Home » Хімічний аналіз лікарської рослинної сировини, яка містить флавоноїди

Хімічний аналіз лікарської рослинної сировини, яка містить флавоноїди

13 Червня, 2024

Хімічний nаналіз лікарської рослинної сировини,

яка nмістить флавоноїди

Флавоноїди — це група біологічно nактивних сполук фенольного характеру із загальною формулою С₆-С₃-С₆. n

Назва їх походить від лат. flavus — nжовтий, оскільки перші виділені флавоноїди були забарвлені у жовтий колір.

Історія

Історія вивчення флавоноїдів почалася у 1814 році, коли nШевроле виділив із кори дуба кристалічну речовину – кверцитрин. А у 1854 році nРіганд встановив глікозидну природу цієї речовини, назвавши її аглікон nкверцитрином. Проте зацікавленість світу у флавоноїдах посилилась після з’ясування nу 1936 р. угорським біохіміком Сент-Дерді того, що сума флавоноїдів, яка була nвиділена з лимонної цедри, має Р-вітамінна активність – зміцнює стінки судин.

Додатковим імпульсом для вивчення nфлавоноїдів стало відкриття «французького парадоксу» на основі спостережень за nжителями середземноморських країн. Парадокс був сформульований французьким nепідеміологами у 80-х роках минулого століття. Він полягає в тому, що, вживаючи nбагато жирної та смаженої їжі, яка є фактором ризику для раннього розвитку nатеросклерозу, дана популяція має дуже незначний відсоток захворюваності та nсмертності від серцево-судинних захворювань. Вважалося, що такий захист жителям nСередземноморя забезпечують саме флавоноїди, що містяться у вині.

Встановлено, що в західних країнах із nвисоким рівнем життя людина щоденно вживає від 23 мг до 1-2 г флавоноїдів з nїжею.

Флавоноїди nбули досліджені в 1930-х рр. лауреатом Нобелівської премії Альбертом де nСент-Дьордь.

Альберт Сент-Дьордь ( угор. Albert Szent-Gyrgyi , 16 вересня 1893, Будапешт – 22 жовтня 1986, nВудс-Хол) – американський біохімік угорського походження, удостоєний в 1937 nроці Нобелівської премії з фізіології і медицини за цикл робіт з біологічному nокисленню.

Альберт Сент-Дьордь народився 16 вересня 1893 nроці в Будапешті. Закінчив Будапештський університет, в 1917 року отримав nступінь доктора медицини. Повернувшись з армії після Першої світової війни, nвиїхав до Нідерланди. В 1922 – 1926 роках працював в Лейденському університеті, nпотім (у 1927, 1929 роках) – в Кембріджському університеті, де в 1927 році nотримав докторський ступінь в області хімії. В 1927 – 1930 роках працював у nклініці Мейо ( США). В 1930 року повернувся в Угорщину. В 1931 – 1945 роках був nпрофесором Сегедського університету, в 1945 – 1947 роках – Будапештського nуніверситету. В 1947 роках емігрував до США. Працював в Морській біологічній nлабораторії ( англ. Marine Biological Laboratory ) В Вудс-Холі (штат Массачусетс) і в nІнституті по вивченню м’язів. В 1975 році став науковим керівником nНаціонального фонду досліджень раку.

Науковий nвнесок

Основні роботи Сент-Дьордь присвячені хімії nвітамінів, вивченню процесів окислення в клітці, механізмів м’язового nскорочення. В 1927 – 1929 роках він виявив у рослинних тканинах гексуронових nкислот і довів її ідентичність вітаміну С. В 1936 роках відкрив вітамін Р. nВивчаючи споживання кисню при м’язовому скороченні, встановив каталітичну роль nу цьому процесі дикарбонових кислот. У ході робіт, виконаних в 1939 – 1946 nроках, відкрив актиноміозиновий комплекс, що грає ключову роль в цьому процесі. nПоказав, що він складається з двох компонентів – білків актину і міозину. nПродемонстрував роль аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) як джерела енергії при nроботі м’язів. Дослідження Сент-Дьордь з вивчення розщеплення вуглеводів з nутворенням діоксиду вуглецю, води та інших речовин і вивільненням енергії nстворили передумови для відкриття Кребсом циклу трикарбонових кислот.

Сент-Дьордь є автором численних наукових праць n- “Хімія м’язового скорочення” (Chemistry of Muscular Contraction; n1947), “Біоенергетика” (Bioenergetics, 1957); “Введення в nсубмолекулярние біологію” (Submolecular Biology, 1960).

В 1970 році він написав книгу “Божевільна nмавпа” (The Crazy Ape), в якій висловив занепокоєність долею людства в nепоху науково-технічного прогресу.

Помер Сент-Дьордь в Вудс-Холі 22 жовтня n1986 року.

Будова та класифікація

Молекула флавоноїду складається з двох фенільних залишків А nі В, з’єднаних пропановою ланкою, яка може замикатися в кисневмісний гетероцикл nС. Загальні формули флавоноїдів, у яких ядро А сконденсоване з піраном (цикл С) nабо γ-піроном, матимуть такий виляд і відповідну назву:

$Опис : D:\РОБОТА\ІНТРАНЕТ\матеріали підготовки 2013\16. Хімічний аналіз ЛРС, яка містить флавоноїди.files\image001.png$

Дифенілпропан

Флавоноїди можна розглядати як похідні хроману та хромону, nякі містять у положенні 2-у З- або 4-арильний радикал.

$Опис : D:\РОБОТА\ІНТРАНЕТ\матеріали підготовки 2013\16. Хімічний аналіз ЛРС, яка містить флавоноїди.files\image005.png$

Флавоноїди мають різне положення фенольних радикалів у nпропановому фрагменті Залежно від положення фенільного радикалу В флавоноїди nділять на три основні підгрупи: істинні (справжні, еуфлавоноїди), ізофлавоноїди nі неофлавоноїди.

Істинні флавоноїди, мають фенільний nрадикал у С2. Це найпоширеніша група. За ступенем окислення пропанового nфрагменту і величиною гетероциклу істинні флавоноїди поділяють на 10 класів.

