МОДУЛЬ 2: ПРОМИСЛОВА ТЕХНОЛОГІЯ ПІНО-МИЮЧИХ КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПАРФУМЕРНИХ ЗАСОБІВ, КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ ПО ДОГЛЯДУ ЗА РОТОВОЮ ПОРОЖНИНОЮ Й ЗУБАМИ

 

Змістовий модуль 3: Промислове виробництво косметичних засобів. Технологія засобів очищаючого призначення (шампуні,мила)

 

КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ ПІНО-МИЮЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. БАЛЬЗАМИ. ОПОЛІСКУВАЧІ.

 

 

В даний час зросла популярність багатофункціональних   піномиючих косметичних засобів, Другими за значенням засобами по догляду за волоссям можна назвати бальзами й ополоскувачі для волосся.

Косметичні засоби, що нормалізують переважно поверхневу структуру кератину волосся, відносяться до групи ополоскувачів, а препарати, що нормалізують і регенерують внутрішні шари волосся (кортекс), – до бальзамів.

Відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ України 2472-94 Продукція парфумерно-косметична ‘Терміни і визначення’:

Ополоскувач -косметичний засіб з антистатичною дією для обробки волосся після миття;

бальзам косметичний – косметичний засіб з антистатичною і регенеруючою дією для обробки волосся після миття. Бальзами для волосся є засобами інтенсивного догляду за шкірою і волоссям, які забезпечують підвищення функціональної активності шкіри і придатків проявляють тонізуючу, відновлюючу і регенеруючу дію;

бальзам проти лупи – засіб інтенсивного догляду за волоссям і шкірою волосистої частини голови, призначений для попередження і видалення лупи.

Ополоскувачі і бальзами класифікуються:

Залежно від стану волосся: для нормального, жирного, сухого, ушкодженого, пофарбованого, тонкого і тендітного волосся, для волосся після хімічної завивки;

 залежно від форми випуску: рідкі; кремоподібні;гелеподібні;

залежно від дії:проти лупи; зміцнювальні; освіжаючі ; регенеруючі;відтіняючі.

у залежності від довжини волосся: для довгого волосся; для короткого волосся.

Косметичний ефект і механізм впливу засобів наступного догляду за волоссям

Бальзами й ополоскувачі продовжують і підсилюють косметичну дію шампунів, є ефективним способом догляду за волоссям: живлять і захищають волосся, нормалізують його стан. Косметичні препарати наступного й інтенсивного догляду за волоссям, крім знежирюючої і очисної  функції повинні:

·        Володіти антистатичною дією;

·        надавати волоссю шовковистість, природний блиск, пухнастості (без зайвої електризованості),

·        забезпечитити легке розчісування у вологому і сухому стані;

·        захищати посічене, ушкоджене при знебарвленні, фарбуванні чи хімічній завивці волосся;

·        освіжати і підтримувати еластичність шкіри без надмірного знежирення (а у випадку надлишкової жирності чи сухості нормалізувати стан волосся);

·        забезпечувати його легке укладання і охайний вигляд.

Комплекс перерахованих естетико-гігієнічних показників, багато в чому досягається введенням катіонних речовин, амфотерних, цвіттер-іонних чи ПАВ псевдокатіонних оксидів третинних амінів.

Механізм дії кондиціонуючих компонентів заснований на осадженні деяких компонентів,які швидко адсорбовуються на волоссі, стійких до наступного виполіскування водою. Сорбція катіонних ПАВ включає:

–          іонізацію кератину волосся;

–          іонообмін  чи солеутворення з карбокси-, меркапто- і іншими групами кератину;

–          дифузію у внутрішню структуру волосся (кортекс).

У зв’язку з тим, що волосся знаходиться в нейтральному чи слаболужному середовищі (відносно його ізоелектричної точки (вплив косметичних засобів, атмосфери й ін.) на його поверхні переважає негативний заряд. Застосування аніонних ПАВ в складі косметичних піномиючих засобів, , призводить до збільшення сумарного негативного заряду волосся (сорбція аніонних ПАВ на позитивних центрах) і порушенням його поверхневої структури. Катіонні ПАВ, і зокрема четвертинні амонієві сполуки, взаємодіють з негативно зарядженими центрами волосся по іонному механізму з утворенням електронейтральних солей. В результаті цього відбувається зниження сумарного заряду волосся.

На ступінь сорбції катіонних ПАВ впливає ряд факторів:

–          значення рн середовища, температура, час впливу;

–          концентрація ПАВ;

–          хімічна структура ПАВ.

Зі збільшенням значення рн середовища сорбція катіонних ПАВ зростає. Однак надмірна кількість адсорбованих ПАВ створює ефект ‘обтяження’ волосся, що порушує його естетичний вигляд. У кислому середовищі (рн менш 3,8) сорбція катіонних ПАВ не так велика, але достатня для утворення поверхневої плівки, дифузія практично відсутня.

Підвищення температури веде до збільшення сорбції, однак, при цьому прискорюється і процес десорбції. Оптимальна температура розчину при сорбції ПАВ на волосся – 30-50 °С.

На ступінь сорбції впливає і часовий показник. Протягом 5 хвилин сорбується 40-50 % усієї кількості катіонних ПАВ здатних приєднатися до кератину волосся.

Сорбція зростає при концентрації ПАВ від 1-6 % у косметичному засобі і залежить від довжини вуглеводневого радикала і ступеня розгалуженості молекули ПАВ. З огляду на всі перераховані фактори, оптимальними умовами застосування катіонних ПАВ в кондиціонуючих засобах типу ополоскувачів є:

–          використання четвертинних амонієвих сполук з довжиною вуглеводневого радикала R>C₁₂, переважно C₁₈-C_22;

–          рн<3,8, переважно в межах 2-3;

–          концентрація катіонного ПАВ 2-3 %;

–          час контакту з волоссям 1-3 хв;

–          температура води при ополіскуванні 30-35 °С.

Косметичний ефект бальзамів для волосся полягає у регенеруючому впливі, , поліпшенні стану волосся за рахунок введення в рецептури біологічно активних речовин, найчастіше протеїнових похідних, що являють собою проміжні продукти гідролізу білків – поліпептиди. Дія протеїнових похідних заснована на

–          прояві сил Ван дер Ваальса;

–          хімічній взаємодії з –СООН, -NH₂, -SH і іншими групами кератину;

–          дифузія у внутрішню структуру волосся (кортекс);

–          утворення стійких сполук з кератином, що сприяє модифікації структури волосся.

Початковою стадією впливу є фізична сорбція протеїнів, що відбуває під впливом сил кодгезії через структурну подібність пептидів і кератину. У результаті цього утворюються проміжні водневі зв’язки, а потім відбувається хімічна взаємодія протеїнових похідних з відповідними групами кератину волосся.

Процес, що відбувається, багато в чому залежить від методу одержання поліпептидів. Поліпептиди, отримані гідролізом у кислому середовищі є незміненими  порівняно з первинним білком; а поліпептиди, отримані в лужному середовищі мають розгалужену будову. Концентрація поліпептидів у різних засобах догляду за волоссям коливається від 1 до 20 %  залежна від їхньої молекулярної маси, у бальзамах для волосся – переважно до 5,0 %. При концентрації 0,5-1 % адсорбція незначна і підвищується при 3 %. Максимальна швидкість сорбції спостерігається протягом перших 15 хвилин контакту з волосся. Таким чином, оптимальними умовами спільного застосування катіонних ПАВ і поліпептидів у бальзамах і ополоскувачах  для волосся є:

–          використання четвертинних амонієвих сполук, з довжиною вуглеводневого радикала C₁₈-C_22;

–          концентрація катіонного ПАВ 2-3 %;

–          використання поліпептидів з активними центрами, що відповідають характеру ушкодження волосся із середньою молекулярною масою < 1000;

–          концентрація поліпептидів не менше1 %;

–          рн засобу > 4,5; оптимально 4,6-6;

–          час контакту з волоссям 3-15 хв;

–          температура води при ополіскуванні волосся –30-35 °С.

Характеристика компонентів рецептури засобів наступного

догляду за волоссям

Наукові принципи розробки сполук, а також оцінка стану волосся і шкіри, включають новітні фізичні методи, що постійно розвиваються й удосконалюються.

Раціональний підбір поєднання ПАВ, пережирювачів, захисних і тонізуючих компонентів зводять до мінімуму властиву катіонній ПАВ дерматологічну твердість і токсичність. Крім того, поряд з катіонними ПАВ типу четвертинних амонієвих солей у кондиціонуючі шампуні вводять етоксилати аліфатичних амінів, а також кватернізовані похідні аліфатичних кислот ланоліну. Вони набагато краще з”єднуються з аніонними ПАВ, мають сприйнятливі токсично-дерматологічні характеристики. Дерматологічна м’якість четвертинних амонієвих основ залежить від природи протиіона (наприклад, фосфати і лактати мають перевагу перед галогенідами і етилсульфатами).

Інший напрямок створення кондиціонуючих препаратів засновано на використанні водорозчинних катіонних полімерів, у поєднанні з ПАВ, вони вводяться в рецептури від 1 до 3 %. В тому числі – розробки на основі целюлози Поліквотерніум-4 і Поліквотерніум-10, сополімери вінілпіролідону з диметиламіноетилметакрилатом і вінілімідазолом, поліетиленамін і ряд інших полімерів.

Завдяки нешкідливості, незначній подразнюючій дії на очі, а також завдяки кондиціонуючим і захисним властивостям, у сучасних препаратах використовують кремнійорганічні полімерні ПАВ, звичайно блок-сополімери і полімери на базі полідиметилсилоксану (ПДСМ) з поліалкіленоксидними чи амінними групами.

Широко застосовуються в сполуках полівінілпіролідон (ПВП), поліпептиди і продукти конденсації на їхній основі. Поліпептиди і ПВП значно пом’якшують дію аніонних ПАВ на шкіру, завдяки зниженню її проникності і солюбілізаційного потенціалу ПАВ по відношенню до кератину. Їх широко використовують у рецептурах, що захищають, для сухої і чутливої шкіри, вони володіють достатнім загущуючим і кондиціонуючим ефектом. Подібну функцію виконує пивний концентрат, що містить білки і полісахариди.

