Гострі кишкові інфекції

Гострі кишкові інфекції. Причина, клініка, діагностика, догляд, профілактика.

                                     ЕШЕРИХІОЗИ

Ешерихіози – гострі інфекційні захворювання переважно дітей раннього віку, викликані різними сероварами патогенної кишкової палички, характеризуються локалізацією патологічного процесу у шлунково-кишковому тракті з розвитком інфекційно-токсичного та діарейного синдромів, рідше – ураженням інших органів чи генералізацією процесу аж до розвитку сепсису, токсико-дистрофічного стану.

Етіологія

 

Ешерихії – грамнегативні палички: ентеропатогенні (ЕПЕ), ентероінвазивні(ЕІЕ), ентеротоксигенні (ЕТЕ), ентерогеморагічні (ЕГЕ).

Епідеміологія

·        Джерело – хворі в гострому періоді захворювання, здорові носії.

·        Шлях передачі – фекально-оральний (контактно-побутовий, рідше харчовий)

·        Сприйнятливість – діти 3-12 міс з несприятливим преморбідним фоном (ЕПЕ, ЕГЕ), різних вікових груп (ЕТЕ, ЕІЕ)

·        Сезонність – літньо-осіння (ЕТЕ, ЕІЕ)

Патогенез

1.     Вторгнення збудника в ШКТ

2.     Розмноження збудника, виділення токсинів

•        ЕПЕ на поверхні ентероцитів

•        ЕТЕ на поверхні ворсинок ентероцитів

•        ЕІЕ, ЕГЕ в середині епітеліоцитів товстої кишки

3.     Місцевий запальний процес (ЕПЕ, ЕІЕ), токсинемія (ЕПЕ, ЕІЕ)

4.     Порушення порожнинного і мембранного травлення, всмоктування (ЕПЕ, ЕІЕ), гіперсекреція, порушення всмоктування води, електролітів (ЕТЕ)

5.     Діарея

6.     У тяжких випадках: бактеріемія ® сепсис

Класифікація діарей

 

Діагностичні критерії еширехіозів:

Група гострих кишкових інфекцій, що викликаються патогенними для

людини кишковими паличками і протікають з гастроiнтестiнальною симптоматикою, характер якої залежить від виду збудника.

·        Ентеротоксигенний ешерiхiоз (холероподiбний) починається гостро з нездужання, слабості, нудоти. З’являються схваткоподiбнi болi в животі, блювота, пpонос. Стyл рідкий, водянистий. Лихоманка часто відсутня. Тривалість дисфункцiї кишечнику не більш 3-4 днів.

·        Eнтероiнвазивний ешерiхiоз (дизентерiєподiбний). Початок гострий, ознаки інтоксикації не виражені. У стулі виявляються патологічні домішки слизу і крові. Блювота буває рідко.  Захворювання протікає  5-7 днів.

·        Ентеропатогенний ешерiхiоз. Початок гострий – озноб, гіпертермія, нечаста блювота, рідкий частий стул. Спочатку в стулі присутні неперетравлені грудочки їжі, потім стул стає водянистим, пінистим,  жовтого або жовтогарячого кольору, може бути жовтувато-зеленого кольору. Рідко присутні домішки слизу і крові.  Тривалість хвороби 3-7 днів.

·        Ентерогеморрагiчний ешерiхiоз. Характерний гострий початок, схваткоподiбнi болi по всьому животі, стyл водянистий, потім з’являються ознаки гемоколiтy. Інтоксикація протікає із субфебрiльною або нормальною температурою. У важких випадках ускладнюється гемолiтико-уремiчним синдромом.

Критерії тяжкості перебігу діарейних захворювань

 

 

Діагностичні критерії ЕПЕ

·        Інкубаційний період 5-8 діб, у новонароджених, ослаблених – 1-2 доби.

·        Відповідно: поступовий чи гострий початок хвороби.

·        Водянисті масивні жовто-оранжеві випорожнення з невеликою кількістю слизу іноді домішки зелені, до 10-15 р/д.

·        Блювання, зригування з першої доби захворювання.

·        Поступове наростання симптомів до 5-7 доби.

