Гострі респіраторні вірусні інфекції у дітей

Гострі респіраторні вірусні інфекції у дітей

 

ГРВІ ­– гострі захворювання респіраторного тракту, викликані вірусами, що характеризуються катаральним та інтоксикаційним синдромами.

 

Парагрип – гостре вірусне захворювання респіраторного тракту, що характеризується помірною інтоксикацією, переважним ураженням слизових оболонок гортані і носа.

Аденовірусна інфекція – гостре респіраторне вірусне захворювання, що характеризується гарячкою, помірною інтоксикацією, ураженням слизових оболонок дихальних шляхів, нерідко – кон’юнктиви очей, а також лімфоїдної тканини.

Респіраторно-синцитіальна інфекція – гостре респіраторне захворювання, що перебігає із переважним ураженням нижніх дихальних шляхів та дуже частим розвитком бронхітів, бронхіолітів та інтерстиціальної пневмонії у дітей віком до 1 року.

Риновірусна інфекція (заразний нежить) – гостре вірусне захворювання дихальних шляхів, що перебігає з переважним ураженням слизової оболонки порожнини носа.

Етіологія          Вірус родини параміксовірусів (парагрип); аденовіруси, РС-віруси, риновіруси.

 

Епідеміологія  – Джерело – хворі на ГРВІ, вірусоносії (аденовірусна інфекція)

                          – Шлях передачі – повітряно-краплинний, фекально-оральний (для аденовірусної інфекції)

–       Сприйнятливість – діти раннього віку, з 6 міс., заразність висока (40-80%)

–      

 

 

Патогенез          –     Вторгнення вірусів в епітеліоцити верхніх дихальних шляхів, кон’юнктиву, лімфовузли

–         Місцеве розмноження вірусу

–         Розвиток запального процесу у верхніх дихальних шляхах, деструктивні зміни

–         Запуск імунних реакцій

 

видалення збудника               пригнічення                  ймовірна вірусемія

                                      імунних факторів

                                                                           ураження органів

                                           бактерійні                          і систем

                                          ускладнення

 

·        Спорадична захворюваність, зростає взимку.

·        Інкубаційний період 2-7 діб.

·        Гострий початок.

·        Слабко виражений інтоксикаційний синдром.

·        Слабко виражені катаральні явища.

·        Часто першим проявом є синдром крупа (діти 2-5 років)

·        Основна клінічна ознака – катар верхніх дихальних шляхів.

·        Лабораторне підтвердження: змиви з носоглотки на вірусні включення, ІФА, ІФ, РСК, РГГА, РН

 

Діагностичні критерії аденовірусної інфекції

 

·        Спорадична захворюваність та епідемічні спалахи.

·        Зимова сезонність, ймовірні спалахи влітку.

·        Інкубаційний період 2-12 діб.

·        Гострий початок.

·        Перший прояв – катар верхніх дихальних шляхів, інтоксикаційний синдром помірно виражений.

·        Кон’юнктивіт.

·        Лімфопроліферативний синдром.

·        Інтестінальний синдром.

·        Виділення вірусу зі змивів з носоглотки, фекалій, крові: ІФ, РСК, РГГА.

 

Діагностичні критерії РС-інфекції

 

·        Інкубаційний період 3-7 днів.

·        Зимова сезонність, гострий початок.

·        Легкий перебіг у дітей старшого віку (по типу гострого бронхіту).

·        Розвиток бронхіоліту у немовлят.

·        Розвиток синдрому крупа.

·        Виділення вірусу із змивів з носоглотки, ІФ, РСК, РГГА

 

Діагностичні критерії риновірусної інфекції

 

·        Епідемічні спалахи (взимку, восени).

·        Інкубаційний період 1-5 діб.

·        Слабко або помірно виражений інтоксикаційний синдром.

·        Катар верхніх дихальних шляхів.

·        З першої доби – розвиток риніту зі значними виділеннями.

·        Часто – приєднання бактерійної інфекції.

·        Згідно стандартів лікування та затверджених наказом МОЗ України №354 від 09.07.2004 протоколів діагностики та лікування ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ наступні:

КЛІНІЧНІ:

–         катаральний синдром (закладеність носа, виділення з носа, часто рясні, біль у горлі, гіперемія зіву, гіперемія та зернистість задньої стінки глотки, можлива сиплість голосу, сухий чи з виділенням харкотиння кашель, гіперемія кон’юнктив).

