Кафедра педіатрії з дитячою хірургією № 1

Кафедра педіатрії з дитячою хірургією № 1

ННІ медсестринства

 

Методична вказівка

Для проведення практичного заняття № 4 (6 год)

Тема 1: Дифтерія, менінгококова інфекція. Клініка, діагностика, профілактика, організація  карантинних заходів, принципи лікування та догдяду, покази до госпіталізації.

Тема 2. Кишкові інфекції. Клініка, діагностика, профілактика, організація  карантинних заходів, принципи лікування та догдяду, покази до госпіталізації.

 

 

Мета: навчитися збирати анамнез та епіданамнез у дітей, хворих на дифтерію, менінгококову інфекцію і кишкові інфекції з метою діагностики даної патології, вміти визначати діагностичні критерії, складати план медсестринських втручань, проводити протиепідемічні заходи у вогнищі.

 

Професійна орієнтація студентів:

 У зв’язку із імунізацією дитячого населення захворюваність на дифтерію знизилася, але почастішали випадки цієї інфекції у дорослих та підлітків. Це призвело до необхідності продовжити ревакцинацію проти дифтерії населення вказаних вікових груп. Зараз спостерігається переважно дифтерія ротогорла, рідше гортані і носа. Захворювання має більш легкий перебіг, проте відзначається летальність від ускладнень, що виникають внаслідок пізньої діагностики та запізнілого введення протидифтерійної сироватки. Знання цієї патології особливо необхідне педіатрам, терапевтам, інфекціоністам, отоларингологам, невропатологам.

      Менінгококова інфекція – тяжка недуга, до якої найбільш сприйнятливі діти віком до 5 років (близько 70% випадків захворювання). Протягом останніх десятиріч частіше стали реєструватися менінгококемія і комбіновані форми хвороби, які нерідко зумовлюють несприятливі наслідки. Прогноз захворювання, смертність дітей залежать від своєчасності діагностики, госпіталізації хворого, адекватності терапії, часу проведення протиепідемічних заходів в осередку інфекції. Це вимагає від лікаря знання діагностичних критеріїв, перебігу, лікування та профілактики названої патології.

Найчастіше на гострі кишкові інфекції хворіють діти, особливо перших 2-х років. Шигельози посідають одне із провідних місць у структурі захворюваності на гострі кишкові інфекції у дітей. Вони характеризуються тяжким перебігом, особливо у немовлят. Знання епідеміології, клініки, діагностики шигельозів потрібне лікарям для якомога раннього виявлення недуги, лікування хворого та застосування необхідних заходів для припинення поширення інфекції. Останніми десятиліттями спостерігається зростання захворюваності на сальмонельоз як в Україні, так і у всьому світі. У зв’язку із високою резистентністю сальмонел до антибіотиків почастішали випадки нозокомеального сальмонельозу. Зумовлений госпітальними штамами сальмонельоз особливо тяжко перебігає у дітей раннього віку – у немовлят та дітей 2-го року життя, у яких може приймати затяжний та хронічний перебіг, приводить до ускладнень. Своєчасна діагностика, адекватне лікування попередять розвиток ускладнень, рецидивів та бактеріоносійства. Єрсиніоз є однією з важливих проблем серед гострих кишкових інфекцій у дітей. Це зумовлено значним поліморфізмом клінічних проявів цієї інфекції, труднощами клінічної та лабораторної діагностики, можливістю виникнення ускладнень і рецидивів. Зростання захворюваності на єрсиніоз серед дитячого населення зумовлене збільшенням чисельності мишовидних гризунів не тільки у сільській місцевості, але й у містах. Це вимагає від лікаря широких знань для своєчасної діагностики, лікування та попередження захворювання. Одне із значних місць в етіологічній структурі гострих кишкових інфекцій посідають ешерихіози. Надто широкий діапазон серотипів ешерихій і різнобічність клінічних проявів ешерихіозів диктують необхідність детального вивчення їх і поглиблення знань з питань клініки, діагностики, диференційної діагностики і лікування цих захворювань. Ротавіруси – провідні етіологічні агенти гострих гастроентеритів у дітей. Особливо часто хворіють діти раннього віку. Ротавірусна інфекція висококонтагіозна, широко розповсюджена в усьому світі. Розвиток секреторної діареї призводить до ексикозу ІІ і навіть ІІІ ступеню, що зумовлює необхідність диференціації ротавірусної інфекції з холерою, ешерихіозом, викликаним ентеротоксигенними кишковими паличками, іншими секреторними діареями та правильно вибрати тактику лікування.

