Ішемічна хвороба серця

3 Червня, 2024
0
0
Зміст

9. Тема лекції: Ішемічна хвороба серця

Лекторпроф. Рудик Б.І.

(2 год)

 

ДЕФІНІЦІЇ ІХС

l                 ІХС, КХС, CHD – ішемічна (коронарна) хвороба серця (ischemic heart disease, coronary disease)

l                 ІХС – гостре або хронічне захворювання, що характеризується невідповідністю потреби міокарда в кисні і його доставкою через вінцеві судини (ESC, 2006)

 

Актуальність проблеми: розповсюдженість ІХС: 20 % у популяції, після 50р.–50 %, понад 70 р. – 90 %! У структурі смертності серед ССЗ перше місце займає ІХС (66,8 %)

За статистичними даними, в Україні головною причиною смерті при ІХС, навіть в працездатному віці, є атеросклеротичний кардіосклероз. Питома вага смертності від гострого інфаркту міокарда в структурі хвороб системи кровообігу станом на 1.01.2009 р. становила 2,2% серед всього населення (16,6 на 100 тис.), а від ІХС в Україні становила у 2009 році 651,0 на 100 тис. населення.

Частка гострого інфаркту міокард (ГІМ) у нас у 6-7 раз нижча !!! різниця між ГІМ і ХІХС у нас у 20 разів більша, ніж у Європі.

Серцево-судинна смертність при стабільній стенокардії – 1,3-10,0 % на рік (Пархоменко О.М., 2012)

Патогенетична основа ІХС

l      атеросклероз                 (85 %)

l     спазм вінцевих судин    (10 %)

l     тромбоз                         ( 5 %)

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ІХС

1. Раптова коронарна смерть.

1.1.    Раптова клінічна коронарна смерть з успішною реанімацією (рубрика 146.0).

1.2.    Раптова коронарна смерть. У разі розвитку на фоні гострої коронарної недостатності або гострого ІМ (рубрика 124.8 або 122 за МКХ-10).

2.    Стенокардія (рубрика 120 за МКХ-10).

 

2.1.1.    Стабільна стенокардія напруження (із зазначенням І-ІУ ФК за класифікацією Канадської асоціації кардіологів), у пацієнтів з IV ФК стенокардія малого напруження може клінічно проявлятися як стенокардія спокою (рубрика 120.8 за МХК-10).

2.1.2.    Стабільна стенокардія напруження при ангіографічно інтактних судинах (кардіальний синдром X, рубрика 120.8 за МХК-10).

2.2. Вазоспастична стенокардія (ангіоспастична, спонтанна, варіантна, Принцметала, рубрика 120.1 за МКХ-10).

 

3.    Нестабільна стенокардія (рубрика 120.0 за МКХ-10).

3.1.    Стенокардія, що вперше виникла. Діагноз виставляється протягом 28 діб від появи першого ангінозного нападу з прогресуванням класу стенокардії до III ФК.

3.2.    Прогресуюча стенокардія (поява стенокардії спокою, нічних ангінозних нападів у хворого зі стенокардією напруження, підвищення ФК стенокардії, щонайменше до III ФК, прогресуюче зниження толерантності до фізичного навантаження, транзиторні зміни на ЕКГ у стані спокою).

3.3.    Рання постінфарктна стенокардія (від 72 годин до 28 діб, рубрика 123.8).

 

4.    Гострий інфаркт міокарда (рубрика 121 за МКХ-10).

Діагноз установлюють із зазначенням дати виникнення (до 28 діб): локалізація (передня стінка, передньоверхівковий, передньобоковий, передньосепталь-ний, діафрагмальний, нижньобоковий, нижньозадній, нижньобазальний, вер-хівковобоковий, базальнолатеральний, верхньобоковий, бічний, задній, задньо-базальний, задньобоковий, задньосептальний, септальний, ПШ); первинний, рецидивуючий (від 3 до 28 діб), повторний (відзначати розміри і локалізацію не обов’язково, якщо виникають труднощі в ЕКГ-діагностиці).

4.1.    Гострий ІМ із наявністю патологічного зубця Q (рубрика 121.0-121.3 за МКХ-10).

