Психомоторний розвиток дітей
Психомоторний розвиток дитини відображає становлення різних відділів нервової системи дитини у певні періоди життя
Основні критерії розвитку
1. Розвиток моторики: спектр маніпулятивної діяльності дитини, від крупної моторики до дрібної моторики
2. Розвиток статики: вміння тримати голову, сидіти, стояти, ходити
3. Сенсорні реакції: реагування на світло, звук, дотик
4. Розвиток мови: експресивне мовлення та розуміння мови
5. Емоціональний та соціальний розвиток
Психомоторний розвиток дитини у значній мірі характеризує функціональний стан нервової системи, визначає розвиток повноцінного громадянина
суспільства
.
Фактори, що визначають психомоторний розвиток:
n генетичні
n – спадкові
n – хронічні захворювання (фенілкетонурія)
n – виховання
n – соціальне оточення
n – матеріально-побутові умови
n – догляд
В залежності від того, який відділ мозку переважає в регуляції психомоторного розвитку дітей першого року життя, виділяють 3 періоди:
Таламо-паллідарний – до 4-6 міс.
Стріо-паллідарний – до 10-11 міс.- включення антигравітаційних механізмів (сидіння, стояння), зниження м”язевого тонусу, розвиток рухів на базі природжених рефлексів.
Кірковий (дозрівання кіркових функцій ) – розвиток складних умовних рефлексів, формування другої сигнальної системи, розвиток мовлення, активація психічної діяльності.
Новонароджена дитина – безпорадна і фізично безпомічна. Мязи ригідні, тонус згиначів підвищений, рухи атетозоподібні, носять хаотичний характер. Для новонароджених є характерним цілий ряд безумовних рефлексів.
Перша група – це стійкі автоматизми. Це: рогівковий, конюнктивальний, сухожильний, орбікулопальпебральний.
Друга група – транзиторні рудиментарні рефлекси, які відображають умови рівня розвитку рухових аналізаторів і згодом зникають.
оральні сегментарні автоматизми – смоктальний, пошуковий, хоботковий, долонно-ротовий (рефлекс Бабкіна).
спінальні сегментарні автоматизми – хватальний, рефлекс Моро, спонтанної опори, автоматичної ходи, повзання, рефлекс Галанта, рефлекс Переса.
мієлоенцефальні, позотонічні – лабіринтний тонічний рефлекс, асиметричний шийний тонічний рефлекс, симетричний шийний тонічний рефлекс.
Третя група – мезенцефальні установчі автоматизми, які формуються не відразу після народження. Лабіринтний установчий рефлекс (підтримка голови) – розвивається на 2 місяці життя. Прості шийні і тулубові установчі
рефлекси – поворот голови викликає поворот тулуба в той же бік (спочатку грудний відділ, потім тазовий).
При оцінці результатів дослідження безумовних рефлексів потрібно врахувати
Їх наявність або відсутність;
При наявності – симетричність;
Час появи та зникнення;
Відповідність вираженості рефлексу віку дитини.
При нормальному НПР безумовні рефлекси повинні своєчасно виникнути і своєчасно зникнути.
Відсутність рефлексів у необхідному віці є ознакою затримки нервово-психічного розвитку; рефлекси вважаються патологічними, якщо вони мають місце у дитини в тому віці, в якому повинні бути відсутні.
Крім вищеназваних безумовних рефлексів у новонароджених є рефлекс Бабінського та Керніга.
З віком безумовні рефлекси зникають, на їх основі виникають умовні. В 1 тиждень появляється перший умовний рефлекс при годуванні, оснований на вестибулярному аналізаторі.
Критеріями оцінки нервово-психічного розвитку дитини є:
1) моторика;
2) статика;
3) умовно-рефлекторна діяльність (1сигнальна система);
4) мова (ІІ сигнальна система);
5) вища нервова діяльність.
МОТОРИКА (рух) – це цілеспрямована маніпулятивна діяльність.
У новонароджених є фізіологічний гіпертонус, згинальна поза, великі пальці приведені до долоні. Рухи новонароджених обмежені, хаотичні, безладні, атетозоподібні. Тремор і гіпертонус згасають після першого місяця життя. Подальші зміни моторики проходять в наступному порядку:
Спочатку координованим стає рух м”язів очей (2-3 тижд. життя).
Розвиток шийних м”язів – поворот голови вслід за іграшкою (1-2 міс.).
Діяльність рук розвивається на 4 міс. життя: наближає руки до очей, розглядає їх. Рухи цілеспрямовані, дитина бере іграшку в руки. Після 6 міс. віку дитина сама бере пляшку з їдою.
Координація рухів м”язів спини – 4-5 міс. дитина спочатку повертається зі спини на живіт, на 5-6 міс. – з живота на спину, координований цілеспрямований рух всіх м”язів – ходьба за цікавим предметом.
Поступово удосконалюється моторика – розвиток пальців (від хватання олівця до малювання, ліплення, гри на музичних інструментах).
СТАТИКА – це фіксація та утримання окремих частин тулуба у необхідному положенні.
Перша ознака статики – утримання голови – появляється в 1-2 міс.
3 міс. – добре утримує голівку у вертикальному положенні.
4 міс. – впирається ніжками у тверду поверхню.
5 міс. – сидить при підтримці.
6 міс. – самостійно сидить (друга ознака статики).
8 міс. – стоїть при підтримці
9-10 міс. – дитина стоїть.(третя ознака статики)
11-12 міс. – самостійно ходить (четверта ознака).
УМОВНО-РЕФЛЕКТОРНА ДІЯЛЬНІСТЬ – це адекватна реакція дитини на подразники навколишнього середовища. Більшість рефлексів базуються на харчовій домінанті.
МОВА в своєму розвитку проходить декілька етапів.
З 4-6 тижня – гуління.
З 6 міс. – лепетання (лепет, белькотіння). (гуління і лепет –підготовчий етап)
З 8 міс – сенсорна мава (дитина розуміє мову, але не може говорити)
12 міс. – 10-12 слів. , прості речення (моторна мова)
ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ є ознакою дозрівання розумової здібності, інтелекту.
Після оцінки вираженості всіх 5 критеріїв, проявів безумовних рефлексів необхідно співставити отримані дані з віком дитини.
Для точної оцінки своєчасності становлення НПР умовно виділено 6 етапів:
n Етапи становлення нервово-психічного розвитку:
n І етап – 0-1 місяць
n ІІ етап – 1-3 місяці
n ІІІ етап – 3-6 місяців
n ІV етап – 6-9 місяців
n V етап – 9-12 місяців
n VІ етап – 1-3 роки
Допустиме відставання на 1 етап. Тоді відставання трактується як функціональне (тривале захворювання, дефекти харчування, догляду, виховання).
Нервово-психічний розвиток дитини першого року життя
Новонароджений: безпомічний, рухи хаотичні, безладні, атетозоподібні.
Тремор і фізіологічний гіпертонус мязів, внутрішньоутробна поза зберігаються до 1-го місяця життя, зникають до 2-3 місяців.
Безумовні рефлекси новонародженого жваві, симетричні легко викликаються
Групи безумовних рефлексів:
І група стійкі:
– ковтальний,
– сухожильні рефлекси кінцівок
– рогівковий
– конюктивальний
– надбрівний
ІІ група транзиторні:
А) оральні (дуга замикається в довгастому мозку):
– смоктальний (зберігається до 10-12 міс.)
Рис. 1. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
дитина лежить на спині або на боці;
– покласти в рот соску або пальця;
– при цьому в нормі виникають активні смоктальні рухи;
– пошуковий, рефлекс Куссмауля (3-4 міс.),
Рис. 2. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
– дитина лежить на спині;
– погладити шкіру в ділянці кута рота, не торкаючись губ;
– відбувається опускання губи, поворот голови в сторону подразника;
– хоботковий (2-3 міс.),
– дитина лежить на спині;
– ніжно постукують пальцем по губах дитини;
– губи витягуються вперед у вигляді хоботка
Рис. 3. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
– долонно-рото-головний, рефлекс Бабкіна (2-3 міс. ),
Рис. 4. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
– дитина лежить на спині;
– натискують великими пальцями на долоні малюка;
– відкривається рот, згинається голова, нахиляючись вперед до грудей.
Б) спінальні (дуга замикається на рівні спинного мозку):
– Захисний рефлекс (2 міс.),
– Рефлекс опори (2 міс.),
– Рефлекс автоматичної ходьби (2 міс.),
– Хапаьний рефлекс Робінсона (3 міс.),
– Рефлекс Моро (4 міс.),
– Рефлекс Керніга (4 міс.),
– Рефлекс повзання Бауера (4 міс.),
– Рефлекс Бабінського (4-6 міс.),
– Рефлекс Галанта (4 міс.),
– Рефлекс Переса (4 міс.)
1) рефлекс Моро:
перший спосіб
Рис. 5.
– дитина лежить на спині;
– двома руками одночасно похлопати по поверхні, на якій лежить дитина, на відстані 15-
– дитина спочатку відводить руки в сторони та розгинає пальці – перша фаза рефлексу;
– друга фаза рефлексу – дитина повертає руки у вихідне положення;
другий спосіб
Рис. 6.