·        Субфебрилітет.

·        Токсикоз з ексикозом ІІ-ІІІ ст.

·        Ймовірні гостра ниркова, надниркова недостатність, ДВЗ-синдром, інфекційно-токсичний шок.

Особливості ЕПЕ у новонароджених

·        Внутрілікарняна інфекція, викликана антибіотикорезистентними штамами.

·        Генералізація з розвитком сепсису.

·        Часте ураження мозкових оболонок, з розвитком залишкових явищ

·        Рідко буває діарея.

·        Висока летальність.

Діагностичні критерії ЕІЕ

 

·        Інкубаційний період 1-3 дня.

·        Гострий початок з вираженим інтоксикаційним синдромом, гарячкою (1-3 доби), рідше блюванням.

·        Діарея у І добу захворювання: випорожнення калові з домішками слизу, зелені, прожилками крові 3-5 разів.

·        Живіт болючий по ходу товстої кишки, спазмована сигма, анус зімкнений, тенезми відсутні.

·        Швидке одужання, нормалізація випорожнень за 3-5 діб.

Особливості ЕІЕ у дітей раннього віку

 

·        Поступовий початок.

·        Виражений інтоксикаційний синдром, наростає протягом 5-7 діб.

·        Ентеритний, ентероколітний характер випорожнень.

·        Часто розвивається зневоднення.

·        Середньотяжкий, тяжкий перебіг захворювання.

·        Гарячка триває 5-7 діб, іноді 2 тижні.

·        Нормалізація випорожнень затягується до 1-2 тижнів

Діагностичні критерії ЕТЕ

·        Інкубаційний період декілька годин – 1-2 доби.

·        Гострий початок з повторного блювання, водянистої діареї.

·        Інтоксикація відсутня, температура тіла нормальна чи субфебрильна.

·        Пальпаторно – бурчання по ходу тонкої кишки. Сигма не спазмована, анус зімкнений.

·        Випорожнення 15-20 раз на добу, водянисті без патологічних домішок, набувають характеру рисового відвару.

·        Розвиток ексикозу ІІ, ІІІ ст.

·        Тривалість захворювання не > 5-10 діб.

Лабораторне підтвердження

·        РНГА в динаміці

·        виділення ЕІЕ, ЕПЕ із випорожнень

·        виділення ЕТЕ ³ 10⁶ мікробних тіл у 1 г фекалій з продукцією екзоентеротоксину

ЛІКУВАННЯ

Етіотропне лікування (інвазивних діарей) 5-7 днів.

·        легкий, середньотяжкий перебіг: фуразолідон 8-10 мг/кг на добу у 4 прийоми, ерцефурил, лідаприм

·        тяжкий (ампіокс 200 мг/кг, амоксиклав 25-50 мг/кг, гентаміцин 2-8 мг/кг, цефотаксим 100-150 мг/кг, цефтріаксон 100-150 мг/кг, фторхінолони 10-30 мг/кг)

·        секреторних діарей – оральними імуноглобулінами

1.     Інтенсифікація (всім хворим)

·        бактерійні засоби до 2 тижнів (йогурт 1 капсула 3 рази на день, біфідумбактерин, лактобактерин 5-15 доз 3 рази на добу, ацидофілюс 1-2 капсули 2 рази на добу)

·        ентеросорбенти (ентеродез, ентеросгель 0,5-1 г/кг на добу; полісорб, Силард П 0,1-0,2 г/кг на добу у 3-4 прийоми 5-7 днів)

3. Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого стану)

·        оральна регідратація всім хворим, токсикоз з ексикозом І ст. (див. “Токсикоз та ексикоз при ГКI у дітей”)

·        літична суміш 0,1 мл/кг на прийом, седуксен 0,3 мг/кг, преднізолон 2-3 мг/кг, дегідратація – лазікс 1-2 мг/кг (при нейротоксикозі)

·        інфузійна терапія по схемі (див. “Токсикоз та ексикоз при ГКI у дітей”)

·        гормони в/в 5-20 мг/кг на добу у 2-4 прийоми (по преднізолону), альбумін 5-15 мл/кг, реополіглюкін 10-20 мл/кг, трентал 0,1-0,2 мл/кг, контрикал 1000 ОД/кг, гепарин 100-200 ОД/кг (інфекційно-токсичний шок)