4.2.    Гострий ІМ без патологічного зубця Q  (рубрика 121.4 за МКХ-10).

4.3.    Гострий ІМ (невизначений, рубрика 121.9 за МКХ-10).

4.4.    Рецидивуючий ІМ (до 28 діб, діагностується за умови повторного підвищення з наступним закономірним зниженням рівня кардіо-специфічних ферментів, рубрика 122 за МКХ-10).

4.5.    Повторний ІМ (після 28 діб, рубрика 122 за МКХ-10).

4.6.    Гострий коронарний синдром. Попередній діагноз – елевація або депресія сегмента 8Т, відображає ішемію до розвитку некрозу міокарда або раптової коронарної смерті (строк до 3 діб, рубрика 124.8 за МКХ-10).

4.7.    Ускладнення гострого ІМ вказують за часом їхнього виникнення (рубрика 123 за МКХ-10):

– ГСН (І-ІУ класи за Кіllір, рубрика 150.1 за МКХ-10);

– порушення серцевого ритму та провідності (рубрика 144, 145, 146, 147, 148, 149 за МКХ-10);

– розрив серця зовнішній (із гемоперикардом — рубрика 123.0 за МКХ-10; без гемоперикарда — рубрика 123.3 за МКХ-10) і внутрішній (дефект міжпередсердної перетинки — рубрика 123.1 за МКХ-10); дефект міжшлуночкової перетинки (рубрика 123.2 за МКХ-10); розрив сухожильної хорди (рубрика 123.4 за МКХ-10); розрив папілярного м’яза (рубрика 123.5 за МКХ-10);

– тромбоемболії різної локалізації (рубрика 123.8 за МКХ-10);

– тромбоутворення в порожнинах серця (рубрика 123.6 за МКХ-10);

– гостра аневризма серця (рубрика 123.8 за МКХ-10);

– синдром Дресслера (рубрика 124.1 за МКХ-10);

– епістенокардитичний перикардит;

– постінфарктна стенокардія (від 72 годин до 28 діб, рубрика 120.0 за МКХ-10).

 

5.    Кардіосклероз.

5.1.    Вогнищевий кардіосклероз.

5.1.1.    Постінфарктний кардіосклероз із зазначенням форми та стадії СН, характеру порушення ритму і провідності, кількості перенесених інфарктів, їхньої локалізації та часу виникнення (рубрика 125.2 за МКХ-10).

5.1.2.    Аневризма серця хронічна (рубрика 125.3 за МКХ-10).

5.2.    Дифузний кардіосклероз із зазначенням форми і стадії ХСН, порушення ритму та провідності (рубрика 125.1 за МКХ-10).

 

6.    Безбольова форма ІХС (рубрика 125.6 за МКХ-10).

 

СТЕНОКАРДІЯ: визначення

l                Стенокардія – нападоподібний стискаючий, пекучий біль або відчуття дискомфорту за грудиною, що пов’язані з фізичним (емоційним) напруженням і спричинені ішемією міокарда (ESC,2006)

l                Стенокардія – це клінічний синдром дискомфорту (і/або болю) в грудній клітці, щелепі, плечі, руці, спині,  що в типових випадках провокується фізичним навантаженням або емоційним стресом і  зникає у стані спокою та/або при прийомі нітрогліцерину (Настанова..,2011)

 

Angina pectoris”: “… ті які хворі на ню, бувають захоплені зненацька (особливо при швидкому підйомі в гору після споживання їжі) сильними хворобливими і дуже неприємними відчуттями в грудній клітці. Вони, здається, задушать життя, якщо і далі триватимуть і будуть посилюватись. Але враз, коли хворий зупиняється, це неприємне відчуття зникає” (Нeberden W. Some account of disorder of the breast // Med.Trans.Roy.Coll.Physicians London. – 1772. – Vol. 2. – P.59.