– утримуючи дитину на руках, різко опустити її вниз на 15-
– надалі підняти у вихідне положення (виникає друга фаза рефлексу);
2) рефлекс Робінсона (хапальний)
Рис. 7. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
– дитина лежить на спині;
– надавлюють на долонну поверхню кисті дитини;
– пальці дитини рефлекторно щільно стискаються, що дитину можна підняти.
3) рефлекс Переса:
Рис. 8. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
– дитину ложать на живіт;
– великим або вказівним пальцями проводять по остистих відростках від куприка до шиї;
– дитина вигинається дугою, вскрикує, піднімає голову і таз, іноді відбувається мимовільне сечовипускання та дефекація;
4) рефлекс Галанта:
Рис. 9. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
– дитину ложать на бік;
– великим і вказівним пальцями проводять по паравертебральних лініях від шиї до сідниць;
– дитина вигинається дугою.
5) рефлекс Бауера (повзання):
Рис.10. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
– дитину ложать на живіт так, щоб голова і тулуб були розташовані по середній лінії;
– дитина намагається підняти голову і виконати повзаючі рухи;
– якщо щільно притиснути долоню до ступні дитини, то вона активно від неї відштовхується.
6) рефлекс Бабінського:
Рис.11. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
– дитина лежить на спині;
– проводять пальцем або молоточком по зовнішньому краю підошви від п‘ятки до пальців;
– великий палець стопи розгинається і відводиться в тильну сторону, інші пальці стопи розгинаються в меншому ступені;
7) рефлекс опори:
Рис. 12. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
– дитину необхідно взяти під пахви зі спини, підтримуючи голову спереду вказівними пальцями, а ззаду – великими;
– малюк згинає ноги в кульшових та колінних суглобах;
– якщо дитину опустити на опору,то вона стоїть на напівзігнутих ногах, випрямивши тулуб;
8) рефлекс автоматичної ходи:
Рис. 13.
– в стані рефлексу опори дитину злегка нахилити вперед;
– малюк робить кроки вперед по поверхні.
9) рефлекс захисний:
Рис. 14. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
– дитину положити на живіт;
– малюк рефлекторно повертає голову в сторону.
10) рефлекс Керніга:
– дитина лежить на спині;
– зігнути ногу в колінному та кульшовому суглобах під прямим кутом;
– розігнути ногу в колінному суглобі без зусилля неможливо.
Рис 15. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
В) мієлоенцефальні позотонічні рефлекси (регулюються центрами довгастого і середнього мозку):
– Симетричний шийний тонічний рефлекс (2 міс.),
– Асиметричний шийний тонічний рефлекс (3 міс.)
а) симетричний шийний тонічний рефлекс:
Рис. 16. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
– дитина лежить на спині;
– пасивно згинають голову;
– верхні кінцівки згинаютьтся, а нижні – витягуються вздовж;
– при розгинанні голови – верхні кінцівки витягуються вздовж туловища, а нижні – згинаються;
в) асиметричний шийний тонічний рефлекс:
Рис. 17. (з власного фотоархіву доц. Кінаш М.І.)
– дитина лежить на спині;
– голову пасивно повертають в один бік та нахиляють підборіддям до плеча;
– кінцівки, до яких повернуте обличчя витягуються, а на протележній стороні – згинаються.
ІІІ група: установочні рефлекси, формуються в певному віці після народження:
а)верхній рефлекс Ландау – в положенні на животі, дитина піднімає голову, верхню частину тулуба і руки, впираючись на площину руками, утримується в цьому положенні. Рефлекс формується до 4-х місяців.
б)нижній рефлекс Ландау – положення на животі, дитина розгинає і піднімає ноги. Рефлекс формується до 5-6 місяців.
Примітка:Критерії оцінки безумовних рефлексів
1. Наявність чи їх відсутність.
2. Симетричність.
3. Час появи і згасання.
4. Сила відповіді, вираженність (живі, ослаблені, підвищені, швидко виснажуються).
5. Відповідність вікові дитини.
Оцінка функції зорового аналізатора
У новонародженого зорова функція визначається загальною реакцією на світловий подразник.
Якщо до очей новонародженого, що спить, піднести ліхтарик, у нього посилюється змикання повік.
При відкритих очах дитина жмуриться і намагається повернутися до світла
На 2-му місяці життя – провести яскравим предметом з однієї сторони в іншу на висоті 30 см над очима малюка, який лежить – при розвинутому зорі дитини слідкує за рухомим предметом .
Психомоторний розвиток дитини віком 1 місяць
Моторика – кілька секунд утримує голову у вертикальному положенні, тягне руку до рота, смокче її;
Координація – недовго фіксує погляд на яскравому предметі;
Слух/мова – прислухається до звуків (різкі звуки викликають вздригування), видає короткі звуки;
Особистість – заспокоюється при взятті на руки, радо купається, коротко усміхається.
Вік 2 місяці
Моторика– тримає голову у положенні на животі ;
Координація–слідкує за рухомим предметом, спершу при горизонтальному, далі – при вертикальному русі;
Слух/мова – шукає джерело звуку очима, прислухається до музики;
Особистість – усміхається тривало, агукає у відповідь на звернення
Вік 3 місяці
Моторика – у вертикальному положенні добре утримує голівку, розглядає свої руки, у положенні на животі припіднімає груди, тримає у руці іграшку, розглядає свої руки;
Координація – тягнеться рукою до запропонованої іграшки, слідкує за предметом, що рухається по колу;
Слух/мова – шукає джерело звуку з рухами голови, в агуканні з’являються 2 різні звуки ;
Особистість – слідкує за рухами присутнього, виникає емоційна “буря”, пожвавлення на звернення
Вік 4 місяці
Моторика – утримує голівку при підніманні за руки у сидяче положення, постійно утримує голівку у вертикальному положенні;
Координація– бере рукою запропоновану іграшку;
Слух/мова – повертає голову у напрямку звуку, перестає плакати, коли чує музику;
Особистість – фіксує увагу на особі, подовгу гулить, радіє, коли з ним граються
Вік 5 місяців
Моторика – утримує голівку та плечі при підніманні за руки у сидяче положення, повертається з одного боку на інший;
Координація – може взяти іграшку зі столу, може утримати в руках ложечку, тягне іграшки до рота;
Слух/мова – з”являється лепет при ніжному звертанні, насторожується при незвичних звуках;
Особистість – тягнеться при намаганні взяти його на руки, кидає одну іграшку, щоб взяти іншу
Вік 6 місяців
Моторика – може перевертатись зі спини на живіт, тягнеться до власних ніг, грається ними, сидить сам або при підтримці;
Координація – маніпулює іграшками, розмахує ними, маніпулює ложечкою і кружкою;
Слух/мова – подовгу лепече, реагує на своє ім я;
Особистість – сам тягнеться до матері, коли хоче, щоб його взяли на руки
7 місяців
Моторика – самостійно сидить, пробує повзти вперед рухами тулуба;
Координація – слідкує за іграшкою, що падає, вдаряє одним предметом об інший, перекладає предмет з однієї руки в іншу;
Слух/мова – прислухається до розмови, пробує “приймати” участь;
Особистість – може пити з кружки, якщо її йому тримати, розрізняє близьких і чужих, кидає одну з двох іграшок, щоб отримати третю
Вік 8 місяців
Моторика – стоїть при підтримці, переставляє одну ногу перед другою, маніпулює одночасно двома предметами;
Координація – при захопленні предметів протиставляє перший палець іншим, ізольовано маніпулює великим і вказівним пальцями;
Слух/мова – тривало повторює склади, прислухається до тихих звуків;
Особистість – реагує на своє відображення у дзеркалі, помагає тримати кружку при питті
9 місяців
Моторика – може повзати вперед і назад, піднімається на ноги і стоїть, якщо може за щось утримуватись;
Координація– кидає предмети, намагається брати дрібні предмети вказівним і першим пальцями (часткове пінцетне захоплення);
Слух/мова – виразно говорить одне або два слова (мама, тато, баба);
Особистість – виражає свою симпатію
Дитина в 9 місяців перетворює лепетання на звукові серенади;
– показує носик, ротик і інші частини тіла у мами, ляльки, у себе в дзеркалі;
– суне пальчики у всі дірочки;
– вміє рвати і м’яти папір;
– може перегортати товсті сторінки картонної книжки;
– самостійно сідає, сидить, ходить біля опори, повзає;
– встає без опори;
– ритмічно стрибає і присідає біля опори або тримаючись за руки мами.
Дитя в 9 місяців весь час повторює склади, перебираючи голосні і приголосні, агукає, скрикує, часом заливається сміхом. І на своїй власній мові коментує те, що відбувається довкола.
Емоції в дитини з кожним днем все багатші.
Маля яскраво проявляє невдоволеність, направлену на конкретні дії: наприклад, йому може не подобатися, коли йому витирають носик або підстригають нігті.