 

Методика виконання практичної роботи.

Робота 1

Збір скарг та анамнезу у дітей

1. Привітний вираз обличчя, усмішка.
2. Лагідний тон розмови.
3. Привітатись та представити  себе.
4. Знайомство з дитиною та спроба в ігровій формі знайти з нею контакт.
5. Коректна та спокійна бесіда з батьками хворої дитини.
6. Пояснення дій щодо дитини (госпіталізація, проведення певних обстежень), які плануються до виконання в майбутньому.

1.      Зібрати скарги:

·        гарячка, млявість, зниження апетиту, утруднене дихання носом, серозно-кров’янисті виділення з носа, хропіння вві сні, біль у ротогорлі, збільшення шийних лімфовузлів, набряк шиї, осиплий голос, “гавкаючий” кашель, задишка.

·        пронизливий крик, неспокій, біль голови, безсоння, судоми, нудота, блювання,

·        гарячка,

·        висипка,

·        кашель, нежить.

2.      Зібрати анамнез захворювання, епіданамнез.

3. Обстежити хворого (огляд, пальпація, перкусія, аускультація)

Фізикальні методи обстеження дітей

1. Привітний вираз обличчя, усмішка.
2. Лагідний тон розмови
3. Привітатись та представити себе.
4. Пояснити батькам, яке обстеження буде зроблено та отримати їхню згоду.
5. Встановити контакт із дитиною та спробувати викликати її довіру.
6. Підготуватись до проведення обстеження (чисті теплі руки, теплий фонендоскоп).
7. Проведення обстеження.

·        Пояснення результатів обстеження батькам дитини.

·        Завершення бесіди.

 

Робота 2

1. Обгрунтувати клінічний діагноз і виставити медсестринський діагноз.

2.      Скласти план лікування.

Робота 3

Оцінити результати додаткових досліджень:

При повідомленні результатів обстеження.

1. Привітний вираз обличчя, усмішка.
2. Лагідний тон розмови.
3. Привітатись та представити себе.
4. Коректне та доступне для розуміння батьків дитини пояснення результатів того чи іншого обстеження.
5. Залучення батьків та дитини старшого шкільного віку до бесіди (порівняння результатів даного обстеження із попередніми результатами, з’ясувати чи зрозумілі для них ваші пояснення).
6. Завершення бесіди.

 

Програма самопідготовки студентів

За базовими знаннями

1.      Основні ланки епідемічного процесу.

2.      Поняття про активний та пасивний імунітет.

3.      Допоміжні методи лабораторних досліджень (вірусологічні, серологічні, імунофлюоресценція).

4.      Характеристика збудника дифтерії.

5.      Анатомо-фізіологічні особливості ротогорла, дихальних шляхів у дітей раннього віку.

6.      Патоморфологічні зміни у органах та системах при дифтерії ротогорла, дихальних шляхів, носа та при її ускладненнях.

7.      Бактеріологічні дослідження при дифтерії.

8.      Препарати, що застосовують у лікуванні інфекційних захворювань.

9.      Основні властивості збудника менінгококової інфекції.

10.  Методи лабораторного дослідження, що використовуються для діагностики менінгококової інфекції.

11.  Які  патоморфологічні зміни  виникають  характерні для менінгококової інфекції та її ускладнень.

12.  Які  симптоми  характерні  для гнійного менінгіту.

За темою заняття 1.

1.      Вивчити  етіологію, епідеміологію та патогенез дифтерії.

2.      Вивчити основні клінічні форми дифтерії у дітей, їхні діагностичні критерії.

3.      Класифікація дифтерії.

4.      Діагностичні критерії ускладнень при дифтерії, строки їх розвитку.

5.      Вивчити основні принципи лікування дифтерії.

6.      Вивчити правила проведення протиепідемічних заходів при дифтерії.

7.      Вивчити  етіологію менінгококової інфекції,  властивості збудника,  епідеміологію та патогенез розвитку захворювання.