Флавоноїди можуть конденсуватися з фенолкарбоновими та гідроксикоричними nкислотами, лігнанами, а також ізопреном тощо. Наприклад, флаволігнан силібін. nКрім мономерів, у рослин знайдено димери флавоноїдів: з’єднуються катехіни між nсобою, катехін з лейкоантоціанідином, флавон апігенін утворює біапігенін та ін.

Класифiкацiя nеуфлавоноїдiв.

1. nКатехіни n(флаван – 3 – оли) – безбарвні сполуки, відновлені форми, які легко nокислюються і набувають забарвлення (чай)

2. Лейкоантоціанідини (флаван-3,4-діоли)-сполуки близькі до катехінів, безбарвні, nале при нагріванні з кислотами перетворюються на антоціанідини, стають nзабарвленими.

nАнтоцанідини

3. Антоціанідини.

Особливістю будови антоціанідинів є наявність вільної nвалентності біля кисню в піроновому кільці. Завдяки nпозитивному заряду антоціанідини в кислому розчині-катіони, утворюють солі з nкислотами, у лужному- аніони, утворюють солі з основами. Залежно від РН nсередовища змінюється забарвлення nантоціанідинів. Солі катіонів забарвлюються в червоний колір з різним відтінком n: жовтуватим (пеларгонідин), фіолетовим (ціанідин), синюватим (дильфінідин). nЛужні солі забарвлюються в синій колір. Збільшення кількості гідроксильних груп nу молекулі антоціанідину посилює nінтенсивність синього кольору, збільшення кількості метоксильних груп-червоного nзабарвлення. У природі існує близько 22 антоціанідинів, які, сполучуючись, nзумовлюють різноманітність забарвлення квіток, листків, плодів. Антоціанідини nзустрічаються в природі у вигляді глікозидів-антоціанів.

4. Флаванон. Ця група має нестійке дігідро – гама – nпіронове кільце, яке легко розкривається і перетворює флаванони на nхалкони. n

. n

5. Флаванонол nВідрізняється від флаванонів наявністю – ОН групи у положенні С -3. Вони nлабільні і тому накопичуються в рослинах nв незначній кількості.

6 Флавони мають подвійний зв’язок в nположенні С₂, С₃:

7. Халкони nі дигідрохалкони – сполуки з відкритим пірановим кільцем. У кислому nсередовищі перетворюються на флаванони. До халконів належить ізоліквиритон n(солодка гола).

8. Аурони мають па’ятичленний гетеро цикл. Аурони – жовті, оранжеві або оранжево – червоні nпігменти рослин.

$Опис : D:\РОБОТА\ІНТРАНЕТ\матеріали підготовки 2013\16. Хімічний аналіз ЛРС, яка містить флавоноїди.files\image007.png$

Клас ауронiв, якi мають п’ятичленний nгетероцикл, можна розглядати як похiднi 2-бензилiденкумарона.

Флавоноїди з вiдкритим пропановим nфрагментом називаються халкони та дигiдрохалкони.

Флавоноїди можуть конденсуватися мiж собою i з іншими фенольними сполуками: nфенолкарбоновими і оксикоричними кислотами, лiгнанами, а також з iзопреноїдами, nалкалоїдами та iн.

Поряд з мономiрними флавоноїдами nописанi природнi димери (бiфлавоноїди), олiгомери, що побудованi з залишкiв nлейкоантоцiанiв або антоцiанiв, та полiмери (конденсовані танiни).

Iзофлавоноїди мають фенільний nрадикал у С3. В основi класифiкацiї iзофлавоноїдiв лежить ступiнь окислення nпропанового фрагмента i характер гетероциклу. Iзофлавоноїди подiляють на простi nй конденсованi. До простих iзофлавоноїдiв належать iзофлавани, iзофлаванони, niзофлавони, iзохалкони; до конденсованих — куместани, птерокарпани, ротеноїди nтощо.

Неофлавоноїди мають фенільний радикал у С4. Серед nнеофлавоноїдiв зустрiчаються пiдкласи флавану, флавону, халкону. Внаслiдок nзамiщення С-4

положення замiсть γ-пiрону в групi трапляються сполуки nз α-пiроновим гетероциклом.

Флавоноїди рідко зустрічаються у вільному стані. Більшість nїх знаходиться у глікозидній формі. Вуглеводні залишки представлені D-глюкозою, nD-галактозою, D-ксилозою, L-рамнозою, L-арабінозою, D-глюкуроновою та D-галактуроновою nкислотами тощо.

Здебільшого nфлавоноїдні глікозиди — це О-глікозиди. Зустрічаються також С- і С-О-глікозиди. nЗалежно від кількості й положення вуглеводних залишків вирізняють монозиди, nбіозиди, триозиди, диглікозиди та ін.

Найбiльш поширенi nфлавоноїди

Iзомери катехiну

ХАРАКТЕРИСТИКА ФЛАВОНОЇДНИХ ГЛІКОЗИДІВ

Флавоноїди nрідко зустрічаються у вигляді агліконів. Більшість флавоноїдів представлені nглікозидами. Перевага заміщення будь-якого положення залежить від структури nаглікону Так, наприклад, у флавонів заміщення відбувається в положенні С-7, nрідше — в С-Зr, С-4r; у С-глікозидів — в С-6, С-8. У флавонолів звичайно замісники nприєднані в положенні С-3 або С-7.

Залишки nсахарів представлені D-глюкозою, D-галактозою, D-ксилозою, L-рамнозою, L-арабінозою, D-глюкуроновою кислотою, рідко D-га-лактуроновою кислотою.

Здебільшого у флавоноїдних nглікозидах вуглеводний залишок зв’язаний з агліконом напівацетальним зв’язком nчерез атом кисню. О-глікозиди, в залежності від кількості і положення сахарних nзалишків, можуть бути монозидами, біозидами, диглікозидами, тріозидами, а nвуглеводна частина — лінійною або nрозгалуженою.

Сахар може бути nприєднаний до аглікону С-зв’язком, утворюючи С-глікозиди, або глікофлавоноїди. nНайчастіше вуглевод заміщує С-6, С-8 або С-6 і С-8. У С-глікозидах nзустрічаються D-глюкоза, рідше D-галактоза, D-ксилоза, L-рамноза і L-арабіноза.