–         помірно виражене порушення загального самопочуття (головний біль, зниження апетиту, млявість, адинамія).

–        

 

ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

1.     Виявлення антигену вірусу із змиву з носоглотки за допомогою реакції імунофлуоресценції;

2.     Виявлення антитіл до вірусу за допомогою реакції зв’язування комплементу та реакції гальмування гемаглютинації. Використовують метод парних сироваток, коли враховується наростання титру антитіл в 4 рази протягом 10-14 днів.

 

     Етіологічний діагноз виставляється лише після лабораторної розшифровки. При її відсутності ставиться діагноз „ГРВІ” з вказанням провідного клінічного синдрому.

 

 

Лікування

 

Базисне (до клінічного одужання):

         – режим, харчування збагачене вітамінами, легкозасвоюване

– посилене пиття напоїв з вітаміном С, лужне пиття

 

Легкий ступінь тяжкості:        

·        Жарознижуючі (парацетамол, тайленол, ефералган)

·        відхаркуючі, бронхолітики (мукалтін, бромгексин)

·        вітамін С, полівітаміни

·        антигістамінні (діазолін, супрастін, піпольфен)

·        парові інгаляції (дітям старше 2 років)

        

При тяжкому та середньотяжкому ступені:

 

Етіотропне лікування: (2-3 дні)

1.     Донорський імуноглобулін: до 2 р. – 1,5 мл, 2-7 р. – 3 мл, > 7 р. 4,5-6 мл, при гіпертоксичних формах повторити через 12 годин.

        

Інтенсифікація

1.     Інтерферон 3-5 кр в ніс кожні 15-20 хв. протягом 3-4 год, далі – 4-5 р/добу протягом 3-4 діб, інтертрахеально 2-3 ампули (аерозоль).

2.     Лаферон – інтраназально по 2-3 кр. в кожен носовий хід 3-6 р/добу протягом 3-5 діб ( для новонароджених 20-50 тис. МЕ/мл, для решти – 100 тис. МЕ/мл), допустиме введення у носові ходи у вигляді змочених ватних турунд почергово на 10-15 хв.

3.     Аденовірусна інфекція:

·                    0,5 % ДНК-аза 1-2 кр. х 3 р. в кон’юнктивальний мішок (при кон’юнктивіті)

·                    0,2 % водний р-н оксоліну 1-2 кр. х 3 р. чи 0,25 % оксолінову мазь; 20-30% р-н альбуциду.

3. РС-інфекція: рибавірин (аерозоль) – інгаляції по 12-18 год. 3-7 днів, антибіотики при ускладненні пневмонією.

        

Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого синдрому)

–       фізичне охолодження; при спазмі судин – зігрівання кінцівок, ніжні ванни, спазмолітики (папаверин, но-шпа)

–       протисудомні (літична суміш 0,1 мл/кг, сібазон 0,3 мг/кг, ГОМК 50-100 мг/кг, дроперидол 0,05-0,1 мг/кг)

–       серцеві гліюкозиди (корглікон, строфантин 0,012 мл/кг)

–       гідрокортизон 5-10 мг/кг, лазікс 1-3 мг/кг, маніт 1-1,5 мг/кг (при набряку мозку)

–       зняття обструктивного синдрому (еуфілін 5-10 мг/кг)

–       покращення реологічних властивостей крові (реополіглюкін 10-20 мл/кг)

–       дезінтоксикація (альбумін, кріоплазма, 5-15 мл/кг, 5% глюкоза, фізрозчин)

 

Згідно стандартів лікування та затверджених наказом МОЗ України №354 від 09.07.2004 протоколів діагностики та лікування:

1. Базисна терапія.

Всім хворим на ГРВІ, незалежно від тяжкості хвороби, призначають:

–         ліжковий режим до нормалізації температури;

–         молочно-рослинну, збагачену вітамінами дієту;

–         вживання великої кількості рідини, включаючи чай з лимоном, малиною, лужні мінеральні води, соки, морси тощо;

–         при закладенні носу  у дітей до 6 місяців  зволожують слизову оболонку носа фізіологічним розчином натрію хлориду. Дітям старше 6 місяців можна призначати судинозвужувальні дитячі краплі для носа, але застосовувати їх не довше 3 днів;

–         при сухому, болісному кашлі призначають протикашльові засоби (декстраметорфан та ін.);

–         при вологому кашлі з важким виділенням харкотиння – муколітичні препарати (амброксол, ацетилцистеїн, гвайфенозин тощо);

–         при довготривалому кашлі – грудні збори (корінь алтея, лист мати-й-мачухи, соснові бруньки та ін.);

–         температуру тіла необхідно знижувати, коли вона перевищує 38,5-39 град.С. Але дітям віком до 2 місяців, а також з перинатальною енцефалопатією, судомами в анамнезі та важким захворюванням серця треба постійно проводити контроль гарячки, не допускати підвищення температури тіла вище 38 град.С. Призначають антипіретики у вікових дозах (парацетамол, ібупрофен тощо). Дітям до 12 років протипоказане застосування ацетилсаліцилової кислоти з метою зниження температури.