8.      Вивчити основні клінічні форми менінгококової інфекції у дітей, їхні діагностичні критерії.

9.      Принципи класифікації клінічних форм менінгококової інфекції.

10.  Вивчити основні принципи лікування різних форм менінгококової інфекції.

11.  Вивчити правила проведення протиепідемічних заходів при менінгококовій інфекції.

За темою заняття 2.

1. Джерело шигельозної інфекції інфекції та механізми її передачі.

2. Діагностичні критерії шигельозів.

3. Характеристика шигельозів у дітей грудного віку.

4. Характеристика шигельозів у дітей старшого віку.

5. Назвати головні ознаки для оцінки тяжкості шигельозів у дітей раннього та старшого віку.

6. Основні показники для обов’язкової госпіталізації дітей з шигельозами.

7. З якими захворюваннями потрібно провести диференціацію шигельозів?

8. Принципи лікування дітей з шигельозами.

9. Критерії виписки реконвалесцентів шигельозів із стаціонару.

10. Протиепідемічні заходи в осередку інфекції.

11. Джерело сальмонельозної інфекції та механізми її передачі.

12. Особливості специфічного імунітету при сальмонельозі у дітей.

13. Клінічна класифікація сальмонельозів.

14. Діагностичні критерії сальмонельозів у дітей.

15. Основні покази для обов’язкової госпіталізації дітей із сальмонельозами.

16. З якими захворюваннями потрібно провести диференціацію сальмонельозів?

17. Принципи лікування дітей з сальмонельозами.

18. Критерії виписки реконвалесцентів сальмонельозу із стаціонару, умови допуску у дитячі заклади реконвалесцентів сальмонельозу.

19. Протиепідемічні заходи в осередку інфекції.

20. Етіологія та епідеміологія ешерихіозів.

21. Патогенез ешерихіозів.

22. Діагностичні критерії ешерихіозів в залежності від типу збудника.

23. Особливості ешерихіозів у дітей грудного віку.

24. Особливості ешерихіозів у дітей старшого віку.

25. Діагностичні критерії тяжкості ешерихіозів у дітей раннього та старшого віку.

26. Назвати основні симптоми токсико-ексикозів при ешерихіозах у грудних дітей.

27. Основні покази до обов’язковоїгоспіталізації дітей з ешерихіозами.

28. З якими захворюваннями диференціюють ешерихіози?

29. Принципи лікування дітей з ешерихіозами.

30. Критерії виписки реконвалесцентів ешерихіозів із стаціонару.

31. Протиепідемічні заходи в осередку інфекції.

32. Етіологія та епідеміологія єрсиніозу.

33. Особливості патогенезу єрсиніозу.

34. Клінічні форми єрсиніозу, їх діагностичні критерії.

35. Лабораторні методи підтвердження єрсиніозу.

36. Диференційна діагностика єрсиніозу зі схожими за клінікою захворюваннями.

37. Принципи лікування дітей, хворих на єрсиніоз.

38. Критерії виписки реконвалесцентів із стаціонару.

39. Протиепідемічні заходи в осередку інфекції.

40. Джерело ротавірусної інфекції та механізми її передачі.

41. Умови, необхідні для розвитку ротавірусної інфекції у дітей.

42. Клінічна класифікація ротавірусної інфекції.

43. Діагностичні критерії ротавірусної інфекції у дітей.

44. Основні показники для обов’язкової госпіталізації дітей з ротавірусною інфекцією.

45. З якими захворюваннями потрібно провести диференціацію ротавірусної інфекції?

46. Покази до госпіталізації хворих та принципи їх розподілення в кишковому відділенні.

47. Принципи лікування дітей з ротавірусною інфекцією.

48. Протиепідемічні заходи в осередку інфекції.

 

 

 

Семінарське обговорення теоретичних питань

 

ЗРАЗКИ СИТУАЦІЙНИХ ЗАДАЧ

 

Задача 1

Дитина 5 міс. вступила у дитяче інфекційне відділення зі скаргами на “гавкаючий” кашель, охриплість голосу, субфебрильну температуру тіла, хворіє 3-й день. Загальний стан поступово погіршується. При огляді відмічається блідість шкіри з периоральним, периназальним ціанозом, задишка, (яка з’явилась у день вступу до стаціонару); при аускультації легень – жорстке дихання, тахікардія.

