачею повітря шлангом із-за меж робочої зони.

Респіратори випускаються у вигляді фільтруючих масок, nвиготовлених з фільтрувального (нетканого або пресованого) полотна Петрянова n(ФПП-15) типу “Лепесток”, “Сніжок-КУ” – для захисту від аерозолів у nконцентрації не більше 200 ГДК та у вигляді гумових напівмасок з фільтруючими nпатронами зі змінними

 

Мал. 4. Індивідуальні засоби nзахисту органів дихання

(а – удосконалений nреспіратор ШБ-1 („Пелюстка 200”), nвигляд іззовні; б – вигляд із середини;

в – надітий респіратор ШБ-1 n(„Пелюстка 40”); nг – респіратор „Астра 2”

 

Мал. 5. Промислові фільтрувальні протигази

(а – з великою коробкою; б – універсальний респіратор Р-2; в – nсаморятівник СП-9)

 

Мал. 6 Кисневі ізольовані протигази ( а – КІП-5; б – РКР-2)

 

Мал. 7. Шланговий протигаз (самовсмоктувальний)

 

фільтрами-абсорбентами nтипу “Астра”, “Астра-2”, n“Ф-62ш” протигазові універсальні респіратори “РУ-60 м”, РПГ-67, які призначені nдля захисту від бензолу, бензину, спиртів, ефірів, альдегідів, кетонів, nсірчистого газу, галогеноводнів, аміаку, парів ртуті та різних аерозолів у nконцентраціях до 10-15 ГДК.

При більших концентраціях газів (але не більше 0,5 об %) та концентрації nкисню не менше 18% застосовуються промислові фільтруючі протигази. Шолом-маска nта шланг – звичайні, як і у військових протигазів, а фільтруючі коробки – nциліндричні, ємкістю біля 1,6 літра випускаються для 13 різних груп хімічних nсполук (табл. 1):

Таблиця 1

 

 

Індивідуальні засоби захисту зору

 

До засобів індивідуального захисту очей відносяться nвідкриті (у звичайній оправі) та закриті (в оправі, яка щільно прилягає до nшкіри обличчя) захисні окуляри (мал. 8), а також ручні і наголовні щитки, маски nта шоломи, які захищають лице, шию, голову (мал. 9).

Окуляри чи інші засоби з звичайного, але міцного, nбезосколочного скла призначені для захисту від механічних пошкоджень очей nтвердими частками пилу, металевої стружки та ін.

Окуляри зі склом-світлофільтром кольору “хакі”, nсинього або іншого темного кольору призначені для захисту зору від засліплюючої nдії яскравого видимого, інфрачервоного, ультрафіолетового випромінювання, а nметалізовані (покриті тонким шаром стійкого до окиснення металу) – від високо- nі надвисоко-частотних радіохвиль.

Захисні окуляри використовуються при механічній nобробці твердих матеріалів (дерева, металу, пластмас, мінералів, при токарних nроботах) при електрогазозварюванні, при роботі в доменних, металоплавильних, nковальських, металопрокатних, склоплавильних і тому подібних виробництвах, а з nзакритою оправою – у приміщеннях, насичених пилом, парами подразнюючих рідин n(кислот, аміаку, інших) тощо.

Захисні окуляри випускаються у відповідності з Держстандартами n12.4.013-75 та 12.4.003-74 “ССБТ. Очки защитные”.

 

Мал. 8. Основні типи захисних окулярів

1-5 – пило-, паро-, газозахисні; 6-10 – для захисту від механічних nушкоджень

 

Мал. 9. Засоби захисту від механічних пошкоджень обличчя

(а, б – щиток і шолом електрозварників; в – щиток для захисту від nвідлітаючої стружки;

г – шолом для піскоструминних робіт)

 

Індивідуальні nзасоби захисту слуху

 

Основними засобами захисту від виробничого шуму є nшумопоглинаючі засоби – антифони внутрішні (вкладиші) і зовнішні (навушники) n(мал. 10).. Заглушки-вкладиші виготовляються з вати, ультратонкої скловати, nфільтрувального полотна (ФП), з пластмас, пористої гуми, поропласту. Заглушки nзнижують шум на 7-8 дБ.

 

Мал. 10. Індивідуальні засоби захисту слуху

(1 – жорстка основа; 2 – шар пластику; 3 – фланель;4 – шар пап’є-маше; 5 – nкаркас; 6 – губчаста гума; 7 – фланель)

 

Для захисту від високочастотного шуму з рівнями 110-120 дБ випускаються nнавушники різних конструкцій згідно технічних умов (ТУ) для різних галузей nпромисловості.

 

Індивідуальні nзасоби захисту голови

 

Для захисту від механічних nтравм голови випускаються каски. Каски використовуються при підземних роботах n(шахтарі, метробудівці), при роботі в гарячих цехах, будівельних, монтажних, nсудноремонтних роботах, лісоповалі, гасінні пожеж, при аварійних рятівних nроботах (мал. 11), мотоциклісти. Каски виготовляються з міцних пластмас, nлегкого металу (дюралюміній, титан) і забезпечуються амортизаторами, утепленими nпідшлемниками для зимових умов тощо і також регламентуються спеціальними nДержстандартами та ТУ.

 

 

Мал. 11. Фіброва каска для шахтарів

(1 – ковпак; 2  стягувальна nдротинка; 3 – обідок; 4 – напотиличник; 5 – отвори для вентиляцій; 6 – nлампотримач)

 

 

 

Методи дослідження гігієнічних показників nтканин одягу

(навчальна nінструкція).

І. Дослідження nфізичних властивостей тканин

 

1.1.         nВизначення товщини тканини

Визначення товщини тканини проводять nза допомогою мікрометра. Беруть два картонних диски діаметром 3 см, визначають їх товщину, nпомістивши їх між двома прижимними штангами мікрометра та, користуючись тільки “тріскавкою”, nстискують диски до першого клацання тріскавки (щоб не допустити надмірного nстискання) і знімають показання зі шкали мікрометра. Шкала мікрометра nскладається з двох частин: внутрішньої на основі приладу (від 0 до 25мм), що nскладається з двох частин: нижньої – 1 мм, верхньої 0,5 мм і зовнішньої – на nбарабані мікрометра, на якій іде відлік десятих та сотих долей міліметра (від 0 nдо 50). Показання приладу знімають таким чином: на внутрішній шкалі знімають nкількість міліметрів з нижньої шкали, а якщо біля краю барабана видно рисочку nверхньої шкали, додають 0,5мм, а потім до цього додають десяті та соті частини nміліметра зі шкали на барабані. Наприклад, на нижній частині внутрішньої  шкали видно 8 мм і рисочку верхньої шкали, nа на барабані – 35, то результат буде дорівнювати: 8 + 0,5 + 0,35 = 8,85 мм.

Після вимірювання товщини дисків між ними розміщують зразок тканини і nтаким чином вимірюють товщину зразка тканини з дисками. Для визначення товщини nтканини залишається відняти від товщини двох дисків з тканиною товщину дисків.

 

 

 

1.2.         nВизначення питомої ваги n(щільності) тканини

Щільність – це маса 1 см³ тканини (у грамах). Вирізають nшматочок тканини 1×1 см при природній товщині. nПотім за масою одного квадратного см тканини розраховують її масу при товщині nзразка 1 см.

Розрахунок ведуть за формулою (1):

Д = ,                           n(1)   

де: Д – питома вага n(щільність тканини);

      Р₀ – маса зваженого nзразка 1см², г;

      S – площа зваженого зразка, см²;

      m – товщина тканини, мм.

1.3. Визначення пористості nтканини

Визначення проводиться за nформулою: (2)

Р = (1- ) × 100,                    (2)

де: Р – пористість тканини, %;

Д – питома вага (щільність) тканини;

d – щільність волокна тканини (умовно приймається як 1,3 nнезалежно від природи волокна).

1.4.Визначення капілярності тканини

Вирізану смужку тканини nдовжиною 25 см nі шириною 2,5 см nприкріпляють одним кінцем до лапки штативу, а другим кінцем опускають в чашку з nрозчином еозіону (1 : 1000). Ступінь капілярності тканини визначається за nвисотою підняття розчину еозіону від початкового рівня рідини в см за 30 nхвилин.

1.5. Визначення nвідносної теплопровідності сухої та вологої тканини.

Спочатку nкататермометром визначають охолоджуючу здатність повітря в лабораторії. Прилад nнагрівають у склянці з водою (температурою 80 °С) до заповнення верхнього nрезервуара приладу на одну третину. Витирають кататермометр насухо і засікають nчас в сек охолодження приладу від 38°С до 35°С. Величину охолоджуючої здатності повітря знаходять nза формулою (3):

Н₀ = ,            (3)

де: Н₀ – шукана величина охолодження повітря в nкал/см² ×с;

F – фактор приладу (постійна nвеличина, яка позначена на приладі);

T – час охолодження nкататермометра з 38°С до 35°С, в с.

 

При дослідженні nтеплопровідності тканин визначають:

T₁ – час nохолодження кататермометра з 38°С до 35°С у сухій досліджувальній тканині;

T₂ – час nохолодження кататермометра з 38°С до 35°С у вологій досліджувальній тканині;

Прилад nнагрівають ще раз витирають насухо і на резервуар кататермометра надівають nчохол із досліджуваної тканини, яка досліджується і знову визначають величину nохолодження (Н₁), використовуючи попередню формулу. Знаходять nрізницю у величині охолоджуючої здатності повітря (Н₀) і nохолоджуючої здатності в чохлі з тканини, яка досліджується (Н₁). nПотім визначають величину охолодження тканини, змоченої водою (Н₂). nТаким чином, знаходять величину  охолодження nз вологою тканиною і порівнюють в % у відношенні до сухої тканини.

 

ІІ. Дослідження nприроди волокон.

2.1. Кип’ятіння з лугами

При кип’ятінні з лугами (10% nрозчин NaOH або КOH) волокна тканин тваринного походження (шовк, шерсть) nрозчиняються, рослинні (бавовна, льон) лише набухають. Реакцію проводять у nпробірці, в яку наливають 2-3 мл розчину NaOH або КOH і вміщують шматочок nдосліджуваної тканини. Кип’ятять на спиртовому пальнику протягом 1-2 хв.

 

2.2.    Ксантопротеінова реакція

Азотна кислота (НNО₃) nпитомої маси 1,2-1,3 фарбує волокна тваринного походження  (шерсть, натуральний шовк) у жовтий або nсвітло-коричневий колір, а колір рослинних волокон не змінює. Для проведення nксантопротеінової реакції необхідно на досліджувану тканину крапнути 1-2 краплі nНNО₃ і чекати результату впродовж 5-10 хвилин.

 

2.3. Обробка ацетоном

В ацетоні розчиняється nштучний ацетатний шовк і не розчинюються натуральні волокна. Зразок тканини nрозміщують у чашці Петрі і крапають на нього декілька крапель ацетону, потім nдекілька разів протирають ватним тампоном.

 

Гігієнічні вимоги nдо різних видів тканин

 

 

n

Гігієнічні вимоги nдо різних видів одягу

 

Здоровий спосіб життя та особиста гігієна

За офіційним nвизначенням ВООЗ (Статут 1946 р.), „Здоров’я – це стан повного фізичного, nдушевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби чи nфізичних дефектів”.

З позиції nгігієни як науки, „Здоров’я – це стан повного біологічного, фізичного, психофізичного, nсоціального благополуччя, коли функції всіх органів і систем організму людини nврівноважені з навколишнім середовищем, відсутні будь-які захворювання, nхворобливі стани та фізичні дефекти”, тобто, це стан організму, при якому він nздатний повноцінно виконувати свої біологічні та соціальні функції – побутові, nтрудові, соціальні (взаємини з іншими людьми і з суспільством в цілому).

За визначенням nпредставників інших медичних наук, „Здоров’я – інтервал, в межах якого nкількісні коливання психофізіологічних процесів здатні утримувати живу систему nна рівні функціонального оптимуму, в межах якого механізми саморегуляції nфункціонують без фізіологічного напруження та не порушуються”.

З позиції нової nгалузі знань, яку нині вивчають навіть у школі – валеології, „Здоров’я – це процес (та методи і засоби) nзбереження і розвитку біологічних, фізіологічних функцій, оптимальної nпрацездатності та соціальної активності людини при максимальній тривалості її nактивного життя”.

Основою nпідтримання і зміцнення здоров’я людини та населення в цілому є здоровий спосіб nжиття і використання методів і засобів особистої гігієни.

Здоровий спосіб життя людини – це великий комплекс біологічно та соціально nцілеспрямованих і доцільних методів і засобів життєдіяльності, відповідних потребам nі можливостям людини, яких вона свідомо дотримується з метою забезпечення nформування, збереження та укріплення здоров’я, здатності до продовження роду і nдосягнення активного довголіття.

Здоровий спосіб життя населення – такий образ його життя, який забезпечує поєднання nповноцінної біологічної і соціальної адаптації кожної людини з можливістю nмаксимального самовираження народу, нації, класу, соціальної групи в конкретних nумовах життя і який зумовлює і забезпечує подальший розвиток суспільства.

Методи і засоби здорового способу життя включають цілий комплекс nсуб’єктивних і об’єктивних умов і факторів, від яких залежить здоров’я індивіда nі суспільства в цілому.

До суб’єктивних методів і засобів відносяться:

–  nдотримання особистої гігієни – дотримання режиму праці і nвідпочинку, сну і бадьорості, режиму харчування;

–  nрегулярне підтримання чистоти тіла;

–  nрегулярні заняття фізичною культурою, використання методів і nзасобів загартовування організму;

–  nне допускати зловживання шкідливими звичками – наркотиками, nтоксикантами, алкоголем, тютюнопалінням.

–  nрівень культури особистості.

До об’єктивних методів і засобів відносяться:

–  nматеріальне забезпечення особистості, яке обумовлене рівнем nосвіти, професійною приналежністю, наявністю, характером роботи, рівнем оплати; nнаявністю і чисельністю сім’ї; житлові умови;

–  nзабезпеченість холодним і гарячим водопостачанням у житлі, а nдля ряду професій – і на виробництві, чи заклади громадського характеру – nлазні, сауни, басейни;

–  nпсихогігієнічний мікроклімат у взаєминах з громадськістю, nтрудовим колективом, у сім’ї тощо;

–  nповноцінність, достатність, збалансованість, різноманітність nхарчування;

–  nвідповідність гігієнічним вимогам побутового та виробничого nодягу та взуття, індивідуальних засобів захисту на виробництві;

–  nвідповідність гігієнічним вимогам важкості, інтенсивності, nнапруженості праці, факторів виробничого середовища.

Фізична культура має велике значення для збереження і зміцнення здоров’я nкожної людини та для профілактики гіподинамії.  nФізичні вправи впливають на кору головного мозку та підкоркові центри, nстворюють урівноважений нервово-психічний стан, викликають відчуття бадьорості, nстимулюють розвиток мускульної системи організму, серцево-судинної системи.

Фізична культура включає:

–  nранкову зарядку для відновлення фізичної активності і nпрацездатності після сну;

–  nфізкультурні паузи під час трудового дня на виробництві для nпідвищення працездатності;

–  nфізичні вправі у вільний від роботи час.

Загартування. Під загартуванням розуміють підвищення стійкості nорганізму до впливу коливань температури повітря і води, вологості  повітря, атмосферного тиску, сонячного nвипромінювання та інших фізичних чинників навколишнього середовища.

Основні принципи загартування:

1)         nпоступовість – поступове збільшення інтенсивності і nтривалості впливу  чинника загартування;

2)         nсистематичність – процедури слід проводити регулярно за nвизначеною системою;

3)         nкомплексність – цілеспрямоване поєднання участі у nзагартовуванні всіх органів і систем організму та впливу кількох чинників середовища;

4)         nіндивідуальний режим, його відповідність біологічним ритмам nорганізму.

