ГРИП

МАТЕРІАЛИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ДЛЯ nСТУДЕНТІВ 4 КУРСУ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ № 1

 

ПОНЯТТЯ ПРО ІНФЕКЦІЙНИЙ nПРОЦЕС ТА ІНФЕКЦІЙНУ ХВОРОБУ. ПРИНЦИПИ ДІАГНОСТИКИ, ПРОФІЛАКТИКИ ТА ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ nІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ. ГРЗ (ГРИП, ПАРАГРИП, АДЕНОВІРУСНА ХВОРОБА, РИНОВІРУСНА nІНФЕКЦІЯ, РЕСПІРАТОРНО-СИНЦИТІАЛЬНА ІНФЕКЦІЯ). ІМУНОПРОФІЛАКТИКА ГРИПУ. ДИТЯЧІ nІНФЕКЦІЇ У ДОРОСЛИХ. КІР, КРАСНУХА, ЕПІДЕМІЧНИЙ ПАРОТИТ, СКАРЛАТИНА. nІМУНОПРОФІЛАКТИКА ЦИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

 

ГРИП

(GRIPPE, INFLUENZA)

 Грип – гостра nантропонозна вірусна хвороба з повітряно-крапельним механізмом передачі nзбудника, епідемічним і пандемічним розповсюдженням; характеризується ураженням nдихальних шляхів, вираженою інтоксикацією, гарячкою і помірними катаральними nявищами.

  Вважається, що грип уперше описав і виділив nяк окрему хворобу француз Етьєн Паск’є (1403) на основі аналізу епідемії, що nохопила Європу. З того часу відомо близько 20 пандемій. Найбільші з них – nпандемія 1918-1919 рр. («іспанка»), під час якої перехворіло біля 500 млн. І nзагинуло 20 млн. людей, і 1957-1959 рр. (азіатський грип), коли перехворіло nпонад 2 млрд. людей, а загинуло не менше 1 млн. До недавнього часу крім назви nгрип (від франц. gripper – хапати) вживався синонім інфлюенца. Вірус відкритий R.Shope (1931) і W.Smith, C.Andrews, P.Laidlaw (1933).

Етіологія.

Вірус nгрипу (А, В, С) належать до родини ортоміксовірусів, містять однониткову РНК n(рис. 1, 2). Захворювання найчастіше зумовлюють віруси типу А, які залежно від nантигенної будови білків гемаглютиніну (Н) і нейрамінідази (N) ділять на nсеровари A (H0N1), A(H1N1), A(H2N2), A(H3N2). Останнім часом циркулюють nпереважно віруси A(H1N1) і A(H3N2).

 

 

Мал.1. Вірус грипу

 

 

Рис. 2. Схема вірусу грипу типу А.

Епідеміологія.

Джерелом збудника є хвора людина. Особливу епідеміологічну nнебезпеку становлять особи з легким перебігом хвороби, бо вони частіше nпродовжують активний спосіб життя і розносять вірус грипу. Додатковим джерелом, nвірогідно, можуть бути домашні тварини і птахи.

Хворий nна грип заразний для оточуючих з перших годин хвороби. Максимальна заразливість nприпадає на перші 2-3 дні захворювання. Контагіозність реконвалесцентів nневелика або відсутня. В окремих випадках (наприклад, при ускладненні грипу nзапаленням легень) виділення вірусу продовжується до 10-14-го дня хвороби.

Механізм передачі – крапельний. З крапельками слизу під час nкашлю і чхання збудник викидається на відстань до 3-3,5 м. Зараження можливе nтакож через предмети домашнього вжитку (рушник, посуд, дверні ручки тощо). Грип nмає схильність до швидкого поширення з розвитком епідемії і пандемії. У nміжепідемічний період виникають спорадичні захворювання.

Сприйнятливість до грипу загальна, за винятком дітей віком до n6 міс., які мають імунітет від матері. Постійно циркулюючи серед населення, nвірус зумовлює підвищення захворюваності взимку. Цьому сприяють застуда, nгіповітаміноз, скупчення людей у приміщеннях.

Епідемії грипу, викликані вірусом типу А, виникають через nкожні 1-2 роки, типу В – 3-4 роки.

Масовість захворювань на грип пояснюється легкістю передачі nінфекції, коротким інкубаційним періодом, мінливістю антигенної структури nзбудника, нетривалим типоспецифічним імунітетом (упродовж 1-3 років після nперенесеного захворювання).

 

Патогенез.   Вірус грипу з вдихуваним повітрям потрапляє на слизову nоболонку верхніх дихальних шляхів і за допомогою ферменту нейрамінідази nпроникає в циліндричний епітелій. У середині цих клітин інший його nфермент-полімераза- синтезує РНК.Репродукція вірусу зумовлює деструкцію і nдесквамацію епітелію. Дегенеративний процес розповсюджується і на nінтерстиціальну тканину. Віруси проникають у лімфатичні капіляри і далі, в nкровоносне русло. Виникають вірусемія і загальний токсикоз. Схема патогенезу

  Токсини вібріонів діють як капіляротоксична nотрута, викликаючи циркуляторні розлади. Останні особливо виражені в nцентральній і вегетативній нервовій системі. Значні порушення відбуваються у nлегеневій тканині, що призводить до пневмонії й ателектазів.

Грип n„відчиняє двері” вторинній мікрофлорі, яка часто спричиняє запалення легень, nдодаткових порожнин носа, середнього вуха, ниркових мисок тощо. Розвивається nтакож алергічний стан організму, внаслідок чого активізуються супровідні nхронічні захворювання – туберкульоз, ревматизм, нефрит.

 У гострий період nхвороби можна простежити дві фази імунних реакцій.У перші 3-4 дні організм nзахищається за допомогою неспецифічних речовин – інтерферону, тканинних nінгібіторів, рибонуклеази, запальної реакції. Починаючи з 4-5-го дня nз’являються протигрипозні антитіла:анти- гемаглютиніни, віруснейтралізуючі й nкомплементзв’язуючі. Відповідно до цих змін розрізняють неспецифічну і nспецифічну фази імунітету. Їх можна схематично показати у формі двох кривих n(рис. 3). Неважко зрозуміти, що найвразливішим буде 4-ий день, який припадає на nперехрещення вказаних кривих. У цей час неспецифічний захист організму вже nвиснажився, а специфічні антитіла щойно почали утворюватись і концентрація їх nще недостатня для подолання вірусу грипу.

 

 

 

Рис. 3. Схема захисних реакцій організму при грипі:

А – неспецифічні, б – специфічні.

 

Тривалість nімунітету залежить від типу вірусу. Після грипу спричиненого вірусом типу А, nімунітет зберігається не більше 2 років, типу В – до 3-4 років, а після типу С n– протягом усього життя.

Патологічна анатомія.

Слизова nоболонка верхніх дихальних шляхів і бронхів гіперемійована (вогняно-червона), nнабрякла, з крововиливами, іноді вкрита фібринозними плівками.

Клініка.

Інкубаційний період коливається від кількох годин до 1-2 діб. nХвороба розпочинається раптово: з’являється озноб, температура тіла nпідвищується до 37,5-38 °С, нерідко до 39-40 °С. Період провісників (у вигляді nсубфебрилітету, болю у м’язах) спостерігається в 10 % випадків. класифкація

Розрізняють типову і атипові форми хвороби. До останніх nналежать афебрильна, акатаральна, блискавична форми грипу. Для типової nклінічної картини характерне поєднання двох провідних синдромів – загальної nінтоксикації і катаральних явищ з боку верхніх дихальних шляхів. На зміну nознобу швидко приходять відчуття жару, загальна слабкість, біль голови, який nлокалізується переважно в ділянці лоба і скронь, в очних яблуках, м’язах, nсвітлобоязнь, розбитість, пітливість, порушення сну, шум у вухах. У тяжких nвипадках приєднуються нудота, блювання, порушення свідомості, корчі.

Температурна реакція у більшості осіб відповідає тяжкості nхвороби. При незначному порушенні загального стану підвищення температури до 38 n°С розцінюється як легкий перебіг грипу. Підвищення температури до 39 °С і nвиражене порушення самопочуття відповідають середній тяжкості хвороби. Вищу nгарячкову реакцію, різке порушення загального стану розцінюють як тяжкий і дуже nтяжкий ступінь захворювання. Гарячка триває 3-5 днів.

Увагу привертають гіперемія обличчя, кон’юнктив, помірний nціаноз губ, блиск очей. На губах і крилах носа часто з’являється герпетична висипка. nШкіра на дотик гаряча, волога. Початкова тахікардія змінюється брадикардією. nПри аускультації серця вислуховують ослаблення І тону, а іноді функціональний nсистолічний шум на верхівці. Спостерігається дифузне запалення дихальних шляхів n(риніт, трахеїт, ларингіт). Слизова оболонка носоглотки, м’якого і твердого nпіднебіння гіперемічна, набрякла; при грипі, спричиненому вірусом типу В, nвиникає зерниста енантема (симптом Морозкіна). Хворі відмічають закладання nноса, відчуття дряпання і сухість у носоглотці, чхають, але нежить приєднується nлише на 2-3-ю добу. Виділення з носа серозні або серозно-слизові, невеликі.

Для грипу характерні напади трахеїту, які клінічно nпроявляються відчуттям подразнення в горлі або болем за грудиною і вздовж nтрахеї, надсадним сухим кашлем. При цьому обличчя стає багряним, очі nналиваються кров’ю і сльозяться. Тимчасове поліпшення настає лише після nвідходження невеликої кількості слизу. З 3-4-го дня кашель вологий і рідкий. В nлегенях жорстке або ослаблене дихання, сухі хрипи.

Язик вкритий білуватим нальотом. Живіт м’який, не болючий. nПечінка і селезінка не збільшені. Хворі дратівливі, скаржаться на безсоння.

Якщо у перебігу хвороби не виникає ускладнень, то через 2-3 nдні хворий починає одужувати: температура тіла знижується, кашель стає м’якшим, nзникають біль голови та міалгії. Загальна слабкість і розбитість можуть nзберігатися ще декілька днів і довше. Катаральний синдром зникає пізніше.

Дуже тяжкий (гіпертоксичний) грип перебігає як тяжка nнейроінфекція або нейроінтоксикація і супроводжується гіпертермією, nсвітлобоязню, сильним болем голови, вираженими адинамією і слабкістю, nблюванням, менінгеальними симптомами.

Найчастішим ускладненням грипу є пневмонії, в основі яких nлежить геморагічне запалення з набряком. Вони, як правило, змішаної, nвірусно-бактерійної, етіології. Різко наростають явища токсикозу. Виникають nнадсадний болючий кашель, сильна задишка, дихання стає поверхневим. Під час nкашлю виділяється рожеве пінисте харкотиння, часто з домішками крові. Вогнища запалення nлегеневої тканини частіше не зливаються, а тому дані фізикального обстеження nвиражені слабо: незначне притуплення перкуторного звуку, помірна кількість nвологих хрипів, частіше при покашлюванні або при боковій позі тіла.

Серед інших ускладнень з боку органів дихання (після 7-го дня nхвороби) слід назвати бронхіт, якщо його прояви зберігаються після зникнення nосновної симптоматики грипу. У дітей на 1-му році життя може розвинутися nбронхіоліт, який перебігає з задишкою, ціанозом і численними вологими хрипами.

Другу групу ускладнень становлять бактерійні гайморит, nфронтит, етмоїдит, отит, євстахіїт, тонзиліт. Рідше приєднуються nінфекційно-токсичний міокардит, тромбофлебіт, пієліт, енцефаліт, менінгіт. У nзв’язку з грипом у хворого можуть загострюватися такі хронічні захворювання, як nтуберкульоз, ревматизм, гломерулонефрит, гепатохолецистит.

 

 

Діагностика.

Типовий nгрип базується на таких клінічних даних: гострий початок, максимальні прояви nхвороби в перші години від початку захворювання; 2 провідних синдроми – nтоксикоз і катаральні явища з боку верхніх дихальних шляхів, причому першим nвиникає токсикоз і він інтенсивніший; напади трахеїту; симптом Морозкіна; nкороткочасна гарячка – 3-5 днів; часта і тривала післягрипозна астенія. Важливе nзначення має посилання на зв’язок з епідемією.

У nкрові хворих у гострий період відзначається лейкопенія з відносним nлімфоцитозом, нормальна або помірно збільшена ШОЕ, у випадку ускладнень – nлейкоцитоз, підвищення ШОЕ.

Уточнити nдіагноз допомагають вірусологічні та серологічні методи. Для виділення вірусу nматеріал від хворого необхідно брати в ранні терміни хвороби і доставляти у nвірусологічну лабораторію в охолодженому стані (у термосі, заповненому льодом, nабо портативному холодильнику з мінусовою температурою). Досліджують змиви з nноса і глотки, кон’юнктиви, харкотиння, кров, у випадку смерті хворого – nлегеневу тканину та слизову оболонку бронхів і трахеї. Змиви беруть стерильним nтампоном, змоченим в ізотонічному розчині натрію хлориду, сольовому розчині nХенкса або середовищі 199. Метод виділення збудника трудомісткий, значення його nзростає на початку епідемії грипу.

Збудник nгрипу в лабораторії культивують на 10-11-денних курячих зародках шляхом nзараження їх в амніотичну порожнину, рідше – на тканинних культурах нирок мавп nабо людських ембріонів. Виділений вірус ідентифікується в реакції нейтралізації nз набором типових сироваток. Збудника вдається виділити від хворого, починаючи nз кінця інкубаційного періоду і до 5-6-го дня хвороби.

Для nекспрес-діагностики грипу найчастіше викомалтовують метод імунофлюоресценції. nДля цього змиви з носоглотки обробляють протигрипозною сироваткою, міченою nфлюоресцеїн-ізотіоціанатом. За допомогою люмінесцентного мікроскопа в препараті nзнаходять яскраве зелене свічення утвореного специфічного комплексу антиген-антитіло. nПід час епідемії можна підтвердити наявність грипу у 50-70 % хворих.

Проби nкрові для серологічного дослідження, яке менш чутливе, забирають у гострий nперіод хвороби (в 1-2-й день) і через 1-2 тиж. сухим стерильним шприцом у nкількості 2-3 мл. Найчастіше комалтуються РГГА, РЗК, реакцією радіального nгемолізу (РРГ). Діагностичним є наростання титру антитіл в 4 рази і більше.

 

Диференційний діагноз

Диференційний nдіагноз nгрипу під час епідемії не становить труднощів. Набагато важче встановити діагноз у позаепідемічний період.

Температура тіла при ангіні також досягає високих цифр nі супроводжується вираженими явищами інтоксикації. Але на перший план nвиступають місцеві симптоми: біль у горлі при ковтанні, гіперплазія і гіперемія nпіднебінних мигдаликів, наявність патологічного секрету в лакунах або гнійних nфолікулів, збільшення підщелепних лімфатичних вузлів. При дослідженні nпериферичної крові виявляють нейтрофільний лейкоцитоз і збільшену ШОЕ.