1.      Яке захворювання можна запідозрити у дитини?

2.      Які додаткові обстеження слід провести із метою підтвердження діагнозу?

Задача 2

Дитині 10 міс. Госпіталізована із діагнозом ГРВІ. Стан тяжкий, температура тіла 39,5° С, неспокійна, здригається. Захворювання розпочалося 4 години тому. При огляді шкіра чиста, бліда. Слизова оболонка ротогорла, кон’юнктив гіперемійовані. Тони серця ритмічні, ослаблені, ЧСС – 176 за 1 хв. Дихання пуерильне, частота дихання – 62 за 1 хв. Живіт м’який. Через 2 години після госпіталізації у дитини з’явився щільний на дотик (у вигляді зірочок) геморагічний висип на сідницях, задній поверхні стегон, гомілках.

1.         Який діагноз можна поставити дитині?

2.         Призначте додаткові методи обстеження.

3.         Що загрожує життю дитини у цій ситуації?

Задача 3

Дитині 6 міс. Мати скаржиться на підвищення температури тіла до 40° С, неспокій, повторне блювання, відмову від їжі. Захворювання розпочалось раптово близько 10 годин тому із підвищення температури тіла до 38° С, блювання, неспокою, який посилювався, коли дитину брали на руки.

При огляді стан тяжкий: температура тіла 39,8° С. Немовля неспокійне. Неспокій посилюється при дотику до тіла дитини, малюк здригається. Спостерігалося блювання. Шкіра чиста, бліда, велике тім’ячко напружене. Ригідність м’язів потилиці. Дихання пуерильне, 58 дихальних рухів за 1 хв. Тони серця ритмічні, ослаблені, ЧСС – 168 за 1 хв. Живіт м’який. Випорожнення 2 рази на добу, кашкоподібні, без патологічних домішок. Старший брат лікується у стаціонарі з приводу менінгококкемії.

1. Поставте діагноз згідно класифікації, вкажіть його критерії.
2. Де слід обстежувати і лікувати дитину?

Задача 4

Дитина 5 років, що відвідує дитячий садок захворіла на дизентерію Зонне середньо-тяжкої форми. Лікується в стаціонарі.

1. Які протиепідемічні заходи повинен здійснити лікар дитячого садка?

2. Порядок виписки дитини із стаціонару.

 

Задача 5

Дитині 10 діб. Госпіталізована у інфекційне відділення із діагнозом ГРВІ. Народжена від І вагітності, маса тіла при народженні 3300 г, до грудей прикладена через 6 годин. Виписана із пологового будинку на 6-ту добу. В пологовому будинку були випадки сальмонельозу. Сьогодні підвищилася температура до 39о С. Двічі було блювання. Випорожнення 8 разів за добу, кашкоподібні із домішкою зелені, слизу. При огляді стан дитини тяжкий, температура тіла 39,4о С. Шкіра, слизові оболонки чисті, бліді. Велике тім’ячко 2х2 см, дещо запале. ЧД – 46 за хвилину, носом дихає вільно, в легенях – пуерильне дихання. ЧСС – 152 за хв., серцебиття ритмічне, тони приглушені. Живіт при пальпації болючий, здутий. Підчас огляду кал брудно-зелений із великою кількістю слизу. Через 3 доби у дитини діагностовано гнійний гоніт.

1. Поставте орієнтовний діагноз.

2. З якими захворюваннями слід провести диференційну діагностику у першу чергу?

3. Які дослідження підтвердять Ваш діагноз?

 

 

Вихідний рівень знань та вмінь перевіряється шляхом розв’язування ситуаційних задач з кожної теми, відповідями на тести та конструктивні запитання.

(наявність комплектів тестів та ситуаційних задач у викладача).

 

Студент повинен знати:

Тема 1

1.      Етіологію та епідеміологію сучасної дифтерії.

2.      Клінічні форми дифтерії.

3.      Діагностичні критерії  дифтерії  ротогорла (локалізованої, поширеної, токсичної), дихальних шляхів (стадії крупу), носа.

4.      Допоміжні методи дослідження при  дифтерії  (пряма  мікроскопія, бактеріологічні та серологічні дослідження).