Значення загартування :

–  nпідвищує адаптаційні можливості організму до впливу nнесприятливих чинників;

–  nзнижує чутливість до респіраторних та інших інфекційних nзахворювань;

–  nпідвищує працездатність;

–  nсприяє формуванню позитивних фізіологічних реакцій.

Основні чинники загартування: повітря, вода, сонячне nвипромінювання та відповідні можливостям організму, але поступово наростаючі nфізичні навантаження і аутотренінг психофізіологічного стану.

 

Роль води в загартуванні.

Водні процедури викликають звуження і розширення кровоносних судин, що nпідвищує пристосування організму до коливань температури навколишнього nсередовища та рефлекторно впливають на діяльність всіх органів і систем організму. nВикористовують купання, душ, обливання, обтирання, ванни для ніг і інші водяні nпроцедури. За температурним режимом розрізняють такі типи ванн:

–         nхолодні – менше 20⁰С;

–         nпрохолодні – 20 –33⁰С;

–         nіндиферентні –  34-36^{0 n}С;

–         n теплі – 36-39⁰С

–         nгарячі – більше 40 ^оС.

Загартування водою краще починати з обтирання і лише через 2-3 тижні nпереходити до обливання.

 

Гігієнічні вимоги до nобладнання і режиму роботи соляріїв, фотаріїв

Солярії n– це спеціально обладнані майданчики під відкритим небом для прийняття сонячно-повітряних nванн.

Солярії обладнуються на рівнинному майданчику, захищеними від вітру nзеленими насадженнями чи щитами, поблизу водойм, в парку або лісі. Покриття nмайданчику – пісок, трав’яне або дерев’яне, орієнтація на південний схід або nпівдень, з достатнім віддаленням від джерел забруднення повітря і шуму. На nмайданчику розміщують топчани висотою 40-60 см. Поблизу розміщують тіньову зону, nметеорологічний пункт, радіовузол для оповіщення про дози сонячних і повітряних nванн, душ, медичний пункт, камери зберігання одягу, пункти видачі білизни та nпляжного обладнання, санітарні вузли.

Опромінення проводять рівномірно, враховуючи індивідуальну чутливість nшкіри.

Опромінення штучними джерелами ультрафіолетового випромінювання проводяться nу фотаріях. У фотаріях люди опромінюються інтенсивним потоком ультрафіолетового nопромінення протягом часу, що визначається у хвилинах. Фотарії можуть бути nрізними за своїм обладнанням. Розрізняють  nфотарії  кабінного типу, nпрохідного або лабіринтного типу та фотарії маячного типу. В якості джерел nштучного УФ випромінювання використовують лампи еритемні (ЛЕ-30 та ін.), або nпрямі ртутно-кварцеві (ПРК).

 

Шкідливі звички

Наркоманія (грецьке narka– оціпеніння, оніміння; mania – безумство) – непереборний nі хворобливий потяг людини до вживання наркотиків (опіуму, морфіну, кокаїну nтощо) з метою збудження, сп’яніння, що приводить до порушення психіки, глибоких nзмін особистості та до порушення функції внутрішніх органів. Наркотичні nречовини здатні навіть при одноразовому вживанні викликати приємний nпсихологічний стан, а при повторних прийомах -– психічну і фізичну залежність.

 

Токсикоманія (грецьке toxicon – отруйний; mania – nбезумство) – хвороба, причиною якої є звичне зловживання якою-небудь речовиною, nщо викликає короткочасний суб’єктивно привабливий психічний стан. Суть nтоксикоманії – отруєння і потяг до отруєння. З метою сп’яніння вживаються nречовини, різні за хімічною будовою і фармакологічною активністю, що мають nзагальний психофізичний ефект – ейфорію і зміну свідомості, порушення поведінки nі соціальну деградацію. Термін охоплює всі форми зловживання лікарськими і nнелікарськими речовинами.

Алкоголізм – захворювання, пов’язане з систематичним зловживанням спиртними nнапоями, що призводить до психічного чи фізичного розладу. В результаті прийому nалкогольних напоїв розвивається гостра алкогольна інтоксикація, що nсупроводжується емоційним, моторним, мовним збудженням, втратою самоконтролю і nкритичної оцінки ситуації. При частому, надмірному вживанні алкоголю з метою nотримання ейфоричного ефекту може розвитися патологічна пристрасть, що nсупроводжується психічними і сомато-неврологічними порушеннями.

Тютюнопаління – це вдихання з димом речовин, що викликають приємний nпсихічний стан разом з інтоксикацією організму. Під час паління відбувається nсуха перегонка тютюну з утворенням деяких нових речовин. Тютюновий дим містить nблизько 1200 різних компонентів, половина з яких мають отруйну дію. Це такі nречовини, як нікотин та його похідні, аміак, чадний газ, синильна, оцтова і nмурашина кислоти, феноли, формальдегіди, сірководень, канцерогенні речовини, nсажа. Основна отруйна речовина тютюнового диму – нікотин. Вміст його залежить nвід сорту і сухості тютюну. Одна крапля нікотину вбиває собаку, а п’явка, яка nнасмокталась крові заядлого курця, падає мертвою. Для людини, яка ніколи раніше nне палила, смертельна доза нікотину складає 60-100мг.

 

Програма nздорового способу життя

–         nврахування і використання індивідуальних біоритмів;

–         nпідвищення психоемоційної стійкості (вміння стримувати себе);

–         nоптимальна для організму рухова активність;

–         nраціональна якість і режим харчування;

–         nкомплексне регулярне загартування;

–         nгігієнічна поведінка у побуті, трудовому процесі;

–         nрегулювання фізіологічних відправлень;

–         nзапобігання, подолання шкідливих звичок (наркотики, алкоголь, nтютюнопаління);

–         nвикористання біологічно активних речовин і геропротекторів;

–         nмедикаментозна корекція хвороб (головним чином хронічних).

 

Фізіологічні функції шкіри

 

         Захисна функція шкіри від дії механічних факторів і nпошкоджень обумовлена її високою еластичністю, розтяжністю епідермісу та nпружністю підшкірної жирової клітковини. Шкіра захищає тіло також від впливу nфізичних факторів: завдяки низькій теплопровідності – від нагріваючої дії nпевних рівнів теплового випромінювання та охолодження при певних рівнях низьких nтемператур. Завдяки меланіну вона захищає тіло від пошкоджуючої дії nультрафіолетової та видимої частини сонячного випромінювання. Завдяки роговому nшару шкіра захищена від висихання та від електричного струму в межах до 1 МОм.

         Нормальний роговий шар шкіри досить стійкий щодо впливу nшкідливих хімічних речовин, за виключенням жиророзчинних сполук та міцних nкислот. Особливо велике значення має бар’єрна функція шкіри що до nмікроорганізмів – бактерій, вірусів, грибків. Ця функція обумовлена механічним nбар’єром рогового епідермісу, кислим середовищем (рН=5-6),обумовленим шкіряним nсалом і потом та відповідним підтриманням чистоти шкіри.

         Терморегулююча nфункція шкіри: 82% всієї тепловіддачі здійснюється через шкіру – nтепловипромінюванням, теплопроведенням, випаровуванням вологи (поту) з поверхні nшкіри: при нагріваючому мікрокліматі судини шкіри розширюються, виділяється і nвипаровується піт (тепло відбирається на сховану теплоту паротворення), при охолоджуючому n– судини звужуються, піт не виділяється, в результаті чого температура шкіри nзнижується, дещо економиться втрата тепла радіацією та випаровуванням.

         Секреторна функція шкіри здійснюється її сальними і потовими nзалозами, завдяки яким на шкірі створюється водно-жирова емульсія, що підвищує nзахисні функції шкіри. Сальні залози також виконують і екскреторну функцію: зі nшкіряним салом виводяться ряд токсичних речовин, продукти трансформації nліпідів, ліків тощо.

З потом також nвиділяється ряд продуктів обміну – NaCl, KCl, сульфати, фосфати, сечовина, nсечова кислота, аміак, амінокислоти, креатин та інші. Апокринові потові залози nпахів та ступней ніг виділяють смердючі речовини з неприємним запахом, nпов’язані з діяльністю ендокринних статевих залоз.

         Рецепторна функція шкіри здійснюється завдяки щільній сітці nнейрорецепторів. Шкіра виконує тактильну (відчуття дотику і тиску), nтемпературну (відчуття тепла та холоду) та больову функцію чутливості.

         Д-вітаміносинтезуюча функція шкіри обумовлена тим, що на поверхні nшкіри в результаті впливу сонячної та штучної УФ радіації з n7-дегідрохолестерину, який входить до складу шкіряного сала, синтезується nвітамін Д₃. Він всмоктується в кров, розповсюджується по організму, nвиконує свою важливу участь у обміні речовин, в першу чергу у nфосфорно-кальцієвому обміні.

 

Методи і засоби підтримання чистоти шкіри

 

         Забруднення шкіри зумовлене накопиченням продуктів обміну, nякі виділяються з шкіряним салом, потом та злущенням омертвілого епідермісу, nнашаруванням волокон одягу, пилу, розмноженням мікроорганізмів та nзабруднювачами побутового і виробничого середовища, де знаходиться або працює nлюдина.

         Для нормального функціонування шкіри необхідне періодичне nзмивання цих забруднень. Згідно з досвідом людства, нормальні функції шкіри nпідтримуються при щотижневому її митті. При роботі з інтенсивним зовнішнім nзабрудненням потрібне щоденне миття шкіри. Основним засобом для миття шкіри є nвода. Проте внаслідок нерозчинності у воді шкіряного сала, побутових та nтехнічних масел, очищення шкіри може бути ефективним лише при використанні мила nта інших миючих засобів – детергентів.

         Тверді мила – це натрієві солі тригліцеридів вищих жирних nкислот, рідкі мила – калієві солі тригліцеридів вищих жирних кислот.

         Для виготовлення синтетичних миючих засобів (СМЗ) існує nпонад 100 рецептур. До складу синтетичних миючих засобів входять:

– поверхневоактивні речовини (ПАР): алкілсульфати, алкілсульфонати, nалкіларілсульфонати та ін.;

– добавки, які покращують піноутворення (алкілоламід), пом’якшують nтканини, знімають з них статичні електричні заряди (змочувач НБ, четвертинна nсіль заміщеного амонію), попереджують осад на тканинах знятих забруднень n(карбоксіметилцелюльоза – КМЦ), підсилюють миючу здатність ПАР (триполіфосфат nнатрію та інші фосфати), пом’якшують воду (кальцінована сода, триполіфосфат, nтринатрійфосфат, сода двовуглекисла та інші), надають миючому розчину приємний nзапах, відбілюючі речовини (перборат натрію або оптичні відбілювачі). У деяких nСМЗ до складу входять дезінфікуючі добавки.

         Основною сировиною для виробництва СМЗ є ПАР, які отримують nз продуктів переробки нафти.

         ПАР – це полярні сполуки, що складаються з гідрофобної n(сприяє розподілу молекул в оліях) та гідрофільної (сприяє розподілу молекул у nводі) груп молекул. До гідрофільної групи відносяться: карбонільна (СОО-), nсульфатна (-ОSО₃-), сульфонатна (SO₃-) група, а також nгідрофільні залишки (СН₂)₄ -О, та з вмістом азоту.

         Гідрофобна група містить переважно парафіновий ланцюг (10-18 nатомів вуглецю – аліфатичні радикали) з бензольного або нафталінового кільця з nалкільними радикалами.

         Синтетичні ПАР поділяються на:

– аніонні (утворюють у воді негативно заряджені аніони);

– катіонні (утворюють позитивно заряджені катіони);

– амфолітні (позитивно або негативно заряджені у залежності від рН води);

– неіоногенні (не утворюють іони, але мають сильні зв’язки з водою).

         Аніонні ПАР – солі сірчанокислих ефірів (первинні, вторинні nалкілсульфати, сульфати жирних кислот, алкілбензосульфонати, nалкілнафталінсульфонати та інші, які мають велику піностворюючу властивість, nменші ніж катіонні токсичні властивості, погано всмоктуються шкірою та nслизовими оболонками, легко розщеплюються на біологічних очисних спорудах nсистем каналізації. Однак в концентрованих розчинах (10-20 %) аніонні ПАР nвикликають подразнення шкіри і алергічні реакції (сульфонол НП-1, синтанол nДС-10, алкамон ОС-2), які обумовлені їх проникаючою здатністю через роговий шар nепідермісу.

         Неіоногенні ПАР (поліетиленгліколеві ефіри жирних кислот, nжирних спиртів, жирних амінів, меркаптанів, поліпропіленгліколів, алкілфенолів) nмають вищі миючі властивості, чим аніонні ПАР. Їм властива здатність вбивати nмікобактерії туберкульозу. Сенсибілізуючі властивості при високих концентраціях n(10-20 %) характерні для неіоногенного препарату ОП-7. В концентраціях до 1% ці nвластивості практично не проявляються.

         Неіоногенні ПАР можуть бути коканцерогенами, алергенами, nможуть збільшувати проникність шкіри для різних речовин. Наприклад, імпортний nзасіб для чистки сантехніки – Цилліт магік містить до 5% неіонних розчинників, nфарбники, ароматизатори і тому є досить агресивним, вимагає працювати в гумових nрукавичках, уникати контакту зі шкірою.

         Алкілоламіди в концентрації понад 5 % можуть бути причиною nвиникнення подразнюючої та алергізуючої дії.

         Амфотерні сполуки не мають подразнюючих і алергізуючих nвластивостей, проте створюють неприємний запах СМЗ, до яких вони nвключаються. 

         Гігієнічні вимоги до СМЗ:

Ступінь біологічного nрозщеплення СМЗ мікроорганізмами водойм, куди потрапляють стічні мийні води, nповинен досягати 80 %. Так, найбільш швидко і повно розкладаються у водоймах nалкілсульфати і сульфати ефірів, повільніше – сульфонол НП- (на 38 %) та nсульфонол НП-3 (на 76 %). Фосфати легко розщеплюються мікроорганізмами, але nсприяють інтенсивному росту водоростей. У зв’язку з цим, ГДК ПАР у воді водойм nне повинна перевищувати для аніонних речовин 0,5 мг/л, для неіоногенних – 0,05 n- 0,1мг/л.

         СМЗ не повинні викликати шкіряно-подразнюючої дії, не nвикликати токсичної, шкіряно-резорбтивної, алергенної дії на організм, не мати nмутагенних, тератогенних, ембріотоксичних та канцерогенних властивостей, не nповинні мати ані матеріальної, ані функціональної кумуляції в організмі, швидко nзмиватися з шкірних покривів людини і тканин, одежі, взуття, посуду та nпобутових речей, мати високі миючі властивості та високу розчинність у воді, не nмати неприємного запаху. Крім цього, СМЗ не повинні викликати інтенсивного nзнежирення шкіри, активна реакція їх розчинів не повинна перевищувати рН = 9.

         До деяких СМЗ виставляються вимоги щодо їх бактерицидних та nдезінфікуючих властивостей. До складу інших вводять ферменти протеолітичної, nамілолітичної та іншої дії, що забезпечує більш ефективне видалення білкових, nжирових або вуглеводних забруднень.

СМЗ не повинні знижувати фізико-хімічні властивості тканин одягу, взуття n(повітряпроникність, вологоємкість, паропровідність, випаровуючу здатність), не nповинні абсорбуватися в тканинах.