Для забезпечення швидкого і зручного застосування косметичних препаратів по догляду за волоссям ведучі західні фірми випускають одноразові і спеціальні ‘салонні’ шампуні, що, крім м’якої дії, гарного кондиціонуючого ефекту, забезпечують прискорене висихання волосся. Останній ефект досягається формуванням на волоссі і шкірі голови гідрофобної адсорбційної плівки кремнійорганічних чи фторвуглеводневих ПАВ. Прикладом сильно пінистого кондиціонуючого шампуню може служити наступна основа, (%):

Лаурилсульфат натрію (30 %)                                                      46,5

Алкіламідопропілбетаїн (31 %)                                          14,0

Диетаноламіди кислот кокосової олії                                 2,0

Сополіол на основі ПДМС                                                  1,5-4,5

Консервант                                                                                    0,2

Натрію хлорид                                                                     2,0

Вода очищена                                                                      до 100,0

Немаловажно, що блок-сополімери на базі ПДМС знижують іритантний потенціал аніонних ПАВ  відносно слизової оболонки ока. Містяться в ополоскувачах фторвуглеводневі ПАВ, які надають волоссю водо-, грязе-, жировідштовхуючі властивості, тому використовуються по догляду за жирним волоссям.

Ополоскувачі можна розглядати і як різновид шампунів з слабовираженими піноутворюючими властивостями. Звичайно вони являють собою мало концентровану рецептуру кремоподібної консистенції на базі катіонних ПАВ і полімерів, коллагену, ПВП, нерідко з додаванням амфотерного, кремнійорганічного чи іншого типу ПАВ. Зустрічаються й однорідні рецептури. Солі четвертинних амонієвих основ (алкілтриметил-, алкілдиметилбензил-) є розповсюдженою основою ополоскувачів. Набір інших компонентів включає захисні, жиророзчинні, зволожуючі компоненти, а також речовини, що поліпшують шовковистість, блиск і розчісуваність волосся. Прикладом найпростішого ополоскувача для волосся може служити наступна рецептура, (%):

 

Моногліцеринстеарат, стабілізований кислотою               3,0

Алкілдиметилбензиламоній хлорид (50 %)                        6,0

Віддушка, барвник                                                              2,0

Вода очищена                                                                      до 100,0

Інша сполука для пом’якшення дії на шкіру катіонного ПАВ і як диспергатор містить похідні ланоліну:

Стерини                                                                                5,0

Оксиетильований холестерин                                              2,0

Моногліцеринстеарат                                                          4,0

Цетиловий спирт                                                                           1,0

Сіль амонієвої основи                                                2,0

Консервант, віддушка, вода                                                до 100,0

У зв’язку з наявністю катіонних ПАВ багато ополоскувачів проявляють бактерицидну і фунгіцидну активність і деякі аналоги сполук можуть використовуватися для усунення лупи. Багато яких ПАВ, володіючи бактерицидним ефектом, токсичні, мають підвищений рівень подразнюючої дії на шкірний покрив і слизову оболонку ока. Пошук м’яких катіонних ПАВ привів до ширшого використання четвертинних амонієвих солей типу амідоамінів на базі кислот ланолінової фракції шерстяного жиру. Як приклад можна привести сполуку прозорого ополоскувача для жирного волосся, (%):

Алкіламідопропілдиметилетиламонійетилсульфат            2,0

Оксиетильовані спирти ланоліну                               6,0

Ніпагін                                                                                  0,1

Вода, віддушка                                                                    до 100,0

Для забезпечення дерматологічної м’якості, до складу ополоскувача вводять солі амонієвих основ з поліпептидними і з оксиетильованими гідроксиетильними замінниками при четвертинному атомі азоту. Майже ідеальною основою ополоскувачів можуть служити вищі диалкілдиметиламоній хлориди. Завдяки їм, ополоскувач набуває перламутрового відтінку, (%).

Дистеарилдиметиламоній хлорид                                       1,6

Стеарилбіс (-2-гідроксиетил) аміноксид                             2,5

Аспарагінова кислота                                                          0,3

Хлорид натрію                                                                     0,4

Барвник, віддушка, консервант, вода                                 до 100,0

Іноді до складу ополоскувача призначеного для сухого волосся, включають пережирювачі – емоленти, ПВП і секвестранти, (%):

Гідровані спирти кашалотового жиру                      1,0

Ізопропілпальмітат                                                              1,0

Дистеарилдиметиламоній хлорид                                       8,0

Полівінілпіролідон                                                              1,0

1-гідроксиетандифосфонової кислоти монокалієва сіль    0,3

ЕДТА динатрієва сіль                                                0,2

Лимонна кислота                                                                 0,5

Формалін                                                                              0,04

Віддушка, барвник, вода                                                     до 100,0

До складу катіонного ополоскувача з вираженою антистатичною і пом’якшуючою дією входить α-моно-ізостеарилгліцериновий ефір (1), (%):

Ефір 1                                                                                   2,0

Дистеарилдиметиламоній хлорид                                       1,0

Стеарилтриметиламоній хлорид                                        1,0

Гідроксиетилцелюлоза                                                        0,7

Лимонна кислота                                                                 0,2

Гліцерин                                                                               5,0

Барвник, консервант, віддушка, вода                                 до 100,0

Силікони, як у вигляді емульсій, так і водорозчинні, здатні утворювати на волоссі низькоенергетичні адсорбційні плівки, що в поєднанні з невисокою токсичністю і хімічною інертністю обумовлюють їхнє використання в ополоскувачах для волосся, ушкоджених хімічною завивкою і фарбуванням. Завдяки цьому волосся набуває м’якості і натурального блиску, не електризується, легко вкладається і розчісується. Прикладом можуть служити сполуки кремоподібних емульсійних ополоскувачів, (%):

 

Сполука 1

Силіконова емульсія (35 %)                                                5,0

Цетиловий спирт                                                                           2,0

Гідроксиетилцелюлоза                                                        1,5

Вода, консервант, віддушка                                                до 100,0

Сполука 2

Силікон А                                                                             0,5

Дистеарилдиметиламоній хлорид                                       1,0

α -кератозу (гідролізат кератину)                                       0,5

Цетиловий і стеариловий спирт (1:1)                                  3,0

Рідкий парафін                                                                     2,0

Оксиетильований стеариловий спирт                                 0,5

Поліглицеринмоностеарат                                                  0,5

Гліцерин                                                                               5,0

Ніпагін                                                                                  0,1

Віддушка                                                                              0,3

Вода очищена                                                                      до 100,0

Ополіскування волосся після миття препаратами, що містять силікони, прискорює висихання волосся. При підвищеній секреції сальних залоз голови (жирний тип волосся) використовуються ополоскувачі з фторованимими ПАВ і з катіонними ПАВ. Адсорбуючись на волоссі, низькоенергетичний шар фторорованого ПАВ значною мірою запобігає забрудненню волосся шкірним жиром.

М’якість шкірі, додатковий блиск і шовковистість волоссю надають добавки вищих спиртів, алкілоламідів, гліцеридів, лецитину, натуральних олій. Терпимість шкіри, а також ефективність підвищують введенням аллантоїну, рослинних екстрактів (алоэ, ромашки), апілаку, вітаміну Е і інших біологічно активних добавок. Введенням латексів, якщо потрібно, досягається опалесцентний (‘перламутровий’) вигляд ополоскувача.

Бальзами-ополоскувачі (БО) поряд з основою ополоскувача містять підвищену    кількість біологічно активних речовин різного походження.

До складу БО для нормального волосся вводиться рослинний екстракт липи, білої кропиви, олія паростків пшениці. Екстракт липи містить ефірну олію, багату на танін, проявляє пом’якшуючу дію. Паростки пшениці містять вітаміни Е, F і мінеральні солі, що мають живильний і пом’якшуючий вплив. Екстракт білої кропиви, багатий дубильними речовинами і сапонінами проявляє тонізуючу і в’яжучу дію.

Деякі БО містять у своїй сполуці екстракти ромашки, тмину і алоє. Екстракт ромашки традиційно використовується в лікувальній косметології, тому що володіє антимікробними, протизапальними, регенеруюючими, заспокійливими властивостями. Спостерігається зниження подразнюючої дії, злущення і запалення шкіри голови, що може виникати через неправильно підібраний шампунь чи через надмірне застосування спиртовмісних лаків і пінок для укладання і фіксації волосся. Крім того, екстракт ромашки пом”якшує волосся, робить його слухняним і злегка освітлює, надаючи волоссю приємний золотавий відтінок.

Екстракт алоє дуже часто і виправдано вводиться в сполуки БО. Він містить групу глікозидів, що забезпечують живлення волосся і поліпшення кровопостачання волосяних цибулин. Білки і ферменти тонізують волосся, додають їм пружності і об”єму. Діючі речовини екстракту оберігають волосся від втрати вологи забезпечують гнучкість і еластичність. Застосування екстракту алое грунтується на бактерицидній і регенеруючій дії.

Бальзами для жирного волосся містять екстракт розмарину, що забезпечує протизапальну, заспокійливу і в’яжучу дію, перешкоджає утворенню надмірної кількості шкірного жиру (себума). Вівсяні протеїни – білки рослинного походження, живлять волосся і шкіру голови, нормалізуючи функціонування коренів волосся. При регулярному застосуванні спостерігається підвищення пружності, міцності волосся.

При підвищеній жирності волосся часто застосовується екстракт шавлії, який володіє антимікробною, протизапальною діями. Аналогічними властивостями володіє екстракт жасмину. Для підвищення тонусу і відновлення жирного волосся застосовуються соєві протеїни. Вони добре сумісні з кератином, підтримують захисну оболонку волосся, живлять корені, сповільнюють вироблення себуму.

Бальзам для тонкого, ушкодженого волосся містить у своїй сполуці екстракт ефірної олії жожоба, що живить корені волосся, поліпшує структуру клітинних мембран і зміцнює волосся, роблячи  стійкішим  до механічних впливів.

Олія пророслих зерен пшениці- це джерело фітоферментів, амінокислот, вітамінів А, Е, мікроелементів, що стимулюють обмінні процеси, поліпшують живлення і кровопостачання коренів волосся, посилюють ріст волосся.

Сприятливо впливають на даний тип волосся рослинні олії – джерело вітамінів Е, F, групи В. Вітаміни здатні проникати в глибокі шари шкірних покривів, здійснюючи регенерацію, живлення і підвищення тонусу. Вітамін В₃ стимулює вироблення пігменту, що у свою чергу створює аввіважний ефект.