–        

 

2. Противірусна терапія.

–         можливе застосування арбідолу, тілорону, інозину, пранобексу. 

 

3. Синдромальна терапія проводиться згідно відповідних протоколів: 

  бронхіоліт;    гостра дихальна недостатність;   серцева недостатність;

    синдром крупу.

Показання до призначення антибіотиків при ГРВІ:

–         приєднання ускладнень (середній отит, синусит, гострий тонзиліт, бронхіт, пневмонія, які викликані хламідіями, мікоплазмою та бактеріальними збудниками).

    Звичайно використовують пеніцилін, амінопеніциліни, особливо ті, що захищені від дії бета-лактамаз мікробів клавулоновою кислотою чи сульбактамом, цефалоспорини, макроліди.

Профілактика

·        Ізоляція хворих на 5-7 діб, допуск в дитячі колективи після одужання.

·        Провітрювання і дезинфекція предметів догляду.

·        Носіння марлевих пов’язок.

·        Щоденний огляд дітей, кварцування приміщень.

·        Інтерферон 3-5 крап. в ніс 2 рази на добу 2-3 тижні.

 

Грип у дітей

 

Грип – дуже заразна гостра інфекційна хвороба, що викликається РНК-вмісними вірусами і характеризується симптомами специфічної інтоксикації та катаром верхніх дихальних шляхів. Грип – гостре інфекційне захворювання, яке викликається Influenza virus, передається повітряно-краплинним шляхом і характеризується ураженням респіраторного тракту, переважно трахеї, та порушенням загального стану.

Етіологія          РНК-вмісний вірус з родини ортоміксовірусів, типи: А, В, С.

 

Епідеміологія  – Джерело – хворий на типові та атипові форми грипу

                          – Шлях передачі – повітряно-краплинний

–       Сприйнятливість – загальна, висока

–      

 

Патогенез        

1.       Вторгнення вірусу в епітеліоцити верхніх дихальних шляхів

2.     Деструкція і некроз епітелію

3.     Запуск імунних реакцій (дезорганізація, елімінація збудника, часто неповна)

4.     Вірусемія

5.     Токсична дія на нервову та судинну систему ® нейротоксикоз, абдомінальний синдром

6.     Пригнічення захисних факторів ® бактерійні ускладнення

7.     Алергізація вірусними частками ® аутоалергічні ускладнення

 

Класифікація грипу, діагностичні критерії

 

 

За типом :

 ––  типові форми (катаральна, субтоксична, токсична, токсико-катаральна)

–      атипові форми (стерта, гіпертоксична)

 

Варіанти (за провідним синдромом):

n     синдром крупу,

n     астматичний синдром,

n     первинне ураження легенів,

n     сегментарне ураження легенів,

n     церебральний синдром

n     абдомінальний синдром

n     геморагічний синдром

 

 

Особливості грипу у дітей до 1 року

1.     Поступовий початок.

2.     Слабко виражена інтоксикація.

3.     Відмова від грудей, втрата маси.

4.     Слабкі катаральні явища.

5.     Блювання.

6.     Синдром крупу – рідко.

7.     Часто приєднується бактеріальна інфекція.

8.     Висока летальність.

 

Згідно стандартів лікування та затверджених наказом МОЗ України №354 від 09.07.2004 протоколів діагностики та лікування ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ грипу у дітей наступні:

КЛІНІЧНІ:

–               гострий початок;

–               лихоманка 38,5 – 40 С;

–               виражені симптоми порушення загального стану, які розвиваються в першу добу захворювання (сильний головний біль, біль у м’язах, суглобах, очних яблуках, гіперестезія, млявість, адинамія, блювота);

–               можливий геморагічний синдром: носові та інші кровотечі, петехіальний висип на обличчі, шиї та верхній частині тулуба;

–               помірні ознаки ринофарингіту (закладеність носа, невеликі серозні виділення з носа, першіння, дряпання та біль у горлі, гіперемія задньої стінки глотки, м’якого піднебіння з ін’єкцією судин та петехіальними крововиливами на його слизовій оболонці);

–               ін’єкція судин склери;

–                                      ознаки трахеїту (сухий, болісний кашель з печінням та болем за грудиною).