Вік 10 місяців
Моторика – добре повзає, опираючись на руки і коліна, робить переставні кроки вбік, тримаючись за щось;
Координація – може взяти дрібні предмети з гладкої поверхні (повне пінцетне захоплення), може щось показати вказівним пальцем;
Слух/мова – розмовляє з собою, коли залишається сам;
Особистість – підтримує гру, плескає у долоні
Вік 11 місяців
Моторика – при підтримці пробує ходити;
Координація – пробує самостійно їсти з кружки ложечкою, приглядається до картинок;
Слух/мова – виразно вимовляє 2 слова;
Особистість – знаходить захований при ньому предмет, сам ховає іграшку (в коробку)
Вік 12 місяців
Моторика – вилазить на низьку сходинку, пробує ходити самостійно;
Координація – може тримати олівець, пробує щось ним малювати;
Слух/мова – впізнає своє ім’я, виразно говорить 3-8-10 слів;
Особистість – виконує прості дії на прохання, розуміє заборону)
Вік 1 рік
Моторика – ходить більш впевнено, тривало
Координація – малює спершу штрихами, потім і заокруглені лінії, з цікавістю розглядає малюнки, закриває двері;
Слух/мова – запас слів до 200-250;
Особистість – цікавиться своїми ровесниками, починає гратися м”ячем, привчається до охайності, легко виконує накази дорослих
При необхідності звертається по допомогу до дорослого, шукає уваги до себе і прагне його зберегти. Взаємодіє, чекає, намагається допомогти починає проявляти гордість досягши мети, проявляє емоції збудження, захоплення, гніву, заздрості. Насолоджується компанією однолітків. Розвивається воля. Може грати один у присутності дорослого.
Ходить упевнено. Нахиляється, щоб дістати предмет з підлоги. Зупиняється, йде убік і назад, кидає м’яч.
Короткий час стоїть на одній нозі. При легкій підтримці ходить вниз по сходах, піднімається сам, стрибає на місці, крутить педалі триколісного велосипеда. Тримає два предмети в одній руці. Креслить олівцем, перегортає сторінки книги. Ставить один на одного від 2 до 6 кубиків.
Креслить штрихи і “карлючки”. Тримає чашку, піднімає її і п’є.
Простежує рух м’ячика в приміщенні, знімає кільця з піраміди. Виділяє вираз обличчя (плач, сміх). Розглядає картинки в книзі.
Починає розуміти призначення більшості навколишніх предметів. Використовує один предмет як інструмент, щоб дістати іграшку. Підбирає ідентичні предмети. Знає своє ім’я і назви багатьох навколишніх предметів. Дізнається і називає своє віддзеркалення в дзеркалі. Називає від одного до п’яти частин тіла.
Дає декілька предметів на прохання. Дивиться на картинки, що показуються, протягом 2 хв. Указує на знайоме обличчя, тварин іграшки і предмети по словесній інструкції. Показує знайомі картинки, коли їх називають. Реагує на заборону “не чіпай”. Асоціює прості слова по категоріях: “їжа”, “одяг”.
Вік 2-3 роки
Моторика – добре ходить самостійно, піднімається по східцях, бігає,
Координація – малює прості картинки;
Слух/мова – запас слів до 250-300, говорить простими реченнями;
Особистість – називає основні кольори, постійно завдає дорослим запитання, запам”ятовує прості вірші і мелодії, виявляє прояви жалості, встиду, самолюбства.
Дитина дуже рухлива,допитлива;
Основною формою розвитку є гра;
Через гру дитина здобуває перші трудові навики, швидко росте словарний запас;
До 2 – 3-х років речення стають багатослівними;
Дитина в усьому наслідує дорослого;
З 1,5 річного віку денний сон складає 3 год., нічний – 11 год.
Можливі перевантаження враженнями та негативними впливами оточуючого середовища.
Дитина 2-х років добре розуміє просту розповідь дорослого, наприклад про події минулого. Він вже може вживати в розмові пропозиції, що складаються з трьох слів, зокрема використовуючи прикметники і іменники. У грі малюк відтворює ряд простих, логічних дій. Він із задоволенням будує башту з декількох кубиків або збирає піраміду. Багато дітей знають напам’ять дитячі невеликі вірші і пісеньки. Дитина може розрізняти основні контрастні кольори і знати їх назви. У цьому віці мамі вже не потрібно годувати дитини самій, він самостійно їсть ложкою і п’є з кухля. У дворічного малюка дуже добре розвинена моторика. Дворічні діти виявляють цікавість до малювання, звичайно перші малюнки ще нагадують нерозбірливі лінії, штрихи і плями.
. Дитина 3-х років добре розмовляє і розуміє, використовує в мові складні пропозиції. Він може вимовляти фрази, що містять 5 – 6 слів, вживаючи прикметники і говір. У цьому віці дітей дуже привертають картинки, дитина із задоволенням їх розглядатиме і вимовлятиме назву знайомих предметів і імена героїв на прохання дорослих. У грі малюк починає використовувати ролеві елементи, наприклад під час гри «в дочки-матері». Як і в 2 роки таким дітям дуже подобається малювати і ліпити з пластиліну. У нього виходять елементарні малюнки олівцем і прості пластилінові фігурки. Малюк практично самостійно або з невеликою допомогою дорослого одягається сам. Йому вже добре вдається розстібати і застібати гудзики. При необхідності він сам і за призначенням користується гребінцем, серветкою і носовою хусткою. Граючи в кубики, дитина може відтворити показані батьками споруди або щось побудувати сам. Дуже цікавим навиком стає планування своєї діяльності, малюк може попередити дорослого про те, що він малюватиме, ліпитиме, гратиме в машинку і т.п. В цьому віці діти вже починають розуміти, що можна робити, а що робити не можна. Якщо дитині прагнути пояснювати різні вчинки, то він скоро почне сам відрізняти хорошу поведінку від поганої. Також трирічні діти із задоволенням проявляють самостійність. Вони вже добре відчувають себе в колективі, і можуть грати разом.
Режим дитини в 3 роки практично відповідає режиму дитини в 2 роки. Бажано щоб дитина спала вночі не меншого 11 ч. і спав 1 раз вдень не меншого 1,5 ч. Потрібно укладати дитину спати близько 21 ч.. Перед сном можна провести купання. У цьому віці багато дітей не люблять укладатися спати вдень, це відбувається із-за їх надмірної рухової активності і вразливості. Потрібно все ж таки наполягти на тому, щоб укласти дитину на відпочинок оскільки систематичне недосипаніє не принесе користі.
Вік 3-4 роки
Моторика – добре ходить самостійно, піднімається по східцях, бігає, взбирається на гірку,
Координація – пробує малювати людину, тварин;
Слух/мова – багатослівні речення;
Особистість – властива підвищена цікавість, почуття страху, легко запам”ятовує вірші, легко вчить іноземні мови
Дитина стрибає, бігає, влізає на огорожу, дерево або горб в паренні, не забуваючи при цьому задавати масу питань. А з іншого боку, дитина може довго розглядати картинки в книжці, розфарбовувати їх або ліпити щось з пластиліну, або уважно слухати казку. Річ у тому, що в цей віковий період малюк вже досягає рухової досконалості для виконання окремих рухів. Скажімо, він здатний навчитися їздити на триколісному велосипеді, уміло маніпулюючи педалями, користуватися зубною щіткою, гребінцем, олівцем. А щоденне невтомне тренування з кожним днем і місяцем дає свої позитивні результати
Вік 4-6-7 років
Моторика – гарно грається в різні ігри,
Координація – удосконалюється ;
Слух/мова – починають читати, писати;
Особистість – підвищується потреба в спілкуванні зі своїми ровесниками та в спільних іграх в колективі.
Зростає потреба у спілкуванні з іншими дітьми;
За рівнем інтелектуального розвитку дитина готова до поступлення в школу;
Дещо сповільнюється процес росту;
Активно удосконалюються функціональні можливості органів і систем;
Тривалість денного сну 2 – 2,5 год., нічного – 10 – 11 год.;
Розвиваються тонкі рухові навички: уміння кататися на двоколісному велосипеді, на ковзанах, танцювати, вишивати, в’язати;
Дуже добра пам’ять: легко запам’ятовують вірші, переказують казки, засвоюють чужу мову;
Особливо важлива чітка організація виховної роботи вдома і в дитячих коллективах
Про дитину у віці від 4 до 5 років можна сказати: може самостійно застібати гудзики, розуміє призначення предметів, їх властивості, форму, колір, розмір і з чого вони зроблені, бере участь в розмові, розповідає казку, знає як утворюються числа в межах п’яти, орієнтується у просторі та часі, стрибає в довжину на 60 см і у висоту (близько 10 см), може потрапити м’ячем у вертикальну ціль, може вилазити по драбинці або гімнастичній стінці, малює навколишні предмети з життя: будинок, дерева, сонечко і т.п.., любить ліпити з глини і пластиліну, може рівно різати ножицями, скласти і наклеїти аплікацію з 4-6 частин, складає конструкції з іграшкового будівельного матеріалу, швидко запам’ятовує слова, легко сприймає іноземну мову, збільшує свій словарний запас всіма частинами мови.
