МОДУЛЬ 2. М’які та асептичні лікарські форми. Утруднені nпрописи. Фармацевтичні несумісності.
Змістовий модуль 4.“Лікарські форми, що потребують асептичних nумов приготування. Утруднені прописи. Фармацевтичні несумісності.”
ІЗОТОНІЧНІ РОЗЧИНИ
Вимоги до ін’єкційних лікарських nформ.
До nін’єкційних форм ДФУ, висуває наступні вимоги:
· nвідсутність nмеханічних домішок,
· nстерильність, n
· nстабільність, n
· nапірогенність, n
· nдо nокремих розчинів – ізотонічність, що вказується у відповідних нормативних nдокументах чи рецептах.
· nІн’єкційні nрозчини можуть бути ізогідричними та ізоіонічними згідно з вимогами власних nстатей.
Для реалізації зазначених nвимог необхідне дотримання особливих умов виготовлення ін’єкційних лікарських nформ. Вони передбачають: вимоги до приміщення, виробничого устаткування, nперсоналу, лікарських і допоміжних речовин, розчинників, закупорювальних nматеріалів, організації і проведення технологічних процесів (розчинення, nстабілізація, фільтрування, стерилізація, упаковка, маркірування).
Найважливішою nскладовою технологічного процесу всіх ін’єкційних лікарських форм є організація nроботи в асептичних умовах і стерилізація.
Технологічна схема виробництва і постадійний nконтроль
1. Підготовчі роботи.
1.1. Підготовка приміщення, персоналу, допоміжних матеріалів, обладнання, тароукупорювальних засобів.
Підготовка і прибирання приміщення, підготовка персоналу, стерилізація nповітря, обробка допоміжного матеріалу, посуду для приготування розчинів, nмірних колб, циліндрів, воронок, скляних фільтрів, nтароукупорювальних засобів, гумових пробок, алюмінієвих ковпачків здійснюється nвідповідно до вимог наказу МОЗ України № 139 від 14.06.93р. «Про затвердження інструкції щодо санітарно-протиепідемічного режиму nаптек».
1.2. Підготовка сировини.
2. Приготування ін’єкційного розчину.
2.1. Завантажування сировини, розчинення, аналіз (якісний, nкількісний, рН).
При приготуванні ін’єкційних розчинів як розчинник використовують воду nдля ін’єкцій. Вода для ін’єкцій повинна витримувати випробування, наведені у ФС 42-2620-89 n«Вода для ін’єкцій».
Лікарську речовину поміщають у стерильну мірну колбу, розчиняють у nневеликій кількості води для ін’єкцій, а потім доводять до певного об’єму.
При відсутності мірного посуду кількість розчинника для приготування nрозчину визначають розрахунковим способом, користуючись величиною густини nрозчину даної концентрації або коефіцієнтом збільшення об’єму.
Об’єм, який займають стабілізатори входить до загального об’єму розчину, nтому їх розчиняють одночасно з лікарськими речовинами.
2.2 3а одну серію ін’єкційних розчинів, виготовлених в nаптеках, вважають продукцію, отриману в одній ємкості від одного завантажування nпрепарату.
Відхилення, допустимі в масі наважки nокремих лікарських речовин у рідких лікарських формах при виготовленні nмасо-об’ємним способом
|
Прописана маса, г |
Відхилення, % |
|
До 0,02 |
±20 |
|
Понад 0,02 до 0,1 |
±15 |
|
Понад 0,01 до 0,2 |
±10 |
|
Понад 0,2 до 0,5 |
±8 |
|
Понад 0,5 до 0,8 |
±7 |
|
Понад 0,8 до 1 |
±6 |
|
Понад 1 до 2 |
±5 |
|
Понад 2 до 5 |
±4 |
|
Понад 5 |
±3 |
При рефрактометричному визначенні концентрації розчинів слід керуватися nтаблицею факторів показників заломлення (див. Додаток №4).
Реактиви, титровані розчини, наведені в цьому випуску, описані у nвідповідних розділах ДФ СРСР XI видання, вип.2.
3. Фільтрування, закупорювання і дозування.
3.1. Фільтрування, дозування, закупорювання nрозчину гумовими пробками, первинний контроль на відсутність механічних nвключень.
3.2. Закупорювання алюмінієвими ковпачками під закатку, nмаркірування, контроль на герметичність.
4. Стерилізація розчину.
При приготуванні розчинів для ін’єкцій слід керуватися правилами щодо nобладнання, експлуатації, техніки безпеки і виробничої санітарії під час роботи nв аптеках, чинними правилами стосовно експлуатації і техніки безпеки під час nроботи з автоклавами.
5. Контроль готової продукції.
5.1. Вторинний контроль на відсутність механічних включень nі герметичність.
5.2. Контроль за nфізико-хімічними показниками.
5.3. Бракераж.
При визначенні норм відхилень, що допускаються у загальному nоб’ємі ін’єкційних розчинів при виготовленні масо-об‘ємним методом, слід керуватися наказом МОЗ СРСР №276 nвід 27.09.91р.
Відхилення, допустимі в загальному nоб’ємі рідких лікарських форм при
nвиготовленні масо-об’ємним способом
|
Прописаний об’єм, мл |
Відхилення, % |
|
До 10 |
±10 |
|
Понад 10 до 20 |
±8 |
|
Понад 20 до 50 |
±4 |
|
Понад 50 до 150 |
±3 |
|
Понад 150 до 200 |
±2 |
|
Понад 200 |
±1 |
Відхилення, допустимі при фасуванні nрідких лікарських форм по об’єму
|
Виміряний об’єм, мл |
Відхилення, % |
|
До 5 |
±8 |
|
Понад 5 до 25 |
±5 |
|
Понад 25 до 100 |
±3 |
|
Понад 100 до 300 |
±1,5 |
|
Понад 300 до 1000 |
±1 |
|
Понад 1000 |
±0,5 |
6. Оформлення.
Флакони з розчином оформлюють згідно nз чинним наказом оформлення ліків у аптеках.
Флакони з розчинами для ін’єкцій оформлюються етикетками синього nсигнального кольору “Для ін’єкцій” з попереджувальним надписом “Стерильно”.
1. На етикетках повинні бути такі позначення:
Ø назва виробничого об’єднання;
Ø аптека n№ ;
Ø лікарня № ;
Ø відділення ;
Ø дата приготування;
Ø термін придатності, діб..;
Ø приготував .., nперевірив .., відпустив ..;
Ø аналіз n№ ;
Ø спосіб застосування;
Ø склад лікарського препарату.
На етикетках повинен бути зазначений докладний спосіб застосування: n«Внутрішньовенно», «Внутрішньовенно (крапельно)», n«Внутрішньом’язово».
2. Склад nлікарського препарату має бути зазначений латинською мовою.
3. Усі позначення в тексті етикеток, спосіб застосування і попереджувальні nнаписи повинні бути надруковані типографським nспособом російською або місцевою мовою.
Матеріали
Таблиця 1
|
№ |
Найменування матеріалу |
Кваліфікація |
Нормативно-технічна документація |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
1. |
Марля медична |
гігроскопічна |
ДЕСТ 9412-77 |
|
2. |
Вата медична |
гігроскопічна |
ДЕСТ 5556-81 |
|
3. |
Папір фільтрувальний лабораторний |
|
ДЕСТ 12026-76 |
|
4. |
Папір індикаторний РІФАН |
|
|
|
5. |
|
ДЕСТ 116-80-76 |
|
|
6. |
Бельтинг бавовняний |
фільтрувальний |
ДЕСТ 332-69 |
|
7. |
Шовкова туаль |
100% натурального шовку |
Арт.12008 |
|
8. |
Ковпачки алюмінієві |
тип К-ЗК-2 та ін. |
ОСТ-64-009-87 |
|
9. |
Пробки гумові |
52-369/1 та ін., зазаначені в наказі МОЗ України №139 від 14.06.93 |
ТУ6-00152 253.014-96 |
|
10. |
Пергамент
|
|
ДЕСТ 1341-84 |
|
11. |
Флакони з дроту для лікарських засобів |
|
|
|
12. |
Пляшки скляні для крові та кровозамінників |
НС-2 |
ДЕСТ 10782-85 |
|
13. |
Мірний посуд, посуд для приготування розчинів та ін. |
Такий, що відповідає ДЕСТам |
|
5. Обладнання
Таблиця 2
|
№ п/п |
Найменування обладнання |
|
1. |
Аквадистилятор АЕВ-10, (А-10), АЕВС-25, АЕВС-60, Хірана та ін. |
|
2. |
Збірники води для ін’єкцій |
|
3. |
Мірник-змішувач для приготування ін’єкційних розчинів або інша ємкість |
|
4. |
Мішалки для приготування розчинів (настільного та підлогового типів) МІ-02 |
|
5. |
Апарат для фільтрування розчинів прямого типу АФРП |
|
6. |
Фільтрувальні воронки із скляними фільтрами, воронки скляні або роз’ємні, фільтр-воронки Ф-30 |
|
7. |
Відсмоктувач хірургічний з електроприводом ОХ-2. Водострумний насос |
|
8. |
Обладнання для перекачування ін’єкційних розчинів УПР-З |
|
9. |
Обладнання для контролю прозорості ін’єкційних розчинів УК-2 |
|
10. |
Пристосування для обтискування ковпачків на флаконах ПОК або пристрій для обкатування пляшок для крові |
|
11. |
Автоклави, стерилізатори парові медичні |
|
12. |
Ваги (ВР-1, 5, 20, 100, тарирні) |
|
13. |
рН-метр, мілівольтметр лабораторний, йономіри |
Примітка. При виготовленні ін’єкційних розчинів в аптеках може бути nтакож використане не зазначене в даному переліку технологічне обладнання, яке nвипускається суміжними галузями промисловості, а також таке, що закупається за імпортом, застосування якого забезпечує nвідповідну якість розчину.