·        гемодіаліз ( при гемолітико-уремічному синдромі)

·        токсико-дистрофічний стан: парентеральне харчування (інфезол, поліамін 10-15 мл/кг на добу, 10% глюкоза 50 мл/кг) еубіотики (мексаза, мексаформ, інтестопан), ферментні засоби (натуральний шлунковий сік ½-1 чайна ложка, панкреатин, панзинорм, фестал, ензистал ¼ табл. дітям до 6 міс, 1/3 табл. у 6-12 міс, ½ табл. в 1-3 роки, старшим 1 табл. 3-4 рази на добу, імуномодулятори (апілак, препарати ехінацеї, пентоксил).

·        Зменшення проявів секреторної діареї ─ імодіум (лоперамід) ¼ ─ ½ капсули 2-3 рази 1-2 доби.

4. Супровідна терапія:

1. Обмеження в дієті:    – легкі форми захворювання на 15-20 % 1-2 дня

•        середньотяжкі – на 30-40 %

•        тяжкі – на 50 %

З 2-3 доби об’єм їжі щоденно збільшують на 10-15 %.

2. Комплекс вітамінів В₁, В₂, В₆ і С (біля 2 тижнів)    

3. Ферментні засоби (біля 2 тижнів)

Диспансерний нагляд 1-3 місяці від початку захворювання.

Профілактика

·        Дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів в пологових будинках, відділах для новонароджених, недоношених, яслах, дитячих будинках.

·        Використання одноразової білизни при догляді за новонародженими.

·        Природне вигодовування.

·        Приготування дитячого харчування із дотриманням технологічних та санітарно-гігієнічних норм.

·        Раннє виявлення, ізоляція, санація джерела інфекції.

·        Бактеріологічне дослідження випорожнень дітей до 2 років з дисфункцією шлунково-кишкового тракту; контактні; здорові перед вступом у ясла, дитячі будинки.

·        Обстеження персоналу, матерів у відділеннях для недоношених та пологових будинках.

·        Поточна, заключна дезинфекція у вогнищі.

·        Спостереження за контактними протягом 7 діб.

ШИГЕЛЬОЗИ

Шигельози (дизентерія) – гострі інфекційні хвороби людини із ентеральним механізмом зараження, що характеризуються колітним синдромом і симптомами загальної інтоксикації, нерідко із розвитком первинного нейротоксикозу.

Етіологія        

Шигели – грамнегативні палички

Епідеміологія

–       Джерело – хворі

–       Механізм передачі – фекально-оральний, що реалізуеться контактним, харчовим, водним шляхом, з мухами

–       Сприйнятливість – 60-70 % хворих –  діти, особливо 2-7 років

Сезонність – літньо-осіння

Класифікація шигельозу

 

 

Клінічні критерії шигельозу

·        Інкубаційний період 2-3 доби

·        Інтоксикаційний синдром чи нейротоксикоз (зниження апетиту, біль голови, млявість, блювання, марення, порушення свідомості, судоми, гарячка)

·        колітний синдром (болі в животі, тенезми, несправжні поклики, спазмована, болюча при пальпації сигма, податливість, зяяння ануса, сфінктерит, часті рідкі бідні випорожнення з домішками слизу, зелені, прожилками крові  (“ректальний плювок”).

·        Не характерний ексикоз

Діагностичні критерії шигельозу залежно від тяжкості перебігу:

 Характеризується сполученням явищ інтоксикації і колiтного синдрому. Виявляється в стертої, легкої, середньої важкостi і важкої формах:

·      при стертій формі температура звичайно залишається нормальною, порушення самопочуття мало виражено, кишкові розлади короткочасні, стул робиться частшим до 2-3-х разiв на добу, кашкоподібний, не містить патологічних домішок;

·      легка форма характеризується невеликим підвищенням температури, симптоми інтоксикації слабо виражені; у першу добу захворювання стул робиться частшим до 10 разів, у наступні дні число дефекацій звичайне, випорожнення рідкі, нерясні, містять домішки слизу, можливо слабко виражені тенезми та спастичнi скорочення сигмовидної кишки;