БІОСИНТЕЗ

Біосинтез флавоноїдів перебігає змішаним шляхом. nКільце А і пропановий фрагмент утворюються ацетатним шляхом, кільце В — через nшикімову кислоту.

Утворення кільця В. Шикімова nкислота за участю АТФ фосфорилюється в 5-фосфошикімову кислоту, яка з’єднується nз фосфо-енолпіровиноградною кислотою, утворює 3-енолпірувілшикімат-5-фосфат, а nпотім хорізмову кислоту. Остання перегруповується в префенову кислоту, яка є nпроміжною сполукою в біосинтезі ароматичних амінокислот, флавоноїдів, nкумаринів та інших поліфенолів.

Префенова кислота амінується і декарбоксилюється, в результаті nчого може утворитися фенілаланін або тірозин. Дезамінування амінокислот nпризводить до появи коричної або n-кумарової nкислоти.

Утворення кільця А і флавоноїдів. Кільце nА утворюється з трьох молекул оцтової або малонової кислоти за участю nКоА-ферменту. Продукт циклізації, який при цьому утворюється, реагує з n-кумаровою кислотою (n-кумароїл-КоА). В nрезультаті їх конденсації, циклізації та енолізації утворюється халкон (схема).

При окисленні халкону nутворюються флавони, флавоноли та інші, а при відновленні — антоціанідини, nлейкоантоціанідини та катехіни.

Загальна схема біосинтезу флавоноїдів

Фізико-хімічні nта біологічні властивості. Флавоноїди — кристалічні сполуки з певною температурою nплавлення. Катехіни, ізофлавони, флаванони, лейкоантоціанідини — безбарвні; nфлавони, флаваноли, халкони, аурони — жовті або оранжеві. Антоціанідини змінюють nсвій колір залежно від рН-середовища: у кислому мають червоний або рожевий, а в nлужному — синій або блакитний.

Аглікони флавоноїдів розчиняються у nдіетиловому ефірі, ацетоні, спиртах, але нерозчинні у воді, а їх глікозиди nрозчиняються у розведених спиртах, гарячій воді, однак нерозчинні в діетиловому nефірі, хлороформі, бензолі тощо.

Катехіни оптично активні.

Флавоноїди мають широкий спектр біологічної дії: вони nберуть участь в окислювально-відновлювальних процесах, виконуючи антиоксидантні nфункції; поглинають УФ-світло; запобігають руйнуванню хлорофілу тощо. nПроявляють Р-вітамінну активність, жовчогінну, спазмолітичну, діуретичну, nгіпоазотемічну, гіпоглікемічну, седативну, естрогенну та інші види nфармакологічної дії.

Методи виділення і аналіз nфлавоноїдів. Для екстрагування флавоноїдів nз лікарської рослинної сировини використовують нижчі спирти або спирто-водні nсуміші. Спиртові екстракти розводять водою, випарюють до водного залишку nі обробляють хлороформом для відокремлення ліпофільних речовин. Флавоноїди з nочищеного водного залишку послідовно екстрагують етилацетатом (монозиди), nбутанолом (біозиди, диглікозиди тощо).

Для розділення суми флавоноїдів на індивідуальні компоненти nвикористовують хроматографію на поліаміді, силікагелі, целюлозі та інших сорбентах.

Якісні реакції. Приготування витягу: 3 г подрібненої сировини поміщають у конічну nколбу на 100 мл зі зворотним холодильником, заливають 35 мл 70 %-го спирту і nнагрівають на киплячому водяному нагрівнику 20 хв., періодично перемішуючи. nПісля охолодження екстракт фільтрують і очищають, для цього фільтрат наносять nна колонку діаметром 1 см, nзаповнену 1 г nполіамідного сорбенту. Флавоноїди з колонки вимивають 70 %-м спиртом. Очищений nекстракт упарюють до 1/2 об’єму і використовують для проведення якісних реакцій nта хроматографічного виявлення флавоноїдів.

Примітка. Роботу проводять у порівнянні з 0,1 %-м розчином рутину.

1. nЦіанідинова реакція. До 1 мл очищеного екстракту (і 0,1 %-го розчину рутину) nдодають по 2 – 3 краплі концентрованої хлороводневої кислоти і щіпку порошку nметалічного магнію; з’являється забарвлення різного кольору, (залежно від nбудови сполук) внаслідок утворення ціанідинів:

Халкони та аурони ціанідинової реакції не дають, але з nхлороводневою кислотою дають червоне забарвлення. Щоб визначити форму nфлавоноїдів, до забарвленого розчину додають октанол або бутанол, розводять nводою до розшарування рідин і збовтують. Відмічають перехід пігментів до водної nабо органічної фази. Пігменти глікозидів залишаються у воді, а агліконів — nпереходять до органічної фази (верхній шар).

2. nРеакція з лугом. До 1 мл екстракту (і 0,1 %-го розчину рутину) додають по n1 – 2 краплі 10 %-го спирто-водного розчину калію або натрію гідроксиду; nз’являється жовте забарвлення.

3. nРеакція із заліза III nхлоридом. До 1 мл екстракту (і 0,1 %-го розчину рутину) додають по 1 – 2 nкраплі 10 %-го розчину заліза III хлориду; з’являється коричневе забарвлення.

4. nРеакція із свинцю ацетатом. До 1 мл очищеного екстракту (і 0,1 % розчину nрутину) додають по 3 – 5 крапель 10 %-го розчину основного свинцю ацетату; nутворюється осад.

5. nФлавоноїди nвступають у реакцію комплексоутворення з 5% спиртовим розчином nалюмінію хлориду, з 2% спиртовим розчином цирконію n(III) хлориду. Флавоноїди, nякі мають дві гідрокси групи в С-3 і С-5, дають хелати nжовтого кольору за рахунок утворення водневих зв’язків між карбонільною та nгідроксильною групами.

6. nРеакція nз борно-лимонним реактивом n{реакція Вільсона). Флавоноїди, в nяких гідроксильна та карбоксильна групи nвідділені вуглецевим атомом, утворюють комплекси з кислотою борною, які не nруйнуються лимонною та щавлевою кислотами. При цьому з’являється жовте nзабарвлення або яскраво-жовга флуоресценція, яка різко підсилюється в nУФ-світлі.