ТЕХНОЛОГІЯ РОЗЧИНІВ ДЛЯ ІН’ЄКЦІЙ
ТА КОНТРОЛЬ ЇХ ЯКОСТІ
Розчини для ін’єкцій nготують відповідно до вимог ДФ, наказів МОЗ, інструкцій.
Технологічний nпроцес виготовлення розчинів для ін’єкцій складається з наступних стадій
1. Підготовчі роботи.
2. Готування розчину (стабілізація, ізотонування nпри необхідності).
3. nФільтрування і фасування.
4. Стерилізація розчину.
5. Контроль готової продукції.
6. nОформлення.
Підготовчі роботи n(підготовка персоналу, підготовка асептичного блоку, організація роботи в nасептичних умовах; підготовка посуду і допоміжних матеріалів; підготовка nрозчинників і препаратів) приведені скорше.
Розглянемо стадії nбезпосереднього виготовлення розчинів для ін’єкцій.
Готування розчину.
Виготовлення розчинів для nін’єкцій може проводитися тільки в аптеках, що мають на це дозвіл, виданий nуповноваженим на те органом.
Не дозволяється готувати nрозчини для ін’єкцій при відсутності методик їх повного хімічного аналізу, nрежиму стерилізації, даних про хімічну сумісність вхідних інгредієнтів і nтехнології.
Персональна nвідповідальність за організацію роботи асептичних блоків і виготовлення nрозчинів для ін’єкцій покладається на завідувачів аптек або уповноважену особу. nВони зобов’язані проводити щорічний інструктаж і перевірку знань працівників nасептичних блоків за правилами виготовлення розчинів для ін’єкцій, а також при nприйомі чи переводі їх на роботу в асептичному блоці. Особи, що не володіють nтехнологією розчинів для ін’єкцій, до роботи в асептичному блоці не nдопускаються.
У зв’язку з дуже nвідповідальним способом застосування і великою небезпекою помилок, які можуть nбути допущені під час роботи, виготовлення ін’єкційних розчинів має потребу в nстрогій регламентації і неухильному дотриманні технології.
Не допускається одночасне nвиготовлення декількох ін’єкційних розчинів, що включають різні інгредієнти, чи nті самі, але в різних концентраціях. На робочому місці під час виготовлення nін’єкційних розчинів не повинні знаходитися штангласи з лікарськими речовинами, nщо не мають відношення до цих розчинів.
Готування nін’єкційних розчинів проводиться масооб’ємним методом, при якому лікарська nречовина береться по масі, а розчинник до одержання визначеного об’єму розчину. nНеобхідність виготовлення розчинів у масооб’ємній концентрації пояснюється тим, nщо при введенні за допомогою шприца лікарський препарат дозується за об’ємом.
Технологічна nстадія «Готування розчину» включає три технологічні операції:
· nпідготовка nсировини (проведення розрахунків, відважування речовин і відмірювання nрозчинника),
Відмірювання розчинника
Відважування речовини
Відважена речовина сорту «для ін’єкцій»
· nбезпосереднє nвиготовлення розчину (розчинення речовин, якщо є необхідність додавання nстабілізатора, одержання потрібного об’єму)
Взяту nпо масі лікарську речовину поміщають у стерильну мірну колбу, розчиняють у nневеликій кількості розчинника, а потім доводять до визначеного об’єму. При nвідсутності мірного посуду кількість розчинника, необхідну для виготовлення nрозчину, визначають розрахунковим способом, користуючись величиною густини nрозчину даної концентрації чи коефіцієнтом збільшення об’єму.
Приготування в стерильній підставці
Приготування в стерильній мірній колбі
Об’єм, nзайманий стабілізаторами, входить у загальний об’єм розчину, тому вони nдодаються одночасно з лікарськими речовинами.
Стабілізатори
При nукрупненому виготовленні розчинів для ін’єкцій необхідний посуд місткістю від n10 л і більше. У великих міжлікарняних і лікарняних госпрозрахункових аптеках nрозчинення лікарських препаратів проводиться в скляних 20-літрових реакторах, nобладнаних електропідігрівом і мішалками. У середніх за потужністю виробництва nміжлікарняних аптеках процес перемішування рідини механізований за допомогою nмішалок різного виду.
Негайно nпісля виготовлення розчину проводять опитувальний контроль. Далі приготовлений nрозчин для ін’єкції піддають повному первинному хімічному контролю, що полягає nу визначенні тотожності (якісний аналіз) і кількісного вмісту діючих речовин і nстабілізатора (кількісний аналіз).
Рефрактометричний аналіз
Результати nповного хімічного контролю розчинів для ін’єкцій реєструються в журналі за nустановленою формою.
У nвипадку задовільного результату приступають до фільтрування і фасування.
Фільтрування nі фасування розчинів для ін’єкцій. Однією з вимог до лікарських форм для nін’єкцій, є відсутність механічних включень. Ін’єкційні розчини не повинні nмістити видимих неозброєним оком часток, тобто часток розміром 10 мкм і більше. nОднак видається доцільним довести ефективність фільтрів до 5 мкм, тобто nін’єкційні розчини не повинні містити часток розміром більше діаметра формених nелементів крові (5-9 мкм). Наявність завислих часток недопустима, бо при nвведенні можлива емболія.
Звільнення nін’єкційних розчинів від механічних домішок здійснюється фільтруванням. Ступінь nочищення дисперсних систем поряд з іншими факторами обумовлюється здатністю nзавислих часток «прилипати» до фільтруючого шару. При цьому частки затримуються nв тому випадку, якщо сили їх адгезії до фільтруючого матеріалу більші сил nвідриву, що виникають при гідродинамічному впливі потоку.
В nаптечній практиці найбільш розповсюджені два способи фільтрування: самопливом і nза допомогою вакууму.
Основний nметод фільтрування розчинів для ін’єкцій при крупносерійному виготовленні в nаптеках – вакуумний. Він полягає в тому, що в приймальній посудині створюється nрозрідження. Під впливом різниці тиску рідина, проходячи через фільтри, nзаповнює приймальну посудину. Для створення розрідження застосовують вакуумні nнасоси різних типів, наприклад, відсмоктувач хірургічний чи nкомпресорне-вакуумний апарат.
Чистота nрозчинів багато в чому залежить від вибору фільтра. Тому вибір оптимального nфільтра – відповідальний момент у технології ін’єкційних розчинів.
Для nфільтрування ін’єкційних розчинів використовують беззольні фільтри з nфільтрувального паперу марки ФО, що затримує дрібнодисперсні осади. Беззольні nфільтри інших марок непридатні для фільтрування ін’єкційних розчинів. nНезнезолений фільтрувальний папір містить солі кальцію, заліза, магнію, і при nфільтруванні через такий папір відбувається зміна властивостей деяких розчинів. nШироко застосовуються скляні фільтри № 3 і № 4.
Сучасним nспособом очищення ін’єкційних розчинів є мембранне мікрофільмування – процес nмембранного поділу мікросуспензій під тиском, що дозволяє одержати розчини, nвільні від механічних часток (розміром 0,02 мкм). видимих і невидимих при nвізуальному контролі, включаючи мікроорганізми.
Так, nдля фільтрування ін’єкційних розчинів під вакуумом або тиском запропонований nполіпропілен. Використовується він у вигляді пластин у різних фільтрах дискової nконструкції, різних прес-фільтрах у фільтротримачах типу «Мілліпор».
Ін’єкційні nрозчини фільтрують через 5-7 шарів простерилізованого поліпропілену, всі інші nфільтрують через тришаровий фільтр. Пластини з поліпропілену можуть бути також nвикористані як передфільтри при мембранній фільтрації. Фільтри з поліпропілен) nможуть використовуватись повторно.
Поліпропіленові nфільтри дозволяють одержали чисті розчини при високій продуктивності процесу nфільтрації (для п’ятишарового фільтра) у середньому 2-5 л/год па 1 nсм-фільтруючої поверхні. Перспективне також застосування пористих фільтруточих nелементів із пресованих титанових порошків для тонкою очищення ін’єкційних nрозчинів.
У nкомплексі з фільтроелементами повинні випускатися фільтротримачі з металевих чи nпластичних матеріалів, дозволених для застосування в контакті з рідкими nлікарськими формами.
Фільтрування nрозчинів сполучають з одночасним їх розливом у підготовлені стерильні флакони. nВідхилення від об’єму, зазначеного на етикетці (номінального), допускається в nмежах ±10 % для флаконів місткістю до 50 мл. ±5 % – для посуду місткість.-понад n50 мл.
Для nупаковки ін’єкційних лікарських форм використовується два види тари: ампули та nфлакони зі скла, поліетилену чи іншого матеріалу, що не змінює властивостей nлікарських речовин.
Ампули n- більш досконала форма упаковки, бо вони дозволяють зберігати стерильність nлікарських препаратів аж до моменту їх застосування. Це заводська форма nупаковки, тому їх виробництво розглядається в курсі технології ліків nзаводського виробництва.
З nаптек лікувальних установ у відділення лікарні прийнято відпускати стерильні nрозчини у широкогорлих стандартних (можуть бути градуйовані) флаконах різної nємності зі стандартною каучуковою пробкою, що закріплюється обтиснутим nалюмінієвим ковпачком.