 

СТЕНОКАРДІЯласифікація (УНТК, 2000)

2.1 Стенокардія напруження

2.1.1 вперше виникла

2.1.2 стабільна (I,II,III,IV ФК)

2.1.3 прогресуюча

2.2 Особлива форма (варіантна, спонтанна, Принцметала, вазоспастична)

 

Опитувач BlackbournRose (скорочений і адаптований варіант)

q    “Чи є у Вас болі, неприємні відчуття або дискомфорт у грудній клітці?”

q    1. Характер болю:

                                           -стискаючий,пекучий                 (4)

                                           -тупий, ниючий                         (2)

                                           -колючий                                  (-1)

q    2. Локалізація болю:

                                           -за грудиною                             (4)

                                           -шия, нижня щелепа                  (4)

                                           -ліва половина гр.клітки            (3)

                                           -ліва рука                                   (2)

                                           -права половина гр.клітки          (1)

                                           -інша локалізація                       (-3)

q    3. Обставини виникнення нападу:

        -при ходьбі на підйом, по сходах, швидка ходьба          (7)

        -при звичайній ходьбі, мінімальних навантаженнях      (3)

        -при хвилюваннях, нервовому напруженні                   (2)

        -у спокої, сидячи або лежачи в ліжку                           (-3)

q    4. Тривалість нападу:

         -до 5 хв                                                                      (10)

        -до 10 хв                                                                       (5)

        -більше, ніж 10 хв.                                                      (-2)

q     Дії пацієнта під час нападу:

                           -зупиняється                                              (5)

                           -приймає нітрогліцерин                             (5)

                           -сповільнює рух                                         (3)

                           -продовжує ходьбу                                    (-2)

q     6. Ефект від цих дій:

                           -біль зникає                                               (7)

                           -хворий не зупиняється

                            і не приймає нітрогліцерин                       (0)

                            -біль не зникає                                          (-3)

q     7.Час настання ефекту після вживання нітрогліцерину:

                           -до 15 хв                                                     (4)

                           -до 30 хв                                                     (2)

                           -декілька секунд                                          (1)

                           -більше години                                           (-3)

 

Канадська класифікація функціональних класів стабільної стенокардії

I ФК – повсякденні фізичні навантаження не викликають нападу, cтенокардію провокують лише інтенсивні, швидкі або тривалі навантаження (ТФН 125 Вт).

II ФК – напади виникають при ходьбі по рівній місцевості в середньому темпі (80-100 крок/хв) >500 м, підйом >1поверху, ймовірність нападу збільшується при емоц.напруженні, навантаженні після вживання їжі, у холодну, вітряну погоду або упродовж декількох годин після пробудження (ТФН 75 –100 Вт).

III ФК – напади виникають при ходьбі в звичайному темпі по рівній місцевості 100-500 м, подйомі на 1 поверх (ТФН 50 Вт).

IV ФК – напади виникають при мінімальных побутових навантаженнях, ходьбі <100 м, у спокої, під час сну, при переході в горизонтальне положення, при підвищенні АТ, ЧСС.

 

УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ІХС: СТАБІЛЬНА СТЕНОКАРДІЯ НАПРУГИ ПЕРВИННА МЕДИЧНА ДОПОМОГА (2011)

А.1 Паспортна частина

А. 1.1.  Діагноз: Ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги

А 1.2.   Шифр МКБ-10: І20.8

А. 1.3.  Протокол призначений для лікарів первинної ланки медичної допомоги

А.1.4.   Мета протоколу: забезпечити лікарів первинної медико-санітарної допомоги інструментом за допомогою якого вони зможуть ефективно проводити обстеження, консультування, визначення факторів ризику і їх корекцію, медикаментозне лікування, вирішувати питання забезпечення своєчасного маршруту пацієнтів зі стабільною стенокардією на вищі рівні медичної допомоги.

А.1.5. Дата складання протоколу – 2011 рік

А.1.6. Дата перегляду протоколу – 2014 рік

Оскільки на даний момент не існує єдиного визначення поняття «стабільності» при стенокардії, робоча група з підготовки клінічної настанови висловлює погоджену думку і приєднується до визначення стабільної стенокардії, запропонованого колективом авторів ICSI (2) (рівень рекомендацій R):

Впевнитись, що хворий на ст. стенокардією відповідає наступним критеріям:

         комплекс симптомів є стабільним мінімум 60 днів – відсутність значних змін в тривалості, частоті нападів стенокардії, факторах, що погіршують стан, або полегшення симптомів стенокардії, як мінімум, 60 днів;

         відсутність даних за нещодавнє (ішемічне) ушкодження міокарда.