·      форма середньої важкостi перебігає з токсикозом у вигляді лихоманки до 38-39°С, повторної блювоти, істотного погіршення самопочуття (головний біль, сонливість, анорексiя); кількість дефекацій збільшена до 15 разів на добу, випорожнення складаються зі слизу з прожилками крові, виражені тенезми і болі в животі, сигмовидна кишка пальпутьєся у виді тонкого тяжа;

·      важка форма характеризується нейротоксикозом, гіпертермією, багаторазовою блювотою, сонливістю, можлива втрата свідомості і судороги, сердечно судинні порушення (тахікардія, глухiсть серцевих тонів, зниження АД); випорожнення слизові, не містять калових домішок, багато грудок слизу, змішаних із кров’ю, часті тенезми, сигмовидна кишка спастично скорочена, можливе зіяння анального отвору.

Особливості шигельозу у дітей раннього віку

·        Гострий початок

·        Поступове наростання симптомів (3-5 діб)

·        Слабко виражений колітний синдром

·        Випорожнення як при ентероколіті, рідко буває гемоколіт.

·        Живіт здутий

·        Гепато-, спленомегалія

·        Еквіваленти тенезмів: неспокій, плач, почервоніння обличчя при дефекації

·        Завжди є піддатливість ануса, його зяяння, сфінктерит

·        Нерідко розвивається ексикоз.

·        Затяжний перебіг захворювання.

Критерії тяжкості шигельозу:

–                                      вираженість симптомів інтоксикації;

–                                      характер, частота випорожнень, наявність гемоколіту;

–                                      інтенсивність болю в животі;

–                                      наявність та характер ускладнень.

Лабораторні методи підтвердження

·        Бактеріологічний метод (виділення збудника із випорожнень)

·        Серологічні: РНГА, РПГА, РА з дизентерійним діагностикумом

·        Допоміжні: копрологічне дослідження – запальні зміни що переважають над ферментативними розладами, ректороманоскопія (у дорослих)

 

Етіотропне лікування 5-7 днів.

·        легкий, середньотяжкий перебіг: не проводять

·        тяжкий (ампіокс 200 мг/кг, амоксиклав 25-50 мг/кг, гентаміцин 2-8 мг/кг, цефотаксим 100-150 мг/кг, цефтріаксон 100-150 мг/кг, фторхінолони 10-30 мг/кг)

Інтенсифікація (всім хворим)

·        бактерійні засоби до 2 тижнів (йогурт 1 капсула 3 рази на день, біфідумбактерин, лактобактерин 5-15 доз 3 рази на добу, ацидофілюс 1-2 капсули 2 рази на добу)

·        ентеросорбенти (ентеродез, ентеросгель 0,5-1 г/кг на добу; полісорб, Силард П 0,1-0,2 г/кг на добу у 3-4 прийоми 5-7 днів)

Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого стану)

·        оральна регідратація всім хворим, токсикоз з ексикозом І ст. (див. “Токсикоз та ексикоз при ГКI у дітей”)

·        літична суміш 0,1 мл/кг на прийом, седуксен 0,3 мг/кг, преднізолон 2-3 мг/кг, дегідратація – лазікс 1-2 мг/кг (при нейротоксикозі)

·        інфузійна терапія по схемі (див. “Токсикоз та ексикоз при ГКI у дітей”)

·        гормони в/в 5-20 мг/кг на добу у 2-4 прийоми (по преднізолону), альбумін 5-15 мл/кг, реополіглюкін 10-20 мл/кг, трентал 0,1-0,2 мл/кг, контрикал 1000 ОД/кг, гепарин 100-200 ОД/кг (інфекційно-токсичний шок)

·        гемодіаліз ( при гемолітико-уремічному синдромі)

·        токсико-дистрофічний стан: парентеральне харчування (інфезол, поліамін 10-15 мл/кг на добу, 10% глюкоза 50 мл/кг) еубіотики (мексаза, мексаформ, інтестопан), ферментні засоби (натуральний шлунковий сік ½-1 чайна ложка, панкреатин, панзинорм, фестал, ензистал ¼ табл. дітям до 6 міс, 1/3 табл. у 6-12 міс, ½ табл. в 1-3 роки, старшим 1 табл. 3-4 рази на добу, імуномодулятори (апілак, препарати ехінацеї, пентоксил).