Профільтровані nрозчини для ін’єкцій після розливу їх у флакони перевіряють візуально на nвідсутність механічних включень.
Дія nвізуального контролю чистоти застосовується пристрій УК-2. Розчини nпроглядаються неозброєним оком, Відстань очей контролюючого повинна бути в nмежах 25 см від флакона. Контролюючий повинен мати гостроту зору 1 n(компенсується окулярами). У стерильних розчинах для ін’єкцій не повинно виявлятися nвидимих механічних забруднень.
Установка УК-2
Перегляд флаконів на прозорість
При nвиявленні механічних включень розчини повторно фільтрують, знову переглядають, nзакупорюють (перевіряють герметичність), маркірують і стерилізують.
Закаточна машинка
Закупорювання флаконів
Флакони nз розчинами для ін’єкцій маркіруються шляхом напису або штампування на кришці, nвикористання металевих жетонів чи іншими методами.
Стерилізація nрозчинів для ін’єкцій повинна здійснюватися не пізніше трьох годин від початку nвиготовлення під контролем спеціально виділеного фахівця.
Флакони з приготованими розчинами внесені до біксу
Автоклавування
Контроль nготової продукції. Після стерилізації проводять вторинний контроль на nвідсутність механічних включень, якісний і кількісний аналіз. Для аналізу nвідбирають один флакон розчину від кожної серії (за одну серію розчину вважають nпродукцію, отриману в одній ємності від одного завантаження лікарської nречовини).
Одночасно nпроводиться перевірка якості закупорювання флаконів (алюмінієвий ковпачок не nповинен прокручуватися при повороті вручну) і об’єм наповнення флаконів (±5 %). nКонтроль розчинів для ін’єкційна стерильність і пірогенні речовини здійснюється nвідповідно до вимог діючих інструкцій.
Таким nчином, контроль якості розчинів для ін’єкцій повинен охоплювати всі стадії їх nвиготовлення. Результати постадійного контролю виготовлення розчинів для nін’єкцій реєструються в спеціальному журналі за установленою формою.
1 nДозволяється реєстрація протягом дня на окремому листі за даною формою з nнаступним брошуруванням.
2 nНомер аналізу до і після стерилізації вказується через дріб.
Для nнього виділяється відповідальна особа (зав. відділом, зам. зав. відділом, nаналітик чи провізор-технолог).
Реєстрація nвиготовлення ін’єкційних розчинів проводиться в міру їх виготовлення.
Розчини nдля ін’єкцій вважаються незадовільно виготовленими при невідповідності їх nфізико-хімічним показникам, при вмісті в них видимих механічних включень, не nстерильності і пірогенності. порушенні фіксованості закупорювання, nнедостатньому заповненні об’єму флаконів.
Розчини, nщо відповідають усім пропонованим вимогам, є придатними і підлягають оформленню nдо відпуску.
Оформлення nрозчинів для ін’єкцій. Розчини для ін’єкцій для амбулаторних хворих оформляються nосновною етикеткою синього кольору «Для ін’єкцій» (на ній повинні бути nзазначені номер аптеки, склад, спосіб застосування, дата виготовлення, номер nрецепта), додатковою етикеткою «Стерильно» і, якщо необхідно, попереджувальними nетикетками про умови зберігання («Зберігати в прохолодному і захищеному від nсвітла місці», «Берегти від дітей» і тд.). На флаконі з розчинами, nприготовленими в асептичних умовах без стерилізації, наклеюється додаткова nетикетка «Приготовлено асептично»
Оформлення до відпуску
Лікарські nформи для лікувально-профілактичних установ оформляються етикеткою, на якій nповинні бути наступні позначення: № аптеки і № лікарні, відділення, дата nвиготовлення, термін придатності, приготував, перевірив, відпустив, № аналізу, nспосіб застосування, склад лікарської форми (указується латинською мовою).
n
n
ІЗОТОНІЧНІ РОЗЧИНИ
Ізотонічні nрозчини – це розчини, які мають осмотичний тиск, рівний осмотичному тиску рідин nорганізму (крові, плазми, лімфи, слізної рідини та ін,).
Назва nізотонічний походить від грецьких слів isos – рівний, tonus -тиск.
Осмотичний nтиск плазми крові і слізної рідини організму в нормі знаходиться на рівні 7,4 nатмосфери (72,82 х 104 Па). При введенні в організм усякий розчин індиферентної nречовини, що відхиляється від природного осмотичного тиску сироватки, викликає, nрізко виражене почуття болю, яке буде тим сильнішим, чим більше відрізняється nосмотичний тиск розчину, що вводиться, і рідини організму.
Плазма, nлімфа, слізна і спинномозкова рідини мають постійний осмотичний тиск, але при nвведенні в організм ін’єкційного розчину осмотичний тиск рідин змінюється. nКонцентрація й осмотичний тиск різних рідин в організмі підтримується на nпостійному рівні дією так званих осморегуляторів.
При введенні розчину з високим nосмотичним тиском (гіпертонічний розчин) в результаті різниці осмотичних тисків всередині nклітини чи еритроцитів і оточуючої плазми починається рух води з еритроцита до nвирівнювання осмотичних тисків. Еритроцити при цьому, позбавляючись частини nводи, втрачають свою форму (зморщуються) – відбувається плазмоліз.
Гіпертонічні nрозчини в медичній практиці використовуються для зняття набряків. Гіпертонічні nрозчини натрію хлориду в концентраціях 3, 5, 10 % застосовують зовнішньо для nвідтоку гною при лікуванні гнійних ран. Гіпертонічні розчини падають також nпротимікробну дію.
Якщо в організм вводиться розчин з nнизьким осмотичним тиском (гіпотонічний розчин), рідина при цьому буде проникати nусередину клітини чи еритроцита. Еритроцити починають розбухати, і при великій nрізниці в осмотичних тисках всередині і поза клітиною оболонка не витримує nтиску і розривається – відбувається гемоліз.
Клітина nчи еритроцит при цьому гинуть і перетворюються в стороннє тіло, яке може nвикликати закупорку життєво важливих капілярів чи судин, внаслідок чого настає nпараліч окремих органів або смерть. Тому такі розчини вводяться у невеликих nкількостях. Доцільно замість гіпотонічних розчинів прописувати ізотонічні.
Ізотонічна nконцентрація прописаної лікарської речовини не завжди вказується в рецепті. nНаприклад, лікар може виписати рецепт таким чином:
Rp.: Solutionis Glucosi isotonicae 200 ml
Stеilisa!
Da. Signa: Для внутрішньовенних вливань.
У nцьому випадку провізор-технолог повинен розрахувати ізотонічну концентрацію.
Способи nрозрахунку Ізотонічних концентрацій.
Існує nкілька способів розрахунку ізотонічних концентрацій:
Ø метод, оснований на законі Вант-Гоффа nчи рівнянні Менделєєва – Клапейрона;
Ø метод, оснований на законі Рауля (за nкріоскопічними константами);
Ø метод з використанням ізотонічних nеквівалентів за натрієм хлоридом.
Розрахунок nізотонічних концентрацій за законом Вант-Гоффа.
За nзаконом Авогадро і Жерара 1 грам-молекула газоподібної речовини при 0 °С і nтиску 760 мм рт. ст. займає об’єм 22,4 л. Цей закон можна віднести і до nрозчинів з невисокою концентрацією речовин.
Щоб nодержати осмотичний тиск, що дорівнює осмотичному тиску сироватки крові 7,4 nатм., необхідно 1 грам-молекулу речовини розчинити в меншій кількості води: n22,4:7,4 = 3,03 л.
Але з nогляду на те, що тиск зростає пропорційно абсолютній температурі (273 °К), nнеобхідно внести поправку на температуру тіла людини (37 °С) (273° + 37° = n310°). Отже, для зберігання в розчині осмотичного тиску в 7,4 атм. 1 грам-моль nречовини варто розчинити не в 3,03 л розчинника, а в трохи більшій кількості nводи.
З 1 nграм-моля недисоціюючої речовини потрібно приготувати розчин:
273 К – 3,03 л
310 К n- Х
х = n3,44 л.
Однак nв аптечних умовах доцільно вести розрахунки для виготовлення 1 л розчину:
1 nг/моль – 3,44 л ,
Х nг/моль – 1 л
х = n0,29 г/моля.
Отже, nдля виготовлення 1 л ізотонічного розчину якої-небудь лікарської речовини n(неелектроліту) необхідно взяти 0,29 г/моля цієї речовини, розчинити у воді і nдовести об’єм розчину до 1 л:
m = n0,29 М, де
m-кількість nречовини, необхідна для виготовлення 1 л ізотонічного розчину, г;
0,29 – фактор ізотонії nречовини-неелектроліту;
М – nмолекулярна маса даної лікарської речовини.
Наприклад, nнеобхідно розрахувати ізотонічну концентрацію розчину глюкози. Молекулярна маса nглюкози складає 180,18. На 1 л ізотонічного розчину потрібно глюкози:
m = n0,29 х М; m = 0,29 х 180,18 = 52,22 г/л.
Отже, nізотонічна концентрація глюкози складає 5,22 %.
Тоді, nза наведеним рецептом, для виготовлення 200 мл ізотонічного розчину глюкози її nнеобхідно взяти 10,4 г.