5.      Схеми лікування різних форм дифтерії.

6.      Протиепідемічні заходи в осередку, активну профілактику дифтерії.

7.      Етіологію та епідеміологію менінгококової інфекції.

8.      Класифікацію клінічних форм менінгококової інфекції.

9.      Діагностичні критерії менінгококової інфекції: локалізованих та генералізованих форм.

10.  Ускладнення менінгококової інфекції.

11.  Допоміжні методи дослідження при менінгококовій інфекції (товста крапля, бактеріологічні та серологічні дослідження).

Тема 2

1. Етіологію шигельозів.

2. Джерело інфекції, механізм її передачі, сприйнятливість до неї.

3. Основні ланки патогенезу шигельозів.

4. Клінічну класифікацію шигельозів, критерії тяжкості шигельозів.

5. Клінічні симптоми захворювання в залежності від типу шигел та віку хворого.

6. Варіанти перебігу, наслідки та ускладнення хвороби.

7. Лабораторні методи діагностики шигельозів.

8. Питання диференціації шигельозів з іншими гострими кишковими захворюваннями.

9. Основні принципи терапії хворих на шигельоз.

10. Критерії виписки реконвалесцентів із стаціонару.

11. Заходи профілактики шигельозів.

1. Етіологію сальмонельозів, характеристику властивостей збудника.

2. Особливості епідеміології сальмонельозів на сучасному етапі.

3. Основні ланки патогенезу сальмонельозів.

4. Клінічну класифікацію сальмонельозів, критерії тяжкості.

5. Діагностичні критерії захворювання в залежності від варіанта перебігу.

6. Наслідки та ускладнення хвороби.

7. Лабораторні методи діагностики сальмонельозів.

8. Диференційну діагностика сальмонельозів.

9. Основні принципи терапії хворих на сальмонельоз.

10. Критерії виписки реконвалесцентів із стаціонару.

11. Заходи профілактики сальмонельозів.

12. Класифікацію ешерихій, їх основні властивості.

13. Епідеміологію ешерихіозу.

14. Основні ланки патогенезу ешерихіозів.

15. Клінічну класифікацію ешерихіозів.

16. Клінічні симптоми захворювання в залежності від групи ешерихій та віку хворого.

17. Види ексикозу, їхні діагностичні критерії.

18. Діагностичні критерії токсикозу.

19. Лабораторні методи діагностики ешерихіозів.

20. Критерії диференційної діагностики ешерихіозів з іншими гострими кишковими інфекціями.

21. Основні принципи терапії хворих на ешерихіози.

22. Критерії виписки реконвалесцентів із стаціонару.

23. Заходи профілактики ешерихіозів.

24. Етіологію єрсиніозу, характеристику властивостей збудника.

25. Особливості епідеміології єрсиніозу.

26. Основні ланки патогенезу єрсиніозу.

27. Клінічну класифікацію єрсиніозу, критерії тяжкості.

28. Діагностичні критерії єрсиніозу.

29. Лабораторні методи діагностики єрсиніозу.

30. Диференційну діагностику єрсиніозу з іншими схожими за клінікою захворюваннями.

31. Основні принципи терапії хворих на єрсиніоз.

32. Покази до госпіталізації хворих на єрсиніоз та умови виписки реконвалесцентів із стаціонару.

33. Профілактику єрсиніозу.

34. Етіологічну структуру ротавірусної інфекції. Характеристику властивостей збудника.

35. Особливості епідеміології ротавірусної інфекції на сучасному етапі.

36. Основні ланки патогенезу ротавірусної інфекції.

37. Клінічну класифікацію ротавірусної інфекції, критерії тяжкості.

38. Діагностичні критерії ротавірусної інфекції.

39. Види ексикозу, їхні діагностичні критерії.

40. Лабораторні методи діагностики ротавірусної інфекції.

41. Диференційну діагностику ротавірусної інфекції з іншими гострими кишковими захворюваннями.

42. Основні принципи терапії хворих на ротавірусну інфекцію.

43. Критерії виписки реконвалесцентів із стаціонару.

44. Заходи профілактики ротавірусної інфекції.

 

 

Студент повинен вміти:

1.      Дотримуватись основних правил роботи біля ліжка інфекційного хворого, правильно розміщувати хворих у стаціонарі.