СМЗ, призначені для миття посуду та обладнання на підприємствах громадського nхарчування, харчових, молочних підприємствах, на молочно-товарних фермах, nм’ясокомбінатах, не повинні викликати корозії металевих конструкцій і, навпаки, nповинні легко змиватися без тертя (лише водою). До таких засобів відносяться nполіетиленгліколеві ефіри, поліпропіленгліколі та дезінфікуючі СМЗ (солі nчетвертинних амонійних основ, хлорамін Б).

За своєю фізичною структурою СМЗ випускаються у вигляді порошків, рідин, nпаст і гранул.

Синтетичних пральних порошків, як вітчизняних так і імпортних випускається nдосить багато марок. Серед них найбільш розповсюдженими є:

–           n«Лотос», який призначений для прання бавовняних тканин. Його nсклад: сульфонол, алкілсульфати, алкілсульфонати – 20-22%, поліфосфат натрію – n25%, сульфат натрію – 10%, силікат натрію – 10-13%, алкілоламіди – 2%, оптичний nвідбілювач – 0,1-0,15%.

–           n«Донбас», що крім сполук, які входять до складу «Лотоса», nвключає кальциновану соду – 10-20%.

–         n«Ера», який включає ще й перборат натрію – 8% і т.д.

Для СМЗ не nмає істотного значення жорсткість води: вони не створюють нерозчинних сполук з nсолями кальцію і магнію, а тому не втрачають миючих властивостей і в холодній nводі. У той же час мила у жорсткій воді утворюють такі сполуки, що імпрегнують nтканини білизни, одежі, знижують їх вентилюючу здатність та інші фізико-хімічні nвластивості, надають білизні жовтуватий колір та неприємний запах.

Показники безпеки nпарфумерно-косметичних засобів

 

Показники безпеки парфумерно-косметичних засобів повинні nвідповідати вимогам СанПиН 1.2.681-97, засобів гігієни порожнини рота – вимогам nСанПиН 1.2.676-97.

При експертизі безпеки косметичних nтоварів визначають хімічні, токсикологічні, nмікробіологічні та клінічні показники безпеки. Показники безпеки ПКТ nдані в таблиці.

Загальні показники безпеки косметичної продукції та засобів гігієни nпорожнини рота.

 

n

Вид безпеки	Показники
Хімічна	рН, масова частка суми важких металів (свинець, миш’як, ртуть), кислотне і карбонільне числа, масова J частка лугу і інш.; для зубних паст додатково вміст фторидів і відсутність сахарози і інших легко ферментуючих вуглеводів
Мікробіологічна	Загальна кількість бактерій; дріжджі, цвілеві грибки; патогенні стафілококи та ін
Токсикологічна	Шкірно-резорбтивну, шкірно-подразнюючу та сенсибілизирующее (аллергізуючим) дії на шкіру та слизові оболонки дрібних тварин.
Клінічна	рН шкіри, гідратантність, вміст ліпідів, шкірно-подразнюючу або сенсибілізуючу дії; засоби гігієни ротової порожнини, індекс гігієни, протизапальну дію, демінералізація і ін

 

Токсикологічні показники безпеки. Токсикологічні випробування ПКТ зазвичай nпроводять на дрібних тварин (щури, миші, морські свинки, кролики); є фірми, які nдля цих цілей використовують біологічні неживі об’єкти (у маркуванні товару nвони використовують знак «Не тестується на тваринах»).

Досліджують парфюмерно-косметичну продукцію різними nспособами. Наприклад, креми та лосьйони – на шкіру; губні помади, туш, шампуні, туалетне nмило досліджують по їх впливу на слизову губ та очей: аерозольні засоби nвивчають шляхом інгаляційного введення; шляхом введення всередину. За реакцією nтварин на ПКТ визначають ступінь

безпеки продукції.

ПКТ за ступенем впливу на організм людини відноситься до n4 класу небезпеки (речовини малонебезпечні, нетоксичні).

До токсикологічних показників відноситься:

– Шкірно-резорбтивна дія (хронічна токсичність);

– Шкірно-подразнююча дія;

– Сенсибілізуюча (аллергічна) дія.

Шкірно-резорбтивна дія для косметичних засобів не допускається,

Шкірно-подразнююча дія (однократна і хронічна) для косметичних засобів повинна бути 0 балів n(тобто має бути відсутня).

Сенсибілізуча або аллергічна дія ПКТ на шкіру не nдопускається.

Мікробіологічні показники безпеки. При визначенні цих nпоказників всі ПК засоби nподіляють на 3 групи:

Перша: ампульна косметика;

Друга: дитяча косметика, косметика навколо очей;

Третя: інша косметика. n

Мікробна забрудненість косметичних товарів оцінюється nкількістю колонієутворюючих одиниць (КУО) в 1г або 1 куб.см продукції.

Ампульна косметика повинна бути стерильною. Для косметичних nзасобів 2-ої групи допускається вміст мезофільних бактерій не більше 10 ² nКУО, решта (патогенні стафілококи, ентеробактерії, псевдомонади, дріжджоподібні nта плісняві грибки) повинні бути відсутніми. Для косметичних засобів 3-ї групи nнормується вміст мезофільних nбактерій не більше 10 ³ КУО; дріжджів і цвілевих грибків – не більше n10 ^2; присутність патогенних стафілококів та інших бактерій nнеприпустимо.

Клініко-лабораторні показники безпеки. При визначенні цих nпоказників проводять шкірне тестування в клінічних умовах на групі пробанти, що nскладається з 25 і більше осіб – клінічно здорових осіб, не обтяжених nалергічними захворюваннями.

Визначають шкірно-подразнюючу та nсенсибілізуючу дії nкосметичних препаратів.

Більшість косметичних засобів при nконтакті зі шкірою людини не повинна надавати подразнюючої та сенсибілізуючої nдії після 24-х годинної експозиції випробуваного об’єкта.

Сенсибілізуючої дії косметичних засобів на шкіру не nдопускається.

До клініко-лабораторних показників безпеки також nвідносяться показники функціонального стану шкіри (рН шкіри, гідратантність, ліпідного). n

 

Класифікація nкосметичних засобів

 

До nкосметичних засобів відносяться засоби (речовини або препарати), призначені для nнанесення на тіло людини з метою очищення, nзахисту та надання привабливого зовнішнього вигляду. Косметичні засоби можуть nмати профілактичну дію, але ніколи – лікувальну.

 

Загальна nкласифікація косметичних засобів

 

n

Класифікаційна ознака	Класифікаційні угруповання	Види косметичних засобів
Функціональна дія	Гігієнічні (очищаючі) Косметичні (зволожуючі, Живильні, тонізуючі) Декоративні Захисні Лікувально-профілактичні спеціальні	Мило, шампуні Креми, лосьйони, бальзами, перспіранти Пудра, помада Креми для тіла, рук Зубні пасти депіляторії
консистенція	Рідкі Емульсійні Желеподібні Мазеподібні Воскоподібні порошкоподібні	Лосьйони, шампуні, лаки креми, шампуні креми, бальзами креми, блиск губні помади пудри, тіні
Тип шкіри, волосся	Для сухої шкіри (волосся) Для нормальної шкіри (волосся) Для жирної шкіри (волосся)	Креми, шампуні Лосьйони молочко

 

Засоби по догляду за шкірою

 

Засоби nпо догляду за шкірою людини представлені на ринку в найбільш широкому nасортименті. Вони проводяться практично усіма косметичними підприємствами і nмають дуже широке застосування. Тому їх вибір складний, продаж цих nзасобів потребує спеціальних знань, заснованих на вмінні розібратися як у nвеликій кількості видів, найменувань, так і в заявлених споживчих властивостях. n

 

Засоби nгігієнічні (очищаючі).

 

Очищення nшкіри полягає у видаленні її забруднень і відділенні верхнього рогового шару nшкіри одним із способів:

– Механічним nшляхом за допомогою шліфувальних засобів;

– Шляхом nрозчинення кератину;

– Шляхом nзмивання водою з миючими засобами.

Найбільш глибоке nочищення шкіри досягається скрабами або пілінг-засобами. Так nяк для Росії це новий вид косметичних засобів, що з’явився на ринку кілька nроків тому, то назва залишилася англійська.

Скраби виробляють nнайчастіше в вигляді кремів. До їх складу входять живильні і зволожуючі nречовини, але основа скрабу – дрібні тверді частинки, які при терті видаляють nомертвілі клітини шкіри. До складу скрабів входять м’які абразиви: полімери n(facial scrub, “Oriflame”) вівсяне борошно, подрібнені кукурудза nі рис (“Dralle GmbH”), подрібнені кісточки мигдалю, абрикоса, горіхів nта фруктів (Маска косметична очищаюча, «Уральські nсамоцвіти»), ретельно подрібнені речовини. Додатковим очищує дією володіють nвходять до складу скрабів кислоти – фруктові, фолієва, саліцилова, які nвидаляють ороговілі клітини шляхом їх розчинення. Іноді скраби виробляють у nвигляді порошку, який перед застосуванням змішують з водою до крему. Вибір nскрабу залежить від типу шкіри: чим дрібніший абразив, що входить до складу nскрабу, тим для більш ніжної, чутливої ​​і сухої шкіри nвін підходить. Так як очищення шкіри скрабами глибоке, рекомендується nкористуватися цими засобами не частіше одного разу на тиждень, а не щодня, як nзазначено в анотації активного очищаючого скрабу “DNC Cosmetiks” nІзраїль. Скраби застосовують для шкіри обличчя в основному жінки, nне рекомендується їх використовувати з проблемною шкірою (із запаленням) nі дітям.

Скраби nвиробляють не тільки для обличчя, але і для ступнів ніг, наприклад, скраб з nпемзою «Грін-мама» (Росія), «Freeman» (США).

Креми nі маски очищаючі – більш м’які засоби, вони очищають лише пори й поверхню nшкіри, видаляють забруднення, але не омертвілі клітини.

Маски – містять nкремову основу, адсорбуючі (крейда, тальк, оксид цинку) речовини та миючі n(поверхнево-активні) речовини. Як правило маску наносять на шкіру на 10-20 nхвилин, після чого змивають; очищена шкіра готова до наступних nпроцедур – харчуванню та зволоження. Маски в залежності від складу призначені nдля шкіри різного типу. Наприклад, до складу маски для жирної шкіри входять nкрейда, адсорбуючі жири. Іноді очищувальну маску виробляють у nвигляді гелю, що утворює на поверхні шкіри плівку, яка nзнімається разом із забрудненнями. Є проміжні засоби, що поєднують властивості nскрабів і масок, – миючий гель-маска (компанія «Російська косметика») містить nабразив (подрібнена шкаралупа волоського горіха), також ця маска nвиконує функцію скрабу.

Так nсамо на Російському ринку з’явився цікавий товар – очисні смужки nдля шкіри носа серії Нівея Візаж. Застосовуються дані смужки від чорних крапок, nявляють собою подобу пластиру.

Креми nочищаючі – виробляють в основному у вигляді рідких емульсій (звідси nназва-молочко, вершки), які містять жири, молочну, фруктові кислоти, миючі та nбактерицидні речовини, зволожувачі. Це м’які очисники, які можна nвикористовувати вранці замість умивання для сухої шкіри і ввечері – для зняття nзабруднень і макіяжу, для всіх типів шкіри. Одночасно з очищенням nемульсії живлять і зволожують шкіру. До складу косметичних nсерій виробники практично завжди вводять емульсійні очищаючі засоби: серії nКарина («Свобода»), Роса («Невська косметика»).

Лосьйони nі тоніки – водно-спиртові або водяні розчини корисних добавок, рослинних nекстрактів і бактерицидних речовин. До складу тоніків входять речовини, які nтонізують шкіру (стимулюючі її життєдіяльність). Ці засоби рекомендуються для nлюдей старшого віку. Лосьйони і тоніки виробляють з нейтральною або кислотним nсередовищем, наближеною до кислотності шкіри. Найчастіше до складу лосьйонів nвводять 15-25 % спирту, але випускають і лосьйони без спирту, рекомендовані для nсухої шкіри.

Крем-піна, nкрем-мило, крем-гель – проміжні засоби між емульсійними очисними nкремами і миючими гелями, пінками і милами. Такі засоби одночасно очищають і nпом’якшують шкіру, як крем, але в порівнянні з молочком очищення більш глибока nоскільки містять більше поверхнево-активних речовин.

Пінка nдля вмивання, піна для ванн, гель для душу та особи і рідке мило – засоби, близькі nза складом і функціональним призначенням, призначені для очищення nшкіри. Основним очищуючим компонентом є синтетичні поверхнево-активні nречовини, пом’якшувальні, зволожуючі і живлячі шкіру.

Синтетичні миючі nзасоби для дітей не містять ароматизаторів, барвників та інших nречовин, здатних викликати роздратування шкіри дитини.

Синтетичні nмила – (не на жировій основі) виробляють як рідкі і тверді (шматок або nбрикет). Мило синтетичне часто називають гігієнічним.

Мило nтуалетне – являє собою продукт, який складається з натрієвих солей nнатуральних і синтетичних жирних кислот з додаванням фарбників, відбілюючих, антисептичних і пом’якшувальних речовин, nароматів і інших компонентів, що поліпшують споживчі властивості мила. nВітчизняне туалетне мило поділяють по якості на чотири групи: екстра, дитяче, 1 nі 2 групи (ГОСТ 28546-90).

 

Засоби косметичні

 

Кожна процедура nочищення шкіри приводить в тій чи іншій мірі до знежирення її і втрати вологи. nТому для надання комфортного відчуття і красивого nзовнішнього вигляду шкіра потребує зсобів для догляду: зволоження, живлення nжирами, вітамінами, поліпшення кольору, активізації nпроцесів життєдіяльності.

Креми косметичні n- це ароматизовані засоби призначені для пом’якшення, живлення, зволоження, nосвіження і захисту шкіри. Перший крем для догляду за шкірою особи-кольдкрем n(охолоджуючий крем), створив знаменитий лікар Гален. Крем складався з nбджолиного воску, спермацету, оливкового і мигдалевого масла, рожевої води.

За технологією nвиробництва креми ділять на жирові, безжирові і емульсійні.

Креми nдля сухої шкіри містять зволожуючі добавки і випускають часто на жировій nоснові, тобто у вигляді емульсії типу “вода-масло». Це креми nСпермацетовий, Ромашковий, Ворожка («Невська косметика»).

Креми nдля жирної шкіри більш легкі креми емульсії типу “масло-вода» або nгелевидні, що не містять жирових компонентів. Це такі креми як Сніжинка, nКалендула, («Невська косметика»). Асортимент кремів для жирної шкіри набагато nвужчий, ніж для сухої і нормальної. Іноді в анотації кремів для жирної шкіри nвказується, що він усуває жирний блиск, наприклад крем Pond’s.

Креми nдля будь-якого типу шкіри як правило легкі, містять невелику кількість nкорисних добавок. Їх рекомендують використовувати як основу під макіяж, nнаприклад крем Роса («Невська косметика»), косметичні вершки і молочко фірми n«Лінда».

За часом nзастосування креми поділяють на денний та нічний.

Це пов’язано з nтим, що денний крем, крім зволоження і живлення, виконує захисні функції. nОсновна дія нічного крему полягає в посиленому живленні більш глибоких шарів nшкіри і підвищення життєвого тонусу.

Доповнюють регулярний догляд за шкірою маски живильні, зволожуючі та іншої дії. Маски випускають сухої, кремо–і желеподібної консистенції.

Косметика nдля чоловіків представлена ​​групою засобів для nгоління, догляду до та після гоління.

Креми для гоління упаковуються в туби або аерозольні упаковки, більш зручні для застосування, оскільки дають готову піну ніжної консистенції. По складу засоби для гоління найбільш близькі до гелів nі пінок для душу, найбільш популярні засоби для гоління фірми n”Gillette”. Ця фірма виробляє продукцію і для жінок-серії SatiCare.