Залежність nміж осмотичним тиском, температурою, об’ємом і концентрацією в розведеному nрозчині неелектроліту можна також виразити рівнянням Мендєлєєва – Клапейрона:
PV = nnRT, де
Р – nосмотичний тиск плазми крові (7,4 атм.);
V – nоб’єм розчину, л;
R — nгазова стала, виражена для даного випадку в атмосферо-літрах (0,082);
Т – nабсолютна температура тіла (310°);
n – nчисло грам-молекул розчиненої речовини.
Підставляючи nзначення, m = 0,29 х М
При nрозрахунку ізотонічних концентрацій електролітів як за законом Вант-Гоффа, так nі за рівнянням Менделеева- Клапейрона, варто внести виправлення, тобто величину n(0,29 х М) необхідно розділити на ізотонічний коефіцієнт «і», який показує, у nскільки разів збільшується число часток при дисоціації (у порівнянні з nнедисоціюючою речовиною), і чисельно дорівнює:
і= 1 + nа(п- 1), де і – ізотонічний nкоефіцієнт;
а – nступінь електролітичної дисоціації;
n – nкількість часток, що утворюються з однієї молекули речовини при дисоціації.
Наприклад, nпри дисоціації натрію хлориду утворюється дві частки, тоді, підставивши у nформулу значення а = 0,86 (береться з таблиць) і= 2. одержують:
і = n1+0,86(2- 1)- 1,86.
Отже, nдля NaCl і йому подібних бінарних електролітів з однозарядними іонами і = 1,86.
Для nізотонування розчинів застосовують натрію хлорид. Якщо прописані речовини не nсумісні з ним, то можна використовувати натрію сульфат, натрію нітрат чи nглюкозу.
Розрахунок ізотонічних концентрацій nза законом Рауля, чи кріоскопічним методом.
За nзаконом Рауля, тиск пари над розчином пропорційний молярній частці розчиненої nречовини.
Висновок nз цього закону встановлює залежність між зниженням тиску пари, концентрацією nречовини в розчині і його температурою замерзання, а саме: зниження температури nзамерзання (депресія) пропорційне зниженню тиску пари і, отже, пропорційне nконцентрації розчиненої речовини в розчині. Ізотонічні розчини різних речовин nзамерзають при одній і тій же температурі, тобто мають однакову температурну nдепресію 0,52 °С.
Депресія nсироватки крові (∆t) дорівнює 0,52 °С. Отже, якщо приготовлений розчин nякої-небудь речовини буде мати депресію, рівну 0,52 °С, то він буде ізотонічний nсироватці крові.
Депресія (зниження) температури nзамерзання 1 % розчину лікарської речовини (∆t) показує, на скільки nградусів знижується температура замерзання 1% розчину лікарської речовини в nпорівнянні з температурою замерзання чистого розчинника.
Знаючи nдепресію 1 % розчину будь-якої речовини, можна визначити його ізотонічну nконцентрацію.
Депресії n1 % розчинів наведено в додатку. Позначивши депресію 1 % розчину речовини nвеличиною ∆t, визначають концентрацію розчину, що має депресію, рівну n0,52 °С, за наступною формулою:
х = n0,52/∆t
Наприклад, nнеобхідно визначити ізотонічну концентрацію глюкози (х), якщо депресія 1 % nрозчину глюкози – 0,1 °С:
х-0,52 n/0,1=5,2 %
Отже, nізотонічна концентрація розчину глюкози буде складати 5,2 %.
При nрозрахунку ізотонічної концентрації кріоскопічним методом основне джерело nпомилок – відсутність строгої пропорційної залежності між концентрацією і депресією. nВажливо відзначити, що відхилення від пропорційної залежності індивідуальне для nкожної лікарської речовини.
Так, nдля розчину калію йодиду існує практично лінійна (пропорційна) залежність між nконцентрацією і депресією. Тому ізотонічна концентрація деяких лікарських nречовин, визначена експериментальним методом, близька до розрахункової, для nінших же спостерігається значна різниця.
Розрахунок nізотонічних концентрацій із використанням еквівалентів за натрієм хлоридом. nБільш універсальний і точний метод розрахунку ізотонічних концентрацій розчинів nфармакопейний (прийнятий ДФ). оснований на використанні ізотонічних nеквівалентів лікарських речовин за натрієм хлоридом. В аптечній практиці він nвикористовується найчастіше.
Ізотонічний nеквівалент за натрієм хлоридом показує кількість натрію хлориду, яка створює в nоднакових умовах осмотичний тиск, рівний осмотичному тиску 1,0г лікарської nречовини. Ізотонічні еквіваленти за натрію хлоридом, nнатрію нІтратом, натрію сульфатом, глюкозою, кислотою борною (у грамах) та депресії nтемператур замерзання
n1% розчинів лікарських речовин (у градусах)
|
Назва лікарської |
Еквівалент за |
Dt 1 % |
|||||
|
NaCl |
NaNO3 |
Na2SO4 |
Глюкозою |
к–тою |
|||
|
Адреналіну гідротартрат |
0,17 |
0,26 |
0,74 |
0,94 |
0,32 |
0,098 |
|
|
Адреналіну гідрохлорид |
0,27 |
0,41 |
1,17 |
1,50 |
0,51 |
0,155 |
|
|
Амізил |
0,19 |
0,29 |
0,83 |
1,06 |
0,36 |
0,110 |
|
|
Аміназин |
0,10 |
0,15 |
0,44 |
0,56 |
0,19 |
0,057 |
|
|
Амонію хлорид |
1,13 |
1,71 |
4,91 |
6,28 |
2,13 |
0,650 |
|
|
Анальгін |
0,18 |
0,27 |
0,78 |
1,00 |
0,34 |
0,104 |
|
|
Антипірин |
0,13 |
0,20 |
0,57 |
0,72 |
0,25 |
0,074 |
|
|
Акрихін |
0,11 |
0,17 |
0,48 |
0,61 |
0,21 |
0,063 |
|
|
Апоморфіну гідрохлорид |
0,14 |
0,21 |
0,61 |
0,78 |
0,26 |
0,081 |
|
|
Атропіну сульфат |
0,10 |
0,15 |
0,44 |
0,56 |
0,19 |
0,057 |
|
|
Ацетилхоліну хлорид |
0,32 |
0,48 |
1,38 |
1,70 |
0,60 |
0,183 |
|
|
Барбітал–натрій (мединал) |
0,29 |
0,44 |
1,26 |
1,61 |
0,55 |
0,167 |
|
|
Бемегрид |
0,20 |
0,30 |
0,87 |
1,11 |
0,38 |
0,115 |
|
|
Бензилпеніциліну калієва сіль |
0,16 |
0,24 |
0,70 |
0,89 |
0,30 |
0,100 |
|
|
Бензилпеніциліну натрієва сіль |
0,15 |
0,23 |
0,65 |
0,83 |
0,28 |
0,101 |
|
|
Галуни алюмокалієві |
0,14 |
0,21 |
0,61 |
0,78 |
0,26 |
0,081 |
|
|
Ганглерон |
0,15 |
0,23 |
0,65 |
0,83 |
0,28 |
0,086 |
|
|
Гексаметилентетрамін |
0,25 |
0,38 |
1,09 |
1,39 |
0,47 |
0,144 |
|
|
Гексенал |
0,23 |
0,35 |
1,00 |
1,28 |
0,43 |
0,132 |
|
|
Гліцерин |
0,35 |
0,53 |
1,52 |
1,94 |
0,66 |
0,201 |
|
|
Глюкоза (безводна) |
0,18 |
0,27 |
0,78 |
1,00 |
0,34 |
0,104 |
|
|
Гоматропіну гідробромід |
0,16 |
0,24 |
0,67 |
0,89 |
0,30 |
0,092 |
|
|
Дикаїн |
0,18 |
0,27 |
0,78 |
1,00 |
0,34 |
0,104 |
|
|
Димедрол |
0,20 |
0,30 |
0,78 |
1,11 |
0,38 |
0,115 |
|
|
Дипразин |
0,18 |
0,27 |
0,78 |
1,00 |
0,34 |
0,074 |
|
|
Дитилін |
0,11 |
0,17 |
0,48 |
0,61 |
0,24 |