7. Катехіни з 1% розчинам nваніліну в кислоті хяориднїй концентрованій утворюють червоно-малинове nзабарвлення (похідні флороглюцину та nрезорцину).

8. Флаваиони та nфлаваноноли відновлюються натрію боргідридом з утворенням забарвлених nпродуктів пурпурно-червоного, фіолетового або синього кольорів.

Хроматографічне виявлення. 5 мл очищеного nекстракту упарюють досуха на водяному нагрівнику у випарувальній чашці. Залишок nрозчиняють у 0,3 – 0,5 мл спирту і наносять на дві пластинки “Силуфол”, поряд nнаносять зразки “свідків” — розчини рутину і кверцетину. Пластинки сушать і nпоміщають в системи розчинників

n(А) — етилацетат-оцтова кислота — вода (70:15:17) (для агліконів),

n(Б) —метанол-оцтова кислота — вода (18:1:1) (для глікозидів).

Хроматограми висушують у витяжній шафі і розглядають їх при nденному та УФ-світлі до і після обробки 10 %-м спиртовим розчином лугу.

Рис. 1. Хроматограми nспиртових витяжок опаду nялиці білої та nопаду бука лісового.

1) спиртова витяжка опаду ялиці білої (8,5 мкг);

2) розчин спиртової витяжки опаду бука лісового (17 мкг);

3) розчин СЗ речовини-свідка рутину (5 мкг);

4) розчин СЗ речовини-свідка кверцетину (5 мкг);

5) розчин СЗ речовини-свідка ізосаліпурпозиду (5 мкг);

6) розчин СЗ речовини-свідка рутину (5 мкг), розчин СЗ nречовини-свідка ізосаліпурпозиду (5 nмкг) і розчин СЗ речовини-свідка кверцетину n(5 мкг).

Примітка. Певне уявлення про типові реакції на флавоноїди із застосуванням nреактивів та поведінку флавоноїдів в УФ-світлі дають приклади, наведені в nтаблицях.

Кількісне nвизначення:

1.Ваговий nметод.

2.Титрування nв неводних середовищах.

3.Комплексонометричний nметод.

4.Полярографічний.

5.Фотоколориметричний.

Найчастіше застосовується nспектрофотометричний метод, який оснований на реакціях комплексоутворення з nіонами металів, з борною кислотою і наступним визначенням оптичної активності в nУФ.

Визначення вмісту рутину у nсировині. Єдиного методу для визначення вмісту флавоноїдів не існує. Для nприкладу наведено метод визначення вмісту рутину.

2 — 5 г nсировини із вмістом рутину подрібнюють до 0,5 мм.

Близько 2 г n(точну наважку) вміщують у колбу на 250 — 500 мл зі шліфом, заливають 150 мл 95 n%-го етилового спирту. Суміш збовтують 6 год. на вібраційному апараті та ще nдодатково настоюють 18 год. Етанольний витяг профільтровують крізь складчастий nфільтр. На лінію старту хроматографічного паперу розміром 14 Ч 55 см наносять мікропіпеткою n0,08 мл етанольного витягу у трьох повторах. Проводять хроматографування nнизхідним способом у 15 %-му розчині оцтової кислоти протягом 3,5 год. nХроматограми висушують на повітрі у витяжній шафі до зникнення запаху оцтової nкислоти. Висушені хроматографи вивчають в УФ-світлі, відмічають жовто-коричневу nпляму рутину з Rf близько 0,70. Вирізають ділянки паперу з плямами рутину і nодну контрольну ділянку порожньої смуги паперу. Складають папір “гармошкою” і nвміщують у флакони на 10 мл, заливають 10 мл 60%-го етанолу, флакони щільно nзакривають пробками та збовтують 2 год. на вібраційному апараті, після чого nрозчини фільтрують.

Визначають оптичну густину розчинів на спектрофотометрі при nдовжині хвилі 358 нм у кюветі з товщиною шару 10 мм на тлі елюату nконтрольного досліду. Паралельно вимірюють оптичну густину розчину стандартного nзразка рутину.

Обчислюють вміст рутину (Х) у відсотках nу перерахунку на абсолютно суху сировину за формулою:

де D1 — oптична густина досліджуваного розчину;

D₀ — оптична густина стандартного розчину nрутину;

C₀ — nнаважка стандартного зразка рутину, г;

m — наважка сировини, г;

V₁ — загальний об’єм витягу, мл;

V₂ — об’єм витягу, нанесеного на хроматограму, nмл;

V₃ — об’єм елюату, мл;

W — втрата в масі пр. висушуванні,%.

Примітка. Приготування розчину стандартного зразка рутину:

близько n0,05 г n(точна наважка) стандартного зразка речовини-свідка (СЗРС) рутину розчиняють у n85 мл 95 %-го етилового спирту (ГОСТ 6995-67) у мірній колбі на 100 мл і nдоводять об’єм розчину 95 %-м етиловим спиртом до позначки.

ПОШИРЕННЯ, ЛОКАЛІЗАЦІЯ ТА БІОЛОГІЧНІ ФУНКЦІЇ У РОСЛИНАХ

Ф. nшироко розповсюджені в рослинному світі, значно менше зустрічаються в nмікроорганізмах та комахах. Ф. знайдені в зелених водоростях, а також були nвиділені з крил мармурово-білого метелика.

Найбагатші nна Флавоноїди родини бобових, гречкових, nайстрових, розових. Флавоноїди накопичуються здебільшого в квітках, nлистках, менше — у стеблах, кореневищах, коренях. Вміст їх коливається від 0,1 n% до 20 % (напр. в пуп’янках софори японської) і змінюється залежно від фази nвегетації рослини. Максимальна кількість флавоноїдів відзначається під час nцвітіння, а потім зменшується. На їх вміст у рослинах впливають зовнішні nфактори. Кількість флавоноїдів зростає зі збільшенням інтенсивності сонячного nсвітла, висоти над рівнем моря. Глікозиди зустрічаються в тканинах активного nросту (листі, пуп’янках, квітках), аглікони — у здерев’янілих тканинах (корі, nкорінні). Найбільш розповсюджені в природі флавоноли. Вони становлять 40% усіх nфлавоноїдів . Так, рутин, напр., виявлений у понад 70 видах, які належать до 34 nродин. Кверцетин зустрічається в понад 400 видах рослин.