Лосьйон, застосовуваний перед nголінням електробритвою, дезінфікує, знежирює і злегка стягує шкіру в nрезультаті волосся стовбурчаться, піднімають для гоління. При цьому вони стають nжорсткими і добре зрізаються ножем електробритви. Як правило ці лосьйони nмістять спирт.

Лосьйони nпісля гоління містять менше спирту, до їх складу входять ароматичні масла, nзволожувачі.

Бальзам nі пом’якшувач після гоління містить ще менше спирту і більше жирових nкомпонентів. Вони призначені для чутливої, сухої шкіри, наприклад бальзам nNivea.

Креми, nжеле після гоління за складом дії подібні звичайним класичним кремів для nобличчя. Желе містить добавки з охолоджуючим ефектом впливу на шкіру, наприклад nментол. Всі засоби після гоління повинні знімати подразнення, дезінфікувати n(містити спирт), пом’якшувати, зволожувати, освіжати шкіру обличчя, очищати nпори.

Засоби nдля догляду за шкірою тіла як правило, зволожуючого дії, легкі креми nемульсійного типу, молочко, лосьйони після засмаги. Наносять їх на вологу шкіру nпісля прийняття ванни або душу. Їх склад залежить від nособливостей шкіри: дуже тонкої-навколо очей, осушеній водою і різними nзасобами-шкіри рук, з підвищеним потовиділенням-ніг та інших ділянок. Деякі nзасоби для догляду за тілом характеризуються зволожуючим фактором. Так, в серії nPalmolive молочко для тіла має зволожуючий фактор 6, для тіла з сухою шкірою-9, nа крем для дуже сухої шкіри-10.Наіболее ніжного догляду вимагає шкіра навколо nочей, губ, шиї.

Засоби nдля догляду за шкірою навколо очей мають пом’якшувальну і зволожуючу дію, nзнімають припухлість, надають шкірі пружність. Наносять їх завжди перед nвикористанням інших кремів для обличчя. Ці креми входять в серію косметичних nзасобів для догляду.

Засоби nдля догляду за губами-креми, бальзами, гігієнічні помади, еліксири призначені для nживлення і пом’якшення потрісканих губ (містять жири і вітаміни nА, Е) і захисту губ від шкідливого впливу сонячних променів, холоду, вітру. nГігієнічні помади та бальзами не містять барвних пігментів, а колірний ефект, nякщо він є, досягається за рахунок рослинних екстрактів, що входять до їх nскладу.

Засоби nдля догляду за шкірою рук. Крем містить велику кількість жирових компонентів, nвітамінів для живлення роздратованою і огрубілою шкіри. Так nсамо в них вводяться зволожуючі речовини, корисні добавки (екстракти трав) і nзахисні засоби (ланолін).

Лосьйони, nгелі, желе і бальзами для рук роблять у меншому асортименті, ніж креми. nБальзам для рук може одночасно призначатися і для догляду за nнігтями. Вони містять найбільшу кількість поживних компонентів і не тільки nживлять шкіру, але і підвищують опірність нігтів до навантажень, зменшуючи їх nламкість і розшарування.

Засоби nдля догляду за шкірою ніг – лосьйони, креми, бальзами, гелі, молочко і nванночки для втомлених ніг – враховують особливості шкіри ніг. Ці засоби nмістять ранозагоювальні, дезінфікуючі, в’яжучі, дезодоруючі добавки.

Косметичні nзахисні засоби. Ці засоби поділяють на сонцезахисні і захищають від nшкідливого впливу (лугів, миючих засобів). Захищають креми для рук наносять на nшкіру до роботи з шкідливими засобами. Так до складу крему Спеціальний входить nсиліконове масло, яке після нанесення на шкіру покриває її тонкою плівкою і nзахищає подібно рукавичок.

Сонцезахисні nзасоби поділяють за типами шкіри та ступенем захисту від сонця – СЗС n(сонцезахисний фактор). Найбільш популярні види-лосьйони, молочко для засмаги nза складом схожі з кремом для тіла, але з додатково введеними УФ – фільтрами. nКрем для засмаги використовують для шкіри обличчя. Олія має невисокий захисний nфактор і його застосовують любителі сильного засмаги. Желе для засмаги не nмістить жирових компонентів, рекомендується для шкіри з висипом угрів.

До nгрупи захисних засобів відносяться також засоби для догляду за шкірою після nзасмаги. Вони призначені для зволоження і пом’якшення шкіри, запобігання nлущення. Це найчастіше лосьйони, гелі, молочко після засмаги, що входять в nсерію сонцезахисних засобів.

Невелика nгрупа засобів призначена для захисту від холоду й вітру – це вазелін, масла, nжирні креми.

Лікувально-профілактичні nзасоби. Вони мають профілактичну функцію, рекомендуються при nпідвищеному потовиділенні, вугровій висипці, лупі. Антиперспіранти – засоби nзменшують потовиділення, до їх складу додають речовини, що звужують пори, nнаприклад солі алюмінію, найчастіше хлоргедраталлюмінія.

Дезодоранти-антиперспіранти по характеру nзапаху поділяють на жіночі, чоловічі і без вказівки статі. Виробляють їх у nвигляді крему, кулькових дезодорантів і аерозолів.

Засоби nпроти вугрової висипки призначені найчастіше для підлітків. Вхідять до nскладу саліцилова кислота, триклозан, бензоілпероксід, сірка nі камфора – мають бактерицидну дію, перешкоджають утворенню вугрів.

Солі nдля ванн призначені для заспокоєння і відновлення нервової системи людини, nзняття стресу, втоми, поліпшення кровообігу, підтримання тонусу шкіри. До складу nсолей входять екстракти лікувальних трав, хвої, водоростей nі інші корисні добавки. Солі випускають у вигляді порошків і гранул, nпофарбованих у різні кольори.

Лікувально-профілактичні nзасоби для розслоюючихся і крихких нігтів – масла, креми і nплівкові маски для нігтів.

Креми містять nжирові компоненти (більше ніж креми для рук), уволожнувачі й похідні кератину, nякі зміцнюють нігті. До їх складу можуть бути включені вітаміни, наприклад, nкрем Квітень. Всі ці речовини допомагають нігтям заповнити втрату жирів, nзберегти блиск, еластичність, додати міцність.

Олії (оливкова, nрицинова, мигдальна) застосовують у разі сильного знежирення нігтів, наприклад nпри використанні ацетону. Плівкову маску випускають у вигляді гелю, що містить nживильний концентрат, іноді формальдегід, який коагулює білки nнігтьової пластини, в результаті вона стає більш щільною і твердою.

Засоби для nзміцнення і зростання нігтів, що містять кальцій та інші компоненти, nможна використовувати як основу під лак.

Спеціальні nкосметичні засоби – креми для масажу, – різні в залежності від тривалості nмасажу, місця масажу, віку пацієнта.

Депіляторії – це nкосметичні засоби, дія яких заснована на видаленні волосся хімічним способом. nНайчастіше в основі депилятории, вживаних в даний час, тіоглікольовая кислота nабо споріднені їй речовини (сульфіди). Депіляторії на основі меркаптанів та nсульфідів виготовляють у вигляді порошків, розчинів, кремів, паст, аерозолів.

Засоби nпо догляду за волоссям та шкірою голови.

Поділяються на nнаступні групи:

– Засоби по nдогляду за шкірою голови;

– Засоби для nмиття голови та догляду за волоссям;

– Засоби для фарбування волосся;

– Засоби для nукладання волосся і збереження зачіски.

Засоби по nдогляду за шкірою голови випускають у вигляді кремів, бальзамів, nмасел і масок, що живлять, стимулюють обмінні процеси в шкірі голови, а так nсамо лосьйонів, тонізуючих, що регулюють функції сальних залоз, nподіляються за типом шкіри.

Засоби nдля миття голови та догляду за волоссям-це різні бальзами та кондиціонери. Ця група nхарактеризується дуже широким асортиментом за найменуваннями, призначенням, nзаявленому дії, що ускладнює споживачеві вибір засоби. Провідні nвиробники шампунів як правило випускають шампуні серіями для різних типів nволосся, а також різного функціонального дії (2 в 1, 3 в 1) в залежності від стану nі навіть кольору волосся.

Засоби для nдогляду за волоссям дуже різноманітні за назвою, рекомендованої частоті nзастосування, половозрастному ознакою, функціональному та спеціальному дії, nнаприклад шампунь від лупи.

Кондиціонери-за nволоссям в цій групі займають друге місце за значимістю після шампунів. nПопулярність цих коштів в останні роки дуже зросла. Асортимент кондиціонерів nвідновників нормального стану волосся групується, як правило, за типом волосся, nщо визначається їх складом. Кондиціонери поділяються по різновидах: засоби nзмиваються і засоби не змиваються з волосся. До змиваючихся, відносяться nополіскувачі – легкі відновники волосся і бальзами-відновники, що містять nбільше корисних добавок, масел, вітамінів. До засобів, що не змивають з волосся nвідносяться: піна-кондиціонер для тонкого волосся, гідролікування і відновник nструктури волосся. При використанні таких коштів на поверхні волосся nзалишається плівка, що додає волоссю красивий вигляд.

Засоби nдля фарбування волосся поділяють:

– За походженням nбарвника на натуральні, в основному рослинного походження (хна, басма), і nхімічні.

– За стійкості nфарби: не стійкі (змиваються після першого миття), туш для волосся, лаки, nпінки.

відносно стійкі n(після 6-8 процедур миття)

стійкі
n- Засоби для знебарвлення волосся.

Засоби nдля укладання волосся і збереження зачіски поділяють:

За nфункціональною дією: для укладання, моделювання, збільшення nобсягу, фіксації та комбінованої дії. Вони виробляються у вигляді рідин, мусу, nпінок, восків, гелів, кремів.

– За nступенем фіксації: легка, нормальна, сильна, дуже сильна і ультрасильна.

 

Хімічні засоби nзахисту шкіри

         Захисні мазі та пасти від шкідливої дії хімічних речовин на виробництвах nтакож поділяються на гідрофільні та гідрофобні. Гідрофільні мазі та пасти nпризначені для захисту шкіри рук від жирів, олій, нафтопродуктів, розчинників, nлаків, смол, клеїв та інших органічних сполук. До них відносяться: паста n«Хіот», ПВС, «Зоря», «Ялот» та інші. Плівко-створюючі властивості («біологічні nрукавички») їм надають мило, крохмаль, казеїн, бджолиний віск, гліцерин та nінші. Гідрофільні пасти легко змиваються водою.

         Гідрофобні захисні мазі та пасти призначені для захисту шкіри nрук при роботі з водними розчинами агресивних і подразнюючих речовин. Ці пасти nі мазі вміщують водовідштовхуючі сполуки, нерозчинні у воді (жири, невисихаючі nолії, нерозчинні мила). Силіконовий крем захищає від розчинів кислот, лугів, nагресивних солей. Цинкстеаратні пасти захищають від дії пеків, штучної nультрафіолетової та інтенсивної сонячної радіації. До їх складу входять nжелатин, крохмаль, гліцерин, біла глина, оксид цинку, графіт, тальк, квасці, nтанін, каніфоль та інші.

         Для миття рук, забруднених фарбами, смолами, бітумами та nіншими органічними речовинами при малярних, ізоляційних і тому подібних роботах nвикористовуються мийні пасти і мазі, до складу яких входять абразиви (каолін), nбіла глина, пісок, сода кальцинована, вазелін, керосин, гліцерин тощо.

         З точки зору гігієнічних вимог ці засоби повинні відповідати nумовам, перерахованим вище для СМЗ, у першу чергу не викликати подразнюючої, nалергенної дії.

Догляд за ротовою порожниною

 

         У поняття догляду за порожниною рота входять:

1)     nіндивідуальне чищення зубів;

2)     nвидалення залишків їжі з міжзубних приміжків;

3)     nполоскання порожнини рота водою після кожного приймання їжі.

Основний спосіб гігієнічного nдогляду за ротовою порожниною – двічі на день (вранці і перед сном) чистити nзуби. Чищення зубів необхідне для знищення зубного нальоту, сповільнення nпроцесів утворення зубного каменю, який є одним із головних чинників розвитку nкарієсу і парадонтозу, знищення неприємного запаху з рота, зменшення кількості nмікроорганізмів у ротовій порожнині, в тому числі і умовно-патогенних, для nрозвитку яких у ній є необхідні поживні речовини та сприятливі щодо температури nі вологості умови.

Для механічного чищення зубів використовують спеціальні зубні порошки і nпасти. Головними компонентами зубного порошку є очищена крейда та різні nдодатки. Властивості зубного порошку очищати зуби і масажувати ясна достатньо nвисокі, однак його головним недоліком порівняно з пастами є абразивний вплив на nемаль зубів. Перевагою паст, до складу яких входить значно менше крейди, ніж до nскладу зубних порошків є і можливість створення різноманітних композицій щодо nскладу, зручність та гігієнічність користування. Асортимент зубних паст включає n1) гігієнічні, 2) лікувально-профілактичні. У рецептуру nлікувально-профілактичних паст, на відміну від гігієнічних, з метою створення nпротизапального, фторзамічного позитивного впливу на зуби і ясна вводяться nрізні біологічно активні речовини: вітаміни, рослинні екстракти, мінеральні nсолі, мікроелементи.

В даний час до засобів індивідуальної гігієни порожнини рота відносять: nзвичайні зубні щітки, зубні щітки електричні (доречі дослідження з вивчення nефективності застосування електричних щіток не виявили особливих переваг перед nзвичайними), зубні нитки – флоси, спеціальні зубні щітки, міжзубні стимулятори  і іригатори порожнини рота, зубочистки.

Навчання основних правил з догляду за порожниною рота слід починати з 2-3 nроків. Чистити зуби спеціальними зубними щітками, що відрізняютьсяодна від nодної розмірами робочої поверхні, матеріалом (із свинячої щетини або синтетичних nволокон) та формою. Зручніше застосовувати щітки з увігнутою робочою поверхнею nдо 3-3,5 см для дорослих і 2,5-3 см для дітей. Процес чищення зубів повинен nтримати 2-3 хв і включати 300-500 парних рухів уздовж і впоперек зубів, таким nчином, щоб добре почистити проміжки між зубами і промасажувати ясна. Досить nефективним способом утримування зубних щіток у чистоті і запобіганню сильному nїх бактеріальному обсіменінню є добре промивання проточною водою після nвикористання і покриття робочої поверхні мильною піною, яка легко змивається nперед наступним використанням.

Довгі роки для зубних щіток використовували лише натуральну щитину. В nданий час перевагу віддають синтетичному волокну, тому  що в натуральній щетині є серединний канал, nщо легко заповнюється водою і мікроорганізмами, поверхня волокна нерівна, nпориста,кінець щетини не піддається обробці. У штучній щетині  серединний канал волокна відсутній, поверхня nволокна гладка, а кінець може бути округлений, тому зубні щітки зі штучного nволокна мають перевагу перед щітками з натуральної щетини. Регулярно nвикористовувану зубну щітку із штучної щетини необхідно змінювати кожні 1-2 nмісяці, з натуральної – кожні 3-4 місяця.

Спеціальні зубні щітки застосовують при нетиповій будові зубних рядів і nобличчя. За своєю формою макі зубні щітки можуть бути різними, робоча частина nщітки складається з одного пучка щетинок або нагадує йоржі для миття посуду.

Міжзубні стимулятори – це гумові або пластмасові конуси, що nрозташовуються на кінцях ручок, і служать для масажу ясен і є гарним додатковим nзасобом для очищення міжзубних проміжків.