У віці від 5 до 6 років: Добре орієнтується в просторі (розуміє вислови “вгору”, “вниз”, “наліво”, “справа”). Знає назви професій, диких і домашніх тварин, риб. Уміє розрізнити, який предмет з чого зроблений, і назвати цей матеріал, знає цифри, рхує до 10. Добре і легко може пролізти крізь обруч, прив’язаний на висоті 20-30 див. Уміє накидати кільця на стрижень, стрибати з скакалкою, виконувати різні вправи по пам’яті. Чітко виражає свої враження і думки. У поведінці виявляються індивідуальні риси вдачі. Любить співати прості пісеньки. Любить грати в ігри. Хоче контакту з іншими дітьми і в дитячий колектив.
У дітей «передшкільного» віку перевіряють готовність до школи. Тому що, від того, як складеться шкільне життя у дитини, багато в чому залежить його майбутнє. Коли діти вступають до школи, вони обов’язково проходять співбесіду, іноді – тестування. Педагоги перевіряють знання, навики, уміння дитини, зокрема уміння вважати і читати. Завдання психолога зовсім інша – виявити психологічну готовність до шкільного навчання.
Психологічну готовність до школи бажано визначити за рік до передбачуваного надходження, оскільки в цьому випадку є час змінити те, що потребує корекції.
На жаль, багато батьків думають, що готовність до школи полягає тільки в розумовій готовності. Тому вони, не жаліючи сил, водять свою дитину на розвиток пам’яті, уваги, мислення.
Проте, готовність до школи має ряд і інших параметрів. Найважливішим компонентом шкільної готовності психологи вважають мотиваційну готовність , наявність мотивації до учбової діяльності. При цьому відрізняють зовнішню і внутрішню мотивацію. Якщо запитати дитину, чи хоче він в школу, то більшість відповість: «хочу». Але це «хочу» буде різним. Зовнішня мотивація пов’язана із зовнішньою атрибутикою, наприклад, «хочу портфель, як у брата» або «хочу красивий пенал». Внутрішня мотивація пов’язана з безпосереднім бажанням вчитися, знаходити знання.
Треба сказати, що в першому класі успішніше вчаться діти із зовнішньою мотивацією, оскільки їх бажання реалізуються, а серйозного навантаження на інтелект поки немає.
Ще одним компонентом шкільної готовності психологи виділяють вольову готовність . Це означає уміння дитини діяти по команді, відповідно до встановленого зразка. Дитина повинна уміти слідувати заданим правилам, нехтуючи своїми безпосередніми бажаннями.
Важливим компонентом є також і комунікативна готовність . Дитина повинна мати навики взаємодії як з дорослими (вчителями), так і з однолітками. У спілкуванні з дорослими дитина повинна усвідомлювати контекст спілкування і уміти діяти виходячи з цього контексту. Наприклад, знати, коли можна вставати під час уроку і слідувати цьому; питати вчителя у справі, а не по дурницях і так далі.Спілкування з однолітками повинне полягати в двох навиках: по-перше, дитина повинна уміти домовлятися, кооперуватися з іншими дітьми. По-друге, дитина винна достатньо спокійно себе відчувати в умовах конкуренції, адже шкільне життя – це змагання!
Дуже важлива мовна готовність дитини. Дитина повинна уміти спілкуватися в діалозі, уміти ставити питання, відповідати на питання, мати навик переказу
Шкільний вік
Характеризується дальнійшим розвитком психіки, розумової діяльності, концентрації уваги, цілеспрямованості, формування індивідуального характеру.
Молодший шкільний вік
1. Закінчується морфологічне диференціювання клітин кори головного мозку, особливо рухової ділянки, а також закінчується формування периферичного іннерваційного апарата;
2. Характерною є стійка рівновага процесів збудження та гальмування з деяким переважанням збудження та домінування кори головного мозку над підкірковою ділянкою, її вегетативними функціями;
3. Значно зростає м’язова маса, розвиваються такі рухові якості, як швидкість, спритність, сила, витривалість;
4. Розвивається наполегливість, необхідні трудові навики;
5. Формуються здібності, здатність до тривалої цілеспрямованої діяльності (розумової і фізичної);
6. На цей період припадає максимум ігрової діяльності;
7. Збільшується обсяг уваги та її стійкість.
З моменту, коли дитина пішла в школу, його емоційний розвиток більший, чим раніше, залежить від того досвіду, якого він набуває зовні удома.
Страхи дитини відображають сприйняття навколишнього світу, рамки якого тепер розширюються. Нез’ясовні і вигадані страхи минулих років змінялися іншими, більш усвідомленими: уроки, уколи, природні явища, відносини між однолітками. Страх може приймати форму тривоги або неспокою.
Час від часу у дітей шкільного віку з’являється небажання йти в школу. Симптоми (головний біль, коліки в шлунку, блювота, запаморочення) широко відомі. Це не симуляція, і в таких випадках важливо щонайшвидше з’ясувати причину. Це може бути страх перед невдачею, боязнь критики з боку вчителів, боязнь бути знехтуваним батьками або однолітками. У таких випадках допомагає дружньо-наполеглива зацікавленість батьків у відвідинах дитиною школи.
Старший шкільний вік
Найважчий період психологічного розвитку, формування волі, свідомості, моральності;
Спостерігається високий рівень підкоркової активності;
Переважає генералізована активація емоційного характеру.
Симптоми підліткової кризи
· Спостерігається зниження продуктивності і здатності до учбової діяльності навіть в тій області, в якій дитина обдарована.
Регрес виявляється, коли задається творче завдання (наприклад, твір). Діти здатні виконувати так само, як і раніше, тільки механічні завдання.
Це пов’язано з переходом від наочності і знання до розуміння і дедукції (виведення слідства з посилок, висновок). Тобто відбувається перехід на новий, вищий ступінь інтелектуального розвитку. По Піаже, це 4 період розумового розвитку. Це не кількісна характеристика інтелекту, а якісна, яка спричиняє за собою новий спосіб поведінки, новий механізм мислення. На зміну конкретному приходить логічне мислення. Це виявляється в критицизмі і вимозі доказів. Підліток тепер обтяжується конкретним, його починають цікавити філософські питання (проблеми походження свіу, людини). Холоне до малювання і починає любити музику, найабстрактніше з мистецтв.
Відбувається відкриття світу психічного, увага підлітка вперше звертається на інших осіб.
З розвитком мислення наступає інтенсивне самосприйняття, самоспостереження, пізнання світу власних переживань. Розділяється мир внутрішніх переживань і об’єктивна дійсність. У цьому віці багато підлітків ведуть щоденники. Нове мислення надає вплив і на мову, мову. Цю стадію можна порівняти тільки з раннім дитинством, коли розвиток мислення просувається услід за розвитком мови. Мислення в підлітковому віці не одна з функцій у ряді інших, а ключ для решти всіх функцій і процесів. Під впливом мислення закладаються основи особи і світогляду підлітка.
Мислення в поняттях перебудовує і нижчі, раніші функції: сприйняття, пам’ять, увага, практичне мислення (або дієвий інтелект). Крім того, абстрактне мислення є передумовою (але не гарантією) того, що людина досягне вищої стадії етичного розвитку.
· Другий симптом кризи – негативізм.
Іноді цю фазу так і називають фазою другого негативізму по аналогії з кризою 3 років. Дитина як би відштовхується від середовища, ворожий, схильний до сварок, порушень дисципліни. Одночасно випробовує внутрішній неспокій, незадоволеність, прагнення до самоти, до самоїзоляциі.
У хлопчиків негативізм виявляється яскравіше і частіше, ніж у дівчаток, і починається пізніше – в 14-16 років. Поведінка підлітка під час кризи не обов’язково має негативний характер. Л.С.Выготский пише про три варіанти поведінки.
· Негативізм яскраво виражений у всіх областях життя підлітка
Причому це триває або декілька тижнів, або підлітка надовго випадає з сім’ї, недоступний домовленостям старших, збудливий або, навпаки, тупий. Це важке і гостре протікання спостерігається у 20% підлітків.
· Дитина – потенційний негатівіст
Це виявляється лише в деяких життєвих ситуаціях, головним чином як реакція на негативний вплив середовища (сімейні конфлікти, пригноблююче дію шкільної обстановки). Таких дітей більшість, приблизно 60 %.
· Негативних явищ немає зовсім у 20 % дітей.
На цій підставі можна припустити, що негативізм наслідок недоліків педагогічного підходу . Етнографічні дослідження також показують, що є народи, де підлітки не переживають кризи.
Емоційний розвиток підлітка
Підлітковий вік вважається періодом бурхливих внутрішніх переживань і емоційних труднощів. За наслідками опиту, проведеного серед підлітків, половина 14-річних часом відчувають себе настільки нещасними, що плачуть і хочуть кинути всіх і все. Чверть повідомила, що їм здається іноді, що люди дивляться на них, говорять про них, сміються над ними. Кожному 12-у в голову приходили ідеї самогубства.