2.      Зібрати анамнез хвороби.

3.      Зібрати епідеміологічний анамнез.

4.      Оцінити профілактичні щеплення, їх своєчасність та повноту згідно календаря щеплень.

5.      Оглянути  хворого, виявити  характерні клінічні симптоми різних клінічних форм дифтерії, менінгококової інфекції і кишкових інфекцій.

6.      Обгрунтувати діагноз згідно класифікації.

7.      Призначити лабораторні методи обстеження хворому на дифтерію чи менінгококову інфекцію.

8.      Провести забір патологічного матеріалу з ротогорла та носа для бактеріологічних досліджень.

9.      Дати оцінку результатам лабораторних досліджень.

10.  Призначити  та провести лікування хворого,  вміти ввести протидифтерійну сироватку.

 

Відповіді на ситуаційні задачі

 

Відповідь на задачу №1

1.      Дифтерія дихальних шляхів, локалізований круп, стенотична стадія, стеноз гортані ІІ ст.

2.      Мазок із ротогорла і носа на дифтерійну паличку, бактеріоскопія мазків; РПГА із дифтерійним діагностикумом в динаміці; огляд дитини ЛОР-лікарем (пряма ларингоскопія).

Відповідь на задачу №2

1.      Менінгококова інфекція, генералізована форма: менінгококкемія, ІТШ І ст.

2.      Загальний аналіз крові, сечі. Товста  крапля  крові  на  менінгокок. Бактеріологічний посів носоглоткового слизу, зішкребу висипання, крові, спинномозкової рідини. Серологічне  дослідження крові (реакція ЗІЕФ).

3.      Бактеріальний шок, крововиливи у надниркові залози.

Відповідь на задачу №3

1.      Менінгококова інфекція, генералізована форма: гнійний менінгіт, ІТШ І ст. Критерії діагнозу: менінгококкемія у старшого брата; гострий розвиток захворювання; менінгеальні симптоми (блювання, напруження великого тім’ячка, гіперестезія, ригідність потиличних м’язів, тахікардія, тахіпное, ослаблення тонів, блідість шкіри.

2.      У дитячому інфекційному відділенні.

Відповідь на задачу №4

1.                  А.Однократне обстеження випорожнень у всіх контактних дітей.

Б. Нагляд за контактними протягом 7 днів (огляд випорожнень, термометрія).

В. Заключна дезінфекція.

2. Нормалізація загального стану, температури, оформлені випорожнення протягом 3-ьох днів. Нормалізація аналізу крові, копрограми, негативний результат однократного бактеріологічного дослідження калу на дизентерію після закінчення курсу антибіотиків через 2 дні.

 

Відповідь на задачу №5

1. Сальмонельоз, генералізована септична форма, тяжкого ступеня.

2. Із сепсисом іншої етіології.

3. Бактеріологічне дослідження випорожнень, рідини, отриманої при пункції колінного суглоба, висів крові на стерильність.

 

 

Джерела інформації:

 

Література:

1.      Інфекційні хвороби у дітей / А.М.Михайлова, Л.О.Трішкова, С.О.Крамарєв, С.М.Кочеткова. – К.: Здоров’я,1998. ─ С.146-156, 171-214.

2.      Учайкин В.Ф. Руководство по детским инфекционним болезням. – М.: ГЕОТАР-МЕД, 2001 ─ С. 262─283, 576–607.

3.      Медицина дитинства /за ред. П.С.Мощича, Т.3─ К.: Здоров’я, 1999.─ С.127 ─  139, 173 ─ 189.

4.      Практична педіатрія / за ред. І.С.Сміяна. – К.: Здоров’я, 1993. – 240 с.

5.      Мостюк А.І., Марієвський В.Ф., Прокопів О.В. Дифтерія. – Львів: Світ, 1996. – 208 с.

6.       Дифтерія / Л.А.Фаворова, Н.В.Астадыева и др. – М.: Медицина, 1988. – 208 с.

7.      Клініка, діагностика та лікування дифтерії у дітей (методичні рекомендації). – Київ, 1996. – 36 с.

 

Методичну вказівку склала доц. Шульгай О.М.

 

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

 

 “__27_” “____08_____ 2013 р., протокол № 1