Дуже часто до складу БО входять речовини, що володіють гормоноподібною дією – витяжка плаценти і фітогормони.

 Активними речовинами бальзамів для ушкодженого волосся виступають комплекс екстракту макдамского горіха, ультрафіолетові фільтри і кисневонасичені молекули. Екстракт сприяє активації процесу кровопостачання, лімфообігу і диханню шкіри голови. В результаті застосування даного комплексу підсилюється мікроциркуляція крові в цибулині волосся, що сприяє посиленню живлення волосся й інтенсивному газообміні у фолікулі і волосяному мішечку. Ультрафіолетові фільтри охороняють волосся від несприятливих впливів УФ-променів.

Вітамін В₅ є так званим ‘вітаміном росту’ і бере активну участь у регенерації кератину волосся, він стимулює обмінні процеси, під його впливом підвищується швидкість відновлення клітин . Пантенол (провітамін В₅) -це синтезований у лабораторних умовах природний вітамін В₅. Він є регулятором водного балансу кератину волосся за рахунок можливості проникнення в глибші шари -кортекс волосся.

Вітаміни Е, А, З є універсальними біологічно активними речовинами, виконують захисну функцію, проявляють антиоксидантну активність, що пояснює доцільність їхнього введення в рецептури бальзамів і ополоскувачів для різних типів волосся.

Технологія бальзамів-ополоскувачів визначається фізико-хімічними властивостями компонентів їхнього складу.

Технологія БО найбільш розповсюдженої кремоподібної форми випуску включає стадії:

1.     Підготовка сировини.

2.     Готування бальзаму (ополоскувача):

–          готування масляної фази при температурі 60-70 °С;

–          готування водного розчину катіонних ПАВ (60-70 °С);

–          емульгування;

–          введення регуляторів рН (45 °С);

–          введення неводних розчинників (40 °С);

–          введення БАВ, віддушки, перламутрових добавок (40 °С);

–          проміжний контроль якості.

3.     Фасовка, упакування, маркірування готового продукту.

Технологія готування гелеподібних та рідких бальзамів і ополоскувачів аналогічна технології рідких і гелеподібних шампунів.

Контроль якості ополоскувачів і бальзамів

Бальзами й ополоскувачі виготовляються відповідно до вимог нормативної документації, за технологічними інструкціями і рецептурами, затвердженими у встановленому порядку.

Контроль якості ополоскувачів і бальзамів для волосся здійснюється відповідно до вимог ТУ-18-16-403-84 ‘Ополоскувачі і бальзами’. ЗА органолептичними і фізико-хімічними показниками вони повинні відповідати вимогам і нормам, зазначеним у табл. 8.

Таблиця 8

Показники якості ополоскувачів і бальзамів

Найменування показника	Характеристика і норма
Зовнішній вигляд	Однорідна масса без сторонніх домішок
Колір	Властивий колір даному найменуванню
Запах	Приємний
Колоїдна стабільність	Стабільний
Водневий показник, рН	2,0 – 7,0
Масова частка води і летучих речовин, %	76 – 93

 

Гарантійний термін збереження бальзамів і ополоскувачів 12 місяців з моменту виготовлення.

Методи перевірки

1. Зовнішній вигляд і колір  ополоскувачів і бальзамів для волосся визначають органолептичним методом, переглядом проби, нанесеної на  пластинку  чи папір.

2. Запах ополоскувачів і бальзамів визначають органолептичним методом, наносячи продукт рівним шаром товщиною 1-2 мм на пластинку чи папір.

3. Колоїдну стабільність визначають методом центрифугування. Метод заснований на поділі емульсії на жирову і водяну фазу при центрифугуванні.

4. Водневий показник визначають потенціометрично, попередньо розчинивши 20,0 г бальзаму чи ополоскувача, в 80 мл води. Метод заснований на вимірі різниці потенціалів між двома електродами (вимірювальним і порівняльним), зануреними в досліджувану пробу.

5. Масову частку води і летучих речовин визначають гравіметричним методом. Метод заснований на висушуванні проби.

Засоби декоративної косметики по догляду за    волоссям  залежно від косметичного ефекту класифікуються на засоби для:

–  зміни кольору волосся.

–  зміни форми волосся;

–  укладання і фіксації зачіски;

 

КОСМЕТИЧНІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЗМІНИ КОЛЬОРУ ВОЛОССЯ

Фарби для волосся

 

 

Відповідно до Державного стандарту України 2472-94 Продукція парфумерно-косметична ‘Терміни і визначення’- фарба для волосся – засіб для зміни кольору волосся на тривалий час.

Фарби для волосся класифікуються за призначенням: власне фарби, тобто засоби, які забарвлюють волосся, освітлюючі (блондуючі засоби), що зменшують інтенсивність забарвлення волосся, головним чином за допомогою окислювачів або речовин рослинного походження.

За походженням барвника:

–         органічні – до них відносяться природні (хна, басма, ревінь, ромашка й ін.) і синтетичні барвники – парафенілендіамін, амінофенол, резорцин і  т.д;

–         неорганічні – металовмісні барвники, у даний час рідко застосовувані на практиці і перекис водню;

–         змішані фарби складаються із суміші органічних і неорганічних барвників.

За швидкістю  досягнення ефекту:

–         швидкодіючі (власне фарби);

–         повільнодіючі(відновники).

За тривалістю косметичного ефекту:

–         тимчасові;

–         напівстійкі фарби;

–         стійкі фарби.

за формою випуску:

–         кремоподібні,

–         гелеподібні,

–         порошкоподібні,

–         рідкі.

Характеристика основних груп фарбуючих засобів для волосся:

Сучасні фарбуючі засоби для волосся умовно можна розділити на три основні групи: тимчасові, напівпостійні і постійні. Кожна група характеризується типом використовуваного барвника, способом застосування і тривалістю збереження забарвлення.

До тимчасових засобів відносяться  відтіняючі лосьони, ополоскувачі, лаки для волосся з відтіняючим ефектом, туш для волосся й ін. косметичні препарати, що діють короткочасно. Їх застосовують для одержання модного відтінку волосся, для усунення жовтого відтінку сивого волосся. Барвники, які  використовують в цих засобах , володіють у незначній мірі спорідненістю до волосся.

Група напівпостійних засобів представлена в основному відтіняючими шампунями (до складу яких входять так звані фізичні барвники, що впливають лише поверхово, не вступаючи в хімічну взаємодію з білками волосся).забарвлення, отримані в результаті застосування цих засобів, стійкі до впливу миття і світла. Вони змиваються тільки після чотирьох- чи шестиразового миття шампунем.

До постійних барвних засобів поряд з натуральними рослинними фарбами (хною і басмою), відносяться фарби для волосся на основі синтетичних окисних барвників (так звані хімічні барвники). Останні призначені для надання волоссю натуральних і модних тонів, мають високу здатність маскувати сивувате і сиве волосся. Завдяки стійкості до миття, тертя і світла ці засоби відрізняються тривалою дією. Асортимент фарб для волосся імпортного і вітчизняного виробництва дуже різноманітний. Їхня дія багато в чому залежить від:

–         властивостей волосся;

–         оптимального поєднання складових частин препарату;

–         легкості і професійності застосування препарату.

Характеристика основних компонентів рецептури фарбуючих засобів для волосся

Фарбуючі засоби для волосся являють собою складні багатокомпонентні системи, основною складовою частиною яких, є барвники, які відповідають визначеним вимогам.

Поряд з барвниками в засоби для фарбування волосся входять поверхнево-активні речовини (ПАВ): аніонні, катіонні, неіоногенні (як піноутворювачі і емульгатори); загусники; консерванти; антиоксиданти; компоненти, що регулюють процес фарбування, і різні спеціальні добавки. ПАВ впливають на колористичну характеристику барвників. Їхньою функцією, крім миючої дії, є досягнення однорідності фарбування шляхом рівномірного змочування волосся.

Для кращого проникнення барвників у волосся і забезпечення їхньої стійкості до води, застосовують спеціальні розчинники, хімічно інертні стосовно барвника і волосся. Це, наприклад, моноетиловий ефір диетиленгліколю, монобутиловий ефір етиленгліколю, етоксильований ізоаміловий спирт, бензиловий і аміловий спирти, циклогексанол.

Як добавку, що сприяє адсорбції барвників волосся, застосовують сечовину. Тетраетилсечовину вводять у барвні засоби для того, щоб уникнути подразнення шкіри і її фарбування. Крім того, тетраетилсечовину використовують,, як диспергуючий агент, що призводить до солюбілізації водонерозчинних барвників. Інтенсивні і стійкі до миття забарвлення одержують в результаті спільного застосування барвників і тіосечовини, а також комплексів барвників і водонерозчинних полімерів, що містять аміногрупи.

Як загусник використовується комбінація 0,05-10 % неіоногенних амфофільних полімерів модифікованих похідних целюлози, уретанових поліефірів, плівкоутворюючі похідні полівінілпіролідону, акрилової і метакрилової кислот.

Для регулювання рН використовуються кислі (HCl, H₃РО₄, винна, лимонна, молочна кислоти) чи лужні інгредієнти (NН₄ОН, Nа₂СО₃, NаОН, КОН, алканоламіни й ін.)

Характеристика барвників

У засобах для фарбування волосся використовують органічні синтетичні барвники різних класів, призначені спеціально для косметичних цілей. Дані барвники повинні мати

гарну розчинність у воді

стабільність в розчині, при збереженні спорідненості до волосся,

стійкість до світла,

швидку і рівномірну адсорбцію на волоссі при кімнатній температурі,

відсутністю токсичної, алергізуючої і подразнюючої дії,

сумісність з іншими компонентами.

Синтетичні барвники класифікуються на кислотні, основні, прямі, активні, нерозчинні (відповідно до технічної класифікації) чи арилметанові, антрахінонові, хінонімінові, піридинові, нітро- і азобарвники (відповідно до хімічної класифікації).

 

Кислотні барвники являють собою розчинні у воді солі органічних кислот, які володіють спорідненістю до білка волосся і у водному розчині в присутності кислот, фарбують його. Кислотні барвники вступають у реакцію солеутворення з основними аміногрупами волосся.

Основні барвники – розчинні у воді солі органічних основ, що володіють спорідненістю до білка волосся. Вони фарбують волосся у водному розчині, вступаючи в реакцію з кислотними групами молекул волосся.