Типові шкільні фобії, які зникли в 10-13 років, тепер знову з’являються в злегка зміненій формі. Переважають соціальні фобії. Підлітки стають соромливими і надають велике значення недолікам своєї зовнішності і поведінки, що приводить до небажання зустрічатися з деякими людьми. Іноді тривожність паралізує соціальне життя підлітка настільки, що він відмовляється від більшості форм групової активності. З’являються страхи відкритих і закритих просторів.
Критерії нервово-психічного розвитку:
Моторика – цілеспрямована, маніпулятивна діяльність дитини;
Статика – фіксація та утримання певних частин тулуба в необхідному положенні;
Умовно-рефлекторна діяльність – адекватна реакція дитини на чинники зовнішнього середовища
Мова – її розвиток включає 3 етапи: І – підготовчий, ІІ – сенсорна мова, ІІІ – моторна мова
Вища нервова діяльність – розвивається на основі формування всіх попередніх критеріїв, це ознака розумової здібності та інтелекту людини.
Етапи становлення нервово-психічного розвитку:
І етап – 0-1 місяць
ІІ етап – 1-3 місяці
ІІІ етап – 3-6 місяців
ІV етап – 6-9 місяців
V етап – 9-12 місяців
VІ етап – 1-3 роки
Ознаки статики:
І ознака – тримання голови (3 місяці)
ІІ ознака – здатність самостійно сидіти (6-7 місяців)
ІІІ ознака – здатність самостійно стояти (9-10 місяців)
ІV ознака – здатність самостійно ходити (11-14 місяців)
Порушення нервово-психічного розвитку
Під впливом різних чинників і несприятливих факторів навколишнього середовища вказані закономірності психічного розвитку дитини можуть порушуватися.
У деяких випадках негативні фактори зовнішнього середовища можуть викликати тимчасове гальмування дозрівання структур мозку та їх функцій, що призводить до затримки психічного розвитку, який може компенсуватись при сприятливих умовах подальшого розвитку. Такий тип затримки психічного розвитку називають неспецифічним, або доброякісним. Це не патологічна затримка психічного розвитку, оскільки вона проявляється тільки запізненням розвитку моторних або психічних функцій. Вона відносно швидко компенсується і не супроводжується патологічними неврологічними і психоневрологічними симптомами.
В інших випадках негативні фактори можуть викликати пошкодження структур мозку і його якісні морфологічні зміни, що призводить до стійкої, органічної і специфічної затримки психомоторного розвитку. Якщо ця затримка зумовлена внутрішньоутробним ураженням плода або виникає в перші три роки життя дитини, то вона називається олігофренією. Набута затримка психічного розвитку у пізніший період життя, після 3-го року та в наступні періоди, називається деменцією.
Олігофренія характеризується непрогредієнтним перебігом, неспроможністю до повноцінної абстракції, незрілістю суджень, нездатністю до узагальнень і відтворень, афективно-вольовими розладами. Залежно від ступеня вираженості затримки психічного розвитку розрізняють олігофренію ступеня дебільності, імбецільності та ін.
У дітей з дебільністю спостерігається недостатня здатність до аналітичної, особливо синтетичної, діяльності, слабкість узагальнень, примітивне абстрагування. Проте така дитина може бути старанною, здатна орієнтуватися в нескладних життєвих ситуаціях, їй доступне пізнання простих, конкретних явищ, і при спеціальних умовах виховання можливе розширення пізнавальних функцій.
Деменція — це набуте захворювання, клінічні варіанти якого залежать від етіологічного фактора, глибини ураження мозку і віку. Для деменції характерний прогредієнтний перебіг з вираженою деградацією особистості, втратою навичок мови, спонуки до діяльності, наростає апатія, адинамія. Повільно, але неухильно наростає збіднення інтелекту, гіпо- та амнезії, порушується будова логічного мислення і цілеспрямована діяльність, спотворюється емоційно-вольова сфера.
Проведені епідеміологічні дослідження свідчать, що поширеність затримки психічного розвитку серед дітей залежить від віку, соціально-побутових факторів, регіону проживання, умов догляду і виховання та багатьох інших факторів.
У зв’язку з цим показники поширеності затримки психічного розвитку в різних країнах коливаються в дуже широких межах (табл.).
Слід відзначити, що вказані дані стосуються лише затримки психічного розвитку (олігофренія та ін.), тоді як низький рівень психомоторного розвитку зустрічається у дітей значно частіше. Так, серед дітей першого року життя відставання в психомоторному розвитку спостерігається у 5,7-10,9\%. В динаміці розвитку виявляється зменшення кількості дітей з низьким рівнем психічного розвитку. Серед дошкільників і школярів чисельність дітей з низьким рівнем психічного розвитку становить 4-4,56\%.
Затримка психічного розвитку дітей виникає під впливом багатьох причин і найрізноманітніших факторів. Це може відбуватися в результаті інфекційних (краснуха, токсоплазмоз, герпес, цитомегаловірус та ін.), ендокринних (гіпотиреоз, гіпопаратиреоз та ін.) і обмінних (фенілкетонурія, гомоцистинурія, гіпергліцинемія, глікогеноз, мукополісахаридоз та ін.) захворювань, уражень нервової системи (енцефаліт та ін.), хромосомних аберацій (хвороба Дауна, синдроми Клайнфелтера, Шерешевського-Тернера, Патау та ін.), а також інших пошкоджень, травм, інтоксикацій тощо.
Але в кожному конкретному випадку не завжди вдається встановити причину затримки психічного розвитку. Тільки у 6\%о дітей відома причина затримки психічного розвитку, тоді як у більшості випадків етіологію встановити не вдається.
Ще на один важливий факт слід звернути увагу — це своєчасність діагностики. В ранньому дитячому віці (до 2 років) затримка психічного розвитку вперше діагностується у 15,2\%о дітей, в дошкільному — у 17,7\%), в молодшому шкільному віці — у 49,6\%) всіх дітей з патологією психічного розвитку. Ці дані підтверджують необхідність оцінки психічного розвитку дітей раннього дитячого віку, тому що своєчасна діагностика сприяє можливості більш ефективної профілактики та ранної медико-педагогічної реабілітації.
S.2. Оцінка психічного розвитку дітей
Загальний рівень нервово-психічного розвитку відображає ступінь дозрівання центральної нервової системи. Своєчасне виявлення відхилень у розвитку й поведінці дитини має важливе значення, оскільки дозволяє на ранніх етапах провести необхідну корекцію.
Діагностика порушень психічного розвитку дітей включає вивчення сімейного анамнезу, анамнезу пренатального розвитку, перебігу пологів, періоду новонародженості і подальшого розвитку в різні вікові періоди, а також об’єктивного неврологічного і психологічного обстеження.
Для оцінки нервово-психічного розвитку дітей використовують тести і методи, що грунтуються на показниках розвитку.
Вперше тестовий метод оцінки та діагностики нервово-психічного розвитку дітей було запропоновано в 1905 р. французьким психологом Альфредом Біне (Binet А.) у співробітництві з психіатром, доктором Т.Сімоном (Simon Th.).
Тест — це точно визначена проба, стандартизована при точно визначених умовах застосування, з допомогою якої шляхом оцінки відповіді (словесної або дійової) можна порівняти і зіставити обстежувану дитину з певною популяцією (групою) дітей. Тестовий метод оцінки психічного розвитку має досить багато позитивних моментів. Зокрема, психодіагностичні тести дозволяють дати об’єктивну кількісну оцінку якісним параметрам психічного розвитку, вони надійні, дають можливість проводити повторне і варіативне (порівняльне) обстеження, не вимагають спеціальної тривалої підготовки або складного обладнання при їх проведенні.
Набір відносно простих тестів дозволяє лікареві оцінити інтелектуальний розвиток дитини. В практичній роботі використовується досить багато різних тестових завдань. Зокрема, тести Стенфорд-Біне, прогресивні матриці Равена (The Raven Progressive Matrices, 1958), тести Сігвіна, Denver Developmental Screening Test (DDST) та ін. Приклади деяких завдань цих тестів представлені на рис. 22.
Психічний розвиток вимірюють і зображають числовим значенням, яке називається коефіцієнтом психічного (чи розумового) розвитку («коефіцієнтом інтелігентності») і позначається IQ або QI (за першими буквами aHra.intelligence quotient).
В сучасній клінічній педіатрії для діагностики нервово-психічного розвитку дітей використовують показники розвитку з кількісною оцінкою результатів обстеження (В.Манова-Томова, 1978).
Контроль за динамікою нервово-психічного розвитку здійснюється в певні строки, як правило, одночасно з оцінкою фізичного розвитку та стану здоров’я. Чим молодша дитина, тим частіше проводять контроль за нервово-психічним розвитком, оскільки інтенсивність її розвитку більш швидша, ніж у дітей старшого віку. На першому році життя оцінку нервово-психічного розвитку проводять щомісяця, на другому — раз на квартал, на третьому — раз на півріччя (в дні, близькі до дня народження).
Рівень розвитку дітей першого року життя, які виховуються в сім’ї, оцінює лікар-педіатр на прийомі в кабінеті здорової дитини, а тих, які знаходяться в дитячих колективах, —• вихователь, під контролем лікаря-педіатра і педагога. Для оцінки розвитку поведінки використовують також патронажні записи дільничної медичної сестри і відомості, отримані від матері.