·        Зменшення проявів секреторної діареї ─ імодіум (лоперамід) ¼ ─ ½ капсули 2-3 рази 1-2 доби.

Супровідна терапія:

1. Обмеження в дієті:    – легкі форми захворювання на 15-20 % 1-2 дня

•        середньотяжкі – на 30-40 %

•        тяжкі – на 50 %

З 2-3 доби об’єм їжі щоденно збільшують на 10-15 %.

2. Комплекс вітамінів В₁, В₂, В₆ і С (біля 2 тижнів)    

3. Ферментні засоби (біля 2 тижнів)

Диспансерний нагляд 1-3 місяці від початку захворювання.

         Згідно стандартів лікування та діагностики затверджених наказом № 354 МОЗ України від 09.07.2004р.   лікування інвазивних діарейних захворювань до яких належать шигельози  передбачає наступне:

ДІЄТОТЕРАПІЯ

В гострому періоді ГКІ рекомендується зменшення добового об’єму їжі на 1\3 – 1\4. Можливе збільшення кратності годувань до 8-10 на добу у дітей грудного віку та при позивах на блювоту. На сьогодні найбільш фізіологічним вважається раннє, поступове відновлення харчування. Відновлення якісного та кількісного складу їжі здійснюється в максимально можливі короткі строки. У дітей старшого віку рекомендується дотримуватися щадної дієти, з раціону виключається цільне молоко, їжа багата на вуглеводи, жирна, смажена, копчена, груба їжа.

У дітей 1 року життя вигодовування грудним молоком повинно зберігатися. Дітям на штучному вигодовуванні в гострому періоді ГКІ залишають звичайні адаптовані молочні суміші. При можливості проведення годування низьколактозними сумішами.  Можна призначати печені яблука, кисломолочні продукти, картопляне, моркв’яне пюре на воді. Введення в раціон харчування продуктів багатих на пектинові речовини (печені яблука, банани, яблучне пюре).

 

АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ

Показання до антибактеріальної терапії:

1.     Всі тяжкі форми захворювання незалежно від етіології та віку дитини;

2.     Гемоколіт незалежно від віку дитини та тяжкості захворювання;

3.     При середньо-тяжких формах захворювання:

–         діти до 1 року;

–         діти старше 1 року життя з:

–     імунодефіцитними станами;

–     ВІЛ-інфіковані діти;

–     діти, які знаходяться на імуносупресивній терапії;

–     діти з гемолітичними анеміями ;

–     шигельози, амебіаз;

–     при наявності вторинних бактеріальних ускладнень;

–     при наявності позакишкових вогнищ інфекції.

4. При легких формах захворювання:

–        діти 1 року життя з:

–        імунодефіцитними станами;

–        ВІЛ-інфіковані;

–        діти з гемолітичними анеміями;

–        шигельози, амебіаз;

–        при наявності вторинних бактеріальних ускладнень.

Антибактеріальна терапія не показана при інвазивних кишкових інфекціях:

1.                 Хворим з легкими формами інфекцій, крім тих, що перелічені попередньо;

2.                 Хворим із стертими формами;

3.                 При бактерійному носійстві любої етіології (транзиторне, постінфекційне);

4.                 Хворим із дисфукцією шлунково-кишкового тракту, які пов’язані з наслідками ГКІ (дисбіоз кишечнику, лактазна недостатність, синдром целіакії, вторинні ферментопатії тощо).

Антибактеріальні препарати 1 ряду призначаються:

1.     при легких і середньо-тяжких формах захворювання емпіричним шляхом

2.     при першій зустрічі з хворим.

До них відносяться:

1.     препарати нітрофуранового ряду;

2.     триметоприм/сульфаметаксазол;

Антибактеріальні препарати 2 ряду призначаються:

1.     при неефективності препаратів 1 ряду,

2.      при середньотяжких і тяжких формах,

3.     при пізній госпіталізації в якості стартових препаратів, переважно в стаціонарі.