Групи високого ризику (розвиток кардіоваскулярних ускладнень і смерті ≥2% за рік):

·        множинні ФР

·        ознаки СН

·        ознаки системного атеросклеротичного ураження

·        ЕКГ ознаки: перенесеного ІМ, блокада передньої гілки лівої ніжки пучка Гіса, БЛНПГ, AVB ІІ-ІІІ ст/, фібриляція передсердь

                                                            Клас рекомендацій І, рівень доказовості В

 

До кардіолога слід скерувати:

         пацієнтів з ознаками НС (невідкладна госпіталізація у спеціалізоване відділення);

       пацієнтів з високим ризиком ускладнень і смерті за клінічними ознаками і результатами ЕКГ, чи з іншими порушеннями, що викликають побоювання у лікаря ЗПСМ;

         пацієнтів із важкою стенокардією, які раніше не були консультовані кардіологом;

         при підозрі на наявність вади клапанів серця, кардіоміопатії;

         у разі недостатньої ефективності лікування.

Додаткові клінічні причини для скерування до кардіолога включають:

         необхідність підтвердження або виключення діагнозу в пацієнтів із сумнівними

симптомами стенокардії;

         визначення ефективності лікування та необхідності подальшого обстеження  пацієнта;

         бажання пацієнта одержати консультацію у кардіолога;

         наявність проблем, повязаних з виконанням професійних обов’язків, страхуванням

життя або  неможливістю зміни способу життя;

         наявність важких супутніх захворювань.

Важливо не відкладати лікування під час очікування консультації кардіолога. Пацієнти з СС, які відносяться до групи низького ризику або не потребують подальшого обстеження, повинні постійно спостерігатися у ЛЗПСМ.

 

НЕСТАБІЛЬНА СТЕНОКАРДІЯ (Braunwald, 1998)

l     Стенокардия, що виникла вперше

l     Прогресуюча стенокардія

l     Спонтанна стенокардія

l     Післяінфарктна стенокардія

l     Стенокардія спокою (до 48 годин)

l     Інфаркт без зубця Q

 

ДІАГНОСТИКА ІШЕМІЇ МІОКАРДА  (ESC, 2006)

Клініко-анамнестичні дані

ЕКГ

Навантажувальні тести (ВЕМ, тредміл, ЧСЕКС)

Фармакологічні тести (діпірідамол, аденозин, добутамін)

ЕхоКГ

ХМЕКГ

RoOГК

СтресЕхоКГ

Сцинтиграфія міокарда

КАГ, CКТГ, МРТ

N.B! Між нападами ЕКГ у 50 % хворих без змін: у дослідженні, проведеному за участю 109 пацієнтів з нормальною ЕКГ, у 39% пацієнтів спостерігався кардіальний біль, а у 90% пацієнтів, яким була проведена ангіографія, була  виявлена вірогідна ІХС

 

Клінічний приклад.

 

ПОКАЗАННЯ ДО КОРОНАРОГРАФІЇ (ESC, 2006)

l     стабільна стенокардія IIIIVФК, яка зберігається при оптимальній (!) терапії

l     ознаки вираженої ішемії за результатами неінвазивних методів дослідження

l     наявність в анамнезі життєвонебезпечних шлуночкових порушень ритму

l     прогресування захворювання за результатами динаміки неінвазивних тестів

 

Основні напрямки лікування стабільної стенокардії

Мета лікування – покращення прогнозу шляхом попередження інфаркту міокарда і смертності від нього; покращення якості життя пацієнта шляхом полегшення тяжкості та/або зменшення частоти симптомів (ESC, 2006)

Невідкладна терапія (нітрогліцерин)

Модифікація стилю життя

ПАТОГЕНЕТИЧНА терапія (аспірин, статини)

Симптоматична терапія (ß-блокатори, АК,  нітрати, реваскуляризація)

 

Модифікація стилю життя

l     Відмова від паління

l     Зниження маси тіла

l     Обмеження алкоголю

l     Гіпохолестеринова дієта

l     Дозовані навантаження

Пацієнтам з ІХС, що вживають алкоголь, необхідно рекомендувати обмежити його вживання до трьох доз (1 доза 10 мг алкоголю) у день для чоловіків і двох для жінок зі щонайменше двома тверезими днями на тиждень.