В основу контролю розвитку дітей першого півріччя життя (до 6 міс.) покладено показники нервово-психічного розвитку, так звані головні лінії розвитку, які характеризують виникнення і формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, зачальних рухових навичок, підготовчих етапів активного мовлення й умінь під час годування.
У віці від 6 до 12 міс. оцінюють розвиток загальних рухів, розуміння мови, активного мовлення, дії з предметами, уміння й навички, які виявляють в процесі спілкування дітей один з одним та з дорослими.
Види контролю нервово-психiчного розвитку дiтей в рiзнi вiковi перiоди:
· до 6 мiсяців життя – конролюються виникнення i формування слухових i зорових орiєнтовних реакцiй, позитивних емоцiй, рухiв кiнцiвок, загальних рухових навичок, пiдготовчих етапiв активного мовлення й умiнь в процесi годування;
· у вiцi вiд 6 до 12 мiсяців оцiнюють розвиток загальних рухiв, розумiння мовлення, активного мовлення, дiї з предметами, умiння й навички, якi виявляються у процесi спiлкування;
На другому році життя провідними показниками нервово-психічного розвитку є: розвиток розуміння мови .та активного мовлення, сенсорний розвиток, гра та дії з предметами, подальше становлення рухової активності, умінь та навичок.
У віці від 2 до 3 років головними показниками нервово-психічного розвитку є: активне мовлення, сенсорний розвиток, участь у грі, конструктивна та образотворча діяльність, рухова активність.
Для оцінки нервово-психічного розвитку дітей від 3 до 7 років користуються даними спостережень за поведінкою дитини під час різних режимних моментів, при проведенні поглиблених лікарських обстежень, а також характеристикою педагога (в дитячих дошкільних закладах). При цьому провідними показниками є: моторний розвиток і зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага тощо); розвиток мовлення (звукова культура мовлення, граматично правильне мовлення, читання віршів та ін.); пізнавальна діяльність (орієнтування в просторі, лічба, значення і відчуття кольорів, конструювання та ін.); соціально-культурний розвиток (куль-турно-гігієнічні навички, самостійность і працелюбство, ігрова діяльність, взаємостосунки з оточуючими та ін.).
Для оцінки розвитку дітей повинен бути підібраний матеріал, аналогічний тому, що використовується в самостійній діяльності. Одночасно оцінка нервово-психічного розвитку дитини проводиться не більш, ніж за 2-3 показниками і, як правило, не більш, ніж у 3-4 дітей.
Послiдовнiсть дiй при оцiнцi нервово-психiчного розвитку можна представити наступним чином:
1. Визначення календарного (хронологiчного) вiку дитини.
2. Виявлення умiнь даної дитини з урахуванням головних показникiв розвитку, характерних для даного вiкового перiоду,
3.Зiставлення виявленого рiвня нервово-психiчного розвитку дитини з показниками розвитку дiтей даного вiку, визначення психiчного вiку дитини та коефiцiєнту розвитку (QD).
4. Виявлення вiдхилень у нервово-психiчному розвитку дитини порiвняно з показниками для дiтей даного вiку та формулювання висновкiв.
Коефiцiєнт розвитку (QD) є iнтегральною оцiнкою рiвня нервово-психiчного розвитку дитини. Визначається через календарний (хронологiчний) i психiчний вiк дитини аналогiчно способу визначення коефiцiєнта розумового розвитку (IQ) за шкалами Станфорд-Біне (Stanford–Binet Intelligence Scale, 1972) та Д. Векслера (D.Wechsler, 1965):
ВПР
QD = ———— * 100
КВ
де ВПР – вiк психiчного розвитку; КВ – календарний (хронологiчний) вiк дитини.
Календарний (хронологiчний) вiк – це реальний вiк дитини на момент обстеження, який визначається рiзницею мiж датами народження i обстеження. На першому роцi життя вiн визначається тижнями, а у дiтей старше 1 року – в мiсяцях, причому залишок 15 i бiльше днiв береться за 1 мiсяць. Вiк психiчного розвитку вiдображає рiвень психiчного розвитку дитини i визначається здатнiстю при дослiдженнi виконувати певнi навички, характернi для даного вiкового перiоду. Загальний психiчний вiк є середньою арифметичною величиною вмiнь i навичок дитини по кожному показниковi головних лiнiй розвитку.
Шкала оцінки рівня нервово-психічного розвитку дитини
Величина QD |
Рівень розвитку |
130 i бiльше |
Дуже високий розвиток |
120-129 |
Високий розвиток |
111-120 |
Нормальний високий розвиток |
90-110 |
Середнiй нормальний розвиток |
80-89 |
Слабкий нормальний розвиток |
70-79 |
Межовi випадки |
69 i менше |
Дебiльнiсть |
За норму розвитку дитини першого року життя приймають оволодiння умiннями та навичками в межах +15 днiв вiд паспортного вiку. Раннiм, або прискореним вважається розвиток, якщо дитина оволодiла умiннями у бiльш раннi вiковi строки (бiльш, нiж на 15 днiв). Сповiльнений розвиток, або затримка у розвитку відмічається при формуваннi умiнь у бiльш пiзнi вiковi строки, тобто бiльше, нiж 15 днiв (епiкрiзовий строк). На другому роцi життя за нормальний розвиток приймають формування умiнь та навичок у межах кварталу (епiкрiзовий строк), а на третьому роцi – у межах пiврiччя (епiкрiзовий строк).
У дiтей шкiльного вiку для визначення pозумового pозвитку викоpистовують piзнi тести, анкети на виявлення особливостей мозкової діяльності. Вивчаються особливості основних нервових процесів (сила збудження, гальмування, рухливість, лабільність, розвиток І та ІІ сиггальних систем), темп розумової діяльності та розумова працездатність дитини (коректурна проба), можливості операціональної діяльності (сприйняття, збереження та переробка інформації).
Для оцінки інтелектуального розвитку використовується «Інтелектуальна шкала Векслера для дітей». Вона складається з 12 субтестів, кожний з яких вимірює певну розумову здібність або комплекс здібностей. Субтести розподіляються на дві групи: вербальні, побудовані виключно на словесному матеріалі («Загальна обізнаність», «Загальна тямущість», арифметичний субтест, «Словник», знаходження схожості, відтворення цифрових рядів) і невербальні, наочно-маніпулятивні (завершення картинок, встановлення послідовності картинок, складання орнаментів із кубиків, складання фігур, «Кодирування», «Лабіринт»). По кожній групі субтестів вираховується окремий коефіцієнт інтелектуальності (вербальний і невербальний КІ), а на їх основі – повний КІ.
Психодіагностичне обстеження дитини як особистості включає в себе такі методи, як спостереження, розмова, використання психометричних методик (тести Г.Айзенка, Р.Кеттела, вибору кольорів Люшера та інш.).
Для визначення швидкості та точності переробки зорової інформації у учнів всіх вікових категорій використовується перевірка швидкості читання та коректурна проба. Швидкість читання визначається традиційно кількістю прочитаних мовчки слів за хвилину. Для її перевірки беруться групи з 8 – 10 учнів, щоб можна було їх бачити і контролювати початок та кінець виконання завдання. Тексти були підбираються відповідно віку і віддруковуються на окремих листах.
Коректурна проба використовується як методика оцінки темпу психомоторної діяльності, працездатності та здібності до виконання монотонної роботи, що потребує постійної концентрації уваги. Дослідження проводиться за допомогою спеціальних бланків з рядами розташованих у випадковому порядку символів, серед яких викреслюються певні їх поєднання. Результати проби оцінюються по кількості правильно та неправильно закреслених знаків (або по кількості пропущених знаків). Це бланковий тест швидкості, який виконується за певний інтервал часу. Методика Бурдона пропонує інструкцію – уважно продивлятися рядки слів і підкреслювати в них певне буквосполучення. Проби застосовуються з урахуванням вікових особливостей досліджуваних. Для дітей молодшого шкільного віку (8–9 років) проба включає 50 слів, слова прості, зрозумілі для дітей цього віку. Для кожної наступної вікової категорії досліджуваних школярів – підліткового віку та старшокласників – кількість слів збільшується, слова ускладнюються. Коректурна проба пропонується на початку психометричного обстеження, на 2-3-му уроці, щоб виключити можливу додаткову втому зорового аналізатора.
Слід відзначити, що вказані дані стосуються лише затримки психічного розвитку (олігофренія та ін.), тоді як низький рівень психомоторного розвитку зустрічається у дітей значно частіше. Так, серед дітей першого року життя відставання в психомоторному розвитку спостерігається у 5,7-10,9\%. В динаміці розвитку виявляється зменшення кількості дітей з низьким рівнем психічного розвитку. Серед дошкільників і школярів чисельність дітей з низьким рівнем психічного розвитку становить 4-4,56\%.