Зубні ірригатори – забезпечують постійний або пульсуючий струмінь води nпід тиском через наконечник. У воду для ірригацій можна додавати ароматичні nречовини і відвари лікарських трав.

Для оцінки чистоти зубів та інтенсивності зубного нальоту рекомендується nвикористовувати так званий ГІЗ. Він визначається нпаступним способом: за nдопомогою розчину калію йодиту (КІ – 2 г, йод кристалічний 1 г, Н₂О n– 4 мл) який наносять на поверхню шести нижніх фронтальних зубів, дають оцінку nінтенсивності їх забарвлення в балах. Якщо забарвлення відсутнє – 1 бал, сильне nкоричневе – 5 балів.

Якщо ГІЗ до 1,5 бала оцінка добра, 2,6 – 3,4 негативна, більше 3,5 – nрізко негативна.

Індекс nФедорова – Володкіної

Індекс Ю. А. Федорова і В. В. nВолодкіної (1971) визначають шляхом пофарбування губної поверхні нижніх шести nфронтальних зубів розчинами, що містять йод (Шиллера— Писарєва та ін.).

Кількісну оцінку здійснюють за nп’ятибальною системою:

5 балів — зафарбування всієї nповерхні коронки зуба;

4 бали — зафарбування 3/4 nповерхні;

З бали — зафарбування 1/2 nповерхні;

2 бали — зафарбування 1/4 nповерхні;

1 бал — відсутність зафарбування nвсіх зубів

 

 

 

 

 

n
n
n

 

 

Значення індексу визначають за nформулою:

ГІ=У/6,

де У — сума значень індексу.

Гігієнічний індекс оцінюють таким nчином:

1,1-1,5 бала — добрий;

1,6-2,0 бала — задовільний;

2,1-2,5 бала — незадовільний;

2,6-3,4 бала — поганий;

3,5-5,0 балів — дуже поганий.

Якісну оцінку стану гігієни можна nпроводити за тією самою формулою, що й пофарбування, але з використанням nтрибальної системи:

З бали — інтенсивне зафарбування nвсієї поверхні зуба;

2 бали — слабке зафарбування;

1 бал — відсутність зафарбування.

 

 

 

Вимоги до засобів для догляду за зубами і порожниною рота

Зубні пасти, є суспензією хімічно обложеної крейди у nводно-гліцериновому розчині гелеутворюючих і поверхнево-активних речовин.

За органолептичними і физико-хімічними показниками зубні nпасти повинні відповідати вимогам і нормам вказаним в таблиці.

Таблиця

 

 Органолептичні і фізіко-хімічні показники nзубних паст

 

Зубний порошок повинен бути однорідним, без грудок і твердих nвключень, з приємним запахом, створювати в роті відчуття свіжості. Вологість nпорошку – не більше 3 %.

Зубні пасти повинні бути однорідними, у вигляді пастоподібної nабо гелевидної маси без крупинок, сторонніх включень; володіти приємним nзапахом, смаком, кольором. Пасти повинні легко видавлюватися з туб, розтікатися nна щітці, не тверднути при щільній упаковці, рН – 7-10,3; повинні володіти nполіруючою, освіжаючою, дезинфікуючою, лікувальною дією, зберігати свої nвластивості при тривалому зберіганні. Вміст вологи в пасті від 17,5 до 45 % nзалежно від вигляду.

Зубні еліксири nповинні бути прозорими, без муті і осаду, приємними на смак, усувати неприємний nзапах в порожнині рота, освіжати її.

 

Гігієнічна характеристика засобів миття тіла

 

         Лазні, сауни з їх гарячою водою, високими температурами nнасиченої водяної пари сприяють розширенню протоків сальних та потових залоз, nочищенню шкіри та виділенню з організму через шкіру цілого комплексу шлаків nобміну. Лазні були елементом побуту ще у Стародавньому Римі. За призначенням nлазні поділяють на туалетні, пропускні та змішаного типу. Найпоширенішими є nтуалетні лазні (душові або змішані). Крім того, за механізмом утворення тепла nвиділяють два типи лазень – парові (російські) та сухожарові (фінські). В nсухожарових лазнях (саунах) мікроклімат характеризується поєднанням високої nтемператури (до 100^оС) з низькою відносною вологістю (15-20%). У nпарильному приміщенні парових лазень температура повітря досягає 65-70^оС nпри відносній вологості понад 75-80%. Контрастні гідротермічні процедури nзабезпечують загартовуючу дію на організм та відновлюють нормальну фізіологічну nфункцію шкіри.

У побуті nнаселення міст, сільських місцевостей, ізольованих будівель (дач, котеджів) все nчастіше замість лазень, саун використовуються домашні засоби миття тіла – душі, nванни, особливо при наявності гарячого водопостачання, чи засобів отримання nгарячої води на місці. З гігієнічної точки зору, ці засоби підтримання чистоти nтіла не викликають заперечень, більш того, мають перевагу при потребі у nнегайній доступності. Але при цьому слід мати на увазі, що ванни після кожного nвикористання повинні ретельно митися, а громадські – і обов’язково nдезінфікуватися.

 

Методики nвизначення властивостей темпераменту, мотиваційної nспрямованості та рівня домагань

 

Психогігієна як галузь nсучасної гігієни вивчає стан нервово–психічного здоров’я людини, його динаміку у nзв’язку з впливом на організм людини природних, виробничих і nсоціально–побутових факторів та розробляє на підставі цих досліджень nнауково–обґрунтовані заходи щодо активного впливу на людський організм та nсередовище його перебування з метою створення найбільш сприятливих умов для nзбереження та зміцнення психічного і соматичного здоров’я.

До числа основних завдань психогігієни відносять:

—     nаналіз нервово–психічного здоров’я nнаселення;

—     nрозробку вікових стандартів розвитку nпсихофізіологічних функцій та особливостей особистості;

—     nвивчення характеру впливу nчинників середовища на організм та їх нормування з урахуванням динамічних nзрушень нейрофізіологічних і психофізіологічних показників організму.

Психічне здоров’я людини nхарактеризується відсутністю виражених нервово–психічних розладів, певним nрезервом сил, що дозволяє подолати несподівані стреси або утруднення, а також nстійкою рівновагою між організмом та навколишнім світом. Таким чином, nвизначальними рисами психічного здоров’я є не лише відсутність психічних захворювань, nале й нервово–психічний розвиток, що відповідає вікові, та сприятливий nфункціональний стан організму і, передусім, центральної нервової системи.

Тому, до числа найважливіших критеріїв оцінки психічного здоров’я слід віднести:

—     nвідсутність або наявність виражених форм nпсихічних захворювань та граничних нервово–психічних розладів,

—     nгармонійність психічного розвитку та його nвідповідність вікові,

—     nрівень розвитку показників стану провідних nсоціально– та професійно–значущих психофізіологічних функцій (властивості nнервових процесів, уваги, пам’яті, темпераменту і характеру, розумова nпрацездатність тощо), які зумовлюють ефективне виконання різноманітних nнавчальних, професійних або побутових завдань у повсякденній діяльності.

До провідних особливостей особистості nлюдини, які підлягають обов’язковому вивченню в ході проведення nпсихогігієнічних досліджень, відносять властивості темпераменту та характеру, nмотиваційну спрямованість та особливості нервово–психічного стану.

Провідне nмісце у структурі особливостей особистості людини займають властивості темпераменту, nякі належать до первинних форм об’єднання різноманітних психологічних якостей і nявляють собою сукупність потреб, головним змістом котрих є виконання nстабілізаційної функції. У багаторівневій ієрархії характеристик особистості nвластивості темпераменту відрізняються від інших як тісним зв’язком з nморфологічними, біохімічними та фізіологічними особливостями організму, так і nпрямим входженням в тканину багатьох вищих інтегративних систем.

Отже, темпераментом слід називати відносну константу nособистісного забарвлення переживань, характеристику індивідуального стереотипу nреакцій у відповідь на вплив чинників навколишнього середовища та соціальних умов nжиття, спосіб емоційної реактивності та динаміки діяльності людини. Тому до nчисла головних показників ступеня вираження окремих рис темпераменту відносять nсилу спонукання або імпульсивність, швидкісні характеристики моторної nдіяльності та стійкості рухових проявів.

З метою визначення властивостей темпераменту nвикористовують особистісні опитувальники Х.Айзенка, Ч.Д.Спілбергера, nВ.М.Русалова та інших.

Комплексне вивчення особливостей особистості людини nобов’язково повинно передбачати дослідження властивостей характеру, nвиключне значення яких у процесі соціального становлення особистості nпідкреслюють їх чіткий зв’язок зі станом адаптаційних систем організму, високий nрівень індивідуальних проявів, а також той факт, що кожна особливість характеру nвизначає окрему тенденцію до здійснення різного роду вчинків.

Отже, якщо характеристики темпераменту є формальними, nвідносно незалежними від змісту діяльності, то характерологічні прояви nзабезпечують регуляцію діяльності стеження, переключення, передбачення та nпланування особистої поведінки.

З метою визначення властивостей характеру використовують nособистісні опитувальники MMPI, Mini–mult, Р.Кеттелла та Г. Шмішека.

Високий рівень розумової та фізичної nпрацездатності визначається комплексом факторів, котрі характеризують nособливості професійної діяльності та індивідуально–типологічні особливості nорганізму. Серед останніх суттєва роль належить мотиваційній спрямованості. nВисока позитивна мотивація зумовлює готовність суб’єкта до здійснення у стислі nстроки і з найбільшим ефектом діяльності. В ряді наукових досліджень під час nаналізу динамічних зрушень працездатності навіть виділяється так званий nустановчий період, що пов’язаний з процесом формування мотиваційних установок nта становленням відповідного рівня домагань.

Відомо, що обов’язковою умовою високої успішності nпрофесійної навчальної діяльності є адекватне співвідношення зовнішніх та nвнутрішніх факторів розвитку. Ефективність навчання залежить не лише від nдіяльності викладача, а в першу чергу від сформованості розумових умінь та nнавичок, способів розумової діяльності, розвитку сфери потреб особистості учнів nта студентів.

З метою визначення особливостей мотиваційної nспрямованості використовують особистісний опитувальник В.С. Горбачевського та nтестову методику РСК.

Під психічним станом організму розуміють nузагальнену картину психічного функціонування вищої нервової діяльності nорганізму в обмежений проміжок часу, уявлення про яку в свідомості людини nреалізується на основі самооціночних процесів. Адекватна, стала та гармонійна nсамооцінка сприяє найбільшій продуктивності різних видів діяльності. Отже nвивчення психофізіологічних корелят самооцінки на основі факторного групування nїї провідних характеристик дозволяє здійснити комплексний аналіз психічного nстану особистості.

Більше того, саме самооцінка людиною свого стану у nзначній мірі зумовлює потребу в досягненні успіху і, відповідно, той рівень nдомагань, який проявляється у прагненні досягти певну, конкретну та складну nмету. Таким чином, самооцінка психічного стану не лише відображає глибинне nвідношення людини до себе як особистості, але й визначає певний рівень її вимог nдо себе, безпосередньо пов’язана з саморегуляцією поведінки, є однією з nцентральних характеристик психічного розвитку.

З метою визначення особливостей нервово–психічних станів nвикористовують тестові методики М.Люшера та САН.

До провідних психогігієнічних nпринципів оптимізації повсякденної діяльності людини слід віднести:

—     проведення гігієнічного nнормування професійної (навчальної) діяльності людини;

—     визначення чинників, які nсприяють ломці адаптаційних механізмів і, насамперед, урахування кризових nперіодів у житті людини, в основі яких знаходяться перебудова структурної nорганізації особистості, психофізіологічні та поведінкові зрушення, зміни nпсихосоціальної орієнтації;

—     nраціональну організацію позаробочої (позанавчальної) nдіяльності людини, що передбачає вивчення індивідуальних особливостей nтемпераменту, характеру, мотиваційної спрямованості та нервово–психічних станів nлюдини, урахування вікових закономірностей їх змін, використання активних nметодів психофізіологічного впливу на процеси формування критеріальних nпоказників особистості;

—     обґрунтування та nдиференційоване запровадження заходів психогігієнічної корекції та nреабілітації.

 

Дослідження властивостей темпераменту

 

Гігієнічна оцінка iндивiдуально–типологiчних nособливостей органiзму, передусім характеристик темпераменту, дозволяє nвизначити людей з рiзним ступенем вираження провідних полярних базисних nвластивостей вищої нервової дiяльностi, таких як екстраверсiя–iнтроверсiя; nригiдність нервових процесів–пластичність нервових процесiв, емоцiйна nзбудливість–емоцiйна врiвноваженість; темп реакцiй (швидкий–повiльний); nактивність (висока–низька).

Для nвизначення базисних властивостей темпераменту nнеобхідно запропонувати людині щиро, не витрачаючи часу на роздуми, відповісти nстверджувально “Так” (+) або негативно “Hi” (–) на запитання опитувальника.

1. Чи любите Ви часто бувати у компанії?

2. Чи уникаєте Ви мати речі, якi ненадійні та немiцнi, хоча й красиві.

3. У Вас часто бувають піднесення та спади настрою?

4. Під час бесіди Ви дуже швидко розмовляєте?

5. Чи подобається Вам робота, що потребує великого напруження сил?

6. Чи буває так, що Ви передаєте плітки?

7. Чи вважаєте Ви себе дуже веселою та життєрадісною людиною?

8. Чи звикаєте Ви до певного одягу, його стилю, кольору та покрою nнастільки, що не маєте бажання змінити його на що–небудь інше?

9. Чи часто Ви вiдчуваєте, що маєте потребу в людях, якi Вас розумiють, nможуть схвалити або розрадити?

10. У Вас дуже швидкий почерк?

11. Чи шукаєте Ви собі роботу, коли є можливiсть вiдпочити? 

12. Чи буває так, що Ви не виконуєте своїх обiцянок? 

13. Ви маєте багато добрих друзiв?  n

14. Чи важко Вам вiдiрватися вiд справ, в якi Ви заглибленi i nпереключитися на щось iнше? 

15. Ви часто страждаєте вiд почуття “провини”? 

16. Ви завжди ходите швидко, незалежно вiд того поспiшаєте, чи нi? 

17. Чи роздумуєте Ви над важкими задачами до тих пiр, поки не розв’яжите nїх? 

18. Чи буває так, що iнколи Ви мiркуєте гірше, нiж звичайно? 

19. Чи легко Вам знайти спiльну мову з незнайомими людьми? 

20. Чи плануєте Ви, як будете поводити себе під час зустрiчi, бесiди i nт.п.? 

21. Ви запальнi i легко вразливi жартами над Вами? 

22. Чи жестикулюєте Ви пiд час бесiди?  n

23. Чи прокидаєтесь Ви вранцi свiжим i бадьорим? 

24. Чи бувають у Вас такi думки, що Ви не хотiли б, щоб про них знали niншi? 

25. Чи любите Ви глузувати над iншими?

26. Ви схильнi до того, щоб ретельно перевiрити свої думки, перед тим, як nповiдомити їх кому–небудь? 

27. Чи часто Вам сняться жахи ?

28. Ви легко запям’ятовуєте та засвоюєте новий навчальний матерiал? 

29. Ви настiльки активнi, що Вам важко всидiти навiть декiлька годин без nроботи? 

30. Чи буває так, що Ви “виходите з себе”, коли сердитесь? 

31. Чи легко Вам внести пожвавлення у досить нудну компанiю? 

32. Чи довго Ви думаєте, приймаючи будь–яке важливе рiшення? 

33. Чи часто Вам кажуть, що Ви приймаєте все дуже близько до серця? 

34. Вам подобається грати в iгри, якi потребують високої швидкостi та nдоброї реакцiї? 