Для черевного тифу, як і для грипу, характерними є nсимптоми загальної інтоксикації, гарячка, кашель. Але для нього характерні nтакож поступовий початок із східцеподібним підвищенням температури тіла, nнаростання загальної слабкості, болю голови, часткове затьмарення свідомості, nблідість шкірних покривів. Катаральні зміни верхніх дихальних шляхів черевному nтифу не властиві, проте часто розвивається бронхіт. Разом з тим виявляють nзначні зміни органів травлення. Язик вкритий сірувато-білим нальотом, з nвідбитками зубів; його краї та кінчик вільні від нальоту, яскравого червоного nкольору. Живіт помірно здутий, позитивний симптом Падалки. Збільшуються печінка nі селезінка.

Важливою ознакою черевного тифу є розеольозна або nрозеольозно-папульозна висипка, що з’являється на 8-10-й день хвороби. До цього nчасу перебіг грипу закінчується і висипки не спостерігається.

У діагностиці велике значення має виявлення сальмонел тифу з nперших днів хвороби у крові, пізніше – в калі та сечі, а також серологічні nреакції.

У початковий період грип необхідно диференціювати з висипним nтифом. Але при останньому з’являються безсоння, запаморочення, nзагострюються зір, нюх, слух і смак, виникають марення і збудження. Набряклість nі гіперемія обличчя при висипному тифі не супроводжуються катаральними явищами nверхніх дихальних шляхів. З 3-го дня хвороби з’являються ознаки nЗорохович–Кіарі, Розенберга, Говорова–Годельє. Важливо відзначити раннє nзбільшення селезінки і печінки, появу рясної розеольозно-петехіальної висипки.

Для картини крові характерним є помірний нейтрофільний nлейкоцитоз з паличкоядерним зсувом. Щоб підтвердити наявність висипного тифу, nвикомалтовують РЗК, РА і РНГА з рикетсіями Провацека.

При орнітозі також уражені верхні дихальні шляхи, nспостерігається гарячка, але інтоксикація організму помірна, збільшені nселезінка і печінка, епідеміологічний анамнез засвідчує контакт з птахами, nпозитивні шкірна проба і РЗК з орнітозним антигеном.

Про кір, що, як правило, починається з катаральних nявищ і гарячки, свідчать факт спілкування з хворим і ранній патогномонічний nсимптом – плями Бєльського–Філатова–Копліка. На 3-5-й день приєднується nплямисто-папульозна висипка на обличчі і шиї, яка поширюється на тулуб і nкінцівки.

При гарячці паппатачі, на відміну від грипу, nспостерігається зв’язок з москітами, слабовиражений катаральний синдром, різкий nбіль у литкових м’язах, патогномонічні симптоми Піка і Таусига.

Ентеровірусна інфекція нерідко супроводжується ураженням верхніх дихальних шляхів. nОднак епідемічна хвиля виникає переважно влітку або восени, число захворювань nзбільшується повільно. Поряд з клінічною формою, що нагадує грип, виявляють nсерозний менінгіт, герпангіну, плевродинію, міокардит, екзантему, діарею.

Висока гарячка, виражена загальна інтоксикація nспостерігаються також при дизентерії, сальмонельозі, ротавірусному nгастроентериті, харчових токсикоінфекціях. Діагностичне значення мають nвідповідний епідеміологічний анамнез і наявність симптомів ураження кишок (біль nу животі, нудота, блювання, пронос), а також результати бактеріологічних і nсерологічних досліджень.

Інфільтративна форма туберкульозу і бронхоаденіт супроводжуються підвищенням nтемператури тіла, симптомами загальної інтоксикації, міалгіями, пітливістю, nураженням легень, однак не характерні катаральні зміни верхніх дихальних nшляхів. Перебіг триваліший. Діагноз вирішується на підставі рентгенологічного nдослідження органів грудної клітки, шкірної проби з туберкуліном, знаходження nзбудника в харкотинні.

Диференційну nдіагностику грипу з ГРВІ іншої етіології див. у табл.1.

 

Таблиця 1. nКлінічні відмінності грипу та інших гострих респіраторних захворювань

 

n

Хвороба	Початок	Температура тіла	Інтоксикація	Ураження дихальних шляхів		Інші ушкодження
				часто	рідко
Грип	Раптовий	Фебрильна (3-5 днів)	Виражена	Трахеїт	Бронхіт
Парагрип	Поступовий, рідше гострий	Субфебрильна (до 2 тиж.)	Незначна	Ларингіт	Ринофарингіт, трахеїт
Аденовірусна хвороба	Поступовий, гострий	Фебрильна (може тривати довше ніж 5 днів)	Помірна	Фарингіт, риніт	Пневмонія	Кератокон’юнктивіт, лімфаденопатія, гепатоспленомегалія
Респіраторно- синцитіальна хвороба	Гострий і поступовий	Субфебрильна, рідко висока (1-2 тиж.)	Помірна	Бронхіоліт	Ринофарингіт, ларингіт, бронхіт, пневмонія	–
Риновірусна хвороба	Гострий	Нормальна або субфебрильна (1-3 дні)	Відсутня	Риніт (значні серозні виділення)	–	–

 

 

Лікування.

Переважна nбільшість хворих на грип лікується в домашніх умовах. Показанням до nгоспіталізації є тяжкі та ускладнені форми, а також грип, що поєднується з nхронічними неспецифічними хворобами легень, бронхіальною астмою, ішемічною nхворобою серця, вираженим атеросклерозом, тяжкою гіпертонічною хворобою, nцукровим діабетом, тиреотоксикозом, тяжкими хворобами крові та нервової nсистеми.

Протягом nгарячкового періоду рекомендуються ліжковий режим і молочно-рослинна дієта, nзбагачена вітамінами, зі значною кількістю підкисленої рідини. Широко nпризначають потогінні засоби (тепле молоко, напар з квітів бузини, липи, nчебрецю, гарячий чай з ягід калини, малини, чай з медом і лимоном).

Із nпротигрипозних засобів у перші дні хвороби призначають ремантадин усередину за nсхемою: у перший день по 0,1 г n3 рази, на 2-й і 3-й дні – по 0,1г 2 рази на день, на 4-й день – 0,1 г. Але він ефективний nлише при грипі, зумовленому вірусом типу А. Найбільш ефективними є арбідол і nвіразол (рибавірин), які діють на віруси грипу як типу А, так і В, по 0,2 г 3 рази на день перед nїдою впродовж 3-4 днів, таміфлю. Засобом вибору є лейкоцитарний інтерферон, nякий закапують у носові ходи через кожні 1-2 год протягом 2-3 днів. Цей nпрепарат має широкий спектр дії проти всіх вірусів. Добре себе зарекомендувало nзастосування рекомбінантних інтерферонів (реаферон, роферон, інтрон А, лаферон) nу вигляді аерозолю. Хворим з дуже тяжкою формою грипу призначають nкортикостероїдні препарати – преднізолон 90-120 мг на добу протягом декількох nдіб. При тяжкому перебігу грипу та немічним хворим крім зазначених nзасобів вводять протигрипозний імуноглобулін по 3 мл внутрішньом’язово nодноразово, у разі потреби повторно через 6-12 год; дітям з розрахунку n0,15-0,20 мл на 1 кг nмаси тіла на добу. В разі його відсутності призначають сироватковий nполіглобулін по 3 мл внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Показані nстимулятори ендогенного інтерфероноутворення: протефлазид, гропринозин, nмефенамінова кислота, циклоферон, аміксин.

Антибактерійні nпрепарати призначають лише при дуже тяжкому стані з менінгеальними розладами, nдітям перших двох років життя, хворим похилого віку, при наявності ускладнень n(пневмонія, гайморит та інші) і вогнищ хронічної інфекції. При тяжких nбактерійних ускладненнях грипу доцільно застосовувати цефалоспорини 3-го nпокоління – цефотаксим (1-2 г nвнутрішньовенно кожні 6-8 год) або цефтриаксон (роцефін, лендацин) по 1-2 г внутрішньовенно 1 раз на nдобу в комбінації з еритроміцином (1г внутрішньовенно або всередину з інтервалом 8 год). nДоцільно також ширше призначати макроліди 2-3-го покоління: сумамед, nкларитроміцин. При легких формах можна обмежитись призначенням всередину nеритроміцину, олететрину, олеандоміцину, похідних нітрофуранів. Якщо хвороба nмає середньотяжкий перебіг, ефективніше парентеральне введення пеніциліну до n4000000 ОД на добу, тетраолеану, ампіциліну, оксациліну, цефамезину та інших nантибіотиків широкого спектру дії. Кращий результат досягається комбінацією nпрепаратів, наприклад тетрациклінів і напівсинтетичних пеніцилінів. Слід nврахувати, що пероральне введення антибіотиків малоефективне в осіб літнього nвіку і з порушенням функції всмоктування. Альтернативними препаратами можуть nбути фузидин-натрій, бактрим, нітроксолін.

Важливо nпам’ятати, що шаблонне застосування жарознижувальних засобів при грипі не nтільки не виправдане, але й шкідливе. Вони показані у випадку гіперпірексії або nв малих дозах при фебрильній гарячці, що дуже тяжко переноситься організмом, nособливо у дітей.

Усім nхворим дають полівітаміни, аскорутин всередину. При скаргах на сухий кашель nрекомендуються протикашльові засоби – кодеїн, тусупрекс, глауцин, nамброксол, лібексин, содо-парові інгаляції, при вологому кашлі – мукалтин, nбромгексин, відвари трав – листя підбілу, трава термопсису, корінь алтеї, nнашатирно-анісові краплі, відхаркувальна мікстура.

Хворим nпризначають тепле пиття, гарячі ванни для ніг, гірчичники на спину, до литкових nм’язів і на підошви, при ларингіті – інгаляції 4 % розчину натрію бікарбонату. nПри безсонні і збудженні показані фенобарбітал, мікстура Бехтерєва. У разі nпояви ознак крупу (стенозу гортані) вводять нейролептичні засоби і nглюкокортикоїди, хворого негайно госпіталізують.

При nдуже тяжкій формі грипу в умовах стаціонару показані дезінтоксикаційна терапія n(альбумін, 5 % розчин глюкози, полііонні розчини), внутрішньовенне введення n30-60 мг преднізолону і 6 мл імуноглобуліну, оксигенотерапія, серцеві та nдегідратаційні препарати.

При nтяжких формах стафілококової пневмонії, що ускладнила грип, застосовують nпротистафілококовий імуноглобулін чи антистафілококову плазму. При затяжному nперебігу пневмонії і абсцедуванні показаний стафілококовий анатоксин.

Хворим nз тенденцією до гіперкоагуляції необхідно призначити гепарин під контролем nкоагулограми. При появі крові в харкотинні потрібно додати кальцію хлорид, nвікасол.

У nперіод підвищеної захворюваності на грип дуже важливо своєчасно надати медичну nдопомогу всім хворим, зменшити їх епідеміологічну небезпеку, запобігти nускладненням. З моменту оголошення епідемії в поліклініці розгортають грипозне nвідділення на чолі з досвідченим завідувачем і медичною сестрою. Автономного nфункціонування його досягають відкриттям окремого входу з гардеробом, nреєстратурою, кабінету долікарського огляду, страхового столу, кімнати для nвзяття крові. Відділення працює в 2 зміни з 30-хвилинною перервою для nпроведення вологого прибирання, провітрювання, ультрафіолетового опромінення. nНа допомогу дільничним лікарям залучають інших фахівців, лікарів-інтернів, nстудентів старших курсів медичних інститутів, їх забезпечують готовим набором nрецептів на часто вживані ліки і бланками направлень на дослідження. Щоб nзапобігти ускладненням, необхідно забезпечити відвідання лікарем хворого в день nвиклику; в наступні дні за хворим може спостерігати патронажна медсестра, яка nвиконує призначення, стежить за станом хворого, дотриманням заходів nпротиепідемічного захисту. Листок непрацездатності видають на термін 5 днів, за nнеобхідності його продовжують. Заслуговує поширення досвід безплатної видачі nмедикаментів хворим під час їх першого відвідання, що забезпечує раннє nлікування.

Диспансерне спостереження проводять лише за реконвалесцентами nускладнених форм грипу: після перенесеної пневмонії – контроль дільничного чи nсімейного лікаря протягом місяця; після ускладнень з боку ЛОР-органів – nспостереження отоларинголога.

 

 

Профілактика та заходи в nосередку.

Важливим заходом nзапобігання поширення грипу є раннє виявлення хворого, його ізоляція в домашніх nумовах, в ізоляторі гуртожитку, інтернату або госпіталізація. В першу чергу nтреба подбати про відокремлення хворого від здорових, особливо дітей молодшого nвіку. В період епідемії нерідко виникає потреба розгорнути тимчасові стаціонари nдля хворих на грип. Їх доцільно відкрити на базі лікувальних закладів, що мають nрентгенівську установку та клінічну лабораторію.

Для дезінфекції nприміщення, де знаходиться хворий, слід застосовувати хлорні препарати, nультрафіолетове опромінювання. Викомалтані хворим посуд, постільну білизну, nносові хусточки, рушники кип’ятять. Особи, які доглядають хворого, повинні комалтуватися nмарлевими масками з 4-6 шарів.

У період підвищеної nзахворюваності забороняють проведення дитячих ранків, фестивалів, відвідування nкінотеатрів та інші масові заходи. На лікувальні заклади накладають карантин. nПрацівники лікувальних, дитячих і торгових закладів, будинків для самотніх nстарих людей і транспорту повинні надягати марлеві маски.

На виникнення ГРВІ nсуттєво впливають імунодефіцитні стани організму. Зниження рівня захворюваності nможна досягти шляхом проведення сезонних курсів стимуляції неспецифічної та nімунологічної реактивності організму: лазерне опромінювання носових ходів і nмигдаликів (5-7 сеансів), а також застосування індукторів інтерфероногенезу, nнаприклад мефенамінової кислоти по 0,25 г 3 рази в день після їди протягом 7-10 nднів.

Для nекстреної профілактики грипу застосовують ті самі противірусні препарати, що й nз лікувальною метою. Ремантадин дають контактним в епідемічних осередках грипу nА (у сім’ях, гуртожитках, на виробництві) по 0,05 г на добу протягом 5 nднів. Превентивне приймання цього препарату показано особам високого ризику nзараження – працівникам поліклініки, транспорту, торгівлі, громадського порядку nі харчування – під час інтенсивного розвитку епідемії (до 15 днів). nЛейкоцитарний інтерферон вводять у носові ходи по 5 крапель 2-3 рази на день. nПротигрипозний імуноглобулін, який є найбільш ефективним, у першу чергу вводять nдітям до 3 років, вагітним і дуже ослабленим особам. Під час епідемії досить nзробити дві ін’єкції з інтервалом 2-3 тиж. Крім того, можна рекомендувати змазувати nносові ходи 0,25 % оксоліновою маззю або будь-яким жиром, розчином мила.

Для nспецифічної профілактики викомалтовують живі та інактивовані вакцини зі штамів nвірусів А і В. Перевагу мають інактивовані вакцини, бо у них високі імуногенні nвластивості поєднані з дуже низькою реактогенністю. Для імунізації дітей у віці nпонад 3 роки та осіб похилого віку з хронічними захворюваннями створена nгрипозна субодинична політипажна вакцина. Живі вакцини вводять тільки nінтраназально або перорально, інактивовані, крім того, ще підшкірно або nвнутрішньошкірно. Масову вакцинацію краще здійснювати в жовтні–листопаді. nПротиепідемічна дія настає при імунізації не менше ніж 70 % населення.