Прямі барвники – розчинні у воді натрієві солі сульфокислот різних органічних сполук, що забарвлюють волосся в кислому середовищі. У цих умовах волосся набуває позитивного заряду, і прямий барвник фіксується так само, як і кислотний.

Молекули активних барвників містять реакційно-здатні (активні) атоми чи групи атомів, що забезпечують хімічну взаємодію барвника з аміногрупами кератину, наприклад, хлор, фтор, група СО і ін. Водорозчинність цих барвників обумовлюється наявністю сульфо- чи карбоксильної групи.

 

Нерозчинні барвники – це проміжні продукти, з яких власне барвники утворяться в процесі фарбування безпосередньо на волоссі. До них відносяться, наприклад, деякі аміни бензольного ряду, важко розчинні у воді, які зафарбовують волосся в результаті окислювання.

Нітробарвники– це аміни і феноли бензольного і нафталінового рядів, що містять одну чи кілька нітрогруп, з яких хоча б одна повинна бути розташована в ортоположенні до аміно- чи оксигрупи. Наявність нітрогрупи обумовлює кислий характер цих барвників.

Азобарвники – сполуки, що містять одну чи кілька азогруп (-N=N-), які зв’язують ароматичні чи гетероциклічні радикали. Відповідно до технічної класифікації ці барвники можуть бути кислотними, основними, прямими, активними й ін.

Арилметанові – похідні ди- і триарилметану. До цього класу відносяться головним чином основні і ряд кислотних барвників.

Хінонімінові– похідні хіноніміну і хінондіаміну. В основному, використовуються як окисні барвники для натуральних і синтетичних волокон.

Антрахінонові – окси- і амінопохідні антрахінону.

Піридинові барвники являють собою аміно- і оксипохідні піридину.

Одним з найчастіше  застосовуваних окисних барвників є – п-фенілендіамін, отриманий з відходів виробництва бензолу. З великої кількості похідних п-фенілендіаміну в даний час застосовується тільки 20. За допомогою цього компоненту волосся фарбують у різні кольори – від світло-русявого до чорного.

Барвники на основі п-толуілендіаміну і його похідних фарбують волосся від сірого до чорного кольору і є основою фарб для волосся. Готують фарби з рівних частин п-фенілендіаміну і п-толуілендіаміну.

Для одержання червоних відтінків у фарбах використовують п-амінофенол, для фарбування волосся у світлі тони – о-амінофенол, коричневі тони дають композиції з метаамінофенолом.

Компонентами зв”язку у фарбах для волосся служать поліоксибензоли, наприклад, пірокатехін (1,2-диоксібензол), резорцин (1,3-диоксібензол), пірогалол (1,2,3-триоксибензол), а також м-амінофенол, 2,4-діаміноанізол, м-фенілендіамін і ін. При сумісному застосуванні основних напівпродуктів і компонентів зв”язку можна одержати широку гаму відтінків. Так, п-толуілендіамін надає волоссю рудувато-коричневий відтінок, однак у комбінації з резорцином можна одержати гаму від світлих до каштанових тонів. Пірокатехін разом, з п-феніленддіаміном дає глибокий чорний колір і підвищує світлостійкість фарбування.

Як окислювач використовують перекис водню, персульфати чи їх суміші з перборатами і біхроматами, а також перекису сечовини, гідроперекису аміно-1,3,5-триазину. Окислювач застосовують у концентрації, достатній для знебарвлення меланіну (пігменту, що обумовлює природний колір волосся) і окислювання барвника. Фарбування окисними барвниками проводять у лужному середовищі при рН 8,5-10,0. Для підтримки величини рН використовують аміак (водний розчин), бікарбонат чи двовуглекислий амоній, що є каталізаторами реакції розкладання перекису.

Слід зазначити, що при фарбуванні в лужному середовищі відбувається ушкодження волосся внаслідок руйнування кератину. Крім того, процес окислювання барвників іноді протікає дуже повільно, більш 24 годин. Виникають також труднощі при наступному підфарбовуванні волосся, тобто для всіх барвних засобів існує проблема ‘вирівнювання’ кольору по всій довжині волосся. Але ці недоліки не є причиною відмовлення від окисних барвників, тому що колір пофарбованого волосся натуральний і стійкий до різних зовнішніх впливів.

Для прискорення процесу фарбування волосся застосовують ферментативне окислювання, при якому тривалість контакту перекису водню з волоссям зменшується в 2-3 рази. У рецептури вводиться 0,01-20 % оксиредуктаз (піранооксидаза, глюкозооксидаза, гліцеринооксидаза, лактооксидаза). У деяких випадках у рецептури фарб вводять речовини, що підвищують швидкість фарбування – глюкан з декстрином.

Дослідження останніх років були спрямовані на синтез і вивчення можливості використання таких барвників, які дають натуральні глибокі відтінки, але окислювання їх відбувається під дією кисню повітря. Перекис водню може бути доданий в невеликій кількості для прискорення і поглиблення відтінків. При цьому процес протікає швидше, ніж в умовах окислювання тільки перекисом водню.

В якості барвників, що застосовуються без перекисних сполук, можуть бути використані триоксибензоли, 2,5-діаміноанізоли, які дають глибокі відтінки при окислюванні киснем повітря. Розмаїтість відтінків досягається варіюванням величини рН. Рекомендують також введення тетраамінобензолів, заміщених амінофенолів, деяких азобарвників.

Використовуються фарби, що фарбують волосся без окислювача, які містять похідні піридину і піримідину. Як компоненти зв”язку використовують резорцин, 2,4-діаміноанізол. Для окислювання похідних піридину досить впливу кисню повітря і лише в деяких випадках для поглиблення фарбування необхідна наявність 1 %-ного водного розчину перекису водню. Ці барвники мають гарну спорідненість до кератину волосся і відрізняються фізіологічною нешкідливістю. Вони добре переносяться людьми, у яких паракомпоненти викликають алергійні реакції.

Барвники піридинового ряду стійко фарбують волосся незалежно від рН середовища, тоді як на колір, отриманий за допомогою барвників ряду бензолу, цей показник впливає. Наприклад, мета- і парадіаміни дають у лужному середовищі блакитне забарвлення, а в кислому – червоне. Крім того, забарвлення, отримані за допомогою піридинових барвників, відрізняються більшою стійкістю до миття в порівнянні з барвниками ряду бензолу. Так, водний розчин 2,3,4-триамінопіридину при рН 6 зафарбовує волосся у міцний коричневий колір, а 2,6-диокси-4-амінопіридин при рН 7 з наступним додаванням аміаку і невеликої кількості перекису водню – у синьо-чорний колір.

Піридинові барвники застосовують також у суміші з іншими окисними барвниками. Наприклад, фарбування волосся п-толуілендиаміном у суміші з 2,6-диамінопіридином надає йому стійкого попелястого відтінку.

Рецептура фарб для волосся, що містять як окисний барвник п-фенілендиамін,так і компонент зв”язку- резорцин, зміна співвідношення яких, дає можливість одержати різні тони фарби, наведені в табл. Як окислювач використовується перекис водню чи гідроперит.

Технологія фарб для волосся визначається фізико-хімічними властивостями компонентів рецептури препарату.

Технологічний процес виробництва фарб для волосся, рецептура яких приведена в табл. № 29 складається з наступних операцій:

·        готування мильно-спиртового розчину;

·        розчинення резорцину;

·        готування водного розчину п-фенілендіаміну;

·        змішування компонентів;

·        фасовка фарби;

·        упакування фарби і гідропериту.

Оцінка якості фарб для волосся

Фарби для волосся виготовляються відповідно до вимог нормативної документації, за технологічними інструкціями і рецептурами, затвердженими у встановленому порядку. Відповідно до вимог ТУ 10-04-16-154-89 кремоподібні фарби для волосся за органолептичними і фізико-хімічними показниками повинні відповідати вимогам і нормам, приведеним у табл.

 

Показники якості фарб для волосся

Найменування показника	Характеристика і норма
	Фарба’Колестон’2000	Кремоподібні фарби
Зовнішній вигляд	Кремоподібна маса, яка не містить сторонніх  домішок
Колір	Властивий кольору фарби
Запах	Властивий даному найменуванню
Водневий показник, рН	9,5-11,5	8,5-10,5
Масова частка води і летучих речовин %, не більше	80,0
Масова частка аміаку, %	1,4-3,2	–
Колористична оцінка	Повинна  відповідати контрольним фарбуванням

 

Гарантійний термін збереження кремоподібних фарб для волосся – 12 місяців.

 

Волосся складається на 80-95 % з молекул білка — твердого кератину. До складу волосся входять вода, ліпоїди, пігмент, мікроелементи.

Волосся розвивається й росте нерівномірно. Спочатку проходить стадію активного росту, потім спокою і випадіння. Кожна стадія, або фаза розвитку, має свою назву:

I фаза — етап формування і дозрівання кореня і стержня волосини. Саме в цей період спостерігається ріст волосини. У середньому ця фаза триває від 2 до 7 років;

II фаза — період спокою вже сформованої волосини; триває 2-4 тижні;

III фаза — етап відмирання цибулини і кореня з наступним випадінням волосини; триває 3-4 місяці.

Види та властивості волосся. Тіло людини покриває волосся трьох видів:

·        пушкове росте на всьому тілі, його немає тільки на долонях, підошвах і губах. Це тонке м’яке волосся, яке не має пігменту та незабарвлене;

·        щетинисте —- короткі волоски завдовжки 1-2 см, до них належать вії та брови;

·        довге — товсте волосся нормальної довжини, росте на голові, обличчі, та на поверхні тіла у чоловіків.

Тривалість життя волосся різних видів неоднакова. Довге волосся живе 5-7 років, щетинисте — 1 місяць.

У нормі щодоби постійно випадає від 50 до 150 волосин. Оскільки на кожній ділянці шкіри волосся знаходиться у різних фазах росту, то воно не випадає одночасно.

Довжина кожної волосини визначена генетично і залежить від тривалості І фази. За місяць волосина відростає на 1 см.

На ріст волосся впливають загальний стан організму, обмін речовин, стан нервової системи, діяльність залоз внутрішньої секреції, пори року, харчування.

Експрес-дієти, дефіцит вітамінів сповільнюють ріст волосся. Водночас добре збалансована дієта з достатньою кількістю поживних речовин (білка, вітамінів групи В, мікроелементів) і здоровий спосіб життя сприяють росту густого, здорового волосся.