35. Якщо у Вас щось не виходить, то Ви все–таки до самого кінця nнамагаєтесь це зробити? 

36. Чи виникало у Вас хоча б короткочасне почуття роздратованностi до nВаших батькiв? 

37. Чи вважаєте Ви себе вiдвертою та компанiйською людиною? 

38. Вам важко взятися за нову справу?  n

39. Чи турбує Вас вiдчуття, що Ви чимось гiршi за iнших? 

40. У повсякденному життi Вам важко щось робити з повiльними людьми?

41. Чи можете Ви протягом дня довго та продуктивно, не  залишаючись осторонь, займатися чим–небудь, nне вiдчуваючи втоми?

42. У Вас є звички, вiд яких варто вiдмовитися?

43. Ви людина безтурботна? 

44. Чи вважаєте Ви добрим товаришем для себе лише тих, чия симпатiя до nВас перевiрена та надiйна? 

45. Чи легко Вас роздратувати?

46. Пiд час дискусiї Ви швидко знаходите найкращу вiдповiдь? 

47. Чи примушуєте Ви себе довго та продуктивно займатися чим–небудь? 

48. Чи трапляється так, що Ви говорите про речi, про якi зовсiм не маєте поняття? 

 

Код опитувальника:

 

ЕКСТРАВЕРСIЯ 

          “Так”      1, 7, 13. 19, 25, 31, 37 – 3 бали

          “Ні”        4, 43 – 2 бали

          “Hi”       2 – 1 бал.          

РИГIДHIСТЬ НЕРВОВИХ ПРОЦЕСІВ n

          “Так”     8, 26, 32 – 3 бали

          “Так”     2, 14, 20, 38, 44 – 2 бали

          “Hi”        37 – 2 бали

          “Hi”        19, 46 – 1 бал

ЕМОЦIЙHА ЗБУДЛИВIСТЬ

          “Так”      15, 21, 33, 39, 45 – 3 бали

          “Так”      3, 9 – 2 бали

          “Так”      27 – 1 бал

ТЕМП РЕАКЦIЙ 

          “Так”      4, 16, 28 – 3 бали

          “Так”     10, 22, 34, 40, 46 – 2 бали

          “Так”     17, 29, 37 – 1 бал 

АКТИВHIСТЬ 

          “Так”      5, 11, 17, 23, 29, 35, 41, 47 – 3 бали

          “Так”     10 – 1 бал

          “Hi”        38 – 1 бал

ЩИРIСТЬ

          “Так”     30, 36, 42, 48 – 3 бали

          “Так”     6, 12 – 2 бали

          “Так”     18, 24, 25 – 1 бал

 

Оцiнка отриманих результатiв:

 

ЕКСТРАВЕРСIЯ

          22—26  –  дуже nвисока екстраверсiя

          17—21  –  nвисока екстраверсiя

          12—16  –  nсередня екстраверсiя

            7—11  n–  висока iнтроверсiя

            0— 6   n–  дуже висока iнтроверсiя

РИГIДHIСТЬ НЕРВОВИХ ПРОЦЕСІВ n

          16—23  –  дуже nвисока ригiднiсть нервових процесiв

          12—15  –  nвисока ригiднiсть

            7—11  n–  середня пластичнiсть nнервових  процесiв

            3— 6   n–  висока пластичнiсть

            0 —2   n–  дуже висока пластичнiсть nнервових процесiв

ЕМОЦIЙHА ЗБУДЛИВIСТЬ:  

          18—20  –  дуже nвисока емоцiйна збудливiсть

          14—17  –  nвисока емоцiйна збудливiсть

            8—12  n–  середня емоцiйна nврiвноваженiсть

            4— 7   n–  висока емоцiйна врiвноваженiсть n

  n         0— 3   n–  дуже висока емоцiйна nврiвноваженiсть

ТЕМП РЕАКЦIЙ

          20—22  –  дуже nшвидкий

         14—19  –  nшвидкий

            9—13  n–  середнiй

           5— 8   n–  повiльний

            0— 4   n–  надто повiльний

АКТИВHIСТЬ:   

         24—26  –  дуже nвисока

         21—23  –  nвисока

          14—20  –  nсередня            

           9—13  n–  низька

            0— 8   n–  надто низька

ЩИРІСТЬ

         13—20  –  nвисока

            8—12  n–  середня

           0— 7   n–  низька (вiдповiдi не надiйнi)

 

Дослідження nмотиваційної спрямованості та рівня домагань

 

Пiд рiвнем nдомагань людини розуміють потреби, мотиви та iншi риси особистостi, що проявляються nу ступенi складностi мети, яку вона ставить перед собою.

Для визначення характеристик мотивацiйної спрямованості особистості людини слід використовувати nмодифiковану форму опитувальника, що був розроблений В.К.Горбачевським. nЗастосування опитувальника дозволяє оцiнити такi компоненти мотивацiйної nструктури особистостi, як внутрiшнiй мотив, що безпосередньо пов’язаний з nпроцесом дiяльностi; пiзнавальний мотив, що характеризує вiдношення суб’єкта до nрезультатiв своєї роботи; мотив уникання; змагальний мотив; мотив до змiни nдiяльностi; мотив самоповаги, що виражається у прагненнi суб’єкта ставити перед nсобою в однотиповiй повсякденнiй дiяльностi все бiльш і більш складну мету.

Крiм того, опитувальник дозволяє оцiнити такi елементи мотиваційної структури nособистостi, як ступiнь вираженостi вольових зусиль; рiвень мобiлiзацiї сил, що nнамічений; iнiцiативнiсть; надає можливість провести самооцiнку рiвня nдосягнутих результатiв та свого iнтелектуального потенцiалу.

Досліджуваному під час виконання звичної для нього діяльності пропонують nпрочитати кожне з наведених висловлень i вирiшити у якiй мiрi він погоджується nабо не погоджується з ними та, у залежностi вiд цього, вибрати один з наведених nнижче варiантiв i поставити напроти запитання вiдповiдну оцiнку: якщо повнiстю nзгоден – +3; якщо згоден – +2; якщо скорiше згоден, нiж не згоден – +1; якщо nскорiше не згоден, нiж згоден – –1; якщо не згоден – –2; якщо повнiстю не nзгоден – –3. У випадку вагання з вiдповiддю та якщо неможливо анi погодитися з nвисловленням, анi відхилити його – 0.

1. Робота, що виконується щоденно менi вже набридла.

2. Я працюю на межі сил.

3. Я хочу показати всiм, на що я здатний.

4. Я вiдчуваю, що мене примушують домагатися високих результатiв.

5. Менi цiкаво, який буде результат.

6. Завдання, що вирішується, досить складне.

7. Те, що я роблю, нiкому не потрiбно.

8. Мене цiкавить якi мої результати: кращi чи гiршi, нiж у iнших.

9. Менi хотiлось би скорiше зайнятися чимось iншим.

10. Думаю, що результати моєї дiяльностi будуть високими.

11. Ситуацiї та проблеми, що пов’язанi з моєю дiяльністю, можуть nпричинити менi неприємностi.

12. Чим кращi результати, що показуєш, тим бiльшим є бажання їх nперевершити.

13. Я виявляю достатньо зусиль.

14. Я вважаю, що мiй кращий результат не є випадковiстю.

15. Робота, що виконується, великої цiкавостi у мене ніколи не викликає.

16. Я сам ставлю перед собою мету та задачi.

17. Я стурбований з приводу результатiв своєї дiяльностi.

18. Пiд час виконання роботи я вiдчуваю приплив сил.

19. Кращих результатiв, як не намагатися, менi не досягнути.

20. Робота, що виконується, завжди має для мене велике значення.

21. Я завжди ставлю перед собою складну мету.

22. До результатiв своєї дiяльностi я вiдношусь байдуже.

23. Чим бiльше я працюю, тим стає цiкавiше.

24. Я не збираюся, як кажуть, “викладатися” на цiй роботи.

25. Hапевно, мої результати будуть низькими.

26. Як не намагайся, результат вiд цього не змiниться.

27. Я хотiв би займатися чим завгодно, тiльки б не тiєю роботою, що nвиконується.

28. Робота достатньо проста.

29. Я здатний на кращий результат.

30. Чим важча мета, тим бiльше бажання її досягти.

31  Я вiдчуваю, що можу подолати nвсi труднощi на шляху до мети.

32. Менi байдуже, якими будуть мої результати у порiвняннi з результатами niнших.

33. Я захоплююсь роботою, що виконується.

34. Я хочу запобiгти низьких результатiв.

35. Я вiдчуваю себе незалежним.

36. Менi здається, що я марно витрачаю i сили, і час.

37. Я працюю у пiвсили.

38. Мене цiкавить, де знаходиться межа моїх можливостей.

39. Я хочу, щоб мiй результат виявився одним з найкращих.

40. Я зроблю все, що в моїх силах для досягнення мети.

41. Я вiдчуваю, що у мене нiчого не виходить.

42. Iспити – це лотерея.

.

Обробка результатiв спочатку передбачає переведення вiдповiдей в nстандартизованi бали згідно з правилами, або прямого, або зворотного nпереведення.

Пряме переведення: –3 – 1 бал; –2 – 2 бали; –1 n– 3 бали; 0 – 4 бали; +1 – 5 балiв; +2 – 6 балiв; +3 – 7 балiв.

Зворотне переведення: –3 – 7 балiв; –2 – 6 балiв; n–1 – 5 балiв; 0 – 4 бали; 1 – 3 бали; +2 – 2 бали; +3 – 1 бал.

Для оцiнки результатiв дослiджень використовується такий ключ (з – nзворотне переведення):

—   Внутрiшнiй мотив – 15з; 23; 33.

—   Пiзнавальний мотив – 5; 22з; 38.

—   Мотив уникання – 11; 17; 34.

—   Змагальний мотив – 8; 32з; 39.

—   Мотив змiни дiяльностi – 1; 9; 27.

—   Мотив самоповаги – 12; 21; 30.

—   Значущість результатiв – 7; 20з; 30.

—   Складнiсть завдання – 6; 28з.

—   Вольове зусилля – 2; 13; 37з.

—   Оцiнка рiвня досягнутих результатiв – 19з; 29.

—   Оцiнка свого потенцiалу – 18; 31; 41з.

—   Hамiчений рiвень мобiлiзацiї зусиль – 3; 24з; 40.

—   Очiкуваний рiвень результатiв – 10; 25з.

—   Закономiрнiсть результатiв – 14; 26з; 42з.

—   Iнiцiативнiсть – 4з; 16; 35.

 

Характеристика біологічних ритмів організму

Добре nсамопочуття і працездатність людини залежить від синхронізації, тобто здатності nнервової системи до дії і взаємодії різних періодичних функцій організму і від nспівпадання у часі ритміки організму з ритмікою навколишнього середовища.

Так, nвстановлено, що ритм серцевих скорочень у здорової людини і ритм дихання мають nспіввідношення 4 : 1. зміна цього співвідношення свідчить про порушення певних nзв’язків в організмі, що дозволяє зробити висновок про можливі порушення його nфункцій і навіть здоров’я.

Біоритм (від nгрецьк. „bios” і „rytmos” – життя і злагодженість) – періодичні зміни nінтенсивності перебігу фізіологічних і психічних процесів залежно від часу. nБіоритми властиві усьому живому на Землі і є передумовою їхньої нормальної nжиттєдіяльності згідно і в унісон основним ритмам природи, обумовленим обертанням nЗемлі навколо Сонця і Зірок і пов’язаної з ним зміни пір року, дня і ночі, nвпливу фаз Місяця, морських припливів і відпливів тощо.

Порушення та nзміни біоритмів, які істотно впливають на психо-фізіологічні функції та nпсихоемоційну сферу людини, обумовлені соціальними умовами сучасного життя, nурбанізації (робота у різні зміни на виробництві, переїзди, перельоти на великі nвідстані, пов’язані зі зміною часових поясів та ін.). Ці порушення можуть nвикликати істотні психоемоційні напруження, неврози і навіть порушення nпсихічного здоров’я

Розрізняють nадаптивні, функціональні, ендогенні та екзогенні біоритми. До адаптивних nбіоритмів відносяться добові, місячні, сезонні, річні. Завдяки їм максимальна nактивність і посилений обмін речовин в організмі збігаються з найсприятливішими nдля цього зовнішніми умовами і часом доби, місяця, року. Наприклад, у ранкові nгодини підвищується інтенсивність більшості фізіологічних процесів і чутливість nорганів чуття. Сезонні ритми виявляються в організмі людини у підвищенні обміну nречовин навесні і зниженні його восени та взимку. Найбільш небезпечними для nхворих на хронічні серцево-судинні захворювання, за статистикою, є передранкові nгодини (5-6 година ранку).

 

Класифікації nнайбільш поширених біологічних ритмів

Періодичні процеси спостерігаються nна всіх рівнях організації живих систем і охоплюють широкий діапазон частот.

Найбільш повний частотний nкласифікатор біоритмів запропонували Н.І.Мойсеєва і В.М.Сисуєв (1981), які nвиділяють 5 класів біоритмів:

1-й клас – високих частот – від nдолей секунд до 30 хвилин (осцілляції на молекулярному рівні, ритми nелектроенцефалограми, скорочення серця, дихання, перистальтики кишечника);

2-й клас – середніх частот – nвід 30 хв. до 28 годин, включаючи ультрадіанні (до 20 годин) циркадні* (біля добові) – 20-28 годин (сон – nбадьорість, екскреція продуктів обміну тощо);

3-й клас – мезоритми, nінфрадіанні (білятижневі) – 28 годин – 6 днів; циркасептальні (тижневі) – 7 nднів;

4-й клас – макроритми n(циркануальні) – від 20 днів – до 1 року (білярічні);

5-й клас – мегаритми, з nперіодами в десятки років (наприклад, цвітіння деяких видів кактусів).

Біоритми класифікуються nтакож за рівнями організації біосистеми: клітинні, органні, організменні, nпопуляційні.

Частотні спектри різних nрівнів у значній мірі перекриваються, але існує загальна тенденція збільшення nдовжини періодів в міру ускладнення біологічних систем.

З точки зору взаємодії nорганізму і навколишнього середовища виділяються два типи коливальних процесів: nадаптивні ритми або біоритми, тобто коливання з періодами, близькими з nосновними геофізичними циклами, роль яких заключається в адаптації організму до nперіодичних змін зовнішнього середовища і фізіологічні або робочі ритми, тобто nколивання, які відображають діяльність фізіологічних систем організму. Наприклад, nовуляція і mensis у жінок, „тічка” у тварин тощо.

Десинхронози і nхроногігієна

Науковими дослідженнями і практичною медициною доведено, що цілий ряд nхворобливих станів виникають як наслідок порушення біологічних ритмів. Такі nстани отримали назву десихронозів. Вони можуть проявлятися в процесі навчання, nтрудового процесу, іншої діяльності людини, а також в процесі розвитку значної nкількості захворювань.

Наприклад, при серцево-судинних захворювання, стенокардії часто виникає nаритмія серцевих скорочень – аритмічне випадіння пульсу, при пневмоніях, астмі, nінфекційних захворюваннях змінюється ритм дихання, при хворобах шлунку, печінки nзмінюється ритм перистальтики кишечника та ін.

Опір периферійних судин при гіпертонічній хворобі більш виражений у нічні nгодини чим вдень. Активність внутрішньоклітинних ферментів у хворих ішемічною nхворобою серця (ІХС) в нічні години значно нижча чим вдень. Виявлено також nпорушення добових ритмів ендокринних і біохімічних показників при ІХС і nгіпертонічній хворобі: коливається ритм екскреції катехоламінів, концентрація nамінокислот в крові. При інфаркті міокарду порушуються добові ритми nелектролітного обміну: збільшується концентрація натрію і знижується nконцентрація калію в еритроцитах у нічні години; порушуються ритми ліпідного nобміну, ввечері пригнічується скорочуюча функція міокарду.