Затримка психічного розвитку дітей виникає під впливом багатьох причин і найрізноманітніших факторів. Це може відбуватися в результаті інфекційних (краснуха, токсоплазмоз, герпес, цитомегаловірус та ін.), ендокринних (гіпотиреоз, гіпопаратиреоз та ін.) і обмінних (фенілкетонурія, гомоцистинурія, гіпергліцинемія, глікогеноз, мукополісахаридоз та ін.) захворювань, уражень нервової системи (енцефаліт та ін.), хромосомних аберацій (хвороба Дауна, синдроми Клайнфелтера, Шерешевського-Тернера, Патау та ін.), а також інших пошкоджень, травм, інтоксикацій тощо.
Але в кожному конкретному випадку не завжди вдається встановити причину затримки психічного розвитку. Тільки у 6\%о дітей відома причина затримки психічного розвитку, тоді як у більшості випадків етіологію встановити не вдається.
Ще на один важливий факт слід звернути увагу — це своєчасність діагностики. В ранньому дитячому віці (до 2 років) затримка психічного розвитку вперше діагностується у 15,2\%о дітей, в дошкільному — у 17,7\%), в молодшому шкільному віці — у 49,6\%) всіх дітей з патологією психічного розвитку. Ці дані підтверджують необхідність оцінки психічного розвитку дітей раннього дитячого віку, тому що своєчасна діагностика сприяє можливості більш ефективної профілактики та ранної медико-педагогічної реабілітації.
S.2. Оцінка психічного розвитку дітей
Загальний рівень нервово-психічного розвитку відображає ступінь дозрівання центральної нервової системи. Своєчасне виявлення відхилень у розвитку й поведінці дитини має важливе значення, оскільки дозволяє на ранніх етапах провести необхідну корекцію.
Діагностика порушень психічного розвитку дітей включає вивчення сімейного анамнезу, анамнезу пренатального розвитку, перебігу пологів, періоду новонародженості і подальшого розвитку в різні вікові періоди, а також об’єктивного неврологічного і психологічного обстеження.
Для оцінки нервово-психічного розвитку дітей використовують тести і методи, що грунтуються на показниках розвитку.
Вперше тестовий метод оцінки та діагностики нервово-психічного розвитку дітей було запропоновано в 1905 р. французьким психологом Альфредом Біне (Binet А.) у співробітництві з психіатром, доктором Т.Сімоном (Simon Th.).
Тест — це точно визначена проба, стандартизована при точно визначених умовах застосування, з допомогою якої шляхом оцінки відповіді (словесної або дійової) можна порівняти і зіставити обстежувану дитину з певною популяцією (групою) дітей. Тестовий метод оцінки психічного розвитку має досить багато позитивних моментів. Зокрема, психодіагностичні тести дозволяють дати об’єктивну кількісну оцінку якісним параметрам психічного розвитку, вони надійні, дають можливість проводити повторне і варіативне (порівняльне) обстеження, не вимагають спеціальної тривалої підготовки або складного обладнання при їх проведенні.
Набір відносно простих тестів дозволяє лікареві оцінити інтелектуальний розвиток дитини. В практичній роботі використовується досить багато різних тестових завдань. Зокрема, тести Стенфорд-Біне, прогресивні матриці Равена (The Raven Progressive Matrices, 1958), тести Сігвіна, Denver Developmental Screening Test (DDST) та ін. Приклади деяких завдань цих тестів представлені на рис. 22.
Психічний розвиток вимірюють і зображають числовим значенням, яке називається коефіцієнтом психічного (чи розумового) розвитку («коефіцієнтом інтелігентності») і позначається IQ або QI (за першими буквами aHra.intelligence quotient).
В сучасній клінічній педіатрії для діагностики нервово-психічного розвитку дітей використовують показники розвитку з кількісною оцінкою результатів обстеження (В.Манова-Томова, 1978).
Контроль за динамікою нервово-психічного розвитку здійснюється в певні строки, як правило, одночасно з оцінкою фізичного розвитку та стану здоров’я. Чим молодша дитина, тим частіше проводять контроль за нервово-психічним розвитком, оскільки інтенсивність її розвитку більш швидша, ніж у дітей старшого віку. На першому році життя оцінку нервово-психічного розвитку проводять щомісяця, на другому — раз на квартал, на третьому — раз на півріччя (в дні, близькі до дня народження).
Рівень розвитку дітей першого року життя, які виховуються в сім’ї, оцінює лікар-педіатр на прийомі в кабінеті здорової дитини, а тих, які знаходяться в дитячих колективах, —• вихователь, під контролем лікаря-педіатра і педагога. Для оцінки розвитку поведінки використовують також патронажні записи дільничної медичної сестри і відомості, отримані від матері.
В основу контролю розвитку дітей першого півріччя життя (до 6 міс.) покладено показники нервово-психічного розвитку, так звані головні лінії розвитку, які характеризують виникнення і формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, зачальних рухових навичок, підготовчих етапів активного мовлення й умінь під час годування.
У віці від 6 до 12 міс. оцінюють розвиток загальних рухів, розуміння мови, активного мовлення, дії з предметами, уміння й навички, які виявляють в процесі спілкування дітей один з одним та з дорослими.
Види контролю нервово-психiчного розвитку дiтей в рiзнi вiковi перiоди:
* до 6 мiсяців життя – конролюються виникнення i формування слухових i зорових орiєнтовних реакцiй, позитивних емоцiй, рухiв кiнцiвок, загальних рухових навичок, пiдготовчих етапiв активного мовлення й умiнь в процесi годування;
* у вiцi вiд 6 до 12 мiсяців оцiнюють розвиток загальних рухiв, розумiння мовлення, активного мовлення, дiї з предметами, умiння й навички, якi виявляються у процесi спiлкування;
На другому році життя провідними показниками нервово-психічного розвитку є: розвиток розуміння мови .та активного мовлення, сенсорний розвиток, гра та дії з предметами, подальше становлення рухової активності, умінь та навичок.
У віці від 2 до 3 років головними показниками нервово-психічного розвитку є: активне мовлення, сенсорний розвиток, участь у грі, конструктивна та образотворча діяльність, рухова активність.
Для оцінки нервово-психічного розвитку дітей від 3 до 7 років користуються даними спостережень за поведінкою дитини під час різних режимних моментів, при проведенні поглиблених лікарських обстежень, а також характеристикою педагога (в дитячих дошкільних закладах). При цьому провідними показниками є: моторний розвиток і зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага тощо); розвиток мовлення (звукова культура мовлення, граматично правильне мовлення, читання віршів та ін.); пізнавальна діяльність (орієнтування в просторі, лічба, значення і відчуття кольорів, конструювання та ін.); соціально-культурний розвиток (куль-турно-гігієнічні навички, самостійность і працелюбство, ігрова діяльність, взаємостосунки з оточуючими та ін.).
Для оцінки розвитку дітей повинен бути підібраний матеріал, аналогічний тому, що використовується в самостійній діяльності. Одночасно оцінка нервово-психічного розвитку дитини проводиться не більш, ніж за 2-3 показниками і, як правило, не більш, ніж у 3-4 дітей.
Послiдовнiсть дiй при оцiнцi нервово-психiчного розвитку можна представити наступним чином:
1. Визначення календарного (хронологiчного) вiку дитини.
2. Виявлення умiнь даної дитини з урахуванням головних показникiв розвитку, характерних для даного вiкового перiоду,
3.Зiставлення виявленого рiвня нервово-психiчного розвитку дитини з показниками розвитку дiтей даного вiку, визначення психiчного вiку дитини та коефiцiєнту розвитку (QD).
4. Виявлення вiдхилень у нервово-психiчному розвитку дитини порiвняно з показниками для дiтей даного вiку та формулювання висновкiв.
Коефiцiєнт розвитку (QD) є iнтегральною оцiнкою рiвня нервово-психiчного розвитку дитини. Визначається через календарний (хронологiчний) i психiчний вiк дитини аналогiчно способу визначення коефiцiєнта розумового розвитку (IQ) за шкалами Станфорд-Біне (Stanford–Binet Intelligence Scale, 1972) та Д. Векслера (D.Wechsler, 1965):
ВПР
QD = ———— * 100
КВ
де ВПР – вiк психiчного розвитку; КВ – календарний (хронологiчний) вiк дитини.
Календарний (хронологiчний) вiк – це реальний вiк дитини на момент обстеження, який визначається рiзницею мiж датами народження i обстеження. На першому роцi життя вiн визначається тижнями, а у дiтей старше 1 року – в мiсяцях, причому залишок 15 i бiльше днiв береться за 1 мiсяць. Вiк психiчного розвитку вiдображає рiвень психiчного розвитку дитини i визначається здатнiстю при дослiдженнi виконувати певнi навички, характернi для даного вiкового перiоду. Загальний психiчний вiк є середньою арифметичною величиною вмiнь i навичок дитини по кожному показниковi головних лiнiй розвитку.
При цьому визначаються два показники:
· показник точності роботи (А) – характеристика якості виконання завдання. Якщо не допущено жодної помилки або пропуску, цей показник дорівнює 1,0. В іншому випадку А<1,0.