Для кожної людської раси характерним є свій різновид волосся:

·        для азіатської, або монголоїдної, — густе, товсте, чорне, жорстке волосся (рис. 3.2 а);

·        для європеоїдної — волосся середньої товщини, тонке, світле, темно-руде, пряме, хвилясте (рис. 3.2 б);

·        для негроїдної — жорстке, дуже густе і кучеряве (рис. 3.2 в).

За діаметром стержня волосся ділять на товсте, середнє, тонке; за жорсткістю — на м’яке і жорстке, за властивостями — на сухе, нормальне та жирне.

 

 

а                                                                                            в

 

Рис. 3.2. Волосся людських рас:

а — азіатської, або монголоїдної; б — європеоїдної; в — негроїдної

 

За станом волосся, який впливає на вибір хімічних препаратів для перукарських робіт, вирізняють такі групи:

1) волосся густе, жорстке, яке важко піддається  вимиванню хімічних препаратів;

2) нормальне волосся, середнє за товщиною, еластичне, блискуче, пружне;

3) слабке волосся, тонке, м’яке, шорстке;

4) ушкоджене волосся, ламке, посічене на кінцях, тьмяне, пога­но розчісується;

5) волосся знебарвлене, фарбоване або після хімічної завивки.

До фізичних характеристик волосся належать такі:

—                              гігроскопічність, або здатність до поглинання рідини;

—                              повітростійкість,

—                              міцність,

—                              довговічність,

—                              еластичність,

—                              адсорбція.

На волосся сильно впливає температура, оскільки воно містить значну кількість білку. Під час сушіння або моделювання зачісок за допомогою фена температура має бути в межах не вище 50-60°С. При температурі 75-90° С волосся швидко деформується, втрачає пружність і стійкість проти механічних впливів. При температурі 140°С починається розпад волосся, а при температурі 250°С — обвуглення.

Шкіра голови складається з зовнішньої частини — надшкір’я, чи епідермісу, власне шкіри й підшкірної жирової клітковини.

 

I — епідерміс, II — дерма, або власне шкіра, IIІ — підшкірна клітковина, IV — залоза, V— волосяний фолікул, VI— сальна залоза

 

Епідерміс, тобто надшкір’я, складається з величезної кількості клітин, але товщина їх складає декілька десятих часток міліметра. В основі надшкір’я лежать живі й повноцінні клітини — основний шар надшкір’я. Старі клітини, відділившись від основного шару, утворюють щільний роговий шар, що захищає живі клітини основного шару від механічних ушкоджень і не пропускає воду та розчинені в ній хімічні речовини, а також ультрафіолетові промені й мікроби. У цьому шарі, як і в основі надшкір’я, розташовані сальні залози, від активності яких залежить жирність волосся.

Другий шар шкіри — власне шкіра — являє собою безліч еластичних та інших волокон. Тут розташовуються кровоносні судини та м’язи. У цьому шарі відбувається розвиток луковиці — стовщеної основи кореня волоска.

Третій шар шкіри — підшкірний, жировий. У жировій клітковині знаходиться основа цибулини, через яку відбувається з кровоносних судин живлення волосся.

Як правило, для нормального розвитку цибулини волоска необхідна сумарна товщина другого й третього шарів має бути не менше 5 мм. Якщо це не так, то порушується живлення волосся, оскільки другий і третій шари шкіри голови настільки тонкі, що відсутні умови нормального розвитку цибулини волоска, а також м’язів шкіри голови, відсутня мережа кровоносних судин.

Таким чином, при товщині шкіри голови менше 5 мм цибулини волосків слабко розвинуті й кровопостачання шкіри голови погане.

Будова волоску.

Для правильного вибору засобів і методів догляду за волоссям і шкірою голови необхідно знати будову волоска.

Волосок складається з двох частин:

·                   стрижня, що розташований над шкірою

·                   кореня, що знаходиться в глибині шкіри та закінчується цибулиною.

Будова волосини (нижньої частини): 1 — фолікулярний канал; 2 — внутрішня епітеліальна піхва; 3 — межа внутрішньої епітеліальної піхви; 4 — піхва із сполучної тканини; 5 — шар Генле; б — шар Гекслі; 7 — кутикула піхви; 8 — кутикула волосини; 9 — медула; 10 — матрикс; 11 — сальна залоза; 12 — ороговіла частина волосини; 13 — м’яз, який піднімає волосину; 14 — кератогенна зона; 15 — перекератинізаційна зона; 16— надцибулинна зона; 17 — критичний рівень

Будова волосини (верхньої частини)

Цибулина складається з клітин зародкового шару, які, розмножуючись, утворюють волосок. Живлення цибулини здійснюється через сосок волоска, що знаходиться знизу цибулини, він має кровоносні судини й нервові волокна.

Видима частина волоска — стрижень — складається з трьох шарів: внутрішнього (серцевини), середнього (кіркового) і зовнішньої оболонки (кутикули).

Кутикула, або зовнішній шар, має лускату будову; це оболонка з ороговілих лусочок, шари яких частково прикривають одна одну, як луска в риби. Унікальність лусочок полягає в їх надзвичайній рухливості: вони «розкриваються» у лужному середовищі й «закриваються» в кислому.

Зовнішній шар охороняє внутрішні шари волоска від негативного впливу зовнішнього середовища.

Кірковий шар розташований прямо під кутикулою та складається з ороговілих клітин, що мають веретеноподібну будову. Міцність волоска визначається, насамперед, кірковою речовиною, циліндричні клітини якої містять пігмент меланін. До речі, різний колір волосся забезпечується меланіном. У сивому волоссі пігмент відсутній, він замінений пухирцями повітря.

Серцевина волоска складається з клітин різної структури з кератиноподібною речовиною. У надто тонкому волоссі межі між кірковим шаром і серцевиною нема, а в пушковому волоссі вона зовсім відсутня.

Водневий показник рН. Поверхня шкіри має природні захисні властивості, які характеризуються, зокрема, водневим показником рН. Косметичні засоби для догляду за волоссям, препарати для перукарських робіт містять іони водню Н⁺ і гідроксильну групу ОН^–. Показник рН вказує на концентрацію іонів водню. Чим вище за рН середовище суміші, тим активніше вона діє на волосся, сильніше впливає на цистин зв’язку, сприяє гідролізу амінокислот кератину волосся. Шкала хімічних подразників рН включає значення від 0 до 12. Нейтральним вважають показник 7, якому відповідає чиста вода. Розчини з показниками нижче 7 зараховують до кислих, з показником вище 7 – до лужних.  Волосся може містити рН 4,1-4,7. Вважається безпечною дія на волосся препаратів з рН 4,5-6,5. Виражено лужні і кислотні засоби негативно впливають на структуру волосся і шкіру.

Сальні залози.

Здорове волосся по всій довжині однаково змащене жиром — продуктом секреції сальних залоз, що оберігає волосся від ламкості та висихання. Наявність і склад шкірного жиру регулюється гормонами організму людини, крім цього, на нього впливає стан нервової системи й загальний стан здоров’я.

Сальні залози, а їх у людини понад 200 000, пов’язані, в основному, з волоссям. Кожен волосяний фолікул має кілька сальних залоз. Їхні протоки відкриваються у верхню розширену частину волосяного фолікула — воронкоподібну чашу. Але зустрічаються й сальні залози, що через свою вивідну протоку виділяють жир прямо на поверхню шкіри.

1.1.Етіологія та патогенез облисіння

Облисіння або алопеція (від латинського alopecia), є процес повного випадіння волосся або значного порідшання волосяного покриву на голові.

Існує декілька видів алопеції – осередкова, дифузна, андрогенна.

Андрогенна, або себорейна  алопеція або так звана “чоловіча” алопеція є найбільш поширеною формою випадіння волосся. Дослідження показують, що 30-35 % чоловічого населення світу у віці від 25 до 55 років схильні до андрогенної алопеції. Не обходить осторонь ця проблема і жінок, хоча зустрічається набагато рідше.

Етіологія. Завдяки розвитку медицини, причини андрогенної алопеції до теперішнього часу точно визначені. Безпосередньою причиною випадіння волосся є пошкоджувальна дія чоловічих гормонів андрогенів (звідси назва виду алопеції) на волосяні фолікули, розташовані в лобовій і тім’яній областях.

Під впливом гормональної активності цибулина, що має рецептори, чутливі до молекули гормону, поступово втрачає здатність продукувати здорову волосину і зрештою гине, що призводить до необоротного випадіння волосся. При андрогенній алопеції на голові завжди залишається віночок волосся – в потиличній і скроневих областях.

Суть феномена полягає в тому, що волосяні фолікули в цих зонах не мають рецепторів, здатних сприймати дію андрогенів. Тому, виключається одна з обов’язкових причин андрогенної алопеції – гормональна активність, і волосся в цих областях генетично “застраховане” від випадіння.

Себорея – своєрідний патологічний стан шкіри, який супроводжується порушенням секреції сальних залоз і зміни хімічного складу їх секрету. При зниженні їх секрету виникає суха себорея, при підвищеній секреції – жирна себорея. Розвиток себореї сприяє порушення функції полових залоз, щитовидної залози, центральної і вегетативної нервової системи, зниження активності Т- і В- лімфоцитів і послаблення реакцій неспецефічного імунітету, змінення ферментативної активності шлунка і кишечника, наявність вогнища інфекції. Рахують, що в патогенезі себореї велику роль грає генетична схильність.

Але не тільки чоловіки страждають від випадання волосся. Форма облисіння, яка зустрічається частіше у жінок, – це дифузна, або симтоматична алопеція. Клінічно процес характерезується дифузним порідшенням волосся різного ступення, аж до облисіння, хоча повним воно буває рідко. Шкіра при цьому не пошкоджена.

Причини симптоматичної алопеції – це інфекції і інші перенесені важкі захворювання, дефіцитні стани (дефіцит вітамінів, мінералів, білків), незбалансовані дієти і голодування; стрес; прийом деяких медикаментів (препаратів для наркозу, гормональних препаратів і т.д.).

Патогенез облисіння обумовлений порушенням розвитку волоссяних фолікулів. Токсичний вплив на матрицю обумовлює передчасний перехід багатьох фолікулів в фазу катагена і потім телогена з подальшим випадінням волосся. Такий механізм випадіння підтверджується довгим інкубаційним періодом. Воно виникає через 1,5 – 3 місяця після лихоманки.