У хворих цирозом печінки амплітуда добового ритму екскреції стероїдних nгормонів нижча чим у здорових, порушені ритми біоенергетичних процесів.

Істотні десинхронози спостерігаються при ендокринних захворюваннях: nдобові зміни концентрації глюкози в крові при діабеті, екскреція n17-оксикортикостероїдів, катехоламінів і електролітів при панкреатитах, істотні nпорушення ритмів обміну речовин при захворюваннях гіпоталамогіпофізарної nсистеми, діенцефальної системи.

У психічних хворих початок маніакальної фази супроводжується nдесинхронізацією біоритмів і циклу „спокій-активність”. При стресі, викликаному nекстремальними впливами оточуючого середовища порушуються ритми nгіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи.

На підставі вивчення десинхронозів та їх причин сформувалась окрема nгалузь – хрономедицина (хронотерапія, хронофармакологія, хроногігієна), в nоснову якої покладені розробки оптимальних схем розподілу у часі лікувальних, nфармакодинамічних, профілактичних заходів і засобів. Встановлено, що nефективність ліків, лікувальних та оздоровчих маніпуляцій відноситься і до nпрофілактичних заходів. Наприклад, для осіб, які працюють у різні зміни, nрозроблені найбільш ефективні години і тривалість відпочинку, сну, прийомів nїжі. Для льотчиків, які пересікли кілька часових поясів – тривалість і режим nпісляперельотного відпочинку. Розроблені програми підбору осіб, найбільш nпридатних для льотної, різнозмінної роботи і відсіювання осіб, для такої роботи nнепридатних.

 

Профілактика nдесинхронозів – заходи, направлені на зниження їх проявів

 

Не всім людям nвластиві однакові добові періоди працездатності. Одня, так звані „жайворонки”, nенергійно працюють в першій половині дня; інші, „сови”, – увечері. Рано вранці працювали nЛ.М.Толстой, А.П.Чехов, Е.Хемінгуей. „Сови” ж, навпаки, засинають пізно, вранці nнасилу прокидаються, їм властива найбільша працездатність в другій половині nдня, а деяким – пізно увечері або, навіть, вночі. Вночі працювали О.Бальзак, nД.І.Менделєєв, В.Моцарт.

Індивідуальний nритм працездатності корисно знати кожній людині. встановивши періоди nмаксимального підйому працездатності, можна відводити їх для виконання nнайскладніших і відповідальних завдань, а періоди спадів використовувати для nменш важливої роботи, роблячи в цей час більш часті перерви.

При організації nпрофесійної праці і відпочинку слід враховувати індивідуальні властивості nбіологічних ритмів кожної людини. Організація трудового режиму на виробництвах nв другу і третю робочої зміни, особливо в професіях, які вимагають підвищеної nуважності і характеризуються монотонністю, слід погоджувати з індивідуальними nособливостями біологічних ритмів так, що інтенсивні навантаження припадали на nприродні підйоми працездатності.

При всіх видах nпозмінної діяльності кожній людині важливо виробити в себе індивідуальний, nсамий відповідний ритм внутрішньо змінної праці, збільшуючи темп роботи в nперіоди високої працездатності і влаштовуючи мікропаузи при відчутті nвтомленості.

Для профілактики nдесинхронозів і підвищення працездатності необхідно організовувати денний сон. nРекомендується організувати свій денний відпочинок так, щоб він за своїми nумовами наближався до нічного сну. Тиша, відсутність сторонніх подразників, nзатемнення дозволяють людини в цих умовах швидше відновити сили і nпристосуватися до тимчасової зміни життєвого ритму. Таким чином, сон вдень в nумовах, що імітують ніч, дозволяє організму відносно швидко адаптуватися до nнезвичних режимів. Однією з умов високої працездатності в нічній зміні є nобов’язкове гаряче харчування. Воно не тільки компенсує енергетичні витрати nорганізму але і случить ефективним датчиком часу. Настроюючи біологічні ритми nорганізму на робочий лад. Відзначено, що тривалий період роботи в нічну зміну nлегше переноситься, ніж часто змінюваний, при якому людина не встигає nадаптуватися до зміни режиму праці і відпочинку.

Явища nдесинхронозу спостерігаються і у космонавтів у польоті. Незвичні умови роботи в nкосмосі вимагають від них максимуму енергії, уваги і сил у будь-який час доби. nА цього важко добитися, якщо врахувати, що знаходячись на навколоземній орбіті, nвони зустрічають схід сонця за 24 години до 20 разів. Для профілактики nдесинхронозів передбачається ціла система заходів, направлених на збереження nзвичних „земних” 24-годинних діб. Для цього використовують спеціальні nкінофільми, радіо, телесеанси зв’язку із Землею та ін., що дозволяє космонавтам nзберегти високу працездатність протягом всього польоту, „Земля” ж прагне не nпорушувати добовий хід біологічного годинника космонавтів. Але не тільки nкосмонавтам доводиться „сперечатися” з своїм біологічним годинником.

Значна nперебудова біологічних ритмів необхідна вже при перельотах через 4-5 „часових” nпоясів. За даними французьких авторів у 78 % авіа персоналу, що літає на великі nвідстані, спостерігаються порушення типу десинхрозу. У зв’язку з цим Британська nавіакомпанія виробила для своїх льотчиків своєрідну норму – за 28 діб пілоту nдозволяється перетнути в будь-якому напрямі не більше 40 „часових” поясів.

Існує декілька nправил виконання яких полегшує адаптацію людини до зміни часового поясу. Якщо nзміна „часового” поясу відбувається на обмежений час, доцільно зберегти nблизький до звичайного режим праці і відпочинку. Якщо ж на новому місці буде nвиконуватися робота, що вимагає максимального напруження сил, необхідно nзаздалегідь поступово змінювати режим праці і відпочинку, пристосовуючи його до nнового часового поясу. При цьому треба врахувати, що адаптація до умов нового nчасового поясу відбувається зі швидкістю 1-2 години за добу, а у людей молодше n30 років протікає швидше і легше.

Таким чином, nволодіючи знаннями про позитивні та негативні періоди біологічних ритмів, nлікар, а за його рекомендаціями і сам пацієнт може планувати ті чи інші nлікувальні і профілактичні заходи, у тому числі і в області первинної, nвторинної, третинної психопрофілактики.

 

Методика визначення різних типів nденних кривих біологічних ритмів

 

Як відмічено вище, біологічні ритми являють nсобою самопідтримуючі автономні процеси періодичного чергування станів nорганізму і коливань інтенсивності фізіологічних реакцій індивідуума.

Людина має складну ієрархію та сувору часову nупорядкованість в установленні біоритмологічної структури особистості внаслідок nдії внутрішніх та зовнішніх синхронізаторів. Більше того, цілісний організм nможе існувати лише при певних фазових співвідношеннях різних коливальних nпроцесів у клітинах, тканинах, органах і функціональних системах, з одного nбоку, та їх чіткій синхронізації з умовами довкілля – з іншого. Таким чином, nстан здоров’я – це стан оптимальної гармонійності між часовою структурою nвнутрішнього середовища організму та впливом чинників навколишнього середовища, nа біологічні ритми, за своєю суттю, відображають зміни різноманітних показників nфізіологічних і психологічних процесів хвилеподібної форми (мал. 12).

Різноманітні nритмічні коливання певних станів живих систем реєструються з частотою від 1 nразу в мілісекунду до 1 разу в декілька років. Найбільше значення для людини nмають ультрадіанні (довжина періоду від 0,5 до 20 годин), циркадні (від 20 до n28 годин), інфрадіанні (від 28 до 60 годин) та циркасептідальні (від 60 до 148 годин) біологічні ритми. n

 

n

Мал. n12. Графічне зображення типового біологічного ритму

та його nпровідних характеристик

(Амп – амплітуда nритму, Акр – акрофаза ритму, Т – період ритму).

 

Найважливішими nхарактеристиками біологічних ритмів прийнято вважати такі показники, як рівень, nперіод, амплітуда, акрофаза та форма денної кривої ритму (мал. 12).

Рівень nритму або мезор являє собою середню величину фізіологічної функції, яка nрозглядається, протягом одного біологічного циклу, графічне зображення якого nнаближається до синусоїди. Періодом ритму прийнято вважати відрізок часу після nзакінчення якого стан організму повторюється, і, натомість, частота ритму являє nсобою величину, що обернена тривалості періоду. Амплітуду розраховують як nрізницю між максимальними та мінімальними значеннями певного фізіологічного nпроцесу, впродовж одного біологічного циклу. Під акрофазою розуміють час, на який nприпадає максимальний рівень функції. Причому, якщо акрофаза ритму функції nзмінюється у межах певної зони, це явище має назву “зона блукання nакрофази”.

Зрештою, кожний біологічний ритм nхарактеризується формою денної кривої, тобто графічним зображенням динамічних nзмін функції, що досліджується, протягом світлового дня. До нормальних nфізіологічних кривих відносять параболоподібні nкриві з максимальною акрофазою в ранковий та денний час і наступним nзниженням рiвня ритму у вечірній та нічний. До змінених фізіологічних кривих n– платоподібні (мале вираження nступеня коливання функції протягом дня), інертні n(максимальне підвищення рівня ритму у вечірній час), двохвершинні або бігемінальні (наявність двох підйомів активності функції, nяк правило, в ранковий і у вечірній час) та інвертовані n(зниження вихідного рівня функції протягом денного періоду) криві (мал. 2)

n

Мал. 13. Типи nденних кривих за даними бальної квантифікації

(1 – інвертовані криві; 2 – платоподібні nкриві; 3 – параболоподібні криві з акрофазою о 20 годині; 4– двохвершинні nкриві; 5 – параболоподібні криві з акрофазою о 12 або 16 годині).

 

Як nкритерiальні показники біоритмологічного стану організму дітей і підлітків, як nправило, використовують характеристики циркадних (білядобових) ритмів nтемператури тiла та частоти серцевих скорочень. Реєстрацiя температури тiла nпроводиться у пахвовій ямці медичним або електричним термометром, частота nсерцевих скорочень визначається традиційним методом на передпліччі руки nпальпаторно протягом 1 хвилини. Слід підкреслити, що дослiдження показникiв nстану циркадiанних систем органiзму необхідно проводити у середині тижня nвпродовж 2–3 днів з чотирьохгодинним iнтервалом відповідно о 8, 12, 16 та 20 nгодині.

Hа nосновi аналізу фізіологічних показників визначають амплітуду, рівень та nакрофазу біологічних ритмів функцій, які вивчаються. Для визначення характеру nвпливу чинників навколишнього середовища на біоритмологічні особливості учнів nдосліджується форма денного відрізку хронограми і, на підставі отриманих даних, nздійснюється бальна оцінка (квантифікація) результатів, метою якої є визначення nтипу фізіологічних кривих: параболоподiбних з акрофазою о 12 – 16 годині, nплатоподiбних, iнертних, двохвершинних та iнвертованих (мал. 13).

Слід nлише відзначити, що вiдмiнною рисою платоподiбних кривих є зрушення амплітуди nфункцій,  які вивчаються, на величину, nменшу критеріальної, котра для температури тiла складає 0,5 °С, для частоти nсерцевих скорочень – 8 ударiв за хвилину. Iнертнi кривi характеризуються nнайбiльшою амплiтудою коливань у вечiрнi години, двохвершинні або  бiгемiнальнi – наявнiстю двох пiдйомiв nактивностi о 12 годині та у вечiрнiй час, iнвертованi – зменшенням вихiдного nрiвня у деннi години.

В ході квантифікації, найвищу nоцінку (5 балів) отримують параболоподібні криві з максимальною акрофазою о 12 nабо 16 годині, 4 бали – двохвершинні криві,  n3 бали – параболоподібні криві з максимальною акрофазою о 20 годині,  2 бали – платоподібні криві, 1 бал – nінвертовані криві. Саме три останні випадки і свідчать  відповідно  nпро десинхронізуючий вплив факторів, що діють, про ранні ознаки nпошкодження циркадіанного ритму в процесі адаптаційного процесу та про  явний десинхроноз.

Десинхроноз являє nсобою nвид хронопатології, котрий є передвісником та супутником nнайрізноманітніших проявів неблагополуччя організму, в тому числі і багатьох nзахворювань. Проте найбільш поширеними причинами десинхронозу вважають зміни nчасових поясів в результаті тривалих перельотів та переїздів; неузгодженість за nфазою із місцевими датчиками часу ритму “сон-бадьорість”; виключення nгеографічних синхронізаторів часу; вплив шкідливих агентів та стресових nфакторів (патогенні мікроорганізми, больові та фізичні подразники, психічне та nм’язове навантаження, суттєві порушення режиму добової діяльності тощо).

До nосновних біоритмологічних принципів nраціональної організації повсякденної діяльності людини слід віднести: nзабезпечення поєднання часу трудової діяльності (навчальних занять) з часом nоптимуму фізіологічних функцій організму, використання рухової активності як nсинхронізатора біологічних ритмів, запровадження методів та засобів nраціональної організації вільного часу як важливого фактору реалізації nамплітудно–фазової програми біологічних ритмів.

 

Методика визначення типу денної nпрацездатності людини

 

Найбільш nадекватним та точним методом визначення типу денної працездатності слід визнати nтестову методику О.Остберга у модифікації С.Степанової. Досліджуваному пропонується nуважно прочитати питання особистісного опитувача та, не порушуючи їх nпослідовності, вибрати з запропонованих міркувань одне, що в найбільшій мірі nвластиве для нього.

1. nО котрій годині Ви хотіли б встати, якби були б зовсім вiльнi у виборі розпорядку nдня i керувались при цьому винятково особистими бажаннями?

      nвзимку             влітку                                                  бали

а)   5⁰⁰ n–   6⁴⁵          4⁰⁰ n—   5⁴⁵                                                         5 n

б)   6⁴⁶ n–   8¹⁵         5⁴⁶ —   7¹⁵                                                         4

в)   8¹⁶ n– 10⁴⁵          7¹⁶ n—   9⁴⁵                                                3

г)  10⁴⁶ n– 12⁰⁰         9⁴⁶ — 11⁰⁰                                               2 n

д)  12^{00 n}– 13⁰⁰       11⁰¹—  12⁰⁰                                                         1

2. nО котрій годині Ви хотіли б лягти спати, якби вільно планували свій вечірній nчас і керувались при цьому винятково особистими бажаннями?

      nвзимку                       влітку                                                  бали

а) 20⁰⁰ – 20⁴⁵        21⁰⁰ – 21⁴⁵                                                  5 n

б) 20⁴⁶ – 21³⁰          1⁴⁶ n– 22³⁰                                                  4 n

в) 21³¹ – 00¹⁵          2³¹ n– 1¹⁵                                                   3 n

г) 00¹⁶ –   1³⁰          1¹⁶ – 2³⁰ n                                                  2 n

д)  1³¹ n–   3⁰⁰          2³¹ n– 4⁰⁰                                                   1 n

 

3. nЯка Ваша потреба в будильнику, якщо вранці необхідно обов’язково прокинутися у nпевний час?

а) Зовсім немає потреби                                                       4

б) В окремих випадках є потреба                                        3

в) Потреба в будильнику досить сильна                                       2

г) Будильник мені вкрай необхідний                                   1

 

4. nЯкби Вам прийшлось готуватися до здачі іспиту в умовах жорсткого лiмiту часу i nвикористовувати для занять нічний час (23⁰⁰ – 2⁰⁰ nгодини), наскільки продуктивною була б Ваша діяльність у цей час?