У nприроді відомо 22 антоціанідини, але широко розповсюджені лише 3 з них: nпеларгонідин, дельфінідин, ціанідин. Антоціанідини впливають на колір квіток та nлистя. Забарвлення більшості плодів зумовлено тільки трьома антоціанами та їх nсумішами: ціанідин забарвлює яблука, вишні, малину, червону смородину; nдельфінідин — гранат, баклажани; пеларгонідин — суницю, плоди пасифлори; nціанідин з дельфінідином — чорну смородину, апельсини.

Халкони nі аурони легко виявити в пелюстках квіток — під дією парів аміаку їх колір nзмінюється з жовтого на червоний. Їх розповсюдження обмежено 9 родинами. Якщо nфлавоноїди розчиняються в клітинному соці рослин і знаходяться в хлоропластах nклітин, то аурони череди трироздільної знаходяться в молочниках.

Флавоноли nі флавони знаходяться в епідермісі.

Ізофлавоноїди nпереважно накопичуються в підземних органах і насінні.Флавоноїди містяться мало nне в усіх рослинах, зустрічаються у мікроорганізмах та у комах.

Вміст флавоноїдів коливається від 0,1 до n20 % (наприклад, в пуп’янках софори японської) і змінюється залежно від фази nвегетації рослини. Максимальна кількість флавоноїдів спостерігається під час nцвітіння, потім їх стає менше. Неабияке значення мають зовнішні фактори: рослини nтропічні та високогірні містять більше флавоноїдів; тому вважається, що nкількість їх залежить від інтенсивності сонячного світла та висоти над рівнем nморя.

Глікозиди звичайно містяться в nтканинах активного росту (листках, пуп’янках, квітках), аглікони — у nздерев’янілих тканинах (кора, корка).

Флавоноли nстановлять 40 % від усіх флавоноїдів. Рутин, наприклад, виявлений більш як у 70 nвидах, які відносяться до 34 родин, кверцетин — більш як у 400 видах.

Антоціанідини впливають на nколір квіток, плодів, а також листя. У природі відомо 22 аглікони nантоціанідинів, але дуже поширені лише три з них: пеларгонідин, дельфінідин, nціанідин. Наприклад, ціанідин забарвлює яблука, вишні, малину та порічку; nдельфінідин— гранат, баклажани; пеларгонідин — суниці, плоди пасифлори; nціанідин з дельфінідином — чорну смородину, апельсини.

Халкони і аурони легко виявити nв пелюстках квіток — під дією парів аміаку їх колір змінюється з жовтого на nчервоний. їхнє поширення обмежене дев’ятьма родинами.

Більшість nфлавоноїдів розчиняються в клітинному соку рослин і знаходяться в хлоропластах. nХалкони і аурони череди трироздільної локалізовані в молочниках; флавоноли і nфлавони — в епідермісі; ізофлавоноїди — переважно в підземних органах і nнасінні.

Флавоноїди є типовими nрослинними барвниками, що відіграють роль фільтрів і захищають тканини рослини nвід ультрафіолетового проміння, запобігають руйнуванню хлорофілу. Знайшла nпідтвердження гіпотеза про участь флавоноїдів у процесах дихання рослин, бо nстало відомо, що вони разом з аскорбіновою кислотою витрачаються в nензиматичних процесах окислення та відновлення, виконуючи антиоксидантну nфункцію. Доведено також, що флавоноїди впливають на ріст і розвиток рослин, nберуть участь у процесі запліднення, але механізм їхньої дії тут не з’ясований. nНаприклад, рутин здатний пригнічувати запліднення.

Заготівля, nсушіння і зберігання.

Робиться так само, як і nсировини, що містить глікозиди. Збір робиться у визначений період — у фазі nнайбільшого нагромадження флавоноїдів. Сушіння швидке, температурний режим n60-70°С (можливо і до 90°С).

БІОЛОГІЧНА ДІЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ

Флавоноїди містять у молекулі реакційно здатні фенольні nрадикали та карбонільне угрупування. Завдяки цьому вони беруть участь у nрізноманітних метаболічних процесах, що обумовлює їхню біологічну активність. nДо важливіших видів фармакологічної дії належать:

· nР-вітамінна, nтобто біофлавоноїди позитивно впливають на стан капілярних судин: підвищується nїхня стійкість, збільшується еластичність та пропускна здатність;

· nдіуретична, nяка притаманна як чистим флавоноїдам, так і ЛРС;

· nкардіотонічна nта гіпотензивна активність (наприклад, препарати Crataegus);

· nспазмолітична n(перш за все впливають на гладенькі м’язи кровоносних судин);

· nантиоксидантна, nпротирадіаційна.

Флавоноїди діють nна травний тракт, печінку, матку, виявляють противиразковий, ранозагоювальний, nпротипухлинний ефект тощо. Фармакологічна дія флавоноїдів залежить від їхнього nкласу. Для ізофлавонів характерна естрогенна, для катехінів — в’яжуча та протизапальна дія на слизові оболонки; флавони викликають спазмолітичний, nгіпотензивний, бактерицидний ефект. Як спазмолітики діють також халкони, nфлаванони (ліквіритин), флавоноли (кверцетин, рутин), флавони (апігенін). nПомірну протипухлинну дію виявляють лейкоантоціанідини — пеларгонідин, nдельфінідин, ціанідин.

Багатьом флавоноїдам, nнаприклад мірицетину, флавоноїдам цмину піскового, цикорію, череди, притаманна nжовчогінна дія.

Флавоноїди утворюють хелатні nкомплекси з металами, виявляють радіопротекторну дію, зв’язують і виводять nрадіонукліди.

Останнім часом встановлені nгіпоглікемічна та анаболізуюча дія флавоноїдів.

Усі природні флавоноїди nмалотоксичні, при широкому спектрі біологічної дії, що робить їх привабливими nдля створення нових фітопрепарагів.

Р-вітамінна nдія. Під назвою «вітамін Р» об’єднані nфенольні сполуки, які здатні зменшувати проникність і ламкість капілярів, nпідвищувати їх резистентність. Це флавони гесперидин, еріодиктин; флавоноли nрутин, кверцитрин, ізокверцетин, кверцетин, ізорамнетин; метилхалкон; L-епікатехін; оксикумарини ескулін, nескулетин.