Розроблені способи nодержання багатокомпонентної грипозної вакцини з підвищеною протективною дією nта визначення епідемічних потенцій вірусів для своєчасного їх включення до nскладу імунобіологічних препаратів з метою підвищення специфічної дії.

Із профілактичних препаратів зарубіжного виробництва в nУкраїні зареєстровані вакцини «Ваксігрип», «Флюорікс» та «Інфлувак». Усі вони nмайже однаково ефективні стосовно вірусу А-Сідней. Вакцина «Інфлувак» належить nдо ІІІ (останнього) покоління препаратів і є найкраще очищеною, а тому майже не nспричиняє побічних реакцій (0,005 %). Єдиним протипоказанням для її nзастосування є непереносність яєць. Ця вакцина складена з компонентів nA/Sydney/455/97/H3N3, A/Beijing/263/95/H1N1 і B/Beijing/184/93, призначена для nімунізації дорослих і дітей. Її вводять внутрішньом’язово або глибоко nпідшкірно. Захисний nефект досягається через 10 днів після введення, триває впродовж 1 року.

Планову неспецифічну nпрофілактику проводять екстрактом елеутерокока по 30-40 крапель 1 раз у день nпротягом 25-30 днів, продигіозаном по 0,25 мл у кожний носовий хід двократно з nінтервалом 5 хв, курс із 3 введень з перервами 5-7 днів, полівітамінами. nПотрібно широко рекомендувати загартування, самомасаж рефлексогенних зон, nультрафіолетове опромінювання.  Video n1

Загроза nвиникнення і поширення пташиного грипу потребує проведення карантинних заходів, nу тому числі знищення усіх заражених птахів, відповідного їх захоронення і nналежної дезінфекції, захисту працівників-елімінаторів птахів (робота в nзахисному одязі, приймання противірусних препаратів і т.ін.).

http://www.health-ua.com/articles/1193.html

http://www.health-ua.com/articles/1129.html

http://www.policlinica.ru/sovet_vracha2.html

http://www.grippunet.ru/

http://www.gripp-info.com

http://www.antibiotic.ru/ab/ch_grippe.shtml

 

ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ (крім грипу)

ГРВІ – це гострі вірусні хвороби з nгрупи інфекцій дихальних шляхів, які супроводжуються помірною загальною nінтоксикацією і ураженням дихальних шляхів, кон’юнктив й лімфатичних вузлів. Їх nспричинюють різні серовари аденовірусів (містять ДНК), РНК-вірусів із групи nпараміксовірусів, пневмовірусів, риновірусів.

     nДо ГРВІ належать: аденовірусна хвороба (adenovirosis), парагрип n(paragrippe), респіраторно-синцитіальна хвороба (infectio respiratoria nsyncytialis), риновірусна хвороба (rhinovirosis) тощо.

 

Аденовірусна хвороба

    Аденовірусна інфекція (adenovirosis) – гостра антропонозна вірусна хвороба з nпереважним повітряно-крапельним механізмом передачі та ураженням органів nдихання, очей і лімфатичних вузлів.

Епідеміологія.

Джерелом nзбудника є хворі з вираженими або стертими формами хвороби, рідше – здорові nвірусоносії. Зараження відбувається за допомогою повітряно-крапельного nмеханізму передачі. Інфікування частіше настає під час розмови, кашлю, чхання. nАденовіруси, крім цього, можуть розмножуватися в епітелії тонкої кишки і nвиділятися з фекаліями (у пізніші терміни хвороби). Описані спалахи nаденовірусних кон’юнктивітів після купання в басейнах. Віруси мають високу nстійкість у довкіллі (рис.4).

     nРівень захворюваності підвищується в осінньо-зимовий період і ранньої nвесни, в сиру і холодну погоду. Захворюваність здебільшого спорадична, але nможуть виникати епідемічні спалахи. Частіше хворіють діти. Після перенесеної nхвороби залишається типоспецифічний імунітет. Повторні захворювання зумовлені nпереважно іншими серотипами.

 

 

Рис. 4. nАденовірус.

 

Патогенез.

Місцем nпроникнення і розмноження вірусів служать епітеліальні клітини верхніх nдихальних шляхів, очей і кишечника, а також лімфатична тканина. В ураженних nклітинах порушується структура їх ядер і утворюються включення з ДНК-вміщуючих nвірусів. Запальний процес супроводжується вираженою ексудацією, випадінням nфібрину і некрозом.

                Характерне поступове втягнення nнових ділянок слизової оболонки, розповсюдження запального процесу з верхніх nдихальних шляхів на нижні з розвитком інтерстиціальної пневмонії. Внаслідок nзаковтування інфікованого харкотиння вірус потрапляє в травний канал, який може nвражатись навіть більше, ніж дихальні шляхи. Доведено розмноження вірусів в nендотелії судин і різних лімфатичних вузлах. Спостерігається розвиток віремії з nураженням внутрішніх органів.

               До аденовірусної інфекції nнайбільше сприйнятливі діти віком від 6 міс. до 3 років. Новонароджені хворіють nрідко завдяки наявності материнського імунітету. Діти старшого віку і дорослі nмають гуморальний імунітет до циркулюючих у місцевості аденовірусів. Набута nнесприйнятливість, очевидно, підсилюється новими контактами з вірусом. Однак nімунітет типоспецифічний і не захищає від зараження аденовірусом іншого типу.

Клініка.

Інкубаційний nперіод коливається від 4 до 14 діб (найчастіше він складає 5-7 діб). Хвороба nпочинається гостро, з ознобу, болю голови та в м’язах, гарячки, зниження nапетиту. Однак явища токсикозу виражені незначно. Температура тіла, як правило, nсубфебрильна. Гарячка триває 1-2 тиж., нерідко вона буває двохвильовою. nПереважають яскраві катаральні зміни носоглотки з ексудацією. Виражений нежить. nНа піднебінних мигдаликах можуть з’явитись плівки. Катар дихальних шляхів nпоєднується з кон’юнктивітом (спочатку однобічний, пізніше – двобічний).У разі nрозвитку вірусемії (у дітей молодшого віку) хвороба супроводжується збільшенням nпечінки, селезінки, лімфаденопатією, появою нових вогнищ запалення.

Аденовірусна nхвороба може перебігати як гостра респіраторна інфекція, кон’юнктивіт; фарингіт nабо фарингокон’юнктивальна гарячка, пневмонія, дуже рідко виникає мезаденіт.

При nгострому респіраторному захворюванні аденовірусної природи, на відміну від nгрипу, температурна реакція не супроводжується значним порушенням загального nстану, біль голови менш інтенсивний. Можливий біль у животі, пронос. Нездужання nта інші загальні симптоми зникають одночасно з гарячкою, але катаральні явища nможуть тривати довше.

Гострий nкон’юнктивіт характеризується ін’єкцією судин склер, гіперемією, набряком и nзернистістю кон’юнктив. Розрізняють катаральну, фолікулярну і плівчасту форми nкон’юнктивіту (рис.5). Може приєднатися гострий кератоконю’нктивіт (рис.6), який перебігає nсприятливо, без стійкого помутніння рогівки і рецидивів.

 

 

 

 Рис.5. Кон’юнктивіт

 

                             

Рис.6. nКератокон’юнктивіт

 

Фарингіт і nфарингокон’юнктивальна гарячка супроводжуються погіршанням загального стану nорганізму і запальними змінами слизових оболонок глотки і повік, збільшенням nшийних лімфатичних вузлів.

Тяжкий nперебіг має аденовірусна пневмонія. Вона виникає на фоні катару верхніх nдихальних шляхів, супроводжується підвищенням температури тіла до 39-40 °С, nзадишкою, ціанозом, кашлем. При клінічному і рентгенологічному дослідженнях nвиявляють дрібні і зливні вогнища запалення. Пневмонія частіше зумовлена nприєднанням пневмококової або стафілококової інфекції, в останньому випадку nвона може супроводжуватись абсцедуванням легень.

Аденовірусний nмезаденіт найчастіше перебігає на фоні інших клінічних синдромів (наприклад, nфарингокон’юнктивальної гарячки). Для нього характерний пмалтуп болю в нижній nполовині живота праворуч, що супроводжується диспепсичними явищами. Можуть nвизначатись симптоми подразнення очеревини.

Серед nускладнень слід назвати синуїти, отит, менінгіт, енцефаліт, міокардит.

Парагрип. Інкубаційний період триває 2-7 діб. nХвороба розвивається поступово або гостро. До найчастіших симптомів належать nнежить, грубий сухий кашель з «гавкаючим» відтінком, біль у горлі, сиплість голосу.

Біль голови, ослаблення, розбитість, ломота турбують не всіх nхворих і виражені помірно. Тяжкого токсикозу, як при грипі, немає. Температура nтіла частіше субфебрильна.

При nпарагрипі можуть ушкоджуватися всі дихальні шляхи, але найчастіше – гортань і nбронхи. Набухання слизової оболонки носа супроводжується затрудненим диханням і nсерозними виділеннями, які стають густими, слизисто-гнійними в разі nбактерійного ускладнення. Помірна гіперемія слизової оболонки носоглотки nвідрізняється від різкої гіперемії при грипі. У 50 % хворих виникає двобічний nкон’юнктивіт.

Парагрип nтриває довше, ніж грип. Стан хворого погіршується при розвитку nвірусно-бактерійної пневмонії. У дітей може виникнути парагрипозний n(несправжній) круп. Останній характеризується нападами сухого кашлю, які nпереходять у шумне стенотичне дихання з втягненням міжреберних проміжків і nціанозом. Можуть розвиватись бронхіоліт і пневмонія.

Респіраторно-синцитіальна nхвороба. nІнкубаційний період – 3-7 діб. У старших дітей і особливо у дорослих хвороба nпроявляється через чхання, затруднення носового дихання, риніт із значними nсерозними, слизистими або гнійними виділеннями, кашель, помірну гіперемію і nнабухання слизової оболонки носоглотки. Температура тіла нормальна або nсубфебрильна.

У nнемовлят можуть приєднатися бронхіт з астматичним компонентом і бронхіоліт. nТяжкість захворювання при цьому зумовлена головним чином розвитком дихальної nнедостатності, явища інтоксикації помірні.

У nперебігу респіраторно-синцитіальної хвороби розрізняють декілька клінічних nваріантів (назофарингіт, бронхіт, бронхіоліт, пневмонія), але частіше вони nпоєднуються. Захворювання може бути легкого, середнього або тяжкого ступеня.

Риновірусна nхвороба. nІнкубаційний період складає 1-6 діб. Хвороба розпочинається із закладення носа, nчхання, слизистих і водянистих виділень, кількість яких збільшується. У nбагатьох хворих дере в горлі, відзначаються підкашлювання, кон’юнктивіт із nсльозотечею, притуплюються нюх і смак. Проте загальна інтоксикація виражена nслабо або відсутня, температура тіла нормальна або субфебрильна.

Лице nбліде. Ніс розпухає, рот напіввідкритий. На губах нерідко висипає герпес. nСлизова оболонка носа гіперемічна, набрякла. Іноді дещо збільшені підщелепні та nверхні шийні лімфатичні вузли. Кров без змін або виявляється незначний nлейкоцитоз. Хвороба триває не довше ніж 2 тиж. Ускладнення виникають рідко, nможливі пневмонія, отит, синуїт та їн.

 

Діагностика

Діагностика. гострих респіраторних вірусних інфекцій базується на nвідповідних клінічних даних, а також результатах вірусологічного та nсерологічного досліджень.

Аденовіруси і nреспіраторно-синцитіальні віруси добре розмножуються на перещеплюваних nкультурах тканин Неlа, Нер-2, первинних культурах клітин нирок людського nембріона. Для культивування парагрипозних вірусів викомалтовують первинні nкультури нирок мавп макакус-резус і нирок людських ембріонів. Культивування nриновірусів відбувається в культурах клітин людського походження: нирок nембріонів, легень, культури диплоїдних фібробластів.

Експрес-методи і nсерологічну діагностику ГРВІ див. у розділі «Грип».

Диференційний діагноз.

ГРВІ, на nвідміну від грипу, характеризуються спорадичною захворюваністю і nневеликими спалахами.

Кашлюк, на відміну від ГРВІ, nхарактеризується типовими нападами спастичного кашлю з репризами, утрудненим nвдихом, пмалтуп кашлю закінчується виділенням в’язкого склоподібного nхаркотиння; можлива зупинка дихання, часто утворюються виразки на вуздечці nязика.

Аденовірусну nхворобу, крім цього, необхідно диференціювати з інфекційним мононуклеозом, nвірусними гепатитами, дифтерією ока.

При інфекційному nмононуклеозі з перших днів захворювання також спостерігаються загальна nінтоксикація, гарячка, генералізована лімфаденопатія і гепатоспленомегалія, nтонзиліт, різноманітні висипки. Однак дослідження крові виявляє лімфоцитоз, nатипові мононуклеари, а також позитивні серологічні реакції Пауля–Буннеля, nГоффа–Бауера, Ловрика–Лі–Давидсона.

Гепатит nА може розпочинатися nз підвищення температури тіла, ломоти, розбитості, болю голови. Проте чітко nвиступають диспепсичні явища, збільшується печінка. Забарвлення склер і шкіри у nжовтий колір, потемніння сечі свідчать про гепатит. Необхідно врахувати nепідеміологічну ситуацію (спілкування з хворим), біохімічні показники nфункціонального стану печінки (висока активність амінотрансфераз), наявність у nсироватці крові анти-HAV IgM.

Плівчасті nкон’юнктивіти необхідно диференціювати з дифтерією ока. Для неї nхарактерний різкий набряк повік, серозно-гнійні виділення, але відсутні nрегіонарний лімфаденіт і респіраторні симптоми. Діагноз дифтерії підтверджує nвиділення збудника. У випадку розвитку аденовірусного мезаденіту треба nвиключити гострий апендицит.

Значні nтруднощі складає диференціальний діагноз ГРВІ з мікоплазмозним та бактерійним nзапаленням верхніх дихальних шляхів. Слід врахувати, що мікоплазмозна nінфекція частіше спостерігається в колективах, які щойно сформувались n(новобранці, учні інтернатів тощо), хвороба має поступовий початок і триваліший nперебіг (понад 1-2 тиж.), максимальна вираженість токсикозу спостерігається на n4-й день і пізніше.

Бактерійні nкатари верхніх дихальних шляхів зумовлюються стрептококами, стафілококами, рідше nпневмококами. При стрептококозі переважає картина фарингіту, слизова оболонка nяскраво-червона, в крові помірний лейкоцитоз, швидкий лікувальний ефект дає nпеніцилінотерапія.

 

ЛІКУВАННЯ.

ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО nЛІКУВАННЯ

 

Приступаючи до лікування хворих на nгрип та інші ГРВІ, лікар повинен дотримуватись таких настанов:

1.                nХворому nтреба запропонувати ліжковий режим. Задовільний вигляд і добре загальне nсамопочуття на початку хвороби незавжди відповідають тяжкості хвороби. nПорушення ліжкового режиму може різко загострити інфекційний процес, погіршити nперебіг хвороби, а також сприяти “розсіюванню” вірусів.