 

ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

1.     Виявлення антигену вірусу у змиві з носоглотки за допомогою реакції імунофлюоресценції;

2.     Виявлення антитіл до вірусу за допомогою реакції зв’язування комплементу та реакції гальмування гемаглютинації. Використовують метод парних сироваток, коли враховується наростання титру антитіл в 4 рази протягом 10-14 днів.

Лабораторне підтвердження грипу є бажаним, але не обов’язковим у період епідемії.

Лікування

         Базисне (до клінічного одужання):         

– режим (ліжковий при високій гарячці, далі боксований загальний), харчування збагачене вітамінами, легкозасвоюване (дієта №15).

– посилене пиття напоїв з вітаміном С, лужне пиття

Легкий ступінь тяжкості:

– жарознижуючі (парацетамол 10-20 мг/кг в разовй дозі 3-4 рази на добу)

         – відхаркуючі, бронхолітики (мукалтін, бромгексин)

         – вітамін С, полівітаміни

         – антигістамінні (діазолін 1-2 мг/кг, супрастін, тавегіл та ін.)

                   Етіотропне лікування: (2-3 дні)

2.     При середньотяжких і тяжких: ремантадин 50 мг х 2 рази (7-10 років) 3 рази (> 10 р.), : альгірен (аналог ремантидину для дітей з 1 року до 7 років) 0,2% 100мл  для дітей 1-3 р.:  2 ч.л. 3рази/доб, на 2-3-й день по 2 ч.л. 2 рази/доб., 4 –й день 2 ч.л. 1 раз/доб.;  дітям старшим 4р.  – 2 ст.л 3рази/доб. в перший день, по 2 ст.л.2раза/доб. на 2-3 день, 2 ч.л. 1 раз/доб. 4 –й день);  арбідол 100 мг х 2 р. чи 3 р. (7-10 років)

3.     Донорський імуноглобулін: в/м до 2 р. – 1,5 мл, 2-7 р. – 3 мл, > 7 р. 4,5-6 мл, при гіпертоксичних формах –  повторити через 12 годин.

         Інтенсифікація

4.     Інтерферон 3-5 кр в ніс кожні 15-20 хв. протягом 3-4 год, далі – 4-5 р/добу протягом 3-4 діб, інтертрахеально 2-3 ампули (аерозоль).

5.     Лаферон – інтраназально по 2-3 кр. в кожен носовий хід 3-6 р/добу протягом 3-5 діб ( для новонароджених 20-50 тис. МЕ/мл, для решти – 100 тис. МЕ/мл), допустиме введення у носові ходи у вигляді змочених ватних турунд почергово на 10-15 хв.

6.     Тимоген 1 кр/рік життя в ніс (часто хворіючим)

         Синдромальна терапія (до ліквідації загрозливого синдрому)

–  літична суміш (0,1 мл/кг)

–  фізичне охолодження; при спазмі судин – зігрівання кінцівок, ніжні ванни, спазмолітики

–  протисудомні (седуксен 0,3 мг/кг, оксибутірат натрію 50-100 мг/кг)

–  серцеві глікозиди (строфантин, корглікон 0,012 мл/кг)

–  гідрокортизон 5-10 мг/кг, лазікс 1-3 мг/кг, маніт 1-1,5 г/кг (при набряку мозку)

–  зняття обструктивного синдрому (еуфілін 5-10 мг/кг)

–  покращення реологічних властивостей крові (реополіглюкін 10-20 мл/кг)

–  дезінтоксикація (альбумін, плазма 5-15 мл/кг, 5% глюкоза, 0,9% натрію хлорид)

Згідно стандартів лікування та затверджених наказом МОЗ України №354 від 09.07.2004 протоколів діагностики та лікування ЛІКУВАННЯ ГРИПУ включає:

1. Базисна терапія.