0,063 |
|
|
|
Етилендіамін |
0,43 |
0,66 |
1,88 |
2,40 |
– |
0,248 |
|
|
Еметину гідрохлорид |
0,10 |
0,15 |
0,44 |
0,56 |
0,19 |
0,057 |
|
|
Етамінал–натрій |
0,24 |
0,36 |
1,04 |
1,33 |
0,45 |
0,138 |
|
|
Етилморфіну гідрохлорид |
0,15 |
0,23 |
0,65 |
0,83 |
0,28 |
0,086 |
|
|
Еуфілін |
0,17 |
0,26 |
0,74 |
0,94 |
0,32 |
0,098 |
|
|
Ефедрину гідрохлорид |
0,28 |
0,42 |
1,22 |
1,56 |
0,53 |
0,161 |
|
Ізоніазид (тубазид) |
0,42 |
0,64 |
1,83 |
2,33 |
0,79 |
0,242 |
|
|
Імізин |
0,18 |
0,27 |
0,78 |
1,00 |
0,34 |
0,104 |
|
|
Калію йодид |
0,35 |
0,53 |
1,52 |
1,94 |
0,66 |
0,201 |
|
|
Калію лактат |
0,25 |
0,38 |
1,09 |
1,39 |
0,47 |
0,144 |
|
|
Калію нітрат |
0,55 |
0,83 |
2,39 |
2,39 |
1,04 |
0,317 |
|
|
Калію перманганат |
0,39 |
0,59 |
1,70 |
2,14 |
0,74 |
0,224 |
|
|
Калію фосфат однозаміщений |
0,43 |
0,65 |
0,87 |
2,39 |
0,81 |
0,248 |
|
|
Калію хлорид |
0,76 |
1,15 |
3,30 |
4,22 |
1,43 |
0,437 |
|
|
Калію цитрат |
0,32 |
0,48 |
1,37 |
1,75 |
0,60 |
0,184 |
|
|
Кальцію хлорид (6 Н2О) |
0,36 |
0,55 |
0,57 |
2,00 |
0,68 |
0,207 |
|
|
Кислота амінокапронова |
0,27 |
0,41 |
1,17 |
1,50 |
0,51 |
0,149 |
|
|
|
Кислота аскорбінова |
0,18 |
0,27 |
0,78 |
1,00 |
0,34 |
0,104 |
|
|
Кислота борна |
0,53 |
0,80 |
2,30 |
2,94 |
1,00 |
0,305 |
|
|
Кислота виннокам’яна |
0,12 |
0,18 |
0,52 |
0,69 |
0,23 |
0,069 |
|
|
Кислота глютамінова |
0,39 |
0,59 |
1,70 |
2,17 |
0,71 |
0,224 |
|
|
Кислота лимонна |
0,17 |
0,26 |
0,75 |
0,96 |
0,32 |
0,098 |
|
|
Кислота нікотинова |
0,25 |
0,38 |
1,09 |
1,39 |
0,47 |
0,144 |
|
|
Кодеїну фосфат |
0,12 |
0,18 |
0,52 |
0,67 |
0,23 |
0,069 |
|
|
Кокаїну гідрохлорид |
0,14 |
0,21 |
0,61 |
0,78 |
0,26 |
0,081 |
|
|
Коразол |
0,42 |
0,64 |
1,83 |
2,33 |
0,79 |
0,242 |
|
|
Кофеїн |
0,08 |
0,12 |
0,35 |
0,44 |
0,15 |
0,046 |
|
|
Кофеїн–бензоат натрію |
0,23 |
0,35 |
1,00 |
1,28 |
0,43 |
0,132 |
|
|
Ксикаїн |
0,21 |
0,32 |
0,91 |
1,17 |
0,40 |
0,121 |
|
|
Лактоза |
0,07 |
0,11 |
0,30 |
0,39 |
0,13 |
0,040 |
|
|
Левоміцетин |
0,097 |
0,15 |
0,42 |
0,54 |
0,18 |
0,056 |
|
|
Лобеліну гідрохлорид |
0,14 |
0,21 |
0,61 |
0,78 |
0,26 |
0,081 |
|
|
Магнію сульфат |
0,14 |
0,21 |
0,61 |
0,78 |
0,26 |
0,081 |
|
|
Магнію хлорид (6 Н2О) |
0,42 |
0,64 |
0,83 |
2,34 |
0,79 |
0,242 |
|
|
Мезатон |
0,28 |
0,42 |
0,22 |
0,56 |
0,53 |
0,161 |
|
|
Міді сульфат |
0,13 |
0,20 |
0,57 |
0,72 |
0,25 |
0,074 |
|
|
Морфіну гідрохлорид |
0,15 |
0,23 |
0,65 |
0,83 |
0,28 |
0,086 |
|
|
Натрію арсенат |
0,25 |
0,38 |
1,09 |
1,39 |
0,47 |
0,144 |
|
|
Натрію ацетат |
0,46 |
0,69 |
2,00 |
2,55 |
– |
0,265 |
|
|
Натрію бензоат |
0,40 |
0,61 |
1,74 |
2,22 |
0,76 |
0,230 |
|
|
Натрію бісульфіт |
0,60 |
0,91 |
2,61 |
3,33 |
1,13 |
0,345 |
|
|
Натрію біфосфат безводний |
0,46 |
0,70 |
2,00 |
2,56 |
0,87 |
0,259 |
|
|
Натрію бромід |
0,62 |
0,94 |
2,70 |
3,44 |
1,17 |
0,357 |
|
|
Натрію гідрокарбонат |
0,65 |
0,99 |
2,83 |
3,61 |
1,23 |
0,374 |
|
|
Натрію йодид |
0,38 |
0,58 |
1,65 |
2,11 |
0,72 |
0,219 |
|
|
Натрію метабісульфіт |
0,65 |
0,99 |
2,83 |
3,61 |
1,23 |
0,374 |
|
|
Натрію нітрат |
0,66 |
1,00 |
2,87 |
3,67 |
1,25 |
0,380 |
|
|
Натрію нітрит |
0,83 |
1,26 |
3,61 |
4,61 |
1,57 |
0,478 |
|
|
Натрію саліцилат |
0,35 |
0,53 |
1,52 |
1,94 |
0,66 |
0,201 |
|
|
Натрію сульфат |
0,23 |
0,35 |
1,00 |
1,28 |
0,43 |
0,132 |
|
|
Натрію тетраборат |
0,34 |
0,52 |
1,48 |
1,89 |
0,64 |
0,195 |
|
|
Натрію тіосульфат |
0,30 |
0,46 |
1,30 |
1,67 |
0,57 |
0,172 |
|
|
Натрію фосфат |
0,40 |
0,61 |
0,74 |
2,22 |
0,76 |
0,230 |
|
|
Натрію хлорид |
1,00 |
1,52 |
4,35 |
5,56 |
1,89 |
0,575 |
|
|
Натрію цитрат для ин’єкцій |
0,30 |
0,46 |
1,30 |
1,67 |
0,57 |
0,172 |
|
|
Неоміцину сульфат |
0,11 |
0,17 |
0,48 |
0,61 |
0,21 |
– |
|
|
Новокаїн |
0,18 |
0,27 |
0,78 |
1,00 |
0,34 |
0,104 |
|
|
Норадреналіну гідротартрат |
0,17 |
0,26 |
0,74 |
0,94 |
0,32 |
0,098 |
|
|
Норсульфазол–натрій |
0,19 |
0,29 |
0,83 |
1,06 |
0,36 |
0,110 |
|
|
Оксациліну натрієва сіль |
0,22 |
0,33 |
0,96 |
1,22 |
0,42 |
0,126 |
|
|
Папаверину гідрохлорид |
0,10 |
0,15 |
0,44 |
0,56 |
0,19 |
0,057 |
|
|
Пілокарпіну гідрохлорид |
0,22 |
0,33 |
0,96 |
1,22 |
0,42 |
0,126 |
|
|
Піридоксину гідрохлорид |
0,28 |
0,42 |
1,22 |
1,56 |
0,53 |
0,161 |
|
|
Платифіліну гідротартрат |
0,13 |
0,20 |
0,57 |
0,72 |
0,25 |
0,074 |
|
|
Поліміксину сульфат |
0,09 |
0,14 |
0,39 |
0,50 |
0,17 |
– |
|
|
Прозерин |
0,19 |
0,29 |
0,83 |
1,06 |
0,36 |
0,110 |
|
|
Промедол |
0,22 |
0,33 |
0,96 |
1,22 |
0,42 |
0,126 |
|
|
Пропазин |
0,18 |
0,27 |
0,78 |
1,00 |
0,34 |
0,104 |
|
|
Протаргол |
0,17 |
0,26 |
0,74 |
0,94 |
0,32 |
– |
|
|
Резорцин |
0,27 |
0,41 |
0,17 |
1,50 |
0,51 |
0,155 |
|
|
Ртуті дихлорид |
0,13 |
0,20 |
0,57 |
0,72 |
0,25 |
0,074 |
|
|
Сечовина |
0,54 |
0,82 |
2,34 |
3,00 |
1,02 |
0,311 |
|
|
Скополаміну гідробромід |
0,11 |
0,17 |
0,48 |
0,61 |
0,21 |
0,063 |
|
|
Сорбітол |
0,19 |
0,29 |
0,83 |
1,06 |
0,36 |
0,109 |
|
|
Срібла нітрат |
0,33 |
0,50 |
1,44 |
1,83 |
0,62 |
0,190 |
|
|
Стрептоцид розчинний |
0,20 |
0,30 |
0,87 |
1,11 |
0,38 |
0,115 |
|
|
Стрихніну нітрат |
0,12 |
0,18 |
0,52 |
0,67 |
0,23 |
0,069 |
|
|
Сульфатіазол–натрій |
0,19 |
0,28 |
0,82 |
1,05 |
0,40 |
0,110 |
|
|
Сульфадіазин–натрій |
0,21 |
0,32 |
0,91 |
1,17 |
0,40 |
0,121 |
|
|
Сульфацил–натрій |
0,23 |
0,35 |
1,00 |
1,28 |
0,43 |
0,132 |
|
|
Танін |
0,03 |
0,05 |
0,13 |
0,17 |
0,06 |
0,017 |
|
|
Тетрацикліну гідрохлорид |
0,14 |
0,21 |
0,61 |
0,78 |
0,26 |
0,081 |
|
|
Тіаміну бромід |
0,24 |
0,36 |
1,04 |
1,33 |
0,45 |
0,138 |
|
|
Тіаміну хлорид |
0,21 |
0,32 |
0,91 |
1,17 |
0,40 |
0,121 |
|
|
Тіопентал–натрій |
0,26 |
0,39 |
1,13 |
1,44 |
0,49 |
0,1498 |
|
|
Теофілін |
0,04 |
0,06 |
0,18 |
0,22 |
0,08 |
0,023 |
|
|
Тримекаїн |
0,21 |
0,32 |
0,91 |
1,17 |
0,40 |
0,121 |
|
|
Трифтазин |
0,16 |
0,24 |
0,70 |
0,89 |
0,30 |
0,092 |
|
|
Уретан |
0,31 |
0,47 |
1,35 |
1,72 |
0,59 |
0,178 |
|
|
Фенобарбітал |
0,23 |
0,53 |
1,00 |
1,28 |
0,43 |
0,132 |
|
|
Фенол |
0,32 |
0,48 |
1,39 |
1,78 |
0,43 |
0,184 |
|
|
Фізостигміну саліцилат |
0,16 |
0,24 |
0,70 |