Механізм їхньої дії пояснюється nтим, що сполуки з Р-вітамінною активністю знижують рівень гіалуронідази, nзапобігають окисленню аскорбінової кислоти і адреналіну, який підвищує nміцність кровоносних судин. Надлишок гіалуронідази збільшує проникність nкапілярів і викликає крововилив під шкіру, що є ознакою Р-авітамінозу.

Поліфеноли і аскорбінова кислота доповнюють та потенціюють взаємну дію nна капіляри, тому у лікарських формах часто містяться разом (аскору тин). Крім nтого, вони завжди поєднані в ягодах, плодах, овочах.

Дія на серцево-судинну систему. Похідні флавонолів, катехінів і nантоціанів (рутин, кверцетин, кверцитрин, лейкоантоціанідини, комплекс nкатехінів чаю, мірицетин, пеларгонідин та ін.) збільшують амплітуду серцевих nскорочень, нормалізують серцевий ритм.

Флавоноїди посилюють серцеві nскорочення, прискорюють мікроциркуляцію крові, внаслідок чого покращується nживлення серцевого м’яза і виникає позитивний інотропний ефект. Деякі nфлавоноїди (гіперозид, С-глікозид вітексин, кверцетин, кемпферол, сума nполіфенолів з квіток глоду) розширюють судини, у тому числі й коронарні. nВпливають флавоноїди й на швидкість ензиматичних процесів та активність nциклооксигенази, ліпооксигенази, аденозиндеамінази, які впливають на окислення ліпідів, нейропередачу, згортання крові. Але nбільшість таких взаємодій ще не з’ясована.

Флавоноїди можуть nвикликати короткочасне підвищення артеріального тиску, але більшість nпублікацій присвячена вивченню гіпотензивної активності флавоноїдів солодки, nщавлю, ранника, катехінів чаю та виділених агліконів і глікозидів. Поліфеноли nстимулюють (у великих дозах пригнічують) діяльність серця і знижують на короткий nчас артеріальний тиск внаслідок розширення судин черевної порожнини. Але є nсвідчення й про місцеву, безпосередню дію на мускулатуру серця і судин.

Вплив на nфункцію нирок. Значна кількість рослин містить nфлавоноїдні сполуки з діуретичною активністю — трава різних видів гірчака, трава остудника голого, nпарила, солодки, звіробою. якірців сланких, плоди шипшини та багато інших. nФлавон лютеолін викликає тривале підвищення діурезу; катехіни, навпаки, nзнижують сечовиділення.

Заслуговує на увагу nгіпоазотемічна активність деяких флавоноїдів, наприклад, робініна, який nмістять квітки робінії та види астрагалу. Така ж дія виявлена в інших похідних nкемпферолу (біоробін, діоробін), у nгіперозида, агліконом якого є кверцетин. Препарат леспенефрил, що nвиробляють з трави леспедеци, містить глікозиди кемпферолу. Ці сполуки сприяють nзниженню концентрації азоту у сечі.

Засоби рослинного nпоходження, що містять флавоноїди, застосовують при геморагічних діатезах n(схильність до крововиливів), капіляротоксикозах, авітамінозах С і Р, проти nІнфекційних та токсичних збудників, при хронічних гепатитах, гіпертонії, nшкірних хворобах, деяких запальних процесах та ін. Як субстанція, що виділена nз рослинної сировини, використовуються рутин, кверцетин. Вони входять до складу nлікарських засобів, а найчастіше їх призначають для профілактики склерозу nкровоносних судин.

У nдикорослих плодових рослинах широко поширені лейкоантоціанідіни (лейкоціанідін, nлейкодельфінідін, лейкопеларгонідін), до них хімічно близькі рослинні катехіни. nФлавоноїди (флавони, халкони, флавоноли, флавонони та їх похідні) є основними nпредставниками Р-вітамінактівних речовин, вони генетично пов’язані між собою, nне отруйні.

Найбільш nокислені з флавоноїдів флавони і флавоноли, в плодах містяться у вигляді nглікозидів. Флавонони поширені в сімействі розоцвітих, ізофлавоноїди і nізофлавони – переважно в бобових.

Основою nзабарвлення більшості плодів (фіолетового, синьою, червоною, рожевою, бордовою) nє антоціани, що знаходяться в листі, квітках і плодах вищих рослин. Виділено 6 nосновних антоцианидинов: ціанідин, дельфінідіна, пеларгонідін, петунідін, nпеонідін, мальвідін. Відомі 20 антоціанів і 40 фенольних глікозидів. Особливо nбагаті флавоноїдами представники сімейств гречаних, розоцвітих, бобових, nзонтичних, складноцвітих. Завдяки високій біологічній активності флавонові nсполуки беруть участь в ряді фізіологічних процесів, піддаючись біохімічним nзмінам. Є багато даних про різнобічному вплив флавонолів на організм в nзалежності від їх структури.

Флавоноїди nздатні зв’язувати метали в міцні комплекси, іони заліза і міді катализируют в nкрові окислення адреналіну. Найбільш висока Р-вітамінна активність з nполіфенолів відзначена у катехінів (епікатехін), вона вища, ніж у рутина і його nрозчинних комплексах. Флавоноїдної з’єднання відрізняються різноманіттям nфармакологічної дії і формою терапевтичного застосування. В організмі людини nвони діють як антиоксидантну, протипроменевого, спазмолітичну, антіязвенний, nпротипухлинну, протизапальну, ранозагоювальну, гіпотензивну, естрогенну, бактерицидну, nматочне, сечогінний засіб.

Відзначено nпозитивний вплив похідних флавонолів, катехінів і антоціанів (кверцетин, nлейкоантоціани, рутин, комплекс катехінів чаю, мірицетин, пеларгонії) на nсерцево-судинну систему, органи травлення. Багато з цих речовин збільшують nамплітуду і силу серцевих скорочень, хвилинний об’єм крові, відновлюють роботу nсерця при перевтомі і отруєннях хлороформом, хініном, метанолом, нормалізують nпорушений ритм.