Подальший хід процесу визначається тим, що з ліквідацією інфекції фолікули вступають в фазу анагену і у більшості хворих наступає повне відновлення нормального волосяного покриву. Тільки в деяких випадках облисіння залишається стійким.

Післяродова алопеція, як приклад, викликана зовсім не виснаженням організму. Під час вагітності в організмі жінки відбуваються метаболічні і ендокринні зміни, в результаті яких міняється співвідношення жіночих (естрагенов) і чоловічих (андрогенів) статевих гормонів.

Після пологів, через 2-3 місяці, гормональний баланс знову міняється і супроводжується масивним випаданням волосся. В більшості випадків цей процес є природним і триває близько 6 місяців. Проте нерідко процес набуває патологічний характер (якщо він продовжується більше 7-8 місяців), який може привести до вираженого порідшання волосся.

Подібна ж клінічна картина розвивається після припинення прийому контрацептивних гормональних препаратів.

В зв’язку з широким використанням в медичній практиці цитостатичних препаратів почастішали випадки гострої дифузної алопеції. Механізм дії препаратів цієї групи зв’язаний з пригніченням мітотичної активності в сосочку волосини, що веде до порушення його росту і дистрофії. Після закінчення лікування цитостатиками волосся у цих хворих зазвичай відростає.

Поява дифузної алопеції зв’язується з багатьма іншими процесами. Серед них – кровотечі,захворювання ендокринних залоз, злоякісні новоутворення, оперативне втручання, дефіцит заліза, нераціональний догляд за волоссям.

Діагностика дифузної алопеції перш за все повинна йти по шляху виключення себорейного і гніздове облисіння, а потім встановлення по можливості причинного фактора. В сумнівних випадках, особливо при хронічних формах, необхідно рекомендувати діагностування трихограмм волосин, які випали і які в стані росту для вияснення характеру пошкодження.

Лікування проводять засобами, що покращують загальний стан організму (вітаміни, мікроелементи, адаптогени, ангіопротектори). При запізнілому переході фолікулів в фазу анагену потрібно провести 3-4 тижневий курс невеликими дозами глюкокортикоїдів або андренокортикотропними гормонами.

При призначенні місцевого лікування використовують методи, які покращують мікроциркуляцію і метаболічні процеси в шкірі голови: опромінення УФ-променнями, мануальний масаж, рефлекторна дія на симтоматичні вузли, втирання засобів з подразнюючою дією на шкіру.

Гніздова, або вогнищева алопеція – це захворювання коли у чоловіків або жінок будь-якого віку раптово на волосистій шкірі голови, рідше на бровах, і віях, а у чоловіків – на бороді і вусах появляються ділянки облисіння. Кількість вогнищ і величина їх можуть бути самими різними. Етіологія та патогенез цього – не з’ясовані. Причиною гніздової алопеції вважають трофічні зміни, викликані порушенням функції нервової системи, а також ендокринних залоз. В деяких хворих гніздова алопеція супроводжується трофічним ураженням нігтів. 

Розділяють декілька різновидностей гніздової алопеції.

Алопеція повна – випадіння всіх видів волосся на голові і тілі. Це захворювання може бути результатом прогресування гніздової алопеції або розвивається самостійно.

Алопеція крайова – стрічковидне і змієвидне облисіння периферичних ділянок волосистої частини голови, особливо в потиличній та скроневих областях.

Алопеція ахроматична – наявність по периферії вогнищ облисіння сивого волосся.

Стрижнева форма гніздової алопеції – зустрічається дуже рідко, волосся в ділянці облисіння  нерівномірно обламане.

Алопеція в вигляді корони – кругловидне облисіння на потилиці розповсюджується двома симетричними полосами вздовж краю волосся через скроні по направленню до лобу.

Протікання захворювання різне, і прогнозувати його потрібно з великою обережністю. Одним із варіантів являється мимовільне повне відновлення волосяного покриву, але термін його передбачити неможливо. При відновленні волосяного покриву з початку з’являється пушкове, а потім вже тонке, позбавлене пігменту термінальне волосся, що поступово перетворюються в нормальне.

Алопеція муцинозна. Етіологія та патогенез не виявленні. Виявляються специфічні некробіотичні зміни епітелію волосяних фолікулів і сальних залоз що пов’язані з муцинозною дегенерацією. Розрізняють два види облисіння: первинне і вторинне, що виникає при деяких лімфопроліферативних захворюваннях( грибковидному мікозі, еозинофільної гранулеми, лімфомах). Порушення функції щитовидної залози не відмічається.

Алопеція вроджена – повна або часткова відсутність волосся. Первинне вродження алопеції є аномальним розвитком, інколи носять спадковий і сімейний характер і нерідко поєднується з іншими вадами розвитку. Вони можуть супроводжуватись тяжкими ендокриними порушеннями (креатинізм, інфатилізм).

Вроджений гіпотрихоз може проявлятись зменшенням кількості, розрідженням і повільним ростом волосся по всьому загальному покриву або тільки на шкірі волосистої частини голови. За рахунок дистрофії волосся стає коротким, тонким, ламким, іноді безколірним.

 

1.2.Косметичні процедури при захворюваннях волосся

Процедури по лікуванню волосся містять в собі втирання лікарських препаратів в шкіру волосистої частини голови, масаж волосистої частини голови, кріомасаж. Показами до лікування волосся є себорея, надмірна сухість, ламкість волосся, облисіння, дифузійне і осередкове, передчасне випадання волосся.

Пацієнта садять в крісло, покривають пеньюаром, розчісують волосcя і по пасмах в поперечному і подовжньому напрямі втирають тампоном або руками, одягненими в гумові рукавички, призначений лікарський засіб. Після втирання препарату пацієнт повинен знаходитися в зручному положенні 30-40 хв. При проведенні хворому масляних втирань (рослинні олії) після процедури голову зав’язують поліетиленовою косинкою і поверх махровим рушником.

Кріомасаж шкіри волосистої частини голови проводиться за допомогою рідкого азоту. Процедура проводиться за призначенням лікаря. Пацієнта покривають пеньюаром, зручно садять на стілець, розчісують волосся і пасмам, що паралельно розчесали, тампоном з рідким азотом проводять швидкими змащувальними рухами. Тампон періодично опускають в термос з рідким азотом. Час кріомасажа кожної ділянки – 3-5сек; загальний час кріомасажа всієї поверхні голови – 10-20 мин.

Масаж волосистої частини голови застосовують для профілактики випадання волосся, при випаданні волосся, себореї, головного болю, хвороби волосся. Масаж голови покращує кровообіг шкіри волосистої частини голови, ослабляє надмірну напругу шкіри голови. Протипоказання: сильне випадання волосся, гнійничкові, грибкові захворювання, екзема волосистої частини голови, гостра травма голови, гіпертонічна хвороба. Волосиста частина голови масажується штовхаючими і круговими рухами на шкірі голови, розминками і невеликою вібрацією.

При алопеції (андрогенній) на скальпі завжди залишається волосся в скроневій і потиличній зонах. Оскільки волосяні фолікули в цих зонах не мають рецепторів, що сприймають андроген, виключена обов’язкова причина виникнення андрогенної алопеції. У потиличній і скроневій зонах волосся на генетичному рівні захищене від загибелі.

Очевидний факт, що ефективним рішенням є боротьба безпосередньо з процесом втрати волосся, а не з його наслідками. Необхідно на шкірі, що облисіла, заново, «з нуля» створити волосся. Де їх узяти? У США із-за небезпеки здоров’ю пацієнта заборонена мікрофібра (імплантація штучного волосся). Єдиним  на сьогодні виходом є пересадка волосся із скроневих і потиличних областей.

Думка про пересадку свого ж волосся з’явилася ще в 30-і гг 20-го століття. Перша успішна пересадка відбулася в 1959-м. Тоді розробили і довели “теорію донорської домінанти”. У відповідності цій теорії всі волосяні фолікули зберігають генетичні дані навіть в разі пересадки волоса в іншу зону. Раніше волосся пересаджували у вигляді пучків (по 12-18 цибулин). Операція окрім хворобливості наводила до незадовільних естетичних результатів. Адже пересаджували крупні шкірні ділянки, чому з’являвся ефект “лялькової голови” (кущуватості). Довгий час видно були і шрами.

За допомогою мінітрансплантації (коли пересаджують 5- 11 цибулин), введеної два десятиліття тому, удалося поліпшити естетичні підсумки операції. Даний метод сьогодні використовується в багатьох клініках. Існує і мікротрансплантація, що з’явилася в 1985 році (пересадка 1-4 цибулин).

Пару років назад стали застосовувати унікальну методику фолікулярної мікротрансплантації.

Метод фолікулярної мікротрансплантації дозволяє:

•  отримувати рівномірний і природний процес відновлення волосяного покриву;

•  ефективніше задіювати донорські зони голови пацієнта;

 • набагато понизити вартість трансплантації;

•  скоротити кількість повторних етапів пересадки фолікул.

Фолікулярну мікротрансплантацію проводять амбулаторно, під впливом місцевого знеболення. Під час операції у вогнища облисіння переносяться 1-2 волосяних цибулини, узятої з потилиці. У місці забору генетичного матеріалу залишається маленький і майже непомітний шрам, прикритий шевелюрою.

У вогнищі облисіння роблять мікропрокол шкіри, в який поміщається мікротрансплантант. К-ть фолікулів, які пересадять, розраховується залежно від міри облисіння, структури волосся і їх густини. Протягом одного сеансу (4-6 годин) пересідають більше 1500 фолікулів. Приблизно через 24 години після пересадки можна помити голову, використовуючи шампунь. Нове волосся почне рости приблизно через три-чотири місяці. Після пересадки волосся в раніше ураженому районі збереже свої природні дані, і ні чим не відрізнятимуться від іншого.

1.3.Діагностика волосся

Спеціальна оптична апаратура або мікроскоп із телевізійною насадкою дозволяють отримувати збільшене зображення волосся і шкіри.

Багато разів збільшене зображення передається на монітор. Комп`ютер оснащений спеціальною програмою, що дозволяє обробляти зображення і видавати рекомендації. Оскільки клієнт має можливість своїми очима побачити свої проблеми (розщеплений стовбур волосини, дистрофічний корінь і так далі), то це і робить комп`ютерну діагностику такою популярною.