До них відносяться:

5.                 препарати налідіксової кислоти;

6.                 аміноглікозиди 2 покоління (амікацин, нетилмецин), крім сальмонельоза

Антибактеріальні препарати 3 ряду призначаються:

1.     при тяжких формах,

2.     при середньо-тяжких формах у дітей з імунодефіцитними станами,

3.     дітям з будинків немовлят, які народилися від батьків наркоманів та алкоголіків,

4.     при неефективності препаратів 2 ряду,

5.     при виникненні вторинних бактеріальних ускладнень,

6.     при наявності позакишкових вогнищ інфекції,

7.      при підозрі на госпітальні форми інфекції;

8.      тільки в стаціонарі.

До них відносяться:

1.     аміно пеніциліни, захищені від бета-лактамазної активності збудників

2.     ( при наявності чутливої флори до них);

3.     цефалоспорини 3 покоління (цефотаксим, цефтриаксон);

4.     карбопенеми (іміпенем, меропенем);

5.     фторхінолони (тільки по життєвим показанням).

При тяжких септичних формах – можливе поєднане застосування 2-3 антибіотиків:

1.     цефалоспорини Ш покоління + аміноглікозиди;

2.     аміно пеніциліни, захищені від дії бета-лактамаз + аміноглікозиди.

Курс антибактеріальної терапії – 5-7 днів.

Показанням до заміни препарату є – його неефективність протягом 3 днів.

При септичних формах  – лікуються згідно протоколу лікування сепсису.

РЕГІДРАТАТЦІЙНА ТЕРАПІЯ

При інвазивних ГКІ дегітратація організму дитини зустрічається відносно рідко. При її наявності перевагу віддають оральним методам регідратації з використанням глюкозо- сольових розчинів.

ДЕЗІНТОКСИКАЦІЙНА ТЕРАПІЯ

            Проводиться при наявності симптомів інфекційного токсикозу. При легких та середньотяжких формах для цієї мети використовують розчини для оральної регідратації. При тяжких формах – застосовують внутришньовенне введення ізотонічних розчинів глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду, колоїдні розчини (декстрани).

 ДОПОМІЖНА ТЕРАПІЯ

а) Ентеросорбція: перевага надається сілакатним сорбентам, які призначаються з перших днів захворювання. Курс ентеросорбції при ГКІ – 5-7 днів.

     Критерієм ранньої відміни препарату є нормалізація випорожнень чи затримка випорожнень протягом 2 діб.

б) Пробіотикотерапія: в якості етіотропних засобів при відсутності антибактеріальних препаратів у призначеннях.

Курс пробіотикотерапії в гострому періоді ГКІ триває 5 – 10 днів.    Пробіотикотерапія також показана в періоді реконвалесценції ГКІ фізіологічними пробіотиками ( в своєму складі містять нормальну мікрофлору) з метою відновлення  мікрофлори кишечника протягом 3 – 4 тижнів.

в) Ферментотерапія: призначається в стадії реконвалисценції при наявності ознак дисферментемії у дітей, які перехворіли на ГКІ. Використовують препарати з ферментів підшлункової залози (панкреатин тощо).

Курс ферментотерапії 2 – 3 тижні.

САЛЬМОНЕЛЬОЗ

Сальмонельоз – гостре інфекційне захворювання людини і тварин, що викликається численними штамами сальмонел і перебігає у дітей найчастіше у вигляді гастро-інтестінальних, рідше – тифоподібних та септичних форм.

Етіологія

Сальмонела – грамнегативна паличка

Епідеміологія

– Джерело – домашні тварини, рідше хвора людина, здоровий бактеріоносій (зараження немовлят)

–       Шлях передачі – фекально-оральний (продукти тваринного походження, догляд за твариною),  контактно-побутовий

Сприйнятливість – найвища у дітей до 2-х років

Класифікація

Локалізовані форми: 

–         шлунково-кишкова (гастрит, гастроентерит, ентероколіт, гастроентероколіт)

–         бактеріоносійство

Генералізовані: 

–         септична

–         тифоподібна

За перебігом:     

–         гострий (до 1 міс.)