0,89 |
0,30 |
0,092 |
|
|
Флориміцин |
0,08 |
0,12 |
0,35 |
0,44 |
0,15 |
– |
|
|
Флюоресцеїн розчинний |
0,31 |
0,47 |
1,34 |
1,72 |
– |
0,178 |
|
|
Хінозол |
0,15 |
0,23 |
0,65 |
0,83 |
0,28 |
0,086 |
|
|
Хініну дигідрохлорид |
0,23 |
0,35 |
1,00 |
1,28 |
0,43 |
0,132 |
|
|
Хініну гідрохлорид |
0,14 |
0,21 |
0,61 |
0,78 |
0,26 |
0,081 |
|
|
Хлоретон |
0,02 |
0,36 |
0,11 |
0,13 |
– |
0,012 |
|
|
Цинку сульфат |
0,12 |
0,18 |
0,52 |
0,67 |
0,23 |
0,069 |
|
|
Цистеїн |
0,28 |
0,42 |
1,22 |
1,56 |
0,53 |
0,161 |
|
|
Цукор |
0,08 |
0,12 |
0,35 |
0,44 |
0,15 |
0,047 |
|
|
Цукор молочний |
0,07 |
0,11 |
0,30 |
0,38 |
– |
0,040 |
Константи лікарських речовин для розрахунку ізотонічної nконцентрації по закону Вант-Гоффа і закону Рауля
|
Лікарська речовина |
Відносна молекулярна маса |
Ізотонічний коефіцієнт |
Депресія 1% розчину, 0С |
|
Атропіну сульфат |
694,8 |
2,3 |
0,073 |
|
Барбітал-натрій |
206,2 |
1,50 |
0,170 |
|
Бензилпеніцилінова натрієва сіль |
356,4 |
1,79 |
0,100 |
|
Гексаметилентетрамин |
140,2 |
1,00 |
0,130 |
|
Глюкоза безводна |
180,2 |
1,00 |
0,100 |
|
Гомотропіну гидробромід |
356,3 |
1,82 |
0,096 |
|
Димедрол |
291,8 |
1,72 |
0,120 |
|
Дикаїн |
300,8 |
1,73 |
0,109 |
|
Калію йодид |
166,0 |
1,87 |
0,204 |
|
Калію хлорид |
74,6 |
1,86 |
– |
|
Кальцію глюконат |
248,4 |
1,50 |
0,091 |
|
Кальцію хлорид безводний |
111,0 |
2,50 |
– |
|
Кислота аскорбінова |
176,1 |
1,10 |
0,105 |
|
Кислота борна |
61,8 |
1,06 |
0,283 |
|
Кислота нікотинова |
123,1 |
1,10 |
0,145 |
|
Кокаїну гідрохлорид |
339,8 |
1,57 |
0,09 |
|
Магнію сульфат |
246,5 |
1,50 |
0,094 |
|
Купруму сульфат |
249,7 |
1,06 |
0,100 |
|
Морфіну гідрохлорид |
375,9 |
1,81 |
0,086 |
|
Натрію ацетат безводний |
82,0 |
1,86 |
– |
|
Натрію бромід |
102,9 |
1,86 |
0,360 |
|
Нітрію гідрокарбонат |
84,0 |
1,75 |
0,380 |
|
Натрію йодид |
149,9 |
1,83 |
0,222 |
|
Натрію нітрат |
85,0 |
1,86 |
0,400 |
|
Натрію саліцилат |
160,1 |
1,86 |
0,210 |
|
Натрію сульфат безводний |
142,0 |
2,86 |
0,150 |
|
Натрію тетраборат |
381,4 |
4,24 |
0,24 |
|
Натрію хлорид |
58,4 |
1,86 |
0,576 |
|
Нікотинамід |
122,1 |
1,00 |
0,150 |
|
Новокаїн |
272,8 |
1,57 |
0,122 |
|
Пілокарпіну гідрохлорид |
244,7 |
1,74 |
0,128 |
|
Промедол |
311,9 |
1,50 |
0,128 |
|
Резорцин |
608,7 |
1,00 |
0,161 |
|
Срібла нітрат |
169,9 |
1,80 |
0,190 |
|
Скополаміну гідробромід |
438,3 |
1,26 |
0,070 |
|
Сульфацил-натрій |
254,2 |
1,86 |
– |
|
Тримекаїн |
284,8 |
1,86 |
– |
|
Фізостигміну саліцилат |
413,5 |
2,00 |
0,090 |
|
Хініну гідрохлорид |
396,9 |
1,79 |
0,077 |
|
Цинку сульфат |
287,5 |
1,12 |
0,085 |
|
Етилморфіну гідрохлорид |
385,9 |
1,86 |
0,088 |
|
Ефедрину гідрохлорид |
201,7 |
1,83 |
0,165 |
Наприклад, n1,0 г новокаїну за своїм осмотичним ефектом еквівалентний 0,18 г натрію хлориду. nЦе означає, що 0,18 г натрію хлориду і 1,0 г новокаїну створюють однаковий nосмотичний тиск і в рівних умовах ізотонують однакові об’єми водного розчину.
Знаючи nеквіваленти за натрієм хлоридом, можна ізотонувати будь-які розчини, а також nвизначити ізотонічну концентрацію. Наприклад:
1,0 г nновокаїну еквівалентний – 0,18 nг натрію хлориду,
а 0,9 nг натрію хлориду – х г новокаїну;
Отже, nізотонічна концентрація новокаїну складає 5 %.
Приклади розрахунків
Розрахуйте кількість глюкози для ізотонування розчину
Rp.: Glucosi 200 ml isotonicae
Sterilisa!
D.S. Для внутрішньовенного введення
(Еквівалент глюкози за натрію хлоридом – 0,18; депресія температури nзамерзання 1% р-ра – 0,1; М.м. – 180,0).
Еталон nвідповіді до завдання № 12
а) Розрахунок з використанням еквівалента глюкози за натрію хлоридом:
Ізотонічна концентрація розчину натрію хлориду дорівнює 0,9%. Розчини nлікарських речовин у концентраціях, що створюють осмотическое тиск, рівний nтакому 0,9% розчину натрію хлориду, також є ізотонічними.
Е глюкози/натрію хлоридом = 0,18, (тобто це число nпоказує, яка кількість натрію хлориду створює в однакових умовах осмотичний nтиск, рівний осмотичному тиску 1,0 даної речовини).
0,18 натрію хлориду – 1,0 глюкози
0,9 натрію хлориду – Х
Х = (0,9 · 1,0) : 0,18 = 5,0 глюкози, що відповідає 5% концентрації nрозчину.
За прописом глюкози на 200 мл:
5,0 – 100 мл
Х – 200 мл Х = 10,0 глюкози безводної
б) розрахунок за депресією температури замерзання розчину:
(Δt – депресія температури замерзання розчину показує, на скільки nзменшується температура замерзання розчину визначеної концентрації в порівнянні nз температурою замерзання чистого розчинника. Депресія температури замерзання nплазми крові 0,52. Розчини лікарських речовин в ізотонічній концентрації nповинні мати таку ж депресію температури замерзання.
Δt = 0,104°
0,52/ 0,104 = 5 %
5 – 100 мл
Х – 200 мл Х = 10,0.
в) розрахунок за рівнянням Менделєєва-Клапейрона:
;
За прописом: m = 0,29 · 180,0 = 52,2 глюкози безводної на 1 л розчину, тобто на 100 мл потрібно 5,22, nщо відповідає ізотонічній концентрації.
Отже, на 200 мл р-ну необхідно взяти 10,44 глюкози безводної.
Для приготування ін’єкційних розчинів і очних крапель nвикористовують глюкозу з урахуванням її фактичної вологості.
Розрахунок ведуть за формулою:
Х = (100 · а) : (100 – в), де
а – кількість глюкози за прописом;
в – вологість глюкози.
Якщо вологість глюкози 10%, то:
Х = (100 · 10) : (100 – 10) = 11,0
Технологія ізотонічних розчинів.
Rp.: Solutionis Novocaini 1% isotonicae100 ml
Sterilisa!
D.S. nПо 10 мл для провідникової анестезії.
Даний лікарський препарат nрозчин – розчин для ін’єкцій з сильнодіючою речовиною , яка являє nсобою сіль, утворену слабкою основою і nсильною кислотою. Якщо сіль утворена слабкою основою і сильною кислотою, то як nстабілізатор, що пригнічує процес гідролізу солей і омилення складних ефірів, nрекомендується додавати кислоту хлористоводневу. Для стабілізації розчинів nновокаїну необхідне додавання кислоти хлористоводневої до рН 3,8-4,5. Зі nзбільшенням їх концентрації збільшується кількість стабілізатора (розчини 0,25, n0,5, 1, 2 % вимагають 3, 4, 9, 12 мл 0,1 М розчину кислоти хлористоводневої на n1 л розчину відповідно.
