Інфекційний мононуклеоз
Інфекційний мононуклеоз – гостре інфекційне захворювання, що викликається вірусом Епштейна-Барра із родини герпесвірусів, характеризується гарячкою, тонзилітом, збільшенням лімфатичних вузлів, печінки і селезінки, появою атипових мононуклеарів у периферичній крові та гетерофільних антитіл.
Особливості збудника: Вірус Епштейна-Барра із родини герпесвірусів.
Джерело інфекції: хворі та вірусоносії.
Шлях зараження: краплинний, рідше – контактний, через заражену слину, можливий трансмісивний та статевий
Механізм передачі : повітряно-краплинний, рідше – контактний, через заражену слину, можливий трансмісивний та статевий
Вікові категорії, що вражаються найчастіше: будь-який вік, контагіозність невисока, частіше хворіють хлопчики до 15 років.
Сезонність: зимово-весняна. Характерні спорадичні випадки зі спалахами в сім’ях, в організованих колективах.
Патогенез: Вірус Епштейна-Барра, відкритий в 1964 році, характеризується вираженим тропізмом до В-лімфоцитів. Вхідні ворота – слизова ротогорла, верхніх дихальних шляхів:
1. лімфогенно потрапляє в регіонарні лімфовузли, всі органи РЕС.
2. лімфопроліферативний синдром.
3. нашарування бактерійної інфекції (ангіна, пневмонія, міокардит).
4. персистенція вірусу з періодичним виділенням (до 16 міс. після перенесеного захворювання).
Класифікація
За формою:
1. Типові.
2. Атипові:
а) легкого ступеня:
– стерта;
– безсимптомна (субклінічна);
б) вісцеральна – тяжкого ступеня (ураження ЦНС, серця, нирок, надниркових залоз).
За тяжкістю (типові):
а) легка;
б) середньотяжка;
в) тяжка.
Перебіг:
а) гладкий (неускладнений);
б) ускладнений;
в) затяжний.
Клінічні критерії:
· інкубаційний період – 15 днів (збільшується до 2 міс.);
· опорно-діагностичні ознаки: тонзиліт, гепатомегалія, спленомегалія, лімфаденопатія, наявність атипових монронуклеарів в крові. Кореподібні висипання на шкірі, часто пов’язані зі застосуванням ампіциліну.
· Критерії тяжкості:
– Середньо ступеню – підвищення температури тіла до 38,5ºС, головний біль, зниження апетиту, нездужання, при об”єктивному огляді- пастозність обличчя, значно збільшені шийні лімфовузли 3-х груп, печінка , селезінка, лакунарний тонзиліт
– Тяжкого ступеню – висока лихоманка ( температура тіла вище 39,6º С і вище) протягом 3 тижнів, відмічається виражена інтоксикація: млявість, адинамія, блювання, головний біль, анорексія. Лице одутловате, пастозне, носове дихання відсутнє, значне збільшення лімфатичних вузлів шиї, лакунарний некротичний тонзиліт, виражена гепатоспленомегалія.
Особливості інфекційного мононуклеозу у дітей до 1 року:
·часто катаральний синдром (кашель, нежить);
·виражена поліаденія, “хропляче” дихання, пастозність з першого дня;
·рання поява ангіни (3 доба);
·частіше буває висипка;
·диспептичні явища;
·в крові нейтрофільоз зі зсувом вліво;
·сприятливий перебіг.
Ускладнення:
Летальність: низька, поодинокі випадки та найчастіше це розрив селезінки.
Результати додаткових досліджень: В загальному аналізі крові: лейкопенія (іноді лейкоцитоз), відносний і абсолютний лімфоцитоз, атипові мононуклеари (віроцити). В гострому періоді: визначення Ig M до вірусного капсидного антигену (ІФА). В пізньому періоді хвороби для підтвердження діагноз використовують визначення Ig G до вірусного капсидного і ядерного антигенів (ІФА). ПЛР на вірус Епштейн-Барра.
Лікування: дієта за Певзнером №5. Етіотропна терапія –препарати рекомбінантного інтерферону. Глюкокортикоїди при тяжкому перебігу в дозі 2,0- 3,0 мг/кг. Базисна терапія:
– жарознижувальні (парацетамол – 10-20 мг/кг, тайленол, ефералган);
– десенсибілізувальні (діазолін – 1-3 мг/кг, супрастин, піпольфен);
– полоскання ротогорла антисептичними речовинами (фурацилін – 1:2000);
– вітамінотерапія (ревіт, три-ві-плюс);
– жовчогінні засоби (при порушенні функції печінки) – холосас, холензим, хепель.
Антибактерійна терапія – пеніцилін – 100 000 ОД/кг, еритроміцин – 20-50 мг/кг, метронідазол (ампіцилін протипоказаний – у 70 % алергічні реакції – висипка, набряк Квінке, токсико-алергічний стан). При тяжкому ступені: кортикостероїди – 2-2,5 мг/кг 5-7 днів (за преднізолоном), дезінтоксикаційні засоби: кріоплазма, альбумін, 5 % розчин глюкози.
Критерії виписки зі стаціонару: клінічне одужання.
Тактика лікаря в вогнищі інфекції: ізоляція хворого, госпіталізація дітей до 1 року, при тяжких формах; поточна, заключна дезінфекція; карантин не накладають. Протиепідемічні заходи у вогнищі інфекції не проводяться.