–         затяжний (до 3 міс.)

–         хронічний (понад 3 міс.)

За тяжкістю:  

–         легкого ступеня

–         середньотяжкого ступеня

–         тяжкого ступеня

Клінічні діагностичні критерії

Гастрит, гастроентерит

·        У дітей старшого віку при масивній інвазії (харчовий шлях зараження)

·        Інкубаційний період: години – 1 доба

·        Групові спалахи

·        Гострий початок з інтоксикаційного синдрому, болю в животі, блювання

·        На 2 добу розлади випорожнення (3-5 раз за добу, ентеритні, типу жабуриння)

·        Помірно виражений ексикоз.

Ентеритна форма

·        У дітей раннього віку на фоні рахіту, пневмонії, гіпотрофії.

·        Контактний шлях передачі.

·        Болі в животі, нудота, блювання (не виражені).

·        Випорожнення 5-10 разів на добу ентеритні (рідкі, водянисті, є нестравлені домішки, слиз, зелень).

·        Живіт помірно здутий, бурчання по ходу кишківника.

·        Помірно виражений токсикоз, ексикоз.

Колітна форма

·        Ізольовані випадки.

·        Гострий початок з інтоксикаційного синдрому та коліту (болі по ходу товстої кишки; рідкі, бідні, калові випорожнення, значна кількість слизу, зелені, прожилки крові).

·        Синдром дистального коліту відсутній.

Тифоподібна форма

·        У дітей старшого віку.

·        Гострий початок, гарячка 39-40 °С, біль голови, блювання, приглушеність, марення.

·        “Тифозний язик”.

·        Урчання, болючість в правій здухвинній ділянці.

·        З 5-6 доби гепато-, спленомегалія.

·        Незначний розельозно-папульозний висип у періоді розпалу.

·        Ентеритний характер випорожнення.

·        Гарячка утримується до 2 тижнів.

Септична форма

·        У немовлят, недоношених, дітей з обтяженням преморбідним, фоном

·        Генералізація процесу при шлунково-кишкових формах чи первинно-септична форма.

·        Гострий початок з підвищенням температури тіла, що набуває гектичного характеру

·        Септичні вогнища (менінгіт, пневмонія, отит, пієлонефрит, остеомієліт)

·        Випорожнення почащені, із патологічними домішками.

Діагностичні критерії сальмонельозу залежно від поширеності процесу:

·      при локалізованій формі можливий розвиток гастриту, гастроентериту, гастроентероколiтy, eнтерiтy, eнтероколiтy і коліту; кожна форма відрізняється деякими особливостями клініки; найчастіше розвиваються клініка гастроeнтероколiтy, eнтероколiтy, гастроeнтерiтy, що виявляються блювотою, болями в животі, колiтичним синдромом, незначною лихоманкою, головним болем, вiдчуттям розбитості;

·      генералiзована форма  протікає з діареєю і вираженими явищами інтоксикації: лихоманка може продовжуватися до 2-х тижнів, має римiтiррующий характер, іноді захворювання в дітей (особливо раннього віку) протікає в септичній формі з розвитком абсцедуючiй пневмонії, гнійного менінгіту, остеомiелiтy;

·      при субклiнiчних формах захворювання протікає легко, часто залишається непоміченим.

 

 

Особливості сальмонельозу у немовлят

·        Генералізована форма, висока летальність.

·        Шлях передачі – контактно-побутовий (через предмети догляду).

·        Джерело – матері, персонал лікарні.

·        Збудник – внутрішньо госпітальні штами сальмонел.

·        Висока резистентність до антибіотиків

·        Тривалий інкубаційний період (5-10 діб).

·        Поступовий початок із наростанням клінічних симптомів.

·        Виражена і тривала інтоксикація.

·        Затяжний перебіг, носійство, рецидиви.

·        Токсико-дистрофічний синдром.

Лабораторне підтвердження

1.     Бактеріологічні дослідження випорожнень, блювотних мас, промивних вод шлунка, сечі, крові, ліквору.