Всі хворі на грип, незалежно від тяжкості хвороби, отримують:

–         ліжковий режим до нормалізації температури;

–         молочно-рослинну, збагачену вітамінами дієту;

–         вживання великої кількості рідини, включаючи чай з лимоном, малиною, лужні мінеральні води, соки, морси тощо;

–         при закладенні носу  у дітей до 6 місяців  зволожують слизову оболонку носа фізіологічним розчином натрію хлориду. Дітям старше 6 місяців можна призначати судинозвужуючі дитячі краплі для носа або пероральні форми судинозвужуючих препаратів, але застосовувати їх не довше 3 днів;

–         при сухому, болісному кашлі призначають протикашльові препарати (декстраметорфан та ін.);

–         при вологому кашлі з важким виділенням харкотиння – муколітичні препарати (мукалтин, амброксол, ацетилцистеїн тощо);

–         при довготривалому кашлі – грудні збори (корінь алтея, лист мати-й-мачухи, соснові бруньки та ін.);

–         температуру тіла необхідно знижувати, коли вона перевищує 38,5-39 град. Але дітям віком до 2 місяців, а також з перинатальною енцефалопатією, судомами в анамнезі та важким захворюванням серця треба постійно проводити контроль гарячки, не допускати перевищення температури тіла вище 38 град. Призначають антипіретики у вікових дозах (парацетамол, ібупрофен тощо). Категорично протипоказано застосування ацетилсаліцилової кислоти з метою зниження температури тіла дітям до 12 років.

2. Етіотропна терапія:

–         римантадин – ефективний при грипі А, призначається дітям старше 7 років в перші 2 дні захворювання протягом 3-5 днів;

–         пролонговані форми римантадину (римантадин-полісахаридні комплекси ) дітям старше 1 року.

–         осельтамавір – ефективний при грипі А та В, призначається дітям старше 12 років в перші 2 дні захворювання, протягом 5 днів;

–    індуктори ендогенного інтерферону;

–         в тяжких випадках – нормальний людський імуноглобулін з високим вмістом протигрипозних антитіл: дітям до 2 років -1,5 мл, 2-7 років – 3 мл, старше 7 років – 4,5-6 мл.

 

3. Синдромальна терапія проводиться згідно відповідних протоколів лікування:гіпертермічний, судомний, геморагічний, астматичний, синдром крупу та ін.

 

Показання до призначення антибіотиків при грипі:

 

–         приєднання ускладнень (середній отит, синусит, гострий тонзиліт, бронхіт, пневмонія, які викликані хламідіями, мікоплазмою та бактеріальними збудниками).

    Звичайно використовують пеніцилін, амінопеніциліни, особливо ті, що захищені від дії бета-лактамаз мікробів клавулоновою кислотою чи сульбактамом, цефалоспорини, макроліди.

Профілактика грипу:

На сьогодні для специфічної профілактики грипу використовують римантадин, арбідол, рекомбінантні інтерферони, спліт та субодиничні вакцини.

Показання до обов’язкової вакцинації дітей проти грипу:

–         діти з хронічними захворюваннями бронхо-легеневого тракту;

–         діти з хворобами серця із зміненою гемодинамікою;

–         діти з гемолітичними анеміями;

–         діти з цукровим діабетом;

–          діти, які отримують імуносупресивну терапію;

–         діти з метаболічними захворюваннями;

–         діти з хронічними захворюваннями нирок;

–         діти, які отримують аспіринову терапію у зв’язку з ревматоїдним артритом, тощо;

–         діти з ВІЛ-інфекцією;

–         діти, які знаходяться у закритих дитячих установах.

 

Вакцина проти грипу повинна вводитися за 1-1,5 місяці до сезонного підйому захворюваності на грип (вересень-листопад).

Всім іншим особам вакцинація проти грипу може проводитися чи за виробничою необхідністю чи за бажанням.

 

Профілактика

1.     Ізоляція хворих на 5-7 діб, допуск в дитячі колективи після одужання.

2.     Провітрювання і дезинфекція предметів догляду.

3.     Носіння марлевих пов’язок.

4.     Карантин під час епідемії грипу.

5.     Щоденний огляд дітей, кварцування приміщень.

6.     Інтерферон 3-5 крап. в ніс 4-6 р/д (поки зберігається небезпека зараження), ремантадін 25 мг 1 р. 10-14 днів чи арбідол 160 мг 1 р. 10-14 днів для дітей старших 7 років, у ослаблених пасивна форма – протигрипозний імуноглобулін 0,1-0,2 мг/кг.

 

 

Специфічна профілактика

         Грипозною живою інактивованою вакциною 0,5 мл інтраназально чи для парентерального введення, Інфлувак, Ваксігрип.