Перевіряємо дози:
ВРД новокаїну 0,1 (при nвнутрішньом’язовому застосуванні)
1,0 – 100мл
Х n– 10 мл Х= 0,1 РД – дози не завищені.
|
І. ППК (з.б.) Новокаїну 1,0 Розчину кислоти хлористоводневої 0,1 М 0,9 мл 1мл – 20 кр. 0,9 мл – Х Х=18кр. Натрію хлориду 0,72
|
I. ППК (л.б.) Novocaini 1,0 Natrii chloridi 0,72 Aquae pro injectionibus ad 100 ml Sterilis |
Технологія
1. В асептичних умовах у стерильну nмірну колбу переносять відважену на ТР-1 кількість новокаїну 1,0 та 0,72 натрію хлориду додають води для ін’єкцій, nприблизно 2/3 потрібної кількості, і перемішують до повного розчинення. Після nрозчинення додають 0,1 М розчин кислоти хлористоводневої 0,9 мл (18 кр.) та води для ін’єкцій до потрібного nоб’єму, перемішують. Проводять якісне та кількісне визначення новокаїну, nкислоти хлористоводневої і рН розчину. nФільтрують через скляний фільтр №4 або через стерильний подвійний складчастий nпаперовий фільтр зі жмутиком довговолокнистої вати у стерильний флакон на 100 nмл. Закупорюють гумовими пробками. Проводять контроль на відсутність механічних nдомішок. Закупорюють алюмінієвими ковпачками під обкатку, перевіряють на nгерметичність закупорки. Стерилізують в автоклаві при 120ºС 8 хвилин. nПроводять повторний контроль на відсутність механічних домішок і герметичність. nЗаповнюють лицьовий бік ППК. Оформлюють до відпуску.
Оформлюють до відпуску етикетками «Для ін’єкцій» та «Стерильно».
(Е новокаїну за nнатрію хлоридом – 0,18; Dt 1% р-ну новокаїну – n0,104°)
а) розрахунок з використанням еквівалента nновокаїну за натрію хлоридом:
Кількість новокаїну:
1,0 – 100 мл
Х – 100 мл Х n= 1,0
Кількість натрію хлориду, що відповідає nпрописаній кількості лікарської речовини:
1,0 – 0,18
1,0 – Х Х = 0,18
Кількість натрію хлориду, необхідного для nізотонування 100 мл розчину: 0,9
Кількість натрію хлориду, необхідного для nдоізотонування 100 мл розчину:
0,9 – 0,18 = 0,72 натрію хлориду
б) розрахунок за nдепресією температури замерзання розчину:
1. nІзотонічна концентрація розчину:
Кількість діючої речовини за прописом: 1,0
Об᾽єм, який ізотоновано прописаною nкількістю речовини, виходячи з його ізотонічної концентрації:
5,0 – 100 мл
1,0 – Х Х = 20 мл
Об᾽єм розчину, який необхідно nдоізотонувати:
100 мл – 20 мл = 80 мл
Кількість натрію хлориду, необхідного для nдоізотонування:
0,9 – 100 мл
Х – 80 мл Х n= 0,72
Rp.: Solutionis Ephedrini hydrochloridi 0,5% nisotonicae 20 ml
Sterilisa!
D.S. nПо 1 мл підшкірно
Підпис лікаря. Підпис nголовного лікаря.
Особиста печатка лікаря. Печатка nустанови.
Даний nлікарський препарат – ізотонічний розчин для внутрішньовенного введення, до nскладу якого входить ефедрину гідрохлорид – nсильнодіюча речовина з одурманюючими властивостями.
Перевіряємо дози:
ВРД ефедрину nгідрохлорид 0,05
ВДД ефедрину nгідрохлорид 0,15
0,5 – 100 мл
nХ – 1 мл Х=0,005 – РД = nДД – дози не завищені
Робимо розрахунки на звороті паспорта nписьмового контролю
|
ППК (з.б.) Ефедрину гідрохлориду 0,5 0,5 – 100 мл Х – 20 мл Х= 0,1 Натрію хлориду 0,15
|
Видав: Ephedrini hydrochloridi 0,1 Дата Підпис Отримав: Ephedrini hydrochloridi 0,1 Дата Підпис
ППК (л.б.) Ephedrini hydrochloridi 0,1 Natrii chloridi 0,15 Aquae pro injectionibus ad 20 ml Sterilis |
а) Розрахунок з використанням nеквівалента ефедрину гідрохлориду за натрію хлоридом:
Ізотонічна концентрація nрозчину натрію хлориду дорівнює 0,9%. Розчини лікарських речовин у nконцентраціях, що створюють осмотичний тиск, рівний такому 0,9% розчину натрію nхлориду, також є ізотонічними.
Е nефедрину гідрохлориду /натрію хлоридом = 0,28, (тобто це число nпоказує, яка кількість натрію хлориду створює в однакових умовах осмотичний nтиск, рівний осмотичному тиску 1,0 даної речовини).
0,28 натрію хлориду – 1,0 nефедрину гідрохлориду
Х nнатрію хлориду – 0,1
Х = 0,028 натрію хлориду, nщо відповідає 1% концентрації розчину.
0,9 натрію хлориду nізотонує 100 мл р-ну
Х натрію хлориду – 20 мл nХ = 0,18
0,18 – 0,028 = 0,152 nнатрію хлориду
б) розрахунок за nдепресією температури замерзання розчину:
(Δt – депресія nтемператури замерзання розчину показує, на скільки зменшується температура nзамерзання розчину визначеної концентрації в порівнянні з температурою nзамерзання чистого розчинника. Депресія температури замерзання плазми крові n0,52. Розчини лікарських речовин в ізотонічній концентрації повинні мати таку ж nдепресію температури замерзання.
Δt = 0,161° 0,52/ 0,161 = n3,22 %
3,22 – 100 мл
0,1 – Х nмл Х = 3,1 nмл
20 – 3,1 = 16,9 мл
0,9 натрію хлориду ізотонує 100 мл р-ну
Х натрію хлориду ізотонує 16,9 мл Х=0,152 натрію хлориду
Технологія
В асептичних умовах у nстерильну мірну колбу на 20 мл переносять відважену кількість ефедрину гідрохлориду, отриманого за вимогою, nдодають натрію хлориду та води для ін’єкцій, nприблизно 2/3 потрібної кількості, і розчин перемішують до повного розчинення. nПісля розчинення додають води для ін’єкцій до потрібного об’єму, перемішують. nПроводять якісне та кількісне визначення ефедрину nгідрохлориду, натрію хлориду рН розчину. Фільтрують через скляний фільтр n№4 або через стерильний подвійний складчастий паперовий фільтр зі жмутиком nдовговолокнистої вати у стерильний флакон на 20 мл. Закупорюють гумовими nпробками. Проводять контроль на відсутність механічних домішок. Закупорюють nалюмінієвими ковпачками під обкатку, перевіряють на герметичність закупорки. nСтерилізують в автоклаві при 120 ºС 8 хвилин (об’ємом до 100 мл). nПроводять повторний контроль на відсутність механічних домішок і герметичність. nЗаповнюють лицьовий бік ППК. Оформлюють до відпуску етикетки «Розчин для nін’єкцій», «Поводитись обережно», «Берегти від дітей», виписуємо «Сигнатуру»
Rp.: Solutionis Papaverini hydrochloridi 2% 100 ml
Natrii nchloridi g.s. ut fiat solutio isotonica
Sterilisa!
D.S. nПо 2 мл підшкірно
Даний лікарський препарат nрозчин – ізотонічний розчин для nін’єкцій з сильнодіючою речовиною, який nпотребує доізотонування натрієм хлоридом.
Перевіряємо дози:
ВРД папаверину nгідрохлориду – 0,1 (при внутрішньом’язовому застосуванні)
ВДД папаверину nгідрохлориду – 0,3
2,0 – 100мл
Х n– 2 мл Х= 0,04 РД – дози не завищені.
|
І. ППК (з.б.) Папаверину гідрохлориду 2,0 Натрію хлориду 0,7
|
I. ППК (л.б.) Papaverini hydrochloridi 2,0 Aquae pro injectionibus ad 100 ml Sterilis |
Технологія
1. В асептичних умовах у стерильну nмірну колбу на 100 мл переносять nвідважену на ТР-1 кількість папаверину гідрохлориду n2,0 та 0,7 натрію хлориду додають води для nін’єкцій, приблизно 2/3 потрібної кількості, і перемішують до повного nрозчинення, додають води для ін’єкцій до потрібного об’єму, перемішують. nПроводять якісне та кількісне визначення папаверину nгідрохлориду, кислоти хлористоводневої nі рН розчину. Фільтрують через скляний фільтр №4 або через стерильний nподвійний складчастий паперовий фільтр зі жмутиком довговолокнистої вати у nстерильний флакон на 100 мл. Закупорюють гумовими пробками. Проводять контроль nна відсутність механічних домішок. Закупорюють алюмінієвими ковпачками під nобкатку, перевіряють на герметичність закупорки. Стерилізують в автоклаві при n120ºС 8 хвилин. Проводять повторний контроль на відсутність механічних nдомішок і герметичність. Заповнюють лицьовий бік ППК. Оформлюють до відпуску.
Оформлюють до відпуску етикетками «Для ін’єкцій» та «Стерильно».
(Еквівалент папаверину nгідрохлориду за натрію хлоридом – 0,10;
депресія температури замерзання 1% р-ра – n0,057).
а) Розрахунок з nвикористанням еквівалента папаверину гідрохлориду за натрію хлоридом:
Ізотонічна концентрація nрозчину натрію хлориду дорівнює 0,9%.
Розчини лікарських nречовин у концентраціях, що створюють осмотичний тиск, рівний такому 0,9% nрозчину натрію хлориду, також є ізотонічними.