2.     Серологічні: РА, РНГА з еритроцитарним сальмонельозним діагностикумом.

ЛІКУВАННЯ

1. Етіотропне лікування 5-7 днів.

·        легкий, середньотяжкий перебіг: фуразолідон 8-10 мг/кг на добу у 4 прийоми, ерцефурил, лідаприм

·        тяжкий (ампіокс 200 мг/кг, амоксиклав 25-50 мг/кг, гентаміцин 2-8 мг/кг, цефотаксим 100-150 мг/кг, цефтріаксон 100-150 мг/кг, фторхінолони 10-30 мг/кг)

 Сальмонельозний бактеріофаг:     до 6 міс по 10 мл 5-7 діб

         до 3 років по 20 мл 5-7 діб                      старшим 3 років – 50 мл

2. Інтенсифікація (всім хворим)

·        бактерійні засоби до 2 тижнів (йогурт 1 капсула 3 рази на день, біфідумбактерин, лактобактерин 5-15 доз 3 рази на добу, ацидофілюс 1-2 капсули 2 рази на добу)

·        ентеросорбенти (ентеродез, ентеросгель 0,5-1 г/кг на добу; полісорб, Силард П 0,1-0,2 г/кг на добу у 3-4 прийоми 5-7 днів)

3. Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого стану)

·        оральна регідратація всім хворим, токсикоз з ексикозом І ст. (див. “Токсикоз та ексикоз при ГКI у дітей”)

·        літична суміш 0,1 мл/кг на прийом, седуксен 0,3 мг/кг, преднізолон 2-3 мг/кг, дегідратація – лазікс 1-2 мг/кг (при нейротоксикозі)

·        інфузійна терапія по схемі (див. “Токсикоз та ексикоз при ГКI у дітей”)

·        гормони в/в 5-20 мг/кг на добу у 2-4 прийоми (по преднізолону), альбумін 5-15 мл/кг, реополіглюкін 10-20 мл/кг, трентал 0,1-0,2 мл/кг, контрикал 1000 ОД/кг, гепарин 100-200 ОД/кг (інфекційно-токсичний шок)

·        гемодіаліз ( при гемолітико-уремічному синдромі)

·        токсико-дистрофічний стан: парентеральне харчування (інфезол, поліамін 10-15 мл/кг на добу, 10% глюкоза 50 мл/кг) еубіотики (мексаза, мексаформ, інтестопан), ферментні засоби (натуральний шлунковий сік ½-1 чайна ложка, панкреатин, панзинорм, фестал, ензистал ¼ табл. дітям до 6 міс, 1/3 табл. у 6-12 міс, ½ табл. в 1-3 роки, старшим 1 табл. 3-4 рази на добу, імуномодулятори (апілак, препарати ехінацеї, пентоксил).

·        Зменшення проявів секреторної діареї ─ імодіум (лоперамід) ¼ ─ ½ капсули 2-3 рази 1-2 доби.

4. Супровідна терапія:

1. Обмеження в дієті:    – легкі форми захворювання на 15-20 % 1-2 дня

•        середньотяжкі – на 30-40 %

•        тяжкі – на 50 %

З 2-3 доби об’єм їжі щоденно збільшують на 10-15 %.

2. Комплекс вітамінів В₁, В₂, В₆ і С (біля 2 тижнів)    

3. Ферментні засоби (біля 2 тижнів)

Диспансерний нагляд 1-3 місяці від початку захворювання.

Профілактика

 

1.     Санітарно-епідеміологічний контроль за продукцією, оздоровлення тварин.

2.     Виявлення, ізоляція і санація джерела інфекції (хворі, носії).

3.     Допуск в колектив після від’ємного бактеріологічного дослідження (через 3 дні після відміни а/б)

4.     Диспансеризація перехворілих 3 міс, щомісячний бактеріологічний контроль.

5.     Бактеріоносії допускаються у дитячий колектив після 3 разового від’ємного результату дослідження калу (проводять протягом 15 діб після останнього висіву із випорожнення сальмонел)

6.     Карантин не накладається, проводиться 7 денне спостереження з часу ізоляції хворого.

7.     Заключна і поточна дезинфекція.