2.                nПовноцінне, nбагате на вітаміни харчування і тепле пиття сприяє успішному лікуванню. Їжа nповинна бути такою, що легко засвоюється, з великою кількістю овочів і фруктів. nНеобхідно пам’ятати наступну обставину: енергетичні витрати у хворих на вірусні nінфекції суттєво не змінюються, але потреба у вітамінах буває значно більшою, nніж у здорових. 

3.                nОскільки nгрип та інші ГРВІ небезпечні не самі по собі, а у зв’язку з можливими nускладненнями, необхідно призначити індивідуалізоване комплексне лікування із nврахуванням преморбідного стану організму, надаючи перевагу найбільш ефективним nпротивірусним і патогенетичним засобам.

4.                nАнтибіотики nі сульфаніламіди не тільки не володіють антивірусною активністю, але й nпригнічують імунну систему, спричиняють розвиток дисбіозу та алергічних nреакцій. Тому застосування цих препаратів обмежене конкретними клінічними nпоказаннями.

5.                nГарячку nу хворих треба розглядати насамперед як важливу захисну реакцію організму, що nсклалась у процесі еволюції. Тому шаблонне призначення жарознижувальних nпрепаратів може принести пацієнту шкоду, іноді непоправну.

  nНа фоні загальноприйнятої терапії грипу та інших ГРВІ (нестероїдних протизапальних, nмуколітичних, антигістамінних та інших препаратів) ми апробували інгаляції лаферону в дозі 500 тис. МО 1 nраз на день впродовж перших 3-х діб хвороби.

   nВищевказану дозу лаферону отримували шляхом розведення ампули з    1 000 000 МО лаферону в 5 мл nдистильованої або кип’яченої, охолодженої до кімнатної температури, води. У 2,5 nмл цього розчину міститься 500 тис. МО лаферону. Для проведення інгаляцій можна nвикористовувати інгалятори будь-якого типу (наприклад “Харків-69” з електропідігрівачем) або nкомпресорний небулайзер “Бореал”, за допомогою якого можна створювати аерозоль nнеобхідної дисперсності (крупнодисперсний, дрібнодисперсний).

Клінічне спостереження nпоказало, що інгаляційне застосування лаферону при грипі та інших ГРВІ сприяє nшвидкому зникненню ознак хвороби, суттєвому зменшенню ендогенної інтоксикації nта алергізації організму, нормалізації імунних зрушень. При цьому на 2,5-3 дні nскорочується тривалість гарячки, на 3-4 дні зменшуються прояви інтоксикації (у вигляді nнедомогання, адинамії, зниження апетиту, рідше – болю у голові, у м’язах і nочних яблуках тощо).

Інгаляційне nзастосування лаферону позитивно впливає на клітинну і гуморальну ланки nімунітету, сприяючи ліквідації дисбалансу популяційного складу імунокомпетентних nклітин, що виник внаслідок захворювання. Після інгаляцій лаферону настає nнормалізація імунорегуляторного індексу (CD4/CD8), nактивізується індукція g– і a-ІФ (у 2 і 1,6 разу nвідповідно), а також підвищується вміст сироваткового імуноглобуліну А.

На фоні nлікування лафероном, у  84,6 % осіб nнормалізувався рівень IgE у nсироватці крові, що є показником алергізації організму. У групі порівняння nу   79,3 % реконвалесцентів вміст IgE у сироватці крові ще залишався підвищеним.

Лаферон nпрактично в усіх пацієнтів сприяв звільненню організму від вірусних антигенів у nносових ходах уже в ранній реконвалесценції, на відміну від тих, котрі nотримували тільки базисну терапію ( антигени вірусів продовжували визначатися nще у 44,8 % осіб).

Необхідно відмітити, що в жодному випадку побічних клінічних nефектів на інгаляційне введення лаферону не розвивалося. Середня тривалість nзахворювання у пацієнтів, які отримували лаферон, становила 5,8 доби, в nконтрольній групі – 8,4.

Отже, інгаляції лафероном володіють вираженою лікувальною nефективністю при ГРВІ у дорослих і тому їх доцільно широко застосовувати в nпрактичній роботі лікарів-інфекціоністів та інших фахівців.   

Вивчено nтакож дію протефлазиду у хворих на nгрип та інші ГРВІ. Протефлазид – засіб, що містить флавоноїдні глікозиди, nвиділені з вітчизняних злакових рослин. Одна крапля препарату містить від 2 до n5 мкг цих сполук.

Механізм фармакологічної дії протефлазиду пов’язаний з тим, що рослинні nфлавоноїдні глікозиди здатні пригнічувати фермент ДНК-полімеразу в клітинах, nінфікованих вірусами. Це призводить до зниження здатності або повного nблокування реплікації вірусної ДНК і, як наслідок, припинення продукції нових nвірусних частинок. Крім того, глікозиди протефлазиду збільшують продукцію nендогенних α- та γ-ІФ, підвищують неспецифічну резистентність nорганізму до вірусних і бактерійних агентів, проявляють стимулювальний вплив на nімунну систему, сприяючи цим ліквідації імунодефіциту. Хворі отримували його nвнутрішньо по 10 крапель, нанесених на грудочку цукру, 3 рази на день через nгодину після  їди протягом 5 діб.  

Завдяки такому лікуванню у хворих nспостерігалося скорочення тривалості болю у голові, різі в очах, порівняно з nхворими, які отримували базисну терапію традиційними засобами. Відмічено також nскорочення тривалості кашлю, нежитю, гарячки.

Тахікардія зникала, в nсередньому, на 2-3-й день лікування, а у хворих, котрі отримували базисну nтерапію – на 7-8-й день.

Проведене лікування за nдопомогою протефлазиду сприяло нормалізації показника Т-лімфоцитів CD3+ та співвідношення CD4/CD8-лімфоцитів. Спостерігалася nтенденція до зростання числа Т-лімфоцитів-хелперів. У групі порівняння nвідмічалось зниження числа CD3+ і CD4+.

Хворі добре переносили nпрепарат, побічні реакції не виникали,      n  ускладнення не розвивалися.

Таким чином, протефлазид nє також ефективним противірусним й імуномодулювальним засобом і може  широко призначатися хворим на грип та інші ГРВІ. nОднак аерозольне застосування лаферону проявляє кращий лікувальний ефект.

Вивчено також вплив nбазисної терапії, аерозольного застосування лаферону та протефлазиду на nендогенну інтоксикацію організму на основі визначення формалізованих nінтегративних показників (лейкоцитарного індексу інтоксикації, запропонованого nЯ. Кальф-Каліфом; індексу зсуву лейкоцитів крові; лімфоцитарного індексу).

Аналіз зазначених nпоказників засвідчив їх зростання в усіх хворих у період розпалу хвороби nзалежно від етіології та тяжкості захворювання. У реконвалесцентів після грипу nА і В, котрі отримували базисну терапію, середні значення вказаних показників у nперіод одужання мали незначну тенденцію до покращення, у реконвалесцентів після nреспіраторно-синцитіальної інфекції та аденовірусної інфекції – наближалися до nнормальних показників.

У хворих, які отримували nлаферон аерозольно, показники ендогенної інтоксикації в періоді одужання нормалізувалися, що свідчить про ефективність nзапропонованої терапії. У пацієнтів, котрі отримували протефлазид, показники ендогенної інтоксикації ще nзалишалися дещо підвищеними.

 

ПРОТИВІРУСНА ХІМІОТЕРАПІЯ

 

З противірусних протигрипозних nзасобів, nзареєстрованих в Україні, часто застосовують ремантадин (α-метил-1-адамантил-метиламіна гідрохлорид). Він nдобре переноситься хворими, однак проявляє дію лише в перші три дні хвороби і nтільки при грипі, спричиненому вірусом типу А. Механізм дії ремантадину nпов’язаний з блокуванням поділу вірусу, а саме етапу взаємодії М-білка з nядерною мембраною, у зв’язку з чим рибонуклеопротеїд не звільняється і не nпроникає в ядро клітини. У цьому плані реалізуються наступні властивості nремантадину: він володіє вираженою авідністю до ліпідів і легко nзв’язується  з мембранами. Але  його не слід призначати дітям до 15 років, nособам з хронічними захворюваннями печінки, нирок, при тиреотоксикозі, nвагітності.  

Пригнічує nРНК і білки вірусів грипу також оксолін n(1,2,3,4-тетра-гідронафталіна дигідрат) n– противірусний засіб для місцевого застосування.           

Інший nпрепарат – гропринозин (комплекс nінозину та солі                             n4-ацетомідобензойної кислоти з NN-диметиламіно-2-пропанолом у nмолекулярному співвідношенні 1:3) – володіє противірусною та імуномодулювальною nдією, суттєво покращує показники білкового обміну, підвищує вміст nімуноглобулінів у сироватці крові, скорочує тривалість основних клінічних ознак nгрипу.

         Протигрипозний засіб афлубін (Gentiana D₁ 1 мл, nAconitum D₆ 10 мл, Brionia D₆ 10 мл, Ferrum phosphovicum nD₁₂ 10 мл Acidum sacrolacticum D₁₂ 10 мл) проявляє пряму nпротивірусну та інтерфероностимулювальну активність і  малотоксичність, однак він також не набув nширокого застосування в практиці. 

         Ефективним проти вірусів грипу А і В є nарбідол-ленс (етиловий ефір           6-бромкарбонової кислоти nгідрохлорид, моногідрат). Володіє противірусними, інтерфероноіндукуючими, імуномодулювальними та nантиоксидантними властивостями.

Ефективний nпо відношенню до усіх вірусів грипу людини і пташиного грипу Н5N1 новий nпротивірусний засіб – таміфлю n(оселтамівір).

         Тилорон n(аміксин) (2,7-біс [2-діетиламіно-етокси]-флуоренона-9 дигідрохлорид – nпротивірусний засіб та імуномодулятор, ефективний проти усіх збудників ГРВІ, сумісний з антибіотиками та іншими засобами традиційного nлікування. Він у 2 рази скорочує  строки nвидужання хворих на ГРВІ порівняно з пацієнтами, які отримували nзагальноприйняте лікування, значно зменшує частоту розвитку бактерійних nускладнень.

         Активним також є рибавірин (1-бета-D-рибофуранозил-1,2,4-триазол-3-карбоксамид). Він nдіє на всі типи вірусів грипу, проте висока вартість обмежує його застосування nв лікувальній практиці. 

На nстадії клінічних випробовувань знаходиться новий клас препаратів – інгібітори nнейрамінідази вірусу, одним з представників яких є – занамівір          (5-(ацетиламіно)-4-[(аміноімінометил)-аміно]-2,6-ангідридо-3,4,5-тридеокси-D nгліцеро-D-галактонон-2-енонова кислота. Цей засіб показав добру дію за nвідсутності побічних ефектів у експерименті. Однак він потребує подальшого nвивчення.

У таблиці 2 наведено nосновні противірусні хіміопрепарати, що використовуються для лікування хворих nна грип та інші ГРВІ.

 

Таблиця 2

Основні nпротивірусні хіміотерапевтичні препарати

n

Препарат	Лікарська форма	Спектр противірусної дії	Спосіб застосування та дози	Протипоказання
Ремантадин	Таблетки по 0,05 г	Противірусний засіб щодо вірусів грипу А, антитоксична дія при грипі В	У 1-й день хвороби по 100 мг 3 рази на день після їди, у 2-й і 3-й день – по 100 мг 1 раз на день. У 1-й день хвороби можливий одноразовий прийом у дозі 300  мг	Гострі захворювання печінки і нирок, вагітність, тиреотоксикоз
Оксолін	Мазь	Володіє віруліцидною активністю	0,25-0,5 % мазь, змазують слизові оболонки носа  2-3 рази на день впродовж 3-4 діб	Не встановлені
Гропринозин	Таблетки по 500 мг	Проявляє помітну противірусну та імуностимулюва-льну активність	50 мг/кг на добу 3 рази на день після прийому їжі протягом 5 діб	Ниркова недостатність, подагра, епілепсія, автоімунні захворювання, вагітність, лактація, сечокам’яна хвороба
Афлубін	Краплі для перорально-го прийому у флаконах	Ліквідує озноб, нормалізує температуру, позбавляє від запалення верхніх дихальних шляхів, нежиті, кашлю, перешкоджає розвитку ускладнень після грипу та ін.	У 1-2-й день хвороби по    8-10 крапель від 3 до 8 разів на день; на 3-7-й день – по 10 крапель 3 рази на день	Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів
Арбідол-ленс	Таблетки по 0,1 г	Пригнічує адсорбцію та проникнення вірусу до клітини	По 0,2 г             (2 таблетки) до їди 3 рази на день 3-5 діб, при пневмонії по   0,2 г 1 раз на тиждень 3-4 тижні	Індивідуальна несприйнятливість, захворювання серцево-судинної системи, печінки, нирок
Таміфлю (оселтамівір)	Капсули по 75 мг	Блокує активну зону нейрамінідази,  призупиняє розповсюдження вірусу та інфікування інших клітин організму і  подальше виділення токсинів.	По 1 капсулі 2 рази на день, 5 діб	Індивідуальна несприйнятливість. Дітям до 12 років
Тилорон (аміксин)	Таблетки по 125 мг	Стимулює утворення α-, β-, γ-ІФ	По 125 мг на день протягом 2 діб, надалі – 125 мг через день, 5 діб	Вагітність, лактація, діти до 7 років, індивідуальна несприйнятливість
Рибавірин	Таблетки	Порушує початкову стадію вірусної реплікації за рахунок гальмування синтезу вірусних нуклеїнових кислот	600-800 мг/добу в 3-4 прийоми, після їди, 5-7 днів (дорослим)	Підвищена чутливість, тяжкі захворювання печінки, нирок, тиреотоксикоз, вагітність, лактація
Занамівір	Порошок для інгаляцій	Пригнічує нейрамінідазу вірусів грипу А і В, порушує їх агрегацію і вихід з клітин	2 інгаляції по 5 мг/добу; у перший день лікування інтервал між інгаляціями повинен бути не більше 2 год; в наступні дні – інтервал 12 год. Курс 5 днів. Початок лікування не пізніше 2-го дня хвороби	Підвищена чутливість до занамівіру. Діти до 12 років
Протефлазид	Екстракт спиртовий рідкий	Пригнічує вірусоспецифічні ферменти тимідинкіназу і ДНК-полімеразу у вірусінфікованих клітинах, що призводить до блокування реплікації вірусів	По 10 крапель, нанесених на грудочку цукру, 3 рази на день впродовж 5-10 днів	Гостра нирково-печінкова недостатність з анурією та енцефалопатією, алергози

 

ІНТЕРФЕРОНОТЕРАПІЯ

 

Перспективним у лікуванні хворих на ГРВІ є nзастосування ІФ. Зацікавленість до ІФ у теперішній час значно зросла.     

Встановлено, nщо як природні, так і отримані мікробним синтезом ІФ володіють значним nтерапевтичним потенціалом й здатні захищати клітини та організм людини в цілому nвід ряду поширених вірусних інфекцій. Система ІФ значно випереджає відповідь nімунної системи.  

Функції nІФ дуже різні. Однією з найбільш важливих є антивірусна, яка здійснюється nшляхом стимуляції вироблення антивірусних білків у інтактних клітинах, що nзабезпечує в них розвиток так званого антивірусного стану. ІФ володіють також nімуномодулювальними властивостями.