В Санкт-Петербурзі розробили метод мікровідеодіагностики волосся, що дозволяє не тільки констатувати проблему, але і виявляти причину того або іншого захворювання. На першому етапі діагностики клієнт обов`язково заповнює анкету, відповідаючи на питання, які дозволяють виявити причини виникнення проблеми. Відповіді клієнта вносяться до комп`ютера і обробляються за допомогою спеціальної програми. Далі слідує власне мікроскопічний аналіз волосини. Збільшене зображення кореня і стрижня волосини вводиться в комп`ютер за допомогою оптичного обладнання.

Процес дослідження волосини включає вимір його товщини за допомогою спеціальної шкали, аналіз отриманих зображень волосся і порівняння їх з атласом зображень. Дослідження шкіри волосистої частини голови і особливостей зростання волосся проводиться за допомогою спеціального діагностичного гребінця. Кольорове збільшене зображення ділянки шкіри волосистої частини голови дозволяє продемонструвати клієнтові проблеми шкіри і особливості зростання волосся. За підсумками діагностики формується висновок, складається спеціальна карта, що включає опис захворювання, діагноз, рекомендації і фотографії. Далі слідує лікування.

 

1.4. Корекція препаратами лікувальної косметики

Сучасна лікувальна косметика для покращення росту волосся має в своєму складі натуральні олії (рицини, лопуха), вітаміни (В2, В5,  В6, РР), екстракти рослин (кропива, м’ята, перець стручковий), зволожуючі компоненти.

CH5plus Hair fall treatment

Виробник: CH5plus

Країна:      Франція

Тип: Лікарський засіб

Опис:         Лікування випадання волосся — це лінія, розроблена фахівцями компанії CH5plus для запобігання випаданню волосся.  До складу засобів лінії входять натуральні рослинні компоненти: женьшень справжній, купина багатоквіткова, лігустікум Уолліча, м‘ята польова, сосновий скипидар, спирт, перець пекучий однорічний, кунжут індійський, дудник китайський, олія рицини, вітамін В2 і вода дистильована. Препарати лінії ефективно зупиняють випадання волосся, покращують їх якість, усувають свербіння, стимулюють зростання волосся і усувають лупу.

 

ANGEL MARINE DEPTH SPA SHAMPOO (dandruff hair)

Виробник: Angel

Країна: Франція

Тип: Шампунь

Опис: СПА МОРСЬКИХ ГЛИБИН Містить натуральні масла і морський колаген, підходить для волосся і шкіри голови, схильним до лупи, лущення, запобігає випаданню волосся.

Стимулюючий біоактивний комплекс з вітамінами і амінокислотами (12 ампул по 12 мл)

Виробник: BAREX

Країна: Італія

Тип: Лікарський засіб

Опис: Інтенсивний догляд в ампулах проти випадання волосся. Новітній Стимулюючий Біоактивний Комплекс, утворений поєднанням трьох похідних рослинного походження, надає “ударну” дію на корінь волосини. Багатофункціональна дія укріплює волосяну цибулину. Вітаміни В5 і Вб, амінокислоти, екстракти лікарських рослин, завдяки своїм живлячим і розігріваючим властивостям, доповнюють і підсилюють його дію.

Biomed TRATTAMENTO RICRESCITA

Ампули BIOMED HAIRTHERAPY для стимуляції зростання волосся

Виробник: BIOMED HAIRTHERAPY

Країна:      Італія

Тип: Лікарський засіб

Опис: Надають стимулюючу дію на волосяні цибулини, покращують мікроциркуляцію, підсилюють фізіологічне зростання волосся, укріплюють його структуру. Містять гідролізований кератин який укріплює волосся і стимулює його зростання. Мальтодекстрин містить глюкозу, що забезпечує клітини енергією в процесі дихання. Екстракт центелли азіатської, вітамін РР, біотехнологічні ферменти молочної дегідрогенази і лужної фосфатази.

 

Kirkland Міноксиділ 5% (Kirkland Signature)

Виробник: Kirkland

Країна: США

Склад: Флакон містить 60 мл 5%-го розчину миноксидила -1шт.

Опис : Препарат для лікування облисіння. Надає стимулюючу дію на ріст волосся у чоловіків і жінок з андрогенетичною алопецією (облисіння чоловічого типу). Поява ознак росту волосся покращується через 4 місяці (і більш) вживання препарату 2 раза/добу.

 

Дюкре Анастім Лосьйон від випадання волосся NEW

Anastim Concentre Lotion – Ducray / Франція

 Для уповільнення випадання, стимулювання росту і зміцнення волосся Лабораторії Дюкре розробили Концентрований лосьйон АНАСТІМ, що включає неорусцин (покращує мікроциркуляцію в шкірі голови), біотваней (вітамін, необхідний для вироблення кератину) і запатентований стимулюючий комплекс, що складається з молекули GP4G і никотината Токоферолу.

Алеса Стимулююче і рослинне масло, ампули

Phytotherathrie / Франція

 Захищає волосяні стовбури, розгладжує поверхневі лусочки які настовбурчуються на сухому волоссі, і відновлює блиск всієї маси волосся. Повертає до життя сухе, блякле, ослаблене волосся, надаючи йому форму.

 

Віши/vichy Деркос Текник Ср-во від випадання волосся д/женщин

Dercos Technique Traitement Anti-Chute Brevete а L`aminexil Femme – Vichy / Франція

Відкриття Деркос в області випадання волосся: Амінексил збільшує кількість волосся у стадії зростання і бореться з твердінням коріння, пов‘язаним з їх передчасним старінням.

Фітополлєїн Рослинний стимулятор шкіри голови

 Phytopolleine – Phytotherathrie / Франція

Засіб для активної стимуляції тьмяного млявого волосся і відновлення нормального балансу шкіри голови з тенденцією до жирності, сухості і появи лупи. Надає інтенсивну оздоровлюючу дію, покращує мікроциркуляцію і стимулює зростання волосся, будучи джерелом життєвої сили і краси. Склад: Ефірні олії розмарину, каяпута, кипариса, лимона, шавлії, кукурудзяна олія.

РЕМОЛАН®

Натуральний засіб від випадання волосся РЕМОЛАН® показаний чоловікам з андрогенетичним типом облисіння, осередковій алопеції для зовнішнього вживання. Застосовується в будь-якому віці для всіх типів волосся.

Метод, покладений в основу дії засобів від облисіння і для зростання волосся РЕМОЛАН®, полягає в регенерації (пробудженні сплячих) волосяних фолікул і дає не перше пушкове зростання волосся, як деякі гормональні препарати, а дозволяє виростити другого типа волосся – молодих і здорових, без сивини, з Вашим природним кольором. Містить екологічно чисті лікарські трави, мікроелементи і вітаміни для волосся, ефірні масла, мінерали в певному кількісному співвідношенні.

Одже, алопеція – це не тільки косметичний недолік, а прояв патологічних змін всередині організму, який потребує сумісного лікування з боку лікаря і засобами лікувальної косметики. Більшість популярних косметичних засобів для зовнішньої терапії випускаються закордонними виробниками, одже розробка складу і технології м’яких косметичних форм на основі природніх компонентів для лікування алопеції є доцільним.

 

Шампунь – косметичний засіб рідкої, гелевої, кремоподібної або порошкоподібної консистенції, що призначений для очищення волосся і шкіри голови і догляду за ними.

Косметичний ефект шампунів полягає в забезпеченні очищуючої, знежирюючої, миючої і лікувально-профілактичної дії на волосся і шкіру голови з врахуванням типу і структури  волосся.

Гігієнічні шампуні очищують, знежирюють та миють волосся і шкіру голови.

Лікувально-профілактичні шампуні  запобігають виникненню лупи, перешкоджають випаданню волосся, мають регенеруючу дію, забезпечують етіологічне і патогенетичне лікування різноманітних захворювань волосся і шкіри голови, лікують лупу, за рахунок введення комплексу БАР, спеціальних добавок.

Декоративні шампуні забезпечують короткочасний відтінюючий  ефект.

 

Класифікація шампунів

–         за складом :

–         на основі синтетичних поверхнево-активних речовин;

–         на основі власне мил;

–         на основі суміші мил і ПАР.

–         в залежності від стану волосся:

–         для нормального волосся

–         для жирного волосся

–         для сухого волосся

–         для ушкодженого волосся

–         для ламкого волосся

–         для фарбованого волосся

–         для волосся змішаного типу

–         за лікувальною дією і косметичним ефектом:

–         освіжаючі

–         зміцнюючі

–         проти лупи

–         відтінюючі

–         дитячі

–         за формою випуску:

–         рідкі;

–         кремоподібні;

–         гелеподібні;

–         порошкоподібні;

–         аерозольні.

–         за  призначенням:

–         гігієнічні;

–         лікувально-профілактичні (спеціальні);

–         декоративні.

–         в залежності від довжини волосся:

–         по догляду за довгим волоссям

–         по догляду за коротким волоссям

–         за дозуванням:

–         однодозові пакети;

–         недозовані для багаторазового використання;

Вимоги до якості шампунів:

1.    Повинні володіти високою знежирюючою і піномиючою здатністю (легко змивати жир з волосся, давати стійку дрібнодисперсну піну).

2.    Легко наноситися і легко змиватися з волосся (крім відтінюючих шампунів), вільно виливатися або вільно видавлюватися із туб.

3.    Мати м‘якість. Зв‘язування іонів кальцію із твердої води із жирами волосся  і шкіри голови може нашкодити як шкірі так і волоссю.

4.    Мати рН у межах фізіологічної норми від 3,5 до 8,5 (у відповідності до ТУ6-39-48-92 “Шампуні на основі синтетичних ПАР і БАД”).

5.    Надавати волоссю шовковистості, природнього блиску, пухнастості,

6.    Забезпечувати легку розчісуваність волосся, освіжати і підтримувати еластичність волосся без надмірного знежирювання.

7.    Відповідати цільовому призначенню в залежності від структури і стану волосся.

8.    Володіти захисними, живильними, антистатичними властивостями.

9.    Відсутність подразнюючих, токсичних і алергічних властивостей.

10.                                    Тривалий час забезпечувати косметичний ефект.