 

Оновлені рекомендації з профілактики ССЗ ESC (2012) і AHA (2011)

ПЕРВИННА ПРОФІЛАКТИКА: Концепція“ідеального СС здоровя”:

-відмова від куріння

-30 хв щоденного фізичного навантаження, ходьба 3 км

ЗХС < 5 ммоль/л, ХС ЛПНЩ < 3,5 ммоль/л

-АТ < 140/90мм рт.ст.                      < 120/80  (АНА)

-ІМТ < 25 кг/м2                                               + DASH (Dietary Approaches to stop Hypertension)

                                                         -глюкоза натще < 100 мг/дл    

ВТОРИННА ПРОФІЛАКТИКА:

ЗХС < 4,5 ммоль/л, ХС ЛПНЩ < 2,5 ммоль/л

-АТ < 130/80мм рт.ст.*(2007)                      – АТ < 140/90мм рт.ст. (2009)

(J. of Hypertension, 2009, доповненя до рекоменд ESH/ESC (2007)

-глюкоза <6 ммоль/л,  HbA1c < 6,5 %

 

Європейським домом серця запропонована формула здорового стилю життя, в якій зашифрований телефон цієї організації: “телефон здоров’я”: 0-35-140-53-0 (29 Конгрес ESC, Відень-2007) 0 –не курить, 3 – 3 км/день або 30 хв фіз.акт, 5 –фруктів на день, 140 – верхня межа АТ, 5- верхня межа ХС і 3 – ЛПНЩ, 0 – немає НМТ.

 

Лікувальні заходи для покращення ПРОГНОЗУ (ESC,2006)

l     СТАТИНИ (усі хворі на с.с.п.): -“чим раніше, тим краще”

( ранній початок – на 30-50 % ссп у хворих на ІХС)

-“чим нижче, тим краще” (ХСЛПНГ на 0,5; 1,0; 1,6; 1,8 ммоль/л на 20; 31; 51; 61 % – метааналіз 164 досл.)

-“чим довше, тим краще” (ХСЛПНГ ≈1,0 ммоль/л

-ІХС ч/з 1р. – на 11 %, 2 р. – 24 %; 3-5 р. – 33 %)

І – симвастатин 40 мг (зокор, вазіліп, вабадин, симвакор, вазостат)

ІІ – правастатин 40 мг

ІІІ – аторвастатин 20 мг (ліпримар, аторіс, сторвас, атокор)

ІV – розувастатин 10 мг (крестор)

l     СТАТИНИ у високих дозах (ризик >2%/рік)*!

l     ФІБРАТИ (хворі на ЦД, метаболічний с-м): при <ЛПВЩ, >ТГ

l     СТАТИНИ + ФІБРАТИ/НІКОТИНОВА К-ТА

(високий с.сизик – смертність >2%/рік): при <ЛПВЩ, >ТГ

 

Cучасні принципи гіполіпідемічної терапії ESC/EAS

Guidelines for the management of dyslipidemias, 2011

Рекомендації Асоціації кардіологів України, 2012

КАРДІОВАСКУЛЯРНИЙ РИЗИК -дуже високий:

         SCORE* >10 %

         ІХС

         Атеросклероз іншої локазації

         ЦД 2/1 типу з ураженням органів мішеней

         Захворювання нирок (важкі, середнього ступеня)

                              ХС ЛПНЩ < 1,8 ммоль/л і/або зниження > 50 %**

КАРДІОВАСКУЛЯРНИЙ РИЗИК -високий:

         SCORE 5% – 10 %

         Значне підвищення

одного з ФР: ХС>8 ммоль/л,

                     ХСЛПНЩ > 6 ммоль/л,

                     АТ ≥ 180/110 мм рт.ст.               ХС ЛПНЩ  < 2,5 ммоль/л

КАРДІОВАСКУЛЯРНИЙ РИЗИК -середній:

         SCORE 1% – 5 %                                              ХС ЛПНЩ < 3,0  ммоль/л

*-Systemic Coronary Risk Evaluation – табл. для визначення 10-річного індивідуального ризику фатальних с.с.п.