         Система ІФ включає більше 20 nрізновидів білків. Розрізняють два типи ІФ. До 1-го типу відносять α-ІФ і nβ-ІФ, до 2-го – γ-ІФ. ІФ 1-го типу є одними з перших природних nбар’єрів на шляху інфекції, причому α-ІФ проявляє системну дію, а nβ-ІФ у випадку вироблення його фібробластами – переважно місцеву. nα-ІФ стимулює фагоцитоз МФ і НФ, активує продукцію в них вільних форм О2, підвищуючи тим самим nцитотоксичність клітин, збільшує синтез у фагоцитах   ІЛ-1 і фактор некрозу пухлин. 

Встановлено, що всі nклітини організму в тій чи іншій мірі здатні виробляти ІФ. Найбільш сильними nпродуцентами ІФ є імунокомпетентні клітини. Система ІФ не має ні nспеціалізованих клітин, ні спеціалізованих органів, так як кожна клітина може nбути заражена вірусом і повинна мати систему розпізнавання та елімінації nчужорідної генетичної інформації.

Основними продуцентами nα-ІФ є В-лімфоцити, МФ і моноцити, а β-ІФ – фібробласти і клітини nепітеліоїдного типу. Синтез ІФ 1-го типу стимулюють віруси, бактерії, їх nантигени та ін.

Особливістю γ-ІФ є nширокий спектр його імунотропної дії. Він активує      Т-лімфоцити, в тому числі Т-хелпери, що nстимулюють антитілоутворення, і        nТ-хелпери, які стимулюють дозрівання натуральних кілерів, а також деяких nсубпопуляцій В-клітин.      

Недавно встановлено, що nпротивірусний ефект ІФ пов’язаний не з їх прямою дією на віруси, а із зміною nобмінних процесів у клітинах. Після з’єднання молекул ІФ з рецепторами на nповерхні клітин відбувається дерепресія, активація групи генів, локалізованих у nлюдини в 21-й хромосомі. Цей процес супроводжується формуванням 12 нових nвнутрішньоклітинних білків, які відсутні у клітинах, що не піддались дії ІФ. nВнаслідок цього зростає синтез нових ферментів – олігоаденілатсинтетази і nлатентної ендонуклеази, активізація яких призводить до пригнічення синтезу nвірусних білків.

Таким чином, під дією ІФ nу клітині синтезуються два ферменти, один з яких гальмує синтез вірусних nбілків, інший розщеплює  вірусні РНК, що nутворилися. У результаті цього нові вірусні частинки або взагалі не формуються, nабо їх число зменшується в багато десятків або сотень разів.

         Якщо головною функцією імунної системи nє контроль за білковою сталістю багатоклітинних популяцій, то системі ІФ nналежить провідне значення у нагляді за генетичною сталістю організму. В нормі nвиділяють три варіанти інтерферонової активності лейкоцитів: сильні (більше 128 nМО/мл), середні (32-64 МО/мл) і слабкі (менше 16 МО/мл) продуценти ІФ. У nбільшості здорових осіб відмічена сильна або середня здатність до його nпродукції. При цьому у 75 % здорових людей сироватковий ІФ не виявляється, у nрешти  його вміст не перевищує  4-8 МО/мл.

Гострі вірусні інфекції в більшості випадків супроводжуються nзначним підвищенням рівня циркулюючого ІФ з перших годин захворювання. nПаралельно відбувається активація ІФ-залежних внутрішньоклітинних противірусних nмеханізмів та імунних реакцій. У 2/3 випадків ГРВІ спостерігається розвиток nпротивірусного стану клітин, що формується впродовж перших 1-4 днів nзахворювання. Разом з тим, знижується продукція α-, β- і γ-ІФ nпри відповідній індукції лімфоцитів.

У nцілому, від швидкості включення системи ІФ у процес противірусного захисту nорганізму залежить перебіг і завершення хвороби. Запізніла або знижена nпродукція ендогенного ІФ може призвести до хронізації захворювання або до nзлоякісного прогресування вірусної інфекції, аж до летального наслідку.

Короткочасне nзастосування ІФ у вигляді інгаляцій протягом 2-3 днів полегшує перебіг грипу та nінших ГРВІ.У той же час ін’єкції ІФ самі здатні спровокувати грипоподібний nсиндром.

Самим nдоступним і дешевим є вітчизняний препарат ІФ – лаферон. Він проявляє досить виражену противірусну та nімуномодулювальну дію. Протипоказання при ендоназальному та інгаляційному nвведенні лаферону не встановлені.

Найбільш оптимальним nспособом реалізації віруліцидного ефекту лаферону є його інгаляційне введення.

     nПереваги цього методу такі:

·        nШвидке nінтенсивне всмоктування лаферону за рахунок збільшення активної  поверхні;

·        nдепонування nлаферону у підслизовому шарі, багатому на кровоносні та лімфатичні судини;

·        nстворення nвисоких концентрацій лаферону у вогнищі ураження;

·        nпоступлення nлікарського засобу безпосередньо до уражених клітин органу-мішені (ця обставина nпопереджує розсіювання препарату по всьому організму або перерозподіл його по nінших органах і тканинах, наприклад, накопичення його в печінці або nконцентрація в нирках);

·        nрізке nзменшення втрати препарату in vivo за рахунок його метаболічної конверсії, як nце спостерігається у відношенні ремантадину при  n«стандартному» пероральному способі його застосування;

·        nкрім nлікувальної дії лаферону, позитивний ефект на організм проявляє одночасна nдихальна гімнастика (глибокий вдих і максимальний видих покращують крово- і nлімфообіг, а, відповідно, й інтенсифікують обмін речовин у тканинах).        

          При будь-якому серологічному варіанті nгрипу та інших ГРВІ ефективним є людський лейкоцитарний nІФ. Проте дороговизна і небезпека інфікування, ряд побічних реакцій (для nйого виробництва використовують донорську кров, яка може містити інфекційні nагенти, що незавжди виявляються в контрольних лабораторіях), обмежують його nпризначення.

 

ІНДУКТОРИ СИНТЕЗУ nІНТЕРФЕРОНІВ

Сучасним і перспективним nу клінічній практиці є застосування препаратів, які самі володіють  широким спектром противірусної активності й nпаралельно стимулюють синтез ІФ в nорганізмі.

При nбагатьох захворюваннях застосування індукторів ІФ має ряд переваг перед nвведенням екзогенних ІФ. Індуктори стимулюють вироблення власних ІФ, яким не nвластива  чужорідна антигенність. При nцьому їх синтез знаходиться під контролем ІФ і білків-репресорів й не досягає nрівня, здатного проявляти негативну дію. Однією із властивостей індукторів ІФ є nформування стійкої неспецифічної резистентності організму впродовж тривалого nчасу після їх введення. До цих засобів відносяться амізон, циклоферон та ін.         n

Досить ефективним індуктором ІФ, а також жарознижувальним засобом nє амізон. Низька вартість, nвідсутність побічних реакцій сприяють широкому застосовуванню його для nлікування хворих. На фоні прийому амізона ГРВІ перебігали значно легше, не nсупроводжуючись розвитком бактерійних ускладнень. Протипоказання: підвищена nчутливість до препаратів йоду, І триместр вагітності, діти у віці до 6 nроків. 

Вивчено nдію циклоферону nпри захворюваннях з бронхолегеневою патологією. Відмічено, що цей засіб індукує nвироблення в організмі раннього      nα-ІФ, проявляє м’який імунокоригувальний ефект, стимулюючи nнейтрофіли периферичної крові, збільшує їх протизапальний потенціал і nможливість до високої генерації активних форм кисню. Все це обґрунтовує nпоказання до застосування його при грипі та інших ГРВІ. Протипоказання: nвагітність, лактація, декомпенсований цироз печінки.

Цінною перевагою nіндукторів ІФ, порівняно з препаратами ІФ, є відсутність побічних ефектів і nзначно менша вартість лікування.

        У таблиці 3 наведені індуктори nІФ, які мають найбільше практичне значення.

 

Таблиця n3

Індуктори nінтерферонів

n

Препарат	Лікарська форма	Клітини -продуценти	Тип продукованих ІФ	Час максимальної відповіді (год)	Шлях введения
Низькомолекулярні
Камедон (неовір, циклоферон)	Таблетки по 0,15	Т- клітини, нейтрофіли, макрофаги	Ранній α-ІФ	2 (циркуляція 24 год)	При неускладненому грипі в 1-й день 4 таблетки одноразово і на 2, 4 і 6-й дні – по 2 таблетки
Високомолекулярні
Ларіфан	Аерозоль	Т- клітини, нейтрофіли, макрофаги	Ранній α/ß-ІФ	4-6 (циркуляція до 24 год)	Аерозоль   щоденно, зовнішньо –мазь, 5-7 днів
Ридостин	Аерозоль	Т-клітини, В-клітини, нейтрофіли, макрофаги, фібробласти	Ті самі	4-8	Інтраназально –аерозоль 1-2 рази на день. Курс 5 днів
Амізон	Таблетки по 0,25	Т-клітини макрофаги, NK-клітини	Ті самі	4-6 (циркуляція до 24 год)	Всередину по 0,25-0,5 г 3-4 рази на день після їди. Курс 5-7 днів

ІМУНОМОДУЛЮВАЛЬНА ТЕРАПІЯ

 

         На сьогодні відомо велику кількість імуномодуляторів (найважливіші з них наведені у табл. 4). Однак їх більшість проходить лише nлабораторне випробування, і тільки незначне число впроваджено у практику: дибазол, nінозиплекс, левамізол, метилурацил, пентоксил, пірогенал, продигіозан, nТ-активін, тималін, тимозин, тимоген). Механізм їхньої антивірусної nдії опосередковується через продукцію ІФ (дибазол, продигіозан), стимуляцію nТ-лімфоцитів (дибазол, інозиплекс, левамізол, Т-активін, тималін, тимозин, nтимоген), активацію фагоцитозу (левамізол, метилурацил, пентоксил, пірогенал, продигіозан), nстимуляцію синтезу антитіл (метилурацил, пентоксил, пірогенал, продигіозан), nстимуляцію продукції лімфокінів (Т-активін, тималін, тимозин, тимоген).

Клінічна практика показує, що потужними імуномодулювальними, nдезінтоксикаційними та антиоксидантними властивостями володіє поліоксидоній. Препарат відновлює імунні реакції при імунодефіцитах, nскорочує тривалість лікування, значно зменшує призначення антибіотиків, nбронхоспазмолітиків, глюкокортикоїдів, проте він також не набув широкого nзастосування.     

 

Таблиця 4

Основні імуномодулятори для лікування хворих на грип nта інші ГРВІ

n

Препарат	Лікарська форма	Спектр противірусної і біологічної активності	Спосіб застосування та дози	Протипоказання
Дибазол	Таблетки по 0,02	Проявляє антиалергійну дію, усуває застійні явища у слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів	По 1-2 таблетки на день після їди	Підвищена чутливість до компонентів засобу, вагітність, гіпертонічна хвороба, лактація
Левамізол	Таблетки по 0,05	Проявляє судинозвужувальну дію, пригнічує симптоматику алергійного риніту, ринорею, неприємні відчуття в носоглотці та гортані	По 1 таблетці кожних 12 год, від 1 до 6 діб	Підвищена чутливість до будь-якого компоненту препарату, тяжкі форми артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця
Метилурацил	Таблетки по 0,5	Володіє жарознижувальною, знеболювальною та десенсибілізуючою дією	По 1 таблетці 2-3 рази на день, до 5 діб	Підвищена чутливість до будь-якого компоненту препарату, виражене порушення функції печінки, глаукома, аденома передміхурової залози
Продигіозан	Ампули по 1 мл 0,005 % розчину	Проявляє неспецифічну стимулюючу дію: підвищує вміст γ-глобулінів у крові, пригнічує ексудацію і стимулює регенерацію	Внутрішньо- м’язово 1 мл 1 раз на 4-5 днів	Захворювання нервової системи, коронарокардіо-склероз
ІРС-19	Розчин для інтраназального введення в аерозольній упаковці	Стимулює імунну відповідь лімфо-глоткового кільця	У гострій стадії від 2 до 5 разів на день в кожний носовий хід до зникнення симптомів інфекції	Алергія до компонентів препарату
Поліокси­ доній	Ліофілізований порошок у флаконах по 0,006	Проявляє пряму дію на фагоцитуючі клітини і природні кілери, підвищує стійкість мембран клітин до цитопатичної дії лікарських засобів і хімічних речовин, знижує їх токсичність	По 6 мг щоденно протягом 3-х днів, дальше через день 5-10 ін’єкцій	Вагітність, період лактації, індивідуальна несприйнятливість

 

ПАТОГЕНЕТИЧНА ТЕРАПІЯ

Ефективними nв лікуванні ГРВІ є препарати nпарацетамолу – колдакт, фервекс, nколдрекс хотрем + вітамін С лемон флейвор, ефект, колдфлю плюс, антифлу, nмілістан мультисимптомний, тофф плюс, інсті та ін. (табл. 5).

         Колдакт – сучасний швидкодіючий засіб для nлікування ринітів і полегшення ознак простуди. Застосовується для nсимптоматичного лікування хворих на простудні захворювання, які супроводжуються nалергізацією організму і набряком слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, nпершінням у горлі, нежитем, закладенням носа, сльозотечею.

         Фервекс – комбінований засіб, який nзастосовується для лікування застудних захворювань, грипу, ринофарингіту, nалергічного риніту.

        Встановлена nвисока ефективність препаратів групи «Колдрекс» n(парацетамол 750 мг, фенілефедрин гідрохлорид 10 мг, аскорбінова nкислота        60 мг) при простудних nзахворюваннях.

        Колдрекс хотрем + вітамін С лемон флейвор – препарат використовують як nсимптоматичну терапію застудних захворювань і грипу (полегшення болю в голові, nознобу, закладення носа, синусового болю та болю у горлі).

         Ефект  – засіб, який застосовується для лікування nзастудних захворювань і грипу. Сприяє полегшенню болю в голові, ознобу, nзакладення носа та болю у горлі.

         Колдфлю плюс – препарат при гострих nреспіраторних захворюваннях для зменшення клінічних проявів.

Антифлу – рекомендується при грипі, інших ГРВІ nі застудних захворюваннях з метою зниження температури, усунення болю в nголові,  м’язах і суглобах, набряклості nслизових оболонок верхніх дихальних шляхів, нежитю, сльозотечі, свербіння в nочах і носі.

Мілістан nмультисимптомний – засіб, який застосовується для  nсимптоматичного лікування грипу та інших гострих респіраторно-вірусних nінфекцій. Ефективний при алергічному нежитю та алергічних захворюваннях верхніх nдихальних шляхів. Використовується для зняття больового синдрому малої та nсередньої інтенсивності різного походження.

Тофф плюс –  комбінований препарат, який застосовують для nлікування  звичайної застуди з метою nусунення гарячки, нежитю, чхання, закладення носа, подразнення горла, nретенційної сльозотечі, болю голови.

Інсті – засіб, що застосовують у дорослих при nгрипі, застуді, захворюваннях дихальних шляхів, для зменшення болю, гарячки, nзапальних процесів.