Флавоноїди n- гіперозид, кверцетин, кемпферол, флакразід, сума поліфенолів квіток глоду nнадають коронарнорасшіряющее дію. Великі дози рослинних поліфенолів пригнічують nдіяльність серця і короткочасно знижують артеріальний тиск, внаслідок nрозширення судин черевної порожнини.

Гіпотензивна nдія флавоноїди – цитрин, пеларгонії, геспередин, флавоноїди коричника, щавлю, nсолодки, катехінів чаю, безпосередньо впливаючи на мускулатуру серця і судин; nзбуджують серцеву діяльність (мірицетин, кверцетагенін, ізорамнетін). nВідзначено різнобічний вплив флавоноїдів на слизову оболонку, моторну, nсекреторну і всмоктувальної функції травного каналу. В’язкі властивості nкатехінів і конденсованих поліфенолів схожі з дією дубильних речовин, сприяють nзменшенню роздратування, прискорюють загоєння ерозій і виразок на слизовій nоболонці різних відділів шлунково-кишкового тракту. Проявляемое флавонолами і nфлавонами (апігенін, кверцетин, рутин) протизапальну і спазмолітичну міотропну n(як у папаверину) дія на неісчерченних гладку м’язову тканину шлунка, nкишечника, бронхів, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів вказує на важливу nроль рослинних препаратів як противиразкової фактора. Катехіни, рутин, nкверцетин надають двофазне міотропну дію на неісчерченних м’язову тканину nкишечника і матки – короткочасне зниження тонусу змінюється його хвилеподібним nпідвищенням. На секреторну функцію шлунка і кишечника більшість флавоноїдів не nвпливає.

Антитоксичний nефект і дію на секреторну функцію печінки проявляють флавоноїди м’яти перцевої, nартишоку, плодів шипшини, квіток безсмертника, катехіни чаю, захищаючи ці органи nвід пошкоджуючої токсичного впливу деяких хімічних речовин – чотирихлористого nвуглецю, бензолу, новарсенола хлороформу, хініну, етанолу, малахітової зелені і nін У механізм антитоксического дії флавоноїдів входить ущільнення nсудинно-тканинних мембран, збереження рівня ендогенної аскорбінової кислоти і nглікогену печінки, кількість якого під впливом кверцетину, лютеоліна та ін nзбільшується на 38,7-85,9%.

Деякі nполіфеноли застосовувалися як антидоти при отруєннях важкими металами, завдяки nїх здатності до утворення комплексів з іонами металів, що володіють змінюється nвалентністю (мідь, залізо, цинк, марганець, кобальт). Один з важливих nкомпонентів захисної дії рослинних поліфенолів – попередження накопичення nліпідів у печінці. У терапії бронхіальної астми може бути використано nантисептичну вплив флавоноїду апігеніну, усуває бронхоспазм, викликаний nгістаміном, ацетилхоліном, серотоніном.

Виявлено nряд рослин з високою діуретичною активністю (репійничок, солодка гола, nзвіробій, плоди шипшини собачого тощо), що містять флавонові з’єднання та їх nглікозиди: кверцетин, кемпферол, кверцитрин, рутин, гіперін і мірицетин, а nтакож катехіни, що знижують діурез. Ряд поліфенолів рослинної природи, в тому nчислі і флавоноїди, що володіють радіопротекторну (протипроменевих і антиоксидантну) nдію, використовується для лікування і профілактики променевих ушкоджень.

Позитивний nрезультат отримано при застосуванні цитрусового вітаміну Р (цитрину) для nлікування крововиливів у сітківку ока, після променевої терапії, з приводу nмножинної мієломи, при лікуванні рентгенівських уражень шкіри (еритема, nпроменевої дерматит) і слизових оболонок. У цих випадках отримано позитивний nрезультат в 70% при застосуванні флавоноїдів кверцетину, катехінів чаю, а також nрутина. Введення харчових антиоксидантів, рослинних поліфенолів, що збільшують nокислювальну активність тканин, підвищує їх стійкість до дії радіації, гальмує nвільнорадикальні реакції при злоякісному рості, опроміненні та старінні.

Нормалізація nрівня антиоксидантів в системах сприяє продовженню життя (правильному обміну в nживих клітинах). Ліпіди, що входять до складу клітинних мембран, легко nокислюються, переокислення їх веде до утворення токсичних продуктів, порушення nобміну, пригнічення, аж до загибелі клітини. Нормалізація екзогенних антиоксидантів nпризводить до зникнення мітозу, злоякісного переродження, атеросклерозу.

Встановлений nсинергізм аскорбінової кислоти з поліфенолами (флавоноїдами різних хімічних nгруп) показав, що антиокислювальні властивості рослинних поліфенолів є основою nїх взаємодії з аскорбіновою кислотою. Антиоксидантну дію виявляють також nгессіпетін, Морін, кверцетин, бактерицидну – рамнетін, Морін.

Флавоноїди nта інші рослинні поліфеноли, оберігаючи аскорбінову кислоту від окислення, nспільно беруть участь з нею в ензиматичних процесах окислення і відновлення. nДоведено, що рутин і аскорбінова кислота володіють незалежним nкапілляроукрепляющім дією, доповнюючи один одного. Такі флавоноїди, як рутин, nкверцетин, гесперидин, цитрин тощо використовуються при лікуванні гіпертонії, nгеморагічного діатезу, променевого дерматиту, деякі з них регулюють роботу nзалоз внутрішньої секреції, здатні видаляти з організму радіоактивні речовини.

Ряд nфенольних сполук має протипухлинну активність (госипол, лейкоціанідін, nлейкопеларгонідін, лейкоантоціанідін, лейкодедьфінідін, кверцетин), nбезпосередньо впливаючи на пухлини, підвищує чутливість неопластичних тканин до nпроменевого ураження, потенціює дію алкірующіх препаратів, знижує активність nцитоплазматичної і мітохондральной фаз, особливо флавонол кверцетин, широко nпоширений в рослинах. Малігнізованих клітини при покритті своїх енергетичних nпотреб залежать більшою мірою від гліколізу, ніж нормальні, тому придушення nостаннього сильно пошкоджує пухлинну тканину. Помірна протипухлинна активність nфлавоноїдів самостійного значення не має.