а) Абсолютно безкорисна, я зовсім не зміг би nпрацювати           4

б) Була б деяка користь                                                       3

в) Діяльність була б достатньо ефективною                        2

г) Діяльність була б високоефективною                              1

 

 

5. nЧи легко Вам прокидатися вранці у звичайних умовах?

а) Дуже важко                                                                      1 n

б) Досить важко                                                                            2 n

в) Досить легко                                                                    3 n

г) Дуже легко                                                                       4 n

 

6. nЧи відчуваєте Ви, що повністю прокинулись у перші півгодини після підйому?

а) Дуже велика сонливість                                                   1 n

б) Невелика сонливість                                                        2

в) Досить ясна голова                                                          3

г) Повна ясність думок                                                        4

 

7. nЯкий Ваш апетит в перші півгодини після підйому?

а) Апетиту зовсім немає                                                       1

б) Апетит знижений                                                             2

в) Досить гарний апетит                                                      3

г) Чудовий апетит                                                                4

 

 

8. nЯкби Вам потрібно було б готуватися до іспиту в умовах жорсткого ліміту часу i nвикористовувати для цього ранок (4⁰⁰ – 7⁰⁰ nгодини), наскільки продуктивною була б Ваша діяльність у цей час?

а) Абсолютно безкорисна                                                    1

б) Не зміг би працювати                                                      2

в) Була б деяка користь                                                       3

г) Діяльність була б ефективною                                         4

 

9. nЧи відчуваєте Ви фізичну втому в перші півгодини після того, як прокинулися?

а) Дуже велика в’ялість                                                        1

б) Невелика в’ялість                                                             2

в) Незначна бадьорість                                                        3

г) Повна бадьорість                                                             4

 

10. nЯкщо Ваш наступний день вільний від роботи, коли Ви ляжете спати?

а) Не пізніше, ніж звичайно                                                  4 n

б) Пізніше на 1 годину i менше                                            3

в) Hа 1—2 години пізніше                                                    2

г) Пізніше на 2 години i більше                                            1

 

11. nЧи легко Ви засинаєте у звичайних умовах?

а) Дуже важко                                                                      1 n

б) Досить важко                                                                            2 n

в) Досить легко                                                                    3 n

г) Дуже легко                                                                       4 n

 

12. nВи вирішили займатися фізичною культурою. Ваш товариш запропонував займатися nразом по 1 годині 2 рази на тиждень з 7⁰⁰ до 8⁰⁰ години nранку. Чи цей період часу найкращий для Вас?

а) В цей час я був би у гарній формі                                    4

б) Я був би у досить гарному станi                                              3

в) Мені було б важко                                                            2

г) Мені було б дуже важко                                                   1 n

 

13. nКоли Ви увечері відчуваєте себе настільки втомленим, що повинні лягти спати?

а) 20⁰⁰ – 21⁰⁰                                                                          5 n

б) 21⁰¹ – 22¹⁵                                                                         4 n

в) 22¹⁶ – 00⁴⁵                                                                          3 n

г) 00⁴⁶ –   2⁰⁰                                                                          2 n

д)  2⁰¹ n–   3⁰⁰                                                                          1 n

 

14. nЯкий з запропонованих періодів Ви вибрали б для виконання двогодинної роботи, nяка потребує повної мобiлiзацiї розумових сил?

а)   8⁰⁰ n– 10⁰⁰                                                                          6 n

б) 11⁰⁰ – 13⁰⁰                                                                         4 n

в) 15⁰⁰ – 17⁰⁰                                                                          2 n

г) 19⁰⁰ – 21⁰⁰                                                                          0 n

 

15. nЯк завелика Ваша втома о 23 годині вечора?

а) Я дуже втомлююсь                                                          5

б) Я відчутно втомлююсь                                                    3

в) Я частково втомлююсь                                                    2

г) Я зовсім не втомлююсь                                                   0

 

16. nЗа деяких обставин Вам довелося лягти спати на декілька годин пізніше, ніж nзвичайно. Вранці немає необхідності прокидатися у певний час. Який із чотирьох nзапропонованих варіантів буде для Вас найбільш слушним?

а) Я прокинуся як звичайно i більше не засну                    4

б) Я прокинуся у звичний час i буду дрімати                     3

в) Я прокинуся у звичний час i знову засну                       2

г) Я прокинуся пізніше, ніж звичайно                                 1

 

17. nВи повинні чергувати вночі з 4⁰⁰ до 6⁰⁰ години. наступний nдень у Вас вільний. Який з запропонованих варіантів буде для Вас найбільш nслушним?

а) Спати я буду лише після чергування                               1

б) Перед чергуванням я задрімаю, а після нього nвисплюсь         2

в) Перед чергуванням я висплюсь, а після nзадрімаю                   3

г) Я повністю висплюсь перед чергуванням                       4

 

18. nВи повинні протягом 2 годин виконувати важку фізичну роботу. Який час Ви б nвибрали для цього, якщо б були зовсім вільними у плануванні свого розпорядку nдня?

а)   8⁰⁰ n– 10⁰⁰                                                                          4 n

б) 11⁰⁰ – 13⁰⁰                                                                         3 n

в) 15⁰⁰ – 17⁰⁰                                                                          2 n

г) 19⁰⁰ – 21⁰⁰                                                                          1 n

 

19. nВи вирішили серйозно зайнятися спортом. Ваш товариш запропонував тренуватися nразом по 1 годині 2 рази на тиждень з 22⁰⁰ до 23⁰⁰ год. nНаскільки сприятливим буде цей час для Вас?

а) Я був би у добрій формі                                                 1 n

б) Здається, я був би у непоганій формі                              2

в) Трохи пізно, я був би у поганій формі                                      3

г) Hi, в цей час я зовсім не зміг би тренуватися n                 4

 

20. nО котрій годині Ви переважно прокидалися в дитинстві під час літніх канікул?

а)   5⁰⁰ n– 6⁴⁵                                                                           5 n

б)   6⁴⁶ n– 7⁴⁵                                                                           4 n

в)   7⁴⁶ n– 9⁴⁵                                                                            3 n

г)   9⁴⁶ n– 10⁴⁵                                                                          2

д) 10⁴⁶ – 12⁰⁰                                                                         1 n

 

21. nУявіть собі, що Ви можете вільно планувати свій робочий час. В які із nзапропонованих періодів ефективність Вашої роботи була б максимальною?

а) 00⁰¹ – 5⁰⁰                                                                            1 n

б)   5⁰¹ n– 8⁰⁰                                                                           5 n

в)   8¹⁰ n– 10⁰⁰                                                                         4 n

г) 10⁰¹ – 16⁰⁰                                                                          3 n

д) 16⁰¹ – 21⁰⁰                                                                         2 n

е) 21⁰¹ – 24⁰⁰                                                                          1 n

 

22. nО котрій годині Ви, як правило, повністю досягаєте “вершини” своєї nтрудової активності?

а) 00⁰¹ – 4⁰⁰                                                                            1 n

б)   4⁰¹ n– 8⁰⁰                                                                           5 n

в)   8⁰¹ n– 9⁰⁰                                                                           4 n

г)   9⁰¹ – 14⁰⁰                                                                          3 n

д) 14⁰¹ – 17⁰⁰                                                                         2 n

е) 17⁰¹ – 24⁰⁰                                                                          1 n

 

23. nІнколи можна почути про людей ранкового та вечірнього типів. До якого з цих nтипів Ви відносите себе?

а) чітко до ранкового                                                           6

б) скоріше до ранкового, ніж до вечірнього                       4

в) скоріше до вечірнього, ніж до ранкового                       2

г) чітко до вечірнього                                                          0

 

 

Тип nденної працездатності визначається за сумою балів, яка була nнабрана:

понад 92 балів     — n     чітко nвиражений ранковий тип;

77 n— 91 балів      —      слабо виражений ранковий тип; n

58 n— 76 балів      —      аритмічний тип;

42 n— 57 балів      —      слабо виражений вечірній nтип;

до n41 балів                    —      чітко nвиражений вечірній тип. 

 

 

Методика визначення nрозрахункових біологічних ритмів людини

Основоположником nідеї щодо необхідності урахування та визначення розрахункових біологічних nритмів був швейцарський бізнесмен Дж.Томмен. Саме він запропонував гіпотезу про nнаявність так званих “критичних” днів людини, які повторюються з nпостійною періодичністю.

В основі концепції розрахункових біологічних nритмів знаходиться положення про те, що починаючи з моменту народження в nорганізмі незалежно один від одного відбуваються три різних за змістом цикли nзмін функціонального стану організму: nфізичний цикл з періодом у 23 дні, емоційний nцикл – з періодом у 28 днів та інтелектуальний nцикл – з періодом у 33 дні.

Вважається, nщо у кожного з трьох циклів перша половина є більш сприятливою, друга – менш nсприятливою. Наприклад, людина у першій половині фізичного циклу є найбільш nсхильною до занять фізичною культурою та спортом, будь–якою справою, що nпотребує напруження фізичних сил, перша половина емоційного – характеризується nпідвищеним настроєм та оптимістичністю, перша половина інтелектуального – nнаявністю передумов до ефективного виконання розумової праці. Натомість у другій nполовині циклів реєструються явища протилежного змісту та характеру.

Проте nнайбільш несприятливими, власне “критичними”, є дні, коли криві nкожного циклу, що являють собою також синусоїди, перетинають нульову позначку, nа це відповідно відбувається у 11,5, 14 та 16,5  nдні. Причому, найбільш критичними є так звані “подвійні” та n”потрійні критичні” дні, коли нульову позначку водночас перетинають nдві або три синусоїди. До речі, такі дні одержали назву “чорні nдірки”. Отже, отримуючи інформацію про так звані розрахункові біоритми, nможна, на думку прихильників цієї теорії, досить чітко та точно прогнозувати nнайбільш несприятливі моменти у житті кожної людини на майбутнє. Щоправда, nвсебічного наукового обґрунтування такий підхід поки не отримав, але, за окремими nспостереженнями, частота виникнення різноманітних аварійних та надзвичайних nситуацій найбільш вагома саме у так звані “чорні дірки”.

З nметою оцінки розрахункових біологічних ритмів необхідно спочатку визначити nкількість прожитих днів, природно, ураховуючи тривалість як звичайних, так і nвисокосних років. Потім поділити отриману кількість днів на величину періоду nкожного з розрахункових ритмів. Ціле число, яке отримують у ході процесу nділення, характеризує кількість повних циклів за певним розрахунковим ритмом, nщо вже пройшли, а остача – дозволяє визначити конкретний день кожного з ритмів. nВідмітивши його на відповідній кривій–синусоїді, можна одержати вичерпну nінформацію про основні характеристики розрахункових біологічних ритмів.

 

Завдання1

Для самостійної роботи студентів на занятті:

”Визначення типу денної працездатності за тестом nО.Остберга у модифікації С.Степанової

Запишіть у протокольний nзошит назву цього завдання.

Нижче заготовте табличку nтакої форми

 

n

№ запитання	Буква вибраного варіанту відповіді	Відповідний бал

 

Уважно nпрочитайте питання особистісного опитувача (додаток 3), дотримуючись nпослідовності. При прочитуванні кожного запитання виберіть варіант відповіді, занесіть nу таблицю: № запитання, букву, відповідну варіанту відповіді (а, б, в,  ….) і відповідну кількість балів.

Підрахуйте суму усіх балів, nзробіть висновок про тип денної працездатності, згідно з приведеною шкалою:

понад 92 балів – чітко nвиражений ранковий тип („жайворонок”);

77 – 91 балів – слабо nвиражений ранковий тип;

58 – 76 балів – аритмічний nтип;

42 – 57 балів – слабо nвиражений вечірній тип;

менше 41 балів – чітко nвиражений вечірній тип („сови”).

Примітка. Варіант відповіді nпо п.п. № 1 і 2 беріть відповідно сезону, коли проходить це заняття: „влітку” n(в теплий період року), чи „взимку” (в холодний період року).

 

Завдання n2

Для самостійної роботи студентів на занятті

„Визначення біологічних ритмів людини розрахунковим методом”

 

Розрахуйте Ваші власні nбіологічні ритми: фізичний, емоційний, інтелектуальний. На підставі розрахунків nнакресліть синусоїди цих ритмів і визначте свої критичні дні, а якщо співпаде, nто і „подвійні”, „потрійні” критичні дні („чорні дірки”).

Методика nрозрахунку

Наприклад, людина nнародилася 24 січня 1983 року.

Її вік у днях на n24.01.2004 р. дорівнює:

 

І. Розрахунок кількості прожитих днів:

16 років nневисокосних ∙ 365 днів = 5840 днів

5 років nвисокосних ∙ 366 днів = 830 днів

+ кількість днів nсічня поточного року = 24 дні

                                                        Всього днів = 7694 днів

ІІ. Розрахунок прожитих циклів:

Кількість nфізичних циклів: 7674 дні : 23 дні = 334,52 циклів

Кількість nемоційних циклів: 7694 дні : 28 днів = 274,76 циклів

Кількість nінтелектуальних циклів: 7694 дні : 33 дні = 293,15 циклів

ІІІ. Розрахунок днів поточних циклів:

1-й фізичний цикл:

n

1 цикл – 23 дні	x =  = 11,96 дня
0,52 цикла – x  днів

 

2-й емоційний nцикл:

n

1 цикл – 28 днів	y =  = 21,28 дня
0,76 цикла – y днів

 

3-й фізичний nцикл:

n

1 цикл – 33 дні	z =  = 4,95 дня
0,15 цикла – z днів

 

IV. Нанесення днів поточних циклів на графік

 

V. Висновок.

Несприятливі nдні:

–         nемоційного циклу: 5.01, 17.01, 30.01№

–         n

n

04.02 – критичний день

фізичного циклу: 12.01, n23.01

–         nінтелектуального циклу: 20.01

Сьогодні, в час інформатизації та комп’ютеризації, nкрім математичних методів розрахунку біоритмів існує спеціальне програмне nзабезпечення, яке може здійснити розрахунок і видає інформацію в графічному nвигляді. За допомогою цієї програми ви можете за одну хвилину розрахувати nбіоритми як для себе, так і для всіх своїх рідних та близьких, чи для nспівробітників за професією (наприклад, водіїв транспорту).

Програма Біоритми, 4.01

Програма не потребує інсталяції і працює в будь-якій nдиректорії. Вводимо свою дату народження, своє ім’я, і тут же отримуємо nрезультати з трьох синусоїд. Кожний біоритм виділений своїм кольором, а, при nбажанні, ви можете включити четвертий біоритм, інтуїтивний. Побудова прогнозу nвпливу біоритмів на людину формується лише за бажанням. Позитивним є nпсихологічно вдала програмна оболонка, вона доброзичлива, наглядна, зручна в nвикористанні. За допомогою її ви зможете за хвилину розрахувати біоритми та nпроноз стану людини.

 

Біоритми для Windows, 2.31

 

Дана версія програм для визначення біоритмів проводить nрозрахунки по трьох класичних синусоїдах. На відміну від попередньої програми nця зразу має кольорові позначення інтегральних співпадань біоритмів. Зелені nкольори позначають сприятливі дні, а червоні – несприятливі. Чим більш виражено nстан у його значенні „плюс” або „мінус” в інтегральному співпаданні (вище чи nнижче його розміщення від вісі), тим інтенсивніше вплив на людину основних nбіоритмів.

Існує значна кількість програм для розрахунків nбіоритмів та їх трактування. Ми Вам навели для ознайомлення лише дві розробки nкомп¢ютерних програм. Обирайте nдля конкретних цілей оптимальну програму і використовуйте її в практичній nдіяльності.