Таблиця 5

Основні патогенетичні засоби

n

Препарат	Лікарська форма	Механізм дії	Спосіб застосування та дози	Протипоказання
Колдакт	Капсули	Проявляє антиалергічну дію, усуває застійні явища у слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів	1-2 капсули на день після їди, 3-5 діб	Підвищена чутливість до будь-якого компоненту препарату, вагітність, гіпертонічна хвороба, період лактації
Фервекс	Порошок для приготування розчину для перорального застосування	Володіє жарознижувальною, знеболювальною та десенсибілізуючою дією	По 1 пакетику 2-3 рази на день, до 5 діб	Підвищена чутливість до будь-якого компоненту препарату, виражене порушення функції печінки, закритокутова глаукома, аденома передміхурової залози
Колдрекс	Таблетки	Полегшує біль голови, озноб, закладення носа,  біль у горлі	Внутрішньо по 2 таблетки до 4 разів на день	Захворювання печінки, нирок, гіпертрофія щитоподібної залози, цукровий діабет
Колдрекс хотрем + вітамін С лемон флейвор	Порошок	Вгамовує біль, знижує температуру, зменшує набряк слизової оболонки носа, полегшує дихання	По 1 пакетику на день всередину. За необхідності дозу можна повторювати через кожні 4 год. Приймати не більше 4 пакетиків на добу	Виражене порушення функції печінки, нирок, гіперфункція щитоподібної залози, цукровий діабет, серцеві захворювання
Ефект	Капсули пролонгованої дії	Проявляє судинозвужувальну дію, пригнічує симптоматику алергічного риніту, ринорею, неприємні відчуття в носоглотці та гортані	По 1 капсулі кожні 12 годин, від 1 до 6 днів	Підвищена чутливість до будь-якого компоненту препарату, тяжкі форми артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця
Колдфлю плюс	Таблетки	Знижує температуру та зменшує біль, проявляє антигістамінну дію, полегшує нежить і покращує прохідність дихальних шляхів	По 1 таблетці 3-4 рази на день	Вагітність, період лактації, підвищена чутливість до компонентів препарату
Антифлу	Порошок у пакетах	Проявляє знеболювальний, жарознижувальний і слабкий протизапальний ефекти; звужує судини слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і придаткових пазух носа. Володіє протиалергічною дією	Всередину по 1 пакетику 4 рази на день. Не рекомендуєть­ся застосовувати більше, ніж 7 діб	Алергічні реакції на складові препарату, виражені порушення функції печінки і нирок, діти віком до          12 років
Мілістан мульти-симптомний	Капсули, вкриті оболонкою	Проявляє знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дії	По 1 капсулі 4 рази на добу. Максимальна добова доза – 8 капсул	Підвищена чутливість на складові препарату, тяжкі захворювання печінки і нирок, вагітність, період лактації, хворі на алкоголізм, діти до 12 років
Тофф плюс	Капсули	Володіє жарознижувальною, антигістамінною та протикашлевою дією	По 1 капсулі кожні 4-6 год. Не більше 6 капсул на добу	Підвищена чутливість на складові препарату, тяжка гіпертензія, Ш триместр вагітності, глаукома, стенозуюча пептична виразка, гіпертиреоз, захворювання серцево-судинної системи, діти до 12 років
Інсті	Гранули	Проявляє знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дії	По 1 пакетику 2-3 рази на добу	Підвищена чутливість на складові препарату

        

Рекомендується nмолочно-рослинна вітамінізована дієта, вживання великої кількості теплої nпідкисленої рідини (чай з лимоном, журавлиний морс, фруктові соки). Широко nвикористовують гарячі напої з ягід калини, малини, настій квітів липи, бузини, nлистя суниць, евкаліпта, чебрецю, хвоща польового, квіток ромашки, кореня оману n(дивосилу), а також гаряче молоко з медом. Володіючи потогінним ефектом, nвказані засоби стимулюють видалення вірусів і токсинів, попереджують nперегрівання організму.

        У перші дні захворювання доцільні nпарові інгаляції з добавкою в аерозоль лимонної кислоти 1:1000 або соку лимона, борної кислоти 1:100. Краще інгаляції робити за допомогою спеціальних інгаляторів. nЯкщо такої можливості немає, то можна скористатися народним методом – вдихання пари щойно звареної картоплі.

        Особливої уваги nзаслуговує рефлексотерапія завдяки її здатності покращувати загальні та місцеві nреакції імунітету, чинити протизапальну дію. Перспективні як традиційні n(голковколювання, точковий масаж), так і нові (лазеротерапія) методи. Для цього використовують апарат фізіотерапевтичний лазерний n(АФЛ-1). Довжина хвиль лазерного випромінювання 0,63 мкм, потужність на виході nсвітловоду 20х10³ Вт, струм розряду 26 мА. При вираженому риніті nсвітловод уводиться в носові ходи і опромінюється слизова оболонка впродовж n60-150 с щоденно протягом 3-4 днів. При фарингіті опромінюють задню стінку nглотки 60-180 с, у випадку гострого тонзиліту – мигдалики поперемінно з nекспозицією 90-210 с впродовж 4-6 днів. При супутньому регіонарному лімфаденіті nпроменем впливають на шкіру в проекції збільшених підщелепних, підборідних, nшийних лімфатичних вузлів.

         При скаргах на сухий кашель nрекомендуються протикашльові засоби – nтусупрекс, лібексин, содо-парові інгаляції, при вологому кашлі – мукалтин, бромгексин, відвари трав (листя nпідбілу, трава термопсису, корінь алтеї), а також нашатирно-анісові краплі, nвідхаркувальна мікстура.

         При трахеїті, що супроводжується n«сухим» кашлем ефективними, є гарячі компреси на ділянку грудини, гірчичники, nрозчин натрію гідрокарбонату, натрію йодиду. Зменшення секреції рідких виділень nз носа досягається закапуванням у носові ходи назолу, нафтизину, галазоліну.

         Обов’язковим є включення  в комплекс лікування засобів, що володіють nантиоксидантними властивостями (аскорбінова кислота, рутин, аскорутин, nα-токоферол та ін.), а також препаратів,котрі містять кальцій (кальцію nглюконат, кальцію гліцерофосфат).

         Для лікування вірусного риніту nвикористовують 0,25-0,5 % оксолінову nмазь, якою змащують слизову оболонку носа 2-3 nрази на день 3-4 дні поспіль.

         Знизити температуру тіла, зменшити nбіль голови і м’язовий біль можна за допомогою анальгіну, аскофену, аспірину, nпарацетамолу. Але жарознижувальними препаратами не можна захоплюватись, nоскільки гарячка є дуже важливою пристосувальною і захисною реакцією організму, nіндукує синтез ендогенного інтерферону. Доведено, що вірус грипу добре nрозмножується при температурі 36-37 °С і nперестає розмножуватись при 40 °С. Це nпідтверджують і клінічні спостереження. Виявляється, що при температурі тіла nпонад 38,5 °С гарячковий період триває не nбільше 2-3 діб, видужання настає відносно nшвидко, а ускладнення виникають рідко. У разі субфебрильної температури nгарячковий період більш тривалий і частіше виникають різні ускладнення, зокрема nпневмонія. Окрім високої температури тіла, на вірус грипу згубно діє кисле nсередовище, яке створюється у вогнищі запалення. Встановлено, що недоокислені nпродукти в запаленій слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів різко nстимулюють продукцію ІФ.

Мистецтво nлікування хворого на грип полягає в тому, щоб не зачіпати нормергічну реакцію nорганізму, знизити гіперергічну і підвищити слабку запальну й гарячкову nреакції. У випадку гіперпірексії, виражених мозкових і серцево-судинних nпорушень хворому дають таку мінімальну дозу препарату, яка знизить температуру nтіла на 1 °С – до рівня, при якому він nбуде більш-менш задовільно переносити гарячковий стан. На жаль, у побуті ще nдуже поширена думка про необхідність “збити” до норми підвищену nтемпературу тіла. Такий вчинок робить “ведмежу” послугу хворому nорганізму, бо створює оптимальні умови для реплікації вірусу. Отже, у легких і nсередньотяжких випадках жарознижувальні препарати протипоказані.

При nтяжкому перебігу грипу та ослабленим хворим, крім вказаних середників, вводять nпротигрипозний донорський гаммаглобулін по 3 nмл внутрішньом’язово одноразово, іноді повторно через 6-12 год.

У nзв’язку з вираженим токсикозом внутрішньовенно вводять фізіологічні розчини nхлориду натрію і глюкози. Щоб запобігти розвитку гіпертензії в малому колі nкровообігу і набряку легень, вводять не більше n500-800 мл рідини крапельно й одночасно застосовують сечогінні n(фуросемід, діакарб, етакринову кислоту). Призначають кордіамін, nсульфокамфокаїн, еуфілін, інгаляції киснем або карбогеном. Хворим з тенденцією nдо гіперкоагуляції необхідно призначити гепарин під контролем коагулограми. При nпояві крові в харкотинні потрібно додати хлористий кальцій, вікасол, дицинон.

Показані також nантиалергічні препарати (на вибір) кетотіфен, клемастин, лоратадин, діазолін, nтавегіл по 1 таблетці (драже) 1-2 рази на день після їди.

 

АНТИБІОТИКОТЕРАПІЯ

         Існують nчіткі показання щодо призначення антибактерійної терапії при грипі та інших nГРВІ. За неускладненого їх перебігу антибіотики протипоказані у зв’язку з nможливим підсиленням алергізації організму, пригніченням утворення nпротигрипозних антитіл, збільшенням частоти різних ускладнень.

        У ряді випадків призначення nантибіотиків є обов’язковим:

·        nдуже nтяжкий перебіг грипу (гіпертоксична форма з енцефалітними явищами, початок із nпневмонії);

·        nнаявність nхронічного вогнища інфекції;

·        nтривалість nгарячки більше 5 діб;

·        nпоява nознак приєднання бактерійної інфекції;

·        nнаявність nпервинного або вторинного імунодефіциту;

·        nдіти nперших 2-х років життя;

·        nдуже nослаблені хворі;

·        nособи nпохилого і старечого віку.

        Найбільш доцільним є застосування нових nмакролідів (сумамед, азитроміцин), nцефалоспоринів III покоління (цедакс), nкомбінації цефалоспоринів з інгібіторами бета-лактамаз (клавуланова кислота, сульбактам). Препаратами вибору можуть бути nфторхінолони (офлоксацин, ципрофлоксацин) nта ін. Однак антибактерійні засоби повинні призначатися суворо індивідуально з nурахуванням супутньої патології та можливих побічних реакцій.

Профілактика та заходи в nосередку

Профілактика nта заходи в осередку див.«Грип». При спалахах аденовірусної інфекції в nдитячих колективах застосовують роз’єднання дітей на 10 днів після ізоляції nостаннього хворого. Video n1

 

http://acutus–respiratio–virus–infectio.aptekaonline.ru/

www.solvay-pharma.ru/patients/immunology/article.asp?id=669

www.medlinks.ru/article.php?sid=8477

http://www.rostbubnov.narod.ru/Infec/GRX.html

n

Таблиця 6. Диференційна діагностика інфекційних хвороб з респіраторним синдромом
Критерій	SARS	Грип	Аденовірусна інфекція	Респіраторно-синцитіальна інфекція	Мікоплазмоз легень	Легіонельоз	Пневмоцитоз	Орнітоз
Збудник	SARS-коронавірус	Віруси грипу А, В, С	Аденовіруси	РС-вірус	Мікоплазма	Legionella pneumophila	Pneumocystis carinii	Chlamydia psittaci
Епідеміологічні особливості	Контакт із хворими, відвідування несприятливих регіонів; діти хворіють рідко	Епідемічний підйом в холодну пору року	Хворіють переважно діти, спорадичні випадки, невеликі спалахи	Хворіють переважно діти молодшого віку, новонароджені	Можуть бути епідемічні спалахи у новосформо-ваних колективах	Збудник пере-буває в теплих водоймах з водоростями, в системі водопо-стачання і кон-диціонування	Опортуністична інвазія виникає у хворих з імунодефіцита-ми	Контакт з птахами
Інкубаційний період, доби	2-7 (до 10)	1-2	4-14	3-6	4-25	2-10	6-45	6-17
Провідний респіраторний синдром	Пневмонія, респіраторний дистрес-синдром	Трахеїт	Фаринготонзиліт	Бронхіт, бронхіоліт, пневмонія	Пневмонія, плевропнев-монія	Бронхіоліт, плевропнев-монія	Пневмонія	Пневмонія
Початок хвороби	Гострий	Гострий	Гострий	Гострий або поступовий	Гострий	Гострий	Поступовий	Раптовий
Зміни на слизових оболонках ротової порожнини	Слабка гіперемія в перші дні хвороби	Помірна гіперемія із синюшним відтінком	Помірна гіпе-ремія, набряк, гіперплазія фо-лікулів, збіль-шення мигда-ликів, нальоти	Помірна гіперемія	Слабка гіперемія	–	–	–
Збільшення лімфатичних вузлів	–	–	Поліаденіт	–	–	–	–	–
Збільшення печінки	+	–	+	+	±	+	–	+
Ураження очей	–	Ін’єкція судин склер	Однобічний кон’юнктивіт	–	–	–	–	–
Діарея	+ на початку захворювання	–	±	–	±	+	–	–
Перебіг хвороби	Гострий	Гострий	Затяжний, хвилеподібний	Підгострий, інколи затяжний	Гострий	Гострий	Підгострий з рецидивами	Гострий, може бути хронізація

 

 

 

КІР

http://medio.org.ua/%D0%BA%D1%96%D1%80-%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BF%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B8-%D1%96-%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%83

(MORBILLI)

Кір – гостра вірусна хвороба людини з групи інфекцій дихальних шляхів, nяка проявляється інтоксикацією, гарячкою, запаленням верхніх дихальних шляхів, nкон’юнктив, специфічною енантемою і макуло-папульозною висипкою. Збудник nналежить до родини параміксовірусів.

Епідеміологія. Єдиним джерелом вірусу є хвора людина – з останніх 2 nднів інкубаційного періоду до 5-го дня після появи висипки. При ускладненні nкору пневмонією заразний період продовжується до 10-го дня від початку nвисипання. Найбільша заразливість припадає на період до появи висипки.

Інфекція передається за допомогою крапельного nмеханізму. Сприйнятливість неімунізованих дуже висока. Діти перших місяців nжиття мають трансплацентарний імунітет від матерів, які перенесли кір у nминулому або були вакциновані. Після перенесеного захворювання зберігається nстійкий імунітет. Завдяки застосуванню високоефективної вакцини, захворюваність nна кір істотно знизилась, тепер відносно частіше хворіють діти старшого віку і nдорослі.

Клініка.

http://tutmedic.com/ua/detskie/kor.html

Інкубаційний період триває 9-17 діб, після введення nімуноглобуліну може продовжуватись до 21 доби.

nРозрізняють nтипову (легкого, середньої тяжкості, тяжкого ступеня) і атипову форми кору. У nперебігу типового кору розрізняють періоди катаральних змін, висипки і nреконвалесценції.

Хвороба починається гостро, з підвищення температури тіла до 38-39 °С, nнежиті, кашлю, чхання, болю голови, загального нездужання, сиплості голосу, nсвітлобоязні, одутлості обличчя, кон’юнктивіту (мал.. 1).

Мал. 1. Кір. Явища nкон’юнктивіту.