** – при неможливості досягнути цільового рівня, напр. при ЗХС >8 ммоль/л

 

Лікувальні заходи для покращення ПРОГНОЗУ (ESC,2006)

l     ß-адреноблокатори хворих після ІМ або при СН (А І)

l     Інгібітори АПФ – для усіх хворих (В ІІ а)

l     Інгібітори АПФ у хворих на АГ, СН, ЛШ-дисфункцію, після ІМ із СН, ЦД (А І)

 

СИМПТОМАТИЧНА терапія стабільної стенокардії (ESC,2006)

l     Невідкладна допомога (нітрати короткої дії (нітрогліцерин)         В І

l     ß-адреноблокатори                                                                       А І

l     Антагоністи кальція                                                                     А І

l     Пролонговані нітрати                                                                   С І

l     Активатори К-каналів (нікорандил)                                              С І

l     Інгібітори f-каналів (івабрадин-кораксан)                                     В ІІа

l     Метаболічні препарати (триметазидин, ранолазин)                       В ІІb

 

Терапія стабільної стенокардії: ß1-адреноблокатори

(метопролол-сукцинат 200 мг/д, атенолол 100 мг/д, бісопролол 10 мг/д)

Окремі побічні ефекти:-коронарна вазоконстрикція за рахунок стимуляції ą1-адренорецепторів;-зменшення діаметра епікардіальної арт. при навантаженні (в експерименті);-посилення констрикції мікросудин при с-мі Х-стимуляція ą2-адренорецепторів;-с-м «рикошета»

                          (СІВІS II – відміна бісопрололу при СН – летальність зросла у 2-10 раз!)

 

Рекомендації по реваскуляризації міокарда при стабільній стенокардії (ЧТКА)

l     Стенокардія І-IVФК при оптимальній терапії (односудинне ураження)

l     Стенокардія І-IVФК при оптимальній терапії (багатосудинне ураження, без ЦД)                                                           (вплив на симптоми – А І)

l   Стенокардія з мін. проявами (І ФК) і 1-, 2-, 3-судинними ураженнями при доведеній обширній ішемії                        (вплив на прогноз – С ІІb)

 

На сесії АСС (2007) представлені дані дослідження COURAGE: порівняння ефекту інтервенційних методик лікування і медикаментозного лікування показало, що перші впливають лише на якість життя, но не на виживання. Тому, дотримання стандартів медикаментозної терапії з досягненям цільових рівнів АТ, ХС, агресивною (?) антитромбоцитарною терапією, зниженням МТ можуть покращити виживання пацієнтів і конкурувати з інвазивними технологіями (Ю.М.Сіренко «ЗУ» 2008 «Что год ушедший нам принес?»). Аналіз великої кількості процедур ЧТКА показав, що даний метод достовірно зменшує ризик смерті у пацієнті з ГКС, але немає переваг у хворих із стабільною ІХС (хоча,власне, у 85 % ЧТКА проводиться пацієнтам із стабільною стенокардією. (В.Гутта, , керівник лабораторії катетеризації серця мед. центру Шеба (Тель-Авів, Ізраіль. «ЗУ» -2008. – №15-16 (196-197) –С.22.)

За даними метааналізу Allman, 2002, у хворих з життєздатним міокардом, що знаходиться у стані гібернації або оглушення  рівень смертності при медикаментозній терапії –  16 %, при стентуванні – 3,2 % (Проте, для виявлення таких пацієнтів необхідно Стрес-ехо, контрастну ЕхоКС, МРТ або сцинтіграфію).

Метааналіз 61 дослідження за останні 20 років (Lancet, 2009) не виявив поліпшення прогнозу при ЧТКА і стентуванні, крім незначної тенденції до зниження нефатальних ІМ . Тому ці методи реваскуляризації є лише доповненням до медикаментозної терапії і не є її а л ь т ер н а т и в о ю ! Отже, дотримання стандартів медикаментозного лікуванння з досягненям цільових рівнів АТ, ХС, антитромбоцитарною терапією, зниженням МТ можуть покращити виживання пацієнтів і конкурувати з інвазивними технологіями (Лутай М.І. «ЗУ»-2010.-№9 (238)-С.12.)