До nскладу багатьох рослин входять еллаговая кислота і її похідні (еллаготанінів), nпроявляють активність проти асцитної карциноми Ерліха та інших неоплазій. nМеханізм дії елагової кислоти – створення дефіциту кінінів в капілярах пухлини, nщо порушує її нормальне кровопостачання.

В nрослинній сировині флавоноїди представлені досить широко. Вони містяться в nлисті чаю (катехіни, флавоноли), шкірці цитрусових (флавонони, флавони), плодах nшипшини (антоціани, флавони, флавоноли), плодах аронії чорноплідної (антоціани, nфлавони, флавоноли), квітках гречки, софори та інших рослин (флавони, nфлавоноли), листі подорожника, глоду, каштану, дуба (флавони, флавоноли), nплодах чорниці, калини, суниці, малини, ірги, вишні, черемхи, смородини чорної, nбузини чорної, винограду амурського, глоду, шовковиці чорної.

Значна nкількість поліфенолів мають груша дика, айва звичайна, барбарис, шефердія nсрібляста. Дикорослі плоди і ягоди є природними коморами флавоноїдів, багатим nджерелом цих біологічно активних речовин.

Лікувальні властивості nшоколаду

Дослідники nз Гарварду провели ряд експериментів, які доводять, що вживання шоколаду тричі nв місяць продовжує життя майже на рік

Американські nдослідники вважають, що чашка шоколаду в день допомагає зберегти красу, nоскільки шоколад містить антиоксиданти

Плитка nшоколаду містить більше кальцію та вітаміну В, ніж банан та апельсин

Учені nвстановили: гіркий шоколад знижує кров’яний тиск. Медики вважають, що це nвідбувається завдяки флавоноїдам – речовинам, що містяться в гіркому шоколаді у nвеликій кількості. Флавоноїди укріплюють серце, покращують кровообіг і nперешкоджають утворенню кров’яних тромбів, що призводять до інфарктів та nінсультів

Плитка nшоколаду – це не лише смачний десерт, а й природний антидепрессант. Шоколад nмістить натуральний «гормон щастя» – серотонін

Для nлюдей, які займаються спортом дуже корисно їсти шоколад, оскільки він містить nкалій і магній, які стимулюють роботу м′язової та нервової систем

До nскладу шоколаду входить глюкоза, яка потрібна для правильного функціонування nголовного мозку. Шоколад є не тільки смачним, але і корисним для людей, які nзаймаються інтелектуальною діяльністю.

Бразильський nгоріх

Бразильський горіх є прекрасним джерелом аргініну та nфлавоноїдів. Аргінін застосовується з метою підвищення імунітету. nАрганін – амінокислота, що сприяє згортання крові.

Корисні властивості:

• Аргінін діє як попередник оксиду азоту, який nрозширює судини і підсилює їх кровонаповнення.

• nЗнижує кров’яний тиск, покращує реологію крові, сприяє зниженню рівня nхолестерину в крові і перешкоджає тромбоутворенню.

• nСтимулює синтез гормону росту і інтенсифікує зростання у дітей та підлітків.

• Збільшує масу м’язової і зменшує масу nжирової тканини, сприяє нормалізації стану сполучної тканини.

• nПідвищує імунітет і сповільнює ріст пухлин.

• Аргінін сприяє підвищенню потенції і nстимулює сперматогенез.

Флавоноїди n- профілактичні антиокислювачі, що допомагають при серцево-судинних і ракових nзахворюваннях. Флавоноїди для людини корисні перш за все тим, що вони беруть nучасть в окисно-відновних реакціях організму, сприяючи виробленню оксиду азоту. nДля людини краще і корисніше отримувати флавоноїди з продуктами харчування.

Флавоноїди володіють сильними антиоксидантними nвластивостями, забезпечують захист від окислення і пошкодження клітин вільними nрадикалами, ніж запобігають передчасному старінню організму.

• nЗерна бразильського горіха дуже корисні для нашого здоров’я, оскільки вони nмістять необхідні організму речовини: кальцій, магній, фосфати, цинк, калій, nмарганець, мідь, залізо, селен, фосфор, омега-3 і -6 жирні кислоти, вітаміни С, nD і E а також рибофлавін, ніацин, тіамін і В6, пантотенову кислоту, холін, nбетаїн, і фолієву кислоту.

• Як волоські горіхи і кешью бразильські nгоріхи мають високий вміст білка і клітковини і гарні для зниження рівня nхолестерину. Моряки, під час тривалих круїзів, використовували бразильський nгоріх як корисне джерело білка і клітковини.

• Високий рівень селену, присутній в цих nгоріхах може захистити від раку грудей, раку легенів, раку простати і раку nкишечника. Селен є важливим мікроелементом в людському тілі з антиоксидантними, nпротипухлинними властивостями, надає профілактику онкологічних захворювань n(особливо раку передміхурової залози). Один бразильський горіх на добу – nвідмінний спосіб отримати рекомендовану денну дозу природного селену.

• Бразильські горіхи захищають від хвороб nсерця і щитовидної залози.

• nБразильські горіхи є також джерелом незамінної амінокислоти – метіоніну (зміст nблизько 18%), якої не вистачає в більшості білкової їжі. Метіонін допомагає nзруйнувати харчові жири і перетворити їх в енергію, сприяє засвоєнню організмом nселену. Це в свою чергу сприяє виробництву антиоксиданту глутатіону, який nбореться з вільними радикалами, попереджаючи передчасне старіння і деякі nхронічні захворювання, такі як рак.

• n Глутатіон переробляє вітамін С, який, у свою nчергу перезаряджає вітамін Е і тим самим зміцнює імунну систему, допомагаючи їй nборотьби з хворобами.склад

У 100 nг сирих бразильських горіхах міститься:

Вода – 4.3 г

Білки – 13.6 г

Жири – 66.8 г

Вуглеводи – 3.6 г

Харчові волокна (клітковина) – 8.1 nг

Зола – 3.5 г

вітаміни:

Вітамін В1 (тіамін) – 1 мг

Вітамін В2 (рибофлавін) – 0.03 мг

Ніацин (вітамін В3 або вітамін РР) n- 0.2 мг

Вітамін В5 (пантотенова кислота) – n0.23 мг