Рідкі шампуні являють собою водні розчини активних миючих речовин – сурфактантів (поверхнево-активних речовин (ПАР) в кількості від 10 % до 30 %). В даний час більш розповсюдженою формою випуску є кремоподібні і гелеподібні шампуні, що володіють високими споживчими характеристиками: косметичною ефективністю, зручністю в застосуванні і дозуванні.

Основу більшості порошкоподібних шампунів складають пігменти, що внаслідок адсорбції частково знежирюють волосся. Тривале застосування таких шампунів не рекомендується, тому що вони часто є причиною утворення лупи. Деякі порошкоподібні шампуні містять ПАР, і вимагають розчинення у воді  безпосередньо перед застосуванням.

 

Характеристика, класифікація, номенклатура і функціональне призначення допоміжних речовин у складі  шампунів.

Для надання відповідних споживчих характеристик шампуням  і реалізації вимог, що пред”являються до якості шампунів, необхідно підібрати допоміжні компоненти, які б забезпечували гарну знежирюючу,миючу дії, добре пінилися і забезпечували б розчинність і високу біодоступність БАР, а також стабільність в процесі зберігання.

Допоміжні речовини , які входять до складу шампунів класифікують на :

q  Сурфактанти (ПАР)

q  Загущувачі

q  Антистатики

q  Регулятори рН

q  Консерванти

q  Антиоксиданти

q  Гідротропи

q  Речовини, які зменшують знежирювальний ефект ПАР на волосся

q  Речовини для парфумеризації шампунів

q  Барвники

·        Сурфактанти (поверхнево-активні речовини) є  основними компонентами шампунів.  Залежно від природи полярної групи і її здатності до дисоціації на іони розрізняють: аніонні, катіонні ПАР, амфотерні і неіоногенні (тобто, які  не дисоціюють на іони) ПАР .

Аніонактивні ПАР – дисоціють у воді з утворенням поверхнево-активного аніону, їх отримують, в основному, шляхом сірчанокислої обробки вуглеводнів нафти.

Класифікація:

1.     Карбонові кислоти і їх солі (мила) R–COOM ( M-метал)

2.     Алкілсульфати R-O-SO₂-OM

3.     Алкіларилсульфонати R–Ar_SO₂–OM

4.     Інші  ( фосфати, тіосульфати)

Катіонактивні ПАР – дисоціють у воді з утворенням поверхнево-активного катіону, їх отримують, в основному, шляхом органічного синтезу.

Класифікація:

q  Солі алкілзаміщених амонієвих основ

q  Солі первинних, вторинних і третинних амонієвих сполук.

 Володіють поганою піномиючою здатністю, але  введення їх в невеликих кількостях додає шампуням антистатичної (кондиціонуючої) і дезинфікуючої дії.

Амфотерні ПАР у своїй структурі містять гідрофільну і гідрофобну групи, завдяки чому, вони мають властивості аніонних ПАР у лужному середовищі, і катіонних у кислому середовищі.

До природних амфотерних ПАР відносяться деякі фосфоліпіди, наприклад лецитин – складний ефір фосфорної кислоти з гліцеридами жирних кислот і холіном. Підгрупою амфолітних ПАР є цвіттер-іонні ПАР, які проявляють і аніонні і катіонні властивості незалежно від рН середовища.

Неіоногенні ПАР не дисоціюють в розчинах  на іони. Перевагою є їх прекрасна здатність мити в твердій воді а також в морській воді, гарна переносимість організмом.

Загущувачі вводяться до складу шампунів для забезпечення необхідної в’язкості і необхідних структурних властивостей, для того, щоб піна , що утворюється довший час знаходилася в контакті з волоссям, крім того введення загущувачів сприяє кращому нанесенні шампунів на голову. Як  загущувачі використовують водорозчинні синтетичні, природні і модифіковані природні полімери.

Антистатики. Вводять з метою антистатичного ефекту, для того щоб волосся не електризувалося та не злипалося. Антистатики адсорбуються на волоссі, особливо в місцях ушкодження, захищають його, знижують гігроскопічність, покривають волосся тонким шаром, в результаті волосся набуває блиску і м‘якості,  а в підсумку полегшують їхнє розчісування й укладання

Консерванти, які використовуються в складі шампунів класифікують за хімічною структурою:

–         спирти  (етиловий, бензиловий спирт, 2-феноксіетанол і інші);

–         кислоти і їхні солі (бензойна, саліцилова, ундециленова кислоти);

–         складні ефіри (парабени, метилпарабени, гліцеринмоноглаурат);

–         альдегіди і речовини, які їх виділяють (формальдегід, параформ, глутаровий альдегід і інші);

–         галогеновміщуючі речовини (хлоргексидин, дихлофен, хлороформ і інші.)

 Концентрація консервантів, що рекомендується від 0,01 до 0,5 %.

Регулятори рН

За рахунок введення до складу шампунів великої кількості аніоноактивних речовин рН основи шампунів має сильнолужне середовище, що чинить негативний вплив на структуру волосся, погіршує розчісування. Концентрація регуляторів рН, що рекомендується  – від 0,5 %до 1 %.

Стабілізатори-антиоксиданти

Антиоксиданти вводяться в рецептуру косметичних кремів з метою запобігання перекисного окислювання. Як антиоксиданти використовують: лимонну, аскорбінову кислоти, вітамін Е. Інша група – речовини, що мають  нищий окислювально-відновний потенціал, ніж потенціал речовини, що підлягає окисленню (аскорбінова, сорбінова кислоти, солі сірчистої кислоти).

Гідротопи застосовують для поліпшення споживчих властивостей шампунів, поліпшення розчинності і змішування компонентів миючої композиції, вони сприяють тому, щоб шампунь при будь-якій температурі і умовах зберігання залишався прозорим.  Використовують спирти-гліколі.

Речовини, які зменшують знежирювальний ефект ПАР на волосся ( російський варіант – жирители) вводять до складу шампунів для зниження негативної сильно знежирюючої дії ПАР на волосся і шкіру волосистої частини голови (тобто іде сильне висушування за рахунок взаємодії ПАР із шкірним салом), для надання волоссю еластичності, блиску, поліпшенню його естетичних властивостей.

Ароматизатори (російський варіант – отдушка) використовують з метою  маскування неприємного запаху базових компонентів і завершення естетичного оформлення продукту. Кількість ароматизаторів у рецептурах шампунів складає до 2 % (для дитячих шампунів від 0,2 до 0,5 %).

Барвники застосовують для досягнення гармонії з зовнішнім виглядом, упакуванням і ароматом продукту, для маскування небажаних відтінків, і для залучення споживача.

 

Класифікація діючих речовин медичних шампунів проти лупи:

1.     похідні цинку:

q  пірітіонат цинк (цинк-пірітіонат,цинк-омадин,Томіцид-Z–50

q  (шампуні “Фрідерм цинк”, “Хед енд шолдерс”)

2.     похідні імідазолу:

q  кетоконазол  (шампунь “Нізорал”)

3.     похідні гідропірідону:

q  циклопірокс 

4.     похідні селену:

q  дісульфіт селену (сульфід селену, сульсен) (шампунь “Декрос” компанії Vishi)

Механізм дії шампунів проти лупи пов‘язаний із їх протигрибковою дією, що призводить до зменшення кількості  Phityrosporum ovale, який  гальмує утворення нових клітин епідермісу.

Принципи складання рецептур

Важливим фактором при розробці рецептури піномиючих засобів,  є використання синергетичних ефектів, тобто поліпшення характеристик ПАР в сукупності з іншими інгредієнтами рецептури, оскільки неможливо домогтися одночасно прийнятних споживчих і дерматологічних властивостей шампунів при використанні лише одного ПАР.

Наявність гарної збалансованої основи, що забезпечує миючу дію, високе піноутворення й оптимальні дерматологічні властивості дозволяють значно полегшити процес розробки рецептури c врахуванням типу і стану волосся. Підтримка природного водно-ліпідного балансу можлива лише при наявності м’якої миючої основи композиції. Надмірне знежирення і дерматологічна твердість ПАР можуть привести до значних змін водно-ліпідного балансу шкіри і спровокувати подальший розвиток негативних процесів. Тому дуже важливі дерматологічні властивості косметичних засобів, що тривалий час знаходяться у взаємодії з поверхнею волосся і шкірою голови.

Технологія готування шампунів

(при введенні до складу рецептури ПАР з низькою температурою плавлення)

1. Підготовка сировини.

2. Готування шампуню:

·        розчинення в частині води аніонних ПАР при низьких температурах до одержання однорідного розчину;

·        введення рідкого неіонного ПАР;

·        регулювання в’язкості розчину концентрованим розчином неорганічної солі;

·        введення регуляторів рн;

·        введення барвників і ароматизаторів.

3. Фасування, упакування, маркірування.

(при введенні до складу рецептури неіонні ПАР з високою температурою плавлення)

 

1. Підготовка сировини.

2. Готування шампуню:

·        розчинення в частині води аніонних ПАР при 40-70 °С до одержання однорідного розчину;

·        введення рідкого неіонного ПАР (70 °С) при постійному перемішуванні і доведенні температури до 35 °С;

·        регулювання в’язкості розчину концентрованим розчином неорганічної солі;

·        введення барвників і ароматизатора при 35 °С;

·        введення регуляторів рН при 22 °С;

Фасування, упакування, маркірування.

Контроль якості шампунів

 Косметичні піномиючі засоби виготовляються відповідно до вимог нормативної документації, за технологічними інструкціями і рецептурами, затвердженими у встановленому порядку.

Контроль якості шампунів для волосся здійснюється відповідно до вимог ТУ-6-39-48-92 «Шампуні на основі синтетичних ПАР і біологічно активних добавок». За органолептичними і фізико-хімічними показниками вони повинні відповідати вимогам і нормам, зазначеним у табл. 4.

Таблиця 4

Показники якості шампунів

 

Найменування показника	Характеристика і норма
Зовнішній вигляд	Рідина або однорідна гелеподібна маса. Допускається невеликий осад
Колір	Властивий кольору шампуню даного найменування
Запах	Приємному, властивий шампуневі даного найменування
Показник концентрації водневих іонів (рН)	3,5-8,5
Піноутворююча здатність 3 % розчину шампуню початкова висота стовпа піни, мм, не менше стійкість піни, од	145 0,8-1,0
Масова частка аніонактивної речовини, %	3-20
Масова частка сухої речовини, %, не менше	7,0