Е nпапаверину гідрохлориду /натрію хлоридом = 0,10, (тобто це число nпоказує, яка кількість натрію хлориду створює в однакових умовах осмотичний nтиск, рівний осмотичному тиску 1,0 даної речовини).
0,10 натрію хлориду – 1,0 nпапаверину гідрохлориду
Х nнатрію хлориду – 2,0
Х = 0,2 натрію хлориду, nщо відповідає 1% концентрації розчину.
0,9 натрію хлориду nізотонує 100 мл р-ну
0,9 – 0,2 = 0,7 натрію хлориду
б) розрахунок за nдепресією температури замерзання розчину:
(Δt – депресія nтемператури замерзання розчину показує, на скільки зменшується температура nзамерзання розчину визначеної концентрації в порівнянні з температурою nзамерзання чистого розчинника. Депресія температури замерзання плазми крові n0,52. Розчини лікарських речовин в ізотонічній концентрації повинні мати таку ж nдепресію температури замерзання.
Δt = 0,057°
0,52/ 0,057 = 9,12 %
9,12 – 100 мл
2,0 – Х мл Х n= 21,9 мл
100 – 21,9 = 78,1 мл
0,9 натрію хлориду nізотонує 100 мл р-ну
Х натрію хлориду ізотонує 78,1 мл
Х=0,7 натрію хлориду
Rp.: Solutionis Dimedroli 1% isotonicae100 ml
Sterilisa!
D.S. nПо 2 мл підшкірно.
Підпис лікаря. Підпис nголовного лікаря.
Особиста печатка лікаря. Печатка nустанови.
Даний nлікарський препарат – ізотонічний розчин для внутрішньовенного введення, до складу nякого входить димедрол – сильнодіюча речовина, який nпотребує доізотонування.
Перевіряємо дози:
ВРД димедрол n0,05
ВДД димедрол n0,15
1,0 – 100 мл
nХ – 2 мл Х=0,02 – РД = nДД – дози не завищені
Робимо розрахунки на звороті паспорта nписьмового контролю
|
ППК (з.б.) димедролу 1,0 1,0 – 100 мл
Натрію хлориду 0,7
|
Видав: Dimedroli 1,0 Дата__ № рецепта Одержав: Dimedroli 1,0 Дата__ № рецепта ППК (л.б.) Dimedroli 1,0 Natrii chloridi 0,7 Aquae pro injectionibus ad 100 ml Sterilis |
а) Розрахунок з nвикористанням еквівалента димедролу за натрію хлоридом:
Ізотонічна концентрація nрозчину натрію хлориду дорівнює 0,9%. Розчини лікарських речовин у nконцентраціях, що створюють осмотичний тиск, рівний такому 0,9% розчину натрію nхлориду, також є ізотонічними.
Е nдимедролу /натрію хлоридом = 0,20, (тобто це число показує, яка nкількість натрію хлориду створює в однакових умовах осмотичний тиск, рівний nосмотичному тиску 1,0 даної речовини).
0,20 натрію хлориду – 1,0 nдимедролу
Х nнатрію хлориду – 1,0
Х = 0,20 натрію хлориду, nщо відповідає 1% концентрації розчину.
0,9 натрію хлориду nізотонує 100 мл р-ну
0,9 – 0,2 = 0,7 натрію nхлориду
б) розрахунок за nдепресією температури замерзання розчину:
(Δt – депресія nтемператури замерзання розчину показує, на скільки зменшується температура nзамерзання розчину визначеної концентрації в порівнянні з температурою замерзання nчистого розчинника. Депресія температури замерзання плазми крові 0,52. Розчини nлікарських речовин в ізотонічній концентрації повинні мати таку ж депресію nтемператури замерзання.
Δt = 0,115° 0,52/ 0,115 = n4,52 %
4,52 – 100 мл
1,0 – nХ мл Х = 22,12 мл
100 – 22,12 = 77,88 мл
0,9 натрію хлориду ізотонує 100 мл р-ну
Х натрію хлориду ізотонує 77,88 мл Х=0,7 натрію хлориду
Технологія
В асептичних умовах у nстерильну мірну колбу на 100 мл переносять відважену кількість димедролу(отриманого за вимогою), додають натрію хлориду та води для ін’єкцій, приблизно 2/3 nпотрібної кількості, і розчин перемішують до повного розчинення. Після nрозчинення додають води для ін’єкцій до потрібного об’єму, перемішують. nПроводять якісне та кількісне визначення димедролу, nнатрію хлориду та рН розчину. Фільтрують nчерез скляний фільтр №4 або через стерильний подвійний складчастий паперовий nфільтр зі жмутиком довговолокнистої вати у стерильний флакон на 100 мл. Закупорюють nгумовими пробками. Проводять контроль на відсутність механічних домішок. nЗакупорюють алюмінієвими ковпачками під обкатку, перевіряють на герметичність nзакупорки. Стерилізують в автоклаві при 120 ºС 8 хвилин (об’ємом до 100 nмл). Проводять повторний контроль на відсутність механічних домішок і nгерметичність. Заповнюють лицьовий бік ППК. Оформлюють до відпуску етикетки n«Розчин для ін’єкцій», «Поводитись обережно», «Берегти від дітей».
Rp.: Solutionis Magnesii sulfatis isotonicae 200 ml
Sterilisa!
D.S. nПо 10 мл внутрішньом’язево.
Даний лікарський препарат nрозчин – розчин для ін’єкцій з речовиною загального списку виписаній в nкількості яка становить ізотонічну концентрацію. nРозчин стабілізації не потребує. Для зручності використовуємо концентрований nрозчин магнію сульфату.
Робимо розрахунки на nзвороті паспорту письмового контролю:
|
ППК (з.б.) Магнію сульфату 12,86 Розчину магнію сульфату 25% (1:4) 12,86 × 4 = 51 мл Води для ін’єкцій 200 – 51 = 149 мл
|
ППК (л.б.) Aquae pro injectionibus 149 ml Sol. Magnesii sulfatis 25% (1:4) 51 ml (серія №) Sterilis |
(Еквівалент магнію сульфату за натрію хлоридом – 0,14;
депресія температури замерзання 1% р-ра – n0,081).
а) Розрахунок з nвикористанням еквівалента магнію сульфату за натрію хлоридом:
Ізотонічна концентрація nрозчину натрію хлориду дорівнює 0,9%.
Для ізотонування 200 мл nрозчину необхідно1,8 натрію хлориду
Розчини лікарських nречовин у концентраціях, що створюють осмотичний тиск, рівний такому 0,9% nрозчину натрію хлориду, також є ізотонічними.
Е магнію сульфату /натрію хлоридом = n0,14, (тобто це число показує, яка кількість натрію хлориду створює в однакових nумовах осмотичний тиск, рівний осмотичному тиску 1,0 даної речовини).
0,14 натрію хлориду – 1,0 nмагнію сульфату
1,8 nнатрію хлориду – Х
Х = 12,86 магнію сульфату.
б) розрахунок за nдепресією температури замерзання розчину:
(Δt – депресія nтемператури замерзання розчину показує, на скільки зменшується температура nзамерзання розчину визначеної концентрації в порівнянні з температурою nзамерзання чистого розчинника. Депресія температури замерзання плазми крові n0,52. Розчини лікарських речовин в ізотонічній концентрації повинні мати таку ж nдепресію температури замерзання.
Δt = 0,081°
0,52/ 0,081 = 6,43 % ізотонічна концентрація
6,43 – 100 мл
Х – 200 nмл Х n= 12,86 магнію сульфату
Технологія В асептичних умовах у nстерильний флакон відмірюють розраховану кількість nводи для ін’єкцій, профільтрованої через скляний фільтр №4 або через подвійний nстерильний складчастий паперовий фільтр зі жмутиком довговолокнистої вати, 149 nмл і додають 51 мл стерильного 25% концентрованого розчину магнію nсульфату, розчин перемішують. Проводять якісне та nкількісне визначення магнію nсульфату і рН розчину.. Дозують по 200 мл. nЗакупорюють гумовими пробками. Проводять контроль на відсутність механічних nдомішок. Закупорюють алюмінієвими ковпачками під обкатку, перевіряють на nгерметичність закупорки. Стерилізують в автоклаві при 120 ºС 12 хвилин. nПроводять повторний контроль на відсутність механічних домішок і герметичність. nЗаповнюють лицьовий бік ППК. Оформлюють до відпуску етикетками «Для ін’єкцій» та «Стерильно».
Джерела інформації
n nДержавна Фармакопея України, 2001р.
n nТихонов О.І., Ярних Т.Г. Аптечна nтехнологія ліків. – Харків: РВП “Оригінал”. 1995. – 600с.
n nТихонов О.І., Ярных Т.Г. Технология nлекарств. – Харьков, Изд-во НФАУ «Золотые страницы» – 2002. – 704с.
n nУчебное пособие по аптечной технологии nлекарств / под ред. А.И. Тихонова .-Х.:Основа, 1998. – 336с.
n nМедицинские и лечебно косметические nмази. – Учебно-методическое пособие/ Авт.: Е.Т. Чижова, Г.В. Михайлова. – М.: nВУНМЦ МЗ РФ, 1999 – 404с.
n Асептичні лікарські nформи: Екстемпоральна рецептура: Методичні рекомендації / О.І. Тихонов, Т.Г. nЯрних, та ін.; За ред. О.І. nТихонова.-Х.:Вид-во НФаУ; Золоті сторінки,2004.-250с.