На слизовій nоболонці щік, частіше навпроти малих корінних зубів, з’являються білуваті цятки n(плями Бельського–Філатова–Копліка), які є патогномонічною ознакою кору. Інколи в цей період на шкірі може виникнути блідо-рожева nточкова скарлатиноподібна або плямиста висипка, яка швидко зникає, а на м’якому nпіднебінні – корова енантема.

На 3-4-й nдень хвороби стан хворого погіршується, температура тіла підвищується до 40 °С, nпосилюються катаральні явища, симптоми інтоксикації; за вухами з’являється nекзантема, яка протягом доби поширюється на обличчя, шию і верхню частину nгрудей, наступного дня – на тулуб і верхні кінцівки, а ще через день – на нижні nкінцівки.

nМал. 2, 3. Висипка при кору.

 

Спочатку висипка розеольозна або розеольозно-папульозна (мал.. 2, 3). Збільшуючись у nрозмірах, вона перетворюється в макуло-папульозну, з нерівними краями, місцями nзливну. Ділянки шкіри, які вільні від екзантеми, мають звичайний колір.

Висипка  зберігається 3-4 дні, потім блідне у такій nсамій послідовності, в якій з’явилась, залишаючи після себе пігментацію, а nзгодом дрібне висівкоподібне лущення. Із зникненням висипки нормалізується nтемпература і минають катаральні явища.

Атипових nформ три: мітигований кір, з агравованими симптомами (гіпертоксичний, nгеморагічний, злоякісний), у щеплених.

В осіб, яким в nінкубаційний період вводили профілактично імуноглобулін, переливали плазму або nкров, перебіг кору легкий, супроводжується субфебрильною температурою, слабкими nкатаральними явищами, висипка поодинока, без послідовності у виникненні, плям nБельського–Філатова–Копліка немає (мітигована форма). При легкому nперебігу кору і у прищеплених може спостерігатись мізерна висипка у вигляді nпоодиноких елементів, що утруднює діагностику.

У дорослих кір звичайно має тяжкий перебіг, з геморагічними висипаннями і nкрововиливами в шкіру і слизові оболонки, вираженою інтоксикацією. nСпостерігаються зміни з боку серцево-судинної системи (тахікардія, гіпотонія, nослаблення серцевих тонів), легень (сухі розсіяні хрипи, з розвитком пневмонії n– вологі хрипи), нерідко виникають біль у животі та діарея.

Ускладнення кору можуть бути зумовлені його збудником і бактеріями. Частіше nвиникають пневмонія, ларингіт (з несправжнім крупом), бронхіт, бронхіоліт, nкератокон’юнктивіт, отит, пієлонефрит, ентерит, менінгіт, енцефаліт, психоз та nін.

Діагностика

Діагностика кору при типовій екзантемі і nвідповідних епідеміологічних даних не викликає сумніву. З клінічних критеріїв nвирішальне значення мають плями Бельського–Філатова–Копліка. Для підтвердження nетіології використовують вірусологічні дослідження (виділення в перші дні nвірусу з носоглоткового змиву, секрету кон’юнктив на культурі тканин або nметодом імунофлюоресценції), серологічні методи (реакція нейтралізації, РЗК, nРГГА, РНГА, ІФА з коровим антигеном у динаміці хвороби), які дають змогу nвиявити наростання титру протикорових антитіл.

Аналіз крові при неускладненому кору вказує на лейкопенію, лімфоцитоз, nзниження кількості еозинофілів, моноцитів. ШОЕ помірно прискорюється.

Диференційний діагноз.

У катаральний період кір необхідно диференціювати з ГРВІ. Однак при nГРВІ загальна інтоксикація і катаральні явища розвиваються швидше, кон’юнктивіт nне супроводжується вираженою інфільтрацією повік, немає симптому nБельського–Філатова–Копліка та рясної макуло-папульозної висипки, що nз’являється у певній послідовності.

При краснусі відсутній катаральний період, а першим симптомом nхвороби є нерясна висипка без певної послідовності з’явлення, схильності до nзлиття і наступної пігментації. Висипка, як правило, мономорфна, дрібно- і nсередньоплямиста, ніжно-рожева, з переважною локалізацією на зовнішніх nповерхнях верхніх і нижніх кінцівок. Катаральні явища та симптоми загальної nінтоксикації виражені слабо. Постійним симптомом є збільшення потиличних і nзадньошийних лімфовузлів.

Ентеровірусна (бостонська) екзантема з’являється на n2-й день хвороби, нерідко при високій температурі тіла, вона nплямисто-папульозна, іноді петехіальна. На противагу кору не спостерігаються nпослідовне висипання, кон’юнктивіт, плями Бельського–Філатова–Копліка. З інших nпроявів ентеровірусної інфекції слід відзначити герпангіну, діарею, міалгію, nплевродинію, чого не буває при кору.

nСкарлатина відрізняється від кору наявністю тонзиліту, n«палаючого» зіву, «малинового» язика (мал. 4). Нежить і кашель відсутні. Екзантема nз’являється на 1-2-й день хвороби майже одномоментно, точкова, розташовується nна гіперемічній шкірі, переважно на згинальних поверхнях кінцівок, грудях, nвнизу живота, концентруючись на складках шкіри. Носогубний трикутник вільний nвід висипки. Лущення пластинчасте. Аналіз крові засвідчує еозинофілію, nнейтрофільний лейкоцитоз.

 

Мал. 4. «Малиновий язик» nпри скарлатині

При інфекційному мононуклеозі екзантема з’являється на 2-6-й день nхвороби, поліморфна, частіше розташована на тулубі. Початкового катарального nперіоду немає, однак характерні тонзиліт, поліаденіт, гепатоспленомегалія, в nкрові – атипові мононуклеари.

Менінгококцемія, на відміну від кору, має бурхливий nпочаток з гіпертермією, яскравими симптомами інтоксикації (різкий біль голови, nбагаторазове блювання, менінгеальні ознаки). Висипка геморагічно-некротична, nз’являється в перші години хвороби по всьому тілу, густіше на нижніх кінцівках, nсідницях. У гемограмі нейтрофільний гіперлейкоцитоз, з крові можна виділити nменінгокока.

Алергічні екзантеми з’являються без попереднього nкатарального періоду і певної послідовності, яскраві, поліморфні, nсупроводжуються свербінням. Диференційний діагноз різних екзантем див. у nтаблиці 1.

Лікування

http://nmu–s.net/load/detskie_infekcii/klinicheskie_protokoly/14_protokol_diagnostiki_ta_likuvannja_koru_u_ditej/78-1-0-837

Проводять переважно в домашніх умовах. Госпіталізації підлягають лише хворі nз тяжкими формами кору, ускладненнями і за епідемічними показаннями.

Неускладнений кір з легким і середньотяжким перебігом не потребує nмедикаментозного лікування. Хворого ізолюють в nокрему добре провітрювану кімнату. Необхідно дотримуватися ліжкового режиму nпротягом 7-10 днів, приймати велику кількість рідини (соки, компоти, киселі), nмеханічно і хімічно щадну їжу. Важливого значення надають догляду за шкірою і nслизовими оболонками. Рекомендується періодично промивати очі теплою перевареною nводою або 2 % розчином натрію гідрокарбонату, при вираженому кон’юнктивіті – nзакапують 20 % розчин сульфацил-натрію. Сухі губи змазують жиром, ніс nпрочищають ватним тампоном, змоченим вазеліновим маслом, рот полощуть nперевареною водою. При гнійному кон’юнктивіті місцево застосовують розчин nсульфацилу натрію і ретинолу. У зв’язку з нежитем у ніс закапують розчин nпротарголу, нафтизину, галазоліну. При кашлі показані бромгексин, амброксол, nлібексин або тусупрекс. Широко призначають аскорбінову кислоту, антигістамінні nпрепарати.

Антибіотики призначають у таких випадках: 1) дітям до n3-річного віку при тяжкому перебігу кору; 2) при супутніх запальних nзахворюваннях і загальному виснаженні; 3) дітям, які тривало і часто хворіють, nнеодноразово лікувались з приводу пневмонії; 4) при виникненні бактерійних nускладнень. Ослабленим хворим і при тяжких формах кору доцільно ввести nнормальний людський імуноглобулін.

У nвипадку розвитку стенозу гортані або енцефаліту хворий підлягає терміновій nгоспіталізації. На догоспітальному етапі при стенозі І ступеня негайно nзабезпечують доступ свіжого повітря, роблять гарячі ванни для ніг протягом 5-7 nхв (температуру води поступово підвищують з 37,5 до 39,0 °С), дають тепле пиття n(гаряче молоко з содою або боржомом, чай), парові лужні інгаляції 4 % розчином nсоди з вітаміном А, еуфіліном, гідрокортизоном, антиспастичні (атропін, nпапаверин, 25 % розчин магнія сульфату внутрішньом’язово), седативні (1-2 % nрозчин натрію броміду), антигістамінні засоби (лоратадин, еріус). При прогресуванні крупу з розвитком стенозу II і III nступенів лікувальний комплекс включає внутрішньовенні вливання гіпертонічних nрозчинів, глюкокортикоїдів, серцевих засобів, лікувальну ларингоскопію та інші nневідкладні заходи в умовах лікарні. Якщо розвивається коровий енцефаліт, nпризначають противірусні препарати, проводять посиндромну терапію n(протисудомна, дегідратаційна, десенсибілізувальна, дезінтоксикаційна).

Профілактика та заходи в осередку. Про nкожний випадок захворювання подається термінове повідомлення в санепідемстанцію. nХворого на кір ізолюють на 4 дні з моменту висипки, а у разі ускладнення nпневмонією – на 10 днів. Щеплені проти кору і ті, хто раніше перехворів, nпідлягають лише спостереженню. В епідемічному осередку щоденно проводять nпрофілактичний огляд і термометрію. Особи, які не хворіли, і нещеплені діти nпісля одноразового контакту перші 7 днів можуть відвідувати дитячі заклади, а nпотім підлягають карантину до 17-го дня; ті, котрі отримали імуноглобулін, – до n21-го дня. Усіх виявлених хворих терміново ізолюють.

Специфічну профілактику кору nздійснюють за допомогою нормального людського імуноглобуліну і живої вакцини з nштаму Л-16. Імуноглобулін вводять дітям віком від 3 до 15 міс., які мали nконтакт з хворим на кір і раніше не були прищеплені у зв’язку з протипоказаннями: nу віці від 3 міс. до 1 року включно – 3 мл, старшим – 1,5 мл. Оптимальний термін введення nімуноглобуліну – не пізніше ніж 4-6-й день від контакту з хворим. У старшому nвіці препарат призначають тим, хто не хворів на кір, тільки за медичними показаннями. nЗа відсутності протипоказань контактним дітям, які не були щеплені, терміново nвводять вакцину. Планову вакцинацію проводять у віці 15-18 міс. одноразово під nшкіру в дозі 0,5 мл. Ревакцинацію в 6-7 років проводять тільки дітям, у яких nсерологічні реакції дали негативний результат. Імунітет формується у 95-98 % nвакцинованих. Протиепідемічний ефект досягається, якщо 95 % дітей імунні.

 

КРАСНУХА(RUBEOLA)

http://ua.textreferat.com/referat-16547-1.html

 

Краснуха n(червоничка) – гостра вірусна хвороба людини з групи інфекцій дихальних шляхів, nяка супроводжується помірною інтоксикацією, точковою або плямистою висипкою і nгенералізованим лімфаденітом. Збудник має РНК, належить до родини nтогавірусів.

Епідеміологія. Джерелом збудника є хвора людина nза 7 діб до появи висипки і протягом 3 тиж. після її появи.

Хворі на природжену краснуху заразні значно довше – від кількох місяців nдо 2 років. Інфекція передається за допомогою крапельного механізму, при nзахворюванні вагітних – трансплацентарно. Сприйнятливість висока, але дещо nнижча, ніж до кору. Хворіють переважно діти віком від 1 до 7 років; діти до 4 nміс. мають вроджений імунітет. Підйом захворюваності відзначається взимку і nнавесні. Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет. Близько n20 % молодих жінок не мають антитіл до краснухи.

Клініка.

http://www.venus.ua/index.php?id=365

Інкубаційний період триває 11-24 діб. Розрізняють nнабуту і природжену краснуху. Набуту хворобу ділять на типову (легка, середньої nтяжкості, тяжка), атипову (без висипки), інапарантну (субклінічну) форми. nХвороба починається поступово. У типових випадках за 1-2 дні до появи висипки nможуть спостерігатися нежить, кашель, гіперемія кон’юнктив. Температура тіла nпідвищується під час висипання, частіше до 38 °С, але може бути й нормальною. nЗагальний стан у більшості хворих порушений незначно. Характерною ознакою є nприпухання задньошийних, потиличних та інших лімфатичних вузлів. Вони можуть nбути розміром до великої горошини, щільнуваті, болючі при пальпації. Нерясні nвисипання у вигляді блідо-рожевих, круглих або овальних плям, дрібних або nвеликих, протягом декількох годин з’являються на обличчі, шиї і поширюються по nвсьому тілі з переважним розташуванням на розгинальних поверхнях кінцівок, nспині, животі, сідницях. Екзантема не має тенденції до злиття, тримається 2-3 nдні й зникає, не залишаючи пігментації та лущення (мал. 5, 6). В період висипань може виникати nенантема на слизовій оболонці ротоглотки. У декотрих хворих збільшена nселезінка.

n

Мал. n5. Екзантема при краснусі.

 

Дорослі, як правило, переносять краснуху тяжче, з вираженою гарячкою, nболями голови та в м’язах, катаральними явищами, інтоксикацією, nіноді блювотою.

У хворих жінок в перші 3 міс. вагітності часто уражується плід. Можливі nвикидні, розвиток ембріона з вадами (народження дітей з каліцтвами, глухотою, nгідроцефалією, мікроцефалією, катарактою, вадами серця, збільшеними печінкою і nселезінкою). Дефекти розвитку можуть проявитись на 1-му році життя.

nЗрідка nтрапляються ускладнення: артрит, енцефаліт, менінгіт, мієліт, неврити, nпневмонія, отит, нефрит, тромбоцитопенічна пурпура.

Мал. n6. Екзантема при краснусі.

Діагностика.

Крім епідеміологічних даних враховують присутність характерної висипки, слабо виражених катаральних явищ і nзбільшення лімфовузлів. Діагноз можна підтвердити вірусологічним методом (змив nз носоглотки, кров на наявність вірусу) або за допомогою серологічних реакцій n(РГГА), які роблять з парними сироватками крові з інтервалом 10-14 днів. nДіагностичним є зростання титру антитіл в 4 рази і більше. При підозрі nна вроджену краснуху дослідження крові проводять одночасно в матері і nнемовляти. Останнім часом впроваджують в практику радіоімунний та nімуноферментний методи. Визначення специфічних антитіл IgM до nвірусу краснухи в ІФА є показником недавно перенесеної природженої інфекції в nновонародженої дитини. Загальний аналіз крові засвідчує помірну лейкопенію, лімфоцитоз, nнаявність плазматичних клітин у кількості 10-30 %.

Диференційний діагноз,

В першу чергу, необхідно проводити з кором, при якому nспостерігаються виражений катаральний період, плями nБельського–Філатова–Копліка, етапність висипань, рясніша висипка зі схильністю nдо злиття, подальшою пігментацією і лущенням, значно порушений загальний стан nхворого.