 

Рекомендації по реваскуляризації міокарда при стабільній стенокардії (АКШ)

l                 Стенокардія з ураженням стовбура ЛКА                                          А І-А І

l                 Стенокардія +3-судинне ураження з підтвердженою поширеною ішемією                                                                                                    А І-А І

l                 Стенокардія +3-судинне ураження + СНлш                                    А І-А І

l                 Стенокардія + 2-3-судинне ураження + проксимальний стеноз ПМШГ А І-В І

l                 Стенокардія І-IV ФК з багатосудинним ураженням + ЦД             ІІа-В І

l                 Стенокардія І-IV ФК з багатосудинним ураженням без ЦД             А І

l                 Стенокардія І-IV ФК при оптимальній терапії з 1-судинним ураженням + суттєвий проксимальний стеноз ПМШГ                                                    В І

l                 Стенокардія І-IV ФК при оптимальній терапії з 1-судинним ураженням без суттєвого ураження проксимального відділу ЛКА                                В ІІb

l                 Стенокардія з мінімальнми проявами (І ФК) + 1-, 2-, 3-судинні ураження при доведеній поширеній ішемії                                                  C ІІb

 

Питання на які слід звернути увагу лікарю ЗПСМ у процесі моніторингу лікування СТАБІЛЬНОЇ СТЕНОКАРДІЇ

Коментар робочої групи:

l     1. Чи знизився рівень переносимості фізичного навантаження з моменту останньої консультації.

l     2. Чи стали частішими і тривалішими напади стенокардії з моменту останньої консультації на фоні терапії.

l     3. Якщо симптоми стенокардії прогресують, знизився рівень толерантності до фізичного навантаження, пацієнта слід  проконсультувати у кардіолога.

l     4. Наскільки добре пацієнт переносить лікування?

l     5. Наскільки успішно пацієнт справився з наявними ФР, які піддаються корекції, наскільки зросли його знання щодо ІХС?

l     6. Чи виникли у пацієнта нові супутні захворювання, або як змінили супутні захворювання перебіг СС?

                                                                                   Настанова..,2011       

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Алперт Дж., Френсис Г. Лечение инфаркта миокарда: Пер. с англ.: Практическое руководство. – М.: Практика, 1994. — 255 с.

2. Антоненко M.M., Жарінов О.Й., Іванів Ю.А. та інші. Сучасна діагностика

та лікування гострого інфаркту міокарда. – Львів, 1994. — 91 с.

 3. Внутрение болезни. Болезни сердечно-сосудистой системы: Пер с англ./ Под ред. Е. Браувальда и соавт. – М. Медицина, 1995. – книга 5. С.286311.

4. Кардиология в таблицах и схемах: Пер. с англ. / Под ред. М.Фрида, С.Грайнса. – М.: Практика, 1996. С.109339.

5. Профилактика коронарной болезни сердца в клинической практике: Рекомендации рабочей группы Европейского общества кардиологов II Кардиология. 1995. – №9. – С. 100-104.

6. Нетяженко В.З. і співавт. Клінічні аспекти тромболітичної терапії // Клінічна фармакологія, фізіологія, біохімія. 1997. № 1 С.7180.

7. Преобреженский Д.В. Лечение инфаркта миокарда и нестабильной стенокардии // Москва.: ЛИЛ «ДОК».— 1994. — 114 с.

8. Руда М.Я., Зиско А.Л. Инфаркт миокарда // М.: Медицина. — 1981. — 248 с.

9. Цільова розробка з лікування гострого інфаркту міокарда Європейського товариства кардіологів, 1996 рік // Клінічна фармакологія, фізіологія, біохімія. 1997.№ 1. С. 759.

 10. Braunwald Ed. Е. Heart Disease II W.B. Saunders. – 1992.

11. Yoldberg R.I. et. at. Cardiogenic schok after acute myocardial infarct infarction II N. Engl. J. Med. – 1991. -N325.- P. 1117-1122.

12. Textbook of advanced cardiac life support //American heart associaton. – 1990

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Приєднуйся до нас!
Підписатись на новини:
Наші соц мережі