· показник продуктивності роботи (Е) – визначає одночасно якість та темп виконання, враховуючи об’єм проробленого матеріалу. Якщо по тексту не спостерігається помилок (А=1,0), цей показник виражається цілим числом. При наявності А<1,0 Е – число дрібне
Особистісна методика Айзенка (E.P.I.) призначена для виявлення та виміру таких рис характеру особистості, як екстраверсія та нейротизм. На основі теорії особистості Г.Айзенка були створені декілька варіантів опитувальників, які неодноразово вдосконалювались. Опитувальник містить в собі 57 питань, на які слід відповідати “так” або “ні”. 24 питання з них спрямовані на з’ясування наявності у людини якостей “екстраверсія—інтроверсія”, 24 питання — емоційної лабільності – емоційної стабільності (“нейротизм – сталість”), а за допомогою 9 питань визначається тенденція давати неправдиві відповіді (шкала неправди). Робота з опитувальником не потребує багато часу (8—10 хвилин). При цьому кожному учню пропонується бланк з інструкцією та списком питань та аркуш відповідей, в якому він повинен позначити варіант власної думки. Заповнений аркуш відповідей обробляється за допомогою шаблону з ключем. Кількісні значення показників, що вивчаються, представляються у балах (від 0 до 24) або у відсотках. Дитячий варіант тесту Айзенка має повну назву “Junior Eysenck Personality Inventory – J.E.P.I.”. Він був розроблений автором на основі модифікації тесту E.P.I. для дорослих і адаптований для дітей віком від 7 до 15 років. Тест складається з 56 питань, з яких відповідно 22, 22 і 12 питань визначають кожний фактор, що вимірюється.
Особистісний опитувальник “16 PF” Р.Кеттела був розроблений на основі фундаментальних психологічних досліджень і призначений для одержання найбільш повного уявлення про особистість за найкоротший час. Він дозволяє отримати об’єктивні кількісні показники. Адаптація тесту проведена І.Н.Гільяшевою і Е.М.Александровською (1985, Ленінград). Подана форма опитувальника містить 120 питань, які стосуються найрізноманітніших аспектів особистості і життя дитини: риси темпераменту, характеру, деякі особливості мотивації. взаємовідносини з однокласниками, відношення до сім’ї, поведінка. Він включає також шкалу, яка визначає ступінь сформованості інтелектуальних функцій. Кожний фактор Р. Кеттела відображає деяку реальну систему узагальнених рис особистості. Питання методики сформульовані нейтрально і збалансовані так, щоб однакове число позитивних і негативних відповідей давало рівний вклад в рахунок кожної шкали. Ці виміри є суттєво незалежними (ортогональними), тобто кореляція між ними достатньо мала. Таким чином, кожна з 12 шкал дає повністю нову інформацію про особистість, що не має місця в багатьох багатомірних шкалах. Методика сконструйована таким чином, щоб питання були зрозумілі як для молодших школярів (8 років), так і для дітей більш старшого віку (12 років). Опитувальник розділено на 2 ідентичні частини по 60 питань, кожна шкала містить в собі 10 питань (по 5 в кожній частині). Значуща відповідь на запитання оцінюється в 1 бал. Сума балів по кожній шкалі за допомогою спеціальних таблиць переводиться в стандартні оцінки — “стени”. Оцінки в 1 і 10 стенів, які практично рідко зустрічаються, являють собою крайні діаметрально протилежні значення однієї двополюсної властивості особистості. Як показало проведене дослідження, запропонована методика дозволяє адекватно судити про вікові і статеві особливості школярів і володіє достатньо широкими можливостями оцінки їх особистості.
«Тест особистісної зрілості». Для оцінки особистісної зрілості старших школярів можна використовувати тест, запропонований групою київських психологів. Оцінка рівня особистісної зрілості проводиться за чотирма рівнями: дуже високий, високий, задовільний і незадовільний. Рівень визначається алгебраїчною сумою балів, зібраною за всіма 33 питаннями тесту. Крім того, користуючись тими ж рівнями, можна оцінити зрілість людини і за окремими її аспектами, тому що дана методика містить п’ять шкал, які визначають їх. Авторами виділені наступні аспекти: мотивація досягнень, відношення до свого “Я” (“Я – концепція”), почуття громадянського обов’язку, життєва установка, здатність до психологічної близькості з іншими людьми.
Таким чином, існує багато специфічних психометричних методик, які дозволяють визначити практично всі риси характеру, особистості, рівень розумових здібностей, а також виявити дітей з певними відхиленнями від норми
При цьому визначаються два показники:
· показник точності роботи (А) – характеристика якості виконання завдання. Якщо не допущено жодної помилки або пропуску, цей показник дорівнює 1,0. В іншому випадку А<1,0.
· показник продуктивності роботи (Е) – визначає одночасно якість та темп виконання, враховуючи об’єм проробленого матеріалу. Якщо по тексту не спостерігається помилок (А=1,0), цей показник виражається цілим числом. При наявності А<1,0 Е – число дрібне
Особистісна методика Айзенка (E.P.I.) призначена для виявлення та виміру таких рис характеру особистості, як екстраверсія та нейротизм. На основі теорії особистості Г.Айзенка були створені декілька варіантів опитувальників, які неодноразово вдосконалювались. Опитувальник містить в собі 57 питань, на які слід відповідати “так” або “ні”. 24 питання з них спрямовані на з’ясування наявності у людини якостей “екстраверсія—інтроверсія”, 24 питання — емоційної лабільності – емоційної стабільності (“нейротизм – сталість”), а за допомогою 9 питань визначається тенденція давати неправдиві відповіді (шкала неправди). Робота з опитувальником не потребує багато часу (8—10 хвилин). При цьому кожному учню пропонується бланк з інструкцією та списком питань та аркуш відповідей, в якому він повинен позначити варіант власної думки. Заповнений аркуш відповідей обробляється за допомогою шаблону з ключем. Кількісні значення показників, що вивчаються, представляються у балах (від 0 до 24) або у відсотках. Дитячий варіант тесту Айзенка має повну назву “Junior Eysenck Personality Inventory – J.E.P.I.”. Він був розроблений автором на основі модифікації тесту E.P.I. для дорослих і адаптований для дітей віком від 7 до 15 років. Тест складається з 56 питань, з яких відповідно 22, 22 і 12 питань визначають кожний фактор, що вимірюється.
Особистісний опитувальник “16 PF” Р.Кеттела був розроблений на основі фундаментальних психологічних досліджень і призначений для одержання найбільш повного уявлення про особистість за найкоротший час. Він дозволяє отримати об’єктивні кількісні показники. Адаптація тесту проведена І.Н.Гільяшевою і Е.М.Александровською (1985, Ленінград). Подана форма опитувальника містить 120 питань, які стосуються найрізноманітніших аспектів особистості і життя дитини: риси темпераменту, характеру, деякі особливості мотивації. взаємовідносини з однокласниками, відношення до сім’ї, поведінка. Він включає також шкалу, яка визначає ступінь сформованості інтелектуальних функцій. Кожний фактор Р. Кеттела відображає деяку реальну систему узагальнених рис особистості. Питання методики сформульовані нейтрально і збалансовані так, щоб однакове число позитивних і негативних відповідей давало рівний вклад в рахунок кожної шкали. Ці виміри є суттєво незалежними (ортогональними), тобто кореляція між ними достатньо мала. Таким чином, кожна з 12 шкал дає повністю нову інформацію про особистість, що не має місця в багатьох багатомірних шкалах. Методика сконструйована таким чином, щоб питання були зрозумілі як для молодших школярів (8 років), так і для дітей більш старшого віку (12 років). Опитувальник розділено на 2 ідентичні частини по 60 питань, кожна шкала містить в собі 10 питань (по 5 в кожній частині). Значуща відповідь на запитання оцінюється в 1 бал. Сума балів по кожній шкалі за допомогою спеціальних таблиць переводиться в стандартні оцінки — “стени”. Оцінки в 1 і 10 стенів, які практично рідко зустрічаються, являють собою крайні діаметрально протилежні значення однієї двополюсної властивості особистості. Як показало проведене дослідження, запропонована методика дозволяє адекватно судити про вікові і статеві особливості школярів і володіє достатньо широкими можливостями оцінки їх особистості.
«Тест особистісної зрілості». Для оцінки особистісної зрілості старших школярів можна використовувати тест, запропонований групою київських психологів. Оцінка рівня особистісної зрілості проводиться за чотирма рівнями: дуже високий, високий, задовільний і незадовільний. Рівень визначається алгебраїчною сумою балів, зібраною за всіма 33 питаннями тесту. Крім того, користуючись тими ж рівнями, можна оцінити зрілість людини і за окремими її аспектами, тому що дана методика містить п’ять шкал, які визначають їх. Авторами виділені наступні аспекти: мотивація досягнень, відношення до свого “Я” (“Я – концепція”), почуття громадянського обов’язку, життєва установка, здатність до психологічної близькості з іншими людьми.
Таким чином, існує багато специфічних психометричних методик, які дозволяють визначити практично всі риси характеру, особистості, рівень розумових здібностей, а також виявити дітей з певними відхиленнями від норми