При інфекційному мононуклеозі спостерігаються тонзиліт, виражений nполіаденіт, гепатолієнальний синдром. Температура тіла підвищується вже на nпочатку захворювання. Гарячкова реакція триває до поліпшення загального стану. nВ аналізі крові лейкоцитоз, лімфомоноцитоз, атипові мононуклеари.

 

nМал. 7. Вигляд хворого на nскарлатину.

 

На відміну від краснухи, nпри скарлатині спостерігаються виражена інтоксикація організму, nтонзиліт, підщелепний лімфаденіт, «малиновий» язик, «палаючий» зів. Висипка nточкова, рясна, розташована переважно на згинальних поверхнях, носогубний nтрикутник блідий, шкіра гіперемічна. Після зникнення екзантеми з’являється nкрупнопластинчасте лущення. У крові – збільшення кількості лейкоцитів і nеозинофілів.

 

Висипання при токсико-алергічних nдерматозах виникають після вживання медикаментів чи контакту з іншими nалергенами, супроводжуються свербінням, набряком, еозинофілією.

Лікування.

http://www.likar.info/pro/article-45528-klinichniy–protokol–z–diagnostiki–ta–likuvannya–krasnuhi–u–ditey/

 

При неускладненій краснусі лікування симптоматичне, проводять його в nдомашніх умовах (див. кір). При тяжких формах чи серйозних ускладненнях nпоказана госпіталізація.

Профілактика та заходи в nосередку.

Активно виявляють хворих дітей в організованих колективах n(дитячі садки, ясла). Вагітним жінкам, які не хворіли на краснуху, слід nостерігатись спілкування з хворим, особливо в перші 3 міс. вагітності.

Хворий підлягає ізоляції до 5-го дня з моменту nвисипання. Діти, які спілкувалися з ним, роз’єднанню не підлягають, однак за nколективом проводиться спостереження 3 тиж., нових дітей в групу не приймають. nДезінфекцію не проводять. Якщо вагітна жінка спілкувалась з хворим на краснуху, nїй треба дворазово (в перші дні і через 2 тиж.) провести серологічне nдослідження крові на антитіла до вірусу. Це дасть змогу діагностувати nбезсимптомну форму краснухи. Підтвердження цієї інфекції під час вагітності у nтермін до 12 тиж. диктує доцільність штучного аборту. За відсутності приросту nантитіл жінка вважається незараженою. Жінкам, які хворіли на краснуху в перші 3 nміс. вагітності, слід вирішити питання про її переривання і далі протягом року nутриматись від вагітності.

З метою профілактики використовують живу ослаблену nвакцину. Щеплення проводять моно- або тривакциною (кір, епідемічний паротит, nкраснуха), згідно з діючим Календарем профілактичних щеплень (див. додаток ), nдітям віком 12-15 міс. з ревакцинацією у віці 6 років (або 11 років – якщо не nхворів і не був вакцинований в 6 років) і дівчатам віком 15 років (за таких nсамих умов).

 

 

 

ЕПІДЕМІЧНИЙ ПАРОТИТ

(PAROTITIS EPIDEMICA)

http://onlylife.net/pedi/487-svinka–epidemichnij–parotit.html

Епідемічний nпаротит (свинка) – гостра вірусна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, nяка характеризується ураженням слинних залоз та інших залозистих органів, а nнерідко й нервової системи. Збудник – вірус із родини параміксовірусів Paramyxovirus nparotitidis.

Епідеміологія.

Джерело nвірусу – хвора людина (в тому числі зі стертою та безсимптомною формами nхвороби), яка є заразною з останніх 2 днів інкубації до 9-го дня від початку nклінічних проявів. Механізм передачі крапельний, nхоча не можна повністю виключити й зараження через контаміновані речі. За nвідсутності катаральних явищ із хворим потрібний тісний і тривалий контакт, nособливо в дитячих і закритих колективах. Переважно хворіють діти, nчастіше – хлопчики. Захворюваність характеризується зимово-весняною сезонністю і nперіодичністю виникнення через кожні 3-5 років. Діти першого року життя, як nправило, не хворіють, тому що мають пасивний імунітет від матері. Повторні nзахворювання спостерігаються рідко.

Клініка.

nІнкубаційний nперіод триває 11-23 доби (зрідка – від 3 до 30 діб). До типових форм nепідемічного паротиту належать залозиста (запалення слинних залоз, орхіт, nпанкреатит), нервова (менінгіт, енцефаліт) і комбінована (поєднання ураження nзалозистих органів і центральної нервової системи) форми.

 

Зрідка спостерігаються продромальні nявища у вигляді розбитості, нездужання, болю в м’язах, у голові, nмерзлякуватості, розладу сну, зниження апетиту. Типова клінічна nкартина характеризується підвищенням температури тіла (від субфебрильної до 40 n°С; гарячка триває 4-7 днів), загальною інтоксикацією та ураженням слинних nзалоз. Захворювання може мати легкий, середньотяжкий і тяжкий ступені. Частіше nуражаються навколовушні, рідше – підщелепні та під’язичні залози. Уражена nслинна залоза збільшена n(мал. 8, 9 ), заповнює ретромандибулярну ямку (при паротиті), nпідщелепну ділянку (при субмаксиліті) або пальпується у вигляді щільного мало nболючого інфільтрату під язиком (при сублінгвіті), болюча при пальпації, nтістуватої консистенції. Ураження залоз може nбути одно- і двобічним. Відзначаються сухість у роті, біль у вусі, що nпосилюється при жуванні, розмові. Біль особливо виражений спереду та позаду nмочки вуха (симптом Філатова) і в ділянці соскоподібного відростка. Певне nдіагностичне значення має симптом Мурсона – гіперемія та інфільтрація слизової nоболонки довкола отвору стенонової протоки. Шкіра над nураженою залозою стає напруженою, лискучою, але колір її не змінений, nприпухлість може поширитись на шию. Обличчя за рахунок припухлості привушних nзалоз набуває типової грушоподібної форми. Хвороба досягає максимального прояву nпротягом 3 днів.

У частини хворих з’являються симптоми стоматиту, nзрідка герпетичні висипання. Крім слинних залоз у процес часто втягуються nстатеві залози, підшлункова залоза, мозкові оболонки.

У nхлопчиків і чоловіків (в 1/4-1/2 хворих) на 5-8-й день хвороби може розвинутись nорхіт: значно збільшується в розмірах яєчко (одне, рідше обидва), з’являється nсильний біль у калитці, який іррадіює у пахвинну ділянку і посилюється під час nходьби. При пальпації яєчко щільне, дуже болюче, калитка набрякла, гіперемічна. nОрхіт супроводжується вираженою інтоксикацією – гарячкою, ознобом, болем nголови, блюванням. Симптоми орхіту зберігаються 1-2 тиж. Може приєднатись nорхоепідидиміт і тоді поряд зі збільшеним яєчком пальпується щільний, болючий і nзбільшений його придаток. У процес часто втягується простата.

У молодих жінок і дівчат у період статевого дозрівання nрозвиваються оофорит, бартолініт (болючість яєчників, свербіння і гіперемія nвеликих статевих губ, біль у попереку і пахвинній ділянці), мастит, порушення nменструального циклу. У вагітних nпаротит може призвести до викидня, інфікування плода, у деяких випадках – до nрозвитку вродженого фіброеластозу ендокарду в дитини, гідро- або мікроцефалії, nзлоякісних пухлин.

У 50 % хворих уражується підшлункова залоза. Панкреатит може бути єдиним nклінічним проявом хвороби. Хворі скаржаться на біль в епігастрії, лівому nпідребер’ї та в ділянці пупка, нерідко біль оперізувальний. Спостерігаються nвідраза до їжі, сухість у роті, нудота, блювання, гарячка, часом з ознобом. nПульс частий, артеріальний тиск знижений, може настати колапс. Живіт здутий, nпозитивні симптоми Мейо–Робсона, Воскресенського, френікус-симптом зліва. Іноді nнапружені м’язи живота. Порушується інкреторна діяльність підшлункової залози. nСимптоми панкреатиту зберігаються 5-7 днів.

На фоні ураження слинних залоз або й раніше може nвиникнути серозний менінгіт, рідше – менінгоенцефаліт (вони складають до 80 % nусіх серозних менінгітів у дітей). Паротитний менінгіт проявляється різким nпідвищенням температури тіла, сильним болем голови, повторним блюванням, nгіперестезією, іноді – корчами, втратою свідомості, ригідністю м’язів nпотилиці, позитивними симптомами Керніга, Брудзинського. У лікворі nлімфоцитарний плеоцитоз. При менінгоенцефаліті відзначаються сонливість, nадинамія, клоніко-тонічні корчі, втрата свідомості, вогнищеві зміни – парези nчерепних нервів, кінцівок, застійні соски зорових нервів, пірамідні ознаки. nКлінічно симптоми серозного менінгіту зникають через 10-12 днів, але зміни nліквору можуть зберігатись декілька тижнів.

До рідкісних клінічних форм належать паротитний nгепатит, міокардит, геморагічний цистит, кон’юнктивіт, дакріоцистит, склерит, nувеїт, тиреоїдит, артрит, запалення слухового і лицевого нервів. До атипових nформ належать стерта і безсимптомна.

Захворювання у дорослих перебігає важче, ніж у дітей.

З ускладнень слід назвати бактерійний паротит, цукровий діабет, хронічний nпанкреатит, атрофію яєчок, пневмонію, артрит, міокардит. Після перенесеного nенцефаліту бувають парези і паралічі кінцівок, глухота, вестибулярні розлади, nсліпота, арахноїдит, епілептиформні напади.

Діагностика

Базується на типових клінічних даних про первинне nнегнійне ураження слинних залоз. При ізольованому ураженні підщелепних і nпід’язикових слинних залоз, а також менінгіті та панкреатиті без явного nушкодження слинних залоз слід спиратись на дані епіданамнезу. Допомагають nуточнити діагноз дослідження парних сироваток у РЗК, РГГА (в тому числі при nбезсимптомних формах), а також внутрішньошкірна проба з паротитним алергеном. З nслини, крові та ліквору вдається виділити вірус на курячих ембріонах. В аналізі nкрові визначаються лейкопенія, відносний лімфоцитоз, при ускладненому перебігу n– лейкоцитоз із зсувом формули вліво, збільшена ШОЕ. Ураження підшлункової nзалози супроводжується підвищенням активності α-амілази в крові та nдіастази в сечі.

Диференційний діагноз.

При вторинному гнійному паротиті шкіра над залозою гіперемічна, nпальпація болюча, з’являється флюктуація. При сіалоаденіті n(слиннокам’яній хворобі) або пухлині слинних залоз процес однобічний, має nтривалий перебіг і не супроводжується гарячкою; показані рентгенологічні методи nдослідження. Припухлість при підщелепному чи шийному лімфаденіті nлокалізується не в ретромандибулярній ямці, а під кутом нижньої щелепи або в nділянці шиї, відзначаються окремі збільшені лімфовузли, які болючі при nпальпації, іноді вузли нагноюються і тоді аналіз крові засвідчує лейкоцитоз, nпідвищену ШОЕ.

Збільшення слинної залози може нагадувати набряк шийної клітковини при nтоксичних формах дифтерії ротоглотки; діагностувати її допомагають огляд nзіва, фібринові плівки на піднебінних мигдаликах, виявлення збудника; nретромандибулярна ямка вільна.

Туберкульозний менінгіт, на відміну від паротитного, nхарактеризується наявністю продромальних явищ, поступовим початком, наростанням nневрологічної симптоматики. Ліквор ксантохромний, відзначаються nбілково-клітинна дисоціація, знижений вміст цукру і хлоридів, при стоянні nвипадає ніжна фібринова сітка, можна виявити збудника туберкульозу. Слід nвраховувати також результати туберкулінових проб і дані рентгенологічного nдослідження легень.

Ентеровірусні серозні менінгіти реєструються частіше влітку, nхарактеризуються високою контагіозністю, масовістю захворювань, слинні залози nне уражені.

Панкреатит слід диференціювати з апендицитом, холециститом та іншими nгострими хірургічними захворюваннями черевної порожнини, орхіт при епідемічному nпаротиті – з орхітом туберкульозного, бруцельозного, гонорейного, nтравматичного походження, а також з водянкою оболонок яєчка.

Лікування.

http://ukrmedserv.com/content/view/765/316/lang,uk/

Хворих на епідемічний паротит лікують, як правило, вдома. Госпіталізація nпоказана при тяжкому і ускладненому перебігу, а також за епідпоказаннями. nСпецифічних засобів терапії немає.

При ізольованому ураженні слинних залоз прополіскують nпорожнину рота 2 % розчином гідрокарбонату натрію, на залози місцево – сухе nтепло, компреси, солюкс, УВЧ. Згідно з показаннями використовують аналгетики.

Хворий має перебувати на ліжковому режимі не менше nніж 10 днів. У чоловіків, які не дотримуються режиму протягом 1-го тижня хвороби, nорхіт розвивається в 3 рази частіше. З метою запобігання панкреатиту обмежують nвживання білого хліба, макаронів, жирів, грубої рослинної клітковини. При nгострому панкреатиті призначають щадну дієту, спазмолітики, аналгетики, nантигістамінні препарати, холод на живіт, інгібітори протеолізу (трасилол, nконтрикал, амінокапронову кислоту).

У випадку тяжкого захворювання, ураження nстатевих залоз і центральної нервової системи вдаються до противірусної терапії n(рибонуклеаза, реаферон, віферон, лаферон) або індукторів інтерфероногенезу n(неовір, циклоферон). При орхіті показані преднізолон по 15-20 мг і більше на nдобу протягом 5-7 днів, дезінтоксикація, сухе тепло, носіння суспензорію.

При менінгіті показана лікувально-діагностична люмбальна пункція, використовують nглюкокортикоїди, дегідратацію, вітаміни.

Хворих nможна виписувати не раніше ніж на 9-й день від початку захворювання.

Після ускладнених форм епідпаротиту – панкреатиту, орхіту, менінгіту – nпоказане диспансерне спостереження у nвідповідного спеціаліста.

Профілактика та заходи в осередку.

На кожен випадок захворювання подають термінове повідомлення. Хворих nізолюють на 9 днів. У дитячих закладах, де виявлено випадок захворювання, nвстановлюють карантин на 21 день, якому підлягають особи, які раніше не хворіли nй не були щеплені проти епідемічного паротиту. Дітей до 10 років, котрі мали nконтакт із хворим удома, не допускають у колектив з 11-го по 21-й день від nмоменту спілкування. У цей період за ними встановлюють медичне спостереження. nЗа відсутності протипоказань проводять екстрену імунізацію живою паротитною nвакциною. Ослабленим дітям в епідемічному осередку можна ввести нормальний nімуноглобулін, але він допомагає слабо. Дезінфекцію в осередку не проводять.

Для планової профілактики використовують живу паротитну nмоновакцину і тривакцину (проти кору, паротиту і краснухи). Дітей щеплять у nвіці 12-15 міс., ревакцинація в 6 років (в 11 років, якщо не вакцинували в 6 nроків) і в 15 років (хлопцям, які раніше не хворіли).

Скарлатина: развитие, симптомы, nосложнения и лечение

Скарлатина — клиническая картина, nлечение, профилактика

Скарлатина – симптоматика, возможные nосложнения